Казки про те, як родина рятує від біди і допомагає побороти зло, є в багатьох народів Євразії. Одна з модифікацій цієї історії — «казка про трьох сестер». Її розповідають в Азербайджані та в Чехії.

Російські пропагандисти на повчальний казковий сюжет нашарували тезу, що українці, білоруси і росіяни є частиною одного народу. З методичками про це вони приїжджають на окуповані території і просувають їх там в освіту. У російській інтерпретації Захід налаштовує Україну, Білорусь і Росію одна проти одної. Мовляв, Україна могла б процвітати у мирі із «сестрами», однак США хочуть зламати велич Росії, яка криється у злагоді між «сестрами».  

Такі формулювання є токсичними. Народи України, Білорусі і Росії є слов’янськими. Вони мають частину спільної історії. Але зараз розвиваються у трьох незалежних державах. І кожна з них має особливості. У Білорусі править залежний від Росії диктатор. У Росії теж при владі недемократичний режим, який намагається розширити кордони своєї держави шляхом повернення під свій контроль країн, які стали незалежними після розпаду Радянського Союзу. А Україна будує демократію, готується вступити у Європейський Союз і протистоїть збройній агресії Росії. 

«Культурна близькість» українського, білоруського і російського народів насаджувалася, коли українські та білоруські землі були у складі Російської імперії та СРСР. Тоді «культурна близькість» служила інструментом пригнічення і знищення самобутності українського і білоруського народів. 

Історіями про «трьох сестер» пропагандисти виправдовують агресію Росії проти України, адже так Росія виглядає як «старша сестра», яка напоумлює і рятує молодшу. Також вони паразитують на образі радянського минулого, але упускають згадати, що в СРСР єдність народів подавалась разом із репресіями і дефіцитом базових продуктів.

Звернення пропагандистів до казкових і міфічних сюжетів не повинні заступати фактів, що Росія напала на Україну і продовжує чинити жахливі злочини та порушувати міжнародне право.

27-28 липня у Санкт-Петербурзі відбудеться економічний форум у межах саміту Росія—Африка. Згадка про форум у медіа почала з’являтися за кілька днів до саміту й лише після того, як Росія вийшла з Чорноморської зернової угоди. Ба більше, спочатку про саміт повідомляли тільки нішеві ЗМІ.

Brand Ukraine проаналізував такі світові медіа, як New York Times, Associated Press, The Washington Post, Politico, Independent, Newsweek, Voice of America, Financial Times, The Guardian, та виокремив основні меседжі про цю подію.

1. У Путіна хитка позиція у відносинах з африканськими країнами

Про те, що Росія перебуває під великим тиском, писали видання Politico та Voice of America. За їхніми словами, хитка позиція Росії у відносинах з африканськими країнами зумовлена трьома подіями, які сталися напередодні: вихід Росії з Чорноморської зернової угоди, спроба заколоту ПВК «Вагнер» та рішення Вищого суду ПАР про арешт Володимира Путіна в разі його появи на саміті в Йоганнесбурзі.

2. Росія не відіграє важливої економічної ролі для Африки

Попри всі заяви Кремля та високий статус в Африці, Росія інвестує в її країни мало, не надає гуманітарної допомоги. А за словами аналітика Південноафриканського інституту міжнародних відносин у Йоганнесбурзі Стівена Грузда, «Китай та Європейський Союз є набагато більшими торговельними партнерами з Африкою», ніж Росія. Про це писали видання Associated Press та Voice of America.

3. Африканські країни прагнуть бути повноцінними гравцями на політичній арені

Лідери африканських країн «не можуть дозволити собі виглядати так, наче сидять на узбіччі», попри те, що вони не мають важелів впливу ні на Москву, ні тим паче на Київ. «Вони [африканські країни] мають сприйматися як проактивні». Про це заявив старший науковий співробітник південноафриканського Інституту досліджень безпеки Пріял Сінгх виданню Financial Times. А аналітик Кемерон Хадсон з американського Центру стратегічних і міжнародних досліджень зазначив виданню Associated Press, що «континент з населенням 1,3 млрд осіб стає все більш упевненим на світовій арені», тож якщо африканські країни покинуть саміт із відчуттям, що до них Росія не прислухається, то можуть від неї дистанціюватися.

4. Президент ПАР Сиріл Рамафоса використає саміт для просування мирного плану

Видання Financial Times писало про те, що «президент Південної Африки Сиріл Рамафоса використає свою присутність на саміті для просування мирного плану». Саме цей план Рамафоса разом із трьома іншими африканськими президентами представляв під час візиту до Києва та Москви. Він передбачає не тільки вільну торгівлю в Чорному морі, але й важливість територіального суверенітету.

