Російські пропагандистські медіа поширюють матеріали, зняті у зайнятому російськими військами місті Суджа (Курська область), автором яких є так званий фінський журналіст Кості Хейсканен. У цих репортажах містяться безпідставні звинувачення щодо дій українських військових, зокрема твердження про нібито жорстокість ЗСУ до мирних жителів, великі втрати серед українських бійців та використання цивільного або російського військового одягу.

Про це повідомляє «Укрінформ».

Хейсканен, який прибув у Суджу разом із російськими окупантами, не надав жодних доказів своїх заяв. Він не є фінським журналістом, а виступає в ролі чергового пропагандиста Кремля, який розповсюджує вигідні Москві наративи.

Справжнє ім’я Хейсканена – Костянтин Лебедєв. Він родом із Ленінградської області РФ. Ім’я та образ «фінського журналіста» почав використовувати з 2004 року, активно з’являючись у російському медіапросторі з критикою Фінляндії та Заходу.

Під час війни Лебедєв неодноразово відвідував тимчасово окуповані території України, зокрема Маріуполь, де знімав репортажі, що відповідали кремлівській пропаганді.

Самозваний журналіст стверджує, що був членом Спілки журналістів Фінляндії. Насправді йдеться про організацію Toimittajaliitto, засновану проросійським діячем Йоханом Бакманом, яка керувалася безпосередньо з РФ.

З 2022 року Лебедєв видає себе за «власного кореспондента» фінського видання UMV-lehti (Uusi Mita Vittualehti, або «What the f*ck news»), заснованого у 2014 році в Іспанії Іллею Яницьким. Головний редактор цього ресурсу – російський пропагандист Янус Путконен, який пов’язаний із окупаційними адміністраціями Донецької та Луганської областей та керує проєктами, що фінансуються Кремлем.

У мережі також є фото Лебедєва поруч із головою окупаційної влади в Донецькій області Денисом Пушиліним, що ще раз підтверджує його зв’язки з окупаційними структурами.

У жовтні 2024 року Хейсканен дав інтерв’ю, в якому вкотре розкритикував Фінляндію, заявивши, що вона нібито не є демократичною державою.

Росія використовує пропагандистів для того щоб дискредитувати Сили оборони України та прикрити власні військові злочини проти мирного населення, в тому рахунку на російській території.

Російські пропагандисти поширюють неправдиву інформацію про те, що Україна нібито обіцяє «нагородити» американськими грін-картами тих військових, які у складі диверсійно-розвідувальних груп виведуть із Курської області «іноземних найманців». Зокрема, про такий «інсайт» йдеться в матеріалі російського державного пропагандистського медіаконгломерату «РИА Новости» із посиланням на слова «партизана» із Миколаєва. «Підпільник» також заявляв, що в оточенні Курської області буцімто опинилися близько 30 офіцерів з країн НАТО, які командували військами на місці, займалися збором даних розвідки, що надходять із супутників НАТО, та коригуванням ударів углиб Росії.

Збройні Сили України у цьому регіоні перебувають у прикордонній смузі і ніщо не заважає їм вийти на територію України. Жодної загрози оточення якоїсь їхньої частини немає. У Генштабі наголосили, що повідомлення про оточення українських військ ворожими силами «створюються росіянами заради політичних цілей і тиску на Україну й партнерів».

Президент України Володимир Зеленський заявив, що російські війська безуспішно намагаються оточити українські підрозділи в Курській області, але наразі оточення немає. Він вважає, що Кремль вдається до подібної риторики, щоб затягнути обговорення 30-денного припинення вогню, запропонованого США та Україною.

Аналітики ISW не знайшли підтверджень, які б свідчили про те, що російські війська оточили ЗСУ в Курській області. Наразі українські військові мають відкриті шляхи для відходу через міжнародний кордон, йдеться у їхньому звіті від 15 березня 2025 року.

«Грін-карта» - це посвідка на постійне проживання в Сполучених Штатах Америки, проміжний етап в отриманні американського громадянства.

Російські пропагандисти поширюють неправдиву інформацію про те, що українські військові нібито продають награбовані речі жителів Курської області на українських онлайн-платформах. Цей фейк спростували у Центрі протидії дезінформації РНБО України.

