Після подій у Броварах 18 січня російська пропаганда почала поширювати меседжі, що росіяни співчувають загибелі українських дітей. Нібито, це акцентує «людяність» росіян, на відміну від українців, які «ненавидять» всіх росіян, зокрема й дітей. Мовляв, українці закликають знищувати російських дітей, щоб «з них не виросли орки».

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику «розлюднення ворога». Тобто навмисно зображує українців вкрай агресивними та мстивими. Це підживлює й пропагандистські меседжі про «нацизм українців». Схожу тактику агітпроп, використовував зокрема під час висвітлення вибухів у Криму. Вони писали, що нібито українці радіють, що у Крим нарешті теж прийшла війна.

Насправді українці виявляли співчуття до росіян навіть після 2014 року. Для прикладу, несли квіти, свічки та іграшки до російського посольства у 2015 році — після катастрофи російського літака. Чи у 2018 році — після трагедії у кінотеатрі Кемерово. Однак, повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на емоції українців. Станом на січень 2023 року через російську агресію в Україні загинуло щонайменше 459 дітей, понад 909 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Ці цифри не остаточні, оскільки триває фіксація і розслідування російських воєнних злочинів, зокрема й проти дітей, у місцях ведення бойових дій та на звільнених територіях.

Поширюючи меседжі нібито про «співчуття», агітпроп намагається приховати агресивну антиукраїнську риторику, прикладом якої можуть слугувати вислови російського пропагандиста Антона Красовського про українських дітей та схвальна реакція на них на проросійських ресурсах.

Сьогодні, 18 січня, у Броварах, що на Київщині, впав гелікоптер поблизу дитсадка. Йдеться про гвинтокрил Державної служби з надзвичайних ситуацій, на борту якого перебувало керівництво Міністерства внутрішніх справ: міністр Денис Монастирський, його перший заступник і державний секретар. Внаслідок авіакатастрофи всі троє загинули. Також постраждали цивільні, які перебували поблизу місця, куди впав гвинтокрил. За інформацією заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, станом на 15 годину відомо, що загинуло 14 осіб, з них 1 дитина, поранення отримали 25 осіб, проте ці дані не остаточні.

Служба безпеки України вже відкрила провадження щодо катастрофи. Наразі у слідчих є три офіційні версії:

—    порушення правил польоту;

—    технічна несправність гелікоптера;

—    його умисне знищення.

Проте в анонімних телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику, зокрема, й в тих, які керуються російською розвідкою, одразу після катастрофи з’явилося чимало повідомлень із так званими  версіями того, що сталося й хто у цьому винен. «Детектор медіа» виокремив і пояснює найпоширеніші дезінформаційні меседжі про трагедію в Броварах.

1.     Упав гвинтокрил Збройних сил України

Одразу після трагедії, ще до моменту, як про катастрофу повідомили українські посадовці й ЗМІ, в телеграм-каналах російських пропагандистів з’явився меседж, що у Броварах впав гвинтокрил Збройних сил України. У повідомленнях автори традиційно посилалися на власні джерела, не надаючи жодного підтвердження. Насправді в Броварах розбився гелікоптер Державної служби з надзвичайних ситуацій. Зокрема, інформація про це з’явилася на сторінках президента Володимира Зеленського. У повідомленнях президента також йшлося, що в гелікоптері на момент аварії перебував Денис Монастирський із командою.   

2.     Авіакатастрофа сталася через ППО

Це один із найпоширеніших меседжів російських пропагандистів щодо ймовірних причин падіння гелікоптера. Мовляв, гелікоптер із керівництвом МВС просто збила українська ППО. Далі версії щодо звинувачення операторів ППО різняться: в деяких дописах стверджували, що це зробили навмисно, у деяких навпаки наполягали, що це сталося випадково, але й тому, що ППО в Україні — несправна. По-перше, на момент падіння гелікоптера у Броварах і загалом на Київщині не було повітряної тривоги. За даними «Мапи тривог», востаннє повітряну тривогу на Київщині оголошували 14 січня, під час масованого ворожого ракетного удару. Тож імовірність того, що ППО працювала без потреби, не бачачи загрози з повітря — мізерна. По-друге, така версія не входить до списку офіційних, які розглядають слідчі СБУ. Однак російський агітпроп вже не вперше звинувачує в недбалості й відповідно — у злочинах операторів української системи ППО. Востаннє пропагандисти застосували цей метод у суботу, 14 січня, коли внаслідок падіння російської ракети було зруйновано під’їзд житлового будинку. Внаслідок катастрофи загинуло понад чотири десятки людей. Пропагандисти систематично поширюють фейки й маніпуляції щодо роботи ППО. Зокрема, це потрібно Росії, щоб звинуватити Україну в різних злочинах, які переважно відбуваються з вини самої Росії. Цього разу пропаганда знайшла привід вкотре звинуватити Україну в буцімто недбалості, через яку гинуть люди. 

