У тіктоку продовжують працювати блогерки, які виправдовують російську агресію проти України, популяризують імперські погляди Кремля та повторюють ключові пропагандистські наративи про «історичне право» Росії на українські території. Вони поєднують емоційний стиль подачі з псевдоекспертними міркуваннями, намагаючись зробити виправдання війни більш привабливим для широкої аудиторії. Як працює пропаганда, проаналізував Юрій Луканов для «Детектора медіа».

Однією з героїнь дослідження стала російська тіктокерка Маша Чадіна, яка підтримує війну та не приховує співпраці з державними структурами Росії. Вона просуває тезу, що війна нібито необхідна для зміцнення міжнародного впливу Росії, хоча реальні наслідки агресії — міжнародна ізоляція, економічні втрати та людські жертви — повністю суперечать таким твердженням. Автор також звертає увагу на фінансову підтримку, яку блогерка отримує від російських державних інституцій, що свідчить про системне заохочення подібного контенту.

Ще одним прикладом стала блогерка Олександра Кішкурно, яка використовує псевдонім Lemesle після одруження з громадянином Франції. Попри постійні заяви про «занепад Заходу» та переваги російської моделі, вона сама проживає у Франції, веде там бізнес і допомагає іншим росіянам переїжджати до Європи. Автор звертає увагу на очевидну суперечність між її антизахідною риторикою та способом життя, який повністю базується на можливостях європейської держави.

У матеріалі також проаналізовано діяльність Єлизавети Корчагіної, відомої під псевдонімом Zanoza. Колишня оглядачка ресторанів і кав’ярень почала регулярно коментувати російсько-українську війну, поєднуючи між собою непов’язані теми — від побутових конфліктів до прагнення України вступити до НАТО. Автор зазначає, що її відео побудовані переважно на емоціях і театральній манері подачі, тоді як логічних аргументів практично немає.

Окрему увагу приділено білоруській блогерці Ксенії Буглак, яка працює в державних медіа Білорусі. Вона поширює твердження про нібито успішні російські військові операції та занепад західних країн, ігноруючи численні жертви серед мирного населення України. Автор показує, що її публічні виступи повністю відтворюють офіційну риторику союзників Кремля та є прикладом державної пропаганди в соціальних мережах.

За висновками автора, попри різний стиль, зовнішність і способи подачі інформації, усіх героїнь об'єднує одна спільна риса — системне поширення кремлівських наративів, спрямованих на виправдання війни, дискредитацію України та просування російського імперського бачення світу.

Загострення українсько-польських відносин напередодні 11 липня — Дня пам’яті жертв Волинської трагедії — стало приводом для нової хвилі російської дезінформації. Пропагандистські телеграм-канали використали історичну тематику, євроінтеграцію України та окремі політичні заяви польських посадовців для поширення маніпуляцій, покликаних посилити недовіру між Києвом і Варшавою. Пропаганду проаналізували в Центрі досліджень «Детектора медіа».

Однією з центральних тем кампанії став інформаційний вкид Федеральної служби безпеки Росії про командира УПА Дмитра Клячківського. Російська спецслужба поширила непідтверджену цитату з нібито архівного документа про масові вбивства поляків, яку швидко підхопили державні російські медіа та проросійські телеграм-канали. Дослідники встановили, що оприлюднений ФСБ документ не містив відповідних тверджень, а сама цитата не підтверджується жодними незалежними польськими, українськими чи німецькими історичними джерелами. Отже, спецслужба використала неперевірену інформацію для розпалювання історичного конфлікту між двома країнами.

Водночас пропагандисти активно просували тезу про те, що історична пам’ять та постать Степана Бандери нібито стануть головною перепоною для вступу України до Європейського Союзу. Для цього вони маніпулювали документами Європейської комісії та Європарламенту, стверджуючи, що питання Волинської трагедії вже стало офіційною умовою євроінтеграції України. Аналіз показав, що в офіційних документах такі вимоги відсутні, а основна увага приділяється реформам, верховенству права та боротьбі з корупцією.

Окремий блок повідомлень був присвячений територіальним спекуляціям. Російські канали виривали з контексту висловлювання польських посадовців про «Східну Малопольщу» та подавали їх як нібито підтвердження польських претензій на західні області України. Дослідники звернули увагу на синхронність появи практично однакових повідомлень у різних телеграм-каналах, що свідчить про координоване поширення цього наративу. Насправді оригінальні заяви стосувалися історичної пам’яті, а не сучасних державних кордонів.

