Російські новинні ресурси й телеграм-канали поширюють дезінформацію про те, що ексгенерал Вінсент Деспорт нібито вимагає від Європи «негайно розпочати війну з Росією». У публікаціях стверджується, що генерал назвав події «російсько-європейською війною» і фактично виступив за пряме військове зіткнення. Маніпуляцію спростували експерти «Стоп Фейк». 

Першоджерелом для маніпуляцій стало інтерв'ю Деспорта французькому телеканалу La Chaîne Info (LCI), оприлюднене 19 лютого. У ньому генерал аналізував ситуацію на українському фронті та, зокрема, вплив супутникового зв’язку Starlink на координацію окупаційних військ Росії.

Аналізуючи динаміку подій, Деспорт наголосив, що Європі час «взяти на себе відповідальність» і підходити до допомоги Україні значно серйозніше. Він зазначив, що у стратегічному сенсі агресію Росії слід розглядати не просто як локальний конфлікт, а як протистояння Росії та Європи.

Ключові факти, які ігнорує пропаганда:

Отже, цитати про «заклики французького генерала до війни» — це класичний приклад маніпуляції та виривання слів з контексту. Стратегічна оцінка ролі Європи у підтримці України була штучно радикалізована російськими пропагандистами.

Мета такої дезінформації — підкріпити внутрішній наратив Кремля про «агресивний Захід», який нібито прагне прямого зіткнення з Росією, та виправдати власну агресію «превентивними» заходами. Деспорт закликав не до розширення географії бойових дій, а до усвідомлення європейцями масштабів загрози та посилення оборонної підтримки Києва.

Російські пропагандистські медіа й телеграм-канали поширюють дезінформацію про те, що українська збірна нібито відмовляється від участі в зимових Паралімпійських іграх 2026 року в Італії. Проте це маніпуляція. Україна братиме участь у змаганнях, а бойкот стосується лише офіційної церемонії відкриття. Розвінчали маніпуляцію експерти Stop Fake.

Пропагандистські ресурси стверджують, що Україна ухвалила рішення повністю ігнорувати зимову Паралімпіаду-2026. Причиною називають протест проти допуску російських та білоруських атлетів під їхніми національними прапорами або відсутність фінансування. Як «доказ» наводяться скриншоти сумнівних сайтів, що створюють враження «капітуляції» українського спорту.

Ці повідомлення спотворюють реальну позицію України. Українська збірна вийде на старти Паралімпіади-2026. Йдеться виключно про політичний жест протесту — відмову від участі в урочистій церемонії відкриття Ігор. Національний паралімпійський комітет (НПК) України офіційно оголосив, що бойкотуватиме лише захід, який відбудеться 6 березня у Вероні:

«Паралімпійська збірна України та НПК України бойкотують церемонію відкриття XIV зимових Паралімпійських ігор і вимагають, щоб український прапор не використовувався під час цієї церемонії», — йдеться в заяві комітету.

Чому виник протест?

Україна виступає проти рішення Міжнародного паралімпійського комітету (МПК) повернути національну символіку агресора. Ба більше, НПК України вказує на кричущу несправедливість у розподілі квот:

— Росія та Білорусь не пройшли стандартний кваліфікаційний процес;

— замість того, щоб віддати вільні місця молодим атлетам з інших країн, МПК вирішив виділити найбільшу кількість «слотів» саме представникам Росії.

Президент НПК України Валерій Сушкевич у коментарі для українських медіа чітко акцентував: «Якщо ми не поїдемо, це означатиме дозволити Путіну здобути перемогу над українськими паралімпійцями та над Україною, виключивши нас з Ігор. Цього не буде!»

Міжнародна підтримка

Україна не єдина у своєму протесті. Рішення МПК допустити агресорів під прапорами викликало хвилю обурення в Європі. Литва, Латвія, Естонія, Польща, Чехія, Фінляндія доєднались до бойкоту церемонії відкриття. Єврокомісія також бойкотуватиме захід. Єврокомісар зі спорту Гленн Мікаллеф назвав рішення МПК «неприйнятним» і підтвердив, що не відвідає Верону 6 березня.

