У листопаді 2022 року СБУ почала проводити обшуки на обʼєктах Української православної церкви Московського патріархату по всій Україні. Результатами таких дій стали масові виявлення російських паспортів, георгіївських стрічок, матеріалів антиукраїнського спрямування, партійних квитків «Комуністичної партії» СРСР тощо. Низці священників та ієрархів УПЦ МП спецслужба вручила підозри в розпалюванні міжрелігійної ворожнечі чи виправданні російської агресії. Ситуація, що склалася на той момент, прихильникам Московського патріархату була не до вподоби, тож виникла потреба в захисті їхніх церков і соборів, легітимації діяльності в Україні.

У відповідь на дії СБУ та осуд українського суспільства віряни МП почали використовувати слово «грішники» на позначення людей, які нібито відвернулися від них і бажають розʼєднати церкви. Свою церкву вони називають «істинною» і залякують, що «грішники» відповідатимуть за свої дії на іншому світі. Агітпроп також проявляє ксенофобію, коли стверджує, що настане час, коли російське православʼя буде очищене від «завезеної» із-за кордону релігійної скверни. Водночас віряни МП кажуть, що є ще час покаятися тим, хто зрадив їхню патріархію, і якщо відступники це зроблять, то будуть прощені й прийняті назад. 

Зрештою, ще 27 травня 2022 року зі Статуту про управління Української православної церкви були виключені всі норми, які хоч якось натякали на зв’язок із Москвою. Разом з тим Статут Російської православної церкви продовжує визначати УПЦ частиною Московського патріархату, тобто вважає її своїм структурним підрозділом. 

Нагадаємо, що на початку повномасштабного вторгнення патріарх РПЦ Кирило благословив російські війська на кровопролитну війну в Україні. УПЦ МП часто провадить не лише духовно-культурну діяльність, притаманну релігійним спільнотам, а й здійснює політичні дії, які шкодять інтересам і національній безпеці України. Своєю чергою, Росія всіляко спекулює на цьому, викривлюючи реальність. Раніше ми також задокументували фейк росіян про те, що через «українське богохульство» на храмі Києво-Печерської лаври почорніли хрести.

Гумор та політична сатира з часом набувають дедалі більшої ролі в пропаганді. Вони стають потужними, складними та багатогранними елементами психологічного впливу на людей. Завдяки менш серйозній формі за допомогою жартів можливо ефективно передати важливу, часто суперечливу і навіть образливу інформацію. Часто саме з використанням елементів сатири певна інформація набуває властивості «вірусної» і поширюється значно швидше. 

Разом з тим додавання гумору створює багатозначні конструкції, які залишають місце для маневру під час дискусії, особливо коли звичайна мова та серйозні аргументи не працюють. Він свого роду «вимикає» в людей критичне мислення. Крім того, розуміння та сприйняття жартів створюють умови для формування певних соціальних спільнот. А гумор у цьому сенсі грає роль своєрідного маркера належності до цих угруповань, системи розпізнавання «свій / чужий». Також гумор може по-справжньому інформаційно «вбивати» певну особу, групу людей чи навіть країну. Він здатен формувати зневажливе ставлення та зводити серйозні речі до рівня тих, що викликають лише сміх.

Одним з перших жанрів політичного гумору стала карикатура, яка почала розвиватись ще у першій половині XVIII століття. У Радянському Союзі її перетворили на потужну зброю власної пропаганди ще на початку його існування — у 1920-х роках. Найвизначнішими майстрами пропагандистських карикатур в СРСР вважаються Борис Єфімов, Кукринікси (Михайло Купріянов, Порфірій Крилов та Микола Соколов), Дмитро Моор (Орлов), Віктор Дені (Денісов) та Михайло Черемних. Їхні роботи висміювали як зовнішніх ворогів СРСР, таких як нацистська Німеччина, фашистська Італія, західні держави (США, Велика Британія, Франція тощо), так і верстви населення всередині країни, які радянський режим вважав для себе ворожими: дворяни, капіталісти, куркулі (заможні селяни), священники тощо. При газеті «Правда» працював цілий сатиричний журнал «Крокодил», який був невід'ємною частиною агітпропу і в якому публікувалася більшість зі згаданих вище авторів.

З прогресом інформаційних технологій пропаганда за допомогою гумору тільки посилюється та розвивається, вже у сучасній путінській Росії. Мабуть, найвідомішим пропагандистом від гумору був покійний Михайло Задорнов. Багато хто з нас пам'ятає його антизахідні наративи про нібито «тупих американців», які були його візитівкою як гумориста. Після Революції Гідності 2014 року і до своєї смерті у 2017 році Задорнов неодноразово використовував антиукраїнські жарти. Він навіть не цурався жартувати про збиття російськими терористами малайзійського Боїнгу у 2014 році в Донецькій області.

