7 листопада 2026 року озброєний чоловік відкрив вогонь по перехожих на Головній ринковій площі Кракова: загинули шестеро людей, ще 15 дістали поранення. Ще до того, як поліція назвала особу нападника, у польських соцмережах і навіть у прямому ефірі телебачення почали поширювати версії про «участь у нападі іноземців», «авто з українськими номерами» та участь стрільця у війні в Україні. Польські фактчекери Demagog розібрали ці твердження (1, 2, 3): нападник — громадянин Польщі, з армією не пов'язаний, а «докази» його українського сліду виявилися домислами, хибними порівняннями та згенерованими ШІ зображеннями.

Напад стався в суботу, 7 листопада, близько 15:00. Чоловік у камуфляжі та бронежилеті заїхав автомобілем на площу з боку вулиці Славковської і стріляв із гвинтівки по випадкових людях, зокрема влучив у кабіну трамвая. Поліція наздогнала й поранила його приблизно за кілометр від Ринку; двоє поліціянтів під час знешкодження нападника також дістали поранення. За словами міністра внутрішніх справ Марціна Кервінського, нападник діяв сам і мав дуже радикальні погляди Він родом зі Свентокшиського воєводства, народився 2002 року; згодом у його родинному будинку поліція виявила тіла застрелених батьків і сестри. Президент Кароль Навроцький оголосив 8–9 листопада днями національної жалоби. Масові розстріли в Польщі рідкісні, тому трагедія в серці туристичного Кракова, який щороку відвідує приблизно 15 мільйонів туристів, викликала шок, миттєвий запит на пояснення та спекуляції в соцмережах.

Фейк перший: «у цьому брали участь іноземці». Головний редактор телеканалу Telewizja Republika Томаш Сакевич у прямому ефірі з Кракова сказав, що «відомо», ніби до трагедії причетні іноземці. Тему підхопили коментатори в мережі X: писали, що нападниками «мали бути іноземці», або що з місця події нібито поїхали два авто з українськими номерами. Ще далі пішов фейсбук-профіль Szkodliwe Fale («Шкідливі хвилі»), пов'язаний з вигаданим «експертом» Єжи Вебером: там стверджували, що «якийсь українець, вакцинований мРНК, збожеволів» і приїхав до Кракова з кулеметом (допис видалений на момент підготовки цієї статті).

Через хвилю спекуляцій Малопольська поліція окремо заявила для національних медіа: нападник — громадянин Республіки Польща, єдиний відомий виконавець затриманий, а чутки про загибель поліціянтів і пошуки другого стрільця не відповідають дійсності.

Фейк другий: нашивка як «доказ» служби в Інтернаціональному легіоні. Коли з'явилися фото спорядження нападника, зокрема опубліковане Польським Агентством Преси, в іксі та фейсбуці поширилася версія, що він воював в Україні у складі Інтернаціонального легіону. «Доказом» слугувала нашивка: біла фігура на чорному тлі, що пробиває списом червоне серце. Її зіставляли з фото групи людей у військовому спорядженні, яких називали «найманцями, що воюють за Україну», з нібито такою самою емблемою. Нашивку прокоментував і депутат від «Права і справедливості» Даріуш Матецький: він нагадав, що схожу носив чоловік, затриманий за спробу нападу під час протестів біля Конституційного трибуналу, і вимагав «повністю з'ясувати» справу.

Demagog пояснює: це прапор Едварда Тіча, відомого як Чорна Борода, — пірата XVIII століття, що діяв у Карибському морі. Такі нашивки носять бійці спецпідрозділів у різних державах; наприклад, у 2019 році її мав на формі боєць британської SAS під час антитерористичної операції зі звільнення готелю в Найробі. Тож про належність до конкретного підрозділу вона не свідчить. Віцепрем'єр і міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш виступив з поясненням: чоловік, який вчинив напад у Кракові, ніколи не був солдатом Війська Польського і не мав жодного стосунку до армії.

Фейк третій: згенероване фото з українським прапором. Широко розійшлося й зображення нападника у військовому спорядженні з українським прапором на жилеті  нібито з його допису в телеграмі. Перевірка інструментом SynthID показала, що картинку створено за допомогою ШІ. Переконливих доказів, що цей телеграм-акаунт справді належить нападникові, фактчекери не знайшли, а сам допис із зображенням редагували вже після нападу та затримання. Demagog окремо застерігає: навіть «покращені» чи домальовані ШІ знімки, якими діляться з добрими намірами, без позначки про походження легко сприймаються як справжні документальні фото й перетворюються на «докази».

Чому це важливо. Стрілянина у Кракові стала резонансною трагедією, яку в перші ж години підхопили дезінформатори у спробі приписати причетність українців до цього теракту. На хвилі перших емоцій звучали неперевірені версії навіть від журналіста загальнонаціонального телеканалу та чинного депутата Сейму, що сприяло поширенню чуток і версій ще до появи офіційних заяв. Фейки працювали в три хвилі: «у теракті брали участь іноземці», «стрілець воював в Україні» та поширювані ШІ-фото з українським прапором, — і кожна наступна підживлювала попередню. Це вписується в ширший наратив, вигідний російській пропаганді: війна в Україні нібито «експортує» насильство до Європи, а українці й іноземні добровольці становлять загрозу для поляків. Реальність протилежна: нападник — поляк без жодного зв'язку з армією чи Україною, а спроби перекласти на українців відповідальність за злочин лише посилюють ворожнечу в момент національної жалоби у Польщі.

Наприкінці жовтня грузинсько- та російськомовні користувачі фейсбуку, інстаграму і телеграму поширили фото танкера, який нібито везе російське дизельне пальне до США, з банером «Прекрасні санкції» на борту. Грузинські фактчекери Mythdetector встановили: зображення сфабриковане за допомогою штучного інтелекту. На оригінальному знімку — зовсім інше судно, сфотографоване у Швеції ще у травні 2026 року, і жодного банера на ньому немає.

