Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для дискредитації української влади та її іноземних партнерів. У цьому випадку йдеться про теорію про «ЦРУ-наркоторговців». Звинувачення та конспірологічні теорії про залучення американської розвідки до торгівлі наркотиками циркулюють впродовж десятиліть у контексті історичних подій та конфіденційності діяльності ЦРУ.

Деякі звинувачення випливають з участі ЦРУ в прихованих операціях впродовж Холодної війни, зокрема у Південно-Східній Азії та Латинській Америці. Наприклад, під час війни у В'єтнамі були звіти про торгівлю опіумом підтримуваними ЦРУ партизанськими групами в регіоні Золотого трикутника.

Один з найбільш відомих випадків, які підживлюють ці конспірологічні теорії — це скандал із справою Ірану та контрасів у 1980-х роках. Вона стосувалась таємних продажів зброї до Ірану (незважаючи на ембарго) для фінансування нікарагуанських повстанців, відомих як контраси. Конспірологи стверджують, що торгівля наркотиками нібито була використана для фінансування цих операцій, хоча офіційні розслідування не знайшли безпосередніх доказів про залучення ЦРУ до контрабанди наркотиків.

Розслідування журналіста Гаррі Вебба у газеті San Jose Mercury News у 1996 році під назвою «Темний альянс» відродило інтерес до звинувачень у зв'язку ЦРУ з торгівлею наркотиками. Вебб стверджував, що підтримувані ЦРУ контраси нелегально збували кокаїн в Сполучених Штатах, сприяючи епідемії кокаїну. Проте наступні розслідування та аналіз суперечили деяким його твердженням. Хоча деякі розслідування визнавали факти залучення ЦРУ до осіб і груп, пов'язаних з контрабандою наркотиків, вони в цілому прийшли до висновку, що не існує системної змови ЦРУ у контрабанді наркотиків.

Отже, хоча звинувачення у зв'язку ЦРУ з контрабандою наркотиків були предметом інтенсивного дослідження, конкретних доказів, що підтверджують ці твердження, досі не виявлено. Проте, постійне існування цих конспірологічних теорій підкреслює ширші питання щодо прозорості, відповідальності та довіри громадськості до урядових інституцій.

Російські пропагандисти використовують цю теорію змови, щоб нав'язати враження, що українці — нібито нація наркоманів. Мовляв, на Революціях вони брали участь теж під впливом наркотиків. Згадаймо хоча б «наколоті апельсини», від яких нібито виникало відчуття ейфорії під час «зрежисованої колективним Заходом» Помаранчевої революції та «печива Госдепу» в 2014. Пропагандисти також поширюють меседж, що у ЗСУ нібито теж воюють наркомании, а USAID (американська організація з надання допомоги на місцях) постачає їм наркотики цілими партіями. Вони також хочуть посилити меседж проти Президента України Володимира Зеленського, створений українськими політтехнологами у 2019 році. Зараз росіяни стверджують, що він нібито є наркоманом, а власне наркотики йому постачає ЦРУ. Росіяни використовують різні способи для поширення цього меседжу: від фейкових обкладинок та мультсеріалів до фейкових коментарів зірок щодо цього.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України. У цьому випадку йдеться про «Білдерберзький клуб» — реальну приватну щорічну зустріч світових лідерів. Першочергово її проводили для того, щоб запобігти світовій війні, однак зараз, за словами її учасників, це — нефільтрована дискусія щодо майбутнього світу. 

Однак конфіденційність навколо групи призвела не лише до різноманітних критичних висловлювань щодо неї та її діяльності з різних політичних позицій, але й до низки теорій змови. Різні категорії конспірологів мають різні версії щодо намірів групи. Деякі ліві або менш специфічно зорієнтовані політичні угруповання звинувачують групу Білдербергу або в таємному нав’язуванні, або загалом підтримці капіталістичного панування та корпоративної сили, тоді як праві активісти та російські пропагандисти — у нав’язуванні або сприянні створенню світового уряду та глобальній планованій економіці. Праві конспірологи зазвичай розглядають групу як центральний директивний орган або принаймні приписують її ролі значну важливість, тоді як більшість лівих або аполітичних конспірологів розглядають її лише як одну з інституцій, які допомагають просувати міжнародні корпоративні інтереси та ідеологію.

У серпні 2010 року колишній президент Куби Фідель Кастро написав статтю для газети Комуністичної партії Куби «Гранма», в якій він посилається на книгу 2006 року Даніеля Естуліна «Таємниці клубу Білдерберг», яка, за словами Кастро, описує «зловісні групки лобістів Білдербергу». Мовляв, вони маніпулюють громадськістю «для встановлення світового уряду, який не знає кордонів і не відповідає ні перед ким, крім самого себе».

Росія поширює цю теорію, наголошуючи, нібито війна в Україні — це теж план цього клубу. Мовляв, не Росія почала її, а Росію підставили. Ця теорія є ще однією формою теорії «світового уряду», про яку ми писали раніше. Згідно з нею, світом керує окрема еліта, яка створює купу криз заради зменшення кількості населення.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні теорії для виправдання агресії Росії проти України. Одним із таких прикладів є ідеї про «гей-пропаганду» та «блакитну мафію». «Гей-пропаганда», або «гомосексуальна пропаганда» — це термін, який використовують у колах релігійної правиці, щоб презирливо описувати просування культурного прийняття та нормалізації негетеросексуальних орієнтацій і стосунків. Мовляв, у західних країнах є коло гей-еліт — «блакитна мафія», яка «силоміць» просуває «перевагу» ЛГБТ-пар над гетеросексуальними. Діти нібито стають ЛГБТ-особами після перегляду контенту, що стосується ЛГБТ. До таких методів, за версією конспірологів, вдаються задля зменшення кількості населення Землі. Хоч теорія «блакитної мафії» на початку стосувалася лише шоубізу та моди, згодом консервативні активісти та особливо Росія перетягли її в галузь політики. 

Термін «гей-пропаганда» (gay agenda) насправді походить зі Сполучених Штатів і активно використовується в інших країнах з активними анти-ЛГБТ рухами, таких як Угорщина та Уганда. Він став популярним завдяки відеосерії, що була випущена релігійною групою Springs of Life Ministries із Каліфорнії в 1992 році. Серія цих відео була поширена в багатьох християнських організаціях та говорила про «гей-пропаганду».

До «гей-пропаганди» консервативні активісти та конспірологи також відносять зусилля змінити політику уряду та закони, що стосуються прав ЛГБТ. Зокрема, американські консервативні активісти використовують цей термін для посилання на зміни в законодавстві щодо прав ЛГБТ, такі як одностатеві шлюби та захист від дискримінації. Це собі на озброєння взяли і підлаштували під місцевий контекст російські пропагандисти. Мовляв, ліберальні сили в США та ЄС змушують Україну визнавати ЛГБТ-пари важливішими в правовому полі за гетеросексуальні, від чого Росія нібито повинна нас рятувати. Мовляв, ми не можемо допустити майбутнього, де ЛГБТ-пари мають більше прав за гетеросексуальні. 

Росія адаптувала ці теорії не лише в своїй пропаганді, але і в своєму законодавстві. Зокрема, 11 червня 2013 року Державна Дума РФ прийняла закон, який забороняє «пропаганду нетрадиційних сексуальних відносин» серед неповнолітніх. Цей закон доповнює Кодекс про адміністративні правопорушення (КоАП РФ) статтею, яка передбачає адміністративну відповідальність за «пропаганду нетрадиційних сексуальних відносин» серед неповнолітніх, а також вносить зміни до федерального закону «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку», згідно з яким до інформації, забороненої для поширення серед дітей, належить також інформація, що «пропагує нетрадиційні сексуальні відносини». Крім того, закон вносить поправки, подібні до закону «Про основні гарантії прав дитини в РФ».

