Російські пропагандисти постійно намагаються презентувати українців як терористів, а український уряд — як «хунту», що «захопила владу» в державі. З цією метою вони вживають формулювання «УГІЛ» («УДІЛ» — «Українська Держава Івано-Франківська і Львова»), найчастіше як абревіатуру. Воно є синонімом до поняття «київський режим», про використання якого ми розповідали раніше. За допомогою таких формулювань росіяни намагаються подати Україну як терористичне угруповання. 

Формулювання «УГІЛ» («УДІЛ») показує необізнаність пропагандистів у тонкощах геополітичних процесів на Близькому Сході. Вони намагалися спародіювати абревіатуру терористичного угруповання «ІДІЛ», яке розшифровується як «Ісламська держава Іраку та Леванту». Однак вона погано підходить для перенесення на український контекст. «ІДІЛ» не мала уряду як такого, а керувалася бойовиками без централізованої політичної та управлінської структури. Бойовики значно обмежували права людей та впроваджували релігійний культ і займалися терактами, викраденнями, убивствами і стратами. 

Використовуючи такі фрази, пропагандисти хочуть знецінити українську державність та перекласти відповідальність за дії росіян на жертву їхньої агресії. «Детектор медіа» раніше писав про тактику whataboutism, де і використовують такі формулювання. Пропагандисти на звинувачення в тероризмі відповідають, що українці живуть в «УДІЛ», і називають Президента України Володимира Зеленського «головою терористичного угруповання». Фактично, в такий спосіб вони відходять від суті питання та хочуть уникнути відповідальності.

У попередніх текстах цієї рубрики ми розповідали про різні види «світового уряду», у які вірять прихильники теорій змов. Наприклад, про ілюмінатів, «Папу Римського — антихриста» або «світову єврейську змову». Цього разу настав час звернутися до, мабуть, найдивнішої конспірологічної теорії в цій групі. У більш ніж 47 країнах є люди, які вважають, що світом керують рептилоїди. Мовляв, найбільш впливові люди цього світу (політики, попзірки тощо) насправді є рептиліями, що вміють перетворюватись на людей. Зокрема, прихильники цієї теорії як одне з підтверджень існування рептилоїдів надають відео, де співак Джастін Бібер нібито набуває рептилячої подоби, хоча тут ідеться про цифрове спотворення зображення. Під час публікації одного з відео з ним кілька кадрів просто невдало стиснулись, через що кліпання Джастіна Бібера виглядало так, ніби в нього є кілька шарів повік.

Теорію змови про існування та правління рептилоїдів популяризував британський конспіролог Девід Айкі, який у 1999 році видав книгу «Найбільша таємниця». Айкі стверджував, начебто родини американських політиків Бушів, бізнесменів Ротшильдів та президент США Барак Обама є рептиліями. «Причетність» американських президентів до цієї групи стала темою конспірологічних і гумористичних відео. Іноді політиків можуть одночасно вважати як ілюмінатами, так і рептилоїдами, які непублічно впливають на економіку, політику і маніпулюють результатами виборів. Подібні теорії мають на меті показати, що від звичайних людей нічого не залежить, а все, що відбувається у світі, — це план «світових правителів».

Російські пропагандисти використовують історії про рептилоїдів у поєднанні з іншими теоріями змови. Найчастіше їх переплітають з антисемітськими меседжами. Зокрема, російську агресію проти України вони називають планом рептилоїдів, а Президента України Володимира Зеленського — одним із рептилоїдів. Механізм демонізації у застосуванні теорії змови про рептилоїдів у цьому випадку схожий на практику «розлюднення» євреїв до Другої світової війни. Тоді євреям навмисно надавали «нелюдських» ознак і демонізували як тих, хто начебто плете інтриги проти представників інших народів. Таким чином пропагандисти й расисти намагались «довести» ворожість цього народу іншим. У випадку війни Росії проти України російські пропагандисти копіюють на рептилоїдів набір антисемітських меседжів, до якого додають тезу, що «ми не знаємо, хто керує нами, а за війною стоїть багато сторін». Це допомагає Росії знімати із себе і перекладати на інших відповідальність за військову агресію та інші воєнні злочини.

