З початку широкомасштабної війни Росія неприховано намагалася повалити українську владу та встановити свою. Зокрема, своїх людей Росія незаконно призначає на керівні посади на тимчасово окупованих територіях. Україна поступово виганяє окупантів зі своїх земель, однак саме свою призначену владу Росія вважає законною, а українську, яка є законно обраною по факту, називає «київським режимом», який нібито «незаконно» керує Україною.

Тобто російська пропаганда замінює слово «уряд» на «режим», щоб підтвердити так звану нелегітимність влади України, яка діє, на думку Росії, не від імені народу. Також називаючи українську владу на чолі з Володимиром Зеленським «київським режимом», агітпропаганда розмиває поняття української держави, якої нібито вже не існує. Водночас акцентує  на певних кордонах так званого уряду, де він діє. «Київський режим» означає, що він діє лише в межах Києва та не поширюється на інші території. Нібито українці є заручниками цього режиму та не можуть його самостійно повалити без допомоги Росії.

За допомогою цього слова, як і тої ж спеціальної воєнної операції, хлопка й інших, Росія прагне розмити межі й змінити реальність, в якій вона рятує українців від незаконного режиму, який неволить Україну, а не навпаки — сама прагне поневолити українців, руйнує українські міста й села.   

Таку тезу поширюють російські медіа. Мовляв, «без західних кураторів» Зеленський нарешті «сказав правду» і звернувся до українців. Автори повідомлень стверджують, що президент України «не розуміє за що вони (українці, — ред.) воюють», оскільки у них є лише «кредити», а тепер ще й мобілізація. Це — фейк. 

Аналітики StopFake запевняють, що Зеленський справді вживав таку фразу, однак вона стосувалася не українців. Президент адресував її росіянам. У своєму зверненні за 28 вересня 2022 року він сказав:

«Хочете жити — біжіть. Хочете жити — здавайтесь у полон. Хочете жити — боріться на своїх вулицях за свою свободу. У вас і так усе забрали. Чи у когось з вас є нафтові вишки? Є палаци? Є виноградники? Можливо, у вас є яхти? Чи якийсь банк? За що ви взагалі боретесь? У вас тепер тільки кредити, щось ввечері пожерти й тепер — мобілізація. Боріться за своє! Не лізьте на нашу землю, у нашу душу та у нашу культуру». Російські видання, що поширюють цей фейк, навмисно не залишають посилання на повну версію звернення, оскільки тоді стає зрозуміло, кого насправді має на увазі Зеленський.

Російський агітпроп часто вириває фрази українських політиків із контексту. У такий спосіб він прагне деморалізувати українців та показати їм, що нібито українській владі байдуже до народу, на відміну від російської. Також пропагандисти намагаються перекласти відповідальність за злочини росіян на Україну. 

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали, опираючись на слова Дмитра Мєдвєдєва. Російський політик опублікував допис у своєму телеграм-каналі нібито з критикою «корейського сценарію» завершення російсько-української війни. Мовляв, такий розвиток подій — лише «забаганки» України стати «Південною Кореєю» після війни. За його словами, «залишки» України ніколи не досягнуть такого рівня розвитку, як Південна Корея. Ба більше — за «корейським сценарієм» утворились дві самостійні держави. Натомість Україна нібито ніколи не буде самостійна, адже «керована Заходом».

Допис Дмитра Медведєва маніпулятивний. «Корейський сценарій» передбачає розподіл території між супротивними сторонами за умовною «38 паралеллю», тобто по лінії фронту. Тобто російський політик намагається створити враження, що Україна розглядає можливість відмови від частини своїх територій на користь Росії. Також він наголошує на «післявоєнному» майбутньому України, яке нібито буде важке. Мовляв, тимчасово окуповані території «остаточно» увійдуть до складу «сильної, самостійної держави», якою нібито є Росія. Натомість «залишки» України «залишаться» під «зовнішнім управлінням».

Насправді Україна не розглядає «корейський сценарій» завершення війни. Це підтвердив секретар РНБО Олексій Данілов. Він зазначив, що меседж про «ймовірний» «корейський сценарій» навмисно просувають російські політики та проросійські ресурси. Росія не досягла початкової мети так званої «спецоперації» — тобто швидкого захоплення України, тож тепер у такий спосіб намагається реалізувати найприйнятніший для себе варіант завершення війни. Натомість України прагне повернути тимчасово окуповані Росією території.

Такий меседж нещодавно прозвучав в одному із ток-шоу на російському пропагандистському каналі. На думку пропагандистів, Україна нагадує «глечик для квітів», якому немає сенсу взагалі щось пояснювати, і домовляння щодо перемовин — теж марна справа. Мовляв, це навіть не країна, а іграшка в руках «західних кураторів». Ба більше — буцімто це Захід напав на Росію і що, мовляв, тепер пересічним росіянам зрозуміло, хто справді є ворогом. 

Насправді пропагандисти навмисно спотворюють реальність. Напала на Україну саме Росія, яка вже впродовж мінімум кількох десятиліть веде агресивну політику щодо сусідніх країн та їхніх партнерів. Росія також викривлює історію і активно це використовує навіть у таких випадках, як цей. Крім того, Росія створює видимість, що з Україною немає сенсу домовлятися, адже буцімто саме українська влада не хоче цього. 

