Таку тезу поширили в прокремлівських медіа. У повідомленнях дописували, як Захід нібито намагається знищити Україну, «звести її в могилу», аби вона дедалі програвала у війні. Закликали побрататися з Росією, натомість із країнами Заходу краще «розірвати стосунки». Адже, на думку авторів, Захід не зацікавлений в українській перемозі. У публікаціях посилаються на матеріал іноземного видання, в якому викладені ці тези з покликанням на «авторитетні джерела». 

Аналітики проєкту StopFake узялися за цей кейс і визначили, що іноземний матеріал, на який посилаються пропагандисти, виявився переповнений кремлівськими меседжами. Тобто автор висловив своє бачення стосовно російсько-української війни. Опублікували матеріал на одному зі словацьких новинних сайтів. Серед іншого його автор повторював безліч дезінформаційних вкидів, які збігаються з російським порядком денним. Наприклад, війна буцімто «цікава Заходу заради заробітку» чи що з Росією краще «дружити та співпрацювати» тощо. Але це точно не офіційна позиція словацького уряду, а власна думка автора в колонці. 

Використовуючи цитати громадських діячів, військових, політиків та інших публічних особистостей, російський агітпроп намагається переконати споживачів дезінформації в автентичності такого висловлювання. Мовляв, якщо це заявив сам журналіст, отже, йому можна довіряти, адже він авторитетне джерело. Хоча наскільки авторитетна інформація, що викладена в колонці, у публікаціях не характеризують.  Зрештою, пропагандисти часто використовують тактику апелювання до авторитету. 

У російському сегменті фейсбуку поширюється інформація про те, що під час виступу Володимира Зеленського на 78-ій сесії Генеральної Асамблеї ООН більшість людей покинула залу. «Весь світ із ними», — іронічно додають користувачі соцмережі. Підтвердженням цьому нібито слугують дві фотографії: на одній Зеленський стоїть за трибуною, а на другій — не повністю заповнена зала. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. Люди не покидали залу під час виступу Володимира Зеленського 19 вересня. На офіційному ютуб-каналі ООН є відео із засідання, на якому чітко видно, що зала була заповнена тільки на початку сесії. Президент України виступав наприкінці першої половини шостої години сесії, одразу після президента Туркменістану. Одразу після його виступу оператор показав не повністю заповнену залу. Порівнявши виступи короля Йорданії, президентів Польщі й Туркменістану, фактчекери дійшли висновку, що під час промови Зеленського кількість людей у ​​залі практично не змінилася.

У такий спосіб агітпроп намагається дискредитувати членів ООН та поширює думку, що Захід втомився від війни, а західні партнери зневажливо ставляться до Президента України. Раніше ми розповідали про маніпуляцію, що Зеленському не дозволять виступити перед Конгресом США.

Російські медіа поширюють інформацію, нібито українець Сергій Дубінін, «повʼязаний» із батальйоном «Азов», штурмував Капітолій 6 січня 2021 року. Крім того, пропагандисти стверджують, що американські спецслужби «вже виявили й інших українців, які були того дня біля Капітолію. Тільки до відповідальності нікого з них не притягнули». Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту The Insider. Вони зʼясували, що на фото, які поширюють у мережі як доказ цій тезі, зображений оператор телеканалу «Інтер» Сергій Дубінін. Для нього він знімав репортажі в Донецькому аеропорту, інших місцях лінії зіткнення у 2014 році та навіть був оголошений у розшук так званою «ЛНР» за «здійснення терористичної діяльності». 6 січня 2021 року він готував репортаж про штурм Капітолію для програми «Подробиці». Під час зніімання він зробив фото з Джейкобом Ченслі, чоловіком із псевдонімом «Шаман Кʼю-Анону», яке й називають «доказом» його участі у штурмі. Насправді ж Дубінін не має жодного стосунку ані до трампістів, ані до «Азову». 

За допомогою цього фейку Росія хоче дискредитувати українців, виправдати свої дії проти них та вказати на «вибірковість» американського правосуддя. Мовляв, учасників штурму засудили, а українців — ні якраз через війну. 

Директорка з адвокації відділу озброєння міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch Мері Ворхем нібито визнала, що Україна вбиває цивільних касетними снарядами. Таку інформацію 5 вересня почали поширювати російські медіа та проросійські телеграм-канали. Росіяни і пропагандисти посилаються на звіт організації Cluster Munition Monitor 2023. Аналітична команда «Детектора медіа» розібралась із першоджерелами і розповідає, що правозахисники писали, а що — додумали пропагандисти.

3 вересня на сайті Human Rights Watch опублікували колонку Мері Ворхем про використання касетних боєприпасів в Україні. У тексті вона згадує про «поширене використання касетних боєприпасів Росією», результатами якого є «загибель та поранення цивільних, пошкодження цивільної інфраструктури та зараження сільськогосподарських земель». Правозахисниця вказує, що Україна також використовує касетні боєприпаси, які «призводять до жертв серед цивільних, однак у набагато меншому масштабі за російську армію». 

У своєму блозі Ворхем посилається на звіт Cluster Munition Monitor 2023. У цьому звіті згадується, що ЗСУ «використали касетні боєприпаси в атаках на Ізюм Харківської області у період з березня по вересень 2022 року, коли він контролювався російською армією». Автори звіту зазначають, що Міністерство оборони України відкинуло звинувачення у використанні касетних боєприпасів. У списку джерел до документа є посилання на лист Міноборони України. І в листі Міноборони сказано, що хоча Україна не є учасником Конвенції про касетні боєприпаси від 30 травня 2008 року, «Збройні Сили України суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права під час планування та проведення військових операцій». Human Rights Watch засудила використання касетних боєприпасів, однак насамперед звинуватила у їх застосуванні на полі бою Росію, а не Україну. Автори звіту навели дискусію про передачу Сполученими Штатами касетних снарядів Україні як приклад того, наскільки «стигматизованим» є питання використання цих боєприпасів на полі бою. Та нагадали про загрози їх для цивільних навіть після завершення війни через те, що вони можуть вибухати не одразу.  Пропагандисти натомість заявляли, що правозахисна організація критикувала лише Україну та визнала те, що вона порушує міжнародне гуманітарне право, і проігнорували критику правозахисниками Росії. 

