Російське агентство «РИА Новости» опублікувало колонку пропагандиста Кирила Стрельникова під заголовком «Забирайте Україну: "глибинна держава" США стала на бік Росії». У матеріалі автор стверджує, що аналітичний центр «Рада з міжнародних відносин» (CFR) нібито закликав «зливати Україну» заради вигідних економічних зв’язків із Кремлем. Ці твердження не відповідають дійсності. Фейки викрили фактчекери StopFake.

У своїй колонці Стрельников спотворив зміст аналітичної статті, написаної американським експертом Томасом Гремом. Хоча наведені цитати з матеріалу частково коректні, висновки, які приписав автор «РИА Новости» аналітичному центру, є вигаданими. Грем не закликав «здавати Україну», а зробив неупереджений огляд позицій США, Росії, України та Європи. Він констатував, що саміт на Алясці не змінив розкладу сил: Москва не відмовляється від війни, Трамп прагне переконати Путіна припинити бойові дії, а Київ і Брюссель застерігають від довіри до Кремля.

Пропагандист також поширив конспірологічну теорію, що CFR нібито є «глибинною державою США», яка керує світовою політикою. У тексті навіть згадується, що ця організація — «засновник Більдерберзького клубу та Всесвітнього економічного форуму». Насправді це неправда: CFR заснована у 1921 році в США як аналітичний центр у сфері зовнішньої політики, а Більдерберзький клуб і ВЕФ мають інше походження й відкриту діяльність.

Подібні вкиди вкладаються в типову стратегію російської пропаганди: перекручувати факти, підміняти експертний аналіз конспірологічними теоріями та поширювати дезінформацію про міжнародну підтримку і суверенітет України.

У мережі поширюють маніпулятивні повідомлення, нібито житловий будинок у населеному пункті Вирики-Воля в Люблінському воєводстві Польщі був зруйнований не російським дроном, а штормом, що стався ще за два місяці до атаки. Цей фейк викрили у StopFake.

Насправді факт удару російського безпілотника підтвердили самі господарі будинку. За їхніми словами, у ніч на 10 вересня вони дивилися новини про масований політ російських дронів, коли один із них врізався у дах їхнього помешкання. Внаслідок вибуху впав світильник у вітальні, а вибух чули й інші жителі села.

Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив, що тієї ночі в повітряному просторі країни зафіксували 19 російських безпілотників, значна частина яких залетіла з території Білорусі. Один із них пошкодив житловий будинок у Вириках-Волі, на щастя, ніхто не постраждав.

Як повідомило польське медіа RMF FM, на місці події працювали пожежники та інші екстрені служби. Мер ґміни Вирик Бернард Блащук підтвердив, що заняття у двох школах було скасовано, а наступного дня їх планували відновити. За його словами, рано-вранці він також чув шум літаків.

У Польщі ухвалили офіційне рішення про розслідування інциденту: ним займається військовий відділ Окружної прокуратури в Любліні. Загалом фрагменти російських безпілотників знайшли у 17 населених пунктах п’яти воєводств, найбільше — в Люблінському.

9 вересня розпочалася 80-та сесія Генеральної асамблеї ООН, де обговорювали теми миру, розвитку та прав людини. Тим часом кремлівська пропагандистська машина заявляла про підтримку цих ідеалів, водночас підриваючи їх на практиці. Брехню і маніпуляції росіян систематизували у EUvsDisinfo.

Однією з ключових тез росіян стали нібито заклики до миру. Російські медіа подають Володимира Зеленського «спраглим війни», а Захід — головною перепоною для миру. Насправді ж Кремль вкотре висуває ультиматуми, розраховуючи на повну капітуляцію України. З часу повномасштабного вторгнення у 2022 році Росія не проявила жодної зацікавленості у справжніх переговорах.

Ще один стійкий фейк стосується санкцій. Росія переконує, що економічні обмеження шкодять Європейському Союзу більше, ніж їй самій. Проте реальні дані свідчать про інше: цивільні галузі в Росії занепадають, бюджетний дефіцит зростає, а понад 40% витрат спрямовуються на оборону.

Кремль також намагається позиціювати себе як «захисника Глобального Півдня» та союзника BRICS. Утім, Росія роками дестабілізує регіони Африки й Латинської Америки, підтримує заколоти і воює проти власних сусідів. Насправді BRICS залишається неформальною асоціацією без чітких механізмів, а Кремль лише ілюзорно уявляє її інструментом для власних цілей.

Окремий блок дезінформації стосується хімічної зброї. Росія звинувачує Україну в її використанні, хоча саме російські війська неодноразово застосовували заборонені хімічні агенти на фронті, що підтверджують міжнародні організації.

Особливо цинічним є кремлівський наратив про українських дітей. Попри докази депортації понад 20 тисяч неповнолітніх до Росії, де їх незаконно всиновлюють, піддають примусовій русифікації та навіть військовій підготовці, Москва заперечує злочин і називає це «евакуацією». Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт Володимира Путіна та його «уповноваженої з прав дитини» Марії Львової-Бєлової.

Російська пропаганда на міжнародній арені працює за звичним сценарієм — проєкція, заперечення та відволікання. Її мета — виправдати агресію, приховати воєнні злочини та підірвати довіру до України і її партнерів.

Російська пропаганда заявила, що 4 вересня 2025 року удар балістичною ракетою було завдано по промисловому підприємству в Чернігові. Насправді метою атаки були не промислові чи військові об’єкти, а міжнародна гуманітарна місія з розмінування. Фейк викрили StopFake.

Орієнтовно о 14:55 російські війська випустили балістичну ракету «Іскандер-М» по району блокпоста на в’їзді в село Новоселівка біля Чернігова. У результаті удару постраждали співробітники міжнародної гуманітарної організації «Данська рада у справах біженців» (DRC), які займалися розмінуванням територій для відновлення доступу до інфраструктури, сільськогосподарських угідь та житлових будинків. Загинули двоє людей, ще восьмеро отримали поранення.

Омбудсман Дмитро Лубінець кваліфікував атаку як грубе порушення міжнародного гуманітарного права. У DRC наголосили, що «гуманітарні працівники ніколи не повинні ставати мішенню під час виконання життєво важливої роботи». Заступник міністра економіки Ігор Безкаравайний підтвердив, що це був перший зафіксований випадок ракетного удару безпосередньо по гуманітарній місії під час її діяльності.

Міністр закордонних справ Данії Ларс Льокке Расмуссен назвав удар доказом небажання Кремля припиняти війну.

Атака на гуманітарну місію стала черговим епізодом у систематичних ударах Росії по цивільних об’єктах. Кремль регулярно атакує лікарні, школи та енергетичну інфраструктуру України, а потім поширює дезінформацію, намагаючись виправдати свої воєнні злочини.

