Росія продовжує інвестувати у пропаганду, що свідчить про намір і надалі підтримувати війну та поширювати наративи ненависті до всіх, хто не вписується в концепцію «русского міра». Про тактику російської пропаганди розповіли в Інституті масової інформації.

Однією з ключових рис російської пропаганди є системна мова ворожнечі — як щодо зовнішніх опонентів, так і щодо власних громадян. Зокрема, медіа можуть акцентувати на етнічному походженні представників національних меншин у негативному контексті, тоді як у позитивних новинах їх називають «росіянами». Моніторинг десяти популярних онлайн-ресурсів від ІМІ показав, що більшість із них пов’язана з державою або її оточенням, а отже, працює у межах єдиної пропагандистської системи.

Особливе місце в російських новинах посідає дегуманізація українців. Пропагандистські матеріали системно формують образ українців як «нацистів», «убивць» або навіть «сатаністів». Такі наративи мають ознаки геноцидної риторики, адже знецінюють цілу націю та створюють емоційне підґрунтя для виправдання насильства. Водночас у матеріалах активно використовують образи «жертв» — дітей, мирних жителів і вразливих груп — щоб посилити емоційний вплив на аудиторію та закріпити уявлення про «ворожу Україну».

Пропаганда також просуває меседжі через проросійських політиків, зокрема Віктора Медведчука, якого подають як «українського опозиціонера». Його заяви про те, що «колективний Захід» нібито штовхає Україну до війни, подаються без згадки про те, що саме Росія розпочала агресію. Таким чином створюється ілюзія альтернативної думки, яка насправді повністю збігається з кремлівською риторикою.

Ворожі наративи поширюються і щодо іноземців, які воюють на боці України. У заголовках російських медіа їх зображують як безликих «найманців», позбавляючи людських рис і створюючи образ глобального ворога. Це підсилює антизахідні настрої та формує переконання, що Росії протистоїть «колективний Захід». Паралельно просувається теза про нібито «відродження нацизму» в Європі, а країнам Балтії приписують русофобію та екстремістські настрої.

Окрему роль відіграють залучення псевдоекспертів і маніпулятивні порівняння. Наприклад, у пропагандистських матеріалах можуть порівнювати сучасних європейських політиків із діячами нацистської Німеччини, щоб створити образ загрози з боку Європи та виправдати агресивну політику Росії.

Поряд з агресивною риторикою пропаганда використовує й іншу тактику — створення позитивного образу Росії через історії про «захоплених іноземців». У таких матеріалах часто фігурують або маловідомі особи, яким приписують статус «експертів» чи «журналістів», або відомі люди, чиї слова подають у вигідному контексті. Наприклад, візити Еррола Маска супроводжуються численними публікаціями про його нібито захоплення Росією, що підсилює ефект авторитетності.

Також поширюються матеріали з вигаданими або неперевіреними героями, які нібито «відкрили для себе справжню Росію» і спростували негативні стереотипи про неї. Такі тексти часто не містять конкретних деталей, фото чи перевірюваних фактів і побудовані за однаковою схемою, що свідчить про їхню штучність.

Водночас у російських медіа можна зустріти поодинокі позитивні матеріали про життя окремих меншин, зокрема єврейської громади. Такі публікації контрастують із загальним фоном мови ворожнечі й виконують роль вибіркової демонстрації «толерантності».

Отже, російська пропаганда поєднує агресивну дегуманізацію ворогів з вибірковим створенням позитивного образу країни, використовуючи як емоційний тиск, так і маніпуляції фактами для формування потрібної картини світу.

Російські пабліки поширюють матеріали про те, що в Україні «фашисти захоплюються» виходом біографії Йозефа Геббельса авторства німецького письменника Алоїза Принца. Як доказ пропагандисти цитують відгук народного депутата Верховної Ради Володимира В'ятровича, який назвав книгу «дуже актуальним чтивом». Насправді це маніпуляція: цитату вирвали з контексту й перекрутили, пише StopFake.

Що стверджують пропагандисти

«В Україні вийшла біографія Геббельса — і знайшовся той, хто оцінив: нардеп Вятрович назвав книгу "дуже актуальним чтивом", бо навколо "стільки охочих наслідувати його успіх". Тобто в Києві відкрито захоплюються нацистським злочинцем. Вятрович та йому подібні — це ті, хто готовий співати дифірамби ідеологам Голокосту», — пишуть російські ресурси.

Що насправді написав В'ятрович

Повна цитата депутата, яку пропагандисти навмисно обрізали, насправді така: «Невелика, але добре написана біографія одного з найуспішніших політичних брехунів минулого століття. Дуже актуальне чтиво, коли навколо стільки охочих повторити його успіх. [...] Він — один із тих, завдяки кому нацисти перемогли на виборах, щоб демонтувати демократичну систему».

В'ятрович прямо називає Геббельса «пропагандистом» і «одним із найуспішніших політичних брехунів минулого століття» — і говорить про тих, хто прагне «повторити його успіх», маючи на увазі сучасних пропагандистів, зокрема російських.

Жодного захоплення в цитаті немає. Оригінальний відгук датується березнем 2025 року — російські пабліки використали його лише зараз.

Про видавництво і переклад

Українське видавництво «Темпора» справді опублікувало переклад книги Алоїза Принца «Der Brandstifter» під назвою «Полум'яр». Однак ні видавництво, ні автор не подають Геббельса в позитивному світлі: книга аналізує механізми зародження зла і те, як маніпуляції формують масову свідомість цілого народу.

«Як біографія "утілення абсолютного зла у світовій історії" розкриває контекст епохи?» — йдеться в українській передмові.

Окремо пропагандисти стверджують, що слово «полум'яр» означає «полум'яний» — і трактують це як вияв поваги до Геббельса. Насправді «полум'яр» у тлумачному словнику української мови — це «той, хто влаштував підпал» або «підбурювач», тобто семантично точний відповідник німецького «Der Brandstifter» («Підпалювач»). «Полум'яний» по-українськи — це «палкий, запальний».

Контекст і мета маніпуляції

В'ятрович — постійна мішень російської пропаганди через його проукраїнську позицію, дослідження українського визвольного руху і критику радянської окупації. Його ім'я вже фігурувало в спростуваннях StopFake — зокрема в матеріалах «Фейк: в Україні розквіт фашизму і нацизму» та «Фейк: Націоналісти пройшли до нового парламенту в Україні».

В Україні з 2015 року діє законодавча заборона на використання та пропаганду нацистської символіки (Закон № 317-VIII). Порушення карається обмеженням або позбавленням волі на строк до 5 років. Поширюючи наративи про «фашизм в Україні», Росія переслідує кілька цілей одночасно: дискредитувати Україну на міжнародній арені, розколоти українське суспільство зсередини і виправдати власне збройне вторгнення.

У мережі зафіксовано відео, на якому федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц нібито пропонує пом’якшити покарання для українських біженців за використання нацистської символіки.

Аналітики «Детектора Медіа» помітили відео, на якому розміщений логотип газети Bild, проте подібного  матеріалу не було виявлено ані в соціальних мережах видання, ані на його офіційному сайті. Жодне авторитетне медіа Німеччини також не публікувало інформації про подібну заяву.

Аналіз відео за допомогою Hive Moderation (інструменту для виявлення контенту, згенерованого штучним інтелектом, та контенту з дипфейками) загалом показав високу ймовірність того, що для створення мовлення у відео використовували штучний інтелект.

Твердження, що демонстрація забороненої символіки є лише «туристичною розвагою», прямо суперечить німецькому законодавству. Стаття 86a забороняє будь-яке публічне використання символів антиконституційних організацій (свастика, руни СС тощо). Покарання — штраф або до 3 років ув'язнення. У Німеччині виконавча влада (канцлер) не має права впливати на рішення судів щодо кримінальних вироків. Будь-яка спроба такого втручання призвела б до негайного конституційного скандалу.

Відео апелює до цифри у 3000 кримінальних справ проти українців, що є маніпулятивним викривленням реальних даних. Згідно з офіційним звітом Федерального відомства кримінальної поліції (BKA) «Кримінальність у контексті міграції 2024» українські біженці становлять 35,7% від усіх переміщених осіб, але лише 12,8% від загальної кількості підозрюваних. Це свідчить про їх значну недопредставленість у кримінальній статистиці. Понад 90% злочинів за цією статтею вчиняють громадяни Німеччини, місцеві ультраправі рухи. Дані BKA вказують, що кількість порушень цієї статті українцями є нікчемною (поодинокі випадки), а зростання загальної статистики злочинності пов'язане виключно з демографічним чинником (1,2 млн прибулих).  У розділі 4.3 звіту зазначено, що більшість політичних правопорушень, пов’язаних з українцями, стосуються конфліктів через війну (наприклад, суперечки з проросійськими активістами), а не пропаганди нацизму. А розділ про міжнародне кримінальне право свідчить, що українці виступають переважно не як порушники, а як цінні свідки, що допомагають збирати докази проти воєнних злочинців Росії.

Використання постаті Фрідріха Мерца, який відомий своєю рішучою проукраїнською позицією, має на меті створити ефект «удару в спину». Імовірна мета — спровокувати обурення німецького суспільства. В Німеччині тема нацизму під найсуворішим табу. Якщо пересічний німець повірить, що комусь дозволяють порушувати цей закон «через політику», це викличе миттєвий вибух протестів і ненависті до біженців, що вигідно російській стороні під час повномасштабного вторгнення. 

Російська пропаганда дедалі активніше виходить за межі прямого заперечення фактів про війну в Україні і вдається до складніших форм інформаційного впливу, зокрема в сусідніх із Росією або в Центральній Європі країнах. Аналіз «Ґвара Медіа» показує, що в Чехії кремлівські наративи поступово стають частиною інформаційного простору, де вони є інструментом не лише дискредитації України, а й розхитування внутрішньої єдності самої Чеської Республіки.

На відміну від очевидних фейків про «програші армії» або «катастрофічні втрати», російські кампанії в Чехії будуються на багатошарових наративах. Вони спираються на реальні події або факти, а потім підмінюють їхній зміст – так званим «дзеркальним методом», реальна допомога чи проблема подаються як її протилежність – «зрада» або «економічна конкуренція».

Одним із таких широко тиражованих наративів є твердження, нібито українці перепродують гуманітарну допомогу. Наприклад, у соцмережах з’явилися дописи з буцімто оголошеннями про продаж генераторів, де стверджувалося, ніби це ті самі пристрої, які Польща передала Україні як гуманітарну підтримку.

Однак фактчекери з’ясували, що оголошення з’явилося ще до офіційної передачі обладнання, а в продажу були моделі, які взагалі не входили до списку польських поставок. Це типовий прийом російської пропаганди: експлуатувати реальні обставини (реальна потреба України в генераторах через постійні обстріли) і перетворювати їх на «доказ» неефективності допомоги.

Тож наратив про «Нецільове використання Україною західної допомоги» поширюється на різні сфери.

Ще один потужний наратив, що просувається в Чехії, пов’язаний з ідеологічними страхами — про нібито «поширення нацизму» в Україні. Такий меседж виправдовує критику військової підтримки Києва, бо начебто саме вона зміцнює радикальні та екстремістські елементи.

Як приклад пропаганда використовує фотографії людини з татуюванням свастики, видаючи його за українського солдата, хоча насправді це росіянин, який потрапив у полон і сам розповідав, що зробив татуювання до 2015 року. Використання подібних зображень має на меті пов’язати всю армію чи націю з екстремізмом, підмінюючи реальні факти загальною негативною емоцією.

В цьому випадку було використано підміну понять. Пропагандисти створюють маніпулятивну конструкцію, у якій один об’єкт навмисно підміняють іншим, щоб через спотворений приклад сформувати негативне ставлення до всього явища загалом.

Фейкове фото однієї людини з радикальними татуюваннями – у цьому випадку росіянина, який зробив їх ще до 2015 року, – подають як «доказ» того, що таку ідеологію нібито поділяє вся Україна та її військові. Аудиторії нав’язують хибну логіку: якщо є один приклад, значить, «усі такі». У такий спосіб внутрішню проблему Росії – наявність радикалів у її армії – штучно переносять у чеський інфопростір як «українську».

Однак маніпуляції зі світлинами – не єдиний інструмент цього наративу. Паралельно застосовується прийом штучного протиставлення внутрішніх проблем країни та підтримки України. Показовим став кейс, що ширився в соцмережах у листопаді: дописи стверджували, нібито уряд Чехії спрямував кошти на відновлення українських лікарень замість допомоги власним громадянам, які постраждали від масштабних повеней. Така постановка питання навмисно створює враження вибору «або свої, або Україна», хоча в реальності фінансування здійснюється за різними бюджетними та міжнародними програмами й не є взаємовиключним. Усі чинники цього кейсу детально розібрало чеське видання Demagog.

Пропаганда штучно протиставляє «допомогу Україні» і «підтримку своїх», щоб викликати враження несправедливості та протестні настрої.

Окремим елементом маніпуляцій є меседжі щодо «надмірних пільг для українських біженців». Почати варто з тези, яка з’явилася практично одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і стала однією з найпопулярніших у чеському інформаційному просторі: «Українські біженці отримують від Чехії більше підтримки, ніж її власні громадяни». У листопаді 2023 року понад 13 тисяч користувачів фейсбуку поширили допис (згодом видалений), у якому стверджувалося, що українці «де-факто отримуватимуть стільки ж, скільки й громадяни Чехії, але без необхідності платити за житло». Автор робив висновок, що допомога для біженців нібито «фактично вдвічі більша», а мати з трьома дітьми автоматично отримує 20 тисяч крон.

Як з’ясували фактчекери, цей текст циркулює в мережі ще з квітня 2022 року – приблизно через два місяці після початку повномасштабної війни. Тоді уряд Чехії запровадив тимчасову гуманітарну допомогу в розмірі 5000 крон на людину на місяць для громадян України, які рятувалися від війни. Йшлося про екстрений інструмент підтримки, який мав обмежений термін дії. Проте в соцмережах у 2023–2024 роках цей механізм подавали як актуальний і безстроковий. Отже, допис, поширений у січні 2024 року, описує гуманітарну допомогу, яку на той момент уже не надавали. Інший поширений меседж, що нібито «українці отримають чеські пенсії вже у 60 років». Цей кейс також з’явився ще у 2022 році, але знову набув популярності у 2024-му. У дописах використовували фото міністра праці та соціальних справ Маріана Юречки, прем’єр-міністра Петра Фіали та спікерки Палати депутатів Маркети Пекарової-Адамової. Автори постів заявляли, що поки чехам підвищують пенсійний вік до 68 років, українці нібито виходитимуть на пенсію в 60 (а жінки — у 55) і отримуватимуть виплати за рахунок чеських платників податків.

Тут застосовано метод «напівправди». Так, пенсійний вік в Україні справді нижчий за чеський. Однак це не означає автоматичного права на чеську пенсію. Як пояснювали чеські профільні органи, для отримання виплат необхідно досягти саме чеського пенсійного віку й мати щонайменше 30–35 років страхового стажу. Якщо частина стажу була набута в Україні, її потрібно офіційно підтвердити. Ба більше, Чехія виплачує лише ту частину пенсії, яка пропорційна стажу, здобутому на її території.

Ще один популярний наратив – «українці скуповують усе житло в Чехії». У публічному просторі поширюється твердження, що саме біженці спричинили кризу оренди та зростання цін. Проте аналітика профільних видань показує: дефіцит житла існував у Чехії задовго до 2022 року. Більшість українців не купує квартири, а орендує їх – часто кількома родинами разом. Кількість придбаних ними квартир становить лише кілька тисяч по всій країні.

Усі ці приклади: виплати, пенсії, житло, ринок праці – складаються в цілісну картину. Наратив про «привілеї українців у Чехії» став одним із найефективніших інструментів російської дезінформації. Його сила не в складних конструкціях, а в базових емоціях – страху втратити власний добробут і відчутті несправедливості.

Комплексна мета цих кампаній – не лише дискредитувати Україну, а й розхитати внутрішню стабільність самої Чехії та Центральної Європи. Маніпуляції побудовані так, щоб викликати емоційну реакцію на повсякденні проблеми, посіяти недовіру до уряду і європейської солідарності, а також перетворити громадян України з жертв російської агресії на «економічних конкурентів» чи «загрозу».

У мережі активно поширюється фотографія плаката, який нібито анонсує масове святкування дня народження Степана Бандери в одному з парків Берліна 1 січня. В оголошенні організатором заходу вказано Центральну спілку українців у Німеччині — відому громадську організацію, що працює з 2007 року. Проте, як з’ясувалося, ані такого заходу, ані подібних плакатів офіційно не існувало, а саме дезінформаційне повідомлення спростували «StopFake».

Насправді Центральна спілка українців у Німеччині не має жодного стосунку до цієї «акції». На офіційних ресурсах організації відсутні будь-які згадки про підготовку чи проведення такого святкування. Очільниця спілки Людмила Млош у коментарі фактчекерам офіційно підтвердила, що організація не анонсувала та не проводила подібних заходів, а про існування плаката дізналася вже після початку хвилі дезінформації.

Першоджерелом фейкового фото став проросійський блогер Анатолій Шарій, на що вказує відповідне водяне маркування на скриншоті. Згодом вигадану новину підхопили німецькомовні ресурси, зокрема видання «Infrarot Medien». Цей ресурс був заснований колишнім головним редактором німецької редакції державного російського мовника «RT» Іваном Родіоновим і регулярно транслює кремлівські наративи, намагаючись дискредитувати українських біженців та державну політику Німеччини.

Мета цієї провокації — вкотре звинуватити Україну в «експорті неонацизму» та зіпсувати її репутацію на міжнародній арені. У німецькомовному сегменті мережі Х (Twitter) дописи з цим фейком супроводжувалися маніпулятивними закликами про те, що федеральний уряд Німеччини нібито «привіз неонацистів» у країну. Такі методи спрямовані на розпалювання ворожнечі всередині німецького суспільства та послаблення підтримки України.

У StopFake зазначають, що розклеювання поодиноких плакатів для створення фотофейків є типовою тактикою російських спецслужб. Раніше подібні кампанії вже фіксувалися в Берліні: пропагандисти підробляли рекламу «Безсмертного полку», антивоєнні ролики та фальшиву соціальну рекламу про вартість танків «Леопард». Усі ці випадки об'єднує спільна мета — створення ілюзії «неонацистської присутності» або «втоми» від допомоги Україні через візуальні маніпуляції в міському просторі європейських столиць.

Кремлівські медіа та офіційні представники МЗС РФ поширюють чергову маніпуляцію щодо Христі Фріланд. Цього разу приводом стало її призначення радницею президента України. StopFake розібрався, чому звинувачення у «нацистському пособництві» її предка є класичним прикладом демонізації та викривлення контексту.

Російські пропагандистські ресурси (зокрема Lenta.ru), пропагандистські телеграм-канали та речниця МЗС РФ Марія Захарова синхронно заявили, що Володимир Зеленський нібито призначив своєю радницею з економічного розвитку «онуку нацистського колаборанта». Йдеться про Михайла Хом’яка — діда канадської політикині Христі Фріланд, який у часи Другої світової війни редагував газету «Краківські вісті».

Контекст: старі методи нової дезінформації

Варто зазначити, що цей наратив не є новим. Вперше «компромат» на Михайла Хом’яка масово вкинули в інфопростір ще у 2017 році, коли Фріланд очолила МЗС Канади. Вже тоді вона прямо назвала ці закиди зусиллями Москви, спрямованими на дестабілізацію західних демократій.

Факти проти маніпуляцій

Щоб зрозуміти рівень маніпуляції, важливо розділити реальні біографічні факти та пропагандистську інтерпретацію:

Чому це маніпуляція?

Російська пропаганда використовує тактику «вини за асоціацією».

Отже, метою Кремля є не встановити історичну правду, а дискредитувати Христю Фріланд як впливову західну політикиню, що підтримує Україну. Використання терміна «нацистський поплічник» щодо цивільного журналіста є свідомим перебільшенням та маніпуляцією емоціями аудиторії.

Переказ публікації Іван Суботича для сербського факчекерського проєкту FakeNews Tragač.

Чи замислювалися ви коли-небудь, яким був би вигляд Європи та світу, якби Адольф Гітлер переміг у Другій світовій війні? Це питання давно хвилює авторів книжок і фільмів з альтернативної історії ХХ століття, серед яких особливо відомі твори «Вітчизна» та «Людина у високому замку». В обох сюжетах змальовано світ, у якому тоталітарний нацистський режим підкорює значну частину планети й установлює порядок, подібний до того, що існував у Німеччині в 1933–1945 роках. На щастя, йдеться лише про художню вигадку, однак у деяких сербських та закордонних євроскептичних медіа подібна «альтернативна історія» подається як нібито реальність сучасної Європи.

У різні роки в окремих публікаціях з’являлися твердження про те, що Європейський Союз нібито має нацистське походження. Так, ще у 2008 році сайт «Нова сербська політична думка» писав про «корені ЄС у планах нацистів». Згодом Intermagazin стверджував, що «діти Гітлера й досі маршує Європою», а портал «Веб триб’юн» у 2016 році заявляв, що «Гітлер виграв Другу світову війну», аргументуючи це тим, що Німеччина нібито є єдиною державою, яка отримує вигоду з ЄС. У 2019 році таблоїд «Ало» активно цитував слова тодішнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона, сказані напередодні Brexit, де він порівнював цілі Європейського Союзу з цілями Гітлера. Пізніше портал Vidovdan писав, що «ЄС — це ідея Гітлера», російський державний ресурс RT заявляв про «інфікованість політики НАТО і ЄС нацизмом», а видання «Новий стандарт» знову проводило паралелі між Євросоюзом і нацистською Німеччиною. Цей наратив десятиліттями циркулює як у сербському, так і в ширшому міжнародному інформаційному просторі.

Прихильники такої риторики зазвичай твердять, що Європейський Союз є своєрідним «Четвертим рейхом», посилаючись на нацистські плани створення Європейської економічної спільноти або об’єднання європейських народів після війни. Дійсно, подібні ідеї існували, однак нацистська Німеччина використовувала їх передусім як інструмент пропаганди. Метою було заспокоїти потенційних колаборантів серед підкорених народів і представити нацистський режим власному населенню як «захисника Європи» від так званої «єврейсько-більшовицької загрози». Водночас реальні документи, що описують плани так званої «Нової Європи», демонструють разючі відмінності між нацистськими проєктами та сучасним Європейським Союзом, насамперед у політичній сфері, ставленні до прав людини та ідеології. Обмежені подібності можна знайти хіба що в економічних міркуваннях.

У нотатках з лекцій представників нацистської партії, прочитаних у Відні в 1942 році, йшлося про подолання «ліберального світогляду», «право» Німеччини на колонії та боротьбу з «міжнародним єврейством». Усі ці настанови є діаметрально протилежними цінностям Європейського Союзу, який ґрунтується на принципах ліберальної демократії, пройшов через процес деколонізації та рішуче засудив нацистський геноцид євреїв.

Найґрунтовніший огляд нацистських планів щодо Європи після гіпотетичної перемоги у війні міститься у фундаментальному збірнику «Документи з історії європейської інтеграції», виданому Європейським університетським інститутом у 1985 році. Перший том цього видання присвячений саме нацистським і фашистським уявленням про майбутнє Європи та містить понад сорок оригінальних документів нацистського режиму. Ці матеріали стали частиною досліджень німецького історика Міхаеля Залевського.

У своїх висновках Залевський ставить провокативне запитання: «Чи мали націонал-соціалістичні плани та досвід бодай якийсь вплив на зусилля з європейського об’єднання після 1945 року?». Він відповідає, що формально відповідь має бути ствердною, але одразу наголошує: подібність ідей, яка інколи здається очевидною на практичному рівні, не має нічого спільного ані з інтелектуальною, ані тим більше з моральною спадковістю. Історик пояснює, що об’єднання європейських країн у ширші політичні чи економічні структури було наслідком процесів модернізації та зростання глобальної конкуренції, а не продовженням нацистської ідеології.

Залевський підсумовує, що нацистська політика, побудована на жорстокості, расизмі та зневазі до прав людини, зрадила саму ідею європейського співробітництва. Її прагнення до «життєвого простору» та расової ієрархії були спрямовані на знищення не лише реальної історичної Європи, а й її духовної сутності. Саме тому нацистські уявлення про Європу, за його словами, у своїй основі завжди були антиєвропейськими.

Російські медіа поширюють неправдиві повідомлення про те, що на Національному військовому меморіальному кладовищі в Україні встановлюють «нацистські хрести», нібито подібні до тих, які використовували на німецьких військових похованнях часів Другої світової війни. Це твердження не відповідає дійсності.

Про це повідомляє VoxCheck.

Проєкт Національного військового меморіального кладовища передбачає встановлення козацького хреста — традиційного українського символу, який не має жодного стосунку до нацистських поховань. На кладовищах Третього Рейху використовували зовсім інший знак — Залізний хрест.

Національне військове меморіальне кладовище створили у 2022 році, а офіційно відкрили в серпні 2025-го. Згідно з урядовим проєктом, передбачено два варіанти надгробків: козацький хрест і меморіальну плиту. Саме ці форми затвердив Кабінет Міністрів України.

Козацький хрест є елементом української військової та духовної традиції. Він використовувався в похованнях воїнів ще з козацьких часів і символізує честь, пам’ять та віру. Такий хрест є частиною символіки Збройних сил України, Держприкордонслужби, Служби безпеки України, а також деяких державних нагород і відомчих відзнак.

Натомість Залізний хрест (Eisernes Kreuz), який справді використовували в німецьких військових похованнях, має зовсім інше походження. Його заснували у 1813 році в Пруссії як військовий орден. У 1939 році нацистська Німеччина відновила нагороду, додавши до неї свастику — елемент, що став символом тоталітарної ідеології.

Козацький і Залізний хрести мають різну форму та символіку. Козацький хрест має прямі грані й просту геометрію, тоді як Залізний хрест характеризується вигнутими краями, темним ядром і срібною рамкою. Перший є релігійним та культурним символом, другий — військовою відзнакою, яку використали нацисти у своїй пропаганді.

Козацький хрест існує століттями, задовго до появи нацизму, і не містить жодних ідеологічних елементів, пов’язаних із Третім Рейхом. Ба більше, в сучасній Росії також є нагороди у вигляді хреста — наприклад, Георгіївський хрест, форма якого візуально може нагадувати німецький орден. Це ще раз доводить безпідставність звинувачень у «нацизмі» лише через зовнішню схожість символів.

У чеському інформаційному просторі знову почали поширювати неправдиві твердження про нібито нацистське походження голови Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. Фейки про її вигаданих «нацистських предків» циркулюють у соцмережах уже понад три роки — особливо активно їх поширюють у зв’язку з послідовною підтримкою політики Єврокомісії щодо допомоги Україні. Цього разу пропагандисти назвали політикиню «внучкою Карла Альбрехта Гуґо Лауберо», полковника вермахту. Про це розповіли у чеському виданні Denik.cz.

Цього разу у соцмережах поширюють пости, де Урсулу фон дер Ляєн зображують поруч із молодим офіцером у нацистській формі, стверджуючи, що вона походить із «сім’ї фашистів та сатаністів». Подібні повідомлення публікуються як чеською, так і словацькою мовами, а також супроводжуються вигаданими «доказами». Раніше дезінформатори вже приписували політикині іншого «дідуся» — офіцера на ім’я Йоахім фон дер Ляєн, однак після того, як ця версія виявилась очевидною вигадкою, її замінили на нового персонажа — Лауберо.

Насправді жоден із предків Урсули фон дер Ляєн не мав стосунку до нацизму. Вона народилася під прізвищем Альбрехт, її батько Ернст Альбрехт був одним із перших чиновників Європейського співтовариства, а дід — лікар і психолог Карл Едуард Альбрехт. Її прадід, Фрідріх Карл Альбрехт, був підприємцем. Жодне з цих імен не пов’язане з військовими чи нацистськими структурами. Фактчекери з AFP, Demagog.cz та MythDetector перевірили родовід політикині за німецькими генеалогічними архівами й підтвердили, що серед її предків не було осіб, причетних до нацистського режиму.

Особи, на яких посилаються дезінформатори, дійсно існували, однак вони не мають жодного зв’язку з Урсулою фон дер Ляєн чи її родиною. Гуґо Лауберо служив офіцером вермахту під час Другої світової війни, але не був родичем політикині. Інший фігурант, Карл Альбрехт Оберг, був генералом СС і після війни засуджений за злочини проти людяності. Проте він також не має жодного стосунку до сім’ї Урсули фон дер Ляєн або її чоловіка.

У чеському виданні пишуть, що нова хвиля фейків з’явилася після того, як Урсула фон дер Ляєн пережила два голосування в Європейському парламенті щодо недовіри Єврокомісії. Вона зберегла свою посаду, що викликало чергову хвилю атак із боку проросійських дезінформаційних ресурсів. У російських медіа голова Єврокомісії традиційно є однією з найчастіше висміюваних і найбільш ненависних європейських політиків через її підтримку України.

Російські ЗМІ, Telegram-канали та боти в соцмережі X поширюють відео, яке нібито отримало турецьке пропагандистське видання «Aydınlık». На це звернули увагу аналітики «Укрінформу».

У ролику, як стверджується, головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський і голова Офісу Президента України Андрій Єрмак обговорюють постачання зброї зі США. Обидва начебто скаржаться на сенатора Ліндсі Грема, який, за їхніми словами, отримує «відкати» від України, але не забезпечує достатніх обсягів зброї, що нібито заважає українському керівництву заробляти на цих постачаннях.

Як заззначено в матеріалі Укрінформу, це відвертий фейк. Відео є дипфейком, створеним за допомогою штучного інтелекту. Голоси в ролику російськомовні, не відповідають оригінальним голосам Сирського та Єрмака, а міміка обличчя, схожого на голову ОПУ, виглядає неприродно — верхня третина обличчя взагалі не рухається.

Аналіз сервісу DeepFack-o-meter підтверджує, що відео підроблене. Платформа використовує кілька ШІ-ботів, навчених на величезній базі фейкових матеріалів, які аналізують аудіо, міміку та піксельні помилки. За їхніми оцінками, відео є дипфейком із ймовірністю 89.9–99.9%.

Частина кадрів із Сирським запозичена з його реальних доповідей річної давнини, але голос замінено штучною аудіодоріжкою.

