Наприкінці червня 2026 року, коли Польщу накрила рекордна спека, у соціальних мережах знову почали поширюватися маніпулятивні твердження про те, що кілька спекотних днів нібито не можуть бути доказом глобального потепління, а зміна клімату є міфом. Такі повідомлення супроводжувалися також запереченням вирішальної ролі людини в сучасному потеплінні. Про це розповіли фактчекери Demagog.pl.

Прихильники кліматичного скептицизму часто змішують поняття погоди та клімату. Погода відображає короткочасний стан атмосфери, тоді як клімат визначають за багаторічними середніми показниками, які аналізують протягом десятиліть. Тому окремий період спеки чи морозів сам по собі не є доказом або спростуванням зміни клімату.

Водночас довгострокові спостереження свідчать про стале підвищення середньої температури на планеті. Дані міжнародних наукових установ, зокрема Всесвітньої метеорологічної організації, NASA та Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США, демонструють чіткий тренд до потепління. За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації, останнє десятиліття стало найтеплішим за всю історію інструментальних спостережень.

Ознаки зміни клімату спостерігаються не лише у глобальній статистиці, а й на національному рівні. У Польщі зростає середньорічна температура, а кількість днів із температурою понад 30 градусів і тропічних ночей збільшується. За даними польських метеорологів, екстремальні температурні явища поступово стають новою нормою.

Ще одним доказом кліматичних змін є природні архіви, які вивчають науковці. Інформацію про клімат минулих століть і навіть тисячоліть містять льодовики, гірські породи та річні кільця дерев. Саме вони дають змогу простежити, як змінювалися температура, кількість опадів і тривалість вегетаційного періоду.

Зростання температури влітку не є виключно наслідком природних циклів. Хоча клімат Землі змінювався і в минулому, нинішні темпи потепління істотно перевищують природні коливання. Відповідно до висновків Міжурядової групи експертів зі зміни клімату, сучасне глобальне потепління однозначно пов'язане насамперед із діяльністю людини та зростанням концентрації парникових газів в атмосфері.Отже, маніпуляції, які використовують окремі погодні явища для заперечення кліматичних змін або людського впливу на них, не відповідають сучасним науковим даним.

Російська пропаганда поширює неправдиві твердження про те, що нова супутникова система «Рассвет» нібито стала повноцінним аналогом Starlink і навіть перевершує її можливості. Такі повідомлення з’явилися після того, як на початку 2026 року російські війська втратили доступ до незареєстрованих терміналів Starlink, що суттєво ускладнило їхній зв’язок, логістику та використання безпілотників. Про це розповіли фактчекери StopFake.

Після втрати можливості використовувати супутники Starlink російська пропаганда намагалася приховати невдачу і просувала заяви про нібито успішне створення власної супутникової мережі. У червні 2026 року Володимир Путін заявив, що Росія активно розгортає угруповання супутників «Рассвет», однак ці твердження не відповідають реальному стану проєкту.

Хоча перші супутники «Рассвет» справді були запущені на орбіту навесні 2026 року, темпи реалізації проєкту істотно відстають від раніше оголошених планів. Російська влада ще у 2023 році обіцяла регулярно запускати ракети із супутниками, а пропагандистські медіа прогнозували, що у 2026 році на орбіті вже працюватимуть понад півтори сотні апаратів. Насправді ж за останні місяці Росія змогла вивести лише 16 супутників, один із яких уже втратили. Такої кількості супутників недостатньо для створення повноцінної системи супутникового широкосмугового зв’язку. За оцінками українського військового аналітика Сергія Бескрестнова, для стабільної роботи військового сегмента Росії необхідно мати щонайменше кілька сотень супутників, тоді як нинішня система працює лише у тестовому режимі й не демонструє ознак повноцінного бойового застосування.

Відповідно, твердження російської пропаганди про те, що «Рассвет» нібито перевершує або вже замінив Starlink, не підтверджуються фактами. Реальні масштаби російського проєкту значно поступаються заявам Кремля, а інформаційна кампанія навколо нього покликана створити ілюзію технологічної переваги Росії, якої наразі не існує.