Анонімні користувачі, що поширюють проросійську риторику у грузинському сегменті соцмереж, стверджують, що «ніхто не звільнив російського посла в Україні» і що він нібито «ще працює у Києві». Ці повідомлення є реакцією на рішення МЗС України відправити посла Грузії до Тбілісі для додаткових консультацій щодо стану здоров‘я Михеіла Саакашвілі. Проте інформація про російського посла є недостовірною.

На дописи звернули увагу в грузинському проєкті MythDetector. Вони наголошують, що Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією 24 лютого 2022 року через російську агресію проти України. Однак українська влада не розривала консульських відносин з Росією задля захисту прав громадян України, зокрема українських політв'язнів, що й далі перебувають у Росії. Крім цього, 20 квітня 2023 року мер Києва Віталій Кличко розірвав угоду з Посольством Росії щодо оренди землі та надіслав запит до Кабміну щодо повернення земель посольства в українську власність. 

Аналітики проєкту також зазначають, що Росія не мала повноцінного посла в Україні з 2016 року, оскільки з того часу цю функцію виконували тимчасово призначені особи. До середини лютого 2022 року тимчасовим повіреним був Олександр Лукашик. Після розірвання дипвідносин очолює посольство Володимир Жеглов, однак за офіційною посадою він є радником посла. Хоч у серпні 2022 року йому було вручено вірчі грамоти президентом Росії Володимиром Путіним, через розрив дипвідносин Україна не визнає його в якості посла. 

Поширюючи таку дезінформацію, її автори хочуть дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Грузії, викликати скепсис щодо послідовності дій української влади та поглибити кризу відносин між Грузією та Україною. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається, нібито в українській армії не служать представники ЛГБТКІплюс-спільноти, адже українське керівництво просто вдає, що підтримує так звані «західні цінності» щодо ЛГБТКІ. Мовляв, це все спроби Заходу затягнути Україну в «ЛГБТКІ-пастку». Автори кажуть, що Україна з неї не вибереться. 

Така теза безпідставна. В українській армії служать особи з гомосексуальною орієнтацією. У 2018 році в Україні створили об’єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права». Засновником цієї організації є тодішній доброволець батальйону «Донбас», а нині боєць 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Пилипенко, який першим зробив камінаут як ветеран-учасник бойових дій. В організації кажуть, що вона налічує 300 ЛГБТКІплюс-військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. 

Водночас в Україні всіляко підтримують ЛГБТКІплюс-спільноту, зокрема зареєструвавши законопроєкт про реєстровані партнерства. Згідно з ним люди будь-якої статі можуть зареєструвати стосунки, тобто партнери набувають статусу близьких родичів.

Пропагандисти в російських медіа поширюють дезінформацію на основі  інтервʼю головнокомандувача ЗСУ для The Washington Post. Зокрема, вони стверджують, що  Валерій Залужний нібито звинувачує західних партнерів у перетворенні контрнаступу на «клоунаду». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що насправді Залужний нічого не говорив про «клоунаду». Натомість, коментуючи просування українського контрнаступу, він наголосив, що незважаючи на відсутність у ЗСУ низки необхідних типів озброєння, українська армія «щодня просувається вперед, навіть якщо це всього лише 500 метрів». Тому його «дратують» заяви про те, що український контрнаступ просувається «повільніше, ніж очікувалось».

У такий спосіб пропагандисти хочуть дискредитувати Збройні сили України і створити хибне враження перемоги Росії на полі бою. Крім того, вони хочуть показати Україну та її владу невдячними за допомогу західних партнерів. 

Пропагандисти в російських медіа поширюють інформацію, буцімто Міноборони України визнало, що російська армія «просунулась у багатьох напрямках». Мовляв, таку заяву зробила заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що пропагандисти створили фейк на основі нещодавнього допису Маляр у своєму телеграм-каналі. Хоч вона і згадала про наступ росіян на Авдіївському, Маріїнському, Лиманському та Сватівському напрямках, але нічого не писала про «успіхи» російської армії чи про те, що росіяни «займають нові території». Єдине оцінне судження, наявне в дописі, — це фраза «ситуація доволі складна». Навпаки, Маляр стверджує, що українські війська просуваються на кількох напрямках. 

У такий спосіб пропагандисти хочуть дискредитувати українське Міністерство оборони та викликати в українців паніку. Мовляв, росіяни вже перемагають і навіть високопосадовці це визнають. 

