У Головному управлінні розвідки Міноборони України повідомляють, що Кремль активізував дезінформаційну кампанію проти України на Близькому Сході.

Росія посилено використовує свої тамтешні дипломатичні представництва й агентурну мережу, різноманітні засоби пропаганди. 

Завдання чергової гібридної спецоперації Кремля:
● виправдати загарбницьку війну;
● дискредитувати Україну та країни Заходу;
● нав’язати неприйнятні умови переговорів;
● поліпшити власне становище в регіоні;
● домогтися зменшення економічного й політичного тиску, якого Москва зазнає через агресію та вчинення воєнних злочинів.

Працівники російського посольства в Єгипті, наприклад, отримали вказівки з Кремля  провести низку зустрічей під дипломатичним прикриттям для поширення дезінформації про війну та здійснення вербувальних заходів.

Також у межах цієї операції росіяни розсилають до посольств інших держав у Каїрі пропагандистські матеріали, у яких виправдовують ведення війни проти України.

Йдеться, зокрема, про два «документи» під назвами «Щодо ролі Заходу в конфлікті на Україні» та «Щодо ситуації навколо України». У вказаних матеріалах подано пропутінську версію історії України з моменту краху СРСР. А Росія, звичайно ж, представлена як жертва.

Ключова ідея, яку просуває Росія на Близькому Сході, ― безальтернативність нав’язаного нею сценарію завершення війни.

Росія замовчує ситуацію в Бєлгородській та Курській областях — режим Путіна не здатний забезпечити безпеку на прикордонних територіях. Російська влада приховує спроби тамтешніх мешканців евакуюватися самостійно, а також блокує евакуацію. 

Тобто, пропаганда робить усе можливе, щоб приховати правду про безпекову ситуацію в країні. Мета Росії — використати населення як «живий щит» і за будь-яку ціну провести «вибори». Про це повідомляють у Центрі протидії дезінформації при РНБО.

Прокремлівські ресурси поширюють інформацію, що у так званій «ДНР» донеччани нібито можуть проголосувати за президента Росії достроково, а на прибудинкові дільниці виїжджають мобільні групи. 

У Центрі стратегічних комунікацій при МКІП опрацювали цю інформацію. Вони зʼясували, що насправді це все імітація та створення пропагандистської картинки для російських ЗМІ. Станом на 12 березня 2024 року жодних «виборів» на тимчасово окупованих територіях (ТОТ) України не відбувається. Крім того, на ТОТ росіяни можуть робити фальсифікації будь-якого масштабу, як вони це вже робили раніше, й подавати це так, нібито Путіна обирає більшість місцевого населення.

Мета — показати росіянам, що завоювання територій України нібито закінчилось їхньою успішною інтеграцією. На українську ж аудиторію таку інформацію поширюють з метою маніпуляції громадською думкою, мовляв, на ТОТ триває нормальне життя, а тамтешні жителі отримали ті ж права, що й росіяни. Проте це неправда. У такий спосіб людей на ТОТ і прифронтових територіях також схиляють до думки, що окупація не матиме для них катастрофічних наслідків. 

Раніше ми аналізували меседж агітпропу, що Україна нібито позбавить громадянства жителів усіх тимчасово окупованих територій.

Російські ресурси поширюють інформацію, що ситуація в Криму була взята під повний контроль після рішення Путіна та дій російської армії в 2014 році. Мовляв, це «забезпечило збереження миру та стабільності». Відповідну заяву зробив ексголова «державного комітету Криму в справах міжнаціональних відносин та депортованих громадян» Смирнов. 

У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при МКІП спростували цю інформацію. Насправді ж введення російських військ на півострів забезпечило не «мир і стабільність», а окупацію. У 2014 році російські військові змушували мешканців півострова голосувати «правильно» — за Росію. Так відбувається й сьогодні на тимчасово окупованих територіях України, зокрема в Криму. Тобто, йдеться не про «забезпечення миру й порядку на півострові», а про обмеження прав і свобод. 

Після 2014 року Крим перетворився на величезну військову базу, звідки росіяни запускають ракети по мирних українських містах, де зберігають військову техніку та проводять військові навчання. 

• Читайте також: Туреччина нібито визнала, що Крим — «це російська територія і такою буде завжди»

Напередодні президентських виборів у Росії окупаційні «адміністрації» та пропагандисти просувають меседж, що начебто «85% населення на ТОТ України підтримують Путіна». Про це пишуть у Центрі протидії дезінформації при РНБО. 

Росіяни також відправили на окуповані території України спеціальні загони, щоб створити видимість підтримки Путіна. Їхнє завдання полягає в тому, щоб курувати фальсифікації бюлетенів і стежити за роботою так званих «виборчих комісій».

Взяти участь у незаконних «виборах» на поневолених територіях можна як з російським, так і з українським паспортом, ID-карткою чи іншим документом, який посвідчує особу. А це свідчить про провал примусової паспортизації на окупованих територіях України. Про це повідомляють у Головному управлінні розвідки Міноборони України. Водночас це черговий інструмент російських спецслужб для виявлення «неблагонадійних» українців.

Користувачі соціальних мереж та кремлівські медіа поширюють неправдиву інформацію про те, що в Україні нібито з'явилися вакансії для «провокаторів». Зазначається, що їм «необхідно залишати негативні коментарі» під інтерв'ю президента Росії Володимира Путіна Такеру Карлсону. До цих повідомлень агітпроп додає фейкові скриншоти «вакансій» з українських сайтів пошуку роботи. Втім це — фейк.

