Пропагандисти поширюють нібито допис російськомовної редакції «Радіо Свобода». Згідно з ним, заступниця Держсекретаря США Вікторія Нуланд заявила: «Вдова Зеленського зможе у прискореному порядку отримати громадянство США». Це — фейк. 

На нього звернули увагу аналітики грузинського проєкту MythDetector. Вони звʼязалися з «Радіо Свобода», де заперечили існування подібної публікації. Крім того, вони не змогли знайти такої цитати навіть у відкритих джерелах. На поширюваних зображеннях зазначено дату публікації 23 лютого. Того дня «Радіо Свобода» справді публікували допис про Вікторію Нуланд, але він стосувався постачання винищувачів Києву. Фото Нуланд, використане у фейку, можна знайти в одному з матеріалів видання за 17 лютого, де йдеться про підтримку ударів по військових обʼєктах Росії у Криму з боку США. Аналітики проєкту також зʼясували першоджерело фейку — фейсбук-акаунт «Нона Шарабідзе», який доволі часто поширює російську дезінформацію.

У такий спосіб пропагандисти хочуть деморалізувати українське суспільство та дискредитувати українську владу. Мовляв, «київський режим» на чолі з Зеленським — це зрадники, що готові «продати» країну за будь-якої нагоди та втекти до Штатів. «Детектор медіа» вже пояснював як пропагандисти намагаються знецінити уряд України за допомогою формулювання «київський режим». 

У російських медіа пишуть, що нібито зараз українці менше дивляться телебачення через «медійну політику "київського режиму"» та українську пропаганду. У повідомленнях посилаються на результати опитування соціологічної групи «Рейтинг». Нібито у порівнянні з листопадом 2021 року частка телебачення у сегменті джерел інформації впала з 55% до 43%, натомість частка соцмереж (включно з телеграмом) зросла з 11% до 41%. Це — маніпуляція.

За результатами дослідження групи «Рейтинг», на сьогодні національні телеканали та месенджери справді мають майже однакову популярність як джерело новин для українців. Однак, у дослідженні немає висновків, що нинішня ситуація є наслідком «української пропаганди» на телебаченні. Ба більше — за останній рік довіра до новинного контенту національних телеканалів зросла з 43% до 72%, а місцевих медіа — із 43% до 62%. Як пише StopFake, російські медіа додали до результатів дослідження думки неназваних експертів, що спотворюють загальний контекст.

Російська пропаганда використовує тактику підміни понять та намагається видати інформування українців за державну пропаганду. У такий спосіб також підживлюють наративи про цензуру в українському інфопросторі та відсутність в Україні незалежних медіа.

У етері одного з грузинських телеканалів прозвучала теза, співзвучна з російськими наративами. Мовляв, Україна мала відмовитися від вступу до НАТО згідно з умовами Мінських домовленостей. В обмін на це Росія нібито мала б повернути Україні окуповані території. Але через те, що Україна порушила ці умови, у Росії не було іншого вибору, як напасти. На кейс звернули увагу аналітики грузинського проєкту Mythdetector.

Насправді у Мінських угодах немає положень, що стосувалися б вступу України до НАТО. Крім того, саме Росія та її сили саботували присутність ОБСЄ на окупованих територіях, що було основною частиною Мінських домовленостей. За даними Mythdetector, грузинські медіа, які поширили цю тезу, контролюються проросійськими силами. 

Російська пропаганда використовує тему Мінських домовленостей, зокрема через висловлювання проросійських політиків. У такий спосіб пропагандисти хочуть перекласти відповідальність за початок війни з агресора на жертву й звинуватити Україну у зриві міжнародних угод. Однак саме Росія часто не дотримується міжнародних зобовʼязань і початок війни є доказом цьому.

Звинувачений у державній зраді колишній народний депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук дав перше після повномасштабного вторгнення інтерв’ю. Точніше, долучився скайпом до шоу на білоруському державному каналі СТВ. Спілкувалася з Медведчуком знайома йому ведуча Надія Сасс — колишня журналістка його ж телеканалів, яка у 2020 році балотувалася до Дніпропетровської облради від «ОПЗЖ». 

У своїй промові Медведчук сказав, що повертається у велику гру, запускає новий політпроєкт «Другая Украина» і намагатиметься «демонополізувати право президента Зеленського представляти Україну на міжнародному рівні». «Детектор медіа» зібрав п’ять ключових тез з виступу Медведчука. Всі вони співзвучні з риторикою російської пропаганди, яка впродовж року великої війни поширює десятки дезінформаційних меседжів на різні аудиторії. 

1. Україна постійно провалювала мирні переговори, намагалася «здихатися» Донбасу.

