У тіктоку продовжують працювати блогерки, які виправдовують російську агресію проти України, популяризують імперські погляди Кремля та повторюють ключові пропагандистські наративи про «історичне право» Росії на українські території. Вони поєднують емоційний стиль подачі з псевдоекспертними міркуваннями, намагаючись зробити виправдання війни більш привабливим для широкої аудиторії. Як працює пропаганда, проаналізував Юрій Луканов для «Детектора медіа».

Однією з героїнь дослідження стала російська тіктокерка Маша Чадіна, яка підтримує війну та не приховує співпраці з державними структурами Росії. Вона просуває тезу, що війна нібито необхідна для зміцнення міжнародного впливу Росії, хоча реальні наслідки агресії — міжнародна ізоляція, економічні втрати та людські жертви — повністю суперечать таким твердженням. Автор також звертає увагу на фінансову підтримку, яку блогерка отримує від російських державних інституцій, що свідчить про системне заохочення подібного контенту.

Ще одним прикладом стала блогерка Олександра Кішкурно, яка використовує псевдонім Lemesle після одруження з громадянином Франції. Попри постійні заяви про «занепад Заходу» та переваги російської моделі, вона сама проживає у Франції, веде там бізнес і допомагає іншим росіянам переїжджати до Європи. Автор звертає увагу на очевидну суперечність між її антизахідною риторикою та способом життя, який повністю базується на можливостях європейської держави.

У матеріалі також проаналізовано діяльність Єлизавети Корчагіної, відомої під псевдонімом Zanoza. Колишня оглядачка ресторанів і кав’ярень почала регулярно коментувати російсько-українську війну, поєднуючи між собою непов’язані теми — від побутових конфліктів до прагнення України вступити до НАТО. Автор зазначає, що її відео побудовані переважно на емоціях і театральній манері подачі, тоді як логічних аргументів практично немає.

Окрему увагу приділено білоруській блогерці Ксенії Буглак, яка працює в державних медіа Білорусі. Вона поширює твердження про нібито успішні російські військові операції та занепад західних країн, ігноруючи численні жертви серед мирного населення України. Автор показує, що її публічні виступи повністю відтворюють офіційну риторику союзників Кремля та є прикладом державної пропаганди в соціальних мережах.

За висновками автора, попри різний стиль, зовнішність і способи подачі інформації, усіх героїнь об'єднує одна спільна риса — системне поширення кремлівських наративів, спрямованих на виправдання війни, дискредитацію України та просування російського імперського бачення світу.

Російська пропаганда продовжує поширювати дезінформацію про війну проти України, намагаючись приховати атаки на культурну спадщину та просувати наратив про Москву як «захисника православ'я». Однак факти свідчать, російські війська самі завдають ударів по історичних і релігійних пам’ятках України. Як російська пропаганда увʼязує захист православʼя з атаками на храми, розповіли EUvsDisinfo.

EUvsDisinfo розглянули російський удар по Києво-Печерській лаврі, здійснений у червні 2026 року. Внаслідок нього пошкоджено Успенський собор — об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця атака, пишуть EUvsDisinfo, підважує пропагандистські тези Кремля , що Росія нібито є захисницею православних святинь і ніколи не завдаватиме ударів по сакральних для себе місцях.

Пропаганда намагалася перекласти відповідальність за руйнування лаври на Україну, стверджуючи, що Київ нібито сам обстріляв власну святиню, а Росія дотримується міжнародних норм щодо захисту культурної спадщини. В EUvsDisinfo наголошують, що ці заяви суперечать задокументованим фактам. За даними ЮНЕСКО та українських органів влади, від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або зруйнувала 536 об'єктів культурної спадщини, зокрема історичні центри Одеси й Львова, Софійський собор та Києво-Печерську лавру.

Окремо експерти спростували твердження Кремля про нібито «російське» походження українських святинь. Російська пропаганда систематично привласнює історію Київської Русі, замовчуючи, що князь Володимир Великий правив у Києві, тоді як Москва виникла значно пізніше. Таким чином Кремль використовує історичні маніпуляції для обґрунтування своїх політичних претензій на Україну.

У матеріалі також зазначається, що Росія супроводжує ракетні удари інформаційними кампаніями, заперечуючи власну відповідальність за руйнування української культури та звинувачуючи Захід і міжнародні організації в нібито байдужості до української спадщини. Водночас міжнародні й українські дані свідчать про масштабне знищення культурних об'єктів, викрадення музейних експонатів і багатомільярдні збитки, завдані російською агресією.

Аналітики також наголошують, що посилення атак на культурні об'єкти збіглося зі зростанням військових труднощів Росії на фронті. На їхню думку, Кремль намагається компенсувати невдачі ударами по культурній спадщині та паралельно використовує дезінформацію, щоб приховати власні воєнні злочини й підтримувати хибний образ «визволителя».

Після наймасованішого від початку повномасштабного вторгнення удару Сил оборони України по Москві та Московській області в інформаційному просторі розгорнулася нова хвиля російської пропаганди. Російські та проросійські ресурси скоординовано почали поширювати твердження, що Україна нібито діє не самостійно, атакує цивільні об’єкти та провокує можливу ескалацію з Росією і НАТО. Як і де розвивається інфокампанія  розповіли VoxCheck.

18 червня 2026 року Сили оборони України завдали ударів по об’єктах у Москві та Підмосков’ї, серед яких були об’єкти паливної та військової логістики, зокрема Московський нафтопереробний завод. За даними Генерального штабу ЗСУ, на підприємстві виникли пожежі в кількох осередках.

Однак майже одразу після події в мережі почала поширюватися інша версія подій. Російська пропаганда намагалася сформувати у міжнародної аудиторії уявлення, що Росія є стороною, яка «захищається», а українські удари нібито є причиною майбутніх російських атак.

Одною із головних тех стало твердження, що Росія лише «відповідає» на дії України. Таку риторику використовували, зокрема, після заяв російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова про подальші «масовані удари» по Україні. 

Проте російські масовані атаки на українські міста не виникають спонтанно після окремих подій. Росія системно здійснює ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по цивільній інфраструктурі, енергетиці та житлових районах. Водночас Україна заявляє про удари по об’єктах, які мають військове значення та забезпечують роботу російської армії.

Окремим напрямом стала спроба представити українські удари як атаки на мирних жителів. У соцмережах поширювали відео пошкоджених житлових будинків, змішуючи їх із повідомленнями про удари по нафтопереробних та логістичних об’єктах. Така тактика мала на меті стерти різницю між військовими цілями та цивільною інфраструктурою.

Паралельно запускали тезу про нібито участь НАТО та Великої Британії в організації атак. Російська пропаганда регулярно використовує цей наратив, щоб створити уявлення про «війну Росії проти всього Заходу», а не про агресію проти України.

Аналітики звернули увагу, що частина таких повідомлень поширювалася через іноземні акаунти з великою аудиторією, які позиціонують себе як незалежні коментатори. Серед них були сторінки, пов’язані з попереднім поширенням прокремлівських наративів та матеріалів російських державних медіа.

Одним із прикладів став акаунт Concerned Citizen у соцмережі X, який одним із перших після атаки поширив набір ключових тез: нібито Україна діяла за підтримки НАТО, нібито були атаковані цивільні об’єкти, а Росія тепер має право на відповідь. Саме ці елементи згодом повторювали інші інформаційні майданчики.