Після поширення такої інформації StopFake вирішив перевірити, чи справді на українських сайтах з'явилися схожі вакансії. Виявилося, що це не відповідає дійсності.

Пропагандисти поширюють три різні скриншоти подібних «оголошень». Перший, як стверджується, був зроблений на сайті Robota.ua, другий — на Work.ua, а третій — на Jooble. В описі вакансій ідеться, що майбутньому працівникові доведеться переглянути інтерв'ю Карлсона з Путіним, а відтак негативно його прокоментувати. Оскільки пропагандисти не залишили посилань на ці вакансії, StopFake намагався знайти їх самостійно.

З першого фейкового оголошення на Robota.ua видно, що вакансію «провокатора» — «медіастратега» розмістила компанія «Телемаркетинг 24». Фахівці StopFake знайшли таку компанію на цьому сайті, однак вакансії «медіастратег» не виявили. Проте серед запропонованих компанією позицій є оголошення, яке дуже схоже на те, що поширює агітпроп, — «системний адміністратор». У цьому оголошенні збігається час публікації, запропонована зарплата, місце й умови роботи, але немає завдання залишати коментарі під інтерв'ю Путіна. Схоже, саме опис цієї вакансії і був відредагований у фейковому оголошенні.

Друге фейкове оголошення — «спеціаліст з технічної підтримки» на Work.ua — було опубліковано, як стверджується, компанією «Новий медіа простір». StopFake також зміг знайти цю компанію, але серед запропонованих нею вакансій немає такої позиції. Зате є вакансія «менеджер з продажу», в якій пропоноване місце роботи, зарплата й умови аналогічні тим, що зазначені у фейковому оголошенні. Жодного зобов’язання залишати коментарі під інтерв'ю Путіна там також немає.

Третє фейкове оголошення — «копірайтер» із сайту Jooble — було опубліковано компанією Recruiting Group. Така компанія, як і в першому та другому випадку, існує та справді шукає копірайтера. Проте в оригінальній вакансії немає жодного слова про роботу з коментарями під інтерв'ю Володимира Путіна Такеру Карлсону. Однак умови, місце роботи й частина опису аналогічні тому, що публікує агітпроп. StopFake також намагався зв'язатися з Recruiting Group і «Телемаркетинг 24», але на момент публікації не отримав відповіді.

Схоже, російські пропагандисти взяли справжні вакансії, які були опубліковані на українських сайтах для пошуку роботи. Змінивши їх опис, вони створили ще один фейк, що дискредитує Україну. «Детектор медіа» писав про основні меседжі інтерв'ю Такера Карлсона з Путіним та його справжні цілі.

Таку заяву зробив Путін під час інтервʼю проросійському «журналісту» Такеру Карлсону 6 лютого 2024 року. Мовляв, «українці й досі почуваються росіянами, і в цьому сенсі те, що відбувається, це певною мірою елемент громадянської війни». 

У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки спростували цю інформацію. Насправді ж російсько-українська війна в жодному разі не є «громадянською», адже її учасники вже багато років є громадянами різних держав.

Так, в Україні справді проживають росіяни й деякі з них є захисниками української держави. Проте вже тільки цей факт руйнує пропагандистський наратив про нібито «переслідування росіян», або що етнічні росіяни в Україні «чекають на визволення» їх Росією. 

Агітпроп продовжує навмисно підживлювати наратив про «громадянську війну» та «захист прав російськомовних», починаючи з моменту окупації Криму та розпочатої Росією війни на Донбасі у 2014 році. У цьому Кремль вбачає елемент «виправдання» для повномасштабного вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року.

6 лютого 2024 року під час інтервʼю проросійському «журналісту» Такеру Карлсону російський диктатор Путін заявив, що батько чинного Президента України Олександр Зеленський був фронтовиком і воював із фашизмом.

Ця інформація не відповідає дійсності. Про це пишуть у Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Олександр Зеленський народився вже після завершення Другої світової війни — у 1947 році. Тож він аж ніяк не міг брати участь у «боротьбі з фашизмом».

Такою ж вигадкою є панування неонацизму в Україні, тоді як насправді його ознаки: поклоніння символам, мілітаризація молоді, обмеження прав і свобод, захоплення чужих територій, — наявні якраз-таки в Росії. 

• Читайте також: На зустріч із Папою Римським Зеленський нібито одягнув светр із нацистською символікою

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, начебто перший заступник очільника МЗС України Олександр Чалий заявив, що в Україні вкотре «підтвердили мирні наміри» Володимира Путіна в російсько-українській війні. Це — маніпуляція.

Фахівці проєкту StopFake узялися за кейс і визначили, що підґрунтям для створення цієї маніпуляції став виступ Олександра Чалого під час дискусії про російсько-українську війну в Женеві — захід відбувся на початку грудня 2023 року. Серед іншого, дипломат заявив, що диктатор Путін «дуже швидко» зрозумів свою помилку й намагався владнати конфлікт мирними договорами — що йому в результаті не вдалося. Натомість телеграм-аноніми спотворили контекст і проінтерпретували висловлювання пана Олександра так, начебто очільник Кремля прагне завершити війну «мирним шляхом». 

Російський диктатор у грудні 2023 року розвинув свою публічну активність — це і його «Пряма лінія», де він підбивав підсумки року та не зміг відповісти на незручні питання, і засідання колегії Міноборони. Усім цим він продемонстрував, що його нездорові бажання незмінні: захопити Україну, окупувати й захопити інші території, перетворити її на сателіт своєї імперії. І ще дав чіткий сигнал, що його ніщо не зупинить на шляху до захоплення України. 

