Увечері 12 квітня 2026 року українські телеграм-канали поширили відео, де колишній прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк у трусах-боксерках вітає українців з Великоднем. На задньому плані – пісок, море і пальми.

На використання генеративного інтелекту вказує статичність фону, різноспрямовані рухи листя пальм на вітрі та відсутність руху тіні від руху листя. Також доріжка із голосом Арсенія Яценюка містить «булькання» і шуми, не властиві тому, як слова вимовляють люди.

Інструмент виявлення слідів роботи генеративного штучного інтелекту Deepware вказує, що відео з політиком є «підозрілим».

Інструмент Hive Moderation надає ролику 99,9% шансу, що відеоряд був створений з використанням штучного інтелекту. А також 7,3%, що згенерували аудіо.

Судячи зі сторінки Арсенія Яценюка на фейсбуці, у цей час він, найімовірніше, перебував в Україні.

У Німеччині та інших країнах Європи вже тривалий час формується розгалужена мережа впливу, пов’язана з політикою прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Йдеться про зв’язки у політичному середовищі, медіа, науці та громадському секторі, які, за даними розслідувань, можуть використовуватися для просування лояльних до Будапешта наративів і посилення впливу на внутрішньополітичні процеси інших держав. Дезінформаційні повідомлення проаналізували у фактчекінговому проєкті Volksverpetzer.

Одним із ключових провідників таких ідей у німецькомовному просторі називають журналіста Яна Майнку — головного редактора та видавця Budapester Zeitung, який послідовно підтримує політичну лінію Орбана. Його позиції знайшли відображення і на офіційному рівні: зокрема, партія «Альтернатива для Німеччини» запросила Майнку як експерта на слухання в Бундестазі щодо дезінформації з боку авторитарних держав. Під час виступу він заперечував існування проблем зі свободою слова в Угорщині, називаючи їх «вигадками німецьких медіа».

Втім, численні дослідження і повідомлення медіа свідчать про протилежне. Експерти вказують на системні проблеми зі свободою преси в Угорщині, зокрема на політичний контроль над медіа, тиск на незалежних журналістів і створення умов, за яких незалежна журналістика суттєво обмежена. Зазначається, що в країні сформувалася мережа державних і приватних медіа, які діють у тісній взаємодії з владою.

Окрему увагу привертає діяльність міжнародних структур, пов’язаних з угорською владою, зокрема освітнього центру Mathias Corvinus Collegium. Завдяки значному фінансуванню ця інституція перетворилася на потужний інструмент впливу, що має партнерські зв’язки в різних країнах, зокрема в Німеччині. Через такі платформи просуваються ідеї, близькі до політики Орбана, а також встановлюються контакти з політичними та академічними колами.

У медійному просторі також фіксується активна співпраця між угорськими провладними ресурсами та європейськими правоконсервативними силами. Наприклад, представники німецької партії «Альтернатива для Німеччини» регулярно з’являються в угорських медіа, де просувають меседжі про «кризу демократії» в ЄС і водночас подають Угорщину як приклад «альтернативної моделі розвитку».

Зв’язки простежуються і на рівні політичних контактів. Лідери правопопулістських і праворадикальних сил у Європі підтримують регулярні контакти з Будапештом, а деякі з них відкрито захоплюються угорською моделлю «неліберальної демократії». Такі взаємодії можуть сприяти поширенню узгоджених політичних меседжів і впливу на громадську думку.

У Volksverpetzer наголошують, що подібні мережі формувалися роками і охоплюють різні сфери — від політики та медіа до освіти й аналітики. У результаті створюється комплексна система впливу, яка може підривати демократичні інститути, ускладнювати роботу незалежних медіа та сприяти поширенню вигідних політичних наративів у різних країнах Європи.

У мережі поширюється інформація, нібито троє громадян України здійснили кібератаку на Європейську комісію: буцімто вони влаштувалися туди на роботу, заразили комп’ютери шкідливим програмним забезпеченням і зникли. Стверджується також, що правоохоронці не змогли їх затримати, а самі підозрювані переховуються в Єгипті та перебувають у міжнародному розшуку Інтерполу. Дезінформаційні повідомлення проаналізували у фактчекінговому проєкті StopFake.

Першоджерелом цієї історії став відеоролик з логотипом видання Wired, у якому також наводиться нібито коментар фахівця з кібербезпеки Лоренса-Яна Клоппенбурга. У ньому стверджується, що українці, які вчиняють кіберзлочини в Європі, уникають відповідальності через поблажливе ставлення до них як до жертв війни, а також що вони нібито формують злочинні мережі на території ЄС.

Насправді  видання Wired, яке спеціалізується на темах технологій, політики та міжнародної безпеки, не публікувало такого відео і не використовує подібний формат подачі матеріалів. Сам ролик є сфальшованим і створений для імітації авторитетного джерела.

Крім того, жодних підтверджень цієї історії немає в офіційних повідомленнях Європейської комісії чи інших авторитетних міжнародних інституцій. Перевірка бази Інтерполу також не підтверджує ці повідомлення: станом на зараз громадяни України не перебувають у міжнародному розшуку в Бельгії за кіберзлочини, як це стверджується у фейковому сюжеті.