Джерело фейку — видання «Aydınlık» — відоме своєю антиукраїнською риторикою та співпрацею з російською пропагандою. На сайті видання регулярно з’являються вигадки про Україну, які повторюють кремлівські наративи, наприклад, про нібито причетність Києва до теракту в «Крокус Сіті Хол» чи зв’язки з ІДІЛ. «Aydınlık» також передруковує заяви російських посадовців, таких як Дмитро Мєдвєдєв чи Марія Захарова. Власник видання, Догу Перінчек, підтримує зв’язки з ідеологом російського нацизму Олександром Дугіним, а його син Мехмет хвалився дружбою з дочкою Дугіна Дар’єю.

Цей фейк спрямований на просування російських наративів про корупцію в українській владі та армії, а також на дискредитацію України в очах міжнародної спільноти щодо західної підтримки.

Російська пропаганда поширює черговий фейк, стверджуючи, що в Україні військових нібито ховатимуть із використанням «нацистських символів». Йдеться про тимчасові надгробні знаки на «Національному військовому меморіальному кладовищі» під Києвом, яке відкрили в серпні цього року. Пропагандисти називають хрести на надгробках «копією німецьких поховань часів Другої світової зі свастикою» та заявляють, що таких символів немає в українській військовій символіці чи нагородах. StopFake розвінчує цей фейк.

Тимчасові надгробки та їхнє походження

Фотографії, які використовують кремлівські медіа для своїх звинувачень, показують тимчасові надгробні знаки. Ці конструкції встановлюють лише на період осідання ґрунту, після чого їх замінять постійними пам’ятниками. Постійні надгробки матимуть два затверджені Кабінетом Міністрів України дизайни: козацький хрест або плита із заокругленим верхом. Жоден із них не має нічого спільного з нацистською символікою.

Тимчасові надгробки є сучасною інтерпретацією козацького хреста — символу, що використовувався для поховань українських козаків ще з XVI століття. Цей тип хреста поширений на історичних козацьких кладовищах, які збереглися до наших днів, і є частиною української культурної спадщини.

Козацький хрест у сучасній символіці

Пропагандистське твердження, що козацький хрест не використовується в українській військовій символіці чи нагородах, є неправдивим. На офіційному сайті Міністерства оборони України можна знайти приклади медалей, таких як «Лицарський хрест», «Хрест пошани» та «За сприяння обороні», де зображений козацький хрест. Крім того, цей символ присутній на прапорі Збройних Сил України, що підтверджує його широке використання в українській геральдиці.

Українські традиції в основі меморіалу

Головний архітектор проєкту «Національного військового меморіального кладовища» Сергій Дербін наголосив, що дизайн комплексу ґрунтується виключно на українських традиціях поховання:

«Українська культура має власні унікальні традиції поховання, які ми взяли за основу для створення сучасного меморіального комплексу. Ми не копіюємо іноземні зразки, а розвиваємо власну військову естетику, спираючись на нашу історію».

Таким чином, звинувачення в «нацистських» символах на українському військовому кладовищі є черговою спробою дезінформації, яка не витримує перевірки фактами. Козацький хрест — це історичний український символ, який не має жодного зв’язку з нацизмом.

У соцмережах поширилась дезінформація про те, що в Україні нібито мобілізують 17-річних юнаків і відправляють їх на фронт. У дописах стверджується, що президент Володимир Зеленський підписав закон, за яким усі хлопці, які досягли 17 років, до 31 липня повинні зареєструватися для військової служби. Ці повідомлення супроводжувалися фотографією Адольфа Гітлера з молодими солдатами, що мало створити візуальну паралель із Зеленським. Дезінформацію викрили фактчекери проєкту FactCheck.bg.

Насправді в Україні мобілізація дозволена лише для чоловіків від 25 до 60 років. Закон, який підписав президент, не передбачає мобілізацію неповнолітніх, а лише реєстрацію юнаків 17-річного віку у військовому реєстрі через додаток «Резерв+» або в територіальних центрах комплектування. Це є підготовчим етапом і не означає автоматичний призов чи тим більше участь у бойових діях.

Фейки про нібито мобілізацію дітей — поширений інструмент російської пропаганди. Такі наративи мають на меті очорнити українську владу, зокрема через паралелі із нацизмом. Ця риторика активно просувається у російських і проросійських медіа, попри те, що Володимир Зеленський має єврейське походження, а троє його родичів загинули під час Голокосту.

Правозахисні організації, зокрема Amnesty International, заявляють, що не мають жодних даних чи доказів про участь неповнолітніх у бойових діях в лавах Збройних сил України. Верховна Рада України справді знизила вік призову з 27 до 25 років, щоб поповнити мобілізаційний резерв, але це не стосується 17-річних юнаків, які залишаються неповнолітніми згідно з українським законодавством.

Висновок: твердження про мобілізацію 17-річних українців — неправдиве. Це черговий приклад маніпуляції фактами та візуальними образами для поширення російських пропагандистських наративів.

Прокремлівські медіа поширюю маніпулятивне твердження про те, що французька газета «Le Monde» нібито визнало «нацистів ядром української армії». Ця дезінформація подається як «неприємний факт для французів», і що «український нацизм зовсім не є плодом російської пропаганди». Цю маніпуляцію розібрали спеціалісти проєкту EUvsDisInfo. 

Насправді це твердження є дезінформацією, яка спотворює зміст статті «Le Monde». Цей типовий кремлівський наратив, який зображує Україну як нацистську державу, що є однією з головних причин, якими Росія виправдовує своє незаконне вторгнення в Україну.

Стаття «Le Monde», доступна передплатникам, має назву «Війна в Україні: деякі солдати 3-ї української штурмової бригади все ще демонструють неонацистські символи». Важливо зазначити, що у захищеному контенті журналіст починає свій репортаж із заперечення російських наративів: «Як відомо, щоб виправдати своє вторгнення в Україну, розпочате 24 лютого 2022 року, Володимир Путін говорить про денацифікацію. Це твердження Володимира Путіна ґрунтується на брехні. Крайні праві політичні сили отримали ледве 2% голосів на останніх парламентських виборах в Україні. Таким чином, вони мають лише одного депутата з 450. Коротше кажучи, український уряд не є неонацистським».

У репортажі немає жодних заяв про те, що «реальні нацисти становлять ядро української армії». Навпаки, журналіст в кінці свого відеорепортажу визнає, що «в масштабах сотень тисяч солдатів, які воюють проти Росії, вони є меншістю». Журналіст зазначає, що він вивчав соціальні мережі українських солдатів протягом десяти років і знайшов 350 профілів тих, хто носить шеврони з «нацистським символом чорного сонця».

Поява цієї дезінформації є частиною постійної кремлівської пропагандистської кампанії, спрямованої на дискредитацію України. Маніпуляція полягає у вириванні інформації з контексту та її спотворенні, щоб підтвердити заздалегідь встановлений пропагандистський наратив про «нацистську Україну». 

Нові російські підручники з історії включають цілий розділ про "спецоперацію" в Україні, перетворюючи освіту на інструмент військової пропаганди. Експерти проєкту EUvsDisinfo проаналізували, як Кремль переписує історію для виправдання агресії.

Більшість істориків погоджується, що шкільні підручники з історії не повинні висвітлювати поточні події — зазвичай необхідна певна історична дистанція, щоб осмислити епоху. Але це правило явно не стосується нових російських підручників історії, затверджених державою, які курував і частково писав помічник Путіна Володимир Мединський. Новий підручник для 11 класу не просто висвітлює події останніх 20 років — він включає цілий розділ про війну, яка досі триває: російське вторгнення в Україну.

Причина проста. Ці книги не намагаються аналізувати минуле. Кремль написав їх, щоб переглянути історію та адаптувати під пропагандистські потреби сьогодення. Розділ про "спеціальну військову операцію" — офіційний евфемізм для російської війни проти України — це місце, де всі прокремлівські дезінформаційні наративи, що виправдовують російську війну, збираються разом, щоб завершити пропагандистський пазл.

Війна як акт «миротворчості»

Міф про "мирну Росію" — нібито морально вищу країну, яка ніколи не починає війн, хіба що абсолютно змушена захищатися — або когось захищати.

Цього разу твердження доведено до крайності. Учням розповідають, що Росія мусила вдертися в Україну, щоб запобігти "кінцю цивілізації". "Ми не могли дозволити, щоб це сталося", — наполягають автори підручника.

Щоб підкреслити російську перевагу на полі бою, розділ занурюється в гіперболічну дезінформацію, звинувачуючи українську армію у використанні власних громадян як "живого щита": "Така варварська тактика ніколи раніше не використовувалась жодною армією світу на власній territory за всю історію". Потім, з удаваним заохоченням до незалежного або критичного мислення, додається: "Ви вже дорослі, дорогі старшокласники! Робіть власні висновки про 'нову військову тактику' України".

Так званий підручник історії покладається на емоційні заклики, теорії змови та пропагандистську мову. Не бачачи іронії, автори закликають студентів "бути пильними", щоб не "стати жертвою дешевих маніпуляцій" так званих "іноземних агентів".

Створення культу героя/смерті

Розділ не міг би бути повним без частини, що славить "героїв війни". У ньому російська національна ідентичність визначається не через досягнення країни, а через самопожертву на полі бою. Росія, як стверджує Кремль, непереможна, тому що її громадяни готові воювати і помирати за неї.

Список "героїв" починається з Володимира Жоги, командира батальйону "Спарта" — сумнозвісного підрозділу сепаратистів, вірного Кремлю, якого звинувачують у численних воєнних злочинах на Донбасі. Його згадка не випадкова: його батько, Артем Жога, відколи розпочав політичну кар'єру, відібраний путінською адміністрацією як зразковий ветеран "спеціальної військової операції". Путін використав Артема Жогу, щоб "спонтанно" оголосити про свій намір балотуватися на п'ятий президентський термін — крок, який підкреслює, наскільки центральною стала війна для політичної ідентичності та особистої влади Путіна.

Наратив "зради Заходу" 

Звинувачення Заходу в зраді Росії є ще одним центральним елементом прокремлівського дезінформаційного наративу про безперервну війну Росії із Заходом. Розділ про російську війну проти України розгортає цю тезу на повну потужність. Кремль стверджує, що Захід зациклений на ідеї "дестабілізації Росії зсередини" з кінцевою метою "розчленування Росії та контролю над її ресурсами".

Звинувачення, висунуте проти невизначеного "Заходу", звучить так: "Сценарій 'стримування' — насправді розчленування Росії — вже був протестований НАТО у випадку з Югославією. Багатовікова мрія південних слов'ян про спільний дім була розтоптана", — зазначається в книзі.

У цих двох реченнях багато чого потрібно розібрати: ідея НАТО як зловісної сили, що прагне знищення Росії, змішування "стримування" з "розчленуванням", конспірологічне "насправді", яке натякає, що визначенням Заходу не можна довіряти — і, мабуть, найпомітніше, перекладання провини за розпад Югославії на Захід, якого тут звинувачують у "розтоптуванні" слов'янської мрії.

З'єднуючи уявні точки...

Звідти автори намагаються з'єднати уявні точки, які нібито пов'язують війну в Грузії, де "проамериканський режим" напав на дружню Москві Південну Осетію, з нібито "відродженням нацизму" в країнах, колись окупованих Радянським Союзом, особливо в Україні, і, нарешті, з тим, що підручник називає "кривавим збройним переворотом" в Україні у 2014 році. Ви можете не бачити зв'язку, але підручник робить його явним: всі ці події були організовані "Заходом" з метою перетворити Росію на “наступну Югославію”.

...і завжди звинувачувати Захід

Тому російська війна проти України подається як російська війна із Заходом — повідомлення, зроблене ще більш явним у підзаголовках, де "Спеціальна військова операція" відразу ж супроводжується "Протистоянням із Заходом". Цей підрозділ стверджує, що Захід "засипав Україну грошима та зброєю" і наклав "незаконні" санкції на Росію з єдиною метою захоплення її активів. Книга стає особливо емоційною тут, називаючи санкції "небаченим і немислимим" актом крадіжки, про який "навіть Наполеон не міг мріяти".

А що ж Україна?

Де ж, можна запитати, Україна в усьому цьому? У світі Путіна Україна насправді ніколи не існувала — і книги намагаються надзвичайно старанно вдовбати це повідомлення в уми студентів.

Маленькі “антиросіяни”

"Я вважаю росіян і українців одним народом. У цьому сенсі вся Україна — наша", — заявляв Путін. У липні 2021 року він навіть стверджував, що написав цілий есе "Про історичну єдність росіян і українців", щоб просувати цю точку зору — стверджуючи, що українці та білоруси разом з росіянами є частиною триєдиної російської нації. Примітно, що обом "братнім" націям відводяться підпорядковані ролі в цій єдності, а українці буквально названі "малоросами".

Це класний етноімперіалістичний трюк: просто заявити права власності або зверхності над групою людей, над якими ви хочете домінувати.

У ревізіоністських підручниках історії Мединського "штучність" української держави є темою, що повторюється. Підручник для 10 класу містить вставку про рух за автономію України під час революції 1917 року, яка описує українських лідерів як радикальних сепаратистів і підкреслює, що тоді не було жодного "фіксованого консенсусу" щодо територіальних кордонів України. У підручнику для 11 класу цілий розділ пояснює, як колишній радянський лідер Хрущов "подарував" Крим Україні, підкріплюючи ідею про те, що півострів ніколи насправді їй не належав.

Розділ про "спеціальну військову операцію" йде ще далі, зображуючи Україну як ультранаціоналістичну "Анти-Росію" і маріонеткову державу, позбавлену справжньої суб'єктності. Сам український націоналізм, як стверджує Кремль, був штучно створений як геополітична зброя, а австрійську розвідку звинувачують у нібито спонсоруванні "антимосковських настроїв" серед "сусідніх малоросів, громадян Російської імперії". Підручник наполягає, що без цього шкідливого впливу слов'янські нації в орбіті Росії природно б тяжіли до Москви.

Підручники як "зброя в інформаційній війні"

У тізері до недавнього інтерв'ю з Володимиром Мединським та його співавтором Анатолієм Торкуновим російська телеведуча Марина Кім називає нові підручники для 10-11 класів "нашою головною зброєю в інформаційній війні". "Виграти битву за нашу історію — стратегічне і складне завдання, і вимога перемоги невідкладна", — проголошує вона, відкрито визнаючи, що головна мета цих книг — використовуватися як інструменти ідеологічної боротьби.

Невідкладність, на яку вона посилається, походить з того факту, що Росія веде війну, і ці підручники є частиною тієї ж кампанії — не на полі бою, а в класній кімнаті. Розділ про "спеціальну військову операцію" — це більше ніж просто доповнення: це кульмінація двадцяти років правління Володимира Путіна. Тут усі знайомі пропагандистські теми сходяться в національному міфі, перепакованому для воєнного покоління. У цьому новому патріотичному каноні вторгнення в Україну не є відхиленням — це “неминучий кінцевий пункт російської долі”.

Матеріал підготовлено на основі публікації EUvsDisinfo

Однією із центральних подій святкування 9 травня в Росії є хода «Безсмертного полку». Пропаганда використає її для створення «нових героїв», фабрикуючи пряму спадкоємність від Другої світової війни до нинішньої агресії Росії проти України. Команда експертів порталу EUvsDisInfo розбирає ще один міф, із циклу матеріалів про маніпуляції історичною пам'яттю.  

Від народної ініціативи до державного ревізіонізму

Те, що починалося як особистий спосіб вшанування родичів-учасників Другої світової, перетворилося на потужний інструмент керованого і контрольованого державою патріотизму та соціальної мобілізації. «Безсмертний полк» виник на низовому рівні, орієнтовно у 2012 році в Томську: громадяни йшли з портретами своїх родичів-учасників війни. Російська держава швидко розпізнала потенціал цієї ініціативи і привласнила її. «Полк» перетворився на масштабне видовище, яке активно просувалося державними медіа як прояв національної єдності та шанування минулого.

Проте державне втручання змінило фокус «Безсмертного полку». Ходи стали менше про збереження індивідуальної пам'яті й більше про насадження конкретних державних наративів, як-от представлення перемоги над нацизмом винятково російським досягненням, применшуючи жертви інших учасників, особливо українців, які втратили близько 8 мільйонів людей під час Другої світової, а 6 мільйонів українців боролися проти нацизму.

Фальшиві спогади для мобілізаційних потреб

«Безсмертний полк» став ключовим інструментом формування культу «великої перемоги». У 2018 році Путін йшов на чолі колони в Москві. Це дало візуально потужний спосіб мобілізувати населення, пов'язуючи повагу до предків із лояльністю до нинішньої держави та її лідера. 

Проте питання автентичності завжди впливало на масштаби ходи. Протягом років з'являлися численні повідомлення про те, що студентів та державних службовців примушували брати участь, іноді несучи фотографії незнайомців, лише для забезпечення натовпів для камер. Ходи перетворилися на виставу, організовану для внутрішнього споживання, спрямовану на викривлення спільних спогадів та зміцнення підтримки режиму.

Марші було раптово скасовано у великих містах у 2023 та 2024 роках, офіційно через невизначені «міркування безпеки». Багато спостерігачів підозрювали, що справжньою причиною була чутливість до висвітлення важких втрат у війні проти України, побоюючись, що неконтрольовані публічні прояви нещодавніх втрат можуть порушити офіційний наратив.

Нова брехня, вплетена в стару

Однак цього року відбувається значний зсув. Масштабні марші, включаючи «Безсмертний полк», знову заплановані по всій Росії з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни. Відновлення відбувається на тлі посиленої цензури та пропаганди. У своїх фальшивих і абсурдних наративах російські державні рупори агресивно представляють європейські дії та застереження щодо відзначення «Дня Перемоги» 2025 року як доказ відродження «європейського нацизму» та ворожості.

Ключовим моментом є те, що відновлення відбувається з конкретною директивою згори: адміністрація Путіна доручила організаторам підкреслити паралель між «спеціальною військовою операцією», або, як ми знаємо, повномасштабним вторгненням в Україну, та «Великою Вітчизняною війною» – термін, який у російській ревізіоністській мові позначає період 1941-45 років Другої світової.

Мета цього року – поєднати вшанування Другої світової з відзначенням «нового покоління героїв» з російського повномасштабного вторгнення в Україну. Марші «Безсмертного полку» служать тлом для формування відчуття спільної національної долі, закоріненої в ревізіоністській версії минулої «військової слави», заохочуючи прийняття сучасних жертв.

На практиці цей підхід спрямований на переплетення усталених ревізіоністських наративів та пропагандистських тропів щодо Другої світової з виправданнями нинішньої війни проти України. Цей зсув свідчить про те, що Путін відчуває впевненість у тому, що разом зі своїм пропагандистським апаратом він зумів примусово насадити широкій російській громадськості ідею необхідності продовження війни. Очевидна мета – мобілізувати більше росіян для війни в Україні.

Кремлівське привласнення «Безсмертного полку»

Новий виток використання «Безсмертного полку» в пропаганді підкреслює його роль як інструменту соціальної мобілізації, адаптованого до поточних потреб Кремля. Тепер йдеться не лише про пам'ять про Другу світову, а про активне вплітання наративу поточної війни в цю історичну спадщину, використовуючи емоційну вагу, пов'язану з конструктом «Великої Вітчизняної війни», для згуртування підтримки та утвердження легітимності сучасних військових дій та втрат.

Шлях «Безсмертного полку» від народного збереження пам'яті до керованого державою видовища, і до його нинішнього повторного розгортання, що явно пов'язує минулі та нинішні війни агресії, яскраво ілюструє інструменталізацію Кремлем історії та людської пам'яті.

Це показує, що Кремль готовий привласнювати потужні символи, або маніпулювати ними для власної зручності, лише для того, щоб мобілізувати громадян на підтримку своїх поточних військових цілей. Особиста пам'ять минулого покоління викривлюється та використовується як «паливо» для нинішньої війни. 

«Детектор медіа» писав про модернізацію святкування Параду Перемоги у 2024 році. А також про причини скасування ходи «Безсмертно полку» у 2023 році.

До дня Пам'яті та Перемоги 8 травня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки деконструював один із головних міфів російської пропаганди про «український фашизм». Росія маніпулює темою Другої світової війни та перетворює історію на зброю – завантажити повний тест дослідження можна за посиланням.  

Російська пропаганда послідовно поширює міф про "український нацизм/фашизм", використовуючи його як виправдання агресії проти України. Ця ідеологічна зброя Кремля має давнє коріння, що сягає радянських часів 1960-70-х років, коли був сконструйований культ "Великої Вітчизняної війни".

За Путіна цей культ був реанімований з подвійною метою: виправдати диктатуру та роздмухати шовінізм через ідею, що Росія "врятувала світ від нацизму". Це потребувало масштабної фальсифікації історії, зокрема витіснення факту, що СРСР і Третій Райх були союзниками на початку Другої світової.

З початком агресії проти України наратив про "український фашизм" став ключовим у російській пропаганді: "Війна проти України – це продовження священної війни з фашизмом, яку Росія почала у 1941 році".

Цей наратив має кілька варіацій:

На тимчасово окупованих територіях відбувається активне впровадження "побєдобєсія" з антиукраїнським змістом як засобу ідеологічної індоктринації та зміни ідентичності місцевого населення.

Російська пропаганда швидко адаптується до змін на фронтах і в міжнародній політиці. Нещодавно з'явився новий термін "єврофашизм", спрямований проти держав Європи, які підтримують Україну. Проте інтенсивність інформаційних атак проти України залишається високою, що вимагає ефективної протидії.

Росія активно просуває низку міфів та дезінформації зосереджених навколо 80-річчя закінчення Другої світової війни, намагаючись виправдати свою агресію проти України. Команда експертів порталу EUvsDisInfo розбиралася у основних міфах у циклі матеріалів.  

«Москва - єдине місце святкування перемоги над нацизмом»

Російське керівництво наполегливо переконує світ, що лише Росія є релевантним місцем для святкування перемоги над нацизмом. При цьому російський агітпроп звинувачує Європу у «неонацизмі» чи «єврофашизмі» та стверджує, що тільки росіяни є справжніми спадкоємцями військової слави Радянського Союзу. Кремль також поширює наративи про те, що сучасна Росія є центром збору світових лідерів для відзначення подій Другої світової війни. 

Скромна міжнародна присутність

Цього року на святкуваннях у Москві підтвердили присутність лише близько десятка світових лідерів. Це разючий контраст порівняно з минулими роками.

Для порівняння, на святкуванні 60-річчя перемоги у 2005 році до Москви прибули всі лідери країн-союзників у Другій світовій війні, очільники європейських держав, представники G20, Центральної Азії та багатьох інших регіонів. Російський державний вебсайт, присвячений пропагуванню щорічного параду Перемоги, досі використовує фото 2005 року із зібранням світових лідерів у Москві як головне зображення розділу про ті святкування.

У 2015 році, на 70-ту річницю, міжнародна присутність була вже значно меншою. Це був перший День Перемоги після незаконної анексії Криму в 2014 році, коли Москва втратила привабливість як місце міжнародних зібрань.

Альтернативні дати та місця

Важливо зазначити, що значні святкування Другої світової війни відбуваються й в інших місцях. Одне з найпомітніших – Київ, де 80-річчя відзначають 8 травня – саме в день капітуляції нацистської Німеччини. Попри те, що документ було підписано 7 травня у французькому Реймсі, офіційне підтвердження всіма союзними державами відбулося 8 травня у Берліні.

Цей факт руйнує ще один кремлівський міф про особливу роль Росії у відзначенні перемоги над нацизмом.

Про спробу Росії «модернізувати» святкування 9 травня йшлося у статті «Детектор Медіа».

Російська пропаганда поширює фальшиві листівки, нібито видані Українським інститутом національної пам’яті (УІНП), адресовані ветеранам напередодні 9 травня. Про це Центр протидії дезінформації при РНБО повідомив у Facebook.

У листівці Інститут національної пам'яті нібито просить ветеранів ховати свої радянські нагороди під одягом.

Фактчекери спростовують існування таких листівок: «Насправді це фейк. Такої листівки не існує. Мета цієї брехні — сформувати образ України як держави, що "зневажає ветеранів" напередодні 9 травня».

День Перемоги є ключовою датою для російської пропаганди, і фейки, як ці листівки, створюють інформаційний шум. Фейкові листівки, приписані УІНП, мають на меті зобразити Україну як державу, що заперечує історичну пам’ять про Другу світову війну. Це підриває довіру до українських інституцій, зокрема тих, що відповідають за національну пам’ять, і створює образ України як «антигероїчної» чи «фашистської».

Нагадаємо, що напередодні відзначення 80-ї річниці перемоги над нацизмом кремлівські медіа поширювали чергову дезінформацію про президента України Володимира Зеленського. В одному з пропагандистських сюжетів ідеться: «У голові у Зеленського мрія скласти альтернативу параду Перемоги на Червоній площі. З його боку, заявив на тижні прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, це як мінімум зрада пам'яті свого ж діда. Семен Зеленський, уродженець Кривого Рогу, боєць героїчний. Воював за звільнення Європи від нацизму, дійшов до Берліна. Він був нагороджений двома орденами Червоної Зірки. А його онук вшановує ветеранів дивізії СС "Галичина"».  Ця теза є вигадкою російських медіа без конкретних фактів чи посилань, жодне достовірне джерело не згадує про плани провести «альтернативний парад Перемоги» чи залучити до нього ветеранів СС «Галичина».

У черговому випуску пропагандистської програми «Время покажет» на російському «Першому каналі» речниця МЗС РФ Марія Захарова назвала заплановану на 9 травня зустріч президента України Володимира Зеленського з лідерами держав ЄС у Києві «реінкарнацією нацизму». На її думку, захід є не актом дипломатії, а «дипломатично-силовим заходом», який нібито пов’язаний із популяризацією нацистської символіки в Україні. Фейк пояснюють у StopFake.

Насправді, нічого спільного із нацизмом ця ініціатива не має. Як повідомив заступник глави Офісу президента Андрій Сибіга, який передав офіційні запрошення партнерам під час зустрічі голів МЗС ЄС у Люксембурзі, мета зустрічі — «демонстрація солідарності та рішучості перед обличчям найбільшої агресії в Європі з часів Другої світової війни».

Також варто наголосити, що подія 9 травня не пов’язана з Днем Перемоги — як в Україні, так і в країнах ЄС його відзначають 8 травня. А 9 травня у цих державах — це День Європи, що припадає на річницю Декларації Шумана 1950 року. Саме ця декларація започаткувала процес європейської інтеграції, що згодом привів до створення Європейського Союзу. Для України як країни-кандидатки це свято має глибокий символізм європейської єдності та спільного майбутнього.

Що ж до заяв про популяризацію нацистської символіки, то це також  неправда. В Україні з 2015 року діє закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів» та заборону їхньої символіки. Українське законодавство чітко засуджує будь-які прояви нацизму — на відміну від російських практик героїзації радянського минулого.

Мета таких заяв — дискредитувати міжнародну підтримку України та відвернути увагу від факту, що 9 травня в Москві проходитиме військовий парад, який дедалі більше виглядає ізольованим — адже більшість європейських лідерів проігнорують його. Єдиним підтвердженим учасником з ЄС поки є прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо.

Хіт-парад брехні від Марії Захарової читайте за посиланням.

Після більш як трьох років повномасштабної війни проти України, Кремль несподівано почав активно використовувати риторику миру. Проте ці заклики — не більше ніж цинічна маніпуляція, спрямована на перекладання відповідальності за війну на Україну та Європу. Водночас Москва розгортає нову хвилю історичного ревізіонізму напередодні 80-річчя завершення Другої світової війни. У темі розібрались аналітики EUvsDisinfo.

Хоча Росія й заявляє про бажання припинити бойові дії, її ракети продовжують нищити українські міста. Як зазначає звіт, Путін «нібито відкрив для себе слово “перемир’я”, але, схоже, не потрудився дізнатись його справжнє значення». У день оголошеного Кремлем «великоднього перемир’я» російські війська обстріляли Херсон, Миколаїв та Київ. Це стало ще одним прикладом того, як Москва «імітує мир заради війни».

Кремль також анонсував нове «перемир’я» на 8–10 травня — символічні дати для Росії, які Москва традиційно використовує для пропаганди. Водночас, у день оголошення цього кроку, внаслідок російської атаки безпілотником у Дніпропетровській області загинула 12-річна дівчинка.

Паралельно з військовими діями, пропагандистська машина РФ  працює над формуванням образу Путіна як «миротворця». ЗМІ підконтрольні Кремлю називають його кроки «жестами доброї волі», звинувачують Україну в саботажі миру, а також розповсюджують брехню про «терористичну державу Україну».

Європу в черговий раз зробили «винною» — Росія поширює хибну тезу, нібито ЄС блокує мирні ініціативи через «ненависть до РФ». Це звучить абсурдно, враховуючи щоденні погрози Москви на адресу європейських країн, зокрема погрози ядерною атакою.

Окрему увагу Кремль приділяє історії — з наближенням річниці закінчення Другої світової війни Москва активізувала спроби переписати минуле. Пропагандисти просувають міф, нібито тільки Росія боролась проти нацизму, викреслюючи внесок мільйонів українців у перемогу. «Кремль перетворив тему нацизму на інформаційну зброю», — підкреслюють аналітики.

Москва також намагається дискредитувати Європу, звинувачуючи її у «фальсифікації історії» та навіть у «поширенні нацистської ідеології в Україні». Ігнорування Заходом параду в Москві 9 травня подається як доказ «фашистського мислення ЄС».

Напередодні відзначення 80-ї річниці перемоги над нацизмом кремлівські медіа поширюють чергову дезінформацію про президента України Володимира Зеленського. В одному з пропагандистських сюжетів ідеться: «У голові у Зеленського мрія скласти альтернативу параду Перемоги на Червоній площі. З його боку, заявив на тижні прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, це як мінімум зрада пам'яті свого ж діда. Семен Зеленський, уродженець Кривого Рогу, боєць героїчний. Воював за звільнення Європи від нацизму, дійшов до Берліна. Він був нагороджений двома орденами Червоної Зірки. А його онук вшановує ветеранів дивізії СС "Галичина"».

Для підтвердження своєї тези російські медіа послалися на випадок у канадському парламенті у вересні 2023 року, коли під час візиту Зеленського запросили 98-річного Ярослава Гуньку, якого представили як «борця за незалежність України». Пізніше з’ясувалося, що Гунька служив у дивізії СС «Галичина». Зеленський не знав про його минуле, адже організація заходу була відповідальністю канадської сторони. Після скандалу спікер Палати громад Ентоні Рота пішов у відставку, а прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо публічно перепросив у президента України за цей інцидент. Це єдиний відомий випадок, коли Зеленський опосередковано мав контакт із особою, пов’язаною з СС, і це сталося через помилку організаторів.

Детально ми розбирали цей кейс тут.