Ще одне джерело російської гумористичної пропаганди — програма КВК. Шоу є потужним інструментом стратегічних політичних комунікацій через доступ до різних каналів розповсюдження. Програму транслюють у прайм-тайм федеральних та міжнародних російських телеканалів, поширюють у соцмережах, на сайті, передруковують жарти в пресі і транслюють на радіо. Засновник КВК Олександр Масляков має близькі зв’язки з Кремлем. Про це свідчать, зокрема, фінансування державою будівництва концерт-холу «Планета КВК» у Москві, підтримка КВК-змагань за кордоном, участь політиків топрівня (в тому числі Путіна та Медведєва) у зйомках програм. Крім того, з 1 червня 2016 холдинг «Газпроммедіа» запустив окремий телевізійний канал КВК з майже цілодобовою трансляцією цього шоу. А Масляков отримав державну нагороду «За заслуги перед Вітчизною» третього ступеня. Звичайно, автори КВК не забувають дякувати за щедрість своїм спонсорам — у шоу постійно показується позитивний образ президента Путіна та його команди. Така дружба з політиками дала власнику КВК Олександру Маслякову змогу створити не лише власну програму, а й велику бізнес-імперію для її підтримки.

Інші відомі російські гумористи також підтримують Путіна і є рупорами його пропаганди. Серед них Михайло Галустян, Євген Петросян (проти них Україною введені персональні санкції), Гарік Харламов, Юрій Стоянов, Іван Ургант, Володимир Винокур, Володимир Моісеєнко та Володимир Данилець (останні двоє відомі як творчий дует «Кролики»).

Російські медіа, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що росіяни завдають високоточних ударів виключно по українських військових об’єктах, а соціальну інфраструктуру та релігійні споруди не атакують. Це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Міжнародна організація ЮНЕСКО наводить такі цифри: станом на 20 липня 2023 року фахівці задокументували 270 культурних обʼєктів (храми, музеї, історичні будівлі, пам’ятники, бібліотеки та архіви) в Україні, які постраждали від збройної агресії росіян. А в Інституті релігійної свободи заявили, що зафіксували знищення, пошкодження чи пограбування щонайменше у 494 релігійних спорудах.

У ніч на 23 липня внаслідок ракетних ударів Росії по Одесі зазнали пошкоджень Спасо-Преображенський собор і дві памʼятки архітектури та зруйновано шість житлових будинків. 

У такий спосіб російський агітпроп намагається вибілити Росію, яка вчиняє атаки на українські міста. Мовляв, їхня ціль — виключно військові об’єкти, а воєнних злочинів проти українців  росіяни нібито не вчиняють. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що українські високопосадовці нібито видають військові об’єкти за цивільні.

Російські медіа та користувачі соцмереж, що поширюють проросійську риторику, стверджують, що в Парижі нібито планують провести розпродаж ікон із Києво-Печерської лаври на окремому аукціоні. Мовляв, доказом цього є фото білборду з рекламою заходу із запланованою датою — 1 жовтня. Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони взяли коментар у представника аукційного дому Osenat, що вказаний на «бігборді». Він заявив, що це оголошення є фейковим, як і сам «аукціон». Крім того, на офіційному сайті дому можна побачити, що на 1 жовтня не заплановано жодного аукціону або інших заходів. 

Поширюючи такі фейки, пропагандисти хочуть показати, що західні країни нібито навмисно вивозять витвори мистецтва з історичних памʼяток України, щоб більше ніколи їх не повернути. Однак насправді ж деякі експонати евакуйовують у європейські музеї саме через невпинні російські обстріли цивільної інфраструктури. «Детектор медіа» писав, як іще російський агітпроп інструменталізує історію України у своїх цілях. 

У російському та грузинському сегменті фейсбуку та в медіа, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію з посиланням на російську Службу зовнішньої розвідки, що Київ нібито домовився з ЮНЕСКО про передачу православних святинь Києво-Печерської лаври до музеїв Італії, Франції, Німеччини та Ватикану. Буцімто святі мощі мали вивезти з метою їх збереження. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту Myth Detector. Вони встановили, що інформація про вивезення святих мощей з Києво-Печерської лаври до країн Європи є неправдивою. Міністр культури України Олександр Ткаченко на своїй сторінці у фейсбуці написав, що «жодна сакральна цінність не покине територію України». Також виконувач обов'язків директора Національного заповідника «Києво-Печерська лавра» Максим Остапенко зазначив, що «таких планів у заповідника не було і не буде». Інформацію про цю угоду неможливо знайти на офіційному сайті ЮНЕСКО.

