Після атаки морського дрона на контейнеровоз «Contship Jet» 29 жовтня в Чорному морі в соціальних мережах поширювали суперечливі твердження про походження безпілотника. Одні дописи називали його британським K3 Scout, інші — українським Magura V5 або російським дроном. Водночас офіційно підтвердженої інформації про те, хто здійснив атаку та звідки походив апарат, немає. Ці твердження перевірили фактчекери болгарського проєкту Factcheck.bg.

28 жовтня 2026 року контейнеровоз «Contship Jet» під прапором Ліберії був атакований морським дроном в економічній зоні Болгарії, за 17 морських миль на схід від мису Каліакра. На борту перебували 18 членів екіпажу — 14 громадян Філіппін і четверо українців. Болгарські Військово-морські сили провели рятувальну операцію, а згодом судно затонуло. Воно перевозило 421 контейнер з різними вантажами, зокрема літій-іонними батареями, корозійними речовинами, кислотами та легкозаймистими рідинами.

Наступного дня після атаки спеціалізований морський сайт Maritime.bg опублікував відео, на якому видно, як безпілотник рухається поруч із контейнеровозом, а потім повертає в його бік. Автентичність запису підтвердили BBC Verify та агентство Reuters. Французькі військові також оприлюднили кадри морських дронів і повідомили, що літак Atlantique 2, який патрулював західну частину Чорного моря, зафіксував три надводні безпілотники, спрямовані до цивільного судна. Водночас французька армія не повідомила про їхнє походження.

Одне з найпоширеніших тверджень у соцмережах полягало в тому, що судно атакував британський дрон K3 Scout. У дописах, які зібрали тисячі вподобань і поширень у фейсбуку, посилалися на матеріал британської газети Times про використання Україною таких безпілотників. Окремі публікації стверджували, що українські військові нібито масово застосовують їх для атак на російські судна та проводять операції «під чужим прапором».

Однак перевірка Factcheck.bg засвідчила, що в матеріалі Times ішлося про використання Україною K3 Scout під час ударів по російському порту в Сочі. Водночас видання не писало ані про масове застосування цих апаратів, ані про операції «під чужим прапором». Крім того, технічні характеристики британського дрона не збігаються з параметрами апарата на відео. K3 Scout має довжину 8,4 метра та оснащений внутрішньобортовим дизельним двигуном, тоді як компанія Ambrey оцінила довжину безпілотника з відео приблизно у 5–6 метрів.

Інша група дописів приписувала атаку українському морському дрону Magura V5. Фактчекери зазначили, що за довжиною апарат на відео справді може бути подібним до цієї моделі: Magura V5 має довжину 5,5 метра. Однак сама лише схожість розмірів не підтверджує його походження. Є й конструктивні відмінності: український Magura V5 використовує водометний рушій, тоді як на відео помітний елемент, схожий на підвісний двигун. Колишній високопоставлений офіцер Військово-морських сил України Андрій Риженко також заявив Reuters, що апарат не схожий на жоден з відомих йому українських морських дронів.

Водночас аналіз компанії Ambrey, на який посилається Reuters, вказує, що безпілотник може бути варіантом російського Murena-300S або розробкою на основі його конструкції. Про цей апарат російські медіа писали ще у 2024 році. Голова Міжнародної асоціації протидії дронам Стайко Топалов також заявив Euronews Bulgaria, що, за оцінкою залучених ним експертів, ідеться про модифіковану версію російського дрона. Водночас п’ятеро експертів, опитаних BBC Verify, зазначили, що безпілотник не схожий на жоден із відомих їм апаратів, які використовують Росія чи Україна.

Окремо в соцмережах поширювали зображення, на яких нібито можна було розгледіти російський прапор на корпусі дрона. Інші користувачі стверджували, що помітний елемент є емблемою української військової розвідки — ГУР. Однак на жодному з кадрів не вдалося розпізнати ані російського прапора, ані символів української розвідки. Схожість окремих деталей з елементами української символіки сама по собі не є доказом того, що апарат належить ГУР.

У підсумку, фактчекери з Болгарії підтвердили автентичність відео атаки на «Contship Jet», але не встановити походження дрона та відповідальних за напад. Порівняння його конструкції з відомими моделями ставить під сумнів твердження про британський K3 Scout та український Magura V5. Найбільш імовірною версією, за аналізом Ambrey, є зв'язок апарата з російським Murena-300S, однак і це не є остаточним підтвердженням.

Російська пропаганда намагалася використати гуманітарну операцію з порятунку жителів окупованих Олешків на Херсонщині, щоб представити Росію рятівницею, а Україну — винуватицею гуманітарної катастрофи. Для цього російські медіа замовчували причини занепаду міста, поширювали непідтверджені звинувачення на адресу українських військових і вибірково показували свідчення місцевих жителів. Водночас російській версії подій суперечили кадри американського телеканалу Newsmax, повідомлення Z-блогера та репортажі українських журналістів. Пропаганду для «Детектора медіа» проаналізував Юрій Луканов.

