Таку інформацію поширюють російські пропагандистські медіа. У повідомленнях ішлося, що європейські країни нібито неоднозначно ставляться до України. Мовляв, наприклад, Румунія хоче забрати собі частину України. Нібито таку заяву зробила депутатка румунського парламенту Діана Шошоаке. Автори повідомлень стверджували, що вона зареєструвала законопроєкт про розірвання договору про дружбу з Україною та повернення Північної Буковини, частини Одеської області та острова Зміїний до румунських кордонів.

Депутатка Шошоаке і справді зробила таку заяву і внесла скандальний законопроєкт, однак її заява не свідчить, що такою є офіційна позиція Румунії.

На кейс звернули увагу аналітики The Insider. За їхніми даними, Шошоаке обралася до Сенату у грудні 2020 року за списком ультраправої партії «Альянс за об'єднання румунів» (AUR) і здобула популярність як євроскептик, противниця обов'язкової вакцинації та протиепідемічних заходів, а також прихильниця конспірологічних теорій.

Але в парламентській групі AUR вона протрималася лише кілька тижнів: її виключили після того, як вона просила вибачення перед російським посольством за акцію, влаштовану біля його будівлі на згадку про вбитих 1941 року радянськими прикордонниками румунів, які намагалися перейти через кордон до Румунії. Загалом Шошоаке можна схарактеризувати як проросійську політикиню.

«Навесні 2022 року вона була серед чотирьох румунських парламентаріїв, які зустрілися з послом Росії, щоб обговорити можливості нейтральної позиції Румунії щодо війни в Україні. Але ще до цього, в 2021 році, румуномовна редакція російського пропагандистського видання Sputnik включила Шошоаке, що не користується великою популярністю в Румунії, до свого списку політиків року, написавши, що мільйони румунів захоплюються її "боротьбою за дотримання Конституції і проти медичної диктатури"», — пишуть аналітики.

Після внесення скандального законопроєкту та очікуваної різкої реакції Києва Шошоаке заявила, що Україна загрожує їй смертю, і назвала Українську державу «спадкоємцем нацистської імперії», а президента Зеленського «не ким іншим, як Гітлером». Тобто законопроєкт до парламенту справді внесли, однак зробила це проросійська політикиня. Й законопроєкт не відтворює офіційну позицію Румунії.  

За даними Служби безпеки України, з’явилися нові факти, які підтверджують, що навіть в умовах війни Росія залучає неповнолітніх задля поширення дезінформації щодо України.

Зокрема, СБУ викрила групу тінейджерів, причетних до поширення серії анонімних повідомлень про псевдомінування у столиці та інших регіонах України.

Як йдеться в повідомленні СБУ, найбільше підлітки «мінували» будівлі органів державної влади, а також об’єкти соціальної інфраструктури. Слідство встановило: учасників групи дистанційно координували представники російської спецслужби. Для координації створили спеціалізовану інтернет-спільноту, до якої регулярно залучали підлітків з України.

За даними слідства, листи про мінування надсилали від імені сторонніх й за допомогою спеціальних програм приховували локалізацію.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що наразі триває занепад міжнародних інституцій, адже вони некомпетентні у своїх рішеннях. Автори повідомлень додають, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна, але цій організації «не варто довіряти».

За кейс взялися фахівці проєкту EU vs Disinfo, які дослідили, що міжнародний кримінальний суд — постійний світовий суд у справах про воєнні злочини. Його створили згідно з Римським статутом, угодою, яку ратифікували всі держави ЄС. Росія підписала Римський статут у 2000 році, але відкликала підпис у 2016 році після того, як Міжнародний кримінальний суд кваліфікував російську анексію українського Криму збройним конфліктом. Тобто ця організація цілком легітимна та компетентна в межах своїх повноважень. Згідно з рішенням суду країни, які підписали та ратифікували статут, підпорядковуються рішенню суддів. Станом на сьогодні 123 держави є учасницями Римського статуту. 

Україна підписала Римський статут, але його не ратифікувала. Однак Римський статут передбачає можливість, що навіть без ратифікації держава в певних справах може визнати юрисдикцію МКС. Тобто відповідно до Статуту, вже зараз і в повному обсязі Міжнародний кримінальний суд має право на притягнення до відповідальності за злочини проти людяності та воєнні злочини, скоєні окупантами на території України. 

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Рада Безпеки ООН відмовила у допущенні на засідання представника окупаційної влади, так званої «омбудсменки “ДНР”» Дар’ї Морозової. Відтак, автори почали ширити тези про те, що «ООН не сприймає жителів Донбасу за людей», а також  «Заходу начхати на страждання жителів Донбасу». Водночас автори наголошують, що в ООН буцімто не хочуть слухати «з перших вуст інформацію про катастрофічну гуманітарну ситуацію на Донбасі».