Росія продовжує тероризувати цивільне українське населення: наприклад, у ніч на 29 грудня 2023 року здійснила масовану атаку по українських містах. Запускала буквально все: використовували «Кинджали», балістику, С-300, крилаті ракети, дрони типу «Shahed» тощо. У Києві, Харкові, Дніпрі, Одесі, Запоріжжі, Львові, на Сумщині та Черкащині є постраждалі й загиблі. 

Тобто про жодні мирні шляхи врегулювання російсько-української війни не йдеться. Зокрема й Володимир Зеленський в інтерв’ю виданню The Economist запевнив, що не бачить «жодних фундаментальних кроків до миру з боку Росії».

Президент Росії Володимир Путін нещодавно заявив, що Росія не має упередженого ставлення до будь-кого у складі ООН і що її дії не порушують Статут Організації. Втім це не так.

На цей меседж звернули увагу в Центрі протидії дезінформації при РНБО. Там нагадали, що в день початку повномасштабного вторгнення воєнний злочинець заявив, що його дії відповідають Статуту ООН. Пізніше він неодноразово виправдовував війну в Україні, пояснюючи її необхідністю «захисту жителів народних республік Донбасу», що є одним з головних наративів російської пропаганди. Країна-агресор постійно зловживає своїм членством в ООН, блокуючи резолюції на підтримку світового миру та стабільності.

Пропагандисти вдаються до таких меседжів, щоб надати валідації своїм діям. Мовляв, міжнародна спільнота підтримує Росію. Однак це не так. «Детектор медіа» вже писав як Росія використовує міжнародні організації для поширювання своєї пропаганди, зокрема ОБСЄ.

Самопроголошений полковник, колаборант і військовий злочинець Едуард Басурін стверджує, що «денацифікація та демілітаризація України триває». Загалом російське керівництво і пропагандисти просувають меседж, що так звана «спецоперація» невпинно продовжується, і всі її цілі будуть неодмінно досягнуті.

На цю повторювану «мантру» звернули увагу експерти з Центру протидії дезінформації. Про дві вищезгадані цілі «СВО», наприклад, Володимир Путін заявляв 24 лютого 2023 року. Ба більше, ще однією причиною повномасштабного вторгнення, за його словами, був «захист жителів Донбасу». З плином часу Кремль уже багаторазово змінював цілі війни проти України, що свідчить про його розгубленість і непорозуміння між військово-політичним керівництвом Росії.

Читайте також: Головна ціль так званої «СВО» — це нібито не захоплення України, а гарантування безпеки Росії

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа, стверджують, що США та «їхніі європейські сателіти» нібито втручаються у внутрішні справи Росії та президентські вибори 2024 року. Так вони відреагували на прийняття 13 жовтня Парламентською асамблеєю Ради Європи (ПАРЄ) резолюції про визнання нелегітимним Володимира Путіна після закінчення його теперішнього президентського терміну. Твердження про «втручання у внутрішні справи Росії» є недостовірним. 

На це звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що це маніпуляція, оскільки резолюція має рекомендаційний характер для виконання та не може безпосередньо вплинути на вибори президента Росії. Асамблея лише порекомендувала країнам-членам Ради Європи визнати Путіна нелегітимним після завершення його теперішнього президентського терміну та обірвати всі контакти з ним, окрім контактів задля гуманітарних потреб та досягнення миру. У документі зазначають, що Росія ігнорує норми міжнародного права та всі рекомендації Венеційської комісії (органу з конституційного права при Раді Європи), зокрема зміни до Конституції 2021 року. Згідно з цими змінами, Путін обнулив свої попередні президентські терміни та може правити країною до 2036 року. 

У StopFake наголошують, що росіяни неодноразово дорікають іншим країнам за «невиконання» рекомендацій Венеційської комісії. Наприклад, як у ситуації із Законом України «Про освіту» 2017 року. Тоді Росія активно просувала наратив про «утиски російськомовних». 

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть створити образ «жертви» та виправдати злочини росіян. Мовляв, Росія почала війну, щоб боротися проти лицемірності західних держав, бо вони хочуть знищити Росію. Росія постійно віктимізує себе у стінах міжнародних інституцій. Наприклад, «Детектор медіа» вже писав про те, як російські дипломати регулярно поширюють пропаганду в ОБСЄ. 

5 жовтня 2023 року о 13:24 російські окупанти завдали удару по селу Гроза Куп’янського району Харківської області. Росіяни влучили у місцевий магазин та кафе, де проходили поминки за односельцем-військовим. Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко розповів, що загалом на території перебувало 60 людей, а загинуло щонайменше 52 людини, серед яких є дитина. Також зафіксували семеро постраждалих, які зазнали важких поранень, — вони перебували на відстані мінімум 50 метрів від самого кафе. В етері національного телемарафону міністр ще розказав, що в селі проживали 330 мешканців і «якраз із кожної сім’ї, з кожного двору одна людина була присутня на цьому поминальному обіді». Натомість анонімні телеграм-канали, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють меседжі, буцімто удар по селу завдала Україна, при чому це відбулося, мовляв, на прохання Володимира Зеленського. Пропагандисти переконують, що насправді трагедія «вигідна» українському керівництву задля власної наживи. Зокрема, ідеться про отримання додаткової гуманітарної допомоги та збільшення фінансової підтримки. Крім того, писали, що в кафе перебували українські бійці, а отже, російська армія нібито цілилася саме у військових та у військові об’єкти. Та насамкінець пояснюють: «Захід зменшив свій негатив у сторону Росії, тож Україна, очевидно, його підсилює».

