Російські телеграм-канали знову поширюють дезінформацію про війну в Україні. Цього разу пропагандисти заявляють, нібито українська артилерія обстрілює власні міста на Донеччині, щоб звинуватити в атаках Росію. 

Про це в коментарі «Українському радіо» розповів журналіст Сергій Горбатенко.

Заяви про «самообстріли» українських міст — черговий бездоказовий фейк. Відомо, що такі повідомлення ширяться через локальні телеграм-канали з посиланням на «очевидців».

Зокрема, в телеграм-каналі міста Костянтинівка поширили інформацію про нібито обстріли з боку українських військових із Дружківки. У публікації також намагалися виправдати дії російських сил, стверджуючи, що «російські пілоти завдають ударів лише по військових цілях».

Окрім того, ворожа пропаганда активно просуває фейки про «швидкий наступ» на північ Донеччини — ймовірно, щоб створити ілюзію прориву та посіяти паніку серед місцевого населення.

Інформаційні вкиди про так звані «самообстріли» є цинічною спробою Росії перекласти відповідальність за удари по цивільній інфраструктурі на українську сторону.

Російська пропаганда активно поширює дезінформацію про українського політика Андрія Парубія, якого було убито 30 вересня у Львові, звинувачуючи колишнього спікера Верховної Ради в організації розстрілів на Майдані, підпалі Будинку профспілок в Одесі та нібито «державному перевороті» в Україні. Ці наративи є частиною скоординованої інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України та її діячів. StopFake розвінчав ключові фейки пропаганди про Андрія Парубія. 

Фейк 1: Андрій Парубій «керував снайперами» на Майдані

Спростування: Жодних доказів причетності Андрія Парубія до розстрілів протестувальників під час Революції гідності у 2013–2014 роках немає. За даними Офісу Генерального прокурора України, насильницькі злочини та вбивства на Майдані вчинили українські правоохоронці за наказом тодішньої влади під значним впливом Росії. Начальник департаменту у справах Майдану Олексій Донський зазначив, що Росія мала «величезний вплив» на ці події, зокрема через взаємодію співробітників російської ФСБ та СБУ в інформаційній сфері.

Один із поширених фейків – фото та відео, де Парубій нібито допомагає снайперам залишити готель «Україна». Насправді ці матеріали стосуються подій 1 квітня 2014 року в готелі «Дніпро», а не лютого 2014 року, як стверджує пропаганда. Цю дезінформацію неодноразово спростовував проєкт StopFake.

Фейк 2: Парубій «організував підпал» Будинку профспілок в Одесі 2 травня 2014 року

Спростування: Слідство Генеральної прокуратури України не знайшло жодних доказів причетності Андрія Парубія до подій в Одесі 2 травня 2014 року. Пожежа в Будинку профспілок стала наслідком масових заворушень, а не спланованим актом. За даними ГПУ, вогонь спалахнув із внутрішньої сторони будівлі через дії осіб, які кидали пляшки із запалювальною сумішшю, щоб перешкодити проникненню супротивників. Ефект «димоходу» призвів до швидкого поширення диму, що стало причиною загибелі людей на сходах та в прилеглих приміщеннях.

У 2019 році Державне бюро розслідувань відкривало провадження за заявою проросійського політика Андрія Портнова, але воно не призвело до жодних обвинувачень проти Парубія. Європейський суд з прав людини у 2025 році у справі «В'ячеславов та інші проти України» вказав на бездіяльність місцевої влади під час заворушень, а також на роль російської дезінформації у трагедії, але не згадував Парубія.

Фейк 3: Парубій був «архітектором державного перевороту» в Україні

Спростування: Наратив про «держпереворот» – один із ключових елементів російської пропаганди, який використовується для виправдання агресії проти України. Революція гідності 2013–2014 років була народним протестом проти корумпованого режиму Віктора Януковича. Після його втечі вибори в Україні були визнані легітимними міжнародною спільнотою, включно з Росією. Жодних доказів існування «держперевороту» чи причетності Парубія до нього немає.

Фейки про Андрія Парубія є частиною ширшої кампанії російської пропаганди, яка намагається спотворити історію Революції гідності та подій в Одесі. Аналіз платформи Osavul виявив сплеск однакових коментарів у соціальних мережах, що вказує на скоординовану роботу ботів або тролів. Закликаємо перевіряти інформацію та довіряти лише надійним джерелам, щоб протистояти дезінформації.

Читайте також: Некролог від ворогів. Російські провладні медіа й пропагандисти — про вбивство Андрія Парубія

Російські заяви про нібито «грубі процедурні порушення» в роботі Арбітражного трибуналу Постійної палати третейського суду в Гаазі та «нелегітимний склад суду» є безпідставними й покликані відвернути увагу від справжньої мети Кремля – уникнути відповідальності за агресію проти України. Маніпуляції викрили StopFake.

Ще в листопаді 2018 року російські військові протаранили, обстріляли та захопили в нейтральних водах Керченської протоки три українські військові кораблі разом з екіпажами. Міжнародний суд з морського права зобов’язав Росію негайно звільнити 24 українських моряків і повернути Україні кораблі «Бердянськ», «Нікополь» та «Яни-Капу». Однак ще на етапі слухань Росія відмовилася брати участь у засіданнях і від початку демонструвала готовність ігнорувати будь-які рішення.

У квітні 2019 року Україна подала позов проти Росії до арбітражу відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року. Постійна палата третейського суду виконувала функції реєстратора у цій справі, а слухання розпочалися восени 2021 року. Росія намагалася оскаржити юрисдикцію трибуналу й навіть домогтися відводу суддів, вигадуючи «процедурні порушення» для затягування процесу, але всі ці спроби провалилися.