Ця теза є вигадкою російських медіа без конкретних фактів чи посилань, жодне достовірне джерело не згадує про плани провести «альтернативний парад Перемоги» чи залучити до нього ветеранів СС «Галичина». 

Звинувачення Зеленського у «вшануванні СС "Галичина"» є частиною російської дезінформаційної кампанії напередодні відзначення річниці перемоги над нацизмом. Заява Пєскова про «зраду пам’яті діда» є емоційною маніпуляцією, яка не підкріплена фактами. Вона покликана викликати обурення, а не відображати реальність. Президент ніколи не підтримував нацистську ідеологію чи пов’язані з нею організації, а Україна офіційно засуджує нацизм і його символіку. Зеленський у своїх промовах наголошує на єдності в пам’яті про перемогу над нацизмом і ніколи не згадував ідею «альтернативного параду».

Окрім цього, у 2025 році ветеранам СС «Галичина», які служили в 1943–1945 роках, було б щонайменше 98–100 років. Кількість таких людей, які дожили до наших днів, доволі невелика, і, очевидно, вони не беруть участі в публічних заходах.

Російська влада поступово трансформує свою пропагандистську риторику, яка раніше слугувала для виправдання вторгнення в Україну. Тепер ці наративи використовуються для глибшої мілітаризації російського суспільства та підготовки до потенційно затяжного конфлікту з НАТО. Про це йдеться у новому щоденному звіті американського Інституту вивчення війни (ISW).

Аналітики ISW звернули увагу на інтерв’ю російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова, яке 20 квітня провів пропагандист Павло Зарубін. Під час розмови Лавров відреагував на заклик Європейського Союзу до лідерів європейських країн утриматися від участі в параді до Дня перемоги 9 травня в Москві. Він, зокрема, заявив: «Європейські еліти розпалюють неонацистську ідеологію. Росія докладе всіх зусиль, аби знищити нацизм раз і назавжди».

У звіті ISW зазначається, що ця заява є частиною ширшої інформаційної кампанії Кремля, яка має на меті зміцнити ворожість до Заходу серед росіян і водночас підвищити рівень підтримки мілітаристської політики. Як наголошують аналітики, російська влада свідомо апелює до символіки та міфів Великої Вітчизняної війни, щоб легітимізувати теперішні економічні й соціальні жертви населення, пояснюючи їх боротьбою проти «нацизму».

«Такі історичні паралелі дозволяють Кремлю представляти нинішню війну проти України як продовження священної боротьби проти фашизму», — йдеться у звіті.

ISW також пише, що російське керівництво не полишає риторику «денацифікації», яку Путін активно використовував як одне з ключових виправдань повномасштабного вторгнення в Україну у 2022 році. Цей термін продовжує служити ідеологічним обґрунтуванням агресії проти українського суверенітету та спроб нав’язати країні проросійський політичний курс.

Крім того, у звіті ISW зазначено, що Москва починає застосовувати подібні інформаційні методи й до інших держав — зокрема, до Фінляндії, Естонії та Молдови. На думку аналітиків, це може бути спробою підготувати російське суспільство до сприйняття можливої ескалації або навіть майбутньої агресії проти цих країн.

«Розширення пропагандистського наративу про «боротьбу з нацизмом» на інші суверенні держави свідчить про прагнення Кремля створити нові зовнішні загрози та виправдати подальшу мілітаризацію», — резюмують експерти ISW.

Проросійські ресурси поширюють дезінформацію про нібито намір українського Міністерства культури провести ДНК-аналіз мощей святих у Києво-Печерській лаврі з метою встановлення їхньої національності. На це звернули увагу розвінчувачі фейків проєкту StopFake.

У програмі «Известия» на російському телебаченні цьому було присвячено окремий сюжет, де дії міністерства назвали «етнічною ревізією» і «святотатством», порівнявши їх із нацистською євгенікою. Ведучий навіть висловив припущення, що справжня мета — довести українське походження святих і продемонструвати «генетичну вищість українців».

Насправді ці твердження не мають жодного підґрунтя, запевнили фактчекери StopFake. Згідно з наказом, оприлюдненим на сайті Міністерства культури та та стратегічних комунікацій України, створено спеціальну комісію для оцінки історичної та наукової цінності реліквій, а також для виявлення предметів, що можуть мати культурну цінність відповідно до законодавства України. У межах цієї роботи експерти, за потреби, можуть використовувати ДНК-аналіз, проте наразі немає підтвердження, що це обов’язково буде зроблено — деталі роботи комісії мають обмежений доступ.

Релігієзнавиця Людмила Филипович пояснила, що інвентаризація стала необхідною на тлі чуток про можливе зникнення або вивезення цінностей, які зберігаються в Лаврі, зокрема в її печерах. Роботу комісія планує завершити до 30 травня.

Оскільки держава намагається поступово позбутись впливу Російської православної церкви через перевірки, інвентаризацію та передачу святинь ПЦУ, подібні вкиди працюють на підрив цих процесів, виставляючи їх як «полювання на відьом».Такі фейки транслюються і для внутрішнього російського споживача, аби підтвердити вже нав’язані образи України як «нехристиянської» держави.

Вкиди про «етнічну ревізію» або «генетичну вищість» намагаються зобразити Україну як державу, що вдається до радикалізму, фанатизму або неонацизму. Це підживлює російські наративи про «недемократичну» чи «злочинну» природу української держави, якими Москва виправдовує свою агресію.

Координатор проєкту «Без Брехні» Олександр Гороховський узагальнив, як російська пропаганда системно формувала та закріплювала наратив про Україну як «нацистську державу» та українців як «нацистів». Ця інформаційна стратегія стала ключовою складовою виправдання російської агресії, яка вилилася у повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року.

У своєму зверненні в день вторгнення Володимир Путін заявив, що головною метою так званої «спеціальної військової операції» є «денацифікація» України. Це стало відправною точкою для масштабної кампанії, яка мала на меті дискредитацію української влади та суспільства. Проте ще задовго до цього, починаючи з 2014 року, російська пропаганда методично працювала над тим, щоб закріпити в масовій свідомості образ України як осередку неонацизму.

Іще з часів Революції гідності російські медіа почали використовувати такі терміни, як «фашисти», «бандерівці», «карателі» щодо українців. Спершу це було частиною маргінального інформаційного простору, однак згодом ці ярлики перейшли в офіційні заяви Кремля. Після початку війни на Донбасі у 2014 році російські ЗМІ активно поширювали сюжети, які мали на меті переконати власну аудиторію, що Україна нібито веде «геноцид» на сході країни. Символічним став фейк про «розіп’ятого хлопчика», що транслювався на російському телебаченні.

Протягом наступних років наратив про «нацистів у Києві» лише посилювався. У 2022 році Кремль вже відкрито заявив, що українська влада – це «хунта наркоманів та неонацистів», а сама Україна не має права на існування як держава. Усе це мало виправдати вторгнення та надати йому псевдоісторичну легітимність, прирівнюючи його до боротьби СРСР проти Гітлера.

Пропагандистська кампанія Росії не обмежувалася лише внутрішнім інформаційним простором. Кремль активно намагався поширити ці меседжі на міжнародну аудиторію через мережу підконтрольних медіа, блогерів та політичних лобістів. Основна мета – посіяти сумніви серед західних суспільств щодо України та зменшити підтримку Києва.

Таким чином, російська влада створила потужну інформаційну зброю, яка використовується для виправдання війни та формування негативного образу України у світі. Протидія цій пропаганді залишається важливим завданням для українського суспільства та міжнародної спільноти, адже інформаційна війна є невід’ємною частиною сучасних конфліктів.

Російська пропаганда активно використовує меми та гумористичний контент як інструменти інформаційної війни. Ганна Дейниченко на StopFake розповіла, як це працює.

Меми ефективні в політичній комунікації завдяки їхній вірусності, доступності створення та емоційності. Вони поширюються швидше і легше сприймаються, ніж аналітичні матеріали, викликають сильні емоції та легко відтворюються будь-яким користувачем мережі.

Російські пропагандисти просувають через меми кілька основних наративів: про «нацизм в Україні» (використовуючи терміни «зефюрер», «Салорейх»), загальну критику України та українців (від висміювання мови до поширення неправдивої статистики), звеличування Росії (з відсилками до «величного минулого») і повідомлення для західної аудиторії про корупцію в Україні та вартість війни для платників податків.

Для поширення таких меседжів російська пропаганда використовує різні формати: фейкові обкладинки журналів і карикатури (часто з антисемітськими елементами), підроблені фото графіті за кордоном, дипфейки політичних діячів, «сатиричні» телеграм-канали, які насправді поширюють дезінформацію, та контент, націлений на дітей і підлітків.

Найуразливішою аудиторією є діти та підлітки, які некритично сприймають інформацію. Прикладом, пише Ганна Дейниченко, є штучна субкультура «ЧВК «Редан», створена для розпалювання ворожнечі серед підлітків та провокування вуличних заворушень.

Щоб захиститися від таких впливів, варто відписатися від російськомовних джерел мемів, критично оцінювати контент перед поширенням, налаштувати алгоритми соцмереж (використовуючи функцію «Не цікавить»), пояснювати іноземним друзям справжню ситуацію в Україні та контролювати контент, який споживають діти, пропонуючи їм українські альтернативи.

На російському державному сайті, створеному до «80-річчя Перемоги», розміщено інформацію про те, що Україна нібито не відіграла значної ролі в боротьбі з нацизмом. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Українці зробили величезний внесок у перемогу в Другій світовій війні:

Крім того, втрати України у Другій світовій війні становлять від 8 до 10 мільйонів осіб.  

Російська пропаганда продовжує викривлювати факти, приписуючи собі заслуги та жертви народів колишнього СРСР, зокрема українців. Москва свідомо применшує внесок України, щоб посилити власний міф про «виключну роль Росії» у війні, водночас замовчуючи злочини сталінського режиму та репресії проти українців. Насправді ж Україна відіграла критично важливу роль у перемозі над нацизмом. 

В мережі поширюється фейк про те, що Володимир Зеленський став новим власником «Кельштайнхаусу» — будинку в Альпах, який використовувала нацистська партія Німеччини НСДАП, зокрема Адольф Гітлер. Зеленський нібито придбав будинок у грудні 2024 року за 14 мільйонів євро.

На значне поширення цієї дезінформації звернули увагу фактчекери StopFake. Публікації посилаються на німецьке медіа Aktuelle Nachrichten in Deutschland («Актуальні новини Німеччини»), яке випустило відео з відповідною інформацією: у ролику сказано, що рішення продати споруду було прийнято через низькі прибутки Кельштайнхаусу як туристичного об’єкта, і також надаються «документи», які нібито підтверджують таку угоду купівлі-продажу. 

Насправді сайт Aktuelle Nachrichten in Deutschland — це не справжнє німецьке медіа, а підставний ресурс, який наповнюють проросійським контентом. За допомогою інструменту whois StopFake встановив дату створення домену — 14 грудня 2024 року. На момент публікації «новини» про Зеленського сайт існував менше двох місяців і за цей період уже встиг опублікувати понад 1800 матеріалів,  непропорційно багато з яких про Україну та Росію та є пропагандистського змісту. 

Також на сайті пам’ятки немає жодних ознак переходу будівлі у приватну власність, не кажучи про продаж Зеленському. У травні 2025 року анонсовано новий сезон відвідин будівлі туристами. Взимку відвідини об’єкта неможливі через погодні умови. Зараз нерухомістю керує благодійний фонд, який спрямовує дохід від туризму в «Кельштайнхаус» на розвиток громади та освітні проєкти. У «Кельштайнхаусі» заборонено проводити приватні екскурсії, щоб його спеціально не відвідували прихильники нацизму. 

За допомогою цього фейку Росія прагне обґрунтувати свої звинувачення України в нацизмі для міжнародних аудиторій. Насправді саме Росія співпрацює і фінансує праворадикальні сили Німеччини. У серпні 2023 року видання The Insider і Spiegel провели розслідування, в якому доводилось фінансування партії «АдН» з боку Росії для перешкоджання допомозі Україні.  «АдН» («Альтернатива для Німеччини») — утворена у 2013 році праворадикальна партія, яка з березня 2021 року отримала статус «підозрюваної у правоекстремістських устремліннях» від Федерального відомства з охорони конституції (BfV), через що перебуває під особливим наглядом. Представники партії регулярно потрапляють у скандали через нацистські, антисемітські, антимігрантські висловлювання. 

Російські медіаресурси поширили «цитату» чеської сенаторки Мирослави Нємцової, яка нібито закликала «повторити блокаду Ленінграда» за допомогою санкцій: 

«Поки ми вшановуємо пам’ять жертв Голокосту, одночасно спостерігаючи за геноцидом українського народу, Росія сьогодні святкує річницю звільнення Ленінграда від блокади під час Другої світової війни. Хоча їм потрібно не святкувати, а знову пережити таке».

Насправді Нємцова не висловлювалася подібним чином, скриншот з її цитатою підробили. Про це повідомляють у проєкті StopFake. Чеська сенаторка сама ж спростувала приписані їй слова, зробивши репост  розвінчання цього фейку на своїй сторінці в соцмережі X.

Користувач соцмережі X зауважив, що на підробленому скриншоті більше знаків, ніж дозволено для безплатних акаунтів, що вказує на фейковість цитати.  

У Чехії повідомили, що йдеться про цілу дезінформаційну кампанію з метою дискредитувати країну та її політиків.  

Підробка листів, цитат і документів для поширення дезінформації — один з улюблених прийомів російської пропаганди, який вона використовує ще з радянських часів. Мета конкретно цього фейку — демонізувати Чехію та дискредитувати санкційну політику, використовуючи грубу історичну аналогію. Раніше ми писали про те, як Росія інструменталізує 80-річчя перемоги над нацизмом.

Російська пропагандистська кампанія, присвячена 80-річчю перемоги над нацизмом, демонструє масштабний інформаційний вплив, використовуючи історичні події для сучасної політичної вигоди. Організація виставок, таких як ті, що відкрилися в «Російському домі» на Кіпрі та штаб-квартирі ООН, є спробою створити образ Росії як ключового переможця над нацизмом. Про це пише Центр протидії дезінформації. 

Акцент на блокаді Ленінграда супроводжується риторикою про «величезні жертви російського народу», що ігнорує внесок інших народів у Другу світову війну. Це є частиною зусиль, спрямованих на відвернення уваги від злочинів Росії в сучасній війні проти України.  

Кремль намагається викликати співчуття до себе, використовуючи історичні трагедії як інструмент впливу, щоб мінімізувати критику за збройну агресію проти України. Це також спрямовано на розмиття ролі інших країн, які боролися з нацизмом, формуючи образ Росії як «захисника миру». Водночас ця кампанія є частиною ширшої стратегії Росії щодо маніпуляції історичними фактами з метою виправдання своїх політичних і військових дій. 

Проросійські джерела поширюють повідомлення, що нібито перша леді України Олена Зеленська нібито скасувала лекцію в Люблянському університеті (Словенія) через масові протести місцевих жителів проти «українського нацизму». Однак це - маніпуляція.

Про це пише StopFake. Фахівці проєкту з’ясували, що словенське видання STA, на яке посилаються пропагандисти, зазначило, що причини скасування заходу на факультеті соціальних наук невідомі. Попри це, Олена Зеленська зустрілася з викладачами та ректоратом університету. Під час зустрічі ректор Грегор Майдич оголосив про створення відділу україністики та співпрацю факультету архітектури з Харківським університетом ім. Каразіна для відновлення зруйнованих корпусів. Також Олена Зеленська передала книги в рамках проєкту «Українська книжкова полиця» Національній університетській бібліотеці. Біля бібліотеки з’явився проросійський протестувальник, який вигукував англійською «Війна має закінчитися» та «росія переможе». Чоловіка затримала поліція. Прем’єр-міністр Словенії Роберт Голоб засудив таку поведінку, назвавши її неприйнятною в сучасному суспільстві.

Пропагандисти поширюють цю дезінформацію, щоб підірвати довіру до України та її представників на міжнародній арені. Їхня мета — створити ілюзію, що Україна та її лідери стикаються з масовим несприйняттям за кордоном через нібито «неприпустиму» політику. Така тактика також покликана послабити моральний дух українців, нав'язуючи ідею ізоляції країни. Поширення фейків про протести проти «українського нацизму» є частиною інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України та формування позитивного іміджу росії як «жертви».

Російські джерела поширюють новинний випуск німецького телеканалу Welt, де показали відео штурму російських бойових позицій солдатами 12-ї бригади «Азов». У фейкових дописах стверджують, що «Азов» використав кадри з відеогри «Call of Duty», а відео начебто з Покровського напрямку. Також звинуватили й німецькі медіа в недотриманні журналістських стандартів. 

Але інформація про використання кадрів з відеогри — неправдива. VoxCheck повідомляє, що на відео немає жодної комп’ютерної графіки, бойові дії — реальні. На офіційному ютуб-каналі підрозділу 15 липня 2024 року опублікували відео від першої особи, яке складалось із трьох частин: просування позиціями, зачистка та закріплення після штурму. До того ж штурмові дії відбувалися в Серебрянському лісництві Луганської області, а не на Покровському напрямку. 

Російські пропагандисти нав’язують думку, мовляв, «азовці» підтримують ідеї, які сучасний світ різко відкидає: антисемітизм, нацизм або інші види ксенофобії. «Азовців» показують тими, хто знецінює людей за їхнім походженням. У баченні Москви «Азов» готовий вбити за «українcьку кров». Кремль не вперше саме так представляє українців — як агресивних, ультранаціоналістичних і таких, що цінують лише «українську кров». Наприклад, російська пропаганда вже поширювала фейки про те, що жінки українських бійців бідкаються, що їхнім чоловікам переливають «москальську кров»; або що українці буцімто забороняють іноземним громадянам ставати донорами крові.

Попри те, що в Україні існує (як і в будь-якій іншій країні) частка людей, які є прихильниками  ультраправих ідей, саме Кремль навмисне перебільшує їхню вагу в українському суспільстві. До того ж приписує їм спільну ідеологію з нацистською Німеччиною та ставлення до симпатиків Росії як до нижчої касти. При цьому на останніх парламентських виборах 2019 року, наприклад, націоналісти не ввійшли до Верховної Ради, не кажучи вже про ультраправі рухи.

У соціальних мережах російського сегменту шириться нібито сюжет від загальнонаціональної щоденної газети USA Today, у якому йдеться, що американську кулінарну блогерку заблокували на стримінговій платформі «через приготування російських страв».  

«Дівчина з 1,2 млн підписників залишилася без каналу й заробітку, бо присвятила випуск приготуванню пельменів, борщу і розповіла, як вона круто з’їздила в Росію і познайомилася з російською кухнею», — переповідають пропагандисти.  

Але на сторінках USA Today такого сюжету не знайшлося. Ба більше, за допомогою зворотного пошуку в гуглі та запитом «Youtube blocked an american blogger for videos with russian recipes usa today» (YouTube «заблокував» блогерку за відео про приготування російської страви) пошуковик показує лише публікації з прокремлівських медіа, які перекладають свої матеріали англійською. Тобто, найбільш імовірно, що така новина просто вигадана.  

Та й по суті, умовне відео або канал могли б заблокувати, якби воно порушувало правила спільноти ютубу. Однозначно, канал через «відео про російську страву» не могли б видалити.  

У такий спосіб пропагандисти просувають наратив про існування так званої «русофобії», із якою Москва бореться та захищає своїх громадян.  У слово «русофобія» кремлівські медіа вкладають значення іншого терміну, а саме ксенофобії — різкого неприйняття чужої культури, мови й способу життя, яке може виявлятися в політичному житті держави у вигляді дискримінації за національно-культурною ознакою. Значення саме цього слова, в істотно вужчому ключі, відповідно до російської пропаганди, ховається за терміном «русофобія». Так званою «русофобією» Росія також виправдовує напад на Україну.   

Росія подає «русофобію» як окремий вид нацизму, який зародився в Україні та масово шириться світом. Будь-хто, хто критикує Росію, — «русофоб», а відповідно, і нацист. Спершу дезінформаційний меседж про «русофобію» був спрямований здебільшого на українську аудиторію, але після того, як світова спільнота підтримала Україну у війні, він поширився і на європейські країни. Доходило навіть до звинувачення Ізраїлю в нацизмі. 

Пропагандисти поширюють в соцмережах інформацію, що президент України Володимир Зеленський нібито придбав парадний автомобіль Гітлера за 15 мільйонів доларів. Утім це - фейк.

Про нього повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО. Його фахівці зʼясували, що цей фейк походить із сайту Seattle Tribune, який був створений лише п'ять днів тому, а стаття із цією інформацією не має вказаного автора. У матеріалі представлено фото автомобіля, нібито припаркованого біля Офісу Президента, і стверджується, що його опублікував відомий український телеграм-канал. Проте на згаданому телеграм-каналі такої світлини немає.

Цей фейк є одним із багатьох, які спрямовані на особисту дискредитацію Президента України та його родини. Пропагандисти намагаються представити Володимира Зеленського як людину, яка здійснює марнотратні й провокаційні покупки під час війни, підриваючи його репутацію та знижуючи рівень довіри до нього. Поширюючи фейкові новини про неналежні дії керівництва, пропагандисти намагаються посіяти недовіру серед українського суспільства та зменшити підтримку владних інституцій. Вибір саме автомобіля Гітлера у фейку має на меті викликати асоціації з нацизмом, що є частиною кремлівської пропаганди, яка постійно намагається створити образ української влади як «неонацистської».

У Центрі протидії дезінформації повідомляють, що на окупованих територіях України відбувається велика кількість пропагандистських заходів, на яких Росія проводить паралелі між сьогоденням і подіями часів Другої світової війни. Зокрема, «суд ДНР» визнав геноцидом злочини нацистів на території регіону в роки Другої світової. Росію представляють як спадкоємицю «великої перемоги» над нацизмом, а її агресію проти України зображають як продовження цієї боротьби.  

Також на окупованих територіях постійно організовують тематичні акції із залученням громадськості, випускають і транслюють пропагандистські фільми. У ЦПД пишуть, що в такий спосіб кремлівська пропаганда прагне змінити історичну пам'ять і свідомість жителів окупованих територій, втягуючи їх у єдиний російський соціокультурний простір. 

Маніпуляції на тему Другої світової війни Кремль використовує, щоб консолідувати підтримку серед населення та створити образ «зовнішнього ворога». Спекулюючи на темі «героїчного минулого», окупаційна влада прагне відвернути увагу місцевого населення від економічних і соціальних труднощів, а також від репресій, які систематично зазнають «неблагонадійні» жителі окупованих територій.

Пропагандисти на тлі початку навчального року в українських школах заявили нібито першокласникам з сімей, де є військові, видавали олівці з написом «смерть руснє». Як «доказ» росіяни додають фото такого олівця.

Проте напис на олівці відредагували. В українському сегменті соцмережах чи медіа не повідомляли, що учням видавали схожі олівці. За допомогою інструменту Forensically вдалося виявити, що світлина має ознаки редагування. До прикладу, інструмент ELA (Error Level Analysis) виділяє яскравішим кольором елементи картинки, які могли відредагувати. На олівці, фото якого поширюють користувачі, можна побачити виділене синім листя та сам надпис. Тож, найімовірніше, фейкороби додали ці позначки у фоторедакторі.

На підробку вказує і помилка в слові «руснє». Насправді правильно було б використати літеру «і», а не «є». У більшості випадків під час створення фейку росіяни саме неправильно перекладають слова українською, чим і видають підробку.

Ми неодноразово документували фейки, які стосуються підробних графіті, обкладинок іноземних журналів / шпальт газет або ж рекламних роликів. У такий спосіб пропагандисти прагнуть показати, що їхню риторику (наприклад, що Зеленського ненавидить увесь світ) також повторюють на Заході. Так у читачів може скластися враження, що громадськість справді незадоволена Україною. І надто, коли автори використовують елементи масової культури, натякаючи, що люди глузують із ситуації в Україні та що український порядок денний для Європи — привід посміятися.

Росія подає «русофобію» як окремий вид нацизму, який зародився в Україні та масово шириться світом. Будь-хто, хто критикує Росію — «русофоб», а відповідно, і нацист. Спершу дезінформаційний меседж про «русофобію» був спрямований здебільшого на українську аудиторію, але після того, як світова спільнота підтримала Україну у війні, він поширився і на європейські країни. Доходило навіть до звинувачення Ізраїлю у нацизмі.

У соціальних мережах російського сегменту дописують, що партія «Нацкорпус» планує створити у Херсоні освітній центр для молоді. Автори допису вказують, мовляв, у такий спосіб в Україні хочуть створити «аналог нацистської молодіжної організації Гітлер’югенд», де проводитимуть ідеологічне виховання та курси допризовної підготовки для старшокласників і студентів.

Проте жодної інформації про відкриття так званого «освітнього центру для молоді», спрямоване на підтримку патріотичного виховання на Херсонщині — нема. Нагадаємо, що «Національний корпус» — це політична партія, створена у 2016 році вихідцями з підрозділу «Азов» на чолі з Андрієм Білецьким. У жовтні 2023 року в інтерв’ю Білецький повідомив, що партія припинила свою діяльність, оскільки після повномасштабного вторгнення більшість її представників вступили до лав Сил оборони.   

Російські пропагандисти нав’язують думку, мовляв, «азовці» підтримують ідеї, які сучасний світ різко відкидає: антисемітизм, нацизм або інші види ксенофобії. «Азовців» показують тими, хто знецінює людей за їхнім походженням. У баченні Москви «Азов» готовий вбити за «українcьку кров». Кремль не вперше саме так представляє українців — як агресивних, ультранаціоналістичних і таких, що цінують лише «українську кров». Наприклад, російська пропаганда вже поширювала фейки про те, що жінки українських бійців бідкаються, що їхнім чоловікам переливають «москальську кров»; або що українці буцімто забороняють іноземним громадянам ставати донорами крові.

От в Путіна і є буквально власний «Гітлер’югенд». Ним стала молодіжна організація «Юнармія», яка створена у 2016 році на базі супутніх структур російської армії та слугує для мілітаризації молоді й підготовки «гарматного м’яса» для загарбницьких війн Путіна. Структури цього руху почали створюватися і на тимчасово окупованих територіях України у 2022 році. У 2023 році стало відомо про формування російським режимом так званих «Студентських трудових загонів» для пропаганди на тимчасово окупованих територіях України. Більшість молодіжних пропагандистських проєктів у Росії керується спеціальним державним органом — Федеральним агентством у справах молоді (Росмолодь), яке створене ще у 2008 році.

Російські джерела поширюють відеосюжет нібито BBC, у якому йдеться, що українські військовослужбовці понад 1000 разів використали нацистську символіку (включно зі слоганами та жестами) у ході проведення Курської операції. Таке дослідження буцімто провела організація «Репортери без кордонів» (RSF). Директор з адвокації та стратегічних судових процесів організації Антуан Бернар нібито закликав міжнародну спільноту звернути увагу на глорифікацію нацизму в Збройних Силах України. «Країна, яка вимагає в ООН захисту, не має права підступно порушувати резолюції організації, а тим більше демонструвати символи людоненависницьких режимів», —  таку заяву зробив Бернар, як стверджують пропагандисти.    

Насправді ні BBC, ні «Репортери без кордонів» не повідомляли про результати відповідного дослідження. Про це пишуть журналісти з проєкту StopFake. Відеосюжет не є доступним ні на сайті, ні в соцмережах британського медіа. 

Останні тексти на тему України на сайті «Репортерів без кордонів» засуджують російський удар по Краматорську, унаслідок якого загинуло двоє журналістів Reuters, і викривають мережу кремлівської пропаганди, засновану Євгенієм Пригожиним. 

Окрім цього, нещодавно Україна приєдналася до започаткованого організацією Міжнародного партнерства за інформацію та демократію. Антуан Бернар, чию фейкову цитату пропагандисти використали у своєму відео, позитивно оцінив це рішення та заявив, що Україна «демонструє глобальну прихильність до надійної та якісної інформації, важливої для належного функціонування демократії», попри випробування війною. 

Журналісти StopFake додають, що переважна більшість повідомлень про використання українськими військовими нацистської символіки є російською провокацією.

Російська пропаганда продовжує продукувати нові фейки щодо подій у Курській області. Центр протидії дезінформації виявив чергову хвилю неправдивих публікацій, спрямованих на дискредитацію України. 

«Український нацизм». Один із фейків стосується нібито британського телеканалу, який «підрахував» 1000 випадків використання нацистської символіки українськими військовими в Курській області. Це повністю сфабрикований сюжет, оскільки жоден британський медіа-ресурс не публікував такої інформації. Мета цього фейку – підкріпити старі кремлівські наративи про «нацистський» характер української армії та створити образ ворога, який нібито несе загрозу цивілізації.

«Тортури над полоненими росіянами». Йдеться про фейкове відео, де українських військових звинувачують у знущаннях над російськими полоненими. Такі матеріали неодноразово виявлялися підробками, і вони націлені на деморалізацію українських військових та виправдання жорстокості російської армії. Також це має залякати російських солдатів, щоб вони не здавалися в полон.

«Крадені навушники». Пропагандисти поширюють історію про мародерство українських військових, заявляючи, що «жителька Курської області» нібито відстежила свої вкрадені навушники до Сумщини. Цей фейк націлений на формування негативного образу українських військових, проте жодних доказів його правдивості немає.

«Підготовка військових у школі». Ворог заявляє, що українських військових готували в школі на Житомирщині для операцій у Курській області. Ця інформація є частиною стратегії, спрямованої на дестабілізацію та підготовку інформаційного підґрунтя для можливих ракетних ударів по мирних об’єктах.

«Звірства щодо цивільних». Російські медіа поширюють «свідчення біженців» із Курщини, де бездоказово звинувачують українців у масових вбивствах та знущаннях над мирними жителями. У пропагандистській вигадці навіть з'являється згадка про прапор Франції, піднятий «іноземними найманцями». Це чергова спроба очорнити ЗСУ та налякати як російське населення, так і міжнародну аудиторію.

Конгресвумен із крила трампістів Марджорі Тейлор Грін випустила заяву, у якій стверджує, що війна нібито могла закінчитися кілька місяців тому, але заклики Зеленського до постачання більшої кількості зброї нібито лише спричиняють загибель цілого покоління українських чоловіків. Пропагандисти активно поширюють цю заяву. Втім вона є маніпулятивною.

На це звернули увагу фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони стверджують, що твердження, що війна могла завершитися кілька місяців тому, є відвертою брехнею. Москва не пропонувала жодних мирних рішень з початку повномасштабної війни, а лише ультиматуми, які рівнозначні капітуляції України. Росія також намагається переконати світ, що військова та фінансова допомога Україні нібито лише збільшує кількість жертв серед українців, тоді як її припинення приведе до миру.