Ще одним напрямом кампанії стало використання відео з пошкодженим житловим будинком, яке поширювали різні акаунти з однаковими поясненнями. Фактчекери звернули увагу, що синхронність публікацій і повторення однакових формулювань є типовими ознаками координованого поширення наративів.

Після цього в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про нібито загрозу «Третьої світової війни» та можливу ядерну ескалацію. Такі твердження традиційно використовуються російською пропагандою для залякування аудиторії та перекладання відповідальності за можливе загострення на Україну.

За цією логікою Росія намагається представити власну агресію як вимушену реакцію, а дії України щодо захисту від нападів — як провокацію. Водночас фактчекери наголошують, що саме Росія розпочала повномасштабну війну проти України та продовжує систематичні атаки по українських містах.

Основною темою дезінформаційної кампанії після ударів по Москві стало перевертання ролей агресора та жертви. Російські інформаційні мережі намагалися представити удари по військовій інфраструктурі як «терористичні атаки», приховуючи контекст багаторічної війни та численних російських обстрілів України.

Фактчекери EUvsDinisfo розповіли, як російський технологічний гігант Yandex із пошукової системи та набору цифрових сервісів перетворився на частину контрольованої державою інформаційної екосистеми. Через алгоритми пошуку, новинні сервіси та штучний інтелект компанія може впливати на те, яку картину світу отримують користувачі в Росії та за її межами.

Yandex часто сприймають як російський аналог Google, однак компанія має значно ширшу екосистему: хмарні сервіси, карти, таксі, доставку, музику, розумні пристрої та голосового помічника «Алісу». Саме через ці сервіси, за даними EUvsDisinfo, російська влада отримала можливість впливати на інформацію, яку бачать мільйони користувачів.

Вплив Кремля на Yandex почався ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після війни проти Грузії у 2008 році російські посадовці вимагали, щоб висвітлення подій у пошуку та новинних сервісах відповідало позиції влади. Надалі компанія поступово втрачала незалежність, а після початку повномасштабної війни проти України її інформаційна політика стала ще більш контрольованою.

Одним із прикладів маніпуляції стало висвітлення подій у Бучі після відступу російських військ у 2022 році. За даними EUvsDisinfo, пошукова видача Yandex не показувала користувачам інформації про загибель цивільних та воєнні злочини, натомість пропонуючи нейтральні або туристичні зображення міста. Фактчекери наголошують, що таким чином алгоритми могли створювати викривлене сприйняття реальності.

Окрему увагу приділили роботі штучного інтелекту Yandex — голосового помічника «Аліса». Під час відповідей російською мовою система частіше відтворювала кремлівські інформаційні наративи щодо війни проти України. Зокрема, під час тестування модель підтримувала твердження російської пропаганди про Україну та події у Бучі. Інколи штучний інтелект спочатку формував коректну відповідь, але вона замінювалася відмовою відповісти після застосування внутрішніх обмежень. На думку дослідників, це може свідчити про політичну цензуру відповідей, а не про технічну неможливість надати інформацію.

Ще однією темою розслідування стало використання державою алгоритмів і штучного інтелекту для поширення вигідних Кремлю повідомлень. У матеріалі згадується витік документів організації Social Design Agency, яка працювала під контролем російської адміністрації президента та розробляла операції з впливу на відповіді мовних моделей.

EUvsDisinfo звертає увагу, що проблема виходить за межі Росії. Сервіси Yandex залишаються популярними в країнах із великими російськомовними спільнотами, зокрема у державах колишнього СРСР. Користувачі можуть отримувати пропагандистські або цензуровані відповіді навіть тоді, коли використовують лише браузер, пошук чи розумну колонку.

Отже, головна тема дезінформації, яку розглянули фактчекери, полягає у перетворенні цифрових технологій на інструмент інформаційного контролю. Якщо раніше пропаганда поширювалася переважно через телебачення та державні медіа, то тепер вона може бути інтегрована у пошукові алгоритми, чатботи й повсякденні цифрові сервіси.

У висновку EUvsDisinfo наголошує: Yandex більше не можна розглядати лише як технологічну компанію, адже його сервіси стали частиною системи, де алгоритми, державне регулювання та пропагандистські наративи можуть формувати окрему версію реальності для користувачів.

Російська пропаганда поширила черговий фейк про нібито «паніку» серед західних союзників України через погрози Кремля завдавати нових ударів по Києву. Прокремлівські медіа стверджували, що дипломати країн ЄС і США буцімто почали таємну евакуацію зі столиці України та вивозять персонал через побоювання за безпеку. Про дезінформаційні повідомлення розповіли у StopFake.

Попри чергові агресивні заяви Москви, дипломатичні представництва західних держав продовжують працювати в Києві у штатному режимі.

Посолка Європейського Союзу в Україні Катаріна Матернова спростувала заяви російської сторони та підкреслила, що дипломати не залишатимуть українську столицю. Вона назвала риторику російського МЗС «шедевром лицемірства» і нагадала, що саме Росія роками здійснює атаки на цивільне населення та інфраструктуру України. За словами Матернової, погрози на адресу іноземних дипломатів свідчать не про силу Кремля, а про його розпач і нездатність підірвати міжнародну підтримку України.

Також неправдивою виявилася інформація про закриття або евакуацію дипломатичної місії США. В американському посольстві заявили, що установу не закривали, вона залишається відкритою, а повідомлення про будь-які зміни в роботі не відповідають дійсності.

Поширення таких повідомлень є частиною інформаційно-психологічної операції Росії, спрямованої на залякування українців і міжнародних партнерів України. Пропагандисти намагаються використати асоціації з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році, коли частина іноземних посольств тимчасово переносила свою роботу з Києва до західних регіонів країни. Однак нинішні твердження про масову втечу дипломатів не мають жодних фактичних підтверджень.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що головною метою так званої «спеціальної військової операції» є «посилення впливу Росії у світі» та зміцнення її ролі як «цивілізації» і міжнародного партнера. Ця заява стала черговою зміною риторики Кремля щодо причин війни проти України та фактично доповнила довгий список суперечливих пояснень російської агресії, які змінювалися залежно від ситуації на фронті та міжнародної кон’юнктури. Про дезінформаційні повідомлення розповіли фактчекери БезБрехні.

Російська влада та пропагандисти від початку повномасштабного вторгнення неодноразово змінювали офіційні «цілі СВО». Спочатку Кремль заявляв про «демілітаризацію» та «денацифікацію» України, вимагав її нейтралітету, відмови від вступу до НАТО та визнання окупованих територій.

Згодом риторика почала змінюватися. У різний час російські чиновники пояснювали війну «захистом Донбасу», «боротьбою з русофобією Заходу», «необхідністю запобігти Третій світовій війні», «звільненням світу від неоколоніального впливу США» та навіть нібито «загрозою створення Україною ядерної зброї».

Фактчекери нагадали, що у січні 2023 року Володимир Путін заявляв, що метою війни є «припинення війни», а восени 2022 року говорив уже про «звільнення Донбасу». Інші представники Кремля паралельно просували власні версії цілей вторгнення. Зокрема, Дмитро Медведєв пояснював агресію «відповіддю на русофобську політику Заходу», а Сергій Лавров — «боротьбою за свободу вибору країн Азії, Африки та Латинської Америки».