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які визначили, що відмова Ради безпеки ООН у допущенні на засідання так званої «омбудсменки “ДНР”» не має нічого спільного нібито з «русофобією» чи «відмовою Заходу дізнатися про проблеми» мешканців на тимчасово окупованих Росією українських територіях. Рада Безпеки ООН 17 березня проголосувала проти участі в засіданні представниці окупаційної влади в Україні через нелегітимність такої посади. «Омбудсмен “ДНР”» — це фіктивна посада, як і несправжнє, не визнане багатьма країнами світу політичне утворення. Аналітики наголошують, що представники окупаційної влади намагаються легітимізувати кремлівські «референдуми», які проводили під дулами автоматів на захоплених українських територіях. 

Саме Росія відповідальна за гуманітарну ситуацію, яка склалася на тимчасово окупованих територіях України у зв’язку з російською агресією. Україна відкрита для міжнародних слідчих комісій та на відміну від Росії всіляко сприяє розслідуванню злочинів, скоєних під час війни.

Нагадаємо, та аналітики «Детектора медіа» нещодавно аналізували кейс, у якому йшлося, що так звана російська «евакуація» українських дітей нібито «не є воєнним злочином». 

Вночі 18 березня президент Росії Володимир Путін приїхав до тимчасово окупованого Маріуполя, де нібито поспілкувався з місцевими жителями та перевірив перебіг відновлювальних робіт у зруйнованому Росією місті. Одна з «жительок» (насправді ми не можемо встановити напевне чи проживає жінка  в Маріуполі зараз й чи проживала на час блокади міста) звертається до Путіна, мовляв, вона живе у «шматочку раю», яким тепер є Маріуполь завдяки росіянам. 

Насправді достеменно не можна з’ясувати, чи не були так звані місцеві жителі в Маріуполі, які вийшли на зустріч із Путіним, його довіреними особами чи представниками російських спецслужб. Крім того, у деяких російських медіа зберігся момент, де на тлі розмови про «шматочок раю» й «відбудову» Маріуполя чутно крики: «Це все показуха!», що неабияк здивувало учасників діалогу. Та якщо оминути це, то зрозуміло, що Росія намагається створити враження ілюзії успіху й розвитку тимчасово окупованих територій, джерелом яких є Росія.

Росія намагається підмінити поняття у цьому разі, оскільки Маріуполь є містом, що було повністю зруйноване саме російськими військами, які перетворили його на пекло. Ба більше, рішення знищити саме цивільну інфраструктуру є добре прорахованим та не випадковим — до такої стратегії російські війська постійно вдаються у своїх військових кампаніях. 

Подібні «відбудовувальні» проєкти часто відвертають увагу від інфраструктурних проблем самої Росії. Зокрема, у багатьох містах можна зустріти будівлі в аварійному стані, у яких немає доступу до водопостачання й опалення, що є дуже далеким від «шматочка раю». Замість роботи над цим Росія фактично задля гарної картинки будує неякісну тимчасову інфраструктуру, яка слугує радше декорацією. До таких дій Росія вдавалась навіть під час підготовки до проведення Чемпіонату світу з футболу у 2018 році. Натомість коли потрібно пояснювати місцевим чому їхнє життя точно не є «шматочком раю» навіть попри відсутність постійних обстрілів, російська влада на місцях звинувачує Україну та «колективний Захід». Якби Росія не вела війну проти України й не руйнувала її інфраструктуру, гроші, витрачені на «відбудову» тимчасово окупованих територій можна було б витратити на поліпшення рівня життя мешканців російської глибинки. 

Тобто називаючи Маріуполь шматочком раю російська пропаганда підмінює поняття. Адже саме Росія загарбала цілком успішне українське місто й перетворила його на пекло, в якому загинули тисячі людей. І якби не Росія, відбудовувати Маріуполь не довелося б.  

Таку тезу транслює російська пропаганда в медіа та телеграм-каналах. Законопроєкт про заміну молдовської мови на румунську в офіційному діловодстві ухвалила в першому читанні урядова партія Молдови «Дія і Солідарність». У повідомленнях також стверджують, що команда президентки Молдови Маї Санду намагається відвернути увагу суспільства Молдови від нагальніших проблем. Саме тому порушує «історично складне» питання мови.

Кейс привернув увагу аналітиків проєкту EU vs Disinfo, які переконані, що цей меседж покликаний підживлювати наратив кремлівської пропаганди щодо «втрати суверенітету Молдовою» та «встановлення зовнішнього управління західними кураторами».