Пропагандисти і росіяни не вперше звертаються до теми касетних боєприпасів Збройних сил України, які начебто вбивають цивільних. У липні «Детектор медіа» спростував заяву про смерть російського пропагандиста, якого нібито українці вбили американськими касетними снарядами. Меседжами про використання касетних боєприпасів Збройними силами України пропагандисти намагаються насадити аудиторії кілька ідей. По-перше, що українські військові начебто убивають цивільних, — і цим символічно урівняти дії Збройних сил України з воєнними злочинами росіян. По-друге, вони намагаються перекласти відповідальність за страждання цивільних з агресора на жертву агресії. І для цього застосовують тактику пропаганди «третя особа» — вкладають в уста представників неросійських громадських організацій і медіа тези, які співзвучні повідомленням російської пропаганди. 

Росіяни проявляють зневагу до українців у різні способи, зокрема і з використанням образливих назв. Прикладом тому є слово «западенці». 

Російські пропагандисти та користувачі соцмереж так називають мешканців західних областей України. При цьому намагаються змалювати їх або надто зверхніми до людей з інших регіонів, або гіршими за мешканців інших областей України. Дуже часто пропагандисти вказують, що саме «западенці» ледь не щодня їдуть до Польщі на закупи та готові здати свою країну Заходу, оскільки нібито не розуміють усіх ризиків. Ба більше, вони стверджують начебто «западенці» є коренем зла в українському суспільстві, бо нібито марять Бандерою та насаджують свої погляди по всій Україні. Також агітпроп пояснював, що більшість людей із західної частини України користаються війною й нібито всі тікають до Польщі у статусі біженців. Буцімто вони лякали поляків «нацистськими гаслами» тощо. До речі, такий кейс ми спростували у нашій хроніці дезінформації.

Використовуючи все це, Росія хоче підсилити меншовартісні стереотипи про українців та розколоти наш народ. До такого вдавалися й проросійські політики, створюючи міфи про те, що «Донбас годує западенців». Усе це допомагає Росії поширювати свої імперські амбіції на Україну. Мовляв, росіяни кращі за українців, які навіть між собою не можуть жити у злагоді. Однак саме Росія і намагається розʼєднати українців, щоб реалізувати свої шкідливі ідеї. 

Телеграм — російський багатоплатформовий месенджер, що також надає опціональні наскрізні зашифровані чати (більш відомі як «секретні чати») та відеодзвінки, має функції VoIP, обміну файлами та деякі інші. Його автором є співзасновник соціальної мережі «Вконтактє» російський IT-спеціаліст та бізнесмен Павло Дуров. Сервіс побудований на технології шифрування листування MTProto, що була розроблена його братом Миколою. Телеграм демонструє стабільні показники зростання кількості користувачів по всьому світу. 20 червня 2022 року компанія заявила про досягнення цифри в 700 мільйонів користувачів.

Анонімні телеграм-канали вперше з'явились у Росії в другій половині 2016 року. Їх появі та зростанню сприяло по суті повне знищення в країні незалежних ЗМІ та цензура з боку путінського режиму. На початку свого існування анонімні телеграм-канали використовувалися радше в російських внутрішньополітичних конфліктах, а не для провладної пропаганди. Через монополізацію влади в РФ партією «Єдина Росія» представники російського істеблішменту мають дуже обмежені можливості для взаємної публічної критики. У середині 2018 року анонімні телеграм-канали стали стрімко набирати популярність у Росії та використовуватися для кремлівської пропаганди. Початково підписників «накручували» за рахунок несправжніх користувачів — «ботів».

Наприкінці 2018 — на початку 2019 року відбувся запуск нових та різке зростання вже наявних анонімних телеграм-каналів, орієнтованих на українських читачів. Ці канали як займалися прихованою російською пропагандою, маскуючись під проукраїнські, так і використовувались у внутрішньополітичній боротьбі серед українських політиків. На початку 2021 року СБУ викрила агентурну мережу російських спецслужб, що поширювала ворожу пропаганду через низку телеграм-каналів. Це були як «псевдопроукраїнські» канали, що займалися прихованою пропагандою, так і відверто проросійські, орієнтовані в основному на південь та схід України. Серед «псевдопроукраїнських» каналів варто виокремити такі великі та відомі як "Легитимный", «Резидент», «Картель», «Сплетница» тощо. Російські пропагандистські канали для окремих регіонів України представлені такими як «Одесский фраер», «Тремпель Харьков», «Днепр live», «Нетипичное Запорожье» та іншими. Росіяни очікували захопити більше територій, ніж це їм вдалося, тож вони створили під найбільші міста України окремі канали, які мали діяти в умовах окупації та виправдовувати її. Коли окупації не відбулося, ці Телеграм-канали не закрилися, а діють досі, поширюючи маніпуляції, фейки й дезінформацію, щоб підірвати довіру до центральної та місцевої влади. Також агітпроп на початку 2022 року створив нову мережу телеграм-каналів, які призначені для тимчасово окупованих територій України.

«Псевдопроукраїнські» канали подають інформацію, на перший погляд,  нібито в інтересах України. Вони можуть називати українців «нашими», а Росію — ворогом і навіть жорстко критикувати її владу. Але українську владу завжди позиціонують як неефективну, корумповану й залежну від Заходу або й навіть гіршу за російську. Також просуваються антизахідні наративи, щоб дискредитувати наших союзників в очах українців. Анонімні телеграм-канали вирізняються «переконливим» сторітелінгом та оригінальним стилем тексту, який наголошує, що перед пересічним читачем «закрита» інформація із вищих ешелонів влади, володіти якою хочуть, напевно, всі; що тільки вони, анонімний телеграм-канал, розповідають народу правду, тоді як традиційні медіа брешуть. Якщо в анонімному телеграм-каналі ви бачите слова «джерело» та «інсайд» — найімовірніше, перед вами дезінформація.

