Російське пропагандистське медіа RT спотворило зміст оригінальної статті у Financial Times, пишуть фахівці проєкту EUvsDisInfo. У переказі статті оглядача Financial Times Саймона Купера від RT, кілька країн Східної Європи буцімто розглядають можливість завдати превентивного удару по Росії. Така викривлена публікація з'явилася попри нещодавні переговори в Саудівській Аравії, під час яких Україна запропонувала оголосили перемир'я, та розпочаті раніше двосторонні переговори між Москвою і Вашингтоном.

Що насправді написав Саймон Купер? У своїй статті «Повернення двох Європ» Купер аналізує розбіжності між Західною та Східною Європою щодо сприйняття російської загрози. Він зазначає, що східноєвропейські політики відчувають більшу тривогу через агресивну політику Росії. В одному з епізодів статті Купер згадує розмову з неназваним східноєвропейським політиком, який висловив думку, що в разі нападу Росії на одну з країн регіону деякі держави можуть розглянути можливість превентивного удару.

Пропагандистське видання RT подає цю розмову Купера зі своїм джерелом як свідчення широких дискусій серед східноєвропейських політиків щодо «планування превентивного удару». Це грубе перебільшення та викривлення контексту. Оригінальна стаття не містить жодних доказів того, що такі плани справді існують.

Метою цієї публікації на RT є просування наративу, спрямованого на те, щоб зобразити Європу стороною, яка «розпалює війну» і виступає проти «миру», на противагу Росії та США. Також метою поширення такої дезінформації є виправдання агресивної політики Росії, яку вона намагається представити як реакцію на нібито «агресивні наміри Заходу».

Цитування західних медіа з одночасним спотворенням їхнього змісту, нібито він є частиною оригінальної історії, є частим маніпулятивним прийомом російської пропаганди.

Російська пропаганда поширює в соцмережах твердження, що Росія нібито не воює з мирним населенням і не мінує міста, а також заперечує існування певних видів вибухових пристроїв. Ці заяви супроводжуються звинуваченнями на адресу українських військових у мінуванні міст східних територій України мінами «Лєпєсток». Однак ці твердження є маніпулятивними та не відповідають дійсності.

За даними Національної поліції України станом на серпень 2024 року, майже 1,8 тисячі цивільних осіб постраждали від мін, залишених російськими окупантами; близько 700 з них загинули. Російські війська замінували населені пункти, поля та ліси, створюючи серйозну загрозу для мирних жителів. Крім того, російські сили використовували протипіхотні міни, такі як ОЗМ-72, які можуть вбивати на відстані до 80 футів і є одними з найсмертоносніших, застосовуваних в Україні.

Щодо звинувачень на адресу Збройних сил України у використанні мін «Лєпєсток», російська пропаганда часто використовує такі заяви для відволікання уваги від власних злочинів та дискредитації українських військових. Однак незалежні розслідування та звіти міжнародних організацій підтверджують, що саме російські війська систематично використовують заборонені види озброєння та мінують території, наражаючи на небезпеку цивільне населення.

Тому твердження про те, що Росія не воює з мирним населенням і не мінує міста, є черговим прикладом дезінформації, спрямованої на спотворення реальної ситуації та виправдання агресивних дій російських військ в Україні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах та інших медіа нові вигадки про «злочини» українських військових після повернення з фронту. Зокрема, вони стверджують, що український військовослужбовець, повернувшись із фронту, нібито «вчинив різанину», жорстоко вбивши двох осіб. Однією з жертв начебто був працівник Територіального центру комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), який раніше мобілізував «убивцю». Також повідомляється, що військовий нібито «розправився з літньою родичкою жертви, яка стала свідком злочину». На додачу до цієї історії, агітпроп поширює вигадку з посиланням на публікацію місцевого видання «Сумські дебати», що український військовий, мешканець Охтирки, нібито «систематично здійснював сексуальне насильство щодо своєї матері», і що суд начебто «не захотів виносити нормальний вирок» — мовляв, «ґвалтівника» засудили до виправних робіт та домашнього арешту. Насправді ж ця інформація не відповідає дійсності. 

Про це написали фахівці проєкту StopFake. Вони з’ясували, що для першої історії пропагандисти використали публікацію харківського видання «Думка» про те, що в Харківській області суд засудив чоловіка до 14 років ув'язнення за вбивства та розбій. У статті йдеться, що мешканець селища Манченки отримав 14 років позбавлення волі за два вбивства, завдання тяжких тілесних ушкоджень та розбійний напад. Один із цих злочинів стався ще у 2020 році, до повномасштабного вторгнення: чоловік, дізнавшись, що пенсіонерка отримала пенсію, вимагав у неї гроші. Після відмови він задушив жінку, викрав гроші та підпалив її будинок, щоб приховати сліди злочину. Інше вбивство сталося у 2023 році: під час конфлікту зі знайомим засуджений завдав йому два смертельні ножові удари, після чого втік. У публікації «Думки» ніде не згадується, що засуджений був військовослужбовцем, а також про те, що одна з жертв була працівником ТЦК та СП. Крім того, пропагандисти стверджують, що «військовий» нібито вбив працівника ТЦК, а потім і літню жінку, яка стала випадковим свідком злочину. Однак насправді ці два злочини сталися в різний час і не пов'язані між собою.