У такий спосіб Росія підживлює одразу два великі наративи. Першим із них є наратив про «західне управління». Мовляв, домовлятися з Україною немає сенсу, адже за неї все вирішують західні куратори. Другим є наратив, що агресор насправді не Росія, а Україна, з якою немає сенсу домовлятися, адже саме українську владу нібито не цікавить мирне врегулювання війни. Проте насправді Україна не готова до перемовин на російських умовах, які передбачають анексію української території.  

Така теза зʼявилася в анонімних телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях використали допис ГО Gender Zed щодо одностатевого сексу серед запорізьких козаків. Мовляв, українська ЛГБТ-спільнота намагається спотворити «справжню» українську історію та чинить спроби виставити всіх козаків «збоченцями». Ба більше — агітпроп насамперед акцентував на частині допису щодо трансгендерних осіб у православній церкві того часу. Це — маніпуляція.

Допис організації не є науковим і не може сприйматись як достеменна інформація, про що свідчать самі автори. Крім того, у матеріалі йдеться, що на Запорізькій Січі існували жорстокі покарання за одностатеві сексуальні практики. Автори допису не стверджують, що всі козаки були геї, а просто пояснюють, що те, що геї серед козаків були — цілком реально. Згідно з низкою досліджень, у населення людства містить 7-10% осіб   гомосексуальної орієнтації. Відтак цілком зрозуміло, що вони могли бути й на Січі. 

Російська пропаганда активно маніпулює темами, повʼязаними із ЛГБТ-спільнотою в Україні і не тільки. Росія, використовуючи ЛГБТ-дезінформацію зневажає демократичний устрій, протиставляючи його русскому міру. «Детектор медіа» спростовував головні міфи щодо представників ЛГБТ-спільноти, а також розповідав як українські ЛГБТ-активісти допомагають у боротьбі з російськими окупантами. 

Російські медіа поширили повідомлення про «утиски російськомовних» в Україні.  У повідомленнях посилаються на слова міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова. Він сказав, що нібито в Україні заборонили міжособистісне спілкування російською мовою. Ба більше — за використання російської в побуті нібито передбачене кримінальне покарання. Це — фейк.

Як зазначають фактчекери Stop Fake, в Україні не існує кримінального покарання за спілкування російською мовою, тим паче — за міжособистісне спілкування. Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не регулює сфери релігійних обрядів та приватного  спілкування — це зазначено у статті 2 Закону. В законі російська мова взагалі не згадується і не виділяється в окрему категорію — йдеться виключно про державну українську мову. Не існує «заборон» на російську мову і в інших законах та нормативних актах України. 

У такий спосіб агітпроп намагається просувати наративи про утиски російськомовних для штучного розпалювання ворожнечі між українцями, а також поділу українців за місцем проживання. Раніше пропагандисти поширювали меседж,  що в Україні почалася війна через заборону російської мови, а також писали, що Міністерство культури України планує вилучити російську літературу з бібліотек.

 Російська пропаганда на закордонну авдиторію поширює меседж, що до початку повномасштабного вторгнення на території України не перебували російські кадрові військові. Мовляв, до початку спецоперації Росія не пропонувала військову допомогу Донбасу. Але Москва помітила мілітаризацію України та настрої на силове розв'язання конфлікту. На поширення меседжу звернули увагу аналітики EU vs Disinfo.

Цей наратив не новий. Його періодично поширюють із 2014 року, коли Росія захопила Крим та частину Луганської й Донецької областей. Новий виток його поширення має на меті вкотре представити Росію як жертву «колективного Заходу» та підкреслити для російської авдиторії, що «батьківщина в небезпеці — її потрібно захищати».

Росія систематично використовує тактику підміни понять для спотворення реальності та просування своїх інтересів.

Анонімні телеграм-канали поширюють слова прессекретаря російського президента Дмитра Пєскова. Мовляв, російський бізнес запропонував нагороду за кожен спалений західний танк. Нібито це добре стимулює  російських військовослужбовців знищувати західну техніку.

Меседж, що західні танки не допоможуть Україні поширювали й раніше. Залякати намагались не лише українців, а й Німеччину. Мовляв, Росія вважатиме Німеччину «стороною конфлікту», якщо буде дозвіл постачати в Україну танки. Також пропаганда систематично поширює фейки про «досягнення» у знищенні західної техніки. Нещодавно росіяни розповідали, що буцімто знищили чотири американські бронемашини Bradley і танк М1 Abrams, попри те, що цієї зброї в України ще немає.

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали у контексті того, що Парламентська асамблея ради Європи визнала, що агресія Росії проти України почалася ще у 2014 році. Росія у такий спосіб застосовує тактику підміни понять та перекладає відповідальність за події в Україні на українську владу. 

Росія у 2014 році ввела війська у Крим та Донецьку й Луганську області. Російський президент розпочав повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року. Це визнав увесь світ. Натомість Росія такими меседжами намагається розділити українців, посіяти внутрішню ворожнечу, граючи на симпатіях чи антипатіях до чинного та колишнього президентів. 

