У Facebook періодично поширюють вигадану цитату, приписувану президенту Росії Володимиру Путіну. У ній він нібито пояснює причини початку повномасштабної війни проти України, заперечує, що хотів війни, говорить про загрозу ядерної ескалації та називає демократію у США «фашистською». Дописи супроводжують фотографією Путіна зі сльозами на очах, однак вона була зроблена ще у 2012 році, а достовірних підтверджень автентичності цитати немає. Вигадане висловлювання викрили фактчекери болгарського проєкту Factcheck.bg.

Один із таких дописів 16 жовтня опублікував користувач Facebook Bobi Stoianov. Його поширили близько 2,2 тисячі разів. Подібні публікації з'являлися в болгарському сегменті соцмережі також у 2022 та 2025 роках і збирали тисячі вподобань та поширень.

На підроблений характер цитати вказують, зокрема, численні орфографічні й пунктуаційні помилки. У тексті неправильно розставлені пробіли перед розділовими знаками, а болгарську літеру «З» систематично замінено російською «Э». Водночас фактчекери не знайшли джерела, яке підтверджувало б, що Путін виголошував це висловлювання в поширюваному вигляді.

Частина тез у дописі справді нагадує публічні заяви російського президента. Наприклад, 15 лютого 2022 року під час зустрічі з канцлером Німеччини Олафом Шольцом у Москві Путін заявляв, що Росія не хоче війни. Тоді він також вимагав від НАТО припинити розширення на схід і повернути військову інфраструктуру в Європі до конфігурації 1997 року, оскільки Москва нібито сприймала дії західних країн як загрозу своїй безпеці.

Однак уже за дев'ять днів, 24 лютого 2022 року, Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. У зверненні, яким Путін оголосив про початок так званої «спеціальної військової операції», він назвав її цілями захист населення Донбасу, «демілітаризацію» та «денацифікацію» України. Емоційних формулювань про бажання створити «хороший світ», які містяться у фейковій цитаті, у цьому виступі не було.

Не підтверджується і приписане Путіну твердження, що для знищення світу достатньо 15 одиниць ядерної зброї. Фактчекери не знайшли повідомлень російських чи західних медіа про те, що він називав саме таку кількість. Водночас російський президент справді робив заяви про руйнівну силу ядерного арсеналу. Зокрема, 1 жовтня 2026 року на форумі «Валдай» він говорив, що провідні світові держави мають зброю, здатну знищити все живе та призвести Землю до катастрофічного стану.

Окремо у фейковому дописі Путіну приписують слова про те, що Росія нібито завжди боролася за порятунок життів, а не за те, щоб привести до влади «фашистську демократію» в США. Однак достовірних джерел, які підтверджували б таку заяву, також немає. У 2016 році Путін порівнював демократичні системи Росії та США, але не називав американську демократію фашистською. Не робив він цього й у своїх заявах після початку повномасштабного вторгнення.

Фотографія, якою супроводжують вигадану цитату, справжня, але не має стосунку до наведених у дописі слів. Її зробили у 2012 році після оголошення Путіна переможцем президентських виборів у Росії. Тоді він виступав перед прихильниками на мітингу й дякував їм за підтримку зі сльозами на очах. Отже, цей кадр не може підтверджувати висловлювання, які нібито стосуються повномасштабної війни проти України, розпочатої десять років потому.

Подібну публікацію з тією самою фотографією раніше поширювали й польські користувачі соцмереж. Як зазначають фактчекери, поєднання реального зображення, окремих тез, схожих на справжні заяви Путіна, та непідтверджених висловлювань створює враження достовірності всього тексту. Проте жодних доказів того, що російський президент виголошував цитату в поширюваному вигляді, немає.

Проросійські Telegram-канали поширюють згенероване штучним інтелектом фото, на якому нібито зображено корейський ресторан у Києві з написом «фашисти» на фасаді. Автори дописів пов’язують вигаданий акт вандалізму з напругою у відносинах України та Південної Кореї після дипломатичного непорозуміння щодо передачі Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Насправді зображення створене за допомогою ШІ, а повідомлень про такий інцидент від українських медіа чи правоохоронців не було. Ситуацію проаналізували фактчекери проєкту StopFake.

На штучне походження зображення вказує невидима водяна позначка SynthID. Її виявили за допомогою інструменту для перевірки зображень на справжність. 

Фейкове фото поширюють на тлі справжнього дипломатичного конфлікту між Україною та Південною Кореєю. 23 вересня 2026 року президент Володимир Зеленський під час виступу на Генеральній Асамблеї ООН повідомив, що Україна передала Сеулу двох північнокорейських військовополонених. Обидва потрапили в полон у січні 2025 року в Курській області.

Південнокорейська сторона заявила, що Київ і Сеул домовилися не розголошувати інформацію про передачу полонених через загрозу для їхніх родин у Північній Кореї. Президент Лі Чже Мьон різко відреагував на повідомлення Зеленського в соцмережі X, а згодом заявив, що Україна виставила його «брехуном». Київ заперечив існування домовленості про нерозголошення, а міністр закордонних справ Андрій Сибіга назвав ситуацію дипломатичним непорозумінням.

6 жовтня очільник МЗС Південної Кореї Чо Хьон заявив, що отримав від Сибіги повідомлення з «вибаченням», однак Сеул вважає його недостатнім. Українське МЗС заперечило, що міністр вибачався. 8 жовтня Південна Корея вирішила відкликати свого посла з України — уперше з 2008 року. Згодом Сеул відкликав ще вісьмох дипломатів, пояснивши це нездатністю Києва врегулювати ситуацію та постійною загрозою російських авіаударів. Водночас контакти між міністрами закордонних справ двох країн збереглися. Україна також офіційно спростувала, що розглядає можливість розриву дипломатичних відносин із Південною Кореєю.

Аналітики вважають, що причини конфлікту виходять за межі дипломатичного протоколу. Професор Католицького університету Америки Ендрю Йо у статті для TIME пояснює розбіжності різними геополітичними інтересами Києва та Сеула. Україна, оприлюднивши історію полонених, могла прагнути привернути увагу Південної Кореї до потреб української армії. Сеул натомість зацікавлений у збереженні можливостей для дипломатичних контактів із Північною Кореєю. Президент Лі Чже Мьон виступає за мирне співіснування з Пхеньяном, а прийом північнокорейських військових, які воювали проти України, ускладнює просування цієї позиції.

Ендрю Йо також застерігає, що публічне розголошення інформації про полонених могло дати Північній Кореї привід використати їхні родини як показовий приклад наслідків перебіжництва. На його думку, Києву та Сеулу варто узгодити спільний протокол дій у подібних випадках.

Дослідник Кореї з Австралійського національного університету Леонід Петров, зі свого боку, вважає, що південнокорейська влада могла навмисно надати історії масштабів скандалу через падіння рейтингу президента Лі Чже Мьона. На середину жовтня його підтримували 35,2% громадян, а рейтинг знижувався другий тиждень поспіль. Водночас Петров погоджується, що обміни та передачі північнокорейських полонених варто проводити непублічно: у Південній Кореї діє багато північнокорейських шпигунів, частина яких може маскуватися під перебіжчиків.

Таким чином, автори фейку використали реальну дипломатичну суперечку, щоб створити вигадане свідчення нібито ворожого ставлення українців до Південної Кореї. Згенероване ШІ фото мало надати цій історії візуальної переконливості, хоча жодних підтверджень описаного вандалізму немає.