Ще одним напрямом кампанії стало використання окремих висловлювань польських політиків і громадських діячів для створення враження масової антиукраїнської позиції польського суспільства. Пропагандисти поширювали емоційні цитати, історії про дитячі книжки, шкільні заходи та непідтверджені результати соціологічних опитувань, перетворюючи окремі випадки на нібито загальнонаціональні тенденції. Водночас автори дослідження наголошують, що такі повідомлення не містили інформації про методологію опитувань або достовірні джерела.

Значну увагу пропаганда приділила листу лідера польської партії «Право і справедливість» Ярослава Качинського. Його заяви використовували як доказ того, що польський політикум начебто одностайно виступає проти європейської інтеграції України. Насправді лист відображав позицію конкретної політичної сили, однак російські канали подавали її як офіційну позицію всієї Польщі та використовували для дискредитації українського керівництва.

Окремою темою стали марші пам’яті жертв Волинської трагедії у Варшаві. Пропагандистські ресурси активно висвітлювали ці заходи, акцентуючи увагу на антиукраїнських гаслах окремих учасників і використовуючи їх для просування закликів припинити військову та фінансову допомогу Україні. Паралельно поширювалися конспірологічні твердження про нібито майбутній поділ української території Польщею та маніпуляції навколо «Карти поляка». Автори дослідження наголошують, що такі твердження не відповідають реальній польській політиці й покликані лише посилити взаємну недовіру.

Усі розглянуті інформаційні кампанії були частиною єдиної стратегії. Використовуючи історичні травми, окремі заяви політиків, непідтверджені документи та емоційні сюжети, російська пропаганда прагнула поглибити суперечності між Україною та Польщею, поставити під сумнів перспективи європейської інтеграції України та послабити підтримку Києва з боку польського суспільства й західних партнерів.

Російська пропаганда продовжує поширювати дезінформацію про війну проти України, намагаючись приховати атаки на культурну спадщину та просувати наратив про Москву як «захисника православ'я». Однак факти свідчать, російські війська самі завдають ударів по історичних і релігійних пам’ятках України. Як російська пропаганда увʼязує захист православʼя з атаками на храми, розповіли EUvsDisinfo.

EUvsDisinfo розглянули російський удар по Києво-Печерській лаврі, здійснений у червні 2026 року. Внаслідок нього пошкоджено Успенський собор — об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця атака, пишуть EUvsDisinfo, підважує пропагандистські тези Кремля , що Росія нібито є захисницею православних святинь і ніколи не завдаватиме ударів по сакральних для себе місцях.

Пропаганда намагалася перекласти відповідальність за руйнування лаври на Україну, стверджуючи, що Київ нібито сам обстріляв власну святиню, а Росія дотримується міжнародних норм щодо захисту культурної спадщини. В EUvsDisinfo наголошують, що ці заяви суперечать задокументованим фактам. За даними ЮНЕСКО та українських органів влади, від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або зруйнувала 536 об'єктів культурної спадщини, зокрема історичні центри Одеси й Львова, Софійський собор та Києво-Печерську лавру.

Окремо експерти спростували твердження Кремля про нібито «російське» походження українських святинь. Російська пропаганда систематично привласнює історію Київської Русі, замовчуючи, що князь Володимир Великий правив у Києві, тоді як Москва виникла значно пізніше. Таким чином Кремль використовує історичні маніпуляції для обґрунтування своїх політичних претензій на Україну.

У матеріалі також зазначається, що Росія супроводжує ракетні удари інформаційними кампаніями, заперечуючи власну відповідальність за руйнування української культури та звинувачуючи Захід і міжнародні організації в нібито байдужості до української спадщини. Водночас міжнародні й українські дані свідчать про масштабне знищення культурних об'єктів, викрадення музейних експонатів і багатомільярдні збитки, завдані російською агресією.

Аналітики також наголошують, що посилення атак на культурні об'єкти збіглося зі зростанням військових труднощів Росії на фронті. На їхню думку, Кремль намагається компенсувати невдачі ударами по культурній спадщині та паралельно використовує дезінформацію, щоб приховати власні воєнні злочини й підтримувати хибний образ «визволителя».

