Проросійські користувачі поширили в мережі «новину» про те, що в Житомирі клієнтка таксі нібито обурилася, бо її водій не розмовляв з нею українською, хоча він — глухонімий. На доказ такої події наведено скриншоти із застосунку служби таксі, про яку начебто йдеться, та листування клієнтки зі службою підтримки в чаті застосунку. 

Ця інформація є неправдивою. Її дослідили фактчекери з проєкту StopFake. Для створення фейку було використано один зі скриншотів із сайту, на якому клієнти можуть залишати свої відгуки. Про те, що це той самий скриншот, який використали пропагандисти, свідчать однакові час на телефоні, дані телефону й час, коли відбувалося листування клієнта зі службою підтримки. 

Крім того, одним із перших цю історію поширив телеграм-канал «Цифрова Армія Росії», який дає завдання російським волонтерам дезінформувати українців чи писати масові скарги на українські акаунти в соцмережах. 

Цим фейком агітпроп вкотре спекулює на темі української мови з метою посіяти розбрат серед українського суспільства. Більше спростувань «Детектора медіа» на тему мови можна переглянути тут. Також раніше ми писали про те, як російська пропаганда використовує ботів і тролів у соціальних мережах для досягнення власних цілей.

В анонімних телеграм-каналах поширюють відео, в якому нібито йдеться, що Володимир Зеленський підтримав так звану петицію української мовознавиці Ірини Фаріон про «звільнення» російськомовних бійців із Сил оборони України. «Відтепер ми будемо мобілізувати лише українськомовних громадян», — навели буцімто цитату Зеленського. Це — брехня.

Фахівці Voxcheck проаналізували кейс і встановили, що на сайті офіційного інтернет-представництва президента України немає такої петиції, а цитата Володимира Зеленського повністю вигадана. Аналітики також перевірили соціальні мережі колишньої депутатки 7-го скликання — жодної інформації про подання петиції вони не знайшли. А першоджерелом цього ролику є тікток-акаунт, у якому автор системно поширює фейки про мобілізацію, гуманітарну допомогу і створює дипфейки за участі українських політиків. Також він веде телеграм-канал, де, за висновками аналітиків, ретранслює кремлівські наративи: наприклад, не називає Росію агресором. 

Такий фейк, найбільш імовірно, поширений на тлі скандальних заяв Ірини Фаріон про російськомовних військовослужбовців в етері програми «Рандеву з Яніною Соколовою». Тоді вона сказала, що «не може називати російськомовних військових українцями». Адже, за її словами, якщо в армії немає дисципліни (до вивчення української мови. — «ДМ»), то «це зброд». Тоді уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець звернувся до правоохоронців та Національної ради з питань телебачення і радіомовлення для перевірки висловлювань Фаріон про російськомовних військових. 

Згодом, 8 листопада 2023 року, Фаріон оприлюднила електронний лист від кримського студента, який підтримував її в позиції щодо важливості вживання української мови серед військових. Фаріон опублікувала листа і при цьому не приховала персональних даних студента. Анонімні та проросійські телеграм-канали «подякували» мовознавиці за надану інформацію і через декілька днів опублікували відео, на якому хлопець підтверджує, що це саме він надіслав листа мовознавиці. На відео він ще сказав, що перебуває у «Центрі боротьби з екстремізмом» російського окупаційного Міністерства внутрішніх справ і з ним провели «інтелігентну бесіду». Як наслідок, Дмитро Лубінець звернувся до Служби безпеки України за фактом розголошення конфіденційної інформації. 

Зараз проти Фаріон відкрите кримінальне провадження за кількома статтями, зокрема, порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками.

Пропагандисти, що транслюють проросійську риторику в анонімних телеграм-каналах та інших соцмережах, почали поширювати фейкову інформацію, буцімто мовний омбудсман України Тарас Кремінь «визнав», що Збройні сили України стріляють по російськомовних громадянах. Вони використовують відео з його цитатою, яка нібито має «підтверджувати» подібні повідомлення. Після поширення такої інформації StopFake вирішив перевірити її і виявив, що вона не відповідає дійсності.