Російські пропагандисти намагаються завуалювати в медіапросторі жорстокість дій своїх військових, особливо щодо цивільних. Справжні визначення можуть дистанціювати росіян від своєї армії. Тому вони вдаються до терміна «силові дії». 

У такий спосіб агітпроп зазвичай описує злочини проти цивільних, наприклад, атаки на лікарні, школи та інші обʼєкти цивільної інфраструктури. Пропагандисти найчастіше виправдовують це «перебуванням українських військових» у цих місцях або тим, що українська армія нібито «використовує цивільних як живий щит», до чого часто вдаються якраз росіяни.

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається підтримати меседж, що вона нібито не чіпає цивільних, а отже — не порушує міжнародного права. Крім того, у такий спосіб вона також хоче перекласти відповідальність за агресію на жертву агресії та виправдати себе, вдаючись до знелюднення українських цивільних осіб. Мовляв, «силові дії» мусили застосовувати до тих, хто займався нацизмом. Однак досвід показує, що росіяни подібні та зазвичай безпідставні звинувачення використовують як інструмент для знущання з українців, чим регулярно порушують міжнародне право. 

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито новини про необхідність чоловікам в Івано-Франківську та Києві прийти до військкомату впродовж 10 діб, якщо вони не отримували особистих повісток, є підтвердженням «величезних втрат» ЗСУ. Автори таких дописів додають, що Україна робить це «задля членства в НАТО», коли в народі «зростає спротив щодо режиму». Це — маніпуляція.

На неї звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони стверджують, що в Україні триває загальна мобілізація через воєнний стан. Поява наказів окремих територіальних Центрів комплектації (ТЦК) не є чимось новим, а слугує для повторного сповіщення військовозобовʼязаних. В Івано-Франківську пояснили, що подібний наказ надається в разі продовження воєнного стану. Як і раніше, мобілізації підлягають військовозобовʼязані українці віком від 18 до 60 років, які не мають відстрочки. 

Поширюючи такі маніпуляції, пропагандисти спотворюють реальність та намагаються викликати недовіру українців до влади. Крім того, вони хочуть підняти паніку та переконати всіх у тому, що Росія перемагає на полі бою. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, буцімто ексголова розвідки Естонії визнав, що контрнаступ ЗСУ «обернеться провалом» через ефективну оборону російської армії та її перевагу в повітрі. Автори посилаються на інтерв’ю Райнера Сакса естонському телебаченню. Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери Центру протидії дезінформації при РНБО, які визначили, що такого ексочільник естонської розвідки не казав. Під час прямого етеру Райнера Сакса запросили як експерта, щоб той прокоментував ситуацію з українським контрнаступом. Він заявив, що росіяни мають перевагу в повітрі, однак вони не наважуються підходити дуже близько до фронту. Тобто експерт оцінив бойову здатність Росії. Проте не говорив, що за таким сценарієм контрнаступ приречений. Пропагандисти спотворили контекст інтерв’ю. 

Поширюючи такі маніпуляції, автори прагнуть деморалізувати українців, використовуючи при цьому постаті міжнародних експертів. Нібито вони самі не впевнені в перемозі України. У такий спосіб пропагандисти видають бажане за дійсне.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Олексій Резніков заявив, нібито чогось значного від контрнаступу ЗСУ «очікувати не варто». Автори дописували, що високопосадовець упевнений в здатності росіян відбити атаку і навіть не зміг відповісти про точну кількість знищеної техніки. Мовляв, щодо техніки він відповів «неоднозначно». Вони посилаються на інтерв'ю виданню «Настоящее время». Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які встановили, що Резніков не робив таких заяв в інтерв’ю виданню «Настоящее время», а лише говорив про те, що цей контрнаступ не буде блискавичною кампанією на кшталт Херсонської та Харківської, і що українські командири поступово виконають свої завдання. Тобто автори спотворили контекст інтерв’ю. Насправді міністр мав на увазі, що з часом усі поставлені завдання будуть виконані, проте не слід очікувати швидких результатів. Щодо знищеної техніки, то Резніков справді не назвав точні цифри, аргументуючи це тим, що наразі неможливо встановити таке число: деяку техніку ремонтують, іншу — списують. На такі підрахунки потрібен час. Однак він не уникнув цього питання й не відповідав «обтічно», щоби нібито приховати факт нищівної поразки.

