Конспірологічні теорії
Як конспірологи пояснюють події в Україні й світі: Теорія «аляскинської платіжної змови»
Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Іноді вони використовують найабсурдніші теорії для цього, такі як теорія «аляскинської платіжної змови», або «оркнейської змови».
Згідно з нею, свого часу Російська імперія нібито так і не отримала оплати за купівлю Аляски від Сполучених Штатів. Корабель Orkney, що, як стверджується, перевозив оплату у вигляді золота до Санкт-Петербурга з Лондона, буцімто був навмисно підірваний Александром «Сенді» Кітом і затонув у Балтійському морі. Аферист та експерт з вибухів Александр Кіт, що мав кілька псевдонімів, зокрема Вільям Томпсон, раніше підривав кораблі, щоб вимагати страхові гроші в Європі. Російський політик Володимир Жириновський з Ліберально-демократичної партії Росії не раз висував ці твердження, а також звинувачення в хабарництві, пов'язаному з угодою про купівлю.
Теорію було спростовано. По-перше, про отримання Росією цих грошей свідчить те, що тоді їх витратили на побудову залізничних розвʼязок по всій імперії. По-друге, за теорією змови Orkney підірвали до дати, коли гроші мали б бути відправлені. Заявляється, що корабель затонув у середині липня 1868 року, тоді як оплату мали доставити 1 серпня 1868 року. Крім того, не існує записів про зникнення корабля з назвою Orkney, а тільки схожого за назвою корабля Orkney Lass, який після описаних подій усе ще перебував в експлуатації і, ймовірно, прямував до Південної Америки того року, а не до Санкт-Петербурга. У Балтійському морі також ніколи не було знайдено золота.
Російські пропагандисти використовують цю теорію як один із перших прикладів того, що Захід нібито постійно хотів надурити Росію. Також низка російських пропагандистів та високопосадовців, апелюючи до цієї теорії, неодноразово погрожувала Сполученим Штатам військовою інтервенцією на Аляску, оскільки в рамках теорії ця територія і надалі залишається російською. Мовляв, Росія має на це право, бо не отримала свого часу за неї гроші. Крім того, в такий спосіб вони хочуть виправдати «боротьбу проти Заходу та західних цінностей». Використовуючи подібні теорії, Росія віктимізує себе, підсилюючи міф про те, що Захід нібито постійно хоче знищити її.
Маніпуляція
Росіяни, що виступали проти війни, тепер змушені шукати харчі у смітниках
Російські медіа стверджують, що тепер росіяни, які залишили свою країну через незгоду з російською агресією проти України, нібито змушені шукати їжу на смітниках. Утім це — маніпуляція.
На неї звернули увагу аналітики проєкту The Insider. Вони знайшли статтю, згадану як першоджерело в репортажах із маніпуляцією. Насправді ж, у статті «Фрига — ідея розумного споживання» журналіст і фотограф Сергій Строітєлєв розповідає про молодих росіян, що переїхали в Грузію та залишилися вірні ідеї «розумного споживання», або ж фриганства, не згадуючи про труднощі еміграції. У статті також зазначається, що більшість із цих людей займалася фриганством ще в Росії і що це є їхнім способом життя та практикою, пов'язаною із субкультурою, екологічними та анархістськими ідеями.
Поширюючи подібні маніпуляції, пропагандисти хочуть дискредитувати всіх, хто виступає проти війни всередині Росії. Мовляв, за кордоном — нестерпно, а в Росії — добре, тому треба обміняти принципи на комфорт.
Новомова
Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «Киргизія»
У часи Радянського Союзу назви деяких країн відрізнялися від тих назв, які нам звичні сьогодні. Наприклад, теперішня країна Молдова — це тодішня «Молдавія», Білорусь — «Білорусія», а Киргизстан — «Киргизія». Нібито за звичкою в російському медіапросторі продовжують використовувати колишні назви цих країн. Киргизи вважають образою національної гідності та суверенітету той факт, що після понад 30 років незалежності їхню країну все ще називають «Киргизією», позаяк нині її офіційна назва — Киргизька Республіка (Киргизстан).
У першій половині 2023 року творча команда вебдизайнерів із Киргизстану розробила розширення до браузера, що закреслює червоною лінією колишню колоніальну назву країни та показує офіційну. Враховуючи те, що Киргизстан уже кілька десятиліть є незалежним, учасники команди вирішили порушити питання, що турбує багатьох його громадян, та відділити радянське минуле від сучасного та майбутнього країни.
Росія вважає Киргизьку Республіку, як і решту країн, що колись входили до складу СРСР, своєю «зоною впливу», тобто територією, на якій може диктувати власні умови. Варто зазначити, що в радянські часи постійні репресії та нівелювання ідентичності все ж не оминули й киргизів. Терміни на кшталт «Киргизія» вже застаріли та використовуються лише в Росії, зокрема в медіа, щоб наголосити на надуманій належності цих територій до Росії. Це один зі способів культивування ностальгії за Радянським Союзом, оскільки покоління старших людей чує звичні для себе фрази.
Меседж
Говорити про перспективи перемоги України – це абсурд
Російські високопосадовці стверджують, нібито говорити про перспективи перемоги України — це абсурд. Мовляв, усі цілі, які ставилися для «СВО», будуть виконані.
На цей меседж звернули увагу фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО. Вони зʼясували, що такі висловлювання є маніпулятивними та контрастують із російськими невдачами на фронті, санкційним тиском та численними втратами під час повномасштабного вторгнення в Україну.
Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти намагаються закріпити серед росіян міф про могутність російської армії. Ба більше, такі повідомлення також мають на меті показати, що в Росії нібито все під контролем. Вони прагнуть створити враження, ніби Росія перебуває у виграшній позиції та воюватиме проти України доти, доки не досягне власних цілей. Таких меседжів стало більше на тлі українського контрнаступу, який неодноразово намагались дискредитувати російські пропагандисти. Про це писав «Детектор медіа», спростовуючи низку фейків та меседжів на цю тему.
Маніпуляція
Компанія Sony випустила PlayStation 5 у кольорах російського прапора
Проросійські ресурси почали поширювати інформацію про те, що компанія Sony, яка спеціалізується на електроніці та іншій високотехнологічній продукції, нібито випустила ігрову приставку PlayStation 5 та аксесуари до неї в кольорах прапора Росії. Це — маніпуляція.
Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxUkraine. Вони зʼясували, що насправді при створенні нових дизайнів для ігрової консолі та джойстиків автори опиралися на кольори Землі, а не російського триколору. Так, один із дизайнерів пояснив, що його команда надихнулася гарними й потужними відтінками, які можна відшукати в надрах планети Земля. Використані кольори — це Sterling Silver (стерлінгове срібло), Volcanic Red (вулканічний червоний), Cobalt Blue (кобальтовий синій), а не чисто білий, синій та червоний, як у прапорі Росії. Якщо читати кольори у звичному для нас порядку, тобто зліва направо, то буде очевидно, що їх послідовність у представлених ігрових консолях та аксесуарах інша, аніж черговість смуг у російському триколорі.
Прокремлівські пропагандисти, намагаючись простежити бодай латентні прояви солідарності цивілізованого світу з Росією, вдаються до маніпуляцій і використовують інформацію у своїх цілях. Вони застосовують одну з тактик пропаганди, коли пишуть про таку начебто «підтримку» транснаціональної компанії Sony: намагаються викликати у звичайних громадян Росії відчуття ейфорії — психологічного стану, за якого людина відчуває піднесення, щастя та радість, що невиправдані об’єктивними умовами.