Така постійна зміна тез може свідчити про їхній штучний і маніпулятивний характер. Заяви Кремля адаптуються під поточну політичну ситуацію, стан російського суспільства та потреби пропаганди. Саме тому різні представники російської влади нерідко озвучують взаємовиключні або несумісні між собою пояснення війни.

Свіжа заява Лаврова про «посилення впливу Росії» фактично підтверджує імперський характер російської політики. Йдеться про прагнення Кремля домінувати на пострадянському просторі та нав’язувати сусіднім державам власний політичний курс. Як приклад такого впливу у матеріалі згадується Білорусь.

У БезБрехні також зауважили, що Кремль намагається подавати військову агресію як спосіб підвищення «привабливості російської цивілізації», хоча у цивілізованому світі міжнародний авторитет держав зазвичай пов’язують із розвитком науки, економіки, культури та свобод громадян, а не з війнами, обстрілами цивільної інфраструктури та воєнними злочинами.

Російські медіа поширили повідомлення про те, що берлінська поліція нібито розігнала «проукраїнських провокаторів» біля радянського меморіалу 9 травня. Насправді берлінська поліція зафіксувала вшанування без жодних інцидентів. Прапори України та НАТО, на відміну від російської символіки, до меморіалів приносити не забороняли, пояснює StopFake.

Що поширюють

Російські медіа розповсюдили повідомлення про те, що в Берліні українці нібито організовано приїхали автобусами до одного з радянських меморіалів, щоб влаштувати провокацію 9 травня, — із прапорами України та НАТО, — але поліція їх розігнала під схвальні вигуки натовпу. RT, який першим запустив цю «новину», не вказав жодного джерела й не надав ані фото, ані відеодоказів: публікацію проілюстрували стоковими знімками і згенерованими штучним інтелектом зображеннями.

Що відбулося насправді

Жодне німецьке медіа не підтвердило цієї історії. Видання Berliner Zeitung, яке опублікувало детальний репортаж про вшанування пам'яті жертв Другої світової, зазначає: за словами берлінської поліції, яка охороняла заходи силами 380 офіцерів, до полудня все проходило мирно і без жодних ексцесів.

Головними місцями збору стали три радянські меморіали: у Трептов-парку, Тіргартені та Шонгольцер Гайде. Поліція заздалегідь видала спеціальне заборонне постановою: з 6:00 8 травня до 22:00 9 травня на їхній території були заборонені російська символіка, георгіївські стрічки, літери V і Z, військова форма та російські маршові пісні.

Прапори України — дозволені

Водночас прапори України не забороняли — і багато учасників ними скористалися. Серед них була 54-річна українка Людмила Зелке, яка мешкає в Берліні вже 20 років: вона прийшла вшанувати загиблих і водночас висловити протест проти російського вторгнення. У Трептов-парку, де зібралося найбільше людей, панувала спокійна атмосфера — квіти, вінки, тихе вшанування.

Певне напруження виникло біля меморіалу в Тіргартені, коли один з учасників розгорнув прапор НАТО поруч з українським. Поліціянти попросили його відійти вбік, щоб не перешкоджати іншим покласти квіти, — ситуацію вирішили швидко. Жодних «автобусів з провокаторами», яких нібито розганяла поліція, не було.

9 травня як щорічний привід для фейків

Щороку 9 травня Росія використовує як масштабний привід для дезінформаційних кампаній. Зокрема, торік «Детектор медіа» спростовував фейки про те, що на білбордах у Берліні з'явилася реклама акції «Безсмертний полк», що «День перемоги» став найпопулярнішим запитом в українському сегменті Google Trends і що Фрідріх Мерц нібито приїде до Росії на парад.

4 травня 2026 року Міністерство оборони Росії поширило заяву про те, що раніше нібито «утримувалося від ударів по центру Києва з гуманітарних міркувань». Це твердження є маніпуляцією: російські збройні сили систематично обстрілювали Київ, зокрема його центральні райони, ракетами та дронами впродовж усіх років повномасштабної війни, йдеться в матеріалі StopFake.

Що поширюють

4 травня 2026 року Міністерство оборони Росії опублікувало заяву, яку масово розповсюдили російські телеграм-канали та державні медіа: відомство стверджувало, що Росія нібито «утримувалася від ракетних ударів по центру української столиці з гуманітарних міркувань». У тій самій заяві мирним жителям і співробітникам дипломатичних місій пропонувалося «своєчасно залишити місто».

Чому це маніпуляція

Росія бомбила центр Києва з перших місяців повномасштабного вторгнення. 10 жовтня 2022 року ракети влучили безпосередньо в центральні квартали столиці — у Шевченківський район та прилеглі вулиці — в годину пік. Загинули 7 людей, майже 50 отримали поранення. Удари мали неприцільний характер: цілями були житлові будинки та об'єкти цивільної інфраструктури.

8 липня 2024 року Росія завдала одного з найбільших ударів по Києву за весь час війни: ракети вразили кілька районів міста, зокрема дитячу лікарню «Охматдит» у Шевченківському районі. Одну з будівель лікарні зруйновано, загинули 32 людини, 121 — поранено. Саме тоді Кремль публічно заявляв про «готовність до мирних переговорів».

У ніч з 23 на 24 квітня 2025 року, за даними моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Росія вдарила по Києву ракетами: загинули щонайменше 11 мирних жителів, 81 отримав поранення, пошкоджено житлові будинки, школу та дитячий садок. Загалом квітень 2025 року став найкривавішим для цивільного населення з вересня 2024-го — 209 загиблих і 1 146 поранених. За даними ООН, за перші десять місяців 2025 року кількість жертв серед цивільних у великих містах України, включно з Києвом, зросла майже вчетверо порівняно з аналогічним періодом 2024 року.

Лютий 2026-го: рекорд обстрілів

Лютий 2026 року встановив новий максимум: Росія випустила по Україні 288 ракет — найвищий місячний показник з початку 2023 року, — а також понад 5 000 ударних безпілотників дальньої дії. 16 березня 2026 року уламки збитого російського «Шахеда» впали за кілька метрів від монумента Незалежності на майдані Незалежності — у самому серці столиці.

Погроза як «гуманітарний жест»

Сам зміст заяви Міноборони РФ спростовує власну риторику: заклик до цивільного населення та дипломатів «своєчасно залишити місто» є прямою погрозою, що суперечить нормам міжнародного гуманітарного права. Твердження про «гуманітарне утримання» — цинічна маніпуляція: замість припинення ударів Росія щороку нарощувала їхню інтенсивність, послідовно вражаючи житлові будинки, лікарні та цивільну інфраструктуру в центрі Києва.

У мережі X напередодні та під час саміту Європейської політичної спільноти (ЄПС) у Єревані 4 травня 2026 року поширилися публікації із сенсаційним твердженням: нібито американський Інститут вивчення війни (ISW) зафіксував, що Вірменія «готується до нападу на Росію». Аналітики "Детектора Медіа" перевірили та спростували цей фейк.

Перевірка

Сайт ISW, офіційний ресурс Інституту вивчення війни — не містить жодного звіту чи аналітичного матеріалу з подібними твердженнями. Жодне авторитетне видання, що здійснює моніторинг публікацій ISW, також не зафіксувало такого звіту.