Частина українців і досі довіряє цим телеграм-каналам, незважаючи на всі зусилля організацій та медіа, які протидіють дезінформації, і на це є кілька причин. По-перше, загальносвітова тенденція зниження довіри до традиційних медіа та централізованих форматів подачі інформації. Довіра до блогерів, лідерів суспільної думки (так званих «ЛСД») та анонімних інформаційних каналів зростає. По-друге, до війни більшість українських медіа належали олігархам і транслювали меседжі, вигідні саме для них. По-третє, це низький рівень медіаграмотності й критичного мислення деяких журналістів та редакторів. Посилання на анонімні телеграм-канали легітимізують дезінформацію, яка там розміщена, і роблять складнішим фактчекінг. Ці канали можуть містити й місінформацію (неправдиву інформацію без мети нашкодити), проте і вона може мати небезпечні наслідки: наприклад, викликати паніку в суспільстві.

Пропагандисти постійно намагаються виправдати дії Росії в різні способи, використовуючи та підживлюючи для цього теорії та концепції, створені праворадикальними рухами.

Ми вже писали про теорію «світової єврейської змови» та іншу конспірологію антисемітського характеру. Теорія «культурного марксизму» не є винятком, оскільки змальовує марксизм та його «творців» як головну загрозу для світу. Зокрема, її прихильники вважають, що у ХХ столітті низка євреїв-інтелектуалів нібито змовилася для того, щоб знищити «західну культуру та традиції». Мовляв, ЛГБТКІ+, фемінізм, мультикультуралізм та інші прогресивні явища насправді пропагуються як частина процесу «знищення» та штучно насаджуються у всьому світі. 

Ця теорія є прикладом того, як конспірологія може шкодити суспільству і ставати причиною трагедій. Вона інспірувала теракти в Осло 2011 року — тоді Андерс Брейвік підклав вибухівку в урядовому кварталі столиці та розстріляв молодь, що брала участь у молодіжному таборі на острові Утойя. Для пояснення власних намірів перед скоєнням терактів Брейвік оприлюднив свій маніфест «звільнення Європи», зокрема від «культурного марксизму», де цитував книги 1990-х років, які поширювали теорію. Теракти Брейвіка намагались повторити в низці країн світу, зокрема у Польщі та Чехії, а терорист, що влаштував стрілянину в мечетях новозеландського Крайстчерча, називав себе послідовником ідей Брейвіка. Тепер же «навалу культурного марксизму» постійно використовують у своїх публічних виступах праворадикальні діячі у США та Європі. 

Згадки теорії можна знайти й у російських анонімних телеграм-каналах, особливо серед «воєнкорів». Агресію Росії проти України вони виправдовують боротьбою із західними цінностями, узагальнюючи їх терміном «культурного марксизму». Мовляв, в Україні навмисно насаджують політику мультикультуралізму й толерантності, а це суперечить «традиційним цінностям». Російський агітпроп не соромиться використовувати висловлювання праворадикальних діячів на цю тему, підживлюючи антиукраїнську риторику. Попри те, що вона позиціонує себе як правонаступницю СРСР та оголошує курс на «денацифікацію», у такий спосіб Росія водночас бореться з лівою ідеологією та «проявами марксизму». Вдаючись до поширення ідей цієї теорії, Росія вкотре підтверджує свої імперські амбіції та зневагу до українського народу. 

«Нога у дверях» — це психологічна техніка, яка показує закономірність між виконанням людиною спочатку незначного прохання, а потім вимушеним виконанням інших, більш обтяжливих прохань. Використання цього феномена в практичних цілях часто називають методом «нога в дверях», інша його назва — метод поступового посилення прохань.

Техніка «нога в дверях» демонструє тенденцію, за якої людина спочатку погоджується надати комусь маленьку послугу або посильну допомогу, однак один крок призводить до наступного, і вона опиняється втягненою у справу, часом, абсолютно їй не потрібну. Інколи така «мініпослуга» вимагає від людини набагато більше часу, енергії, сил і навіть може суперечити її переконанням (сумлінню, здоровому глузду, заощадженню коштів). Цікавим тут є факт, що людина, вірогідно, ніколи не погодилася б на обтяжливі чи суперечливі прохання, якби не виконала першого, на позір зовсім неістотного. Цей феномен використовується в маркетингу, торгівлі, сфері обслуговування, управлінні, внутрішньополітичній боротьбі, а також — у пропаганді.

Психологічна техніка «нога в дверях» вимагає дотримання таких правил:

• починати треба зі звернень, прохань, які, на перший погляд, ні до чого не зобов'язують, не є обтяжливими для залученої у взаємодію людини;

• створити сприятливий емоційний фон взаємодії між людьми. Комунікація (навіть одинична) повинна викликати в людини емоції, формувати схильність до повторення контакту. Залучена людина повинна відчути участь з боку іншої людини, задоволення від свого незначного вчинку або урочистість моменту;

• важливо, щоб у залученої у взаємодію людини не виникло відчуття, що на неї тиснуть чи примушують щось зробити. У цьому випадку ефект буде мінімальним, тому що людина не схильна розглядати дії, вчинені під тиском, як прояв власних переконань. 

Машина російської державної пропаганди використовує цю тактику щодо великих мас людей. У якості прикладу можна згадати наростання рівня територіальних претензій Росії до України, починаючи з 2014 року. Якщо спочатку росіяни нібито вимагали лише визнання за ними незаконно окупованого Криму, то далі агітпроп розпочав дискурс про визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними республіками (спочатку в межах фактичної лінії розмежування 2015 року, а далі — у повних кордонах Донецької та Луганської областей). У 2022 році вимоги росіян посилилися: мова йде вже про нібито повноцінне включення Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу Росії навіть при тому, що частини Донецької та Запорізької областей Росія не контролювала ніколи.

Торгуються росіяни й у випадку з імовірним продовженням зернової угоди. Їхньою першочерговою вимогою був запуск та стабільна робота аміакопроводу Тольятті—Одеса, що проходить через територію України. Після того, як його було пошкоджено внаслідок бойових дій, вимога втратила сенс. Тож російські влада та пропаганда заговорили про іншу вимогу, цього разу вже до західних країн: підключення до світової платіжної системи SWIFT «Россільгоспбанку» — фінансової установи, через яку відбувається міжнародна торгівля російським зерном.

