Таку інформацію поширили у соціальних мережах, зокрема у проросійських телеграм-каналах. У повідомленнях ідеться, що нещодавно Україна «навідріз» відмовилася від створення захисної зони навколо захопленої російськими окупантами Запорізької атомної електростанції. Мовляв, Україна «не готова до реалізації ініціативи МАГАТЕ, яка запобігла б атаці з території електростанції». Це — неправда. 

Аналітики проєкту StopFake дослідили це й кейс та встановили, що українська сторона не робила таких заяв щодо Запорізької АЕС. Як пояснюють аналітики, Україна навпаки підтримує всі зусилля міжнародної спільноти щодо роззброєння захопленої Запорізької атомної станції, водночас Росія не припиняє терористичних дій на ЗАЕС, ігноруючи заяви країн Заходу. 

Саме Росія провокує можливість виникнення ядерної загрози через своє вторгнення в Україну, та зокрема через захоплення ядерних об’єктів. Обстріл ядерних наукових установок в українських дослідницьких інститутах, запуск ракет над ядерними об’єктами України —  ці дії російських окупантів порушують усі чинні конвенції про поводження з ядерними об’єктами. 

Поширюючи цей фейк, пропагандисти хочуть переконати, що Україна — агресор і вона здійснює так звані провокації на ЗАЕС. У такий спосіб автори повідомлень використовують тактику віддзеркалення, приписуючи свої дії опонентам. Оскільки залякування та «ядерний шантаж» — один зі способів російського агітпропу досягнути своїх цілей. 

Нагадаємо, раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що Україна буцімто зберігає зброю на території ЗАЕС та проаналізував маніпуляцію, у якій стверджували, що українське керівництво наклало санкції на Запорізьку АЕС.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що у Європі, зокрема в Іспанії, бояться «можливих ядерних загроз від України». Саме тому, за словами авторів, керівництво Іспанії запроваджує кампанію боротьби з поширенням зброї масового ураження, щоб убезпечити себе від «провокацій України».

Аналітики проєкту EU vs Disinfo звернули увагу на цей кейс та встановили, що це чергова конспірологічна теорія російської пропаганди, яка не має жодних доказів. Імовірно, як пояснюють аналітики, підґрунтям цієї конспірологічної тези стала нарада з національної безпеки Іспанії, яка відбулася в лютому. На нараді ухвалювали проєкт національної стратегії боротьби з поширенням зброї масового ураження. Як і зустріч, так і проєкт документа не мали жодного стосунку до України, оскільки обговорювалися лише заходи національної безпеки. Тим більше жодних заяв від високопосадовців Іспанії щодо так званого «захисту від України» не було. 

Поширюючи цей меседж, пропагандисти хочуть переконати, що Україна — агресорка й вона здійснює так звані провокації й тероризує європейців. У такий спосіб автори повідомлень використовують тактику віддзеркалення, приписуючи свої дії опонентам. Оскільки залякування та «ядерний шантаж» — один зі способів російського агітпропу досягнути своїх цілей. 

Нагадаємо, раніше «Детектор медіа» також спростовував фейк, у якому стверджувалося, що в Україну нібито завезли радіоактивні речовини для підготовки провокацій проти Росії.

У російських та проросійських телеграм-каналах почали поширювати цитати Рамзана Кадирова, що «диявольський режим України» воює проти «беззахисних», тож це можна вважати «війною без правил». Висловлювання Кадирова пов’язані з повідомленнями про нібито «українську ДРГ», яка нібито здійснила атаку на два села у Брянській області, взяла у заручники мирних росіян та обстріляла автомобіль. 

Версії події у Брянській області кілька разів уточнювались і щодо кількості жертв, і щодо місця перебування так званої ДРГ, і щодо мети їхнього перебування на території Росії. Попри те росіяни одразу ж без з’ясування обставин скористалися ситуацією та звинуватили Україну в тероризмі. Мовляв, українські військові вчиняють злочини проти мирних росіян. Українська влада назвала ці заяви провокацією та заперечила причетність України до подій у Брянській області. Зрештою, відповідальність взяли на себе представники «Російського добровольчого корпусу», які назвали події спробою показати, що в Росії теж є вільні люди, готові боротися проти режиму Путіна. 