29 липня 2025 року Арбітражний трибунал відхилив заперечення Росії та підтвердив свою легітимність чотирма голосами проти одного, причому проти голосував лише російський суддя Олександр Вилегжанін. Після цього Кремль заявив про вихід із процесу, що подається пропагандою як «зупинка розгляду». Насправді формальний вихід Росії не означає завершення провадження, і Україна продовжує відстоювати свою позицію.

У Міністерстві закордонних справ України наголошують: дії Кремля є спробою уникнути міжнародно-правової відповідальності за захоплення українських військових кораблів і дев’ятимісячне утримання 24 моряків у російських в’язницях. «Усвідомлюючи невідворотність відповідальності, Росія поспіхом заявила про вихід із процесу на фінальному етапі», – підкреслили в МЗС.

Російські пропагандистські медіа поширюють неправдиву інформацію про нібито розміщення українських військових та «іноземного контингенту» в пологовому будинку міста Краматорськ. Це може свідчити про підготовку злочинного удару по цивільному об'єкту.

Про це повідомляє Центр протидії дезінформації.

За словами пропагандистів, військові нібито перебувають у пологовому разом із пацієнтками та медичним персоналом.

Українська сторона категорично заперечує ці звинувачення, називаючи їх черговою вигадкою кремлівської пропаганди. Такі фейки можуть слугувати «інформаційним алібі» — заздалегідь підготовленим виправданням для можливих атак російських військ на цивільні об'єкти. У 2022 році Росія вже обстрілювала пологовий будинок у Краматорську.

Тактика поширення брехні та звинувачень у бік України є системним інструментом російської інформаційної війни. Вона дозволяє Кремлю маніпулювати громадською думкою та намагатися легітимізувати свої злочинні дії, зокрема удари по цивільній інфраструктурі.

До річниці активних бойових дій у Курській області Росія посилила свою дезінформаційну кампанію. Ця кампанія має на меті дискредитувати Сили оборони України, викривлюючи реальність та представляючи їх як агресорів. Дану кампанію зафіксував Центр протидії дезінформації при РНБО. Детальніше із прогнозом загроз та кампаній впливу він ЦПД на першу половину серпня можна ознайомитися за посиланням. 

Пропаганда поширює такі наративи:

Ця пропагандистська кампанія є спробою Кремля виправдати продовження війни та відвернути увагу від власних злочинів. Замість того, щоб визнати свою відповідальність за розв'язання конфлікту та численні злочини проти людяності на тимчасово окупованих територіях, російська влада намагається виставити Україну агресором.

Ці маніпуляції покликані деморалізувати українське суспільство, посіяти паніку та підірвати міжнародну підтримку України, спотворюючи саму суть конфлікту.

9 липня російське державне пропагандистське агентство ТАСС опублікувало відеозапис, стверджуючи, що на ньому зафіксовано кремацію українських солдатів у крематорії на Тернопільщині. За версією ТАСС, російські "правоохоронні органи" стверджують, що Київ спалює тіла своїх військових, щоб уникнути виплати компенсацій родинам загиблих. Цю дезінформацію миттєво підхопили інші російські пропагандистські видання, такі як Gazeta.ru, Lenta.ru, Вести, Ural.ru, Царьград, Российская газета, Погляд та Russia Today. Відео також поширили грузиномовні акаунти у Facebook, повідомляють фактчекери грузинського проєкту Mythdetector. 

Перевірка показала, що ТАСС поширює інформацію про кремацію тіл українських солдатів без жодних доказів. Ключовим фактом, що розвінчує цей фейк, є те, що у Тернопільській області взагалі немає крематорію. Протягом багатьох років в Україні функціонували лише три крематорії: у Києві (відкритий у 1975 році), Харкові (1977 рік) та Одесі (1988 рік). Спроба відкрити крематорій у Львові у 2021 році виявилася невдалою, і міська адміністрація відмовилася виділяти кошти на його будівництво. 

10 липня Центр протидії дезінформації відреагував на цю інформацію, зазначивши, що у Тернопільській області немає жодного діючого крематорію, де могло би було знято відео: "Мета такої брехні – дискредитувати державу та посіяти безнадію серед родин військовослужбовців", – йдеться у заяві ЦПД.

Пропагандисти не надають жодних додаткових доказів, окрім самого відео та загальної заяви російських "правоохоронних органів". Крім того, не повідомляється, як агентству вдалося отримати відео, яке нібито було знято у Тернопільській області, що розташована на заході України, далеко від лінії фронту. Відео, опубліковане ТАСС, візуально нагадує запис з камери спостереження, що може свідчити про зйомку в інфраструктурно справному крематорії, де встановлені аналогічні камери. З огляду на те, що кремація тіла потребує дуже високих температур та відповідної інфраструктури, малоймовірно, що нещодавно було збудовано новий крематорій для кремації військових тіл, і ця інформація не поширювалася.

Російські пропагандистські медіа та офіційні кремлівські агентства систематично, бездоказово, поширювали інформацію про те, що тіла загиблих в Україні солдатів спалюють, аби приховати втрати або уникнути виплати компенсацій. Цей випадок є черговим прикладом того, як російська пропаганда використовує фейки для дискредитації України та поширення паніки серед населення.

Російські пропагандистські медіа повідомили, що ООН засудила Україну за жорстоке поводження з військовополоненими, посилаючись на останню доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ). Це — маніпуляційна тактика, метою якої є спотворення інформації, пояснює команда фактчекерів StopFake.

У 42-ій періодичній доповіді УВКПЛ, що охоплює період з 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року, дійсно йдеться про окремі випадки жорстокого поводження з військовополоненими, які утримуються українською стороною, проте пропагандисти спотворюють зміст доповіді, перебільшуючи масштабність подібних випадків та замовчуючи власні злочини.