Поширюючи цю маніпуляцію, пропагандисти прагнуть деморалізувати українців. Нібито й самі  високопосадовці не впевнені в перемозі чи в успішному контрнаступі України. Мовляв, не очікуйте чогось значного, адже росіяни «сильніші». У такий спосіб автори спотворюють реальність та видають бажане за дійсне.

Пропагандисти створюють та поширюють публікації, згідно з якими Україна увʼязнює журналістів з-за кордону за те, що публікують «незручну правду» щодо російської агресії. Мовляв, ось такі «західні цінності» підтримує український уряд, прикриваючись мовчанням Заходу.

У якості головного прикладу автори таких публікацій використовують ситуацію з громадянином США та Чилі, журналістом Гонсало Лірою. Нібито його увʼязнили лише за те, що він сказав «факти, визнані Києвом». Однак насправді журналіста заарештували за поширення відверто антиукраїнської агресивної риторики та російської дезінформації.

Наприклад, Ліра називав президента України Зеленського «головорізом», лідерів ЄС «некомпетентними» (підтримуючи слова премʼєр-міністра Росії Медведєва), а також звинувачував США та Польщу в намірах «поділити Україну». Журналіст виправдовував дії Росії тим, що їй потрібна «вся територія України», щоб не було «ще гірших проблем». Крім того, він закликав Міжнародний кримінальний суд накласти арешт на експрезидента України Порошенка за те, що той нібито «вбивав дітей на Донбасі». На всі ці та інші заяви Ліри свого часу звернув увагу Центр протидії дезінформації при РНБО.

Поширюючи цей меседж, Росія хоче перекласти відповідальність за свої дії на інші сили та відвернути увагу від власних системних проблем зі свободою слова.

Росія постійно намагається показати себе сильною мультикультурною державою, що піклується про своє розмаїття. Зокрема, це можна побачити у промоційних матеріалах країни або в заявах міжнародного рівня. 

Однак насправді російська політика безпосередньо спрямована на знищення багатонаціональності. Як правило, багатонаціональна держава утворюється в процесі колоніального загарбання (і не тільки), чим Росія займалася і займається.

Риторика Росії на цей момент є колонізаторською і нацистською. Завдяки їй Росія намагається досягнути зверхності над усіма поневоленими народами, прикриваючись тим, що вона нібито піклується про національні спільноти. Водночас зовні плекає наратив про великий російський народ, не згадуючи інших або приписуючи всім-всім народам статус «росіян». Наприклад, мови різних національностей всередині Росії поступово зникають через законодавчі ініціативи, що унеможливлюють їх використання в суспільному та культурному полі. До прикладу, у 2021 році заарештований активіст за права народу комі розмовляв під час судового засідання мовою цього народу, однак суддя засудила використання мови комі навіть попри її задекларований статус республіканської мови. Або ж після численних воєн зі справжньою ідентичністю чеченців російська влада дозволила залишити тільки ту її частину, яка збігається з пріоритетами та цілями Москви, в обмін на великі дотації з державного бюджету. 

Ба більше, російський політикум навмисно створює ситуацію привілейованості росіян над іншими етносами в складі країни в контексті агресії проти України. Зокрема, велика частка загиблих російських військових у війні за етнічною ідентифікацією є бурятами. Навіть Папа Римський свого часу назвав бурятів та чеченців найжорстокішими серед російських солдатів, що воюють проти України. 

Використовуючи концепцію «багатонаціональної держави», російські пропагандисти та високопосадовці замилюють очі на реальний стан речей для багатьох етносів у складі країни, що є результатом цілеспрямованої політики знищення багатокультурності всередині Росії. Все це робиться для посилення контролю та втримання центру влади в одному місці. Крім того, це працює і на зовнішньому рівні в рамках публічної дипломатії. Зокрема, подібні меседжі поширюються через «Російські доми» (культурні центри МЗС Росії в інших країнах). «Детектор медіа» вже писав про фейки цієї інституції. 

Тезу про те, що Росія намагається припинити війну, яку Україна розв’язала у 2014 році, просував Путін на зустрічі з воєнкорами. Він заявив, що «не ми агресори, агресори — це вони [українці], а ми намагаємося припинити війну збройним способом».

