Російські ЗМІ поширюють інформацію, що в Києві замість вулиці композитора Петра Чайковського тепер буде вулиця, названа на честь заступниці держсекретаря США з політичних питань Вікторії Нуланд. Як доказ агітпроп поширює скриншот нібито ухваленого Київською владою рішення про перейменування вулиці, а сам «документ» датується 5 березня 2024 року. 

Насправді ця інформація не відповідає дійсності. Про це пишуть фактчекери з проєкту StopFake. Київрада не ухвалювала таких рішень, а сам скриншот, імовірно, підроблений, оскільки «документ» на ньому не відповідає усталеним в Україні правилам діловодства. Зокрема, порівнюючи його з аналогічними документами, можна помітити, що деякі пункти переставлені місцями або перефразовані. До того ж прізвище мера написано не «капслоком», як це заведено робити в документах згідно з держстандартами. 

Зрештою, Київрада одне з недавніх рішень щодо перейменування вулиць у місті Києві ухвалила 8 лютого 2024 року. І там немає жодного слова про перейменування вулиці Чайковського. 

Поширюючи цей фейк, агітпроп прагне дискредитувати Київраду на чолі з Віталієм Кличком. Мовляв, українська влада тепер уже робить ідолів із сучасних чиновників США в надії зрештою отримати військову допомогу від цієї країни. Проте це неправда. Раніше ми спростовували інформацію, що США нібито підтвердили «розкрадання» військової допомоги в Україні.

​​​​Проросійські ресурси стверджують, що голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зробив заяву про те, що жодних російських нацменшин в Україні «немає і бути не може, а їхні права мають утискатися». Це — маніпуляція.

Кейс дослідили експерти з Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони зʼясували: в етері телемарафону Стефанчук справді сказав, що «жодних російських національних меншин в Україні наразі немає і не може бути». Проте його слова були вирвані з контексту. Йшлося про те, що представники народу, який сьогодні здійснює геноцид українського — не можуть мати жодних привілеїв у нашій країні щодо будь-яких питань, пов'язаних із їхньою національною меншиною.

Маніпулюючи інформацією, пропагандисти підживлюють наратив, буцімто в Україні є «утиски росіян і російськомовних», у тому числі задля виправдання так званої «СВО». Раніше ми писали, як Росія розмиває реальність за допомогою новомови, вживаючи термін «русофобія».

Прокремлівські медіа пишуть, що на одному із засідань ОБСЄ зі співробітництва в галузі безпеки так званого посла МЗС Росії Родіона Мірошника не допустили до зустрічі. У повідомленнях автори стверджують, нібито в ОБСЄ «просто злякалися», що представник Росії може розповісти «незручні для західної громадськості факти». Та підсумовують, що такі дії є «русофобією».

Аналітики проєкту StopFake проаналізували кейс і пояснили, що рішення щодо недопуску Мірошника на засідання пов’язане виключно з некомпетентністю «посла», який насправді є колаборантом, а в минулому прессекретарем експрезидента і держзрадника-втікача Віктора Януковича. 

2014 року Мірошник пішов на співпрацю з російськими окупантами та ввійшов до складу контрольованої Кремлем «адміністрації» захопленого Луганська — фіктивного органу. В Україні з 2017 року він перебуває в розшуку. 

Тобто так звана «русофобія» — не що інше, як відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни та колаборанти несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати всіх Москва.

«Нога у дверях» — це психологічна техніка, яка показує закономірність між виконанням людиною спочатку незначного прохання, а потім вимушеним виконанням інших, більш обтяжливих прохань. Використання цього феномена в практичних цілях часто називають методом «нога в дверях», інша його назва — метод поступового посилення прохань.

Техніка «нога в дверях» демонструє тенденцію, за якої людина спочатку погоджується надати комусь маленьку послугу або посильну допомогу, однак один крок призводить до наступного, і вона опиняється втягненою у справу, часом, абсолютно їй не потрібну. Інколи така «мініпослуга» вимагає від людини набагато більше часу, енергії, сил і навіть може суперечити її переконанням (сумлінню, здоровому глузду, заощадженню коштів). Цікавим тут є факт, що людина, вірогідно, ніколи не погодилася б на обтяжливі чи суперечливі прохання, якби не виконала першого, на позір зовсім неістотного. Цей феномен використовується в маркетингу, торгівлі, сфері обслуговування, управлінні, внутрішньополітичній боротьбі, а також — у пропаганді.