Росіяни поширюють скриншот одного з онлайн-сервісів, в якому продають «трофейні» прикраси, побутову техніку та інші речей, подаючи це як доказ мародерства. Як зазначають фактчекери,  пропагандисти беруть за основу справжні оголошення українців, які справді продають речі, та продукують свої фейки в рамках інформаційної кампанії з дискредитації Збройних Сил України.

Поширюючи подібні фейки, росіяни «віддзеркалюють» власні злочини. Навесні 2022 року у мережі з’явилися кадри з поштового відділення у Мозирі (Білорусь), звідки російські вояки відсилали додому речі, награбовані у Бучі, Ірпені, Бородянці та інших українських містах. Білоруські опозиційні журналісти роздобули і оприлюднили дані російських адресатів. «Трофеї» поїхали до Москви, Омська, Новосибірська, Чити, Біробіджану та інших міст в різних регіонах РФ. За даними СБУ, яким вдалося перехопити телефонні розмови, російські солдати, які перебували в Україні, отримували з дому «замовлення» на взуття, одяг та побутову техніку.

Росіяни мародерили не лише в Україні, а й на власних територіях. Приміром, у листопаді 2024 року колишній губернатор Курської області Роман Старовойт визнав, що російські військові грабували будинки в селах Глушковського району Курської області, кинуті місцевими жителями через бойові дії.

Мета подібних фейків – нав’язати хибний образ українських військових як мародерів, підірвати довіру в очах пересічних українців та міжнародних партнерів.

Росіяни поширюють інформацію, начебто міністр закордонних справ України Андрій Сибіга у інтерв'ю японському виданню NHK пригрозив продовженням військових операцій у Курській області, незважаючи на прохання президента США Дональда Трампа до російського лідера Володимира Путіна "пощадити" солдатів ЗСУ, які потрапили там в оточення. 

У перекладеній із японської на російську версії відповідей цитати Сибіги на питання про Курщину виглядає так, ніби Україна проводить воєнну операцію у Курській області, і буде проводити її у майбутньому.".

Однак Сибіга такого не казав. У інтерв'ю NHK йому поставили три питання про воєнну операцію на Курщині. Перше стосувалось оцінки Сибігою ситуації на Курщині. На що він відповів:

"У нас є офіційні коментарі наших головнокомандувачів, наприклад, генерала Сирського. Ми все ще проводимо, продовжуємо проводити нашу військову операцію в Курській області. Президент Зеленський вчора згадав, що в основному цілі цієї військової операції були досягнуті. Але ця операція все ще триває. Наші воїни мужньо виконують свою місію."

Друге питання було сформульоване як: "Були дискусії про те, що Курська область, яка належить Україні, є розмінною монетою на переговорах. Якщо Україна піде звідти, чи перестане вона бути такою?".

На нього міністр закордонних справ України відповів:

"Тим не менш, ця ситуація є важливим елементом, важливим фактором у наших можливих переговорах. Тому що, все ж таки, операція там триває."

Нарешті, третє питання було сформульоване як: "Чи існує ризик того, що Росія використає виведення військ з Курська як умову для припинення вогню?". Відповідь Сибіги на нього була:

"Розумієте, ми очікуємо, і світ очікує, що ми почуємо безумовне «так» від Росії щодо цієї пропозиції встановити тимчасове припинення вогню."

Вимоги скласти зброю усім українським військовослужбовцям, які беруть у воєнній операції на Курщині є частиною аргументації росіян, чому вони не можуть погодитись на зупинку вогню на місяць, яке тиждень перед тим запропонували росіянам представники делегацій України і США під час переговорів у місті Джидда, що у Саудівській Аравії. 

Російська пропаганда активно поширює інформацію про нібито нові «звірства Збройних сил України» на території Курської області. Зокрема, Міністерство оборони Росії заявило, що українські військові нібито «вбили майже всіх чоловіків» у селі Миколаєво-Дар'їне. Буцімто, ці твердження базуються на свідченнях евакуйованих мешканців цього населеного пункту.

Насправді, такі заяви є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Мета таких інформаційних вкидів — виправдати продовження війни проти України та представити Росію як жертву, а не агресора. 