3.     Україна приховує справжню причину катастрофи

Ще один меседж, який тиражують в анонімних телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях анонімів ідеться, що українська влада буцімто знає й приховує справжню причини катастрофи в Броварах. Мовляв, українці можуть навіть не чекати, адже правди їм не скажуть, бо вона їм не сподобається. Насправді ж говорити про причини авіакатастрофи до того, як закінчиться розслідування — зарано. Щоб достеменно стверджувати, хто винен у катастрофі, чи була вона випадковою тощо, — потрібні докази задля збирання яких СБУ й ініціювала розслідування та висунула перші офіційні версії. Проте такий меседж покликаний дискредитувати українську владу й вкотре підживити наратив щодо її нібито недбалості й байдужості до власного народу.

4.     Катастрофа сталася через дешеві гвинтокрили

Щоб створити видимість недбалої української влади, поширювався й меседж, що аварія буцімто сталася через погані гвинтокрили, які закупила Україна. Нібито йдеться про вживані гвинтокрили, які Міністерство внутрішніх справ закупило у Франції у вересні 2018 року. Мовляв, падіння гвинтокрила сталося через те, що він був вживаний і поганий, адже раніше від партії тих самих гвинтокрилів нібито відмовилися норвежці. Насправді немає даних про те, про який саме гвинтокрил ідеться й чи був він придбаний у Франції. Версія технічної несправності й справді є серед офіційних версій слідчих, однак стверджувати, що катастрофа сталася через це й, зокрема, через те, що українська влада свідомо закупила несправні гелікоптери — не можна, адже цьому немає наразі жодного підтвердження.

Крім цього, в анонімних телеграм-каналах поширюють версії збиття гвинтокрила з американського переносного зенітно-ракетного комплексу класу «земля — повітря» «Стінгер» або з безпілотника. Проте фактів, які б підтверджували ці версії, аноніми також не надають, і жодна з них не входить до переліку офіційних.

Російська пропаганда укотре спекулює на чутливих темах і намагається просувати свої наративи, згідно з якими саме Україна є агресором, а українська влада — не дбає про свій народ, адже через її недбалість і злочинні дії — гинуть люди. У цьому випадку пропагандисти роблять безпідставні та поспішні висновки, ігноруючи офіційні версії слідства.

Такі меседжі продовжує поширювати агітпроп через проросійські ресурси. Мовляв, в Україні «катастрофічна» ситуація з церквою Московського патріархату. Ба більше, Росія ініціювала скликання Радбезу ООН нібито через «утиски» церкви Московського патріархату, яку називає «єдиною канонічною православною церквою в Україні».

Водночас ще до початку Радбезу у церкві Московського патріархату заперечили прохання про допомогу в захисті своїх прав. Кажуть, що не зверталися до жодної держави, тим паче до тієї, яка вчинила збройний напад на Україну. 

Російська пропаганда системно поширює меседжі, що Україна «знищує» найбільшу релігійну конфесію. Попри те, що за результатами соціологічного дослідження КМІС, 72 % українців вважають себе православними, а 54 % — ідентифікують себе саме з Православною церквою України. 

Також пропагандисти використовували для просування меседжу повідомлення про напад на священника у храмі й стверджували, що на Волині підпалили церкву, настоятель якої відмовився переходити до ПЦУ.

Україна — світська держава, яка гарантує своїм громадянам свободу світогляду і віросповідання. Натомість Росія намагається використати релігію як зброю проти українців.

Російські медіа та  проросійські ресурси поширюють відео, на якому російський військовий розповідає, що нібито ЗСУ готували наступ улітку 2022 року на Ростов-на-Дону і Таганрог. Про це нібито свідчать позначки на картах, знайдених на залишених українських позиціях під Авдіївкою. Це — фейк.

Як пише VoxCheck, російський військовий показує радянську, а не українську мапу. На ній немає жодних позначок українською, лише російською. Маріуполь позначений як Жданов — так місто називали з 1948 по 1989 роки. Тобто мапу створили не пізніше 1989 року. На ній також можна помітити гриф «Для служебного пользования», тоді українською правильно — «Для службового користування». Немає інформації хто саме та навіщо наносив на карту позначки, які демонструє військовий. У такий спосіб Росія чинить спроби зробити агресором Україну, підірвати її авторитет на міжнародній арені.

Колишній депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук, якого Україна звинувачує у державній зраді й позбавила громадянства, у російському медіа «Известия», яке називає війну в Україні «українським питанням», опублікував статтю про нібито «анатомію» сучасного воєнного протистояння України та Росії, а також про роль Заходу у цій війні. У своїй роботі він просуває чимало дезінформаційних меседжів, які відтворюють позицію російського агітпропу. «Детектор медіа» підготував добірку з них. 

1. Європейський Союз має амбіції колонізатора

У своїй статті Віктор Медведчук висловлює думку про прагнення ЄС створити собі колонії. Відповідно до статті, після перемоги у холодній війні Європа намагається «поглинути» свого супротивника, тобто Росію та пострадянські країни. Як аргумент до цього він використовує війни в Грузії та Сирії. Мовляв, Європейський Союз намагається роздробити держави та поглинути їх.