Росія використовує FPV-дрони на війні проти України не лише для завдання ударів, а й для поширення пропагандистських матеріалів серед мешканців прифронтових територій. Поєднання фізичного насильства, інформаційної ізоляції та обіцянок «допомоги» має на меті зламати опір цивільного населення і нав’язати йому вигідну Кремлю картину війни. Про те, як працює ця тактика на прикладі Херсона, розповіли у проєкті EUvsDisinfo.

Сучасна російська психологічна операція побудована за принципом поєднання трьох елементів: постійного фізичного тиску, руйнування інформаційного середовища та створення ілюзії «порятунку» від того самого джерела, яке спричиняє загрозу. Обстріли, атаки дронів і пошкодження критичної інфраструктури створюють атмосферу виснаження та страху. Паралельно Росія намагається обмежити доступ до українських інформаційних ресурсів і заповнити простір власними повідомленнями через телеграм-канали, радіомовлення та інші інструменти впливу.

Херсон став одним із головних прикладів використання такої стратегії. Після звільнення міста українськими силами у 2022 році російські війська, розташовані на лівому березі Дніпра, продовжили регулярні атаки на цивільну інфраструктуру та житлові райони. У цих умовах Росія почала використовувати дрони для скидання листівок із пропагандистськими повідомленнями.

У таких матеріалах повторюються типові кремлівські наративи: твердження про нібито «війну, нав’язану Заходом», дискредитація української влади та образ України як держави, яка начебто не здатна захистити своїх громадян. Водночас пропагандистські листівки обіцяють мешканцям «допомогу», відновлення, житло та безпеку в разі співпраці з російськими структурами. Часто вони містять QR-коди або контакти телеграм-каналів, пов’язаних із російськими мережами впливу.

Така схема побудована на маніпуляції вразливим станом людей. Росія спочатку створює умови страху та нестабільності, а потім пропонує себе як нібито єдине джерело порятунку. Мета таких повідомлень — не лише поширення окремих фейків, а поступова зміна сприйняття реальності та послаблення довіри до України.

Окрему роль у цій кампанії відіграє інформаційна ізоляція. У деяких районах України російські сили атакували телекомунікаційну інфраструктуру, після чого намагалися заповнювати інформаційний вакуум власними повідомленнями. Наприклад, після ударів по телевежах у Дніпропетровській області російські канали використовували ситуацію для просування своїх наративів.

Використання дронів для пропаганди не є новим явищем. Листівки з повітря розкидали в різних війнах протягом десятиліть — від повітряних куль до авіації. Однак сучасні технології змінили масштаб і швидкість таких операцій: один і той самий безпілотник може одночасно бути зброєю та засобом психологічного впливу.

Російські методи також адаптуються до цифрової епохи. Окрім листівок використовуються соціальні мережі, підроблені акаунти, автоматизоване поширення контенту та повідомлення, створені за допомогою штучного інтелекту. Мета залишається незмінною — впливати на сприйняття людей, послаблювати опір і формувати готовність прийняти нав’язану агресором реальність.

У соціальних мережах поширюється неправдива інформація про те, що українська фармацевтична компанія Biopharma нібито відкриє в румунському місті Арад «біолабораторії», де вироблятимуть рак для виборців. Автори публікацій поєднали тему американського фінансування біологічних дослідницьких установ в Україні з реальною інвестицією української компанії у виробництво ліків у Румунії. Насправді ці події не пов’язані між собою, а твердження про створення «агентів раку» є вигадкою. Про це розповіли румунські фактчекери проєкту Factual.

Поширення фейку пов’язане з давньою російською дезінформаційною тезою про нібито існування в Україні американських «біолабораторій для створення біологічної зброї». У публікаціях згадують розсекречення документів, оприлюднених директоркою Національної розвідки США Тулсі Габбард, і намагаються представити їх як «доказ» існування таких програм.

Однак фактчекери зазначають, що документи не підтверджують розробку біологічної зброї чи створення речовин, які могли б спричинити рак. У матеріалах ідеться про фінансування дослідницьких установ, зокрема Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини в Харкові. Його робота пов’язана з діагностикою захворювань і розробкою ветеринарних вакцин, а не зі створенням патогенів для ураження населення.