21 листопада Тарас Кремінь справді дав коментар в ефірі української служби «Радіо Свобода», де говорив про мовні проблеми всередині України. У цьому ефірі журналістка ресурсу розповіла про дискусію, яка виникла в українському суспільстві. За її словами, одна частина населення каже, що неважливо, якою мовою розмовляти, якщо людина є патріотом України, а друга — що спілкуватись українською все ж дуже важливо. Саме ці дві думки журналістка і попросила прокоментувати мовного омбудсмана. На що Кремінь відповів, що «з початком повномасштабного вторгнення фактор мови — це не лише фактор свободи, але і безпеки, нашої ідентичності та культури, і це маркер "свій-чужий"». За його словами, військові з передової неодноразово казали про те, що там, де чуєш російську мову, перша реакція — постріл. Пропагандисти використали цитату Кременя так, щоб це виглядало як дії проти всіх російськомовних, особливо цивільних.

Однак, якщо уважніше проаналізувати цитату, то стане зрозуміло, що йдеться тільки про ідентифікацію людини «свій-чужий» саме на лінії фронту. Про постріли в російськомовних цивільних в інтервʼю не йшлося. 

Пропагандисти поширюють подібні маніпуляції, щоб підсилити свій же міф про утиски російськомовного населення. Мовляв, «захист» цієї категорії людей і є однією з цілей початку повномасштабного вторгнення. Втім саме Росія перетворила мовне питання на політичний інструмент. Крім того, вона атакує цивільних у здебільшого російськомовних містах, що руйнує наратив про «захист» мирних, які спілкуються російською. 

Одним із факторів, що нібито символізує єдність російського суспільства й держави, є «велика російська культура». У них вітчизняна література — це важлива складова частина культури, духовне середовище проживання народу. Це про Пушкіна, Достоєвського, Чехова, Чайковського, Гоголя чи Толстого зокрема. 

Росіяни вживають термін «велика російська культура» насправді з метою побороти свій комплекс неповноцінності та штучно возвеличити її на міжнародній арені. Мовляв, культури різноманітних країн і народів мають право на існування, але «великою», тобто з винятково багатою спадщиною, є саме російська.

Впродовж століть Росія знищувала українську культуру: мову, історію, звичаї і традиції, культурну еліту — і це не вичерпний список. Росіяни спотворювали факти, присвоювали собі українських літераторів і культурних діячів, наприклад, письменника Миколу Гоголя чи художника Казимира Малевича. Україна — це нібито територія, яка завжди належала спочатку радянській, а нині російській спадщині.

Війна Росії проти України показала справжнє обличчя агресора. Виявилося, що «велика російська культура» може масово виховувати вбивць, ґвалтівників і мародерів, які мають на своєму рахунку вже тисячі воєнних злочинів. Росіяни також показують «велич» культури, на якій зростали, фізичним знищенням памʼяток української культурної спадщини. 

Наприклад, у містечку Іванків на Київщині окупанти обстріляли й підпалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалося майже 20 робіт всесвітньо відомої української мисткині Марії Примаченко. У Харківській області російські війська прямим влучанням ракети знищили Національний музей Григорія Сковороди. У Запорізькій області росіяни пограбували та розгромили Василівський історико-архітектурний музей «Садиба Попова», що є національною пам’яткою. Міністерство культури та інформаційної політики стверджує, що загалом росіяни пошкодили в Україні вже 664 об'єкти культурної спадщини станом на липень 2023 року.

Позиціювання російської культури як великої завжди мало на меті виправдовувати насильство та зневагу до інших, що є одним із проявів ксенофобії. Пишатися власною культурою, звичайно, можна, проте коли вона насправді привласнює здобутки інших собі подібних, намагається переписати історію, то розмови про «велич» тої культури, в нашому випадку російської, не мають жодного сенсу. Виходить, що ніякої «великої російської культури» не існує — це вигадка, яка радше націлена на те, щоб підкреслити нібито вищість цієї культури над усіма іншими.

Питання мовної ідентифікації активно використовувалося радянською владою, щоб розділяти народи та поглиблювати політичні розколи. Прикладом цьому є впровадження молдовської мови в часи СРСР. 