30 листопада 2023 року суддя Верховного суду РФ Олег Нефьодов оголосив «екстремістською організацією» і заборонив «міжнародний громадський рух ЛГБТ». Цим рішенням Верховний суд задовольнив позов російського Мін'юсту, направлений 17 листопада 2023 року. З початком російської агресії проти України стан ЛГБТ-спільноти в РФ значно погіршився. Так, у 2022 році був прийнятий закон про заборону «ЛГБТ-пропаганди» серед дорослих, а в липні 2023 року — про заборону трансгендерного переходу. На думку правозахисників, російська влада таким чином намагалася відволікти консервативний електорат від невдач у війні з Україною, зміцнюючи в суспільстві гомофобію і трансфобію.

Сексуальна орієнтація (незалежно від того, чи це гетеросексуальність, чи гомосексуальність) має природний характер і не залежить від роботи медіа, моди, ідеології або активності будь-яких громадських груп. «Детектор медіа» неодноразово спростовував абсурдні російські фейки, спрямовані на посилення наративу про «гей-пропаганду».

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України, іноді навіть сатиричні. Сатиричні конспірологічні рухи створюють для висміювання реальних теорій та їх прихильників. Утім Росія часто вдається до виставлення сатири як реальності. Одним із прикладів цьому є сатиричний рух «Птахи не існують». Її творці стверджують, що птахи, такі як голуби, нібито є дронами, керованими урядом Сполучених Штатів для стеження за американськими громадянами. Рух почався у січні 2017 року, коли Пітер МакІндо створив цю теорію під час протестів. Після того, як відео з ним і його плакатом «Птахи не існують» під час Жіночого Маршу у Мемфісі завірусилася, рух набув популярності. Згодом засновники руху влаштовували мітинги на підтримку цієї теорії та навіть створили спеціальну вантажівку, яка їздила по країні та поширювали її. 

Згідно з теорією, уряд США знищив усіх птахів між 1959 і 1971 роками і замінив їх дронами для спостереження. Заяви в рамках цієї теорії, такі як те, що птахи заряджаються на електропроводах або використовують дефекацію для відстеження, не завжди є послідовними. Підтримувачі руху проводять демонстрації з плакатами «Птахи не існують» і встановлюють білборди, а також звертаються до компаній, як Twitter, з вимогою зміни їхніх логотипів. В 2021 році рух мав сотні тисяч прихильників, за даними MSNBC.

Натомість російські пропагандисти люблять демонізувати Захід використовуючи як цю сатиричну теорію, так й інші матеріали сатиричного та гумористичного характеру, видаючи їх за реальність. Так, до прикладу, колись вони писали про нібито знайдений примірник «Майн кампфу» під час рейду ЦАХАЛ. Мовляв, її залишив військовий «Азову». Цю тезу насправді вигадали в сатиричному телеграм-каналі. І таких прикладів безліч. Російська пропаганда хоче, щоб люди припинили розрізняти де правда, а де жарт та почали вірити в усе підряд. Мовляв, сучасний світ є настільки непередбачуваним, що може статись те, що здавалось абсурдним та смішним ще кілька років тому. Саме через таку невпевненість у завтрашньому дні люди і звертаються до конспірологічних теорій - вони дають швидкі відповіді на нагальні питання.

Пропагандисти поширюють в англомовному сегменті соціальних мереж інформацію, нібито американська медіакомпанія CNBC опублікувала новину про «глобальну» військову операцію США під назвою «Шторм», яка мала відбутися 2024 року. Один із користувачів опублікував ці скриншоти на платформі X (колишній твітер), описавши їх як «шокуючі з багатьох поглядів» і наголосивши, що Дональд Трамп згадується в них як «чинний Президент» США. Втім це — фейк.

На нього звернули увагу фактчекери видання Reuters. Вони з'ясували, що вираз «Шторм» часто використовується прихильниками конспірологічної теорії QAnon. За допомогою нього вони описують моменти, коли очікуються затримання впливових особистостей. Також автори цього фейку хибно стверджують, що Дональд Трамп керував Військовими силами США з 2020 року.

Матеріал було опубліковано на вже неактивному вебсайті cnbcusa.com, що не має стосунку до офіційного вебсайту CNBC. Представник CNBC підтвердив у коментарі Reuters, що ця стаття не була опублікована ними, і наголосив, що cnbcusa.com ніколи не мав стосунку до CNBC. Reuters також не знайшов жодних пов'язаних статей про Трампа як «чинного військового президента» у 2024 році або про «глобальну» військову операцію США під назвою «Шторм» на офіційному вебсайті CNBC. Отже, ця інформація є неправдивою.

Пропагандисти поширюють або підтримують подібні матеріали в англомовному просторі, щоб поглибити розкол в американському суспільстві та викликати недовіру до демократичних інституцій. «Детектор медіа» вже писав про те, які методи для цього використовує Росія в контексті майбутніх президентських виборів у США.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України. Одним із них «Рух суверенних громадян» у Сполучених Штатах, який поширений і в інших країнах. Його учасників об’єднує антиурядова діяльність. Ця група включає активістів, учасників судових процесів, протестувальників проти податків, фінансових шахраїв та конспірологів. Вони дотримуються власної псевдоправової ідеології, яка ґрунтується на спотворених інтерпретаціях загального права. Мовляв, вони не обмежені законами уряду, якщо не погоджуються з ними.

За даними ФБР, суверенні громадяни є «антиурядовими екстремістами», які вважають себе відокремленими від Сполучених Штатів, попри проживання в їх межах. Вони відкидають владу судів та законів уряду, вважаючи, що можуть уникнути правових зобов'язань за допомогою різних тактик. Це включає відмову від сплати податків, ігнорування законів та відкидання офіційних документів, таких як номери соціального забезпечення та посвідчення водія. Хоч аргументи суверенних громадян не мають правової обґрунтованості та ніколи не були визнані судом.

Рух часто приваблює осіб, які стикаються з фінансовими або юридичними проблемами, і тих, хто вважає дії уряду дискримінацією. В результаті він наростає під час економічних або соціальних криз. Хоча спочатку цей рух асоціювався з расистськими та праворадикальними групами, він тепер об’єднує людей різних етнічних груп, зокрема й значну кількість афроамериканців. Більшість суверенних громадян не підтримує насилля, але їхні методи часто включають нелегальні дії. Деякі з них були засуджені за податкові та фінансові махінації, а також порушення правил дорожнього руху. Федеральне бюро розслідувань Сполучених Штатів класифікує «Рух суверенних громадян» як внутрішніх терористів.

Правові теорії суверенних громадян переосмислюють Конституцію Сполучених Штатів через вибіркове читання правових словників, рішень судів штатів або конкретних правил, а також інші джерела, включно з Біблією. Вони зазвичай ігнорують другий пункт статті VI Конституції, який встановлює її як основний закон країни та Верховний Суд як остаточний орган для тлумачення. Крім того, багато представників Руху вважають шерифа округи найважливішим правоохоронцем у країні, з повноваженнями, що перевищують ті, які мають федеральні агенти, обрані посадовці чи місцеві правоохоронні органи. Цей аргумент зараз стає більш використовуваним у контексті подій, що відбуваються навколо міграційної політики США та останніх рішень губернатора Техасу щодо оборони кордону штату.