Російські заяви про нібито «грубі процедурні порушення» в роботі Арбітражного трибуналу Постійної палати третейського суду в Гаазі та «нелегітимний склад суду» є безпідставними й покликані відвернути увагу від справжньої мети Кремля – уникнути відповідальності за агресію проти України. Маніпуляції викрили StopFake.

Ще в листопаді 2018 року російські військові протаранили, обстріляли та захопили в нейтральних водах Керченської протоки три українські військові кораблі разом з екіпажами. Міжнародний суд з морського права зобов’язав Росію негайно звільнити 24 українських моряків і повернути Україні кораблі «Бердянськ», «Нікополь» та «Яни-Капу». Однак ще на етапі слухань Росія відмовилася брати участь у засіданнях і від початку демонструвала готовність ігнорувати будь-які рішення.

У квітні 2019 року Україна подала позов проти Росії до арбітражу відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року. Постійна палата третейського суду виконувала функції реєстратора у цій справі, а слухання розпочалися восени 2021 року. Росія намагалася оскаржити юрисдикцію трибуналу й навіть домогтися відводу суддів, вигадуючи «процедурні порушення» для затягування процесу, але всі ці спроби провалилися.

29 липня 2025 року Арбітражний трибунал відхилив заперечення Росії та підтвердив свою легітимність чотирма голосами проти одного, причому проти голосував лише російський суддя Олександр Вилегжанін. Після цього Кремль заявив про вихід із процесу, що подається пропагандою як «зупинка розгляду». Насправді формальний вихід Росії не означає завершення провадження, і Україна продовжує відстоювати свою позицію.

У Міністерстві закордонних справ України наголошують: дії Кремля є спробою уникнути міжнародно-правової відповідальності за захоплення українських військових кораблів і дев’ятимісячне утримання 24 моряків у російських в’язницях. «Усвідомлюючи невідворотність відповідальності, Росія поспіхом заявила про вихід із процесу на фінальному етапі», – підкреслили в МЗС.

Російський агітпроп продовжує масовану інформаційну кампанію проти України, намагаючись переконати світ у нібито миролюбності Кремля та звинувачуючи Київ у «зриві переговорів». Насправді саме Україна підтримує мирні ініціативи союзників, виступає за припинення вогню і неодноразово пропонувала Росії конкретні кроки до перемир’я. Найголовніші маніпуляції проаналізували StopFake.

Один із поширюваних наративів стверджує, що «будь-яка інтенсифікація бойових дій негативно впливає на мирне врегулювання, а Україна заважає мирним переговорам». Насправді українське керівництво неодноразово заявляло про готовність до повного припинення вогню. Київ пропонував Москві «тишу в небі» — зупинку ракетних і дронових атак, «тишу на морі» для гарантії безпеки в Чорному морі, а також реальні кроки довіри: звільнення полонених і повернення депортованих дітей. США та ЄС підтримали українські ініціативи, проте жодну з них Росія не прийняла, натомість продовжуючи удари по цивільних.

Інший фейк полягає у твердженні, що «Зеленський саботує зустріч із Путіним, поводиться зухвало і зриває мирні зусилля США». Насправді Україна погодилася на прямі переговори на рівні лідерів, підтримавши ініціативу президента США Дональда Трампа. Водночас саме Росія уникає конкретної відповіді і намагається «зістрибнути» з переговорів, продовжуючи масовані атаки. Отже, саме Кремль блокує зустріч на найвищому рівні.

Ще один поширений наратив — «Європа та Київ висувають неприйнятні умови, наприклад, введення натовських військ в Україну, аби зірвати переговори». Це відверта маніпуляція. Ідеться лише про післявоєнні гарантії безпеки, які допоможуть Україні уникнути повторного вторгнення Росії. Президент Зеленський наголошував: ключовими чинниками є сильна українська армія, міжнародні безпекові гарантії та економічний тиск на агресора. Натомість Росію не влаштовує ідея незалежної та захищеної України, тому вона й надалі просуває дезінформаційні тези.

Таким чином, усі ці наративи є елементами кремлівської пропаганди, спрямованої на дискредитацію України та її союзників у світі.

У соціальних мережах поширюється скриншот нібито з телеграму, де йдеться про пошук українців для написання негативних відгуків на російську програму MAX.

Про це повідомляє StopFake.

Насправді фактчекери не виявили жодної публікації з таким змістом у телеграмі за допомогою внутрішніх пошукових систем. Це дає підстави вважати, що скриншот є підробкою.

На фейковість також вказує сам текст «оголошення» — в ньому багато мовних помилок, типових для автоматичного перекладу з російської на українську. Зокрема, абсурдне словосполучення «публікації відкликання» замість «публікації відгуку».

Поширення подібної інформації переважно анонімними телеграм-каналами та російськими медіа свідчить про чергову інформаційну спецоперацію Кремля, спрямовану на дискредитацію українського інформаційного простору та створення образу «інформаційної війни» проти Росії.

Фактчекери з проєкту «Вистиномер» викрили два фейки про «конфігурацію миру» в Україні та легітимність влади України, які ширяться у македонському сегменті соцмереж.

«Зеленський нелегітимний»

У проросійських дописах висміюють пропозицію Емманюеля Макрона щодо переговорів між Володимиром Зеленським і Володимиром Путіним у Швейцарії. Автори поширюють твердження, що «Зеленський нелегітимний президент» і його «мандат закінчився», тож Путін нібито не сяде з ним за стіл переговорів. Це неправда. Відповідно до закону України про воєнний стан, повноваження президента автоматично продовжуються на час дії воєнного стану, а вибори не проводяться. Зеленський залишається легітимним главою держави. У «Вистиномер» наголошують: саме Кремль роками поширює цю вигадку. При цьому набагато доречніший приклад нелегітимності – це сам Путін, адже за чверть століття його правління Росія не бачила ані вільних, ані чесних виборів, а більшість опонентів режиму опинилися за ґратами, були вбиті чи змушені емігрувати.

«ЄС та Україна не фактор у переговорах»

Інший фейк стверджує, що долю миру нібито вирішують лише Дональд Трамп і Володимир Путін, ані Україна, ані Євросоюз не мають впливу. Насправді це маніпуляція. Перед самітом у США канцлер Німеччини Фрідріх Мерц організував у Берліні підготовчу конференцію за участю європейських лідерів, представників Єврокомісії, НАТО й самого Зеленського. Згодом у Вашингтоні відбулася широка зустріч, де США, ЄС, НАТО та Україна узгоджували питання безпеки. Тож твердження про «відсутність ролі» України та ЄС – відверта неправда. Фактчекери нагадують: саме Україна є жертвою агресії й реалізує своє право на самооборону, а європейські партнери системно підтримують її в цьому.

Таким чином, обидва приклади демонструють єдність наборів тем для маніпуляцій, які російські пропагандисти застосовують на світовій арені. 

