В соцмережах, зокрема у фейсбуці, знову поширюється цитата, яку приписують відомому американському філантропу Джорджу Соросу: «Україна потрібна нам як торпеда у війні з Росією. Доля громадян цієї країни нас зовсім не хвилює». Зазначається, що Сорос нібито висловив цю думку в інтерв'ю 2014 року. Як з'ясували фактчекери грузинського проєкту MythDetector, поширювана цитата є фейком.  

Фактчекінгові платформи неодноразово спростовували подібні фальшиві цитати. Жодне з інтерв'ю чи заяв Джорджа Сороса за 2014 рік не містить подібних висловлювань про Україну. Українські фактчекери VoxUkraine ще у 2021 році підтвердили відсутність такої фрази в будь-яких публічних виступах Сороса.

Особливий інтерес викликає друга частина цитати, де йдеться про нібито байдужість Сороса до долі українців. Як з'ясував Myth Detector, ця фраза насправді належить прокремлівському публіцисту та пропагандисту Олександру Запольському, який опублікував її у своїй статті 2014 року.

Варто зазначити, що поширення неправдивої інформації та вигаданих цитат, приписаних Джорджу Соросу є відомою тактикою пропагандистів, подібні фейки поширюються здебільшого у російськомовних джерелах. Російська пропаганда в українському медіаполі регулярно повторювала наратив про вплив так званих "соросят" на українську політику та суспільство. 

Нові російські підручники з історії включають цілий розділ про "спецоперацію" в Україні, перетворюючи освіту на інструмент військової пропаганди. Експерти проєкту EUvsDisinfo проаналізували, як Кремль переписує історію для виправдання агресії.

Більшість істориків погоджується, що шкільні підручники з історії не повинні висвітлювати поточні події — зазвичай необхідна певна історична дистанція, щоб осмислити епоху. Але це правило явно не стосується нових російських підручників історії, затверджених державою, які курував і частково писав помічник Путіна Володимир Мединський. Новий підручник для 11 класу не просто висвітлює події останніх 20 років — він включає цілий розділ про війну, яка досі триває: російське вторгнення в Україну.

Причина проста. Ці книги не намагаються аналізувати минуле. Кремль написав їх, щоб переглянути історію та адаптувати під пропагандистські потреби сьогодення. Розділ про "спеціальну військову операцію" — офіційний евфемізм для російської війни проти України — це місце, де всі прокремлівські дезінформаційні наративи, що виправдовують російську війну, збираються разом, щоб завершити пропагандистський пазл.

Війна як акт «миротворчості»

Міф про "мирну Росію" — нібито морально вищу країну, яка ніколи не починає війн, хіба що абсолютно змушена захищатися — або когось захищати.

Цього разу твердження доведено до крайності. Учням розповідають, що Росія мусила вдертися в Україну, щоб запобігти "кінцю цивілізації". "Ми не могли дозволити, щоб це сталося", — наполягають автори підручника.

Щоб підкреслити російську перевагу на полі бою, розділ занурюється в гіперболічну дезінформацію, звинувачуючи українську армію у використанні власних громадян як "живого щита": "Така варварська тактика ніколи раніше не використовувалась жодною армією світу на власній territory за всю історію". Потім, з удаваним заохоченням до незалежного або критичного мислення, додається: "Ви вже дорослі, дорогі старшокласники! Робіть власні висновки про 'нову військову тактику' України".

Так званий підручник історії покладається на емоційні заклики, теорії змови та пропагандистську мову. Не бачачи іронії, автори закликають студентів "бути пильними", щоб не "стати жертвою дешевих маніпуляцій" так званих "іноземних агентів".

Створення культу героя/смерті

Розділ не міг би бути повним без частини, що славить "героїв війни". У ньому російська національна ідентичність визначається не через досягнення країни, а через самопожертву на полі бою. Росія, як стверджує Кремль, непереможна, тому що її громадяни готові воювати і помирати за неї.