Насправді ж війни з Грузією та Сирією відбувалися за безпосередньої участі та навіть з ініціативи Росії, тому говорити про амбіції колонізатора можна, але їх проявляють не країни ЄС, а якраз Росія. Саме Росія є агресором, адже саме вона розпочала війну в Україні ще у 2014 році — із захоплення Криму й бойових дій на Донеччині та Луганщині. Однак цей меседж співзвучний із позицією російської пропаганди, яка роками намагається виставити агресором когось іншого. 

2. Україна отримала незалежність без національно-визвольної боротьби

У статті йдеться, що незалежність Україна отримала через домовленість із Москвою, яка навіть підштовхувала нашу державу до цього рішення, адже воно було вигідне для Росії в економічному сенсі. Насправді ж Україна виборювала свою незалежність чи не впродовж 300 років, перебуваючи у складі, зокрема, Російської Імперії й Радянського Союзу.  

Якщо ж говорити власне про здобуття незалежності, то 1 грудня 1991 року відбувся референдум щодо потреби в проголошенні незалежності. Тоді явка на виборчих дільницях була безпрецедентною — 31 891 742 осіб. На той момент це становило 84% всього населення. За незалежність тоді проголосувало 90% громадян, всього 7% висловились проти та ще 2% бюлетенів були визнані недійсними. 

Напередодні референдуму президія Верховної Ради звернулася до народу зі словами, що «не підтримати незалежність означає підтримати залежність», однак немає такої країни до залежності від якої Україна б прагнула. Меседж про так звану подаровану незалежність — не новий для російської пропаганди. Росія роками намагається створити видимість, що Україна стала незалежною лише завдяки їй, і загалом, агітпроп намагається просунути думку, що України взагалі б не було якби не Росія. 

3. Україна почала просувати антиросійську пропаганду і це спричинило створення «двох Україн»

На думку Медведчука, після першого Майдану, тобто після Помаранчевої революції, Україна почала просувати антиросійську пропаганду. Нею він називає взяття курсу на вступ до Європейського Союзу і НАТО, а також відновлення певних сторінок історії України. Зокрема, такою антиросійською пропагандою буцімто була політика Ющенка щодо Голодомору. Зокрема, визнання його геноцидом українського народу. 

Фактично, навіть після проголошення європейського курсу політика щодо Росії в Україні не змінилась. Винятком стала хіба орієнтація на європейські цінності, які, як стверджує Медведчук у своїй статті, намагалась прищепити й Росія своєму народу. Проте в Україні запроваджували законодавчі норми, які працювали на поширення української мови тощо. Така політика із захисту державної мови згідно з російським наративом також є антиросійською. Російську мову в Україні ніхто не забороняв, ба більше — не забороняє й досі. 

Збільшення кількості антиросійської пропаганди в інформаційному потоці, стверджує Медведчук, спричинило виникнення «двох Україн»: одна з них проросійська, а інша — антиросійська.Такий підхід наштовхує на думку про роз'єднаність України та етнічну приналежність проросійської, тобто південно-східної, частини до країни-агресорки. Існування «двох Україн» — поширений меседж, який просуває російська пропаганда, і Медведчук зокрема. Ця теза і справді покликана розділити українське суспільство, налаштувати людей з різних регіонів один проти одного. 

4. Україна пов'язана з Росією культурно та ментально 

Спорідненість культур українського та російського народу — ще один меседж, який дуже часто використовують ворожі ЗМІ. Вони пишуть, що відмовляючись від російської культури, ми втрачаємо значну частину своєї власної. Медіа Росії активно маніпулюють думкою про спільний культурний простір та історію задля емоційного тиску. Медведчук також згадав цей меседж у своїй статті.  

Україна перебувала у складі Російської імперії, а потім у СРСР загалом 300 років, і увесь цей час проросійськи налаштована влада цих держав провадила доволі жорстоку політику щодо української мови, культури та економіки. Найвідоміші заборони української мови — Валуєвський циркуляр та Емський указ, однак всього українську забороняли 134 рази. Через це культурні продукти, створені українцями, теж нерідко писалися російською. Зокрема, книжки чи опери, а все написане російською Москва привласнює собі.

Говорити про спорідненість наших народів не можна, адже українців стримували силою та неодноразово придушували визвольну боротьбу. До прикладу, так сталося після проголошення Українською Центральною радою четвертого універсалу про незалежність української Народної Республіки.

5. Для закінчення війни Європа має врахувати інтереси Росії

У своїй статті Медведчук висловлює думку, що закінчення війни можливе лише за умови врахування інтересів Москви. Вони ж полягають у збереженні окупованих територій у складі Росії.

Держава-агресор намагається схилити Україну до переговорів, щоб закінчити війну на вигідних для себе умовах, однак президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що мир можливий лише за умови деокупації усіх територій відповідно до кордонів 1991 року. Просування думки про «інтереси Москви» означає ні що інше, як черговий ультиматум.

6. Українській політичній верхівці не потрібен мир

На переконання Медведчука, українська влада не зацікавлена у мирі. Нібито вони продовжують вести війну, щоб отримати більше грошей та зброї. Загалом, Росія не залишає спроб дискредитувати українських політиків.

Насправді подібне твердження не є правдивим, адже на початку війни Зеленський звертався до Путіна та просив про особисті переговори, але він відмовився. Зараз же Україна вийшла з переговорного процесу через невигідні умови, які пропонує Росія. 