В Єдиному державному реєстрі судових рішень вдалося знайти відповідний вирок суду — рішення №125167609 колегії суддів Харківського районного суду Харківської області від 14 лютого 2025 року. У документі також ніде не згадується, що засуджений був військовослужбовцем, а одна з жертв — працівником ТЦК та СП. Більше того, у вироку зазначено, що у 2020 році, під час скоєння першого вбивства, чоловік був неповнолітнім, а отже, не міг служити в армії. Твердження пропагандистів про те, що засудженому нібито «запропонують повернутися на передову», не відповідають дійсності. Згідно з рішенням суду, обвинуваченого визнали винним у скоєнні кримінальних правопорушень та засудили до 14 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Для другої історії опублікований пропагандистами скриншот новини видання «Сумські дебати» був відредагований. Вони навмисно змінили текст, додавши до нього фальшиву інформацію про те, що обвинувачений нібито був військовослужбовцем і здійснював «сексуальне насильство» над своєю матір'ю. В оригінальній новині йдеться, що Охтирський міськрайонний суд призначив мешканцю міста покарання за домашнє насильство. Чоловік систематично ображав свою матір нецензурною лайкою, що призводило до її психологічних страждань та погіршення якості життя. У публікації немає інформації про те, що обвинувачений був військовослужбовцем української армії, а також будь-яких згадок про сексуальне насильство.

Російські пропагандисти поширюють такі фейки з кількох ключових причин. Зокрема, вони намагаються створити образ українських військовослужбовців як неконтрольованих, агресивних та небезпечних для суспільства осіб. Подібні вкиди також спрямовані на провокування суспільного невдоволення та страху серед українців. Якщо люди почнуть боятися мобілізованих військових або сумніватися в їхній моральності, це може підірвати єдність суспільства та зменшити підтримку ЗСУ. Якщо самих військовослужбовців та їхні родини постійно атакують подібними вкидами, це може створювати психологічний тиск. Такі дії спрямовані на те, щоб військові почувалися ізольованими, несправедливо звинуваченими або відчували, що суспільство їм не довіряє. Ця стратегія є частиною ширшої інформаційної війни, яку веде Росія проти України, намагаючись розхитати ситуацію зсередини.

Пропагандисти поширюють у соцмережах інформацію про те, що Україна нібито є «поліцейською державою». У відповідних повідомленнях стверджується, що на кожні 10 громадян нібито припадає один поліціянт, а загальна кількість правоохоронців буцімто становить 300 тисяч. Також пропагандисти заявляють, що українські поліціянти «переховуються в тилу» та не залучені до оборони країни. Однак насправді ці твердження не відповідають дійсності.

Про цей випадок пишуть на StopFake. Фахівці проєкту зазначають, що згідно з офіційними даними станом на грудень 2024 року, чисельність особового складу Національної поліції України становить 100 тисяч осіб, тобто втричі менше, ніж вказано в дезінформаційних постах. Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко повідомив, що 25% українських поліцейських — жінки, а ще 17% — чоловіки, які не досягли мобілізаційного віку. Фейком є й твердження про те, що поліція не бере участі у війні. Зокрема, приблизно 10 тисяч співробітників поліції воюють у складі Сил оборони України. Наприклад, у Національній поліції було сформовано штурмову бригаду «Лють», яка діє на передовій. Ще 25 тисяч поліціянтів постійно перебувають у зонах бойових дій, займаючись евакуацією мирного населення та роботою на блокпостах. 40-45 тисяч співробітників поліції, Нацгвардії та Держприкордонслужби постійно виконують бойові завдання в зоні бойових дій і прифронтових регіонах.  

Що стосується міфу про «поліцейську державу», то до 2014 року ситуація справді була іншою. До Революції гідності та російського вторгнення режим експрезидента Віктора Януковича активно посилював контроль над населенням, а не армією. На кінець 2013 року в Україні працювали 357 700 співробітників МВС, тоді як чисельність Збройних сил України становила лише 168 200 військовослужбовців — у понад два рази менше. Ця диспропорція свідчить про те, що режим Януковича цілеспрямовано ослаблював армію, водночас нарощуючи силовий апарат для контролю над суспільством. Це була частина підготовки до можливого придушення протестів і забезпечення проросійської політики.  