Другу частину маніпуляції побудували навколо української компанії Biopharma. У червні стало відомо, що компанія інвестує 85 мільйонів євро у будівництво заводу в Араді, який має запрацювати до кінця 2027 року. Проте це підприємство не має жодного зв’язку з установами, які згадуються в документах США.

Biopharma є приватною фармацевтичною компанією, що виробляє препарати з донорської плазми крові. На новому заводі в Румунії планують виготовляти такі медичні препарати, як альбумін та імуноглобуліни, які використовуються для лікування пацієнтів.

Автори фейку навмисно об’єднали дві реальні новини — розсекречення документів про програми біобезпеки та відкриття фармацевтичного виробництва, щоб створити хибний висновок про «небезпечні біолабораторії». 

У мережі поширюється фейкове відео, у якому від імені європейської організації WAVE Network – Women Against Violence Europe заявляють про нібито «20-кратне зростання» сексуальних злочинів з боку працівників територіальних центрів комплектування в Україні. У ролику також стверджується, що співробітники ТЦК начебто скоюють насильство проти жінок як «помсту» за спроби захистити чоловіків чи родичів під час мобілізації. Чому це фейк, розповіли Stop Fake.

Насправді WAVE Network не створювала такого відео, не робила подібних заяв і не публікувала жодних досліджень з такою статистикою. 

Фактчекери встановили, що в поширеному ролику без дозволу використали логотип WAVE Network. Але не наслідували стиль відеопублікацій правозахисників. Адже справжні публікації WAVE Network мають формати  експертних матеріалів, повідомлень про інформаційні кампанії, звіти, заходи та проєкти.

Поширений ролик побудований як пропагандистська компіляція, яка використовує довіру до відомої організації для просування неправдивого повідомлення. Відео складається з фрагментів кадрів із соціальних мереж, де зображені конфлікти між цивільними та людьми у формі. Ці матеріали не містять підтвердження заяв, які автори фейку намагаються приписати європейській організації. Лише доданий логотип створює хибне враження, що інформація походить від авторитетного джерела.

WAVE Network справді займається питаннями протидії насильству щодо жінок і дітей. Організація об’єднує понад 190 європейських жіночих неурядових організацій та працює над підтримкою постраждалих, дослідженнями, адвокацією та підвищенням обізнаності про різні форми насильства.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії WAVE Network публікувала матеріали, присвячені Україні, зокрема щодо ризиків насильства під час війни, захисту жінок і дітей, а також підтримки біженок. Організація засуджувала російське вторгнення та наголошувала на необхідності допомоги постраждалим від війни. Водночас у цих матеріалах немає жодних згадок про ТЦК, українську мобілізацію чи статистику, яку поширюють у фейковому відео.

Отже, відео є черговою маніпуляцією, спрямованою на дискредитацію українських інституцій та посилення негативних наративів навколо мобілізації. Автори фейку використали реальну організацію і тему боротьби з насильством, щоб надати вигаданим звинуваченням вигляду підтвердженої міжнародної інформації.

Дезінформація в Польщі має масовий характер: 77% громадян заявили, що стикалися з фейковими повідомленнями, а майже кожен п’ятий є особливо вразливим до впливу неправдивої інформації. Найпоширенішими темами маніпуляцій стали енергетика, здоров’я, політика, клімат і нові технології. Про це розповіли Demagog.pl на основі звіту «Дезінформація очима поляків. Випуск 2026».

Дослідження провели у травні 2026 року серед тисячі громадян віком від 18 до 75 років. Учасникам запропонували оцінити 30 поширених неправдивих тверджень, що стосувалися різних сфер — від енергетики та медицини до політики й клімату.

Автори звіту зазначають, що головними джерелами дезінформації поляки вважають передусім політиків і партії, автоматизовані боти і тролів зі штучним інтелектом, інтернет-інфлюенсерів, звичайних користувачів мережі, а також прихильників псевдонауки та альтернативної медицини.