Отже, твердження про «відмову України від змагань» — це маніпуляція, спрямована на деморалізацію суспільства та створення хибної картинки ізоляції українського спорту. Насправді Україна боротиметься за медалі, використовуючи дипломатичні інструменти (бойкот церемонії) для боротьби з російським впливом у міжнародних спортивних структурах.

У мережі зафіксовано відео, на якому федеральний канцлер Німеччини Фрідріх Мерц нібито пропонує пом’якшити покарання для українських біженців за використання нацистської символіки.

Аналітики «Детектора Медіа» помітили відео, на якому розміщений логотип газети Bild, проте подібного  матеріалу не було виявлено ані в соціальних мережах видання, ані на його офіційному сайті. Жодне авторитетне медіа Німеччини також не публікувало інформації про подібну заяву.

Аналіз відео за допомогою Hive Moderation (інструменту для виявлення контенту, згенерованого штучним інтелектом, та контенту з дипфейками) загалом показав високу ймовірність того, що для створення мовлення у відео використовували штучний інтелект.

Твердження, що демонстрація забороненої символіки є лише «туристичною розвагою», прямо суперечить німецькому законодавству. Стаття 86a забороняє будь-яке публічне використання символів антиконституційних організацій (свастика, руни СС тощо). Покарання — штраф або до 3 років ув'язнення. У Німеччині виконавча влада (канцлер) не має права впливати на рішення судів щодо кримінальних вироків. Будь-яка спроба такого втручання призвела б до негайного конституційного скандалу.

Відео апелює до цифри у 3000 кримінальних справ проти українців, що є маніпулятивним викривленням реальних даних. Згідно з офіційним звітом Федерального відомства кримінальної поліції (BKA) «Кримінальність у контексті міграції 2024» українські біженці становлять 35,7% від усіх переміщених осіб, але лише 12,8% від загальної кількості підозрюваних. Це свідчить про їх значну недопредставленість у кримінальній статистиці. Понад 90% злочинів за цією статтею вчиняють громадяни Німеччини, місцеві ультраправі рухи. Дані BKA вказують, що кількість порушень цієї статті українцями є нікчемною (поодинокі випадки), а зростання загальної статистики злочинності пов'язане виключно з демографічним чинником (1,2 млн прибулих).  У розділі 4.3 звіту зазначено, що більшість політичних правопорушень, пов’язаних з українцями, стосуються конфліктів через війну (наприклад, суперечки з проросійськими активістами), а не пропаганди нацизму. А розділ про міжнародне кримінальне право свідчить, що українці виступають переважно не як порушники, а як цінні свідки, що допомагають збирати докази проти воєнних злочинців Росії.

Використання постаті Фрідріха Мерца, який відомий своєю рішучою проукраїнською позицією, має на меті створити ефект «удару в спину». Імовірна мета — спровокувати обурення німецького суспільства. В Німеччині тема нацизму під найсуворішим табу. Якщо пересічний німець повірить, що комусь дозволяють порушувати цей закон «через політику», це викличе миттєвий вибух протестів і ненависті до біженців, що вигідно російській стороні під час повномасштабного вторгнення. 

Центр протидії дезінформації повідомляє про продовження російської інформаційної кампанії із використанням контенту, створеного за допомогою штучного інтелекту. У межах цієї операції активно застосовують згенеровані образи українських військових.

Зокрема, як зазначають  аналітики, у мережі поширюють відео, де нібито українські військові розповідають про «катастрофічну ситуацію» на окремих напрямках, брак підтримки й те, що їх «залишило командування». Такі матеріали покликані сформувати у глядачів враження про нібито деморалізацію та втрату керованості в Силах оборони України.

«Мета кампанії — змістити відповідальність за війну з росії як держави-агресора на українське військово-політичне керівництво, посіяти недовіру до командування ЗСУ, викликати зневіру серед військових і цивільних та спричинити внутрішній розкол у суспільстві», — йдеться в дописі

Основна мета цієї кампанії — перекласти відповідальність за війну з держави-агресора на українське військово-політичне керівництво, підірвати довіру до командування ЗСУ, посіяти зневіру серед військових і цивільних та спровокувати внутрішню напругу в суспільстві.