Російська пропаганда систематично намагається перекласти відповідальність за повномасштабне вторгнення та воєнні злочини російської армії в Україні. Мовляв, то не російські ракети винні в смертях цивільних, а робота української ППО; винні американці, які провокують Росію на удари по Україні; винні українські чиновники, бо «просять» Росію завдати нового удару по українській енергосистемі.

Про таке пишуть проросійські телеграм-канали. Мовляв, Україна сама не ухвалює жодного рішення щодо воєнних дій. Буцімто українцям відведена роль «гарматного м’яса». Мовляв, про це свідчить візит директора ЦРУ Вільяма Бернса до Києва, щоб дати вказівки Зеленському. США повільно «протискають» необхідні їм рішення, що впливає на швидкість надання воєнної допомоги. Нібито санкції щодо Росії вводять поступово, як елемент торгів з Росією.

Ці меседжі підживлюють наратив про «зовнішнє управління» в Україні, який просували ще до повномасштабного вторгнення. Також агітпроп неодноразово поширював меседжі, що в Україні Росія воює зі США, НАТО чи «колективним Заходом». У такий спосіб пропагандисти намагаються підірвати довіру як до української влади, так і до Західних партнерів та дестабілізувати ситуацію в країні. США допомагають Україні протистояти російській агресії, тож Росія намагається дискредитувати допомогу всіма доступними способами.

Раніше з цією метою писали, що США використовують Україну як випробувальний полігон для розроблення зброї та законом про ленд-ліз втягують у величезні борги, що Америці невигідна перемога України. Мовляв, Україна мусить воювати від імені НАТО. Також писали, що нібито США штовхають Європу в прірву.

Про це повідомили у Центрі національного спротиву. Російський пропагандист Пєгов 22 січня поширив відео, яке нібито зняте в боях за Білогорівку. Пропагандист стверджує, що він перебуває «безпосередньо у Білогорівці». Мовляв, росіяни чинять спроби проривати лінію оборони «Сіверськ – Соледар – Бахмут – Часів Яр». Насправді ж відео зняте на тимчасово окупованій території, на підступах до села Шипилівка, що розташоване майже за вісім кілометрів від Білогорівки, яка під контролем ЗСУ. Ба більше — на відео видно, як росіяни тікають від українського обстрілу.

Ще один російський пропагандист Дамбієв  24 січня у своєму телеграм-каналі поширив відео, на якому нібито зафіксовані бої в селі Красна Гора під Бахмутом. Однак, це відео — постановче, його зняли в Маріуполі. Про це свідчать результати OSINT-перевірки цього відео.

На цих ділянках фронту зараз справді складна ситуація, тривають бої. Ймовірно, російська пропаганда через поширення фейкових відео намагається деморалізувати українців та приписати собі чергові «досягнення».

Російська пропаганда систематично використовує фейкові відео для просування своїх інтересів. Раніше поширювали відеозаписи як російські військові буцімто знищили підрозділ ЗСУ, а насправді — розстріляли соняшники; як росіяни нібито затримали «українських диверсантів» на території Росії; як «знищили» українську танкову дивізію тощо.

Таке повідомлення ширять пропагандисти у соціальних мережах й у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У ньому йдеться, що українці нібито почали телефонувати російським школярам від імені представників газової служби та просять, мовляв, увімкнути газ та «піти відпочивати». Буцімто, мирні українці влаштовують диверсії та хочуть підривати багатоповерхові будинки. Автори повідомлень до публікації додають так званий «аудіозапис дзвінка», під час якого жінка просить дитину ввімкнути газові конфорки «і піти на дві години відпочивати до іншої кімнати». Сама жінка заявляє, що телефонує з газової служби й  так вони проводять «дистанційні перевірки».

Як розтлумачують фактчекери StopFake, насправді такий аудіозапис поширювався раніше серед користувачів у казахстанському сегменті, а  до України не має жодного стосунку. Ще у 2018 році цей випадок обговорювали на національних телеканалах Казахстану. Було виявлено, що сам запис зробили десь у їхній країні, оскільки використовувалися місцеві імена. 

Пропагандисти поширюють цей меседж, щоб дестабілізувати ситуацію й укотре підживити наратив, що українці — нацисти, які не шкодують навіть дітей.

Такий меседж поширюють проросійські телеграм-канали. У дописах прикріплене відео за участю намісника Києво-Печерської лаври Павла, на якому він називає Патріарха Філарета «розкольником», а очільника ПЦУ митрополита Епіфанія — «самосвятом». Також він розповідає, що Свято-Успенський собор «віддали» ПЦУ  для проведення святкового богослужіння. Нібито туди будуть «спеціально» звозити людей з усієї України й платитимуть за участь у літургії. 

За ці висловлювання проти митрополита церкви Московського патріархату Павла відкрили кримінальне провадження за фактом розпалювання релігійної ворожнечі. Про це повідомив народний депутат Ярослав Юрчишин.

У січні 2019 року Вселенський патріарх Варфоломій підписав Томос про автокефалію ПЦУ. Київську митрополію Української православної церкви офіційно створили 30 січня 2019 року. Церква Московського патріархату досі не визнала створення ПЦУ.

У січні 2023 року митрополит Епіфаній вперше провів святкове Різдвяне богослужіння у Свято-Успенському соборі. Після цього агітпроп поширював меседжі, що на літургії були присутні лише бойовики й преса.