На пострадянському просторі Рух представляє Союз слов'янських сил Росії (СРСР), також відомий як «громадяни СРСР» та «некрокомуністи». Він є неформальним суспільним рухом, прихильники якого вважають, що СРСР (і/або Російська імперія) як суверенна держава та суб'єкт міжнародних відносин існує й досі. Вони вважають себе громадянами цієї держави і не визнають Російську Федерацію, не дотримуються її законів та не підкоряються її урядові. Ідеологічно рух вірить у конспірологічні теорії та антисемітизм. Пандемія COVID-19 спонукала рух прийняти переконання QAnon. 

Ідеологія «Руху суверенних громадян» використовується для виправдання російської агресії в бік України та припинення надання їй допомоги. Ідея про «СРСР, який досі існує» лягла в основу державної ідеології Росії та є мотивом для дезінформаційної кампанії, яку в глобальному масштабі веде Кремль.

Пропагандисти часто намагаються пояснити теперішні події загадковими обставинами або гучними припущеннями замість фактів. Одним зі способів для цього є використання теорії «підсвідомого програмування». Згідно з нею уряд або високопосадовці використовують попкультуру як інструмент масового контролю розуму, щоб зробити населення більш сприйнятливим до запланованих майбутніх подій. Таке визначення дає Державний університет штату Огайо. Це явище було вперше описане дослідником Аланом Ваттом, який визначає цю концепцію як «відпрацювання психологічного завдання за допомогою медіа, щоб ознайомити громадськість із запланованими суспільними змінами, які будуть впроваджені нашими лідерами. Якщо і коли ці зміни будуть проведені, громадськість уже буде з ними знайома і сприйме їх як природне продовження, тим самим зменшується можливий суспільний опір». Потім це було популяризовано відомими американськими конспірологами Алексом Джонсом і Девідом Айком. Найбільш відомими випадками використання цієї теорії є приклади «передбачень» із серіалу «Сімпсони». Мовляв, автори мультсеріалу про щось знають, тому й «передбачили», зокрема, і президентство Трампа, і правління Байдена, і навіть спробу заколоту в США у 2021 році.

Науковці не вважають теорію «підсвідомого програмування» безпідставною, оскільки є кілька суперечностей при розгляді можливості подібного впливу. Однак ця теорія спростована науковцями тим, що на відміну від тверджень конспірологів про гарантовану потрібну реакцію, насправді реакція підсвідомості не є настільки передбачуваною. Крім того, в той час, як прихильники теорій змов намагаються презентувати цю концепцію у виключно негативному світлі, насправді такого виду програмування може використовуватися і для позитивних цілей, наприклад, щоб зменшити травму населення від пережитої трагедії. 

Пропагандисти ж натомість використовують цю теорію, поширюючи або вже наявні приклади, або вигадуючи приклади «підсвідомого програмування», що стосуються України. Так, приміром, свого часу було вигадано фейк про те, що «Сімпсони» нібито передбачили війну в Україні. Вони роблять це для підсилення свого наративу про те, що нібито Захід уже давно розпланував війну і спровокував Росію на неї. Мовляв, немає сенсу щось робити, оскільки наперед усе вирішено за нас. У такий спосіб формується хибне враження, буцімто демократія не працює, а війни чи глобальні трагедії насправді заплановані заздалегідь, щоб збільшити підтримку неефективних урядів.

Російські телеграм-канали продовжують розповідати про невідому хворобу Х і стверджувати, що в Україні готуються до протистояння вірусу в «тісній» співпраці з Вашингтоном. Крім того, пропагандисти закликають українців переосмислити потенційну пандемію, яка, як стверджують, може бути лише ще одним комерційним проєктом Міністерства охорони здоров'я України для подальших експериментів над людьми. Втім це — неправда.

На меседж звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони з'ясували, що хвороба Х не є комерційним проєктом, вперше про неї згадували ще у 2018 році. Крім того, Україна співпрацює зі Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ) для підготовки до можливого поширення невідомої хвороби.

Твердження росіян є маніпулятивними. Україна не веде «тісної» співпраці зі США стосовно можливих випадків хвороби Х, як про це пишуть пропагандисти. Крім того, невідомий патоген Х не є новим явищем — ВООЗ вперше згадала його у 2018 році. Хвороба Х — це умовна назва патогену, який ще невідомий для людей, проте може стати причиною пандемії в майбутньому. На Всесвітньому економічному форумі в Давосі 17 січня 2024 року обговорювали загрозу можливої пандемії від хвороби Х. Голова ВООЗ Тедрос Адан Гебреєсус наголосив на необхідності спільних заходів країн для підготовки до цього сценарію.

Міністерство охорони здоров'я України працює разом з ВООЗ для запобігання поширенню небезпечних патогенів. В Україні існують національні та регіональні лабораторії, які проводять діагностику інфекційних хвороб та вивчають антибіотикорезистентність. Міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко наголошує на важливості роботи над новими стратегіями для підготовки до можливої пандемії та проблемі антибіотикорезистентності.

Підтримуючи такі конспірологічні твердження, пропагандисти хочуть залякати суспільство та викликати в людей недовіру до міжнародних інституцій. «Детектор медіа» неодноразово писав і про інші конспірологічні теорії, які поширює російська пропаганда проти України.

Пропагандисти намагаються дестабілізувати ситуацію у світі, підтримуючи різні конспірологічні рухи та використовуючи їх у рамках російської агресії проти України. Часто теорії змов створюють навколо постатей популярних осіб. Приклад цього — теорія про те, що американська співачка Тейлор Свіфт нібито є шпигункою Пентагону, що своїми піснями «бореться проти дезінформації».

У січні в ефірі програми «Jesse Watters Primetime» телеканалу Fox News її ведучий Джес Воттерз запитав у глядачів, як, на їхню думку, Свіфт стала такою популярною. Наголосивши, що в нього «немає доказів», він висловив теорію: «Близько чотирьох років тому психологічна операційна група Пентагону розглядала можливість перетворення Тейлор Свіфт на свій інструмент під час зустрічі НАТО. Якого виду інструмент? Психологічну операцію для боротьби з онлайн-дезінформацією». Він назвав її psy-op, тобто особою, яка таємно бере участь у психологічних операціях, зазвичай наймана урядом, військовими чи поліцією, для впливу на переконання, емоції та поведінку мас. Воттерз показав відеоролик, де хтось говорить про вплив Свіфт, коментуючи: «Так, це реальність. Психологічна операційна група Пентагону запропонувала НАТО перетворити Тейлор Свіфт на інструмент для допомоги адміністрації Байдена». Ведучий неодноразово поширював наративи щодо війни в Україні, співзвучні з російською пропагандою, до прикладу називаючи її «проксі-війною».

Насправді відео було взяте з академічної конференції з дезінформації, організованої НАТО у 2019 році. Жінка, яка виступала, — Алісія Марі Баргар — не пов'язана з Пентагоном чи НАТО, але була інженеркою у Прикладній фізичній лабораторії Університету Джонса Гопкінса. Баргар розповіла виданню Business Insider, що її слова вирвали з контексту. Вона обговорювала виклики кібербезпеки і використовувала Свіфт як «випадковий приклад відомої особи для пояснення концепції аналізу соціальних мереж аудиторії».

Представник Пентагону прокоментував теорію для Politico, зазначивши: «Щодо цієї теорії змови, ми будемо від неї відштовхуватися (shake it off)», натякаючи на пісню Тейлор Свіфт «Shake It off».

