Пропагандисти поширюють інформацію зі статті, яку вже видалили з журналу Australian National Review, щодо продажу у 2021 році 40% сільськогосподарських земель України західним компаніям Cargill, Monsanto та Dupont. Проте це - неправда.

На неї звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони роз'яснили, що з 1 січня 2024 року ринок землі в Україні розпочав свою роботу, а другий етап земельної реформи досі триває. Тепер землю можуть купувати не лише фізичні особи, а й компанії, і ліміт на це збільшено до 10 тисяч гектарів. Але як на першому, так і на другому етапі земельної реформи купівля землі іноземними компаніями заборонена. Навіть українські агрохолдинги з іноземними бенефіціарами не мають доступу до українського ринку землі. Іноземці (фізичні особи) можуть отримати сільськогосподарські ділянки у спадщину, але не можуть ними користуватися, і ці ділянки підлягають відчуженню протягом року.

Ресурс Media Bias/Fact Check оцінює видання Australian National Review як конспірологічне та псевдонаукове джерело, що поширює неправдиві твердження. Також воно посилається на статтю французького Ritimo, проте в ній немає жодної інформації про купівлю українських земель компаніями Cargill, Monsanto та Dupont. Навіть більше, компанія Monsanto припинила своє існування в 2018 році, коли її поглинула Bayer.

Пропагандисти поширюють подібну дезінформацію, щоб залякати українське населення та зачепити тригер для багатьох людей, посилюючи меседж про зовнішнє управління. Мовляв, у країні війна, а її вже продали.

Пропагандисти знецінювали новини й маніпулювали інформаційними приводами, щоб збільшити недовіру України до партнерів.  

Дванадцятого липня у Вільнюсі закінчився дводенний саміт НАТО. На ньому було ухвалено пакет рішень із трьох елементів щодо України. Зокрема, союзники підтвердили, що Україна стане членом Альянсу, і погодились вилучити з процедури вступу вимогу про виконання Плану дій щодо членства (ПДЧ). За їхніми словами, це змінить шлях України з двокрокового процесу на однокроковий. Пропагандисти не змогли оминути такий великий інфопривід. «Детектор медіа» підготував добірку їхніх меседжів.

На заяви західних лідерів на саміті російські пропагандисти реагували з криками «Провал!» та звинувачували в цьому Президента України Володимира Зеленського. Пропагандисти просували думку, що саміт Альянсу нічого не приніс Україні. Мовляв, у НАТО не пустили, нової зброї не дали, а Зеленський своїми різкими заявами всіх відштовхнув настільки, що з ним навіть фотографуватися не хотіли. Пропагандисти вихоплювали з потоку новин лише ті, які були зручними для них. 

Нагадаємо, що, хоча на саміті й не прозвучало конкретики щодо того, коли та за яким чітким планом Україна може приєднатися до НАТО, проте нашій державі дозволили оминути процедуру Плану дій щодо членства. Тобто теоретично прискорити вступ. Крім того, на саміті ухвалили Декларацію країн «великої сімки», де йдеться про гарантії безпеки для України, на що пропагандисти відреагували криками про «зовнішнє управління» та «здачу» України Заходу. Також ми отримали нові види зброї від низки країн-учасниць НАТО. 

2. Іноземна преса проігнорувала саміт

Пропагандисти намагались показати, нібито іноземна преса  проігнорувала саміт, а отже взагалі втомилась від теми України. 

Вони регулярно використовують добірки фейкових і справжніх обкладинок іноземних медіа чи перекручують матеріали закордонних видань. Головна мета таких добірок — підтвердити нібито незалежними джерелами, що картина світу, яку малюють пропагандисти, є правдивою. Напередодні саміту НАТО вони, наприклад, цитували статтю фінського суспільного мовника Yle про українських біженців, яких хочуть позбавити соціальної допомоги. При цьому пропагандисти не давали посилання на першоджерело. А насправді останні публікації на сайті Yle були прихильними до українців, які отримали притулок у Фінляндії.

Загалом, тема саміту НАТО в іноземних медіа стала помітним інфоприводом. І про неї писали би, навіть якби там не говорили про Україну, оскільки це міжнародна зустріч найвищого рівня. Зокрема, про цей захід активно писали медіа як у США, так і в країнах Європи.

3. Зеленський лобіював на саміті введення військ Польщі та Литви до України, однак НАТО на це не погодилось

Під час саміту НАТО традиційний меседж пропагандистів про Польщу, яка нібито хоче захопити Україну, набув нового відтінку. Зокрема, вони лякали свої аудиторії ймовірним введенням польських та литовських військ до України. Мовляв, Зеленський вимагав цього в НАТО, але йому відмовили. 