У такий спосіб російська пропаганда намагається спотворити реальність, відвернути увагу від власних репресивних методів та підірвати довіру до українських силових структур.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах меседж про те, що «Радіо Свобода» для свого нового відеоматеріалу нібито спеціально обирає найбільш радикально налаштованих матерів загиблих українських військових, які виступають проти мирних переговорів. Вони заявляють, що такі жінки буцімто або «зациклені на ідеології», або просто «ненавидять тих, хто вижив». Пропагандисти стверджують, що подібні матері становлять лише «маленьку частину суспільства», але «Радіо Свобода» навмисно створює ілюзію того, що українці масово підтримують війну «до останнього». Такі повідомлення супроводжуються тезою, що «Захід використовує Україну» для війни, а «Радіо Свобода» діє в інтересах так званих «інвесторів війни». 

Українські матері мають право говорити про війну і втрати своїх дітей. Зневажливе ставлення до їхнього горя — це типовий прийом, щоб знецінити їхні думки. Боротьба України — це боротьба за існування, а не бажання «воювати до останнього». Українці хочуть миру, але не капітуляції, яка означала б знищення державності, репресії та геноцид. Ідея «переговорів будь-якою ціною» нав’язується російською пропагандою, щоб змусити Україну поступитися територіями та піти на умови агресора. Усі попередні спроби «миру» показали, що Росія використовує переговори лише як паузу для перегрупування і нових атак. Російська пропаганда постійно намагається переконати Захід, що Україна нібито «сама винна» у війні, щоб підірвати міжнародну підтримку. Але саме Росія розв’язала свою агресію у 2014 році та розпочала повномасштабне вторгнення у 2022-му.

Цей меседж є класичним прикладом російської пропаганди, що намагається дискредитувати голоси українських матерів, які втратили своїх синів на війні, — в оригінальному повідомленні пропагандисти називають їх «упоротими ідіотками». У такий спосіб вони також хочуть спотворити реальну позицію українців щодо війни, виставляючи прагнення до перемоги як «небажання миру». Крім того, агітпроп маніпулює емоціями, протиставляючи тих, хто загинув, і тих, хто вижив, щоб розпалювати внутрішні конфлікти. Такі повідомлення — це чергова спроба дискредитувати Україну, викривити її позицію та підірвати єдність суспільства. Насправді ж українці прагнуть не безконечної війни, а справедливого миру, який неможливий без поразки агресора.

На російському державному сайті, створеному до «80-річчя Перемоги», розміщено інформацію про те, що Україна нібито не відіграла значної ролі в боротьбі з нацизмом. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Українці зробили величезний внесок у перемогу в Другій світовій війні:

Крім того, втрати України у Другій світовій війні становлять від 8 до 10 мільйонів осіб.  

Російська пропаганда продовжує викривлювати факти, приписуючи собі заслуги та жертви народів колишнього СРСР, зокрема українців. Москва свідомо применшує внесок України, щоб посилити власний міф про «виключну роль Росії» у війні, водночас замовчуючи злочини сталінського режиму та репресії проти українців. Насправді ж Україна відіграла критично важливу роль у перемозі над нацизмом. 

Пропагандистські ресурси поширюють маніпулятивний меседж про те, що Європейський Союз нібито жертвує власним добробутом заради поразки Росії (через санкції), тоді як США «дистанціювалися» від цієї стратегії. Також згадується про кризу в ЄС через політику Вашингтона, прогнозується «занепад старого світу» та використовується риторика про «війн у до останнього українця».

Теза про те, що Європейський Союз начебто «руйнує» власну економіку через санкції проти Росії, є пропагандистським наративом. Насправді ЄС розглядає Росію як агресора, який загрожує безпеці європейського континенту. Відмова від російських енергоносіїв і санкції — це не «жертва», а стратегічний вибір на користь енергетичної незалежності та довгострокової стабільності.

Цей меседж має на меті викривити реальність: насправді підтримка Заходу допомагає Україні боротися за власну незалежність. Європейські лідери не змушують Київ продовжувати війну — саме Росія є агресором, а Україна захищається. Більшість країн Європи підтримують Україну, а проросійські політики на кшталт Орбана і Фіцо стикаються з критикою всередині ЄС за свої заяви.

Російська пропаганда активно поширює інформацію, озвучену так званим «послом з особливих доручень МЗС РФ щодо злочинів київського режиму» Родіоном Мірошником. Зокрема, він звинувачує Україну у «проведенні медичних експериментів» над пораненими військовими та цивільними, а також заявляє, що в країні нібито діють «чорні медичні центри», де іноземні лікарі займаються незаконним вилученням органів у загиблих. Втім це — неправда.

Про це пише Центр протидії дезінформації. Ці звинувачення — частина багаторічної дезінформаційної кампанії під назвою «Чорна трансплантологія», яку Росія використовує для дискредитації України. Подібні заяви абсолютно безпідставні, оскільки не мають жодних доказів і базуються лише на вигадках кремлівських пропагандистів.