Поширюючи подібні фейки, російська пропаганда продовжує поширювати міську легенду про «звірства Збройних Сил України» на Курщині. Через неї вона намагається посилити ненависть до України серед російського населення та відвернути увагу від власних воєнних злочинів. Українські Збройні сили суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права та не ведуть бойових дій проти цивільного населення. Подібні фейкові повідомлення є частиною інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України на міжнародній арені.

У російському інформаційному просторі регулярно з’являються вигадки про жорстокість українців, які нібито чинять «звірства» проти російських мирних мешканців. Одним із таких конспірологічних наративів стала історія, що ЗСУ влаштовують тортури та знущаються над цивільними у Курській області. Як і більшість подібних фейків, цей сюжет базується на вигадках, емоційній маніпуляції та брехні. Цей наратив можна класифікувати як конспірологічний, оскільки під час свого регулярного використання з моменту українського наступу на Курщину він не має жодного фактологічного підґрунтя та поступово набуває рис міської легенди. 

Міська легенда (англ. urban legend) — це сучасний фольклор, вигадана або сильно спотворена історія, яка поширюється в суспільстві як правдива. Вона може передаватися через чутки, статті, телепередачі чи соціальні мережі й часто викликає сильні емоції — страх, шок, обурення або здивування. Їх часто використовують конспірологи для створення нових або підсилення вже існуючих теорій змови. Основними ознаками міської легенди є анонімність джерела (зазвичай у легенді немає конкретних доказів, лише посилання на «одного знайомого» або «очевидців»), емоційна маніпуляція (такі історії часто містять більше шокуючих або містичних елементи у порівнянні з теоріями змови), видимість правдоподібності (навіть якщо розповідь вигадана, у ній можуть бути реальні місця, події чи люди, що створює ілюзію достовірності) та швидке поширення (такі історії легко передаються від людини до людини, особливо через соціальні мережі). Такі легенди також можуть мати моральний або повчальний підтекст – у деяких випадках через них застерігають від певних дій або пропагують конкретні переконання.  

У контексті пропаганди міські легенди часто використовуються для дискредитації ворога або створення паніки. Наприклад, історія про «звірства ЗСУ на Курщині» – це спроба поєднати фейкову інформацію та емоційну маніпуляцію, щоб створити «страшилку» про українських військових. Але ця теорія змови має одну особливість – її спростували навіть самі ж російські чиновники та пропагандисти. Зокрема, Тетяна Москалькова, уповноважена з прав людини у Росії, заявила, що росіяни, які повернулися з полону, розповідали, що українці не катували їх, а навпаки допомагали їжею. Російський військовий кореспондент Олександр Коц підтвердив слова Москалькової:  «Ми опитували людей, яких повернули з полону. Ніхто не розповідав про звірства ЗСУ. Навпаки – вони згадували, що українські військові приносили їм їжу, допомагали пораненим, а декого навіть відправляли до лікарень у Сумах».  

Росія систематично зображає українців як «карателів». Ще з 2014 року російська пропаганда поширює образ «жорстоких бандерівців», які катують полонених та мирних жителів. Спочатку російські телеграм-канали поширили історії про те, що українські військові нібито викрадають та катують російських цивільних, знущаються над ними та позбавляють їжі. Усе це супроводжувалося вигаданими свідченнями та емоційно забарвленими деталями. 

Теорії змови, які росіяни використовують у своїй пропаганді мають на меті викликати емоційний шок у суспільства. Вони також спираються на стереотипи, підсилюючи образ українців як «кровожерливих нацистів». Страшилки про «звірства ЗСУ» на Курщині ідеально вписується в цю схему. Це - частина російської гібридної війни, яка ведеться не тільки на полі бою, а й у медіапросторі. Росія використовує образ «жорстоких українців», щоб розпалювати ненависть у російському суспільстві та виправдовувати війну.  Росіянам нав’язують думку, що Україна – це екзистенційна загроза, яка несе їм смерть і руйнування. Натомість у той час, як ЗСУ звинувачують у вигаданих «звірствах», російська армія вчиняє реальні воєнні злочини на тимчасово окупованих територіях.  

Пропагандистські телеграм-канали поширюють інформацію, нібито відповідно до «100-денного плану Трампа» Збройні сили України повинні залишити Курщину до Великодня, а до 9 травня забезпечити мир. Вони стверджують, що ця інформація походить із українських медіа.