9 жовтня Дональд Трамп оголосив, що домовився з Володимиром Путіним про постачання російського дизельного пального на американський і світовий ринки: спершу понад 300 тисяч тонн, а в листопаді — ще одну партію. Угоду одразу розкритикувала двопартійна група сенаторів, назвавши її «зрадою народу України». Першим у межах домовленості рушив танкер «Agioi Fanendes» під мальтійським прапором: 22 жовтня він завантажив близько 40 тисяч тонн дизелю в російському балтійському порту Приморськ і мав прибути до Нью-Йорка 7 листопада.

Саме цей танкер і став «героєм» фейку. 27–30 жовтня грузинськомовний користувач фейсбуку й кілька російськомовних акаунтів в інстаграмі та фейсбуці виклали фото судна, на борту якого нібито висить банер «Прекрасні санкції». Деякі користувачі поширювали це твердження у формі відео, де латвійський блогер розповідає про «величезні» обсяги російського пального, що пливе до США, і показує той самий банер. Фото підхопили також російськомовні медіа й телеграм-канали. За даними російськомовних фактчекерів Provereno, вперше зображення з'явилося 26 жовтня в телеграм-каналі «Alex Parker Returns», який неодноразово визнавали першоджерелом дезінформації. Підробку також розвінчали естонські фактчекери видання Delfi. Відео блогера на його ютуб- і тікток-акаунтах вже недоступне.

Насправді банер згеренований ШІ. Зворотний пошук через гугл привів Mythdetector до оригінального знімка, який фотограф Йохан Нільссон зробив 4 травня 2026 року. Згідно з описом британського фотобанку Alamy, на фото зображено танкер «Jin Hui», що стояв на якорі біля узбережжя Сконе, на захід від Треллеборга у Швеції. Жодного банера чи напису про санкції на оригінальному знімку немає. Перевірка інструментом SynthID показала, що поширене зображення створене або оброблене за допомогою технологій OpenAI. Тож фейк зроблено з фото не того судна, яке нібито зображене, і доповнено згенерованим написом.

Реальність виявилася протилежною до картинки. Після проміжних виборів 3 листопада, на яких демократи здобули більшість в обох палатах Конгресу, демократи в Комітеті Сенату з міжнародних відносин розіслали портам, банкам і приватним компаніям, причетним до угоди щодо російського дизелю, листи з вимогою зберегти всі документи — це підготовка до розслідувань, які очікуються, коли нова більшість у січні 2027 року очолить комітети. Ще до виборів демократи із Сенату та Палати представників разом з республіканським сенатором Томом Тіллісом попередили найбільші банки й порти, що імпорт російського дизелю суперечить закону 2022 року і може тягнути кримінальну відповідальність не лише для імпортера, а й для всіх, хто сприятиме угоді, а сенатор Річард Блюменталь вимагав від грецького оператора Agioi Fanendes розвернути танкер. Тож замість «прекрасних санкцій» американські компанії отримують попередження про можливі розслідування, а російське пальне — проблеми з покупцями.

Фейк розрахований на те, щоб висміяти саму ідею санкцій і переконати аудиторію: Захід лицемірний, обмеження проти Росії лише декларативні й уже розвалюються, а Вашингтон «сам купує» російське пальне. Суперечлива угода Трампа дала для цього зручний гачок, а згенерований банер перетворив політичне рішення на нібито відкрите знущання з санкційного режиму. Показово, що для підробки використали фото зовсім іншого танкера, а поширювали її насамперед у грузинському та російськомовному сегментах соцмереж, де наратив про марність санкцій проти Росії має сприятливий ґрунт.

У фейсбуці періодично поширюють вигадану цитату, приписувану правителю Росії Володимиру Путіну. У ній він нібито пояснює причини початку повномасштабної війни проти України, заперечує, що хотів війни, говорить про загрозу ядерної ескалації та називає демократію у США «фашистською». Дописи супроводжують фотографією Путіна зі сльозами на очах, однак вона була зроблена ще у 2012 році, а достовірних підтверджень автентичності цитати немає. Вигадане висловлювання викрили фактчекери болгарського проєкту Factcheck.bg.

Один із таких дописів 16 жовтня опублікував користувач фейсбуку Bobi Stoianov. Його поширили приблизно 2,2 тисячі разів. Подібні публікації з'являлися в болгарському сегменті соцмережі також у 2022 та 2025 роках і збирали тисячі вподобань та поширень.

На підроблений характер цитати вказують, зокрема, численні орфографічні й пунктуаційні помилки. У тексті неправильно розставлені пробіли перед розділовими знаками, а болгарську літеру «З» систематично замінено російською «Э». Водночас фактчекери не знайшли джерела, яке підтверджувало б, що Путін виголошував це висловлювання в поширюваному вигляді.

Частина тез у дописі справді нагадує публічні заяви очільника Кремля. Наприклад, 15 лютого 2022 року під час зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом у Москві Путін заявляв, що Росія не хоче війни. Тоді він також вимагав від НАТО припинити розширення на схід і повернути військову інфраструктуру в Європі до конфігурації 1997 року, оскільки Москва нібито сприймала дії західних країн як загрозу своїй безпеці.

Однак уже за дев'ять днів, 24 лютого 2022 року, Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. У зверненні, яким Путін оголосив про початок так званої «спеціальної військової операції», він назвав її цілями захист населення Донбасу, «демілітаризацію» та «денацифікацію» України. Емоційних формулювань про бажання створити «хороший світ», які містяться у фейковій цитаті, у цьому виступі не було.

Не підтверджується і приписане Путіну твердження, що для знищення світу достатньо 15 одиниць ядерної зброї. Фактчекери не знайшли повідомлень російських чи західних медіа про те, що він називав саме таку кількість. Водночас російський президент справді робив заяви про руйнівну силу ядерного арсеналу. Зокрема, 1 жовтня 2026 року на форумі «Валдай» він говорив, що провідні світові держави мають зброю, здатну знищити все живе та призвести Землю до катастрофічного стану.

Окремо у фейковому дописі Путіну приписують слова про те, що Росія нібито завжди боролася за порятунок життів, а не за те, щоб привести до влади «фашистську демократію» в США. Однак достовірних джерел, які підтверджували б таку заяву, також немає. У 2016 році Путін порівнював демократичні системи Росії та США, але не називав американську демократію фашистською. Не робив він цього й у своїх заявах після початку повномасштабного вторгнення.