Олешки перебувають під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Після підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023 року місто пережило масштабне затоплення. Згодом ситуацію погіршили бойові дії, руйнування інфраструктури, обстріли та ізоляція. До жовтня 2026 року там, за оцінками, залишалося приблизно 1700 людей, серед них 35 дітей. Через блокаду й заміновані шляхи самостійно виїхати з міста було надзвичайно небезпечно.

Домовленість про локальне припинення вогню за посередництва Меланії Трамп дала змогу організувати доставку гуманітарної допомоги та евакуацію цивільних. Однак гуманітарна місія відбувалася в умовах значної інформаційної нерівності: російська омбудсманка Яна Лантратова приїхала з приблизно 50 журналістами, серед яких були представники державних телеканалів і американського Newsmax. Українських журналістів на місці було лише кілька.

Американський телеканал Newsmax, який має репутацію медіа, лояльного до Дональда Трампа, несподівано для російської сторони застеріг свою аудиторію від пропагандистського використання гуманітарної операції. 30 жовтня ведуча Шелбі Вайлдер наголосила, що Росія контролює доступ журналістів до Олешків і визначає, що саме вони можуть побачити. За її словами, кореспонденти не мають повної свободи пересування, а жителі, з якими їм дозволяють спілкуватися, можуть перебувати під тиском окупаційної влади.

У матеріалі Newsmax також показали зустріч українського омбудсмана Дмитра Лубінця з місцевими жителями. Люди радісно вітали українського представника, одна з жінок вигукнула: «Наші рідні!». Місцеві розповідали, що зібрали речі й чекають на автобуси, які вивезуть їх на підконтрольну Україні територію. Ці кадри суперечили поширюваному російською пропагандою уявленню, нібито жителі окупованих територій прагнуть до Росії, а Україна їм чужа. Водночас автор наголошує, що одне відео не дає підстав робити висновки про настрої всіх жителів міста.

Іншим приводом для критики стала поява в репортажах кадрів приязного спілкування Лубінця з Лантратовою. Автор звертає увагу, що російська омбудсманка перебуває під українськими санкціями, а СБУ підозрює її в причетності до примусового вивезення українських дітей з Херсона. Зокрема, у вересні 2022 року Лантратова, за даними СБУ, брала участь у вивезенні двох дітей із місцевого будинку дитини до Росії. У березні 2024 року їй повідомили про підозру в примусовій депортації дітей і порушенні законів та звичаїв війни. Луканов розрізняє необхідні робочі контакти для порятунку людей і демонстрацію особистої приязні, кадри якої російська пропаганда може використати для створення враження нормалізації відносин.

Російські державні медіа натомість послідовно просували версію, за якою саме Україна відповідальна за страждання жителів Олешків. У сюжеті телеканалу «Россия-1» журналіст Євгеній Попов розповідав про нібито злочини українських військових. Одна з опитаних жінок стверджувала, що її чоловік загинув через міну, скинуту з українського безпілотника. Інший співрозмовник, Володимир Харлан, говорив про обстріли українськими дронами й артилерією.

Водночас журналіст докладно описував брак у місті світла, води, газу, продуктів і медикаментів, але не пояснював, як Олешки опинилися в такому становищі. У сюжеті не згадували російське вторгнення, окупацію, бойові дії та руйнування інфраструктури. Так пропаганда приховувала причини гуманітарної кризи й перекладала відповідальність за неї на Україну.

Окремо Луканов звертає увагу на особу Харлана. За інформацією херсонського видання «Мост», після початку вторгнення він перейшов на бік окупантів і очолив захоплену Олешківську лікарню. Українське слідство встановило, що він схиляв медичних працівників до співпраці з окупаційною владою, організовував виплату зарплат у рублях і сприяв незаконному вивезенню майна лікарні. У березні 2025 року український суд заочно визнав його винним у пособництві державі-агресорці та засудив до 12 років позбавлення волі. Наступного місяця Путін присвоїв йому звання Героя Росії. Саме цю людину російське телебачення представило як свідка нібито українських знущань із жителів міста.

Подібну тактику використали й «Известия». Видання розповідало про гуманітарну допомогу, автобуси, швидкі та медиків, представляючи Росію організаторкою порятунку. Водночас у матеріалі поширювали звинувачення Міноборони Росії та Путіна щодо нібито мінування Україною підступів до міста. Також навели розповідь місцевих жителів про потрапляння до українських «розстрільних списків», однак доказів існування таких списків не надали.