Натомість на офіційних сторінках Мінкульту та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО у фейсбуці спростували цей фейк.

Поширюючи інформацію про те, що Київ домовився про передачу святинь до країн Європи, пропагандисти намагаються дискредитувати ЮНЕСКО та українську владу. Агітпроп створив фейк, аби посіяти релігійну ворожнечу, а також відвернути увагу від злочинів, які скоює Росія, зокрема, від розграбувань музеїв та галерей. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що Росія не нищить українську культурну та історичну спадщину.

8 травня Володимир Зеленський підписав указ про відзначення Дня Європи в Україні 9 травня. Натомість День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні пропонують відзначати 8 травня. На тлі цих змін у проросійських анонімних телеграм-каналах поширювали чимало дезінформаційних меседжів, за допомогою яких Росія нав’язує аудиторії власне трактування подій. Аналітикині й аналітики «Детектора медіа» виокремили найпоширеніші з них.

1. Зеленський віддав День перемоги Росії, хоча українці — народ-переможець.

Справді, українці воювали проти нацизму у складі різних армій світу, тому що були бездержавним народом. Більш ніж 7 мільйонів українців боролися з Третім Рейхом у Червоній Армії. Окрім того, вони воювали у складі армій США, Великої Британії, Чехословаччини, Польщі, Канади та інших країн. Саме тому влада й запропонувала відзначати День пам’яті та перемоги над нацизмом разом із рештою світу. Проте це не означає, що Україна відмовляється від ролі переможця взагалі, як намагаються переконати аудиторію телеграм-аноніми, підсилюючи повторюваний пропагандистський наратив, що «українці — нацисти», адже відмовляються від так званого Дня перемоги над цим явищем. Це рішення означає лише те, що відтепер Україна відзначатиме День пам’яті 8 травня, як і більшість країн світу.   

2. Святкувати День Європи немає сенсу, бо європейські країни здалися нацистам або були їхніми союзниками.

Насправді навіть в окупованих Німеччиною країнах і в державах-союзницях діяв потужний рух опору нацистам. Понад те, такі держави як Чехословаччина та Польща, хоч і перебували під окупацією, мали свої військові з’єднання у складі армій інших країн. Наприклад, вихідці із Закарпаття, які були на той час громадянами Чехословаччини, у 1943 році становили більшість у Першій окремій чехословацькій бригаді. Це з’єднання воювало проти нацистів у складі Червоної Армії та відзначилося в боях за звільнення Харкова і Київській наступальній операції. Щодо боротьби проти нацизму в європейських країнах, то варто згадати Варшавське повстання, Словацьке національне повстання, Рух опору у Франції тощо. Тобто Європа теж боролася та воювала проти нацизму. Поширюючи такі меседжі, анонімні телеграм-канали намагаються дискредитувати європейських союзників, очорнивши їхнє історичне минуле перед українською аудиторією. Тим самим просуваються пропагандистські тези, що тільки «братній російський народ», без допомоги Європи, разом з українцями переміг нацизм.

3. Україна відмовилася від 9 травня, щоб догодити західним партнерам.

Цим меседжем анонімні користувачі соцмереж просувають тези російського агітпропу, що «Україна — маріонетка Заходу», щоб позбавити Україну в очах споживачів пропаганди легітимності та суверенності ухвалення рішень.  Насправді святкування Дня Європи синхронізували з цим святом у країнах ЄС, причому відзначення Дня пам’яті та перемоги також відтепер проходитиме разом із Європою. 

4. Влада заборонить українцям приносити квіти до пам’ятників загиблим у Другій світовій війні. За це можна буде отримати тюремний вирок.

Насправді, згідно з законом про декомунізацію, вшанування пам’яті загиблих у Другій світовій, покладання квітів до пам’ятників чи вихід на вулиці ветеранів із медалями (на чому теж наголошували телеграм-аноніми) не вважається злочином. Натомість карається тільки публічна демонстрація нацистських і комуністичних тоталітарних символів. При цьому ці символи не вважаються забороненими, якщо вони розміщені на державних нагородах, ювілейних медалях та інших відзнаках, якими нагороджували до 1991 року та протягом 1991-2015 років у зв’язку з річницями подій періоду Другої світової війни. Анонімні телеграм-канали поширюють такі меседжі, щоб залякати аудиторію та дискредитувати Україну, ототожнюючи її з тоталітарними державами. 

У річницю анексії Криму російські інституції публічної дипломатії у Польщі, а саме «Російські доми» у Гданську та Варшаві поширювали на своїх офіційних сторінках у соцмережах пропагандистську риторику. 