Насправді ж, у декларації незалежності Молдови, ухваленій у 1991 році, державною мовою країни є румунська. В грудні 2013 року конституційний суд Молдови визнав, що цей документ має вищу юридичну силу, ніж конституція, тож державна мова повинна мати назву «румунська». Її вважають рідною 82,2% громадян Молдови. Окрім того, Міжнародна організація зі стандартизації офіційно визнала саме румунську мовою Молдови.

Щодо історії «молдавської» мови, то у 1940 році СРСР анексував Бессарабію, запровадивши не лише новий політичний режим, а й нову мову та кирилицю. Місцеве населення Молдови було оголошене «молдавським народом», який нібито відрізняється від румунського. Згодом радянська влада вчиняла спроби обґрунтувати існування окремої «молдавської мови та нації», вдаючись навіть до псевдонаукових трактувань їхнього слов’янського походження. 

Зараз Росія використовує такі маніпуляції, щоб створити видимість, що Молдова — маріонетка так званого колективного Заходу. Пропагандисти прагнуть показати, що президентка Молдови ухвалює всі рішення лише під диктування західних кураторів. Російська пропагандистська машина поширює схожі меседжі й щодо інших суверенних держав. Зокрема, щодо Грузії. Подібний наратив щодо України також циркулює в інформаційному просторі протягом останніх дев’яти років.

Журналісти групи міжнародних видань викрили російську стратегію політичного й економічного поглинання Молдови. Йдеться про документ «Стратегічні цілі Російської Федерації в Республіці Молдова». Як зазначають журналісти «Досьє», його розробили в управлінні російського президента з прикордонної співпраці АП та погодили з російськими спецслужбами.

Цілі в документі його автори розділили на кілька груп: військово-політичні, торговельно-економічні й гуманітарні. Однак саме реалістичними цілями на найближчі десять років автори стратегії вважають:

    Журналісти додають, що згідно з викритим документом, до 2022 року адміністрація президента Росії планувала заважати владі Молдови виключити Росію з врегулювання придністровського конфлікту й хотіла зберегти російську військову присутність на невизнаній території. Повідомляється, що завдання АП також охоплювали підтримку молдавських проросійських політиків.

Також у документі йдеться про плани Росії експлуатувати залежність Молдови від російського імпорту, щоб нейтралізувати політику республіки, яка суперечить інтересам Кремля.

Раніше журналісти «Досьє» публікували схожий документ й щодо Білорусі. Відомо, що обидві «стратегії» розробили в одному департаменті.

Над викриттям документа працювала група видань: «Досьє» (Росія), RISE (Молдова), Delfi (Естонія), Kyiv Independent (Україна), Belarusian Investigative Center (Білорусь), Yahoo News (США), Süddeutsche Zeitung (Німеччина), Westdeutscher Rundfunk (Німеччина), Norddeutscher Rundfunk (Німеччина), Expressen (Швеція), Frontstory (Польща) и VSquare (Вишеградська четвірка).

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито на китайському телебаченні під час трансляції міжнародного фестивалю з нагоди Китайського нового року гопак назвали російським танком. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики VoxCheck. Вони зʼясували, що на скриншотах із трансляції можна побачити — вона відбулась ще у 2021 році. У межах фестивалю показали танці різних країн, зокрема Єгипту, Іспанії, Аргентини та Китаю. Серед них був і російський народний танець, однак він не є гопаком. 

У VoxCheck зазначають, що у цьому разі йдеться про танець «камаринська». Він відрізняється від гопака тим, що під час виступу дівчата на тлі грають на балалайках. Елементи гопака також можна зустріти у народному білоруському танці «лявониха» та «трепак», а також у кримськотатарських танцях. 

У такий спосіб пропагандисти намагаються показати, що незалежної української культури не існує, оскільки вона нібито є симуляцією російської. Мовляв, навіть за кордоном усі це визнають. 

Проросійські медіа поширюють такі меседжі на іноземну авдиторію. Мовляв, повідомлення про злочини росіян, зокрема злочини проти українських дітей, навмисно вигадані Держдепом США. Нібито Держдеп фінансував дослідження Єльського університету щодо вивезення українських дітей до Росії з єдиною метою — притягнути Росію до відповідальності за «вигадані злочини». Мовляв, у дослідженнях навмисно акцентують на тому, що дітей у Росії розміщують у таборах, апелюючи до асоціацій із концтаборами. «Насправді» ж дітей розміщують у комфортних умовах дитячих таборів.

На поширення меседжу звернули увагу аналітики EU vs Disinfo. Російська пропаганда поширює ці меседжі на тлі публікації звіту американських дослідників щодо того, як Росія депортує і «перевиховує» українських дітей. У ньому йдеться, що Росія чинить «серйозні порушення четвертої Женевської конвенції про захист цивільного населення», тобто вчиняє воєнні злочини проти українських дітей. У звіті йдеться щонайменше про шість тисяч дітей. 