Для створення гучного «вкиду» з метою дискредитації Володимира Зеленського пропагандисти з телеграм-каналів використали фоторедактори та старі знімки американських спецслужб. Розвінчали фейк фактчекери «Ґвара медіа». 

З початку липня російські медіаресурси («Комсомольская правда», «Аргументы и факты» та «Московский комсомолец») і телеграм-канали почали масово тиражувати «сенсацію»: румунські митники нібито затримали судно із зерном, яке прибуло з Одещини, а на його борту виявили 75 кілограмів кокаїну. Головною «родзинкою» фейку стало твердження, що наркотики були розфасовані у 15 брикетів, на кожному з яких буцімто красувалося фото Володимира Зеленського.

Як «докази» зловмисники додавали фотографію пресованого порошку з наліпленим обличчям українського президента та логотипом Митної служби Румунії, а також скриншот начебто офіційного релізу румунського відомства.

На фотографії, що поширюється в соціальних мережах і нібито демонструє вилучення кокаїну, зображено лише логотип Румунської митної служби, що створює враження, начебто матеріал був поширений офіційним агентством. Однак, перегляд офіційних вебсайтів Румунської митної та прикордонної поліції показав, що офіційні джерела не опублікували жодної такої інформації чи заяви. 

Перевірка фотографій

Фактчекери «Ґвара медіа» перевірили «фотодоказ» за допомогою зворотного пошуку зображень Google. Результат виявився передбачуваним: пропагандисти взяли реальне фото Митної та прикордонної служби США (CBP). Оригінальний знімок було зроблено під час затримання партії кокаїну вартістю майже пів мільйона доларів, яку намагалися провезти у вантажівці із цукровою ватою через міст Всесвітньої торгівлі в Америці. Звісно, жодних портретів Зеленського на справжніх кадрах не було — їх додали у фоторедакторі.

Отже, зафіксований вкид — це чергова маніпуляція та фотопідробка з метою підживлення наративу про нібито наркозалежність українського президента. 

1 липня 2026 року мережа проросійських телеграм-каналів (belshkvarka, shkvarka2, avdeevka_ru, krepkii_oreshek, Republic_Of_GaGauZia, Republic_Of_GaGauZia_MD, tokmak_segodna) синхронно поширила підроблені обкладинки трьох реальних французьких видань — Corse Matin, Le Parisien та La Croix — з вигаданими заголовками. Меседж: через допомогу Україні у Франції нібито немає грошей на кондиціонери, оплату електроенергії та захист громадян від спеки, а «всі податки французів пішли на Україну» і «злодію Зеленському». 

Контент синхронно розійшовся мінімум по шести телеграм-каналах з різним «географічним» позиціюванням (білоруський, придністровсько-гагаузький, запорізький під окупацією, «авдіївський», тощо). Це додатково підтверджує координований, а не органічний характер поширення.

Другий вкид тієї ж хвилі приписує Le Monde дані про 7000 заражених і 43 померлих від «кишкової інфекції» через купання в Сені. Виявили дезінформаційні наративи аналітики «Детектора медіа» та фактчекери «СтопФейк». 

Техніка маніпуляції

Це класична «техніка» підробки, коли береться справжній номер відомого видання за конкретну дату, зберігається дизайн і верстка, але центральний матеріал і заголовок замінюються на вигаданий антиукраїнський текст. Усі публікації з розвінчанням такої техніки можна знайти на сайті «Хронік» за тегом «фейкові обкладинки».  

Фактчек оригіналів 

Реальні номери за 30 червня 2026 року, перевірені фактчекерами «СтопФейк», не містять жодної згадки України, Зеленського чи допомоги Києву:

Претензію про «7000 заражених і 43 померлих» від Le Monde в архіві видання знайти не вдалося — вона не підтверджується і, найімовірніше, так само вигадана за тією ж схемою.

Реальний контекст, яким скористалися пропагандисти

Спека у Франції справді є рекордною: за даними сайту Météo-France, червень 2026 року став найспекотнішим за всю історію спостережень (+3.8°C до норми 1991–2020), уперше 72 департаменти отримали червоний рівень небезпеки. Santé Publique France повідомляло про велику смертність (орієнтовно ~1000 випадків), а Le Parisien справді писало про масову установку кондиціонерів — але в контексті вартості, енергоспоживання й екології, без жодного зв'язку з допомогою Україні. Тобто реальний інфопривід (спека, смертність, дискусія про кондиціонери) є справжнім, підмінено лише причинно-наслідковий зв'язок, який приписали «наслідкам допомоги Україні».