У мережі поширюють неправдиву інформацію, нібито Україна обстрілює територію Росії під час мирних переговорів. При цьому наводять «доказ» від нідерландської журналістки Соні ван ден Енде, яка заявила, що такі дії свідчать про небажання України завершити війну. У чому маніпуляція, розповіли VoxCheck.

Соня ван ден Енде з 2022 року проживає у Москві та активно просуває вигідні Кремлю тези. Як людину із закордону її запрошують коментувати світову політику російські державні медіа. Ван ден Енде відвідувала тимчасово окуповані території, поширювала звинувачення проти українських військових, а також була «спостерігачкою» на російських псевдореферендумах. Її діяльність регулярно критикують у Європі, називаючи інструментом російської пропаганди.

У ніч проти 16 серпня 2025 року, коли в Алясці відбувалася зустріч президентів США та Росії, бойові дії тривали без зупинок. За даними Генштабу, напередодні відбулося 139 бойових зіткнень, Росія застосувала ракети й понад дві сотні авіабомб. Попри це ван ден Енде поширила твердження, що Україна відкрила вогонь по Росії, замовчуючи при цьому, що росіяни обстрілювали Україну тієї ж ночі й використовували балістичні ракети та дрони.

Такі повідомлення покликані перекласти відповідальність за продовження війни на Україну. Насправді ж вимога припинити бойові дії має бути адресована Росії, яка почала агресію і прагне захопити українські території.

Російські медіа поширюють черговий фейк про нібито «зраду» з боку Києва щодо громадян України, депортованих із Росії та заблокованих на кордоні з Грузією. Пропагандистські ресурси, зокрема агентство ТАРС, стверджують, що українська влада відмовляється приймати своїх громадян і залишила їх напризволяще. Однак ці повідомлення не відповідають дійсності, і фейк спростували StopFake.

За версією кремлівських ЗМІ, на кордоні перебуває до 90 українців, частина з яких нібито оголосила голодування. ТАРС, посилаючись на грузинський телеканал «Імеді», поширило заяву, що українці «не мають претензій» до грузинської сторони, а всі їхні вимоги спрямовані до Києва. Однак насправді, як зазначають у Грузії, ці люди не мають належних документів для перетину кордону, серед них є особи, які відбували покарання за тяжкі злочини, а також хворі на туберкульоз. Саме ці обставини унеможливлюють їхній в’їзд до країни.

Більше того, МВС Грузії наголошує, що йшлося не про «претензії», як це подало російське агентство, а про відсутність «конкретних вимог» до грузинської сторони. Таким чином, російські медіа перекрутили слова, аби створити враження, що українці мають проблеми лише з Києвом.

Українська влада активно працює над вирішенням ситуації. У РНБО пояснили, що депортовані — це переважно люди, яких Росія незаконно вивезла з окупованих територій до своїх в’язниць, а після завершення строку покарання просто відпустила з довідками, які не є документами для перетину кордону. Українське консульство у Тбілісі готове оформлювати посвідчення на повернення, але лише для тих, чиє громадянство підтверджено. Частина громадян уже змогла повернутися додому через територію Молдови, і переговори з Кишиневом тривають.

Водночас Москва намагається використати тему для дискредитації України у переговорах про обмін полоненими. Кремлівські чиновники та російські ЗМІ заявляють, що Київ відмовляється приймати своїх військових, хоча насправді саме Росія блокує обмін за принципом «усіх на всіх». Такі фейки є частиною інформаційних операцій, покликаних підірвати довіру до української влади та посіяти недовіру серед суспільства.

Російські медіа поширюють заяву Володимира Путіна про те, що Україна нібито «завищує кількість вивезених до Росії неповнолітніх» і що насправді такої кількості дітей «не існує». Це твердження є неправдивим і не відповідає дійсності. Маніпуляцію спростували фактчекери із StopFake.

На відміну від заяв Кремля, незалежні міжнародні організації, зокрема ООН, Human Rights Watch, ОБСЄ, Amnesty International та інші, неодноразово підтверджували факти масового насильницького переміщення українських дітей. За оцінками експертів, Росія вивозила неповнолітніх із тимчасово окупованих територій без згоди батьків, змінювала їм громадянство, імена та місце проживання, що ускладнює точний підрахунок постраждалих. Утім, масштаб трагедії вимірюється десятками тисяч дітей.

Зокрема, Yale’s Humanitarian Research Lab зібрав докази про викрадення понад 30 000 українських дітей із понад 100 різних населених пунктів. Український державний проєкт Bring Kids Back UA підтверджує наявність 19 546 депортованих дітей, з яких 1 480 повернулись в Україну.

Росіяни поширюють тезу, що держави НАТО готують воєнну провокацію проти Росії в Калінінградській області. Чому це фейк, розповіли у SPRAVDI.

Як джерело інформації про можливу провокацію російська пропаганда називає експерта прокремлівського телеканалу RT Ральфа Німаєра. Німаєр також відомий зв’язками з радикальними і проросійськими рухами, зокрема з угрупованням «рейхсбюргерів», частина якого навіть планувала державний переворот. 

Як з’ясували фактчекери The Insider, Німаєр і кремлівська пропаганда називають «провокаціями НАТО» збої в роботі GPS у Балтійському регіоні. Насправді ці проблеми фіксують незалежні джерела — польські науковці, авіакомпанія Finnair, американський Фонд стійкої навігації та синхронізації, Інститут вивчення війни (ISW) та OSINT-дослідники.

Від глушіння GPS потерпають самі країни-члени НАТО. Наприклад, у 2024 році Finnair тимчасово скасовувала рейси між Гельсінкі й Тарту. А Британські військово-повітряні сили повідомили про 142 випадки втрати GPS-навігації під час польотів над Східною Європою лише з січня по квітень 2024 року.

Дослідження Морського університету в Гдині та Німецького аерокосмічного центру (DLR) підтвердили, що джерело глушіння сигналу — це російська територія. За допомогою наземних моніторингових станцій і даних авіатрафіку вони виявили, що перешкоди надходять із Калінінградської області, зокрема з району селища Окуньово та міста Балтійськ. Там розміщені підрозділи радіоелектронної боротьби ЗС Росії, зокрема система «Мурманськ-БН», здатна глушити сигнали на тисячі кілометрів.

Російські пропагандистські канали поширюють заяву голови МЗС Росії Сергія Лаврова про те, що нібито Росія вперше у своїй історії веде війну без союзників проти всього Заходу. Насправді ця теза є маніпулятивною — її викрили фактчекери проєкту VoxCheck.

Фактчекери звертають увагу, що насправді Росія веде повномасштабну війну проти України, а не проти всього Заходу. Україна справді отримує військову допомогу від держав ЄС та НАТО, проте бойові дії відбуваються на її території, і основну частину Збройних сил становлять українські громадяни. Іноземці, які воюють на боці України, служать у її Силах оборони за контрактом і не представляють армії інших держав.