Однією з найбільш поширених тем стали фейки про енергетику. Середня підтримка неправдивих тверджень у цій сфері становила приблизно 39%, а 78% опитаних погодилися щонайменше з одним хибним твердженням. Найпоширенішим виявився міф про те, що електромобілі нібито загоряються частіше за автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Значна частина респондентів також повірила твердженням, що атомні електростанції завжди становлять смертельну загрозу для мешканців прилеглих територій, а електромобілі нібито значно більше шкодять довкіллю протягом усього життєвого циклу.

Серед інших популярних напрямів дезінформації були здоров’я, політика, клімат і нові технології. Дослідники звертають увагу, що люди, які повірили фейкам в одній сфері, часто виявляють більшу схильність приймати неправдиві твердження і в інших темах. Це свідчить про загальну вразливість частини суспільства до маніпулятивних повідомлень.

Окрему увагу у звіті приділили впливу штучного інтелекту на поширення неправдивої інформації. Приблизно 80% опитаних вважають, що за останні п’ять років масштаби дезінформації, створеної за допомогою ШI, зросли. Майже половина респондентів заявили, що стикалися з дипфейками, однак кожен третій не зміг визначити, чи мав справу з контентом, створеним штучним інтелектом.

Дослідження також показало високий рівень поширення теорій змови. Дев’ять із десяти опитаних погодилися хоча б з одним із перевірених неправдивих тверджень, а 19% підтримали половину або більше запропонованих фейкових тверджень. Найбільше зростання помилкових переконань зафіксували у темах клімату та здоров’я. Зокрема, збільшилася кількість людей, які вірять у твердження про нібито навмисне руйнування вугільної економіки через глобальну кліматичну політику або про підготовку нових пандемій світовими елітами.

Попри масштаби проблеми, лише близько чверті поляків знають про існування організацій, які займаються фактчекінгом. Найчастіше громадяни перевіряють інформацію самостійно — через пошукові системи, великі новинні портали та офіційні джерела. Водночас більшість опитаних вважає, що боротьба з дезінформацією має бути спільною відповідальністю держави, медіа, технологічних платформ і незалежних організацій перевірки фактів.

Автори звіту наголошують, що поширення фейків дедалі більше пов’язане з розвитком нових технологій, зокрема генеративного штучного інтелекту. Це дозволяє створювати й поширювати маніпулятивний контент швидше та у значно більших масштабах, що робить системну перевірку інформації важливим елементом протидії дезінформації.

У фейсбуці й телеграм-каналах поширюється публікація, створена з використанням підробного скриншоту з буцімто телеграм-каналу ексголовкома Валерія Залужного. Пропагандисти намагаються штучно втягнути українського посла у Великій Британії у внутрішньополітичні польські та польсько-українські суперечки.

Польські фактчекери з проєкту Demagog звернули увагу на фейк, який активно тиражується в соцмережах (зокрема у фейсбуці). Користувачі поширюють скриншот нібито з телеграм-каналу «Команда Залужного» («ZespółZaluzhny» або «Załużny Team»). У цьому «дописі» колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний нібито компліментарно відгукується про Кароля Навроцького. 

У тексті фейкового повідомлення стверджується:

«Президент Польщі Кароль Навроцький демонструє свою готовність зберігати та розвивати українсько-польські відносини, незважаючи на складні історичні події та політичні суперечки. Така відповідальність є ознакою державного мистецтва».

Окрім цього, у публікації критикували колишніх президентів України, які на тлі суперечок навколо ордена Білого Орла нібито «повернули» свої нагороди Варшаві.

Як народився фейк?

Насправді ексголовком не робив подібних заяв, а каналу «Команда Залужного» в телеграмі взагалі не існує.

Радниця генерала Залужного з питань медіа Оксана Тороп у коментарі в дописі на фейсбуці чітко зазначила, що цей скриншот є «абсолютною підробкою» та графічною маніпуляцією. Вона також закликала користувачів не довіряти сумнівним джерелам, адже це вже далеко не перший випадок, коли зловмисники створюють фейкові акаунти від імені команди Залужного. А анонімні телеграм-канали-мільйонники, наприклад, «Україна Online» і  «Times of Ukraine», некритично поширюють такі фейки на свої аудиторії. 