Це — чергова вигадка пропагандистів. По-перше, вони намагаються переконати прихильників Росії в тому, що не лише Росія — агресор. По-друге, наголосити на тому, що в Сил оборони України більше немає можливості протистояти Росії, а отже, перемога Росії — близько. По-третє, зіграти на страхах українців втратити незалежність. По-четверте, знецінити допомогу Польщі й Литви, які є одними з головних партнерів України у протидії агресії Росії. «Детектор медіа» писав про це раніше.

4. НАТО зменшує фінансування для України внаслідок «провального контрнаступу»

Пропагандисти стверджували, що західні лідери, чиїх імен вони так і не назвали, начебто заявили під час саміту НАТО, що планують скоротити розміри допомоги Україні. Мовляв, це результат «провального контрнаступу», що почався в лютому. 

Це — фейк. Інформації про подібні заяви ані в українських, ані в іноземних медіа немає. Крім того, тема контрнаступу рідко звучала в офіційних виступах і публікаціях учасників саміту НАТО. Поширюючи такі фейки, їхні автори намагалися підірвати довіру українців до НАТО. 

5. Громадяни країн НАТО не хочуть бачити Україну в Альянсі

Пропагандисти поширювали твердження, начебто Україна не отримала гарантій вступу до Альянсу, тому що громадяни країн-членів НАТО не хочуть її там бачити.

У таких публікаціях пропагандисти посилаються на результати соціологічних опитувань. У цьому випадку, зокрема, вони маніпулювали опитуванням, проведеним на замовлення польської газети Rzeczpospolita. В оригінальній статті з результатами опитування, 47% респондентів не погодилися, щоб Україну негайно прийняли в НАТО. Однак інфографіка зі статті у Rzeczpospolita є лише ілюстрацією одного питання із соціологічного опитування. І далі в оригінальній статті йдеться про те, що поляки усвідомлюють важливість України як частини архітектури безпеки НАТО і не проти того, щоб Україна ввійшла до Альянсу згодом. Це цілком співзвучно з позиціями перших осіб держав-членів НАТО. На саміті у Вільнюсі Генеральний секретар Єнс Столтенберг заявив, що всі члени Альянсу та їхні союзники одноголосні в тому, що Україна рано чи пізно стане членом НАТО.

Після Революції Гідності в Україні російський агітпроп стверджує, що її спланували західні лідери, щоб відділити Україну від Росії. Мовляв, власної волі Україна не має, ось і звертається по допомогу до третіх осіб. Нібито якісь зовнішні сили керують Україною. Власне, для позначення цього явища використовують термін «зовнішнє управління», яке розпочалося, за версією агітпропу, у 2014 році. 

За допомогою цього терміна пропагандисти хочуть показати, що всі політичні рішення України ухвалюють західні посадовці. Тоді як українські політики підпорядковуються цим рішенням, без права оскаржити їх. Будь-які події, що відбуваються в Україні та не на користь Росії, нібито спричинені управлінням «ззовні». Так пропагандисти прагнуть сформувати образ країни-маріонетки, яка самостійно не може існувати. Скажімо, Україна повсякчас потребує «захисту». 

Автори переконують, що найчастіше від «зовнішнього управління» страждають мирні люди, які платять податки «бозна-куди», зазомбовані «західними цінностями» і буквально втратили право бути почутими. Тобто показують, що такий «вплив» є недобрим і призводить до стагнації всіх сфер життя людей. 

«Уже як 9 років після революції в Україні влада перейшла до рук західних кураторів, до Вашингтона, й відтоді панує маріонетковий режим», — так один із пропагандистських телеграм-каналів пояснював нібито відсутність свободи слова в Україні. У публікації також наголосили, що Захід перетворює українців на своїх рабів. 

Насправді ж ідеться про партнерство та співпрацю України з іншими державами. Однак кожен прояв такої співпраці Москва маркує як небажаний вплив західних країн, нібито Україна зобов’язана прислухатися лише до російських «політиків». У цьому Росія бачить потенційну загрозу своєму існуванню й подає як один із приводів для повномасштабного вторгнення — боротьби з «колективним Заходом».

