У Польщі кількість злочинів, жертвами яких стають громадяни України, останніми роками залишається приблизно на одному рівні, водночас зростає кількість злочинів на ґрунті ненависті проти українців. Поширене в соцмережах твердження, що за останні два роки українці нібито вбили 65 поляків, тоді як поляки не вбили жодного українця, не можна підтвердити даними польської поліції. Про це розповіли польські фактчекери із проєкту Demagog.

За даними польської поліції, у першій половині 2026 року було зафіксовано 5131 злочин, жертвами яких стали громадяни України. Якщо у другому півріччі кількість таких випадків буде приблизно такою самою, як у першому, загальний показник за рік не перевищить рівень 2025 року. Тоді поліція зафіксувала 10 620 таких злочинів, у 2024 році — 10 595, у 2023 році — 11 028, а у 2022 році — 9444.

Найчастіше українці ставали жертвами шахрайства та крадіжок. У першій половині 2026 року зареєстрували 1144 випадки шахрайства, 716 крадіжок і 604 крадіжки зі зломом. За весь 2025 рік ці показники становили відповідно 2201, 1691 і 1384 випадки.

Водночас серед злочинів проти громадян України значну частину становлять випадки, пов’язані з насильством. У першій половині 2026 року поліція зафіксувала 232 випадки кримінальних погроз, 172 випадки жорстокого поводження, 125 нападів через ксенофобію, 97 випадків заподіяння середньої шкоди здоров’ю, 89 — легкої шкоди, а також 80 випадків бійок і побиття та 69 випадків порушення тілесної недоторканності.

Окремо польські фактчекери проаналізували злочини на ґрунті ненависті проти українців. За методологією, яка дає змогу порівнювати показники 2026 року з попередніми роками, у першій половині 2026 року поліція зафіксувала 179 таких злочинів, жертвами яких були громадяни України. Якщо у другій половині року показник залишиться на аналогічному рівні, кількість таких випадків суттєво перевищить показник 2025 року — 275 злочинів.

Найбільше злочинів припадало на статтю 257 Кримінального кодексу Польщі, яка передбачає відповідальність, зокрема, за публічну образу або порушення тілесної недоторканності через національність чи етнічне походження. За перші шість місяців 2026 року поліція зафіксувала 125 таких злочинів, жертвами яких були громадяни України. Для порівняння, за весь 2025 рік таких випадків було 193, у 2024 році — 188, у 2023 році — 103, а у 2022 році — 113.

Ще 54 злочини проти громадян України у першій половині 2026 року кваліфікували за статтею 119, частиною 1 Кримінального кодексу — щодо застосування насильства або незаконних погроз через, зокрема, національне чи етнічне походження. У 2025 році таких випадків було 80, у 2024 та 2023 роках — по 79 і 80 відповідно, а у 2022 році — 77.

Водночас польська поліція фіксує і злочини, у скоєнні яких підозрюють громадян України. У першій половині 2026 року таких злочинів було 5058. За весь 2025 рік поліція зафіксувала 10 602 такі випадки, у 2024 році — 9753, у 2023 році — 9666, а у 2022 році — 8605. Найпоширенішими серед них були керування автомобілем у стані сп’яніння, зберігання наркотичних або психотропних речовин та крадіжки.

Поширене в соцмережах твердження про 65 убитих українцями поляків також не можна перевірити безпосередньо за статистикою польської поліції. Річ у тому, що поліція не поєднує у своїх статистичних даних громадянство підозрюваного та громадянство жертви. Натомість статистика дозволяє окремо встановити кількість громадян України, які стали жертвами вбивств, або кількість українців, яких підозрюють у їх скоєнні.

У першій половині 2026 року жертвами вбивств стали 10 громадян України. У 2025 році таких було 24, у 2024 році — 19, у 2023 році — 22, а у 2022 році — 25. Водночас у першій половині 2026 року громадян України підозрювали у скоєнні 10 вбивств. За весь 2025 рік таких підозрюваних було 17, у 2024 році — 18, у 2023 році — 22, а у 2022 році — 16.

Громадяни України також фігурують серед підозрюваних у злочинах на ґрунті ненависті. У першій половині 2026 року польська поліція зафіксувала 292 антиукраїнські злочини, тоді як загальна кількість зареєстрованих злочинів на ґрунті ненависті становила 652. Серед підозрюваних у їх скоєнні були й українці.