Натомість реальна позиція ISW щодо Вірменії — діаметрально протилежна: ще у 2024 році інститут публікував матеріали з висновком «Armenia continues efforts to distance itself from Russia» («Вірменія продовжує докладати зусиль, аби дистанціюватися від Росії»). Тобто йшлося не про підготовку до нападу, а про поступовий дипломатичний відхід від Москви — заморожування членства в ОДКБ і відмову від участі у проросійських багатосторонніх заходах.

Навіщо це запускають саме зараз

Поширення фейку збіглося з проведенням 8-го саміту Європейської політичної спільноти у Єревані 4 травня 2026 року — першого міжнародного політичного заходу такого формату у Вірменії. Разом із самітом ЄПС відбувся перший в історії двосторонній саміт ЄС–Вірменія.

Вірменія ухвалила закон, що офіційно задекларував її намір подати заявку на членство в ЄС, а комісар ЄС з питань розширення під час візиту до Єревана заявила, що «Вірменія та ЄС ніколи не були ближчими». 

Фейк вписується в логіку кремлівської інформаційної операції: зобразити зближення Вірменії з Європою як «агресію», а Пашиняна — як небезпечного провокатора.

Висновок

Твердження про те, що ISW зафіксував підготовку Вірменії до нападу на Росію, — не відповідає дійсності. Жодного подібного звіту ISW не публікував. Реальний контекст — це мирний і послідовний дипломатичний відхід Єревана від Москви та зближення з Євросоюзом. Фейк запущено з подвійною метою: підірвати репутацію вірменського прем'єра та дискредитувати проєвропейський курс країни напередодні та під час знакового саміту у Єревані.

Зображення Пашиняна у поєднанні із посиланням на «авторитет ISW» це класична техніка кремлівської дезінформації: використання авторитету нібито "першоджерела" плюс візуальна погроза реальній особі.

Напередодні парламентських виборів у Вірменії активізувалися дезінформаційні кампанії, пов’язані з російськими спробами вплинути на демократичні процеси в країні. Пропагандистські наративи спрямовані на підрив довіри до влади, дискредитацію кандидатів і маніпуляцію суспільною думкою, використовуючи страх, фейки та змову як основні інструменти впливу. Про дезінформаційні повідомлення розповіли EUvsDisinfo.

Однією з ключових тем стало залякування населення. Поширювалися заяви про можливе втягнення Вірменії у війну за сценарієм України або навіть погрози застосування «спеціальної військової операції» проти самої країни. Такі меседжі мають на меті створити атмосферу страху і змусити виборців сумніватися в безпечності європейського курсу.

Паралельно розгорнули кампанії з дискредитації політичних лідерів. Проти прем’єр-міністра Нікола Пашиняна та інших представників влади поширювали безпідставні звинувачення — від участі у «торгівлі дітьми» до володіння елітною нерухомістю за кордоном чи навіть ввезення «радіоактивних відходів». Такі фейки часто підсилювалися масовим поширенням, зокрема через контент, створений за допомогою штучного інтелекту.

Ще одним напрямом стала дискредитація виборчого процесу та міжнародних партнерств. Напередодні голосування просуваються твердження про нібито «фальсифікації виборів» або «зовнішнє втручання», особливо з боку Європейського Союзу. Такі заяви покликані або мобілізувати проросійський електорат, або демотивувати виборців, які підтримують демократичні зміни.

Окремо просувається наратив про «втручання ЄС» у внутрішні справи Вірменії. Його поширюють як через офіційні заяви російських посадовців, так і через мережі пов’язаних медіа й онлайн-каналів. При цьому співпрацю Вірменії з ЄС у сфері безпеки та протидії гібридним загрозам подають як загрозу суверенітету країни.

Викриття цих дезінформаційних кампаній базується на аналізі їхніх джерел, перевірці фактів і порівнянні заяв із реальними подіями. Експерти звертають увагу на відсутність доказів, повторюваність шаблонних наративів і координацію між різними каналами поширення, що свідчить про системний характер інформаційного впливу.

Міжнародні розслідування дедалі активніше розглядають російські кібератаки проти України як можливі воєнні злочини. Як повідомляє Глобальна ініціатива T4P («Трибунал для Путіна»), прокурори Міжнародного кримінального суду вже аналізують атаки на цивільну інфраструктуру, зокрема енергетику й телекомунікації, в межах відповідних проваджень.

Україна фактично стала полігоном для російських кібератак ще з 2014 року. Одним із перших гучних випадків була спроба втручання в роботу Центральної виборчої комісії під час президентських виборів, коли хакери намагалися підмінити результати голосування. Попри те, що атаку вдалося зупинити, російські медіа поширили фальшиву картинку «результатів», що стало прикладом поєднання кібероперацій та інформаційної війни.

Згодом атаки стали масштабнішими і руйнівнішими. Хакерське угруповання Sandworm здійснило серію атак на українську енергосистему, залишивши без електрики сотні тисяч людей. У 2017 році вірус NotPetya, спрямований проти України, швидко поширився світом і завдав мільярдних збитків міжнародному бізнесу. Експерти наголошують, що ці атаки використовувалися не лише для шкоди Україні, а й як тестування нових кіберінструментів.

Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році кібератаки стали невід’ємною частиною військових дій. У перші години вторгнення було атаковано супутникову мережу Viasat, а згодом кількість кіберінцидентів почала стрімко зростати. Якщо раніше Росія робила ставку на руйнівні удари, то з часом перейшла до шпигунства, прихованого доступу до систем і збору даних, особливо щодо структур, пов’язаних з обороною.

Окремою мішенню залишаються українські медіа й телекомунікації. Злами інформаційних ресурсів використовуються для поширення фейків, а атаки на інфраструктуру, як-от збій у роботі «Київстару», безпосередньо впливають на життя мільйонів людей. Саме такі інциденти можуть стати ключовими у справах Міжнародного кримінального суду, адже, за оцінками експертів, їхні наслідки для цивільного населення можуть відповідати критеріям воєнних злочинів і створити важливий прецедент у міжнародному праві.

У соцмережах поширюється відео з логотипом агентства Bloomberg, у якому стверджується, що президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн начебто з березня 2026 року разом з групою експертів опрацьовує план «тимчасового зняття санкцій» проти Росії.

У відео також цитується колишній прем'єр-міністр Чехії Петр Фіала, який нібито називає це рішення «найменш болісним способом зберегти європейську економіку, уникнувши політичного провалу», йдеться у розвінчуванні StopFake.

Це підробка. Редакція Bloomberg не публікувала жодного матеріалу з такими твердженнями — ні на bloomberg.com, ні в жодній із соцмереж агентства. Крім того, справжні Reels-відео Bloomberg супроводжуються закадровим голосом диктора і зазвичай не містять логотипа, накладеного поверх зображення. У сфабрикованому відео озвучення немає, а лого агентства розміщене в правому верхньому куті.

Жодне з авторитетних міжнародних медіа — ні The Guardian, ні BBC, ні Reuters — також не повідомляло про наміри Єврокомісії скасовувати санкції. Навпаки: коли адміністрація Трампа послабила обмеження на російську нафту, фон дер Ляєн публічно розкритикувала це рішення, назвавши його таким, що підриває підтримку України.

Петр Фіала, який обіймав посаду прем'єра Чехії з 2021 по 2025 рік, так само не висловлював жодної підтримки скасуванню санкцій — ні в чеських, ні в міжнародних джерелах.