Російська пропаганда намагається підірвати довіру до української системи охорони здоров’я та міжнародних гуманітарних організацій, які допомагають Україні. Вкид про «чорну трансплантологію» відволікає увагу від реальних воєнних злочинів Росії, зокрема масових убивств і катувань цивільних. Це ще один елемент інформаційної війни, покликаний демонізувати Україну та створити хибний образ «злочинної держави» в очах міжнародної спільноти.

Пропагандисти почали поширювати в медіа інформацію, що ризики атак на Запорізьку АЕС з боку ЗСУ нібито зростають. При цьому вони посилались на відповідні висловлювання генерального директора «Росатому» Олексія Ліхачова. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що насправді єдина реальна загроза для Запорізької атомної електростанції виходить саме від російських військ, які захопили об’єкт ще у 2022 році та перетворили його на військову базу. Будь-які звинувачення на адресу України — це частина російської дезінформаційної кампанії. Росіяни не лише мілітаризували ЗАЕС, використовуючи її як щит для своїх військ, а й перейшли до викрадень українських працівників станції. Про це 4 лютого заявив президент Володимир Зеленський під час зустрічі з головою МАГАТЕ. Окрім прямих загроз, російська сторона також блокує роботу місії МАГАТЕ, створюючи штучні перешкоди для її ротації. Як заявили в МЗС України, окупанти відмовляються надавати гарантії безпеки експертам агентства, намагаючись приховати реальний стан справ на станції.

Росія використовує ЗАЕС як інструмент ядерного шантажу, а поширення подібних меседжів — це спроба перекласти відповідальність за власні дії на Україну.

Пропагандисти почали заявляти в медіа, що президент України Володимир Зеленський нібито робитиме все можливе, щоб втримати владу. При цьому вони активно цитують заяву ексвійськового ВМС США Деніела Девіса. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці зазначають, що Деніел Девіс — відставний підполковник, чий ютуб-канал давно став улюбленим майданчиком для російської пропаганди. Його ролики зазвичай набирають лише по 5–10 тисяч переглядів, але його «аналітику» систематично тиражують російські медіа. Черговий фейковий «прогноз» Девіса спростував особисто президент України в інтерв’ю для британського ITV News. Зеленський наголосив, що не боїться виборів, але в умовах війни їх проведення викликає об'єктивні труднощі.  

Російська пропаганда систематично просуває тезу про нібито «узурпацію влади» в Україні, щоб підірвати довіру до Зеленського як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів. Москві вигідно дискредитувати українське керівництво, створюючи ілюзію «кризи» та «дестабілізації». Поширення таких заяв — це частина інформаційної війни. Росія використовує маргінальних «аналітиків», щоб маніпулювати суспільною думкою та підірвати довіру до України.

У польських проросійських телеграм-каналах підбивають підсумок третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну. І критикують польську владу за нібито несприйняття головного підсумку цієї війни — не провокувати Росію.

«24 лютого 2025 року виповнюється третя річниця від початку українсько-російського конфлікту, а польські політики досі не засвоїли головного уроку Києва: не провокувати “російського ведмедя”, бо він здатен прокинутися. Останніми роками наші політики настільки піддалися військовій риториці України та “перемоги над злим Путіним”, що зовсім забули про те, що можливості російських військових та російського озброєння дозволяють Росії порівняти Польщу з землею», — ідеться в дописі проросійського польського каналу з понад 12 тисячами підписників. Надалі наводяться спекулятивні аргументи, що саме Україна напередодні вторгнення нібито пророкувала Росію на війну. 

Через залякування та перебільшення своєї військової міці Росія намагається досягти впливу на політику інших держав у силовий спосіб  навіть без застосування військової сили. Зокрема 11 квітня 2021 року, менше ніж за рік до повномасштабного вторгнення,  в ефірі передачі «Вечер с Владимиром Соловьевым» російська головна редакторка інформаційного агентства «Россия сегодня», телеканалу RT та агентства Sputnik Маргарита Симоньян говорила, що в «гарячій війні Росія переможе Україну за два дні».

Для перекладання відповідальності за агресію в Україні Росія також застосовує для різних аудиторії широку варіацію дезінформаційних меседжів.  Нинішні меседжі Росії мають на меті залякати спільноти Польщі, відвадити їх від підтримки України. 

Офіційна представниця МЗС Росії Марія Захарова відповіла на слова президента України Володимира Зеленського про те, що Києву потрібна ядерна зброя, якщо членство в НАТО затягнеться. 

«Чергові заяви Зеленського про бажання мати ядерну зброю видають у ньому маніяка, який розглядає планету як об'єкт своїх хворих фантазій. Вони ж доводять, що атомні станції для нього ― це не джерело мирної енергетики, а брудна ядерна зброя, яка потрібна київському режиму для шантажу», ― написала Захарова на своїй особистій сторінці в телеграмі.

У Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки повідомляють, що подібні слова офіційної представниці МЗС Росії є відвертою маячнею. Навпаки, реальними ядерними шантажистами є саме Росія та її керівництво. Російські пропагандисти й сам Путін неодноразово залякували Україну та світ «Орєшніком» чи ядерною доктриною Росії, а та ж Захарова поширювала фейк, що, наприклад, Київ нібито готовий принести в жертву народи Європи, влаштувавши катастрофу на ЗАЕС.

Президент Зеленський в інтерв’ю британському журналісту Пірсу Моргану лише висловив свої міркування, що може захистити Україну:

«Чи дадуть нам ракети в такій кількості, щоб ми могли зупинити Росію? Я не впевнений. І які ракети можуть зупинити ядерні ракети Росії? Це риторичне питання. Давайте тоді так ― віддайте нам назад ядерну зброю...».

Цим дезінформаційним меседжем агітпроп прагне дискредитувати Зеленського, вдаючись до тактики пропаганди «віддзеркалення». Тобто до України висувають такі ж звинувачення, як і до Росії, намагаючись відвернути увагу від реального стану справ. 

Кандидат у президенти Румунії Келін Джорджеску в інтерв'ю CristoiuTv заявив, що «Україна – це вигадана країна, яка рано чи пізно буде розділена сусідами». Він стверджував, що кордони мають змінитися, і прямо вказав, які території України нібито можуть бути передані Румунії, Польщі та Угорщині.

Ці заяви є елементом російської пропаганди, яка багато років намагається нав'язати міф про нібито «штучність» України. Проте українська державність має більш ніж тисячолітню історію, а незалежність країни була підтверджена референдумом 1991 року, де понад 90% українців проголосували за самостійну державу. Будь-які ідеї «поділу» України є прямим порушенням міжнародного права. Україна має міжнародно визнані кордони, які не можуть змінюватися силовим шляхом.

Попри провокаційні заяви Джорджеску, офіційний Бухарест неодноразово підкреслював свою підтримку українського суверенітету та територіальної цілісності. У відповідь на заяву та офіційну реакцію на неї від українського МЗС, румунське зовнішньополітичне відомство заявило про підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Подібні висловлювання спрямовані на розпалювання напруженості в Європі. Вони вигідні Росії, яка прагне посіяти розбрат між Україною та її сусідами. Насправді жодна європейська країна, включаючи Румунію, не має територіальних претензій до України, а всі подібні заяви є маніпуляцією. 

Словацький прем’єр-міністр Роберт Фіцо заявив, що президент України Володимир Зеленський навмисно створює проблеми для Словаччини через питання транзиту російського газу. Однак у такий спосіб він намагається перекласти відповідальність за внутрішньополітичні труднощі на зовнішні фактори.  

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що Україна неодноразово заявляла - питання подальшого транзиту російського газу залежить не тільки від Києва, а й від європейських рішень і санкцій. Українська сторона діє відповідно до міжнародних зобов’язань та енергетичної безпеки ЄС. Реальна загроза для Словаччини – не політика України, а залежність від російських енергоресурсів та геополітичні ризики, які створює Росія. Політика Фіцо може послабити позиції Братислави в ЄС та НАТО, що суперечить довгостроковим інтересам країни.

Політична риторика словацького прем’єра дедалі більше збігається з російською пропагандою. Такі заяви спрямовані на внутрішню аудиторію та використовуються для мобілізації підтримки серед виборців, які симпатизують проросійському курсу. 

Російська пропаганда знову атакує ЮНЕСКО, звинувачуючи організацію в «замовчуванні злочинів України» та «відкритій підтримці Києва», зокрема через заяви міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Утім ці заяви є частиною масштабної інформаційної кампанії Росії, спрямованої на дискредитацію міжнародних інституцій, які викривають воєнні злочини Москви. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що у такий спосіб Росія хоче приховати систематичне знищення культурної спадщини України - станом на 2024 рік країна-агресорка пошкодила або зруйнувала понад 2 250 культурних об'єктів, включаючи історичні будівлі, музеї, театри, церкви.  Росіянами викрадено понад 1,7 млн артефактів, багато з яких незаконно вивезені в російські музеї. Доведено, що до цих злочинів причетні співробітники Державного Ермітажу та інших російських установ. Також у 2023 році ЮНЕСКО офіційно визнала, що Росія навмисно атакувала історичну частину Одеси, зруйнувавши об'єкти, що перебували під її охороною.  

Російський агітпроп розгорнув цю кампанію саме зараз, оскільки у січні у Львові відкрився Культурний хаб ЮНЕСКО – перший подібний проєкт в Україні.  Крім цього, міжнародні організації обговорюють механізми відповідальності за воєнні злочини проти культурної спадщини. У такий спосіб Росія намагається створити хибний «баланс провини», щоб відволікти увагу від своїх злочинів і знизити рівень підтримки України.  Ця дезінформаційна кампанія є частиною загальної стратегії Москви щодо руйнування міжнародного правопорядку та спроби виставити себе «жертвою» у конфлікті, який вона сама розпочала.