Після того, як СБУ відкрила справу щодо прославляння «русского мира» у Києво-Печерській лаврі російська пропаганда почала поширювати меседжі на захист церкви Московського патріархату. Зокрема розповідали, що Україна «знищує» найбільшу релігійну конфесію. Також писали, що Україна на межі наймасштабнішого міжконфесійного конфлікту в Європі.

Після подій у Броварах 18 січня російська пропаганда почала поширювати меседжі, що росіяни співчувають загибелі українських дітей. Нібито, це акцентує «людяність» росіян, на відміну від українців, які «ненавидять» всіх росіян, зокрема й дітей. Мовляв, українці закликають знищувати російських дітей, щоб «з них не виросли орки».

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику «розлюднення ворога». Тобто навмисно зображує українців вкрай агресивними та мстивими. Це підживлює й пропагандистські меседжі про «нацизм українців». Схожу тактику агітпроп, використовував зокрема під час висвітлення вибухів у Криму. Вони писали, що нібито українці радіють, що у Крим нарешті теж прийшла війна.

Насправді українці виявляли співчуття до росіян навіть після 2014 року. Для прикладу, несли квіти, свічки та іграшки до російського посольства у 2015 році — після катастрофи російського літака. Чи у 2018 році — після трагедії у кінотеатрі Кемерово. Однак, повномасштабне вторгнення суттєво вплинуло на емоції українців. Станом на січень 2023 року через російську агресію в Україні загинуло щонайменше 459 дітей, понад 909 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Ці цифри не остаточні, оскільки триває фіксація і розслідування російських воєнних злочинів, зокрема й проти дітей, у місцях ведення бойових дій та на звільнених територіях.

Поширюючи меседжі нібито про «співчуття», агітпроп намагається приховати агресивну антиукраїнську риторику, прикладом якої можуть слугувати вислови російського пропагандиста Антона Красовського про українських дітей та схвальна реакція на них на проросійських ресурсах.

Сьогодні, 18 січня, у Броварах, що на Київщині, впав гелікоптер поблизу дитсадка. Йдеться про гвинтокрил Державної служби з надзвичайних ситуацій, на борту якого перебувало керівництво Міністерства внутрішніх справ: міністр Денис Монастирський, його перший заступник і державний секретар. Внаслідок авіакатастрофи всі троє загинули. Також постраждали цивільні, які перебували поблизу місця, куди впав гвинтокрил. За інформацією заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка, станом на 15 годину відомо, що загинуло 14 осіб, з них 1 дитина, поранення отримали 25 осіб, проте ці дані не остаточні.

Служба безпеки України вже відкрила провадження щодо катастрофи. Наразі у слідчих є три офіційні версії:

—    порушення правил польоту;

—    технічна несправність гелікоптера;

—    його умисне знищення.

Проте в анонімних телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику, зокрема, й в тих, які керуються російською розвідкою, одразу після катастрофи з’явилося чимало повідомлень із так званими  версіями того, що сталося й хто у цьому винен. «Детектор медіа» виокремив і пояснює найпоширеніші дезінформаційні меседжі про трагедію в Броварах.

1.     Упав гвинтокрил Збройних сил України

Одразу після трагедії, ще до моменту, як про катастрофу повідомили українські посадовці й ЗМІ, в телеграм-каналах російських пропагандистів з’явився меседж, що у Броварах впав гвинтокрил Збройних сил України. У повідомленнях автори традиційно посилалися на власні джерела, не надаючи жодного підтвердження. Насправді в Броварах розбився гелікоптер Державної служби з надзвичайних ситуацій. Зокрема, інформація про це з’явилася на сторінках президента Володимира Зеленського. У повідомленнях президента також йшлося, що в гелікоптері на момент аварії перебував Денис Монастирський із командою.   

2.     Авіакатастрофа сталася через ППО

Це один із найпоширеніших меседжів російських пропагандистів щодо ймовірних причин падіння гелікоптера. Мовляв, гелікоптер із керівництвом МВС просто збила українська ППО. Далі версії щодо звинувачення операторів ППО різняться: в деяких дописах стверджували, що це зробили навмисно, у деяких навпаки наполягали, що це сталося випадково, але й тому, що ППО в Україні — несправна. По-перше, на момент падіння гелікоптера у Броварах і загалом на Київщині не було повітряної тривоги. За даними «Мапи тривог», востаннє повітряну тривогу на Київщині оголошували 14 січня, під час масованого ворожого ракетного удару. Тож імовірність того, що ППО працювала без потреби, не бачачи загрози з повітря — мізерна. По-друге, така версія не входить до списку офіційних, які розглядають слідчі СБУ. Однак російський агітпроп вже не вперше звинувачує в недбалості й відповідно — у злочинах операторів української системи ППО. Востаннє пропагандисти застосували цей метод у суботу, 14 січня, коли внаслідок падіння російської ракети було зруйновано під’їзд житлового будинку. Внаслідок катастрофи загинуло понад чотири десятки людей. Пропагандисти систематично поширюють фейки й маніпуляції щодо роботи ППО. Зокрема, це потрібно Росії, щоб звинуватити Україну в різних злочинах, які переважно відбуваються з вини самої Росії. Цього разу пропаганда знайшла привід вкотре звинуватити Україну в буцімто недбалості, через яку гинуть люди. 