Фейк з'явився саме тоді, коли ЄС зробив протилежне. 22 квітня 2026 року Рада ЄС ухвалила 20-й пакет санкцій проти Росії і затвердила кредит Україні на 90 мільярдів євро. Угорщина зняла своє вето, після чого посли держав-членів запустили процедуру остаточного затвердження. Новий пакет охоплює енергетику, фінансові послуги і торгівлю; зокрема, запроваджується повна заборона на морські послуги для російської сирої нафти — що мало суттєво скоротити нафтові надходження Москви.

Мета подібних матеріалів — підважити довіру до ЄС серед українців та європейської аудиторії, сформувавши враження, що Захід «таємно» готує капітуляцію України перед Росією.

Проросійські медіа поширюють твердження про «колосальне зростання ефективності» російського наступу на Донеччині, посилаючись на аналітику OSINT-проєкту DeepState. Насправді ж аналітики DeepState дійшли протилежного висновку: задекларована російським Генштабом мета — окупація всієї Донецької області до кінця 2026 року — абсолютно нереалістична, пише StopFake.

Що поширюють

Проросійські ресурси масово тиражують матеріали, де стверджується, що українські військові аналітики публічно визнали «успіх» окупантів на полі бою та «відзначили ефективні російські тактики» на Донеччині. Джерелом нібито слугує аналіз бойових дій від DeepState.

Що насправді зафіксував DeepState

У березні 2026 року окупаційні війська захопили 160 квадратних кілометрів українських територій — на 27% більше, ніж у лютому. Більшість штурмів припала на Покровський напрямок (29%), Костянтинівський (20%) та Гуляйпільський (19%) — разом понад дві третини всіх атак.

Однак аналітики DeepState прямо вказують: щоб захопити всю Донецьку область у 2026 році, Росії потрібно щомісяця окуповувати понад 600 квадратних кілометрів. За всі роки повномасштабного вторгнення такий показник фіксувався лише один раз — у листопаді 2024-го. За нинішніх темпів окупанти теоретично можуть завершити захоплення Донбасу не раніше грудня 2029 року.

Контекст із фронту

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський підтвердив, що березень став місяцем інтенсивних бойових дій: з настанням тепла Росія активізувала наступ практично по всій 1200-кілометровій лінії зіткнення. Найгарячіші точки — Олександрівський, Покровський, Костянтинівський і Лиманський напрямки. При цьому українські підрозділи домоглися результатів у звільненні частини територій.

Ціна просування

За даними президента Зеленського, у березні 2026 року Росія втратила понад 35 тисяч військових: 33 988 ліквідовано або тяжко поранено ударами дронів, ще 1363 — внаслідок артилерійських та інших ударів. Таким чином, на кожен захоплений квадратний кілометр окупанти витрачали в середньому 219 солдатів.

Проросійські медіа вдалися до типової маніпуляції: вирвали з аналізу DeepState лише кількісні показники просування, замовчавши головний висновок авторів — про нездійсненність російських оперативних планів на 2026 рік.

Російські інформаційні ресурси поширюють твердження, що за три місяці на території країн Балтії та Фінляндії впало 304 українські безпілотники, а місцева влада приховує інциденти, руйнування й постраждалих. Матеріали супроводжує відео, стилізоване під сюжет одного з відомих європейських медіа, і посилання нібито на Інститут вивчення війни (ISW).

Про це повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО України (ЦПД).

Відео відсутнє на офіційних ресурсах видання, логотип якого використано. ISW не публікував ані відповідних заяв, ані досліджень із такими даними.

ЦПД кваліфікує матеріал як повністю сфабрикований.

Використання підроблених сюжетів із логотипами міжнародних медіа та аналітичних інституцій — характерний інструмент російської дезінформаційної мережі «Матрьошка».

Мета вкиду — перекласти відповідальність за провали російської протиповітряної оборони на треті держави та створити інформаційне підґрунтя для виправдання гібридних атак і агресивної риторики проти країн Північної Європи.

Контекст. Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга заявив, що Україна володіє розвідданими: Росія цілеспрямовано відхиляє власні дрони у бік країн Балтії та Фінляндії для подальших інформаційних провокацій. 29 березня на південному сході Фінляндії впали два безпілотники — походження одного не встановлено, другий підтверджено як український.

МЗС України передало фінській стороні всю необхідну інформацію, принісши вибачення за інцидент, і наголосило, що жоден український дрон не був спрямований у бік Фінляндії. Раніше Оперативне командування Збройних сил Польщі офіційно спростувало твердження про надання польського повітряного простору для дронових атак по Росії.

Російська гра «Герої Гостомелю», випущена за підтримки Інституту розвитку інтернету, став новим інструментом пропаганди Кремля. У грі гравець керує російськими десантниками, які насправді зазнали катастрофічної поразки під час спроби захопити гостомельський аеродром на початку повномасштабної агресії. Проте замість показу реальних подій, розробники приховують військовий провал за кліше героїзму та подвигу. Про дезінформаційні повідомлення, закодовані у змісті гри, розповіли фактчекери проєкту "Без Брехні".

Один із центральних елементів гри — знищення легендарного українського літака Ан-225 «Мрія». Однак у грі саме Україна звинувачується у цьому руйнуванні, що повністю суперечить історичним фактам. Розробники навмисно прописали «штрафи» за загибель цивільних та евакуаційних команд, що створює ілюзію гуманізму російських військових. Цей механіка безпосередньо відображає пропагандистський наратив Кремля, що російські війська не вчиняють злочинів проти цивільного населення, а всі докази міжнародних розслідувань про події у Бучі та Ірпені — це фальсифікації.

Гра легітимізує агресію Росії, позиціонуючи російський десант як «визволителів», які борються проти нацистів. Цей наратив пронизує весь ігровий процес, формуючи у гравців переконання, що російські військові — це герої, які здійснюють справедливу місію. Паралельно гра негативізує Україну та українців, перетворюючи їх на антигероїв, яких потрібно ліквідувати заради «визволення». Такий підхід створює психологічне підґрунтя для виправдання вбивства українців як правильного та навіть героїчного вчинку.

Як повідомляють у "БезБрехні", російський Інститут розвитку інтернету, який фінансує такі проєкти, отримав у 2026 році рекордне фінансування — його бюджет досяг 26 млрд рублів. Кошти спрямовуються на виробництво сучасного контенту, включаючи ігри, відеоролики та проєкти у соцмережах. Офіційно напрямок діяльності позиціонується як «зміцнення громадянської ідентичності та духовно-моральних цінностей», однак насправді це просування ключових пропагандистських наративів Росії.

У "БезБрехні" пишуть, що російська компʼютерна гра реалізує схему мілітарного програмування молоді. Сьогодні молоді люди грають у віртуальному світі, вбиваючи антигероїв-українців, завтра вони можуть бути призвані в армію. Таким чином гра формує ідеологічне підґрунтя для сприйняття війни проти України як справедливої та необхідної місії. Це не просто розважальний продукт — це інструмент для переписування історії та програмування свідомості молодого покоління російської аудиторії.