Серед воєнних злочинів РФ, згаданих у доповіді — численні випадки тортур, жорстокого чи нелюдського поводження, а також сексуальне насильство над українськими полоненими, обмеження свободи вираження та переслідування за проукраїнську позицію, примусове нав’язування російського громадянства тощо. 

ООН дійсно наголосила, що Україна має провести ефективне розслідування подібних інцидентів зі свого боку та притягнути винних до відповідальності, проте вимоги були висунуті і до Росії — припинити тортури, жорстоке поводження, насильницькі зникнення, довільні затримання, сексуальне насильство, а також надати міжнародним організаціям доступ до місць утримання як цивільних, так і військових осіб. УВКПЛ чітко вказує на факт систематичного порушення з боку РФ міжнародного гуманітарного права та прав людини.

У доповіді УВКПЛ також фіксується зростання кількості жертв серед цивільного населення на 37% порівняно з аналогічним періодом минулого року. З 1 грудня 2024 року по 31 травня 2025 року 968 мирних жителів було вбито. 4807 цивільних зазнали поранень. Більшість жертв постраждали внаслідок ударів російських збройних сил із застосуванням далекобійної вибухової зброї та безпілотників по населених пунктах, підконтрольних уряду України, зокрема поблизу лінії фронту.

Російські тези про масове жорстоке поводження української сторони з військовополоненими є частиною інформаційної війни й маніпуляційною тактикою, що базується на замовчуванні контексту та уникненні відповідальності за власні злочини.

Матеріал підготувала Анастасія Сизоненко

Російські медіа, проросійські телеграм-канали та блогери активно поширюють дезінформацію про те, що Україна нібито «зізналася» в руйнуванні Каховської греблі у 2023 році. Однак, як показують фактчекери StopFake у розслідуванні цього кейсу, так і міжнародні розслідування, — підрив Каховської ГЕС є актом екоциду та воєнним злочином, скоєним Росією з метою зриву українського контрнаступу.

Нинішній фейк з'явився після інтерв'ю блогера та громадянина Ізраїлю Арті Гріна, який раніше брав участь у бойових діях на боці ЗСУ. У розмові з іншим блогером Грін нібито заявив, що «підрив Каховської ГЕС був необхідний» і що він був здійснений українською стороною з тактичних міркувань. Пропагандисти вирвали ці слова з контексту, представивши їх як офіційне визнання України винною в руйнуванні греблі у червні 2023 року.

Спростування фейку:

Підрив Каховської ГЕС є актом екоциду та воєнним злочином Росії. Докази включають інженерні експертизи, перехоплені повідомлення, супутникові дані та свідчення місцевих жителів. Наслідки цієї катастрофи мають довгостроковий характер, від гуманітарної кризи до незворотної шкоди екосистемі півдня України. 

Цей фейк є частиною спроб російської пропаганди перекласти провину за екоцид і руйнування Каховської ГЕС з Росії на Україну, підірвати довіру до України на міжнародній арені та поставити під сумнів докази відповідальності Росії.

У ніч на 6 червня російські війська здійснили масовану атаку по кількох містах України за допомогою дронів та ракет. Після цього російська пропагандистська машина розпочала активне інформаційне прикриття ударів, розповсюджуючи низку маніпулятивних і відверто фейкових заяв.

Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки..

🔹 «Іскандер» знищив ЗРК Patriot під Києвом». Російські джерела поширюють відео, яке начебто підтверджує ураження американської системи Patriot біля Києва. Водночас немає жодних підтверджень, що подія взагалі мала місце поблизу столиці.

🔹 «Удар по аеродрому ЗСУ зі зброєю НАТО у Старокостянтинові». Пропагандисти стверджують, що аеродром у Старокостянтинові нібито став місцем зберігання західної зброї. Насправді ж наратив про «загрозу з боку НАТО» є типовою спробою Кремля виправдати власну агресію проти України.

🔹 «Масований удар — відповідь за атаку на аеродроми рф та вибух на Керченському мосту». Пропагандисти подають атаку як «відповідь», хоча підготовка подібних масованих ударів займає значно більше часу. Російська практика невибіркових ударів по цивільних об'єктах вже стала системною.

🔹 «Уражали виключно військові обʼєкти ЗСУ». Факти свідчать про інше. У Києві пошкоджено метро між станціями «Дарниця» – «Лівобережна». На Львівщині та у Тернополі зафіксовано удари по промислових і інфраструктурних обʼєктах. У Луцьку ракета влучила у житловий будинок, є десятки постраждалих цивільних.

🔹 «Вдалося вбити західних радників по далекобійних системах». Цей фейк російська пропаганда тиражує регулярно. Жодного разу такі заяви не отримували жодного підтвердження.

Таким чином, російські медіа вкотре використовують брехню та маніпуляції, аби виправдати терористичні атаки по Україні та підтримувати внутрішню мобілізацію російського населення.

Російська пропаганда активно поширює неправдиву інформацію, мовляв, українські військові навмисно розміщують склади зі зброєю та боєприпасами на перших поверхах багатоквартирних житлових будинків у Краматорську та інших населених пунктах Донеччини. Згідно з цими вигадками, військові також начебто забороняють цивільному населенню евакуюватися, щоб використати людей як «живий щит». Про це повідомили в Центрі протидії дезінформації.

У Центрі наголошують, що подібні заяви не мають жодного підтвердження та не відповідають дійсності. Вони можуть бути частиною інформаційної операції, спрямованої на створення підстав для нових провокацій або ударів по цивільних об’єктах на сході України. Це типова тактика інформаційного алібі, до якої постійно вдається Росія: звинувачення України в діях, які сама ж планує здійснити.