Список "героїв" починається з Володимира Жоги, командира батальйону "Спарта" — сумнозвісного підрозділу сепаратистів, вірного Кремлю, якого звинувачують у численних воєнних злочинах на Донбасі. Його згадка не випадкова: його батько, Артем Жога, відколи розпочав політичну кар'єру, відібраний путінською адміністрацією як зразковий ветеран "спеціальної військової операції". Путін використав Артема Жогу, щоб "спонтанно" оголосити про свій намір балотуватися на п'ятий президентський термін — крок, який підкреслює, наскільки центральною стала війна для політичної ідентичності та особистої влади Путіна.

Наратив "зради Заходу" 

Звинувачення Заходу в зраді Росії є ще одним центральним елементом прокремлівського дезінформаційного наративу про безперервну війну Росії із Заходом. Розділ про російську війну проти України розгортає цю тезу на повну потужність. Кремль стверджує, що Захід зациклений на ідеї "дестабілізації Росії зсередини" з кінцевою метою "розчленування Росії та контролю над її ресурсами".

Звинувачення, висунуте проти невизначеного "Заходу", звучить так: "Сценарій 'стримування' — насправді розчленування Росії — вже був протестований НАТО у випадку з Югославією. Багатовікова мрія південних слов'ян про спільний дім була розтоптана", — зазначається в книзі.

У цих двох реченнях багато чого потрібно розібрати: ідея НАТО як зловісної сили, що прагне знищення Росії, змішування "стримування" з "розчленуванням", конспірологічне "насправді", яке натякає, що визначенням Заходу не можна довіряти — і, мабуть, найпомітніше, перекладання провини за розпад Югославії на Захід, якого тут звинувачують у "розтоптуванні" слов'янської мрії.

З'єднуючи уявні точки...

Звідти автори намагаються з'єднати уявні точки, які нібито пов'язують війну в Грузії, де "проамериканський режим" напав на дружню Москві Південну Осетію, з нібито "відродженням нацизму" в країнах, колись окупованих Радянським Союзом, особливо в Україні, і, нарешті, з тим, що підручник називає "кривавим збройним переворотом" в Україні у 2014 році. Ви можете не бачити зв'язку, але підручник робить його явним: всі ці події були організовані "Заходом" з метою перетворити Росію на “наступну Югославію”.

...і завжди звинувачувати Захід

Тому російська війна проти України подається як російська війна із Заходом — повідомлення, зроблене ще більш явним у підзаголовках, де "Спеціальна військова операція" відразу ж супроводжується "Протистоянням із Заходом". Цей підрозділ стверджує, що Захід "засипав Україну грошима та зброєю" і наклав "незаконні" санкції на Росію з єдиною метою захоплення її активів. Книга стає особливо емоційною тут, називаючи санкції "небаченим і немислимим" актом крадіжки, про який "навіть Наполеон не міг мріяти".

А що ж Україна?

Де ж, можна запитати, Україна в усьому цьому? У світі Путіна Україна насправді ніколи не існувала — і книги намагаються надзвичайно старанно вдовбати це повідомлення в уми студентів.

Маленькі “антиросіяни”

"Я вважаю росіян і українців одним народом. У цьому сенсі вся Україна — наша", — заявляв Путін. У липні 2021 року він навіть стверджував, що написав цілий есе "Про історичну єдність росіян і українців", щоб просувати цю точку зору — стверджуючи, що українці та білоруси разом з росіянами є частиною триєдиної російської нації. Примітно, що обом "братнім" націям відводяться підпорядковані ролі в цій єдності, а українці буквально названі "малоросами".

Це класний етноімперіалістичний трюк: просто заявити права власності або зверхності над групою людей, над якими ви хочете домінувати.

У ревізіоністських підручниках історії Мединського "штучність" української держави є темою, що повторюється. Підручник для 10 класу містить вставку про рух за автономію України під час революції 1917 року, яка описує українських лідерів як радикальних сепаратистів і підкреслює, що тоді не було жодного "фіксованого консенсусу" щодо територіальних кордонів України. У підручнику для 11 класу цілий розділ пояснює, як колишній радянський лідер Хрущов "подарував" Крим Україні, підкріплюючи ідею про те, що півострів ніколи насправді їй не належав.