Маніпуляція
Українці страждають від психологічних проблем, бо влада продовжує воювати з Росією
Російські телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що через війну 90% українців потребуватимуть психологічної допомоги. Агітпроп посилається на повідомлення міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, який нібито заявив, що українська влада в цьому винна, адже відмовляється від «миру» з Росією, який «врятував» би українців від проблем із ментальним здоров’ям. Це — маніпуляція.
Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxCheck. Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко справді говорив про те, що 90% українців мають бодай 1 симптом, що вказує на те, що особі знадобиться психологічна допомога. Проте до цього призвели не дії української влади й «небажання» миритися з Росією, а російські обстріли, погрози знищити всю інфраструктуру, знущання над мешканцями на тимчасово окупованих територіях та залякування, тортури, розлука з рідними. Україна робить усе для того, аби перемогти окупантів.
Ба більше, в Україні існують програми з надання психологічної допомоги. Наприклад, Програма медичних гарантій, Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», існують також Центри життєстійкості та спеціальні гарячі лінії.
У такий спосіб російські пропагандисти намагаються перекласти відповідальність за війну та можливі ментальні проблеми українців із Росії на Україну. Хоча саме через дії Росії українці потребують особливої підтримки, а в майбутньому можуть зіткнутися з тим, що знадобиться звернутися по психологічну допомогу. Раніше ми розповідали про маніпуляцію, що в ООН заявили, буцімто Україна оголошує вироки невинуватим.
Маніпуляція
Політолог Френсіс Фукуяма заявив, що Україна не зможе повернути всі «втрачені території»
Ворожі ресурси поширюють інформацію про те, що нібито американський політолог Френсіс Фукуяма в інтервʼю «Радіо Свобода» говорив про неможливість повернення Україною всіх окупованих територій. Це — маніпуляція.
Кейс дослідили фактчекери з проєкту StopFake. Американський філософ зазначав, що єдиним можливим варіантом, за якого Росія піде із загарбаних територій, є перемога України на полі бою. Також в інтервʼю Фукуяма заявив, що, можливо, Україна зіткнеться з такою ситуацією, що не всі 100% територій можна буде деокупувати, і що війна може тривати ще довгий час. Тобто, політолог говорив тільки про «ймовірність» того, що не всі території України буде звільнено, але не стверджував, що це єдиний можливий розвиток подій.
Під час інтервʼю Френсіс Фукуяма був обережний із висловлюваннями, що стосуються територіальних поступок, і вставляв ремарки, наприклад: «Як іноземець, я не можу давати порад із цього питання. Це питання, на яке українці самі мають дати відповідь та ухвалити рішення». Щодо завершення війни, розвʼязаної Кремлем, політолог сказав, що «ніхто з нас не може передбачити, скільки йтиме ця війна». Зрештою, він припустив, що ситуація може стати подібною до ізраїльської, допоки Росія існуватиме як держава.
Агітпроп підживлює наратив про те, що Україна не здатна деокупувати всі свої території та перемогти у війні проти Росії. За допомогою фейків такого роду пропагандисти намагаються зневірити український народ у перемозі над Росією та посіяти страх, непевність і сумніви щодо майбутнього.
Викриття
Російські боти поширюють паніку в мережі щодо подорожчання життя в Україні
В українському сегменті соцмереж російські боти поширюють інформацію про те, що в Україні постійно піднімають ціни та наживаються на населенні. Нібито ціни ростуть і люди скоро почнуть голодувати. Це — неправда.
Як зазначають фактчекери Центру стратегічних комунікацій, подібні коментарі про підвищення цін в Україні пишуть російські боти на замовлення групи «Цифрова армія Росії». Вони прикидаються українцями та поширюють меседжі про те, що скоро українці голодуватимуть.
У такий спосіб російський агітпроп намагається дестабілізувати ситуацію в Україні, викликати паніку в українців та недовіру до влади. Насправді ціни в Україні підвищуються через війну, яку розв’язала Росія, проте українці працюють та донатять на армію. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що українці голодують і мусять вистоювати черги по безкоштовні обіди.
Таку тезу поширили в українському сегменті фейсбуку. У повідомленнях ідеться, що Україна нібито не оголошувала воєнний стан та загалом війну Росії, а отже, вона веде бойові дії буцімто незаконно. Зокрема, переконують, що такі дії з боку українського керівництва пов'язані з непереборним бажанням заволодіти західними ресурсами.
В Україні триває війна, і це зрозуміло без жодних оголошень. Наприклад, політик та дипломат Андрій Шевченко в коментарі MediaSapiens пояснив, що з юридичної точки зору оголошення війни — це зовнішнє питання держави. Він додає, що міжнародне право зосереджене не на словах чи заявах, а на діях. Тому те, що відбувається, з точки зору міжнародного права є очевидною війною, порушенням суверенітету України.
Ще у березні 2022 року ексзаступниця тодішнього міністра оборони України Ганна Маляр пояснила, що ухвалювати спеціальний закон чи указ про оголошення війни не потрібно. Вона процитувала 3 статтю Резолюції ООН «Про агресію» 1974 року й наголосила, що вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої країни, бомбардування або блокада портів кваліфікується як акт агресії.
У такий спосіб автори намагаються маніпулювати нормами міжнародного права, кажучи, що Україна буцімто не оголосила війну і взагалі не має права воювати.
Фейк
На російському сайті «Авіто» продають деталі знищеного танка Challenger 2
Таку інформацію поширили у прокремлівських медіа. У повідомленнях ідеться, що росіяни почали продавати вже перші «трофейні деталі» від знищеної в Україні західної техніки. Та пояснюють, що на російському сайті оголошень «Авіто» можна нібито придбати деталі від британського танка Challenger 2. До публікації додають скриншот оголошення. Проте це — фейк.
Фактчекерам VoxCheck вдалося спростувати кейс, адже вони визначили, що на російському сайті нема такого оголошення. Більш того, пропагандисти скомпілювали скриншот оголошення, адже розмістили фото танка Challenger 2, знищеного у 2003 році під час Іракської війни. За допомогою спеціального інструмента — FotoForensics — аналітики з’ясували, що на фейковому скриншоті наявні ознаки редагування.
Проте безглуздо стверджувати, що на полі бою росіяни не нищать українську техніку, бо це більш ніж можливо на війні. Пропагандисти зумисне перебільшують кількість «знищеної» техніки, натякаючи так на нібито низьку боєздатність української армії. А що деталі від техніки згодом продають як трофеї — насміхаються так з українських бійців і бійчинь.
При чому загалом інформація про знищення Challenger 2 в Україні правдива. 5 вересня 2023 року в соцмережі X (раніше твітер) фахівці OSINTtechnical, які займаються військовою аналітикою на основі відкритих джерел, опублікували відео з підбитим Challenger 2. Згодом міністр оборони Великої Британії також підтвердив знищення танка. Подальша доля цієї машини невідома.
Тобто існують реальні випадки знищення західної техніки, і їх не можна заперечувати. Однак пропагандисти системно намагаються дискредитувати Сили оборони України, створюючи фейки про підбиття або знищення якихось її видів. Читайте наші найсвіжіші кейси на цю тему: наприклад, ми задокументували фейк, нібито Росія «знищила» п’ять пускових установок Patriot; чи як Москва нібито знищила танк Leopard з німецькими військовими в Україні.
А також у нашій рубриці «Новомова» ми описували російський феномен «непереборної техніки». Якщо коротко, то так росіяни прагнуть переконати внутрішню аудиторію в постійних «перемогах».