Зокрема, вигадки про «склади боєприпасів у багатоповерхівках» покликані зняти з Росії відповідальність за чергові атаки на житлову та соціальну інфраструктуру у прифронтових містах, а також виправдати ці злочини в очах власного населення та міжнародної спільноти.

Раніше пропагандисти писали про Краматорськ, що там розкрадаються підприємства, приховують кількість загиблих українських військових і що місцеву лікарню перепрофілюють під військовий госпіталь.

Російські джерела поширюють неправдиву інформацію про те, що влада Нідерландів сфальсифікувала розслідування катастрофи малайзійського «боїнга» рейсу MH17. Зокрема, стверджується, що літак був збитий унаслідок змови СБУ з метою звинуватити у трагедії угруповання «ДНР». Свідчення «політологів», які в російських медіа поширюють заяви про фальсифікацію результатів розслідування, зафіксував Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (SPRAVDI). 

Проте такі свідчення є брехнею. Міжнародні розслідування, включаючи висновки Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) та Міжнародної слідчої групи, чітко встановили, що:

Важливо зазначити, що Росія неодноразово змінювала свої версії подій та зрештою відмовилася виконувати рішення міжнародних судів щодо цієї справи, що лише підкреслює її намагання уникнути відповідальності. 

Однією із центральних подій святкування 9 травня в Росії є хода «Безсмертного полку». Пропаганда використає її для створення «нових героїв», фабрикуючи пряму спадкоємність від Другої світової війни до нинішньої агресії Росії проти України. Команда експертів порталу EUvsDisInfo розбирає ще один міф, із циклу матеріалів про маніпуляції історичною пам'яттю.  

Від народної ініціативи до державного ревізіонізму

Те, що починалося як особистий спосіб вшанування родичів-учасників Другої світової, перетворилося на потужний інструмент керованого і контрольованого державою патріотизму та соціальної мобілізації. «Безсмертний полк» виник на низовому рівні, орієнтовно у 2012 році в Томську: громадяни йшли з портретами своїх родичів-учасників війни. Російська держава швидко розпізнала потенціал цієї ініціативи і привласнила її. «Полк» перетворився на масштабне видовище, яке активно просувалося державними медіа як прояв національної єдності та шанування минулого.

Проте державне втручання змінило фокус «Безсмертного полку». Ходи стали менше про збереження індивідуальної пам'яті й більше про насадження конкретних державних наративів, як-от представлення перемоги над нацизмом винятково російським досягненням, применшуючи жертви інших учасників, особливо українців, які втратили близько 8 мільйонів людей під час Другої світової, а 6 мільйонів українців боролися проти нацизму.

Фальшиві спогади для мобілізаційних потреб

«Безсмертний полк» став ключовим інструментом формування культу «великої перемоги». У 2018 році Путін йшов на чолі колони в Москві. Це дало візуально потужний спосіб мобілізувати населення, пов'язуючи повагу до предків із лояльністю до нинішньої держави та її лідера. 

Проте питання автентичності завжди впливало на масштаби ходи. Протягом років з'являлися численні повідомлення про те, що студентів та державних службовців примушували брати участь, іноді несучи фотографії незнайомців, лише для забезпечення натовпів для камер. Ходи перетворилися на виставу, організовану для внутрішнього споживання, спрямовану на викривлення спільних спогадів та зміцнення підтримки режиму.

Марші було раптово скасовано у великих містах у 2023 та 2024 роках, офіційно через невизначені «міркування безпеки». Багато спостерігачів підозрювали, що справжньою причиною була чутливість до висвітлення важких втрат у війні проти України, побоюючись, що неконтрольовані публічні прояви нещодавніх втрат можуть порушити офіційний наратив.

Нова брехня, вплетена в стару

Однак цього року відбувається значний зсув. Масштабні марші, включаючи «Безсмертний полк», знову заплановані по всій Росії з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни. Відновлення відбувається на тлі посиленої цензури та пропаганди. У своїх фальшивих і абсурдних наративах російські державні рупори агресивно представляють європейські дії та застереження щодо відзначення «Дня Перемоги» 2025 року як доказ відродження «європейського нацизму» та ворожості.

Ключовим моментом є те, що відновлення відбувається з конкретною директивою згори: адміністрація Путіна доручила організаторам підкреслити паралель між «спеціальною військовою операцією», або, як ми знаємо, повномасштабним вторгненням в Україну, та «Великою Вітчизняною війною» – термін, який у російській ревізіоністській мові позначає період 1941-45 років Другої світової.

Мета цього року – поєднати вшанування Другої світової з відзначенням «нового покоління героїв» з російського повномасштабного вторгнення в Україну. Марші «Безсмертного полку» служать тлом для формування відчуття спільної національної долі, закоріненої в ревізіоністській версії минулої «військової слави», заохочуючи прийняття сучасних жертв.

На практиці цей підхід спрямований на переплетення усталених ревізіоністських наративів та пропагандистських тропів щодо Другої світової з виправданнями нинішньої війни проти України. Цей зсув свідчить про те, що Путін відчуває впевненість у тому, що разом зі своїм пропагандистським апаратом він зумів примусово насадити широкій російській громадськості ідею необхідності продовження війни. Очевидна мета – мобілізувати більше росіян для війни в Україні.

Кремлівське привласнення «Безсмертного полку»

Новий виток використання «Безсмертного полку» в пропаганді підкреслює його роль як інструменту соціальної мобілізації, адаптованого до поточних потреб Кремля. Тепер йдеться не лише про пам'ять про Другу світову, а про активне вплітання наративу поточної війни в цю історичну спадщину, використовуючи емоційну вагу, пов'язану з конструктом «Великої Вітчизняної війни», для згуртування підтримки та утвердження легітимності сучасних військових дій та втрат.