5. Після виходу із зернової угоди Росія може опинитися під критикою африканських країн через зростання цін на продовольство

Через вихід із зернової угоди світові ціни на продовольство зростатимуть, тож лідери африканських країн, можливо, почнуть критикувати Росію за цей крок. Також завдяки цьому деякі африканські країни стають ще більш залежними від Росії. Про це писало видання Politico. Також The Guardian писало про саміт Росія—Африка та зазначало, що Володимир Путін остерігається публічної критики.

Російські ЗМІ, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію, що радник голови Офісу Президента України Михайло Подоляк нібито визнав, що Україна змушена віддати Крим та окремі території тимчасово окупованих Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей Росії. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Михайло Подоляк в етері телеканалу «Рада» говорив, що існує три варіанти завершення війни, проте Україну влаштовує тільки один — перемога над Росією та повна деокупація українських територій. Про те, що Україна змушена віддати частину територій Росії, радник Офісу Президента не говорив.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються дискредитувати українську владу, мовляв, вона не збирається відвойовувати окуповану частину України. А також — посіяти паніку серед українців. Раніше «Детектор медіа» розповідав про маніпуляцію, що британці нібито передбачають, що українську армію і НАТО буде розгромлено російськими танками «Армата».

Ця тактика пропаганди заснована на постійному та систематичному переконанні цільової аудиторії, що сторона, яку представляють пропагандисти, неодмінно переможе та досягне своїх цілей. Це може статися скоро, або колись у перспективі, але нібито точно станеться. Тим самим людей, що піддаються впливу цієї маніпуляції, переконують «не запізнитися» і приєднатися до лав переможців, поки ще є така можливість. Разом з цією тактикою майже завжди застосовується й інша схожа — «багаторазове повторення».

Російський агітпроп використовував цю тактику ще під час Другої світової війни. Всім добре відома фраза «наше діло праведне, ворог буде розбитий, перемога буде за нами». У трохи видозміненому форматі її сказав тодішній заступник голови уряду та міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов ще 22 червня 1941 року — у день вторгнення нацистських військ до СРСР. Далі радянська пропаганда дуже часто її використовувала як мантру з метою підняття бойового духу армії та цивільного населення. «Головний диктор СРСР» Юрій Левітан упродовж усієї війни закінчував цим слоганом кожне своє радіозвернення до населення СРСР із важливими новинами з фронту.

Сучасний російський агітпроп також систематично використовує цю тактику. Ще у 2014 році президент Росії Володимир Путін погрожував керівництву ЄС, що візьме Київ за два тижні. На початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року пропагандисти в один голос кричали, що російська армія «захопить Київ за три дні». Але ситуація склалася зовсім по-іншому, і завдяки Силам оборони України ця фраза стала мемом та інструментом глузування вже з окупаційної армії та російської пропаганди.

Після того агітпроп змінив підхід до використання цієї тактики. Тепер вони наголошують на тому, що Україна нібито програє «війну на виснаження» у довгостроковій перспективі через те, що західні союзники втомилися від війни та начебто от-от суттєво скоротять обсяги як військової, так і фінансової допомоги України. Великі надії російська пропаганда покладає на можливу зміну влади в США, перемогу на президентських виборах кандидата від республіканців, в ідеалі для них — відомого своєю популістською риторикою Дональда Трампа.

Тактика «розширення діапазону прийнятного» використовується у тих випадках, якщо пропагандистський меседж є неприйнятним для цільової аудиторії. Її застосовують тоді, коли більшість технік переконання можуть дати зворотний ефект: аудиторія почне сприймати меседж іще гірше.

Існує два способи розширення меж прийняття. По-перше, можна зайняти більш екстремальну позицію, щоб змусити аудиторію прийняти без спротиву помірніші позиції, які вона до «підвищення ставок» пропагандистами не схвалила б. По-друге, висунути скромніші вимоги, а потім поступово підвести аудиторію до сприйняття бажаної позиції.

Ця тактика заснована на соціологічній концепції «Вікно Овертона». Згідно з моделлю Овертона, у кожен момент часу певні ідеї становлять чинну норму в суспільстві, утворюючи точку відліку. Решта ідей можуть або входити в діапазон допустимих, або ні. Межами вікна нейтрального політичного дискурсу вважаються ідеї, що потрапляють у розряд прийнятних. Прийнятні висловлювання можна вважати політично безпечними для озвучення на публіці чи політиками, які дбають про свій імідж та продовження політичної кар'єри. Підтримку ж ідей за рамками вікна сам Овертон вважав ризикованою і потенційно шкідливою для політичної кар'єри.