Громадськість Грузії активно виступає проти прийняття у першому читанні закону «Про прозорість іноземного впливу», який здобув назву «російський закон». Його вважають аналогом сумнозвісної заборони «іноагентів» у Росії, що фактично придушила і без того слабкі голоси опозиції та унеможливила присутність всередині країни міжнародних моніторингових місій. Закон, прийнятий парламентом Грузії 7 березня 2023 року, передбачає створення реєстру «агентів іноземного впливу». Влада створить спеціальну відкриту базу організацій та фізичних осіб, якщо частка закордонних вливань в їхню діяльність становить хоча б 20%. Міністерство юстиції матиме право «спостерігати» за роботою потенційних «іноагентів» й отримувати необхідну інформацію, зокрема персональні дані. Прикметно, що голосування тривало з порушенням регламенту парламенту й без публічного обговорення. Попереду ще друге та третє читання, але оскільки закон має підтримку владущої партії «Грузинська мрія», ймовірно, парламент затвердить документ.

Закон маргіналізує ключові міжнародні організації, які моніторять права і свободи у Грузії. Саме так відбулося в Росії після прийняття відповідного закону у 2012 році. Також через ухвалення закону потенційно зменшиться фінансування опозиційних медіа, роботу яких підтримують із-за кордону. Крім цього, ухвалення закону може свідчити про фактичний відхід від євроінтеграційного курсу, про який Грузія заявила спільно з Молдовою та Україною (Асоційоване тріо). Закон може завдати удару по економіці Грузії. Грузинські підприємці отримують допомогу в межах європейської програми підтримки традиційних сфер малого та середнього бізнесу (приміром, у сфері винокуріння), а новий закон наразить на загрозу цю програму.

Держава дійшла до так званого «перехрестя Януковича», коли суспільство та влада мають діаметрально протилежні бачення розвитку Грузії, а суперечності сягнули піку після втраченого шансу на членство в ЄС у липні 2022 року.  На тлі цих перипетій у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику, з’явилася низка меседжів, спрямованих на дискредитацію протестного руху Грузії. Детальніше розглядаємо їх нижче.

* Сакартвело — назва Грузії, яку використовують самі ж її мешканці. Назву «Грузія» використовує Росія та ще 20 держав, зокрема й Україна; у більшості держав світу прийнята назва «Георгія» (або її похідні). На тлі погіршення відносин з Росією та російсько-грузинської війни 2008 року, офіційний Тбілісі закликає інші держави відмовитися від використання назви «Грузія» на користь Сакартвело чи «Георгія». Від назви «Грузія» в офіційних документах вже відмовилися Литва, Японія, Ізраїль, Південна Корея.

Навішування ярликів (формування стереотипів) — одна із найпоширеніших тактик пропаганди. Пропагандисти надають явищу/процесу, проти якого працюють, негативного змісту, використовуючи навмисну назву чи характеристику, які викликають негативні асоціації. Рідше цю тактику використовують у позитивній конотації, наприклад називаючи певну групу людей героями.

До прикладу, російська пропаганда називає українських військовослужбовців «бойовиками», «нациками», «неонацистами». Всі ці терміни мають негативне забарвлення й спричиняють асоціації страху перед військовими. У такий спосіб пропагандисти намагаються нівелювати образ українського військовослужбовця як захисника українського народу й України. Водночас поєднуючи навішування ярликів і підміну понять, агітпроп створює російським військовослужбовцям образ «захисника вітчизни», попри те, що воюють вони на чужій території.

Ще одним прикладом може слугувати використання перекрученого ярлика «нєзалєжная» щодо України. Пропагандисти навмисно не перекладають слово «незалежна» російською (независимая), а створюють щось середнє. У такий спосіб, через карикатурність позначення, агітпроп формує негативне ставлення до України як до окремої, самостійної та незалежної держави. Також пропагандисти використовують цей ярлик для підживлення наративу про «зовнішнє управління в Україні».

Щодо використання стереотипів, то найліпше демонструє цю тактику «меншовартісне» ставлення росіян до українців — як до «нерозумних, безпорадних молодших братів і сестер». Попри те, що Україна історично є правонаступницею Київської Русі, Київ є давнішим містом, ніж Москва. Після розпаду СРСР у російській риториці наголошували на «побратимстві народів», «спільній культурі», «спільних цінностях». Саме ці стереотипи використовували й у 2014 році. Мовляв, «брат іде на брата», і це «погано». За версією агітпропу, Україна, керуючись «родинними почуттями», не мала б чинити опір Росії.

У соціальних мережах та на російських ресурсах поширюють інформацію, що нібито президент США Джозеф Байден під час свого виступу в Польщі пообіцяв Україні «важкі часи». Мовляв, спічрайтери Байдена намагалися збудувати його виступ у Варшаві як промову переможця, проте вийшла лише фіксація проміжних результатів «конфлікту» Заходу та Росії, в якому Україні відведено роль інструмента. Це — маніпуляція.