Фотографія, якою супроводжують вигадану цитату, справжня, але не має стосунку до наведених у дописі слів. Її зробили у 2012 році після оголошення Путіна переможцем президентських виборів у Росії. Тоді він виступав перед прихильниками на мітингу й дякував їм за підтримку зі сльозами на очах. Отже, цей кадр не може підтверджувати висловлювання, які нібито стосуються повномасштабної війни проти України, розпочатої десять років потому.

Подібну публікацію з тією самою фотографією раніше поширювали й польські користувачі соцмереж. Як зазначають фактчекери, поєднання реального зображення, окремих тез, схожих на справжні заяви Путіна, та непідтверджених висловлювань створює враження достовірності всього тексту. Проте жодних доказів того, що він виголошував цитату в поширюваному вигляді, немає.

Проросійські телеграм-канали поширюють згенероване штучним інтелектом фото, на якому нібито зображено корейський ресторан у Києві з написом «фашисти» на фасаді. Автори дописів пов’язують вигаданий акт вандалізму з напругою у відносинах України та Південної Кореї після дипломатичного непорозуміння щодо передачі Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Насправді зображення створене за допомогою ШІ, а повідомлень про такий інцидент від українських медіа чи правоохоронців не було. Ситуацію проаналізували фактчекери проєкту StopFake.

На штучне походження зображення вказує невидима водяна позначка SynthID. Її виявили за допомогою інструменту для перевірки зображень на справжність. 

Фейкове фото поширюють на тлі справжнього дипломатичного конфлікту між Україною та Південною Кореєю. 23 вересня 2026 року президент Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН повідомив, що Україна передала Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Обидва потрапили в полон у січні 2025 року в Курській області.

Південнокорейська сторона заявила, що Київ і Сеул домовилися не розголошувати інформацію про передачу полонених через загрозу для їхніх родин у Північній Кореї. Президент Лі Чже Мьон різко відреагував на повідомлення Зеленського в соцмережі X, а згодом заявив, що Україна виставила його «брехуном». Київ заперечив існування домовленості про нерозголошення, а міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав ситуацію дипломатичним непорозумінням.

6 жовтня очільник МЗС Південної Кореї Чо Хьон заявив, що отримав від Сибіги повідомлення з «вибаченням», однак Сеул вважає його недостатнім. Українське МЗС заперечило, що міністр вибачався. 8 жовтня Південна Корея вирішила відкликати свого посла з України — уперше з 2008 року. Згодом Сеул відкликав ще вісьмох дипломатів, пояснивши це нездатністю Києва врегулювати ситуацію та постійною загрозою російських авіаударів. Водночас контакти між міністрами закордонних справ двох країн збереглися. Україна також офіційно спростувала, що розглядає можливість розриву дипломатичних відносин з Південною Кореєю.

Аналітики вважають, що причини конфлікту виходять за межі дипломатичного протоколу. Професор Католицького університету Америки Ендрю Йо у статті для Time пояснює розбіжності різними геополітичними інтересами Києва та Сеула. Україна, оприлюднивши історію полонених, могла прагнути привернути увагу Південної Кореї до потреб української армії. Сеул натомість зацікавлений у збереженні можливостей для дипломатичних контактів з Північною Кореєю. Президент Лі Чже Мьон виступає за мирне співіснування з Пхеньяном, а прийом північнокорейських військових, які воювали проти України, ускладнює просування цієї позиції.

Ендрю Йо також застерігає, що публічне розголошення інформації про полонених могло дати Північній Кореї привід використати їхні родини як показовий приклад наслідків перебіжництва. На його думку, Києву та Сеулу варто узгодити спільний протокол дій у подібних випадках.

Дослідник Кореї з Австралійського національного університету Леонід Петров, зі свого боку, вважає, що південнокорейська влада могла навмисно надати історії масштабів скандалу через падіння рейтингу президента Лі Чже Мьона. На середину жовтня його підтримували 35,2% громадян, а рейтинг знижувався другий тиждень поспіль. Водночас Петров погоджується, що обміни та передачі північнокорейських полонених варто проводити непублічно: у Південній Кореї діє багато північнокорейських шпигунів, частина яких може маскуватися під перебіжчиків.

Таким чином, автори фейку використали реальну дипломатичну суперечку, щоб створити вигадане свідчення нібито ворожого ставлення українців до Південної Кореї. Згенероване ШІ фото мало надати цій історії візуальної переконливості, хоча жодних підтверджень описаного вандалізму немає.

Російська псевдофактчекінгова мережа Global Fact-Checking Network (GFCN) спотворила результати розслідування спроби підриву українського літака в Німеччині, подаючи його як доказ нібито політичного переслідування Росії.

Маніпуляції в публікації мережі розібрав Укрінформ. Йдеться про спільне розслідування The Telegraph і Welt am Sonntag щодо диверсії проти вантажного Ан-124 в аеропорту Лейпциг/Галле.

Автори GFCN стверджують, що звинувачення проти Москви штучно пов’язали з передвиборчою кампанією в Німеччині. За їхньою версією, влада нібито місяць приховувала інцидент, щоб оголосити про російську причетність 1 вересня — за п’ять днів до виборів у Саксонії-Ангальті.

Для обґрунтування цієї версії мережа використала помилку в одному з речень The Telegraph, де інцидент датували вереснем. Неточність оголосили навмисною фальсифікацією, не надавши доказів такого наміру.

Однак офіційне повідомлення німецького уряду датує подію 4 серпня 2026 року. Уже 7 серпня її обговорила Національна рада безпеки під головуванням канцлера Фрідріха Мерца. На той час Федеральна прокуратура також перебрала розслідування спроби спричинити вибух в аеропорту. Отже, твердження про приховування інциденту до вересня суперечить публічній хронології. Близькість заяви уряду до виборів сама собою не доводить політичної вмотивованості справи.