Відео з нібито українськими військовими, які скаржаться на «катастрофічну ситуацію», покликані створити відчуття безвиході, зневіри та розпаду управління в армії. Це елемент психологічного тиску. Кремль намагається змістити фокус відповідальності за війну з держави-агресора на українську владу, формуючи наратив про «некомпетентне командування» та «покинутих військових». Масове використання ШІ-контенту ускладнює відрізнення правди від фейку, знижує довіру до будь-якої інформації та створює ефект хаосу.

У проросійських соцмережах і телеграм-каналах минулого тижня ширився фейк про те, що учнів нібито змушували носити «шоломи пам’яті» в підтримку українського спортсмена – скелетоніста Владислава Гераскевича чи інших українських олімпійців під час Зимових Олімпійських ігор – 2026. Пропагандисти стверджували, що школа нібито примусово організувала акцію 16.02 «Шолом пам’яті», де дітей у вишиванках змушували прийти в усіх видах захисних шоломів – і таким чином «сприяти підтримці України» в олімпійських змаганнях.

Розвінчали фейк експерти «Ґвара медіа».

Однак ці твердження – неправда. Фотографії, на яких діти начебто в шоломах, були відредаговані в графічних редакторах: пропагандисти додали каски до автентичних знімків школярів. Оригінальні фото походять з сайту школи в Рівненській області і були опубліковані ще в травні 2019 року під час святкування Дня вишиванки, де діти були у традиційному одязі без жодних спеціальних шоломів чи акцій.

Варто також зазначити, що у відкритих джерелах, зокрема в українських медіа, немає жодної інформації про те, що учням у якійсь школі доручали чи тим більше примушували носити «шолом пам’яті» на підтримку українських спортсменів.

На проросійських акаунтах у фейсбуку активно поширюється зображення, нібито обкладинка французького сатиричного журналу «Charlie Hebdo», присвячена участі українських спортсменів у Зимових Олімпійських іграх – 2026. На фейковому малюнку зображено людину в спортивному костюмі з гербом України та лого Олімпіади, яка робить нацистський салют, тримаючи в руці папір з написом «Дайте мені гроші!». Ілюстрація супроводжується текстом, що нібито це «обкладинка справжнього випуску» від 14 лютого 2026 року з серійним номером 1752.

Розповіли про фейкову обкладинку MythDetector.

Однак такої обкладинки не існує насправді. Ні на офіційному сайті Charlie Hebdo, ні в соціальних мережах журналу не знайдено випуску з таким номером чи тематикою, присвяченою «українському спорту». Справжній випуск з номером 1751 був опублікований 11 лютого 2026 року і має іншу тему, що не стосується України чи українських спортсменів. Тому зображення, яке розповсюджується в інтернеті, є сфальсифікованим.

Ця підробка з’явилася на тлі реальної події: 12 лютого український скелетоніст Владислав Гераскевич отримав дискваліфікацію за шолом із зображенням українських спортсменів, загиблих під час війни. Однак немає жодних підстав пов’язувати це з художньою сатирою від Charlie Hebdo.

Загалом виявлено численні подібні випадки, серед яких фігурує низка підроблених обкладинок журналу «Charlie Hebdo», що поширювалися в соцмережах і проросійських ресурсах. Остання з підробок: «Пропагандисти вигадали фейкову обкладинку Charlie Hebdo про Зеленського та Гренландію»

Російські пропагандистські ресурси розпочали масоване поширення фальшивого відеосюжету, який видають за репортаж німецького мовника Deutsche Welle. У підробленому ролику стверджується, нібито військові втрати України сягнули приголомшливої цифри у два мільйони осіб, що є свідомою дезінформацією. Зловмисники використали реальний відеоряд німецького видання, але за допомогою монтажу змінили закадровий текст, додавши вигадані дані про кількість ідентифікованих та невідомих загиблих. Метою такої атаки є поширення паніки, деморалізація українського суспільства та створення ілюзії критичного виснаження української армії. Чому це фейк, розповіли StopFake.