Зокрема, у першій половині 2026 року громадян України підозрювали у скоєнні трьох злочинів за статтею 257 Кримінального кодексу. У 2025 році таких випадків було вісім, у 2024 та 2022 роках — по одному, а у 2023 році — два. Ще чотири злочини за статтею 256, яка передбачає відповідальність за пропаганду нацизму, комунізму, фашизму або іншого тоталітарного устрою, у першій половині 2026 року, за даними поліції, могли бути скоєні громадянами України.

Таким чином, польська статистика свідчить про наявність злочинів як проти українців у Польщі, так і злочинів, у яких підозрюють громадян України. Водночас дані не дають підстав для поширення тверджень про те, що злочини українців проти поляків масово замовчуються, а злочини поляків проти українців нібито штучно перебільшуються. Зокрема, твердження про «65 убитих поляків» не можна підтвердити наявною статистикою поліції.

У соціальних мережах і російських медіа поширюють маніпулятивні повідомлення про те, що українських чоловіків призовного віку, які перебувають у Німеччині, нібито почнуть примусово повертати в Україну для участі у війні. У дописах стверджують, що німецька влада «знайде» військовозобов’язаних українців, передасть їхні дані Києву та «відправить додому». Приводом для таких тверджень стало інтерв’ю міністра закордонних справ Німеччини Йоганна Вадефуля німецькому виданню Bild. Про ці дезінформаційні повідомлення розповіли фактчекери StopFake.

Слова німецького міністра закордонних справ перекрутили. Вадефуль не заявляв, що військовозобов’язаних українців депортуватимуть до України або примусово відправлятимуть воювати. Він говорив про можливість посилення комунікації між українською державою та її громадянами, які перебувають у Німеччині, зокрема за допомогою інформації, якою володіють німецькі органи влади.

В інтерв’ю Bild Вадефуль зазначив, що Берлін міг би надати Києву дані про українських чоловіків, які перебувають у Німеччині. Йдеться, зокрема, про інформацію щодо людей, які зареєстровані в країні або отримують соціальну допомогу. На основі цих даних українська влада могла б надсилати чоловікам призовного віку листи з повідомленням про необхідність виконання військового обов’язку.

Водночас принциповою умовою, яку озвучив Вадефуль, є добровільність повернення. Тобто в його словах немає твердження про те, що Німеччина має намір примусово депортувати українських чоловіків до України. Також німецький міністр не говорив про те, що після повернення їх автоматично «відправлять воювати».

Окремо в матеріалі Bild ідеться про контроль за людьми, які перебувають у Німеччині, зокрема за тими, хто незаконно потрапив до Євросоюзу та отримує соціальну допомогу. Цей контекст у російських повідомленнях фактично зникає, натомість окремі слова Вадефуля подають як нібито рішення Німеччини про примусове повернення українців.

Дезінформаційна кампанія також використовує політичні заяви Вадефуля, вириваючи їх із ширшого контексту його інтерв’ю. Глава німецького МЗС, навпаки, заявив, що заклики окремих німецьких політиків, зокрема представників партії «Альтернатива для Німеччини», змінити політику підтримки України є неконструктивними. Він наголосив, що більшість населення Німеччини підтримує нинішню політику щодо України.

Крім того, Вадефуль розкритикував недостатній, на його думку, обсяг замовлень української сторони в німецьких виробників зброї та закликав український уряд враховувати інтереси Німеччини. Отже, інтерв’ю стосувалося ширшого спектра питань — від підтримки України та військового виробництва до статусу українських громадян у Німеччині.

Отже, твердження про те, що Німеччина нібито почне знаходити українських військовозобов’язаних, передавати їхні дані Україні та примусово відправляти воювати, є маніпуляцією. У висловлюваннях Йоганна Вадефуля йдеться про можливість передачі певної інформації українській стороні та комунікації з українськими громадянами, однак він прямо наголошує, що повернення в Україну має відбуватися без примусу. Реального механізму примусової депортації українських військовозобов’язаних із Німеччини, про який стверджують російські джерела, ці заяви не створюють.