Окрім цього, держава-агресор використовує цю тактику і в спорті. Оскільки на міжнародних турнірах із більшості видів спорту росіяни відсторонені через війну, розв'язану їхньою владою, вони намагаються зняти відсторонення за допомогою поетапних поступок: спочатку йдеться про виступи в нейтральному статусі без прапора та гімну із зобов'язанням підписати декларацію щодо засудження війни, а далі російська пропагандистська машина починає поступово виступати проти цих обмежень, аж до повного відновлення спортсменів у правах, наголошуючи на тому, що нібито «спорт поза політикою», та скаржачись на всесвітню «русофобію».    

Російські пропагандисти постійно та системно використовують тему корупції в Україні. Новини про «найкорумпованішу державу Україну», яка сама себе погубить, були в російських ЗМІ ще десять, п’ять чи два роки тому. Тобто тема корупції в Україні — один із поширених наративів російської пропаганди. Росія використовує корупційні скандали в Україні, щоб дискредитувати її. Зокрема, агітпроп запевняє, що корупція — це ідеологія українського народу. Нібито корупція пронизує українське суспільство: від освіти, медицини, сфери послуг, спорту до рівня правоохоронців, судів, муніципальних та центральних органів.

Російські пропагандисти стверджують, якщо Україна ще так-сяк боролася з корупцією, в яку скотилася після розпаду Радянського Союзу, на початку двохтисячних, то після Євромайдану вже ні. За версією агітпропу, після 2014 року Україна скотилася до рівня латиноамериканських держав, які перебувають під деструктивним впливом клептократії. Після 2014 року в Україні з’явилася низка антикорупційних органів, та пропагандистські джерела скептично оцінили цю тенденцію й вирішили, що українці змавпували американську модель, навіть заступником керівника НАБУ призначили іноземця. Пропагандисти часто посилалися на слова тодішнього американського посла в Україні Джеффрі Паєтта, який припустив, що корупція інколи страшніша, ніж російські танки. Спекулювали й словами тогочасного віцепрезидента Джо Байдена, який назвав корупцію в Україні раковою пухлиною. Нібито корупція надто вже глибоко сидить в печінках Заходу, ще трохи — й він перестане підтримувати Україну.

Постійний акцент на корумпованості влади викликає в суспільства, з одного боку, недовіру до керівництва держави й державних інституцій, а з іншого — до ефективності боротьби з корупцією на шляху до членства в ЄС і НАТО. Російська пропаганда тут працює водночас на внутрішнього споживача: демонструє недолугість України, яку Захід ось-ось «кине». Мовляв, бачите, до чого призводить гра в демократію та євроінтеграцію. Також агітпроп просуває меседжі й на українську аудиторію, намагаючись усталити думку, що система влади в Україні настільки прогнила, що її вже нічого не змінить; у держави немає майбутнього, не говорячи вже про перспективи членства в ЄС чи НАТО.

Російський агітпроп систематично спекулює антикорупційними розслідуваннями, які проводять українські журналісти та громадські діячі щодо ймовірної корупції у Міністерстві оборони. Найвідомішим випадком стало можливе завищення закупівельних цін на продукти харчування, зокрема курячі яйця. Останнім часом пропагандисти розкручують тему некритичних витрат коштів державного та місцевих бюджетів під час війни. Вони намагаються підвести під ці витрати корупційну складову навіть там, де її зовсім немає.

Однак пишучи про корупцію в Україні й те, що в нашої держави начебто через це немає шансів на майбутнє, агітпроп уникає згадок про корупцію в Росії. Наприклад, із січня по липень 2021 року в Росії зафіксували 24,5 тисячі випадків корупції. У 2017 році керівник російської Рахункової палати Олексій Кудрін заявив, що відомство виявило порушення на 1,865 трильйона рублів. Тобто корупція в Росії теж є, ба більше — є й боротьба з нею. До прикладу, опозиціонер Олексій Навальний «наступив на мозоль» Кремлю, зробивши ряд гучних викриттів масштабних корупційних діянь можновладців, за що був ув’язнений. Також агітпроп уникає згадок про те, що навіть в умовах повномасштабної війни Україна намагається боротися з корупцією.

Американська журналістка Енн Ґаррісон, що пише для видання The Grayzone, відоме своїми публікаціями з антиукраїнською риторикою та конспірологією, активно веде свій акаунт у соцмережі «X» (раніше — Twitter). Ці дописи проаналізували фахівці Центру протидії дезінформації. 

Вони зʼясували, що журналістка активно критикує військову допомогу США Україні та поширює російську пропаганду в західному інфопросторі. Зокрема, у 2022 році вона писала, що безпольотна зона дорівнює «повітряній війні» між США та Росією. У 2023 році Ґаррісон говорила про нібито присутність ЦРУ на території України та приписувала американському виданню Newsweek необʼєктивність через висвітлення цієї теми в недостатньо осудливій формі. Енн постійно повторює штампи російської пропаганди — до прикладу, про «готовність» США боротись до останнього українця, викрадення та продаж західної зброї українцями та «високу загрозу» ядерної війни. Ґаррісон звинувачує у всьому лише український уряд та Сполучені Штати, не називаючи Росію агресором. Посилань та доказів до своїх публікацій вона також не додає. 

Журналістка є однією з «корисних іноземців» для російської пропаганди. Використовуючи їхні коментарі, публікації та висловлювання, російські пропагандисти підживлюють хибне враження, буцімто весь світ насправді вважає, що вони мають рацію, а у всьому винна насправді не Росія. Дискредитуючи Україну та її західних партнерів, вони хочуть викликати скепсис щодо підтримки для України та припинити її. 