3.     Україна приховує справжню причину катастрофи

Ще один меседж, який тиражують в анонімних телеграм-каналах, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях анонімів ідеться, що українська влада буцімто знає й приховує справжню причини катастрофи в Броварах. Мовляв, українці можуть навіть не чекати, адже правди їм не скажуть, бо вона їм не сподобається. Насправді ж говорити про причини авіакатастрофи до того, як закінчиться розслідування — зарано. Щоб достеменно стверджувати, хто винен у катастрофі, чи була вона випадковою тощо, — потрібні докази задля збирання яких СБУ й ініціювала розслідування та висунула перші офіційні версії. Проте такий меседж покликаний дискредитувати українську владу й вкотре підживити наратив щодо її нібито недбалості й байдужості до власного народу.

4.     Катастрофа сталася через дешеві гвинтокрили

Щоб створити видимість недбалої української влади, поширювався й меседж, що аварія буцімто сталася через погані гвинтокрили, які закупила Україна. Нібито йдеться про вживані гвинтокрили, які Міністерство внутрішніх справ закупило у Франції у вересні 2018 року. Мовляв, падіння гвинтокрила сталося через те, що він був вживаний і поганий, адже раніше від партії тих самих гвинтокрилів нібито відмовилися норвежці. Насправді немає даних про те, про який саме гвинтокрил ідеться й чи був він придбаний у Франції. Версія технічної несправності й справді є серед офіційних версій слідчих, однак стверджувати, що катастрофа сталася через це й, зокрема, через те, що українська влада свідомо закупила несправні гелікоптери — не можна, адже цьому немає наразі жодного підтвердження.

Крім цього, в анонімних телеграм-каналах поширюють версії збиття гвинтокрила з американського переносного зенітно-ракетного комплексу класу «земля — повітря» «Стінгер» або з безпілотника. Проте фактів, які б підтверджували ці версії, аноніми також не надають, і жодна з них не входить до переліку офіційних.

Російська пропаганда укотре спекулює на чутливих темах і намагається просувати свої наративи, згідно з якими саме Україна є агресором, а українська влада — не дбає про свій народ, адже через її недбалість і злочинні дії — гинуть люди. У цьому випадку пропагандисти роблять безпідставні та поспішні висновки, ігноруючи офіційні версії слідства.

Такі меседжі продовжує поширювати агітпроп через проросійські ресурси. Мовляв, в Україні «катастрофічна» ситуація з церквою Московського патріархату. Ба більше, Росія ініціювала скликання Радбезу ООН нібито через «утиски» церкви Московського патріархату, яку називає «єдиною канонічною православною церквою в Україні».

Водночас ще до початку Радбезу у церкві Московського патріархату заперечили прохання про допомогу в захисті своїх прав. Кажуть, що не зверталися до жодної держави, тим паче до тієї, яка вчинила збройний напад на Україну. 

Російська пропаганда системно поширює меседжі, що Україна «знищує» найбільшу релігійну конфесію. Попри те, що за результатами соціологічного дослідження КМІС, 72 % українців вважають себе православними, а 54 % — ідентифікують себе саме з Православною церквою України. 

Також пропагандисти використовували для просування меседжу повідомлення про напад на священника у храмі й стверджували, що на Волині підпалили церкву, настоятель якої відмовився переходити до ПЦУ.

Україна — світська держава, яка гарантує своїм громадянам свободу світогляду і віросповідання. Натомість Росія намагається використати релігію як зброю проти українців.

Російські медіа та  проросійські ресурси поширюють відео, на якому російський військовий розповідає, що нібито ЗСУ готували наступ улітку 2022 року на Ростов-на-Дону і Таганрог. Про це нібито свідчать позначки на картах, знайдених на залишених українських позиціях під Авдіївкою. Це — фейк.

Як пише VoxCheck, російський військовий показує радянську, а не українську мапу. На ній немає жодних позначок українською, лише російською. Маріуполь позначений як Жданов — так місто називали з 1948 по 1989 роки. Тобто мапу створили не пізніше 1989 року. На ній також можна помітити гриф «Для служебного пользования», тоді українською правильно — «Для службового користування». Немає інформації хто саме та навіщо наносив на карту позначки, які демонструє військовий. У такий спосіб Росія чинить спроби зробити агресором Україну, підірвати її авторитет на міжнародній арені.

Колишній депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук, якого Україна звинувачує у державній зраді й позбавила громадянства, у російському медіа «Известия», яке називає війну в Україні «українським питанням», опублікував статтю про нібито «анатомію» сучасного воєнного протистояння України та Росії, а також про роль Заходу у цій війні. У своїй роботі він просуває чимало дезінформаційних меседжів, які відтворюють позицію російського агітпропу. «Детектор медіа» підготував добірку з них. 

1. Європейський Союз має амбіції колонізатора

У своїй статті Віктор Медведчук висловлює думку про прагнення ЄС створити собі колонії. Відповідно до статті, після перемоги у холодній війні Європа намагається «поглинути» свого супротивника, тобто Росію та пострадянські країни. Як аргумент до цього він використовує війни в Грузії та Сирії. Мовляв, Європейський Союз намагається роздробити держави та поглинути їх.