Шлях «Безсмертного полку» від народного збереження пам'яті до керованого державою видовища, і до його нинішнього повторного розгортання, що явно пов'язує минулі та нинішні війни агресії, яскраво ілюструє інструменталізацію Кремлем історії та людської пам'яті.

Це показує, що Кремль готовий привласнювати потужні символи, або маніпулювати ними для власної зручності, лише для того, щоб мобілізувати громадян на підтримку своїх поточних військових цілей. Особиста пам'ять минулого покоління викривлюється та використовується як «паливо» для нинішньої війни. 

«Детектор медіа» писав про модернізацію святкування Параду Перемоги у 2024 році. А також про причини скасування ходи «Безсмертно полку» у 2023 році.

До дня Пам'яті та Перемоги 8 травня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки деконструював один із головних міфів російської пропаганди про «український фашизм». Росія маніпулює темою Другої світової війни та перетворює історію на зброю – завантажити повний тест дослідження можна за посиланням.  

Російська пропаганда послідовно поширює міф про "український нацизм/фашизм", використовуючи його як виправдання агресії проти України. Ця ідеологічна зброя Кремля має давнє коріння, що сягає радянських часів 1960-70-х років, коли був сконструйований культ "Великої Вітчизняної війни".

За Путіна цей культ був реанімований з подвійною метою: виправдати диктатуру та роздмухати шовінізм через ідею, що Росія "врятувала світ від нацизму". Це потребувало масштабної фальсифікації історії, зокрема витіснення факту, що СРСР і Третій Райх були союзниками на початку Другої світової.

З початком агресії проти України наратив про "український фашизм" став ключовим у російській пропаганді: "Війна проти України – це продовження священної війни з фашизмом, яку Росія почала у 1941 році".

Цей наратив має кілька варіацій:

На тимчасово окупованих територіях відбувається активне впровадження "побєдобєсія" з антиукраїнським змістом як засобу ідеологічної індоктринації та зміни ідентичності місцевого населення.

Російська пропаганда швидко адаптується до змін на фронтах і в міжнародній політиці. Нещодавно з'явився новий термін "єврофашизм", спрямований проти держав Європи, які підтримують Україну. Проте інтенсивність інформаційних атак проти України залишається високою, що вимагає ефективної протидії.

Після більш як трьох років повномасштабної війни проти України, Кремль несподівано почав активно використовувати риторику миру. Проте ці заклики — не більше ніж цинічна маніпуляція, спрямована на перекладання відповідальності за війну на Україну та Європу. Водночас Москва розгортає нову хвилю історичного ревізіонізму напередодні 80-річчя завершення Другої світової війни. У темі розібрались аналітики EUvsDisinfo.

Хоча Росія й заявляє про бажання припинити бойові дії, її ракети продовжують нищити українські міста. Як зазначає звіт, Путін «нібито відкрив для себе слово “перемир’я”, але, схоже, не потрудився дізнатись його справжнє значення». У день оголошеного Кремлем «великоднього перемир’я» російські війська обстріляли Херсон, Миколаїв та Київ. Це стало ще одним прикладом того, як Москва «імітує мир заради війни».

Кремль також анонсував нове «перемир’я» на 8–10 травня — символічні дати для Росії, які Москва традиційно використовує для пропаганди. Водночас, у день оголошення цього кроку, внаслідок російської атаки безпілотником у Дніпропетровській області загинула 12-річна дівчинка.

Паралельно з військовими діями, пропагандистська машина РФ  працює над формуванням образу Путіна як «миротворця». ЗМІ підконтрольні Кремлю називають його кроки «жестами доброї волі», звинувачують Україну в саботажі миру, а також розповсюджують брехню про «терористичну державу Україну».

Європу в черговий раз зробили «винною» — Росія поширює хибну тезу, нібито ЄС блокує мирні ініціативи через «ненависть до РФ». Це звучить абсурдно, враховуючи щоденні погрози Москви на адресу європейських країн, зокрема погрози ядерною атакою.

Окрему увагу Кремль приділяє історії — з наближенням річниці закінчення Другої світової війни Москва активізувала спроби переписати минуле. Пропагандисти просувають міф, нібито тільки Росія боролась проти нацизму, викреслюючи внесок мільйонів українців у перемогу. «Кремль перетворив тему нацизму на інформаційну зброю», — підкреслюють аналітики.

Москва також намагається дискредитувати Європу, звинувачуючи її у «фальсифікації історії» та навіть у «поширенні нацистської ідеології в Україні». Ігнорування Заходом параду в Москві 9 травня подається як доказ «фашистського мислення ЄС».

Збройні сили Російської Федерації 12 березня здійснили ракетний удар по порту міста Одеса. Як повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, російські пропагандистські джерела назвали ціллю ракетної атаки судно, що буцімто перевозило «військовий вантаж».

Проте, як написав голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер, об'єктом атаки стало цивільне судно MJ PINA, яке на момент удару здійснювало завантаження пшениці, призначеної для експорту до Алжиру.

Також відомо, що внаслідок ракетного удару загинули четверо громадян Сирії й отримали поранення двоє людей – громадянин України та громадянин Сирії. Крім того, було завдано пошкоджень ще одному судну, причалам та складським приміщенням, де зберігалося зерно.

Російська Федерація неодноразово виправдовувала свої атаки, спрямовані на руйнування критичної інфраструктури України, тим, що завдає ударів «виключно по військових цілях». Українські порти відіграють вагому роль у забезпеченні світової продовольчої безпеки, тому такі атаки можна класифікувати як воєнні злочини з далекосяжними гуманітарними наслідками.