Проте очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що на місці удару були цивільні люди та автівки. Згодом Суспільному це підтвердив і начальник поліції регіону Володимир Тимошко. Кремль прагне приховати власні злочинні дії проти українців, прикриваючись «військовими об'єктами», які буцімто є легітимною ціллю. Однак від російських ракет і дронів потерпають зовсім не військові об’єкти, а українські мирні міста, села й цивільна інфраструктура. Місце поминок — це не військова ціль. Тим більше, будь-який напад на іншу країну, навіть на військові об’єкти — це злочин.

Начальник поліції Харківської області також пояснив, що вже точно встановлено: влучання здійснено балістичною ракетою «Іскандер». Це тип ракет, який є на озброєнні в Росії і немає в України. Голова Харківської ОВА сказав, що це був «прицільний удар» і влучання було по самісінькому центрові будівлі, що й спричинило таку кількість жертв. 

Автори вдаються до конспірології, коли пишуть, що Зеленський прагне наживатися на війні в Україні й власноруч «віддає» накази обстрілювати українські міста і села. Ці намагання свідчать про демонізацію України, створення хибного враження про неї у країн-партнерів. Приміром, схожу риторику використовують в анонімних телеграм-каналах у відповідь на приїзд іноземних політиків до України. Тоді пропаганда системно просуває тезу, що тривоги в Україні несправжні, а є лише спробами залякати іноземців та отримати якомога більше зброї. 

Ракетний удар по селу 5 жовтня став найбільшим за кількістю жертв у 2023 році в Україні та найбільшим за весь час повномасштабного вторгнення у регіоні. 

В американському сегменті фейсбуку поширили допис, у якому зазначено: «Офіційна заява — у Кремлі вбито Путіна! Президента Росії госпіталізовано!». Також у дописі міститься відео з критикою Путіна і Росії, яка розпочала війну в Україні. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери Politfact. Публікацію було позначено як частину зусиль Meta щодо боротьби з неправдивими новинами та дезінформацією. А самого підтвердження смерті російського диктатора чи достовірних офіційних звітів немає. Також останнім часом не надходило повідомлень про госпіталізацію Путіна.

Раніше ми розповідали про те, що на зустрічі з лідерами африканських країн Путін представив фейковий «договір про нейтралітет України».

Страх, непевність та сумніви, або FUD (від англ. fear, uncertainty and doubt) — це тактика психологічної маніпуляції, що застосовується в маркетингу та пропаганді і полягає в поданні відомостей про щось (зокрема, продукт або організацію) так, щоб посіяти в аудиторії невпевненість і сумнів у його якостях і таким чином викликати страх перед ним. Для цього можуть використовуватися наклеп, голослівні твердження та натяки. Може застосовуватися і як антиреклама, і як реклама, що сіє страх перед невизначеним колом альтернативних рішень. 

Ця тактика є окремим випадком логічної хиби «апеляція до страху». Вона полягає у зловживанні почуттям страху для підтримки деякої пропозиції. Особа, що використовує цей аргумент, намагається отримати підтримку своїм ідеям та поглядам, граючи на наявних страхах та упередженнях аудиторії. Наприклад, Йозеф Геббельс використовував працю Теодора Кауфмана «Німеччина повинна зникнути!», аби заявити, що західні союзники хочуть знищити німецький народ.

Російська пропаганда також використовує цю тактику. Так, на початку повномасштабної агресії проти України у 2022 році президент Росії Володимир Путін погрожував захопити Київ за три дні. Після повного провалу цього плану та відступу російських військ з півночі України у липні 2022-го він заявив, що «ми ще нічого не починали», намагаючись посіяти страх серед Сил оборони України та нашого народу загалом, що, мовляв, основний військовий удар ще попереду. А заступник голови Радбезу Росії та її експрезидент Дмитро Медведєв постійно погрожує Україні та світу застосуванням ядерної зброї, якщо російська армія й далі зазнаватиме поразок на полі бою.

Але найбільш системно цю тактику використовує прихована російська пропаганда — так звані анонімні телеграм-канали. Вони мімікрують під проукраїнські, але насправді розповсюджують проросійські наративи та меседжі. Ми вже розглядали це явище детально в окремій статті. Ці канали мають на меті деморалізувати українців, підважити їхню віру у світле майбутнє, у власну державу, її владу та перемогу над російськими окупантами.

Для цього використовуються різні групи наративів та меседжів: військові, внутрішньополітичні, зовнішньополітичні, економічні, культурно-історичні. Іноді агітпроп просуває відверті фейки, наприклад про те, що нібито у 2022 році західні держави не дозволили Україні укласти компромісну мирну угоду з Росією. Або те, що Сили оборони України кинули в бій на запорізькому напрямку останню бригаду і в них більше не залишилось резервів.

Буває і так, що пропагандисти використовують реальні внутрішні проблеми України для своїх цілей. Це передусім стосується корупції, соціальної та правової нерівності, проблем із роботою судів та правоохоронних органів, не завжди збалансований процес мобілізації тощо. Звісно, що це супроводжується масовими маніпуляціями та перекручуванням фактів. Найголовнішою маніпуляцією є те, що анонімні телеграм-канали ніколи не згадують про реальну причину більшості поточних бід та проблем України (втрат серед бійців, знищення будинків та інфраструктури, економічного занепаду, підвищення цін і тарифів тощо) — повномасштабну російську агресію, яка супроводжується варварським знищенням цивільної інфраструктури та населення України.