Тактику «розширення діапазону прийнятного» використовувала пропаганда в нацистській Німеччині. Після приходу до влади Гітлера відносно демократичним шляхом вони разом з Геббельсом примножували ненависть і ксенофобію в політично розколотому німецькому суспільстві часів Веймарської республіки. Нацисти робили це для утримання своєї влади та консолідації прихильників проти «спільного ворога». А ворога на різних стадіях консолідації влади нацисти змінювали. Спочатку під репресії потрапили свої ж націонал-соціалісти. Знищення керівництва штурмових загонів «СА» стало відомим як «Ніч довгих ножів». Далі жертвами репресій стали політичні опоненти нацистів: комуністи, соціалісти та соціал-демократи. Потім черга дійшла до різних соціальних та національних груп у Німеччині: представників ЛГБТ-спільноти, «франкмасонів», євреїв, ромів, афронімців, людей з інвалідністю та ментальними розладами, свідків Єгови тощо. У результаті, німецьке суспільство без істотного опору сприйняло початок Другої світової війни, «фабрики смерті» і знищення мільйонів людей. Підготовка до сприйняття жорстокості як належного зайняла кілька десятиліть. 

Росіяни теж використовують тактику «розширення діапазону прийнятного» і схвалення військової агресії проти інших держав. Різні одіозні заяви, які не може прямо транслювати Путін, щоб зберегти респектабельність як голова держави, транслюють інші російські політики, такі як уже покійний Володимир Жириновський, а також ексголова «Роскосмосу» Дмитро Рогозін та заступник голови Ради безпеки Росії Дмитро Медведєв. Не відстають від них і так звані ідеологи, такі як Олександр Дугін і Тимофій Сергєйцев, які неодноразово закликали до знищення та розділу України і вбивства українців. У такий спосіб усі вони поступово морально готують російське суспільство та міжнародну спільноту до найгірших сценаріїв.

Тактику «розширення діапазону прийнятного» використовує й Україна під час лобіювання збільшення військової допомоги від союзників. Наші дипломати поступово домоглись того, щоб союзники погодились постачати Україні сучасні артилерійські системи та комплекси протиповітряної оборони, танки і касетні боєприпаси. Тоді як у перші місяці після повномасштабного вторгнення Росії в Україну західні суспільства і політики не були готові надавати Україні нічого з цього. 

В Україні цю тактику застосовують і щодо контроверсійних внутрішньополітичних питань. Шляхом постійної комунікації і в Україні стали можливими медична та виборча реформи, відкриття ринку землі, легалізація медичного канабісу та узаконення цивільних партнерств для ЛГБТ-пар. Адвокація та подальша імплементація цих реформ здійснювалися поступово через значний спротив усередині України, але зміни перестали сприйматись як неможливе.

Російські медіа, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що Путін заявив, нібито Росія досі не застосовувала касетні боєприпаси в Україні. «Якщо їх застосовуватимуть проти нас, ми залишаємо за собою право на дзеркальні дії», — заявив президент Росії. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери медіа The Insider. 25 лютого 2022 року міжнародна правозахисна організація Human Rights Watch повідомляла про удар російської балістичної ракети 9M79, випущеної комплексом «Точка-У», по лікарні у Вугледарі. Вона була обладнана боєголовкою, начиненою касетними боєприпасами 9N123K. Внаслідок цього загинуло 4 людини.

28 лютого 2022 року журналісти-розслідувачі Bellingcat відстежили застосування Росією касетних боєприпасів на території України. А вже в кінці березня 2022 року голова ради з прав людини ООН Мішель Бачалет заявила, що касетні боєприпаси Росія на той момент застосувала 24 рази. Удар по Краматорському вокзалу 8 квітня 2022 року, коли загинуло 58 цивільних осіб та було поранено близько 100, також було здійснено «Точкою-У».

Росія дискредитує Україну та намагається зробити винною у війні. Мовляв, саме українці є агресорами, а Росія була вимушена вступити у війну та застосовувати касетні боєприпаси. Раніше ми спростовували фейк про те, що Україна не має права застосовувати касетні боєприпаси, бо у 2008 році підписала конвенцію.

В анонімних телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику, поширюється уривок відео, на якому нібито колишня спостерігачка ОБСЄ Віра Вайман розповідає російською мовою, що в Україні буцімто були секретні лабораторії, де начебто вилучали органи в дітей. За її словами, вийманням і торгівлею органами займалися українські національні батальйони («нацбати»), які «відправляли [органи] за кордон, оформляючи посилки як експорт зерна». Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту 15min. Російські пропагандисти поширюють фейковий документальний фільм. Віра Вайман, яка на відео розповідає про нібито злочини українських батальйонів, насправді раніше була відома як Віра Нікуліна та жила у Владивостоці. Фактчекери не знайшли згадок про Віру Вайман чи її фотографій на сайті ОБСЄ.

Раніше в Україні діяли дві місії ОБСЄ, проте ні Віра Нікуліна, ні Віра Вайман у документах цих місій не згадуються. А в архіві ОБСЄ та на вебсайті організації немає записів про нібито лабораторії чи торгівлю органами дітей в Україні.