Автор зазначає, що російські медіа не пояснювали, чому Олешки опинилися під окупацією, хто підірвав Каховську ГЕС і хто відповідає за умови життя населення на території, яку контролює Росія. Водночас він застерігає, що самі по собі повідомлення про атаки дронів чи мінування не можна автоматично вважати неправдивими. Проблема полягає у відсутності перевірки звинувачень, замовчуванні контексту та однобічному доборі свідчень.

Ще одним проявом російського інформаційного впливу Луканов називає систематичне спотворення назви міста. Російські медіа, зокрема й деякі опозиційні, називають українські Олешки «Альошками». Автор нагадує, що історична назва походить від Олешшя — поселення або місцевості в пониззі Дніпра, згаданої в літописах ще 1084 року. У 1928 році більшовики перейменували місто на Цюрупинськ, а 2016-го йому повернули назву Олешки.

Неочікувану для Кремля інформацію оприлюднив і російський Z-блогер Володимир Романов, автор каналу «Романов Лайт». Він повідомив, що з Олешків до України вирушили 17 автобусів, а до Росії — лише чотири. Романов припустив, що російське телебачення покаже більше автобусів з російського боку, але із заштореними вікнами. Згодом блогер відредагував допис і прибрав цифри, однак їх зберегли на скриншотах. Ці дані не є офіційною статистикою, проте показово, що незручну для Кремля версію оприлюднив не український журналіст, а прихильник російської агресії.

Українські репортажі ТСН і ICTV, зняті безпосередньо в Олешках, показали умови, в яких жили люди після майже чотирьох років окупації: нестачу води, світла, газу, ліків і продуктів, пошкоджені будинки та постійні загрози від ударів дронів. Журналісти також зафіксували реакцію місцевих на появу української делегації з прапором і Дмитром Лубінцем. Люди плакали, обіймали представників України й розповідали, що тривалий час боялися навіть згадувати українські символи.

На кадрах видно, що багато жителів сіли в автобуси, які прямували на підконтрольну Україні територію. Це підтверджували й окремі російські джерела. Частина людей залишилася в місті через страх перед фільтрацією, хворих родичів або небажання покидати майно. Однак українські репортажі продемонстрували, що значна частина евакуйованих прагнула виїхати саме до України.

У підсумку гуманітарна операція в Олешках стала не лише порятунком цивільних, а й інформаційним протистоянням. Російська пропаганда намагалася показати себе рятівницею, приховавши власну відповідальність за окупацію та гуманітарну кризу. Однак її версію подій спростовували не лише українські журналісти: застереження пролунали на американському телеканалі, а незручні для Кремля подробиці оприлюднив навіть російський Z-блогер.

Вірусне відео з казковим Румпельштільцхеном, яке в жовтні 2026 року перетворилося на міжнародний мем і зібрало мільйони переглядів, створили авторки російського ШІ-проєкту «НейроФерма». Його зв’язок із Росією підтверджують дані про реєстрацію підприємницької діяльності однієї з авторок в Оренбурзькій області. Водночас доказів співпраці проєкту з російськими державними структурами чи пропагандистськими медіа не виявили. Про російський слід розповів Андрій Богданович із «Детектора медіа».

Ролик із персонажем казки братів Грімм спочатку сприймали як фрагмент старого фентезійного фільму. У відео чоловічок з кучерявим волоссям танцює перед переляканою дівчиною, перетворює солому на золото і зрештою стає принцом. Деякі користувачі навіть намагалися знайти цей епізод у фільмі «Румпельштільцхен» 1987 року. Насправді такого фрагмента у стрічці немає — відео повністю створене за допомогою штучного інтелекту.

Першоджерело вдалося встановити завдяки дослідникам інтернет-культури з Know Your Meme та журналістам NBC News. 27 серпня 2026 року ролик опублікували в інстаграмі у спільному дописі акаунтів Stroinaya, Neuroferma й Anna Glinskaya. NBC News називає основною авторкою відео Тетяну Терещенко, яка представляється ШІ-художницею та режисеркою.

Спочатку ролик був демонстрацією можливостей генеративного штучного інтелекту: авторки показали, як можна створити кінематографічну історію без акторів, знімальної групи й декорацій. Про використання ШІ вони повідомляли відкрито.

Міжнародним мемом відео стало після того, як інші користувачі почали додавати до нього музику й нові підписи. 29 вересня користувач тіктоку @6aimbot9 опублікував перероблену версію під пісню американського репера Riff Raff «Tip Toe Wing In My Jawwdinz». За тиждень ролик набрав понад 850 тисяч переглядів. 1 жовтня його поширили в соцмережі X, де публікація за наступні п’ять днів зібрала 9,8 мільйона переглядів. Згодом з’явилися десятки варіацій з персонажами серіалів, відомими людьми та стримерами.