Якщо авторитарний чи тоталітарний режим хоче проіснувати довго, то йому вкрай необхідна підтримка молоді. Адже саме ця вікова група зазвичай є «природним ворогом» подібних режимів. Чимало революцій починалися саме з молоді. Тут можна згадати Кубинську революцію 1959 року, протести 1968 року, які охопили весь світ, Революцію Гідності в Україні у 2013-2014 роках, яку розпочали саме студенти, тощо. 

Залучення молодих людей до активностей, що проводяться на користь недемократичних режимів, має дві основні мети. По-перше, переманити молодь на свій бік і відвернути її від опозиції чинній владі. По-друге, показати іншим віковим групам населення, що, мовляв, нас підтримують молоді люди, а отже, за нами майбутнє. Молодь зазвичай не має стійких політичних переконань та упереджень. Її ідеологічні вподобання часто можуть змінюватися, і підліток, який підтримував одну ідеологію, через деякий час може перейти до зовсім протилежного. Тут варто згадати, що Беніто Муссоліні у молодості був соціалістом.

Також молодь прагне самореалізуватися та знайти зручні інструменти для цього. Ними і стають провладні молодіжні організації, які дають змогу втілити свої соціально корисні ідеї та проєкти, набути нових знань та навичок, знайти хороших друзів. А ще вони є непоганими соціальними ліфтами в «дорослу» політику.

Тоталітарні режими ХХ століття створили цілу низку дитячих та молодіжних організацій для виховання, формування «правильних» громадян, лояльних панівним режимам та готових умерти за них у кривавих війнах, розв’язаних тоталітарними лідерами. Так, у німецьких нацистів існували такі організації, як «Гітлер’югенд» (дослівно «гітлерівська молодь»), «Дойчес Юнгфольк» (молодша вікова група «Гітлер’югенду»), «Союз дівчаток» та «Союз німецьких дівчат». Італійський фашизм підтримували та пропагандували організації «Балілла», «Італійська лікторська молодь» та «Молоді фашисти». Радянський Союз та комуністичну партію прославляли «жовтенята», «піонери» та «комсомол» (ВЛКСМ).

Путінський режим і в цій сфері пішов шляхом своїх попередників. У перший же рік президентства Путіна, ще до створення партії «Єдина Росія», постала всеросійська молодіжна організація «Ті, що йдуть разом» («Идущие вместе»). Перша їхня акція пройшла 7 листопада 2000 року в Москві, де члени руху закликали молодь не пити, не курити, не матюкатися та підтримувати Володимира Путіна. Ця молодіжна організація відома багатьма акціями проти політичних опонентів Путіна, таких як Геннадій Зюганов, Борис Березовський, партія «Яблуко» тощо.

У 2005 році організацію було переформатовано в антифашистський молодіжний рух «НАШІ». Цей рух проводив різноманітні акції та проєкти військово-патріотичного спрямування, соціальні, екологічні, проти різних вад суспільства та, звісно ж, на підтримку Володимира Путіна. Він характеризувався високим рівнем децентралізації, а його керівники називались «комісарами». Чимало з його побічних проєктів виокремилися з руху та існують і досі. Приблизно у 2012-2013 роках у русі почалася серйозна внутрішня криза, що призвело до фактичного припинення його діяльності. Формально це було відображено лише у 2019 році. У 2005-2017 роках також існував молодіжний рух «Росія молода», який займався схожими активностями, також був пов’язаний із Кремлем і всіляко підігравав чинній владі.

Як то кажуть у Росії, «святе місце порожнім не буває». З 2005 року дотепер існує «Молода гвардія Єдиної Росії» — молодіжна організація партії «Єдина Росія», що займається пропагандою кремлівського режиму. У 2017 році була створена «Молодіжка ЗНФ» («Молодёжка ОНФ») — молодіжний рух Загальноросійського Народного Фронту, який є об’єднанням, створеним на підтримку Володимира Путіна. Прикметно, що його куратором є Ігор Кастюкевич, який розгорнув бурхливу діяльність на тимчасово окупованих територіях України. Підтримує путінську владу і «Євразійський союз молоді» — організація, створена у 2005 році російським пропагандистом Олександром Дугіним. Підіграють чинній владі і такі регіональні молодіжні проєкти, як «Місцеві» (Московська область) і «Селет» (Татарстан).

Є в Путіна і буквально власний «Гітлер’югенд». Ним стала молодіжна організація «Юнармія», яка створена у 2016 році на базі супутніх структур російської армії та слугує для мілітаризації молоді й підготовки «гарматного м’яса» для загарбницьких війн Путіна. Структури цього руху почали створюватися і на тимчасово окупованих територіях України у 2022 році. У 2023 році стало відомо про формування російським режимом так званих «Студентських трудових загонів» для пропаганди на тимчасово окупованих територіях України. Більшість молодіжних пропагандистських проєктів у Росії керується спеціальним державним органом — Федеральним агентством у справах молоді (Росмолодь), яке створене ще у 2008 році.