«Молдовська мова» — це варіант румунської, що пишеться кирилицею. Лінгвісти стверджують, що літературний варіант обох мов є ідентичним, а різниця — лише в алфавіті. Молдовська мова досі є предметом політичної полеміки в Молдові та «лакмусовим папірцем» для визначення тих, кого підтримує Росія або хто підтримує Росію. Радянська влада створила «молдовську мову», щоб відʼєднати Молдову від впливу Румунії. Натомість у теперішніх умовах кирилицю використовують у Придністровʼї, а проросійські політики активно виступали проти нещодавнього рішення змінити формулювання «державна» та «молдовська мова» на «румунська мова». 

Прозахідні сили активно виступали за протидію «молдовській мові», оскільки вважають її радянським рудиментом. Пропагандисти їх засуджували і намагались показати це як «спаплюження» молдовської історії, як і у випадку з назвою країни. Зокрема, вони наводили хибні аналогії із ситуацією в Україні. Мовляв, на Молдову чекає погане майбутнє, бо в Україні теж розʼєднують людей питанням мови. Однак насправді Росія створила штучний конструкт, яким ділить людей на «правильних» і «неправильних». Використовуючи цей термін, вони й надалі хочуть поглибити розкол молдовського суспільства та дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в країні задля російських імперських амбіцій.

Ця тактика пропаганди англійською мовою називається «sockpuppet», тобто «лялька зі шкарпетки» і полягає у створенні в соціальних мережах профайлів вигаданих людей, які нібито мають власну думку та погляди й діляться ними. Для цього таким акаунтам надають ознаки справжності: завантажують фото, додають інших користувачів до друзів, роблять репости різного контенту та, подекуди, пишуть власні авторські дописи від імені вигаданого персонажа. Тим самим ці профілі через коментарі в обговореннях різних питань у соціальних мережах чинять психологічний вплив на інших людей для того, щоб вони прийняли меседж та позицію, які просувають пропагандисти.

Боти — це несправжні профілі користувачів соцмереж, які створюються зазвичай у великих масштабах за допомогою автоматичних програм або штучного інтелекту. Вони об'єднуються у так звані «ботоферми». Тоді як тролі — це реальні люди, користувачі соціальних мереж, що використовують несправжні профілі. Їх мета – провокувати інших користувачів на конфлікти та образи. Тролінг є професійною діяльністю, вони об'єднуються у так звані «фабрики тролів». Акаунти тролів також можуть бути автоматизовані. Наприклад, вони можуть ставити лайки під постами та фотографіями. Боти і тролі часто працюють у зв'язці одні з одними.

Несправжні профілі часто використовуються в політиці та бізнесі, щоб створити ілюзію значно поширених думок про соціальні проблеми чи продукти. Часто саме так замовники прагнуть створити видимість масової активності, хоча насправді її немає. Ця тактика працює, тому що на нас сильно впливають думки інших людей, особливо коли здається, що більшість із ними погоджується. Чинити всупереч думці більшості — значить піддаватися остракізму.

Взяв їх на озброєння і агітпроп. Так, у 2013 році російські журналісти викрили велику «фабрику тролів», що працювала на кремлівську пропаганду. Її головний офіс тоді розташовувався в районі Санкт-Петербурга Ольгіно, через це організація дістала назву «Ольгінська фабрика тролів». Агенція займається російською пропагандою в таких країнах, як Росія, Україна, Сирія, США та інших. 14 лютого 2023 року «кухар Путіна» та засновник ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин офіційно підтвердив, що не лише фінансував «Агентство інтернет-досліджень», а й був його творцем, ідеологом та керівником тривалий час. Раніше Пригожин спростовував цю інформацію і навіть судився з журналістами, що її поширювали.

За різними оцінками, у різні роки в агентстві працювали від 250 до 600 людей. «Фабрика тролів» неодноразово піддавалася публічним викриттям, в тому числі і з боку чинних та колишніх співробітників. Викриття були як анонімними, так і публічними. Людмила Савчук та Ольга Мальцева, що працювали в агентстві, подавали на нього до суду у 2015 та 2016 роках відповідно. Проте через наближеність «фабрики тролів» до російської влади жодні позови не завадили організації продовжити роботу.