Викрити підробку вдалося завдяки порівнянню розповсюджуваного відео з оригінальним матеріалом Deutsche Welle, який вийшов 2 лютого 2026 року. Справжній репортаж присвячений роботі судових медиків в Одесі та процесу ідентифікації тіл, повернутих із Росії, проте він не містить жодних згадок про загальну кількість втрат ЗСУ. У підробці лише перші тридцять три секунди збігаються з оригіналом, після чого вставлено фальсифікований двадцятисекундний уривок. Уважний аналіз дає змогу почути різку зміну тембру закадрового голосу на місці склейки, а коментарі медичних експертів, наявні у справжньому сюжеті, у фейковій версії повністю видалені або перекриті вигаданим текстом.

Окрім технічних невідповідностей, маніпулятивність новини підтверджується офіційними даними та оцінками міжнародних аналітичних центрів, які суттєво відрізняються від пропагандистських вигадок. На початку 2026 року президент України озвучив цифру у п'ятдесят п'ять тисяч загиблих військовослужбовців, не враховуючи зниклих безвісти. Водночас експерти Центру стратегічних та міжнародних досліджень оцінюють втрати у межах від ста до ста сорока тисяч осіб за весь час повномасштабного вторгнення. Створення відео-двійників іноземних медіа залишається улюбленим інструментом Кремля, оскільки авторитетний бренд західного ЗМІ допомагає надавати неправдивій інформації вигляду достовірності.

Кремлівська машина пропаганди продовжує активно вибудовувати міфологію про непереможність російської армії, намагаючись підірвати західну підтримку України та деморалізувати українське суспільство. Цей наратив, що став центральним стовпом інформаційної війни після повномасштабного вторгнення 2022 року, базується на свідомому перекручуванні фактів, маніпуляціях та психологічному тиску. Росія намагається переконати світ у своїй безмежній могутності, хоча реальний стан справ на полі бою та економічні показники свідчать про протилежне. Про дезінформаційні повідомлення розповіли EUvsDisinfo.

Одним із найбільш стійких міфів є твердження, що Росія є нестримною військовою силою з безмежними ресурсами. Пропагандисти регулярно заявляють про повний контроль над спірними територіями та неминучу перемогу, водночас приховуючи катастрофічні втрати. Станом на 2026 рік агресору вдалося захопити лише крихітну частку української території ціною сотень тисяч життів. Повільні темпи просування змушують міжнародних оглядачів порівнювати російську армію з равликом, а економіка країни-агресорки відчуває серйозне напруження, що робить таку стратегію війни нежиттєздатною в довгостроковій перспективі.

Кремль також активно використовує тактику залякування, стверджуючи, що його зброя не має аналогів і здатна спричинити катастрофічні руйнування. Прикладом такої маніпуляції стала ракета «Орєшнік», якій приписували здатність викликати землетруси, хоча жоден міжнародний моніторинговий центр не зафіксував подібних поштовхів. Поодинокі запуски таких ракет вказують на серйозні проблеми з їх серійним виробництвом, а не на технологічну перевагу. Таким чином, міф про технічну невразливість розбивається об відсутність стратегічних успіхів та реальні обмеження російського військово-промислового комплексу.

Третій масив дезінформації спрямований на поширення зневіри, стверджуючи, що Україна та її союзники вже програли війну. Пропагандисти маніпулюють опитуваннями громадської думки, стверджуючи, нібито більшість європейців вірить у поразку України, хоча насправді підтримка фінансової та військової допомоги серед громадян ЄС залишається стабільною. Також Москва намагається виставити власні поразки, як-от наступ Збройних сил України на Курщині, підступними пастками, аби зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією. Викриття таких фейків відбувається через пряму перевірку фактів, візити офіційних осіб у нібито захоплені міста та аналіз першоджерел західних медіа, які Кремль цитує, вирвавши з контексту.

У мережі зросла хвиля дезінформації навколо участі спортсменів на Зимових Олімпійських іграх — 2026 у Мілані, і одним із таких фейків стала історія про нібито «антиукраїнську реакцію» угорського лижника Адама Коні. У проросійських телеграм-каналах і медіа поширювали твердження, що Коня буцімто наклеїв на рукавицю напис англійською: «We’re all fed up with U» – «Нам всім набридла Україна», ніби висловлюючи невдоволення діями українських спортсменів на Іграх. Розвінчало фейк «Ґвара Медіа».