До того ж у війні проти України Росія має союзників. Білорусь ще на початку повномасштабного вторгнення надала свою територію як плацдарм для наступу, а також дозволила запуск ракет по українських містах. Крім того, вона передавала Росії військову техніку. За міжнародним правом це вважається прямою участю в агресії.

Підтримку Росії надає й Північна Корея. За оцінками української розвідки, КНДР передала Росії сотні артилерійських систем і понад 6 мільйонів артилерійських снарядів. Голова ГУР Кирило Буданов казав, що приблизно 40% боєприпасів Росії надходить саме з Північної Кореї. Крім того, це єдина країна, яка офіційно надіслала своїх військових для підтримки Росії — наразі їх використовували у боях у Курській області.

Іран також долучився до підтримки, постачаючи Росії дрони-камікадзе Shahed та допомагаючи налагодити їх виробництво на території Росії. Ці безпілотники активно використовуються під час масованих атак по Україні.

Заяви про «війну Росії проти всього Заходу» мають на меті применшити роль України в опорі агресору і виправдати невдачі російської армії. Крім того, пропаганда намагається виставити Росію «жертвою», яка нібито самотужки захищається від потужного блоку країн. У реальності ж саме Росія розв’язала неспровоковану агресію проти України ще у 2014 році, а підтримка з боку Заходу є відповіддю на цю агресію, а не проявом прямої участі у війні.

У проросійських ЗМІ поширюється черговий фейк про те, що Україна нібито масово використовує хімічну зброю. Вони посилаються на статтю в італійському медіа L’Antidiplomatico, де начебто наведено «переконливі докази» змови України з НАТО та Організацією із заборони хімічної зброї. У публікації стверджується, що Україна понад 500 разів порушила міжнародну конвенцію, а Росія, мовляв, викриває ці злочини на основі «документів і фактів». Дезінформацію викрили фактчекери проєкту StopFake.

Насправді матеріал в італійському виданні є лише короткою заміткою, побудованою винятково на заявах російського генерала Олексія Ртіщева. Жодних доказів чи підтверджених даних у ньому немає. Видання не наводить жодного посилання на міжнародні або незалежні джерела. Єдина «доказова база» — слова російського військового, який обвинувачує Україну без жодного обґрунтування.

При цьому L’Antidiplomatico має довгу історію поширення прокремлівської дезінформації. У 2018 році аналітики DisinfoLab назвали цей ресурс одним із головних рупорів російської пропаганди в Італії. У 2022 році Newsguard Technologies включили сайт до переліку найменш надійних італійських медіа, охарактеризувавши його як джерело неправдивого контенту, що регулярно публікує кремлівські наративи. Серед поширених фейків — твердження про буцімто постановочні масові поховання в Ізюмі після деокупації, що було спростовано як українськими, так і італійськими фактчекерами. Також видання публікувало дезінформацію про вакцинацію та глобальні змови — типові теми для російських інформаційних операцій.

Окремо пропагандисти заявляють, що Росія передала до Організації із заборони хімічної зброї «беззаперечні докази» проти України. Але у звіті ОЗХЗ від 26 червня 2025 року йдеться зовсім про інше: організація підтвердила застосування хімічної речовини CS (2-хлоробензальмалононітрил) саме російськими військами проти українських сил. Цю інформацію підтвердили незалежні лабораторії, а також розвідки Німеччини та Нідерландів. За їхніми даними, російські війська використовують газ, щоб змусити українських бійців вийти з укриттів, після чого відкривають вогонь.

Цей фейк — не перша спроба звинуватити Україну у використанні хімічної зброї. Детектор медіа неодноразово спростовував подібні твердження в матеріалах про «лабораторії смерті», «експериментальні полігони» та нібито постачання фосфорних боєприпасів Азербайджану. Усі ці наративи не підтверджуються жодними доказами й використовуються Росією для дискредитації України на міжнародному рівні.

Російський політик Дмитро Медведєв знову оприлюднив пропагандистські заяви, вигадуючи нові терміни на кшталт «депаразитизація» та «дебандерізація» України. У своїх висловлюваннях він цинічно говорить про «демократизацію», хоча сам мешкає у країні, де знищено політичну опозицію, вільні медіа працюють в еміграції, а вибори давно втратили конкуренцію. Цю дезінформацію викрили фактчекери проєкту «БезБрехні».

Як зазначив керівник проєкту Олександр Гороховський, нова термінологія, яку просуває Медведєв, — це пропагандистська абракадабра, покликана приховати справжню мету російської агресії. За словами експерта, під виглядом «оздоровлення» Кремль намагається виправдати геноцид українського народу, знищення національної ідентичності, поневолення економіки та насадження власної диктаторської моделі.

Такі словесні конструкції, як «дебандерізація», по суті означають спробу стерти історичну пам’ять українців, а «депаразитизація» — звинувачення України у надмірній залежності від Заходу. Під терміном «демілітаризація» ховається прагнення роззброїти державу, щоби легше її захопити. А «демократизація» в уявленні російської верхівки — це фактично нав’язування авторитарного режиму.

Медведєв виступає з пропагандою про демократичні цінності, але сам представляє систему, в якій придушено будь-які прояви політичної конкуренції, опозиція ліквідована, незалежна преса змушена рятуватися за кордоном, а Конституцію країни переписали під одну особу. Він також звинувачує Україну в «превентивних ударах», водночас закликаючи до них сам і забуваючи, що саме Росія розв’язала війну.

Паралелі, які Медведєв проводить між Україною та нацистською Німеччиною, не витримують критики. Справжні воєнні злочини відбуваються з боку Росії: трагедії Бучі, Ірпеня, Ізюма, масові катування, депортація українських дітей — усе це повторює практики СС та концтаборів. Заявами про «остаточне вирішення українського питання» російська влада демонструє геноцидні наміри.

Попри звинувачення в «паразитизмі», саме Україна протягом трьох десятиліть будувала незалежну економіку, тоді як Росія залишається залежною від експорту нафти, газу та військової допомоги з боку авторитарних режимів. Водночас Росія скуповує дрони в Ірані та боєприпаси в КНДР, тоді як Україні намагаються заборонити навіть оборонятись.

У підсумку, Медведєв не просто вигадує нові слова — він намагається створити концептуальну основу для геноциду під виглядом «оздоровлення». Справжній «Третій Рейх» сьогодні — не в Києві, а у Москві, де влада, як колись Гітлер, обіцяє мир лише в обмін на території, життя та покору.

Пропагандистські анонімні телеграм-канали знову поширюють маніпуляцію, буцімто тепер назву «Росія» можна писати з малої букви згідно з українським правописом, зокрема в офіційній комунікації. «Детектор медіа» розібрався, чи справді це так. 