Психологічна техніка «нога в дверях» вимагає дотримання таких правил:

• починати треба зі звернень, прохань, які, на перший погляд, ні до чого не зобов'язують, не є обтяжливими для залученої у взаємодію людини;

• створити сприятливий емоційний фон взаємодії між людьми. Комунікація (навіть одинична) повинна викликати в людини емоції, формувати схильність до повторення контакту. Залучена людина повинна відчути участь з боку іншої людини, задоволення від свого незначного вчинку або урочистість моменту;

• важливо, щоб у залученої у взаємодію людини не виникло відчуття, що на неї тиснуть чи примушують щось зробити. У цьому випадку ефект буде мінімальним, тому що людина не схильна розглядати дії, вчинені під тиском, як прояв власних переконань. 

Машина російської державної пропаганди використовує цю тактику щодо великих мас людей. У якості прикладу можна згадати наростання рівня територіальних претензій Росії до України, починаючи з 2014 року. Якщо спочатку росіяни нібито вимагали лише визнання за ними незаконно окупованого Криму, то далі агітпроп розпочав дискурс про визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними республіками (спочатку в межах фактичної лінії розмежування 2015 року, а далі — у повних кордонах Донецької та Луганської областей). У 2022 році вимоги росіян посилилися: мова йде вже про нібито повноцінне включення Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу Росії навіть при тому, що частини Донецької та Запорізької областей Росія не контролювала ніколи.

Торгуються росіяни й у випадку з імовірним продовженням зернової угоди. Їхньою першочерговою вимогою був запуск та стабільна робота аміакопроводу Тольятті—Одеса, що проходить через територію України. Після того, як його було пошкоджено внаслідок бойових дій, вимога втратила сенс. Тож російські влада та пропаганда заговорили про іншу вимогу, цього разу вже до західних країн: підключення до світової платіжної системи SWIFT «Россільгоспбанку» — фінансової установи, через яку відбувається міжнародна торгівля російським зерном.

Окрім цього, держава-агресор використовує цю тактику і в спорті. Оскільки на міжнародних турнірах із більшості видів спорту росіяни відсторонені через війну, розв'язану їхньою владою, вони намагаються зняти відсторонення за допомогою поетапних поступок: спочатку йдеться про виступи в нейтральному статусі без прапора та гімну із зобов'язанням підписати декларацію щодо засудження війни, а далі російська пропагандистська машина починає поступово виступати проти цих обмежень, аж до повного відновлення спортсменів у правах, наголошуючи на тому, що нібито «спорт поза політикою», та скаржачись на всесвітню «русофобію».    

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається, що Україна «розповсюджує» нацизм по всій Європі, так що там почали ставити пам’ятники нацистам. Автори впевнені, що Україна підбурює Захід, аби той створив організацію, яка може знищити білорусів та росіян. 

Кейс опрацювали аналітики проєкту EU vs Disinfo, які пояснюють, що жодна із цих тез не є правдивою. Ні про пам'ятники, ні про «нацистські організації». Міф про нацистську Європу використовував Кремль після того, як Росія напала на Україну та незаконно анексувала Крим ще у 2014 році. У такий спосіб Москва досі намагається постати жертвою, яка нібито потерпає від рук західних лідерів. Мовляв, «нацистську» Україну підтримують такі ж самі «нацисти». 

На підтримку тези про «європейські нацистські організації» пропагандисти наводять у приклад ситуацію, коли в Естонії нібито заборонили росіянам та білорусам використовувати на своїй території зброю. Насправді в країні дозволи на видачу зброї стануть недійсними для громадян країн, які не входять до ЄС та НАТО. Зміни торкнуться не лише етнічних росіян чи білорусів, які проживають на території Естонії. Міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс  запевнив, що обмеження — прямий наслідок неспровокованої російської агресії в Україні. Тобто будь-які обмеження, які торкаються росіян чи білорусів, Москва маркує як «нацистські». Однак це лишень відповідь на російську агресію. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. Згідно з нею, владні органи повідомляють про те, як в українців зменшилися «антиросійські» настрої. Мовляв, українці «раді» обстрілам та поступово намагаються перейти на російський бік. Автори додають, що, звісно «ситуація» кардинально не змінилася, адже Зеленський повсякчас тримає українців у своїх «пазурях» і підживлює ненависть до росіян, упроваджуючи політику «русофобії». 

Зазначена теза безпідставна. По-перше, органи влади не виходили з такою заявою і навіть не публікували якогось дослідження, яке могло б свідчити про зміну настроїв. Водночас пропагандисти кажуть про протилежне, щоб підсвідомо підштовхнути українців до «примирення». Нібито якщо більшість уже ставиться добре до росіян, то варто «все забути». До того ж вони ще наголошують на політиці так званої русофобії, яку начебто впроваджує Зеленський, щоб українці ставилися погано до росіян. Утім, і без жодної політичної кампанії «русофобії» зрозуміло, що росіяни — агресори, які щодня коять воєнні злочини проти мирних українців. Українські міста, містечка й села знищують, а людей — вбивають та ґвалтують. Так звана русофобія — це пряма реакція на нелюдські дії Росії проти України та українців. 

