Аналітики «Детектора Медіа» зафіксували поширення у проросійських телеграм-каналах чергової хвилі маніпулятивних меседжів пов’язаних із британським прем’єром Кіром Стармером.

Меседжі поєднують одразу кілька типових для пропаганди наративів, конспірологію про «інсайди з офісу», тезу про нібито готовність Заходу «воювати до останнього українця», а також демонізацію Великої Британії та безпосередньо її прем’єр-міністра. Прикладом такого контенту є тей ж допис у телеграмі, де події навколо британського прем’єра подаються як доказ того, що Україна нібито виконує чужу геополітичну волю. На ділі ці твердження ґрунтуються не на фактах, а на поєднанні маніпуляцій, вирваних із контексту цитат і конспірологічних припущень.

Перша частина таких повідомлень є посиланнями на анонімні «джерела з офісу» або «інсайди», які начебто розкривають приховану правду про рішення української влади. Така риторика є класичним інструментом пропаганди. Вона дозволяє створити ілюзію доступу до закритої інформації, не надаючи при цьому жодних доказових фактів. Подібні прийоми часто використовують для конспірологічних тез про «таємні домовленості» між країною і партнерами. У реальності жодних підтверджених джерел таких тверджень немає, вони існують лише як частина пропагандистського вкиду.

Другий ключовий наратив це теза про те, що Захід нібито «воює до останнього українця». Ця формула стала одним із найпоширеніших пропагандистських прийомів у російському інформаційному просторі. Вона формує уявлення що підтримка України є цинічною геополітичною грою інших держав. Однак реальна політика західних країн свідчить про інше. Наприклад, у міжнародних конференціях британський прем’єр, Кір Стармер, неодноразово наголошував, що будь-які переговори щодо завершення війни мають відбуватися за участі самої України та передбачати гарантії її безпеки. Під час Мюнхенської безпекової конференції у лютому 2026 року Стармер також закликав на необхідності посилення оборонної координації між західними союзниками та модернізації безпекових механізмів. Йшлося про зміцнення спільного планування закупівель та оборонної співпраці в межах європейської системи безпеки для ефективного реагування на сучасні загрози. У своїй промові Стармер підкреслював також важливість адаптації оборонних структур Заходу до нових викликів безпеки.

Ще одна поширена маніпуляція полягає у спробах протиставити позиції Великої Британії та Сполучених Штатів, а також персоналізувати політику Заходу через протиставлення окремих політиків, наприклад, Кір Стармер проти Дональда Трампа. Подібні наративи намагаються створити враження, що союзники України нібито належать до «конкуруючих таборів» і мають протилежні інтереси. Насправді ж позиції більшості західних партнерів у ключових питаннях підтримки України та стримування російської агресії – залишаються незмінними.

Щодо маніпуляцій навколо британського прем’єра з’явився після повідомлень про можливу співпрацю України з партнерами на Близькому Сході у сфері протидії безпілотникам. Пропагандистські ресурси подали це як доказ того, що Україна нібито «служить інтересам Британії». Насправді йдеться про практичний досвід українських військових у боротьбі з іранськими ударними дронами, які за роки повномасштабної війни стали одними із найефективніших у світі. Це свідчить про суттєвий розвиток українських технологій та тактики боротьби з безпілотними системами. Щоб знецінити досягнення пропагандистські ресурси нерідко переводять дискусію в площину мемів або іронічних жартів, згадуючи історії на кшталт «банки огірків, якою нібито збивають дрони». Хоча офіційна статистика доводить протилежне. Подібна риторика дозволяє уникнути серйозної розмови про реальні результати української протиповітряної оборони що з’явилися під час війни.

Підсумовуючи, пропагандистські повідомлення навколо Кіра Стармера не є аналізом реальної політики Великої Британії чи України. Йдеться зазвичай про типовий приклад інформаційних маніпуляцій, коли окремі цитати виривають із контексту, а заяви політиків використовують для створення вигідної картини для іншої сторони. Конспірологія про «інсайдерські джерела», наратив про «війну до останнього українця», спроби представити Україну «маріонеткою Заходу» та знецінення її військових досягнень є типовими елементи сучасної пропаганди у сьогоденні рф.

У соціальних мережах і месенджерах поширюється інформація про те, що після ухвалення нового закону про обов’язкову евакуацію дітей, українська влада нібито зможе силоміць забирати неповнолітніх із сімей по всій території країни та вивозити їх у невідомому напрямку. Автори таких повідомлень стверджують, що майже вся територія України (крім Закарпаття) начебто вважається зоною бойових дій, а отже дітей по всій країні зможуть «силою відбирати та вивозити, куди влада забажає». Пошишення таких наративів зафіксували фактчекери StopFake. 

Насправді такі твердження не відповідають дійсності та є прикладом дезінформації. Закон про обов’язкову евакуацію не передбачає примусового вилучення дітей по всій території країни. Його дія поширюється лише на ті населені пункти, які офіційно визначені як території активних бойових дій або безпосередньої загрози для цивільного населення. Йдеться не про всю Україну, а лише про окремі прифронтові громади.

Інформація про те, що більшість українських регіонів нібито мають статус територій бойових дій, також не відповідає реальності. В Україні існує окремий офіційний перелік громад, де ведуться або раніше відбувалися бойові дії чи які перебувають під тимчасовою окупацією. Цей перелік регулярно оновлюється, як правило щонайменше двічі на місяць, і формується на основі даних обласних військових адміністрацій. Він містить конкретну інформацію щодо кожної громади, включно з датами початку та завершення бойових дій. Наприклад, у переліку зазначено, що в Києві бойові дії тривали з 24 лютого до 30 квітня 2022 року. Відповідно, столиця більше не вважається територією бойових дій, і положення про обов’язкову евакуацію на неї не поширюються.

Поширення неправдивої інформації щодо нового закону значною мірою пов’язане з діяльністю конспірологічних блогерів та анонімних телеграм-каналів. Деякі з них навіть придумують абсурдні припущення що буцімто дітей нібито можуть використовувати для «чорної трансплантології» або інших вигаданих змов. Звісно подібні твердження не мають жодних доказів.

Правозахисники наголошують, що примусова евакуація дітей застосовується лише як крайній захід і в обмежених випадках. За словами керівниці аналітичного відділу Української Гельсінської спілки з прав людини Аксани Філіпішиної, йдеться не про масове переміщення тисяч дітей, а лише про десятки або максимум кількасот неповнолітніх із найбільш небезпечних прифронтових районів. Основна мета таких заходів це гарантувати безпеку дітей, які проживають у зоні активних бойових дій. Насправді документ спрямований на захист дітей, які перебувають у безпосередній небезпеці через бойові дії, і передбачає певні процедури щодо евакуації.