Ця теорія не виникла з повітря. Праворадикальні коментатори зі  США звинувачували Свіфт у ключових поразках політиків-республіканців. Хоча Свіфт не підтримувала жодного кандидата на цих виборах, вона публічно підтримувала Байдена у 2020 році і нагадала своїм прихильникам про голосування у 2022 році. 

Після того, як Свіфт була названа «Людиною року 2023 року» журналом Time, знову з'явилися подібні твердження від консервативних коментаторів, які вказували на те, що вона нібито є частиною великої виборчої змови. Ексрадник Трампа Стівен Міллер заявив, що слава Свіфт «не є органічною». Активістка крайніх правих Лаура Лумер сказала, що Свіфт — це та, «на кого розраховують демократи для втручання у вибори президента 2024 року». Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, теж поширюють дописи з подібним меседжем.

Російські пропагандисти використовують цю теорію, щоб спробувати втрутитись у справи внутрішньої американської політики та знівелювати вплив американської попкультури в Європі. Крім того, у такий спосіб вони підтримують осіб, прихильних до російського світогляду, в американських політичних колах. 

Пропагандисти роками намагаються пояснювати актуальній події конспірологією, щоби перекласти відповідальність за проблеми з реальних політичних акторів на уявні «світові уряди». Деякі такі теорії сягають корінням позаминулого століття, як, наприклад, відома фальсифікація кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя під назвою «Протоколи сіонських мудреців».

Цей текст вперше був опублікований в 1903 році в Російській імперії, хоча в рукописних варіантах існував раніше. В ньому викладено нібито плани певної єврейської організації зі встановлення світового домінування. Справжнє авторство тексту невідоме, певні його частини скопійовані з давніших памфлетів, тобто він є компіляцією тогочасних конспірологічних антисемітських уявлень.

Чому такий «документ» набув популярності саме в Росії? Головні тези уявного плану євреїв — використання різноманітних ідеологій, від ніцшеанства до комунізму, для підриву «традиційних» підвалин суспільства, які заважають встановленню світового панування. Головні ж вороги євреїв та масонів, за «Протоколами», — інститути католицького папства та російського самодержавства. Такий погляд на політичні й суспільні процеси пасував російським монархістам-консерваторам, які захищали царя як єдину справжню перепону на шляху «сатанинських сил» до захоплення влади.

Сучасна російська пропаганда не використовує «Протоколи», хоча конспірологічний антисемітизм загалом часто з'являється навіть у висловах найвищих представників путінського режиму, не говорячи вже про маргінальніших пропагандистів. Проте загалом можна помітити, що підхід конспірологічного агітпропу не змінився. Так само сучасне «зло», від українського «нацизму» до західного «культурного марксизму» прагне знищити «все добре», що є у світі, а єдиний, хто цьому «протистоїть», — російський цар, який нині називається президентом. Хіба що тепер замість умовних євреїв світу загрожує умовний «глобальний уряд».

Таким примітивним прийомом пропагандисти прагнуть досягнути двох цілей. По-перше, перекласти відповідальність за суспільні проблеми з реальних представників влади, насамперед того самого царя-президента, який десятиліттями перебуває при владі, на когось іншого. По-друге, згуртувати населення навколо «традиційної» влади, адже вона нібито єдина, хто може захистити від проблем (насправді цією ж владою інспірованих). Проте на початку ХХ сторіччя «Протоколи сіонських мудреців» не допомогли російському царю та його пропагандистам утримати владу. На їх прикладі можна добре побачити, що конспірологія не здатна подолати суспільні суперечності, а авторитарні режими часто падають раптово та жорстко, передовсім для їх очільників.

Пропагандисти роками намагаються дестабілізувати ситуацію у світі, підтримуючи різні конспірологічні рухи. Прикладом цьому є ситуація із «пастельним QAnon-ом».

QAnon, як ми писали раніше — це активний американський конспірологічний та політичний рух, який обертається навколо безпідставних тверджень анонімної особи чи осіб, відомих як Q. У своїх заявах вони стверджують, що нібито існує певна таємна організація сатаністів-канібалів, які займаються сексуальним насильством над дітьми. Мовляв, вона керує глобальним процесом торгівлі дітьми і координувала змову проти колишнього президента США Дональда Трампа.

«Пастельний QAnon» — це набір тактик і стратегій, що використовують «м'які» естетичні елементи, зокрема пастельні кольори, для залучення додаткової аудиторії до конспірологічної теорії QAnon. Це явище часто розгортається на основних платформах соціальних мереж, таких як інстаграм, фейсбук, телеграм та ютуб.

Інфлюенсери соціальних мереж, пов'язані з «пастельним QAnon-ом», акцентують увагу на аспектах теорії QAnon, які залучають материнські інстинкти, зокрема на питаннях про запобігання дитячому сексуальному насильству та торгівлі людьми. Вони використовують емоційну та заангажовану подачу, що знаходить популярність серед інфлюенсерів у сфері здоров'я, йоги та new age. Термін був введений Марком-Андре Аржантіно, дослідником із Конкордійського університету в Канаді.

Прихильники QAnon перейшли з зашифрованих сторінок і анонімних форумів на головні платформи, такі як фейсбук та інстаграм. «Пастельний QAnon» використовує їх для поширення повідомлень про «захист» дітей, торгівлю дітьми, здоров'я та інші теми. Вони слугують як приклад того, чим займається рух. Подача навмисно здійснюється за допомогою неформального стилю. Повідомлення не завжди вказують на свій стосунок до QAnon, і їхні автори часто заперечують будь-які звʼязки із рухом, але розповсюджують ті ж теорії змови, що і QAnon, Часто це робиться із використанням вже наявних популярних гештегів, які спотворюють сенс оригінальних намірів їх створення та зусилля організацій, які займаються протидію торгівлі людьми. Такою є ситуація із гештегом #SaveTheChildren (#ВрятуйДітей), який використали активісти QAnon.

«Пастельний QAnon» використовує мʼякі естетичні елементи, такі як пастельні кольори, блискучі ефекти, розмиті кольори, штрихи, ілюстрації природи, моди, макіяжу, а також мову духовних та мотиваційних цитат. Ця візуальна естетика включає елементи, знайомі цільовим групам через їх популярність у рекламі товарів та послуг, що сприяє її привабливості серед аудиторії.

Росія не лише підтримує розвиток цього руху в закордонному контексті, а й використовує його або подібні до нього тактики у своїй пропаганді. Зокрема, такий підхід було використано для створення візуальних матеріалів для торішніх протестів проти Президента України в Одесі. Тоді росіяни створили інформаційну кампанію для протестів проти віялових відключень електроенергії. 

Крім того, пропагандисти часто використовують духовні цитати у своїх матеріалах щодо агресії Росії проти України та мʼяку візуальну естетику. Це робиться задля того, щоб поширювати свої меседжі серед тих, кому звичний стиль подачі видається надто агресивним. Це також використовують російські пропагандисти, що працюють за кордоном. 

Пропагандисти роками намагаються вплинути на ситуацію в державах, які можуть активно підтримувати подальший євроінтеграційний шлях України та протидіяти планам Росії в Європі. Зокрема через підтримку конспірологічних рухів у різних країнах світу. Прикладом цього є ситуація зі змовою задля державного перевороту в Німеччині 2022 року. 