Влада США неодноразово звинувачувала «Агентство інтернет-досліджень» у втручанні у виборчі процеси під час виборів президента 2016 та 2020 років, а також проміжних виборів у Конгрес 2018 року. Найбільш серйозне розслідування проводилося за мотивами 2016 року і привело до накладення персональних санкцій США на Євгенія Пригожина та його оточення. У 2018 році американські спецслужби за наказом президента Трампа провели превентивну хакерську атаку на сервери «АІД» для запобігання втручанню у вибори.

Але напевно найбільш системно російські боти і тролі працюють в Україні. Вони регулярно розганяють потрібні їм наративи і меседжі переважно через Facebook, Twitter, Youtube, Telegram та Viber. Сьогодні агітпроп продовжує використовувати цей метод, розганяючи відверто абсурдні меседжі, особливо для висвітлення тематики війни — «Українські солдати – генетично модифіковані», «в Україні знаходяться секретні біолабораторії США», «у цих біолабораторіях виводять птахів, заражених вірусом, що вбиває лише росіян», так і більш тонкі – зазвичай повʼязані із загрозою атак на певні міста або з поширенням «зради» щодо того, що Україну нібито «зливають» власна влада, Захід, Туреччина, Китай тощо.

Подекуди пропагандисти використовують гугл-перекладач, не володіючи українською мовою, цим самим породжуючи масу комічних виразів та фраз. Згадаймо меми про «бавовну», «немає сечі терпіти ці пекельні борошна», «півкраїни без електрохарчування», «пика у гарматі» тощо.

Російський агітпроп систематично стверджує, що в Україні є багато людей, які спілкуються лише російською мовою. Мовляв, російська мова переважає українську в щоденному вжитку. Пропагандисти часто спекулюють на цьому питанні: запевняють, що в Україні ніби дискримінують російську мову, заважають її розвитку, не захищають «російськомовне населення» тощо. І переконують, що «російськомовним українцям» потрібен захист Москви. 

Росія просувала поняття про «російськомовне населення» ще з початку здобуття незалежності України. Так агітпроп прагнув довести, що російська панує всюди, а українська — не така поширена й узагалі її вжиток притаманний жителям сіл чи малих містечок. Тобто нав’язував комплекс меншовартості українцям і намагався популяризувати російську, зображуючи її як більш престижну. 

Пропагандисти закликають до «захисту російськомовного населення», аби виправдати неспровоковану агресію та повномасштабне вторгнення Росії до України. За їхньою версією, відбуваються так звані утиски «російськомовного населення», тож потрібно захистити цю категорію людей. «Захист» росіян же проявляється у щоденних ракетних обстрілах України та вбивстві її громадян. 

«Українці не знахабніли? Це наші [тимчасово окуповані Росією території України. — Ред.] землі, із корінним “російськомовним населенням”. Ці території ми захищатимемо до останнього», — пояснювали автори в соцмережах російського сегменту значення російськомовних людей для Кремля. 

Отже, Росія сприймає російську мову як засіб впливу на людей, всіляко інструменталізує її. В розумінні пропагандистів знання російської мови означає лояльне ставлення до Росії. Зрештою, мовна політика в Україні була досить компромісною, але сам Кремль політизував питання мови в Україні. Наприклад, в умовах повномасштабного вторгнення 57% українців перейшли на українську мову спілкування з російської. І зробили вони це свідомо. Очікуючи одного ефекту (посилення суспільної думки щодо «утисків» російськомовних людей), вийшов інший результат — сегмент російськомовних людей самостійно переходить на українську.

«Російськомовне населення» — це лише політичний термін, який використовує Росія для досягнення власних цілей. Зокрема, для знищення України як держави, а українців — як нації. Масове використання російської мови в Україні — наслідок імперської політики Росії, яка прагнула русифікувати українців, позбавити їхньої ідентичності. Але вперше за часи незалежної України відбувся мовний сплеск. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, 80% українців виступають за домінування української мови у всіх сферах. Це свідчить про позитивну динаміку ставлення українців до мови. У сфері освіти, медіа, послуг та навіть публічних виступах топпосадовців українська стає дедалі затребуванішою. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в їх російському сегменті. У повідомленнях ідеться, що російська мова на 400 років старша за українську, яка взагалі виникла в XVI–XVII століттях під впливом польської мови.