Військова операція США та Ізраїлю проти Ірану, що розпочалася 28 лютого 2026 року, спровокувала бурхливу та суперечливу реакцію в російському інформаційному просторі. Поки офіційна Москва висловлює співчуття через ліквідацію аятоли Алі Хаменеї, пропагандистські ресурси розділилися на два табори: одні намагаються знайти економічну та геополітичну вигоду в ослабленні власного союзника, а інші транслюють страх перед можливим аналогічним сценарієм для Кремля. Основні теми дезінформаційних повідомлень опрацювали аналітики Центру досліджень «Детектора медіа» в матеріалі «"Дивимося на Іран, думаємо про Росію": російська пропаганда — про військову операцію США в Ірані».

Однією з ключових тем дезінформації стало твердження, що війна в Ірані є «вікном можливостей» для Росії. Пропагандисти просувають наратив, згідно з яким дестабілізація Близького Сходу призведе до стрімкого зростання цін на енергоносії, що дасть змогу Москві шантажувати Європу та посилити вплив на Китай. При цьому Іран подається не як стратегічний партнер, а як «проксі-інструмент», чиє виснаження нібито вигідне Кремлю для відвернення уваги США від війни в Україні. Будь-яке розпорошення американських ресурсів маніпулятивно трактується як гарантована передумова для припинення допомоги ЗСУ.

Паралельно з цим у проросійських телеграм-каналах поширюється хвиля критики на адресу власного воєнного керівництва. Пропагандисти використовують успішну операцію США з ліквідації іранської верхівки як привід для маніпулятивного питання: чому Росія за роки війни не змогла здійснити подібний «обезголовлювальний удар» в Україні? Щоб каналізувати це невдоволення та мобілізувати аудиторію, медіаресурси Кремля вдаються до залякування, стверджуючи, що «Росія буде наступною». Для підкріплення цього страху використовуються фейки про нібито спроби атак українських безпілотників на резиденцію Путіна у Валдаї, що не мають жодних офіційних підтверджень.

Ще одним методом викривленої легітимізації агресії стало виправдання вторгнення в Україну через дії США. Пропагандисти стверджують, що атака на Іран без санкції Радбезу ООН нібито «ретроактивно виправдовує» російську «СВО». У такий спосіб Кремль намагається оголосити порушення міжнародного права новою світовою нормою. Аналітики викривали ці маніпуляції через моніторинг понад 500 повідомлень, доводячи, що російська риторика повністю залежить від логіки конфронтації, де будь-яка світова нестабільність подається як автоматична перемога Кремля, незалежно від реальних втрат для його союзників.

Кремлівська машина пропаганди продовжує активно вибудовувати міфологію про непереможність російської армії, намагаючись підірвати західну підтримку України та деморалізувати українське суспільство. Цей наратив, що став центральним стовпом інформаційної війни після повномасштабного вторгнення 2022 року, базується на свідомому перекручуванні фактів, маніпуляціях та психологічному тиску. Росія намагається переконати світ у своїй безмежній могутності, хоча реальний стан справ на полі бою та економічні показники свідчать про протилежне. Про дезінформаційні повідомлення розповіли EUvsDisinfo.

Одним із найбільш стійких міфів є твердження, що Росія є нестримною військовою силою з безмежними ресурсами. Пропагандисти регулярно заявляють про повний контроль над спірними територіями та неминучу перемогу, водночас приховуючи катастрофічні втрати. Станом на 2026 рік агресору вдалося захопити лише крихітну частку української території ціною сотень тисяч життів. Повільні темпи просування змушують міжнародних оглядачів порівнювати російську армію з равликом, а економіка країни-агресорки відчуває серйозне напруження, що робить таку стратегію війни нежиттєздатною в довгостроковій перспективі.

Кремль також активно використовує тактику залякування, стверджуючи, що його зброя не має аналогів і здатна спричинити катастрофічні руйнування. Прикладом такої маніпуляції стала ракета «Орєшнік», якій приписували здатність викликати землетруси, хоча жоден міжнародний моніторинговий центр не зафіксував подібних поштовхів. Поодинокі запуски таких ракет вказують на серйозні проблеми з їх серійним виробництвом, а не на технологічну перевагу. Таким чином, міф про технічну невразливість розбивається об відсутність стратегічних успіхів та реальні обмеження російського військово-промислового комплексу.

Третій масив дезінформації спрямований на поширення зневіри, стверджуючи, що Україна та її союзники вже програли війну. Пропагандисти маніпулюють опитуваннями громадської думки, стверджуючи, нібито більшість європейців вірить у поразку України, хоча насправді підтримка фінансової та військової допомоги серед громадян ЄС залишається стабільною. Також Москва намагається виставити власні поразки, як-от наступ Збройних сил України на Курщині, підступними пастками, аби зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією. Викриття таких фейків відбувається через пряму перевірку фактів, візити офіційних осіб у нібито захоплені міста та аналіз першоджерел західних медіа, які Кремль цитує, вирвавши з контексту.

Звіт за підсумками моніторингу, проведеного з 1 жовтня до 31 грудня 2025 року в межах проєкту ATAFIMI, зафіксував масштабне та скоординоване поширення дезінформації російського походження у країнах Європи та Латинської Америки. Дослідження охопило Іспанію, Україну, Литву, Грузію, Боснію і Герцеговину, Сербію, Аргентину, Колумбію, Мексику та Венесуелу й було спрямоване на виявлення випадків іноземного маніпулювання інформацією та втручання в інформаційний простір. Серед українських фактчекерів дезінформаційні повідомлення аналізували StopFake.

Найпомітнішими у звітному періоді стали атаки на Збройні сили України та іноземних військових, які воюють на боці України. Пости з неправдивими твердженнями на цю тему зібрали понад два мільйони переглядів. Паралельно знову активізувалися безпідставні звинувачення на адресу президента України Володимира Зеленського та корупційні наративи, які зафіксували у дев’яти з десяти досліджених країн. Зокрема, фейки про нібито російський паспорт Зеленського або купівлю нерухомості за кордоном набирали мільйони переглядів.

Важливою тенденцією стало масове використання контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту. Саме такі матеріали часто ставали вірусними, хоча в окремих випадках їх спростовували незалежні фактчекери або платформи позначали як ШI-контент. Водночас у соціальній мережі X попередження з’являлися вкрай рідко, а в телеграмі їх не було зовсім. Частина акаунтів, що поширювали дезінформацію, мала сині позначки платної підписки, що додатково підвищувало видимість такого контенту.

У четвертому кварталі 2025 року пропагандисти активно експлуатували наративи про мобілізацію та людські втрати України, поширюючи фейки про примусовий призов, участь неповнолітніх у бойових діях, масові загибелі військових або вигадані внутрішні конфлікти. Такі повідомлення супроводжувалися емоційними відео та зображеннями, зокрема з «солдатами», які плачуть або нібито шкодують про участь у війні. Частина цих матеріалів також була згенерована штучним інтелектом і в окремих країнах набирала понад три мільйони переглядів.

Окремий напрям дезінформації був спрямований проти іноземних добровольців, які воюють у складі української армії, або потенційних рекрутів. У Європі та Латинській Америці поширювалися фейки про нібито жорстоке поводження з іноземцями, зокрема добровольцями з Латинської Америки, з очевидною метою стримати їх вступ до лав українського війська.