Що насправді? Національна комісія зі стандартів державної мови справді обговорила питання написання назви країни-агресора ще на засіданні від 15.09.2023 (протокол № 83). Під час обговорення до уваги було взято «героїчну боротьбу Українського народу» за незалежність, звернення в соціальних мережах тодішньої віцепрем’єр-міністерки — міністерки з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук та офіційні листи від Інституту української мови НАН України.

За результатами засідання, написання назв «російська федерація», «росія», «москва», «московія», «московське царство», «російська імперія»», «державна дума рф» тощо з малої букви було прийняте як таке, що не є відхиленням від норм української мови в текстах неофіційного характеру.

Що це змінює? По факту, нічого. Дане рішення не є підставою вносити зміни в офіційний правопис та стосується лише неформального спілкування.

Ще раніше міністр освіти Оксен Лісовий висловився на підтримку написання назви «Росія» з малої літери і додав, що «правопис "рф" з великої літери — помилка, але вимога нормопроєктування», адже інакше Міністерство юстиції не зареєструвало б наказів Міносвіти.

Отже, згадуючи назву країни-агресора в офіційних документах, варто дотримуватися норм чинного правопису, проте в міжособистісному спілкуванні обмежень на використання малої чи великої літер немає. 

Раніше цю маніпуляцію також фіксували фактчекери проєкту «По той бік новин». 

Пропагандисти спекулюють на цій темі з метою виставити боротьбу та стійкість українського народу на посміховисько та зобразити зусилля нашої держави у відстоюванні суверенітету й  незалежності марними. 

Підготувала Анастасія Сизоненко

У Німеччині фіксується зростання активності російських спецслужб, зокрема в сферах шпигунства, кібератак, дезінформації та диверсій. За словами голови Військової контррозвідки (MAD) Мартіни Розенберг, нинішні методи нагадують часи Холодної війни, однак є набагато витонченішими. Про це повідомило німецьке видання ntv.

«Ми спостерігаємо значне зростання випадків шпигунства та гібридних операцій. Дії стали масовішими й агресивнішими», – зазначила Розенберг. Вона додала, що російські спецслужби не лише відтворюють методи Холодної війни, а й активно розширюють свій «гібридний інструментарій».

У Німеччині фіксують спроби російських агентів проникати через треті країни, створювати мережі впливу та налагоджувати особисті контакти для вербування. Під особливою загрозою — люди з подвійним громадянством або зв’язками з Росією. За словами Розенберг, такі особи можуть бути піддані тиску, особливо під час поїздок до РФ чи її союзників.

Окрему небезпеку становить дезінформація, поширення якої — частина гібридних атак. Також було зафіксовано спроби шпигунства біля військових об’єктів, саботаж елементів інфраструктури, атаки дронами та втручання в ІТ-системи. Наприклад, нещодавно у кораблях німецького флоту виявили пошкоджені кабелі, металеві ошурки в двигунах і навіть мастило в системах питної води.

Особливу увагу MAD приділяє створенню німецької бригади у Литві, яка стане частиною сил НАТО на сході. У зв’язку з цим військовій контррозвідці надали ширші повноваження.

«Ні для кого не секрет, що Німеччина як логістичний центр пересування сил НАТО є постійною мішенню іноземних спецслужб», – наголосила Розенберг. Вона закликала громадян бути пильними й повідомляти про підозрілі дії відповідним органам.

Наразі боротьба зі шпигунством і саботажем знову стала головним завданням MAD — так само, як це було в період напруження між Сходом і Заходом у XX столітті.

Проросійські анонімні телеграм-канали поширюють чергову дезінформацію: червень 2025 року нібито став другим місяцем (після лютого 2022 року) за кількістю територій, що перейшли під контроль Росії. 

Команда VoxCheck розвінчала цю маніпуляцію. Після лютого-березня 2022 року другим місяцем за показником найбільшої кількості захоплених РФ територій з початку повномасштабного вторгнення є листопад 2024 року. Тоді було окуповано 730 кв. км. українських земель.  У лютому-березні 2022 року було окуповано 120 тис. кв. Км., — повідомляє американський аналітичний центр CSIS.

У статистиці, поданій аналітичним проєктом DeepState 1 липня 2025 року, дійсно вказано, що за червень 2025 року Росія окупувала 556 кв. Км. Проте це число, хоч і є значним, не є рекордним.

Поширенням цього фейку пропагандисти намагаються драматично перебільшити власні успіхи на полі бою та посіяти паніку в українському суспільстві.

Підготувала Анастасія Сизоненко

Пропагандистські телеграм-канали та прокремлівські медіа стверджують, що Франція офіційно визнала Росію своїм противником, подаючи це як підтвердження ворожості Парижа та ескалації конфлікту між Парижем і Москвою. Маніпулятивне твердження про те, що начальник Генерального штабу оборони Франції Тьєррі Буркхард нібито назвав Росію головним ворогом Франції в Європі розвінчали фактчекери StopFake. 

Пропагандисти приписують Буркхарду цитату: «Москва через свій менталітет частіше поводиться як деструктивна, а не творча сила, вміє створювати проблеми і робить це вельми успішно». Деякі Z-блогери супроводжують це образливими коментарями, намагаючись висміяти позицію французького генерала.

Насправді, це твердження є спотвореним та вирваним з контексту. Слова Буркхарда стосувалися сприйняття Франції з боку Кремля. Він прямо заявив: «La Russie considère la France comme son ennemi numéro un en Europe» — «Росія вважає Францію своїм ворогом номер один у Європі». Цю заяву генерал зробив 11 липня 2025 року на пресконференції, присвяченій аналізу загроз, з якими стикається Франція. У своєму виступі він підкреслив, що війна в Європі — це не абстрактна перспектива, а вже реальність. За його словами, «ця війна – не просто ризик, вона вже тут», і він закликав до «колективного пробудження».

Генерал підкреслив, що Росія веде гібридну війну в інформаційному просторі, кіберсфері, морських глибинах, космосі та повітрі. Він також повідомив, що російські підводні човни регулярно заходять у Північну Атлантику, а потім з'являються в Середземному морі, щоб «контролювати зони, важливі для Франції». Крім того, Росія використовує супутники для шпигунства та втручання в роботу французького обладнання. З повною записом пресконференції генерала Тьєррі Буркхарда можна ознайомитися за посиланням. 

Таким чином, маніпуляція полягає в підміні суб'єктів висловлювання: пропагандисти приписали вищому військовому керівництву Франції слова та політичну позицію, яких насправді не було. Це типовий прийом дезінформації, при якому реакція на агресію подається як її причина. Такі спотворення мають на меті представити Захід у ролі агресора, а Росію – в образі «вимушеного відповідача».