Цей кейс розглянули фактчекери проєкту Myth Detector, які пояснили, що така теза — безпідставна. Українська мова походить від праслов’янської мови, яка зародилася на території Київської Русі. Хоча розвиток української гальмувався аж до XVIII століття, її основи закладено дуже давно. Східнослов’янська мовна група утворилася в XIII столітті після розпаду Київської Русі. Тоді відбувся поділ на українську, білоруську та російську мови. Вони формувалися паралельно у свій час. 

Польська мова належить до західнослов'янської мовної групи, і українська не може від неї походити. Звісно, деякий період українська мова не мала великого простору для розвитку, оскільки її народ-носій впродовж більшості своєї історії був політично залежний від чужих держав (Росії, Речі Посполитої). Як і польська, так і російська здійснили значний вплив на українську. 

Агітпроп уже не вперше натякає на «штучність» української мови, яка начебто  походить від російської/польської чи взагалі є «діалектом». У такий спосіб Москва прагне ментально об’єднати українців із росіянами, мовляв, у нас єдині мова, традиції та звичаї, тож усі ледь не «кровні брати й сестри». 

В анонімних телеграм-каналах, що поширюють проросійську риторику, просувають тезу, що людям краще емігрувати з України, адже життя тут ставатиме тільки гіршим, особливо після війни. Як приклад вони додають скриншот допису української письменниці Лариси Ніцой, де вона «засудила пораненого бійця ЗСУ за те, що він російською сказав “дякую”». А також відео, де перехожі роблять зауваження за прослуховування російської музики. Мовляв, після війни всі «неадекватні українці» так поводитимуться і знущатимуться з «адекватних». 

У телеграм-каналах також пишуть, що «якщо ви не збираєтеся носити в ресторані вишиванку або не говорите державною, то у вас інколи будуть виникати такі незручні ситуації».

Проте зауваження через використання російської мови в побуті — це не причина виїжджати за кордон. В Україні не існує кримінального покарання за спілкування російською мовою, а тим паче у приватному спілкуванні. Також Верховна Рада підтримала законопроєкт про часткову заборону російської музики у громадському транспорті та публічних місцях, проте вона не стосується співаків, що входять до Переліку музичних виконавців, які засуджують війну проти України.

Поширюючи такі меседжі, пропагандисти вкотре намагаються розпалити ворожнечу через «мовне питання», дискримінацію російськомовних українців та розколоти українське суспільство. Також такі меседжі допомагають агітпропу створювати для українців образ нестерпних радикалів, які готові знущатися з усіх, хто не погоджується з їхньою думкою. Цей радикальний образ став одним із елементів виправдальної риторики Росії. Мовляв, росіяни напали, щоб врятувати російськомовних тощо. До слова, раніше пропагандисти поширювали меседж, що в Україні почалася війна через заборону російської мови.

Таку інформацію поширили у соціальних мережах, зокрема у твітері. У повідомленнях ідеться, що українці створили «спеціальний сайт» «Словотвір», на якому вигадують нові лексеми до української мови. Автори повідомлень кажуть, що це свідчення того, як українці «вигадують штучну мову». До публікації додають скриншот, де можна побачити «приклади вигаданих лексем».

За кейс взялися фактчекери проєкту VoxCheck, які визначили, що проєкт «Словотвір» добирає власне українські відповідники до слів іншомовного походження, а не «вигадує» їх. На сайті проєкту йдеться: «Словотвір — майданчик для пошуку, обговорення та вибору влучних відповідників до запозичених слів». Він дає людям змогу знайти або запропонувати український відповідник до цих слів. Користувачі можуть проголосувати за той варіант слова, який їм подобається, або прокоментувати ті чи інші відповідники. 

Автори телеграм-каналу обрали слово «лимон». Користувачі справді  дібрали декілька відповідників, які можна використати замість запозиченого. Так, це «кислина», «цитрина», «аломий», «кидра» або «кидро». Однак пропагандисти вирішили, що це вигадані слова й почали стверджувати про існування «штучної мови».