Меседж
Удар по селу Гроза на Харківщині «вигідний» Зеленському
5 жовтня 2023 року о 13:24 російські окупанти завдали удару по селу Гроза Куп’янського району Харківської області. Росіяни влучили у місцевий магазин та кафе, де проходили поминки за односельцем-військовим. Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко розповів, що загалом на території перебувало 60 людей, а загинуло щонайменше 52 людини, серед яких є дитина. Також зафіксували семеро постраждалих, які зазнали важких поранень, — вони перебували на відстані мінімум 50 метрів від самого кафе. В етері національного телемарафону міністр ще розказав, що в селі проживали 330 мешканців і «якраз із кожної сім’ї, з кожного двору одна людина була присутня на цьому поминальному обіді». Натомість анонімні телеграм-канали, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють меседжі, буцімто удар по селу завдала Україна, при чому це відбулося, мовляв, на прохання Володимира Зеленського. Пропагандисти переконують, що насправді трагедія «вигідна» українському керівництву задля власної наживи. Зокрема, ідеться про отримання додаткової гуманітарної допомоги та збільшення фінансової підтримки. Крім того, писали, що в кафе перебували українські бійці, а отже, російська армія нібито цілилася саме у військових та у військові об’єкти. Та насамкінець пояснюють: «Захід зменшив свій негатив у сторону Росії, тож Україна, очевидно, його підсилює».
Проте очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що на місці удару були цивільні люди та автівки. Згодом Суспільному це підтвердив і начальник поліції регіону Володимир Тимошко. Кремль прагне приховати власні злочинні дії проти українців, прикриваючись «військовими об'єктами», які буцімто є легітимною ціллю. Однак від російських ракет і дронів потерпають зовсім не військові об’єкти, а українські мирні міста, села й цивільна інфраструктура. Місце поминок — це не військова ціль. Тим більше, будь-який напад на іншу країну, навіть на військові об’єкти — це злочин.
Начальник поліції Харківської області також пояснив, що вже точно встановлено: влучання здійснено балістичною ракетою «Іскандер». Це тип ракет, який є на озброєнні в Росії і немає в України. Голова Харківської ОВА сказав, що це був «прицільний удар» і влучання було по самісінькому центрові будівлі, що й спричинило таку кількість жертв.
Автори вдаються до конспірології, коли пишуть, що Зеленський прагне наживатися на війні в Україні й власноруч «віддає» накази обстрілювати українські міста і села. Ці намагання свідчать про демонізацію України, створення хибного враження про неї у країн-партнерів. Приміром, схожу риторику використовують в анонімних телеграм-каналах у відповідь на приїзд іноземних політиків до України. Тоді пропаганда системно просуває тезу, що тривоги в Україні несправжні, а є лише спробами залякати іноземців та отримати якомога більше зброї.
Ракетний удар по селу 5 жовтня став найбільшим за кількістю жертв у 2023 році в Україні та найбільшим за весь час повномасштабного вторгнення у регіоні.
Тактики
Як російська пропаганда використовує антиколоніалізм для досягнення власних цілей
Антиколоніалізм — термін, що використовується для опису різних рухів опору, спрямованих проти колоніалізму та імперіалізму. Це протидія політиці підкорення однієї країни іншою, її території та народів, політичного, економічного та культурного поневолення. Аби стати лідеркою Глобального Півдня та антиколоніалізму, Росія дискредитує Україну, хоча сама по суті є першою серед ізольованих диктатур.
Росія інструменталізує позитивні спогади про Радянський Союз та його підтримку африканських війн за незалежність проти західних колонізаторів. Вона використовує позитивні спогади про минуле, аби посилити свій вплив зараз. 2 грудня 2022 року, у Міжнародний день боротьби за скасування рабства, на офіційному твітер-акаунті посольства Росії в ПАР виклали текст: «Росія була однією з небагатьох світових держав, які не мали колоній в Африці чи інших місцях і не брала участі в работоргівлі за всю свою історію. Росія всіляко допомагала народам Африканського континенту здобути свободу і суверенітет». Проте інформацію про підкорення народів Азії та Східної Європи вони замовчують, адже це суперечить порядку денному Росії, яка позиціонує себе як борчиню проти колоніалізму. Вже не кажучи про загарбницьку війну в Україні. Ба більше, агітпроп не згадує і про значну присутність на африканському континенті бойовиків ПВК «Вагнер», які представляють інтереси Росії та відстоюють задуми Кремля.
Після того, як Німеччина оголосила про готовність передати танки Leopard Україні, Путін заявив, що Росія змушена «давати відсіч агресії колективного Заходу». У риториці Путіна цей термін з’явився у 2021 році, проте у публічному просторі — ще на початку 2000-х.Протиставляючи себе заходу, агітпроп давить на болюче минуле африканських країн, яких у свій час поневолювали європейські імперії. Російська пропаганда змогла представити війну Росії в Україні не як загарбницьку, а як оборонну, у відповідь на агресію Заходу. Нібито російський народ має особливе завдання врятувати українців, адже протистоїть йому та веде антиімперську боротьбу проти «західного гніту» — таку саму, як ведуть країни Африки.
Наприкінці січня 2023 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибув до Анголи з робочим візитом. Тоді він зробив заяву для медіа, в якій війну в Україні порівняв із війною в Анголі. Під час зустрічі з міністром закордонних справ Анголи Тете Антоніо Лавров наголосив, що «російськомовним українцям» потрібен захист Москви, адже до них упереджено ставиться Київ.
3 серпня 2023 року спікер Держдуми Росії В'ячеслав Володін написав у своєму телеграм-каналі, що «США, Велика Британія та Франція мають компенсувати африканським державам завдані збитки» і це питання має розглянути ООН. А ще він звинувачує США та низку західних країн у тому, що «колоніальні інтереси нікуди не зникли. Міняються тільки методи». Російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення, аби висунути такі ж звинувачення Заходу, які висувають самій Росії, та відвернути увагу від предмета обговорення, тобто війни в Україні та окупації Росією українських територій і поневолення українського народу.
Варто згадати й про зерно. Росія не тільки нібито «захищає» Україну, але й знецінює її як партнерку. Для африканських республік агітпроп поширює наративи про те, що українське зерно, яке має врятувати від голоду, не доїжджає до держав, які її потребують, а осідає в Європі як корм для тварин. Такі заяви просувалися зокрема під час Другого саміту Росія — Африка, що відбувся 27-28 липня в Санкт-Петербурзі. У такий спосіб агітпроп дискредитує Україну та Чорноморську зернову угоду й прагне погіршити її відносини з Африкою.
Росія грає роль бідної спадкоємиці колишньої імперії СРСР. Вона ніколи не визнавала, що території, захоплені нею, є колоніями, а свої дії завжди виправдовує «добровільним приєднанням», як-от у випадку з тимчасово окупованими Росією Донецькою, Запорізькою, Луганською та Херсонською областями, або поширенням так званої «прогресивної російської культури», боротьбою з нацизмом тощо. Проте хоч би які слова агітпроп добирав, насправді політика Москви полягає в геноциді українців, знищенні української культури та загарбанні територій.
Тактики
Як російська пропаганда використовує економічні проблеми для досягнення власних цілей
Російські пропагандисти використовують теми економічних проблем у світі, підвищення тарифів в Україні та вартості енергоносіїв, аби залякати українців і змусити їх закінчити війну в будь-який спосіб (на умовах Росії, відмовившись від загарбаних російськими окупантами територій) та підняти дух проросійської аудиторії.