Тут Медведчук вдається до класичного прийому віддзеркалення — тактика, яка полягає у висуванні Україні та Заходу звинувачень, які ті колись висловили Росії. Типове намагання перевернути все з ніг на голову й зробити жертву агресії винною у нападі. Ця мантра роками лунала в ефірах каналів Медведчука. Зокрема, аудиторію переконували, що Україна «бомбить Донбас», і що вона сама не хоче реінтеграції цієї території, бо, мовляв, без цього регіону Україна голосує так, як потрібно владі. За словами Медведчука, саме його участь потрібна у перемовинах для досягнення миру між двома країнами. Попри це, він знімає із себе відповідальність за нібито провалені Мінські угоди, адже був лише посередником і не впливав на виконання. Насправді ж будь-які мирні домовленості із Росією не працюють не через провину України, а саме через те, що їх порушує Росія.

2. Захід був зацікавлений в дестабілізації ситуації біля кордонів Росії. Захід не тиснув на Київ, щоб той виконував Мінські угоди.

Ця теза має на меті зняти будь-які звинувачення з Росії за розв’язування війни на сході України та перекинути вину на ефемерний «Захід». На думку Медведчука, це не російська армія дестабілізує ситуацію на Сході України, а «Захід» дестабілізує ситуацію біля кордонів Росії, щоб завдати їй шкоди. Це типове для Росії звинувачення в бік України й держав Заходу. У такий спосіб російські пропагандисти намагаються виправдати війну, яку розв'язала саме Росія. Мовляв, мирні домовленості не виконувалися із провини України й країн Заходу, і якби Росія не втрутилася й не розпочала війну, все було б ще гірше. 

3. Україна — failed state, бо втратила суверенітет, незалежність і демократію.

Це один із поширених наративів щодо України, який спродукувала російська пропаганда. Пропагандисти регулярно підживлюють його меседжами, що Україна — не справжня держава, бо не має своєї історії й культури; що Україну створив Ленін; що українська влада не змогла побудувати нормальну систему; що в Україні поширена корупція тощо. Поширюючи такі меседжі, Росія також виправдовує себе й прагне створити видимість, що те, що війна, яка триває на території України, є виправданою. Мовляв, Росія бореться за землі, які завжди їй належали. Проте у держави, що не відбулася, розосереджені базові владні функції та атрофована здатність виконувати колективні рішення. Натомість Україна впродовж останнього року ефективно протистоїть агресору й поступово звільняє окуповані території. До слова, на фоні ескалації, все більше політологів говорять про Росію як failed state.

4. Україна недооцінила Білорусь і не подякувала Лукашенку за сприяння в мирному врегулюванні питання Донбасу.

Мовляв, Україна не оцінила зусилля Лукашенка з надання майданчика для діалогу між Україною і Росією. Насправді Білорусь не підтримує Україну в умовах війни з Росією. Навпаки — самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко визнав, що Білорусь бере участь у війні на боці Росії й неодноразово тиражував російські пропагандистські меседжі, що саме Україна є агресором. Були тези й, що Україна нібито готувала напад на Білорусь. Так Лукашенко намагається виправдати свою підтримку Росії й те, що Білорусь фактично стала плацдармом для російської армії. Зокрема, частину російських ракет, які влучають в українські міста й села, запускають саме з території Білорусі. Саме тому ставлення до Білорусі й її самопроголошеного лідера в Україні є неоднозначним.

Проте через такі меседжі створюється видимість, що саме Україна не готова йти на перемовини з Росією, адже не оцінила зусилля Лукашенка в організації майданчика для цього. Однак українська влада не один раз наголошувала, що не готова домовлятися з Росією на її умовах, які передбачають анексію окупованих територій й нейтральний статус. 

5. Ексдепутати «ОПЗЖ», які втекли до Росії, запускають політичний проєкт «Другая Украина», щоб не президент Зеленський представляв Україну за кордоном, а Медведчук.

На думку Віктора Медведчука, є мільйони українців, які хочуть дружби з Росією (згідно з результатами соцопитування, зараз лише 3% українців ставляться до росіян позитивно). Саме їхні інтереси він і готовий представляти зі своєю командою. Назва нової політичної сили «Другая Украина» викликає асоціації з політпроєктом російського націонал-більшовика Едуарда Лимонова «Другая Россия». Організація була в опозиції до Путіна, за що і визнана екстремістською. До того ж, у цій назві закладено ідею розколу та поділу України та українців на сорти — втім, «це ж було вже». Наприклад, саме російська пропаганда ділила українців на російськомовних і україномовних, на західняків й східняків тощо. Сам Віктор Медведчук позбавлений українського громадянства й наразі перебуває в Росії. Тобто він не може очолювати жодну політичну організацію в Україні. Тому йдеться, ймовірно, про створення саме російської організації зі словом «Україна» в назві.  

Місяць тому Медведчук уже чинив спроби сигналізувати про свої політичні амбіції — у російському медіа «Известия» опублікував статтю про нібито «анатомію» сучасного воєнного протистояння України та Росії, а також про роль Заходу у цій війні. Детально ми її розбирали тут.