Пропагандисти вирвали з контексту слова американського президента. Під час виступу у Польщі Джозеф Байден сказав, що наступні п'ять років, ймовірно, будуть вирішальними для всього світу та світових демократій. Таку ж тезу він висловлював й під час виступу в Києві днем раніше. Ба більше — Байден наголосив, що Україна ніколи не стане перемогою Путіна, він зазнає поразки. Водночас пропагандисти залишили поза увагою частину виступу, у якій Байден говорив про важке становище Росії.

У такий спосіб російська пропаганда підживлює наративи про «зовнішнє управління» в Україні та «війну Росії з Заходом на території України». Російська пропаганда систематично використовує спотворені чи вирвані з контексту цитати політиків, щоб видавати  бажане за дійсне. «Детектор медіа» виокремив ключові дезінформаційні меседжі щодо візиту американського президента до Києва. Детальніше. 

На тлі новин про приїзд американського президента Джо Байдена в Україну в анонімних телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику, з’явилося чимало дезінформаційних вкидів. Зокрема, пропагандисти транслювали своє бачення подій і висловили низку меседжів щодо візиту високопосадовця. Команда аналітикинь й аналітиків «Детектора медіа» виокремила головні з них.

1. Байден приїхав повідомити, що «зливає» Україну

Мовляв, приводом для раптового візиту стали «таємні домовленості» з Москвою, про що Байден нібито і хоче повідомити Зеленському особисто. Пропагандисти наполягають на тому, що США та «колективний Захід» втомилися не лише від теми України, а й від її «небажання» сідати за стіл перемовин. 

Проте все це — безпідставні припущення, адже автори анонімних телеграм-каналів не наводять жодних фактів чи доказів, які б свідчили, що Байден «зливає» Україну. Наразі немає жодних ознак про ведення таємних перемовин щодо ситуації в Україні між США та Росією, навіть у кулуарному форматі. Щобільше, тема підтримки України й надалі залишається пріоритетною для зовнішньої політики США: як для партії Байдена (демократів), так і його опонентів, республіканців зокрема. Заявлений під час візиту черговий пакет військової допомоги Україні є підтвердженням тому, що США не самоусуваються від питання, а, навпаки, посилюють підтримку. 

Російські пропагандисти поширювали спекуляції щодо так званих «нових умов миру», які нібито привіз Байден. Російський агітпроп активно використовує цей меседж для перекладання відповідальності за продовження війни з агресора на жертву. 

2. Тривогу ввімкнули заради «картинки», щоб налякати президента  Байдена

На момент, коли з’явилися офіційні повідомлення, що до Києва прилетів президент США, в столиці, як і в решті міст України, тривала повітряна тривога. Через це в анонімних телеграм-каналах з’явився меседж, що це, мовляв, «чергова постановка» для Байдена. Нібито українська влада навмисно влаштувала виставу для президента США, щоб натиснути на жалість і трохи залякати.

Це не новий пропагандистський меседж. Агітпроп завжди використовує його, коли в Київ приїжджають з робочими візитами західні партнери. Також пропагандисти час від часу стверджують, що українська влада використовує тривогу як важіль, щоб залякати українців, або ж навпаки — не вмикає її, щоб не лякати. Крім того, подібні меседжі мають на маті знецінити  значущість оголошення тривог — попереджати про небезпеку з боку Росії

Насправді ж, лише обмежене коло осіб має інформацію щодо причин для ввімкнення повітряної тривоги.. 

3. Візит Байдена — лише самопіар для Байдена і Зеленського

Мовляв, візит президента США до України — це лише спроба «врятувати мертвий рейтинг» Байдена у своїй країні та «заспокоїти розчарованих у Зеленському українців». Хоч ця інформація доступна лише особам, що є дотичними до подібних заходів, у межах державних візитів часто обговорюється низка важливих питань щодо взаємодії між двома країнами, а саме економічні, культурні та безпекові ініціативи. Результати таких розмов можна побачити вже через кілька тижнів після завершення візиту. Пропагандисти активно використовують природний брак інформації щодо розмов під час зустрічей, щоб поширювати власні, нічим не підтверджені вигадки.  