У такий спосіб Росія використовує тактику віддзеркалення та перекладає на Україну відповідальність за будь-що. Мовляв, Росія не атакує першою, а «завдає ударів у відповідь». Насправді ж Росія — держава-агресор, яка розпочала війну проти України та вчиняє на території України воєнні злочини, зокрема проти дітей.

У проросійських телеграм-каналах та соціальних мережах поширюють інформацію, що в Україні нібито формують «каральні штрафні підрозділи» з людей, яких засудили за дезертирство, зґвалтування та вбивство. Мовляв, МВС України заборонило їм використовувати «бойовий клич» «Слава Україні», оскільки цим вони дискредитують українську армію. Нібито щоб використовувати це вітання спершу слід «спокутувати провину» на полі бою. У дописах також додають, що гвардійці замість «Слава Україні» найчастіше вважають за краще використовувати російську лайку чи гасло «Смерть ворогам!». Це — фейк.

В Україні немає так званих «каральних штрафних підрозділів». Ув’язнені справді беруть участь у бойових діях, однак здебільшого це стосується колишніх військових. Перед тим, як відрядити ув’язненого на фронт, до уваги беруть його бойовий досвід, заслуги перед державою та щире каяття. Однак, це поодинокі випадки, на відміну від масової мобілізації ув’язнених до лав російської армії.

У жовтні 2018 року Верховна Рада затвердила військове вітання «Слава Україні! — Героям Слава!» як офіційне вітання українського війська та Національної поліції України. Однак, немає жодних підтверджень, що МВС України заборонило будь-кому використовувати це вітання, зазначають Фактчекери VoxCheck. Немає підтвердження і того, що гвардійці замість вітання вживають російську лайку чи гасло «Смерть ворогам!». Насправді вираз «Смерть ворогам!» є частиною гасла «Слава нації! — Смерть ворогам!», яке вважають продовженням вітання «Слава Україні! — Героям Слава!».

У такий спосіб пропагандисти підживлюють наратив про нацизм в Україні. Мовляв, українців ділять на гідних та негідних вживати ті чи інші гасла. Також російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення, щоб наголосити, що в українському війську теж служать колишні злочинці.

Таку інформацію поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях ідеться, що Захід провокує Білорусь на війну. Мовляв, у керівників країн Заходу є чіткий секретний план, який розкрила нещодавно російська розвідка. Водночас автори повідомлень додають, що Росія ніколи не залучала Білорусь до війни, адже вони країни-побратими. 

Аналітики проєкту EU vs Disinfo звернули увагу на кейс та визначили, що жодних «секретних» планів у країн Заходу немає, оскільки керівники країн абсолютно не зацікавлені в ескалації війни. Аналітики впевнені, що це вкид та чергова конспірологічна теорія від російської пропаганди. В умовах російської агресивної війни проти України європейські країни змушені зміцнювати свої кордони, нарощувати обороноздатність армій, щоб протистояти будь-якій зовнішній агресії. Відтак, безпека України — означає безпека країн Європи. 

Водночас Росія намагається переконати, що Білорусь не є співучасником війни, хоча це не так. Білорусь слугує плацдармом для російських військ, ракет і авіації як до, так і після того, як Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну. У американському інституті вивчення війни кажуть, що це Росія намагається «тиснути на Білорусь, аби вона офіційно підтримала Росію у війні». Тобто агресором виступає Росія, проте аж ніяк не країни Заходу. Щобільше, самопроголошений президент Білорусі Лукашенко визнав участь Білорусі у війні Росії проти України.

Пропагандисти систематично дискредитують Захід та інших міжнародних партнерів України й звинувачують їх у розв’язанні й затягуванні війни. Мовляв, ескалації війни хоче Захід, а Росія захищається. У такий спосіб пропагандисти використовують тактику віддзеркалення, приписуючи свої дії опонентам.