Проте, не лише дослідники з Єльського університету роблять висновки щодо злочинів проти українських дітей. Це підтвердив і Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді. Він вважає, що Росія порушує фундаментальні принципи охорони дітей під час війни, видаючи дітям на тимчасово окупованих територіях російські паспорти та дозволи на усиновлення російськими сім’ями.

Агітпроп у такий спосіб намагається приховати свої злочини та перекласти відповідальність за них на інших. Мовляв, США навмисно «вигадують» докази злочинів Росії.

Такі повідомлення поширюють у російських медіа та проросійських телеграм-каналах. Мовляв, товарообіг між Росією та Євросоюзом за підсумками 2022 року досягнув максимуму за вісім років, при цьому імпорт товарів з Росії опинився на історичному максимумі. Нібито це підтверджують дані Євростату. Це — маніпуляція.

Обсяг товарообігу справді зріс, проте все зростання припало на початок року — тобто, до початку повномасштабної війни. Як зазначають фактчекери The Insider, одразу після початку війни експорт із країн ЄС різко впав і відтоді тримається приблизно на одному рівні. Імпорт російських товарів у березні ще був на високому рівні (ймовірно, користуючись з раніше законтрактованих постачань сировини), після чого став скорочуватися, до травня зменшився приблизно до торішнього рівня і до кінця року продовжував падіння. Однією з основних тенденцій у торговельній політиці ЄС стало зменшення залежності від російської сировини. До прикладу, у 2021 році близько 45% імпорту вугілля в ЄС припадало на Росію, а 2022 році — лише близько 13%. Частка Росії в імпорті газу протягом року скоротилася з 36% до 18%, нафти — з 25% до 14%, добрив — з 29% до 16%.

Поширюючи такі маніпуляції, російська пропаганда має на меті показати, що європейські санкції неефективні. Ба більше — буцімто Росія досі є серйозним економічним гравцем.

У мережі цитують представницю російського МЗС Марію Захарову. Вона вважає, що у світі «демонізують Росію», проводять «насильницьку українізацію» і підтримують культуру скасування всього російського. Захарова називає повідомлення про злочини проти української культури спробою «вигородити київський режим» та «утиском прав російськомовних». 

Як зазначають фактчекери проєкту По той бік новин, у такий спосіб Захарова зреагувала на заяву експертів ООН щодо нищення української ідентичності росіянами, опубліковану напередодні роковин повномасштабної війни. Експерти ООН опублікували звіт, у якому наголошують, що Росія продовжує «очорнювати історію та самобутність українського народу для виправдання війни та ненависті». У ньому йдеться, що серед важливих культурних об'єктів України, що постраждали внаслідок обстрілів, — музеї, бібліотеки та церкви.

З 24 лютого 2022 року по 1 березня 2023 в ЮНЕСКО зареєстрували 245 об’єктів культурної спадщини України, що постраждали чи знищені через війну, розв'язану Росією. Серед них 106 релігійних об’єктів, 20 музеїв, 88 історичних та/або мистецьких споруд, 19 пам’ятників, 12 бібліотек. Хоча додають: за іншими даними, пошкоджених об'єктів  може бути близько тисячі.

Відповідно до звіту, у Маріуполі, Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному історична забудова зруйнована на 90%. З Херсонського художнього музею вивезли понад 10 тисяч творів мистецтва. На Донеччині поховальні кургани окупанти використовують як польові укріплення. У звіті також нагадують, що ще з 2014 року в тимчасово окупованому Криму росіяни знищили важливі культурні пам'ятки.

У такий спосіб росіяни намагаються позбавити українців історичної та культурної спадщини. Також такі меседжі підживлюють російський наратив про меншовартісність українців. А слова Захарової — приклад підміни понять, мовляв, нищать та знецінюють російську культуру, а не українську. Раніше пропагандисти розповідали, що то Україна завдає ударів по власній культурній спадщині, а київський тоталітарний режим веде культурну війну проти Росії.

Пропагандисти обурюються ситуацією, що нещодавно сталася у Російському університеті дружби народів. У межах їх традиційної виставки культури рідних країн студентів встановили український стенд. Мовляв, оскільки на стенді був прапор України, це означає підтримку режиму націоналістів. Ба більше, на думку низки російських чиновників та медійників, університет є місцем, у якому демонстрація українського прапора є недоречною та шкідливою. Пропагандисти також звернули увагу на сторінку української спільноти РУДН на сайті навчального закладу. На ній зазначено, що «Україна — це Карпати, вишиванка, трембіта і літак «Мрія»», що нібито є провокативним.