Російська пропаганда неоднократно заявляє, що удари ЗСУ нібито спрямовані виключно проти мирного населення Росії. Такі твердження містяться у звіті представника МЗС Росії Родіона Мірошника. Втім це - дискредитаційна кампанія.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що Росія маніпулює даними, називаючи легітимні військові об'єкти «цивільними», щоб виправдати власні обстріли українських міст. До переліку «злочинів» включено атаки на склади боєприпасів, логістичні хаби та військову інфраструктуру у прикордонних областях РФ та на тимчасово окупованих територіях.  

У цьому випадку агітпроп використовує тактику віддзеркалення – Росія звинувачує Україну у власних злочинах, зокрема у навмисних ударах по цивільному населенню, хоча саме її війська систематично атакують мирні міста та критичну інфраструктуру України. Через фальшиве прирівнювання, Росія намагається створити ілюзію «симетричної відповідальності» за війну, щоб знизити рівень міжнародної підтримки Києва.  Задля використання пропагандистських рупорів крім Мірошника, до кампанії долучили «уповноважену з прав людини» Москалькову та губернатора Курської області Хінштейна, які без доказів заявляють про нібито загибель дітей і жінок від ударів ЗСУ.  

Реальна мета цієї інформаційної операції – перекласти відповідальність за воєнні злочини, приховати удари по цивільному населенню України та послабити міжнародну підтримку Києва через нав’язування наративу про «двосторонню вину».

Член Ради федерації РФ Олексій Пушков поширив твердження, ніби Україна перетворюється на тягар для ЄС через біженців і «проблеми» з газом. Однак це не відповідає дійсності.  

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці нагадують - українські біженці не є економічним викликом для Європи, а навпаки – сприяють зростанню ринку праці. Завдяки статусу тимчасового захисту вони легально працюють, уклавши до жовтня 2023 року 1,87 млн контрактів у країнах ЄС. Їхні витрати лише у 2022 році склали $20 мільярдів, що позитивно вплинуло на економіку країн, які їх приймають. Щодо постачання газу, транзит російського газу через українську ГТС припинився, однак ЄС адаптувався до нових умов, зокрема збільшивши імпорт зрідженого природного газу з інших джерел. Проблем із забезпеченням енергоресурсами не виникло, що підтверджує успішну диверсифікацію європейського енергетичного ринку.  

Такі меседжі спрямовані на створення розколу між Україною та її західними союзниками.

Російські пропагандисти поширюють у медіа, особливо в анонімних телеграм-каналах, повідомлення, які стверджують, що головною метою дій Росії проти України нібито є «відновлення поваги до міжнародного права». Мовляв, Захід зробив усе для того, щоб його норми та принципи було зруйновано. Втім це не так.

Цей меседж є прикладом пропагандистського викривлення, спрямованого на виправдання агресивної політики Росії та дискредитацію Заходу. У ньому стверджується, що метою Росії є відновлення міжнародного права, проте її власні дії демонструють протилежне. Антиукраїнська агресія, розпочата Росією у 2014 році, порушує Статут ООН, який забороняє використання сили проти територіальної цілісності інших держав. Анексія Криму є елементом цього систематичного порушення. Спроба Росії позиціонувати себе як захисника міжнародного права виглядає суперечливою, враховуючи її агресивну політику. Звинувачення Заходу в руйнуванні міжнародного порядку через «подвійні стандарти» є необґрунтованими. Такі аргументи є гіперболізованими і використовуються для виправдання дій Росії, які систематично підривають міжнародні норми.

Теза про те, що Мінські угоди були «обманом» для приспання пильності Росії, також є маніпулятивною. Ці угоди були спрямовані на припинення бойових дій на Донбасі, і їх реалізація залежала від усіх сторін, включно з Росією, яка була підписантом угод. Вони дали Україні час для зміцнення обороноздатності. Більше того, саме Росія систематично порушувала ці домовленості.

Риторика цього меседжу базується на емоційно забарвлених фразах і викривлених фактах. Використання термінів накшталт «великий обман» створює емоційний контекст, який відволікає від об’єктивного аналізу. Це є типовою тактикою для формування громадської думки в потрібному напрямку.

Міжнародний порядок справді перебуває під загрозою, але основною причиною цього є порушення суверенітету держав і нехтування міжнародними зобов’язаннями. Російська агресія проти України, втручання Росії у внутрішні справи інших країн та дестабілізація нею регіонів є ключовими факторами, які підривають глобальну стабільність. Заяви про захист міжнародного права з боку країни, яка його порушує, є лише способом відвернути увагу від власних дій. Відновлення міжнародного порядку можливе лише через дотримання його норм усіма державами, включно з Росією, яка наразі залишається однією з головних загроз для глобальної безпеки.