Однією з необхідних умов існування будь-якого тоталітарного чи авторитарного режиму є виховання громадян у дусі відданості владі, керівному режиму та панівній ідеології. Із дорослими людьми це зробити іноді досить складно, адже вони мають власні усталені принципи, установки та життєвий досвід, які можуть суперечити тому, що потрібно недемократичному режиму. Також як мінімум частина дорослих має критичне мислення, що ще більше ускладнює завдання для пропагандистів. 

Тож ідеальним варіантом у цьому плані для таких режимів є виховання «правильних» громадян «з нуля», тобто з дитинства. Саме тому мультиплікація ще з 20-х років ХХ століття стала потужною зброєю радянської пропаганди.

Початок пропагандистським мультфільмам в СРСР поклали такі стрічки, як «Радянські іграшки» 1924 року випуску та «Китай у вогні» 1925-го. У першому анімаційному фільмі висміювався «буржуазний спосіб життя» та ненажерливість так званих «непманів» — радянських підприємців того періоду. У другому — висловлювалася підтримка революції в Китаї та засуджувалося нібито втручання західних держав у його внутрішні справи. Після того мультиплікація міцно закріпилася серед основних засобів радянської пропаганди.

Як і з багатьма іншими тактиками й методами пропаганди, сучасний російський агітпроп наслідує радянських попередників й у сфері мультиплікації. Ще у 2018 році опозиційний російський журналіст Аркадій Бабченко детально пояснив, чому російський мультсеріал «Маша та Ведмідь» є пропагандистським та небезпечним для психіки українських дітей. У мультфільмі йде пропаганда радянської символіки та російського мілітаризму, нав’язування дітям нездорових моделей поведінки (істеричності, небажання та невміння вести діалог, радикальної впертості та впевненості у власній правоті тощо). Всі ці риси притаманні пропагандистам та звичайним симпатикам путінського режиму.

Ще одним прикладом російської пропаганди в мультфільмах є серія стрічок «Три богатирі». У ній Київська Русь виступає як невід’ємна частина «русского міра» з чималою кількості російської символіки, популяризується авторитарна влада (а правителем є, звісно ж, князь Володимир, хоча в історії Київської Русі князів було чимало). Богатирі є сліпими виконавцями волі князя та повністю підкорюються всім його примхам, навіть якщо його ідеї та вчинки виглядають абсурдними. Все російське у мультсеріалі звеличується, а все західне та європейське зображується як зло. Так, Баба Яга мріє жити, як у Європі, але «доблесні богатирі» виганяють її з Києва.

Найбільш свіжим та відомим прикладом агітпропу в мультиплікації є стрічка «Казка про Ваню та Миколу», яка вийшла у 2022 році, вже після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Це вже пряма пропаганда: дітям доступною їм мовою пояснюють, чому Росія напала на Україну, таким чином виправдовуючи агресію, вбивства цивільних людей та масові воєнні злочини окупантів. У мультфільмі використовується старий російський наратив про те, що нібито Україна «8 років бомбила Донбас та вбивала його дітей», а Росія лише «стала на захист своїх співвітчизників».

Таку тезу поширили російські медіа та анонімні телеграм-канали, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях стверджують, що насправді ненависть проти Росії плекає Захід, а не Україна. Нібито дії України лише спричинені «впливом неправильних партнерів». Автори дописують, мовляв, війну розпочали з ініціативи Заходу, а Росія всього-на-всього відповідає на дії так званих західних ворогів.

Аналітики проєкту EU vs Disinfo дослідили цей кейс і пояснили, що не Захід, а Росія розпочала війну. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Натомість російський агітпроп переконує, буцімто, це війна Заходу, й у такий спосіб замовчує свої воєнні злочини, скоєні в Україні. 

Тимчасом Москва називає Україну «західним плацдармом», аби натякнути, що Україна — несамостійна держава, керована «зовнішнім управлінням». Так пропагандисти прагнуть сформувати образ країни-маріонетки, яка самостійно не може існувати і повсякчас потребує «захисту». 

Також станом на березень 2023 року загальний обсяг прямої бюджетної допомоги Україні від Європейського Союзу сягнув 4,5 млрд євро — і це лише від початку 2023 року. А за даними Мінфіну, із початку повномасштабного вторгнення ЄС надав Україні 11,7 млрд євро макрофінансової допомоги. Фінансова допомога — це не єдиний напрямок підтримки, яку надає Захід Україні. На сайті Європейської комісії створили хронологію ініціатив, які впроваджував ЄС щодо України. Серед іншого там ухвалення пакетів санкцій, створення механізмів відновлення інфраструктури, надання статусу країни-кандидатки ЄС тощо. Такий підхід свідчить про всеохопну підтримку України західними лідерами.

Ця тактика пропаганди заснована на постійному та систематичному переконанні цільової аудиторії, що сторона, яку представляють пропагандисти, неодмінно переможе та досягне своїх цілей. Це може статися скоро, або колись у перспективі, але нібито точно станеться. Тим самим людей, що піддаються впливу цієї маніпуляції, переконують «не запізнитися» і приєднатися до лав переможців, поки ще є така можливість. Разом з цією тактикою майже завжди застосовується й інша схожа — «багаторазове повторення».

Російський агітпроп використовував цю тактику ще під час Другої світової війни. Всім добре відома фраза «наше діло праведне, ворог буде розбитий, перемога буде за нами». У трохи видозміненому форматі її сказав тодішній заступник голови уряду та міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов ще 22 червня 1941 року — у день вторгнення нацистських військ до СРСР. Далі радянська пропаганда дуже часто її використовувала як мантру з метою підняття бойового духу армії та цивільного населення. «Головний диктор СРСР» Юрій Левітан упродовж усієї війни закінчував цим слоганом кожне своє радіозвернення до населення СРСР із важливими новинами з фронту.

Сучасний російський агітпроп також систематично використовує цю тактику. Ще у 2014 році президент Росії Володимир Путін погрожував керівництву ЄС, що візьме Київ за два тижні. На початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року пропагандисти в один голос кричали, що російська армія «захопить Київ за три дні». Але ситуація склалася зовсім по-іншому, і завдяки Силам оборони України ця фраза стала мемом та інструментом глузування вже з окупаційної армії та російської пропаганди.