За даними розслідування, початкове відео створили в межах проєкту «НейроФерма», який представляють Тетяна Терещенко й Анна Глинська. Проєкт займається виробництвом рекламних роликів, анімації, музичних кліпів, цифрових моделей і короткометражних фільмів за допомогою ШІ. Також на його сайті продають навчальні курси зі створення цифрового контенту. Станом на жовтень 2026 року їхня вартість становила від 14 450 до 24 490 російських рублів.

«НейроФерма» заявляє про понад тисячу учнів, більш ніж два роки роботи зі штучним інтелектом і співпрацю з понад 40 великими замовниками. Однак ці показники є твердженнями самого проєкту, незалежного підтвердження їм немає. Автори розслідування припускають, що вірусне відео може бути для студії не лише творчою роботою, а й демонстрацією її можливостей потенційним клієнтам.

Російський зв’язок проєкту підтверджують його реквізити. На сайті «НейроФерми» вказана індивідуальна підприємиця Анна Глинська. Дані російських бізнес-реєстрів свідчать, що її підприємницьку діяльність зареєстрували 27 лютого 2026 року в Оренбурзькій області. Основним видом діяльності зазначена роздрібна торгівля через інтернет, серед додаткових — освітні та інші послуги. Водночас реєстрація бізнесу в цьому регіоні сама по собі не доводить, що обидві авторки там проживають.

У розслідуванні також перевірили можливі зв’язки «НейроФерми» з російськими державними структурами. Документальних підтверджень співпраці з Міністерством оборони Росії, російськими військовими чи державними пропагандистськими медіа не знайшли. У відкритих реєстрах немає й підтверджених державних контрактів зареєстрованої підприємниці. Водночас такі дані не охоплюють усіх можливих приватних замовлень і субпідрядів.

Також не вдалося знайти повного переліку понад 40 великих клієнтів, про співпрацю з якими заявляє проєкт. Немає й належним чином підтверджених публічних заяв Терещенко та Глинської на підтримку російського вторгнення в Україну або його засудження. Частина їхніх публікацій у соцмережах недоступна, а повного архіву дописів за 2022–2026 роки немає. Тому називати авторок російськими пропагандистками на основі зібраних даних було б безпідставно.

Водночас історія відео демонструє, як комерційний цифровий продукт може поширюватися міжнародною аудиторією, майже повністю втрачаючи зв’язок із першоджерелом. Мільйони користувачів бачать кумедний танець, додають власні жарти й поширюють мем, не знаючи, хто його створив і де зареєстрований бізнес авторів.

Це не означає, що кожен розважальний продукт російського походження є інформаційною загрозою або що за його поширенням стоїть Кремль. Однак популярність відео може стати додатковою рекламою для студії, допомогти їй здобути впізнаваність і зацікавити потенційних замовників. Тож навіть розважальний контент варто перевіряти на предмет його походження та авторства.

Російські медіа поширюють твердження, що в Харкові нібито «декомунізували сталініста Богдана Хмельницького», перейменувавши бульвар, названий на честь гетьмана, під тиском українських націоналістичних організацій. Пропагандисти представляють це рішення як частину кампанії зі знищення радянських пам’яток і заміни історичних постатей новими героями. Насправді перейменування не пов’язане з декомунізацією: його здійснили, щоб усунути плутанину через дублювання назв вулиць і бульварів у місті. Дезінформаційні повідомлення розвінчали StopFake.

На позачерговій сесії Харківської міської ради 21 жовтня 2026 року ухвалили рішення перейменувати бульвар Богдана Хмельницького, розташований у Немишлянському районі. Відтепер він носить ім’я Центру спеціального призначення «Омега» — військового формування, яке бере участь у протидії російській збройній агресії, зокрема на Харківському напрямку.

Фактчекери наголошують, що Богдан Хмельницький не має стосунку до комуністичної ідеології, сталінізму чи радянського режиму. Тому трактування перейменування як прояву декомунізації є безпідставним. Так само немає підстав стверджувати, що рішення ухвалили під тиском націоналістичних угруповань.

Причиною перейменування стало дублювання топонімів. У центральній частині Харкова вже є вулиця Богдана Хмельницького, а наявність бульвару з такою самою назвою в іншому районі міста створювала плутанину та проблеми з навігацією.

Отже, російська пропаганда використала звичайне адміністративне рішення міської влади, щоб просувати наратив про нібито знищення українцями історичної спадщини та переслідування всього, що пов’язане з минулим. При цьому справжню причину перейменування — усунення дублювання назв — пропагандисти замовчують.

У соціальних мережах поширюють відео, яке нібито записала камера спостереження у французькому Марселі. На кадрах двоє юнаків у масках несуть коробку з телевізором, а один із них одягнений у худі з написом «Київ». Проросійські користувачі звернули увагу на цей напис, натякаючи на причетність України до пограбувань під час протестів у Франції. Однак відео створили за допомогою штучного інтелекту, про дезінформаційні повідомлення розповіли StopFake.