Крім того, за результатами соціологічного опитування групи «Рейтинг», проведеного в серпні 2022 року, 81% українців негативно ставляться до росіян (у квітні 2022 року таких було 69%, у квітні 2021 – 41%), 14% – нейтрально, лише 3% – позитивно. Тобто про зменшення «антиросійських» настроїв не йдеться, рівень негативного ставлення до росіян лише збільшився в умовах повномасштабної війни.

Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, поширюють інформацію, що в Україні нібито продають воскову крейду бренду «Правдивий олівець» із написами: «Пакет з трупами російських солдатів», «Кров, у якій ми втопимо Крим», «Вогонь, коли ми спалимо Москву». Також вони прикріпили фото зі сторінки бренду в Instagram. Це — фейк.

Як зазначають фактчекери VoxCheck, в Україні воскової крейди бренду «Правдивий олівець» немає в продажу. Пошук за ключовими словами та зворотний пошук зображень також не дали результатів. Фахівці зазначають, що посилання на Instagram-магазин, яке наводить агітпроп, також не працює. Отже, сторінку або видалили, або вона не існувала.

Також фахівці помітили, що на одному фото на жовтому олівці написано одне слово, а на іншому фото — кілька слів. Також ці написи відрізняються шрифтом. А ще напис «Сеча, коли ми ссемо на російських полонених» некоректне, адже слово «ссати» в українські мові має інше значення — втягувати рідину. Щоб сказати про сечовиділення, існує вульгаризм «сцяти». На зеленій крейді також некоректно вжите слово. У написі «Трава, у яку перегніють всі руські» зробили помилку. Українською це слово пишеться як «перегниють», а ще коректніше в такому разі було б вжити слово «згниють».

У такий спосіб агітпроп намагається дегуманізувати українців в очах росіян та виставити Україну агресором. Натомість пропагандисти намагаються вибілити себе та постати жертвою, а не агресором. Раніше «Детектор медіа» розповідав про те, як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «русофобія».

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито Національна галерея у Лондоні має намір забрати з експозиції портрет Джованні Арнольфіні та його дружини, написаний Яном ван Ейком у 1434 році. Нібито відвідувачі галереї обурені тим, що люди на картині схожі на президента Росії Володимира Путіна. Це — фейк. 

На цю ситуацію звернули увагу фактчекери Reuters. Вони отримали коментар від речника галереї, який повідомив, що зараз немає планів забирати її з експозиції, оскільки скарг на неї теж немає. Неможливо знайти також ані пресрелізів щодо усунення картини, ані публічних закликів до таких дій. 

Пропагандисти хочуть у такий спосіб показати, що Європа захлинається у абсурдній русофобії. Мовляв, у сліпій ненависті до Росії й усього російського європейці чіпляються до всього підряд. «Детектор медіа» вже описував особливе бачення «русофобії», яке поширюють пропагандисти.

Таку тезу поширили у соціальних мережах та у пропагандистських ЗМІ. У повідомленнях ідеться, що Естонія — країна-послідовник «нацистської Німеччини», оскільки керівництво країни заборонило носити зброю «окремим етнічним групам». Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту «По той бік новин», які дослідили, що підґрунтям до створення цієї маніпуляції стали поправки до закону про зброю, згідно з якими з 15 березня 2023 року дозволи на видачу зброї будуть недійсні для громадян країн, які не входять до ЄС та НАТО. Зміни торкнуться не лише етнічних росіян чи білорусів, які проживають на території Естонії. Утім, наведеним категоріям також припинять видавати нові дозволи. Нововведення торкнеться майже 1 300 жителів країни, наголошують у МВС Естонії.

Міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс не приховує: обмеження — прямий наслідок неспровокованої російської агресії в Україні та загалом політики, яку Росія проводить проти країн, які не підтримують так звану «спецоперацію». У відозві від міністерства не приховують, що серед 1 300 осіб справді є чимало росіян або білорусів. Проте обмеження стосуватимуться цих людей не тому, що вони росіяни чи білоруси, а через проведення агресивної політики країн щодо України.

Поширюючи цю маніпуляцію, пропагандисти підживлюють наратив про існування так званої «русофобії» — ненависті до росіян та усього російського. Нібито в країнах, які не підтримують агресивну політику Росії, сповідують ксенофобські настрої. Однак так звана «русофобія» — це відповідь на дії російської армії, керівництва та народу, адже росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали відповідними висловлюваннями чи мовчанням.

У російських медіа можна знайти низку дописів, згідно з якими українці нібито є нацистами, бо обирають великих собак. Таку реакцію у пропагандистів викликав один із сюжетів телеканалу «1+1» у межах національного телемарафону. У ньому автори з іронією кажуть, що росіяни полюбляють менших собак, бо домашні улюбленці часто «схожі на своїх господарів» і що російським собакам не зрівнятися з тим же псом Патроном. 