Ще одна маніпуляція — твердження, нібито розслідування спирається лише на геолокацію орендованої машини росіянина Олега Льовушкіна. Насправді, як зазначає Укрінформ, у матеріалі The Telegraph описано виявлення ДНК імовірного виконавця, білоруса Андрія Каршакова, на фрагменті рукавички біля антени. Журналісти також повідомляли про компоненти інших дронів і схожість вибухових пристроїв із використаними в диверсіях в інших європейських країнах.

GFCN також апелює до чеського походження вибухівки Semtex та саморобної конструкції пристрою. Проте місце виробництва не визначає маршруту доставки, а використання комерційних деталей не виключає участі спецслужб.

1 вересня німецький уряд публічно поклав відповідальність за спробу диверсії на Росію. Міністр внутрішніх справ Александер Добріндт послався на матеріали розслідувань, розвідувальні дані та характерні для інших російських операцій технічні рішення.

GFCN заснували російське державне агентство ТАСС, організація «Діалог Регіони» та «Майстерня нових медіа». «Репортери без кордонів» (RSF) у своєму дослідженні мережі назвали її інструментом кремлівської пропаганди, який імітує незалежну перевірку фактів. Організація звернула увагу і на схожість назви GFCN з International Fact-Checking Network (IFCN), що може вводити аудиторію в оману.

За оцінкою RSF, такі проєкти вибірково подають факти, щоб просувати вигідні Кремлю твердження під виглядом професійної журналістської перевірки.

Російські пропагандистські ресурси, орієнтовані на польську аудиторію, та окремі політики в Польщі поширюють фейки про події в Петропавлівській Борщагівці.

За даними Центру стратегічних комунікацій (ЦСК), станом на вечір 5 листопада виявлено понад 1,6 тисячі польськомовних публікацій, переважно в іксі та фейсбуці. У них ідеться про вигадану «в’язницю “Азова”», «40 заручників» і «катування 14-річного хлопця». Один текст про підлітка повторили понад 250 разів.

Найбільшу активність зафіксували 3 листопада. У понад 340 дописах українських військових і політиків таврували як «нацистів», «фашистів» або «бандерівців».

Понад 120 публікацій поширили ресурси російської та білоруської пропаганди, зокрема мережа Pravda (Portal Kombat) і TopWar.pl.

До інформаційної хвилі долучилися політики правопопулістської партії «Конфедерація» Кшиштоф Босак, Конрад Беркович, Кшиштоф Мулава, Павел Усядек та представник «Конфедерації Корони польської» Влодзімєж Скалік. Понад 20 пов’язаних із цими партіями ресурсів опублікували більш ніж 150 повідомлень.

Нагадаємо, сутички 2 листопада сталися біля тимчасового пункту дислокації частини 1-го корпусу НГУ «Азов». Як повідомляла «Українська правда», командування Нацгвардії заявило про чотирьох травмованих військовослужбовців, направлених на обстеження, та проведення службового розслідування. У корпусі заперечили повідомлення про катування й наголосили: якщо незаконні дії підтвердяться, винних мають покарати.

У ЦСК також виявили активність акаунтів з ознаками неавтентичної поведінки. Аналітики пов’язують кампанію з посиленням антиукраїнських настроїв і суспільної поляризації. Водночас Центр зазначає, що більшість польських медіа коректно висвітлюють тему.

Детальніше про дезінформацію, пов'язану з сутичками на Петропавлівській Борщагівці, читайте в матеріалі: «Катівня» під Києвом, «поліцейська держава» і заклики до повстання: як працює антимобілізаційна мережа блогерів.

В Україні діє мережа блогерів, активістів і публічних діячів, які систематично поширюють антимобілізаційні наративи, підривають легітимність мобілізації та закликають до опору її проведенню. Вони використовують окремі конфлікти з територіальними центрами комплектування, емоційні відео й непідтверджені звинувачення, щоб формувати уявлення про мобілізацію як про незаконне насильство з боку держави. Їхні повідомлення підсилюють російські медіа та пропагандисти, а аудиторія дослідженої мережі перевищує 21 мільйон підписників. Схеми поширення таких тез проаналізували  Texty.org.ua.

Одним із прикладів стала сутичка 2 листопада 2026 року в Петропавлівській Борщагівці під Києвом. Жінка на ім’я Валентина Молода, одягнена в медичну форму, приїхала до будинку, де перебували військовослужбовці, та опублікувала емоційне відео зі звинуваченнями в незаконному утриманні й катуванні приблизно 40 людей, а також повідомленням про нібито загиблого. Ролик поширили понад 1500 разів за 12 годин.

Однак у 1-му корпусі Національної гвардії України «Азов» пояснили, що будинок використовували як тимчасовий пункт дислокації військової частини. Там перебували мобілізовані та військовослужбовці, затримані після самовільного залишення частини, які очікували на розподіл до інших підрозділів. Поліція заперечила інформацію про незаконне утримання людей і загиблого. Журналісти також з’ясували, що Валентина Молода не була власницею приватної швидкої допомоги «Мед-престиж», автомобілем якої приїхала на місце події.

Інший приклад — відео військовослужбовця Василя Гунька з Кривого Рогу, яке набрало понад 756 тисяч переглядів у фейсбуці. Чоловік заявляв, що невідомі намагалися вбити його у квартирі, закликав побратимів приїхати на допомогу та повідомляв про підготовку штурму. Згодом з’ясувалося, що до нього прийшла слідчо-оперативна група, яка мала провести обшук і розшукати його за місцем реєстрації. Гунька, який понад два роки перебував у розшуку через самовільне залишення частини, затримали за допомогою спецпідрозділу КОРД. Під час затримання він погрожував правоохоронцям зброєю.

Як пишуть Texty.org.ua, після самовільного залишення військової частини у квітні 2024 року Гунько почав регулярно публікувати відео з критикою мобілізації та закликами до опору. Його аудиторія зросла до понад 83 тисяч підписників у фейсбуці та ютубі, а загальна кількість переглядів антимобілізаційного контенту на цих платформах сягнула 31 мільйона.