Ситуацію проаналізували у The Insider. Згідно з їх висновками, цей випадок є спробою «скасувати» все українське у Росії. Символи, які назвали провокаційними, наврядчи несуть русофобний характер — зокрема, «Мрію» спроєктував радянський авіаконструктор Віктор Толмачов, що народився у Курську, а потім навчався у Харкові та працював у Києві. Трембіта —  це духовий інструмент, що є основою гуцульської культури не лише в Україні, а й у Польщі, Словаччині, Румунії та Угорщині. 

У такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати свою агресію проти України. Мовляв, українська культура та її найпростіші символи не мають права на існування. Це може свідчити про те, що справжньою метою війни проти України є знищення етнічної групи, що відповідає визначенню геноциду. «Детектор медіа» вже досліджував як російський агітпроп навішує ярлики «русофобії».

У російських та проросійських телеграм-каналах почали поширювати цитати Рамзана Кадирова, що «диявольський режим України» воює проти «беззахисних», тож це можна вважати «війною без правил». Висловлювання Кадирова пов’язані з повідомленнями про нібито «українську ДРГ», яка нібито здійснила атаку на два села у Брянській області, взяла у заручники мирних росіян та обстріляла автомобіль. 

Версії події у Брянській області кілька разів уточнювались і щодо кількості жертв, і щодо місця перебування так званої ДРГ, і щодо мети їхнього перебування на території Росії. Попри те росіяни одразу ж без з’ясування обставин скористалися ситуацією та звинуватили Україну в тероризмі. Мовляв, українські військові вчиняють злочини проти мирних росіян. Українська влада назвала ці заяви провокацією та заперечила причетність України до подій у Брянській області. Зрештою, відповідальність взяли на себе представники «Російського добровольчого корпусу», які назвали події спробою показати, що в Росії теж є вільні люди, готові боротися проти режиму Путіна. 

У такий спосіб Росія використовує тактику віддзеркалення та перекладає на Україну відповідальність за будь-що. Мовляв, Росія не атакує першою, а «завдає ударів у відповідь». Насправді ж Росія — держава-агресор, яка розпочала війну проти України та вчиняє на території України воєнні злочини, зокрема проти дітей.

Російські пропагандисти продовжують уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення війни, яку в Україні розв’язала Росія. Надто часте використання офіційного формулювання «спеціальної воєнної операції» може викликати в авдиторії втому. Тому більш неформальною конструкцією є «українська криза». 

Війна Росії проти України триває вже девʼятий рік поспіль. Ситуація війни є кризовим моментом для усієї країни, випробуванням на міцність. Однак у цієї кризи є чітко визначена назва — війна. Росія почала агресивні військові дії проти України. Це, а також злочини російських збройних сил проти цивільних, щонайменше підпадають під визначення «злочину агресії» з міжнародного права. Відповідно, у подальшій перспективі є усі підстави притягнути Росію до відповідальності не за кризу, а за початок та цілеспрямованої війни. 

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається показати, що війна проти України — явище тимчасове. Формулювання «українська криза» також використовують для підігравання меседжу «бліцкригу», який російський уряд обіцяв своїм громадянам у разі наступу на Україну. Крім того, у такий спосіб пропагандисти намагаються применшити ступінь трагічності ситуації. Мовляв, там нічого серйозного, лише невеличка «криза», яку можна легко вирішити перемовинами та великими поступками у бік Росії. Додатково, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії. 

Проросійські видання розповідають іноземній авдиторії, що нібито США активно вербують джихадистів з ІДІЛ та Аль-Каїди для терактів у Росії та решті країн, які були в складі СРСР. «Набір» і «навчання» буцімто відбувається на військовій базі Аль-Танф у Сирії, здебільшого серед бойовиків із Кавказу та Центральної Азії. Нібито вони вивчають виготовлення і використання саморобних вибухових пристроїв, а також методи підривання. Мовляв, сили безпеки США деморалізовані, а тому одержимі ідеєю знекровити Росію у будь-який спосіб, навіть використовуючи терористів. 

На поширення меседжу звернули увагу аналітики EU vs Disinfo. Вони зазначають, що це безпідставне твердження не має жодних доказів підготовки бойовиків. Крім того,  США  є лідером глобальної  коаліції  для перемоги над ІДІЛ та інших міжнародних ініціатив для протидії терористам. 

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику залякування та підживлює наративи про США як ворога Росії. Раніше агітпроп писав, що група радикальних ісламістів вирушила з північного сходу Сирії до України, щоб воювати найманцями на боці Києва.