Російська дезінформаційна кампанія активно поширює ідею, що уряд України нібито здатен укласти мир із Росією, обійшовши президента України Володимира Зеленського. Подібні тези, як-от слова депутатки Держдуми Світлани Журової, спрямовані на створення образу хаосу в управлінні Україною та підрив довіри до її лідерів. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Росія також намагається пропонувати альтернативних переговорників, як, наприклад, спікера Руслана Стефанчука, хоча ці спроби зазнали поразки. Путін пішов далі, називаючи всю виконавчу владу України «нелегітимною». Росія намагається створити ілюзію того, що хоче домовитися з будь-якими структурами — парламентом, урядом, військовими або лояльними політичними діячами, — але ці плани повністю ігнорують реальність. Український уряд діє злагоджено, відстоюючи інтереси держави, а міжнародна спільнота підтримує його як легітимну владу.

Суть цієї дезінформації — ослабити Україну, дискредитувати її керівництво та зменшити довіру до Зеленського, але міцна єдність суспільства й міжнародна підтримка позбавляють Кремль можливості реалізувати ці маніпуляції.

Тимчасово виконуючий обов’язки губернатора Курської області Хінштейн заявив, що 22 грудня внаслідок ракетних ударів у Рильську постраждали 17 об’єктів культурної спадщини, звинувативши в цьому ЗСУ. «Нацистський режим намагається знищувати не тільки мирних жителів, а й нашу історичну, духовну пам’ять…», - стверджує чоловік. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що масштаби пошкоджень, про які каже Хінштейн, здаються мінімальними, а обставини їх появи залишаються непідтвердженими. На противагу цим заявам, Росія активно руйнує українську культурну спадщину. Станом на грудень 2024 року в Україні зафіксовано 1222 пошкоджених пам’ятки в 18 регіонах. У листопаді Росія завдала 43 нові удари по таких об’єктах, зокрема в Запорізькій, Одеській та Хмельницькій областях. У Харківській області було пошкоджено 322 таких об'єкти, у Київській області та місті Києві - 81. Останній найгучніший випадок — обстріл Миколаївського костелу в Києві 20 грудня. Україна наполягає на міжнародному розслідуванні цих актів культурного вандалізму, що є порушенням міжнародного права.

Росія поширює подібну дезінформацію з кількох причин. По-перше, у такий спосіб Росія намагається перевести фокус з руйнувань, які вона завдає українській культурній спадщині, на звинувачення України. Це допомагає створювати ілюзію моральної рівності між агресором і жертвою. Бездоказові звинувачення у пошкодженнях культурних об’єктів мають на меті підривати репутацію українських військових як у міжнародному середовищі, так і серед населення. Російська пропаганда апелює до емоцій, використовуючи теми культурної та духовної спадщини для мобілізації підтримки серед власного населення. Така дезінформація виправдовує агресивні дії Росії як «захист» її історичної і духовної спадщини. Агітпроп також хоче викликати у міжнародної спільноти такими повідомленнями сумніви щодо достовірності українських звинувачень у воєнних злочинах.

Пропагандисти у грудні активізували свої зусилля, почавши нову дезінформаційну кампанію про мобілізацію жінок. Це сталося після оновлення правил військового обліку, які стосуються лише добровільної базової підготовки. Про підбірку меседжів у рамках кампанії написав Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

З 1 січня нібито стартує тотальна мобілізація жінок

Це безпідставне твердження. Згідно із законодавством України, жінки можуть стати на військовий облік лише за бажанням і лише за відповідності своїх професій військовим спеціальностям. Масової мобілізації жінок не передбачено. Поширення цього меседжу має на меті створити паніку серед жінок та їхніх сімей.

Жінок буцімто силоміць мобілізують і кидають у буси

Ворожі пропагандисти посилаються на історії або відео, які зазвичай є постановочними. Такі заяви покликані викликати страх перед владою та військовими структурами, хоча насправді жінки в Україні можуть долучатися до ЗСУ лише добровільно.

90% жінок нібито гинуть у перші хвилини бою

Це фальшивий статистичний показник, що використовується для дискредитації Збройних сил України. Немає жодних підтверджень або офіційних даних, які б свідчили про такі втрати серед жінок. Навпаки, жінки, які служать у ЗСУ, зазвичай мають високий рівень підготовки.

Жінок нібито мобілізують обманом

Цей меседж націлений на дискредитацію державних інституцій, підрив довіри до військових комісаріатів та створення атмосфери страху. 

Загальна мета таких фейків — підрив суспільного спокою, формування недовіри до влади, деморалізація суспільства та створення вигідного Росії інформаційного хаосу.

Пропагандисти регулярно стверджують, що трагедія в Бучі 2022 року нібито інсценізована та є “операцією під фальшивим прапором”, щоб звинуватити Росію у злочинах, яких вона не скоювала. Мовляв, те саме було організовано Зеленським та його владою в Селидовому наприкінці жовтня 2024 року перед тим, як російські війська увійшли в місто, щоб заплямувати репутацію Росії, коли на Заході заговорили про мирні переговори. Зловмисники нібито розмовляли французькою та польською мовами і були одягнені в українську форму. Втім це неправда. 