Після того агітпроп змінив підхід до використання цієї тактики. Тепер вони наголошують на тому, що Україна нібито програє «війну на виснаження» у довгостроковій перспективі через те, що західні союзники втомилися від війни та начебто от-от суттєво скоротять обсяги як військової, так і фінансової допомоги України. Великі надії російська пропаганда покладає на можливу зміну влади в США, перемогу на президентських виборах кандидата від республіканців, в ідеалі для них — відомого своєю популістською риторикою Дональда Трампа.

Користувачі російського сегменту фейсбуку і тіктоку поширюють відео, на якому чоловік у блискучому костюмі танцює танець живота, і стверджують, що це Володимир Зеленський. Один із користувачів поставив емодзі з прапором України та написав: «Кожного разу, коли вам потрібно більше грошей… ви повинні влаштувати їм гарне шоу!», натякаючи на західних партнерів. Це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери медіа Reuters. Насправді на цьому відео танцює не Володимир Зеленський, а танцівник живота Пабло Акоста. Схожі відео він опублікував на своїй сторінці в інстаграмі 1 липня.

У такий спосіб агітпроп намагається принизити і поглузувати з Володимира Зеленського, мовляв, Президенту України доводиться йти навіть на такі крайнощі, аби отримати зброю від західних партнерів. Раніше ми писали про те, що іспанський журнал El jueves опублікував обкладинку, на якій українські військові нібито відмовляються від контрнаступу, та спростовували фейк про те, що в офіційному твітер-акаунті Міноборони України писали, що Зеленський — «голий клоун».

Російські медіа, а також анонімні телеграм-канали з проросійською риторикою, посилаючись на статтю The New York Times, поширили інформацію, нібито з початку контрнаступу Україна втратила до 20% усієї бронетехніки, яку їй передали західні партнери (йдеться про танки, бойові машини піхоти та бронетранспортери). Проте це — маніпуляція.

На неї звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони стверджують, що у публікації The New York Times насправді згадується лише про те, що до 20% важкого озброєння включно з його західними зразками, що було використане під час контрнаступу під час перших двох тижнів червня, можуть бути знищеними або пошкодженими ворогом. Автори статті повідомляють, що у подальші тижні рівень українських втрат бронетехніки знизився до 10%, оскільки Україна тоді змінила тактику наступу.

Маніпулюючи іноземними публікаціями, пропагандисти хочуть сформувати хибне враження провалу України на полі бою та показати «неефективність» західної зброї. Однак у цій ситуації навіть у згаданій статті вказано, що низка зразків західного озброєння не використовується під час контрнаступу, а втрати західної техніки перебільшено. 

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах, де поширюють проросійську риторику, стверджують, нібито на заході України «стрибок радіації», через що українські військові почали ретельно оглядати автомобілі на кордоні в захисних костюмах і масках. Однак це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck та Agence France-Presse (AFP). Вони  наголошують, що фото, яке пропагандисти надають як доказ своїх тверджень, насправді було опубліковане на сторінці Прикордонної служби Польщі 2020 року. На цій версії фото є підпис його автора - Владислав Чулак. Фактчекери з AFP звернулись до Чулака, який підтвердив, що зробив це фото під час пандемії коронавірусу у 2020 році на пункті пропуску Губінек між Польщею та Німеччиною. 

У VoxCheck також стверджують, що на запит польського видання Konkret24 в Управлінні стратегічних комунікацій ЗСУ зазначили, що військові на кордоні не здійснюють перевірок у захисних костюмах. Прессекретарка польської Прикордонної служби Анна Михальська теж підтвердила, що на україно-польському кордоні немає українських військових у захисних костюмах і масках.

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть залякати як іноземців, так і українців, а також перекласти відповідальність за злочини росіян з агресора на жертву. Зрештою фахівці VoxCheck стверджують, що цей фейк створено на підтримку заяв секретаря Ради безпеки Росії Миколи Патрушева від 19 травня 2023 року, де він сказав, начебто внаслідок вибуху боєприпасів зі збідненим ураном у Хмельницькій області на Європу насувається радіація. Однак Головний центр спеціального контролю Державного космічного агентства України стверджує, що радіаційний фон на заході України був у нормі.  

Російські пропагандисти постійно намагаються показати свою державу як кращу альтернативу «колективному Заходу». Аргументом на підтримку цього твердження, зокрема, є те, що децентралізація у країнах Європи — це лише ширма, а насправді в них панує диктатура. Натомість у Росії ж нібито все відкрито — центр влади «мультикультурної» країни у Москві. 

У дійсності ж у випадку Росії це є виявом авторитаризму її режиму. Історично склалося так, що Москва контролює всі процеси, особливо на окупованих територіях України. У цьому контексті так звані «уряди» «ЛДНР» не є окремими урядами, а лише «філіями» Кремля. Проте це стосується і самої Росії — у республік у складі Російської Федерації немає власної автономії, а всіх тих, хто намагаються йти всупереч забаганкам Москви, жорстоко карають. До прикладу, розмір дотацій від Кремля для регіонів визначається не за об’єктивними критеріями чи потребами, а за рівнем прихильності або геополітичної важливості для Москви. Як наслідок, Російська Федерація — це міф та завуальовування імперських амбіцій Росії.

Посилено використовуючи такі словосполучення, пропагандисти також поглиблюють владу політичних еліт Росії та придушують голоси інакодумців. За мовчазного схвалення подібні інструменти набувають більшого поширення та значення. 

Пропагандисти в соцмережах поширюють інформацію, нібито в Нью-Йорку розмістили рекламний банер з написом: «Немає Зеленського — немає війни». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту «По той бік новин» та Центру протидії дезінформації. Вони з’ясували, що відео, на якому нібито зображений банер, є результатом роботи відеомонтажу. За основу взяли кадри з вулиці П’ята авеню, однак їх відзняли ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Аналітики звернули увагу, що банера немає на свіжих панорамах вулиці в Google Maps та відеознімках вулиці. Крім того, вони наголошують, що на відео — чорні світлофори, в той час як з 2021 року на цій вулиці стоять жовті світлофори. Відсутність банера також підтвердили у Міністерстві закордонних справ України та Генеральному консульстві України в Нью-Йорку.