Фейк про продаж дитячих органів за кордон є частиною дезінформаційної кампанії про «чорну трансплантологію», яка нібито діє в Україні. Щодо самої процедури трансплантації, то «Детектор медіа» неодноразово спростовував фейки. Це складна процедура, яка потребує декількох фахівців, специфічного обладнання, обмежена в часі.

Анонімні користувачі, що поширюють проросійську риторику у грузинському сегменті соцмереж, стверджують, що «ніхто не звільнив російського посла в Україні» і що він нібито «ще працює у Києві». Ці повідомлення є реакцією на рішення МЗС України відправити посла Грузії до Тбілісі для додаткових консультацій щодо стану здоров‘я Михеіла Саакашвілі. Проте інформація про російського посла є недостовірною.

На дописи звернули увагу в грузинському проєкті MythDetector. Вони наголошують, що Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією 24 лютого 2022 року через російську агресію проти України. Однак українська влада не розривала консульських відносин з Росією задля захисту прав громадян України, зокрема українських політв'язнів, що й далі перебувають у Росії. Крім цього, 20 квітня 2023 року мер Києва Віталій Кличко розірвав угоду з Посольством Росії щодо оренди землі та надіслав запит до Кабміну щодо повернення земель посольства в українську власність. 

Аналітики проєкту також зазначають, що Росія не мала повноцінного посла в Україні з 2016 року, оскільки з того часу цю функцію виконували тимчасово призначені особи. До середини лютого 2022 року тимчасовим повіреним був Олександр Лукашик. Після розірвання дипвідносин очолює посольство Володимир Жеглов, однак за офіційною посадою він є радником посла. Хоч у серпні 2022 року йому було вручено вірчі грамоти президентом Росії Володимиром Путіним, через розрив дипвідносин Україна не визнає його в якості посла. 

Поширюючи таку дезінформацію, її автори хочуть дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Грузії, викликати скепсис щодо послідовності дій української влади та поглибити кризу відносин між Грузією та Україною. 

Російські пропагандисти постійно намагаються показати свою державу як кращу альтернативу «колективному Заходу». Аргументом на підтримку цього твердження, зокрема, є те, що децентралізація у країнах Європи — це лише ширма, а насправді в них панує диктатура. Натомість у Росії ж нібито все відкрито — центр влади «мультикультурної» країни у Москві. 

У дійсності ж у випадку Росії це є виявом авторитаризму її режиму. Історично склалося так, що Москва контролює всі процеси, особливо на окупованих територіях України. У цьому контексті так звані «уряди» «ЛДНР» не є окремими урядами, а лише «філіями» Кремля. Проте це стосується і самої Росії — у республік у складі Російської Федерації немає власної автономії, а всіх тих, хто намагаються йти всупереч забаганкам Москви, жорстоко карають. До прикладу, розмір дотацій від Кремля для регіонів визначається не за об’єктивними критеріями чи потребами, а за рівнем прихильності або геополітичної важливості для Москви. Як наслідок, Російська Федерація — це міф та завуальовування імперських амбіцій Росії.

Посилено використовуючи такі словосполучення, пропагандисти також поглиблюють владу політичних еліт Росії та придушують голоси інакодумців. За мовчазного схвалення подібні інструменти набувають більшого поширення та значення. 

У російських медіа, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що 27 червня російські військові завдали ракетного удару по місцю проживання «натовських інструкторів» у Краматорську. Це — неправда.

Як зазначають фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО, росіяни обстріляли ракетами «Іскандер» кафе, де перебувала велика кількість цивільних людей. Мер міста Олександр Гончаренко повідомив, що станом на 28 червня в результаті удару загинуло 11 людей, серед них — троє дітей.

У такий спосіб пропагандисти хочуть перекласти відповідальність за черговий теракт, скоєний росіянами, на жертву, тобто Україну. Також росіяни намагаються довести, що «не завдають ударів по цивільній інфраструктурі». Раніше «Детектор медіа» розповідав про викриття того, як росіяни поширюють інформацію, що Україна нібито створює «брудну ядерну бомбу».

В анонімних телеграм-каналах, що транслюють прокремлівську риторику, та в польському сегменті твітеру поширюють фото зруйнованого пам’ятника з підписом, що українець його знищив через радянську символіку. Сам обеліск було встановлено на честь польських партизанів, які воювали проти нацизму. Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту VoxVheck. Вони встановили, що пам’ятник знесли на підставі рішення Поморського воєводи Даріуша Дреліха від 7 листопада 2022 року. Вперше про це написало польське видання Wizjalokalna.pl та прикріпило документ постанови. Обеліск було встановлено на місці бою між польськими й радянськими партизанами та німецькими військами.