Марджорі Тейлор Грін відома своїми заявами, що повторюють кремлівську пропаганду і є затятою противницею допомоги Україні. Раніше вона також заявляла, що в Україні нібито ведеться «війна проти християнства», «катують цивільних», і що «в Україні процвітає нацизм». Грін повторює пропагандистів, спотворюючи реальність, в якій допомога Україні дозволяє ефективніше протистояти агресору, запобігаючи ще більшим жертвам, руйнуванням і терору, що їх приносить окупант.

Керівник військ радіаційного та біологічного захисту ЗС РФ І.Кірілов заявив, що Збройні Сили України нібито використовують боєприпаси з такими ж отруйними речовинами, які використовував Третій рейх у газових камерах концтаборів. Проте це - фейк та маніпуляція.

На нього звернув увагу Центр протидії дезінформації  у своєму офіційному телеграм-каналі. Вони зʼясували, що цей меседж російської пропаганди є черговою спробою ворога дискредитувати українських військових та виправдати агресію проти України «боротьбою з нацизмом»

Україна є країною-підписантом Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї, а тому дотримується її положень.

Звинувачення Збройних Сил України в використанні отруйних речовин є частиною постійної російської компанії з дезінформації про «створення Україною брудної бомби» та «наявність американських біолабораторій на території, підконтрольній київській хунті».

Водночас російські пропагандисти систематично публікують в своїх телеграм-каналах відео та фото, що підтверджують газові та хімічні атаки російської армії на позиції ЗСУ. 

Наприклад, за словами Командування Сил підтримки ЗС України, протягом травня 2024 року було зафіксовано та задокументувано 715 випадків застосування росіянами боєприпасів із вмістом небезпечних хімічних сполук, що на 271 випадок більше, ніж у квітні.

15 липня російські телеграм-канали вже поширювали фейк про плани ЗСУ застосувати хімічну зброю на Донецькому та Херсонському напрямках.

Пропагандисти поширюють фото нібито українського шкільного підручника з історії для старших класів. У ньому Гітлера названо «німецьким державним діячем і політиком», що звільнив Львівську область під час Другої світової війни. Цю інформацію поширили в анонімних телеграм-каналах іншими мовами, включаючи болгарську, французьку, англійську та російську. Втім це - фейк.

AFP та австрійсько-німецький хаб GADMO перевірили всі поточні підручники з історії України і не знайшли такої сторінки чи твердження. Експерти, яких вони опитали, підтвердили, що прославляння нацизму заборонено українським законодавством. У 2015 році український парламент заборонив пропаганду нацистських і комуністичних режимів. Всі підручники мають бути затверджені Міністерством освіти і науки та Інститутом модернізації змісту освіти.

В українських школах історію починають вивчати з п'ятого класу, а детально Другу світову війну — з десятого класу. Всі підручники оновлюються кожні п'ять років, останнє оновлення відбулося в 2022 році. AFP виявила, що в жодному підручнику Гітлера не зображують як «визволителя». Навпаки, описують мільйони смертей і злочини нацистів в Україні.

Поширюючи таку неправдиву інформацію, пропагандисти намагаються зобразити Україну як країну, яка підтримує нацистську ідеологію. Поширення фейків про нацистську ідеологію в Україні підтримує риторику Кремля про «денацифікацію» як одну з причин російського вторгнення. Це створює видимість морального обґрунтування для агресивних дій Росії. Поширення таких фейків може спонукати міжнародних партнерів сумніватися в необхідності підтримки України, зменшуючи економічну, політичну та військову допомогу. 

Прокремлівські ресурси поширюють інформацію, що Третю окрему штурмову бригаду ЗСУ хочуть назвати іменем екснардепки та мовознавиці Ірини Фаріон, життя якої обірвалося 19 липня 2024 року. Відповідна петиція нібито вже з’явилася на сайті Президента України Володимира Зеленського. Водночас публікації пропагандистів у мережі супроводжувалися лише скриншотом, без посилання на саму петицію. Деякі користувачі мережі схиляли до думки, що така петиція є доказом того, що в Україні нібито є нацизм.

Однак інформація про існування такої петиції не відповідає дійсності, пишуть у проєкті StopFake. У цьому можна переконатися, перевіривши петицію, скриншот якої поширюють пропагандисти, на сайті електронних петицій. Так, на сайті Президента України останнє звернення зареєстроване під номером №22/230908-еп, тоді як у фейкової петиції він набагато більший — №22/264840-еп. Крім того, її неможливо знайти ні за ключовими словами, ні за порядковим номером.

Творці фейкової новини спекулюють на конфлікті Ірини Фаріон з полком «Азов» та Третьої окремої штурмової бригади ЗСУ, який відбувся ще в листопаді 2023 року. Тоді в програмі «Рандеву» ведуча Яніна Соколова запитала Ірину Фаріон, як бути з російськомовними бійцями з полку «Азов» та 3-ї штурмової бригади, що спілкуються російською мовою, зокрема в бою, зауваживши, що було б несправедливо називати їх прихильниками Росії. Мовознавиця заявила, що «категорично не сприймає» цього. «Це питання до них. Що вам, хлопці, заважає, коли ви такі міцні й дуже розумні, що вам заважає виконувати 29 статтю закону про Збройні сили України? Ви, хлопці, знаєте, що таке дисципліна в армії? Якщо в армії немає дисципліни, то немає армії, це зброд тоді», – сказала Фаріон.

Метою цього фейку є деморалізація та емоційний розкол в українському суспільстві, яке засудило цинічне вбивство та об’єдналося навколо пошуку та покарання його виконавців.

У анонімних телеграм-каналах польського сегменті повідомляють, що один із учасників бригади спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України нібито одягнув футболку з «Гітлерівською цитатою» та сфотографувався на фоні концтабору Аушвіц, що у Польщі. Цитата звучить так: «Там, де ми знаходимося, немає місця ні для кого іншого».

Проте польські медійники видання Gazeta.pl встановилиз, що слова, процитовані на футболці походять з одного з блек-метал-альбомів російського гурту M8L8TH. І вони не належать Адольфу Гітлерові. Більш того, журналісти не встановили особу на фотографії. Найбільш імовірно, що російські пропагандисти просто вигадали постать «азовця». 

Російські пропагандисти нав’язують думку, мовляв, «азовці» підтримують ідеї, які сучасний світ різко відкидає: антисемітизм, нацизм або інші види ксенофобії. «Азовців» показують тими, хто знецінює людей за їхнім походженням. У баченні Москви «Азов» готовий вбити за «українcьку кров». Кремль не вперше саме так представляє українців — як агресивних, ультранаціоналістичних і таких, що цінують лише «українську кров». Наприклад, російська пропаганда вже поширювала фейки про те, що жінки українських бійців бідкаються, що їхнім чоловікам переливають «москальську кров»; або що українці буцімто забороняють іноземним громадянам ставати донорами крові.

Читайте ще: «Захід продовжує потурати “арійцям”». Що пише пропаганда про зняття заборони на постачання зброї «Азову».

Прокремлівські ресурси поширюють інформацію, що в українських підручниках з історії написано, що Гітлер визволив Львівщину в 1941 році та зіграв одну з вирішальних ролей у звільненні українських земель від радянських окупантів. 

Однак ця інформація не відповідає дійсності. Про це повідомляють у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при МКІП. По-перше, російські пропагандисти не наводять автора підручника та рік видання. По-друге, у фейковій новині наведена сторінка з «підручника», матеріал якої не відповідає структурі навчальної програми з історії України чи навіть локальному курсу з історії Львова. Також історія Першої світової війни на території Львівщини подана скупо й неграмотно, відсутня більша частина пласту історії Перших визвольних змагань. А ще повністю відсутній міжвоєнний період.

Відповідно, «підручник» з такими фактологічними помилками й тим більше глорифікацією Гітлера, яка в Україні підпадає під кримінальну відповідальність за пропаганду нацизму, не могли допустити до навчальної програми, додають у Центрі. 

Раніше ми аналізували російську маніпуляцію, мовляв, українські школярі вивчають фейкову історію. 

Мережа проросійських телеграм-каналів поширює нібито цитату міністерки закордонних справ Німеччини Анналени Бербок: “Україні вдалося перетворити свастику на символ свободи". Бербок буцімто вважає, що українці, які борються за незалежність та використовують нацистську символіку, реабілітують її в очах європейців. Утім це ― фейк.

За інформацією від експертів VoxCheck, вигадану цитату першим поширив російський телеграм-канал, що називає свої новини “пародією та сатирою на політичну дійсність”. Втім, пропагандисти підхопили цей меседж і почали його поширювати у своїх дописах як правдиву інформацію, що згодом висміяло першоджерело: “Витівка вдалась”. 

Анналена Бербок ― колишня лідерка лівої Німецької партії “Союз 90/Зелені”, яка сповідує цінності соціал-демократії, проєвропейськості та є опозиційною до праворадикальних рухів, у тому числі й нацизму. Тому заяви про “український нацизм” повністю б суперечили цінностям високопосадовиці. 

Цей фейк також проаналізували німецькі експерти з видання Correctiv. Вони зазначають, що в англомовному сегменті соцмережі “Х” разом із цим меседжем спекулюють на нібито “генетичній спадковості” міністерки з її неназваним родичем, що нібито був членом NSDAP. Фактчекери також зробили запит до представника Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. У відповіді зазначалося, що Анналена Бербок такої заяви не робила.

Пропагандисти цим меседжем намагаються знизити рівень довіри до німецької влади в очах українців, спекулюючи на питаннях нацизму. Одночасно з цим вони прагнуть очорнити в очах європейського суспільства високопосадовців Німеччини та підірвати довіру до німецької партії “Зелених”. Раніше ми спростовували інформацію, що Анналена Бербок нібито попросила Україну не називати танки Leopard німецькими.

Російські пропагандисти розповсюджують фотографію, на якій жінка одягнена в футболку нібито з нацистською свастикою та йде по вулицях Львова. Мовляв, це є доказом того, що українці є нацистами. Втім це фото 0 фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. За допомогою сервісу FotoForensics, що визначає області фотографії з різним стисканням (які можуть вказувати на редагування), вони виявили, що свастика на футболці була додана штучно. За допомогою пошуку за зображенням, була знайдена оригінальна версія, на якій жінка має червону футболку без будь-яких символів.

Місце, де було зроблено фотографію, ідентифіковано за вивісками магазинів "Алхімік" та Welfare на проспекті Свободи, 23 у Львові.

Російська дезінформація про нацизм в Україні спрямована на дискредитацію українців, зменшення їхньої міжнародної підтримки та виправдання російської агресії проти українців.

Пропагандисти активно поширюють у соцмережах відео, де прессекретарка Білого дому Карін Жан-П'єр нібито заявила, що Другу світову війну виграли лише американці разом з українцями, що боролися проти Сталіна, у відповідь на «питання» про «ігнорування неонацизму в Україні». Однак це відео є дипфейком.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони з'ясували, що оригінальний фрагмент пресконференції, де Жан-П'єр відповідала на питання про гуманітарну обстановку в Газі, був вирізаний та відредагований, щоб створити хибний контекст. Жодних згадок про неонацизм в Україні на брифінгу не було.

Ця фальсифікація використовується пропагандистами для виправдання свого вторгнення в Україну, проте міжнародна спільнота, у тому числі ООН, засуджує ці дії Росії, а також закликає припинити агресію та відмовитися від хибних наративів. Цей прийом переписування історії набуває особливого значення в контексті військової агресії Росії проти України, коли такі маніпуляції стають способом виправдання порушення міжнародного права.

Російські телеграм-канали поширюють інформацію, що Київ нібито почав готувати юнаків до протистояння з російськими військами під час майбутньої оборони на Сумському напрямку. Згідно зі словами пропагандистів, «юнаки повинні будуть сформувати партизанські рухи та почати диверсії». Крім того, російська пропаганда каже, що Київ буцімто вже почав використовувати такий загін на одному з напрямків. І внаслідок цього нібито загинула шістнадцятирічна українка — медикиня 1-го стрілецького батальйону 67 ОМБр ДУК з позивним «Троя». 

У Центрі протидії дезінформації при РНБО спростували цю інформацію. Насправді твердження про підготовку «юних українців-партизанів» для боротьби з росіянами — це вигадка російських пропагандистів, яка не відповідає дійсності. Також фейковою є інформація про смерть української бойової медикині саме внаслідок участі в новоствореному партизанському русі. На жаль, Анастасія Мар'янчук з позивним «Троя» справді загинула 18 березня 2024 року, але від ворожого обстрілу, а не через долучення до одного з так званих «загонів». До того ж їй було не 16, а 22 роки. 

Цей фейк підживлює наратив агітпропу, мовляв, в Україні панує нацизм, тож країну потрібно «денацифікувати». Проте це ― лиш одне з виправдань неспровокованої російської агресії. Зрештою, пропагандисти прагнуть демонізувати як українську владу, так і ЗСУ, оскільки ті нібито вже почали залучати дітей до фізичного протистояння з Росією. Раніше ми спростовували інформацію, що в Києві буцімто роздають «агітки» жінкам, літнім людям і дітям, щоб ті мобілізовувалися до ЗСУ.

6 лютого 2024 року під час інтервʼю проросійському «журналісту» Такеру Карлсону російський диктатор Путін заявив, що батько чинного Президента України Олександр Зеленський був фронтовиком і воював із фашизмом.

Ця інформація не відповідає дійсності. Про це пишуть у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Олександр Зеленський народився вже після завершення Другої світової війни — у 1947 році. Тож він аж ніяк не міг брати участь у «боротьбі з фашизмом».

Такою ж вигадкою є панування неонацизму в Україні, тоді як насправді його ознаки: поклоніння символам, мілітаризація молоді, обмеження прав і свобод, захоплення чужих територій, — наявні якраз-таки в Росії. 

• Читайте також: На зустріч із Папою Римським Зеленський нібито одягнув светр із нацистською символікою

Пропагандисти роками намагаються пояснювати актуальній події конспірологією, щоби перекласти відповідальність за проблеми з реальних політичних акторів на уявні «світові уряди». Деякі такі теорії сягають корінням позаминулого століття, як, наприклад, відома фальсифікація кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя під назвою «Протоколи сіонських мудреців».

Цей текст вперше був опублікований в 1903 році в Російській імперії, хоча в рукописних варіантах існував раніше. В ньому викладено нібито плани певної єврейської організації зі встановлення світового домінування. Справжнє авторство тексту невідоме, певні його частини скопійовані з давніших памфлетів, тобто він є компіляцією тогочасних конспірологічних антисемітських уявлень.

Чому такий «документ» набув популярності саме в Росії? Головні тези уявного плану євреїв — використання різноманітних ідеологій, від ніцшеанства до комунізму, для підриву «традиційних» підвалин суспільства, які заважають встановленню світового панування. Головні ж вороги євреїв та масонів, за «Протоколами», — інститути католицького папства та російського самодержавства. Такий погляд на політичні й суспільні процеси пасував російським монархістам-консерваторам, які захищали царя як єдину справжню перепону на шляху «сатанинських сил» до захоплення влади.

Сучасна російська пропаганда не використовує «Протоколи», хоча конспірологічний антисемітизм загалом часто з'являється навіть у висловах найвищих представників путінського режиму, не говорячи вже про маргінальніших пропагандистів. Проте загалом можна помітити, що підхід конспірологічного агітпропу не змінився. Так само сучасне «зло», від українського «нацизму» до західного «культурного марксизму» прагне знищити «все добре», що є у світі, а єдиний, хто цьому «протистоїть», — російський цар, який нині називається президентом. Хіба що тепер замість умовних євреїв світу загрожує умовний «глобальний уряд».

Таким примітивним прийомом пропагандисти прагнуть досягнути двох цілей. По-перше, перекласти відповідальність за суспільні проблеми з реальних представників влади, насамперед того самого царя-президента, який десятиліттями перебуває при владі, на когось іншого. По-друге, згуртувати населення навколо «традиційної» влади, адже вона нібито єдина, хто може захистити від проблем (насправді цією ж владою інспірованих). Проте на початку ХХ сторіччя «Протоколи сіонських мудреців» не допомогли російському царю та його пропагандистам утримати владу. На їх прикладі можна добре побачити, що конспірологія не здатна подолати суспільні суперечності, а авторитарні режими часто падають раптово та жорстко, передовсім для їх очільників.

Прокремлівські медіа поширюють інформацію, нібито після чергового скандалу, пов’язаного з «купівлею» вілли гітлерівського міністра пропаганди Геббельса за 8 мільйонів євро, Зеленський вирішив позбутися так званого журналіста-розслідувача, який раніше викривав придбання іншої нерухомості; а саме — вілли тещі Зеленського. Це — брехня. 

Фактчекери проєкту EU vs Disinfo пояснили: як і перший випадок купівлі вілли, так і другий не відповідають дійсності. Скажімо, щодо так званої вілли тещі Зеленського, то «матеріал-розслідування» містить у собі багато фактологічних помилок. Автори наводять фото нібито документа про купівлю нерухомості, де зазначена майбутня власниця будинку. У ньому написано, що володіє будинком Olha KIYASHKO, хоча згідно з чинними нормами державної міграційної служби транслітерація на всіх документах виглядала б так: Olha KYIASHKO. Автори не довели автентичності такого «документа» і не пояснили, звідки вони його взяли. Тобто договір про купівлю вілли, щонайменше, точно не стосується Ольги Кияшко.

А особа самого журналіста-розслідувача викликає чимало запитань. Оскільки за запитом «Mohammed Al-Alawi investigative journalist» пошуковик видає лише посилання якраз на матеріал про цю віллу і жодної додаткової інформації про особу — найбільш імовірно, що це ім’я вигадане. Тобто нікого й не вбивали, адже такої людини просто не існує, і вілли ніхто не купував. 

Так само з другим прикладом «оволодіння» нерухомістю: зовсім недавно російські пропагандисти переконували, що український президент нібито придбав колишню віллу головного пропагандиста Третього Райху. На підтримку таких тез прикріпляли відео «колишньої співробітниці» компанії, що займається нерухомістю Берліна. Жінка йменувала себе Сабіною Мелс.

Утім, не вдалося встановити зв’язок так званої Сабіни Мелс і компанії з нерухомості Берліна. І за запитом «Sabine Mels» пошуковик видає якраз посилання на матеріал про цю віллу й більше нічого. У цьому випадку ситуація повторюється: швидше за все, ім’я цієї особи також вигадане. 

Щодо ролика «розслідування», то його опублікували на малоактивному ютуб-каналі, де є всього три відео. Одне з них присвячене ультраправому руху. Авторка виклала сюжет індійської служби новин WION про зростання кількості симпатиків німецької партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Друге відео — з назвою «Антифашисти погодилися розповісти», а сама авторка у третьому ролику розповідає про «купівлю» вілли, одягнена у футболку з написом «Antifaschistische aktion» (антифашистська акція). За інформацією Федеральної служби захисту конституції Німеччини, цей рух належить до лівих екстремістів. Антифашизм (опозиція до нацизму та фашизму) як ідеологія може мати різні «виміри» розвитку: лівий, ліберальний тощо. У Федеральній службі, серед іншого, навели випадки насильства з боку членів таких спільнот — можете прочитати ось тут.

Зрештою, агітпроп намагається змалювати Україну як колиску корупції, щоб знецінити й знівелювати українські наміри щодо боротьби з корупцією та подальші євроінтеграційні заходи. Нібито українські посадовці скуповують нерухомість за незаконно привласнені кошти західних партнерів. До того ж боротьба з корупцією — одна з вимог євроінтеграції. Розганяючи такі фейки, пропагандисти намагаються показати, що в Україні корупцію нібито не здолати, саме тому її не візьмуть до ЄС чи НАТО. 

Російські медіа поширили дезінформаційну заяву свого міністра закордонних справ Сергія Лаврова про «відродження нацизму» у світі. Мовляв, результати голосування Німеччини, Італії, Японії та низки інших країн в ООН проти резолюції із засудженням нацизму «піддають сумніву щирість їх розкаяння за події Другої світової війни». Втім це — маніпуляція. 

На неї звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони зʼясували, що йдеться про проєкт резолюції «Протидія героїзації нацизму, неонацизму та іншим практикам, які сприяють розпалюванню сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов'язаної з ними нетерпимості», запропонований для розгляду країн-членів ООН під час кількох листопадових засідань Третього комітету ООН (соціальний, гуманітарний та культурний). Авторами резолюції «про героїзацію нацизму» виступили Росія, Білорусь і Сирія.

Кілька країн категорично виступили проти прийняття російського документа. Під час дебатів деякі дипломати відзначили, що кремлівська резолюція є інструментом політичного тиску, оскільки сама Росія намагається виправдати свою агресію проти України химерним приводом «ліквідації неонацизму» та міфічною необхідністю «денацифікації» України. Декілька країн підкреслили, що дії Росії в Україні, так само як і лобіювання псевдодемократичних резолюцій, серйозно підривають реальні зусилля боротьби з неонацизмом. Під час дебатів і численних голосувань за внесення змін до проєкту резолюції Третій комітет ООН рекомендував Генеральній Асамблеї ООН прийняти документ з внесеними змінами. Зокрема, із пунктом про російську агресію проти України:

«[Генеральна Асамблея ООН] із тривогою відзначає, що Російська Федерація намагається виправдати свою територіальну агресію проти України химерним приводом ліквідації неонацизму, і підкреслює, що використання неонацизму як приводу для виправдання територіальної агресії серйозно підриває реальні зусилля боротьби з неонацизмом», — зазначено в рекомендованому до прийняття проєкті резолюції.

Також під час обговорення проєкту резолюції низка країн закликала Росію негайно припинити агресію проти України та відмовитися від хибних наративів, «за допомогою яких Росія використовує один із найтемніших моментів історії для досягнення своїх цинічних цілей». Країни ООН рішуче засудили російське зловживання антинацистською риторикою та «однозначно відхилили неточне та недоречне використання терміна «денацифікація» для виправдання нелюдських, жорстоких та незаконних дій Росії в Україні». Саме тому декілька країн, зокрема Україна, США, ЄС та Японія, відмовились голосувати за запропоновану Росією резолюцію і виступили за внесення змін до документа. 

В анонімних телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють відео, на якому українські першокласники в День знань нібито крокують під пісню «Мочимо москалів». Також агітпроп заявляє, що предмет «Захист України» покликаний виховувати в дітях «неоукраїнську ідеологію» та ненависть до росіян. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxCheck. Вони знайшли оригінальне відео, датоване 2 вересня 2022 року, й на ньому лунає інша пісня. Тобто агітпроп відредагував відео та наклав на нього пісню «Мочимо москалів».

Щодо предмета «Захист України» — він давно існує у шкільній програмі й до 26 лютого 2020 року називався «Захист вітчизни». Цей предмет має на меті надати школярам знання, необхідні для захисту своєї Батьківщини. В оновленій програмі є інформація щодо надання домедичної допомоги, орієнтування на місцевості, мінної безпеки. Як заявляють в МОН: «А навички керування БПЛА використовують відеографи, геодезисти, археологи та ще безліч спеціалістів у професійній діяльності».

Це є продовженням наративу, який просувають російські пропагандисти, про те, що в Україні панує нацизм, до якого дітей привчають змалку, а росіяни нібито прагнуть урятувати українців. У такий спосіб Росія намагається виправдати повномасштабне вторгнення на територію України. Раніше ми спростовували фейк про те, що в дитячому таборі «Азовець» діти читають «Mein Kampf» Адольфа Гітлера.

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику у соціальних мережах, публікують зображення, згідно з якими на сайті «Дія» нібито опублікували статтю, де пояснюють, чому нацизм — це нормально. Заголовок на ньому виглядає як «Чому українські бійці, які воювали на боці нацистів, теж наші герої? Спеціальний матеріал про борців за українську незалежність, які зробили сміливий вибір у війні». Пропагандисти додають, що ці публікації на сайті нібито зʼявились після того, як Президент України Володимир Зеленський у парламенті Канади вітав ветерана дивізії СС «Галичина», що входила до складу військ «Ваффен СС» нацистської Німеччини. Втім це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що на сайті «Дія» за запитом «освіта» в розділі «новини» немає статей про бійців, які воювали на боці нацистів. Крім того, на поширюваному фото стоїть дата публікації 25 вересня, однак насправді в цьому розділі є публікації, датовані 4 та 26 вересня, і в них немає згадок про українських військових. Дизайн сайту, розділу «освіта» і статей у ньому також відрізняється від тих, що на зображенні пропагандистів. На сайті публікують лише новини, повʼязані із застосунком «Дія» або цифровізацією, тому поява статті на історичну тему на ньому є малоймовірною. 

На недостовірність цього повідомлення також вказують помилки в тексті. Зокрема, словосполучення «нагородив оплесками» та вираз «на багато речей важливо дивитися» є притаманними російській мові. Також автори помилились та використали замість дієслова «боровся» слово «бився» у словосполученні «бився проти Радянського гніту». У ньому також помилкою є велика літера, з якої починається слово «Радянський», оскільки це загальна, а не власна назва в цьому реченні. 

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть посилити негативні стереотипи про українців. Мовляв, нацистів готові возвеличувати навіть на сайті технологічного застосунку для документообігу. У такий спосіб росіяни виправдовують свою агресію проти України, а саме створюють хибну потребу «денацифікації». «Детектор медіа» вже неодноразово спростовував фейки, меседжі та маніпуляції, у яких росіяни маніпулювали темою нацизму. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа, стверджують, нібито низка європейських країн, а особливо Україна та країни Балтії, систематично знищують історичну памʼять. Мовляв, у них забули про уроки Другої світової війни, а натомість поклоняються расистським, неонацистським та екстремістським ідеям. 

На цей меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisinfo. Вони зазначають, що кремлівські медіа неодноразово лякають «відродженням нацизму» на Заході та «історичним реваншизмом» проти Росії. Міф «нацистської України» спростовується тим, що нацистська та комуністична ідеології заборонили в Україні на законодавчому рівні у 2015 році. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть виправдати агресію Росії проти України, мотивуючи її хибною потребою «денацифікації». Безпідставно називаючи всіх українців нацистами, вони навмисно представляють їх у негативному світлі. «Детектор медіа» спростував низку фейків та маніпуляцій із використанням цього меседжу.

В анонімних телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що українці нібито використовуватимуть системи озброєння ATACMS, які передали США, проти цивільних. «Підла рука США завжди пропагує смерть, оскільки ми знаємо, що ця зброя в руках українських нацистів буде використана проти цивільних цілей», — ідеться в повідомленні. Це — неправда.

Кейс дослідили фактчекери проєкту EUvsDiSiNFO. Немає жодних доказів, які підтверджують, що ця зброя буде використана проти цивільних цілей. Так само й немає доказів, що українці нападають на мирних жителів, на відміну від Росії, чиї злочини задокументували правозахисні організації та ООН.

Ба більше, у вересні 2023 року США запровадили так звану Політику щодо передачі звичайних озброєнь, мета якої — відстежити та запобігти загибелі цивільного населення від зброї, яку постачають Штати, зокрема й Україні.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються просувати наратив про те, що росіяни борються з нацизмом в Україні, а також демонізувати українських військових, мовляв, їм байдужий український народ. Раніше ми розповідали про меседж, що українські біженці в Європі демонструють свої «нацистські схильності».

Таку тезу поширили у прокремлівських медіа. У повідомленнях пишуть, що в поляків дедалі більше зростає неприязнь до українців, яких не хочуть, мовляв, бачити на території Польщі. Автори стверджують, що антиукраїнські настрої в Польщі збільшилися, і навіть політичні партії з такою риторикою стають усе популярнішими серед громадян. На підкріплення такої тези в публікаціях посилаються на матеріал CNN. Це — маніпуляція. 

Аналітики StopFake узялися за цей кейс і визначили, що загалом журналістський матеріал висвітлював події передвиборчої кампанії в Польщі, а саме мітинг партії «Конфедерація» в Любліні напередодні виборів. Це ультраправа політична сила, яка проголошує націоналістичні погляди, антимігрантські настрої та радикальний євроскептицизм. Відповідно, події та герої, висвітлені в репортажі CNN, закономірно висловлюють своє ставлення щодо того чи того питання. Адже це симпатики ультраправої партії. 

Наприклад, п’ятнадцятирічний юнак розповів медійникам американської телерадіокомпанії, що він допомагає організовувати захід, тому що «він проти ЛГБТ, проти Європейського Союзу та проти абортів». Або ж інший герой масового заходу стверджував, що «деякі українці відчувають себе надто як удома».

Це не дивно, що прихильники партії, яка висловлює праву риторику, ретранслюють її. Тобто це і показали журналісти CNN. Однак вони не схиляли глядачів до висновку і не створювали власні судження, що, мовляв, поляки «не хочуть бачити» українських біженців. Медійники чітко вказували, чия це риторика і чи вона взагалі збігається з позицією держави. Водночас пропагандисти не подавали повної інформації та бекграунду події. Використавши мітинг ультраправої партії, маніпулятори легітимізували свої тези й поширили такі висновки на все польське населення.

Щодо тези про повсюдну популярність партій з антиукраїнською риторикою, то вона неправдива. Та ж сама «Конфедерація» отримала найнижчий результат на парламентських виборах — 18 місць у Сеймі та 7,16% голосів виборців. 

У польському Центрі дослідження громадської думки нещодавно провели дослідження з приводу підтримки українців. 65% поляків висловилися за прийом українських біженців у Польщі. До того ж 64% вважають, що російська агресія є прямою загрозою безпеці Польщі. Отже, і теза про відсутність підтримки українських біженців серед поляків також неправдива. 

Агітпроп вчергове намагається показати «зниження підтримки українців» у країнах ЄС та інших, котрі прийняли українських біженців. Зокрема, часто звертаються й до поляків — одного із найближчих українських сусідів та стратегічних партнерів. 

Прочитайте останні наші кейси на цю тему: як нібито в Польщі звинувачують українців у «проявах нацизму» та про буцімто антиукраїнський флешмоб, ініційований поляками.

У російському сегменті соцмереж «Фейсбук» і «ТікТок», пропагандистських медіа та прокремлівських телеграм-каналах поширюють відео з ворожінням на картах таро на Володимира Зеленського. В якусь мить онлайн-стрим ворожки переривається нібито через те, що прийшла поліція. Як стверджує агітпроп, правоохоронці затримали ворожку через її регулярні негативні таро-розклади на Президента України. Причиною арешту стала критика голови держави. «Відкривши карти, жінка сказала, що голова незалежної стає дедалі агресивнішим і дедалі менше підкоряється своєму розуму, піддаючись емоціям», — писав агітпроп. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. У поширеному відео не називається ім'я ворожки, також немає посилання на її Twitch. Агітпроп посилається на «першоджерело», розміщене на ютуб-каналі під ніком «Лера». Його створили 9 червня 2023 року. Фактчекери проаналізували контент і дійшли висновку, що його метою є поширення російської дезінформації.