На це звернули увагу аналітики польського проєкту Demagog. Зокрема, вони знайшли репости мінімітингу з нагоди «привітання» для Росії з «воззʼєднанням Криму» від польського народу на сторінках «Домів» у фейсбуку. Мовляв, поляки насправді підтримують Росію та вже давно визнали Крим частиною Росії. Утім на відео, яке поширили на цих сторінках видно, що на «мітингу» можна знайти лише кілька осіб.

«Російські доми» є інституцією, що має на меті поширення російської культури та мови за кордоном. Однак оскільки вона безпосередньо підпорядковується Міністерству закордонних справ Росії, її риторика збігається з риторикою відомства. Випадок, повʼязаний з анексією Криму, не  поодинокий. Фахівці того ж проєкту Demagog розповідали й про те, як на офіційних акаунтах «Російських домів» у соцмережах називали тимчасово окуповані території України російськими. У такий спосіб пропагандисти хочуть спробувати легітимізувати порушення норм міжнародного права, чим і є насправді тимчасова окупація українських земель. 

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито Національна галерея у Лондоні має намір забрати з експозиції портрет Джованні Арнольфіні та його дружини, написаний Яном ван Ейком у 1434 році. Нібито відвідувачі галереї обурені тим, що люди на картині схожі на президента Росії Володимира Путіна. Це — фейк. 

На цю ситуацію звернули увагу фактчекери Reuters. Вони отримали коментар від речника галереї, який повідомив, що зараз немає планів забирати її з експозиції, оскільки скарг на неї теж немає. Неможливо знайти також ані пресрелізів щодо усунення картини, ані публічних закликів до таких дій. 

Пропагандисти хочуть у такий спосіб показати, що Європа захлинається у абсурдній русофобії. Мовляв, у сліпій ненависті до Росії й усього російського європейці чіпляються до всього підряд. «Детектор медіа» вже описував особливе бачення «русофобії», яке поширюють пропагандисти.

Таку тезу транслює російська пропаганда в медіа та телеграм-каналах. Законопроєкт про заміну молдовської мови на румунську в офіційному діловодстві ухвалила в першому читанні урядова партія Молдови «Дія і Солідарність». У повідомленнях також стверджують, що команда президентки Молдови Маї Санду намагається відвернути увагу суспільства Молдови від нагальніших проблем. Саме тому порушує «історично складне» питання мови.

Кейс привернув увагу аналітиків проєкту EU vs Disinfo, які переконані, що цей меседж покликаний підживлювати наратив кремлівської пропаганди щодо «втрати суверенітету Молдовою» та «встановлення зовнішнього управління західними кураторами».

Насправді ж, у декларації незалежності Молдови, ухваленій у 1991 році, державною мовою країни є румунська. В грудні 2013 року конституційний суд Молдови визнав, що цей документ має вищу юридичну силу, ніж конституція, тож державна мова повинна мати назву «румунська». Її вважають рідною 82,2% громадян Молдови. Окрім того, Міжнародна організація зі стандартизації офіційно визнала саме румунську мовою Молдови.

Щодо історії «молдавської» мови, то у 1940 році СРСР анексував Бессарабію, запровадивши не лише новий політичний режим, а й нову мову та кирилицю. Місцеве населення Молдови було оголошене «молдавським народом», який нібито відрізняється від румунського. Згодом радянська влада вчиняла спроби обґрунтувати існування окремої «молдавської мови та нації», вдаючись навіть до псевдонаукових трактувань їхнього слов’янського походження. 

Зараз Росія використовує такі маніпуляції, щоб створити видимість, що Молдова — маріонетка так званого колективного Заходу. Пропагандисти прагнуть показати, що президентка Молдови ухвалює всі рішення лише під диктування західних кураторів. Російська пропагандистська машина поширює схожі меседжі й щодо інших суверенних держав. Зокрема, щодо Грузії. Подібний наратив щодо України також циркулює в інформаційному просторі протягом останніх дев’яти років.

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито на китайському телебаченні під час трансляції міжнародного фестивалю з нагоди Китайського нового року гопак назвали російським танком. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики VoxCheck. Вони зʼясували, що на скриншотах із трансляції можна побачити — вона відбулась ще у 2021 році. У межах фестивалю показали танці різних країн, зокрема Єгипту, Іспанії, Аргентини та Китаю. Серед них був і російський народний танець, однак він не є гопаком. 

У VoxCheck зазначають, що у цьому разі йдеться про танець «камаринська». Він відрізняється від гопака тим, що під час виступу дівчата на тлі грають на балалайках. Елементи гопака також можна зустріти у народному білоруському танці «лявониха» та «трепак», а також у кримськотатарських танцях. 

У такий спосіб пропагандисти намагаються показати, що незалежної української культури не існує, оскільки вона нібито є симуляцією російської. Мовляв, навіть за кордоном усі це визнають. 