У грудні 2023 року було винесено обвинувачення членам угруповання «Патріотичний союз», яких заарештували рік тому. Згідно з розслідуванням німецької поліції, мета функціювання групи полягала у відновленні Німецької імперії шляхом державного перевороту в умовах громадянської війни. Вона планувала збройний напад на Бундестаг щонайменше з листопада 2021 року на додачу до публічного затримання політиків для спричинення громадських заворушень. «Патріотичний союз» вважав, що частини німецьких органів безпеки виявлять солідарність з їхніми зусиллями. Німецькі прокурори визнали угруповання терористичним.

У конфіскованому програмному документі група детально описує свої цілі: крім патрулювання вулиць, її членам у випадку отримання влади також слід було відповідати за «нейтралізацію контрреволюційних сил». До них змовники відносили прихильників лівих політичних поглядів та мусульман. Крім того, під час набору кандидатів для внутрішнього кола «князя Ройса» (очільника групи) зафіксовано консультації експертів з паранормальних явищ та астрологів. 

Група мала ультраправу ідеологію, регулярно пропагувала антисемітські теорії та поділяла погляди американської спільноти QAnon, представники якої вірять, що США керують «сатаністи, канібали і педофіли». Планований переворот «Патріотичного союзу» включав штурм Рейхстагу, на кшталт атаки на Капітолій Сполучених Штатів 6 січня 2021 року. 

До діяльності групи безпосередньо причетна Росія, навіть попри те, що зв’язок із групою змови свого часу заперечував прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков. Зокрема її фінансували громадяни Російської Федерації через контакт із партнером Ройса «Віталієм Б.», як з’ясувало слідство.

Останнім часом російські пропагандисти намагаються дестабілізувати ситуацію й в Україні, зокрема шляхом підживлювання ідеї державного перевороту. Приклад із «Патріотичним союзом» добре показує, як може виглядати подібна змова, на яких ідеологічних підвалинах вона може існувати, а також як конспірологія може стати руйнівною силою для суспільства. 

Низка користувачів мережі, що транслює проросійську риторику, поширює інформацію, що Александер, син відомого філантропа Джорджа Сороса, нібито уклав угоду з українською владою про виділення 400 кв. км землі для захоронення небезпечних відходів від хімічних, фармацевтичних та нафтопереробних підприємств. Зазначається, що цю інформацію нібито викрило розслідування французького журналіста Жюля Венсана. Він показав два «документи», які, мовляв, підтверджують цю угоду: Меморандум про надання землі іноземним компаніям, нібито підписаний керівником Офісу Президента України Андрієм Єрмаком з одного боку і Александером Соросом з іншого, а також указ Володимира Зеленського про виділення землі в Тернопільській, Хмельницькій та Чернівецькій областях. Утім це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони з'ясували, що інформацію спочатку опублікував користувач мережі X (раніше Twitter) під ніком @VincentVinxent1. У своєму 6-хвилинному відеоролику цей користувач, представивши себе як Жюль Венсан, розповів, що до нього нібито звернувся представник Міністерства захисту навколишнього середовища та природних ресурсів України, який анонімно передав «незалежному журналістові» @VincentVinxent1 документи, які, за його словами, підтверджують передачу українського чорнозему для зберігання небезпечних відходів родині Соросів. Аналітики StopFake виявили, що французький журналіст Жюль Венса́н справді існує, але ймовірно, акаунт @VincentVinxent1 належить комусь іншому. На сайті Strategic Horizons можна знайти біографію та фото колумніста Жюля Венсана, який, за його словами, працював документалістом та журналістом. Проте порівняння фотографій показує, що особи на фото на сайті та в мережі Х різні. Зворотний пошук за фотографією профілю @VincentVinxent1 не дав позитивних результатів. Також дивно, що сторінка «незалежного журналіста» складається переважно з ретвітів. Наразі вона існує з вересня 2018 року, але власних публікацій налічує всього сім, і всі вони без уподобайок чи ретвітів. До того ж на профіль підписались 1129 користувачів, значна кількість із яких є ботами.

Щодо інформації про передання землі родині Соросів, яку поширює цей профіль, то вона є неправдивою. Розповсюджені в мережі документи є фальсифікацією. На «Указі Президента України» про передання земельних ділянок американським фірмам видно, що документ був, мовляв, підписаний 13 листопада 2023 року і має номер №603/2023. Проте на сайті президента України, де публікуються всі укази, такого документа не знайдено. Також видно грубу помилку в написанні Тернопільської області та несуттєві відмінності в правописі. Крім того, у «документі» є згадка про частину 1 статті 116 Земельного кодексу України, яка не відповідає дійсності. Вказана частина статті не передбачає передачу права користування земельною ділянкою президентом України. Також, згідно з українським законодавством, іноземці та іноземні компанії не можуть придбати землю сільськогосподарського призначення.

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть посилити міф щодо суб'єктності України. Мовляв українській владі начхати на права українців, вона не володіє своєю територією, а тому роздає її своїм керівникам. Російські медіа регулярно поширюють дезінформацію щодо сім'ї Соросів, що спростовував «Детектор медіа».

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Для цього використовують і теорію «плану Даллеса». 

Цей «план» нібито є стратегією США щодо СРСР, прийнятою під час Холодної війни. Згідно з теорією, він передбачав приховане моральне розколювання населення СРСР. Ідею приписують Аллену Даллесу, голові ЦРУ у 1953–1961 роках. Як стверджують прихильники теорії, метою «плану» нібито було знищення СРСР через пропаганду, спрямовану на роз’єднання національностей та соціальних груп, знищення традицій та моральних цінностей населення. Зокрема, через анекдоти політичного характеру та сварки між поколіннями. На їхню думку, «план» діє проти Росії і після розпаду СРСР.

Однак автентичність «плану Даллеса» сумнівна. Текст, що буцімто і є «планом», вперше з’явився в російській публікації на початку 1990-х років і є відредагованим уривком з роману А. С. Іванова «Вічний поклик». Влітку 2015 року цей текст був визнаний у Росії екстремістським матеріалом. Пропагандисти також використовують термін «план Даллеса» для опису витягів із меморандуму 20/1 Ради національної безпеки США від 1948 року. Однак цей меморандум не має стосунку до Даллеса та ЦРУ, а також не передбачає морального розкладу суспільства. Зокрема, «мирні цілі» меморандуму передбачають «Зменшити міць і вплив Москви до таких меж, у яких вони більше не становитимуть загрозу миру і стабільності міжнародної спільноти» та «домогтися докорінних змін у теорії та практиці міжнародних відносин, яких дотримується уряд, що перебуває при владі в Росії».

Хоча текст «Плану Даллеса» не є справжнім та суперечить американській політиці стосовно СРСР того часу, його вплив на російську свідомість вагомий. Про це свідчить те, що теорію використовувала велика частина російських політиків, а зараз на озброєння її взяли і пропагандисти в контексті повномасштабного вторгнення Росії. 

Вони використовують її, щоб не лише виправдати війну проти України, а й надати собі образу жертви. Мовляв, у Росії не було іншого виходу, окрім як напасти на Україну, оскільки її хотів знищити Захід. Окрім того, у такий спосіб вони хочуть переписати історію та знецінити незалежність колишніх республік Радянського Союзу. Буцімто розпад СРСР є штучно інспірованим, відповідно, його не мало відбутись. Втім якраз таки розпад Радянського Союзу є природним процесом, передовсім через економічні проблеми, спричинені провальною політикою партійного керівництва та нехтуванням специфіки кожної із союзних республік задля забаганок Москви. 

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Іноді вони використовують найабсурдніші теорії для цього, такі як теорія «аляскинської платіжної змови», або «оркнейської змови».