Серед поширюваних мережею тез — твердження, що мобілізація нібито незаконна через запровадження воєнного стану, а не оголошення стану війни; що ТЦК є приватними структурами без законних повноважень; що воювати мають депутати, чиновники та правоохоронці, а не цивільні. Також поширюють твердження про корумпованість мобілізації, нерівність між заможними й бідними та приреченість мобілізованих на загибель через великі втрати й байдужість командирів.

Серед помітних учасників антимобілізаційної інформаційної мережі Texty.org.ua називають блогера Жана Новосельцева. Він регулярно публікує матеріали про ТЦК, називає їхніх працівників «людоловами», а доставляння військовозобов’язаних до центрів комплектування — «викраденнями». За версією СБУ, він був одним з організаторів мережі, яка закликала до зриву мобілізації, збройного спротиву працівникам ТЦК і правоохоронцям та поширювала персональні дані військових і посадовців. Сам Новосельцев заперечує координацію з іншими діячами та заявляє, що займається критикою порушень.

Російські медіа використовують історії про кримінальні справи щодо блогерів, які критикують мобілізацію. Зокрема, затримання Новосельцева російські ресурси подавали як переслідування «відомого журналіста» «спецслужбами київського режиму». А проросійський ресурс «Страна.юа» поширював версію, що його публікації нібито не відрізняються від матеріалів інших українських медіа. 

Ще одним прикладом стала сутичка між місцевими жителями та працівниками ТЦК у Львові 8 липня 2026 року. За офіційною версією, конфлікт почався після перевірки документів чоловіка, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Згодом натовп оточив іншу групу оповіщення, пошкодив і перекинув її автомобіль. Двоє військовослужбовців ТЦК звернулися по медичну допомогу, також постраждав поліціянт.

Російські телеграм-канали від перших годин подавали цю подію як масовий бунт проти «людоловів» і «карателів Зеленського». Антимобілізаційні блогери підтримували нападників, висміювали тих, хто засуджував насильство щодо військовослужбовців, і намагалися спровокувати протести проти мобілізації загалом. Зокрема, блогери Мирослав Олешко та Ростислав Шапошніков поширювали дописи на підтримку учасників сутички. Анна Скороход називала їх «героями».

Такі інформаційні кампанії не обмежуються критикою мобілізації. Їхні учасники також поширюють тези про «поліцейську державу», «рабство» українців і необхідність протестувати проти влади. Подібні формулювання використовує і російська пропаганда. Після львівського інциденту російські ресурси, зокрема, просували версію про можливий державний переворот в Україні та закликали громадян «прокинутися».

Окремо «Тексти» описують кампанію, яка розгорнулася під час протестів 16 липня 2026 року. Тоді в Києві та ще 24 містах відбулися акції на підтримку реформ у сфері оборони і з вимогою повернути на посаду міністра оборони Михайла Федорова. Учасники антимобілізаційної мережі не підтримали ці протести, натомість називали їх «картонним бунтом» і поширювали непідтверджені звинувачення, що акції нібито організували заради контролю над коштами на закупівлю дронів.

За п’ять годин після початку протестів російський військовий кореспондент Олександр Коц запустив кампанію з питанням, чому українці виходять на підтримку міністра оборони, а не проти ТЦК і не за мир. Цю тезу підхопили російські пропагандисти, політики та 49 із 50 досліджених учасників антимобілізаційної мережі. Так протестну активність намагалися спрямувати від вимог реформ у секторі оборони до тем, вигідних російській пропаганді.

Автори дослідження застерігають, що не йдеться про доведену координацію всіх згаданих осіб з єдиного центру. Під «мережею» вони мають на увазі групу діячів, які поширюють схожі наративи, взаємно підсилюють їх і розширюють аудиторію одне одного. Її сукупна аудиторія перевищує 21 мільйон підписників, хоча кількість може перетинатися, якщо люди підписані на тих самих блогерів на різних платформах.

А також, не кожен, хто критикує ТЦК, є учасником антимобілізаційної мережі. Зокрема, деякі публічні діячі заявляють, що підтримують законну мобілізацію, але виступають проти насильства й порушень прав людини. Тому для визначення антимобілізаційного контенту важливо враховувати не окремі висловлювання, а системність повідомлень, їхню спрямованість на делегітимацію мобілізації та заклики до ухиляння або силового опору.

Фахівці Debunk.org підготували інструкцію з безпечного використання ШІ-чатботів, у якій пояснили, як розпізнавати потенційно оманливі відповіді, перевіряти наведені факти та джерела інформації, а також визначати, у яких випадках штучному інтелекту можна довіряти більше. Рекомендації ґрунтуються на дослідженні LLM Disinformation Resilience Audit, під час якого організація перевірила десять популярних ШІ-чатботів на здатність протистояти дезінформації.

Для дослідження чатботам запропонували оцінити десять дезінформаційних наративів про Литву. Запити формулювали литовською мовою та просили моделі аргументувати неправдиві твердження, підкріплюючи їх джерелами. Результати показали, що 46 зі 100 відповідей тією чи іншою мірою підтримували дезінформацію. Частина чатботів повторювала неправдиві твердження, інші подавали їх у форматі «двох рівнозначних позицій», створюючи враження легітимної дискусії.

Навіть чатботи, які спростовували неправдиві твердження, нерідко наводили ненадійні джерела. Серед них були медіа, пов'язані з російською державою, вигадані вебсторінки та ресурси, авторитетність яких перебільшували. Деякі моделі навіть посилалися на фактчекінгові матеріали як на підтвердження тих тверджень, які ці матеріали спростовували.

У Debunk.org наголошують: відповідь чатбота варто сприймати лише як відправну точку для перевірки інформації, а не як остаточний висновок.

Як критично оцінювати відповіді ШІ

Передусім користувачам радять пам'ятати, що впевнена й переконлива відповідь чатбота не обов'язково є правильною. ШІ генерує текст, прогнозуючи, які слова найімовірніше мають іти одне за одним, спираючись на закономірності, засвоєні з великих масивів тексту. За замовчуванням він не перевіряє кожне твердження на відповідність достовірним фактам.

Через це поширені неправдиві твердження можуть з'являтися у відповідях з таким самим упевненим тоном, як і достовірна інформація. Навіть якщо попросити чатбот перевірити певне твердження, результат усе одно потрібно верифікувати самостійно.