Насправді ж війни з Грузією та Сирією відбувалися за безпосередньої участі та навіть з ініціативи Росії, тому говорити про амбіції колонізатора можна, але їх проявляють не країни ЄС, а якраз Росія. Саме Росія є агресором, адже саме вона розпочала війну в Україні ще у 2014 році — із захоплення Криму й бойових дій на Донеччині та Луганщині. Однак цей меседж співзвучний із позицією російської пропаганди, яка роками намагається виставити агресором когось іншого. 

2. Україна отримала незалежність без національно-визвольної боротьби

У статті йдеться, що незалежність Україна отримала через домовленість із Москвою, яка навіть підштовхувала нашу державу до цього рішення, адже воно було вигідне для Росії в економічному сенсі. Насправді ж Україна виборювала свою незалежність чи не впродовж 300 років, перебуваючи у складі, зокрема, Російської Імперії й Радянського Союзу.  

Якщо ж говорити власне про здобуття незалежності, то 1 грудня 1991 року відбувся референдум щодо потреби в проголошенні незалежності. Тоді явка на виборчих дільницях була безпрецедентною — 31 891 742 осіб. На той момент це становило 84% всього населення. За незалежність тоді проголосувало 90% громадян, всього 7% висловились проти та ще 2% бюлетенів були визнані недійсними. 

Напередодні референдуму президія Верховної Ради звернулася до народу зі словами, що «не підтримати незалежність означає підтримати залежність», однак немає такої країни до залежності від якої Україна б прагнула. Меседж про так звану подаровану незалежність — не новий для російської пропаганди. Росія роками намагається створити видимість, що Україна стала незалежною лише завдяки їй, і загалом, агітпроп намагається просунути думку, що України взагалі б не було якби не Росія. 

3. Україна почала просувати антиросійську пропаганду і це спричинило створення «двох Україн»

На думку Медведчука, після першого Майдану, тобто після Помаранчевої революції, Україна почала просувати антиросійську пропаганду. Нею він називає взяття курсу на вступ до Європейського Союзу і НАТО, а також відновлення певних сторінок історії України. Зокрема, такою антиросійською пропагандою буцімто була політика Ющенка щодо Голодомору. Зокрема, визнання його геноцидом українського народу. 

Фактично, навіть після проголошення європейського курсу політика щодо Росії в Україні не змінилась. Винятком стала хіба орієнтація на європейські цінності, які, як стверджує Медведчук у своїй статті, намагалась прищепити й Росія своєму народу. Проте в Україні запроваджували законодавчі норми, які працювали на поширення української мови тощо. Така політика із захисту державної мови згідно з російським наративом також є антиросійською. Російську мову в Україні ніхто не забороняв, ба більше — не забороняє й досі. 

Збільшення кількості антиросійської пропаганди в інформаційному потоці, стверджує Медведчук, спричинило виникнення «двох Україн»: одна з них проросійська, а інша — антиросійська.Такий підхід наштовхує на думку про роз'єднаність України та етнічну приналежність проросійської, тобто південно-східної, частини до країни-агресорки. Існування «двох Україн» — поширений меседж, який просуває російська пропаганда, і Медведчук зокрема. Ця теза і справді покликана розділити українське суспільство, налаштувати людей з різних регіонів один проти одного. 

4. Україна пов'язана з Росією культурно та ментально 

Спорідненість культур українського та російського народу — ще один меседж, який дуже часто використовують ворожі ЗМІ. Вони пишуть, що відмовляючись від російської культури, ми втрачаємо значну частину своєї власної. Медіа Росії активно маніпулюють думкою про спільний культурний простір та історію задля емоційного тиску. Медведчук також згадав цей меседж у своїй статті.  

Україна перебувала у складі Російської імперії, а потім у СРСР загалом 300 років, і увесь цей час проросійськи налаштована влада цих держав провадила доволі жорстоку політику щодо української мови, культури та економіки. Найвідоміші заборони української мови — Валуєвський циркуляр та Емський указ, однак всього українську забороняли 134 рази. Через це культурні продукти, створені українцями, теж нерідко писалися російською. Зокрема, книжки чи опери, а все написане російською Москва привласнює собі.

Говорити про спорідненість наших народів не можна, адже українців стримували силою та неодноразово придушували визвольну боротьбу. До прикладу, так сталося після проголошення Українською Центральною радою четвертого універсалу про незалежність української Народної Республіки.

5. Для закінчення війни Європа має врахувати інтереси Росії

У своїй статті Медведчук висловлює думку, що закінчення війни можливе лише за умови врахування інтересів Москви. Вони ж полягають у збереженні окупованих територій у складі Росії.

Держава-агресор намагається схилити Україну до переговорів, щоб закінчити війну на вигідних для себе умовах, однак президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що мир можливий лише за умови деокупації усіх територій відповідно до кордонів 1991 року. Просування думки про «інтереси Москви» означає ні що інше, як черговий ультиматум.

6. Українській політичній верхівці не потрібен мир

На переконання Медведчука, українська влада не зацікавлена у мирі. Нібито вони продовжують вести війну, щоб отримати більше грошей та зброї. Загалом, Росія не залишає спроб дискредитувати українських політиків.