Минулого року пропагандистські телеграм-канали поширювали інформацію про те, що світова економіка розвалиться, якщо не скасувати санкції проти Росії та російських бізнесменів та не поступитися на фронті. Агітпроп використовує тактику залякування, аби викликати страх у людей і отримати бажане: щоб з Росії зняли санкції, а Україна визнала окупований схід та частину півдня російськими територіями. Нібито це допоможе втримати економіку та ціни. Проте весь світ та Україна пристосувалися до нових умов, звісно, не без зростання тарифів, але економіка виявилася гнучкішою, ніж очікували росіяни. Проте й сама Росія навчилася обходити санкції.
Російський агітпроп поширював для росіян та жителів тимчасово окупованих українських територій меседжі про покращення життя на контрасті з «занепадаючою» та буцімто збіднілою Україною. Нібито з Росією комунальні послуги стають дешевшими, українські компанії, які взяли кредити до окупації, можуть не повертати їх, а люди, що потребують медичної допомоги у Новій Каховці, безкоштовно їздять у безпечне місце на лікування. Тут пропагандисти застосовують тактику бомбардування любов’ю. Агітпроп намагається переконати людей, що потрібно підтримувати Росію, адже вона дбає про них. Також пропагандисти застосовують тактику багаторазового повторення — безліч разів повторюють наратив про «шматочок раю», яким нібито стають населені пункти після приходу росіян. Тільки замовчують про те, що вони руйнують і знищують українські міста та вбивають українців. Про ті території, які росіянам не вдалося окупувати, агітпроп навмисне розповсюджує наративи про кризу, занепад, описує найгірший сценарій, викликаючи страх у людей. «Фінансові проблеми в Україні вказують, що восени економіка піде у круте піке та дефолтує», — писали в одному з телеграм-каналів.
Також агітпроп намагався показати, що санкції, накладені на Росію через розв’язання повномасштабної війни проти України, — невигідні всьому світові, адже в різних країнах, а найбільше, в країнах Європейського Союзу, відбуваються протести. Пропагандисти поширювали безліч версій про те, що «незабаром газ буде по $4000, а нафта по $200», «найближчими днями з ціною на газ у Європі буде дуже цікаво», а також інформацію про те, яких можна вжити заходів економії у зв’язку зі здорожчанням енергоносіїв. Ба більше, інколи росіяни навіть прирівнювали економічні засоби тиску на них до знищення російського народу. У такий спосіб агітпроп намагався зманіпулювати та викликати в аудиторії почуття провини, залякати читачів, нав’язати думку, що Росія впливає на світовий порядок денний і без співпраці з нею Європа й увесь світ просто не зможуть існувати.
Фейк
У Румунії продають місця, де найкраще споглядати за прильотами дронів та ракет по Україні
Російські ЗМІ, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що нібито «румуни продають найкозирніші місця з видом на прильоти дронів і ракет по Україні». Також користувачі російського сегменту соцмереж поширюють скриншоти буцімто з відмітками цих місць. Це — фейк.
Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. На карті Google Maps вони виявили місце, яке агітпроп використав для створення фейку. Фактчекери встановили, що мітку на фейковому скриншоті поставлено поблизу місця, де на початку вересня впали дрони внаслідок російської атаки на Ізмаїл та Рені.
Самої ж відмітки на Google Maps немає. Проте дослідивши карту, фактчекери знайшли мітку на тому ж місці, де нібито можна спостерігати «бомбардування України». Підписана вона російською мовою з помилкою як «наблюдательная пдощадка» та не містить жодної додаткової інформації. Отже, з цього випливає, що мітку про місце «бомбардування України» або додали у фоторедакторі, або створили в режимі приватного списку, який не можуть побачити інші користувачі.
Ба більше, в румунських медіа та соцмережах немає згадок про подібні місця. Самі ж румунські військові посилено наглядають за наземним та повітряним простором Румунії, а румунські прикордонники забороняють фотографувати та знімати на відео Україну з берега Румунії.
У такий спосіб російський агітпроп намагається дискредитувати Румунію та її мешканців і транслювати думку про те, що румуни не підтримують Україну. Мовляв, для них ракетні удари по нашій державі схожі на шоу та спосіб розважитися. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що НАТО готується до поразки України та окупації західної частини українських територій Румунією та Польщею.
Новомова
Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «російська весна»
Російський агітпроп використовує термін «російська весна» до зрежисованих Кремлем подій лютого-травня 2014 року, які призвели до анексії Криму та проголошення маріонеткових квазідержавних утворень на сході України. Пропагандисти ж позиціонують це як масові заворушення в південно-східних областях України, що нібито мали на меті заявити про бажання або від’єднатися від України, яка буцімто стала повністю залежною від Заходу, або ж приєднатися до Росії. За версією агітпропу, «київський режим» разом із західними кураторами спланував Революцію Гідності, намагався віддати Україну на поталу Заходу, однак не врахував думку громадськості — мовляв, більшість людей не підтримувала євроінтеграційний курс, натомість орієнтувалася на Росію. Під приціл Москви потрапили Крим, Харківська, Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Херсонська та Одеська області. І в лютому-березні 2014 року в обласних чи менших містах почали влаштовувати прокремлівські акції, вивішували триколори, намагалися захопити місцеві ОДА. І врешті там з’являлися «зелені чоловічки», які позиціонували себе як місцева самооборона, хоча насправді це були російські спецпризначенці. Власне, пропагандисти переконують, що серія акцій, проведених за участі російських спецслужб, найманців та незадоволених подіями Євромайдану громадян України, а також «референдуми» — це винятково волевиявлення українського народу, спроба легітимно боротися проти «свавілля» влади.
«Усмішку на обличчі викликають у мене події “російської весни”— коли озброєні з ніг до голови “антимайданівці” проявили своє бажання, бажання стати частиною Росії», — згадують автори в прокремлівських телеграм-каналах ще задовго до великої війни. Пояснюють, що ці події обрамлені повсюдною «радістю» та «захопленням» нібито простих людей, які постали проти української влади після Євромайдану.
Термін «російська весна» не новий, сягає корінням середини 19 сторіччя, коли Європою прокотилася серія національних рухів, які боролися проти реакційних монархій, — «весна народів». У новітній історії схожу назву отримали події початку 2010-х років, коли в арабських країнах відбувалися масові протести, а подекуди й повноцінні революції проти автократичних режимів. Іронічно, що російські політтехнологи створили термін за аналогією з цими революціями, хоча російська імперія безпосередньо брала участь у придушенні «весни народів», а Російська Федерація підтримувала режими арабських автократів, аж до втручання у громадянську війну в Сирії на боці диктатора Башара Асада у 2015 році. Отже, ми бачимо чергову підміну понять, яка властива ідеологам російського імперіалізму. «Весна народів» і «арабська весна» були демократичними народними рухами, які вели свої нації до прогресивних змін. Тоді як «російська весна» була організованою Кремлем спецоперацією, яка поширювала на захоплених територіях авторитаризм, а в окупованій частині Донбасу створила справжнісінькі військові диктатури (хунти).
Тактики
Як російська пропаганда використовує метод «40 на 60» для досягнення власних цілей
«40/60», або «60/40» — метод пропаганди, за якого подають 60% інформації правдивої, а 40% — маніпулятивної. Пропагандисти створюють медіа, які працюють за цим принципом та позиціонують себе як об’єктивне, незалежне або альтернативне джерело інформації. Поширюючи правдиві новини, пропагандистські ЗМІ втираються в довіру читача, що спонукає його вимкнути критичне мислення та проковтнути інші 40% дезінформації. Часто вона подається як те, що влада приховує від суспільства, і теорії змови. Пропорція правди та дезінформації може варіювати в той чи інший бік залежно від медіа.