У Debunk.org радять звертати увагу на кілька ознак потенційно ненадійної відповіді. Та обережно ставитись до штучного балансу між правдою та дезінформацією. Чатботи часто намагаються демонструвати нейтральність, представляючи обидві сторони суперечливого питання. Такий підхід доречний, коли йдеться про дискусію щодо суспільної політики або різні оцінки певного рішення. Проте він вводить в оману, якщо одна позиція ґрунтується на встановлених фактах, а інша є дезінформацією.

У дослідженні 12 зі 100 відповідей містили таке хибне балансування. Наприклад, на запитання про законність радянської анексії Литви в 1940 році один із чатботів представив «позицію Литви» та «аргументи Радянського Союзу» як дві рівнозначні версії, залишивши користувачеві вирішувати, яка з них правильна.

Насторожити мають формулювання на кшталт «одна з версій» або «я представлю обидві сторони», особливо якщо після позначення певного твердження як пропаганди чатбот усе одно наводить аргументи на його користь. У таких випадках варто запитати: чи справді це питання має кілька рівнозначних відповідей? Хто дотримується кожної з позицій і якими доказами їх обґрунтовує? Яких висновків дійшли історики, суди або міжнародні організації?

Відокремлення фактів від пояснень та оцінок. Маніпулятивні твердження часто починаються з інформації, яка відповідає дійсності, але потім доповнюються необґрунтованими причинно-наслідковими зв'язками або суб'єктивними висновками.

У Debunk.org наводять приклад твердження: «Ціни на електроенергію зросли на 65% через те, що Литва припинила купувати російську енергію, отже, ця політика зрадила народ».

У ньому поєднано три різні типи інформації: факт, який можна перевірити (зростання цін на 65%); пояснення, яке потребує окремих доказів (причиною стало припинення закупівель російської енергії); оцінку, яку не можна встановити лише за допомогою фактів (політика «зрадила народ»).

Правдивість першої частини не означає, що правильними є всі наступні висновки. Зокрема, чатботи можуть плутати кореляцію з причинно-наслідковим зв'язком і подавати два явища як причину та наслідок лише тому, що вони відбувалися приблизно одночасно.

Тому варто запитувати чатбота, які частини його відповіді є фактами, які — поясненнями, а які — оцінками. Також потрібно перевіряти припущення, на яких побудовано запитання та відповідь.

Вимагати пояснень і доказів. Надійна відповідь має пояснювати, на чому ґрунтуються її висновки. Зокрема, вона повинна містити конкретні факти, дати, документи або офіційні дані. Самої впевненості чатбота недостатньо.

У Debunk.org радять звертати увагу на відповіді, у яких чатбот робить висновки без пояснення їхніх підстав, відмовляється відповідати без уточнення причини або наводить цифри без належного контексту.

Наприклад, один із чатботів видав обладнання на суму 608 мільйонів євро, яке Україні надали кілька донорів, так, ніби всі ці кошти сплатила виключно Литва.

Окремим приводом для перевірки має бути зміна мови відповіді або джерел. Якщо на запит литовською чатбот відповідає російською чи англійською, це може свідчити про нестачу надійних матеріалів литовською мовою.

У таких ситуаціях варто ставити додаткові запитання: на яких фактах ґрунтується відповідь? Чому саме це твердження правильне або хибне? Чиї це цифри та що саме вони вимірюють? Яке джерело підтверджує конкретну інформацію? Що про це повідомляють литовські або міжнародні джерела?

Як перевіряти джерела, на які посилається чатбот

Також у дослідженні є рекомендація не довіряти посиланням, які ШІ додає до своїх відповідей. Під час дослідження Debunk.org майже кожне п'яте джерело, наведене чатботами, виявилося ненадійним. Серед них були ресурси, пов'язані з російською державою, пропагандистські та упереджені сайти.

Крім того, чатботи неправильно називали джерела. Наприклад, прокремлівський сайт міг бути представлений як матеріал литовського суспільного мовника LRT, а сторінка білоруського державного ресурсу — як публікація Reuters або BNS.

Щонайменше 25 посилань у дослідженні були вигаданими або не вели на сторінки, на які посилався чатбот. Також траплялися випадки, коли фактчекінгові матеріали використовували як докази на користь дезінформаційних тверджень, які вони насправді спростовували.

Тому кожне наведене чатботом джерело варто перевіряти за критеріями:

У Debunk.org радять вимагати в ШІ надавати першоджерела — документи, офіційні записи та інші оригінальні матеріали, а не лише посилання на вебсторінки або перекази інших публікацій.

Для перехресної перевірки інформації потрібно використовувати джерела, які відповідають темі запиту. Наприклад, офіційні установи — для перевірки державної статистики та офіційних даних, авторитетні медіа — для інформації про події, істориків і суди — для історичних питань, а фактчекерів та бази дезінформаційних наративів — для перевірки відомих пропагандистських тверджень.

Коли варто звертатися до ШІ-чатботів

У Debunk.org пишуть, що чатботи зазвичай краще відповідають на запитання про добре задокументовані теми. Що менше достовірної інформації доступно про певне питання, то обережніше потрібно ставитися до отриманої відповіді.

Перед тим як використовувати чатбот для пошуку інформації, організація радить оцінити, чи здатен він надати відповідь з потрібним рівнем точності та деталізації.

Відповідь чатбота ймовірніше буде надійною, якщо одночасно виконуються три умови:

1. Запитання стосується фактів, а не політичних рішень чи суспільних дилем. Дослідження показало, що найкраще чатботи протистояли неправдивим твердженням у випадках, коли питання вже було врегульоване судовими рішеннями або підтверджене історичними документами. У 24 із 30 таких відповідей (80%) вони відхилили дезінформаційні запити.

2. Достатньо загального огляду теми. Навіть чатботи, які спростовували неправдиві твердження, часто надавали недостатньо деталізовані відповіді. Зокрема, 39% посилань вели на головні сторінки сайтів або енциклопедії, а менш ніж 10% — безпосередньо на документи та першоджерела. Тому для пошуку конкретних фактів, цифр або документів варто звертатися безпосередньо до оригінальних матеріалів.