Як зауважила Оксана Тороп, обидва ресурси вже не вперше помічені в поширенні сумнівних або відверто неправдивих фактів.

Позиція посольства України у Великій Британії

Журналісти польського видання Konkret24 звернулися по роз'яснення до Посольства України у Великій Британії. У дипломатичному відомстві закликали критично ставитися до інформації в мережі та довіряти лише верифікованим джерелам: 

«Для отримання офіційної інформації та ознайомлення з публічними заявами посла України у Великій Британії, генерала Валерія Залужного, рекомендуємо використовувати лише його офіційний, верифікований профіль у соціальних мережах під іменем Валерій Залужний, позначений значком верифікації, наприклад, у Facebook», — наголосили у посольстві.

Висновок

Створення вигаданих цитат посадовців через підробні скриншоти — класичний інструмент інформаційних маніпуляцій, спрямований на штучне створення напруги між Україною та її стратегічними партнерами. Завжди перевіряйте першоджерела на офіційних сторінках спікерів.

У відео, що поширюється в Х, використано перші секунди реального відеосюжету Deutsche Welle (DW) про витіснення бездомних людей з центру Торонто (Канада) напередодні ЧС-2026 з футболу. Жодного стосунку до Франції, вбивств чи українських мігрантів сюжет не має. Оригінальні субтитри замінені на вигадані, а решта 44-секундного відео обрізана. 

Користувач під ніком @nathanchen (профіль «Vimal Vachhani») опублікував допис із твердженням, що українські підлітки-мігранти нібито вбивають бездомних людей у Франції «заради розваги», на момент розвінчання відео з допису набрало понад 102 тис. переглядів. 

У дописі тегнуто офіційні акаунти медіа @dwnews, акаунти українських медіа (@ukrpravda_news, @KyivIndependent, @ukranews_com) та низку французьких регіональних видань (Le Parisien, Le Progrès, Le Télégramme, Midi Libre, 20 Minutes, Ouest-France, Le Monde, Le Figaro та інші) — очевидно, з метою спровокувати поширення серед журналістів і змусити редакції відреагувати на вигадану новину.

Розшифровка аудіодоріжок: оригінал vs. підробка

Повна транскрипція звукового ряду обох відео доводить, що підробка — це не лише підмінений субтитр на одному кадрі, а цілісно сфабрикований текст начитки, накладений на запозичений відеоряд DW. Це підсилює висновок: маємо справу не з вирваною з контексту цитатою, а з повністю вигаданим сюжетом.

Жертвами тиску й насильства в оригінальному сюжеті є самі бездомні люди Торонто, а суб’єктами тиску — поліція та приватна охорона міста напередодні ЧС-2026. Жодної згадки про Францію, українців чи мігрантів немає.

Цитування фальшивого ролика: [00:26] «Українські підлітки віком від 13 до 17 років полюють на бездомних у Франції. Вони приєдналися до груп у Bluesky, де обмінюються інформацією про те, де у Франції можна знайти бездомних і як їх убивати. Найстрашніше те, що українські підлітки називають це «етнічною чисткою». Ось так вони наслідують своїх нацистських кумирів».

Це не перефразування чи вирваний з контексту уривок, повністю вигаданий текст, який не має жодного відповідника в оригінальному сюжеті DW.

Висновок

Цей кейс вписується у вже задокументовану практику використання фабрикованих або суттєво викривлених медіаматеріалів для дискредитації українських мігрантів і біженців у країнах ЄС та Північної Америки. Подібні вкиди типово з’являються на тлі дискусій навколо міграційної політики, фінансування допомоги Україні чи місцевих виборчих кампаній і мають на меті сформувати у європейській та канадській аудиторії образ українських мігрантів як джерела насильства та загрози громадському порядку; підірвати довіру до незалежних медіа (зокрема DW) шляхом використання їхньої впізнаваної символіки у фейковому контексті. 