Звинувачений у державній зраді колишній народний депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук дав перше після повномасштабного вторгнення інтерв’ю. Точніше, долучився скайпом до шоу на білоруському державному каналі СТВ. Спілкувалася з Медведчуком знайома йому ведуча Надія Сасс — колишня журналістка його ж телеканалів, яка у 2020 році балотувалася до Дніпропетровської облради від «ОПЗЖ». 

У своїй промові Медведчук сказав, що повертається у велику гру, запускає новий політпроєкт «Другая Украина» і намагатиметься «демонополізувати право президента Зеленського представляти Україну на міжнародному рівні». «Детектор медіа» зібрав п’ять ключових тез з виступу Медведчука. Всі вони співзвучні з риторикою російської пропаганди, яка впродовж року великої війни поширює десятки дезінформаційних меседжів на різні аудиторії. 

1. Україна постійно провалювала мирні переговори, намагалася «здихатися» Донбасу.

Тут Медведчук вдається до класичного прийому віддзеркалення — тактика, яка полягає у висуванні Україні та Заходу звинувачень, які ті колись висловили Росії. Типове намагання перевернути все з ніг на голову й зробити жертву агресії винною у нападі. Ця мантра роками лунала в ефірах каналів Медведчука. Зокрема, аудиторію переконували, що Україна «бомбить Донбас», і що вона сама не хоче реінтеграції цієї території, бо, мовляв, без цього регіону Україна голосує так, як потрібно владі. За словами Медведчука, саме його участь потрібна у перемовинах для досягнення миру між двома країнами. Попри це, він знімає із себе відповідальність за нібито провалені Мінські угоди, адже був лише посередником і не впливав на виконання. Насправді ж будь-які мирні домовленості із Росією не працюють не через провину України, а саме через те, що їх порушує Росія.

2. Захід був зацікавлений в дестабілізації ситуації біля кордонів Росії. Захід не тиснув на Київ, щоб той виконував Мінські угоди.

Ця теза має на меті зняти будь-які звинувачення з Росії за розв’язування війни на сході України та перекинути вину на ефемерний «Захід». На думку Медведчука, це не російська армія дестабілізує ситуацію на Сході України, а «Захід» дестабілізує ситуацію біля кордонів Росії, щоб завдати їй шкоди. Це типове для Росії звинувачення в бік України й держав Заходу. У такий спосіб російські пропагандисти намагаються виправдати війну, яку розв'язала саме Росія. Мовляв, мирні домовленості не виконувалися із провини України й країн Заходу, і якби Росія не втрутилася й не розпочала війну, все було б ще гірше. 

3. Україна — failed state, бо втратила суверенітет, незалежність і демократію.

Це один із поширених наративів щодо України, який спродукувала російська пропаганда. Пропагандисти регулярно підживлюють його меседжами, що Україна — не справжня держава, бо не має своєї історії й культури; що Україну створив Ленін; що українська влада не змогла побудувати нормальну систему; що в Україні поширена корупція тощо. Поширюючи такі меседжі, Росія також виправдовує себе й прагне створити видимість, що те, що війна, яка триває на території України, є виправданою. Мовляв, Росія бореться за землі, які завжди їй належали. Проте у держави, що не відбулася, розосереджені базові владні функції та атрофована здатність виконувати колективні рішення. Натомість Україна впродовж останнього року ефективно протистоїть агресору й поступово звільняє окуповані території. До слова, на фоні ескалації, все більше політологів говорять про Росію як failed state.

4. Україна недооцінила Білорусь і не подякувала Лукашенку за сприяння в мирному врегулюванні питання Донбасу.

Мовляв, Україна не оцінила зусилля Лукашенка з надання майданчика для діалогу між Україною і Росією. Насправді Білорусь не підтримує Україну в умовах війни з Росією. Навпаки — самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко визнав, що Білорусь бере участь у війні на боці Росії й неодноразово тиражував російські пропагандистські меседжі, що саме Україна є агресором. Були тези й, що Україна нібито готувала напад на Білорусь. Так Лукашенко намагається виправдати свою підтримку Росії й те, що Білорусь фактично стала плацдармом для російської армії. Зокрема, частину російських ракет, які влучають в українські міста й села, запускають саме з території Білорусі. Саме тому ставлення до Білорусі й її самопроголошеного лідера в Україні є неоднозначним.