Фактчекери перевірили відео за допомогою спеціального інструменту для виявлення SynthID — невидимої цифрової водяної позначки, яка вказує на походження матеріалу з нейромережі. Перевірка підтвердила, що кадри були згенеровані штучним інтелектом, а отже, не можуть слугувати доказом описаного інциденту в Марселі.

Водночас масові заворушення та випадки мародерства у Франції під час загальнонаціональних протестів у жовтні справді відбувалися. За даними влади, на вулиці вийшло приблизно пів мільйона людей. Протести супроводжувалися пограбуваннями й підпалами магазинів та мерій. За повідомленнями Euronews, у Парижі групи чоловіків у масках і темному одязі проникали до торгових точок, звідки виносили одяг, ювелірні вироби, продукти та інші товари.

Прем’єр-міністр Франції Себастьєн Лекорню повідомляв, що постраждали щонайменше три тисячі торгових точок, а збитки сягнули сотень мільйонів євро. Поліція затримала понад 2500 осіб, близько тисячі правоохоронців зазнали поранень. Міністр внутрішніх справ Лоран Нуньєс визнав, що правоохоронці втратили контроль над ситуацією, попри залучення приблизно 60 тисяч поліціянтів і жандармів по всій країні.

На тлі реальних заворушень поширювалася й дезінформація, зокрема фальшиві зображення, створені за допомогою штучного інтелекту. Президент Франції Емманюель Макрон заявляв про «іноземну маніпуляцію інформацією», водночас наголошуючи, що ознак іноземного втручання безпосередньо в перебіг подій немає. Серед прикладів фейків — фотографія літнього подружжя, яке нібито пограбували та роздягли протестувальники.

Колишній радник глави Пентагону, відставний полковник армії США Дуглас Макгрегор заявив, що телефонні переговори президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере з Володимиром Путіним нібито свідчать про визнання Європою поразки у війні проти України та провини Заходу в її розв’язанні. Він також стверджує, що Захід створив українські Збройні сили, а потім «кинув їх у бій», а Україна фактично вже знищена. Ці заяви просувають російські наративи про слабкість європейських союзників, відповідальність Заходу за війну та неминучу поразку України. Чому слова експосадовця зі США є частиною російського агітпропу, а не позицією американських еліт, розповіли в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Насправді сам факт телефонних переговорів європейських лідерів з Путіним не свідчить ані про визнання поразки України, ані про відмову Європи від її підтримки. Дипломатичні контакти не означають згоди з позицією Кремля чи визнання відповідальності Заходу за російську агресію.

У Центрі стратегічних комунікацій пишуть, що твердження Макгрегора про нібито «знищену Україну» є пропагандистським перебільшенням. Воно має створити враження неминучої української поразки та безперспективності подальшої допомоги Києву. Водночас така риторика перекладає відповідальність за війну з Росії, яка розпочала повномасштабне вторгнення, на Україну та її міжнародних партнерів.

Подібні заяви є частиною ширшої російської інформаційної кампанії. Їхня мета — переконати аудиторію, що Захід нібито сам винен у війні, європейські союзники України втратили рішучість, а подальша підтримка Києва не має сенсу. У такий спосіб пропаганда намагається підірвати довіру до міжнародної допомоги Україні та послабити єдність її партнерів.

Під час агітаційного мітингу 24 жовтня президент США Дональд Трамп заявив, що американці нині платять за бензин менше, ніж за попередніх президентів-демократів Барака Обами та Джо Байдена. Однак порівняння цін показує, що за Обами бензин ніколи не коштував дорожче за нинішній середній показник, а за Байдена ціни справді сягали вищого пікового рівня, проте залишалися такими недовго. Крім того, нинішні витрати на бензин становлять меншу частку наявного доходу американських домогосподарств, ніж у більшість років президентств Обами та Байдена. Твердження Трампа проаналізували PolitiFact.

Дональд Трамп висловився про ціни на бензин 24 жовтня під час передвиборчого мітингу в місті Перрі, штат Джорджія. На той момент середня ціна бензину в США становила 4,42 долара за галон. Президент заявив, що американці й досі платять менше, ніж за Обами та Байдена. PolitiFact перевірив це твердження, порівнявши максимальні ціни за президентств кожного з них, тривалість періодів подорожчання та частку витрат на бензин у доходах домогосподарств.

Як з’ясували фактчекери, без урахування інфляції твердження Трампа про дешевший бензин порівняно з періодом Обами є хибним. За президентства Обами найвища середня ціна становила 4,17 долара за галон — менше, ніж нинішні 4,42 долара. За другого президентського терміну Трампа ціна сягала 4,50 долара в середині травня. За Байдена вона досягла п’яти доларів за галон після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році, яке спричинило потрясіння на світових енергетичних ринках.