Мир потрібен Україні, однак не «будь-який», а зі збереженням державності, суверенітету та гарантіями безпеки. Не має бажання закінчувати війну саме Росія, бо її військові все ще перебувають на території України та продовжують вбивати українців, руйнувати українські міста, села й інфраструктуру. 

Росія не вперше поширює меседжі й маніпуляції щодо відновлення перемовин з Україною. Наприклад, нещодавно агітпропаганда також розповідала про «свої інтереси» у переговорному процесі з Україною. Не залишили без уваги й постачання зброї Україні, яку російські пропагандистські ЗМІ назвали театральною постановкою.  

Меседжі, висловлені Віктором Медведчуком, повторюють тези російської пропаганди і їхнє поширення має ту саму мету: виправдати агресію Росії в Україні; пояснити її так званою історичною справедливістю; створити видимість, що Україна без Росії і її культури не є повноцінною; знецінити боротьбу українського народу за свою державність.

Російські медіа та проросійські ресурси пишуть, що на думку офіційної Японії, гіперзвукові ракети «Авангард» стали для США «справжнім головним болем». Мовляв, перехопити такі ракети не здатні навіть американські системи ППО. У своїх повідомленнях пропагандисти посилаються на японське видання Shukan Gendai. Проте все це — маніпуляція.

Насправді у статті японського видання Shukan Gendai «Страх перед новітньою російською ядерною зброєю “Авангард”» ідеться про небезпеку цієї системи для України, а не для США. У матеріалі немає згадок, що ця російська зброя «стала головним болем для США». Ба більше, про те, що такі ракети не може збити жодна система ППО і ПРО розповів Путін, але жодних доказів цього не існує. Разом з тим, США ніколи не говорили, що надають Україні систему ППО Patriot для протидії ядерній загрозі. На думку аналітиків StopFake, ця стаття — суперечлива, а зроблені автором висновки свідчать про поверхневе володіння ситуацією в Україні.

Російська пропаганда спотворила зміст статті та додала нереальні цитати для просування меседжу про власну «звитягу». Раніше пропагандисти маніпулювали фотографіями нібито нових російських танків.

Російські медіа повідомляють, що в Україні нібито визнали ефективність російських кібератак на об’єкти критичної інфраструктури. Агітпроп стверджує, що про це сказав заступник голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Віктор Жора виданню Politico. Це не так.

У статті Politico, до якої апелюють пропагандисти, немає ані слова про ефективність російських кібератак. Як пише StopFake, у матеріалі йдеться, що такі атаки також мають вважатися воєнними злочинами, оскільки націлені на критичну та цивільну інфраструктуру України. Водночас і в СБУ, і в Держспецзв’язку повідомили, що за час повномасштабної війни російські хакери так і не досягли стратегічних цілей. Натомість українські фахівці збирають докази кібератак, які проводяться Росією спільно з ракетними атаками, і передають цю інформацію до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. 

Наприкінці 2022 року у Службі безпеки України розповіли, що нейтралізували сотні російських кібератак та кіберінцидентів на об’єкти енергетики України, з яких близько 30 могли стати надкритичними. У Держспецзв’язку повідомили, що проти України зафіксували 2100 кіберінцидентів і кібератак, з них від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну — понад 1500. Найчастіше російські хакери атакують державний сектор, насамперед енергетичний сектор.

Раніше хакери надсилали фейкові листи зі шкідливим змістом від імені Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Академії СБУ, листи, замасковані під «указ президента». Також агітпроп стверджував, що Росія не займалася кіберагресією.

Російські телеграм-канали поширюють повідомлення, що президент України Володимир Зеленський «офіційно відмовився від різдвяного перемир’я». Що, стверджують пропагандисти, демонструє «нелюдськість» української влади. Але це — маніпуляція.

Насправді Україні ніхто не пропонував різдвяного перемир’я. Закликав до припинення вогню на Різдво лише очільник РПЦ патріарх Кирило (Гундяєв),до того ж звернувся до «всіх сторін, долучених до конфлікту», тобто й до військово-політичного керівництва і Росії, й України. І Росія на ці пропозиції взагалі не відповіла. Натомість відповів радник президента України Михайло Подоляк, який назвав ці заклики Гундяєва «цинічною пасткою та елементом пропаганди».

І нагадав: Кирило від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримує цю війну, називає її «священною» та «метафізичною», обіцяє прощення гріхів тим, хто загине на цій війні, та навіть благословляє тих, хто йде вбивати українців.

Окрім того, що Кирило фактично є одним з пропагандистів цієї війни (за що на нього наклали санкції деякі країни), він також спільно з державною пропагандою розділяє українців на сорти – за релігійною ознакою. Оскільки в Україні багато хто зустрічає Різдво за іншим календарем, тобто 25 грудня – і католики, і греко-католики, і частина православних. Але  два тижні тому Кирилові було байдуже, чи загинуть під обстрілами на Різдво 25 грудня люди, чи ні. І російська армія обстрілювала  українців і на Різдво, і на Новий рік – масово запускала ракети, безпілотники, обстрілювала інфраструктуру та знищувала   будинки, лікарні та садочки.