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти і далі намагаються особисто дискредитувати Зеленського і створити хибне враження того, що за кордоном більше не хочуть підтримувати Україну саме через поведінку та риторику її президента. З подібною метою вони створюють фейкові обкладинки іноземних видань, про що неодноразово писав «Детектор медіа».

Пропагандисти в російських медіа поширюють дезінформацію на основі  інтервʼю головнокомандувача ЗСУ для The Washington Post. Зокрема, вони стверджують, що  Валерій Залужний нібито звинувачує західних партнерів у перетворенні контрнаступу на «клоунаду». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що насправді Залужний нічого не говорив про «клоунаду». Натомість, коментуючи просування українського контрнаступу, він наголосив, що незважаючи на відсутність у ЗСУ низки необхідних типів озброєння, українська армія «щодня просувається вперед, навіть якщо це всього лише 500 метрів». Тому його «дратують» заяви про те, що український контрнаступ просувається «повільніше, ніж очікувалось».

У такий спосіб пропагандисти хочуть дискредитувати Збройні сили України і створити хибне враження перемоги Росії на полі бою. Крім того, вони хочуть показати Україну та її владу невдячними за допомогу західних партнерів. 

Тезу про те, що Захід порушує міжнародне право, постачаючи зброю Україні, просував Путін на зустрічі з воєнкорами. Також він заявив: «У нас багато боєприпасів зі збідненим ураном, ми будемо застосовувати у відповідь».

Така теза — безпідставна. Анексувавши частину території України, здійснивши широкомасштабний наступ та вчиняючи воєнні злочини з моменту вторгнення, Росія порушує міжнародне право та низку міжнародних угод у сфері безпеки. Зокрема, ігнорує договори, які гарантують суверенну рівність і територіальну цілісність держав, а також норми права, що регулюють основні засади ведення війни. 

У травні Росія ініціювала засідання Радбезу ООН щодо постачання західної зброї Україні. Тоді представник Японії в ООН заявив, що Україна борониться від агресії, а міжнародна спільнота надає допомогу, «щоб запанував мир і безпека у світі».

А представник Франції в ООН Ніколя де Рів'єр наголосив на тому, що західні партнери постачають Україні зброю легально. У той час як Росія купує озброєння нелегально, щоб поповнити свої запаси. «Росія купує дрони в Ірану, а ракети і боєприпаси у Північної Кореї. Цими діями Росія порушує резолюцію ООН», — заявив Ніколя де Рів'єр.

Поширюючи цей меседж, Росія намагається дискредитувати західних партнерів та виставити їх порушниками міжнародного права. У такий спосіб пропагандисти намагаються відвернути міжнародну увагу від російських воєнних злочинів, порушення прав та договорів і перекласти відповідальність за скоєне на інших. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що Україна — інструмент Заходу для підриву російської державності.

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Захід готується до програшу у війні, адже, мовляв, український контрнаступ буде провальним. Буцімто Захід нічого не очікує від нашої країни, тому «планує її майбутнє так, ніби вона вже провалила контрнаступ». У своїх повідомленнях автори посилаються на матеріал видання Foreign Affairs.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які визначили, що у статті Foreign Affairs нічого не сказано про необхідність планування майбутнього України «уже як після провалу контрнаступу». Автори фейку просто вигадали ці тези з матеріалу. Тим часом, автори статті писали, що Заходу варто планувати підтримку України в довгостроковій перспективі, оскільки зараз чіткого плану, що буде після контрнаступу, немає. Далі автори наголосили, як західні високопосадовці неодноразово заявляли, що підтримуватимуть Україну стільки, скільки буде потрібно.

Поширюючи цей фейк, пропагандисти прагнуть показати, що Захід зневірився в Україні. Нібито західні політики вже не хочуть підтримувати нашу країну, бо знають, що вона «програє». У такий спосіб автори підривають довіру до Заходу як стратегічного партнера України й прагнуть створити видимість, що Україна невдовзі нібито залишиться без партнерів й програє Росії. 

На 10-11 червня у Відні заплановане проведення міжнародного саміту «За мир в Україні». На ньому виступатимуть представники «Росії, України та різних країн НАТО, які підтримують цілі миру» для того, щоб «покласти край війні та підготуватись до переговорів». Проте за «саміт» відповідатиме організація, керівництво якої у своїх заявах поширює меседжі російської пропаганди, як і більшість осіб у списку учасників. Метою саміту заявлено підготовку звернення «Віденський заклик до миру», яке планують передати посольствам Росії, України та країн НАТО, а також міжнародним організаціям для подальшої роботи над «мирним урегулюванням війни». 

На захід звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони проаналізували офіційну програму «саміту» і знайшли в ній багато повторень з російської пропаганди. Наприклад, організатори зазначають, що «засуджують незаконне вторгнення Росії в Україну», однак далі пишуть про те, що НАТО є відповідальним за нього. Мовляв, альянс спровокував Росію на напад. У програмі заходу немає засідань на теми повернення Україні тимчасово окупованих територій, репарацій чи покарання воєнних злочинців — їх просто проігноровано.

Влаштовує захід низка громадських організацій, серед яких Міжнародне бюро миру та Альянс дій за мир, нейтралітет і ненасильство. Колишній виконавчий директор Міжнародного бюро миру Райнер Браун поширює російську пропаганду, як зʼясували аналітики VoxCheck. Зокрема, він казав, що розширення НАТО є причиною для вторгнення Росії, а санкції проти неї змусять європейців страждати. Попри звільнення з організації у 2019 році, вона й далі продовжує запрошувати його на свої заходи. Крім того, власне бюро публікує заяви щодо того, що Україна нібито «порушує право на відмову від військової служби», хоч і не згадує про примусову мобілізацію в Росії та на окупованих територіях. Альянс дій же просуває ідеї «нейтралітету», використовуючи для цього заяви осіб, звинувачених у держзраді, зокрема Руслана Коцаби, який зараз долучився до нового проєкту Віктора Медведчука «Інша Україна». Фінансуватимуть захід також організації, що поширюють російську риторику.