Прокремлівська пропаганда систематично використовує подібні маніпуляції, щоб розмити реальну картину того, що відбувається. З початку повномасштабного вторгнення в Україну російська влада прагне перекласти відповідальність за ескалацію на західні демократії. Просуваючи наратив про те, що саме Франція, США чи НАТО «першими назвали Росію ворогом», Кремль намагається створити образ «обложеної фортеці».

Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров знову вдався до дезінформації. Цього разу він нібито передав держсекретарю США Марко Рубіо добірку цитат українських високопосадовців, у яких ті начебто закликають до знищення «русні». Насправді ці заяви вирвані з контексту, перекручені або вигадані. Пропагандистські потуги головного російського дипломата спростували фактчекери з проєкту «Без брехні».

У своїй заяві Лавров стверджував, що українське керівництво — зокрема президент Володимир Зеленський, керівник Офісу президента Андрій Єрмак, прем’єр-міністр Денис Шмигаль і радник Єрмака Михайло Подоляк — нібито відкрито говорили про потребу фізично знищувати росіян.

Проте фактчекери наголошують: подібні заяви — типова спроба Кремля перекласти відповідальність за війну на Україну, виставивши її владу «терористичною», «нацистською» та «антиросійською». Ці заяви є  підміною причин і наслідків: жорстка риторика українських посадовців — не причина, а наслідок повномасштабної війни, розв’язаної Росією. Заяви українських лідерів — відповідь на масові вбивства, бомбардування та геноцид, що триває з лютого 2022 року.

Як підтверджує звіт Моніторингової місії ООН, станом на липень 2025 року внаслідок вторгнення Росії в Україні загинуло щонайменше 13 580 цивільних осіб, серед них 716 дітей, і ще понад 34 тисячі було поранено. У червні 2025-го кількість загиблих цивільних стала рекордною за останні три роки.

Ще одна маніпуляція Лаврова — спроба прирівняти будь-яку критику дій Росії до «русофобії». Така риторика ігнорує ключове: йдеться не про ворожість до культури чи народу, а про осудження або протидію агресії, воєнним злочинам і геноциду, скоєним державою-агресором.

Цинізм Лаврова особливо кричущий на тлі справжніх закликів до геноциду з боку російських пропагандистів. Зокрема, Антон Красовський, ексдиректор RT, заявляв, що українських дітей «треба топити». Його вже засудили в Україні. Володимир Соловйов неодноразово закликав до масових ударів по українських містах і «карання» всіх українців без винятку. А сам Лавров порівнював Зеленського з Гітлером, заявляв, що український президент — «нацист» і «зрадник єврейського народу».

Ці приклади демонструють, що справжнє джерело мови ненависті та закликів до знищення — не Київ, а Москва. Кремль не просто воює — він намагається виправдати злочини через брехню, яка щоразу дедалі більше втрачає переконливість в очах світу.

У мережі з’явилася нова комп’ютерна гра «Squad 22: ZOV», створена на замовлення Міністерства оборони Росії. Це не просто черговий бойовик, а відверта пропагандистська продукція, яка просуває пропаганду Кремля щодо війни проти України. У неї зіграли польські фактчекери з проєкту Demagog — і виявили численні маніпуляції, підміну реальності та виправдання військових злочинів.

У грі гравець керує підрозділом російських військових, що беруть участь у штурмах українських міст, зокрема Маріуполя й Авдіївки. Українських військових у грі називають «гнидами», а цивільне населення в принципі не згадується — хоча в реальності саме цивільні найбільше постраждали від російських атак на Маріуполь, де, за різними оцінками, загинуло понад 20 тисяч людей.

Автори гри працювали в тісному контакті з російськими військовими та ветеранами, а персонажі відтворюють образи справжніх учасників вторгнення — наприклад, Владислава «Струни» Головіна. Його образ активно використовується в навчальних матеріалах для кадетів проросійської організації «Юнармія». Гру також рекламують як «частину освітнього процесу» в цій структурі, що має виразно мілітаристський і націоналістичний характер.

Назва «ZOV» — це пряме посилання на символіку російського вторгнення, яка використовувалася з перших днів повномасштабної агресії. У вступному ролику до гри звучить теза: «Коли дипломатія зазнає поразки, в бій ідуть воїни», — це калька з російського наративу про нібито «вимушене» вторгнення до України.

Оглядаючи геймплей, фактчекери зазначають: гра зображує дії російських військових як «хірургічно точні» та безпечні, а ворожі сили — безликими мішенями. У місії зі штурмом житлового будинку в Маріуполі немає жодного натяку на присутність цивільних, хоча в реальному житті саме такі райони стали мішенню масових обстрілів.

Незважаючи на пропагандистську подачу, гра не здобула очікуваної популярності — на піку в неї одночасно грали лише 50 користувачів. На платформі Steam гра отримала «змішані» оцінки, однак значна частина відгуків стосується не геймплею, а підтримки чи критики її змісту. У позитивних відгуках звучать фрази на кшталт «слава російським солдатам», у негативних — згадуються воєнні злочини Росії в Маріуполі.

Продюсером гри є Олександр Толкач — колишній розробник військових симуляторів, зокрема «War Thunder». За даними журналістів, він може бути пов’язаний з російською розвідкою. У коментарях він прямо визнає, що гра створена, щоб показати: «Росії нічого не загрожує», попри санкції й ізоляцію.

Фактчекери з Demagog застерігають: з огляду на збільшення впливу відеоігор як медіа, використання цього формату для промивання мізків стає дедалі небезпечнішим. Особливо, якщо гравець — молода людина, яка проводить у грі години, не сприймаючи інформацію критично. У майбутньому такі продукти можуть бути ще ефективнішими, якщо за їхнє створення візьмуться професійні студії з великими бюджетами.

І хоча «Squad 22: ZOV» технічно слабка й не стала хітом, її поява — тривожний сигнал. Це приклад того, як сучасні ігри можуть використовуватися як інструмент не лише пропаганди, а й прямих психологічних операцій.

Про інші приклади російської пропаганди в російських комп'ютерних іграх читайте в тексті «Детектора медіа»: «Поринь у віртуальний світ і повернися "ватником": як Росія поширює свою пропаганду через відеоігри».

У Центрі протидії дезінформації та інформаційної безпеки підготували звіт про маніпуляції Росії темою повернення тіл загиблих військовослужбовців. Повний текст звіту доступний за посиланням.

У звіті ЦПД стверджують, що головна мета маніпуляцій щодо військовополонених — примусити українців перестати чинити спротив Росії.

Які маніпуляції і фейки про військовополонених росіяни поширили від 22 лютого 2022 року, читайте за посиланням

Нові російські підручники з історії включають цілий розділ про "спецоперацію" в Україні, перетворюючи освіту на інструмент військової пропаганди. Експерти проєкту EUvsDisinfo проаналізували, як Кремль переписує історію для виправдання агресії.