Проросійські телеграм-канали пишуть, що грузини приносять на протести українські прапори, але це недоречно. Мовляв, вони протестують проти закону, що дасть змогу владі закривати медіа та «придушувати» опозицію. А в Україні нібито якраз закрили всі «опозиційні» медіа та  «законодавчо заборонили» опозицію як таку. Мовляв, в Україні немає свободи слова, за яку борються грузини.

Поширюючи такі меседжі агітпроп використовує підміну понять та називає опозиційними лише проросійські політичні партії, які справді заборонили в Україні після початку повномасштабної війни. Те ж стосується й медіа — під заборону потрапили ті, які поширювали меседжі, співзвучні з російською пропагандою. Тобто в Україні борються не з опозицією, а з проросійськими силами. Власне, у Грузії також протестують проти змін до законодавства, які наслідують російське законодавство про «іноагентів».

Детальніше про реакцію російської пропаганди на протести у Грузії читайте у підбірці «Детектора медіа».

Проросійські медіа та користувачі соціальних мереж поширюють інформацію, що в Ізраїлі нібито на законодавчому рівні заборонили використання українського прапора. Мовляв, за розміщення на машинах, одязі, у вигляді тату або будь-яких інших довільних зображень українського прапора — штраф десять тисяч шекелів, що дорівнює приблизно трьом тисячам доларів. Це — фейк.

Насправді в Ізраїлі немає заборони на використання українського прапора чи будь-якої іншої української символіки. Фактчекери StopFake перевірили законодавство та не знайшли там жодного підтвердження таким дописам. Також фактчекери звернулися з запитом до Посольства Ізраїлю в Україні по коментар. У Посольстві запевнили, що Ізраїль ніколи не забороняв та не забороняє демонстрацію українського прапора.

У такий спосіб агітпроп підживлює наратив, що Україна втрачає міжнародну підтримку. Раніше агітпроп поширював фейки, що українські прапори заборонили використовувати у центрі для біженців в Іспанії. Також писали, що нібито Твіттер обмежує використання українського прапорця у назвах профілів.

У мережі цитують представницю російського МЗС Марію Захарову. Вона вважає, що у світі «демонізують Росію», проводять «насильницьку українізацію» і підтримують культуру скасування всього російського. Захарова називає повідомлення про злочини проти української культури спробою «вигородити київський режим» та «утиском прав російськомовних». 

Як зазначають фактчекери проєкту По той бік новин, у такий спосіб Захарова зреагувала на заяву експертів ООН щодо нищення української ідентичності росіянами, опубліковану напередодні роковин повномасштабної війни. Експерти ООН опублікували звіт, у якому наголошують, що Росія продовжує «очорнювати історію та самобутність українського народу для виправдання війни та ненависті». У ньому йдеться, що серед важливих культурних об'єктів України, що постраждали внаслідок обстрілів, — музеї, бібліотеки та церкви.

З 24 лютого 2022 року по 1 березня 2023 в ЮНЕСКО зареєстрували 245 об’єктів культурної спадщини України, що постраждали чи знищені через війну, розв'язану Росією. Серед них 106 релігійних об’єктів, 20 музеїв, 88 історичних та/або мистецьких споруд, 19 пам’ятників, 12 бібліотек. Хоча додають: за іншими даними, пошкоджених об'єктів  може бути близько тисячі.

Відповідно до звіту, у Маріуполі, Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному історична забудова зруйнована на 90%. З Херсонського художнього музею вивезли понад 10 тисяч творів мистецтва. На Донеччині поховальні кургани окупанти використовують як польові укріплення. У звіті також нагадують, що ще з 2014 року в тимчасово окупованому Криму росіяни знищили важливі культурні пам'ятки.

У такий спосіб росіяни намагаються позбавити українців історичної та культурної спадщини. Також такі меседжі підживлюють російський наратив про меншовартісність українців. А слова Захарової — приклад підміни понять, мовляв, нищать та знецінюють російську культуру, а не українську. Раніше пропагандисти розповідали, що то Україна завдає ударів по власній культурній спадщині, а київський тоталітарний режим веде культурну війну проти Росії.

У соціальних мережах поширюють повідомлення, що нібито твіттер просить неперевірених користувачів прибрати українські прапорці біля імен та назв акаунтів. У повідомленнях прикріплювали скриншоти допису в Twitter української сторінки Walter Report нібито з проханням від адміністрації соцмережі видалити значок прапора України. Мовляв, відкрито підтримувати Україну можуть лише підписники «Twitter Blue» — преміумсервісу, який надає користувачам доступ до різноманітних функцій. Це — фейк.