Проте такі висновки безпідставні. Російський агітпроп систематично поширює тези про те, що нібито «Україна розв'язала війну ще у 2014 році», почала «вести бойові дії» проти «самої себе», а згодом «відмовилася сідати за стіл переговорів». З 2014 року російські пропагандисти використовували тактику підміни понять та розповідали про «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. А зараз росіяни проводять «спеціальну воєнну операцію» на території України.

Поширюючи такі меседжі, російські пропагандисти намагаються знайти виправдання своїм діям та перекласти відповідальність за них на жертву. Мовляв, Україна розпочала війну у 2014 році, а Росія зараз намагається її припинити. Проте саме Росія вторглась на територію України у 2014 році, почала війну на сході та окупувала Крим. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що війна в Україні почалася через заборону російської мови.

Таке повідомлення поширюють нібито на сайті медіа «Українська правда» та у фейсбуку на сторінці Biohosdo. У дописах ідеться, що ми «перемагаємо виключно в інформаційній війні», і додано зображення скелетів, які буцімто мають уособлювати загиблих українських військових. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Вони встановили, що сайт, на якому розміщений текст про поразки на полі бою, є клоном сайту «Української правди». Агітпроп використовує домен pravda-ua.com, тоді як справжня адреса – pravda.com.ua. Також ці наративи поширюються через порожню сторінку Biohosdo. Згідно з отриманими даними, ця кампанія була запущена 5 червня, а фейкова сторінка створена 17 травня.

У такий спосіб пропагандисти намагаються посіяти зневіру серед українців та переконати в тому, що сенсу чинити опір немає. Раніше «Детектор медіа» пояснював маніпуляцію, що нібито за словами генерала США, Росія перемагає Україну у війні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах відео, на якому нібито зображений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у національному вбранні. Вони стверджують, що так він виглядає після операції для лікування травм голови.  Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту MythDetector. Вони зʼясували, що відео створене за допомогою дипфейку, де обличчя Залужного наклали на вже опубліковане відео українського блогера. Крім того, пропагандисти раніше поширювали і відфотошоплені зображення, на яких нібито видно пошкодження голови головнокомандувача ЗСУ. Цю інформацію вже було багаторазово спростовано відео та фотографіями, на яких видно Залужного без травм.

У такий спосіб пропагандисти намагаються особисто дискредитувати Валерія Залужного та викликати паніку серед українців. «Детектор медіа» нещодавно неодноразово спростовував повідомлення про «смерть» Залужного. 

Пропагандисти поширюють у соцмережах відео, на якому державний секретар США Ентоні Блінкен нібито вітає голову терористичної організації «ПВК "Вагнер"» Євгена Пригожина з отриманням контролю над Бахмутом. У відео Блінкен ніби каже таку репліку: «Я лише хочу привітати Пригожина з блискучою перемогою минулого вечора в Україні, боротьба була дуже запеклою». Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту MythDetector. Вони переглянули відео і дійшли висновку, що, швидше за все, його створили за допомогою дипфейку. Оригінальне відео, що стало основою для його створення, оприлюднене в листопаді 2022 року, і на ньому Блінкен вітає збірну США з футболу з успішним матчем на Чемпіонаті світу. Цитату зі справжнім привітанням можна знайти в офіційній стенограмі виступу під час зустрічей міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Бухаресті 30 листопада минулого року.

У такий спосіб пропагандисти хочуть переконати всіх у тому, що російські війська зайняли Бахмут. Мовляв, навіть високопосадовці США це вже визнали. Проте в таких випадках важливо довіряти лише офіційним українським джерелам інформації.

Регулярно пропагандисти називають усіх росіян, які висловлюються проти війни, розвʼязаної Росією проти України, зрадниками. Мовляв, такі люди нічого не варті, вони продалися колективному Заходу. Іноді для визнання зрадником вистачає картинки, плаката, руху, слова, кольорів одягу або навіть сну. До прикладу, мешканця Чити заарештували за те, що йому снився Зеленський, якого він попросив про спільне селфі. А Z-патріоти закликають заборонити предмети одягу в кольорах прапорів США та Великої Британії після того, як Росією пройшла хвиля доносів на осіб, що одягнулися в синьо-жовте вбрання.