Насправді це не відповідає дійсності, про що повідомляють фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Керівник Офісу Президента Андрій Єрмак спростував цю інформацію, наголосивши: «Жодних "мирних планів" за "100 днів" у медіа НЕ існує в реальності. Під це маскують лише вкиди, які частіше за все легалізовують росіяни».

Крім того, під час розмови з журналістами у Білому домі президент США Трамп не озвучував жодних чітких термінів закінчення війни в Україні. Він лише зазначив: «Я не знаю, але президент Зеленський заявив, що хоче миру. Але для "танго" потрібні двоє, тому побачимо, що станеться».

Також Трамп дотримується принципу «мир через силу», що передбачає примус агресора до чесної дипломатії. Він підтвердив свою готовність до переговорів із Зеленським і Путіним щодо припинення війни: «Ми спілкуємося із Зеленським і незабаром поговоримо з президентом Путіним. Подивимося, як усе складеться», — заявив Трамп.

Російська пропаганда поширює цей фейк, аби створити в українському суспільстві хибні сподівання на швидке завершення війни на умовах, вигідних агресору. Окрім цього, такі вкиди спрямовані на розпалювання внутрішніх суперечок, провокуючи дискусії про необхідність поступок перед окупантом. Водночас вони мають на меті вплинути на міжнародну спільноту, зокрема західних партнерів України, намагаючись переконати їх у необхідності тиску на Київ для примусового укладення миру на російських умовах.

Російські пропагандисти заявляють у медіа, що ЗСУ нібито готують у Суджі «нову Бучу» та використовують цивільних як живий щит. Утім такі повідомлення є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на приховування воєнного злочину російських військових, а саме вбивства цивільної мешканки Росії під час авіаудару по інтернату в Суджі.

Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці стверджують, що в цьому випадку відповідальність за загибель людей лежить на російській владі, яка відмовляється організовувати гуманітарні «зелені коридори» для евакуації, натомість продовжує обстрілювати власних громадян за допомогою авіації та артилерії. Зі свого боку, українські військові суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права: вони надають цивільним доступ до питної води, їжі, медикаментів, засобів гігієни, а також забезпечують медичну допомогу. Тоді як під час окупації Бучанського району Київщини у 2022 році російські військові злочинці вбили щонайменше 1190 цивільних українців.

Пропагандисти поширюють подібні фейки з кількох причин, спрямованих на досягнення політичних, військових і психологічних цілей. Такі заяви відвертають увагу від воєнних злочинів, скоєних російською армією. Створення неправдивого меседжу про «провину» України дозволяє виправдати дії російських військових як нібито «захисників». Пропаганда формує у російських громадян хибну картину подій, виправдовуючи війну «захистом» від уявної загрози. Створення образу ворога, який нібито чинить злочини, зміцнює підтримку війни серед населення. За допомогою таких фейків росіяни також намагаються дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти, зображуючи її як порушника міжнародного права. Подібні заяви нерідко слугують інформаційним прикриттям для майбутніх провокацій або терактів, які планує здійснити російська сторона, але намагається звинуватити в цьому Україну.

Тимчасово виконуючий обов’язки губернатора Курської області Хінштейн заявив, що 22 грудня внаслідок ракетних ударів у Рильську постраждали 17 об’єктів культурної спадщини, звинувативши в цьому ЗСУ. «Нацистський режим намагається знищувати не тільки мирних жителів, а й нашу історичну, духовну пам’ять…», - стверджує чоловік. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що масштаби пошкоджень, про які каже Хінштейн, здаються мінімальними, а обставини їх появи залишаються непідтвердженими. На противагу цим заявам, Росія активно руйнує українську культурну спадщину. Станом на грудень 2024 року в Україні зафіксовано 1222 пошкоджених пам’ятки в 18 регіонах. У листопаді Росія завдала 43 нові удари по таких об’єктах, зокрема в Запорізькій, Одеській та Хмельницькій областях. У Харківській області було пошкоджено 322 таких об'єкти, у Київській області та місті Києві - 81. Останній найгучніший випадок — обстріл Миколаївського костелу в Києві 20 грудня. Україна наполягає на міжнародному розслідуванні цих актів культурного вандалізму, що є порушенням міжнародного права.