У коментарі для StopFake представники Національної поліції України повідомили, що Департамент кіберполіції не має інформації щодо подібного затримання. Проте вони встановили, що, ймовірно, першоджерелом, де розмістили це відео, був прокремлівський телеграм-канал «Шейх Тамир».

Російські пропагандисти намагаються дискредитувати Володимира Зеленського та українську владу, нібито за його критику вже почали арештовувати людей. Агітпроп застосовує тактику віддзеркалення, щоб показати Зеленського диктатором, за огуду якого можна потрапити за ґрати. Тобто пропагандисти звинувачують Україну в тому, що насправді робить Путін. Раніше ми розповідали про меседж, що Володимир Зеленський упроваджує «нацизм» у лавах ЗСУ.

Таку тезу поширили в соціальних мережах російського сегменту. У повідомленнях розповідали, як Володимир Зеленський присвоїв 131-му окремому розвідбатальйону Сухопутних військ ЗСУ ім’я Євгена Коновальця. Пропагандисти у відповідь на це писали, що такі дії підкреслюють справжню «нацистську» сутність України, де  посадовці вже не бояться «возвеличувати прибічників Бандери».

Російська пропаганда вкотре спекулює на темі українського націоналізму й перекручує це на «нацизм». Нібито бути українцем, дбати про власні державні інтереси — це вже підстава отримати звинувачення в нацизмі з боку росіян. Автори апелюють до українців і називають їх «націоналістами», щоб натякнути на нібито радикальні погляди серед мирних людей. Агітпроп навмисне перебільшує вагу в українському суспільстві носіїв націоналістичних поглядів, описуючи їх як таких, що поділяють думки з представниками нацистської Німеччини та знущаються з прихильників Росії. І схвалення історичних діячів в українському контексті пропагандисти також зводять до «нацизму». 

У тому, що український президент назвав розвідбатальйон на честь історичної постаті, нема нічого поганого. Євген Коновалець — один із найвідоміших діячів українського національного руку ХХ століття. За свої 47 років йому вдалося пройти шлях від студента правничого факультету Львівського університету до полковника армії УНР, командира Січових стрільців, голови Проводу українських націоналістів, засновника та першого очільника Організації українських націоналістів. При чому базовий принцип течії націоналізму — цінність нації як найвищої форми суспільної єдності та її першості в державотворчих процесах. Ідеться про те, що в такій парадигмі інтереси нації ставлять на перше місце. А сам термін «націоналіст» не є чимось поганим, а характеризується лояльністю та відданістю до своєї нації. 

Детальніше про ідеї українського націоналізму читайте ось тут. Дослідник політичної історії початку ХХ століття, доктор історичних наук Олександр Зайцев розповів про те, якою бачили Україну тодішні націоналісти. Зокрема, він пояснив, що український варіант націоналізму характерний тим, що у 1920-30-х роках це був націоналізм бездержавної нації. Або ж нації, яка втратила свою державність під час Української революції, зазнавши поразки у творенні єдиної, цільної держави. 

Антиколоніалізм — термін, що використовується для опису різних рухів опору, спрямованих проти колоніалізму та імперіалізму. Це протидія політиці підкорення однієї країни іншою, її території та народів, політичного, економічного та культурного поневолення. Аби стати лідеркою Глобального Півдня та антиколоніалізму, Росія дискредитує Україну, хоча сама по суті є першою серед ізольованих диктатур.

Росія інструменталізує позитивні спогади про Радянський Союз та його підтримку африканських війн за незалежність проти західних колонізаторів. Вона використовує позитивні спогади про минуле, аби посилити свій вплив зараз. 2 грудня 2022 року, у Міжнародний день боротьби за скасування рабства, на офіційному твітер-акаунті посольства Росії в ПАР виклали текст: «Росія була однією з небагатьох світових держав, які не мали колоній в Африці чи інших місцях і не брала участі в работоргівлі за всю свою історію. Росія всіляко допомагала народам Африканського континенту здобути свободу і суверенітет». Проте інформацію про підкорення народів Азії та Східної Європи вони замовчують, адже це суперечить порядку денному Росії, яка позиціонує себе як борчиню проти колоніалізму. Вже не кажучи про загарбницьку війну в Україні. Ба більше, агітпроп не згадує і про значну присутність на африканському континенті бойовиків ПВК «Вагнер», які представляють інтереси Росії та відстоюють задуми Кремля.

Після того, як Німеччина оголосила про готовність передати танки Leopard Україні, Путін заявив, що Росія змушена «давати відсіч агресії колективного Заходу».  У риториці Путіна цей термін з’явився у 2021 році, проте у публічному просторі — ще на початку 2000-х. Протиставляючи себе заходу, агітпроп давить на болюче минуле африканських країн, яких у свій час поневолювали європейські імперії. Російська пропаганда змогла представити війну Росії в Україні не як загарбницьку, а як оборонну, у відповідь на агресію Заходу. Нібито російський народ має особливе завдання врятувати українців, адже протистоїть йому та веде антиімперську боротьбу проти «західного гніту» — таку саму, як ведуть країни Африки.

Наприкінці січня 2023 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибув до Анголи з робочим візитом. Тоді він зробив заяву для медіа, в якій війну в Україні порівняв із війною в Анголі. Під час зустрічі з міністром закордонних справ Анголи Тете Антоніо Лавров наголосив, що «російськомовним українцям» потрібен захист Москви, адже до них упереджено ставиться Київ.

3 серпня 2023 року спікер Держдуми Росії В'ячеслав Володін написав у своєму телеграм-каналі, що «США, Велика Британія та Франція мають компенсувати африканським державам завдані збитки» і це питання має розглянути ООН. А ще він звинувачує США та низку західних країн у тому, що «колоніальні інтереси нікуди не зникли. Міняються тільки методи». Російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення, аби висунути такі ж звинувачення Заходу, які висувають самій Росії, та відвернути увагу від предмета обговорення, тобто війни в Україні та окупації Росією українських територій і поневолення українського народу.

Варто згадати й про зерно. Росія не тільки нібито «захищає» Україну, але й знецінює її як партнерку. Для африканських республік агітпроп поширює наративи про те, що українське зерно, яке має врятувати від голоду, не доїжджає до держав, які її потребують, а осідає в Європі як корм для тварин. Такі заяви просувалися зокрема під час Другого саміту Росія — Африка, що відбувся 27-28 липня в Санкт-Петербурзі. У такий спосіб агітпроп дискредитує Україну та Чорноморську зернову угоду й прагне погіршити її відносини з Африкою.

Росія грає роль бідної спадкоємиці колишньої імперії СРСР. Вона ніколи не визнавала, що території, захоплені нею, є колоніями, а свої дії завжди виправдовує «добровільним приєднанням», як-от у випадку з тимчасово окупованими Росією Донецькою, Запорізькою, Луганською та Херсонською областями, або поширенням так званої «прогресивної російської культури», боротьбою з нацизмом тощо. Проте хоч би які слова агітпроп добирав, насправді політика Москви полягає в геноциді українців, знищенні української культури та загарбанні територій.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що українські біженці в Європі почали демонструвати свої «нацистські схильності». Переконують, що це є пряма загроза для територіальної цілісності ЄС. На підтвердження такої тези наводять докази, нібито український бариста пропонує європейцям каву, на якій малює пінкою свастику. Усе це, мовляв, відбувається в німецькому містечку. До публікацій додають відеодоказ. Це — брехня. 

Аналітики проєкту VoxCheck проаналізували кейс і визначили, що відео є рекламою онлайн-курсів лате-арту в Болівії, і в ньому немає жодних згадок про українців. На відео відмічена інстаграм-сторінка, тож фактчекери вирішили її перевірити. Сторінка справді активна й там публікують дописи. Фактчекери на ній натрапили на оригінальне відео, яке використали пропагандисти. Жодних згадок про Україну там також нема. Та й неможливо точно стверджувати, що на каві зобразили саме свастику. Тобто жодного контексту автори онлайн-курсів в інстаграм-дописі не додавали, тож можуть бути різнотлумачення. Хоча відео набрало понад 384 тис. лайків при 4800 підписниках. А в коментарях користувачі кепкують та натякають на тематику нацизму. Фактчекери стверджують, що відео могли таки використати для привернення уваги. 

При цьому жодного стосунку до українців ні інстаграм-сторінка, ні відео не мають. Пропагандисти розтлумачили відеодоробок у вигідному для себе контексті. Нібито український біженець у Німеччині продає каву з малюнком свастики. Так автори прагнуть демонізувати українських біженців та показати, нібито Європа не підтримує Україну й українців загалом. У такий спосіб агітпроп намагається представити українських біженців як злочинців або терористів, як культурну та економічну загрозу ЄС — для того, аби зменшити підтримку України. Про це ми згадували у власному дослідженні. 

Російські пропагандисти й телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що «Укрпошта» нібито випустила марку із зображенням ветерана дивізії Ваффен СС «Галичина» Ярославом Гуньком. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Вони встановили, що остання марка, про випуск якої оголосила «Укрпошта», не з зображенням Ярослава Гунька, а з технікою Challenger 2, Leopard 2, Patriot, CAESAR та M2 Bradley. Ця марка має назву «Зброя Перемоги. Світ з Україною» і її вже можна передзамовити. Про це 25 вересня повідомив очільник «Укрпошти» Ігор Смілянський.

У такий спосіб російські пропагандисти продовжують просувати наратив про те, що в Україні — нацизм, з яким росіяни борються. Так агітпроп намагається дискредитувати українців, зменшити підтримку Заходу та відбілити Росію. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що в дитячому таборі «Азовець» діти читають «Mein Kampf» Адольфа Гітлера.

Таку інформацію поширюють прокремлівські медіа. Автори дописів на цю тему зазначають, що на день осіннього рівнодення 22 вересня «Азов» нібито проводив сатанинський обряд. До публікації росіяни додають украдені фотографії із соцмереж підрозділу. Втім це — фейк. 

Фактчекери проєкту «БезБрехні» у своєму матеріалі зʼясували, що щороку 22 вересня воїни полку вшановують памʼять загиблих. Це є традицією для бійців. Нічого сатанинського і забороненого під час цих заходів не відбувалось. Дні вшанування пам’яті загиблих є в більшості релігій світу. А багато звичаїв підрозділу повʼязано зі старовинними словʼянськими святами, тому для вшанування було вибрано саме день рівнодення. 

У такий спосіб російські медіа знецінюють та дискредитують захисників України. Ворог уже не вперше просуває наратив про сатанізм та нацизм полку «Азов», про що ми неодноразово писали раніше. 

«40/60», або «60/40» — метод пропаганди, за якого подають 60% інформації правдивої, а 40% — маніпулятивної. Пропагандисти створюють медіа, які працюють за цим принципом та позиціонують себе як об’єктивне, незалежне або альтернативне джерело інформації. Поширюючи правдиві новини, пропагандистські ЗМІ втираються в довіру читача, що спонукає його вимкнути критичне мислення та проковтнути інші 40% дезінформації. Часто вона подається як те, що влада приховує від суспільства, і теорії змови. Пропорція правди та дезінформації може варіювати в той чи інший бік залежно від медіа.

Під час Другої світової війни цей метод застосовував Йозеф Геббельс, який очолював Міністерство пропаганди та громадської просвіти Третього Рейху. За його вказівкою було створено «антинацистську» англомовну радіостанцію, диктором якої став Вільям Джойс (британець, що підтримував нацизм і втік до Німеччини разом із дружиною). У той час радіо було життєво важливим для британської громадськості, а телерадіомовна компанія BBC зазнала жорсткої цензури, тож це англомовне радіо вважалося альтернативою. Вільям Джойс починав передачі фразою «Німеччина кличе, Німеччина кличе», зачитував справжні новини з газет, придбаних у нейтральних країнах (60%), та поширював інформацію про карколомні успіхи та перемоги Німеччини (40%). Він повідомляв, що Німеччина хоче миру, не збиралася бомбити жінок і дітей у Великій Британії, але британці не лишили вибору та змусили Рейх до насильства. Також він висміював Вінстона Черчилля та намагався переконати британське суспільство в тому, що тільки знищення прем’єр-міністра Великої Британії врятує від насильства та подарує шанс домовитися.

Наразі за цим методом працюють медіа, які позиціонують себе як незалежні, проте час від часу поширюють російську пропаганду. «Медуза», яка подає себе як незалежне та варте довіри міжнародне російськомовне видання з реєстрацією у Латвії, не підтримує повномасштабне вторгнення Росії в Україну та публікує правдиві новини. Проте в липні 2022 року аналітики та аналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика провели дослідження публікацій медіа «Медуза» на наявність проросійських наративів, і в 47 публікаціях (понад 55%) вони знайшлися. Онлайн-видання поширювало повідомлення про те, що «Україна зрадила мешканців Донбасу», «українська армія обстрілює цивільні об’єкти на окупованих частинах Донеччини і Луганщини», «драмтеатр у Маріуполі підірвали зсередини», а також повторювало заяви влади Росії про «превентивний удар по НАТО» та наратив «не тільки Путін, а й західні політики винні у війні». Такі заяви балансували з дійсно правдивими новинами. Отже, свідомо чи мимоволі журналісти латвійського медіа допомагають виправдовуватися Росії за свої злочини. У споживачів контенту, який створює «Медуза», може виникнути відчуття, що «все не так однозначно», і вони не намагатимуться знайти правдиву версію реальності.

Так само, як і медіа, небезпеку становлять деякі опозиційні російські блогери та політики, контент яких споживають українці. Максим Кац — політик та блогер, який після початку повномасштабного вторгнення виїхав із Росії та щодня викладає нібито контрпропагандистські відео на ютубі, висловлював думки, що «російська опозиція нікому нічого не винна, особливо українцям» чи «потрібно розділяти провину та відповідальність. Винен той, хто стріляв та хто накази віддавав. Той, хто не скинув путіна, не винен». Його колега, громадський діяч і блогер Ілля Варламов, якого також дивляться українці, заперечував вторгнення Росії у 2014 році на територію Луганщини та Донеччини, їздив у окупований Крим та знімав відео з анексованого півострова, зняв фільм проти України, де спотворив історичні факти.

Блогери-опозиціонери режиму Путіна апелюють до емоцій та створюють хибне враження, нібито їх зацькував режим, вони за справедливість, проти війни та підтримують Україну. Для зовнішньої аудиторії та деяких українців вони виглядають як жертви глобальної несправедливості, проте продовжують дозовано транслювати, як і нібито незалежні медіа, свідомо чи несвідомо російські наративи, які можуть підхопити споживачі їхнього контенту.

Російські медіа, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють фотографію, де колишній прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон нібито «зіганув» під час візиту до України. Сталося це буцімто у Львівському університеті ім. Івана Франка, де йому присвоїли вчений ступінь. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. Вони встановили, що фото було відредаговано у фоторедакторі. На оригінальному фото у Бориса Джонсона опущені руки, а інші учасники церемонії тримають одну руку біля серця.

Ба більше,  Кримінальним кодексом України (стаття 436) заборонене нацистське вітання чи «зігування» як публічне використання символіки тоталітарного нацистського режиму.

У такий спосіб російський агітпроп продовжує просувати наратив про те, що в Україні — нацизм, з яким нібито борються росіяни. Раніше ми спростовували фейк, що в дитячому таборі «Азовець» діти читають «Mein Kampf» Адольфа Гітлера.

Ейфорія — це психологічний стан, за якого людина відчуває піднесення, щастя та радість, що невиправдані об’єктивними умовами. Вона може виникати під час прослуховування музики, танців та синхронізованої активності, зокрема релігійних ритуалів, парадів, масових святкувань. Російська пропаганда послуговується станом гострих емоцій, зокрема відчуття сильного щастя та благополуччя, для маніпулювання громадською думкою та просування певної програми чи ідеології. Ця тактика має на меті створити позитивну емоційну асоціацію з певним явищем чи політичним лідером, часто щоб схилити громадську думку на користь певної точки зору. Агітпроп застосовує цю тактику задля підняття бойового духу та більшого згуртування певних соціальних груп, проводячи масові заходи, поширюючи фейки про нечувані успіхи російської армії на фронті, масову загибель українських військових або знищення техніки.

Щороку 9 травня Росія з розмахом відзначає День перемоги: проводяться гучні паради зі залученням військової техніки, концерти з воєнними піснями, флешмоби та акції на кшталт «Безсмертний полк», де учасники ходять колонами, тримаючи в руках фотографії своїх родичів, що брали участь у Другій світовій війні. При цьому Росія називає цю війну «Великою вітчизняною війною», розмиваючи реальність та нівелюючи роль України та інших країн у боротьбі з нацизмом. Усі ці заходи спрямовані на те, щоб викликати в росіян ейфорію та відчуття власної величі — мовляв, це ж ми перемогли нацизм, полетіли в космос, мали надпотужний ядерний потенціал тощо.

Також Росія 23 лютого помпезно святкує День захисника Вітчизни — спадок радянського минулого. Цей день є вихідним, відбуваються урочисті церемонії біля Кремля, паради, масові гуляння, покладання квітів до могили Невідомого солдата, концерти та видовищні салюти. Усе це має на меті викликати в людей ейфорію та підживлювати патріотизм, а також об’єднувати в міцну соціальну групу, яка таким чином героїзує російських військових та спонукає їх до захисту Росії від надуманих ворогів. 24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабну війну в Україні. Це трапилося на наступний день після Дня захисника Вітчизни. Оскільки пропагандисти систематично поширювали фейки та маніпуляції, що просувають наратив про небезпечний «київський режим», то це спонукало росіян на хвилі ейфорії з більшим ентузіазмом брати до рук зброю та боротися з надуманим нацизмом на території чужої держави.

У 2023 році в новоокупованих містах Луганської та Донецької областей росіяни також відсвяткували День захисника Вітчизни. «У Новоайдарському районі через 8 років у школах знову провели уроки, присвячені Дню захисника Вітчизни», — писали в прокремлівських медіа. Нагадаємо, Новоайдар російські війська окупували на початку березня 2022 року. На тимчасово окупованих територіях агітпроп намагається «повернути» свята, які скасувала Україна, аби подарувати людям відчуття ейфорії та створити ілюзію радості й щасливого життя. Мовляв, Росія поверне і свято, і приємні емоції мешканцям Луганщини та Донеччини.

У цьому контексті варто згадати концерти в російських «Лужниках» з нагоди анексії Криму, яку росіяни називають «приєднанням» та «поверненням у рідну гавань». Починаючи з 2015 року, 18 березня є вихідним днем у Криму, а в низці російських міст проходять флешмоби та масові заходи. Зокрема, у Москві проводять великий концерт-мітинг, на якому з промовою виступає Володимир Путін та до якого залучають російських зірок шоубізнесу. У 2022 році концерт називався «Zа мир без нацизма», його характерною особливістю стало виправдання російського вторгнення в Україну, патріотизм, любов до Росії і підтримка російських військових. Святкування проходять щороку, аби закріпити позитивні враження від «свята» та для того, аби публіка не «охолола» і систематично відчувала ейфорію від загарбання нових територій.  

Ейфорія паралізує здатність критично мислити, отож коли цей стан починає минати, агітпроп намагається його підживити фейками про неодмінну перемогу над Україною та всіма країнами Заходу або провести черговий концерт і масовий захід. Так російські пропагандисти використовували техніку «ейфорія», поширюючи фейки про те, що Штати вітають російські війська зі здобуттям Бахмута, очільник ГУР Кирило Буданов та Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний нібито «загинули» — мовляв, настільки вміло спрацьовують російські спецслужби та «високоточна зброя». Ця тактика не тільки має на меті викликати радість та відчуття очікуваної перемоги в росіян, підвищити моральний дух, але й деморалізувати українців.

Агітпроп часто використовує тактику «протилежні версії» — подає взаємовиключні пояснення певної події чи явища. Застосування цієї тактики викликає когнітивний дисонанс — внутрішній конфлікт, який виникає внаслідок зіткнення у свідомості людини несумісних суджень, ідей, переконань, які заперечують одне одного. Агітпроп навмисне поширює взаємозаперечні версії, щоб викликати в людей відчуття розгубленості, невпевненості та нав’язати враження, що «не все так однозначно», а «всієї правди ми ніколи не дізнаємося». Людина, у свідомості якої виник когнітивний дисонанс, навряд чи намагатиметься відшукати правдиву версію реальності. На це і розраховує агітпроп.

Після того, як 6 червня 2023 року російські військові підірвали Каховську ГЕС, пропагандисти просували меседжі, що суперечили одні одним: мовляв, дамба обвалилася сама через неналежний догляд; дамба розсипалася внаслідок обстрілів з боку українських військових; тільки верхня частина Каховської ГЕС зруйнована, а дамба — не постраждала; «київський режим» скоїв «підрив споруд Каховської ГЕС».

Повідомлення із взаємовиключними версіями з’являлися і про Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного. У травні та червні 2023 року агітпроп писав, що Залужний нібито «загинув»; його буцімто прибрали з публічного простору, оскільки він «не заслужив довіри в Зеленського»; у нього серйозне поранення і йому зробили операцію; він узагалі виїхав за кордон.

Подібні версії агітпроп поширював і про очільника ГУР Кирила Буданова: він нібито  «загинув» від ракетного удару; перебуває у шпиталі Берліна після того, як у сусідній з ним кабінет «влучила російська ракета»; після російської ракетної атаки він у комі, хоча це «приховують».

Агітпроп подає інформацію таким чином, щоб спантеличити людину і створити суперечність, що викликатимуть тривожність, відчуття провини, тиск, яких вона захоче позбутися. Оскільки пропагандисти поширюють безліч версій однієї події, то людині складно визначити, яка з них правдива.

Коли попередні уявлення не узгоджуються з новою інформацією, це викликає відчуття дискомфорту. Подолати неприємні відчуття і позбутися когнітивного дисонансу можна кількома способами:

Росіяни намагаються позбутися когнітивного дисонансу шляхом найменшого спротиву — не змінити свою думку, а знайти виправдання власним переконанням, щоб вони здавалися логічними. Для цього вони шукають у російських медіа, соцмережах, серед друзів з подібними поглядами інформацію, наприклад, про те, що в Україні панує нацизм. Використовуючи когнітивний дисонанс, пропагандисти намагаються викликати в людей сумніви та параною, аби згодом цей стан розгубленості використати у власних інтересах — спонукати бути бездіяльним чи, навпаки, робити конкретні дії, вигідні агітпропу, як-от мобілізуватися до російської армії та вчиняти геноцид українського народу.

Анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють фотографію з дитячого табору «Азовець», де вихованці з шевроном «Азову» тримають у руках нібито книжки Адольфа Гітлера «Mein Kampf» («Моя боротьба») для дітей. Буцімто діти в строю читають цю книгу. Мовляв, українців із самого дитинства роблять нацистами. Це — фейк.

Фотографію, яку використали російські пропагандисти, було відредаговано. У пошуці Google Images ми знайшли оригінальне фото. На ньому діти тримають в руках брошури з написом «Азов». 

«Азовець» — табір для дітей, у якому навчають навичок, які можна отримати на уроках допризовної підготовки та історії у школах. Там викладають медицину і робототехніку, використовують мілітарну термінологію. Полк «Азов» і табір «Азовець» для дітей — різні речі, які пов’язує лідер руху Андрій Білецький. 

У такий спосіб російські пропагандисти продовжують просувати меседж про те, що «Азов» і все, що пов’язано з ним, навіть дитячий табір, є нацистськими організаціями.  Це продовження наративу, який просувають росіяни, що в Україні нацизм, а Росія бореться з ним. Раніше ми спростовували фейк, що німці просять українських військових не використовувати нацистську символіку.

«Блискучі узагальнення» — це маніпулятивна тактика, що полягає у приписуванні явищам чи подіям, про які розповідають пропагандисти, позитивних характеристик. При цьому деталі явищ чи подій, які суперечать баченню пропагандистів, оголошуються «не властивими» тому, про що йде мова, «незначними» чи «придуманими ворогами».

Тактика ґрунтується на експлуатації позитивного ставлення людей до таких понять, як «свобода», «демократія», «патріотизм», «мир», «щастя», «любов», «правда», «порядок» тощо. Пропагандисти пристосовують ці поняття для виправдання рішень, поглядів і дій, які їм вигідні. 

Наприклад, через чотири тижні після повномасштабного вторгнення в Україну в Росії влаштували концерт і флешмоби на честь 8-річчя незаконної анексії Криму. Концерт проходив під гаслом «Zа світ без нацизму», а флешмоб — «Zа мир, zа Росію, zа президента». Гаслами про мир, єдність у боротьбі з «нацистами» і підтримку влади організатори заходу намагались відвернути увагу від того, що «спецоперація, яка мала закінчитися за три дні», затягнулася вже на тижні.

Путінський режим урівняв поняття «патріотизм» із підтримкою влади. Справжніми патріотами Росії зараз можуть вважатися тільки ті люди, які підтримують Путіна та розв'язану ним агресивну війну в Україні. Так, чимало російських спортсменів, які публічно підтримують диктатора, виправдовують це саме «патріотизмом».

Також солдатів окупаційної армії, які коять воєнні злочини в Україні, російські пропагандистські медіа називають «новими героями Росії», які «готові віддати своє життя заради перемоги над нацизмом і заради миру в усьому світі».

«Опудало» — це тактика пропаганди, за якої аргументи опонентів підміняють на більш слабкі. Після чого спростовують саме їх, а не першочергові, сильніші позиції. У цій тактиці використовується логічна хиба «підміна тези».

Класичним прикладом використання цієї тактики є такий діалог:

А: «Сонячні дні — це добре».

Б: «Якби всі дні були сонячними, то ніколи б не було дощу, а без дощу настали б посуха та голодна смерть».

У цьому випадку Б підміняє твердження А на те, що нібито лише сонячні дні — це добре, і спростовує його. Насправді ж А говорить, що сонячні дні — це добре, нічого не згадуючи про дощові дні.

Хоч «опудало» вважається досить примітивним маніпулятивним прийомом, але його часто використовують як у внутрішньополітичних баталіях, так і в пропаганді міжнародного рівня. Наприклад, противники легалізації медичного канабісу в Україні, який має винятково знеболювальний ефект для важкохворих та поранених, заявляють, що Україна стане «одним з провідних наркохабів світу» та «другим Афганістаном» тощо. Проти узаконення цивільних партнерств, в тому числі для одностатевих пар, звучать аргументи на кшталт «я не хочу, щоб мій син став геєм» або «церква і Бог проти цього». Чи, наприклад, закиди про усиновлення дітей одностатевими парами, хоча профільний законопроєкт цього не передбачає.

Російська пропаганда теж постійно використовує цей маніпулятивний прийом. Так, на твердження, що українці є окремою від росіян нацією зі своєю мовою, історією та культурою, лунають відповіді на кшталт «а Чорне море викопали давні укри» чи «а Ісус Христос був українцем» тощо. 

Якщо хтось насмілюється критикувати «культ Перемоги» в Росії, йому закидають підтримку нацизму. Якщо вимагає демократичних свобод і прав — закидають розпалювання смути та руйнування порядку в країні. Під диктовку Заходу, звісно ж. Коли українці звинувачують Росію в незаконній анексії територій та війні з безліччю жертв, їм відповідають, що «а у вас при владі ж нацисти, які незаконно скинули легітимного Януковича» або «а хто до того 8 років бомбив Донбас та вбивав дітей?» Так відбувається підміна, мавпування та знецінення сильних та раціональних аргументів відвертою маячнею.

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, де поширюють проросійську риторику, стверджують, що на сайті французького медіа RFI є інформація, нібито громадяни України брали участь у протестах у Парижі, Марселі, Ліоні та інших французьких містах. Мовляв, українці кажуть, що не мають нічого проти французької влади, а протестували нібито «за гроші». Втім автори допису натякають, що, можливо, протестувальники «брешуть». За їхньою інформацією, французька влада не має наміру надавати цьому «політичного відтінку», однак це начебто може призвести до більш негативного ставлення до українських біженців у Європі.  Однак це — фейк.

Автори допису не дають посилання на статтю, а лише на головну сторінку французького медіа. Ані на сайті, ані на інших платформах подібних статей про це немає. 

Публікуючи подібні фейки, пропагандисти вкотре хочуть показати українців як невдячних провокаторів, що хочуть дестабілізувати ситуацію всередині Європи. «Детектор медіа» вже писав щодо інших маніпуляцій проти українських біженців, зокрема про українця, що нібито зруйнував пам'ятник польським солдатам, що боролись проти нацизму.

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, де поширюють проросійську риторику, стверджують, що на сайті фінського суспільного мовника Yle з'явилась інформація, нібито у Фінляндії хочуть скасувати соціальну допомогу для українських біженців, бо її розмір буцімто перевищує оплату за збирання ягід. Відповідно, оскільки українці не згідні на ці умови, треба вводити систему допомоги в обмін на працевлаштування. Однак це — маніпуляція.

Автори допису не дають посилання на статтю, де є така інформація, а лише на головну фінськомовну сторінку мовника. Втім, якщо шукати новини на сайті Yle, зокрема в українськомовній секції, то справді можна знайти матеріал, дотичний до проблеми. Однак у ньому йдеться не про плани щодо скасування допомоги. Ба більше, його автори, навпаки, наголошують на тому, що українці охоче працювали би на плантаціях для збирання ягід, проте згідно з теперішнім фінським законодавством така діяльність не вважається «сталим доходом», що може призвести до зменшення розмірів допомоги. Відповідно, у них не залишається вибору, окрім як іти на більш стабільну роботу, якраз щоб не втратити допомогу від держави. Через це фінські компанії почали наймати більше збирачів ягід з Узбекистану та Киргизстану.

Нещодавні політичні трансформації у Фінляндії також пов'язані з питанням міграційного законодавства держави. Зокрема, новий фінський уряд обговорює жорсткіший підхід до нього. Розглядаються такі ідеї як збільшення необхідного терміну постійного проживання на території Фінляндії для отримання громадянства, складання іспиту з фінської або шведської мови для отримання постійної посвідки на проживання (зараз це необхідно робити лише для отримання громадянства) та, зокрема, зменшення розміру соціальних виплат для мігрантів. Однак це не стосується лише українських біженців, а загалом усіх мігрантів у державі. Ці ідеї вже викликали обурення серед них, через що в країні провели мітинги та створили відповідну петицію на Change.org.