Висновок

Цей кейс — приклад вкиду, що поєднує перевірений прийом підробки обкладинок авторитетних медіа з експлуатацією реальної кризової ситуації (аномальної спеки), щоб зміцнити наратив «допомога Україні шкодить самим європейцям» і дискредитувати особисто президентів України та Франції. 

У польському сегменті тіктоку набирає обертів нова маніпулятивна кампанія. Платформу заполонили емоційні відеоролики, які нібито розповідають «історії з життя» українських біженок у Польщі. Головна героїня цих сюжетів — вигадана «Оксана, польська дівчина з акцентом». Відео збирають сотні тисяч вподобань та коментів, розпалюючи ворожнечу між поляками та українцями. Розвінчали маніпулятивні ролики фактчекери Demagog. 

Український центр протидії дезінформації (ЦПД) також звернув увагу на цей акаунт, схарактеризувавши його як цілеспрямовану інформаційну кампанію проти українців.

Що поширюється

У тіктоку з'явився обліковий запис (на момент написання цього розвінчання акаунт досі активний на платформі), присвячений пригодам вигаданої героїні на ім'я Оксана — «польської дівчини з акцентом». Відео на ньому зібрали значне охоплення: перегляди під окремими роликами становлять понад 700 тисяч. Частина коментарів свідчить, що глядачі сприймають ці історії як реальні, попри позначку про використання ШІ — деякі користувачі пишуть, що не здогадувалися про штучне походження контенту.

29 червня в телеграмі було створено акаунт «Фани Оксани», на який розміщено посилання у профілі тікток-акаунту. 

Який образ українок формують ці відео

Сюжет серії будується навколо дівчини, яка нібито тікає з України заради успіху у Варшаві. Автори називають контент гумористичним, проте фактично він експлуатує усталені негативні стереотипи про українських громадян.

Героїню зображують неосвіченою, невдячною та надмірно вимогливою. За сюжетом, вона продає будинок власної бабусі, щоб отримати гроші на переїзд і знайти заможного польського чоловіка. Опинившись у Варшаві, вона вимагає високої соціальної допомоги та демонструє зневагу до підтримки, яку отримує.

Як розпізнати відео, згенероване штучним інтелектом

Фактчекери Demagog перевірили ролики за допомогою спеціалізованих інструментів розпізнавання ШІ-контенту — зокрема безкоштовних сервісів Hive Moderation та Sightengine. Обидва аналізи підтвердили: відео з «Оксаною» були згенеровані штучним інтелектом.

Водночас варто пам'ятати, що подібні інструменти не є бездоганними — через стрімкий розвиток технологій генерації зображень вони час від часу помиляються. Тому корисно також звертати увагу на візуальні деталі, які видають штучне походження контенту:

Висновок

Якщо контент викликає сильну емоційну реакцію — обурення, злість, жалість — це сигнал придивитися до нього уважніше, перш ніж поширювати його далі. Саме на емоційній реакції аудиторії й будуються подібні кампанії з дискредитації. Перевірка джерела та використання інструментів розпізнавання ШІ допомагають не стати частиною кампанії з поширення маніпулятивного контенту.

Польські фактчекери Demagog розібрали показовий кейс маніпуляції, яка активно ширилася мережею у червні 2026 року та була спрямована проти українців у Польщі. 

У соціальних мережах, Facebook та X циркулювали дописи про напад, який нібито вчинив громадянин України у Познані. Автори публікацій обурюються бездіяльністю польської влади і закликають до депортації нападника. Проблема в тому, що подія, про яку йдеться, сталася понад рік тому, а сам нападник уже був депортований і отримав заборону в'їзду до країн Шенгенської зони на вісім років. Ця інформація у поширюваних в соцмережах дописах відсутня.

Що сталося насправді

У червні 2026 року в мережі знову з'явилися публікації про те, як громадянин України напав із телескопічною кийком на чоловіка, який гуляв зі своїм 10-річним сином у Познані. 

Одна публікацій походить від акаунту організації Centrum Usług Prawnych, яка раніше публікувала антиукраїнський контент. У дописі ставилося риторичне запитання: чому нападника не депортували одразу після перших інцидентів, і лунав заклик "назавжди заборонити в'їзд". Допис на X зібрав понад 35 тисяч переглядів.