Росія поширює подібну дезінформацію з кількох причин. По-перше, у такий спосіб Росія намагається перевести фокус з руйнувань, які вона завдає українській культурній спадщині, на звинувачення України. Це допомагає створювати ілюзію моральної рівності між агресором і жертвою. Бездоказові звинувачення у пошкодженнях культурних об’єктів мають на меті підривати репутацію українських військових як у міжнародному середовищі, так і серед населення. Російська пропаганда апелює до емоцій, використовуючи теми культурної та духовної спадщини для мобілізації підтримки серед власного населення. Така дезінформація виправдовує агресивні дії Росії як «захист» її історичної і духовної спадщини. Агітпроп також хоче викликати у міжнародної спільноти такими повідомленнями сумніви щодо достовірності українських звинувачень у воєнних злочинах.

Пропагандисти просувають інформацію про вигадані «звірства» ЗСУ в Курській області. Зокрема, депутат Держдуми Росії Микола Іванов звинувачує українських військових у створенні «катівень у домах мирних жителів», спаленні сіл та знищенні соціальної інфраструктури. Особливу увагу пропагандисти звертають на «долю 45 дітей», яких начебто «вивезли в Україну для торгівлі органами», через що «на Заході впала ціна на донорські органи». Також заявляється про буцімто «викрадення худоби та зерна». 

Російський нардеп не надав жодних підтверджень своїх заяв, які можна перевірити незалежно. Схожі заяви російська пропаганда часто поширює для маніпуляцій без фактичної основи. Твердження про «зниження цін на донорські органи» є абсурдним та підсилює вже наявний меседж пропаганди про Україну як «центр чорної трансплантології». Система трансплантації органів має високі стандарти перевірки їх походження та міжнародного моніторингу.

Подібні вкиди спрямовані на відволікання уваги від дій Росії, зокрема її агресії проти України та злочинів у її рамках, скоєних російськими військовими. Ці заяви є частиною інформаційно-психологічної війни, спрямованої на дискредитацію України та створення викривленої реальності для російської аудиторії. Крім того, у такий спосіб вони мають на меті деморалізувати опонента. 

Російські пропагандистські телеграм-канали поширюють фото нібито з мітингу в Києві дружин і дітей українських військових, що беруть участь у Курській операції ЗСУ. На мітингу діти українських бійців нібито тримають плакати з гаслами «Сирський, де наш тато?» та «Сирський, поверни тата додому!». 

Насправді це ― фейк, пишуть у проєкті VoxCheck. Завдяки функції зворотного пошуку зображення від Google вдалося зʼясувати, що фото, які поширюють пропагандисти ― сфабриковані. На оригінальних фото напис на плакатах відрізняється. Там написані гасла «Для ЗСУ!» та «Купуйте іграшки на допомогу солдатам!». Одне фото зробили в квітні 2022 року в Одесі, інше — у вересні 2022 року в Києві. Тобто діти не мітингували проти операції ЗСУ в Курській області, а збирали кошти на підтримку українських бійців.

Раніше ми спростовували інформацію, що в Житомирі люди вийшли на протест проти Зеленського.

Російські та білоруські пропагандистські ресурси скоординовано поширюють у соцмережах інформацію, намагаючись представити ЗСУ як такі, що використовують тактику «живого щита» на Курщині. Ці звинувачення базуються на твердженнях неназваного російського військового без жодних підтверджень. А отже це - неправда. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Меседж про «живий щит» є типовою для російської армії, яка з 2014 року неодноразово прикривалася цивільними на окупованих територіях. Наприклад, у грудні 2023 року українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо використання українських полонених як «живого щита» в Запорізькій області. Це чергова спроба російської пропаганди перекласти провину за власні злочини на українську сторону.

Метою поширення дезінформації про нібито використання українськими військовими цивільних у Курській області як «живого щита» є дискредитація ЗСУ на міжнародній арені та посилення ворожнечі до України серед російського населення. Пропаганда прагне створити враження, що українські військові порушують міжнародні гуманітарні закони, що виправдовує агресивні дії Росії та її присутність в Україні. Такі заяви також намагаються перенести увагу з численних воєнних злочинів, скоєних російськими військами, звинувачуючи у подібних злочинах українську сторону.