«Культ особи» постає тоді, коли людина використовує масові медіа для створення ідеалізованого та героїчного публічного образу, часто шляхом безсумнівних лестощів та вихваляння. Зазвичай це представники влади в авторитарних і тоталітарних державах та релігійні лідери. Для формування культу власної особи та пропаганди своїх ідей вони використовують такі методи, як цензура та утиски свободи слова, гра на символах, переписування історії, створення уявлення, що державою управляє лише одна людина, тощо.

Як один із прикладів культу особи та використання його в державній пропаганді можна згадати короля Франції Людовіка XIV, який правив у XVII-XVIII століттях. Саме цей правитель називав себе «королем-сонцем», також йому приписують відому фразу «Держава — це я». Він сконцентрував у своїх руках надзвичайні владні повноваження і вважається одним із батьків-засновників абсолютної монархії як форми правління. Незважаючи на те, що Наполеон Бонапарт був генералом армії Революційної Франції і, фактично, політичним опонентом династії Бурбонів та абсолютної монархії, у 1804 році він проголосив себе імператором Франції і встановив власний культ особи, який, хоч за антуражем сильно відрізнявся, проте за суттю був аналогом образу Людовіка XIV.

XX століття «подарувало» світу таких масових убивць та воєнних злочинців, як Адольф Гітлер, Володимир Ленін, Беніто Муссоліні та Йосип Сталін. Усі вони мали власні культи особи та потужні системи пропаганди, які виправдовували їхні звірства. Причому культ Леніна набув ледь не найбільшого розвитку за часи правління Сталіна, який таким чином хотів звеличити й себе як нібито найближчого соратника та послідовника Леніна, хоч це було неправдою.

Сучасна російська пропаганда не відстає від своїх радянських попередників. Так, британське видання BBC News ще у 2001 році писало про початок розвитку культу особи Володимира Путіна. На тоді минув лише рік від офіційного обрання Путіна на посаду та два роки від початку фактичного його правління. Культ особи президента Росії швидко розвивався за рахунок того, що розпад СРСР і часткова втрата імперської величі стали відчутним психологічним ударом для російського суспільства. 90-ті роки XX століття стали складним випробуванням для росіян: економічна криза, розквіт корупції, нездатність правоохоронних органів упоратися з розгулом криміналу, а армії — із борцями за волю Чеченської Республіки Ічкерії. Покійний експрезидент Борис Єльцин мав образ відносного демократа і не зміг подолати ці проблеми. Він часто потрапляв у комічні ситуації, пов'язані зі зловживанням алкоголем, що не додавало Росії загалом поваги на міжнародній арені, а йому особисто — всередині Росії.

На тлі старого та хворого Єльцина Путін мав чимало конкурентних переваг: молодий, інтелігентний, освічений, із сильним характером, спортсмен, виходець із силових структур. Така людина ідеально відповідала запитам тогочасного російського суспільства. Це й дало йому змогу поступово зачистити політичний простір у Росії, стати диктатором і встановити у країні тоталітарний режим.

Про те, що культ особи Путіна тільки зростає та зміцнюється, красномовно свідчить конфлікт, який виник у російської влади у 2023 році із потенційно новим лідером, авторитет якого в Росії «виріс» на кривавій війні проти України, — Євгенієм Пригожиним, який зазнав поразки під час свого заколоту. Ба більше, Путін не зміг терпіти навіть просто такого ніцномовця, який не становить для нього жодної загрози, як ексватажок терористів так званої «ДНР» Ігор Гіркін (Стрєлков), який був ув’язнений.

Апеляція до народу, або argumentum ad populum, — це тактика пропаганди, що заснована на логічній хибі. Вона полягає в тому, що певне твердження чи уявлення вважається правильним, тому що таким його вважають усі або більшість людей. А більшість нібито помилятися не може. Пропагандисти часто користуються цим методом, коли процес збору доказів та побудови раціональних аргументів на підтримку їх позиції є надто довгим або дорогим.

Така аргументація може бути хибною з двох причин:

а) Людина, що її висуває, не завжди має повні, вичерпні та достовірні дані щодо «більшості». Говорячи про «більшість», людина зазвичай спирається на свій особистий досвід та досвід своїх знайомих, що часто становить вельми обмежений соціально-економічний зріз, неприйнятний з погляду статистики;

б) Загальноприйнята думка щодо певного питання може бути помилковою. Наприклад, у Давній Греції абсолютна більшість її мешканців вважала, що Сонце обертається навколо Землі, але це не означає, що так воно насправді.

Російський агітпроп не завжди наводить логічну аргументацію, і тактика «апеляція до народу» цьому приклад. Так, анонімні проросійські телеграм-канали систематично публікують відеоролики, де українці чимось невдоволені, і в підводці до них переносять думку однієї чи кількох людей на весь народ. Це може стосуватися забезпечення армії, лікування та соціальних гарантій ветеранам, мобілізації, підвищення податків та цін, корупції чиновників, свавілля правоохоронних органів та інших чутливих у період воєнного стану тем.

Варто згадати також один із найбільш яскравих образів російської пропаганди початку повномасштабного вторгнення в Україну — «бабусю з червоним прапором». Мета цього міфу — показати, що нібито мешканці України підтримують та радіють російській окупації. Насправді ж, українська пенсіонерка Анна Іванівна вийшла з радянським прапором до, як вона думала, російських військових, з метою переконати їх «не громити Україну».

Президент Росії Володимир Путін у лютому 2023 року заявив, буцімто більшість росіян підтримує війну проти України (так звану «спеціальну військову операцію»). Це твердження не має під собою жодного підґрунтя, адже провести неупереджені соціологічні дослідження цього питання в тоталітарному суспільстві неможливо. Тут Путін апелює до російського народу, намагаючись утримати його прихильність та підтримку.