Для представників агітпропу важливо втримувати однорідне інформаційне поле, оскільки за навіть найменшої критики влади вся державна вертикаль може повільно посипатись. Тому зрадників протиставляють Z-патріотам, які лиш те й роблять, що вихваляють Росію та її режим. Дуже часто до поняття «зради» спрощують діяльність «іноагентів» та «небажаних організацій», оскільки вони йдуть проти системного наративу, а саме виступають проти війни. Втім, якщо поняття «іноагентів» або «небажаних організацій» є відносно новими, то «зрада» є чимось доволі знайомим для росіян. Тому пропагандисти так часто і вдаються до цього слова.

Використовуючи тавро «зрадник», Росія хоче посилити суспільний тиск, щоб принизити тих, хто говорить правду, і запобігти тому, щоб це робив хтось інший. Наприклад, усіх, хто публічно виступає проти війни в Україні, засуджує російський уряд або каже, що президент України гарний, як у випадку з однією з російських пенсіонерок. У такий спосіб Росія також хоче відвернути увагу від своїх злочинів та виправдати провал на полі бою. Мовляв, росіяни програють через те, що серед них так багато зрадників, а всі, хто проти війни, є справжніми ворогами.

Пропагандисти в російських медіа поширюють інформацію, нібито населення України скоротилось до 20 мільйонів людей. Вони посилаються на заяву колишнього радника міністра оборони США Дугласа Мак-Грегора, зроблену 18 травня. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони переглянули відповідне інтервʼю Мак-Грегора повністю і помітили, що він справді зробив подібну заяву — «Вчора я отримав докази того, що в Україні залишилось менше 20 мільйонів людей». Однак невідомо, на основі яких даних чоловік зробив такі висновки. 

Аналітики також зʼясували, що ці дані не відповідають дійсності. Згідно з підрахунками Фонду народонаселення ООН, в Україні станом на зараз проживають 36,7 мільйона людей з урахуванням тимчасово окупованих територій. За словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Елли Лібанової, населення України на цей момент становить від 28 до 34 мільйонів осіб без урахування тимчасово окупованих територій. Точнішу кількість на цей момент встановити неможливо через неточні дані щодо українців, що перетнули кордон на заході країни.

У такий спосіб пропагандисти хочуть штучно збільшити масштаб проблеми та деморалізувати українське населення. Мовляв, усе настільки погано, що треба це все закінчувати. Однак населення України скорочується саме через дії російської армії. 

Російські пропагандисти продовжують уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення програшу на полі бою у війні, яку в Україні розв’язала Росія. Одним із цих формулювань є фраза «зменшення військової активності». 

У російської армії є постійні проблеми з людськими й технічними ресурсами. Іноді в них немає вибору, окрім як відступати з певних територій. У таких випадках і застосовують фразу «зменшення військової активності». Однак часто відбувається й так, що коли пропагандисти говорять про «зменшення військової активності», Росія продовжує атакувати українських цивільних, а іноді навіть і посилює атаки. 

Використовуючи це словосполучення, пропагандисти хочуть показати милосердя Росії. Мовляв, вона піклується про цивільних, тому зменшує кількість атак. Крім того, вони також хочуть заплутати всіх в інформаційному просторі, брешучи про атаки. Ба більше, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії. Пропагандисти протиставляють себе українській владі, говорячи, що вона, на відміну від Росії, постійно хоче ескалації конфлікту. Проте варто розуміти, що справжнім «зменшенням військової активності»  може бути тільки повне виведення російських військ з території України, оскільки саме Росія напала на неї.

Цю тезу аналітикині й аналітики «Детектора медіа» неодноразово помічали під час моніторингу соціальних мереж, зокрема в анонімних телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. Знову меседж виник в інфопросторі як реакція на інтерв’ю президента України для американського видання The Washington Post, у якому він заявив: «якщо матимемо воєнний стан, ми не зможемо провести вибори. Конституція забороняє проведення будь-яких виборів під час воєнного стану».

Російський агітпроп не дарма піднімає тему виборів в Україні, адже в самій Росії зараз гарячково намагаються знайти спосіб провести вибори на окупованих українських територіях — ОРДЛО, Херсонщині, Запоріжжі, де, за версією РФ, з жовтня 2022 року діє воєнний стан. 