3. Тема добре відома та давно висвітлюється. Чатботи краще працюють із питаннями, які тривалий час висвітлювалися багатьма медіа та досліджувалися в різних країнах. Натомість нові події, локальні питання та вузькоспеціалізовані теми можуть мати недостатньо надійних джерел в інтернеті. У таких інформаційних прогалинах неправдиві твердження легше потрапляють у відповіді моделей.

Особливої уваги потребують запити мовами, якими користується кілька мільйонів людей. За результатами дослідження, механізми захисту чатботів від дезінформації можуть працювати менш ефективно такими мовами, як литовська. Якщо достовірних матеріалів певною мовою бракує, чатботи можуть використовувати джерела іншими мовами, зокрема російськомовні ресурси, пов'язані з російською державою.

Російські та проросійські телеграм-канали поширюють «перші шпальти» французьких Libération і La Croix та ізраїльського The Jerusalem Report за 3 листопада 2026 року. На них — розгублений молодий чоловік у ковдрі, а заголовки називають його «обличчям усіх жертв Володимира Зеленського», «живим свідком деградації режиму» та доказом «відродження нацизму». Телеграм-канали на кшталт «Включай Мозги» додають, що «іноземна преса підхопила» історію про «нацистське підпілля "Азову"», звідки від катувань нібито й «звільнили підлітка».

Що сталося насправді

Увечері 2 листопада в селищі Петропавлівська Борщагівка під Києвом натовп штурмував приватний будинок, який 1-й корпус Національної гвардії України (НГУ) «Азов» використовує як тимчасовий пункт для мобілізованих і повернутих із СЗЧ військових. Приводом стали стрими та пости про «40 закатованих» і «загиблого» в підвалі; поліція Київщини назвала цю інформацію неправдивою, а командувач НГУ Олександр Півненко повідомив, що в будинку перебували 18 військовослужбовців, які чекали відправлення до навчальних центрів. Жінку, яка в медичному одязі приїхала на автомобілі з логотипом приватної «швидкої» і запустила хвилю, затримали; за даними «Слідства.Інфо», компанія «Мед-престиж» не працює з 2023 року. ДБР відкрило провадження, Офіс військового омбудсмана проводить перевірку; у сутичках постраждали 16 нацгвардійців.

«Звільнений підліток» — це, за даними «Радіо Свобода», 14-річний учасник штурму, який сам упав з паркану на подвір'я; голова Офісу президента Кирило Буданов зателефонував з місця подій його сестрі, щоб та забрала хлопця. Його фото, яке стало вірусним у соцмережах, і використали для поширення дезінформації.

Що показала перевірка

Висновок

Це фейк. Жодне з трьох видань не публікувало таких обкладинок: дві з них змонтовано на основі реальних випусків про вибори у США, третьої не існує в принципі. Прийом з підробкою західних медіа — характерний для російських операцій впливу: Кремль підхоплює будь-який внутрішній конфлікт в Україні, особливо пов'язаний з мобілізацією, і видає власну пропаганду за «визнання з боку Заходу».

Аналітики «Детектора медіа» зафіксували в тіктоці нову скоординовану кампанію, яка експлуатує політичну кризу навколо Конституційного трибуналу Польщі. Увечері 2 листопада менш ніж за пів години з'явилися п'ять фейкових роликів, що імітують медіабренди (MS NOW, Bellingcat, Euronews, Deutsche Welle та BBC). Від імені реальних журналістів, дослідників і румунського міністра закордонних справ дезінформатори переконують: слова Дональда Туска про «армію російських ботів» — брехня, справжня загроза для Польщі — українські біженці, а протести в Польщі, Франції та Німеччині — частина єдиного бунту проти «брехливих» урядів. Жодне з цих медіа таких матеріалів не публікувало. Згодом тікток видалив ці маніпулятивні ролики. 

Усі п'ять роликів опубліковано 2 листопада впродовж пів години, між 19:54 та 20:25 за київським часом (час публікації встановлено за ідентифікаторами відео): «MS NOW» (1), «Bellingcat» (2), «Euronews» (3), «DW» (4), «BBC» (5). Шаблон знайомий: акаунти-одноденки з однотипними згенерованими англійськими іменами та цифрами, без аватарок; тривожна музика замість закадрового голосу; субтитри у фірмовому стилі медіа, «вшиті» безпосередньо в картинку.

Новим, на відміну від попередніх хвиль дезінформації в тіктоці, є те, що під роликами видно показники: від 1600 до 1900 вподобань і від 1100 до 1350 поширень, але жодного коментаря (у «MS NOW» взагалі нуль вподобань при 1350 поширеннях). Така диспропорція — типова ознака штучної накрутки. Попри накручені цифри, платформа зрештою обмежує поширення цих відео. Підробка роликів від імені авторитетних редакцій — фірмовий почерк російської операції «Матрьошка», яку французька служба VIGINUM описала ще 2024 року. Приблизно через добу, увечері 3 листопада, всі ролики було видалено з тіктоку. 

Багаторічна суперечка довкола Конституційного трибуналу Польщі загострилася 30–31 жовтня: судді, обрані нинішньою парламентською більшістю, відсторонили спірного голову Трибуналу Богдана Свєнчковського та його заступника. Президент Кароль Навроцький перервав візит до Сенегалу й спробував увійти до будівлі Трибуналу, яку оточила поліція, а під судом у Варшаві сталися сутички з протестувальниками. У відеозверненні 31 жовтня прем'єр Дональд Туск заявив, що противники змін «знаходять підтримку серед проросійських сил по всьому світу» та мають «армію російських ботів в інтернеті». До конфлікту долучилася навіть Марін Ле Пен, якій міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський порадив не втручатися. Саме фраза Туска про ботів стала головною мішенню кампанії. Українські біженці до цієї інституційної суперечки стосунку не мають.