Згідно з нею, свого часу Російська імперія нібито так і не отримала оплати за купівлю Аляски від Сполучених Штатів. Корабель Orkney, що, як стверджується, перевозив оплату у вигляді золота до Санкт-Петербурга з Лондона, буцімто був навмисно підірваний Александром «Сенді» Кітом і затонув у Балтійському морі. Аферист та експерт з вибухів Александр Кіт, що мав кілька псевдонімів, зокрема Вільям Томпсон, раніше підривав кораблі, щоб вимагати страхові гроші в Європі. Російський політик Володимир Жириновський з Ліберально-демократичної партії Росії не раз висував ці твердження, а також звинувачення в хабарництві, пов'язаному з угодою про купівлю.

Теорію було спростовано. По-перше, про отримання Росією цих грошей свідчить те, що тоді їх витратили на побудову залізничних розвʼязок по всій імперії. По-друге, за теорією змови Orkney підірвали до дати, коли гроші мали б бути відправлені. Заявляється, що корабель затонув у середині липня 1868 року, тоді як оплату мали доставити 1 серпня 1868 року. Крім того, не існує записів про зникнення корабля з назвою Orkney, а тільки схожого за назвою корабля Orkney Lass, який після описаних подій усе ще перебував в експлуатації і, ймовірно, прямував до Південної Америки того року, а не до Санкт-Петербурга. У Балтійському морі також ніколи не було знайдено золота.

Російські пропагандисти використовують цю теорію як один із перших прикладів того, що Захід нібито постійно хотів надурити Росію. Також низка російських пропагандистів та високопосадовців, апелюючи до цієї теорії, неодноразово погрожувала Сполученим Штатам військовою інтервенцією на Аляску, оскільки в рамках теорії ця територія і надалі залишається російською. Мовляв, Росія має на це право, бо не отримала свого часу за неї гроші. Крім того, в такий спосіб вони хочуть виправдати «боротьбу проти Заходу та західних цінностей». Використовуючи подібні теорії, Росія віктимізує себе, підсилюючи міф про те, що Захід нібито постійно хоче знищити її.

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Прикладом цього є теорія «хімічних викидів». 

Згідно з нею вже роками над Україною нібито розпиляють різні види хімічної зброї зі спеціальних гелікоптерів без знаків ідентифікації. Мовляв, на мешканцях країн, що розвиваються, багаті держави тестують шкідливі хімікати. Того й голова болить, і очі печуть, і ноги крутить. До повномасштабного вторгнення деякі конспірологи намагались так пояснити виникнення пандемії коронавірусу у 2020 році. Ця теорія поєднує в собі конспірологічні теорії «нового світового порядку» та «золотого мільярду». У них обох над людьми знущаються задля вкорінення світоустрою, вигідного лише для еліт, найзаможніших і привілейованих представників людства.

Російські пропагандисти використовують цю теорію в контексті повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Зокрема, вони стверджують, що війська НАТО та ЗСУ нібито використовують хімічну зброю проти цивільного населення, хоч це жодного разу не було підтверджено. На підсилення цієї теорії росіяни поширювали створені ними ж фейки про нібито знайдені хімікати з американським маркуванням у різних місцях країни.

У такий спосіб Росія хоче перекласти відповідальність за свої дії і їх наслідки на інші сторони та відвернути увагу від можливих провокацій з її боку. Мовляв, треба сказати, що щось таке робить Україна, щоб не подумали на неї, поки вона продовжує свою агресію проти України. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа, стверджують, нібито наприкінці жовтня голова дипломатії ЄС Жозеп Боррель провів терміновий європейський конгрес у Києві, щоб «надавати порожніх обіцянок» українському урядові. Мовляв, йому обрали роль наглядача за Європою, однак у нього погано виходить із цією роллю, оскільки серед європейських лідерів немає єдності щодо ситуації в Україні. На цю «посаду» його нібито призначили на останній зустрічі Більдерберзького клубу, де й було визначено, що Європа де факто перетвориться на колонію США. 

На цей меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisinfo. Вони зазначають, що він походить із конспірологічних теорій про ЄС. Зокрема, Більдерберзький клуб є щорічним форумом із прихованим порядком денним та списком учасників. Натомість російська пропаганда постійно змальовує його як таємний світовий уряд, що апелює до теорії про «новий світовий порядок». 

У відповідь на закиди про те, що ЄС нібито втратив свій суверенітет і став васалом США, фахівці проєкту зазначають, що США є стратегічним партнером Європейського Союзу в поширенні миру та стабільності по всьому світу. Разом вони є двома найбільшими донорами гуманітарної допомоги у світі. Крім того, у ЄС та США найбільші за масштабом двосторонні торговельні та інвестиційні відносини, а інтеграція їхніх економік є найтіснішою у світі. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть відвернути увагу від російської агресії проти України та злочинів, скоєних росіянами, а також висловити свою незгоду зі спільною позицією країн ЄС щодо дій Росії. «Детектор медіа» спростовував й інші фейки, меседжі та маніпуляції російської пропаганди, спрямовані проти ЄС.

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, маскуючи свою неприязнь до західних держав змовами. Прикладом цього є теорія «золотого мільярду». 

Теорію вигадали в Росії. Вперше вона зʼявилася у статтях радянського конспіролога А. Кузьміча наприкінці 80-х років ХХ століття. Згідно з нею, «західні еліти» в різний спосіб намагаються перерозподілити світове багатство на користь одного мільярду населення Землі, переважно західних країн. В іншій версії розповідають, що нібито згідно з планом еліт на планеті має залишитись лише один мільярд людей. Мовляв, саме тому на Заході і «пропагують» ЛГБТ, і змушують їсти комах, і відмовляються від тваринних продуктів, а також відбуваються війни. Теорія «золотого мільярду» тісно переплітається з теорією «нового світового порядку», про яку ми писали раніше. Згідно з нею, світові еліти навмисно стабільно роблять світ гіршим у різних формах.

Російські пропагандисти використовують теорію «золотого мільярду» для пояснення ледь не кожного рішення урядів західних країн, що в той чи інший спосіб суперечить усталеним у Росії нормам і традиціям. Будь-яка прогресивна ідея в їхніх дописах перетворюється на всесвітню загрозу, а Росія — на рятівницю світу від таких поганих ідей. Очевидно, що війна в Україні для них є теж результатом дій саме Заходу. Крім того, теорією «золотого мільярду» намагаються виправдати і всі невдачі Росії. Мовляв, у неї погана економіка, бо Захід хоче знищити всіх росіян. Не випадково теорія виникла на фоні економічної кризи в Росії. 

Використовуючи теорію про «золотий мільярд», Росія хоче стерти відчуття реальності та посилити свій образ жертви в цій ситуації. Окрім того, в такий спосіб вона намагається перекласти відповідальність за свої дії з агресора на жертву агресії та її партнерів. Усе це допомагає Росії підтримувати наратив про ідеологічну війну з Заходом та виправдовувати агресію проти України «боротьбою за справжні цінності». 

Пропагандисти намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, спотворюючи первинне значення певних термінів. Прикладом цього є теорія «операції під фальшивим прапором». 

Первинне її визначення використовують для опису операцій, у здійсненні яких хибно звинувачують ворога задля початку або пожвавлення військових дій. Такі операції справді були впродовж історії, особливо під час Першої і Другої світових воєн, й історики використовують термін «операції під фальшивим прапором» у фаховій літературі. Конспірологи спотворили його значення тим, що застосовують його для опису ледь не кожної події у світі. Наприклад, прихильники теорій змов стверджують, що теракти 11 вересня 2001 року в США нібито було здійснено американським урядом, а не терористами, щоб почати та виправдати свою «Війну проти терору», зокрема вторгнення в Ірак. 