Пам’ятник знесли на підставі закону «Про заборону пропаганди комунізму чи іншого тоталітарного ладу за допомогою назв громадських будівель, споруд та обладнання» від 2017 року. Інститут національної пам’яті встановив, що обеліск символізував пам’ять про комуністичних партизанів, які не входили до складу загальних Збройних сил Польщі, а перебували під радянським командуванням.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються посіяти розбрат між Україною та Польщею, представити українських біженців як злочинців. І таким чином зменшити підтримку України. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що у Польщі збільшився рівень злочинності через українців.

Пропагандисти в російських медіа стверджують, що президент Володимир Зеленський «відмовився» від проведення виборів в Україні. Мовляв, у такий спосіб він «узурпував» владу та «начхав» на демократичні норми. Крім того, вони також наголошують, що Україна не йде на мирні перемовини з Росією нібито заради того, щоб «зберегти владу Зеленського». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони стверджують, що проведення будь-яких виборів під час воєнного стану заборонене Конституцією України (статтею 83 розділу IV) та Законом України «Про правовий режим воєнного стану» (статтею 19). Пропагандисти перекрутили коментар Зеленського у нещодавньому інтервʼю ВВС. Зеленський у ньому сказав, що виборів під час війни бути не може згідно із законодавством, однак він хоче, щоб у наступному році був мир. 

Аналітики проєкту також наголошують, що проведення виборів під час війни не є можливим з низки інших причин, серед яких, зокрема, знищена Росією інфраструктура, складність організації голосування для українських біженців за кордоном, а також безпекові ризики в разі ракетного удару в день голосування. За умови скасування воєнного стану наступні парламентські вибори мають відбутись у жовтні 2023 року, а президентські — навесні 2024.

Поширюючи меседжі про «узурпацію» влади, пропагандисти хочуть особисто дискредитувати Зеленського та викликати недовіру до нього. Крім того, у такий спосіб вони хочуть перекласти відповідальність за дії росіян на жертву російської агресії. Мовляв, у тому, що війна досі триває, винен лише Зеленський та його політичні амбіції. Однак саме російський злочинний режим є справжнім прикладом узурпації влади, адже нехтує своїм законодавством задля перебування однієї людини на посаді голови держави. 

Анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють відео, де президент США Джозеф Байден говорить, що нібито пишається тим, «що є найбільш проросійським президентом в американській історії. Я обіцяв тобі, що так і зроблю. Але ось те, чим я дійсно пишаюсь:  я пишаюсь, що мене переобрали найбільш проросійським президентом в історії». Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxCheck. Вони встановили, що відео було відредаговано: на оригінальну аудіодоріжку наклали спотворений переклад російською мовою. 17 червня 2023 року Байден виступав перед членами профспілок у місті Філадельфія, штат Пенсільванія, у межах передвиборчої кампанії. Насправді на цій зустрічі президент США сказав: «Я пишаюся тим, що я найбільш прихильний до профспілок президент в історії Америки. Я обіцяв, що буду. Але чим я справді пишаюся, так це тим, що я був переобраним президентом, який найбільше підтримує профспілки в історії».

Поширюючи подібні фейки, російські пропагандисти намагаються дискредитувати західних партнерів та викликати до них недовіру. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що Джо Байден визнав, що Путіна неможливо перемогти.

Після окупації територій України росіяни стверджують, що для мешканців цих земель починається «нове життя». Мовляв, Росія вже готова відбудовувати Україну та виправляти її помилки. До прикладу, заради підтримки цього меседжу президент Росії Путін відвідав тимчасово окупований Маріуполь, який Росія нібито вже почала відбудовувати.

Використовуючи це словосполучення у такому контексті, пропагандисти хочуть створити штучний контраст між життям при «київській хунті» та «русском мірє». Мовляв, тимчасово окуповані території терпіли знущання Києва роками і тепер нарешті можуть жити на повну. 

Однак реальний стан речей не такий оптимістичний, як меседжі агітпропу. Зруйновані міста на цих територіях не треба було б відбудовувати, якби на Україну не напала Росія. Крім того, замість витрачання коштів на агресію проти України, Росія могла б відбудувати міста на своїй території, де немає доступу до водопостачання чи опалення.

Пропагандисти в російських медіа стверджують, що радник Голови Офісу президента України Михайло Подоляк закликав до вбивства «якнайбільшої кількості» росіян, що нібито свідчить про «антигуманну» сутність української держави. Проте це — маніпуляція.

На неї звернули увагу фахівці проєкту The Insider. Вони помітили бурхливу реакцію на висловлювання Подоляка в російському медіапросторі та зʼясували, що цитата вирвана з контексту. У повній її версії з ефіру марафону «Єдині новини» зрозуміло, що йдеться не про всіх росіян, а про вояків армії окупанта. 

Виставляючи це в такому світлі, пропагандисти хочуть виправдати свою агресію проти України боротьбою з «нелюдами». Мовляв, українці є настільки жорстокими, що закликають до знищення цілої нації. Однак геноцид проти українців вчиняють саме росіяни. 