Жодних обмежень на використання значка українського прапора немає. На поширення повідомлень звернули увагу фактчекери проєкту MythDetector. Вони з’ясували, що сторінка Walter Report навмисно виклала фейковий допис. У такий спосіб автори хотіли звернути увагу на те, що «фейкові меми» спричиняють більший розголос, ніж реальні події в Україні. Також вони наголошують, що Ілон Маск повторює наративи російської пропаганди, й це впливає на Україну та українців. Згодом власники акаунту Walter Report спростували створений ними фейк.

Соціальні мережі справді стали зручним майданчиком для поширення російської пропаганди та дезінформації. Детальніше читайте у дослідженнях «Детектора Медіа».

Російські телеграм-канали поширили інформацію, що в Парижі на прем’єру документального фільму «Слава Україні», нібито прийшло лише 8 глядачів. Фільм розповідає про вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року. Нібито його рейтинг на міжнародному кінематографічному порталі дуже низький. Мовляв, «жахіття російського окупаційного режиму» нікому не цікаві. Це — неправда.

Насправді на прем'єру фільму «Слава Україні» Бернара-Анрі Леві 6 лютого 2023 року у Парижі прийшли понад п'ятсот французьких громадських діячів. Також показ відвідали герої фільму — захисник «Азовсталі» Ілля Самойленко, дружина захисника полку «Азов» Катерина Прокопенко, рабин Умані Натан Бен Нун та Святослав Вакарчук, який створив саундтрек до фільму. Бернар-Анрі Леві описує контрнаступ, звільнення українських полонених та росіян, які здаються в полон. Фактчекери VoxCheck знайшли фото із заходу, на яких видно велику кількість глядачів у залі.

У такий спосіб агітпроп намагається підживити наратив, що Україна, війна в Україні, проблеми пов’язані з нею, «насправді» нікому не потрібні за кордоном. Мовляв, українці сам на сам з ворогом, сподіватись на допомогу марно.

У соціальних мережах поширюють фото та відео з Сейму Литви. На них зображені хористи у вишиванках, що виконують гімн України, текст якого надрукований на аркушах з українським прапором та гербом на звороті. У дописах йдеться, що це свідчення того, що Україна вже окупувала не лише Литву, а й інші країни Балтії. Це — маніпуляція.

У Сеймі справді виконували гімн України на знак солідарності з Україною 24 лютого 2023 року. Фактчекери проєкту Delfi за допомогою програмного забезпечення підтвердили час і місце фільмування. Заходи, присвячені висловленню солідарності з Україною, під час яких використовували  українську символіку, відбувалися в багатьох країнах світу. Тож це ніяк не можна розцінювати як доказ окупації Україною країн Балтії. Фактчекери зазначають, що це не перший випадок спотворення інформації про використання української символіки чи елементів української  культури. 

Агітпроп навмисно поширює меседжі про «українізацію» держав, які допомагають Україні, щоб налаштувати їхніх громадян проти українців. Мовляв, допомога Україні загрожує знищенням їхньої власної культури та самобутності. Раніше пропагандисти писали, що українці прагнуть українізувати Польщу.

У російських медіа поширюють інформацію, що через українців, які виїхали з України через російську агресію, нібито збільшилося використання російської мови у Німеччині. Буцімто про це свідчать нещодавно оприлюднені дані Федерального статистичного управління Destatis. Це — неправда.

Дослідження, на яке посилаються російські медіа, проводили у 2021 році, тобто ще до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ба більше, у документі зазначено, що дослідження не показує ймовірних наслідків змін у населенні Німеччини через російську агресію, оскільки були проаналізовані дані лише за 2021 рік. Агітпроп не надає жодних пояснень як саме українські біженці вплинули на послуговування різними мовами у Німеччині.

Як пояснює StopFake, пропагандисти посилаються на результати опитування, згідно з якими 80% населення Німеччини розмовляють вдома лише німецькою, 15% також використовують одну або кілька додаткових мов, а 5% взагалі не використовують німецьку мову у своїх сім'ях. Дослідження свідчить, що сім’ї, які не є носіями німецької мови, послуговуються у побуті турецькою мовою (15%), російською (13%), арабською (10%), польською (7%) та англійською (6%). Аналогічні дані за 2022 рік поки опрацьовують, їх ніде не публікували.

Російська пропаганда систематично маніпулює мовним питанням як в Україні, так і за кордоном. У такий спосіб вони намагаються розколоти суспільство за етнонаціональними ознаками. Раніше пропагандисти стверджували, що нібито через російську мову ставлення багатьох поляків до українців погіршилося.

  У повідомленні йдеться, що у Польщі відбувся мітинг, де українці просили у Путіна допомоги. Автори повідомлення додають до публікації світлину, де люди тримають плакат із написом: «Путін, поверни нам здоровий глузд». Це — неправда.