І, врешті решт, заздалегідь відомо, що російська сторона, яка реально приймає рішення (тобто військово-політичне керівництво Росії, а не очільник її церкви) не зацікавлено в перемир’ї на свята. Про це ще 14 грудня повідомив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. Тоді він, відповідаючи на запитання пропагандистів, чи можливо перемир’я на Новорічні або Різдвяні свята, відповів: «Жодних пропозицій ні від кого не надходило, і такої теми немає на порядку денному». Тобто саму ідею про перемир’я на свята було відкинуто Росією ще в грудні.

У російському інфопросторі та проросійських телеграм-каналах обговорюють удар ЗСУ по Макіївці опівночі 1 січня, внаслідок якого знищили до 10 одиниць ворожої військової техніки різних типів. Також за попередніми даними, йшлося про загибель близько 400 російських військовослужбовців та ще близько 300 поранених. За останніми повідомленнями, генштаб Росії визнав загибель лише 89 військових.

Російська пропаганда зображає загиблих військових «невинно вбитими» та закликає до «помсти» Україні за загибель «синів і чоловіків». На момент загибелі озброєні російські військові перебували на тимчасово окупованій території України та брали безпосередню участь у війні проти України. Тобто, відповідно до міжнародного права, вони були законною ціллю для української армії, яка захищає свою територію та свій народ. 

Попри те, що Росія розпочала війну проти України, російський агітпроп системно поширює меседжі про «помсту» Україні за будь-які вдалі воєнні дії та заперечує право українців на захист своєї держави. 

Раніше пропагандисти називали ракетні обстріли України «помстою» за Херсон, за вибухи в російському тилу, за вибухи у Севастополі, за атаку дронами у Севастопольській бухті тощо.

У проросійських телеграм-каналах пишуть, що американців нібито влаштовує стан справ в Україні, зокрема перебіг війни. Мовляв, американці розуміють, що статистично росіян учетверо більше, ніж українців, але їм «все подобається».

Для просування меседжу агітпроп вирвав із контексту слова сенатора США Ліндсі Грема. Грем сказав що, йому подобається, як США зараз підтримують Україну у війні проти Росії, й це дуже важливо. Йшлося про те, що допомога США дає змогу Україні не здаватися. Натомість пропагандисти зміщують акценти до буквального сприйняття слів Грема щодо «боротьби до останнього українця» та маніпулюють посиланням на статистику. 

Кремль розіслав російським ЗМІ методичку про те, як писати про підсумки 2022 року. За даними видання «Медуза», насамперед російським ЗМІ  рекомендується наголосити, що Володимир Путін, розв'язуючи війну, рятував Росію від нападу НАТО та України. Також є теза, що з 2014 року західні країни збиралися «розділити та підкорити російський народ». Війну тобто «спецоперацію» потрібно називати успішною, з прикладами  досягнення цілей — «приріст земель», тобто окупованих територій. Про поразки на фронті в методичці не згадують.

Документ поділено на чотири частини: «Головне», «Посилення Росії», «СВО» та «Новий світопорядок». У розділі «Посилення Росії» рекомендується писати про те, наскільки високий рейтинг Путіна та про «безумовну підтримку спецоперації» росіянами. У розділі «Новий світопорядок» йдеться, що ЗМІ мусять розповідати про Росію як про «лідера країн», які «не визнають винятковість Заходу», та  називати її «лідером справедливого, демократичного та багатополярного світу». Європі Путін при цьому «дає шанс схаменутися» і перестати «бути васалом США».

Це все — найпоширеніші тези російської дезінформації за останні 10 місяців. Пропаганда постійно намагається переконати росіян та світ, що бореться з НАТО, аби виправдати поразки, яких завдала Росії українська армія. Також пропаганда стверджує, що рейтинг Путіна зростає, а всі росіяни підтримують війну — але реальна картина, навіть з досліджень підконтрольних Росії соціологічних служб інша: рейтинг Путіна падає, кількість прихильників війни зменшується. У світовій політиці Росія тепер так само далека від «лідерських позицій», як її найближчі партнери — Сирія, Іран, Куба та Венесуела. І завдяки санкціям, які ввели проти Росії десятки країні світу, вона все більше стає залежною від справді впливових країн, насамперед — Китаю.

Про таке пишуть російські медіа. Мовляв, держсекретар США Ентоні Блінкен визнав, що США готувались до війни з Росією на початку президенства Байдена, «кинувши напризволяще» афганців. Це — неправда.

Ентоні Блінкен під час пресконференції не говорив такого. Ці слова пропагандисти цілком видумали. Блінкен зазначив, що вихід США з Афганістану потрібно розглядати в перспективі. Зокрема, завершення афганської місії зараз дає змогу США та партнерам надати вагому підтримку Україні в боротьбі проти російської агресії.

Російська пропаганда систематично поширює дезінформаційні меседжі, що в Україні вона воює з «колективним Заходом», НАТО чи США, а не з Україною. Детальніше.