Проблема в тому, що йдеться не про нову подію. Про цей інцидент польські медіа писали ще в березні 2025 року. Тоді ж винуватця затримали, депортували з Польщі та заборонили йому в'їзд до Польщі й інших країн Шенгенської зони на вісім років. Тобто покарання, якого нібито "вимагають" користувачі соцмереж, уже відбулося — просто про це замовчують.

Що насправді показує статистика

Польські фактчекери з "Демагог" звернулися до Головного управління поліції Польщі за офіційними даними щодо злочинності іноземців. Результат: частка громадян України серед усіх злочинів, зафіксованих у Польщі в 2022–2025 роках, коливалася в межах 1–2%.

Зокрема, у 2025 році поліція зафіксувала 17 027 злочинів, вчинених громадянами України — це близько 2% усіх злочинів у Польщі та 60% злочинів, скоєних іноземцями загалом. Висока частка серед іноземців пояснюється насамперед тим, що українці — найчисельніша група іноземців у Польщі: за даними 2025 року, вони становлять 78% від загальної кількості іноземних громадян у країні.

Тобто саму статистику злочинності серед іноземців неможливо коректно тлумачити у відриві від того, яка це частка населення. Поодинокі гучні випадки, що стають вірусними в соцмережах, регулярно експлуатуються профілями, які системно поширюють антиукраїнський наратив, створюючи враження, що злочинність серед українців — особливе і масштабне явище, хоча дані цього не підтверджують.

Коли іноземців депортують

Речниця Надвіслянського відділу Прикордонної служби Польщі майор Дагмара Бєлець пояснила виданню Onet, що рішення про депортацію іноземця приймається з урахуванням двох ключових факторів: частоти порушень закону та стійкої поведінки особи, яка свідчить про свідоме й системне нехтування правовим порядком країни. Відповідні підстави для депортації та заборони повторного в'їзду передбачені польським законодавством.

Висновок

Подання застарілих подій як актуальних, часто без зазначення дати чи в переінакшеному контексті це один з поширених інструментів дезінформаційних кампаній. Такий підхід створює у аудиторії хибне враження, що описана проблема є свіжою та масштабною, хоча насправді йдеться про поодинокий випадок річної давнини, який уже отримав правові наслідки.

Майже 20 російських та проросійських телеграм-каналів (Русский Дом ТГ, Русич, Военный обозреватель, Сводки ополчения Новороссии, Шкварка News та інші) поширили відео й текст про те, що Польща нібито ухвалила рішення депортувати 50 000 українських біженців «через конфлікт довкола нацистських найменувань в українській армії» і затримання українця, який погрожував Каролю Навроцькому. Нібито рішення «набуло законної сили 22 червня 2026 року».

Поширюване в телеграм-каналах відео — це спотворений сюжет із логотипом EuroNews. Насправді ні на сайті, ні в соцмережах європейського цілодобового інформаційного телеканалу такого сюжету не існує. Зафіксували поширення наративу аналітики «Детектора медіа». 

Що насправді відбулося? 

Отже, твердження про «депортацію 50 000 українських біженців із Польщі» — це сфабрикований наратив, що поєднує підроблений відеосюжет під брендом Euronews та вигадане рішення Сейму від 22 червня 2026 року. Такі дезінформаційні кампанії поширюються в телеграмі з метою посилити відчуття ізоляції українських біженців у Польщі та поглибити враження про розкол між Варшавою і Києвом.

У мережі поширюють твердження, нібито Європейський Союз розлютився через відкрите звернення президента України до російського диктатора й «терміново викликав на килим» Володимира Зеленського в Лондон, а потім ще й «відчитав» його на саміті G7 «за самодіяльність». Насправді лідери ЄС жодних негативних заяв на адресу України не робили, а привітали українські зусилля щодо завершення війни й переходу до дипломатичних переговорів з Росією, пише StopFake.

Російський агітпроп навмисно змішав три окремі події: лист президента України до Путіна, наступний візит Зеленського до Лондона та саміт лідерів «Великої сімки». На цій основі пропагандисти стверджують, що лідери ЄС нібито обурилися відкритим зверненням Зеленського до диктатора, через що українського президента терміново викликали до Лондона, а згодом розкритикували на G7.