Парламентські вибори в Україні мали би відбутися 29 жовтня 2023 року. Однак після оголошення воєнного стану, відповідно до статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», вибори президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування проводити заборонено. Для проведення виборів потрібно або оголосити про завершення воєнного стану, або ж внести відповідні зміни до українського законодавства та отримати згоду Конституційного Суду про легальність проведення виборів в умовах воєнного стану.

Активні воєнні дії та постійні атаки росіян на мирні міста і села України унеможливлюють акт волевиявлення — виборчі дільниці можуть стати легкою ціллю для російських ракет чи дронів. До того ж частина територіальних громад перебувають в окупації, тож потенційні вибори не врахували би голосів тамтешніх жителів. Мільйони українців зараз поза межами країни, і якщо проблема браку дільниць у закордонного виборчого округу виникала й раніше, то зараз процес голосування був би просто неможливим. Також постає проблема актуальності списків виборців через збільшення кількості ВПО. Окреме питання — українські виборці, які опинилися на території Росії. З міркувань безпеки Україна ліквідувала всі свої виборчі дільниці в РФ ще у 2018 році. Чи вдасться цій категорії громадян потрапити до посольств у Грузії, Казахстані або Фінляндії, щоби проголосувати, — питання відкрите. Окрім цього, у країну, що воює, навряд чи зможе приїхати достатня кількість міжнародних спостерігачів. Ба більше, вибори — це мільярди, витрачені з державної казни, з якої в нинішніх реаліях чи не половина йде на війну. Врешті, під час воєнного стану свобода слова та інформації може обмежуватися значно більше, ніж у мирний період. Росіяни чудово знають про ці аргументи, та все одно вдаються до тактики підміни понять. Мовляв, вибори неможливі не через повномасштабний напад Росії на Україну, а через особисту примху Зеленського. Буцімто він навмисно гальмує різні процеси, перешкоджає проведенню виборів, щоб залишитися при владі. Однак насправді відтермінуванню виборів в Україні сприяє якраз Росія, яка продовжує вести активні бойові дії проти неї. 

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що перед 9 Травня на будівлі Бундестагу встановили «червоний прапор Перемоги». Автори повідомлень додають фото та відео, як нібито радянський прапор із серпом та молотом майорить над будівлею німецького парламенту. Це — неправда. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які з'ясували, що жодного прапора над Бундестагом не встановлювали, навіть несанкціоновано. Радянського стяга не було на будівлі парламенту. Це й підтвердили самі представники адміністрації німецького парламенту у коментарі інформаційному агентству Deutsche Presse-Agentur. Фактчекери переконані, що відео змонтовані, а фото — відредаговані за допомогою фотошопу. На це вказують різноманітні неточності, які фактчекери зафіксували. Наприклад, на відео радянський прапор і прапор Німеччини розвіваються в різних напрямках, хоча вони відносно недалеко один від одного «розташовані». Ба більше, такі світлини/фото можна знайти лише в російському сегменті соцмереж. 

Поширюючи такі фейки, Росія вкотре прагне показати свою велич перед «нацистським Заходом». Оскільки повідомлення про «червоний прапор Перемоги над Рейхстагом» є алюзією на образ радянського солдата, який піднімає радянський прапор на Рейхстаг у Берліні за кілька днів до капітуляції нацистської Німеччини в 1945 році.

Російські пропагандисти вживають різні визначення, щоб помʼякшити або взагалі уникнути згадки злочинів російської армії в медіа, де поширюють проросійську риторику. Одним із таких термінів є «зачистка». 

Слово утворене від дієслова «зачищати» і в оригінальному трактуванні означає блокаду житлових районів, перевірку документів у всіх їхніх жителів, виявлення та ліквідацію «небажаних елементів». 

Російські збройні сили почали використовувати цей термін ще у воєнній кампанії радянської армії в Афганістані у ХХ столітті. Найбільшого поширення до моменту повномасштабного вторгнення в Україну він набув під час Чеченських воєн. Прикладом «зачистки» у війні проти України є дії терористичної організації «ПВК “Вагнер”», де командир наказував «зачистити», тобто ліквідувати всіх (навіть цивільних), кого побачать солдати на певній території, включно з жінками й дітьми. 

Використовуючи таке формулювання, пропагандисти хочуть виправдати злочини російської армії та надати їм правильного значення. Мовляв, російські солдати вбивають не всіх підряд, а лише «небезпечні елементи». Однак саме цивільні найбільше страждають від їхніх дій. 