Більшість істориків погоджується, що шкільні підручники з історії не повинні висвітлювати поточні події — зазвичай необхідна певна історична дистанція, щоб осмислити епоху. Але це правило явно не стосується нових російських підручників історії, затверджених державою, які курував і частково писав помічник Путіна Володимир Мединський. Новий підручник для 11 класу не просто висвітлює події останніх 20 років — він включає цілий розділ про війну, яка досі триває: російське вторгнення в Україну.

Причина проста. Ці книги не намагаються аналізувати минуле. Кремль написав їх, щоб переглянути історію та адаптувати під пропагандистські потреби сьогодення. Розділ про "спеціальну військову операцію" — офіційний евфемізм для російської війни проти України — це місце, де всі прокремлівські дезінформаційні наративи, що виправдовують російську війну, збираються разом, щоб завершити пропагандистський пазл.

Війна як акт «миротворчості»

Міф про "мирну Росію" — нібито морально вищу країну, яка ніколи не починає війн, хіба що абсолютно змушена захищатися — або когось захищати.

Цього разу твердження доведено до крайності. Учням розповідають, що Росія мусила вдертися в Україну, щоб запобігти "кінцю цивілізації". "Ми не могли дозволити, щоб це сталося", — наполягають автори підручника.

Щоб підкреслити російську перевагу на полі бою, розділ занурюється в гіперболічну дезінформацію, звинувачуючи українську армію у використанні власних громадян як "живого щита": "Така варварська тактика ніколи раніше не використовувалась жодною армією світу на власній territory за всю історію". Потім, з удаваним заохоченням до незалежного або критичного мислення, додається: "Ви вже дорослі, дорогі старшокласники! Робіть власні висновки про 'нову військову тактику' України".

Так званий підручник історії покладається на емоційні заклики, теорії змови та пропагандистську мову. Не бачачи іронії, автори закликають студентів "бути пильними", щоб не "стати жертвою дешевих маніпуляцій" так званих "іноземних агентів".

Створення культу героя/смерті

Розділ не міг би бути повним без частини, що славить "героїв війни". У ньому російська національна ідентичність визначається не через досягнення країни, а через самопожертву на полі бою. Росія, як стверджує Кремль, непереможна, тому що її громадяни готові воювати і помирати за неї.

Список "героїв" починається з Володимира Жоги, командира батальйону "Спарта" — сумнозвісного підрозділу сепаратистів, вірного Кремлю, якого звинувачують у численних воєнних злочинах на Донбасі. Його згадка не випадкова: його батько, Артем Жога, відколи розпочав політичну кар'єру, відібраний путінською адміністрацією як зразковий ветеран "спеціальної військової операції". Путін використав Артема Жогу, щоб "спонтанно" оголосити про свій намір балотуватися на п'ятий президентський термін — крок, який підкреслює, наскільки центральною стала війна для політичної ідентичності та особистої влади Путіна.

Наратив "зради Заходу" 

Звинувачення Заходу в зраді Росії є ще одним центральним елементом прокремлівського дезінформаційного наративу про безперервну війну Росії із Заходом. Розділ про російську війну проти України розгортає цю тезу на повну потужність. Кремль стверджує, що Захід зациклений на ідеї "дестабілізації Росії зсередини" з кінцевою метою "розчленування Росії та контролю над її ресурсами".

Звинувачення, висунуте проти невизначеного "Заходу", звучить так: "Сценарій 'стримування' — насправді розчленування Росії — вже був протестований НАТО у випадку з Югославією. Багатовікова мрія південних слов'ян про спільний дім була розтоптана", — зазначається в книзі.

У цих двох реченнях багато чого потрібно розібрати: ідея НАТО як зловісної сили, що прагне знищення Росії, змішування "стримування" з "розчленуванням", конспірологічне "насправді", яке натякає, що визначенням Заходу не можна довіряти — і, мабуть, найпомітніше, перекладання провини за розпад Югославії на Захід, якого тут звинувачують у "розтоптуванні" слов'янської мрії.

З'єднуючи уявні точки...

Звідти автори намагаються з'єднати уявні точки, які нібито пов'язують війну в Грузії, де "проамериканський режим" напав на дружню Москві Південну Осетію, з нібито "відродженням нацизму" в країнах, колись окупованих Радянським Союзом, особливо в Україні, і, нарешті, з тим, що підручник називає "кривавим збройним переворотом" в Україні у 2014 році. Ви можете не бачити зв'язку, але підручник робить його явним: всі ці події були організовані "Заходом" з метою перетворити Росію на “наступну Югославію”.

...і завжди звинувачувати Захід

Тому російська війна проти України подається як російська війна із Заходом — повідомлення, зроблене ще більш явним у підзаголовках, де "Спеціальна військова операція" відразу ж супроводжується "Протистоянням із Заходом". Цей підрозділ стверджує, що Захід "засипав Україну грошима та зброєю" і наклав "незаконні" санкції на Росію з єдиною метою захоплення її активів. Книга стає особливо емоційною тут, називаючи санкції "небаченим і немислимим" актом крадіжки, про який "навіть Наполеон не міг мріяти".

А що ж Україна?

Де ж, можна запитати, Україна в усьому цьому? У світі Путіна Україна насправді ніколи не існувала — і книги намагаються надзвичайно старанно вдовбати це повідомлення в уми студентів.

Маленькі “антиросіяни”

"Я вважаю росіян і українців одним народом. У цьому сенсі вся Україна — наша", — заявляв Путін. У липні 2021 року він навіть стверджував, що написав цілий есе "Про історичну єдність росіян і українців", щоб просувати цю точку зору — стверджуючи, що українці та білоруси разом з росіянами є частиною триєдиної російської нації. Примітно, що обом "братнім" націям відводяться підпорядковані ролі в цій єдності, а українці буквально названі "малоросами".

Це класний етноімперіалістичний трюк: просто заявити права власності або зверхності над групою людей, над якими ви хочете домінувати.

У ревізіоністських підручниках історії Мединського "штучність" української держави є темою, що повторюється. Підручник для 10 класу містить вставку про рух за автономію України під час революції 1917 року, яка описує українських лідерів як радикальних сепаратистів і підкреслює, що тоді не було жодного "фіксованого консенсусу" щодо територіальних кордонів України. У підручнику для 11 класу цілий розділ пояснює, як колишній радянський лідер Хрущов "подарував" Крим Україні, підкріплюючи ідею про те, що півострів ніколи насправді їй не належав.

Розділ про "спеціальну військову операцію" йде ще далі, зображуючи Україну як ультранаціоналістичну "Анти-Росію" і маріонеткову державу, позбавлену справжньої суб'єктності. Сам український націоналізм, як стверджує Кремль, був штучно створений як геополітична зброя, а австрійську розвідку звинувачують у нібито спонсоруванні "антимосковських настроїв" серед "сусідніх малоросів, громадян Російської імперії". Підручник наполягає, що без цього шкідливого впливу слов'янські нації в орбіті Росії природно б тяжіли до Москви.