На початку червня український президент оприлюднив відкритий лист до російського диктатора, у якому запропонував Путіну особисту зустріч для завершення війни проти України, а до прямих переговорів на рівні лідерів держав — залучити Європейський Союз і Сполучені Штати. У Кремлі, як і очікувано, відмовилися від переговорів з Україною, вкотре підтвердивши курс на ескалацію агресії.

Лідери ЄС, спростовуючи наративи агітпропу, зустріли відкритий лист Зеленського позитивно: у Єврокомісії заявили, що це ще одне підтвердження намірів України завершити війну і перейти до реальних мирних переговорів. Через кілька днів після публікації листа лідери України, Великої Британії, Франції та Німеччини на зустрічі в Лондоні фіналізували своє бачення завершення війни в Україні, високо оцінивши заклик Зеленського перейти до дипломатичних переговорів.

Лідери України та ЄС представили мирний план з п'яти пунктів: припинення бойових дій — негайне й повне припинення вогню; відправною точкою для переговорів має стати нинішня лінія зіткнення; реальні гарантії безпеки для України — розгортання Багатонаціональних сил – Україна; російські активи залишаться замороженими, доки Росія не припинить агресивну війну і не компенсує завдані Україні збитки; у будь-якій угоді мають бути захищені європейські інтереси безпеки, а для переговорів, що стосуються ЄС і НАТО, знадобиться згода Євросоюзу та його держав-членів, а також союзників по НАТО.

Таким чином, ЄС повністю підтримує ініціативу України щодо безумовного припинення вогню й переходу до дипломатії. Що більше Росія загрузає у війні проти України, то вигадливіше діє російська пропаганда: безуспішно намагаючись зламати збройний опір українців, Кремль дедалі більше зміщує дезінформаційний фокус не лише на внутрішню дестабілізацію України, а й на розрив її зв'язків із союзниками.

У соцмережах шириться повідомлення про те, що на матчі донецького «Шахтаря» з польською «Легією» польські вболівальники нібито розгорнули банер «Львів — польське місто», і подають цей епізод як частину «територіальних претензій Польщі» на тлі війни та розмов про «розвал України». Дописи та анонімні канали здебільшого не вказують дату матчу й описують подію як свіжу, натякаючи, що це реакція Варшави на нинішню ситуацію у відносинах двох країн, пише StopFake.

Насправді йдеться про матч Ліги конференцій УЄФА «Шахтар» — «Легія», який відбувся в Кракові в жовтні 2025 року, — не у 2026-му і не «під час нового загострення», як стверджують поширювачі наративу. Під час того матчу польські ультрас справді влаштували політичну провокацію: вони намагалися — і на короткий час це вдалося — розгорнути банер про Волинську трагедію з написом «Волинь. Ми пам'ятаємо» / «Wołyń. Pamiętamy», а також банер із зображенням Львова на тлі польської символіки. Частина української та польської преси тоді описала цей банер як спробу «приєднати» Львів до Польщі.

Посол України в Польщі Василь Боднар прямо назвав ці банери провокацією, яка не має стосунку ні до спорту, ні до офіційної позиції польської держави. УЄФА оштрафувала «Легію» на 25 тисяч євро за поведінку вболівальників, що не відповідає духу спортивного заходу, а служба безпеки «Шахтаря» ще до матчу заборонила проносити на стадіон банер «Пам'ятаємо Волинь».

У «Шахтарі» тоді подякували за гостинність, зазначивши, що попри інцидент відчули підтримку й позитивну енергію з боку польських уболівальників.

Кордони між Україною та Польщею закріплені двостороннім Договором між Україною і Республікою Польща про добросусідство, дружні відносини і співробітництво 1992 року, а також визнані міжнародним правом, зокрема Гельсінським заключним актом 1975 року про непорушність повоєнних кордонів у Європі. Львів — адміністративний центр Львівської області України, і жодна офіційна особа Польщі — ні уряд, ні президент, ні МЗС — ніколи не висувала й не визнавала територіальних претензій на це місто.

Спекуляції на тему «Польща забере Львів» — не новий прийом: подібні наративи російська пропаганда регулярно просуває з 2014 року, намагаючись вбити клин між Україною та Польщею як одним із ключових союзників Києва. StopFake також писав про це в окремому матеріалі про те, як Росія перетворює польсько-український конфлікт на чергову інформаційну операцію.