Аналітики проєкту Myth Detector дослідили цей кейс та встановили, що світлина зроблена за допомогою графічного редактора, напис наклали на оригінальне фото. Справжню світлину зробили у Варшаві під час протестів Євромайдану в Україні 2014 року. Організатором мітингу став громадський рух «Євромайдан» у Варшаві. Учасники пройшли до Посольства України у Польщі та вшанували пам’ять загиблих під час подій Революції Гідності. До дійства  долучилися також депутати польського Сейму. 

На справжніх фото зображені плакати з такими гаслами: «Підтримка сердець поляків є результатом вдячності українців» і «Єднаймося у боротьбі проти агресії спільного ворога — Путіна».

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали в контексті розроблення законопроєкту про скасування 8 березня, Першого травня та Дня Перемоги. У дописах пропагандисти апелюють до радянських підходів святкування Дня Перемоги та стверджують, що анулювання свята нібито позбавляє українців приводів для гордості та відчуття народу-переможця. 

У Верховній Раді України справді розглядають пропозицію замість них створити три нові свята. В Україні з 2015 року, як і в країнах Європи, відзначають закінчення Другої світової війни «Днем пам'яті та примирення» (8 травня). Це день жалоби та пам’яті десятків мільйонів загиблих. Відзначення «Дня пам'яті та примирення» не скасовує історичної значущості подій Другої світової війни, однак зміщує акценти до пам’яті про ціну — життя мільйонів людей.

Російська пропаганда намагається дискредитувати будь-які спроби України відділити свій культурний простір від російського та вдаєються до меседжів про «спільну історію», «братерство» тощо. Раніше пропаганда писали про те, що «київський тоталітарний режим» веде культурну війну проти Росії.

Такий меседж поширюють проросійські користувачі соціальних мереж, зокрема у грузинському сегменті фейсбуку. У публікаціях ідеться, що після санкціонування храмів Московського патріархату в Україні українці почали поводитися не як справжні християни, а їхній рівень духовности, на думку авторів повідомлення, низький. Мовляв, українці паплюжать канонічне православ’я. Як доказ користувачі фейсбуку прикріплюють до допису серію відеофрагментів, у яких буцімто в українських церквах коїться за їхніми словами «бозна-що», а це суперечить усім християнським канонам. 

Фактчекери проєкту MythDetector пояснили, що люди почали масово ширити відеофрагменти з російськомовного сегмента ТікТоку у фейсбук. Насправді на відео зображено звичайний Вертеп, який виконує одну зі сцен, адаптовану до сьогодення. У ролику виступу ми можемо побачити подобу Путіна, дияволів і смерть. З діалогу сторін зрозуміло, що Путін прирівнюється до Ірода — дуже жорстокої, лютої людини. Власне, Ірод — головний антагоніст Вертепу, адже він мріє вбити новонародженого Ісуса. У новій інтерпретації — він хоче створити «русскій мир» і перемогти Україну, проте смерть убиває Путіна. Смерть у класичному вертепі постає як протагоніст Іроду. Інші частини виступу не видно на розповсюдженому відео.

Фактчекери додають, що театралізована сценка відбувалася у греко-католицьких храмах, а не в храмах Православної церкви України. Одне із відео було відзнято у Зарваниці, Тернопільської області, у соборі Зарваницької Матері Божої, а інше — у Трускавці, у церкві Покрови Пресвятої Богородиці. Проте це не змінює суть того, що Вертеп — традиція української церкви та, попри конфесії, ми святкуємо єдине Різдво Христове. 

Цей меседж вигідний російській пропаганді, щоб дискредитувати українців, показати, що їхні цінності — негідні. Раніше «Детектор медіа» розвінчував низку фейків про буцімто неправильне православ’я в Україні, зокрема й про те, що в Україні поширюють язичництво. 

Таке повідомлення ширять пропагандисти у своїх телеграм-каналах та у прокремлівських ЗМІ. У повідомленні йдеться, що пропагандистську телекомпанію «Russia Today» масово закривають у країнах Європи. Зокрема, вороги навели приклад із Францією та сказали, що там немає жодної «свободи, рівності та братерства», натякаючи на те, що країни Європейського Союзу не сповідують засад свободи слова та держави ЄС всебічно регулюють власні медіа. Буцімто, жодної правди не довідаєшся від місцевих медіа. 

Насправді телекомпанія «Russia Today» — осередок російської пропаганди, яка мовила на багатонаціональну авдиторію, поширюючи російські пропагандистські наративи на європейців. Телекомпанію неодноразово викривали на поширенні неправди, зокрема й про війну в Україні. 