Вириваючи подібні новини з контексту, пропагандисти вкотре хочуть показати українців як невдячних, а також знецінити допомогу європейських партнерів. Вони також хочуть викликати паніку серед українських біженців, штучно роздмухуючи масштаб проблеми. «Детектор медіа» вже писав про інші маніпуляції проти українських біженців, зокрема про українця, що нібито зруйнував пам'ятник польським солдатам, що боролись проти нацизму.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається, що Україна «розповсюджує» нацизм по всій Європі, так що там почали ставити пам’ятники нацистам. Автори впевнені, що Україна підбурює Захід, аби той створив організацію, яка може знищити білорусів та росіян. 

Кейс опрацювали аналітики проєкту EU vs Disinfo, які пояснюють, що жодна із цих тез не є правдивою. Ні про пам'ятники, ні про «нацистські організації». Міф про нацистську Європу використовував Кремль після того, як Росія напала на Україну та незаконно анексувала Крим ще у 2014 році. У такий спосіб Москва досі намагається постати жертвою, яка нібито потерпає від рук західних лідерів. Мовляв, «нацистську» Україну підтримують такі ж самі «нацисти». 

На підтримку тези про «європейські нацистські організації» пропагандисти наводять у приклад ситуацію, коли в Естонії нібито заборонили росіянам та білорусам використовувати на своїй території зброю. Насправді в країні дозволи на видачу зброї стануть недійсними для громадян країн, які не входять до ЄС та НАТО. Зміни торкнуться не лише етнічних росіян чи білорусів, які проживають на території Естонії. Міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс  запевнив, що обмеження — прямий наслідок неспровокованої російської агресії в Україні. Тобто будь-які обмеження, які торкаються росіян чи білорусів, Москва маркує як «нацистські». Однак це лишень відповідь на російську агресію. 

Російські пропагандисти намагаються завуалювати в медіапросторі жорстокість дій своїх військових, особливо щодо цивільних. Справжні визначення можуть дистанціювати росіян від своєї армії. Тому вони вдаються до терміна «силові дії». 

У такий спосіб агітпроп зазвичай описує злочини проти цивільних, наприклад, атаки на лікарні, школи та інші обʼєкти цивільної інфраструктури. Пропагандисти найчастіше виправдовують це «перебуванням українських військових» у цих місцях або тим, що українська армія нібито «використовує цивільних як живий щит», до чого часто вдаються якраз росіяни.

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається підтримати меседж, що вона нібито не чіпає цивільних, а отже — не порушує міжнародного права. Крім того, у такий спосіб вона також хоче перекласти відповідальність за агресію на жертву агресії та виправдати себе, вдаючись до знелюднення українських цивільних осіб. Мовляв, «силові дії» мусили застосовувати до тих, хто займався нацизмом. Однак досвід показує, що росіяни подібні та зазвичай безпідставні звинувачення використовують як інструмент для знущання з українців, чим регулярно порушують міжнародне право. 

В анонімних телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику, та в польському сегменті твітеру поширюють фото зруйнованого пам’ятника з підписом, що українець його знищив через радянську символіку. Сам обеліск було встановлено на честь польських партизанів, які воювали проти нацизму. Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту VoxVheck. Вони встановили, що пам’ятник знесли на підставі рішення Поморського воєводи Даріуша Дреліха від 7 листопада 2022 року. Вперше про це написало польське видання Wizjalokalna.pl та прикріпило документ постанови. Обеліск було встановлено на місці бою між польськими й радянськими партизанами та німецькими військами.

Пам’ятник знесли на підставі закону «Про заборону пропаганди комунізму чи іншого тоталітарного ладу за допомогою назв громадських будівель, споруд та обладнання» від 2017 року. Інститут національної пам’яті встановив, що обеліск символізував пам’ять про комуністичних партизанів, які не входили до складу загальних Збройних сил Польщі, а перебували під радянським командуванням.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються посіяти розбрат між Україною та Польщею, представити українських біженців як злочинців. І таким чином зменшити підтримку України. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що у Польщі збільшився рівень злочинності через українців.

Пропагандисти поширюють відео, яке нібито є добіркою, створеною телеканалом Al Jazeera. У ньому аналізують коментарі українців на тему загибелі членів екіпажу батискафа «Титан». Зокрема, згідно з ним, українці «масово звинувачують» пасажирів батискафа в марнотратстві. Як підтвердження таким висновкам автори відео використали такі «коментарі»: «Україні потрібна допомога, поки ці люди витрачають статки на тупі розваги», «250 тисяч доларів на "подивитись"? Не здивований, що вони зникли», «Поки вони тусуються, ми реально тонемо. Сподіваюсь, їх не врятують». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що відео несправжнє. Його автори навмисно використали логотип катарської телекомпанії та їх дизайн. Про те, що цей ролик не має жодного стосунку до Al Jazeera, повідомив офіційний англомовний акаунт компанії в твітері. Згідно з розʼясненням телеканалу, на фейк звернули увагу після звернення журналістів Reuters по коментар щодо нього. Представник компанії також наголосив, що пропагандисти вже використовували брендинг Al Jazeera для створення інших антиукраїнських фейків, зокрема повідомлення про те, що українських фанатів нібито затримали в Катарі за «пропаганду нацизму». 

Створюючи та поширюючи такі фейки, пропагандисти хочуть показати українців агресивними та невдячними. Мовляв, їм начхати на чуже горе, бо єдине, для чого їм потрібен Захід, — це гроші та зброя. Це підсилює антиукраїнські стереотипи в російському агітпропі задля виправдання злочинів росіян. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що світ незаконно накладає санкції на Росію, забираючи російські активи у свою власність. Мовляв, літаки, гроші, нерухомість — це все конфіскують незаконно. Як приклад наведено випадок, коли Канада конфіскувала вантажний літак Ан-124 і згодом передала його Україні. Автори назвали це «крадіжкою» та «світовим нацизмом». 

На кейс звернули увагу фактчекери EU vs Disinfo, які пояснили, що в умовах повномасштабного вторгнення Росії в Україну багато міжнародних партнерів, включаючи Канаду, запровадили суворі санкції щодо авіаційного сектору Росії. Вони заборонили зареєстрованим у Росії літакам доступ до європейського, американського, канадського повітряного простору.

Російський вантажний літак Ан-124 затримали в аеропорту Торонто ще 27 лютого 2022 року, оскільки він належить двом російським компаніям, які потрапили під санкції Заходу. Тому теза, що конфіскація вантажного літака Ан-124 є незаконною, абсолютно безпідставна. Ця дія повністю відповідає нормам канадського та міжнародного права, зважаючи на накладені санкції. 

Санкції — це законні обмеження, запроваджені відповідно до міжнародного та європейського права у відповідь на порушення міжнародного законодавства. Туди й підпадають дії Росії — повномасштабне вторгнення на територію України, вбивство мирних українців, знищення цивільної інфраструктури тощо. Пропагандисти просто намагаються вибілити росіян та зобразити їх у ролі жертв, які страждають від нищівних, ба більше — «незаконних» санкцій. Однак санкції регульовані міжнародним правом і не мають жодного стосунку до свавілля з боку європейських держав. 

Російські пропагандистські медіа поширюють публікації, у яких нещодавнє рішення Верховного суду Нідерландів щодо повернення Україні колекції «Крим - золотий острів у Чорному морі» описують не лише як «повну деградацію системи міжнародного права в Європі», але і як таке, що зумовлене «нацистськими нахилами» країн ЄС та України. Зокрема, російські «історики» заявляють, що скіфське золото повертають Україні лише «з окультних причин», оскільки, за їхньою версією, Україна та Європа «збирають магічні артефакти», щоб «за їх допомогою» перемогти Росію. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони зʼясували, що російські наративи щодо колекції «Крим - золотий острів у Чорному морі» пройшли еволюцію від тез на кшталт «Росія тут ні до чого» до заяв про «пробите дно у європейській судовій системі». Зараз же пропагандисти перейшли до поширювання відвертої конспірології щодо цього. У коментарі для StopFake старша наукова співробітниця Інституту археології НАН України Евеліна Кравченко наголосила, що такий підхід не є новим і що ці тези не пояснюють ситуацію з колекцією в ефективний спосіб.

Поширюючи такі історії, пропагандисти хочуть виправдати провал у ситуації із золотом, викликати сумніви в тому, що може бути правдою і що ні, а також спотворити історичний контекст питання. «Детектор медіа» пояснював, як російська пропаганда інструменталізує історію України.

У соцмережах поширюють інформацію, нібито в Івано-Франківській області роздають листівки з ксенофобським підтекстом. У першій листівці написано: «Чиста кров — здорова нація. Якщо ти ненавидиш руцьке, бульбашів, татарів, циган, пшеків та інше лайно — приєднуйся до нас. Час жниви настав!». На другій вказано кілька дат, а саме: день народження Адольфа Гітлера, день народження Степана Бандери, створення Української повстанської армії, зіткнення між прихильниками Євромайдану та «Антимайдану» в Одесі 2014 року та день вибуху на Кримському мосту. Наприкінці цієї листівки написано «твій час для подвигів» та згадано 2023 рік. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Фахівці проаналізували текст листівок та зʼясували, що вони відповідають стереотипному образу «українця-нациста» і містять низку неточностей, які вказують на те, що текст створювали іноземці без знання локального контексту. Крім того, аналітики не знайшли публікацій із листівками в українських ресурсах. Дописи з ними публікували лише російські пропагандисти та польськомовні антиукраїнські ресурси. Додатково фахівці перевірили фото листівок через FotoForensics і зʼясували, що на деяких із них зображення з листівками було додано за допомогою програмного забезпечення. Ба більше, на листівках можна побачити фото з бійцями «Азову» та учасниками організації «Центурія», однак вони не поширювали мову ненависті, що містить листівка. 

У такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати війну проти України та посилити стереотипи про українців. Крім того, вони хочуть дискредитувати Збройні сили України та українське громадянське суспільство. Втім створюючи подібні фейки, росіяни закріплюють власні ксенофобські переконання, що є суміжним з ідеологією нацизму. 

Пропаганда використовує тактику «перенесення», щоб викликати в аудиторії стійкі асоціації з певними символами чи сталими виразами. Вони можуть бути як позитивними і викликати схвалення, так і негативними — для дискредитації певних людей, спільнот чи явищ.

Так, радянська, а згодом і російська пропаганда ніколи не використовували термін «воїн Української повстанської армії», натомість називали їх «бандерівцями». Це слово в СРСР та Росії має стійку асоціацію з бандитами та нацистськими колаборантами. Червоно-чорний прапор ОУН та УПА має таку ж негативну конотацію для російської пропаганди, натомість для патріотів України він є символом волі, незламності та визвольної боротьби проти будь-яких іноземних загарбників.

Під час повномасштабної війни 2022-2023 років агітпроп часто воліє називати солдатів ЗСУ «нацистами», «бойовиками», «найманцями». У такий спосіб відбувається перенесення на воїнів регулярної армії незалежної держави асоціацій з нерегулярними бандами різного наброду. Щоб уникнути страшного слова «війна» для позначення повномасштабного вторгнення в Україну і назвати його якщо не позитивно, то хоча б нейтрально, путінська влада вигадала недолуге словосполучення «спеціальна військова операція».

Російська пропаганда також намагається застосовувати й нібито позитивні символи для збільшення підтримки та виправдання агресії щодо України. Так звана «георгіївська стрічка» є військовим символом Росії ще з XVIII століття, означає військову славу та доблесть. Вона зберегла своє значення навіть у Радянському Союзі та стала одним із символів «перемоги». У сучасній Росії «георгіївська стрічка» є поширеною та популярною, оскільки не пов'язана з комуністичним режимом СРСР, до якого всередині країни дуже неоднозначне ставлення, незважаючи на те, що радянське минуле активно служить російській пропаганді. 

Ще одним символом є так званий «прапор перемоги», який агітпроп сакралізував у рамках гіперболізації ролі Росії в перемозі над нацизмом та зробив одним з ключових елементів «побєдобесія», що є наріжним каменем сучасної державної ідеології «рашизму».

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що поляки начебто звинувачують українських біженців у «проявах» нацизму. Мовляв, у багатьох польських містах з’явилися антиукраїнські білборди, а у Варшаві все частіше проходять мітинги проти «втягування» Польщі у війну в Україні. Автори посилаються на видання Myśl Polska. Це — неправда. 

Фактчекери проєкту VoxCheck дослідили цей кейс і встановили, що такі тези безпідставні й не мають жодних доказів. Як вони пояснюють, видання Myśl Polska, на яке посилаються проросійські медіа, стабільно поширює прокремлівську риторику. Наприклад, у своїх матеріалах «журналісти» Myśl Polska звинувачують Захід, а не Росію у розв’язуванні війни в Україні. Тобто імовірний «матеріал» про мітинг/антиукраїнські настрої може містити в собі низку фейків та маніпуляцій. Водночас фактчекери дописують, що у польських медіа немає жодних згадок про білборди з антиукраїнськими закликами чи масові мітинги проти України. Вони переконані, що це вкид пропагандистів. 

Поширюючи цей фейк, автори прагнуть демонізувати українських біженців та показати, як Європа нібито не підтримує Україну й українців загалом. У такий спосіб агітпроп намагається представити українських біженців як злочинців або терористів, як культурну та економічну загрозу ЄС — для того, аби зменшити підтримку України. Про це ми згадували у власному дослідженні. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що гасло «Слава Україні!» — нацистське, і його дотепер використовують українці, прославляючи так «нацизм». Про це заявила представниця МЗС Росії Марія Захарова у відповідь на зустріч Володимира Зеленського з канцлером Німеччини Олафом Шольцом 15 травня. Під час брифінгу канцлер вигукнув «Слава Україні!».

Над кейсом попрацювали фахівці проєкту StopFake, які пояснили, що гасло «Слава Україні!» не є «нацистським гаслом». Історики фіксували використання українським національним рухом вітання «Слава Україні!» принаймні з кінця XIX ст. Крім того, масово почали вживати «Слава Україні!» під час української революції у період 1917-1921 років. Згодом це вітання запровадили в Армії УНР. А на Других великих зборах ОУН (під проводом Степана Бандери) в 1941 році затвердили постанову, в якій до вітання «Слава Україні!» додавалася обов’язкова відповідь: «Героям слава!». Саме ця формула й функціонує дотепер. З 2018 року гасло також використовують ЗСУ та Національна поліція України. Тобто жодного стосунку до так званого нацизму воно не має. Тим більше, це гасло існувало задовго до створення ОУН. 

Поширюючи цей фейк, пропагандисти вкотре спекулюють на темі українського націоналізму й перекручують це на «нацизм». Нібито бути українцем — це вже підстава отримати звинувачення в нацизмі з боку росіян. Нещодавно ми спростували подібний кейс, у якому йшлося, що Зеленський нібито одягнув джемпер із вишитим гербом ОУН, хоча це був український герб. 

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема у твіттері. У повідомленнях ідеться, що під час нещодавнього візиту українського президента до Рима той одягнув джемпер з нашивкою-гербом ОУН. Автори стверджують, що так Зеленський підтримує «нацизм». 

Фактчекери інформаційного агентства Reuters взялися за цей кейс і встановили, що на одязі Володимира Зеленського був вишитий герб України. Тобто це є український національний символ. Фактчекери також пояснюють, цілком зрозуміло, що ОУН могли використовувати символи, які історично асоціювалися з Україною. Оскільки насамперед це герб України, а не символіка якихось організацій/об’єднань. Тим паче, тризуб був визнаний українським символом ще задовго до існування ОУН.

Поширюючи цей фейк, пропагандисти вкотре спекулюють на темі українського націоналізму і перекручують це на «нацизм». Нібито бути українцем — це вже підстава отримати звинувачення в нацизмі з боку росіян. Мовляв, навіть Європа стала потурати витівкам Зеленського, який без жодного остраху одягнув «нацистську символіку».

Аналітики проєкту «По той бік новин» дослідили інфополе китайських медіа і встановили, що місцеві журналісти повторюють російські наративи у своїх матеріалах. Наприклад, китайські медіа часто апелюють до нацизму в Україні. 

Фактчекери виявили, що у виданні Global Times репортер Френк Бро пов’язав Пейтона Гендрона, який убив десятьох людей в американському місті Баффало (штат Нью-Йорк), із полком «Азов». Тобто, за версією автора, «Азов» — це «суперечлива ультранаціоналістична збройна група в Україні».

Звісно ж, це неправда. Проте фактчекери дослідили підґрунтя цього та інших мітів про полк «Азов». Вони пояснили, що зазвичай китайські медіа використовують тему про існування українців-нацистів як виправдання російського вторгнення. Фактчекери підкреслюють, що з 2015 року російський агітпроп почав ототожнювати націоналізм із нацизмом, а українських націоналістів вважати одними зі своїх головних ворогів. Нібито бути українцем — це вже підстава отримати звинувачення в нацизмі з боку росіян. Хоча це не так. Та й сам термін «націоналізм» не є чимось поганим, а характеризується лояльністю та відданістю до своєї нації. 

Щодо тези китайських журналістів, буцімто полк «Азов» — збройне угруповання, це також неправда. «‎Азов» ніколи не був неофіційним формуванням. Навіть на початку створення у 2014 році добровольчий підрозділ підпорядковувався Міністерству внутрішніх справ. Згодом став окремим загоном спеціального призначення військової частини 3057 Національної гвардії України.

При формуванні іміджу кримських татар російська пропаганда використовує низку загарбницьких наративів, які Росія плекала століттями. Частина з них запозичена ще з царських часів. Зокрема, йдеться про слов’янську, а не кримськотатарську природу Кримського півострова. Агітпроп повторює радянські наративи про «неблагонадійність» кримських татар і про «позитиви» сталінської депортації. Детальніше про те, як російська пропаганда дискредитує кримських татар, ми писали тут. 

Сучасна пропагандистська машина поширює меседж, що кримські татари є буцімто політичними та релігійними екстремістами. За версією проросійських анонімних телеграм-каналів, киримли співпрацюють із українськими спецслужбами, ведуть підривну діяльність, заміновують території, наводять Сили оборони на цілі, беруть участь у диверсіях. Ми розглянули чотири ключові організації, проти яких пропагандисти поширюють найбільше дискредитаційних меседжів, що стосуються меседжу про кримських татар як «політичних та релігійних» екстремістів. Низка тез про «Хізб ут-Тахрір», батальйон імені Номана Челебіджіхана, батальйон «Туран» та Меджліс майже у 100% випадків описують їх у негативному ключі, містять безпідставні звинувачення у злочинній діяльності; маніпулятивні твердження, персонально та прицільно дискредитують учасників організацій.

1.    Відразу в 2014 році росіяни розпочали кампанію з переслідування кримськотатарської громади, оголосивши поза законом Меджліс, представницький орган кримськотатарського народу. Росія звинуватила Меджліс у розпалюванні міжетнічної напруженості та сприянні екстремістській діяльності кримських татар на півострові. Росія дискредитує єдиний вищий виконавчо-представницький орган кримських татар, який визнаний у всьому світі та офіційно представляє націю на міжнародному рівні. Меджліс критикував російську анексію Криму та захищав права кримських татар, зокрема відновлення їхньої власності та культурної спадщини. У 2016 році Росія заборонила Меджліс і назвала його екстремістською організацією, що призвело до переслідувань його членів, включаючи арешти, затримання і тактику залякування.

2. Пропагандистська машина також проводить дискредитаційну кампанію проти учасників добровольчого кримськотатарського батальйону імені Номана Челебіджіхана, який воює на боці України з 2016 року. Російська пропаганда часто звинувачує учасників батальйону в екстремістських політичних переконаннях й участі в продовольчій та енергетичній блокадах Криму. Росія визнала батальйон терористичною організацією. Велика кількість затриманих за нібито зв’язки із батальйоном повідомляли, що їх піддавали тортурам, щоб отримати зізнання. Отже, велика ймовірність того, що більшість заарештованих і визнаних причетними до батальйону є невинними. За останній рік декілька представників спільноти, яким інкримінують участь у батальйоні, вже отримали суворі вироки від 5 до 8,5 років позбавлення волі.

3. Роспропаганда всіляко очорнює діяльність батальйону «Туран», створеного у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну. Ідеологічна основа батальйону — етнічна та релігійна солідарність із кримськими татарами. Зокрема, агітпроп звинувачує учасників у «неонацизмі». «Туран» — це назва території, яку заселяли іраномовні кочові народи. Батальйон формується частково з бійців інших підрозділів української армії, а частково з тих, хто раніше не служив, але проживає на території України. Релігія в ньому є вагомим фактором, як запевняє очільник батальйону Алмаз Кудабек: той, хто захищає інтереси Кремля і вбиває українців, автоматично зрікається своєї релігії.

4.  Та найбільш частою мішенню є учасники «Хізб ут-Тахрір», міжнародної політичної організації, яка прагне створити єдину мусульманську державу, де відновлять ісламський спосіб життя й де пануватиме мусульманський закон. Хоча деякі ідеї організації йдуть урозріз із демократичними цінностями, але все ж вона не є злочинною, а також далека від тероризму та насильницьких дій. Пропагандисти звинувачують учасників організації в релігійному екстремізмі та потужному антиросійському підпіллі на території півострова. Насправді ж «Хізб ут-Тахрір» наполягає на мирних методах боротьби. Робота «Хізб ут-Тахрір» заборонена в Росії, Китаї, більшості арабських і центральноазійських країн. В інших державах, зокрема у Великій Британії, «Хізб ут-Тахрір» відкрито працює. Так само легально спільнота діяла в Україні. Проте після анексії Криму росіяни заарештували у справі «Хізб ут-Тахрір» понад 70 людей. Російські правозахисники вважають переслідування учасників цієї організації політично вмотивованим.

Росія переслідує найбільш активних учасників політичних об’єднань, а її пропагандисти всіляко дискредитують будь-які кримськотатарські ініціативи. Це свідчить про те, що російські спецслужби вбачають загрозу в здатності кримських татар до самоорганізації та виявлення власної політичної позиції, яка суперечить Кремлю. 

8 травня Володимир Зеленський підписав указ про відзначення Дня Європи в Україні 9 травня. Натомість День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні пропонують відзначати 8 травня. На тлі цих змін у проросійських анонімних телеграм-каналах поширювали чимало дезінформаційних меседжів, за допомогою яких Росія нав’язує аудиторії власне трактування подій. Аналітикині й аналітики «Детектора медіа» виокремили найпоширеніші з них.

1. Зеленський віддав День перемоги Росії, хоча українці — народ-переможець.

Справді, українці воювали проти нацизму у складі різних армій світу, тому що були бездержавним народом. Більш ніж 7 мільйонів українців боролися з Третім Рейхом у Червоній Армії. Окрім того, вони воювали у складі армій США, Великої Британії, Чехословаччини, Польщі, Канади та інших країн. Саме тому влада й запропонувала відзначати День пам’яті та перемоги над нацизмом разом із рештою світу. Проте це не означає, що Україна відмовляється від ролі переможця взагалі, як намагаються переконати аудиторію телеграм-аноніми, підсилюючи повторюваний пропагандистський наратив, що «українці — нацисти», адже відмовляються від так званого Дня перемоги над цим явищем. Це рішення означає лише те, що відтепер Україна відзначатиме День пам’яті 8 травня, як і більшість країн світу.   

2. Святкувати День Європи немає сенсу, бо європейські країни здалися нацистам або були їхніми союзниками.

Насправді навіть в окупованих Німеччиною країнах і в державах-союзницях діяв потужний рух опору нацистам. Понад те, такі держави як Чехословаччина та Польща, хоч і перебували під окупацією, мали свої військові з’єднання у складі армій інших країн. Наприклад, вихідці із Закарпаття, які були на той час громадянами Чехословаччини, у 1943 році становили більшість у Першій окремій чехословацькій бригаді. Це з’єднання воювало проти нацистів у складі Червоної Армії та відзначилося в боях за звільнення Харкова і Київській наступальній операції. Щодо боротьби проти нацизму в європейських країнах, то варто згадати Варшавське повстання, Словацьке національне повстання, Рух опору у Франції тощо. Тобто Європа теж боролася та воювала проти нацизму. Поширюючи такі меседжі, анонімні телеграм-канали намагаються дискредитувати європейських союзників, очорнивши їхнє історичне минуле перед українською аудиторією. Тим самим просуваються пропагандистські тези, що тільки «братній російський народ», без допомоги Європи, разом з українцями переміг нацизм.

3. Україна відмовилася від 9 травня, щоб догодити західним партнерам.

Цим меседжем анонімні користувачі соцмереж просувають тези російського агітпропу, що «Україна — маріонетка Заходу», щоб позбавити Україну в очах споживачів пропаганди легітимності та суверенності ухвалення рішень.  Насправді святкування Дня Європи синхронізували з цим святом у країнах ЄС, причому відзначення Дня пам’яті та перемоги також відтепер проходитиме разом із Європою. 

4. Влада заборонить українцям приносити квіти до пам’ятників загиблим у Другій світовій війні. За це можна буде отримати тюремний вирок.

Насправді, згідно з законом про декомунізацію, вшанування пам’яті загиблих у Другій світовій, покладання квітів до пам’ятників чи вихід на вулиці ветеранів із медалями (на чому теж наголошували телеграм-аноніми) не вважається злочином. Натомість карається тільки публічна демонстрація нацистських і комуністичних тоталітарних символів. При цьому ці символи не вважаються забороненими, якщо вони розміщені на державних нагородах, ювілейних медалях та інших відзнаках, якими нагороджували до 1991 року та протягом 1991-2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни. Анонімні телеграм-канали поширюють такі меседжі, щоб залякати аудиторію та дискредитувати Україну, ототожнюючи її з тоталітарними державами. 

Пропагандисти поширюють меседж, що «київський режим» нібито має на меті зібрати навколо себе нацистську еліту, а єдиним способом боротьби з ним є знищення всіх військових і техніки, яку використають у контрнаступі. Крім того, агітпроп відкрито закликає до повалення української влади зі згаданих вище причин. 

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisinfo. Вони помітили, що меседж насправді регулярно повторюється у російському агітпропі. Міф про «нацистську Україну» лежить в основі російської дезінформації ще з 2013-2014 років, коли в такий спосіб намагалися дискредитувати протестувальників на Євромайдані. Насправді ж праворадикальні групи не отримали великої популярності ані під час Євромайдану, ані під час парламентських виборів 2019 року. 

Крім того, у 2015 році в Україні ухвалили закон, що засуджує нацистську та комуністичну ідеології. Закон забороняє публічне використання та пропаганду нацистських та комуністичних символів. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть виправдати злочини росіян. Мовляв, Росія захищає світ від навали неонацизму. Втім, праворадикальні групи не мають значного політичного чи суспільного впливу в Україні.

Така інформація з’явилася у грузинськомовному сегменті соцмереж. Зокрема, у фейсбуку. У повідомленнях йшлося, що українська пошта випустила серію марок, присвячених дивізії СС «Галичина». Автори повідомлень не посилалися на слова речниці МЗС Росії Марії Захарової, однак цю інформацію спершу поширила саме вона, ще 27 січня 2023 року. За словами Захарової, марки випустили до 75-річчя дивізії СС «Галичина», до Дня пам'яті жертв Голокосту в Україні. Мовляв, те, що Україна випускає такі марки, свідчить про її нацизм, адже марки буцімто випущені «на честь нацистської дивізії». Це — фейк.

Насправді пошта України не випускали марок, зображених на фото, яке поширюють у дописах. Як пишуть аналітики проєкту MythDetector, марки із зображеннями учасників дивізії СС «Галичина» поширюється в російських ЗМІ та на російськомовних форумах з 2018 року. Крім того, 27 квітня 2018 року посольство Росії в ПАР поширило фото марок у Twitter, де стверджується, що марки випущені в Україні «на честь нацистської дивізії».

Такі марки й справді є, але вони не є офіційними, адже їх випустила група ентузіастів, які досліджують історію дивізії «Галичина». Марки випустили в обмеженій кількості, їх можна придбати на онлайн-аукціонах.

Російський агітпроп заявляє, що інформаційне поле українців «просякнуте пропагандою», надто «пропагандою нацизму». Нібито українське керівництво формує «націю нацистів», адже пропагує такі цінності в суспільстві. 

Термін «пропаганда» тісно переплітається з російськими наративами, зокрема, про формування нацистів або окремих націоналістичних груп в Україні. За версією агітпропу, керівництво України потурає людям у бажанні «знищувати інші народи чи меншини», насамперед російськомовних людей. Наприклад, «захист російськомовного населення» став причиною початку «спеціальної воєнної  операції».

Формуванню впевненості в тому, що серед українців є нацисти, Росія з 2014 року присвятила чимало часу. Для цього перебільшували вагу в українському суспільстві носіїв націоналістичних поглядів, а також просували сприйняття українських націоналістів як тих, хто розділяє погляди з представниками нацистської Німеччини та знущається з прихильників Росії.

Проте це — вигадки Москви, аби виправдати війну в Україні, яку розв’язала саме Росія. Застосовуючи термін «пропаганда», автори намагаються натякнути, що це Україна застосовує ворожу пропаганду проти іншої держави, насаджуючи «нацистські погляди» тощо. Укотре російський агітпроп позиціює Україну як агресора, а свої дії приховує. Водночас пропагандисти у такий спосіб віддзеркалюють свої вчинки та кажуть, що це буцімто українці вбивають мирних людей, сповідують ненависть до багатьох народів, зневажають інші культури та релігії. 

Таке повідомлення поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які поширюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що в Україні скасували свято 9 Травня та натомість уже запровадили нове свято — «День перемоги над Росією». Це — неправда. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які дослідили, що підґрунтям до створення цього фейку стало подання у Верховну Раду законопроєкту щодо внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України зі встановлення «неробочих святкових днів». Як пояснюють аналітики, основна пропозиція законопроєкту — не скасувати свята, а встановити інші святкові неробочі дні. Наразі законопроєкт ще не ухвалений і не внесений на голосування, а отже жодних свят офіційно ще не запроваджували.

Щодо Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, який відзначається 9 травня, автори законопроєкту наголошують, що цей день «буде визначено як святковий, але робочий день». Тобто у Парламенті не планували скасовувати це свято, тим паче й не обговорювали можливість святкувати замість нього «День перемоги над Росією» 9 травня. Однак автори законопроєкту справді запропонували такий день — 21 вересня. У Пояснювальній записці до законопроєкту йдеться, що, по-перше, це День миру, а не «Перемоги над Росією». По-друге, це день святкування мирного життя після Перемоги України над російською військовою агресією.