Росіяни стверджують, що подібні твердження образливі та антилюдські за своєю природою. Мовляв, порівняння собак — це приниження для цілої нації та ще одна ознака того, що українці — нацисти. Також вони виправдовуються, що обирають малих собак, бо живуть у «хрущовках». 

Пропагандисти постійно намагаються виставити всіх українців як нацистів, створюючи фейки та перекручуючи справжні факти. У такий спосіб вони хочуть перекласти відповідальність за війну з агресора на жертву агресії. До прикладу, нещодавно росіяни обурювалися тому, що Юлія Паєвська («Тайра») отримала нагороду від США та звинувачували її у підтримці нацизму. 

Громадськість Грузії активно виступає проти прийняття у першому читанні закону «Про прозорість іноземного впливу», який здобув назву «російський закон». Його вважають аналогом сумнозвісної заборони «іноагентів» у Росії, що фактично придушила і без того слабкі голоси опозиції та унеможливила присутність всередині країни міжнародних моніторингових місій. Закон, прийнятий парламентом Грузії 7 березня 2023 року, передбачає створення реєстру «агентів іноземного впливу». Влада створить спеціальну відкриту базу організацій та фізичних осіб, якщо частка закордонних вливань в їхню діяльність становить хоча б 20%. Міністерство юстиції матиме право «спостерігати» за роботою потенційних «іноагентів» й отримувати необхідну інформацію, зокрема персональні дані. Прикметно, що голосування тривало з порушенням регламенту парламенту й без публічного обговорення. Попереду ще друге та третє читання, але оскільки закон має підтримку владущої партії «Грузинська мрія», ймовірно, парламент затвердить документ.

Закон маргіналізує ключові міжнародні організації, які моніторять права і свободи у Грузії. Саме так відбулося в Росії після прийняття відповідного закону у 2012 році. Також через ухвалення закону потенційно зменшиться фінансування опозиційних медіа, роботу яких підтримують із-за кордону. Крім цього, ухвалення закону може свідчити про фактичний відхід від євроінтеграційного курсу, про який Грузія заявила спільно з Молдовою та Україною (Асоційоване тріо). Закон може завдати удару по економіці Грузії. Грузинські підприємці отримують допомогу в межах європейської програми підтримки традиційних сфер малого та середнього бізнесу (приміром, у сфері винокуріння), а новий закон наразить на загрозу цю програму.

Держава дійшла до так званого «перехрестя Януковича», коли суспільство та влада мають діаметрально протилежні бачення розвитку Грузії, а суперечності сягнули піку після втраченого шансу на членство в ЄС у липні 2022 року.  На тлі цих перипетій у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику, з’явилася низка меседжів, спрямованих на дискредитацію протестного руху Грузії. Детальніше розглядаємо їх нижче.

* Сакартвело — назва Грузії, яку використовують самі ж її мешканці. Назву «Грузія» використовує Росія та ще 20 держав, зокрема й Україна; у більшості держав світу прийнята назва «Георгія» (або її похідні). На тлі погіршення відносин з Росією та російсько-грузинської війни 2008 року, офіційний Тбілісі закликає інші держави відмовитися від використання назви «Грузія» на користь Сакартвело чи «Георгія». Від назви «Грузія» в офіційних документах вже відмовилися Литва, Японія, Ізраїль, Південна Корея.

У мережі цитують представницю російського МЗС Марію Захарову. Вона вважає, що у світі «демонізують Росію», проводять «насильницьку українізацію» і підтримують культуру скасування всього російського. Захарова називає повідомлення про злочини проти української культури спробою «вигородити київський режим» та «утиском прав російськомовних». 

Як зазначають фактчекери проєкту По той бік новин, у такий спосіб Захарова зреагувала на заяву експертів ООН щодо нищення української ідентичності росіянами, опубліковану напередодні роковин повномасштабної війни. Експерти ООН опублікували звіт, у якому наголошують, що Росія продовжує «очорнювати історію та самобутність українського народу для виправдання війни та ненависті». У ньому йдеться, що серед важливих культурних об'єктів України, що постраждали внаслідок обстрілів, — музеї, бібліотеки та церкви.

З 24 лютого 2022 року по 1 березня 2023 в ЮНЕСКО зареєстрували 245 об’єктів культурної спадщини України, що постраждали чи знищені через війну, розв'язану Росією. Серед них 106 релігійних об’єктів, 20 музеїв, 88 історичних та/або мистецьких споруд, 19 пам’ятників, 12 бібліотек. Хоча додають: за іншими даними, пошкоджених об'єктів  може бути близько тисячі.