Цей меседж подавали як реакцію на активність української збірної — скелетоніста Гераксевича та інших українських олімпійців, які його підтримали, зокрема те, що саночниця Олена Смага продемонструвала на своїй рукавиці напис «Вшанування — це не порушення!».

Однак перевірка показала, що фото, яке використовували як «доказ», було змінене: на оригінальному знімку з офіційної сторінки збірної Угорщини у фейсбуку на рукавичці Адама Коні не було жодних написів. Підроблене зображення додало текст, тоді як сам спортсмен у своєму акаунті спростував участь у подібних акціях і виклав оригінальне фото, на якому видно його справжній зовнішній вигляд без будь-яких політичних написів.

Немає жодних підтверджених даних про те, що Коня або будь-хто з інших олімпійців робив подібні антиукраїнські заяви. Більш того, в реальному контексті на Іграх багато спортсменів висловлювали підтримку одне одному, зокрема й українцям, яких дискваліфікували або яким заборонили використання певних символів під час змагань. Отже, твердження про нібито «політичне послання» угорського лижника — це фейк.

Російська пропаганда дедалі активніше виходить за межі прямого заперечення фактів про війну в Україні і вдається до складніших форм інформаційного впливу, зокрема в сусідніх із Росією або в Центральній Європі країнах. Аналіз «Ґвара Медіа» показує, що в Чехії кремлівські наративи поступово стають частиною інформаційного простору, де вони є інструментом не лише дискредитації України, а й розхитування внутрішньої єдності самої Чеської Республіки.

На відміну від очевидних фейків про «програші армії» або «катастрофічні втрати», російські кампанії в Чехії будуються на багатошарових наративах. Вони спираються на реальні події або факти, а потім підмінюють їхній зміст – так званим «дзеркальним методом», реальна допомога чи проблема подаються як її протилежність – «зрада» або «економічна конкуренція».

Одним із таких широко тиражованих наративів є твердження, нібито українці перепродують гуманітарну допомогу. Наприклад, у соцмережах з’явилися дописи з буцімто оголошеннями про продаж генераторів, де стверджувалося, ніби це ті самі пристрої, які Польща передала Україні як гуманітарну підтримку.

Однак фактчекери з’ясували, що оголошення з’явилося ще до офіційної передачі обладнання, а в продажу були моделі, які взагалі не входили до списку польських поставок. Це типовий прийом російської пропаганди: експлуатувати реальні обставини (реальна потреба України в генераторах через постійні обстріли) і перетворювати їх на «доказ» неефективності допомоги.

Тож наратив про «Нецільове використання Україною західної допомоги» поширюється на різні сфери.

Ще один потужний наратив, що просувається в Чехії, пов’язаний з ідеологічними страхами — про нібито «поширення нацизму» в Україні. Такий меседж виправдовує критику військової підтримки Києва, бо начебто саме вона зміцнює радикальні та екстремістські елементи.

Як приклад пропаганда використовує фотографії людини з татуюванням свастики, видаючи його за українського солдата, хоча насправді це росіянин, який потрапив у полон і сам розповідав, що зробив татуювання до 2015 року. Використання подібних зображень має на меті пов’язати всю армію чи націю з екстремізмом, підмінюючи реальні факти загальною негативною емоцією.

В цьому випадку було використано підміну понять. Пропагандисти створюють маніпулятивну конструкцію, у якій один об’єкт навмисно підміняють іншим, щоб через спотворений приклад сформувати негативне ставлення до всього явища загалом.

Фейкове фото однієї людини з радикальними татуюваннями – у цьому випадку росіянина, який зробив їх ще до 2015 року, – подають як «доказ» того, що таку ідеологію нібито поділяє вся Україна та її військові. Аудиторії нав’язують хибну логіку: якщо є один приклад, значить, «усі такі». У такий спосіб внутрішню проблему Росії – наявність радикалів у її армії – штучно переносять у чеський інфопростір як «українську».