27-28 липня у Санкт-Петербурзі відбудеться економічний форум у межах саміту Росія—Африка. Згадка про форум у медіа почала з’являтися за кілька днів до саміту й лише після того, як Росія вийшла з Чорноморської зернової угоди. Ба більше, спочатку про саміт повідомляли тільки нішеві ЗМІ.

Brand Ukraine проаналізував такі світові медіа, як New York Times, Associated Press, The Washington Post, Politico, Independent, Newsweek, Voice of America, Financial Times, The Guardian, та виокремив основні меседжі про цю подію.

1. У Путіна хитка позиція у відносинах з африканськими країнами

Про те, що Росія перебуває під великим тиском, писали видання Politico та Voice of America. За їхніми словами, хитка позиція Росії у відносинах з африканськими країнами зумовлена трьома подіями, які сталися напередодні: вихід Росії з Чорноморської зернової угоди, спроба заколоту ПВК «Вагнер» та рішення Вищого суду ПАР про арешт Володимира Путіна в разі його появи на саміті в Йоганнесбурзі.

2. Росія не відіграє важливої економічної ролі для Африки

Попри всі заяви Кремля та високий статус в Африці, Росія інвестує в її країни мало, не надає гуманітарної допомоги. А за словами аналітика Південноафриканського інституту міжнародних відносин у Йоганнесбурзі Стівена Грузда, «Китай та Європейський Союз є набагато більшими торговельними партнерами з Африкою», ніж Росія. Про це писали видання Associated Press та Voice of America.

3. Африканські країни прагнуть бути повноцінними гравцями на політичній арені

Лідери африканських країн «не можуть дозволити собі виглядати так, наче сидять на узбіччі», попри те, що вони не мають важелів впливу ні на Москву, ні тим паче на Київ. «Вони [африканські країни] мають сприйматися як проактивні». Про це заявив старший науковий співробітник південноафриканського Інституту досліджень безпеки Пріял Сінгх виданню Financial Times. А аналітик Кемерон Хадсон з американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень зазначив виданню Associated Press, що «континент з населенням 1,3 млрд осіб стає все більш упевненим на світовій арені», тож якщо африканські країни покинуть саміт із відчуттям, що до них Росія не прислухається, то можуть від неї дистанціюватися.

4. Президент ПАР Сиріл Рамафоса використає саміт для просування мирного плану

Видання Financial Times писало про те, що «президент Південної Африки Сиріл Рамафоса використає свою присутність на саміті для просування мирного плану». Саме цей план Рамафоса разом із трьома іншими африканськими президентами представляв під час візиту до Києва та Москви. Він передбачає не тільки вільну торгівлю в Чорному морі, але й важливість територіального суверенітету.

5. Після виходу із зернової угоди Росія може опинитися під критикою африканських країн через зростання цін на продовольство

Через вихід із зернової угоди світові ціни на продовольство зростатимуть, тож лідери африканських країн, можливо, почнуть критикувати Росію за цей крок. Також завдяки цьому деякі африканські країни стають ще більш залежними від Росії. Про це писало видання Politico. Також The Guardian писало про саміт Росія—Африка та зазначало, що Володимир Путін остерігається публічної критики.

17 червня Путін зустрівся з лідерами африканських країн і представив «договір про нейтралітет України». Цей договір нібито парафувала українська сторона під час переговорів навесні 2022 року.

На «документ» звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій, які визначили, що він — несправжній. На це вказують такі факти:

Отже, Путін показував африканським лідерам фейковий документ, розраховуючи на їхню непоінформованість.

На російському форумі, у грузинському сегменті фейсбуку та медіа, які поширюють прокремлівську риторику, 9 та 10 червня виклали фото з екоактивісткою Гретою Тунберг, яка тримає в руках нібито аркуш із написом: «Путін! Припини знищувати леопардів!». Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Myth Detector. Фото Грети Тунберг оброблено за допомогою програми. Насправді вона тримала аркуш із написом «Дозвольте Росії страйкувати за клімат», а саме фото опублікувала 14 травня 2019 року в твіттері, намагаючись закликати Росію долучитися до протестів проти кліматичної кризи.

Поширюючи цей фейк, пропагандисти намагаються дискредитувати екозахисницю Грету Тунберг і спотворити реальність, щоб показати, що Україна нібито програє. Мовляв, навіть потужна техніка не допомагає перемогти Росію, тож лишається тільки вмовляти не чіпати українців. Раніше «Детектор медіа» пояснював меседж, що західна техніка нібито недолуга й непридатна для використання в Україні.

Тезу про те, що Росія намагається припинити війну, яку Україна розв’язала у 2014 році, просував Путін на зустрічі з воєнкорами. Він заявив, що «не ми агресори, агресори — це вони [українці], а ми намагаємося припинити війну збройним способом».

Проте такі висновки безпідставні. Російський агітпроп систематично поширює тези про те, що нібито «Україна розв'язала війну ще у 2014 році», почала «вести бойові дії» проти «самої себе», а згодом «відмовилася сідати за стіл переговорів». З 2014 року російські пропагандисти використовували тактику підміни понять та розповідали про «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. А зараз росіяни проводять «спеціальну воєнну операцію» на території України.

