Залякування (апелювання до страху) — тактика пропаганди, в межах якої пропагандисти для отримання бажаного результату використовують страх чи стійкі упередження. Мовляв, якщо не виконати/не підтримати пропонованого, то буде лише гірше.

Після звільнення українських територій від окупантів весь світ дізнався про численні воєнні злочини російської армії, зокрема й злочини проти дітей. Після звільнення Київщини навесні 2022 року стало відомо про звірства росіян у Бучі. Тоді пропагандисти писали, що фото та відео з Бучі — це провокація України задля отримання допомоги Заходу та дискредитування армії Росії. Водночас агітпроп почав поширювати фейки про «покарання» українців, які перебували в окупації, за отримання російської гуманітарної допомоги. Під час контрнаступу української армії на Харківщині пропагандисти почали працювати на випередження, запевняючи, що нібито Україна запустить меседжі, що росіяни катували цивільних на окупованій Харківщині. Також росіяни стверджували, що СБУ готує каральну операцію проти лояльних до Росії громадян у Харкові; писали, що нібито Україна відрядить «карателів», які знущатимуться з мирних людей і вбиватимуть усіх, хто не підтримує український націоналізм. Тобто українців намагались залякати, що після звільнення їм буде гірше, ніж під час перебування під окупацією. Цю ж тактику росіяни використовували й під час звільнення Херсонщини: спершу поширювали меседжі, що Україна готує у Херсоні «нову Бучу», а згодом почали писати, що у Херсоні починається «пекло для цивільних». Мовляв, після звільнення українські військові розпочали репресії проти мирних людей. Також писали, що жителі Херсона скаржаться на погіршення життя після приходу українських військ, мовляв, не захотіли жити «в Росії», тепер страждають в Україні. Тобто росіяни не лише тримають у постійному страху українців на тимчасово окупованих територіях, але й переконують, що після звільнення їм житиметься ще гірше. Мовляв, Україна всіх вважатиме зрадниками та колаборантами, тому потрібно «змиритись» та підтримувати Росію.

Також російська пропаганда використовує тактику залякування під час масованих ракетних обстрілів України. Неодноразово під час повітряної тривоги поширювали меседжі, що нібито українська ППО не може впоратися з масованими обстрілами, буцімто українська система ППО збиває лише десять відсотків російських ракет. Мовляв, українська влада бреше про кількість ракет і забороняє показувати результати їх влучання, щоб приховати реальний стан справ. Нібито Офіс президента перебільшує ефективність ППО та «вигадує» ракетні атаки. Після повідомлень генштабу про реальну ефективність (понад 64%) системи ППО, пропагандисти маніпулюють, що якщо українська ППО працює максимально ефективно, то Заходу більше не потрібно постачати Україні зброю. Мета цих меседжів — психологічний тиск на українців у період емоційної вразливості, посилення паніки й страху, спричинених обстрілами, дискредитація української армії та влади. 

Ще один приклад залякування, до якого Росія вдається не лише в Україні, а й за кордоном, — використання ядерної зброї. Ці меседжі пропагандисти транслюють як для російської авдиторії, так і на іноземну авдиторію від початку повномасштабного вторгнення. Також російська армія постійно проводить «навчання» сил стратегічного стримування із запусками балістичних і крилатих ракет під кодовою назвою «Грім». Потребу в таких «навчаннях» обґрунтовують тим, що нібито Україна, США чи НАТО хочуть/можуть завдати ядерного удару по Росії, тож потрібно бути готовим до «удару у відповідь». Водночас агітпроп періодично поширює фейки, що нібито Україна хоче використати «брудну бомбу» та звинуватити у цьому Росію. Ще й надто, в Росії почали розширювати «перелік ситуацій», за яких нібито можливий «превентивний» ядерний удар.  У такий спосіб Росія вдається до ядерного шантажу та намагається схилити Україну та інші демократичні держави до перемовин на своїх умовах.  

У такий спосіб Росія вдається до ядерного шантажу та намагається схилити Україну та інші демократичні держави до перемовин на своїх умовах.