Аналіз наративу про «український фашизм»
До дня Пам'яті та Перемоги 8 травня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки деконструював один із головних міфів російської пропаганди про «український фашизм». Росія маніпулює темою Другої світової війни та перетворює історію на зброю – завантажити повний тест дослідження можна за посиланням.
Російська пропаганда послідовно поширює міф про "український нацизм/фашизм", використовуючи його як виправдання агресії проти України. Ця ідеологічна зброя Кремля має давнє коріння, що сягає радянських часів 1960-70-х років, коли був сконструйований культ "Великої Вітчизняної війни".
За Путіна цей культ був реанімований з подвійною метою: виправдати диктатуру та роздмухати шовінізм через ідею, що Росія "врятувала світ від нацизму". Це потребувало масштабної фальсифікації історії, зокрема витіснення факту, що СРСР і Третій Райх були союзниками на початку Другої світової.
З початком агресії проти України наратив про "український фашизм" став ключовим у російській пропаганді: "Війна проти України – це продовження священної війни з фашизмом, яку Росія почала у 1941 році".

Цей наратив має кілька варіацій:
- Заперечення права України на існування, мовляв, після "перевороту на Майдані" вона стала "фашистською державою"
- Дискредитація керівництва України через звинувачення у "фашизмі" та "нацизмі"
- Виправдання збройного нападу тезою про нібито агресивні плани "нацистської України" щодо Криму, Донбасу та Росії
- Дискредитація ЗСУ через зображення захисників України "фашистами", особливо спрямована проти "Правого сектору" та "Азову"
- Поширення міфу, що Росія нібито "захищає" населення окупованих територій від "українського фашизму"
На тимчасово окупованих територіях відбувається активне впровадження "побєдобєсія" з антиукраїнським змістом як засобу ідеологічної індоктринації та зміни ідентичності місцевого населення.
Російська пропаганда швидко адаптується до змін на фронтах і в міжнародній політиці. Нещодавно з'явився новий термін "єврофашизм", спрямований проти держав Європи, які підтримують Україну. Проте інтенсивність інформаційних атак проти України залишається високою, що вимагає ефективної протидії.