Звіт також зафіксував суттєві регіональні особливості. У країнах Балкан пропаганда часто апелювала до місцевих історичних травм і етнічної чутливості, у Литві та Грузії поширювалися конспірологічні теорії та фейки з використанням ШІ, в Україні ключовою платформою залишався телеграм, де прокремлівські канали атакували легітимність дій української влади. В Іспанії та країнах Латинської Америки найбільші охоплення мали відео й пости в іксі, тіктоку та фейсбуку, зокрема матеріали про нібито завершення війни або масову участь іноземних найманців.

Проєкт ATAFIMI функціонує як централізована система збору й аналізу дезінформації, що дає змогу відстежувати транскордонні кампанії та повторювані наративи, які одночасно поширюються в різних країнах і мовних середовищах. До ініціативи входять фактчекінгові організації з Європи та Латинської Америки, які працюють за спільною методологією та обмінюються виявленим контентом для ефективнішої протидії інформаційним маніпуляціям.

Наприкінці січня 2026 року президент США Дональд Трамп оголосив про досягнення домовленості з Кремлем щодо тимчасової паузи в обстрілах української енергосистеми через екстремальні морози. Проте вже перші дні лютого показали, що так зване «енергетичне перемир’я» було лише тактичним маневром Москви: після короткого накопичення ракет і дронів Росія відновила атаки саме в пік холодів, коли температура впала нижче –20°C. Напрями дезінформації простежив Центр досліджень «Детектора медіа» у статті «"Тому що Буданов ввічливо попросив": що пише пропаганда про енергетичне перемир’я».

Трюк із переговірниками: вивищення Буданова над Зеленським

Російські пропагандистські телеграм-канали (такі як «ЗеРада» та «Резидент») почали активно просувати наратив, нібито перемир’я стало можливим лише завдяки «ввічливості» Кирила Буданова, який очолив Офіс президента. Пропаганда намагалася створити штучний конфлікт всередині української влади, стверджуючи, що з Будановим росіяни «можуть домовлятися», тоді як Володимир Зеленський нібито свідомо прагне порушення тиші, щоб «зірвати переговори» та отримати нову допомогу від Заходу.

«Гуманітарний жест» за прогнозом погоди

Аналіз пропагандистських ресурсів, зокрема дописів Армена Гаспаряна та каналу «Царьград», виявив відвертий цинізм: паузу в ударах обрали саме на період короткочасного потепління. Пропагандисти іронізували, що «немає сенсу витрачати ракети», поки на вулиці тепло, і відкрито закликали «довбати» енергосистему, як тільки морози посиляться. Це підтверджує, що Росія використовує цивільну інфраструктуру не як військову ціль, а як інструмент катувань холодом.

Тактична пауза для накопичення ресурсів

Поки діяла неформальна домовленість, російська армія не припиняла терор, а лише перенесла вогонь на залізничну логістику та прифронтові об’єкти. Z-канали (наприклад, «Два майора») хизувалися тим, що за тиждень «тиші» по енергетиці було накопичено понад 350 безпілотників та десятки ракет, які зрештою були випущені по Україні 3 лютого — під час візиту генсека НАТО Марка Рютте до Києва.

Знецінення страждань цивільних

Окремим наративом стала спроба протиставити жителів окупованих територій та прикордонних міст Росії (Бєлгорода тощо) українцям. Пропаганда транслювала тези про «терплячість» своїх громадян, які «не ниють без світла», на відміну від українців, чиї заклики до світу про допомогу називали «хутірською хитрістю» та «шарманкою про геноцид».

Отже, «енергетичне перемир’я» виявилося не кроком до миру, а елементом стратегії війни на виснаження. Кремль використав ініціативу Дональда Трампа для оптимізації своїх атак, обравши найбільш вразливий момент для української енергосистеми.

Січень 2026 року став одним із найважчих випробувань для української енергосистеми. На тлі екстремальних морозів до –24°C Росія здійснила понад 250 повітряних атак на об’єкти тепло- та електропостачання, що призвело до запровадження режиму надзвичайної ситуації в енергетиці. Російська пропаганда розгорнула масштабну кампанію з виправдання воєнних злочинів та розпалювання внутрішніх конфліктів в Україні. Основні тези цієї дезінформації проаналізував Центр досліджень «Детектора медіа».

1. Маніпуляції про «удари у відповідь»

Пропаганда намагається зняти з Росії відповідальність, подаючи обстріли як «відплату» за дії ЗСУ. Неспровокована агресія подається як рівноцінний «пінг-понг» ударами. При цьому термінологію «гуманітарної катастрофи» росіяни застосовують виключно до ситуацій у Бєлгороді, дегуманізуючи українців і називаючи їх «нацистами».

2. Насолода стражданнями та вихваляння зброєю

Російські «воєнкори» відверто смакують деталі блекаутів у Києві та Одесі. Особливий акцент робиться на ефективності ракет «Циркон» та «Орєшнік». Руйнування підстанцій, що з’єднують АЕС із мережею, подається як «осмислений винос ресурсів», що фактично є визнанням цілеспрямованого терору проти мільйонів людей.

3. Тези про «байдужість еліт» і паразитування на внутрішніх дискусіях

Для розколу українського суспільства пропаганда активно просуває тези про те, що пересічні громадяни замерзають, поки «еліти живуть без відключень у Буковелі та Ужгороді». Також поширюються фейки про «експорт електроенергії за кордон» під час блекаутів, щоб переспрямувати гнів населення з агресора на український уряд.

Окрему увагу пропагандисти приділяють конфліктам між центральною та місцевою владою (зокрема, Банковою та мерією Києва). Будь-які публічні дискусії щодо евакуації чи підготовки до зими вириваються з контексту, щоб створити ілюзію хаосу та повної втрати управління державою.

У проросійському сегменті соцмереж поширюють відеоролик із логотипом Інституту вивчення війни (ISW), у якому стверджується, нібито західні політики планують організувати серію провокацій на території Європи та звинуватити в них Росію. За задумом авторів, це начебто має виправдати перед виборцями подальшу підтримку України.

На це звернули увагу аналітики проєкту StopFake.

У ролику посилаються на неназваних «інсайдерів» і «джерела», водночас не наводячи жодних конкретних даних — ані щодо місць, ані щодо способів здійснення так званих терористичних атак чи актів саботажу.

Насправді Інститут вивчення війни не публікував жодних матеріалів із подібними твердженнями — ані на своєму офіційному сайті, ані на YouTube-каналі. Формат фейкового відео також кардинально відрізняється від реального контенту ISW: замість виступів аналітиків, які пояснюють дослідницькі висновки та тенденції, пропагандисти використали низькоякісну нарізку стокових кадрів із поверхневими й нічим не підтвердженими тезами.

Інститут вивчення війни є однією з найавторитетніших незалежних аналітичних організацій, на звіти якої регулярно посилаються західні уряди, медіа та експертні кола. Саме тому російська пропаганда системно намагається використати бренд ISW для легітимізації дезінформації та посіяти недовіру до незалежної аналітики.

У ніч на 9 січня 2026 року російські окупаційні війська завдали масованого удару по Україні, застосувавши балістичну ракету середньої дальності «Орєшнік» для атаки на об’єкт критичної інфраструктури у Львівській області. Ця атака стала черговим інструментом тиску Кремля на міжнародну спільноту, супроводжуючись масованою інформаційною кампанією для виправдання воєнних злочинів та залякування Заходу. Напрямки дезінформації дослідив Центр досліджень «Детектора медіа» у статті.