Підручники як "зброя в інформаційній війні"

У тізері до недавнього інтерв'ю з Володимиром Мединським та його співавтором Анатолієм Торкуновим російська телеведуча Марина Кім називає нові підручники для 10-11 класів "нашою головною зброєю в інформаційній війні". "Виграти битву за нашу історію — стратегічне і складне завдання, і вимога перемоги невідкладна", — проголошує вона, відкрито визнаючи, що головна мета цих книг — використовуватися як інструменти ідеологічної боротьби.

Невідкладність, на яку вона посилається, походить з того факту, що Росія веде війну, і ці підручники є частиною тієї ж кампанії — не на полі бою, а в класній кімнаті. Розділ про "спеціальну військову операцію" — це більше ніж просто доповнення: це кульмінація двадцяти років правління Володимира Путіна. Тут усі знайомі пропагандистські теми сходяться в національному міфі, перепакованому для воєнного покоління. У цьому новому патріотичному каноні вторгнення в Україну не є відхиленням — це “неминучий кінцевий пункт російської долі”.

Матеріал підготовлено на основі публікації EUvsDisinfo

Російські посадовці заявили, що українську мову виключать з освітніх програм нібито через «відсутність попиту». Йдеться про проєкт наказу Міністерства освіти РФ, згідно з яким українську мову планують вилучити з обов’язкових предметів у федеральних загальноосвітніх програмах на всіх рівнях. Дезінформацію розвінчали у проєкті «Без Брехні».

Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала обурення української сторони словами, що інформація про заборону вивчення української — це «неохайна інтерпретація». Водночас вона підтвердила, що наказ передбачає виключення української мови з освітніх програм, пояснюючи це тим, що «попиту немає». Це твердження — маніпуляція, яка не враховує реальні обставини на тимчасово окупованих територіях України.

У проєкті наказу йдеться насамперед про школи на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Саме там Росія проводить політику тотальної русифікації, витісняючи українську мову, культуру й історію. В українських школах на ТОТ впроваджують російські програми, підручники, а за використання української мови — залякують і переслідують.

Лише на Луганщині окупанти закрили понад 100 шкіл у межах так званої «оптимізації навчальної мережі». У Запорізькій області закуплено понад 181 тисячу російських підручників для учнів, а з вересня 2024 року школярам 5–7 класів нав’язують новий предмет — «Історія нашого краю», підручник до якого написав колаборант із Мелітополя Віктор Гнєдашев.

У таких умовах не йдеться про реальну відсутність попиту на українську мову. Йдеться про примусове витіснення, залякування і спробу стерти ідентичність. Людям на ТОТ не дають можливості вивчати й користуватися рідною мовою.

Міністерство закордонних справ України у своїй офіційній заяві назвало дії РФ «черговим виявом геноцидної політики Москви». Цитата: «Імперська Росія, яка систематично маніпулює мовним питанням для виправдання агресії, провадить цілеспрямовану політику русифікації, асиміляції, геноцидного винищення цілих народів, пригноблення інших культур, придушення національної ідентичності…»

Отже, фейкова теза про «відсутність попиту» на українську мову — це спроба виправдати знищення української ідентичності на окупованих територіях та легалізувати примусову русифікацію.

У Росії продовжують використовувати штамп радянської пропаганди часів холодної війни про зловісний і вічно ворожий Захід. Ця вигадка стала ядром нових шкільних підручників з історії для 10–11 класів, які з’явилися у 2023 році. Автор і куратор підручників — помічник Володимира Путіна, колишній міністр культури Росії Володимир Мединський. У проєкті EUvsDisinfo розібралися в маніпуляціях і логічних провалах, на яких побудована ця пропаганда.

У підручниках Мединського повторюється думка, що Захід нібито постійно зраджував Росію. В розділі про події, що передували Другій світовій війні, демократичні країни Заходу зображені як нечесні й безвідповідальні: мовляв, вони сприяли агресії Гітлера, намагаючись «стравити» СРСР і Німеччину. Про пакт Молотова — Ріббентропа, який справді дав старт поділу Європи, згадують побіжно, або ж узагалі замовчують. Цю тезу з відсилкою до пакту Молотова— Ріббентропа повторили в Міністерстві закордонних справ Росії, коментуючи саміт НАТО 2025 року в Гаазі.

Окремо автори російських підручників зупиняються на темі «невдячності» європейських країн, зокрема Польщі, Чехії та Балтійських держав, які прибирають радянські пам’ятники. Мовляв, це «зневага до предків» і результат західної пропаганди, яка «вчить народи зраджувати свою історію та ідентичність».

За версією російських пропагандистів, Захід винен у всьому — навіть у краху СРСР. Усе, що сталося після Другої світової, у російському підручнику подається як наслідок дій США. Про радянську блокаду Західного Берліна — жодного слова. Загарбання Східної Європи СРСР називається «створенням поясу дружніх держав». А «довга телеграма» Джорджа Кеннана, яка описувала авторитарну суть радянської системи, подається як нібито безпричинна ворожість Заходу.

Економічні проблеми Радянського Союзу також приписуються виключно західним санкціям, які буцімто не давали СРСР доступу до технологій. Про внутрішню неефективність системи, корупцію, провали п’ятирічок — ані слова. Це формує в російських школярів переконання, що велика держава — це завжди монополія, ручне управління та ізоляція від світу.

Навіть політика перебудови Горбачова подається як «криза», яку Захід використав, щоби «прибрати головного геополітичного конкурента».

Україна як «інструмент Заходу»

Найбільше фальсифікацій — у розділі про Україну. Тут Майдан названо переворотом, а Україну — «тараном проти Росії», який Захід використав, щоб її «дестабілізувати зсередини». Повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році назвали «вимушеною спеціальною операцією», якої нібито вимагала агресивна політика НАТО.

Такі виклади повністю відкидають факти: що саме Росія окупувала Крим, розв’язала війну на Донбасі, а у 2022 році — повномасштабно вторглася в Україну.

Функція міфу — замінити правду і підкорити свідомість. За допомогою цього міфу про «ворожий Захід» Кремль створює атмосферу облоги, що виправдовує корупцію, репресії та війну. Демократія подається як троянський кінь, права людини — як «західний інструмент руйнування», а незалежні медіа — як «іноземні агенти».

У EUvsDisinfo звертають увагу на заміну дійових осіб із консервацією радянської міфології. І що пропагандисти перетворили Історію на інструмент контролю. Замість Леніна тепер — Путін, замість комунізму — «суверенна демократія». Але мета та сама: створити покірне покоління, яке бачить у всьому світі лише ворогів.