Такий меседж поширюють грузинські проросійські ресурси з посиланням на ексканцлерку Німеччини Ангелу Меркель. Мовляв, войовнича позиція Заходу щодо Росії існувала десятиліттями — США і НАТО роками планували війну проти Росії. Крім Меркель у матеріалі цитують також проросійського «експерта» Скотта Ріттера, який розповідав, що політика Берліна передбачає виграш часу для України перед війною з Росією.

У статті, на яку посилаються пропагандисти, немає жодної цитати Меркель, яка б підтверджувала тезу про планування війни. Фактчекери проєкту MythDetector зазначають, що у статті є лише одна цитата Меркель, взята з інтерв’ю Der Spiegel, де колишній канцлер каже, що 2008 рік був невідповідним часом для вступу Грузії та України в НАТО. Слова ж Скотта Ріттера перегукуються із заявами російських чиновників щодо Мінських угод.

Такі меседж російські пропагандисти поширюють на західну аудиторію. Нібито якщо Росія буде змушена продавати нафту дешево, це тиснутиме на інших постачальників із ринків, щоб вони продавали нафту в Європу також дешевше. Мовляв, західні країни продовжать процвітати коштом дешевої нафти, навіть якщо вона не з Росії. Проте це не відповідає дійсності.

Як пишуть аналітики проєкту EUvsDisinfo, ця теза суперечить іншому наративу, який раніше поширювали пропагандисти про те, що нібито обмеження цін на нафту знищить Європу.

Метою обмеження не є користь для Європи. Ліміт ціни на російську нафту встановили як додаткову санкцію за незаконну агресію Росії проти України. Обмеження цін ініціювали країни G7 та підтримав Євросоюз.

У заяві Ради ЄС зазначено: «Обмеження ціни на російську нафту обмежить стрибки цін, спричинені надзвичайними ринковими умовами, та різко зменшить доходи, які Росія отримала від продажу нафти після розв'язання нею незаконної агресивної війни проти України. Це також сприятиме стабілізації світових цін на енергоносії та пом'якшенню негативних наслідків для енергопостачання третіх країн».

Рішення про обмеження цін на нафту у Росії спричинило істерику. Представники Кремля погрожують зупинити постачання до Європи. Поширення таких маніпуляцій пропагандистами показує, що санкція про ліміт ціни на російську нафту матиме суттєвий вплив на російську економіку, що справді може призвести до зменшення агресії Росії проти України. Але щоб цього не визнати, роспропаганда перемикає увагу на зиску для Європи.

Журналісти видання The New York Times проаналізували зламаний хакерами та викладений архів електронної пошти Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії (ВДТРК), і виявили, що російські телеканали, зокрема «Росія 1» та «Росія 24» використовували матеріали, які їм надсилало ФСБ. Весь дамп має обсяг 750 гігабайтів,  більшість якого пов’язана з підготовкою до російського вторгнення в Україну та початком війни – листування тривало з січна по березень 2022 року. Дослідникам вдалося підтвердити  адреси поштових скриньок, а також особи людей, які отримували листи.

Як з’ясували журналісти, російські пропагандисти створювали контент  за тими темами, які обговорювалися в  листах від співробітників ФСБ та Міністерства оборони Росії. В листах представники ФСБ називали співробітників російських каналів «колегами». Одним з матеріалів, який надіслали співробітники ФСБ російським каналам – розповідь жінки, що стверджувала, що Маріупольській драмтеатр  начебто підірвали українські військові.

Окрім того, задля створення у глядачів враження численних «перемог» російської армії та політики загалом, вони використовували  матеріали з консервативних західних ЗМІ, зокрема Fox News, публікації китайських ЗМІ з вигідними наративами, а також маловідомі акаунти у Telegram і YouTube, які також давали змогу створити викривлену картинку  російської «величі».

Таке твердження поширюють російські пропагандистські медіа. У повідомленнях ідеться, що у війні в Україні винен агресор — НАТО під англо-американським керівництвом, а Росія в цих умовах нібито є лише жертвою. Проте НАТО не є агресором в Україні.

Навпаки — країни Заходу зробили все можливе, щоб запобігти війні, і лише реагували на повне вторгнення Росії. Деякі країни-члени НАТО надають Україні військову допомогу задля захисту від нападу Росії, але вони не беруть участі в прямих бойових діях.

Україна отримує зброю з єдиною метою — відновлення своєї територіальної цілісності в межах міжнародно визнаних кордонів. Західні інструктори навчають українських солдатів користуванню сучасною зброєю, а офіційні особи НАТО мають часті політичні контакти з українськими колегами, але війська НАТО не воюють на фронті. На цей кейс звернули увагу аналітики EU vs Disinfo.

Росія вже не вперше звинувачує НАТО, США та інші країни у війні в Україні. Мовляв, саме вони є агресорами, і Росія була вимушена вступити у війну.

Однак насправді саме Росія розпочала війну ще у 2014 році, захопила частини двох областей й окупувала півострів Крим, а в лютому 2022 — розпочала повномасштабну війну проти України. Саме Росія — агресор, який щодня руйнує українські міста й села, вбиває тисячі українок та українців, як військових, так і цивільних.

Про таке пишуть російські та проросійські інформаційні ресурси з посиланням на матеріали американського видання Newsweek. Мовляв, чимало країн засудили дії Заходу та підтримали позицію російського президента щодо «ситуації» в Україні. Це — маніпуляція. 