Розділ про "спеціальну військову операцію" йде ще далі, зображуючи Україну як ультранаціоналістичну "Анти-Росію" і маріонеткову державу, позбавлену справжньої суб'єктності. Сам український націоналізм, як стверджує Кремль, був штучно створений як геополітична зброя, а австрійську розвідку звинувачують у нібито спонсоруванні "антимосковських настроїв" серед "сусідніх малоросів, громадян Російської імперії". Підручник наполягає, що без цього шкідливого впливу слов'янські нації в орбіті Росії природно б тяжіли до Москви.

Підручники як "зброя в інформаційній війні"

У тізері до недавнього інтерв'ю з Володимиром Мединським та його співавтором Анатолієм Торкуновим російська телеведуча Марина Кім називає нові підручники для 10-11 класів "нашою головною зброєю в інформаційній війні". "Виграти битву за нашу історію — стратегічне і складне завдання, і вимога перемоги невідкладна", — проголошує вона, відкрито визнаючи, що головна мета цих книг — використовуватися як інструменти ідеологічної боротьби.

Невідкладність, на яку вона посилається, походить з того факту, що Росія веде війну, і ці підручники є частиною тієї ж кампанії — не на полі бою, а в класній кімнаті. Розділ про "спеціальну військову операцію" — це більше ніж просто доповнення: це кульмінація двадцяти років правління Володимира Путіна. Тут усі знайомі пропагандистські теми сходяться в національному міфі, перепакованому для воєнного покоління. У цьому новому патріотичному каноні вторгнення в Україну не є відхиленням — це “неминучий кінцевий пункт російської долі”.

Матеріал підготовлено на основі публікації EUvsDisinfo

«Детектор медіа» зафіксував чергові випадки поширення проросійськими пропагандистськими анонімними телеграм-каналами підробних обкладинок західних видань. Цього разу німецького сатиричного видання Titanic та французького Charlie Hebdo. 

Зокрема, агітпроп маніпулює результатами саміту НАТО в Гаазі, нібито підсилюючи свої аргументи, спираючись на фейкову обкладинку Titanic, на якій Володимир Зеленський «стукає у двері Альянсу», а його не пускають, ні у 2025, ні у 2050, ні у 2150 році. У підсумковій декларації саміту, справді, не йдеться про запрошення України до вступу в НАТО. Проте тепер держави-учасниці Альянсу домовилися включати допомогу Україні в ліміт збільшення витрат на оборону, який поступово зростатиме до 5% ВВП. Перевірка офіційного сайту видання Titanic показала, що такої обкладинки не існує. Останні номери видання присвячені взаєминам між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним і спробі активістки Грети Тунберг відвідати Газу.

Інший зафіксований «Детектором медіа» приклад — нова фейкова обкладинка французького сатиричного видання Charlie Hebdo, спрямована на дискредитацію президентки Молдови Маї Санду. На підробній обкладинці розміщена карикатура на політикиню та підпис «Санду готова прийняти у себе всіх». Пропагандисти просувають тезу, мовляв, влада намагається перетворити Молдову на «притулок для біженців з усієї Європи». Перевіривши офіційний сайт видання, «Детектор медіа» встановив, що номер за 25 червня, який підробили пропагандисти, зображає Дональда Трампа, а не Маю Санду. 

Насправді Молдова у червні 2025 року відмовила у в'їзді майже двомстам громадянам Росії та Білорусі, які намагалися потрапити на її територію під приводом змагань із кікбоксингу. Восени цього року в Молдові відбудуться важливі вибори до парламенту, до яких російська пропаганда вже розгорнула кампанію з дезінформації та поширення впливу на користь проросійських партій. 

На «Хроніках дезінформації» ми розповіли про понад 30 випадків поширень фейків начебто від імені Charlie Hebdo та сотню фейкових обкладинок відомих медіа.  

У соціальних мережах поширюють фейкову інформацію, нібито в Одесі відзначали «День Росії». Як доказ наводять відео, де з вікон житлового будинку вивішені російські прапори, а люди скандують «Слава Росії!».