Російська пропаганда активізувала кампанію з вербування мігрантів до лав російських військ, використовуючи популярні медіа та блогерів для поширення інформації про спрощене отримання російського громадянства іноземцями, які уклали контракт на військову службу. Ця стратегія спрямована на компенсацію втрат на фронті та уникнення додаткової мобілізації російських громадян. Про це пише Центр протидії дезінформації при РНБО.

Паралельно російська влада вносить зміни до законодавства, які запроваджують дискримінаційні обмеження для мігрантів. Це створює ситуацію, коли служба в армії стає для багатьох мігрантів, особливо з Азії та Африки, фактично єдиним легальним способом залишитися в країні. Таким чином, вони опиняються перед вибором: брати участь у війні з ризиком загибелі або зіткнутися з депортацією, дискримінацією та штрафами. У вересні 2022 року Державна Дума Росії ухвалила закон, який спрощує надання громадянства іноземцям, що уклали контракт на проходження служби в армії Росії. Це дозволяє іноземним контрактникам звертатися по отримання громадянства без необхідності надання посвідки на проживання. Крім того, російська влада вдається до незаконного утримання мігрантів, морить їх голодом та застосовує насильство, щоб змусити підписувати військові контракти.

Залучення мігрантів дає змогу поповнити ряди збройних сил без необхідності оголошення додаткової мобілізації серед російських громадян. Після отримання громадянства іноземці зобов'язані стати на облік у призовних пунктах, що робить їх доступними для мобілізації та підвищує контроль держави над ними. Ці дії порушують права мігрантів та використовують їхнє вразливе становище для досягнення воєнних антиукраїнських цілей.

Російські пропагандисти повідомляють через анонімні телеграм-канали, що в Кривому Розі балістична ракета влучила в готель, де нібито перебували найманці. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці зазначають, що насправді, за даними президента України Володимира Зеленського, перед російським ударом у готель заселилися волонтери однієї з гуманітарних організацій — громадяни України, США та Великої Британії. Вони вижили, оскільки встигли спуститися з номерів. Однак, на жаль, внаслідок атаки загинули чотири людини, а понад 30 отримали поранення. Удар також пошкодив багато цивільних об’єктів навколо готелю. Голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак повідомив, що серед поранених є одна дитина, а 14 осіб перебувають у тяжкому стані. Крім готелю, пошкоджено 14 багатоквартирних будинків, дві школи, два дитячі садки, заклад культури, пошту, 12 магазинів та майже два десятки автомобілів. Всю ніч тривала рятувальна операція, під час якої вдалося дістати з-під завалів 14 людей. Місцеві служби продовжують ліквідацію наслідків атаки, а поблизу місця удару розгорнуто штаб допомоги, де видають будівельні матеріали та приймають заяви на матеріальну підтримку від міста.

Представляючи волонтерів як найманців, пропаганда намагається обґрунтувати удари по цивільних об'єктах, стверджуючи, що вони є легітимними військовими цілями. Поширення такої інформації також підриває довіру до гуманітарних місій та їхньої діяльності в Україні. Звинувачення іноземних громадян у найманстві має також на меті сприяти зростанню недовіри та ворожості серед місцевого населення щодо іноземців, які надають допомогу Україні. Розповсюдження таких фейків може бути спробою відвернути увагу від воєнних злочинів, скоєних росіянами. 

Російська пропаганда поширює в соцмережах твердження, що Росія нібито не воює з мирним населенням і не мінує міста, а також заперечує існування певних видів вибухових пристроїв. Ці заяви супроводжуються звинуваченнями на адресу українських військових у мінуванні міст східних територій України мінами «Лєпєсток». Однак ці твердження є маніпулятивними та не відповідають дійсності.

За даними Національної поліції України станом на серпень 2024 року, майже 1,8 тисячі цивільних осіб постраждали від мін, залишених російськими окупантами; близько 700 з них загинули. Російські війська замінували населені пункти, поля та ліси, створюючи серйозну загрозу для мирних жителів. Крім того, російські сили використовували протипіхотні міни, такі як ОЗМ-72, які можуть вбивати на відстані до 80 футів і є одними з найсмертоносніших, застосовуваних в Україні.

Щодо звинувачень на адресу Збройних сил України у використанні мін «Лєпєсток», російська пропаганда часто використовує такі заяви для відволікання уваги від власних злочинів та дискредитації українських військових. Однак незалежні розслідування та звіти міжнародних організацій підтверджують, що саме російські війська систематично використовують заборонені види озброєння та мінують території, наражаючи на небезпеку цивільне населення.

Тому твердження про те, що Росія не воює з мирним населенням і не мінує міста, є черговим прикладом дезінформації, спрямованої на спотворення реальної ситуації та виправдання агресивних дій російських військ в Україні.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало очевидним, що атаки на мирне населення є ключовою стратегією агресора. На Forum For Ukrainian Studies викладачка Донецького національного університету імені Василя Стуса Наталія Стеблина проаналізувала як навіть «незалежні» російські медіа, такі як Meduza і «Новая газета Европа», вдаються до маніпуляцій, що сприяють зняттю відповідальності з російської армії.

Попри численні докази, зібрані журналістами та міжнародними організаціями, Meduza і «Новая газета Европа» часто подають удари по українських містах як частину ширшого військового конфлікту, уникаючи прямих звинувачень Росії. Вони висвітлюють руйнування житлових будинків у Дніпрі, Умані, Краматорську та інших містах, але водночас додають повідомлення про нібито обстріли окупованих територій українськими військами, де джерелами є колаборанти і пропагандисти, яких не можна назвати надійними джерелами інформації. Таке подання інформації створює враження, що обидві сторони рівною мірою винні у стражданнях цивільного населення, а не що Росія є єдиним агресором.