Відповідно до звіту, у Маріуполі, Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному історична забудова зруйнована на 90%. З Херсонського художнього музею вивезли понад 10 тисяч творів мистецтва. На Донеччині поховальні кургани окупанти використовують як польові укріплення. У звіті також нагадують, що ще з 2014 року в тимчасово окупованому Криму росіяни знищили важливі культурні пам'ятки.

У такий спосіб росіяни намагаються позбавити українців історичної та культурної спадщини. Також такі меседжі підживлюють російський наратив про меншовартісність українців. А слова Захарової — приклад підміни понять, мовляв, нищать та знецінюють російську культуру, а не українську. Раніше пропагандисти розповідали, що то Україна завдає ударів по власній культурній спадщині, а київський тоталітарний режим веде культурну війну проти Росії.

Пропагандисти обурюються ситуацією, що нещодавно сталася у Російському університеті дружби народів. У межах їх традиційної виставки культури рідних країн студентів встановили український стенд. Мовляв, оскільки на стенді був прапор України, це означає підтримку режиму націоналістів. Ба більше, на думку низки російських чиновників та медійників, університет є місцем, у якому демонстрація українського прапора є недоречною та шкідливою. Пропагандисти також звернули увагу на сторінку української спільноти РУДН на сайті навчального закладу. На ній зазначено, що «Україна — це Карпати, вишиванка, трембіта і літак «Мрія»», що нібито є провокативним.

Ситуацію проаналізували у The Insider. Згідно з їх висновками, цей випадок є спробою «скасувати» все українське у Росії. Символи, які назвали провокаційними, наврядчи несуть русофобний характер — зокрема, «Мрію» спроєктував радянський авіаконструктор Віктор Толмачов, що народився у Курську, а потім навчався у Харкові та працював у Києві. Трембіта —  це духовий інструмент, що є основою гуцульської культури не лише в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Румунії та Угорщині. 

У такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати свою агресію проти України. Мовляв, українська культура та її найпростіші символи не мають права на існування. Це може свідчити про те, що справжньою метою війни проти України є знищення етнічної групи, що відповідає визначенню геноциду. «Детектор медіа» вже досліджував як російський агітпроп навішує ярлики «русофобії».

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що польські ЗМІ «приховують правду»: не розповідають, що «США розпалює ворожнечу між Україною та Росією» та роблять усе, щоб приховати «справжні миротворчі дії Росії». Мовляв, усе це наслідок «русофобії», яку поляки відчувають до росіян. 

Аналітики проєкту The Insider дослідили цей кейс та визначили, що підґрунтям до створення цього меседжу став матеріал видання «Mysl Polska». Це — пропагандистське видання, яке ширить фейки та маніпуляції на тему російсько-української війни. Відтак, матеріали видання точно не свідчать про позицію країни щодо російсько-української війни. До того ж аналітики пояснюють, що у серпні 2022 року словацькі, чеські та польські журналісти-розслідувачі з'ясували, що польська газета «Mysl Polska» постачає контент для одного з російських пропагандистських видань «NewsFront». Понад 7 відсотків усього контенту, що публікується в «NewsFront», є передруками з «Mysl Polska».

Водночас пропагандисти називаючи «русофобією» дії інших держав проти Росії, мають на увазі нібито безпідставне явище, яке полягає у ненависті до всього російського: від продуктів виробництва до культури. Однак так звана «русофобія» — це відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не просто «прояв ненависти до росіян як народу», як намагається переконати усіх Москва. Агітпроп хоче також переконати, що «ненависть до росіян» замилила очі багатьом європейцям, у такий спосіб намагаються вибілити себе та постати жертвою, а не агресором.

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали в контексті розроблення законопроєкту про скасування 8 березня, Першого травня та Дня Перемоги. У дописах пропагандисти апелюють до радянських підходів святкування Дня Перемоги та стверджують, що анулювання свята нібито позбавляє українців приводів для гордості та відчуття народу-переможця. 

У Верховній Раді України справді розглядають пропозицію замість них створити три нові свята. В Україні з 2015 року, як і в країнах Європи, відзначають закінчення Другої світової війни «Днем пам'яті та примирення» (8 травня). Це день жалоби та пам’яті десятків мільйонів загиблих. Відзначення «Дня пам'яті та примирення» не скасовує історичної значущості подій Другої світової війни, однак зміщує акценти до пам’яті про ціну — життя мільйонів людей.

Російська пропаганда намагається дискредитувати будь-які спроби України відділити свій культурний простір від російського та вдаєються до меседжів про «спільну історію», «братерство» тощо. Раніше пропаганда писали про те, що «київський тоталітарний режим» веде культурну війну проти Росії.