В соцмережі X (колишній Twitter) поширився черговий фейк, спрямований на розпалювання міжнаціональної ворожнечі між поляками та українцями. Цього разу приводом для маніпуляцій став одяг української фінансистки Олесі Михайленко, яка брала участь у Конференції з відбудови України в Гданську.

Як повідомляє польський фактчекінговий проєкт Demagog, хвилю обурення в польському сегменті Х запустив голова ченстоховського осередку організації «Корона Молодих» Кацпер Ігнасяк. Він опублікував фото Михайленко з підписом:

«Українка приїхала до Польщі та чітко заявляє, що є прихильницею Бандери. Більше того, на ній футболка з написом „Серпень 1943 року“, один із найтрагічніших місяців Волинської різанини».

Пост польського діяча швидко став вірусним, набравши майже 280 тисяч переглядів та понад 4 тисячі вподобайок. Утім, це твердження є маніпуляцією.

Що насправді означають цифри на футболці?

Насправді на футболці дівчини немає жодних згадок про «серпень 1943 року». Там зображено число 4308. Це офіційний мерч однойменного українського магазину та мобільного застосунку, через які збирають кошти на фінансову підтримку ветеранів 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.

У коментарі фактчекерам ветеран «Азова» Дмитро Грекович пояснив, що комбінація «4308» — це цифровий шифр назви підрозділу. Номери означають порядковий номер літер в українському алфавіті. Мета створення такого шифру — обхід жорсткої автоматичної модерації та тіньових банів у соціальних мережах (насамперед у Meta), які тривалий час блокували будь-які згадки про «Азов». Тобто логотип виник виключно як інструмент боротьби з цифровою цензурою, а не через історичні події.  

Маніпуляція на історичній пам'яті

Спроба прив'язати число 4308 до трагічних подій на Волині є штучною та безпідставною. Ба більше, маніпулятори викривили історичний контекст, який намагалися використати.

У Польщі символічним і найтрагічнішим місяцем Волинської трагедії традиційно вважається липень, а не серпень. Зокрема, 11 липня в Польщі відзначають Національний день пам'яті жертв геноциду.

Подібні дописи з"являються з метою дискредитувати українських біженців та волонтерів у Європі, підірвати довіру до українських військових (зокрема, корпусу «Азов») та спровокувати конфлікти між українським та польським суспільствами на чутливих історичних темах.

В Україні не заборонено читати, зберігати або вивчати твори Олександра Пушкіна. Російські ресурси маніпулюють рішенням Одеського окружного адміністративного суду про заборону конкретної громадської організації — «Ізмаїльського пушкінського товариства». Суд розглядав не питання читання Пушкіна чи літературознавчого вивчення його творчості, а діяльність конкретного об'єднання, яку в матеріалах справи кваліфікували як антиукраїнську та пов'язану з проросійською інфраструктурою, пише StopFake.

Російські медіа й офіційні представники РФ поширюють твердження, нібито в Україні «забороняють Пушкіна» — забороняють читати й вивчати твори цього автора. Як доказ наводять рішення суду про заборону «Ізмаїльського пушкінського товариства», яке нібито займалося вивченням творчості Пушкіна, російської літератури та слов'янської культури і при якому для школярів діяв «Клуб юних пушкіністів». Речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що під знаком «депушкінізації» ведеться боротьба з культурою, російською мовою та літературою, «історичною пам'яттю» і «цивілізаційною спадщиною», а СБУ нібито вбачає «загрозу нацбезпеці» саме у вивченні спадщини Пушкіна.

Однак це маніпуляція. У судовому рішенні справді наведено положення статуту «Ізмаїльського пушкінського товариства», згідно з якими організація декларувала популяризацію спадщини Пушкіна, російської класичної літератури та створення «Клубу юних пушкіністів». Проте російські публікації видають цю формальну статутну мету за вичерпне пояснення діяльності товариства й причину його заборони. У матеріалах справи йдеться не про заборону літературного гуртка як такого, а про те, що, за даними СБУ, за задекларованою культурною діяльністю організації стояло просування проросійських та україно­фобських наративів, пропаганда співпраці зі структурами РФ і зв'язки з проросійською інфраструктурою.