Сучасна українська мова пройшла довгий процес формування та становлення, а не була штучно вигадана та насаджена українцям. Наприклад, першим твором, який був повністю написаний сучасною українською розмовною мовою, стали перші три частини «Енеїди» Івана Котляревського 1798 року. Утім, ще до того часу українська мова вже сформувалася. Це дало їй змогу використати для написання повноцінного твору.

Історично в словʼянських мовах склалося так, що пишуть «на Україні» замість «в Україні» з огляду на місцерозташування. Наприклад, подібна версія вважається граматично правильною у польській та словацькій мовах. І якщо Рада польської мови після початку повномасштабної війни вважає правильним і варіант w Ukrainie, у словацькій і надалі правильним варіантом залишається na Ukrajinie, оскільки такий зворот у ній вживається щодо власної країни (na Slovensku). Утім, у Росії спотворили первісну функцію прийменника і почали використовувати його у принизливих цілях. Особливо це посилилося під час повномасштабного вторгнення — російські медіа тепер здебільшого пишуть «на Украине». 

Натомість низка російських словників досі подає версію «в Украине» як єдину граматично правильну. Це лише акцентує те, що часте використання конструкції «на Украине» — це виключно вибір пропаганди. 

У такий спосіб Росія насміхається з України та її народу, вказуючи на його «меншовартість». Пропагандисти за допомогою цього словосполучення підіграють імперським амбіціям росіян, оскільки прийменник «на» у стосунку до території вживають лише або якщо це частина держави, або острів. Фактично, у такий спосіб вони хочуть показати, що Україна є частиною Росії й не має права на самостійне існування. 

У російських медіа поширюють інформацію, що через українців, які виїхали з України через російську агресію, нібито збільшилося використання російської мови у Німеччині. Буцімто про це свідчать нещодавно оприлюднені дані Федерального статистичного управління Destatis. Це — неправда.

Дослідження, на яке посилаються російські медіа, проводили у 2021 році, тобто ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ба більше, у документі зазначено, що дослідження не показує ймовірних наслідків змін у населенні Німеччини через російську агресію, оскільки були проаналізовані дані лише за 2021 рік. Агітпроп не надає жодних пояснень як саме українські біженці вплинули на послуговування різними мовами у Німеччині.

Як пояснює StopFake, пропагандисти посилаються на результати опитування, згідно з якими 80% населення Німеччини розмовляють вдома лише німецькою, 15% також використовують одну або кілька додаткових мов, а 5% взагалі не використовують німецьку мову у своїх сім'ях. Дослідження свідчить, що сім’ї, які не є носіями німецької мови, послуговуються у побуті турецькою мовою (15%), російською (13%), арабською (10%), польською (7%) та англійською (6%). Аналогічні дані за 2022 рік поки опрацьовують, їх ніде не публікували.

Російська пропаганда систематично маніпулює мовним питанням як в Україні, так і за кордоном. У такий спосіб вони намагаються розколоти суспільство за етнонаціональними ознаками. Раніше пропагандисти стверджували, що нібито через російську мову ставлення багатьох поляків до українців погіршилося.

Таку тезу поширили у соціальних мережах та у ЗМІ польського сегмента. У повідомленнях ідеться, що у поляків погіршилося ставлення до українців. Мовляв, більшість українців розмовляє російською та хизується дорогими автівками, що є характерним для «русского мира». Відтак, через це нібито поляки відчувають ворожість до окремих категорій українських біженців і з упевненістю кажуть, що ставлення справді змінилося на гірше. Згодом матеріал підхопили користувачі та ЗМІ українського сегмента. Автори оригінального матеріалу для видання «Rzeczpospolita» посилаються на імовірне дослідження, проведене Варшавським університетом, у якому нібито йдеться про погіршення ставлення та цитують слова президента спілки українців у Польщі, які нібито підтверджують дані дослідження. Це — маніпуляція.