Серед спікерів можна знайти лінгвіста-теоретика та філософа Ноама Чомскі зі США, що у своїх виступах просуває меседжі російської пропаганди. Зокрема, він також вважає, що НАТО спровокувало Росію на війну проти України. На пленарному засіданні саміту анонсовано виступ члена Палати представників США Денніса Кусинича. З 2014 року він засуджує санкції США проти Росії, а також поширює меседжі про «українців-нацистів» та «державний переворот». Торік Кусинич звинуватив Джо Байдена у розвʼязуванні Третьої світової війни, а цього року організував мітинг проти надання допомоги Україні. Серед спікерів також можна знайти Джеффрі Сакса, американського економіста, Юрія Шеляженка, виконавчого секретаря Українського руху пацифістів, та інших осіб, що поширюють російську риторику.

Фактично, проведення цього заходу допоможе російським пропагандистам і далі поширювати свою дезінформацію та посилить її антиукраїнські меседжі. Мовляв, за Росією стоїть увесь світ. Однак військова та політична підтримка країн НАТО мають більший масштаб за подібні заходи. 

Російські пропагандисти поширюють у мережі інформацію, нібито під час атак на Тернопіль та Хмельницький 13-14 травня вибухнули склади з боєприпасами зі збідненим ураном. Мовляв, через це люди панікують: в аптеках уже є дефіцит йоду, а мешканці масово виїжджають із міст. Крім того, російські експерти стверджують, що, можливо, вибухнули і матеріали для виготовлення «брудної бомби», бо після вибуху нібито зафіксували як бета-, так і гамма-випромінювання. Це — фейк. 

На нього звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що місцева влада спростувала інформацію про вибухи боєприпасів. Фактчекери також спростувати підвищений рівень радіаційної небезпеки. За даними Тернопільського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України, рівень радіаційного фону на Тернопільщині 14 травня перебував у межах норми. Пропагандисти додають скриншоти з порталу SaveEcoBot, що нібито показує «різке зростання рівня радіації» саме після вибуху, однак насправді на сайті можна побачити, що після вибухів рівень радіації навіть знизився у відповідних містах.

Ба більше, в аптеках Хмельницького і Тернополя немає дефіциту йоду. Згідно з інформацією на сайті Tabletki.ua, як спиртовий розчин йоду, так і калій йодид (у таблетках) доступні до продажу в більшості аптек цих міст. Фахівці пояснюють, що калій йодид вживають при загрозі радіаційного викиду, щоб знизити ризики виникнення захворювань щитоподібної залози. Однак вживати ці таблетки потрібно лише після офіційного оповіщення і лише один раз, оскільки вони блокують функціювання щитоподібної залози. Використання спиртового розчину йоду або розчину Люголя взагалі вважається неефективним і може завдати шкоди здоровʼю.

У такий спосіб пропагандисти хочуть викликати паніку серед місцевого населення та виправдати атаки Росії на цивільних. Мовляв, вони і бʼють тільки по військових складах, от і зараз розбили натівські боєприпаси. Втім у реальності росіяни завдали шкоди саме цивільній інфраструктурі, включно з житловими будинками та школами, що є воєнним злочином. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Міністерство оборони США, фармакологічні корпорації та інші представники «цивілізованого» Заходу майже два десятиліття проводять над українцями жахливі медичні експерименти. За словами авторів, вони покликані змінити світоуявлення українців про Захід і змусити відмовитися від дружби з Росією. Війна — результат антиросійської політики Заходу й України. 

На кейс звернули увагу фахівці проєкту EU vs Disinfo, які визначили, що така теза не має жодних доказів, адже це конспірологічна теорія російських пропагандистів. В Україні є десятки цивільних лабораторій охорони здоров’я, які працюють над дослідженням і зменшенням загрози небезпечних хвороб, деякі з них отримують фінансову та іншу підтримку від США, ЄС і Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Водночас російський агітпроп описує такі установи, як військові об’єкти, навмисно стираючи межу між біологічною зброєю та біологічними дослідженнями.

Щодо так званого експерименту, який наверне українців «на правильний бік», — це конспірологічна теорія. Жодних таких експериментів у теорії не існує, адже неможливо вплинути на світогляд людини за допомогою медикаментозного впливу. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що скасування майбутніх виборів — очікуваний крок від Зеленського, який жадає щонайдовше залишитися при владі. За словами авторів, він розуміє, що не зможе собі забезпечити перемогу в президентських виборах, оскільки суспільство ним «вкрай незадоволене». Мовляв, Володимир Зеленський втрачає українські землі й заразом підтримку українців. Автори переконують, що Зеленський хоче захопити всю владу в Україні. 

Утім, така теза безпідставна. Згідно з українським законодавством, в умовах воєнного стану вибори не можна проводити. Тобто Зеленський залишатиметься президентом до закінчення війни. Це не його бажання, а вимушений крок, щоб уникнути порушень закону та різноманітних колізій. Тим більше, ніхто не «затягує» війну, якщо росіяни обстрілюють Україну щодня. Нещодавно Глава ПАРЄ Тіні Кокс розповів про можливість проведення виборів в Україні. Він пояснив, що  це потрібно зробити, проте, швидше за все, після завершення активних військових дій, коли воєнний стан ще буде зберігатися. Кокс визнав, що провести вибори в таких умовах буде складно. Натомість представники України на заході ПАРЄ розповіли, що вибори мають відбутися у 2024 році. Очільниця української делегації в ПАРЄ Марія Мезенцева заявила, що українська влада наразі прагне дотримуватися звичайного календаря. Тобто 2024 рік, як заплановано, — рік президентських та парламентських виборів, а 2025 — місцевих  виборів. 

Українська влада не відмовляється від виборів, а навпаки, шукає шляхи їх проведення. Проте політикині та політики враховують усі ризики, пов’язані з війною, яку розв’язала Росія проти України. За таких умов Росія перешкоджає у проведенні виборів, оскільки щодня обстрілює українські міста й села, а росіяни — вбивають мирних українців.