Поширюючи такі меседжі, російські пропагандисти намагаються знайти виправдання своїм діям та перекласти відповідальність за них на жертву. Мовляв, Україна розпочала війну у 2014 році, а Росія зараз намагається її припинити. Проте саме Росія вторглась на територію України у 2014 році, почала війну на сході та окупувала Крим. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що війна в Україні почалася через заборону російської мови.

Кремлівські пропагандистські медіа та анонімні телеграм-канали поширюють відео, де голова Конституційного суду Росії Валерій Зорькін показує Путіну копію французької карти 17 століття, на якій начебто немає України. Російський диктатор сказав, що Україна — квазідержава, яку створила радянська влада. І додав: «Ну, ми знаємо, що ці землі просто входили до складу Речі Посполитої, а потім попросилися до складу Московського царства». Це — маніпуляція.

На брехню звернули увагу спеціалісти медіа «Вёрстка». Вони знайшли мапу картографа Гійома Сансона, копію якої показували Путіну. На карті є Україна, вона підписана як Vkraine ou Pays des Cosaques (Україна, або Країна козаків). Серед мап України відома його робота, створена в 1674 році. Цю карту можна знайти на сайті цифрової бібліотеки Національної книгозбірні Франції та її партнерів Gallica. Ба більше, Крим на карті не входить до складу Росії, а півострів обведений як окрема держава. У 17 столітті там розташовувалося Кримське ханство.

Агітпроп продовжує просувати ключові пропагандистські тези, що України не існувало, її створив Ленін. Про це говорить і сам російський президент, щоб виправдати повномасштабне вторгнення в Україну. Раніше «Детектор медіа» писав про те, що окупанти підготували псевдоісторичну методичку для навчання українських дітей на тимчасово окупованих територіях.

Такі повідомлення з’явилися в російських пропагандистських медіа. Їхні автори стверджують, що санкції проти Росії нібито не працюють і все свідчить про те, що санкції досягли свого піку чи дна. Мовляв, на Заході в розпачі через неефективність санкцій, тому Міжнародний кримінальний суд і видав ордер на арешт Володимира Путіна.  

На кейс в мережі звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Аналітики переконані: меседжі, що санкції не працюють, є елементом стратегії Росії, яка хоче уникнути відповідальності за власні воєнні злочини. Меседжі про те, що санкції Заходу не працюють, з’явилися в інформаційному просторі ще навесні минулого року. Тоді пропагандисти запевняли аудиторію, що санкції шкодять країнам, які їх накладають більше, ніж самій Росії. Мовляв, через ці санкції як Україна, так і країни ЄС взимку замерзнуть. Натомість у росіян все буде добре.

Західні експерти й справді досліджують ефективність санкцій. Однак ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна не є ескалацією тиску Заходу на Росію через те, що санкції нібито не працюють. Ордер на арешт видали у справі щодо депортації українських дітей до Росії. Тобто Європейський Союз висловив підтримку розслідуванням прокурора МКС.

Громадськість Грузії активно виступає проти прийняття у першому читанні закону «Про прозорість іноземного впливу», який здобув назву «російський закон». Його вважають аналогом сумнозвісної заборони «іноагентів» у Росії, що фактично придушила і без того слабкі голоси опозиції та унеможливила присутність всередині країни міжнародних моніторингових місій. Закон, прийнятий парламентом Грузії 7 березня 2023 року, передбачає створення реєстру «агентів іноземного впливу». Влада створить спеціальну відкриту базу організацій та фізичних осіб, якщо частка закордонних вливань в їхню діяльність становить хоча б 20%. Міністерство юстиції матиме право «спостерігати» за роботою потенційних «іноагентів» й отримувати необхідну інформацію, зокрема персональні дані. Прикметно, що голосування тривало з порушенням регламенту парламенту й без публічного обговорення. Попереду ще друге та третє читання, але оскільки закон має підтримку владущої партії «Грузинська мрія», ймовірно, парламент затвердить документ.

Закон маргіналізує ключові міжнародні організації, які моніторять права і свободи у Грузії. Саме так відбулося в Росії після прийняття відповідного закону у 2012 році. Також через ухвалення закону потенційно зменшиться фінансування опозиційних медіа, роботу яких підтримують із-за кордону. Крім цього, ухвалення закону може свідчити про фактичний відхід від євроінтеграційного курсу, про який Грузія заявила спільно з Молдовою та Україною (Асоційоване тріо). Закон може завдати удару по економіці Грузії. Грузинські підприємці отримують допомогу в межах європейської програми підтримки традиційних сфер малого та середнього бізнесу (приміром, у сфері винокуріння), а новий закон наразить на загрозу цю програму.

Держава дійшла до так званого «перехрестя Януковича», коли суспільство та влада мають діаметрально протилежні бачення розвитку Грузії, а суперечності сягнули піку після втраченого шансу на членство в ЄС у липні 2022 року.  На тлі цих перипетій у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику, з’явилася низка меседжів, спрямованих на дискредитацію протестного руху Грузії. Детальніше розглядаємо їх нижче.

* Сакартвело — назва Грузії, яку використовують самі ж її мешканці. Назву «Грузія» використовує Росія та ще 20 держав, зокрема й Україна; у більшості держав світу прийнята назва «Георгія» (або її похідні). На тлі погіршення відносин з Росією та російсько-грузинської війни 2008 року, офіційний Тбілісі закликає інші держави відмовитися від використання назви «Грузія» на користь Сакартвело чи «Георгія». Від назви «Грузія» в офіційних документах вже відмовилися Литва, Японія, Ізраїль, Південна Корея.