Під час Другої світової війни цей метод застосовував Йозеф Геббельс, який очолював Міністерство пропаганди та громадської просвіти Третього Рейху. За його вказівкою було створено «антинацистську» англомовну радіостанцію, диктором якої став Вільям Джойс (британець, що підтримував нацизм і втік до Німеччини разом із дружиною). У той час радіо було життєво важливим для британської громадськості, а телерадіомовна компанія BBC зазнала жорсткої цензури, тож це англомовне радіо вважалося альтернативою. Вільям Джойс починав передачі фразою «Німеччина кличе, Німеччина кличе», зачитував справжні новини з газет, придбаних у нейтральних країнах (60%), та поширював інформацію про карколомні успіхи та перемоги Німеччини (40%). Він повідомляв, що Німеччина хоче миру, не збиралася бомбити жінок і дітей у Великій Британії, але британці не лишили вибору та змусили Рейх до насильства. Також він висміював Вінстона Черчилля та намагався переконати британське суспільство в тому, що тільки знищення прем’єр-міністра Великої Британії врятує від насильства та подарує шанс домовитися.
Наразі за цим методом працюють медіа, які позиціонують себе як незалежні, проте час від часу поширюють російську пропаганду. «Медуза», яка подає себе як незалежне та варте довіри міжнародне російськомовне видання з реєстрацією у Латвії, не підтримує повномасштабне вторгнення Росії в Україну та публікує правдиві новини. Проте в липні 2022 року аналітики та аналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика провели дослідження публікацій медіа «Медуза» на наявність проросійських наративів, і в 47 публікаціях (понад 55%) вони знайшлися. Онлайн-видання поширювало повідомлення про те, що «Україна зрадила мешканців Донбасу», «українська армія обстрілює цивільні об’єкти на окупованих частинах Донеччини і Луганщини», «драмтеатр у Маріуполі підірвали зсередини», а також повторювало заяви влади Росії про «превентивний удар по НАТО» та наратив «не тільки Путін, а й західні політики винні у війні». Такі заяви балансували з дійсно правдивими новинами. Отже, свідомо чи мимоволі журналісти латвійського медіа допомагають виправдовуватися Росії за свої злочини. У споживачів контенту, який створює «Медуза», може виникнути відчуття, що «все не так однозначно», і вони не намагатимуться знайти правдиву версію реальності.
Так само, як і медіа, небезпеку становлять деякі опозиційні російські блогери та політики, контент яких споживають українці. Максим Кац — політик та блогер, який після початку повномасштабного вторгнення виїхав із Росії та щодня викладає нібито контрпропагандистські відео на ютубі, висловлював думки, що «російська опозиція нікому нічого не винна, особливо українцям» чи «потрібно розділяти провину та відповідальність. Винен той, хто стріляв та хто накази віддавав. Той, хто не скинув путіна, не винен». Його колега, громадський діяч і блогер Ілля Варламов, якого також дивляться українці, заперечував вторгнення Росії у 2014 році на територію Луганщини та Донеччини, їздив у окупований Крим та знімав відео з анексованого півострова, зняв фільм проти України, де спотворив історичні факти.
Блогери-опозиціонери режиму Путіна апелюють до емоцій та створюють хибне враження, нібито їх зацькував режим, вони за справедливість, проти війни та підтримують Україну. Для зовнішньої аудиторії та деяких українців вони виглядають як жертви глобальної несправедливості, проте продовжують дозовано транслювати, як і нібито незалежні медіа, свідомо чи несвідомо російські наративи, які можуть підхопити споживачі їхнього контенту.
Тактики
Як російська пропаганда використовує кліше без суті для досягнення власних цілей
Кліше без суті — це короткі загальновживані фрази, які мають на меті пом’якшити когнітивний дисонанс та зламати критичне мислення. Їх використовують для припинення суперечок, дискусій, щоб обійти складні запитання або спрямувати увагу на інші речі.
Цей термін ввів у свою книгу «Технологія "промивки мізків". Психологія тоталітаризму» американський психіатр Роберт Джей Ліфтон, щоб описати мову, яку використовувала Комуністична партія Китаю як «початок і кінець будь-якого ідеологічного аналізу». Кліше без суті китайський уряд використовував для того, щоб не дати людям сумніватися в діях партії та запобігти інакодумству чи повстанню. Ліфтон пояснював, що, вживаючи ці фрази, співрозмовники «зривають розмову та не дають людям глибше задуматися про важливі питання».
Цей метод пропаганди агітпроп використовував і в Радянському Союзі (що надихнуло Джорджа Орвелла на написання книги «1984»), і сучасна Росія, аби нав’язати людям конформність, стиснути найскладніші і найсерйозніші проблеми в короткі, спрощені та чіткі фрази, якими можна завершити «неприємну» розмову. Під час повномасштабного вторгнення до використання кліше без суті активно вдаються росіяни, які підтримують Путіна та війну проти України, та українці, на яких діє російська пропаганда.
Приклади:
— «Всієї правди ми ніколи не дізнаємося», «все не так однозначно» — кліше, що використовуються як відповідь на будь-який реальний факт. Приклад застосування на практиці можна побачити під час масштабних російських ударів по українських містах, коли агітпроп накидає протилежні версії події (наприклад, ракетний удар по Чернігову), викликаючи когнітивний дисонанс. Людина під дією пропаганди та щоб уникнути когнітивного дисонансу не намагатиметься відшукати правдиву версію реальності.
— «Життя все розставить на свої місця» — відповідь на докази злочинів, які вчиняють росіяни в Україні. Це кліше зводить нанівець будь-яку можливість дискусії, адже людина не сприймає факти та аргументи і не хоче думати про проблеми, яку обговорюють.
— «Де ви були вісім років?», «київський режим», «українці — нацисти» — ці кліше використовуються для перенаправлення уваги з незручного питання, тобто це «переведення стрілок» на вигадані недоліки опонентів.
— «Це нічого не змінить», «я поза політикою» — використовується для того, щоб відкинути свою участь у якійсь справі, бо нібито людина незначна і від її дій нічого не залежить. Цією фразою росіяни відповідали на запитання, чому вони не виходять на мітинги після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
— «Політики хочуть нас посварити» — відповідь людей, які намагаються відмежуватися, зняти з себе колективну відповідальність за дії росіян або за ракетні удари, обстріли інфраструктури та загибель українців унаслідок їхніх дій.
Фейк
Країни Балтії могли завдати ударів безпілотниками по Пскову
Такі тези звучали в ефірі російських пропагандистських телеканалів. Мовляв, неподалік від Пскова пролягає кордон з Естонією, і звідти нібито долинали якісь дивні звуки. Агітпроп заявляє, що «питання про участь Естонії залишається відкритим». «Псков знаходиться біля кордону НАТО. Звідки взявся запуск? З України чи що? У жодному разі! З території Балтії? Знищити до біса країни Балтії, якщо це так», — говорили пропагандисти в ефірі. Це — фейк.
Як зазначають аналітики EUvsDiDiNFo, у ніч на 29 серпня в аеропорту Пскова прогриміла серія вибухів. Пізніше стало відомо, що чотири військово-транспортні літаки Іл-76 були пошкоджені в результаті ударів безпілотників, а щонайменше два літаки було знищено. Прессекретар уряду Естонської Республіки дав коментар виданню Newsweek щодо причетності Естонії до ударів по Пскову та заявив, що: «Це неправдива інформація». Також міністерство оборони Латвії виступило з подібною заявою, заперечуючи будь-яку причетність Латвії, і засудило звинувачення на адресу країн Балтії. Насправді ж удар безпілотника по території Росії є наслідком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке почалося 24 лютого 2022 року.