Ще однією тактикою є посилання на російські джерела, навіть коли вони очевидно дезінформують. Наприклад, у випадку з атакою на драмтеатр у Маріуполі у 2022 році «Новая газета» подала заяву Міністерства оборони Росії, що вибух нібито влаштували українські військові. Жодного спростування цієї брехні не було надано. Так само в статтях Meduza про обстріли цивільних об’єктів поруч із позицією України завжди публікується думка російської влади, яка заперечує свою причетність. Це не об'єктивна журналістика, а відтворення російських пропагандистських тез, які можна здобути і в пропагандистських джерелах, пише Наталія Стеблина.

Особливо небезпечним є поширення версій, що деякі атаки могли бути здійснені самою Україною. Так сталося після удару по житловому будинку в Дніпрі у січні 2023 року, коли тодішній радник Офісу президента Олексій Арестович помилково припустив, що влучення могло бути результатом роботи української ППО. Попри те, що Арестович швидко спростував свої слова, Meduza і «Новая газета» продовжували використовувати цей фрагмент як нібито альтернативну версію подій. Російські чиновники підхопили цю заяву, а незалежні медіа фактично допомогли їм поширити її серед аудиторії.

Інший прийом — створення ілюзії масового осуду війни серед росіян. Після кожного масштабного удару по українських містах Meduza і «Новая газета» публікують матеріали про «спонтанні меморіали» в Москві чи Петербурзі, де люди нібито масово приносять квіти до пам'ятників українським діячам. Це створює хибне враження, ніби значна частина російського суспільства проти війни, хоча насправді реальні протести жорстко придушуються, а більшість росіян підтримує агресію або пасивно її приймає.
«Я не вважаю, що такі уривки відображають реальну картину, оскільки вони ігнорують численні докази підтримки російським суспільством повномасштабного вторгнення. Звичайно, ми вдячні тим, хто не побоявся виступити проти жорстоких воєнних злочинів Росії, але здається, що це скоріше виняток, ніж типова поведінка», — пише Наталія Стеблина.

Таким чином, навіть незалежні російські медіа не є надійними джерелами інформації. Вони використовують методи, які знімають відповідальність із Росії, применшують злочини її армії та створюють хибний баланс між агресором і жертвою. Це не просто журналістські помилки — це цілеспрямовані інформаційні маніпуляції, які в підсумку грають на руку Кремлю.

Колаборант Володимир Рогов поширює через проросійські телеграм-канали заяви про те, що українська влада нібито планує серію терактів і провокацій на території Росії до 23 лютого. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Насправді Україна не застосовує тактику терору проти цивільного населення, на відміну від Російської Федерації. Наприклад, нещодавня атака російських військ на Одесу призвела до поранення 55-річного чоловіка та залишила без електропостачання близько п'яти тисяч мешканців міста. У відповідь на це, удари ЗСУ по військових аеродромах, місцях дислокації техніки та особового складу, військових підприємствах та інфраструктурі нафтопереробних заводів є легітимними військовими цілями для Збройних Сил України.

Росія активно поширює таку дезінформацію про Україну з метою досягнення кількох стратегічних цілей. Ця інформаційна кампанія спрямована на дискредитацію українського уряду та Збройних Сил України, намагаючись представити їх як агресорів або навіть терористів. Наприклад, Служба зовнішньої розвідки Росії нещодавно розповсюдила неправдиві твердження про нібито підготовку Україною терактів у країнах Європейського Союзу, щоб «зірвати переговори про мир». Крім того, такі інформаційні операції служать для відволікання уваги від власних дій та порушень міжнародного права з боку Росії. Звинувачуючи Україну у вигаданих злочинах, Москва намагається виправдати свої агресивні дії та легітимізувати їх в очах міжнародної спільноти.

На російському державному сайті, створеному до «80-річчя Перемоги», розміщено інформацію про те, що Україна нібито не відіграла значної ролі в боротьбі з нацизмом. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Українці зробили величезний внесок у перемогу в Другій світовій війні:

Крім того, втрати України у Другій світовій війні становлять від 8 до 10 мільйонів осіб.  

Російська пропаганда продовжує викривлювати факти, приписуючи собі заслуги та жертви народів колишнього СРСР, зокрема українців. Москва свідомо применшує внесок України, щоб посилити власний міф про «виключну роль Росії» у війні, водночас замовчуючи злочини сталінського режиму та репресії проти українців. Насправді ж Україна відіграла критично важливу роль у перемозі над нацизмом. 

Російська пропаганда активно поширює інформацію про нібито нові «звірства Збройних сил України» на території Курської області. Зокрема, Міністерство оборони Росії заявило, що українські військові нібито «вбили майже всіх чоловіків» у селі Миколаєво-Дар'їне. Буцімто, ці твердження базуються на свідченнях евакуйованих мешканців цього населеного пункту.

Насправді, такі заяви є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Мета таких інформаційних вкидів — виправдати продовження війни проти України та представити Росію як жертву, а не агресора. 

Поширюючи подібні фейки, російська пропаганда продовжує поширювати міську легенду про «звірства Збройних Сил України» на Курщині. Через неї вона намагається посилити ненависть до України серед російського населення та відвернути увагу від власних воєнних злочинів. Українські Збройні сили суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права та не ведуть бойових дій проти цивільного населення. Подібні фейкові повідомлення є частиною інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України на міжнародній арені.

На російських ресурсах поширюється інформація, що в ніч на 10 лютого Росія в Сумах уразила «низку об'єктів, де противник зберігав зброю, техніку, боєприпаси та паливно-мастильні матеріали». Також нібито за результатами удару було уражено «автотехніку, яку використовували для перекидання особового складу та доставки зброї до ЛБЗ у курському прикордонні». 