На це звернули увагу розвінчувачі фейків із проєкту VoxCheck.

Фактчекери запевняють, що насправді це відео було знято не в Одесі, а в російському місті Хабаровськ. За допомогою зворотного пошуку встановлено, що ролик поширювали російські користувачі, зокрема Далекосхідний державний університет шляхів сполучення (ДВГУПС). У підписі до відео вказано, що зйомка відбувалася біля студентського гуртожитку цього університету під час святкування «дня росії».

Додатковий аналіз VoxCheck показав ще одне відео, зняте з іншого ракурсу, де видно табличку з написом «Далекосхідний державний університет шляхів сполучення, Гуртожиток №4/2».

За допомогою Google Maps підтверджено, що місце зйомки — територія біля гуртожитку ДВГУПС у Хабаровську. Фасад будівлі, вікна та під’їзд повністю збігаються з показаними на відео.

Поширюючи фейки про нібито проросійські настрої в Україні, особливо в таких містах, як Одеса, Росія намагається створити враження, що українське суспільство поділене, а підтримка Росії є значною.

Такі вкиди спрямовані на розпалювання конфліктів всередині України. Вони можуть викликати обурення патріотично налаштованих громадян, спровокувати звинувачення в «зраді» або недовіру до місцевої влади чи правоохоронних органів, які нібито «допустили» такі події.

За даними командування Сухопутних військ ЗСУ, оприлюдненими у Фейсбуці, у червні 2025 року 86% повідомлень про інциденти, пов’язані з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (ТЦК), були маніпуляціями, фейками або частиною інформаційно-психологічних операцій (ІПСО).

Із семи зафіксованих випадків лише один (14%) мав реальні підстави та був підтверджений перевіркою. У результаті одна особа була відсторонена від виконання обов’язків.

Також п’ятеро осіб отримали дисциплінарні стягнення, а 30 службових розслідувань ще тривають. 

ІПСО б’ють по чутливих темах: мобілізація, справедливість, довіра до влади. Вони розраховані на емоційну реакцію, що сприяє швидкому поширенню в соцмережах. Ослаблення довіри до ТЦК ускладнює мобілізаційні процеси, що прямо вигідно противнику в умовах війни.

Найбільше від таких ІПСО виграє Росія, оскільки вони послаблюють Україну як на внутрішньому, так і на зовнішньому фронтах, ускладнюючи мобілізацію та підриваючи єдність суспільства.

Користувачі соцмереж активно поширюють фейкову новину, нібито Президент України Володимир Зеленський заявив, що бомби, скинуті США на Іран у червні 2025 року, спочатку призначалися для України. На це звернули увагу фактчекери StoFake.

Як «доказ» агітпроп наводить скриншот матеріалу російської служби Радіо Свобода з заголовком: «Зеленський: скинуті на Іран бомби спочатку призначалися для України». У коментарях користувачі іронізують: «Не хвилюйся, Росія надішле!».

StopFake перевірив цю інформацію та встановив, що вона є фейком. На сайті Радіо Свобода за 22 червня 2025 року немає жодної новини із згадкою Зеленського чи подібним заголовком. Натомість 21 червня була опублікована стаття з ідентичною фотографією, але з іншою назвою: «Зеленський: РФ передала з тілами українців близько 20 тіл своїх солдатів». Ймовірно, пропагандисти відредагували саме цю новину, додавши вигаданий текст.

Перевірка через WayBackMachine підтвердила, що 22 червня жодної подібної публікації на сайті Радіо Свобода не було. Також в авторитетних українських та іноземних ЗМІ відсутні будь-які згадки про «скарги» Зеленського щодо ненадання Україні «бомб». 

Фейки про те, що США «забрали» в України зброю для інших цілей, спрямовані на створення напруги між Україною та її західними партнерами, зокрема США. Це може посіяти сумніви в українському суспільстві щодо надійності підтримки союзників.

Фейки розраховані на емоційну реакцію, особливо в росіян та проросійської аудиторії. Іронічні коментарі на кшталт «Росія надішле!» мають на меті висміяти Україну та підживити почуття переваги в російському суспільстві.