У такий спосіб кремлівські пропагандисти намагаються звинуватити країни Балтії у «провокації» та використовують ядерний шантаж, аби залякати мешканців цих країн. Раніше «Детектор медіа» розповідав про маніпуляцію, як в ООН заявили, що Україна загрожує ядерній безпеці у світі.
Меседж
Україна сама винна у війні, бо вона спровокувала Росію
Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в анонімних телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Україна спровокувала Росію, тому та й вирішила «напасти на Україну». Мовляв, постійний євроінтеграційний курс України шкодить Росії, бо її ворог — Євросоюз — чимдуж наближався до російських кордонів. Автори підсумовують: Росія здійснила широкомасштабний наступ на територію України й легітимно відстоює свої цінності.
Аналітики проєкту EU vs Disinfo проаналізували кейс і пояснили, що загалом російська агресія спрямована на знищення України як держави та українців як нації. Російська армія чинить геноцид в Україні. Меседж про знищення України висловив на початку квітня російський політтехнолог Тимофій Сергєйцев у статті на сайті пропагандистського інформаційного агентства «РИА Новости». Автор пропонував знищити все, що робить українців українцями, а також винищити тих, кого не вдасться зламати та підкорити. Існування України заперечувалося, адже «історія показала неможливість державотворення в Україні».
Крім того, Росія переконує, що прагнення України вступити до НАТО чи ЄС є прямою загрозою безпеці Росії. Проте членство України в будь-яких міжнародних організаціях — вибір України та її народу, а не нав’язана воля третіх сторін.
Зрештою, Кремль за допомогою цього меседжу намагається виправдати широкомасштабне вторгнення Росії до України і знаходить треті сторони, звинувачуючи їх у всіх бідах. Проте будь-які політичні рішення в Україні ухвалюють українські посадовці. Україна ладна вступати в будь-яку організацію, підтримувати ініціативи, якщо на це є воля народу. Вдертися до України — це рішення Росії та росіян, яке вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчазною згодою.
Тактики
Як російська пропаганда використовує ігнорування теми для досягнення власних цілей
Ця тактика полягає в ігноруванні теми обговорення, коли та змінюється на протилежну. Ігнорування теми використовують російські пропагандисти. Після того, як стається подія, невигідна агітпропу, офіційні джерела її замовчують або вибірково висвітлюють певні аспекти. Цю тактику використовують, щоб применшити або мінімізувати негативні аспекти ситуації, відвернути увагу від важливих проблем та створити фальшивий наратив. Пропагандисти приховують інформацію, ділячись лише тими новинами, які підтримують їхні брехливі тези, при цьому ігнорують чи блокують вміст, який їх підважує. Це сприяє виникненню ефекту ехокамери.
Ще за часів Радянського Союзу агітпроп використовував тактику ігнорування теми. Для більшості росіян Друга Світова війна має назву «Велика Вітчизняна», й почалася вона нібито 22 червня 1941 року з нападу військ нацистської Німеччини на Польщу. Проте замовчується той факт, що гітлерівські війська вторглися на територію Польщі 1 вересня 1939 року, а сам Радянський Союз окупував Польщу 17 вересня 1939 року. До того нацистська Німеччина окупувала території Чехії та Австрії, а Радянський Союз не називав її агресором.
У період СРСР ігнорування теми активно використовувала тодішня преса. Чорнобильську трагедію, що сталася внаслідок вибуху на четвертому енергоблоці ЧАЕС 26 квітня 1986 року, радянські медіа кілька днів замовчували. Лише 28 квітня о 21:00 у телепрограмі «Врємя» дуже лаконічно повідомили про аварію, що мало створити ілюзію безпеки для людей, також не було скасовано заходи до свята 1 травня. Найбільшу техногенну катастрофу в історії людства намагалися замовчати: приховувалися справжні діагнози людей, що отримали променеве ураження. Проте через масштаби катастрофи, яка зачепила низку європейських країн, та іноземні медіа її не вдалося проігнорувати.
Радянські традиції та ігнорування теми успадкувала сучасна Росія, яка 24 лютого 2022 року розпочала війну проти України. У травні 2023 року російські пропагандисти поширювали інформацію про важке поранення Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, через яке він нібито більше не зможе виконувати свої обов’язки. В анонімних телеграм-каналах та медіа, що транслюють прокремлівську риторику, навіть з’являлися версії, що його вбили. Проте вже 25 травня полковник ЗСУ, блогер і журналіст Анатолій Штефан «Штірліц» опублікував відео з Валерієм Залужним, і з цього моменту всі прокремлівські медіа й телеграм-канали наче води в рот набрали: ніхто не спростував інформацію про загибель Головнокомандувача ЗСУ, а факт його публічної появи проігнорували.
Ще одна тема, яку російський агітпроп ігнорує, — удари по російських містах. 30 липня 2023 року відбулась атака дронів на Москву, внаслідок чого сталося руйнування фасадів двох веж «Москва-Сіті», де розміщені російські міністерства — Мінекономрозвитку, Мінпромторг, Мінкомзв'язку. У зв'язку з цією подією повітряну зону над Москвою закрили для польотів. Проте російські федеральні телеканали проігнорували цей інцидент та зосередилися на висвітленні параду ВМФ у Санкт-Петербурзі та бесіді Путіна з журналістами за підсумками саміту «Росія—Африка».
Навмисно чи ненавмисно ігноруючи важливу інформацію, агітпроп запобігає поширенню небажаних новин серед населення. Вживаючи технічних заходів, російським пропагандистам вдається не допустити їх популяризації та запобігти виникненню небажаної негативної реакції серед громадян.
Тактики
Як російська пропаганда використовує гумор та сатиру для досягнення власних цілей
Гумор та політична сатира з часом набувають дедалі більшої ролі в пропаганді. Вони стають потужними, складними та багатогранними елементами психологічного впливу на людей. Завдяки менш серйозній формі за допомогою жартів можливо ефективно передати важливу, часто суперечливу і навіть образливу інформацію. Часто саме з використанням елементів сатири певна інформація набуває властивості «вірусної» і поширюється значно швидше.
Разом з тим додавання гумору створює багатозначні конструкції, які залишають місце для маневру під час дискусії, особливо коли звичайна мова та серйозні аргументи не працюють. Він свого роду «вимикає» в людей критичне мислення. Крім того, розуміння та сприйняття жартів створюють умови для формування певних соціальних спільнот. А гумор у цьому сенсі грає роль своєрідного маркера належності до цих угруповань, системи розпізнавання «свій / чужий». Також гумор може по-справжньому інформаційно «вбивати» певну особу, групу людей чи навіть країну. Він здатен формувати зневажливе ставлення та зводити серйозні речі до рівня тих, що викликають лише сміх.
Одним з перших жанрів політичного гумору стала карикатура, яка почала розвиватись ще у першій половині XVIII століття. У Радянському Союзі її перетворили на потужну зброю власної пропаганди ще на початку його існування — у 1920-х роках. Найвизначнішими майстрами пропагандистських карикатур в СРСР вважаються Борис Єфімов, Кукринікси (Михайло Купріянов, Порфірій Крилов та Микола Соколов), Дмитро Моор (Орлов), Віктор Дені (Денісов) та Михайло Черемних. Їхні роботи висміювали як зовнішніх ворогів СРСР, таких як нацистська Німеччина, фашистська Італія, західні держави (США, Велика Британія, Франція тощо), так і верстви населення всередині країни, які радянський режим вважав для себе ворожими: дворяни, капіталісти, куркулі (заможні селяни), священники тощо. При газеті «Правда» працював цілий сатиричний журнал «Крокодил», який був невід'ємною частиною агітпропу і в якому публікувалася більшість зі згаданих вище авторів.