Водночас самих пікових показників недостатньо, щоб оцінити ситуацію. За даними PolitiFact, за Байдена бензин коштував понад чотири долари за галон приблизно п’ять місяців — близько 11% його президентського терміну. За другого терміну Трампа ціни перевищували чотири долари протягом більш ніж 30% часу. Від початку квітня середня ціна не опускалася нижче 3,78 долара, а менше чотирьох доларів бензин коштував лише протягом трьох із 29 тижнів. Для порівняння, за Обами ціна перевищувала чотири долари лише протягом 7% тижнів його президентства.

У Білому домі у відповідь на запит фактчекерів послалися на розрахунки з урахуванням інфляції, згідно з якими бензин у перерахунку на сучасні ціни коштував дорожче за Обами та Байдена. Однак PolitiFact зазначив, що такий підхід має обмеження: ціни на бензин самі впливають на загальний рівень інфляції, тому відокремити ці чинники складно.

Натомість фактчекери оцінили, яку частку наявного доходу людина мала б витрачати на купівлю десяти галонів бензину на тиждень. Для цього вони зіставили вартість такого обсягу пального з тижневим наявним доходом на душу населення, використовуючи дані Бюро економічного аналізу США. За цим показником у другому кварталі 2026 року бензин займав меншу частку доходу, ніж у семи з восьми років президентства Обами та у трьох із чотирьох років президентства Байдена. Водночас частка витрат у другому кварталі 2026 року була більшою, ніж у 2024 році, протягом останнього року президентства Байдена.

У підсумку PolitiFact визнав заяву Трампа частково правдивою. Адже за піковою ціною бензин справді був дорожчим за Байдена, ніж нині, але порівняння з періодом Обами не підтверджується номінальними цінами. А оцінка доступності бензину для домогосподарств залежить від того, чи враховувати інфляцію та яку частку доходу становлять витрати на пальне.

21 жовтня депутат парламенту Молдови, лідер партії «Демократія вдома» Василе Костюк оприлюднив відеозвернення, у якому заявив про нібито загибель українця біля молдовсько-українського кордону. Посилаючись на анонімного інформатора, він стверджував, що влітку 2025 року поблизу села Клокушна Окницького району знайшли тіло 37-річного громадянина України з вогнепальним пораненням голови. Втім, фото поширене молдовським депутатом вперше було опубліковане ще у 2024-му році проросійськими телеграм-каналами. Маніпуляцію розвінчали фактчекери Укрінформу.

Причетними до смерті політик назвав українських прикордонників, які нібито стріляли в чоловіка під час спроби перетнути кордон. Також Костюк припустив, що молдовська влада приховує інцидент, і заявив, що направив запити до Генпрокуратури, Прикордонної поліції та Генінспекторату поліції. До звернення він долучив фото тіла, що лежить обличчям донизу. Його заяви підхопили російські телеграм-канали.

Насправді йдеться про випадок 2024 року, а оприлюднене Костюком фото вперше поширювалося ще тоді. У липні 2024 року російські пропагандистські ресурси й телеграм-канали, пов'язані з підсанкційним молдовським олігархом-втікачем Іланом Шором, використовували цей самий знімок, щоб звинуватити українських прикордонників у розстрілі українця на території Молдови. Прикордонні відомства обох країн ці звинувачення тоді спростували. Речник ДПСУ Андрій Демченко назвав їх провокацією, спрямованою на дискредитацію українських прикордонників і дестабілізацію ситуації в Україні. На повторне використання того самого фото звернуло увагу й молдовське видання TV8.

За даними молдовської поліції, 13 липня 2024 року Прикордонна поліція повідомила через службу 112 про тіло чоловіка на полі за селом Клокушна, приблизно за 250 метрів від кордону з Україною. Загиблого ідентифікували за мобільним телефоном — ним виявився 27-річний громадянин України. Зібрані докази вказують, що між 21 і 24 червня 2024 року він, імовірно, намагався нелегально перетнути кордон з України до Молдови. Судово-медична експертиза не виявила ні тілесних ушкоджень, ні слідів вогнепальних поранень; точну причину смерті встановити не вдалося через сильне розкладення тіла. Ознак злочину правоохоронці не знайшли, тож підстав для кримінального розслідування немає.

Отже, Костюк видав стару історію за новий випадок 2025 року, проте жодних підтверджень цього немає — навіть ілюстрація та сама. Повторне поширення вигадки працює на дискредитацію української прикордонної служби, розпалювання антиукраїнських настроїв у молдовському суспільстві та критику чинної влади Молдови. 