Насправді в цю ніч російський «шахед» поцілив в автомобільну стоянку в одному з житлових кварталів міста, на що вказує Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. За наслідками атаки 43-річна жінка отримала поранення. Вщент згоріло 6 транспортних засобів, ще 15 – пошкоджено. У чотирьох багатоповерхівках повилітали вікна, повідомляє прокуратура Сумщини.

У такий спосіб Росія вчергове перекладає з себе відповідальність за пошкодження і знищення цивільних об’єктів в Україні. Водночас продовжує здійснювати систематичні обстріли цивільної інфраструктури задля залякування українців.

У російському інформаційному просторі регулярно з’являються вигадки про жорстокість українців, які нібито чинять «звірства» проти російських мирних мешканців. Одним із таких конспірологічних наративів стала історія, що ЗСУ влаштовують тортури та знущаються над цивільними у Курській області. Як і більшість подібних фейків, цей сюжет базується на вигадках, емоційній маніпуляції та брехні. Цей наратив можна класифікувати як конспірологічний, оскільки під час свого регулярного використання з моменту українського наступу на Курщину він не має жодного фактологічного підґрунтя та поступово набуває рис міської легенди. 

Міська легенда (англ. urban legend) — це сучасний фольклор, вигадана або сильно спотворена історія, яка поширюється в суспільстві як правдива. Вона може передаватися через чутки, статті, телепередачі чи соціальні мережі й часто викликає сильні емоції — страх, шок, обурення або здивування. Їх часто використовують конспірологи для створення нових або підсилення вже існуючих теорій змови. Основними ознаками міської легенди є анонімність джерела (зазвичай у легенді немає конкретних доказів, лише посилання на «одного знайомого» або «очевидців»), емоційна маніпуляція (такі історії часто містять більше шокуючих або містичних елементи у порівнянні з теоріями змови), видимість правдоподібності (навіть якщо розповідь вигадана, у ній можуть бути реальні місця, події чи люди, що створює ілюзію достовірності) та швидке поширення (такі історії легко передаються від людини до людини, особливо через соціальні мережі). Такі легенди також можуть мати моральний або повчальний підтекст – у деяких випадках через них застерігають від певних дій або пропагують конкретні переконання.  

У контексті пропаганди міські легенди часто використовуються для дискредитації ворога або створення паніки. Наприклад, історія про «звірства ЗСУ на Курщині» – це спроба поєднати фейкову інформацію та емоційну маніпуляцію, щоб створити «страшилку» про українських військових. Але ця теорія змови має одну особливість – її спростували навіть самі ж російські чиновники та пропагандисти. Зокрема, Тетяна Москалькова, уповноважена з прав людини у Росії, заявила, що росіяни, які повернулися з полону, розповідали, що українці не катували їх, а навпаки допомагали їжею. Російський військовий кореспондент Олександр Коц підтвердив слова Москалькової:  «Ми опитували людей, яких повернули з полону. Ніхто не розповідав про звірства ЗСУ. Навпаки – вони згадували, що українські військові приносили їм їжу, допомагали пораненим, а декого навіть відправляли до лікарень у Сумах».  

Росія систематично зображає українців як «карателів». Ще з 2014 року російська пропаганда поширює образ «жорстоких бандерівців», які катують полонених та мирних жителів. Спочатку російські телеграм-канали поширили історії про те, що українські військові нібито викрадають та катують російських цивільних, знущаються над ними та позбавляють їжі. Усе це супроводжувалося вигаданими свідченнями та емоційно забарвленими деталями. 

Теорії змови, які росіяни використовують у своїй пропаганді мають на меті викликати емоційний шок у суспільства. Вони також спираються на стереотипи, підсилюючи образ українців як «кровожерливих нацистів». Страшилки про «звірства ЗСУ» на Курщині ідеально вписується в цю схему. Це - частина російської гібридної війни, яка ведеться не тільки на полі бою, а й у медіапросторі. Росія використовує образ «жорстоких українців», щоб розпалювати ненависть у російському суспільстві та виправдовувати війну.  Росіянам нав’язують думку, що Україна – це екзистенційна загроза, яка несе їм смерть і руйнування. Натомість у той час, як ЗСУ звинувачують у вигаданих «звірствах», російська армія вчиняє реальні воєнні злочини на тимчасово окупованих територіях.  

Російська пропаганда знову атакує ЮНЕСКО, звинувачуючи організацію в «замовчуванні злочинів України» та «відкритій підтримці Києва», зокрема через заяви міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Утім ці заяви є частиною масштабної інформаційної кампанії Росії, спрямованої на дискредитацію міжнародних інституцій, які викривають воєнні злочини Москви. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що у такий спосіб Росія хоче приховати систематичне знищення культурної спадщини України - станом на 2024 рік країна-агресорка пошкодила або зруйнувала понад 2 250 культурних об'єктів, включаючи історичні будівлі, музеї, театри, церкви.  Росіянами викрадено понад 1,7 млн артефактів, багато з яких незаконно вивезені в російські музеї. Доведено, що до цих злочинів причетні співробітники Державного Ермітажу та інших російських установ. Також у 2023 році ЮНЕСКО офіційно визнала, що Росія навмисно атакувала історичну частину Одеси, зруйнувавши об'єкти, що перебували під її охороною.  

Російський агітпроп розгорнув цю кампанію саме зараз, оскільки у січні у Львові відкрився Культурний хаб ЮНЕСКО – перший подібний проєкт в Україні.  Крім цього, міжнародні організації обговорюють механізми відповідальності за воєнні злочини проти культурної спадщини. У такий спосіб Росія намагається створити хибний «баланс провини», щоб відволікти увагу від своїх злочинів і знизити рівень підтримки України.  Ця дезінформаційна кампанія є частиною загальної стратегії Москви щодо руйнування міжнародного правопорядку та спроби виставити себе «жертвою» у конфлікті, який вона сама розпочала.