У соцмережах поширюють маніпулятивну інформацію, нібито народний депутат України Руслан Горбенко заявив, що підписати контракт зі Збройними силами України тепер можна з 17 років. Насправді це не відповідає дійсності — депутат просто обмовився. Законодавство не змінювали: контракт можна підписати лише з 18 років. Дезінформацію розвінчали у проєкті VoxCheck.

Поширення фейку ґрунтується на інтерв’ю Горбенка для ютуб-каналу «Суперпозиція», яке опублікували 9 червня 2025 року. У ньому депутат справді сказав: «На контракт, будь ласка, з 17 до 25 років можуть іти за цей мільйон». Саме цю фразу вирвали з контексту й почали тиражувати російські джерела, додаючи фейкові висновки про нібито зміну віку для вступу до війська.

Однак контекст розмови показує, що мова йшла про програму «Контракт 18–24», яка передбачає заохочення молоді віком від 18 до 24 років до служби на контрактній основі. В рамках програми передбачена грошова виплата в розмірі 1 мільйона гривень: 200 тисяч виплачують одразу, решту — протягом року служби. Також контрактники отримують щомісячне забезпечення — до 120 тисяч гривень.

Крім того, в іншому уривку того ж інтерв’ю Горбенко говорить про контракт саме для 18–24-річних: «Два мільйони на рік — це для 18–24…». А вже 10 червня, під час ефіру на телеканалі Вечір.LIVE, депутат уточнив: контракт підписують чоловіки від 18 років.

Отже, згадка про 17 років була помилкою у висловлюванні, яку згодом виправили. Юридично та фактично підписати контракт із ЗСУ можна лише з 18 років — і ця норма залишилася незмінною.

Російські посадовці заявили, що українську мову виключать з освітніх програм нібито через «відсутність попиту». Йдеться про проєкт наказу Міністерства освіти РФ, згідно з яким українську мову планують вилучити з обов’язкових предметів у федеральних загальноосвітніх програмах на всіх рівнях. Дезінформацію розвінчали у проєкті «Без Брехні».

Офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова прокоментувала обурення української сторони словами, що інформація про заборону вивчення української — це «неохайна інтерпретація». Водночас вона підтвердила, що наказ передбачає виключення української мови з освітніх програм, пояснюючи це тим, що «попиту немає». Це твердження — маніпуляція, яка не враховує реальні обставини на тимчасово окупованих територіях України.

У проєкті наказу йдеться насамперед про школи на тимчасово окупованих територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Саме там Росія проводить політику тотальної русифікації, витісняючи українську мову, культуру й історію. В українських школах на ТОТ впроваджують російські програми, підручники, а за використання української мови — залякують і переслідують.

Лише на Луганщині окупанти закрили понад 100 шкіл у межах так званої «оптимізації навчальної мережі». У Запорізькій області закуплено понад 181 тисячу російських підручників для учнів, а з вересня 2024 року школярам 5–7 класів нав’язують новий предмет — «Історія нашого краю», підручник до якого написав колаборант із Мелітополя Віктор Гнєдашев.

У таких умовах не йдеться про реальну відсутність попиту на українську мову. Йдеться про примусове витіснення, залякування і спробу стерти ідентичність. Людям на ТОТ не дають можливості вивчати й користуватися рідною мовою.

Міністерство закордонних справ України у своїй офіційній заяві назвало дії РФ «черговим виявом геноцидної політики Москви». Цитата: «Імперська Росія, яка систематично маніпулює мовним питанням для виправдання агресії, провадить цілеспрямовану політику русифікації, асиміляції, геноцидного винищення цілих народів, пригноблення інших культур, придушення національної ідентичності…»

Отже, фейкова теза про «відсутність попиту» на українську мову — це спроба виправдати знищення української ідентичності на окупованих територіях та легалізувати примусову русифікацію.