Пропагандисти поширюють фото, на яких нібито зображена кредитна угода одного з українських банків. Згідно з нею «перехід території до юрисдикції іншої держави не звільняє позичальника від зобовʼязань». Автори дописів із фото у російських телеграм-каналах додають, що, мовляв, у такий спосіб навіть українські банки визнають, що Україна втратила чи втратить власні території безповоротно. Це — фейк. 

На нього звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони знайшли оригінал договору, що належить «Банку Альянс». У ньому відсутні пункти про перехід територій до юрисдикції іншої держави. У справжній версії договору пункти з номерами на фото мають інший зміст. Також аналітики VoxCheck не знайшли подібних положень і в кредитних угодах решти банків України.

У такий спосіб пропагандисти хочуть деморалізувати українців. Мовляв, Україна програє на полі бою та втрачає території, тому війна не має сенсу і її треба завершувати на умовах Росії. Однак, подібні фейки створюють і з метою перекрити провал Росії на фронті. 

Такий меседж просувають у проросійських телеграм-каналах. Мовляв, попри песимістичні прогнози, російська економіка вдало чинить спротив усім ударам Заходу. Нібито ВВП Росії зменшився лише на 2.1%, хоча експерти пророкували крах економіки.

Як повідомляє Міністерство закордонних справ України, на сьогодні Росія є найбільш підсанкційною країною світу, і наразі саме санкції є найдієвішим інструментом впливу на країну-агресора з боку цивілізованої світової спільноти. Як зазначають експерти, російська економіка поки вистояла завдяки високим цінам на енергоресурси та жорсткій економічній політиці. Однак, накопичувальний ефект санкцій вже скоро стане фатальним для російської економіки.

Наратив, що санкції не шкодять Росії — один із найпоширеніших наративів російської пропаганди. Пропагандисти систематично поширюють меседжі, що Росія — серйозний економічний гравець, а санкції проти Росії — марні. Цього разу меседж просувають на тлі узгодження десятого пакета санкцій ЄС проти Росії. Поширюючи такі меседжі Росія намагається знецінити санкції. Мовляв, вони не дієві, тому їх варто скасувати. Насправді ж якби санкції не діяли, то Росії не потрібно було б докладати стільки зусиль для їх скасування.

Детальніше про найпоширеніші наративи та меседжі російської пропаганди у країнах Східної Європи читайте у дослідженні «Детектора медіа». 

Історично в словʼянських мовах склалося так, що пишуть «на Україні» замість «в Україні» з огляду на місцерозташування. Наприклад, подібна версія вважається граматично правильною у польській та словацькій мовах. І якщо Рада польської мови після початку повномасштабної війни вважає правильним і варіант w Ukrainie, у словацькій і надалі правильним варіантом залишається na Ukrajinie, оскільки такий зворот у ній вживається щодо власної країни (na Slovensku). Утім, у Росії спотворили первісну функцію прийменника і почали використовувати його у принизливих цілях. Особливо це посилилося під час повномасштабного вторгнення — російські медіа тепер здебільшого пишуть «на Украине». 

Натомість низка російських словників досі подає версію «в Украине» як єдину граматично правильну. Це лише акцентує те, що часте використання конструкції «на Украине» — це виключно вибір пропаганди. 

У такий спосіб Росія насміхається з України та її народу, вказуючи на його «меншовартість». Пропагандисти за допомогою цього словосполучення підіграють імперським амбіціям росіян, оскільки прийменник «на» у стосунку до території вживають лише або якщо це частина держави, або острів. Фактично, у такий спосіб вони хочуть показати, що Україна є частиною Росії й не має права на самостійне існування. 

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали. Мовляв, Україна і Росія залучають підтримку:  Байден їде до Києва, а Сі Цзіньпін — до Москви. 

Однак, цей меседж побудований на маніпуляції. Джо Байден справді відвідав Київ, проте візит лідера Китаю до Москви поки лише запланований на найближчі  місяці. Попри безпрецендентну воєнну допомогу, яку отримує Україна від початку повномасштабного вторгнення, Західні партнери неодноразово говорили, що їхні військові не воюють та не воюватимуть в Україні. У повідомленнях щодо можливого приїзду Сі Цзіньпіня до Москви також ідеться про активнішу роль Китаю у припиненні війни.

Меседж про початок Третьої світової не новий, його просували ще на початку повномасштабного вторгнення. Також нещодавно у мережі поширювали змонтоване відео з виступу Джо Байдена, на якому він нібито підтверджує початок Третьої світової. У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику залякування. Крім того, цей меседж використовують і для пояснення тривалості та невдач так званої «спеціальної воєнної операції» — мовляв, Росія воює не лише з Україною, а й з «колективним Заходом».  