Центр протидії дезінформації при РНБО повідомляє, що українцям надходять смс із закликом надсилати інформацію про ЗСУ в обмін на грошову винагороду. 

ЦПД нагадує, що будь-яка співпраця з ворогом може прирівнюватись до держзради і каратись в умовах воєнного стану позбавленням волі строком до 15 років або довічним увʼязненням. 

Розсилаючи подібні повідомлення, росіяни хочуть отримати важливу інформацію та використати її проти української армії. Крім того, пропонуючи за це гроші, вони підживлюють свій меседж про «надзвичайну бідність України». Мовляв, українці готові на все заради грошей. Втім, якщо українці і стали біднішими (хоч ця проблема і перебільшена), то причиною цього є виключно агресія Росії проти України.

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, де поширюють проросійську риторику, стверджують, що Україна — на межі продовольчої кризи через проблеми з молочною індустрією. Мовляв, українці не купують своє молоко, бо не мають за що, а експорт молочної продукції з України чогось провалюється. 

Хоч автори таких дописів і згадують про те, що поголів'я рогатої худоби зменшилося через війну, вони не вказують агресію Росії як першопричину цих проблем. Все знову спихають на Захід, який нібито допомагає лише риторикою. Крім того, вони також перекладають відповідальність за це на країни Центральної Азії та Молдову. Як наслідок, на думку пропагандистів, Україна на межі банкрутства та продовольчої кризи.

Проте її головною причиною стала агресія Росії проти України, оскільки бойові дії обмежують як вирощування худоби та кормів, так і продаж молочних продуктів. Крім того, рослинні аналоги молока, такі як мигдалеве, соєве, вівсяне, кокосове молоко тощо, стають дедалі популярнішими через етичні переконання споживачів або непереносимість лактози, що міститься в коров'ячому молоці. З огляду на це споживання молочних продуктів зменшується на глобальному рівні.

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть штучно збільшити масштаб проблеми та викликати паніку серед українців. Крім того, в такий спосіб вони вже традиційно хочуть перекласти відповідальність за дії Росії на треті сили.

Кремлівські пропагандистські медіа, анонімні телеграм-канали та користувачі російського сегменту твітеру поширюють інформацію, що Велика Британія нібито набирає «найманців» для українського контрнаступу на півдні та сході України. Буцімто доказом цього є оголошення компанії EU Citizenship Program на сайті для пошуку роботи Adzuna. Агітпроп посилається на публікацію британського видання The Times. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Stop Fake. Велика Британія не вербувала «найманців» в Україну через сайт Adzuna. Ба більше, виконавчий директор Adzuna Дуг Мунро заявив виданню The Times, що рекламу було створено з метою пропаганди, а його сайт став «жертвою російської дезінформації про війну». Після того, як повідомлення почало поширюватися серед військових, видання The Sunday Times зв'язалося з Adzuna. І компанія одразу заморозила рекламне оголошення та звернулася до поліції. 

Дуг Мунро вважає, що ця провокація була створена «Росією або проросійськими прихильниками».

Агітпроп систематично поширює фейки та маніпуляції про так званих іноземних найманців в Україні. У такий спосіб російські пропагандисти прагнуть створити видимість, що Росія насправді воює не з Україною, а з так званим колективним Заходом. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що українським військовим Захід нібито не дозволяє користуватися своєю технікою, адже цим займаються «іноземні найманці».

Росія постійно намагається показати себе сильною мультикультурною державою, що піклується про своє розмаїття. Зокрема, це можна побачити у промоційних матеріалах країни або в заявах міжнародного рівня. 

Однак насправді російська політика безпосередньо спрямована на знищення багатонаціональності. Як правило, багатонаціональна держава утворюється в процесі колоніального загарбання (і не тільки), чим Росія займалася і займається.

Риторика Росії на цей момент є колонізаторською і нацистською. Завдяки їй Росія намагається досягнути зверхності над усіма поневоленими народами, прикриваючись тим, що вона нібито піклується про національні спільноти. Водночас зовні плекає наратив про великий російський народ, не згадуючи інших або приписуючи всім-всім народам статус «росіян». Наприклад, мови різних національностей всередині Росії поступово зникають через законодавчі ініціативи, що унеможливлюють їх використання в суспільному та культурному полі. До прикладу, у 2021 році заарештований активіст за права народу комі розмовляв під час судового засідання мовою цього народу, однак суддя засудила використання мови комі навіть попри її задекларований статус республіканської мови. Або ж після численних воєн зі справжньою ідентичністю чеченців російська влада дозволила залишити тільки ту її частину, яка збігається з пріоритетами та цілями Москви, в обмін на великі дотації з державного бюджету. 