За кейс взялися фактчекери проєкту «НотаЄнота», які виявили, що в дослідженні абсолютно нічого немає про «русский мир» чи дорогі автівки. Цитата, яку взяло польське газетне видання «Rzeczpospolita» для матеріалу, належить президентові спілки українців у Польщі Мирославу Скорці. Тобто ця цитата належить одній людині, хоч і посадовцю, який представляє інтереси й поляків, і українців, однак такого не було в дослідженні й цитата не репрезентує його результати. У самому матеріалі справді йдеться про погіршення ставлення поляків до українців, що й зазначила  «Rzeczpospolita» на початку матеріалу: «Багато поляків змінюють своє ставлення до них [ред. українців] на гірше, показує дослідження». 

Згідно з дослідженням, у січні 2023 року 80% опитаних мали позитивне ставлення до біженців з України. Негативно українців сприймали 8% респондентів, імовірно нейтрально — 12%. На питання, чи змінилося ставлення до біженців з України за останні 6 місяців, тобто з червня 2022 року, чверть опитаних поляків (25%) відповідає «так». Відповідно для 75% ставлення до українців не змінилося. Ці 25% опитаних респондентів відповіли, що «ставлення змінилося», не зазначаючи як саме. Саме тому з однієї чверті опитаних, які далі відповіли, що їхнє ставлення змінилося, 68% заявили, що ставлення змінилося у негативний бік. Проте це не є репрезентативно, адже загалом для 75% опитаних нічого не змінилося. 

Зрештою, журналісти «Rzeczpospolita» зманіпулювали даними й використали цитату президента спілки українців як виправдання своїй тезі, хоча за даними дослідження 75% поляків не змінили свого ставлення до українців.

Російські медіа поширили повідомлення про «утиски російськомовних» в Україні.  У повідомленнях посилаються на слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Він сказав, що нібито в Україні заборонили міжособистісне спілкування російською мовою. Ба більше — за використання російської в побуті нібито передбачене кримінальне покарання. Це — фейк.

Як зазначають фактчекери Stop Fake, в Україні не існує кримінального покарання за спілкування російською мовою, тим паче — за міжособистісне спілкування. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не регулює сфери релігійних обрядів та приватного  спілкування — це зазначено у статті 2 Закону. В законі російська мова взагалі не згадується і не виділяється в окрему категорію — йдеться виключно про державну українську мову. Не існує «заборон» на російську мову і в інших законах та нормативних актах України. 

У такий спосіб агітпроп намагається просувати наративи про утиски російськомовних для штучного розпалювання ворожнечі між українцями, а також поділу українців за місцем проживання. Раніше пропагандисти поширювали меседж,  що в Україні почалася війна через заборону російської мови, а також писали, що Міністерство культури України планує вилучити російську літературу з бібліотек.

Такий меседж поширили у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Україна планує включити польську мову в перелік предметів, з яких можна складати ЗНО. Відтак, на думку авторів повідомлення, влада України хоче, аби українці асимілювалися до поляків вже зі шкільних років. Мовляв, Польща поступово поневолить українців, що допоможе їй загарбати території України. 

У Мініреінтеграції пояснили можливе запровадження польської мови до переліку іспитів тим, що об’єднання з поляками є запорукою сталого розвитку держав, а освіта і мова — це головні інструменти, з яких починається таке об’єднання.

Складання ЗНО з іноземних мов не є обов’язковою складовою іспиту, окрім екзамену з англійської мови у формі ДПА. Німецька, французька, іспанська й згодом польська — залишатимуться предметами, важливість яких для себе визначатиме абітурієнт.

Ба більше, Польща також займається введенням у свій освітній простір української мови: у Польщі визнають українські документи про базову загальну середню освіту (атестати про закінчення 9 класу). Також результати ЗНО зараховуються для вступу до польських вищих навчальних закладів. Поляки заявили про готовність введення української мови до переліку навчальних предметів. Саме тому відбувається комунікація з обох боків, основна мета якої — зміцнити освітню сферу двох суверенних держав-побратимів. 

Пропагандисти використовують цей меседж, щоб підживити наратив, що Польща прагне загарбати Україну, зокрема, відтяти собі територію західних областей. Проте Польща не має у планах анексії територій України, а навпаки —  залишається відданим стратегічним партнером, який допомагає українцям боротися з ворогом.