Насправді подібне твердження не є правдивим, адже на початку війни Зеленський звертався до Путіна та просив про особисті переговори, але він відмовився. Зараз же Україна вийшла з переговорного процесу через невигідні умови, які пропонує Росія. 

Мир потрібен Україні, однак не «будь-який», а зі збереженням державності, суверенітету та гарантіями безпеки. Не має бажання закінчувати війну саме Росія, бо її військові все ще перебувають на території України та продовжують вбивати українців, руйнувати українські міста, села й інфраструктуру. 

Росія не вперше поширює меседжі й маніпуляції щодо відновлення перемовин з Україною. Наприклад, нещодавно агітпропаганда також розповідала про «свої інтереси» у переговорному процесі з Україною. Не залишили без уваги й постачання зброї Україні, яку російські пропагандистські ЗМІ назвали театральною постановкою.  

Меседжі, висловлені Віктором Медведчуком, повторюють тези російської пропаганди і їхнє поширення має ту саму мету: виправдати агресію Росії в Україні; пояснити її так званою історичною справедливістю; створити видимість, що Україна без Росії і її культури не є повноцінною; знецінити боротьбу українського народу за свою державність.

Російські медіа та проросійські ресурси пишуть, що на думку офіційної Японії, гіперзвукові ракети «Авангард» стали для США «справжнім головним болем». Мовляв, перехопити такі ракети не здатні навіть американські системи ППО. У своїх повідомленнях пропагандисти посилаються на японське видання Shukan Gendai. Проте все це — маніпуляція.

Насправді у статті японського видання Shukan Gendai «Страх перед новітньою російською ядерною зброєю “Авангард”» ідеться про небезпеку цієї системи для України, а не для США. У матеріалі немає згадок, що ця російська зброя «стала головним болем для США». Ба більше, про те, що такі ракети не може збити жодна система ППО і ПРО розповів Путін, але жодних доказів цього не існує. Разом з тим, США ніколи не говорили, що надають Україні систему ППО Patriot для протидії ядерній загрозі. На думку аналітиків StopFake, ця стаття — суперечлива, а зроблені автором висновки свідчать про поверхневе володіння ситуацією в Україні.

Російська пропаганда спотворила зміст статті та додала нереальні цитати для просування меседжу про власну «звитягу». Раніше пропагандисти маніпулювали фотографіями нібито нових російських танків.

Російські медіа повідомляють, що в Україні нібито визнали ефективність російських кібератак на об’єкти критичної інфраструктури. Агітпроп стверджує, що про це сказав заступник голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України Віктор Жора виданню Politico. Це не так.

У статті Politico, до якої апелюють пропагандисти, немає ані слова про ефективність російських кібератак. Як пише StopFake, у матеріалі йдеться, що такі атаки також мають вважатися воєнними злочинами, оскільки націлені на критичну та цивільну інфраструктуру України. Водночас і в СБУ, і в Держспецзв’язку повідомили, що за час повномасштабної війни російські хакери так і не досягли стратегічних цілей. Натомість українські фахівці збирають докази кібератак, які проводяться Росією спільно з ракетними атаками, і передають цю інформацію до Міжнародного кримінального суду в Гаазі. 

Наприкінці 2022 року у Службі безпеки України розповіли, що нейтралізували сотні російських кібератак та кіберінцидентів на об’єкти енергетики України, з яких близько 30 могли стати надкритичними. У Держспецзв’язку повідомили, що проти України зафіксували 2100 кіберінцидентів і кібератак, з них від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну — понад 1500. Найчастіше російські хакери атакують державний сектор, насамперед енергетичний сектор.

Раніше хакери надсилали фейкові листи зі шкідливим змістом від імені Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Академії СБУ, листи, замасковані під «указ президента». Також агітпроп стверджував, що Росія не займалася кіберагресією.

Російські телеграм-канали поширюють повідомлення, що президент України Володимир Зеленський «офіційно відмовився від різдвяного перемир’я». Що, стверджують пропагандисти, демонструє «нелюдськість» української влади. Але це — маніпуляція.

Насправді Україні ніхто не пропонував різдвяного перемир’я. Закликав до припинення вогню на Різдво лише очільник РПЦ патріарх Кирило (Гундяєв),до того ж звернувся до «всіх сторін, долучених до конфлікту», тобто й до військово-політичного керівництва і Росії, й України. І Росія на ці пропозиції взагалі не відповіла. Натомість відповів радник президента України Михайло Подоляк, який назвав ці заклики Гундяєва «цинічною пасткою та елементом пропаганди».

І нагадав: Кирило від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну підтримує цю війну, називає її «священною» та «метафізичною», обіцяє прощення гріхів тим, хто загине на цій війні, та навіть благословляє тих, хто йде вбивати українців.

Окрім того, що Кирило фактично є одним з пропагандистів цієї війни (за що на нього наклали санкції деякі країни), він також спільно з державною пропагандою розділяє українців на сорти – за релігійною ознакою. Оскільки в Україні багато хто зустрічає Різдво за іншим календарем, тобто 25 грудня – і католики, і греко-католики, і частина православних. Але  два тижні тому Кирилові було байдуже, чи загинуть під обстрілами на Різдво 25 грудня люди, чи ні. І російська армія обстрілювала  українців і на Різдво, і на Новий рік – масово запускала ракети, безпілотники, обстрілювала інфраструктуру та знищувала   будинки, лікарні та садочки.