Ба більше, російський політикум навмисно створює ситуацію привілейованості росіян над іншими етносами в складі країни в контексті агресії проти України. Зокрема, велика частка загиблих російських військових у війні за етнічною ідентифікацією є бурятами. Навіть Папа Римський свого часу назвав бурятів та чеченців найжорстокішими серед російських солдатів, що воюють проти України. 

Використовуючи концепцію «багатонаціональної держави», російські пропагандисти та високопосадовці замилюють очі на реальний стан речей для багатьох етносів у складі країни, що є результатом цілеспрямованої політики знищення багатокультурності всередині Росії. Все це робиться для посилення контролю та втримання центру влади в одному місці. Крім того, це працює і на зовнішньому рівні в рамках публічної дипломатії. Зокрема, подібні меседжі поширюються через «Російські доми» (культурні центри МЗС Росії в інших країнах). «Детектор медіа» вже писав про фейки цієї інституції. 

На російському форумі, у грузинському сегменті фейсбуку та медіа, які поширюють прокремлівську риторику, 9 та 10 червня виклали фото з екоактивісткою Гретою Тунберг, яка тримає в руках нібито аркуш із написом: «Путін! Припини знищувати леопардів!». Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Myth Detector. Фото Грети Тунберг оброблено за допомогою програми. Насправді вона тримала аркуш із написом «Дозвольте Росії страйкувати за клімат», а саме фото опублікувала 14 травня 2019 року в твіттері, намагаючись закликати Росію долучитися до протестів проти кліматичної кризи.

Поширюючи цей фейк, пропагандисти намагаються дискредитувати екозахисницю Грету Тунберг і спотворити реальність, щоб показати, що Україна нібито програє. Мовляв, навіть потужна техніка не допомагає перемогти Росію, тож лишається тільки вмовляти не чіпати українців. Раніше «Детектор медіа» пояснював меседж, що західна техніка нібито недолуга й непридатна для використання в Україні.

Російська економіка зазнала значного впливу через санкційний режим у відповідь на агресію Росії проти України. Багато її показників упали, однак пропаганда не може про це відкрито говорити, оскільки тоді росіяни можуть запідозрити, що агресія їхньої держави завдає шкоди і їм. Тому російські високопосадовці та пропагандисти вигадали термін «відʼємне зростання».

«Відʼємним зростанням» є зростання у зворотному напрямку. Пропагандисти стверджують: так, можливо, на цифрах усе погано і показники падають, однак насправді все налагоджується. Для пояснень цього явища вони шукають різних виправдань: то шкала не така, то рейтинги зроблені зрадниками, то цифри переплутали. Росіяни використовують ці виправдання щодо зниження показників експорту, товарообігу, падіння курсу валюти тощо. Цей термін є евфемізмом для завуалювання реальної ситуації.

Граючись із лексикою, пропагандисти хочуть завуалювати негативні наслідки агресії проти України та підтримувати її надалі. Мовляв, росіян лякали крахом економіки, але ми тримаємось, тому треба воювати далі. Це лише ще раз показує, як російські політичні еліти нехтують життям цивільних, оскільки війна проти України поглибила рівень бідності росіян. 

Пропаганда використовує тактику «перенесення», щоб викликати в аудиторії стійкі асоціації з певними символами чи сталими виразами. Вони можуть бути як позитивними і викликати схвалення, так і негативними — для дискредитації певних людей, спільнот чи явищ.

Так, радянська, а згодом і російська пропаганда ніколи не використовували термін «воїн Української повстанської армії», натомість називали їх «бандерівцями». Це слово в СРСР та Росії має стійку асоціацію з бандитами та нацистськими колаборантами. Червоно-чорний прапор ОУН та УПА має таку ж негативну конотацію для російської пропаганди, натомість для патріотів України він є символом волі, незламності та визвольної боротьби проти будь-яких іноземних загарбників.

Під час повномасштабної війни 2022-2023 років агітпроп часто воліє називати солдатів ЗСУ «нацистами», «бойовиками», «найманцями». У такий спосіб відбувається перенесення на воїнів регулярної армії незалежної держави асоціацій з нерегулярними бандами різного наброду. Щоб уникнути страшного слова «війна» для позначення повномасштабного вторгнення в Україну і назвати його якщо не позитивно, то хоча б нейтрально, путінська влада вигадала недолуге словосполучення «спеціальна військова операція».

Російська пропаганда також намагається застосовувати й нібито позитивні символи для збільшення підтримки та виправдання агресії щодо України. Так звана «георгіївська стрічка» є військовим символом Росії ще з XVIII століття, означає військову славу та доблесть. Вона зберегла своє значення навіть у Радянському Союзі та стала одним із символів «перемоги». У сучасній Росії «георгіївська стрічка» є поширеною та популярною, оскільки не пов'язана з комуністичним режимом СРСР, до якого всередині країни дуже неоднозначне ставлення, незважаючи на те, що радянське минуле активно служить російській пропаганді. 