Особа, яку цитують у ролику, також використана маніпулятивно. Лоренс-Ян Клоппенбург не є публічним експертом чи коментатором з політичних питань. Він працює в приватному секторі в нідерландській організації Cyber Campus, що займається розвитком цифрової стійкості малого та середнього бізнесу. Його фото було взяте з відкритих джерел, а приписані йому слова — вигадані. Жодних коментарів щодо цієї історії він не робив.

Варто зазначити, що використання айдентики відомих медіа, зокрема Wired, є типовим прийомом пропаганди для створення ілюзії достовірності. Про що розповідають «Хроніки дезінформації».

У соціальних мережах і прокремлівських телеграм-каналах поширюється відеоролик з логотипом аналітичної компанії NewsGuard, у якому стверджується, що Україна з 2023 року нібито «активно втручається у вибори суверенних держав», зокрема у США, Німеччині, Франції, Румунії, Молдові та Вірменії. Як «докази» наводяться твердження про використання українськими спецслужбами ботоферм і DDoS-атак для підтримки «антиросійських сил». Як спростовувати це і схожі дезінформаційні повідомлення, показали у фактчекінговому проєкті StopFake.

Відео від нібито NewsGuard є підробкою. Компанія NewsGuard не публікувала жодних матеріалів чи звітів про «втручання України у вибори суверенних держав». Ба більше, формат поширеного ролика не відповідає діяльності компанії: вона спеціалізується на аналітичних дослідженнях та оцінюванні надійності медіа, а не на створенні коротких відео для соціальних мереж. NewsGuard також не має офіційних акаунтів для публікації подібного контенту у форматі відеороликів.

Проте твердження, озвучені у фейковому відео, є прикладом типової пропагандистської тактики — приписування опоненту власних дій. Описані методи, зокрема використання бот-мереж, DDoS-атак і створення підроблених відео з імітацією авторитетних медіа, добре задокументовані як інструменти російських інформаційних операцій. Зокрема, відома операція «Матрьошка», що координує мережі ботів на соціальних платформах для поширення фейкового контенту, а також проєкт «Допельгенгер», у межах якого створювалися копії сайтів провідних західних медіа для розміщення дезінформації. Саме подібні механізми використали і для створення цього ролика з логотипом NewsGuard.

Поява такого фейку збігається в часі з важливими політичними подіями. Зокрема, триває підготовка до парламентських виборів у Вірменії та Угорщині, що супроводжується активізацією інформаційних кампаній. У цих умовах поширення наративів про «українське втручання» є частиною ширшої стратегії дискредитації України та просування вигідних Кремлю політичних сил.

Отже, відео з логотипом NewsGuard є сфальсифікованим, а його зміст — маніпулятивним. Його мета — створити хибне уявлення про нібито українські операції впливу та відвернути увагу від реальних випадків втручання Росії в інформаційний простір інших держав.

Прокремлівські дезінформаційні кампанії продовжують спотворювати сприйняття дій України на фронті, виборчих процесів у Європі та енергетичної політики ЄС. Зокрема, поширюється хибний наратив про те, що Україна нібито провокує ядерну ескалацію, «атакуючи» країни Балтії, — твердження, яке базується на вже спростованих повідомленнях про польоти дронів. Дезінформаційні повідомлення проаналізували EUvsDisinfo.

Один із ключових наративів стверджує, що Україна буцімто намагається втягнути НАТО у прямий конфлікт з Росією. Прокремлівські ресурси заявляють, що удари по російських портах у Балтійському регіоні нібито мають на меті спровокувати відповідь Росії проти країн Балтії, що може призвести до ядерної ескалації. Водночас ці твердження спираються на непідтверджені й уже спростовані повідомлення про польоти українських дронів над територією Балтійських держав. Така риторика покликана створити враження, що дії України є небезпечними для всієї Європи, і таким чином схилити європейські країни до обмеження підтримки України.

Окремим напрямом інформаційного впливу залишаються вибори в державах Європейського Союзу. Російські кампанії з іноземного маніпулювання інформацією дедалі активніше намагаються вплинути на результати голосувань, підтримуючи політичні сили, які вважаються більш лояльними до Кремля. Подібні втручання вже фіксували в Німеччині, Франції та Румунії, а також напередодні виборів у Болгарії та Угорщині. У цих випадках поширювалися безпідставні твердження, що Україна та ЄС нібито дестабілізують ситуацію, а Брюссель подається як авторитарний центр впливу. Аналогічні тактики застосовували і в інших країнах, зокрема у Вірменії, Молдові та Грузії.

Ще один стійкий дезінформаційний наратив — твердження, що єдиним способом уникнути енергетичної кризи для Європи нібито є повернення до російських енергоресурсів. Такі повідомлення ігнорують реальні наслідки санкцій, які вже послабили воєнну економіку Росії. Просування цієї тези має на меті підірвати єдність західних країн і змусити їх переглянути санкційну політику щодо російської нафти й газу.

У сукупності ці тези спрямовані на дискредитацію України, підрив довіри до її міжнародних партнерів і послаблення підтримки з боку Європейського Союзу. Використання подібних інформаційних маніпуляцій є складником ширшої стратегії впливу, яка має на меті змінити політичні настрої в Європі та вплинути на ключові рішення держав.