Водночас 7 грудня 2022 року Європейська комісія винесла пропозицію щодо дев’ятого пакета санкцій проти Росії, що передбачає обмеження майже 200 фізичних і юридичних осіб. Крім того, санкції ЄС передбачали блокування пропаганди Російської Федерації в Європі. Як запропонувала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, дев’ятий пакет передбачав унеможливлення для мовлення чотирьох російських каналів. Тобто мовлення каналів в Європі припиняється з метою запобігання поширенню пропаганди Росією, яка веде криваву війну в Україні, а не через відсутність свободи слова. 

Таке повідомлення ширять пропагандисти у соціальних мережах і в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У ньому йдеться, що Україна хоче знищити православ’я та заразом пропагувати язичництво, адже на території України нібито не залишилося справжніх святинь після санкціонування церкви Московського патріархату. Саме тому, на думку пропагандистів, є підстави вважати, що процес відмови від Московського патріархату має на меті замінити канонічне православ’я «неоязичництвом». 

Проте, як розтлумачують аналітики проєкту EU vs Disinfo, українська влада не планує ані забороняти православ’я, ані тим більше пропагувати «неоязичництво». Парафії Української православної церкви Московського патріархату можуть вільно переходити до Православної церкви України, яка отримала Томос про автокефалію в січні 2019 року. До того ж 78% православних вірян заявляють про свою вірність Православній церкві України.

Поширюючи цей меседж, пропагандисти намагаються применшити значення Православної церкви України для українців, подаючи її як схизматичну, — таку, яка відділилася від справжньої, канонічної. На противагу цьому пропагандисти не припиняють позиціювати Московський патріархат як єдино можливий варіант сповідування православ’я. У такий спосіб вороги хочуть ідеологічно об’єднати українців та росіян задля просування наративу про один народ. Водночас ті, хто не визнає Московський патріархат, — грішники та розкольники. 

У соціальних мережах і ворожих телеграм-каналах поширюють повідомлення про те, що в київських школах забороняють Чебурашку. Мовляв, через успішний прокат нового російського фільму українські освітяни заборонили героя і визнали його окупантом. На ймовірному оголошенні зображений сам герой та напис: «Якщо любиш Чебурашку — їдь на свою рашку». Проте це — фейк. 

Аналітики проєкту The Insider кажуть, що насправді такого оголошення немає. Ба більше, жодних публікацій про Чебурашку в українському сегменті соціальних мереж не знайдено. Фотографія оголошення, яка наведена у всіх публікаціях прокремлівських ЗМІ, не містить метаданих. Світлину публікували безліч разів, але винятково на прокремлівських ресурсах. 

Пропагандисти неодноразово ширили фейки про українські школи та їхній устрій. Відтак, вони намагаються спотворити враження про українську освіту й подають навчальні заклади України як осередок ненависті й пропаганди. 

У мережі поширюють фотографію графіті нібито з Берліна, на якій Президента України Володимира Зеленського зобразили у вигляді прища, якого потрібно видавити. У дописах пишуть, що графіті нібито намалювали художники з польської групи «Typicaloptical». Це — фейк.

Фактчекери проєкту «MythDetector» перевірили інформацію щодо графіті й виявили, що насправді його не існує. Місце, зображене на фото, в реалі розташовано в Цюриху, а не в Берліні.

Тоді фактчекери  звернулися до менеджера з комунікацій Департаменту цивільного будівництва та утилізації відходів міста Цюриха, який підтвердив фахівцям, що на площі не було малюнків чи слідів фарби.

Поширюючи цей фейк, пропагандисти намагаються дискредитувати українського президента й створити видимість того, що світова спільнота не підтримує Зеленського. Нібито якщо не лише агітпроп говорить про недолугість українського керівництва, але й інші, зокрема активісти, які роблять карикатурні графіті, то це правда. 

Окрім того, агітпроп регулярно поширює фейкові графіті чи, наприклад, обкладинки із Зеленським, щоб принизити й спотворити реальність тим, що його всебічно не підтримують. 

У соціальних мережах і анонімних проросійських телеграм-каналах поширюють інформацію, що українці нібито зарахують президента США Джо Байдена до числа святих. Мовляв, він зробив величезний внесок у розвиток держави та всебічно допомагає у боротьбі з агресором. Автори таких повідомлень додають скриншот, на якому зображена нібито петиція на сайті change.org з відповідним проханням до Епіфанія — митрополита Київського і всієї України. Проте це — неправда. 

По-перше, такої петиції на сайті change.org немає. Відтак, пропагандисти створили псевдопетицію за допомогою графічного редактора. По-друге, це твердження безпідставне. Оскільки Православна церква України не може занести президента США до лику святих. Для цього щонайменше Байдену потрібно сповідувати православ’я.