У соцмережах і проросійських телеграм-каналах поширюють твердження, що перша леді України Олена Зеленська нібито відкриває в Ізраїлі реабілітаційний центр імені свого чоловіка. Як «доказ» пропагандисти показують першу шпальту ізраїльської газети Haaretz за 21 жовтня 2026 року із заголовком «Zelenskyy Rehabilitation Center in Israel». Також вони поширюють «свідоцтво» про реєстрацію в Ізраїлі компанії Rehab named after Zelensky LTD, датоване 14 жовтня 2026 року. Фейк розвінчали фактчекери СтопФейку.

Фактчекери StopFake з'ясували, що обидва документи підроблені. Справжній випуск Haaretz за 21 жовтня є в архіві PressReader. На місці «новини» про реабілітаційний центр там стоїть матеріал про неоголошений візит міністра оборони США Піта Геґсета до Ізраїлю та його зустріч з прем'єр-міністром Біньяміном Нетаньягу 19 жовтня. Про цей візит повідомляло й агентство Reuters. Фальсифікатори замінили статтю та фото графічним редагуванням. Решта шпальти, зокрема головний заголовок про вибори в Ізраїлі, лишилася майже без змін.

«Свідоцтво про реєстрацію» теж має ознаки підробки. Номер компанії в ньому, 468164815, починається з цифри 4. Ізраїльські компанії натомість отримують дев'ятизначні номери, що починаються з 5: префікс 51 мають приватні компанії, 52 — публічні, 56 — іноземні.

Фото Олени Зеленської у фейку справжнє, але не пов'язане з Ізраїлем. Його опублікували 13 травня 2022 року на сайті Президента України. Воно ілюструвало відеозустріч Зеленської з першими леді Польщі, Литви та Франції, де йшлося про допомогу українським біженцям, лікування дітей з онкологічними захворюваннями та психологічну підтримку постраждалих від війни.

Цей фейк має на меті дискредитувати Олену Зеленську та українське керівництво. Посилання на авторитетне іноземне видання й «офіційний» документ мають створити враження, що інформацію підтверджують незалежні джерела.

Напередодні дострокових парламентських виборів у Сербії 25 жовтня 2026 року координована мережа з 332 фейкових акаунтів за 12 днів опублікувала 39 313 повідомлень: вона просувала Александара Вучича й атакувала незалежні медіа N1 та Nova.rs. Такі висновки зробили Balkan Free Media Initiative та Media Forensics Hub Університету Клемсона у звіті «Подвійна атака». Сербські фактчекерські проєкти Raskrikavanje, Istinomer і FakeNews Tragač у своїх дослідженнях доповнюють картину: понад дві третини виявлених ними фейків були спрямовані проти опозиційного «Студентського списку», а ШІ-підробки стали звичним інструментом кампанії.

Чому ці вибори важливі

Чергові парламентські вибори в Сербії мали відбутися лише в грудні 2027 року. Але з листопада 2024-го, коли в Новому Саді обвалився бетонний навіс на щойно відремонтованому вокзалі і загинули 16 людей, країна жила в режимі тривалої політичної кризи. Студенти пов'язали трагедію з корупцією та недбалістю влади, у березні 2025 року на вулиці виходило понад 100 тисяч людей, а головною вимогою стали дострокові вибори. На початку вересня 2026 року Вучич поступився: розпустив парламент, а 27 вересня склав президентські повноваження, щоб балотуватися на посаду прем'єр-міністра. Третій президентський термін конституція йому забороняє.

Аналітики пояснюють цей крок бажанням зменшити ризики: замість збігу президентських і парламентських виборів 2027 року — одна кампанія, яку Вучич розраховував провести на своїх умовах і маючи ініціативу, поки студентський рух ще не став повноцінною партією. Розрахунок не спрацював. За попередніми даними, які публічно оголосив Вучич, «Студентський список» на чолі з Іллею Срдановичем отримав приблизно 2,2 млн голосів проти 1,72 млн у Сербської прогресивної партії і може самостійно сформувати більшість — 135–140 з 250 мандатів.

Для України це не лише балканська внутрішня справа. Сербія — кандидатка на вступ до ЄС, яка так і не приєдналася до санкцій проти Росії й роками балансувала між Брюсселем, Москвою та Пекіном. Новій владі доведеться визначитися із зовнішньополітичним курсом, а сербська кампанія стала ще одним тестом того, як ШІ й ботомережі використовують у виборах держав, що поки не потрапляють під дію європейського Акта про цифрові послуги (DSA).

«Подвійна атака»: боти за Вучича і проти незалежних медіа

Дослідники Balkan Free Media Initiative поєднали моніторинг соцмереж, мережевий аналіз і розбір політичних наративів. 332 несправжні акаунти були об'єднані в 97 координованих кластерів і працювали передусім в іксі, менше у фейсбуці. Понад третина їхньої активності припала на просування Вучича: масові репости і взаємодія створювали враження широкої підтримки та штучно піднімали видимість його дописів.