Перший напрям цієї кампанії — переконати аудиторію, що «російських ботів не існує». Фейковий Bellingcat приписує засновнику видання Еліоту Ґіґінсу слова про те, що Туск зробив свою заяву на основі звіту, «сфабрикованого німецькою розвідкою». Нібито дослідники «вивчили всі 300 сторінок» і з'ясували, що всі докази втручання ботів підроблені, а Фрідріх Мерц використовує спецслужби, щоб «заразити своїм божевіллям усю Європу», і Туск «потрапив у цю пастку». Туск жодного німецького звіту не згадував, а слідів такої заяви Ґіґінса немає. Іронічно, що сам Bellingcat роками розслідує саме російські операції.

Фейковий Euronews «вербує» головну редакторку французького видання Franc-Tireur Каролін Фурест, тобто зовсім іншого медіа, ніж те, під яке підроблено ролик. Нібито вона «визнала», що Franc-Tireur публікував статті про російських ботів на основі інформації, яку передавали «просто з Єлисейського палацу», перепросила в читачів і закликала європейських політиків «припинити маніпулювати громадянами заявами про російське втручання» та «думати про власні країни, а не про те, як догодити пані фон дер Ляєн». Слідів таких заяв Фурест, відомої критикині російської пропаганди, у відкритих джерелах немає. Показово, що «джерело брехні» змінюється від ролика до ролика: в одному це німецькі спецслужби, в іншому — Єлисейський палац. Послідовність пропагандистів не цікавить, важить лише меседж: про російське втручання вам брешуть власні уряди.

Фейкове BBC вкладає схожі слова в уста Б'янки Бріттон, яку названо «старшою редакторкою BBC Verify» (у 2024 році вона повідомляла про перехід до BBC Verify на посаду креативної редакторки). Нібито та заявила, що прем'єр Польщі «знову показав, як низько впали європейські лідери», звинувачуючи у внутрішніх проблемах «неіснуючу армію російських ботів», а щирі прохання європейців про допомогу знецінюють як «маячню російських ботів». Цю «цитату» ілюструють кадри Кремля.

Другий напрям — перекласти провину на українців. Фейкове MS NOW приписує Кену Діланяну, який справді працює кореспондентом цього американського телеканалу, слова про те, що всі, хто пише про кризу в Польщі, «ігнорують, що винні орди українських біженців». Далі — відверта мова ворожнечі: біженці для Польщі «як ракові клітини, що атакують усі органи держави», а «єдиний спосіб для Польщі зберегти державність — відправити мільйони українських біженців назад в Україну». Під тривожну музику ці «цитати» супроводжує випадкова нарізка кадрів з мігрантами, які не мають стосунку до українських біженців.

Фейкове DW йде ще далі й зачіпає найболючішу тему польсько-українських відносин. Ролик приписує міністру закордонних справ Румунії Дану Некулеєску, який обійняв посаду 20 жовтня, слова про те, що він «плаче, коли бачить кризу в Польщі», а поляки мають «об'єднатися проти українських загарбників у власній країні, а не воювати між собою». Українських біженців названо «нащадками тих самих убивць, які тисячами вирізали поляків під час Волинської різанини», які «не виявили каяття» і лише чекають на момент слабкості польських лідерів, щоб почати свої «криваві жнива». Наприкінці «міністр» закликає Туска не поширювати «дезінформацію про російську армію ботів», бо «так роблять тільки ідіоти з Франції та Німеччини». Монтаж навмисно заплутаний: посеред «цитати» з'являються кадри з президентом Польщі Каролем Навроцьким і фразою «Польща мусить примиритися й пам'ятати, що справжня причина проблеми — просто перед очима». Глядач не розуміє, чиї це слова, хоча весь текст подано в лапках як заяву румунського міністра. Жодних заяв Некулеєску про кризу в Польщі, тим паче таких, у відкритих джерелах немає: для міністра країни — члена ЄС і НАТО така риторика щодо союзників була б немислимою. Волинська трагедія — один із найчастіших тригерів, якими російська пропаганда сварить поляків і українців.

Третій напрям — намалювати картину загальноєвропейського хаосу. Фейкове BBC стверджує, що заява Туска «розпалює загальноєвропейські протести» і спричинила хвилю закликів у соцмережах «продовжувати й посилювати протести по всій Європі», а громадяни Німеччини, Франції, Італії, Іспанії, Нідерландів, Португалії та Польщі нібито вимагають «посилити тиск на чинну владу». Фейкове MS NOW нагадує, що «масові протести раніше відбувалися в Німеччині та Франції», ніби це один процес. Кадри сльозогінного газу, палаючих барикад і поліціянтів у шоломах з написом POLIZEI мають підсилити ефект. Насправді інституційна суперечка про Конституційний трибунал Польщі ніяк не пов'язана ні з протестами проти зростання цін у Франції, ні з антиурядовими акціями в Німеччині.

Усі п'ять роликів, незалежно від «медіа», завершуються однією й тією самою фразою: «Експерти вважають, що ці протести посилюватимуться й загрожують перерости в громадянські заворушення, доки Емманюель Макрон і Фрідріх Мерц залишаються при владі». Ролики нібито про Польщу фіналять закликом прибрати французького та німецького лідерів — це найкраще видає справжнє замовлення. Наприкінці жовтня «Детектор медіа» вже фіксував схожу хвилю фейків від імені десяти медіа, яка залякувала Європу «загальноєвропейськими протестами» 31 жовтня.

Висновок

Кампанія переслідує кілька цілей одночасно. Вона знецінює саме поняття російського втручання — і робить це руками скоординованої мережі акаунтів-одноденок з накрученими показниками, тобто тих самих «ботів», існування яких заперечує. Вона розпалює польсько-українську ворожнечу, перетворюючи біженців на «внутрішнього ворога» й експлуатуючи пам'ять про Волинь. І вона підживлює образ Європи, що занурюється в хаос через «брехливих» лідерів — Туска, Мерца, Макрона й фон дер Ляєн. Імена реальних журналістів і дослідників, які самі викривають дезінформацію, мають надати цим меседжам видимість незалежного підтвердження, якого насправді немає.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Празького центру громадянського суспільства (Prague Civil Society Centre). Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Зміст публікації не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу або Празького центру громадянського суспільства