Кремлівські видання впродовж тривалого часу поширюють меседж, що, мовляв, «колективний Захід» загруз у власній бездуховності й тягне за собою Україну. Як «докази» пропагандисти вигадують різні історії — як от, наприклад, про легалізацію педофілії та зоофілії в Іспанії. Вони також виривають рішення та ідеї з контексту, як от  нібито рішення англіканської церкви про гендерно-нейтральне визначення Бога. Меседж у своєму щорічному Федеральному посланні повторив президент Росії Володимир Путін. Зокрема, він заявляв, що «лише чоловік та жінка можуть бути родиною», «моральній деградації» в Росії не місце і що однією з причин для війни проти України є «захист світової моралі». 

Подібні дописи є очевидною спекуляцією, оскільки поняття духовності є субʼєктивним, а проблема дискримінації за будь-якою ознакою, включно з сексуальною та гендерною ідентифікацією — ні. Якщо говорити про фейки щодо педофілії та зоофілії, то у такому разі йдеться про нещодавно прийнятий пакет прогресивних законів у Іспанії. Зокрема, вони забезпечують права жінок йти в оплачувану «менструальну відпустку» та знімають низку обмежень щодо абортів. Однак ці закони не стосуються зоофілії чи педофілії. Якщо розібрати історію про гендерно-нейтральне визначення Бога, то головні інституції англіканської церкви лише оголосили про бажання розглянути це питання цієї весни. Крім того, заклики Європи та США у цьому контексті мають лише рекомендаційний характер,  і уряд України має вирішальне слово щодо того, чи впроваджувати їх у життя, чи ні.

У такий спосіб Росія знову звертається до приниження та висміювання представників ЛГБТ-спільноти. Крім того, так агітпроп вкотре виправдовує свою агресію проти України. Однак досвід свідчить, що якщо аналізувати статистику щодо ступеня сексуального насилля у країнах ЄС та Росії, то саме Росія має гірше становище. «Детектор медіа» раніше пояснював чому тема російської дезінформації щодо представників ЛГБТ-спільноти важлива для висвітлення.

Кремлівські видання поширюють меседж, що, мовляв, Україна та її державність насправді є штучно створеним проєктом «колективного Заходу», що має неформальну назву «анти-Росія». Цей меседж у своєму щорічному Федеральному посланні повторив президент Росії Володимир Путін. Зокрема, він заявив, що так звану «анти-Росію» створили в Австрії в ХІХ сторіччі та що Росія воює саме проти цієї «анти-Росії», оскільки український народ «окупований Заходом», насамперед США. Раніше президент Росії говорив, що Україну також штучно створили в Австро-Угорщині або інших західних країнах.

На цей меседж у посланні звернули увагу журналісти української новинної служби BBC. Вони зазначають, що є низка історичних свідчень, що спростовують зазначені твердження.  

У такий спосіб Росія знову хоче перекласти відповідальність за свої злочини на жертву. Крім того, саме так пропагандисти хочуть виправдати свою агресію проти України: через боротьбу з «зовнішнім ворогом». Нібито Україна не має жодного значення, оскільки нею «керують» ззовні. «Детектор медіа» раніше пояснював як Росія знецінює українську державність за допомогою словосполучення «київський режим».

Російські медіа поширюють меседж, що, мовляв, Президент України Зеленський та президентка Молдови Санду змовилися задля ескалації ситуації у Придністров‘ї. Пропагандисти стверджують, що саме вони намагаються спровокувати Тирасполь на агресію і саме задля цього Майя Санду хоче вступу Молдови до НАТО. Крім того, російські ЗМІ переконані — експрем‘єрку Молдови замінили саме за вказівкою Держдепартаменту США та Зеленського.

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisInfo. Вони зазначають, що прокремлівські медіа і далі сприймають Молдову як частину сфери російського впливу. З огляду на це, вони й поширюють наративи, що критикують теперішній прозахідний уряд Молдови. Зокрема, Росія звинувачує молдовський уряд у припиненні діалогу з Росію щодо знижки на постачання газу, а також підтримці України. У липні минулого року президентка Санду оголосила про наміри посилити боєздатність Молдови, водночас зберігаючи нейтралітет. 

У такий спосіб російський агітпроп хоче дестабілізувати ситуацію в Молдові, щоб скористатися нею задля ескалації ситуації у Придністров‘ї. Також через такі меседжі пропагандисти хочуть переконати українців у тому, що навіть найближчі союзники відвернулись від України, однак реальність доводить зворотне.

Такий фейк поширили у соціальних мережах та у пропагандистських ЗМІ, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях йдеться, що Володимир Зеленський нібито «зізнався, що не планував виконувати Мінські угоди» і що «мир не входив до планів України». Автори повідомлень посилаються на інтерв’ю Зеленського французькому виданню «Le Figaro» та німецькому журналу «Der Spiegel». Це — неправда. 