4. Байден приїхав «карати» Офіс президента

Пропагандисти й далі поширюють наратив про «зовнішнє управління» та несубʼєктність України. Мовляв, «господар» приїхав до України, оскільки його «піддані» «провалили виконання основних вказівок» США. Як “наслідок”, додаткової допомоги годі й очікувати. Насправді ж «вказівки» США, різних західних інституцій мають рекомендаційний характер. А впливати на рівень надаваної Заходом та США допомоги може виконання Україною лише взятих на себе зобов'язань, а не наявність рекомендацій. Також зазначимо, що зараз, під час великої війни, зменшення обсягів допомоги може спричинити більше осуду в бік Байдена, аніж підтримки, насамперед з боку його політичних опонентів. Також немає жодних доказів чи фактів, які б підтверджували цей пропагандистський меседж. Однак поширюючи його, агітпроп намагається усталити думку, що США й решта західних партнерів розчаровуються в діях української влади, відтак — пропагандисти створюють видимість, що скоро Україна нібито залишиться без зовнішньої підтримки.

5. Байден «нівечить церкви» власною присутністю

Автори анонімних телеграм-каналів, що транслюють проросійську риторику, також стверджували, що Байден — «антихрист у людській подобі», який нищить українську духовність своїм візитом. Мовляв, через це Україну вже «не врятуєш» від «західних сатаністських тенет». 

Подібні дописи варто розглядати у контексті конспірологічних теорій, які стосуються президента США. Згідно з ними, Джо Байден є сатаністом та педофілом. Насправді ж президент США є католиком і часто згадує про свою віру у промовах. 

Візит Джо Байдена до Києва вже набув історичного значення, оскільки є першим візитом керівника США в Україну за 15 років. Нагадаємо, раніше «Детектор медіа» готував добірку меседжів про візит Володимира Зеленського до США. 

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали. Мовляв, Україна сама не ухвалює жодного рішення щодо воєнних дій. Буцімто українцям відведена роль «гарматного м’яса». Мовляв, про це свідчить візит директора ЦРУ Вільяма Бернса до Києва, щоб дати вказівки Зеленському. США повільно «протискають» необхідні їм рішення, що впливає на швидкість надання воєнної допомоги. Нібито санкції щодо Росії вводять поступово, як елемент торгів з Росією.

Ці меседжі підживлюють наратив про «зовнішнє управління» в Україні, який просували ще до повномасштабного вторгнення. Також агітпроп неодноразово поширював меседжі, що в Україні Росія воює зі США, НАТО чи «колективним Заходом». У такий спосіб пропагандисти намагаються підірвати довіру як до української влади, так і до Західних партнерів та дестабілізувати ситуацію в країні. США допомагають Україні протистояти російській агресії, тож Росія намагається дискредитувати допомогу всіма доступними способами.

Раніше з цією метою писали, що США використовують Україну як випробувальний полігон для розроблення зброї та законом про ленд-ліз втягують у величезні борги, що Америці невигідна перемога України. Мовляв, Україна мусить воювати від імені НАТО. Також писали, що нібито США штовхають Європу в прірву.

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали. Мовляв, кияни надто радіють тому, що у їхніх домівках відновили електропостачання. Нібито це заслуга не енергетиків, а «Заходу» й погодних умов. Однак, уже невдовзі стане холодніше й люди знову залишаться без електропостачання й опалення.

Цим меседжем пропагандисти чинять спроби досягти одразу кількох цілей. По-перше, знецінити роботу українських енергетиків та працівників, що забезпечують роботу критичної інфраструктури. По-друге, закріпити наративи про «зовнішнє управління», «втрату суб’єктності Україною», «Україну як «недодержаву» тощо. По-третє, спотворити закордонну допомогу Україні для відновлення енергопостачання. Також росіяни вкотре намагаються протиставити одна одній певні частини України. Мовляв, відновити електроенергію в Києві «важливіше», ніж в інших частинах України.

Раніше пропагандисти писали, що обстріли енергосистеми України припиняться, якщо Київ виконає умови Росії. Також  нібито в українських містах без електроенергії «мародерять і вбивають на вулицях», а українські чиновники «просять» Росію завдати нового удару по українській енергосистемі. Мовляв, Україна відновлює експорт електроенергії, і саме через це людям вимикають світло.

Тут вони знову дістають наратив про «зовнішнє управління», щоб нагадати, що Україна є пішаком колективного Заходу. Вони використовують різноманітні метафори й порівняння. Зокрема, говорять про події в Україні, як про серіал, де сценаристи з Голівуду. Головний герой — Володимир Зеленський — може під кінець серіалу легко стати антигероєм чи загадково померти.

Вони дістали стару методичку про «зовнішнє управління» й взялись пояснювати чому Європа та світ не буде насправді допомагати Україні, інвестувати сюди кошти та приймати до ЄС. Пропагандисти знову повторюють наратив про «Україну як колонію», мовляв, ніхто не буде брати до себе «пішку», тільки удаватимуть. Всі заяви європейських політиків про підтримку українських намірів пропагандисти нівелюють, адже пояснюють, що ті грають спектакль.