Ще одним символом є так званий «прапор перемоги», який агітпроп сакралізував у рамках гіперболізації ролі Росії в перемозі над нацизмом та зробив одним з ключових елементів «побєдобесія», що є наріжним каменем сучасної державної ідеології «рашизму».

Низка великих компаній припинила свою роботу в Росії у відповідь на її агресію проти України. Серед них — виробники одягу, електроніки, популярні фастфуди. Цей крок у поєднанні з санкціями змусив росіян стояти в чергах в останні дні перед закриттям на території Росії магазинів H&M, Zara, Ikea тощо. Однак «імпортозаміщення», яким так люблять хизуватись кремлівські політики, не може покрити потреб і створити гідні альтернативи для іноземних брендів. Тому росіяни вдаються до «паралельного імпорту».

«Паралельним імпортом» є закупівля та продаж товарів іноземних брендів без їхньої згоди. Зазвичай такі товари купують через китайський AliExpress, а потім продають через російський аналог Wildberries. Фактично, це є крадіжкою, оскільки порушує як мінімум питання авторського права на той чи інший продукт. Крім того, це ставить бренди в незручне становище — їхні товари продають у країні під санкціями без їхнього відома. Такий прийом також допомагає обходити росіянам санкції, що є незаконним. Пропагандисти не можуть назвати це «крадіжкою» у прямому ефірі, тому і вживають фразу, що звучить розумно та офіційно. 

Так агітпроп прагне завуалювати нелегальні дії Росії. Крім того, намагаючись пояснити причину цього, вони можуть вдаватися до віктимізації росіян. Мовляв, саме вони є «справжніми жертвами» цієї війни, у яких забрали все найцінніше. Втім, вихід іноземних брендів з російського ринку є адекватною відповіддю на російську агресію проти України, оскільки замість того, щоб працювати над покращенням своєї економіки та промисловості, Росія витрачає кошти на ведення війни проти країни-сусідки за мовчазної згоди свого суспільства. 

Кремлівські пропагандистські медіа поширюють інформацію, що Лондон нібито підбурює Київ «до нападів на цивільні об'єкти та мирних жителів у межах російських кордонів». Агітпроп посилається на міністра закордонних справ Великої Британії Джеймса Клеверлі й пише, що він готовий узяти на себе відповідальність «за завдані громадянам Росії збитки та страждання, а також за небезпечну ескалацію конфлікту». Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Stop Fake. Згідно з 51-ю статтею статуту ООН про право на самооборону, Україна, відбиваючи російську агресію, не повинна обмежуватися завданням ударів по російських об’єктах виключно на своїй території. Відповідно до міжнародного права та законів ведення війни, законні цілі України для протистояння російській агресії — військові об’єкти на території Росії, наприклад, аеродроми. Саме про це говорив міністр закордонних справ Великої Британії. «Україна захищається від нічим не спровокованого російського нападу», — зазначив Джеймс Клеверлі.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються дискредитувати західних партнерів та залякати весь світ війною. Також вони намагаються перекласти відповідальність за вторгнення та російські злочини на жертву. Раніше «Детектор медіа» пояснював меседж, що Україна — країна-терорист, а також розповідав про маніпуляції, що Україна нібито шантажує західних партнерів терактами, якщо вони припинять постачати зброю.

Пропагандисти поширюють у соцмережах матеріали з меседжем, що, мовляв, під час Холодної війни Сполучені Штати були головною демократією, а Радянський Союз — тоталітарним режимом з амбіціями розширення. Однак з її завершенням тепер усе нібито навпаки — Сполучені Штати стали поліцейською державою, а Росія — справжньою демократією. Агітпроп стверджує, що зовнішня політика США є головною загрозою для світового миру, глобальної безпеки та стабільності.

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisInfo. Вони стверджують, що подібні повідомлення є прикладами стандартного антизахідного наративу російської пропаганди. У ньому ідеалізують дотримання свобод і прав російських громадян. Фахівці проєкту наголошують, що сотні тисяч росіян мігрували з країни в пошуку кращих гарантій для своїх прав та свобод. У проєкті також посилаються на статтю журналу Foreign Policy, де вважають, що дії Росії поглиблюють занепад демократії навіть в Африці, оскільки вона ігнорує у своїй діяльності на континенті верховенство права та незалежну судову систему.  

У такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати війну проти України тим, що Росія хоче поширювати «справжню демократію». Мовляв, Сполучені Штати давно планували напасти на Росію, бо вона є справжнім оплотом демократичних цінностей. Тому Росія нібито й почала війну — щоб захиститися від загрози своїй безпеці. Проте загрозою безпеці регіону і світу є лише дії самої Росії, а саме агресія проти України, Грузії та Молдови.