Такий меседж поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях йдеться, що Європа «запланувала катаклізм» і в такий спосіб вирішила покарати Туреччину за її ставлення до Росії. Мовляв, усі страждають від того, що підтримують Росію, «намагаються допомогти їй», а Європа за це карає. Автори повідомлень додають, що Європа використовує так звану «тектонічну зброю».

Аналітики проєкту EU vs Disinfo дослідили цей кейс та встановили, що це конспірологічна теорія пропагандистів. Немає жодних доказів, що підтверджують це, крім того, немає доказів існування «тектонічної зброї».

«Тектонічна зброя» — це гіпотетичний пристрій або система, яка може спровокувати землетруси, виверження вулканів або інші сейсмічні події у визначених місцях, втручаючись у природні геологічні процеси Землі. На думку пропагандистів, які використали це визначення, Європа застосувала саме таку «зброю».

Фактчекери додають, що існує Конвенція 1978 року про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання методів впливу на навколишнє середовище. Її ратифікували 75 держав, зокрема держави ЄС. Власне, конвенція забороняє використовувати штучні методи спричинення землетрусів, цунамі та решти явищ задля власного зиску.

Туреччина — сейсмічно активна зона, адже територія Туреччини знаходиться на стику декількох літосферних плит. Зокрема, район, де відбувся землетрус лежить на перетині аж трьох плитах: на перетині Анатолійської, Аравійської та Африканської літосферних плит. Вони перебувають у постійному русі, через що виникає тиск у місцях розломів, раптове скидання якого спричиняє землетруси та підземні поштовхи. Відтак, незначні коливання чи землетруси з невисокою амплітудою не є чимось дивним для місцевих. Проте сильних землетрусів у цьому регіоні не було понад 200 років і так само не було жодних попереджувальних ознак стихійного лиха.

Російські медіа поширили повідомлення про «утиски російськомовних» в Україні.  У повідомленнях посилаються на слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Він сказав, що нібито в Україні заборонили міжособистісне спілкування російською мовою. Ба більше — за використання російської в побуті нібито передбачене кримінальне покарання. Це — фейк.

Як зазначають фактчекери Stop Fake, в Україні не існує кримінального покарання за спілкування російською мовою, тим паче — за міжособистісне спілкування. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не регулює сфери релігійних обрядів та приватного  спілкування — це зазначено у статті 2 Закону. В законі російська мова взагалі не згадується і не виділяється в окрему категорію — йдеться виключно про державну українську мову. Не існує «заборон» на російську мову і в інших законах та нормативних актах України. 

У такий спосіб агітпроп намагається просувати наративи про утиски російськомовних для штучного розпалювання ворожнечі між українцями, а також поділу українців за місцем проживання. Раніше пропагандисти поширювали меседж,  що в Україні почалася війна через заборону російської мови, а також писали, що Міністерство культури України планує вилучити російську літературу з бібліотек.

Анонімні телеграм-канали та пропагандистські медіа поширюють фото буцімто виробленої в Україні плитки шоколаду. На обгортці зображений хлопчик у шоломофоні з траурною стрічкою. Нібито шоколад називається «Смерть Альошки». Мовляв, прототипом обкладинки став реальний хлопчик Олексій з Бєлгородської області Росії, який вітав російських військових. Тепер, буцімто, йому бажають смерті за це. Це — неправда.

Ця світлина — фейк. Вперше її опублікували у проросійському акаунті у твітері. В описі зазначили: «українці бажають смерті дитині за те, що вона пишається своєю країною». Як повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, цей акаунт є каналом поширення антиукраїнської та антиамериканської пропаганди англійською мовою. Значна частина публікацій ‒ меми, колажі та інший графічний контент. Далі фейк поширили інші проросійські акаунти. Історія про хлопчика справді була у російському медіапросторі навесні 2022 року. Сюжети про нього зняли російські телеканали, зокрема щодо зустрічі хлопчика з російськими військовими та фотосесії у військовій формі.

Російська пропаганда використала символізм образу дитини, що пишається захисниками, щоб дегуманізувати українців в очах росіян.Схожу тактику агітпроп вже використовував для просування меседжу, що українці хочуть знищити всіх росіян, у тому числі й дітей.

Після початку повномасштабної війни в Україні західні держави, які підтримують українців, зупинили або обмежили торгівлю з агресором; відомі бренди вийшли з ринку Росії; значна частина європейських країн закрила повітряний простір та ввела санкції у відповідь на злочинні дії російської армії. Задля пояснення, чому світ так реагує на «спеціальну воєнну операцію» Росія використовує слово «русофобія».

«Русофобія» — термін, яким агітпроп позначає усі дії, спрямовані на стримування російської агресії проти України. Згідно з меседжами кремлівських медіа, це абсолютно безпідставне явище, яке полягає у ненависті до всього російського: від продуктів виробництва до культури. 