Однак маніпуляції зі світлинами – не єдиний інструмент цього наративу. Паралельно застосовується прийом штучного протиставлення внутрішніх проблем країни та підтримки України. Показовим став кейс, що ширився в соцмережах у листопаді: дописи стверджували, нібито уряд Чехії спрямував кошти на відновлення українських лікарень замість допомоги власним громадянам, які постраждали від масштабних повеней. Така постановка питання навмисно створює враження вибору «або свої, або Україна», хоча в реальності фінансування здійснюється за різними бюджетними та міжнародними програмами й не є взаємовиключним. Усі чинники цього кейсу детально розібрало чеське видання Demagog.

Пропаганда штучно протиставляє «допомогу Україні» і «підтримку своїх», щоб викликати враження несправедливості та протестні настрої.

Окремим елементом маніпуляцій є меседжі щодо «надмірних пільг для українських біженців». Почати варто з тези, яка з’явилася практично одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну і стала однією з найпопулярніших у чеському інформаційному просторі: «Українські біженці отримують від Чехії більше підтримки, ніж її власні громадяни». У листопаді 2023 року понад 13 тисяч користувачів фейсбуку поширили допис (згодом видалений), у якому стверджувалося, що українці «де-факто отримуватимуть стільки ж, скільки й громадяни Чехії, але без необхідності платити за житло». Автор робив висновок, що допомога для біженців нібито «фактично вдвічі більша», а мати з трьома дітьми автоматично отримує 20 тисяч крон.

Як з’ясували фактчекери, цей текст циркулює в мережі ще з квітня 2022 року – приблизно через два місяці після початку повномасштабної війни. Тоді уряд Чехії запровадив тимчасову гуманітарну допомогу в розмірі 5000 крон на людину на місяць для громадян України, які рятувалися від війни. Йшлося про екстрений інструмент підтримки, який мав обмежений термін дії. Проте в соцмережах у 2023–2024 роках цей механізм подавали як актуальний і безстроковий. Отже, допис, поширений у січні 2024 року, описує гуманітарну допомогу, яку на той момент уже не надавали. Інший поширений меседж, що нібито «українці отримають чеські пенсії вже у 60 років». Цей кейс також з’явився ще у 2022 році, але знову набув популярності у 2024-му. У дописах використовували фото міністра праці та соціальних справ Маріана Юречки, прем’єр-міністра Петра Фіали та спікерки Палати депутатів Маркети Пекарової-Адамової. Автори постів заявляли, що поки чехам підвищують пенсійний вік до 68 років, українці нібито виходитимуть на пенсію в 60 (а жінки — у 55) і отримуватимуть виплати за рахунок чеських платників податків.

Тут застосовано метод «напівправди». Так, пенсійний вік в Україні справді нижчий за чеський. Однак це не означає автоматичного права на чеську пенсію. Як пояснювали чеські профільні органи, для отримання виплат необхідно досягти саме чеського пенсійного віку й мати щонайменше 30–35 років страхового стажу. Якщо частина стажу була набута в Україні, її потрібно офіційно підтвердити. Ба більше, Чехія виплачує лише ту частину пенсії, яка пропорційна стажу, здобутому на її території.

Ще один популярний наратив – «українці скуповують усе житло в Чехії». У публічному просторі поширюється твердження, що саме біженці спричинили кризу оренди та зростання цін. Проте аналітика профільних видань показує: дефіцит житла існував у Чехії задовго до 2022 року. Більшість українців не купує квартири, а орендує їх – часто кількома родинами разом. Кількість придбаних ними квартир становить лише кілька тисяч по всій країні.

Усі ці приклади: виплати, пенсії, житло, ринок праці – складаються в цілісну картину. Наратив про «привілеї українців у Чехії» став одним із найефективніших інструментів російської дезінформації. Його сила не в складних конструкціях, а в базових емоціях – страху втратити власний добробут і відчутті несправедливості.

Комплексна мета цих кампаній – не лише дискредитувати Україну, а й розхитати внутрішню стабільність самої Чехії та Центральної Європи. Маніпуляції побудовані так, щоб викликати емоційну реакцію на повсякденні проблеми, посіяти недовіру до уряду і європейської солідарності, а також перетворити громадян України з жертв російської агресії на «економічних конкурентів» чи «загрозу».