Російські пропагандисти використовували теорію про «операцію під фальшивим прапором» для початку свого повномасштабного вторгнення в Україну. За кілька днів до 24 лютого 2022 року російські державні медіа стверджували, що Україна нібито готує напад на російські території для того, щоб почати війну проти Росії. Після того, як Росія напала на Україну, конспірологи та пропагандисти запевняють, що Росію нібито підставили, а вторгнення нібито є інсценізацією. Мовляв, це не Росія напала на Україну, а Захід напав на Росію в Україні. 

Використовуючи теорію про «операції під фальшивим прапором», Росія хоче стерти відчуття реальності та змусити сумніватися у всьому, що відбувається навколо. Крім того, у такий спосіб вони намагаються перекласти відповідальність за воєнну агресію на інших, щоб підкріпити образ «Росії-жертви», який культивують пропагандисти. Ця теорія є прикладом того, як російська пропаганда спотворює значення термінів, щоб затуманювати інформаційний простір. 

Пропагандисти намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, навіть коли йдеться про повітряні атаки російських військових на цивільну інфраструктуру. Вони прагнуть їх виправдати тим, що на Заході називають теорією «кризового актора».

Згідно з нею, велика частина кризових ситуацій (стрілянин або терактів), які відбуваються у світі, нібито насправді є постановкою. Мовляв, можновладці лякають населення такими речами задля політичних цілей. Наприклад, конспірологи намагались у такий спосіб знецінити теракти 11 вересня 2001 року або стрілянини в школах. Конспіролог Алекс Джоунз, що є засновником порталу InfoWars, називав стрілянину в школі Сенді-Хук «постановкою», а родичів загиблих — «найнятими акторами» (через що вона і називається теорією «кризових акторів»). Він закликав до погроз розправи проти них, через що родичі жертв отримували багато дзвінків та повідомлень від користувачів сайту. Вони обʼєдналися та подали судовий позов проти Джоунза, внаслідок чого було закрито портал InfoWars, а Джоунза змусили виплатити величезну грошову компенсацію родинам жертв, через що він оголосив про своє банкрутство. 

Пропагандисти використовують цю теорію, щоб виправдати терористичні атаки Росії на цивільну інфраструктуру. Постановкою вони називають ледь не кожен гучний теракт, як-от, наприклад, атаку на собор в Одесі. Ба більше, події у Бучі та на інших (де)окупованих територіях російські посадові особи теж називають «постановкою». На підтвердження вони виривають з контексту елементи відео чи фотографій або вдаються до фотошопу. Цікавим є те, що Росія застосовувала цю теорію і раніше, зокрема до пояснень подій Югославської війни. Наприклад, Росія досі заявляє про те, що різня в албанському селищі Рачак нібито є інсценованою, до чого апелює під час заяв на тему своєї агресії проти України. Навіть попри те, що Міжнародний кримінальний трибунал для колишньої Югославії визнав те, що різня справді відбулась та засудив за неї тодішнього очільника Югославії Слободана Мілошевича, а також його поплічників. 

Використовуючи цю теорію, Росія хоче уникнути відповідальності за свої злочини. Мовляв, усі хочуть лише очорнити Росію, тому й вигадують, що вона вбиває людей. Однак низка проєктів, що допомагає документувати ці злочини, спростовує цю теорію та є важливою доказовою базою для того, щоб притягнути Росію до відповідальності у майбутньому. 

Російські медіа поширюють інформацію, нібито українець Сергій Дубінін, «повʼязаний» із батальйоном «Азов», штурмував Капітолій 6 січня 2021 року. Крім того, пропагандисти стверджують, що американські спецслужби «вже виявили й інших українців, які були того дня біля Капітолію. Тільки до відповідальності нікого з них не притягнули». Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту The Insider. Вони зʼясували, що на фото, які поширюють у мережі як доказ цій тезі, зображений оператор телеканалу «Інтер» Сергій Дубінін. Для нього він знімав репортажі в Донецькому аеропорту, інших місцях лінії зіткнення у 2014 році та навіть був оголошений у розшук так званою «ЛНР» за «здійснення терористичної діяльності». 6 січня 2021 року він готував репортаж про штурм Капітолію для програми «Подробиці». Під час зніімання він зробив фото з Джейкобом Ченслі, чоловіком із псевдонімом «Шаман Кʼю-Анону», яке й називають «доказом» його участі у штурмі. Насправді ж Дубінін не має жодного стосунку ані до трампістів, ані до «Азову». 

За допомогою цього фейку Росія хоче дискредитувати українців, виправдати свої дії проти них та вказати на «вибірковість» американського правосуддя. Мовляв, учасників штурму засудили, а українців — ні якраз через війну. 

Пропагандисти намагаються адаптувати для аудиторій різних держав свої повідомлення. Однією зі свіжих спроб такої адаптації є конспірологічна теорія про «Укрополін». Її просувають на польську аудиторію.

Згідно з цією теорією змови, польський уряд готує поляків до «поглинання» Польщі Україною і виникнення держави «Укрополін». 

«Укрополін» є еволюцією проекту «Полін», варіанту так званої «світової єврейської змови». Історія конспірологічної теорії про «Полін» веде початок з 1989 року. Тоді на перших після 1945 року виборах у Польщі до влади прийшли прихильники профспілки «Солідарність». А конспірологи вирішили, що виник «Полін», держава, якою керують із Німеччини та Ізраїлю (Полін — іудейська назва Польщі). Прихильники теорії змови про «Полін» також вважають, що Музей історії євреїв POLIN залучений до цього процесу. 

У випадку «Укрополіну» пропагандисти лякають поляків втратою їхньої державності. Для цього вони виривають з контексту новини чи вигадують «докази» поступового «поглинання» польського простору українцями. Наприклад, публікують невідомий список студентів 1 курсу технікуму спеціальності «технік автомобілів», де вказано лише два польських імені та прізвища, а всі інші — українські

«Двоє поляків і решта українців на першому курсі автомобільного технікуму? Це ще Польща чи Укрополін?» — зазначають автори допису.

Використанням цієї теорії змови росіяни намагаються посварити поляків між собою. Вони згадують «Укрополін» у будь-яких контекстах. Наприклад, ось як польський проросійський телеграм-канал подавав зустріч лідера обʼєднаних лівих Польщі Роберта Бєдроня з тодішньою премʼєркою Фінляндії Санною Марін у квітні 2023 року щодо безкоштовних абортів для полячок у Фінляндії:

«Суперрррр! Будемо вбивати більше поляків і зробимо це добровільно, найважливіше, щоб їх вбити, скільки є сили, наслати їх на війну як гарматне мʼясо, потім зробити так, щоб жінки розчарувались, відверто одягались та пускались направо і наліво, а потім профінансуємо їм аборти, а наприкінці заберемо їх країну та зробимо Укрополін…»

Імовірно, росіяни такими вигадками намагаються повпливати на сприйняття України поляками і зменшити рівень допомоги Україні від Польщі. Наразі рівень підтримки України польським суспільством залишається найвищим серед європейських країн. Тому для того, щоб це змінити, у поляків намагаються викликати страх за свою країну та скепсис до українців. Мовляв, українців у Польщі вже так багато, що Польща поступово перетворюється на ще одну область України. Це є ще одним прикладом того, як теорії змови можуть поглиблювати розколи в суспільстві і розпалювати ненависть до етнічних груп. 