У російських медіа можна знайти низку дописів, згідно з якими українці нібито є нацистами, бо обирають великих собак. Таку реакцію у пропагандистів викликав один із сюжетів телеканалу «1+1» у межах національного телемарафону. У ньому автори з іронією кажуть, що росіяни полюбляють менших собак, бо домашні улюбленці часто «схожі на своїх господарів» і що російським собакам не зрівнятися з тим же псом Патроном. 

Росіяни стверджують, що подібні твердження образливі та антилюдські за своєю природою. Мовляв, порівняння собак — це приниження для цілої нації та ще одна ознака того, що українці — нацисти. Також вони виправдовуються, що обирають малих собак, бо живуть у «хрущовках». 

Пропагандисти постійно намагаються виставити всіх українців як нацистів, створюючи фейки та перекручуючи справжні факти. У такий спосіб вони хочуть перекласти відповідальність за війну з агресора на жертву агресії. До прикладу, нещодавно росіяни обурювалися тому, що Юлія Паєвська («Тайра») отримала нагороду від США та звинувачували її у підтримці нацизму. 

Пропагандисти та російські дипломати поширюють інформацію, нібито медикиня й волонтерка Юлія Паєвська з позивним «Тайра» є українською нацисткою-душогубкою, яка вбивала мирних жителів, тому вручення їй International Women of Courage Award є неприпустимим. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики The Insider. Вони зʼясували, що російська пропаганда і раніше намагалася схарактеризувати «Тайру» як нацистку. Зокрема, під час перебування у російському полоні «Тайру» допитували представники пропагандистських медіа, звинувачуючи її у підтримці нацистської ідеології. Під час цього допиту, що потім транслювали на російському телебаченні, навіть зачіску «Тайри» назвали «у кращих традиціях Рейху».

Насправді ж Юлія Паєвська — медикиня й волонтерка. Вона стала відомою ще під час Євромайдану. Після початку війни у 2014 році вона поїхала на схід України та організувала власну волонтерську службу, що також допомагала військовим. Паєвська співпрацювала з ЗСУ у 2018-2020 роках як медикиня.. 

Поширюючи такі фейки пропагандисти намагаються повторно знайти виправдання діям агресора та перекласти відповідальність за них на жертву агресії. Мовляв, Росія бореться проти саме таких нацистів, які вбивають мирних жителів Донбасу. Також російський агітпроп намагається дискредитувати українське громадянське суспільство та збройні сили, вигадуючи про них різні жахливі історії. Використовуючи такі історії, Росія звинувачує «колективний Захід» у підтримці поширення нацизму.

Порівняння з еталоном негативного (руйнування авторитетності) — тактика пропаганди, за якої пропагандисти порівнюють нову ідею, процес чи особистість з уже відомим аналогом, який спричиняє стійкі негативні емоції. У тактиці застосовують певну логічну хибу: якщо А включає Х, та В включає Х, отже А = В.

Використовуючи цю тактику, російська пропаганда намагається переконати як росіян, так і весь світ у тому, що українці — нацисти. Зокрема, «докази» нацизму росіяни систематично знаходять в українській армії. До прикладу, вони розповідали, що форму українських військових значно змінили після 2000-х років і тепер вона нібито відбиває «реінкарнацію нацизму»: ромби на погонах замість радянських зірочок, використання «нацистської» квітки едельвейса в символіці підрозділів, а також штучно зістарена емблема морської піхоти. Також пропаганда розгледіла нацистські символи на касці військового, українських бронемашинах і навіть на українських військових нагородах. Ба більше — нібито й у головнокомандувача української армії Валерія Залужного «браслет зі свастикою». У такий спосіб росіяни намагаються просувати висновок, що якщо українські військовослужбовці використовують нацистську символіку, то вони поділяють й ті ж погляди, що і нацисти під час Другої світової.

Таку ж тактику вони використовують і щодо Володимира Зеленського — мовляв, його не лише підтримують ті ж країни, що підтримували Гітлера, він навіть книгу «Моя боротьба» видав, схожу за назвою і стилістично на «Mein Kampf» Адольфа Гітлера. Також агітпроп розповідав, що нібито у Польщі випустили марку з Зеленським в образі Гітлера. Або ж розповідали, що Зеленський під час візиту до США передав Конгресу прапор України «з рунами СС». А під час зустрічі з лідерами Франції та Німеччини український лідер «не втримався» і «обережно зіганув» біля німецького прапора.

Ще один приклад — порівняння українських спецслужб, зокрема Служби безпеки України, з карателями. Цю тактику агітпроп використовує здебільшого на тимчасово окупованих територіях, переконуючи людей, що у разі звільнення їм житиметься ще гірше. Мовляв, СБУ готує каральні операції на звільнених територіях. Нібито людей судитимуть навіть за такі «невинні» вчинки, як то випікання хліба чи організацію футбольних матчів під час окупації. У такому контексті тактику порівняння з еталоном негативного поєднують із тактиками навішування ярликів (карателі) та підміною понять (покарання за скоєні злочини видають за репресії проти цивільних).

У соціальних мережах поширюють відео колони танків, яку нібито транспортують в Україну. На одному з танків нібито можна побачити надпис «14/88», які символізують нацистський лозунг. Користувачі соцмереж пишуть, що це відео зняте в Німеччині, а символи наносять на танки перед виряджанням в Україну. Це — фейк.

Відео, яке поширюють у соціальних мережах, навмисно змінене. На оригінальному відео немає жодних символів на танках. У дописах також посилаються на фейк про зашифровані нацистські символи у кількості танків. Фактчекери StopFake з’ясували, що на відео американські танки «Abrams». Відео опублікували ще в березні 2022 року, тобто танки не могли транспортувати в Україну, оскільки на той час про їхнє постачання не йшлося. 

Російська пропаганда заздалегідь почала поширювати меседжі про «нацистські хрести» на танках для України, мовляв, «нацисти» можуть не приховувати свої погляди. У такий спосіб агітпроп підживлює наратив про повторну боротьбу Росії з нацизмом та фашизмом, апелюючи до подій Другої світової війни.

У проросійських телеграм-каналах та соціальних мережах поширюють інформацію, що в Україні нібито формують «каральні штрафні підрозділи» з людей, яких засудили за дезертирство, зґвалтування та вбивство. Мовляв, МВС України заборонило їм використовувати «бойовий клич» «Слава Україні», оскільки цим вони дискредитують українську армію. Нібито щоб використовувати це вітання спершу слід «спокутувати провину» на полі бою. У дописах також додають, що гвардійці замість «Слава Україні» найчастіше вважають за краще використовувати російську лайку чи гасло «Смерть ворогам!». Це — фейк.

В Україні немає так званих «каральних штрафних підрозділів». Ув’язнені справді беруть участь у бойових діях, однак здебільшого це стосується колишніх військових. Перед тим, як відрядити ув’язненого на фронт, до уваги беруть його бойовий досвід, заслуги перед державою та щире каяття. Однак, це поодинокі випадки, на відміну від масової мобілізації ув’язнених до лав російської армії.

У жовтні 2018 року Верховна Рада затвердила військове вітання «Слава Україні! — Героям Слава!» як офіційне вітання українського війська та Національної поліції України. Однак, немає жодних підтверджень, що МВС України заборонило будь-кому використовувати це вітання, зазначають Фактчекери VoxCheck. Немає підтвердження і того, що гвардійці замість вітання вживають російську лайку чи гасло «Смерть ворогам!». Насправді вираз «Смерть ворогам!» є частиною гасла «Слава нації! — Смерть ворогам!», яке вважають продовженням вітання «Слава Україні! — Героям Слава!».

У такий спосіб пропагандисти підживлюють наратив про нацизм в Україні. Мовляв, українців ділять на гідних та негідних вживати ті чи інші гасла. Також російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення, щоб наголосити, що в українському війську теж служать колишні злочинці.

У мережі поширюють повідомлення, що нібито кількість танків, які Німеччина надсилає Україні, не випадкова. Йдеться про 14 танків Leopard 2A6 та 88 танків Leopard 1. Користувачі стверджують, що у цих числах зашифрували нацистські символи: 88 — дві восьмі літери латини (HH — Heil Hitler), 14 — лозунг білих расистів із 14 слів. Це — маніпуляція.

Твердження про зашифровані символи у кількості танків — конспірологічна теорія. Ба більше — остаточно Німеччина надасть більшу кількість танків. Спершу Уряд Німеччини справді повідомив про постачання Україні 14 бойових танків Leopard 2 A6 із запасів Бундесверу. Як зазначають фактчекери VoxCheck, за стандартами НАТО танкова рота охоплює 14 танків. Тобто нічого спільного з нацистською символікою ця цифра не має. Дещо пізніше повідомили про постачання Україні 88 танків Leopard 1. Однак остаточно федеральний уряд Німеччини схвалив постачання Україні 178 танків Leopard 1. 

Російська пропаганда використала збіг і вигадала прихований сенс у кількості танків, які Німеччина планує надати Україні. У такий спосіб агітпроп не лише підживлює наратив, що в Україні панує нацизм, але й намагається дискредитувати воєнну допомогу Україні від інших держав. Раніше пропагандисти поширювали фейки, що буцімто українських військових нагороджують «нацистськими» нагородами та нібито на українських бронемашинах зображені фашистські хрести.

Пропагандисти поширюють інформацію, що телеграм-канали бригади «Азов» нібито публікують расистські дописи, й автори дописів тішаться через смерть дітей унаслідок землетрусу в Туреччині 6 лютого. Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, додають: мовляв, ось проти якого нацизму в Україні бореться Росія. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck.   Повідомлення, про які пишуть пропагандисти, опубліковані в телеграм-каналі AZOV Ukraine Supporters, що ведеться англійською мовою та не має стосунку до бригади «Азов». Зокрема, автори каналу регулярно публікують власні дописи та репостять їх з інших каналів. Вони здебільшого мають конспірологічний характер. Наприклад, у ньому можна знайти непідтверджені англомовні дописи про нібито «українських нацистів». Також творці каналу припускають, що землетрус у Туреччині штучно створений Сполученими Штатами. 

Натомість офіційний телеграм-канал бригади має назву «АЗОВ» та публікує україномовний контент. Крім того, на каналі немає публікацій щодо землетрусу в Туреччині. Ба більше, у складі бригади «Азов» станом на зараз служать вірмени, азербайджанці, грузини, росіяни, угорці. Відповідно, заяви про «расистські погляди» бригади не відповідають дійсності.

У такий спосіб пропагандисти знецінюють чуже горе задля дискредитації Збройних сил України та виправдання злочинів росіян. Мовляв, Росія почала війну, щоб боротись із саме такими проявами нацизму. Російські медіа активно використовують трагедію у Туреччині задля створення та поширення фейків та теорій змов, спрямованих проти України. 

У закордонних медіа поширюють повідомлення, що нібито в Україні створюють молодіжні організації на кшталт нацистської «Hitlerjungend» (Гітлерівська молодь). Мовляв, українських дівчат і хлопців вчать стріляти та готують вбивати росіян. Нібито вони носять уніформи з хрестами, дуже схожими на ті, що були за часів Другої світової війни. У повідомленнях посилаються на американський новинний канал News Nation. Це — маніпуляція..

Репортаж Кріса Куомо для американського новинного каналу News Nation розповідає про українських підлітків, які навчаються у військовій академії, а не про молодіжні організації.  Російська пропаганда спотворила сюжет та надала йому іншого контексту. Аналітики EU vs Disinfo зазначають, що немає жодних доказів того, що Україна залучає до бойових дій неповнолітніх. Це підтверджують і міжнародні правозахисні організації. 

Російська пропаганда постійно підживлює наратив про нацизм і фашизм в Україні різноманітними фейками. Мовляв, уже навіть німці просять українців не використовувати нацистську символіку. Також вони систематично маніпулюють темою мобілізації підлітків. У такий спосіб агітпроп використовує тактику розлюднення ворога та виправдовує війну в Україні.

У телеграм-канали поширюють фотографію стенда, на якому нібито розмістили оголошення для українських військовослужбовців, які навчаються в Німеччині, від Міноборони Німеччини. У ньому йдеться, що у Німеччині за демонстрацію нацистської свастики чи іншої символіки, пов’язаної з фашизмом, передбачене покарання до трьох років позбавлення волі або великий штраф.У коментарях розповідають, що нібито цю «пам’ятку» вивісили на будівлі Бундесверу, щоб попередити українських військовослужбовців. У інших повідомленнях уточнюють, що йдеться про українських танкістів, які поїхали опановувати німецькі танки. В українських інфопростір ці повідомлення потрапили через проросійські та окупаційні телеграм-канали. Це — фейк.

Як пише Укрінформ, у німецькому Командуванні спеціальної підготовки спростували існування такого оголошення. Крім того, у дописах йдеться, що оголошення для українців висить на будівлі Бундесверу. Його офіси є у Берліні, Бонні та Потсдамі. Натомість українські танкісти проходять навчання в Школі танкових військ у Мюнстері. Тобто, до найближчої будівлі Бундесверу понад 300 кілометрів. 

Пропагандисти систематично поширюють фейки та маніпуляції, що підживлюють наратив про нацизм в Україні. Раніше розповідали, що у Києві відкрито набирають добровольців до нацистських бригад, а українських військових нагороджують «нацистськими» нагородами. Також пропагандисти стверджували, що військові використовують нацистські символи на обмундируванні та техніці. У такий спосіб пропагандисти намагаються ототожнити українців із злочинами нацистів та використовують тактику розлюднення українців.

Така інформація з'явилася в кремлівських пропагандистських медіа та у телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях стверджують, що на Київщині оголосили набір до переформованих у бригади націоналістичних угруповань під загальною назвою «Гвардія наступу». Мовляв, це схоже на створення воєнізованих формувань у системі МВС на випадок будь-яких внутрішніх конфліктів в українській еліті. Гвардії наступу пропагандисти також охрестили нацистськими, вкотре спробувавши підживити наратив про те, що українці — нацисти.

Проте це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. В Україні насправді оголосили про формування нових бригад, але до нацизму вони не мають жодного стосунку. «Гвардія наступу» — проєкт Міністерства внутрішніх справ України, який має на меті посилити Нацгвардію, Нацполіцію та Держприкордонслужбу України під час майбутнього звільнення Луганська, Донецька та Криму.

Проте такі фейки вигідні пропагандистам, щоб вкотре поширювати наратив, що українці — нацисти, відтак — Росія робить все правильно денацифікуючи Україну. Агітпроп регулярно створює подібні фейки й маніпуляції задля підживлення наративу про розквіт нацизму в Україні. Зокрема, пропагандисти розповідали, що українці наряджають ялинки іграшками зі свастикою чи вигукують нацистські привітання на весіллях.

У соціальних мережах поширюють повідомлення, що львівська клініка репродуктивної медицини «Альтернатива» пропонує своїм клієнтам «репродуктивні тканини захисників Азовсталі». Мовляв, для реклами клініка використала лозунг «Відродимо націю!» та емблему Азову. Це — фейк.

Клініка «Альтернатива» не пропонує своїм клієнтам «репродуктивні тканини захисників Азовсталі». Як з’ясували фактчекери проєкту  По той бік новин, скрін рекламного посту клініки у фейсбуці сфальшований у фоторедакторі. Назву клініки зазначили некоректно, натомість контактні дані справжні: адреса, номер мобільного, номер ліцензії МОЗ України. Фейкову україномовну рекламу здебільшого поширювали на російських ресурсах, а англомовну — у твіттері. Фото хлопчика, використане в рекламі, найімовірніше згенероване на сайті ThisPersonDoesNotExist.com, який застосовує алгоритми штучного інтелекту для створення фотографій людей, максимально схожих на справжніх, але яких ніколи не існувало. Заперечила наявність таких послуг й адміністрація клініки.

Російська пропаганда систематично поширює фейки щодо азовців, нацизму та фашизму в Україні, за які Росія нібито має право карати.

Після початку повномасштабної війни в Україні західні держави, які підтримують українців, зупинили або обмежили торгівлю з агресором; відомі бренди вийшли з ринку Росії; значна частина європейських країн закрила повітряний простір та ввела санкції у відповідь на злочинні дії російської армії. Задля пояснення, чому світ так реагує на «спеціальну воєнну операцію» Росія використовує слово «русофобія».

«Русофобія» — термін, яким агітпроп позначає усі дії, спрямовані на стримування російської агресії проти України. Згідно з меседжами кремлівських медіа, це абсолютно безпідставне явище, яке полягає у ненависті до всього російського: від продуктів виробництва до культури. 

Згідно з визначенням російської вікіпедії, існує вид «русофобії» на культурно-ідеологічному підґрунті, який виник через уявлення Заходу про власну перевагу у культурному та економічному сенсах, а Україна потрапила під руйнівний вплив Заходу. Основна думка, яку просувають російські медіа — «русофобія», тобто усі заходи задля зупинення військової агресії Росії проти України, не має жодних причин.

Насправді ж так звана «русофобія» — ні що інше, як відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати усіх Москва.

Росія подає «русофобію» як окремий вид нацизму, який зародився в Україні та масово шириться світом. Будь-хто, хто критикує Росію — «русофоб», а відповідно, і нацист. Спершу дезінформаційний меседж про «русофобію» був спрямований здебільшого на українську аудиторію, але після того, як світова спільнота підтримала Україну у війні, він поширився і на європейські країни. Дійшло навіть до звинувачення Ізраїлю у нацизмі.

Росія підмінює сенси понять. У слово «русофобія» кремлівські медіа вкладають значення іншого терміну, а саме ксенофобії — різкого неприйняття чужої культури, мови й способу життя, яке може виявлятися у політичному житті держави у вигляді дискримінації за національно-культурною ознакою. Значення саме цього слова, у значно вужчому ключі, відповідно до російської пропаганди, ховається за терміном «русофобія». Так званою «русофобією» Росія також виправдовує напад на Україну.  

Це другий текст для нової рубрики «Новомова», яку «Детектор медіа» запустив у межах проєкту «Хроніки дезінформації», у якій розповідатиме та розтлумачуватиме нові лексеми, які агітпроп використовує для викривлення реальності.

Нагадаємо, новомова — штучна мова з роману-антиутопії Джорджа Орвелла «1984». У романі новомовою називають слова, які втрачають своє первісне значення і мають цілком протилежну конотацію. Наприклад: війна — мир. За сюжетом роману, такий прийом використовувала тоталітарна партія. Саме він набув популярності й серед представників реальних тоталітарних режимів. Зокрема, нацистського і російського.

Після подій у Броварах 18 січня російська пропаганда почала поширювати меседжі, що росіяни співчувають загибелі українських дітей. Нібито, це акцентує «людяність» росіян, на відміну від українців, які «ненавидять» всіх росіян, зокрема й дітей. Мовляв, українці закликають знищувати російських дітей, щоб «з них не виросли орки».

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику «розлюднення ворога». Тобто навмисно зображує українців вкрай агресивними та мстивими. Це підживлює й пропагандистські меседжі про «нацизм українців». Схожу тактику агітпроп, використовував зокрема під час висвітлення вибухів у Криму. Вони писали, що нібито українці радіють, що у Крим нарешті теж прийшла війна.

Насправді українці виявляли співчуття до росіян навіть після 2014 року. Для прикладу, несли квіти, свічки та іграшки до російського посольства у 2015 році — після катастрофи російського літака. Чи у 2018 році — після трагедії у кінотеатрі Кемерово. Однак, повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на емоції українців. Станом на січень 2023 року через російську агресію в Україні загинуло щонайменше 459 дітей, понад 909 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Ці цифри не остаточні, оскільки триває фіксація і розслідування російських воєнних злочинів, зокрема й проти дітей, у місцях ведення бойових дій та на звільнених територіях.

Поширюючи меседжі нібито про «співчуття», агітпроп намагається приховати агресивну антиукраїнську риторику, прикладом якої можуть слугувати вислови російського пропагандиста Антона Красовського про українських дітей та схвальна реакція на них на проросійських ресурсах.

Про це написали анонімні прокремлівські телеграм-канали. Нібито в Івано-Франківську місцевий тату-салон пропонує спеціальну акцію — видалення свастики за половину ціни. Доказом є «фото» банера з оголошенням про таку «акцію». Це фото поширили й на польському форумі.

Фактчекери проєкту StopFake перевірили поширюване фото за допомогою пошуку зображень на платформах Google і Bing і виявили, що для створення фейку було використано фото тату-студії Tattooirograf, яка міститься в російському місті Бійськ, Алтайський край.

В оголошені пропагандисти написали слово «акция» російською, а не «акція», як було б правильно українською.

Поширюючи такі фейки, російська пропаганда укотре хоче підживити наратив про те, що українці — нацисти. Він виник ще у 2014 році, російська пропаганда виправдовувала вторгнення на території двох областей України так званим нацизмом, називаючи українську владу злочинною й незаконною. Українці стали нацистами буцімто через те, що «знищують народ Донбасу», забороняють російську мову, ненавидять усе російське тощо. Й так звана денацифікація стала однією з вигаданих причин повномасштабного вторгнення в Україну.

У випуску спростовуємо такі фейки: 50 країн світу "не проти" героїзації нацизму, українські депутати "не хочуть" воювати на фронті, берліці "вирубують дерева у парках" аби зігритися та інші.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Цей випуск підготовлений у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського супільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Зміст випуску є виключною відповідальністю ГО «Детектор медіа» і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу.

Такі повідомлення ширяться соціальними мережами й пропагандистськими ЗМІ. У них ідеться, що на сесії Генеральної Асамблеї ООН була висунута резолюція за ініціативи Росії «Про боротьбу з героїзацією нацизму». Відтак, мовляв, країни, які проголосували проти цієї резолюції — прибічники нацистської ідеології. Проте це — підміна фактів. 

Як розповідають фактчекери проєкту «StopFake», факт того, що 50 країн-членів ООН проголосували проти російської резолюції щодо боротьби з героїзацією нацизму, зовсім не свідчить про те, що ці країни підтримують нацистську ідеологію.

У документі наголошується, що всі держави зобов'язані заборонити будь-яке «вшанування нацистського режиму, його союзників і пов'язаних з ними організацій, офіційних та неофіційних». 

Сергій Кислиця, представник України в ООН, заявив, що російська резолюція – це чергова спроба Росії виправдати своє військове вторгнення, яке вони зробили нібито з метою викорінення неонацизму в країні. Оскільки нацизм і подібні терміни є поняттями суто суб'єктивними. Тобто те, кого вважати нацистом, як правило, залежить від точки зору мовця.

Пропагандисти поширюють цю маніпуляцію, щоб дискредитувати міжнародну спільноту, що нібито підтримує нацизм та зневажає Росію, яка “бореться” із ним. 

У соціальних мережах та телеграм-каналах поширюють «докази» «процвітання нацизму в Україні». Пишуть, що нібито за Харківську операцію військовослужбовців 92-ї бригади Збройних Сил України нагородили «Сталевими хрестами» на кшталт «Залізних хрестів», якими у Вермахті нагороджували «найбільших головорізів». Мовляв, нагороди мають схоже оформлення. Це — неправда.

Нагрудний знак «Сталевий хрест» не має жодного стосунку до нацистського «Залізного хреста», ба більше – на ньому немає жодних нацистських символів. В українській нагороді «Сталевий хрест» поєднали символи полкової влади Війська Запорізького (схрещені перначі) та успішних походів проти ворогів (геральдичний знак українського гетьмана Костянтина Острозького, який розбив московське військо під Оршею 1514 року). Крім цього, сучасну нагороду було створено за прообразом «Залізного хреста армії УНР», заснованого ще 1920 року Симоном Петлюрою після Першого Зимового Походу.

Як пише StopFake, у Вермахті справді була нагорода, яка мала назву «Залізний хрест». Однак, вважати цей військовий орден виключно нацистським неправильно. Річ у тім, що орден початково було засновано у 1813 в королівстві Пруссія, він вручався військовим, які відзначилися у війні проти наполеонівської армії. Після встановлення в Німеччині Веймарської республіки було ухвалено рішення про скасування всіх колишніх орденів. Орден «Залізного хреста» було відновлено 1939 року в нацистській Німеччині, він проіснував до 1945 року. У сучасній Німеччині допустиме носіння Залізного хреста часів Другої світової війни, але виключно без свастики.

Інформацію про це спільно з фото, що нібито доводить факт зображення на українській техніці фашистських символів, поширюють у соціальних мережах та російських медіа.

Пропагандисти стверджують, що на бронемашинах, які використовує українська армія, зображені фашистські хрести. Проте знак, який видно на фото, не має стосунку до нацизму чи фашизму. На фото, опублікованому в соцмережах, видно, як військовий стоїть на тлі бронемашини. Наявність українського прапора дає підстави припускати, що це військова техніка Збройних сил України. На дверях автомобіля видно символ у формі хреста.

На фейк у мережі звернули увагу литовські фактчекери. Швидше за все, на дверях бронемашини зображена емблема Збройних Сил України, затверджена у 2009 році указом тодішнього президента України Віктора Ющенка. Йдеться про прямий рівнобічний хрест з гілками малинового кольору, у центрі якого в круглому синьому медальйоні розміщено зображення Княжого Державного Знака Володимира Великого.

Поширюючи такі фейки, російська пропаганда укотре хоче підживити наратив про те, що українці — нацисти. 

Таку тезу поширюють російські пропаганди, як у кремлівських ЗМІ, так і у соцмережах. Зокрема, таке повідомлення час від часу зринає у прокремлівських анонімних телеграм-каналах.

Автори таких повідомлень стверджують, що українці — неосвічені вандали, які забувають свою історію, й готові руйнувати всі пам'ятники та меморіали, пов'язані із Радянським Союзом чи Росією виключно за вказівкою влади. Цього разу меседж з'явився в інфопросторі на тлі новин щодо демонтажу пам'ятника Катерині Другій в Одесі. До того такі повідомлення поширювали, наприклад, коли в українських містах по черзі демонтовували пам'ятники російському поету Олександру Пушкіну.

Аргумент у пропагандистів один: в українців погано з освітою, вони затьмарені ідеями "нацизму" й готові руйнувати все, що суперечить їхній ідеології, зокрема, й дуже цінні пам'ятки, як от статуя Катерини Другої. Росіяни дуже переймаються руйнуванням "цінностей" в Україні, тому навіть слідчий комітет Росії висловив готовність «розслідувати» випадки руйнування.

Проте росіяни, стверджуючи про цінність багаторічного пам'ятника Катерині замовчують, що це насправді монумент — лише репліка, відновлена 2007 року, а не сторічна бронзова скульптура. За даними "По той бік новин", пам’ятник 1900-го року, встановлений на честь нібито сторіччя міста, демонтували у 1920 році: чотири скульптури сподвижників імператриці зберігались у краєзнавчому музеї, а від статуї російської цариці залишилася лише голова. Монумент відтворили під назвою «Пам'ятник засновникам міста» у 2007 році.

Та й після демонтажу пам'ятника його не планують руйнувати. За словами речника Одеської обласної військової адміністрації Сергія Братчука, чотири фігури так званої композиції "Засновникам Одеси" повернуться до музею.

Однак саме росіяни на тимчасово окупованій території займаються вандалізмом й зокрема з ідеологічних міркувань. Наприклад, як пише "По той бік новин", у Маріуполі демонтували пам'ятник Жертвам Голодомору 1932–1933 років та політичних репресій, знищили Художній музей імені Архипа Куїнджі та навіть мурал, присвячений дівчинці Мілані, яка вижила після російських обстрілів у 2015 році. Крім цього, росіяни не приховують, що вивезли усе цінне з Херсонського художнього музею, а в Мелітополі окупанти спочатку пограбували краєзнавчий музей, а потім наново відкрили його, при цьому невідомо, що сталося з найціннішим експонатами – скіфським золотом. 

Скриншот нібито обкладинки щотижневика «Ananda Vikatan» з президентом України Володимиром Зеленським та прем'єр-міністром Великої Британії Ріші Сунаком вперше з'явився на проросійському телеграм-каналі англійською мовою під назвою Donbass Devushka.

Далі картинку поширювали грузинські, російські та проросійські англомовні користувачі у соціальних мережах. На малюнку – Зеленський намагається затулити чорну свастику помаранчевою, прикрашеною крапками, щоб приховати зв’язок із нацизмом. Йому приписані слова тамільською мовою, що перекладаються: «Ну які ж ми нацисти? Ми просто фанати індійської культури!». Ця обкладинка – фейкова.

Аналітики проєкту Myth Detector виявили, що на обкладинках «Ananda Vitakan» здебільшого зображені місцеві знаменитості, а у 2022 році на обкладинках журналу не було жодної карикатури, Зеленський і Сунак не фігурували на жодній з обкладинок. Дата виходу на фейковій обкладинці зазначена 31 жовтня. Але цей журнал щотижневик, і два його останні випуски були від 2 листопада і 26 жовтня.

У кожного журналу є свій порядковий номер виходу та напис під назвою журналу тамільською мовою «видання №… тамільською», а на фейковій обкладинці написано – «спеціальне видання».

Цим фейком російські пропагандисти намагаються донести іноземній аудиторії, що українці нібито приховані нацисти. Так звану денацифікацію у росії використовували як привід нападу на Україну.

Для Індії свастика – це релігійний символ бога сонця та означає щастя. Її можна зустріти у храмах, на вітринах магазинів, мотоциклах та навіть в офіційних документах. Нещодавно прем'єр-міністр Індії Нарендра Моді закликав путіна «перейти на шлях миру». А прем'єр-міністр Великої Британії Ріші Сунак, який має індійське коріння, після вступу на посаду запевнив у продовженні курсу своїх попередників на підтримку України. 

Такий меседж поширюють у телеграм-каналах. Мовляв, Статті 106 і 107 Статуту ООН дозволяли Росії напасти на Україну. Нібито ці статті надають «переможцям» Другої світової війни право вживати заходів проти «ворожих країн». Для цього їм потрібно повідомити про свої плани іншим «країнам-переможницям», але не обов’язково отримувати їх згоду.

На поширення меседжу звернули увагу німецькі фактчекери проєкту Correctiv. Вони зазначають, що статут ООН допускає застосування зброї лише у разі оборони або за згодою Ради Безпеки. У телеграм-каналах спотворили зміст Статуту ООН. У статтях 106 та 107 йдеться про те, що сторони Декларації мають співпрацювати щодо збереження миру та про заходи, які вживають до «ворожих країн». Однак,  «сторони»  —  ті,  країни, які підписали установчий документ, а не лише «країни-переможниці». Також Комітет ООН ще в 1995 році пропонував виключити зі статуту так звані положення про «ворожу державу», оскільки вони застаріли. Зараз немає ворожих держав у тому значенні, яке закладали після Другої світової війни, зокрема Німеччина та Японія є членами ООН.

