Російська пропаганда дедалі активніше виходить за межі прямого заперечення фактів про війну в Україні й переходить до складніших форм інформаційного впливу, зокрема в сусідніх із Росією або в Центральній Європі країнах. Аналіз Ґвара Медіа показує, що в Чехії кремлівські наративи поступово стають частиною інформаційного простору, де вони не лише дискредитують Україну, а й намагаються розхитати внутрішню єдність самої Чеської Республіки.

На відміну від очевидних фейків про «програші армії» або вигадані «катастрофічні втрати», російські кампанії у Чехії будуються на багатошарових наративах. Вони спираються на реальні події або факти, а потім підміщують їхній зміст – так званим «дзеркальним методом», реальна допомога чи проблема подаються як її протилежність – «зрада» або як «економічного конкурента».

Одним із таких широко поширюваних наративів є твердження, нібито українці перепродують гуманітарну допомогу. Наприклад, у соцмережах з’явилися дописи, де показували оголошення про продаж генераторів і стверджували, ніби це ті самі пристрої, які Польща передала Україні як гуманітарну підтримку.

Однак фактчекери з’ясували, що оголошення з’явилося ще до офіційної передачі обладнання, а в продажу були моделі, які взагалі не входили до списку польських поставок. Це типовий прийом рф: експлуатувати реальні обставини (реальна потреба України в генераторах через постійні обстріли) і перетворюють їх на «доказ» неефективності допомоги.

Тож наратив про «Нецільове використання Україною західної допомоги» поширюється на різні сфери.

Ще один потужний наратив, що просувається в Чехії, пов’язаний із ідеологічними страхами — про нібито «поширення нацизму» в Україні. Такий меседж виправдовує критику військової підтримки Києва, бо начебто саме вона зміцнює радикальні та екстремістські елементи.

Як приклад пропаганда використовує фотографії людини з татуюванням свастики, видаючи його за українського солдата, хоча насправді це росіянин, який потрапив у полон і сам розповідав, що зробив татуювання до 2015 року. Використання подібних зображень має на меті пов’язати всю армію чи націю з екстремізмом, підмінюючи реальні факти загальною негативною емоцією.

В цьому випадку було використано підміну понять. Пропагандисти створюють маніпулятивну конструкцію, у якій один об’єкт навмисно підміняють іншим, аби через спотворений приклад сформувати негативне ставлення до всього явища загалом.

Фейкове фото однієї людини з радикальними татуюваннями – у цьому випадку росіянина, який зробив їх ще до 2015 року, – подають як «доказ» того, що таку ідеологію нібито поділяє вся Україна та її військові. Аудиторії нав’язують хибну логіку, якщо є один приклад, значить, «усі такі». У такий спосіб внутрішню проблему Росії – наявність радикалів у її армії – штучно переносять у чеський інфопростір як «українську».

Однак маніпуляції зі світлинами – не єдиний інструмент цього наративу. Паралельно застосовується прийом штучного протиставлення внутрішніх проблем країни та підтримки України. Показовим став кейс, що ширився в соцмережах у листопаді: дописи стверджували, нібито уряд Чехії спрямував кошти на відновлення українських лікарень замість допомоги власним громадянам, які постраждали від масштабних повеней. Така постановка питання навмисно створює враження вибору «або свої, або Україна», хоча в реальності фінансування здійснюється за різними бюджетними та міжнародними програмами й не є взаємовиключним. Усі чинники цього кейсу детально розібрало чеське видання Demagog.

Пропаганда штучно протиставляє «допомогу Україні» і «підтримку власних», аби викликати враження несправедливості та протестні настрої.

Окремим елементом маніпуляцій є меседжі щодо «надмірних пільг для українських біженців». Почати варто з тези, яка з’явилася практично одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну та стала однією з найпопулярніших у чеському інформаційному просторі: «Українські біженці отримують від Чехії більше підтримки, ніж її власні громадяни». У листопаді 2023 року понад 13 тисяч користувачів фейсбуку поширили допис (згодом видалений), у якому стверджувалося, що українці «де-факто отримуватимуть стільки ж, скільки й громадяни Чехії, але без необхідності платити за житло». Автор робив висновок, що допомога для біженців нібито «фактично вдвічі більша», а мати з трьома дітьми автоматично отримує 20 тисяч крон.

Як з’ясували фактчекери, цей текст циркулює в мережі ще з квітня 2022 року – приблизно через два місяці після початку повномасштабної війни. Тоді уряд Чехії запровадив тимчасову гуманітарну допомогу у розмірі 5000 крон на людину на місяць для громадян України, які рятувалися від війни. Йшлося про екстрений інструмент підтримки, який мав обмежений термін дії. Проте в соцмережах у 2023–2024 роках цей механізм подавали як актуальний і безстроковий. Отже, допис, поширений у січні 2024 року, ґрунтується на вже нині неіснуючій гуманітарній допомозі. Інший поширений меседж що нібито «Українці отримають чеські пенсії вже у 60 років». Цей кейс також з’явився ще у 2022 році, але знову набув популярності у 2024-му. У дописах використовували фото міністра праці та соціальних справ Маріана Юречки, прем’єр-міністра Петра Фіали та спікерки Палати депутатів Маркети Пекарової-Адамової. Автори постів заявляли, що поки чехам підвищують пенсійний вік до 68 років, українці нібито виходитимуть на пенсію у 60 (а жінки — у 55) і отримуватимуть виплати за рахунок чеських платників податків.

Тут застосовано метод «напівправди». Так, пенсійний вік в Україні справді нижчий за чеський. Однак це не означає автоматичного права на чеську пенсію. Як пояснювали чеські профільні органи, для отримання виплат необхідно досягти саме чеського пенсійного віку та мати щонайменше 30–35 років страхового стажу. Якщо частина стажу була набута в Україні, її потрібно офіційно підтвердити. Ба більше, Чехія виплачує лише ту частину пенсії, яка пропорційна стажу, здобутому на її території.

Ще один популярний наратив – «Українці скуповують усе житло в Чехії». У публічному просторі поширюється твердження, що саме біженці спричинили кризу оренди та зростання цін. Проте аналітика профільних видань показує: дефіцит житла існував у Чехії задовго до 2022 року. Більшість українців не купують квартири, а орендують їх – часто кількома родинами разом. Кількість придбаних ними квартир становить лише кілька тисяч по всій країні.

Усі ці приклади: виплати, пенсії, житло, ринок праці – складаються в цілісну картину. Наратив про «привілеї українців у Чехії» став одним із найефективніших інструментів російської дезінформації. Його сила не в складних конструкціях, а в базових емоціях – страху втратити власний добробут і відчуття несправедливості.

Комплексна мета цих кампаній не лише дискредитувати Україну, а й розхитати внутрішню стабільність самої Чехії та ширше тобто центральної Європи. Маніпуляції побудовані так, щоб викликати емоційну реакцію на повсякденні проблеми, посіяти недовіру до уряду і європейської солідарності, а також перетворити громадян України з жертв російської агресії на «економічних конкурентів» чи «загрозу».