Пропагандисти постійно намагаються виправдати дії Росії в різні способи, використовуючи та підживлюючи для цього теорії та концепції, створені праворадикальними рухами.

Ми вже писали про теорію «світової єврейської змови» та іншу конспірологію антисемітського характеру. Теорія «культурного марксизму» не є винятком, оскільки змальовує марксизм та його «творців» як головну загрозу для світу. Зокрема, її прихильники вважають, що у ХХ столітті низка євреїв-інтелектуалів нібито змовилася для того, щоб знищити «західну культуру та традиції». Мовляв, ЛГБТКІ+, фемінізм, мультикультуралізм та інші прогресивні явища насправді пропагуються як частина процесу «знищення» та штучно насаджуються у всьому світі. 

Ця теорія є прикладом того, як конспірологія може шкодити суспільству і ставати причиною трагедій. Вона інспірувала теракти в Осло 2011 року — тоді Андерс Брейвік підклав вибухівку в урядовому кварталі столиці та розстріляв молодь, що брала участь у молодіжному таборі на острові Утойя. Для пояснення власних намірів перед скоєнням терактів Брейвік оприлюднив свій маніфест «звільнення Європи», зокрема від «культурного марксизму», де цитував книги 1990-х років, які поширювали теорію. Теракти Брейвіка намагались повторити в низці країн світу, зокрема у Польщі та Чехії, а терорист, що влаштував стрілянину в мечетях новозеландського Крайстчерча, називав себе послідовником ідей Брейвіка. Тепер же «навалу культурного марксизму» постійно використовують у своїх публічних виступах праворадикальні діячі у США та Європі. 

Згадки теорії можна знайти й у російських анонімних телеграм-каналах, особливо серед «воєнкорів». Агресію Росії проти України вони виправдовують боротьбою із західними цінностями, узагальнюючи їх терміном «культурного марксизму». Мовляв, в Україні навмисно насаджують політику мультикультуралізму й толерантності, а це суперечить «традиційним цінностям». Російський агітпроп не соромиться використовувати висловлювання праворадикальних діячів на цю тему, підживлюючи антиукраїнську риторику. Попри те, що вона позиціонує себе як правонаступницю СРСР та оголошує курс на «денацифікацію», у такий спосіб Росія водночас бореться з лівою ідеологією та «проявами марксизму». Вдаючись до поширення ідей цієї теорії, Росія вкотре підтверджує свої імперські амбіції та зневагу до українського народу. 

Пропагандисти постійно повторюють те, що Україна не має власної державності і що нею керують або Сполучені Штати Америки, або інші сили. І якщо хтось використовує це лише як політичну метафору, то є люди, які справді вірять у те, що український уряд і держава є лише видимістю.  

У цій теорії намішані інші теорії змови: про «світовий уряд», «єврейську змову» і «злий Захід». Конспірологи можуть розповідати про «Україну-маріонетку», опираючись як на одну із цих теорій, так і на всі одночасно. Наприклад, твердження про те, що Україну контролює ООН, є не надто поширеним. Тоді як набагато більше тих, хто підтримує тезу, начебто Україною керує Ізраїль або «уряд єврейської змови», оскільки її президент і низка представників політичної та фінансової еліти так чи інакше повʼязані з Ізраїлем. Прихильники цього відтінку теорії змови про «Україну-маріонетку» поширюють антисемітизм, оскільки навʼязують своїм аудиторіям нічим не підтверджені обвинувачення проти євреїв. Загалом, конспірологи вірять, що Україною керує хто завгодно, навіть рептилоїди, але не українці. Таким чином вони підривають суб’єктність української держави для того, щоб на цій конспірологічній теорії надбудовувати пропагандистські меседжі. 

Коріння теорії про «Україну-маріонетку» тягнеться з радянських часів і пов'язане з браком інформації про роботу державних органів. Радянським громадянам не пояснювали, як працює політична система. Відповідно, «на кухнях» почали вигадувати різні теорії та пояснення того, що в державі відбувається. Згодом, із розпадом СРСР, ті ж росіяни стали шукати виправдання бідності та провалу низки реформ у своїй державі, тому й почали вірити в те, що насправді Росія, Україна, Польща та інші пострадянські й постсоціалістичні держави є  «проєктами» Заходу, який начебто викачує з нових держав усі ресурси. Із технологічним розвитком, а особливо появою таких месенджерів як «Телеграм», «кухонні розмови» перейшли в інформаційний простір, а російські анонімні телеграм-канали своїми «інсайдами» підміняли знання про те, як працює держава. Ба більше, існує конспірологічна теорія, що Росія за президента Бориса Єльцина була проєктом Заходу. Зокрема, російські медіа поширюють статті про те, що реформи першого десятиліття після 1991 року були спрямовані на руйнування російської економіки та державності. Начебто розпад СРСР теж був спланований Заходом, а політика Єльцина — наступним кроком плану розвалу Росії. 

Поширюючи подібні теорії змови, Росія хоче змусити українців повірити у свою меншовартість. У такий спосіб вона також виправдовує свою агресію: перекладає відповідальність за неї на інші сили або стверджує, що агресія виправдана, адже української держави начебто не існує. Насправді ж, попри твердження конспірологів, Росія залишається самостійним суб’єктом міжнародних відносин, який ставить власні інтереси вище за інтереси інших. Росія безпідставно напала на Україну задля задоволення своїх імперських амбіцій. «Детектор медіа» неодноразово писав про використання цієї теорії як основи для нових фейків.  

Пропагандисти продовжують применшувати успішність саміту НАТО у Вільнюсі. Вони десятиліттями подають альянс як одвічного ворога Росії, який є загрозою світові. 

Найчастіше для української аудиторії російські пропагандисти просувають теорію, згідно з якою, якщо Україна вступить у НАТО, то США захоплять і перетворять її на свою колонію. 

Коріння цієї теорії змови тягнеться з радянських часів, коли громадян СРСР залякували, начебто НАТО хоче знищити населення Союзу. Холодна війна наклала свій відбиток і на сприйняття НАТО українцями. Навіть попри геополітичні зміни та зникнення Варшавського пакту (радянської альтернативи НАТО) українці десятиліттями не були прихильними до Північноатлантичного альянсу. Згідно з соцопитуваннями, пік недовіри українців до НАТО припав на 2006 рік. Скептичні щодо Альянсу меседжі підживлювали проросійські політики та медійники. Зокрема, одним із головних елементів передвиборчої кампанії одіозної Наталії Вітренко була боротьба проти НАТО. У 2008 році на голосування за постанову щодо порозуміння з Альянсом депутати-регіонали принесли кульки та прапори з написами «НАТО — ні». Несприйняття НАТО підживлював і експрезидент Віктор Янукович, обіцяючи Україні «нейтральний статус».

Поширюючи подібні теорії змови, Росія хоче змусити українців залишитись у тенетах радянської ідеології. Так пропагандисти хочуть залякати українців та довести начебто нежиттєздатність української державності. Однак Революція Гідності та агресія Росії проти України посилили підтримку інтеграції України до НАТО не лише серед громадян України, але й у кількох країнах-членах НАТО, як показує соцопитування фонду «Відродження». Українці все ж переконалися в тому, що у країнах-членах НАТО війська Альянсу майже не впливають на життя держав, у яких базуються. До того ж НАТО дуже обережно ставиться до прийняття нових членів. Зокрема, навіть попри великий рівень підтримки серед українського суспільства, сам Альянс не ще не прийняв Україну до свого складу.