У соцмережах держав-членів ЄС, зокрема Болгарії, поширюється цитата нібито прем’єр-міністр Угорщини, де він заявив, що країна готується вийти з Європейського Союзу через «неадекватні рішення європейських лідерів». У цьому ж фейковому дописі Орбан начебто сказав, що «радіє, що Угорщина не в єврозоні, бо з ЄС ще можна вийти, а з євро — ні». Насправді такої заяви угорський прем’єр не робив. Фейк спростували у проєкті Factcheck.bg.

Підтвердження цих слів немає ні на офіційних сторінках Віктора Орбана, ні на сайті пресслужби уряду Угорщини. Також не зазначено, коли і де нібито була зроблена ця заява. Водночас у публікаціях вказується, що допис швидко набрав популярності у Facebook, де його поширюють проросійські та євроскептичні групи.

Спростувати цю вигадку допомагає і контекст. Хоча Орбан регулярно критикує рішення ЄС, зокрема в міграційній політиці, він неодноразово підкреслював, що бачить майбутнє Угорщини саме в Європейському Союзі. У 2022 році після появи чуток про можливий вихід Будапешта з ЄС угорський уряд офіційно заявив, що не має намірів покидати Союз. Речник уряду Золтан Ковач тоді назвав такі заяви «неправдивими спекуляціями».

А вже у лютому 2025 року Віктор Орбан під час виступу на угорському радіо заявив, що для країни краще залишатися в ЄС, ніж поза ним. Цю позицію він підтвердив і в квітні на публічному форумі, і в соцмережах, відповідаючи на закиди польського прем’єра Дональда Туска.

Щодо другої частини вигаданої цитати — про єврозону — справді, Орбан не підтримує приєднання Угорщини до неї. Ще у 2010 році він говорив, що «радий, що Угорщина не в єврозоні». І в січні 2025 року Орбан повторив цю позицію, заявивши, що євро — це «добра валюта для сильних економік, але не для країн, що розвиваються». Водночас за даними Eurobarometer, у травні 2024 року 75% угорців підтримували перехід на євро.

Отже, попри скептицизм Орбана до єврозони, твердження про його намір вивести Угорщину з ЄС — це дезінформація. Він критикує Європейський Союз, але розглядає членство в ньому як вигідне для своєї країни.

Пропагандистські ресурси поширюють маніпуляцію, нібито міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш визнав, що його країна, Європа та весь світ втомилися від війни в Україні, адже «це не наша війна». Це вигадка. Її спростували у StopFake.

Насправді Косіняк-Камиш не казав того, що поширюють пропагандисти. Ще в січні 2025 року в інтерв’ю Financial Times міністр справді говорив про втому в польському суспільстві, однак ішлося не про втрату підтримки України, а про реакцію на спосіб життя деяких українських переселенців.

«Звичайно, у польському суспільстві є втома, і це зрозуміло, особливо коли люди тут бачать молодих українських чоловіків, які їздять на останніх моделях автомобілів або зупиняються в п’ятизіркових готелях», — зазначив він.

Проте ключова фраза «це не наша війна» є цілковито вигаданою — Косіняк-Камиш її не казав. Навпаки, навіть у своїх критичних зауваженнях він неодноразово підкреслює необхідність солідарності з Україною. У травні 2025 року, виступаючи на саміті міністрів оборони «E5» у Римі, міністр сказав:

«Мир не може захистити себе сам, тому нам потрібна сила. Сила всіх п’яти країн, НАТО та ЄС. Я почну зі стратегічного питання, яке може забезпечити трансатлантичну безпеку. Це подальша підтримка України, це сильна, незалежна та демократична Україна, яка дивиться на Захід і ніколи не зверне погляду на Москву».

А вже у червні, на Форумі з безпеки країн Центральної та Східної Європи, Косіняк-Камиш наголосив, що підтримка України для Польщі — не жест доброї волі, а прагматична необхідність. «Кожна гривня, інвестована в Україну — це хвилина миру для Європи», — сказав він.

Отже, заяви про «втому» чи «байдужість» Польщі до українсько-російської війни — це черговий приклад кремлівської дезінформації. Владислав Косіняк-Камиш не лише не відмовляється від підтримки України, а й активно просуває її на міжнародному рівні.