Другим напрямом стала спроба вплинути на незалежні медіа. N1 та Nova.rs (телеканал Nova S і його вебпортал) — це провідні незалежні опозиційні медіа в Сербії, які донедавна належали міжнародному холдингу United Media (частина United Group), а згодом перейшли у власність європейських інвесторів vreme.com. На тлі сербського медіапростору, де більшість центральних телеканалів і таблоїдів жорстко контролюються державою або лояльні до влади, ці ресурси є головним джерелом альтернативної інформації.  

Під дописи N1 та Nova.rs, двох найбільш довірених незалежних редакцій, боти системно закидали ворожі коментарі, щоб підірвати довіру до них. Автори наголошують, що онлайн-цькування збіглося з офлайн-тиском. У квітні 2026 року з посади усунули головного редактора N1, а 17 серпня португальська інвестиційна група Alpac Capital отримала в управління N1, Nova S та кілька інших сербських медіа і звільнила їхніх директорів. Профспілки цих редакцій засудили спосіб поглинання.

Платформи та соцмережі реагували на роботу ботоферм під час виборчої кампанії слабко/пасивно. X заблокував лише приблизно 20% виявлених дослідниками акаунтів, і ядро мережі вціліло. BFMI закликає платформи блокувати цілі мережі, а не окремі акаунти, а сербську владу — зобов'язати партії розкривати витрати на онлайн-агітацію.

Що зафіксували сербські фактчекери

Сербська платформа FakeNews Tragač з 9 вересня до 21 жовтня зафіксувала 59 випадків дезінформації. Понад дві третини з них були спрямовані проти «Студентського списку», лише 8% — проти СНС (партії Вучича). Серед медіа найчастіше фейки поширювали проурядові Alo, Informer, B92, 24 Sedam і «Вечерње новости», а найпоширенішим прийомом стало приписування опонентам вигаданих заяв і дій.

Підробки проти лідера опозиції. Головною мішенню став перший номер «Студентського списку» Ілля Срданович. У соцмережах поширювали фото, на якому він нібито показує «албанського» двоголового орла. Портал FakeNews Tragač знайшов ознаки ШІ-обробки фото, а в оригіналі із зустрічі студента-велосипедиста в Новому Саді обидва чоловіки показують три (а не два) пальці. Фактчекерські ініціативи Raskrikavanje та Istinomer викрили ще один змонтований жест — «чорногорську L» замість піднятого кулака. А Informer опублікував підроблену виписку з хорватського кадастру про нібито будинок Срдановича в Хорватії; за даними Raskrikavanje, сторінку реєстру просто переписали через інструменти розробника браузера.

Передвиборчий ШІ-«слоп». Останні три тижні кампанії фактчекери фіксували хвилю дешевого ШІ-контенту. Згенероване відео з банером «Студенти перемагають» на вулицях Приштини мало пов'язати опозицію з косовськими албанцями. Його першим виклав тікток-акаунт «Orlovo gnezdo», що відкрито підтримує СНС, і відео набрало понад 260 тисяч переглядів. ШІ грав і на боці опозиції: Istinomer спростував зображення, на якому Новак Джокович нібито пише на об'єктиві камери «3» — номер «Студентського списку» в бюлетені.

Фактчекери з Raskrikavanje проаналізували 166 обкладинок таблоїдів Kurir, Alo, Informer і «Вечерњих новостей» за 43 дні кампанії. Фото Вучича було на 140 з них, а маніпулятивних матеріалів нарахували 141. Видавці цих газет отримували сотні тисяч євро з державних контрактів, а Kurir цього року повністю перейшов у власність державної «Телеком Србија».

Урок для країн-кандидатів до ЄС 

Сербська кампанія показала, що дезінформація на виборах діє на двох рівнях. Окремі ШІ-фейки та перекручені цитати фактчекери спростовують за лічені години чи за кілька днів. Але ботомережі, тиск на редакції та тиражі лояльних таблоїдів поступово змінюють саме середовище, в якому виборці шукають правду. Поразка партії Александара Вучича «Студентському списку» не означає, що ця інфраструктура зникла: BFMI радить і після виборів стежити за спробами дискредитувати підсумки голосування, спостерігачів і незалежні медіа.

Для України з цього випливають два висновки. Країни-кандидати до вступу в ЄС залишаються поза захистом DSA, і протидія ботомережам залежить від доброї волі платформ, які блокують окремі акаунти, а не мережі. Водночас місцеві незалежні фактчекери, які працюють системно, виявилися найнадійнішим джерелом даних про те, хто і проти кого вів інформаційну війну.