У статті Newsweek немає жодної згадки про те, що більшість країн зайняли бік Росії у війні проти України. Автор матеріалу пише про те, що різні країни світу виходять зі свого порядку денного та власних інтересів у контексті реагування на війну Тому вони не завжди повністю розділяють підхід США та ЄС. Багато країн, наприклад, виступають за «дипломатичне врегулювання» конфлікту, проте не обов'язково стають на бік Росії у цій війні.

Як пише StopFake, стаття Деніела ДеПетріса опублікована у розділі «Думки», отже думку автора також необов'язково поділяє видання Newsweek. Автор наголошує, що попри те, що події в Україні є жорстокими, кожна країна переслідує передусім свої геополітичні інтереси та не завжди повністю поділяє «підхід Заходу». У статті не йдеться, що «більшість країн почали підтримувати Путіна». Пропагандисти спотворили думку, що окремі країни не хочуть цілком втрачати зв’язки з Росією й представили її як підтримку Путіна.

Російська пропаганда систематично маніпулює спотвореними цитатами медіа чи політиків. У такий спосіб вони видають бажане за дійсне. Раніше пропагандисти писали, що Зеленського підтримують ті ж країни, що підтримували Гітлера.

Російська пропаганда почала активно спекулювати у внутрішньому інформаційному просторі одним із ключових лозунгів Другої світової війни. Мовляв, вже «здали “російський” Херсон», а що далі? Ба більше, під такими гаслами відбувся нібито «протест» мешканців Санкт-Петербурга. В український інфопростір цей меседж потрапив через телеграм-канали, проте його не слід розуміти буквально.

У російському дискурсі вираз «Відступати нікуди — за нами Москва» загалом використовують у сенсі «вирішального бою», «бою на смерть» чи «останньої лінії оборони». Однак цілком очевидно, що жодної фізичної небезпеки для Москви немає. Власне, Україна ніколи не висловлювала намірів атакувати російські території (крім ураження законних воєнних цілей) та не зазіхала на державний суверенітет Росії. Українська армія захищає та деокуповує виключно українські території, в межах, визначених українським та міжнародним законодавством. 

Про таке пишуть російські медіа з посиланням на слова Дмитра Медведєва. Мовляв, через резолюцію ООН щодо відшкодування Україні збитків під час війни англосакси «узаконюють» крадіжку російських коштів.

Генеральна Асамблея ООН на спеціальній сесії 14 листопада ухвалила резолюцію про виплати репарацій від Росії за збитки, завдані внаслідок повномасштабної агресії проти України. Авторами документа є Україна та ще майже пів сотні держав. За резолюцію проголосували 94 країни, ще 73 утрималися. «Проти» висловилися 14 країн. 

Документ визнає потребу у створенні спільного з Україною міжнародного механізму для відшкодування збитків, втрат або шкоди, що є наслідками дій Росії в Україні або проти України. Резолюція рекомендує членам ООН створити у співпраці з Україною міжнародний реєстр збитків для фіксації доказів. 

Поширюючи такі меседжі, Росія вкотре намагається  уникнути відповідальності за скоєні злочини. Раніше пропагандисти стверджували, що Росія має право «карати нацистів всюди» та почала війну «згідно зі статутом ООН».

Таку тезу поширюють російські пропагандистські медіа. Також її тиражують у соцмережах, зокрема, в проросійських телеграм-каналах.

У повідомленнях йдеться про те, що Берлін готується "заробити" на газопроводах російської транснаціональної компанії "Газпром" для доставлення палива з її СПГ-терміналів. Мовляв, за прогнозами, німецька влада, швидше за все, готується до захоплення Росії в такий спосіб. Пропагандисти переконують, що німці намагаються захопити "Русь" із сивої доісторичної доби.

Насправді це нічим необґрунтована заява прокремлівських ЗМІ, на яку звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. За їхніми даними, така теза виникла на тлі новин про вибухи газопроводів Nord Stream 1 і Nord Stream 2. Проте жодних фактів чи доказів на підтримку твердження про те, що Німеччина хоче захопити Росію, немає.

Вибухи на обох газопроводах справді сталися, однак немає жодних доказів того, що в них винна Німеччина й тим паче того, що це могло б бути кроком до захоплення Росії. Як заявив Верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель: «Будь-який навмисний підрив європейської енергетичної інфраструктури є абсолютно неприйнятним і буде зустрінутий жорсткою та спільною відповіддю».

У НАТО назвали ці інциденти «навмисними, безрозсудними та безвідповідальними актами саботажу». Однак Європейський Союз не назвав жодної сторони, яку б вважав відповідальною за інцидент.

Росія не вперше заявляє, що бачить загрозу від якихось країн, не називаючи вагомих причин. Зокрема, й напад на Україну Росія обгрунтовує так званою загрозою з боку України. Мовляв, якби вони не розпочали війну, Україна б напала першою тощо.

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали.

