У соцмережах поширюють відеоролик із логотипом німецького медіа Deutsche Welle, у якому нібито стверджується, що загальні втрати української армії становлять 2 мільйони осіб. У фейковому сюжеті звучить твердження, що 1,5 мільйона тіл уже ідентифіковано, а ще 500 тисяч залишаються неопізнаними. На це звернули увагу аналітики проєкту  VoxCheck.

Насправді це змонтований відеофейк. Оригінальний матеріал Deutsche Welle не містить жодних подібних цифр. Пропагандисти використали справжній сюжет і додали до нього сфабриковані фрагменти.

За допомогою зворотного пошуку вдалося встановити, що DW дійсно публікувало відео про роботу українських судово-медичних експертів після обміну тілами загиблих. У ньому йшлося про процедури ідентифікації та складність цієї роботи. Однак жодних заяв про «1,5 мільйона ідентифікованих» чи «500 тисяч неопізнаних» тіл в оригінальному матеріалі немає.

Перші 33 секунди підробленого ролика повністю повторюють справжнє відео. Далі в оригіналі починається інтерв’ю із судово-медичним експертом, який пояснює, як за станом зубів можна приблизно визначити вік загиблого. У фейковій версії цей фрагмент замінили: використали ті самі кадри, але наклали іншу озвучку та субтитри з вигаданими даними про сотні тисяч і мільйони жертв.

Ймовірно, аудіодоріжку змонтували із застосуванням технологій штучного інтелекту. У підробленому фрагменті змінюється інтонація дикторки, її голос звучить неприродно рівно та має ознаки синтетичного відтворення.

Перебільшені втрати мають створити враження «безперспективності» опору України. Це сигнал для західної аудиторії: мовляв, допомога не змінює ситуацію, а війна нібито вже програна. Астрономічні цифри втрат покликані викликати шок, відчай і зневіру — як серед цивільних, так і серед військових та їхніх родин. Мета — послабити внутрішню стійкість.

Речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила, що трагедію в Бучі нібито не розглядають в ООН через її «провокаційний і недостовірний характер». Вона також стверджує, що російській стороні буцімто не надали списків загиблих чи інших доказів, а у своїх заявах посилається на «неофіційні розмови представників ООН». На це звернули увагу аналітики  проєкту StopFake.

Насправді ці твердження не відповідають дійсності. Організація Об’єднаних Націй не замовчувала події в Бучі й неодноразово публікувала детальні матеріали про злочини, зафіксовані під час російської окупації міста. Посилання ж на «кулуарні розмови» без конкретних джерел — типовий пропагандистський прийом, який дозволяє поширювати бездоказові твердження.

Уже 4 квітня 2022 року в Управлінні Верховного комісара ООН з прав людини заявили, що інформація з Бучі викликає «серйозні й тривожні питання щодо можливих воєнних злочинів», і закликали до незалежного та ефективного розслідування. Верховна комісарка Мішель Бачелет наголошувала на необхідності ексгумації й ідентифікації тіл, встановлення причин смерті та збереження доказів для забезпечення правди й відповідальності.

Версії про «постановку» спростовуються масивом незалежних розслідувань. Правозахисні організації, журналісти й аналітики відкритих даних задокументували факти вбивств цивільних під час російської окупації. У доповіді УВКПЛ за грудень 2022 року детально описані випадки позасудових страт у Бучі. Списки загиблих не є «таємницею»: вони перебувають у розпорядженні українських правоохоронців і стали основою для численних журналістських та правозахисних розслідувань.

Human Rights Watch, Bellingcat та інші міжнародні дослідницькі команди (приміром, The New York Times) оприлюднили матеріали, які підтверджують, що цивільні були вбиті саме в період контролю міста російськими військами.

Показовим є й те, що в офіційних документах щодо запитів РФ до ООН про передачу персональних даних жертв зазначено: йшлося про інформацію, зібрану у межах розслідування вбивств у Бучі. Офіс юридичних питань ООН відмовив у розкритті цих матеріалів через зобов’язання щодо конфіденційності та ризик шкоди для роботи організації — а не через нібито «провокаційний характер» самої трагедії.

Таким чином, заяви про те, що ООН «не обговорює» Бучу або не має доказів злочинів, суперечать публічним звітам і задокументованим фактам.

Для російського суспільства такі заяви виконують заспокійливу функцію: вони підтримують наратив про «Росію-жертву інформаційної війни» та знімають моральну відповідальність за злочини армії.

Для російського суспільства такі заяви виконують заспокійливу функцію: вони підтримують наратив про «Росію-жертву інформаційної війни» та знімають моральну відповідальність за злочини армії.