З прогресом інформаційних технологій пропаганда за допомогою гумору тільки посилюється та розвивається, вже у сучасній путінській Росії. Мабуть, найвідомішим пропагандистом від гумору був покійний Михайло Задорнов. Багато хто з нас пам'ятає його антизахідні наративи про нібито «тупих американців», які були його візитівкою як гумориста. Після Революції Гідності 2014 року і до своєї смерті у 2017 році Задорнов неодноразово використовував антиукраїнські жарти. Він навіть не цурався жартувати про збиття російськими терористами малайзійського Боїнгу у 2014 році в Донецькій області.
Ще одне джерело російської гумористичної пропаганди — програма КВК. Шоу є потужним інструментом стратегічних політичних комунікацій через доступ до різних каналів розповсюдження. Програму транслюють у прайм-тайм федеральних та міжнародних російських телеканалів, поширюють у соцмережах, на сайті, передруковують жарти в пресі і транслюють на радіо. Засновник КВК Олександр Масляков має близькі зв’язки з Кремлем. Про це свідчать, зокрема, фінансування державою будівництва концерт-холу «Планета КВК» у Москві, підтримка КВК-змагань за кордоном, участь політиків топрівня (в тому числі Путіна та Медведєва) у зйомках програм. Крім того, з 1 червня 2016 холдинг «Газпроммедіа» запустив окремий телевізійний канал КВК з майже цілодобовою трансляцією цього шоу. А Масляков отримав державну нагороду «За заслуги перед Вітчизною» третього ступеня. Звичайно, автори КВК не забувають дякувати за щедрість своїм спонсорам — у шоу постійно показується позитивний образ президента Путіна та його команди. Така дружба з політиками дала власнику КВК Олександру Маслякову змогу створити не лише власну програму, а й велику бізнес-імперію для її підтримки.
Меседж
Без долара та майже з Путіним: як російський агітпроп висвітлював саміт БРІКС?
В оптиці російської пропаганди БРІКС перетворюється в ООН 2.0. без Заходу та з провідною роллю Росії. Розповідаємо, як Кремль інформаційно прикриває свою міжнародну ізоляцію.
24 серпня у найбільшому місті ПАР Йоганнесбурзі завершився триденний 15-й саміт БРІКС — об'єднання, до якого поки входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР. Члени БРІКС наразі представляють понад 40% населення Землі та більше чверті світового ВВП.
На саміті в Йоганнесбурзі були особисто присутні чотири з п'яти лідерів країн БРІКС. Росія була представлена міністром закордонних справ Лавровим. ПАР є учасницею Римського статуту і в разі прибуття лідера Росії на її територію зобов'язана затримати його за ордером Міжнародного кримінального суду і видати Гаазі. Після тривалих юридичних консультацій влада ПАР так і не поступилася міжнародними принципами, тож Путін мусив задовольнитися онлайн-виступом.
Ключовою подією саміту стало запрошення шести нових країн приєднатись до БРІКС: Аргентини, Ефіопії, Єгипту, Ірану, ОАЕ та Саудівської Аравії. Раніше організація розширювалась лише у 2010 році, коли до неї і доєдналася нинішня господарка саміту — ПАР. Найбільшими лобістами розширення виступили Китай та Росія. Китай, як найпотужніший член організації, прагне ще більше посилити свій світовий вплив на тлі зростання суперництва зі США. Росія потребує розширення задля подолання часткової міжнародної ізоляції. При цьому онлайн-участь Путіна цього року цю ізоляцію лише символічно підкреслювала. Інші три країни БРІКС мають значно тепліші взаємини із західними демократіями і не зацікавлені у перетворенні організації на ворожий Заходу блок.
Розповімо про ключові меседжі, які поширювала Москва в контексті саміту.
«Ізоляція зруйнована назавжди»
Москва прагне скористатись будь-якою міжнародною взаємодією задля просування тези про марність спроб її ізолювати. Саміт БРІКС не став винятком. Наприклад, офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова так підсумувала хід саміту у своєму телеграмі: «Результати блискучі. “Ізоляція” як американська зброя зруйнована назавжди». Та відсутність Путіна на саміті значно ускладнила агітпропу просування відповідної тези. Російським офіційним ЗМІ доводилось наголошували на повноцінності участі Путіна у зустрічі, нехай навіть і в онлайн-форматі: «Володимир Путін бере участь дистанційно, у форматі відеоконференції, що не завадило нашому президенту виступити з об'ємною промовою про роль БРІКС у формуванні багатополярного світопорядку...». А та ж Захарова в інтерв'ю пропагандисту Володимиру Соловйову вирішила апелювати навіть до успіхів Індії в космосі, тільки б довести, що у відсутності Путіна немає нічого страшного: «Конкретний приклад – вчора було закрите засідання членів БРІКСу. Кожен виступив, триває дискусія. Прем'єр-міністр Індії просить вибачення і каже, що йому потрібно особисто дистанційно стежити за посадкою на Місяць індійського космічного апарата. Він вийшов із зали засідань, його місце зайняв міністр закордонних справ Індії. Настільки сьогодні світ переповнений подіями, що формальна, протокольна частина підлаштовується». Тож для Захарової ордер на арешт від Міжнародного суду і підкорення Місяця є однаково поважними причинами відлучитись.
«БРІКС більш впливова версія Великої сімки»
Російський агітпроп прагнув протиставити БРІКС Групі семи (G7), об’єднанню великих ліберальних демократій, з якого Москва була виключена у 2014 році після анексії Криму. Через факт розширення БРІКС пропаганда переконувала, що організація, до якої Росія продовжує належати, стала тепер набагато впливовішою за організацію, з якої Москву вигнали. Тож пропагандистські соцмережі наповнилися цифрами, які мають переконати у ключовій ролі розширеного БРІКС у майбутньому світі: «БРІКС тепер у чотири рази більша за G7 за населенням», «На БРІКС тепер припадає 36% площі земної кулі, і це удвічі більше, ніж у Групи семи», «БРІКС стане господарем 44,35% світових запасів нафти» тощо. Потенційних нових членів БРІКС в окремому порядку спіткало порівняння із західними країнами з боку проросійських соціальних мереж: «У цих шести державах проживає понад 400 млн осіб, що можна порівняти з населенням усього ЄС. Розмір ВВП за ПКС нових учасників БРІКС перевищує $8 трлн: це можна порівняти з розмірами економік "локомотивів" Старої Європи — Франції та Німеччини». Нарешті в одному з анонімних каналів припускалося, що БРІКС у майбутньому замінить і ООН: «БРІКС поступово перетворюється на ООН 2.0. лише без Заходу».
Хоча наведені цифри є формально правильними, більшість старих і нових членів БРІКС зовсім не збираються на догоду Москві протистояти Заходу. До того ж країни БРІКС є значно більш строкатими за характером своїх культур, економік та політичних режимів порівняно з постіндустріальними демократіями Великої сімки. Країни G7 також об’єднані тривалою військово-політичною співпрацею у форматі НАТО чи двосторонніх договорів з Японією. Між ключовими ж членами БРІКС, Індією і Китаєм, точиться тривале прикордонне протистояння. Новозапрошені члени Іран і Саудівська Аравія вже давно ведуть холодну війну на Близькому Сході з гарячими проксівійнами, як-от у Ємені чи Сирії. І лише нещодавно за посередництва Китаю домовились про тимчасовий холодний мир. Тож БРІКС є передусім консультативним майданчиком держав з часто дуже різними інтересами, і така форма взаємодії в організації, ймовірно, збережеться й у розширеному форматі.