Проте через такі меседжі створюється видимість, що саме Україна не готова йти на перемовини з Росією, адже не оцінила зусилля Лукашенка в організації майданчика для цього. Однак українська влада не один раз наголошувала, що не готова домовлятися з Росією на її умовах, які передбачають анексію окупованих територій й нейтральний статус. 

5. Ексдепутати «ОПЗЖ», які втекли до Росії, запускають політичний проєкт «Другая Украина», щоб не президент Зеленський представляв Україну за кордоном, а Медведчук.

На думку Віктора Медведчука, є мільйони українців, які хочуть дружби з Росією (згідно з результатами соцопитування, зараз лише 3% українців ставляться до росіян позитивно). Саме їхні інтереси він і готовий представляти зі своєю командою. Назва нової політичної сили «Другая Украина» викликає асоціації з політпроєктом російського націонал-більшовика Едуарда Лимонова «Другая Россия». Організація була в опозиції до Путіна, за що і визнана екстремістською. До того ж, у цій назві закладено ідею розколу та поділу України та українців на сорти — втім, «це ж було вже». Наприклад, саме російська пропаганда ділила українців на російськомовних і україномовних, на західняків й східняків тощо. Сам Віктор Медведчук позбавлений українського громадянства й наразі перебуває в Росії. Тобто він не може очолювати жодну політичну організацію в Україні. Тому йдеться, ймовірно, про створення саме російської організації зі словом «Україна» в назві.  

Місяць тому Медведчук уже чинив спроби сигналізувати про свої політичні амбіції — у російському медіа «Известия» опублікував статтю про нібито «анатомію» сучасного воєнного протистояння України та Росії, а також про роль Заходу у цій війні. Детально ми її розбирали тут.

Віддзеркалення — типова для російської пропаганди тактика, яку використовують зокрема для відвернення уваги. Пропагандисти висувають щодо України/США/ЄС/«колективного Заходу» такі ж звинувачення, як висувають до Росії. Тобто віддзеркалюють вчинки опонента. При цьому російський агітпроп використовує як реальні, так і вигадані приводи для обвинувачення.

Прикладом застосування тактики віддзеркалення є звинувачення української влади в брехні українцям, що в ЗСУ немає втрат. Насправді вираз «потерь в вооруженных силах России нет» від початку великої війни став мемом. Саме Росія довгий час не визнавала своїх втрат, а згодом значно їх применшувала. Натомість українська влада ніколи не заперечувала втрат, ба більше — постійно наголошує на тій ціні, яку щодня платить Україна, хоча й не озвучує чітко кількість загиблих.

До тактики віддзеркалення росіяни вдавалися і для приховування воєнних злочинів російської армії. Після звільнення Київщини стало відомо про звірства російської армії на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, про воєнні злочини росіян у Бучі писали як українські, так і світові медіа. Росія ці звинувачення заперечувала, називала постановкою та провокацією української влади. Далі під час контрнаступу ЗСУ росіяни почали поширювати меседжі, що Україна готується до «Бучі-2» на харківському напрямку та «нової Бучі» на Херсонщині. Після оприлюднення інформації про численні сексуальні злочини російських військових на тимчасово окупованих територіях агітпроп почав звинувачувати військовослужбовців ЗСУ у таких самих злочинах, проте жодних доказів не надав.

Основна мета тактики віддзеркалення — відвернути увагу від предмета обговорення чи змінити напрям дискусії. В англомовних джерелах її називають Whataboutism, як похідне поняття від виразу «what about» — «як щодо».

Російські медіа та  проросійські ресурси поширюють інформацію, що нібито Туреччина постачає Україні касетні бомби часів холодної війни. Першоджерелом повідомлень є стаття в американському виданні Foreign Policy. Її автори посилаються на анонімні джерела нібито серед офіційних осіб США та ЄС. Це — фейк.