Аналітики проєкту StopFake звернули увагу на цей кейс та встановили, що під час інтерв’ю Зеленський не робив ніяких заяв про те, що «мир не входив до планів України». Навпаки, український Президент вкотре наголосив, що саме Росія не дотримувалася угоди та поступово загострювала конфлікт.. 

Відповідаючи на запитання про ефективність та доцільність Мінських угод, Зеленський зазначив, що документ склали так, аби заморозити російське вторгнення у Донецькій та Луганській областях. На його думку, угоди неможливо виконати без втрати українських територій. Відтак, повністю дотриматися Мінських угод не було можливо для задоволення потреб обох сторін. Окрім того, Зеленський не казав, що він хотів війни та намагався її спровокувати. 

Поширюючи цей фейк, пропагандисти виправдовують неспровоковане вторгнення Росії на територію України. Нібито українське керівництво на чолі з Зеленським хотіло воювати та провокувало Росію на вторгнення. У такий спосіб росіяни прагнуть виставити Україну агресором, від якої потрібно було захищатися.

Нагадаємо, Мінські угоди (домовленості) — це серія трьох документів, які були підписані протягом 2014-2015 років. Документи передбачали кроки для врегулювання війни на території Донецької та Луганської областей. Зокрема туди входили пункти про припинення вогню, надання особливого статусу тимчасово окупованим Росією територіям. «Детектор медіа» також аналізував меседж російської пропаганди, в якому йшлося, що Україна могла б уникнути війни, якби дотримувалася Мінських угод. 

Російські медіа пишуть, що нібито «київський режим» має намір влаштувати геноцид росіян. Мовляв, радник Офісу президента України Михайло Подоляк в ефірі одного з українських телеканалів закликав «знищувати росіян тисячами» щодня. Нібито для цього Заходу потрібно негайно надати Україні танки, ракети та літаки. Це не так.

Російські медіа вирвали з контексту слова Михайла Подоляка. Насправді він говорив про перспективи закінчення війни та висловив думку, що для якнайшвидшого завершення бойових дій та деокупації українських територій Збройним силам України необхідно, щоб втрати російської армії становили близько 5 тисяч окупантів. Саме цю фразу Подоляка російські медіа вирвали з контексту та використали для створення «новини» про «геноцид росіян». Тобто Подоляк говорив про російських військових, які прийшли з війною в Україну, а не про росіян загалом.

Як пише StopFake, Україна, відповідно до міжнародних норм та Статуту ООН, має повне право використовувати будь-які доступні їй засоби для оборони від російської агресії. Захист від ворога на суверенній території не є геноцидом. 

Російські медіа навмисно використовують тактику підміни понять та зображають Росію «стороною, що постраждала», а не країною-агресоркою. Хоча саме вчинки російської армії на тимчасово окупованих територіях назвали геноцидом українців.

Російські медіа з посиланням на матеріали видання The Washington Post пишуть, що  нібито «багато» конгресменів США від Республіканської партії виступили «за відмову України від частини її територій на користь Росії». У деяких публікаціях уточнюють, що йдеться  про майже половину республіканців. Це — маніпуляція.

У матеріалі The Washington Post Аарон Блейк аналізує кілька нещодавніх досліджень громадської думки у США щодо підтримки України. Як пише StopFake, повідомлення про «пропозиції конгресменів» вигадали пропагандисти.

У статті Блейк зазначає, що зараз підтримка України в США залишається переважно двопартійною. Результати опитування враховують партійну прихильність респондентів до демократів чи республіканців. За результатами дослідження Fox News, більшість демократів (61%) вважає, що Україна виграє війну. Водночас 43% прихильників республіканців вважають, що Росія перемагає. 

Під час іншого опитування від Інституту Геллапа у респондентів запитали, що мають зробити США: «підтримати Україну у поверненні територій, навіть якщо це означатиме продовження війни» чи «швидко завершити конфлікт, навіть якщо це надасть можливість Росії зберегти за собою територію України». Більшість республіканців (53%) виступили за підтримку України, водночас 41% був готовий схвалити захоплення Росією української території задля припинення війни. Більшість прихильників Демократичної партії (81%) обрали перший варіант відповіді й лише 16% підтримали можливі територіальні поступки для закінчення війни.

Російська пропаганда систематично маніпулює результатами опитувань громадської думки задля створення враження, що за кордоном підтримка України незначна. Раніше пропагандисти маніпулювали результатами опитувань щодо постачання зброї Україні у Німеччині, США, Франції тощо.