Пропагандисти поширюють меседж, що «київський режим» нібито має на меті зібрати навколо себе нацистську еліту, а єдиним способом боротьби з ним є знищення всіх військових і техніки, яку використають у контрнаступі. Крім того, агітпроп відкрито закликає до повалення української влади зі згаданих вище причин. 

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisinfo. Вони помітили, що меседж насправді регулярно повторюється у російському агітпропі. Міф про «нацистську Україну» лежить в основі російської дезінформації ще з 2013-2014 років, коли в такий спосіб намагалися дискредитувати протестувальників на Євромайдані. Насправді ж праворадикальні групи не отримали великої популярності ані під час Євромайдану, ані під час парламентських виборів 2019 року. 

Крім того, у 2015 році в Україні ухвалили закон, що засуджує нацистську та комуністичну ідеології. Закон забороняє публічне використання та пропаганду нацистських та комуністичних символів. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть виправдати злочини росіян. Мовляв, Росія захищає світ від навали неонацизму. Втім, праворадикальні групи не мають значного політичного чи суспільного впливу в Україні.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що ЗСУ готуються захоплювати невеликі російські міста. Про це нібито повідомив Богдан Кротевич, виконувач обов’язків командира бригади «Азов». Автори посилаються на його інтерв’ю виданню Washington Post. Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту VoxCheck, які визначили, що Богдан Кротевич припустив, що Україна могла б захопити російські міста, але не заявляв про готовність українського командування піти на такі кроки. У самому інтерв’ю Кротевич говорив про Першу російсько-чеченську війну і  стратегію захоплення чеченцями маленьких російських міст, щоб використовувати їх як важіль, аби Росія повернула захоплені території. Він виклав свої думки і припустив, що Україна може зробити так само. Проте не констатував це як доконаний факт. 

Ні журналісти Washington Post, ні Богдан Кротевич не стверджували, що це позиція військового чи політичного керівництва України. Плани контрнаступу відомі обмеженому колу осіб.

Стигматизація — негативне виділення людини або ж групи людей в суспільстві за якоюсь ознакою. Найчастіше більшість стигматизує людину чи групу за ознакою, яка відрізняє їх від загалу. Наприклад, це працює з людьми з ЛГБТКІА-спільноти чи з людьми з інвалідністю тощо. На стигматизацію впливають забобони, ідеологеми, які історично встановилися в конкретному суспільстві і стали частиною світогляду його членів. При цьому певні характеристики конкретної людини не беруться до уваги. Стигма — властивість, на підставі якої формується негативний стереотип. Тому практично всі стигми є за своєю суттю стереотипами. Наприклад, «усі геї вдягаються, як жінки» тощо. Тобто йдеться про стереотипи, які формуються на узагальненнях і переважно не мають підтвердження в реальному житті. 

Стигматизувати можна різні групи людей, і російська пропаганда також використовує стигматизацію як інструмент. Наприклад, говорячи й пишучи про ментальне здоров’я. «Досить скиглити, слабак!» — саме в такий спосіб можна коротко описати, як ментальне здоровʼя представлене в російській пропаганді. До прикладу, агітпроп поширює фейки, що українські військові нібито скуповують антидепресанти, називаючи їх слабкими й нездатними воювати. Мовляв, українські військові не витримують ситуації на фронті, а після повернення додому не можуть пристосуватися до нормального життя і становлять небезпеку для цивільних. Зокрема, для підтримки цих меседжів у мережі поширювали фейк щодо дефіциту антидепресантів в Україні. Буцімто він виник через те, що їх скупили українські військові. 

«Слабкодухим» українським військовим агітпроп протиставляє російських — витривалих морально. Проте замовчування проблеми не означає її відсутність, і Росія, на відміну від України, продовжує її поглиблювати ігноруванням. Ще задовго до повномасштабної війни в російській армії були поширеними самогубства, спричинені дідівщиною. Сама ж дідівщина має у своїй основі приниження осіб за віком або субʼєктивними критеріями, які для себе визначають особи-агресори. Однак офіційна статистика, навпаки, ігнорує проблему та применшує її значення. Імовірно, активні бойові дії, які веде російська армія, лише погіршили ситуацію.