Повідомлення спростував посол України в Туреччині Василь Боднар. Він зазначив, що інформацію про постачання касетних бомб поширюють навмисно, щоб підірвати українсько-турецькі відносини та створити негативний імідж України та Туреччини у світі. Як пише StopFake, матеріал Foreign Policy «Туреччина відправляє в Україну касетні бомби часів холодної війни» містить оціночні судження без конкретних доказів, наданих свідками чи учасниками такого постачання.

За даними міжнародної групи боротьби з використанням касетних снарядів Cluster Munition Coalition, у 2022 році російська армія сотні разів використала їх у десяти з 24 регіонів України. При цьому могли постраждати понад 600 мирних мешканців. У такий спосіб російська пропаганда викристовує тактику віддзеркалення та намагається приховати власні злочини. 

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали. Мовляв, цензура стала основним інструментом влади для замовчування корупції, злочинних наказів чи помилок командування. Нібито ситуація з обстрілами яскраво це продемонструвала — українська влада «радіє» обстрілу Макіївки, а про Дружківку мовчить.

Російська пропаганда намагається у такий спосіб відвернути увагу від втрат російської армії внаслідок удару по Макіївці. Також меседж про «помсту Україні за Макіївку» намагаються підкріпити непідтвердженими повідомленнями про чисельні втрати ЗСУ внаслідок влучання по льодовій арені в Дружківці. За офіційними даними, внаслідок цього удару загинула одна особа та одна поранена.

Агітпроп  звинувачує Україну в приховуванні інформації, застосувавши тактику віддзеркалення, хоча замовчування інформації властиве саме Росії. Раніше аналогічно агітпроп поширював меседж, що українська влада бреше українцям, що в ЗСУ немає втрат.

Такі повідомлення поширюють проросійські телеграм-канали як реакцію на перший закордонний візит президента України від початку великої війни. Меседжі про те, що «Україна шантажує Захід для отримання зброї й іншої допомоги», є частиною російських дезінформаційних наративів. 

Насправді кремлівські медіа систематично розповідають росіянам про можливі удари по Європі, зокрема по столицях Франції, Німеччини, Великої Британії, Польщі. Нещодавно пропагандисти у відеоролику намагались залякати й безпосередньо США ударами «Сарматів». Тож риторика про «удари по союзниках» притаманна саме агітпропу. 

Пропагандисти вирвали з контексту слова з виступу Володимира Зеленського у Конгресі США та додали їм дещо іншого контексту. У такий спосіб агітпроп використовує тактику віддзеркалення для просування своїх меседжів. 

Детальніше про дезінформацію щодо візиту президента України до США.

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали. За словами одного з пропагандистів, нібито кількість дезертирів у Збройних силах України зросла після заяви голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн про втрати українських військ. Це не відповідає дійсності, повідомили у Центрі протидії дезінформації при Раді національної безпеки і оборони України.

Поширюючи цей фейк, російська пропаганда застосовує тактику віддзеркалення. За даними британської розвідки, саме Росія створює «загороджувальні загони» для відлову дезертирів серед власних солдатів, які тікають через низький моральний дух і небажання воювати.

Російські пропагандисти регулярно роблять вкидання про кількість загиблих українських військовослужбовців і низький моральний дух української армії. Це один з їхніх способів деморалізувати українців і емоційно тиснути на родини українських воїнів. Нещодавно пропагандисти вкотре запустили меседж, нібито українська влада бреше українцям, що в ЗСУ немає втрат.

Такі меседжі поширюють проросійські телеграм-канали. Мовляв, не лише українська влада, а й західні політики знають правду про «шокові» втрати української армії. Однак, від українців цю правду приховують. Мовляв, Урсула фон дер Ляєн промовилася про втрати, але відео виступу одразу ж скоректували.