І, врешті решт, заздалегідь відомо, що російська сторона, яка реально приймає рішення (тобто військово-політичне керівництво Росії, а не очільник її церкви) не зацікавлено в перемир’ї на свята. Про це ще 14 грудня повідомив прессекретар Путіна Дмитро Пєсков. Тоді він, відповідаючи на запитання пропагандистів, чи можливо перемир’я на Новорічні або Різдвяні свята, відповів: «Жодних пропозицій ні від кого не надходило, і такої теми немає на порядку денному». Тобто саму ідею про перемир’я на свята було відкинуто Росією ще в грудні.

У російському інфопросторі та проросійських телеграм-каналах обговорюють удар ЗСУ по Макіївці опівночі 1 січня, внаслідок якого знищили до 10 одиниць ворожої військової техніки різних типів. Також за попередніми даними, йшлося про загибель близько 400 російських військовослужбовців та ще близько 300 поранених. За останніми повідомленнями, генштаб Росії визнав загибель лише 89 військових.

Російська пропаганда зображає загиблих військових «невинно вбитими» та закликає до «помсти» Україні за загибель «синів і чоловіків». На момент загибелі озброєні російські військові перебували на тимчасово окупованій території України та брали безпосередню участь у війні проти України. Тобто, відповідно до міжнародного права, вони були законною ціллю для української армії, яка захищає свою територію та свій народ. 

Попри те, що Росія розпочала війну проти України, російський агітпроп системно поширює меседжі про «помсту» Україні за будь-які вдалі воєнні дії та заперечує право українців на захист своєї держави. 

Раніше пропагандисти називали ракетні обстріли України «помстою» за Херсон, за вибухи в російському тилу, за вибухи у Севастополі, за атаку дронами у Севастопольській бухті тощо.

У проросійських телеграм-каналах пишуть, що американців нібито влаштовує стан справ в Україні, зокрема перебіг війни. Мовляв, американці розуміють, що статистично росіян учетверо більше, ніж українців, але їм «все подобається».

Для просування меседжу агітпроп вирвав із контексту слова сенатора США Ліндсі Грема. Грем сказав що, йому подобається, як США зараз підтримують Україну у війні проти Росії, й це дуже важливо. Йшлося про те, що допомога США дає змогу Україні не здаватися. Натомість пропагандисти зміщують акценти до буквального сприйняття слів Грема щодо «боротьби до останнього українця» та маніпулюють посиланням на статистику. 

Кремль розіслав російським ЗМІ методичку про те, як писати про підсумки 2022 року. За даними видання «Медуза», насамперед російським ЗМІ  рекомендується наголосити, що Володимир Путін, розв'язуючи війну, рятував Росію від нападу НАТО та України. Також є теза, що з 2014 року західні країни збиралися «розділити та підкорити російський народ». Війну тобто «спецоперацію» потрібно називати успішною, з прикладами  досягнення цілей — «приріст земель», тобто окупованих територій. Про поразки на фронті в методичці не згадують.

Документ поділено на чотири частини: «Головне», «Посилення Росії», «СВО» та «Новий світопорядок». У розділі «Посилення Росії» рекомендується писати про те, наскільки високий рейтинг Путіна та про «безумовну підтримку спецоперації» росіянами. У розділі «Новий світопорядок» йдеться, що ЗМІ мусять розповідати про Росію як про «лідера країн», які «не визнають винятковість Заходу», та  називати її «лідером справедливого, демократичного та багатополярного світу». Європі Путін при цьому «дає шанс схаменутися» і перестати «бути васалом США».

Це все — найпоширеніші тези російської дезінформації за останні 10 місяців. Пропаганда постійно намагається переконати росіян та світ, що бореться з НАТО, аби виправдати поразки, яких завдала Росії українська армія. Також пропаганда стверджує, що рейтинг Путіна зростає, а всі росіяни підтримують війну — але реальна картина, навіть з досліджень підконтрольних Росії соціологічних служб інша: рейтинг Путіна падає, кількість прихильників війни зменшується. У світовій політиці Росія тепер так само далека від «лідерських позицій», як її найближчі партнери — Сирія, Іран, Куба та Венесуела. І завдяки санкціям, які ввели проти Росії десятки країні світу, вона все більше стає залежною від справді впливових країн, насамперед — Китаю.

Про таке пишуть російські медіа. Мовляв, держсекретар США Ентоні Блінкен визнав, що США готувались до війни з Росією на початку президенства Байдена, «кинувши напризволяще» афганців. Це — неправда.

Ентоні Блінкен під час пресконференції не говорив такого. Ці слова пропагандисти цілком видумали. Блінкен зазначив, що вихід США з Афганістану потрібно розглядати в перспективі. Зокрема, завершення афганської місії зараз дає змогу США та партнерам надати вагому підтримку Україні в боротьбі проти російської агресії.

Російська пропаганда систематично поширює дезінформаційні меседжі, що в Україні вона воює з «колективним Заходом», НАТО чи США, а не з Україною. Детальніше.