Згідно з визначенням російської вікіпедії, існує вид «русофобії» на культурно-ідеологічному підґрунті, який виник через уявлення Заходу про власну перевагу у культурному та економічному сенсах, а Україна потрапила під руйнівний вплив Заходу. Основна думка, яку просувають російські медіа — «русофобія», тобто усі заходи задля зупинення військової агресії Росії проти України, не має жодних причин.

Насправді ж так звана «русофобія» — ні що інше, як відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати усіх Москва.

Росія подає «русофобію» як окремий вид нацизму, який зародився в Україні та масово шириться світом. Будь-хто, хто критикує Росію — «русофоб», а відповідно, і нацист. Спершу дезінформаційний меседж про «русофобію» був спрямований здебільшого на українську аудиторію, але після того, як світова спільнота підтримала Україну у війні, він поширився і на європейські країни. Дійшло навіть до звинувачення Ізраїлю у нацизмі.

Росія підмінює сенси понять. У слово «русофобія» кремлівські медіа вкладають значення іншого терміну, а саме ксенофобії — різкого неприйняття чужої культури, мови й способу життя, яке може виявлятися у політичному житті держави у вигляді дискримінації за національно-культурною ознакою. Значення саме цього слова, у значно вужчому ключі, відповідно до російської пропаганди, ховається за терміном «русофобія». Так званою «русофобією» Росія також виправдовує напад на Україну.  

Це другий текст для нової рубрики «Новомова», яку «Детектор медіа» запустив у межах проєкту «Хроніки дезінформації», у якій розповідатиме та розтлумачуватиме нові лексеми, які агітпроп використовує для викривлення реальності.

Нагадаємо, новомова — штучна мова з роману-антиутопії Джорджа Орвелла «1984». У романі новомовою називають слова, які втрачають своє первісне значення і мають цілком протилежну конотацію. Наприклад: війна — мир. За сюжетом роману, такий прийом використовувала тоталітарна партія. Саме він набув популярності й серед представників реальних тоталітарних режимів. Зокрема, нацистського і російського.

Російські медіа поширюють інформацію, що в Україні нібито планують заборонити називати зайця «русаком». Мовляв, така назва асоціюється з росіянами та Росією. Як доказ пропагандисти наводять нібито відеозапис прямого ефіру на українському телеканалі «1+1». На ньому під час сюжету про оборону Донецького аеропорту у 2014–2015 роках у стрічці новин нібито зазначили: «Сірого зайця» заборонять називати «зайцем-русаком» — Верховна Рада України». Це — фейк.

Фактчекери StopFake виявили, що уривок, що ширився мережею, був відредагований. В офіційному акаунті програми «ТСН» на фейсбуці є повна версія трансляції марафону новин за 16 січня з сюжетом журналістів телеканалу «Рада» про бої за Донецький аеропорт, який використали пропагандисти. Оригінальне відео у стрічці новин містить інформацію з посиланням на CNN, що у Білому домі вважають спроби Росії деморалізувати українців вкотре проваленими.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються підживити наратив, що українці — нацисти та русофоби, які ненавидять все, що пов’язано з росіянами.

Таке повідомлення ширять пропагандисти у соціальних мережах й у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У ньому йдеться, що українці нібито почали телефонувати російським школярам від імені представників газової служби та просять, мовляв, увімкнути газ та «піти відпочивати». Буцімто, мирні українці влаштовують диверсії та хочуть підривати багатоповерхові будинки. Автори повідомлень до публікації додають так званий «аудіозапис дзвінка», під час якого жінка просить дитину ввімкнути газові конфорки «і піти на дві години відпочивати до іншої кімнати». Сама жінка заявляє, що телефонує з газової служби й  так вони проводять «дистанційні перевірки».

Як розтлумачують фактчекери StopFake, насправді такий аудіозапис поширювався раніше серед користувачів у казахстанському сегменті, а  до України не має жодного стосунку. Ще у 2018 році цей випадок обговорювали на національних телеканалах Казахстану. Було виявлено, що сам запис зробили десь у їхній країні, оскільки використовувалися місцеві імена. 

Пропагандисти поширюють цей меседж, щоб дестабілізувати ситуацію й укотре підживити наратив, що українці — нацисти, які не шкодують навіть дітей.

У соціальних мережах і ворожих телеграм-каналах поширюють повідомлення про те, що в київських школах забороняють Чебурашку. Мовляв, через успішний прокат нового російського фільму українські освітяни заборонили героя і визнали його окупантом. На ймовірному оголошенні зображений сам герой та напис: «Якщо любиш Чебурашку — їдь на свою рашку». Проте це — фейк. 