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення. Насправді вираз «потерь в вооруженных силах России нет» від початку великої війни став мемом. Саме Росія довгий час не визнавала своїх втрат, а згодом значно їх применшувала. Натомість українська влада ніколи не заперечувала втрат, ба більше — наголошує на тій ціні, яку щодня платить Україна, хоча й не озвучує чітко кількість загиблих.

Російські пропагандисти не вперше намагаються деморалізувати українців, говорячи про кількість загиблих українських військовослужбовців. У такий спосіб вони намагаються також емоційно тиснути на родини українських воїнів.

У програмі російського пропагандиста Армена Гаспаряна колишній депутат Верховної Ради Володимир Олійник розповідав про те, що «губернатор Миколаївщини Віталій Кім» начебто віддав наказ про обхід квартир мешканців області аби перевірити наявність «російських телефонних номерів» для виявлення сепаратистів серед українців. Це, наголосив Олійник – частина заходів «по залякуванні населення», а Україна за останні «8 років перетворилася на концтабір» для незгодних.

Ані Віталій Кім, який є головою обласної державної адміністрації, ані решта представників ОДА не можуть наказати комусь «пошук сепаратистів» - це відповідальність СБУ, яка теж не може влаштувати «поквартирний обхід» жителів Миколаївщини. Окрім того, зараз, під час війни, сепаратистів не існує. Є або зрадники держави, або колабораціоністи, або посібники окупантів. До речі, сам Гаспарян підозрюється Україною в закликах до геноциду та поваленні державного устрою, а Олійник – у державній зраді.

Насправді обхід квартир нещодавно відбувався в окупованих частинах України під час так званих референдумів, коли людей з пластмасовими коробками супроводжували озброєні військові – і дивилися, куди ставили галочку мешканці окупованих міст. Також незаконне вилучення телефоні та інших електронних пристроїв – повсякденна реальність для українців, які опинилися у фільтраційних таборах, що створили росіяни для людей з окупованих міст чи тих, хто з них намагається виїхати в Росію під час бойових дій. Також саме в Росії систематично переслідують людей, які не згодні з владою, і бояться висловлюватися про це публічно. Російська пропаганда регулярно використовує прийом віддзеркалення — обвинувачує інших в тому, в чому насправді винна сама Росія.

Кремлівські медіа поширюють «факти» та «оцінки місцевої влади» щодо «завданих збитків». Так званий «голова адміністрації Запорізької області» Євген Балицький розповів, що нібито ЗСУ орієнтовані на знищення цивільної інфраструктури в області. Також Балицький представив «замахи» на колаборантів як «замахи на представників місцевої влади» і «теракти».

Насправді Росія, а не Україна здійснює обстріл цивільної інфраструктури по всій території України, знищуючи об’єкти, що не мають ніякого стосунку до армії. Російська армія обстрілює автобусні зупинки, церкви, театри, поліклініки та інші об’єкти цивільної інфраструктури в Україні, вбиваючи сотні мирних українців. За даними Міністерства внутрішніх справ України, на 1 атакований Росією військовий об’єкт припадають 73 атаковані цивільні об’єкти. Водночас ЗСУ завдає точкових ударів по критично важливих об’єктах окупантів. Як пише StopFake, найліпше спростовує «терор» проти мирного населення з боку ЗСУ те, що після деокупації та відходу російських військ на цих територіях відновлюється мирне життя.

Про атаки Росії на цивільну інфраструктуру в Україні постійно повідомляють американський аналітичний центр Інститут вивчення війни (ISW) та провідні західні видання — DW, New York Times, The Guardian, Associated Press й інші.

Російська пропаганда постійно застосовує тактику віддзеркалення та звинувачує Україну у тих злочинах, які вчинила російська армія. Раніше росіяни просували меседж про те, що нібито Україна — держава-терорист; нібито українські військові обстріляли американськими ракетами «Хімарс» колонію в Оленівці, де утримуються українські полонені з «Азовсталі»; українська зенітна ракета потрапила у житловий будинок у «Дніпропетровську» (не в Дніпрі); українська влада створює псевдодокази провини Росії в загибелі людей тощо.