Мовляв, жителі Херсона почали знаходити листівки від української армії, які майже аналогічні тим, що розкидали фашисти під час Другої світової війни. Такі листівки поширюють у соціальних мережах, щоб провести паралель між українською армією та звільненням від російських окупантів міст і німецькою армією та окупацією радянського союзу.

Такі порівняння не коректні з огляду на те, що сьогодні окупанти – російська армія. Саме Росія розпочала повномасштабну війну проти України та через її злочини страждає населення України, зокрема в тимчасово окупованому Херсоні.  

У грузинському сегменті соцмереж поширюють відео, на якому відкривають записник з українською символікою та показують, що на сторінці з датою 26 лютого зазначено, що це «День початку російської агресії проти України». Також автор відео наголошує, що записник виготовлений у 2021 році, а повномасштабне вторгнення Росії почалось у 2022 році. Як підсумок зазначають, що цей записник підтверджує, що напад Росії на Україну був заздалегідь спланований Заходом. Це маніпуляція.

Насправді у записнику зазначено початок окупації Росією Криму 26 лютого 2014 року, а не повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року. Тож відео, що поширюють у соцмережах — маніпуляція, найймовірніше розрахована на незнання історії російсько-українських відносин. На поширення фейку звернули увагу грузинські фактчекери з MythDetector.

Меседж поширюють російські медіа з посиланням на представницю МЗС Росії Марію Захарову. За її словами, Росія завжди з усіма підтримує діалог навіть у найскладніших ситуаціях. Мовляв, Росія готова чекати на мирні переговори з Україною і це її «добра воля».

Як зазначає Центр протидії дезінформації, заяви щодо переговорів звучать на найвищому рівні, проте Росія наполягає, що відбуватися вони мають виключно на їх умовах.

У такий спосіб Росія намагається переконати Західну авдиторію в тому, що саме Україна не воліє припиняти війну. Також під приводом переговорного процесу Росія планує  зупинити бойові дії, щоб наростити військовий потенціал і продовжити окупацію України.

Українська влада озвучила єдину умову можливих переговорів із Росією — це негайне припинення війни проти України та виведення російських військ за кордон українських територій станом на 1991 рік.

Раніше пропагандисти переконували, що війна нікому не потрібна, треба домовлятися. Нібито Україна розв’язала війну з Росією та відмовляється від будь-яких перемовин, ба більше — Зеленському заборонили вести переговори.

Таку інформацію  поширюють проросійські інформаційні ресурси. Мовляв, санкційні обмеження не перешкоджають продажам патронної продукції до США і не мають значного впливу на роботу підприємства. Це — маніпуляція. 

У дописах посилаються на пояснення компанії щодо звіту про фінансові результати за 2021 рік. Насправді санкції щодо Тульського заводу не мають стосунку до війни в Україні, оскільки були введені як реакція США на отруєння російського опозиціонера Олексія Навального речовиною нервово-паралітичної дії «Новичок». 

Санкції обмежують укладання нових контрактів щодо постачання  зброї та боєприпасів із Росії. Однак, санкції не торкнулись раніше укладених контрактів, а тому була можливість продовжити їхнє виконання. 

За період із вересня 2021 року по березень 2022 року обсяги імпорту патронів із Росії до США справді не зменшувалися. Однак у квітні 2022 року уряд США  на законодавчому рівні закріпив рішення щодо зупинення звичних торговельних відносин із Росією. 

З квітня 2022 року мито на ввезення патронів із Росії до США становить  30-45%. У квітні-червні імпорт російських патронів скоротився на 88% у порівнянні з попереднім кварталом. У червні президент США встановив фіксовану ставку мита для російської продукції на рівні 35%. Враховуючи, що майже половина продукції Тульського патронного заводу системно експортується, підприємство зараз потерпає від втрати одного з основних ринків збуту. У липні з 1397 працівників завод перевів 530 робітників у простій із виплатою двох третин заробітної плати, ще 337 робітників звільнились.  

У такий спосіб Росія намагається просувати дезінформаційні меседжі про те, що санкції не шкодять російській економіці, а Захід все ще таємно торгує з Росією попри санкції. Детальніше.

Про таке пишуть білоруські медіа та поширюють у соціальних мережах відео, на якому нібито видно колони німецьких самохідних мінометів, що рухаються в бік кордону.  Нібито литовцям допомагають польські солдати. Також нібито у литовських військових помічені розпізнавальні знаки у вигляді червоних стрічок. Це — маніпуляція.

Як пишуть литовські фактчекери проєкту Delfi, насправді це відео зняте на міжнародних навчаннях «Залізний вовк 2022-ІІ», які почались 17 жовтня. Загалом до тренувань залучили 3500 військових та 700 одиниць техніки. Такі навчання проводять щорічно навесні та восени для механізованої піхотної бригади «Залізний вовк» та її батальйонів. Метою навчань є відпрацювання бойової злагодженості не лише литовських військ, а й партнерів з решти країн НАТО.

Росія та Білорусь систематично поширюють фейки про те, що країни НАТО виявляють агресію та становлять небезпеку. Пропагандисти стверджували, що мета Заходу - підірвати економічні потенціали Росії та Білорусі й погіршити якість життя громадян, а також переконували, що російська армія за підтримки Білорусі може «взяти» Київ за два-три місяці.