Про це пише EUvsDisInfo. Фахівці проєкту наголошують, що такі твердження є прикладом дезінформації, спрямованої на перекладання провини з Росії та дискредитацію доказів її воєнних злочинів. Такі заяви поєднують заперечення задокументованих злочинів, необґрунтовані звинувачення проти президента Зеленського та вигадані історії про іноземних найманців для створення плутанини. Масове вбивство у Бучі під час російської окупації у 2022 році включало позасудові страти, тортури та зґвалтування. Незалежні розслідування, свідчення очевидців і супутникові знімки підтверджують ці злочини. 

Обвинувачення щодо Селидового, ймовірно, є спробою відвернути увагу від розслідувань злочинів російських військових, задокументованих на відео. Такі наративи Росії покликані перекласти провину, посіяти сумніви та послабити підтримку України. 

Російська пропаганда продовжує поширювати неправдиву інформацію про нібито «продаж Україною дітей Донбасу». Для створення фейків про це використовуються особи, які зрадили Україну, наприклад, колишній співробітник СБУ, та представники угруповання «днр», зокрема так звана дитяча омбудсманка. Згідно з їхніми заявами, Україна начебто викрадає дітей із сімей на Донбасі та «продає за кордон, педофілам чи на органи». Втім це — неправда.

Про це повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО. Його фахівці з’ясували, що цей меседж є класичним прикладом російської дезінформації, спрямованим на відвернення уваги від власних злочинів. Насправді саме Росія систематично депортує українських дітей з тимчасово окупованих територій, про що свідчать численні розслідування. Міжнародний кримінальний суд навіть видав ордери на арешт Путіна та омбудсманки Росії Львової-Бєлової за ці злочини. Фейки про Україну створюються для дискредитації її іміджу та маніпуляції міжнародною спільнотою. Це ще одна спроба виправдати дії Росії, переклавши провину на жертву агресії.

Російські пропагандисти також поширюють дезінформацію про нібито «продаж Україною дітей Донбасу» для формування хибного враження про Україну як про нелюдяну державу та дискредитацію її міжнародної репутації. 

Голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Севара під час інтерв’ю для Polskie Radio повідомив, що Польща наразі не планує відправляти миротворців в Україну. Однією з причин цього рішення є прагнення не сприяти поширенню російської дезінформації про нібито плани Варшави анексувати західні регіони України. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

«Цей наратив, що Польща нібито зацікавлена в захопленні Західної України, використовувався роками, але з початку повномасштабної війни його активізували ще більше. Якщо будуть залучені наші війська, він отримає додаткове підживлення», — зазначив Севара.  

Водночас він припустив, що можливість відрядження європейських миротворців до України залишається потенційно обговорюваною в майбутньому. Однак для Москви це є небажаним сценарієм, тому російська пропаганда активізує інформаційну війну, намагаючись «замінувати» публічний простір вигаданими фейками. 

Російська пропаганда поширює дезінформацію про можливі плани Польщі щодо анексії Західної України, щоб досягти кількох цілей. Створюється уявлення, що Польща має приховані геополітичні інтереси в Україні, що може викликати напруженість між країнами. Поширення таких меседжів має на меті посіяти сумніви в щирості підтримки України з боку європейських держав. Через ці меседжі намагається налаштувати українців проти Польщі та розколоти єдність Заходу. 

Пропагандисти просувають інформацію про вигадані «звірства» ЗСУ в Курській області. Зокрема, депутат Держдуми Росії Микола Іванов звинувачує українських військових у створенні «катівень у домах мирних жителів», спаленні сіл та знищенні соціальної інфраструктури. Особливу увагу пропагандисти звертають на «долю 45 дітей», яких начебто «вивезли в Україну для торгівлі органами», через що «на Заході впала ціна на донорські органи». Також заявляється про буцімто «викрадення худоби та зерна». 

Російський нардеп не надав жодних підтверджень своїх заяв, які можна перевірити незалежно. Схожі заяви російська пропаганда часто поширює для маніпуляцій без фактичної основи. Твердження про «зниження цін на донорські органи» є абсурдним та підсилює вже наявний меседж пропаганди про Україну як «центр чорної трансплантології». Система трансплантації органів має високі стандарти перевірки їх походження та міжнародного моніторингу.

Подібні вкиди спрямовані на відволікання уваги від дій Росії, зокрема її агресії проти України та злочинів у її рамках, скоєних російськими військовими. Ці заяви є частиною інформаційно-психологічної війни, спрямованої на дискредитацію України та створення викривленої реальності для російської аудиторії. Крім того, у такий спосіб вони мають на меті деморалізувати опонента.