Росія постійно маніпулює історичним контекстом та перемогою у Другій світовій війні, забуваючи про внесок інших держав. Також агітпроп систематично звинувачує Україну й решту держав у нацизмі. Раніше Росія намагалася виправдати вторгнення в Україну, прикриваючись 51 статтею Статуту ООН.

Таку інформацію поширюють прокремлівські російські медіа. У повідомленнях йдеться, що від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну європейці вимушені економити на електроенергії через те, що Урсула фон дер Ляєн, Олаф Шольц і Еммануель Макрон давали гроші українським нацистам на зброю. У повідомленнях додають, що російські культурні центри у Фінляндії та Люксембурзі вже приймають відвідувачів, яким потрібно «зігрітися», оскільки ціни на енергоносії стрімко зростають.

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Як пишуть експерти, цей меседж підживлює відомий кремлівський наратив про те, що Захід розвалюється, адже Кремль прагне чинити тиск і шантажувати європейські уряди та створювати паніку в суспільстві через енергетичну незахищеність / вартість енергії.

Насправді Україна не є нацистською державою і нацизм не є українською ідеологією. Міф про нацистську владу в Україні був наріжним каменем російської дезінформації про країну з самого початку протестів на Євромайдані 2013-14 років.

Росії вигідно продукувати меседжі про те, що гроші європейських платників податків витрачають на підтримку страшного нацистського режиму, щоб дискредитувати Україну в очах європейців. Також за допомогою таких меседжів Росія перекладає з себе відповідальність за те, що відбувається у світі.

У проросійських телеграм-каналах підхопили меседж, озвучений російським пропагандистом, директором російськомовного мовлення телеканалу Russia Today Антоном Красовським під час інтерв’ю з російським письменником-фантастом Сергієм Лук’яненком. Красовський закликав убивати українських дітей. У телеграм-каналах пішли далі та закликають знищувати всіх українців. Для акцентування «нелюдськості» українців у повідомленнях використовують фейк про те, що нібито ЗСУ «возять за собою котиків і собак, яких не годують кілька днів, щоб потім їм згодовувати мертвих россолдатів». 

На поширення меседжу звернули увагу фактчекери проєкту НотаЄнота. Насправді  російська пропаганда давно розповідає про «меншовартісність та недолугість» українців, звинувачує у нацизмі та культивує нетерпимість і агресію до українців. Антиукраїнські заклики пропагандист Красовський поширював і раніше. Він стверджував, що так звана «спецоперація» не закінчиться, поки Україна не підпише капітуляцію, а дбати про українських дітей потрібно лише тоді, коли вони  «стануть російськими». Детальніше про висловлювання Красовського та реакцію на них. Проросійські телеграм-канали також не вперше виявляють агресію щодо українців.  Після масованих ракетних обстрілів 10 жовтня там раділи смерті мирних мешканців та тому, що внаслідок удару українці залишилися без світла, води та тепла.

Частину цих історій публікують під хештегом «русскийшепот», який використовують для історій «киян», які вони нібито розповідають пропагандистам.

Пропагандисти опублікували історію такої собі Олі, яка нібито сидить в Києві без світла і пише російським пропагандистам про те, що «тут не всі кончені», що вона «дуже чекає на росіян» і не може про це говорити, бо інакше не доживе до «вашей победьІ». Фактчекери проєкту НотаЄнота звернули увагу на те, як у повідомлення написана російська літера «ы» — український м’який знак та літера І. Таке написання свідчить про на фейковість повідомлення. У тексті також використали російську літеру «Э».

Ще один із постів під таким хештегом просуває «історичні скрєпи» про дівчину, якій у паспорті написали, що вона українка, хоча у неї російське прізвище. У дописі також ідеться про «українізацію у 20-30-х років», яку нібито проводили насильно і саме в СРСР створили українців. Ця теза перегукується з тезами зі статті та виступів російського президента. Подрузі цієї дівчини у паспорті написали, що вона «русская», а тепер нібито вона постить українську символіку.  Мовляв, так українська пропаганда «промиває мізки».

За допомогою так званих «свідчень очевидців» пропагандисти просувають меседжі про «український нацизм», «дискримінацію російськомовних» та створюють ілюзію того, що російську армію в Україні чекають «як героїв-визволителів».

Її підготували у адміністрації російського диктатора Володимира Путіна, повідомляє видання «Медуза», яке отримало таку методичку з власних джерел.

За інформацією «Медузи», у документі йдеться, що Росія перемагала у війнах «лише всім світом» та коли росіяни вважали, що йде «війна народна». ЗМІ повинні донести головну тезу, що «народ Росії має згуртуватися перед загрозою НАТО».

У Кремлі стверджують, що альянс має намір «розчленувати і пограбувати» Росію. Мовляв, тому не можна «звалювати весь тягар відповідальності на контрактників і народні міліції Донбасу».

У методиках існує інформація, що Росія нібито воює не з Україною, а з НАТО. Тому, доносячи до звичайних росіян такі тези, планується знизити рівень невдоволення мобілізацією. Очевидно, методички не спрацювали. Як повідомляє британська розвідка, швидке визнання Путіним проблем із мобілізацією у Росії свідчить про її неефективність.

Раніше в Кремлі розробили методичку про те, як пропагандисти повинні писати про «спецоперацію» в Україні. Пропагандистам рекомендували використовувати нібито слова Олександра Невського про те, що у правді сила. Буцімто, російські солдати переконані в своїй правоті, тому що продовжують справу своїх дідів — знищують нацизм. Хоча сьогодні найближчими до нацизму є саме росіяни.  

Про такі припущення пишуть російські телеграм-канали.

Буцімто українські спецслужби розгойдуватимуть ситуацію в Росії не лише через протести, а й через «роботу з психічно нестабільними елементами».

Пропагандисти відразу провели паралелі між стрілком з Іжевська та повномасштабним вторгненням Росії в Україну. Чоловік, який спричинив стрілянину у школі Іжевська, був одягнений у футболку з нацистською символікою.

Також чоловіка, який підпалив військкомат в Урюпинську Волгоградської області, назвали затятим нацистом.

Мовляв, нацизм – це завжди зло, «нацизм вбиває», «нацизм скрізь однаковий», тому Росія змушена вести «військово-політичну операцію проти нацистів в Україні».

Весільну світлину на тлі пам’ятника із синьо-жовтим прапором, на якій наречені та гості підняли руки у жесті, що схожий на вітання нацистів, поширюють на іноземну авдиторію соціальних мереж. Мовляв, нічого особливого — просто ще один звичайний день із життя українців. Також у коментарях до фото пишуть, що іноземцям не варто підтримувати українців у війні, адже Росія «мала рацію», говорячи про нацизм в Україні. Це фото — фейк.

Як встановили фактчекери Reuters, світлина пройшла цифрове оброблення. Фото поширюють у соціальних мережах не вперше. Раніше його поширювали ще у 2016 році. Також колір прапора змінений, на перших світлинах прапор чорно-жовтий. У 2018 році фейковість фото доводило видання OBOZREVATEL. Ймовірно, фото було зроблене в Росії у місті Новокузнецьк. Це вдалося ідентифікувати за пам’ятником Леніна.

Росія не вперше вдається до поширення фейкових фото для того, щоб підтвердити наратив про те, що українці — нацисти. Раніше для цього використали фото  напівроздягнених нібито українських «біженців-нацистів» у Хорватії.

Таку думку міністра оборони Росії Сергія Шойгу поширили прокремлівські ЗМІ та телеграм-канали.

Мовляв, багато жителів України не стали потурати панівному режиму в його нацистських прагненнях.

Такі меседжі є частиною пропагандистської кампанії проти України та Європи, аби довести, що російська армія «звільняє» від нацизму світ і зокрема Україну. Це одна з надуманих причин війни Росії в Україні.

Про таке повідомляють російські медіа. Нібито в Німеччині журналістці Аліні Ліпп та її батькам заблокували доступ до банківських рахунків. Буцімто у такий спосіб німецька влада зреагувала на те, що Ліпп показує «правду» про Донбас. Як пишуть «пропагандисты», «сім’ю травлять, переслідують та надсилають погрози». Це — маніпуляція.

Аліна Ліпп — німецька блогерка, яка позиціює себе «незалежною журналісткою», однак насправді поширює наративи російської пропаганди. Ліпп внесена в базу «Миротворець» за пропаганду російського нацизму, інформаційну підтримку «спецоперації» тощо.

Як пишуть фактчекери проєкту The Insider, прокуратура Німеччини справді заблокувала рахунок «журналістки» через те, що вона збирала в Німеччині пожертви на підтримку своєї пропагандистської діяльності, а потім переказувала кошти на особистий рахунок в російському банку. Paypal закрив рахунок Ліпп та її батька, який мешкає в тимчасово окупованому Криму. Фактчекери припускають, що так само міг бути заблокований і рахунок матері Ліпп через участь у схемі фінансування незаконної діяльності. Однак ця інформація поки не перевірена.

У такий спосіб російська пропаганда намагається видати покарання за злочинну діяльність своєї колеги  як спробу тиску на «незалежні медіа» та «незалежних журналістів».

Інститут масової інформації дослідив, як на одному з найбільших телеграм-каналів окупованої Донеччини поширюють російську дезінформацію на окупованих територіях і як змінювались основні теми повідомлень протягом п’яти місяців з початку повномасштабного вторгнення.

За даними дослідження, пропагандисти найчастіше називають Збройні сили України так: «ВФУ» (вооружённые формирования Украины; 632 згадки), «нацисты» (601), «боевики» (495), «укры» (160), «террористы» (134), «неонацисты» (131), «укронацисты» (117). Найчастіше пропагандисти в словотворчих експериментах пов'язують українське військо з нацизмом, пишуть в ІМІ.

Дослідники ІМІ виділили п'ять груп меседжів:

Детальніше в дослідженні. 

Видання Медуза повідомляє, що  з власних джерел отримало дві методички, розроблені в Кремлі для російських пропагандистів та публічних осіб. Відповідно до них, основою «російської цивілізації» стала православна віра, яка вчить співчувати, любити ближнього та бути терплячими до інших. «Спецоперацію» потрібно порівнювати з хрещенням Русі, а Путіна — з Олександром Невським. 

Автори методички пишуть, що хрещення Русі, як і війна в Україні закладають «государственные основы», а також «основы развития России на столетия вперед». Нібито це відбувається завдяки «сплочению общества вокруг армии и стратегического курса президента», а місія Росії — «защищать угнетаемых». 

Однією з цілей спецоперації вказують «війну з безбожниками», які «використовують жінок і дітей як живий щит». Їх характеризують як «насильников, разбойников и убийц». Такі тези Кремль пропонує використовувати для опису українських військових. Мовляв, для них «не существует морали», бо більшість «открытые сатанисты и последователи человеконенавистнических культов». Війну ж почав «коллективный Запад, который уверен в “собственной исключительности”». 

Пропагандистам рекомендують використовувати нібито слова Олександра Невського про те, що у правді сила. Буцімто, російські солдати переконані в своїй правоті, тому що продовжують справу своїх дідів — знищують нацизм. 

У соцмережах поширюють фотографії двох чоловіків з нацистськими татуюваннями, які нібито зображують українських біженців у Рієці (Хорватія).  У деяких дописах фото слугує виправданням російського вторгнення в Україну. Але, це — фейк.

Спочатку ці фотографії опублікував користувач Twitter з коментарем, що вони зроблені в пляжному барі «Morski Prasac»  в Рієці. Невдовзі фотографії потрапили в ЗМІ. Також їх поширили інші користувачі соцмереж, а деякі додали твердження, що на них зображені «українські біженці». Як пишуть міжнародні фактчекери International Fact-checking Network, місцева поліція підтвердила, що чоловіки з такими тату справді були на пляжі, але їх особу та громадянство поки не встановлено. Портал «Antifascist Vjesnik», опублікував статтю, в якій йдеться, що чоловіка звуть Мату, він басист угорського нацистського гурту «Fehér Vihar». Фото його виступів з гуртом знайшли на сторінці угорської неонацистської організації «Blood and Honour Hungaria» за 2019 рік. Також його фото є  в статті, опублікованій у 2020 році, де задокументовано неонацистське «спортивне та сімейне» зібрання в Будапешті. Особу другого чоловіка поки не встановили. Тож фото, яке поширюють у соціальних мережах не має стосунку до українських біженців та не є підтвердженням проявів нацизму в Україні.

Чергове продовження меседжу, що Польща нападе на Україну на заході, озвучив кремлівський пропагандист Яков Кедмі. Він зауважив, що спирається на отримані дані польської розвідки.

Інформацію заперечив у твіттері представник польських спецслужб Станіслав Жарін. Він зазначив, що це частина дезінформаційної кампанії Кремля проти Польщі.

Нагадаємо, меседж про напад Польщі з'явився ще в березні 2022 року після візиту в Україну віцепрем'єра Польщі Ярослава Качинського. У травні його активізували новими фейками. Водночас тезу про розділ між Польщею та Росією України та збереженням «нейтральної» третини України із центром в Києві російська пропаганда просуває щонайменше з 2014 року.

MythDetector додає, що політолог Яков Кедмі фігурує в «Списку Путіна», створеним «Free Russia», як людина, яка співпрацює з режимом Путіна і залучена в пропаганду російських телеканалів. З 2010-х років він частий гість телеканалів «Россия 1» и ITON.TV. Кедмі регулярно критикує Україну, звинувачує в антисемітизмі та нацизмі. Детальніше про пропагандиста.

Російські ЗМІ та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров поширюють інформацію про те, що начебто мер Києва Віталій Кличко виступив із пропозицією хоронити «неонацистів та бойовиків ЗСУ у Бабиному Яру». Це – неправда. 14 липня Київська міська рада схвалила рішення про створення військового кладовища і місць почесних поховань захисників України поряд з Бабиним Яром, а не в самому Бабиному Яру – місці найбільшого масового поховання жертв нацизму в Україні, розстріляних у 1941—1943 роках.За словами Кличка, дозвіл на розробку проєкту землеустрою надано вздовж вулиці Олени Теліги у Шевченківському районі Києва – йдеться про місце поряд з урочищем Бабин Яр. Кличко сказав, що Київ готовий взяти на себе всі витрати, що пов’язані з облаштуванням військового кладовища. Але потрібна підтримка проєкту на національному рівні.  

Дописи із таким твердженням поширюють у фейсбуку та інших соцмережах російською мовою. У них стверджується, що не так давно канцлер Німеччини Олаф Шольц заявив, що вважає твердження Путіна про геноцид на Донбасі смішними, і що на тлі спеціальної військової операції в Україні німці тепер мають моральне право забути, що робили їхні предки під час Другої світової. До дописів додають відео, в якому є уривки озвученого російською інтерв’ю Шольца, в якому він говорить, що НАТО не є агресивною організацією, відзначаючи, що твердження Путіна про геноцид на Донбасі просто смішне.

Насправді ж, як пишуть фактчекери із Myth Detector, поширене твердження про те, що Олаф Шольц каже, що у світлі нинішньої російської агресії німці мають право забути злочини їхніх предків під час Другої світової війни, є неправдивим. Уривок із відео Шольца, розповсюдженого в соцмережах, взятий із Мюнхенської конференції з безпеки, на якій він говорив про проблеми безпеки, зокрема російську агресію. Шольц справді назвав аргументи Путіна про геноцид на Донбасі смішними, проте він ніколи не говорив нічого про забуття злочинів нацизму.

21 травня амбасадорка Великої Британії в Україні Мелінда Сіммонс на своїй сторінці у Twitter поділилася фотографією з є показовим спаленням підручників з історії України. І порівняла це з нацизмом. У коментарях проросійські акаунти звинуватили її у поширенні фейку та що фотографія вперше була опублікована у липні 2019 року і зображувала спалення книг у Калінінграді, це ніяк не було пов’язано з підручниками з історії України, що це фотошоп.

Однак амбасадорка поширила оригінальну фотографію спалення книг з української історії у Криму, що трапилося ще у березні 2010 року. За допомогою програми пошуку зображень експертам StopFake вдалося знайти найбільш ранні публікації цього знімка в інтернеті. Вони датуються 2014 роком.

Стаття від 7 січня 2014 року на сайті Цензор.нет присвячена факельній ході російських націоналістів у Криму, які закликали «прогнати, змести раз і назавжди» Євромайдан. «Однак пізніше вдалося встановити, що насправді акція зі спалювання підручників з української історії та іншої літератури проходила ще у березні 2010 року. Російські громади Криму, «Русский блок» і партія Наталії Вітренко закликали тоді щойно призначеного на посаду міністра освіти України Дмитра Табачника вилучити зі шкільної програми підручники з історії, введені в обіг попереднім міністром Іваном Вакарчуком», – пише видання Цензор.нет.

Учасники акції спалювали книжки «Новітня історія України», «Історія України», роман Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка», перекладений українською мовою, підручники з фізики. При цьому в статті наголошується, що представники російських громад регулярно проводили схожі антиукраїнські акції. Детальніше.

Російська пропаганда дістала з шафи наратив про «європейських політиків-нащадків нацистів» та активно просуває його в соцмережах, в основному на європейських мовах. Нещодавно публікації стосувалися лише діда польського президента Анджея Дуди Михайла, який начебто був другом та соратником Степана Бандери (і це начебто доводить нацистські зв’язки родича Дуди), - але це недолугий фейк: пропагандисти навіть не змогли знайти справжнє ім’я діда польського президента – насправді його звали Алоїз.

Тепер ті ж самі фейки поширюють про дідів трьох ключових німецьких політиків – але німецькі фактчекери з проєкту Correctiv довели, що всі ці твердження неправдиві: діда канцлера Олафа Шольца звали не Фріц фон Шольц, генерал вермахту Герхард Лінднер не є дідом міністра фінансів Крістіана Лінднера, а обергруппенфюрер СС Гартманн Лаутербахер не є дідом міністра охорони здоров’я Карла Лаутербаха. Як пишуть розслідувачі, джерелом цих фейків є єдина людина – «повар Путіна» Євгеній Пригожин, вигадки якого процитувала прес-служба його компанії «Конкорд».

Всі ці фейки – частина пропагандистської кампанії проти України та Європи, аби довести росіянам, що російська армія «звільняє» світ від нацизму.

У епізоді спростовуємо такі фейки та інші прояви дезінформації: в Харкові «замінували» могили ветеранів Другої світової війни, у Маріуполі окупанти використовують назву та логотип газети «Приазовский рабочий» для поширення пропаганди, Китай від початку війни підтримує дії Кремля та виступає разом з ним проти розширення НАТО на Схід, в «українських лабораторіях» буцімто створили «гібрид свині та людини», у США «відмовилися» приймати українських біженців, «дід» Анджея Дуди був другом Степана Бандери і «передав онуку нацизм».

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Російські та прокремлівські медіа поширили старий фейк про президента Польщі Анджея Дуду, що його дідом був нібито Михайло Дуда, друг Степана Бандери. Ці дописи, очікувано, супроводжуються звинуваченнями польського лідера в нацизмі. Фактчекери з Mythdetector нагадали, що цей фейк сам Дуда спростував ще в 2015 році. Тоді він розповів, що його дід звали Алоїз Дуда. Він був спеціалістом з хутра, який помер у 1992 році.

Російські пропагандистські ЗМІ укотре маніпулюють на темі Дня перемоги, який там відзначали вчора, 9 травня. Як пише StopFake, російські пропагандистські медіа укотре поширили низку маніпулятивних матеріалів про те, що українська влада «остаточно заборонила людям святкувати 9 травня», а в деяких областях і зовсім «навмисно» запровадила комендантську годину через «страх», що «багато людей вийде 9 травня вшанувати подвиг радянських воїнів, котрі перемогли фашизм». У таких повідомленнях додають, що українська влада нібито «офіційно скасовує День перемоги і заганяє людей додому». Насправді ж у 2022 році у зв'язку з широкомасштабним вторгненням Росії та підвищеною небезпекою ракетних атак в Україні не проводили масових заходів. Однак не йдеться про «заборону Дня перемоги». Людей просили залишатися вдома заради їхньою безпеки. 

Раніше тезу про скасування 9 травня укотре розганяли російські пропагандисти. Зокрема, Володимир Соловйов у своєму телеграм-каналі повідомив, що в Україні повінстю вирішили скасувати 9 травня, й у підтвердження цього додав документ, що нібито у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт згідно з яким 8 травня — День пам'яті і перемоги над нацизмом, а 9 травня — робочий день. Ймовірно, йдеться про законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні», який народні депутати зареєстрували 18 квітня. Законопроєкт справді пропонує відзначати День пам'яті всіх жертв, що постраждали від нацизму під час Другої світової війни 8 травня, а 9 травня — відзначати День Європи разом із іншими країнами ЄС. Насправді Україна не скасовує 9 травня. Однак в Україні цього разу, як і останні кілька років, не відзначали День Перемоги, обравши святом 8 травня — День пам'яті.

Прокремлівські ЗМІ активно поширюють думку, що у тимчасово окупованих містах України вперше за багато років готуються відкрито святкувати День Перемоги і що георгіївська стрічка все більше набуває популярності серед місцевого населення, особливо серед дітей. У соціальних мережах поширюють відео, на якому у Маріуполі волонтер Перемоги прив’язує до одягу дітей георгіївську стрічку і запитує, що вона означає. Дівчинка відповідає: «Це красиво» і каже, що раніше таких стрічок ніколи не носила.

Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова повідомила, що у тимчасово захопленому російськими військами Мелітополі Запорізької області дітей змушують надягати георгіївські стрічки та вчити вірші про війну. «Зі ЗМІ стало відомо, що в захопленому окупантами Мелітополі Запорізької області змушують дітей одягати георгіївські стрічки та вчити віршики про війну. Такі дії вчиняють директори шкіл, які співпрацюють з окупаційними військами», – наголосила вона.

За даними Денісової, педагоги поширюють у мережі дитячі тематичні малюнки та відео школярів, які декламують вірші про війну з георгіївськими стрічками на грудях. Є інформація, що це вчиняється без згоди батьків.

Омбудсман наголосила, що школа є одним із засобів виховання дитини, формування світосприйняття, який безперевно повʼязаний із вихованням в сімʼї.

За її словами, «таке навʼязування рашистської ідеології у закладах освіти спрямоване на знищення української ідентичності у свідомості дітей".

Денісова підкреслила, що зазначені дії російських загарбників є порушенням статті 29 Конвенції ООН про права дитини.

Вказаним документом передбачено, що освіта дитини має бути спрямована на виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови й національних цінностей країни, у якій дитина проживає, країни її походження. Зазначене є прямим доказом вчинення геноциду щодо українського народу.

Як повідомляє Український інститут національної пам’яті , «георгіївська стрічка» — елемент російської пропаганди.

Формування символу «георгіївська стрічка» має тривалу та складну історію. Уперше вона з’явилася на ордені святого Георгія, заснованому 1769 року імператрицею Катериною ІІ. Орден став вищою військовою нагородою Російської імперії і видавався офіцерам за особливу мужність у бою. Пізніше сформувався цілий комплекс нагород, пов’язаний зі святим Георгієм: орден, медаль, хрест, прапор. Їх супроводжувала георгіївська стрічка, що, згідно з офіційними статутами, складалася з трьох чорних та двох жовтих смужок. Допускалося також використання оранжевого кольору замість жовтого.

Найбільш вірогідною є версія, що гама стрічки була взята з чорно-жовто-білого прапора Російської імперії. Інша версія — кольори символізують вогонь та дим, що підкреслює її виключно військовий характер. Детальніше тут.

У 2015 році замість «георгіївської стрічки» як символу пам’яті перемоги та вшанування жертв Другої світової війни українцям запропонували використовувати квітку червоного маку. Смугаста чорно-жовта стрічка у сприйнятті українців стала негативним символом, який асоціюється з небезпекою і тероризмом.

Із 2015 року 8 і 9 травня Україна відзначає День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Традиційне гасло цих пам’ятних днів «Пам’ятаємо – перемагаємо!» цього року на державному рівні дещо видозмінене і звучить так: «Перемогли нацистів – переможемо і рашистів!».

В російському інформаційному просторі – загострення антипольської риторики, пов’язане з підтримкою Польщею України. Останні три дні в російських ЗМІ з’являються дестяки фейкових або маніпулятивних повідомлень стосовно «планів Польщі захопити Україну». Лише за 5 та 6 травня поширюють фейковий наказ генерального командувача Збройних Сил Польщі генерала Ярослава Міка, який буцімто передбачав, що «до особового складу певних підрозділів треба донести інформацію про готовність взяти під контроль стратегічні об’єкти двох областей — Львівської та Волинської». Також російськи телеграм-канали 6 травня поширювали інформацію про те, що в Польщі зняли прапори України з транспорту через відсутність підтримки  та «втому» від укрїнців – але 2 травня Польща відмічає день національного прапору, а 3 травня – день конституції Польщі, тому українськи прапори прибрали - лише з транспорту і лише в Варшаві. Взагалі, тепер транспорт в Варшаві буде ходити без прапорів - будь яких, у тому числі польских, - як ходив і раніше.  Також в російських ЗМІ поширюють плакати з цитатою того ж Міки, де написано «час згадати історію» - і маніпулюють, що це нагадування українцям про те, що західні території України колись були в складі Польщі. Ніяких підтверджень тому не існує – бо цитата може стосуватися поразки Червоної Армії під час боротьби за незалежність Польщі, або боротьби проти нацизму у Другій світовій .

Також немає сумнівів в підтримці з боку польського керівництва України, але навіть фразу президента Анджея Дуди про те, що між Україною та Польщею «на десятиріччя та сторіччя не буде кордону» російськи пропагандисти використовують як доказ наміру анексувати західні території України. Про це наприклад, сьогодні заявив екс-президент РФ Дмитро Мєдвєдєв.

Це відбувається на фоні новин про те, що Польща та Україна домовилися про взаємну відміну будь-яких дозволів для перевізників палива на кордонах – це допоможе Україні вирішувати проблему з нестачею палива.

В російських телеграм-каналах шириться фейк, що Ганну Іванівну Іванову, яка зустрічала українських військових з червоним прапором, переплутавши їх з окупантами, «тримають в заручниках» українська влада. Та пишуть, що її будинок розстріляли «українці».

Це – реакція на ролік, який записав та виклав вчора Центр стратегічних комунікацій. його співробітник Дмитро Галко знайшов бабусю. Зараз вона перебуває у безпеці, в Харкові, разом з чоловіком. Син Ганни Іванівни виїхав до Польщі. Її будинок розстріляли російськи війська, за тваринами доглядають українськи військові. На відео, яке записав Галко, бабуся каже, що Росія «пішла злом» на Україну та через її дії гинуть люди.

Нагадаємо, що в Росії «бабушка Аня» стала символом- з неї роблять скульптури, її зображають на муралах, в Маріуполі встановили їх пам’ятник. Вона вийшла зустрічати солдат з червоним прапором, і відмовилася брати гуманітарну допомогу в військових ЗСУ, коли вони розтоптали червоний прапор. «Бабуся з червоним прапором» - новий символ російської пропаганди, яка просуває тезу про відновлення СРСР та «боротьби з нацизмом».

Тезу про це укотре розганяють російські пропагандисти. Зокрема, Володимир Соловйов у своєму телеграм-каналі повідомляє, що в Україні повінстю вирішили скасувати 9 травня, й у підтвердження цього додає документ, що нібито у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт згідно з яким 8 травня — День пам'яті і перемоги над нацизмом, а 9 травня — робочий день. Ймовірно, йдеться про законопроєкт "Про внесення змін до деяких законів України щодо увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні", який народні депутати зареєстрували 18 квітня. Законопроєкт справді пропонує відзначати День пам'яті всіх жертв, що постраждали від нацизму під час Другої світової війни 8 травня, а 9 травня — відзначати День Європи разом із іншими країнами ЄС. Наразі його ще не ухвалили, а лише направили на розгляд профільного Комітету. Насправді Україна не скасовує 9 травня. Однак в Україні цього разу, як і останні кілька років, не відзначатимуть День Перемоги, обравши святом 8 травня — День пам'яті. 

Як повідомляє Держспецзв'язку, уже десятиріччями 9 травня є фокусом для нової фашистської ідеології російської держави. "Можна впевнено сказати, що більша частина сучасної російської національної ідентичності ґрунтується на перемозі у Другій світовій війні, яку Росія приписує ексклюзивно собі. Всі ідеї російської винятковості, “богом даного права володарювати” та російська імперська зверхність щодо інших націй, були ретельно побудовані з фундаменту цієї ж перемоги, перетворюючи те, що мало бути святом життя та миру у моторошний ритуал. Ми не хочемо у цьому брати участі", — зазначили у відомстві.

У епізоді розбираємо фейки про те, як українську гумдопомогу для Мелітополя «вкрали азовці», жителі Запоріжжя «просять» включити їхню територію в склад «ДНР», Арестович «зізнається як ОП маніпулює» громадянами, а МЗС Росії побачило «ксенофобія, нацизм і екстремізм» в українському борщі.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова у своєму виступі 6 квітня розповіла, як українці боролися, щоби борщ був виключно українською національною стравою, і не хочуть ним ділитися. На її думку, це «ксенофобія, нацизм і екстремізм у всіх проявах». Ймовірно, це реакція на офіційне внесення борщу до Національного переліку культурної спадщини України ще 2020 року і подану торік у ЮНЕСКО відповідну заявку про визнання борщу українським на міжнародному рівні. Натомість саме Росія не раз намагалася назвати здобутки української культури російськими, а ще рік тому росЗМІ поширювали фейк про те, що Google визнала борщ російською стравою.

Читати також: «Вже менше 25 мільйонів»: російська пропаганда рахує українців за кількістю спожитого хліба. Чому це маніпуляція?

Інформація про це шириться у проросійських телеграм-каналах. У таких повідомленнях канали перепощують допис із каналу конгресвумен Марджорі Тейлор Грін від штату Джорджіа.

Як повідомляють фактчекери зі ZMIST, насправді конгресвумен дійсно звинуватила Україну в тортурах цивільного населення і в нацизмі. У своїх твітах вона посилається на підбірку відео, на яких ТрО та звичайні люди карають мародерів, прив'язуючи їх до стовпів та б'ючи по дупах. «Сама підбірка була викладена пропагандистським акаунтом, який слово в слово повторює російську пропаганду та не надає контексту до відео. Марджорі Тейлор повторює тези пропаганди РФ та вимагає припинити підтримку України. Але слід зауважити, що Тейлор неодноразово виступала з суперечливими заявами, публічно підтримувала найдивовижніші теорії змов, закликала озброюватися, щоб припинити вакцинації від коронавірусу — усе для того, щоб атакувати демократів та Президента Байдена, тому довіряти її словам не варто», — йдеться у повідомленні.