У рішенні суду не йдеться про незаконність читання, зберігання або вивчення творів Пушкіна. В ньому зазначено, що Управління СБУ в Одеській області повідомило про наявність у діяльності організації ознак дій, спрямованих на створення загрози національному суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України. Спецслужба оцінила положення статуту організації як такі, що ідеалізують російську культуру, сприяють формуванню проросійських та україно­фобських поглядів, поширюють наратив про те, що український народ є нібито невіддільною частиною російського народу, а також пропагують співпрацю з державними й неурядовими структурами Російської Федерації.

У матеріалах справи також наведено дані СБУ щодо зв'язків керівника організації з рядом проросійських структур. Згідно з рішенням суду, керівник «Ізмаїльського пушкінського товариства» був активістом і співзасновником організацій та об'єднань проросійського спрямування, серед яких — «Русський союз Причорномор'я», ВГО «Русський рух України», партія «Русський блок», ізмаїльське відділення «Русського руху України», неформальне об'єднання «Оборона южного регіону», що діяло в регіоні як аналог «Антимайдану», а також проросійська газета «Слов'янський союз». Місцеве одеське видання «Думська» уточнює, що йдеться про Ігоря Андріанова, голову організації.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що «Ізмаїльське пушкінське товариство», за матеріалами справи, координувалося неформальним антиукраїнським центром «ВКРОРС» — Всеукраїнською координаційною радою організацій російських співвітчизників, яка фінансувалася за рахунок Генерального консульства РФ в Одесі. Діяльність такої мережі, за оцінкою суду, була спрямована на створення проросійських суспільно-політичних об'єднань, просування вигідних Росії програм, ініціатив щодо надання російській мові статусу другої державної, посилення ролі УПЦ як релігійного об'єднання, підпорядкованого РПЦ, а також пропаганду ідей порушення територіальної цілісності України через поглиблення інтеграційних зв'язків між Україною та РФ.

Тобто йшлося не про «заборону Пушкіна», а про заборону конкретного громадського об'єднання, діяльність якого суд пов'язав з антиукраїнською активністю та проросійськими структурами. У рішенні суд прямо формулює висновок: діяльність громадської організації містить порушення встановлених законом обмежень для громадських об'єднань і пов'язана з веденням активної антиукраїнської діяльності.

Українське законодавство не містить норм, які б забороняли читати, зберігати або вивчати твори Пушкіна. Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» спрямований не на заборону літератури, а на заборону пропаганди російської імперської політики та її символіки. Він регулює, зокрема, питання публічного використання такої символіки, перейменування об'єктів топонімії, демонтажу або перенесення з публічного простору пам'ятників і пам'ятних знаків. Більш того, закон передбачає винятки для наукової, освітньої, музейної, архівної та бібліотечної сфер: заборона не поширюється на музейні експозиції, тематичні виставки, наукові дослідження, твори мистецтва, підручники та інші матеріали наукового й освітнього характеру — за умови, що таке використання не призводить до виправдання або глорифікації російської імперської політики. Закон також прямо згадує бібліотечні фонди, приватні колекції та приватні архівні зібрання.

Водночас варто розрізняти читання Пушкіна і політику деколонізації публічного простору. Олександр Пушкін підпадає під українську політику дерусифікації та деколонізації, але не як «заборонений автор», а як елемент публічного символічного простору російської імперської політики. Український інститут національної пам'яті включив Пушкіна до переліку осіб, присвячені яким об'єкти містять символіку російської імперської політики, — як особу, що «глорифікувала російську імперську політику». Тому в Україні можуть демонтувати пам'ятники Пушкіну, перейменовувати вулиці, площі, установи або організації, названі на його честь. Проте це не означає заборони читати його твори, зберігати їх у бібліотеках, досліджувати науково або використовувати в освітньому контексті.

Кремлівський агітпроп вибудовує наратив про «нецивілізованість України»: будь-які дії з деколонізації публічного простору або протидії проросійським структурам Кремль подає як «знищення культури», «боротьбу з історичною пам'яттю» або «русофобію».