Аналітики проєкту The Insider кажуть, що насправді такого оголошення немає. Ба більше, жодних публікацій про Чебурашку в українському сегменті соціальних мереж не знайдено. Фотографія оголошення, яка наведена у всіх публікаціях прокремлівських ЗМІ, не містить метаданих. Світлину публікували безліч разів, але винятково на прокремлівських ресурсах. 

Пропагандисти неодноразово ширили фейки про українські школи та їхній устрій. Відтак, вони намагаються спотворити враження про українську освіту й подають навчальні заклади України як осередок ненависті й пропаганди. 

Російська пропаганда поширює меседжі, що українську владу можна порівняти з Талібаном. Мовляв, знесення пам’ятника Катерині II в Одесі, який був «священним символом» для багатьох українців, нагадує знищення талібами статуй Будди в долині Баміан у 2001 році. На поширення меседжу звернули увагу фактчекери EU vs Disinfo.

Агітпроп систематично маніпулює темою «єдиного російсько-українського культурного простору» і спільної історії. Також пропагандисти систематично використовують порівняння України чи українців зі злочинними режимами для маніпуляцій та емоційного тиску. Демонтаж пам’ятника Катерині II в Одесі неодноразово використовували для поширення меседжів про «русофобію» та створення деструктивного образу українців. Насправді пам’ятник демонтували після тривалого громадського обговорення, тобто демократичним, а не тоталітарним шляхом.

Ще до демонтажу пам’ятника писали, що Зеленський розпорядився замінити його пам'ятником американському порноакторові. Також поширювали маніпулятивні меседжі, що історію Одеси переписуватимуть, «витісняючи та змінюючи» її унікальний колорит на «новоукраїнську» реальність; українці — неосвічені вандали, які руйнують цінні пам'ятники через примхи влади. Також нібито відмовляючись від всього російського, українська нація деградує.

Телеграм-канали з мережі, яка курується російською розвідкою, почали поширювати меседж, що Офіс президента начебто «склав список пам’ятників», які потрібно демонтувати в Україні. І саме тому в різних містах,  зокрема в Дніпрі й Одесі, за останній час демонтували пам’ятники Олександру Матросову та імператриці Катерині II. При цьому російські пропагандистські канали, наприклад, «Кремлівська прачка», канал Володимира Соловйова та інші, поширюють тезу, що «русофобські» накази про демонтаж пам’ятників російським та радянським діячам в Україні віддають прямо в Лондоні та Вашингтоні. І саме тому начебто керована США та Великою Британією ЮНЕСКО, що охороняє пам’ятники, не робить заяв стосовно їхнього демонтажу.

По-перше, жоден з пам’ятників, що були демонтовані, не охоронялися ЮНЕСКО. Ще й надто, пам’ятник Катерині II взагалі відновили лише у 2007 році, — оскільки його знесли ще у 1917 році. Відновити його було ініціативою  одеських чиновників, яка одразу спричинила чимало критики в місцевих активістів. По-друге, демонтаж пам’ятників не означає їхнє руйнування — їх поступово передають до музеїв, де вони зберігатимуться, якщо справді мають художню цінність. І, по-третє, список справді існує: ще в  серпні Міністерство культури та інформаційної політики склало перелік найкращих 10 найпоширеніших топонімів, пов’язаних з російськими чи радянськими діячами, які насправді не мають стосунку до України. До списку увійшли Юрій Гагарін, Олександр Пушкін, Іван Мічурін, Валерій Чкалов, Максим Горький, Михайло Лермонтов, Олександр Суворов, Володимир Маяковський, Олександр Матросов, Володимир Комаров. Експертна рада Міністерства культури та інформаційної політики з питань подолання наслідків русифікації та тоталітаризму рекомендувала насамперед перейменувати вулиці, площі, станції метро, сквери та решту назв, пов’язаних саме з цими особами. Так само поступово демонтують і пам’ятники їм з українських міст.

До початку повномасштабного вторгнення всі ці топоніми та пам’ятники  сотнями, тисячами існували в Україні. І процесу «дерусифікації» України є просте пояснення:  це  військова агресія проти України, яку вчинила Росія 24 лютого.  Тепер ніхто – ані влада, ані жителі не хочуть мати нічого спільного з агресором. Про це свідчать дані соцопитувань: у травні тих, хто негативно ставиться до Росії, було 98%.

Кремлівські ресурси поширюють тезу, що Крим і Донбас після деокупації віддадуть «на поталу іноземцям-русофобам». Про це нібито сказав Володимир Зеленський під час виступу у Верховній Раді. Це — вигадка.

Насправді Володимир Зеленський під час щорічного звернення до Верховної Ради говорив про відновлення, розбудову країни та тимчасово окупованих територій після війни, і про те, що Україна має надати пріоритетні умови для тих іноземних компаній, які були в Україні або прийшли в Україну під час війни, та які пішли з російського ринку під час війни.