Тактики Як російська пропаганда використовує тактику висміювання

Висміювання — тактика пропаганди, яка має на меті підірвати авторитет супротивника й дискредитувати його. Пропагандисти опираються на психологічний прийом: якщо хтось/щось смішне, то цього не варто боятись чи сприймати серйозно.

Цю тактику агітпроп використовує для дискредитації Президента України Володимира Зеленського. Пропагандисти поширюють фейкові обкладинки французького журналу карикатур «Charlie Hebdo», іспанського сатиричного журналу «El Jueves» та німецького сатиричного журналу «Titanik». Також поширювали фейкові повідомлення про образливі графіті, які нібито намалювали у Берліні, Мадриді, Парижі, Варшаві. На них Зеленського зображають боягузливим, безпорадним чи бридким. У такий спосіб агітпроп намагається створити ілюзію, що українського президента зневажають і висміюють за кордоном. Пропагандисти намагаються викликати в українців почуття сорому за свого лідера та розділити через симпатії та антипатії до Зеленського.

У анонімних телеграм-каналах поширювали меседж, що нібито Україна планує захищати АЕС сама від себе. Мовляв, планування будівництва нових блоків АЕС з огляду на воєнні загрози смішне. Нібито у всьому світі лише українці наважилися свідомо обстрілювати АЕС. Мовляв, інших «суїцидників» більше немає. У такому разі висміювання поєднували з тактикою підміни понять, стверджуючи що це Україна навмисно обстрілює власні атомні станції.

Тактики Як російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення

Віддзеркалення — типова для російської пропаганди тактика, яку використовують зокрема для відвернення уваги. Пропагандисти висувають щодо України/США/ЄС/«колективного Заходу» такі ж звинувачення, як висувають до Росії. Тобто віддзеркалюють вчинки опонента. При цьому російський агітпроп використовує як реальні, так і вигадані приводи для обвинувачення.

Прикладом застосування тактики віддзеркалення є звинувачення української влади в брехні українцям, що в ЗСУ немає втрат. Насправді вираз «потерь в вооруженных силах России нет» від початку великої війни став мемом. Саме Росія довгий час не визнавала своїх втрат, а згодом значно їх применшувала. Натомість українська влада ніколи не заперечувала втрат, ба більше — постійно наголошує на тій ціні, яку щодня платить Україна, хоча й не озвучує чітко кількість загиблих.

До тактики віддзеркалення росіяни вдавалися і для приховування воєнних злочинів російської армії. Після звільнення Київщини стало відомо про звірства російської армії на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, про воєнні злочини росіян у Бучі писали як українські, так і світові медіа. Росія ці звинувачення заперечувала, називала постановкою та провокацією української влади. Далі під час контрнаступу ЗСУ росіяни почали поширювати меседжі, що Україна готується до «Бучі-2» на харківському напрямку та «нової Бучі» на Херсонщині. Після оприлюднення інформації про численні сексуальні злочини російських військових на тимчасово окупованих територіях агітпроп почав звинувачувати військовослужбовців ЗСУ у таких самих злочинах, проте жодних доказів не надав.

Основна мета тактики віддзеркалення — відвернути увагу від предмета обговорення чи змінити напрям дискусії. В англомовних джерелах її називають Whataboutism, як похідне поняття від виразу «what about» — «як щодо».

Тактики Як російська пропаганда використовує тактику підміни понять

«Підміна понять» — одна з найпоширеніших тактик російської пропаганди. Пропагандисти штучно замінюють загальновживані терміни (поняття), які  спричиняють здебільшого негативні емоції, новими, які сприймаються нейтрально чи позитивно. 

Цю тактику пропагандисти використовують передусім для формування сучасної новомови. З 2014 року агітпроп розповідав про  «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. Мовляв, воюють громадяни однієї країни. Термін «війна» має стійкі негативні асоціації. Щоб уникнути різкого незадоволення росіян тим, що Росія розпочинає повномасштабну війну проти України, вигадали новий, більш нейтральний термін — «спеціальна воєнна операція». У такий спосіб підміну понять використали для заспокоєння росіян.

Використовуючи тактику підміни понять, російська пропаганда називала «жестом доброї волі» відступ з Київщини, Чернігівщини, звільнення острова Зміїний тощо. Тобто поразку на полі бою російські медіа висвітлювали як добровільне відведення військ, ба більше — як послугу, зроблену супротивнику (тобто Україні). У такий спосіб емоції сильного розчарування підміняли нейтральнішими.

Агітпроп широко використовує підміну понять для висвітлення участі іноземців у війні на стороні України. Вони називають всіх іноземців, які воюють в Україні, — найманцями. Насправді іноземні громадяни, які отримують фінансову винагороду за участь у військових діях, обов’язково  вступають на службу до Збройних Сил України та підпорядковуються його командуванню. В іншому разі вони воюють як волонтери. Натомість зараз агітпроп розповідає, що нібито бійці ПВК «Вагнер» — «мужні самовіддані волонтери». Власне, бойовики ПВК  «Вагнер» є найманцями. Приватна компанія не є частиною російської армії, проте отримує фінансову винагороду від Росії за участь у війні проти України та координує свої операції з російським військовим командуванням. Тобто агітпроп умисно підміняє одне поняття іншим, щоб заплутати та видозмінити ставлення до українських військовослужбовців-іноземців і російських найманців.

Цей текст є першим у рубриці «Тактики й інструменти», яку «Детектор медіа» запускає в межах проєкту «Хроніки дезінформації». У ній ми пояснюватимемо як працюють найпоширеніші тактики, технології та інструменти, які використовує російська пропаганда для поширення дезінформації.