1. Сфабрикована «помста за Путіна»

Основним наративом, який просували Міноборони РФ та пропагандисти на кшталт Ольги Скабєєвої, стала теза про «удар відплати». Росія стверджує, що застосування «Орєшніка» було відповіддю на нібито атаку українських дронів на резиденцію Путіна на Валдаї. Жодних доказів такого інциденту надано не було, а міжнародні розслідувачі та офіційний Київ називають цю подію вигаданою провокацією для легітимації агресії.

2. Економічний шантаж та «декомунізація» газосховищ

Пропаганда зосередила увагу на влучанні в газове сховище поблизу Стрия. Колаборанти та Z-блогери подають це як «декомунізацію в дії», заявляючи, що Росія має право нищити об’єкти, побудовані за часів СРСР. Основний посил для внутрішньої аудиторії — завдання критичної шкоди економіці «Зе-рейху» та позбавлення України енергетичної стійкості.

3. Пряме залякування Європи «хвилинами польоту»

Окремий пласт дезінформації спрямований на європейські суспільства. Прокремлівські канали активно поширювали графіки польоту «Орєшніка», стверджуючи, що ракета досягне Вільнюса за хвилину, а Лондона та Парижа — за вісім. Цей ядерний шантаж використовується, щоб змусити ЄС відмовитися від ідеї розгортання миротворчих контингентів на заході України.

4. «Привіт» Трампу та тиск на США

Використання дефіцитної балістичної ракети подається як сигнал адміністрації Дональда Трампа. Пропагандисти стверджують, що це відповідь на «неприйнятні умови» мирного плану США та затримання російських танкерів у Північній Атлантиці. Росія намагається продемонструвати готовність до безкінечного «підвищення ставок» у проксі-війні, знову повертаючи Вашингтону статус головного ворога.

5. Конспірологія про переділ газового ринку

Кремлівські ресурси, зокрема канали олігарха Малофєєва та Діани Панченко, просувають теорію змови, згідно з якою удар по львівських сховищах вигідний США, щоб змусити Європу купувати дорожчий американський газ. Пропаганда намагається вбити клин між союзниками, переконуючи європейців, що війна в Україні — це лише спосіб США знищити економіку ЄС, тоді як Росія нібито лише «захищає свої інтереси».

Такий великий набір тем дозволяє адресувати послання одразу кільком аудиторіям: залякувати європейців швидкістю ракети («Орєшнік буде Лондоні та Парижі за вісім хвилин») та попереджати Вашингтон про нібито нескінченні російські можливості «підвищувати ставки». США знову починають повертатися в риторику телеграм-пропагандистів як "ворог", наряду з Європою, особливо в контексті дій адміністрації Трампа та американських військових проти «тіньового флоту» та венесуельських танкерів.

Для протистояння із США Росії знову необхідно завдавати ударів по українській енергетичній інфраструктурі. Цей удар по цивільній інфраструктурі росіяни укотре подають як легітимний, що відображає використання Росією воєнних злочинів як інструментa державної політики. 

Росія розгорнула на окупованих територіях масштабну пропагандистську кампанію до так званого «дня народної єдності Російської Федерації». На тимчасово окупованих територіях масово відкривають пам’ятники, меморіали та виставки, які зводять у культ учасників війни проти України. Про це розповіли в Центрі протидії дезінформації.

У Донецьку відкрили меморіал «пам’яті захисників Донбасу», участь у церемонії взяв перший заступник голови адміністрації президента Росії та куратор кремлівської інформаційної політики на ТОТ Сергій Кірієнко. У Волновасі з’явився монумент бойовику так званої «ДНР» Володимиру Жозі, а в Москві — виставка, де російських солдатів, що воюють проти України, ставлять на один рівень з учасниками Другої світової війни. Окрім того, проводять заходи з «ушанування» пропагандистів, які загинули в зоні бойових дій.

Такі акції покликані створити ілюзію історичної тяглості — нібито нинішня агресія є продовженням «священної місії» радянських воїнів. У ЦПД пишуть, що Кремль намагається використати «свято» для виправдання власних злочинів, формуючи враження, що окупація українських територій — це частина «великої історії» Росії, а не воєнний злочин.

Російські медіа поширюють черговий фейк, нібито президент України Володимир Зеленський у своєму інтерв’ю американському телеканалу Fox News відкрито заявив про підготовку терактів у Росії із застосуванням американських ракет «Томагавк». Так агітпроп намагається дискредитувати Україну на тлі обговорення союзниками можливості надати Києву далекобійні ракети. Цей фейк спростували фактчекери StopFake.

Насправді президент Зеленський говорив лише про використання ракет «Томагавк» для ураження виключно військових цілей на території Росії. У своєму інтерв’ю від 12 жовтня 2025 року він наголосив, що Україна діє в межах міжнародного права та не завдає ударів по цивільному населенню. Глава держави підкреслив, що, на відміну від Росії, яка цілеспрямовано тероризує українських мирних мешканців, Україна дотримується норм міжнародного гуманітарного права і планує використовувати західне озброєння для знищення військової інфраструктури агресора.

Під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом Зеленський підтвердив, що Україна обговорює із союзниками способи ефективного використання далекобійного озброєння для зниження потенціалу Кремля продовжувати війну. Він зазначив, що Росія боїться не лише самих ракет, а й того, як Україна може комбінувати нові системи з іншими видами озброєння.

Будь-які спроби представити дії України як «підготовку терактів» є дезінформацією. Згідно зі Статутом ООН, Україна має повне право на самооборону від збройної агресії. Атаки на військові бази окупантів є законними діями у межах міжнародного права. Натомість Росія продовжує порушувати низку міжнародних угод, зокрема Статут ООН, Гельсінський заключний акт, Паризьку хартію та Женевські конвенції.

Кремль традиційно намагається представити західну допомогу Україні як «неефективну» та «небезпечну», розповсюджуючи неправдиві наративи про її застосування. Такі фейки є частиною інформаційної війни, спрямованої на послаблення підтримки України з боку її міжнародних партнерів.

У проросійському сегменті соцмереж поширюється фейкова статистика, згідно з якою у 2025 році найбільше за публічними промовами Володимира Путіна начебто стежили саме в Україні. Згідно з цією вигадкою, понад 78% українських користувачів нібито дивилися виступи російського очільника. Далі у фейковому рейтингу — Польща, Латвія, Литва, Естонія та Франція, а навіть у Німеччині, за цими даними, за промовами Путіна начебто стежили майже половина користувачів мережі (49%). Цю вигадану «статистику» спростували фактчекери StopFake.

Наведена статистика повністю вигадана. На сайті Statista, на який посилаються пропагандисти, немає жодного дослідження про те, у яких країнах найбільше стежать за промовами очільника Кремля. Натомість портал публікував зовсім іншу статистику — про глобальне ставлення до Росії. Згідно з нею, станом на вересень 2025 року 79% населення світу оцінюють Росію негативно, а найгірше до неї ставляться у Швеції (93%) та Польщі (90%). Ці дані повністю суперечать твердженням про нібито популярність Путіна серед європейців.

Поширюючи подібні фейки, кремлівська пропаганда намагається створити ілюзію міжнародного інтересу до промов Володимира Путіна й підвищити його авторитет в очах західної аудиторії.