«БРІКС дедоларизує світ і Росію»
Російські пропагандисти давно пророкують швидкий кінець пануванню долара у міжнародній торгівлі, що мало б убезпечити Росію від впливу міжнародних санкцій. Тож і в контексті саміту агітпроп активізував мрії про єдину валюту БРІКС як альтернативу долару. Цю думку просував і Путін у своєму виступі. Через строкатість політичних режимів та економік членів БРІКС і їх не надто тісну економічну взаємодію єдина валюта є цілком нереалістичним проєктом наразі, який не стояв навіть на порядку денному цьогорічного саміту. Сторони лише домовились консультуватись задля збільшення розрахунків у місцевих валютах. Та в російських ЗМІ вірять, що, незважаючи на складнощі, Путін досягне прогресу у створенні єдиної валюти: «Путін має намір позбавити США їхньої головної зброї у зовнішній економічній політиці — можливості використати долар для впливу на інші країни».
Фейк
Україна до Дня Незалежності збила літак, у якому перебував лідер ПВК «Вагнер» Євгеній Пригожин
Російські пропагандисти поширили інформацію про те, що «це точно Україна вбила Пригожина (...) Це теракт України до Дня Незалежності». Агітпроп звинувачує Україну у збитті бізнесджету Embraer, який належав Євгенію Пригожину, 23 серпня 2023 року біля села Куженкіно Бологівського району Тверської області. Це — фейк.
Під час пресконференції з Президентом Португалії Марсело Ребелу де Соуза Президент України Володимир Зеленський заявив, що Україна не має стосунку до катастрофи приватного літака у Тверській області Росії, у списках пасажирів якого був Євгеній Пригожин.
Також американський Інститут вивчення війни повідомив на своєму сайті, що «Путін майже напевно наказав російському військовому командуванню збити літак Пригожина». Президент Росії міг помститися ватажку терористичного угруповання «Вагнер» за спробу заколоту, що відбулася наприкінці червня 2023 року.
Поширюючи таку версію загибелі Пригожина, агітпроп намагається звинуватити Україну у втручанні у внутрішні справи Росії та перекласти відповідальність за його смерть на українців. Також росіяни прагнуть відвернути увагу від внутрішньополітичних проблем усередині Росії. Раніше ми розповідали, як у мережі поширили відео авіакатастрофи у Воронезькій області Росії та заявили, що це нібито момент збиття літака, на борту якого був Євгеній Пригожин.
Тактики
Як російська пропаганда використовує анонімні телеграм-канали для досягнення власних цілей
Телеграм — російський багатоплатформовий месенджер, що також надає опціональні наскрізні зашифровані чати (більш відомі як «секретні чати») та відеодзвінки, має функції VoIP, обміну файлами та деякі інші. Його автором є співзасновник соціальної мережі «Вконтактє» російський IT-спеціаліст та бізнесмен Павло Дуров. Сервіс побудований на технології шифрування листування MTProto, що була розроблена його братом Миколою. Телеграм демонструє стабільні показники зростання кількості користувачів по всьому світу. 20 червня 2022 року компанія заявила про досягнення цифри в 700 мільйонів користувачів.
Анонімні телеграм-канали вперше з'явились у Росії в другій половині 2016 року. Їх появі та зростанню сприяло по суті повне знищення в країні незалежних ЗМІ та цензура з боку путінського режиму. На початку свого існування анонімні телеграм-канали використовувалися радше в російських внутрішньополітичних конфліктах, а не для провладної пропаганди. Через монополізацію влади в РФ партією «Єдина Росія» представники російського істеблішменту мають дуже обмежені можливості для взаємної публічної критики. У середині 2018 року анонімні телеграм-канали стали стрімко набирати популярність у Росії та використовуватися для кремлівської пропаганди. Початково підписників «накручували» за рахунок несправжніх користувачів — «ботів».
Наприкінці 2018 — на початку 2019 року відбувся запуск нових та різке зростання вже наявних анонімних телеграм-каналів, орієнтованих на українських читачів. Ці канали як займалися прихованою російською пропагандою, маскуючись під проукраїнські, так і використовувались у внутрішньополітичній боротьбі серед українських політиків. На початку 2021 року СБУ викрила агентурну мережу російських спецслужб, що поширювала ворожу пропаганду через низку телеграм-каналів. Це були як «псевдопроукраїнські» канали, що займалися прихованою пропагандою, так і відверто проросійські, орієнтовані в основному на південь та схід України. Серед «псевдопроукраїнських» каналів варто виокремити такі великі та відомі як "Легитимный", «Резидент», «Картель», «Сплетница» тощо. Російські пропагандистські канали для окремих регіонів України представлені такими як «Одесский фраер», «Тремпель Харьков», «Днепр live», «Нетипичное Запорожье» та іншими. Росіяни очікували захопити більше територій, ніж це їм вдалося, тож вони створили під найбільші міста України окремі канали, які мали діяти в умовах окупації та виправдовувати її. Коли окупації не відбулося, ці Телеграм-канали не закрилися, а діють досі, поширюючи маніпуляції, фейки й дезінформацію, щоб підірвати довіру до центральної та місцевої влади. Також агітпроп на початку 2022 року створив нову мережу телеграм-каналів, які призначені для тимчасово окупованих територій України.
«Псевдопроукраїнські» канали подають інформацію, на перший погляд, нібито в інтересах України. Вони можуть називати українців «нашими», а Росію — ворогом і навіть жорстко критикувати її владу. Але українську владу завжди позиціонують як неефективну, корумповану й залежну від Заходу або й навіть гіршу за російську. Також просуваються антизахідні наративи, щоб дискредитувати наших союзників в очах українців. Анонімні телеграм-канали вирізняються «переконливим» сторітелінгом та оригінальним стилем тексту, який наголошує, що перед пересічним читачем «закрита» інформація із вищих ешелонів влади, володіти якою хочуть, напевно, всі; що тільки вони, анонімний телеграм-канал, розповідають народу правду, тоді як традиційні медіа брешуть. Якщо в анонімному телеграм-каналі ви бачите слова «джерело» та «інсайд» — найімовірніше, перед вами дезінформація.
Частина українців і досі довіряє цим телеграм-каналам, незважаючи на всі зусилля організацій та медіа, які протидіють дезінформації, і на це є кілька причин. По-перше, загальносвітова тенденція зниження довіри до традиційних медіа та централізованих форматів подачі інформації. Довіра до блогерів, лідерів суспільної думки (так званих «ЛСД») та анонімних інформаційних каналів зростає. По-друге, до війни більшість українських медіа належали олігархам і транслювали меседжі, вигідні саме для них. По-третє, це низький рівень медіаграмотності й критичного мислення деяких журналістів та редакторів. Посилання на анонімні телеграм-канали легітимізують дезінформацію, яка там розміщена, і роблять складнішим фактчекінг. Ці канали можуть містити й місінформацію (неправдиву інформацію без мети нашкодити), проте і вона може мати небезпечні наслідки: наприклад, викликати паніку в суспільстві.
В американському сегменті фейсбуку поширили допис, у якому зазначено: «Офіційна заява — у Кремлі вбито Путіна! Президента Росії госпіталізовано!». Також у дописі міститься відео з критикою Путіна і Росії, яка розпочала війну в Україні. Це — фейк.
Кейс дослідили фактчекери Politfact. Публікацію було позначено як частину зусиль Meta щодо боротьби з неправдивими новинами та дезінформацією. А самого підтвердження смерті російського диктатора чи достовірних офіційних звітів немає. Також останнім часом не надходило повідомлень про госпіталізацію Путіна.
Раніше ми розповідали про те, що на зустрічі з лідерами африканських країн Путін представив фейковий «договір про нейтралітет України».