У соціальних мережах поширюється неправдива інформація про те, що українська фармацевтична компанія Biopharma нібито відкриє в румунському місті Арад «біолабораторії», де вироблятимуть рак для виборців. Автори публікацій поєднали тему американського фінансування біологічних дослідницьких установ в Україні з реальною інвестицією української компанії у виробництво ліків у Румунії. Насправді ці події не пов’язані між собою, а твердження про створення «агентів раку» є вигадкою. Про це розповіли румунські фактчекери проєкту Factual.

Поширення фейку пов’язане з давньою російською дезінформаційною тезою про нібито існування в Україні американських «біолабораторій для створення біологічної зброї». У публікаціях згадують розсекречення документів, оприлюднених директоркою Національної розвідки США Тулсі Габбард, і намагаються представити їх як «доказ» існування таких програм.

Однак фактчекери зазначають, що документи не підтверджують розробку біологічної зброї чи створення речовин, які могли б спричинити рак. У матеріалах ідеться про фінансування дослідницьких установ, зокрема Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини в Харкові. Його робота пов’язана з діагностикою захворювань і розробкою ветеринарних вакцин, а не зі створенням патогенів для ураження населення.

Другу частину маніпуляції побудували навколо української компанії Biopharma. У червні стало відомо, що компанія інвестує 85 мільйонів євро у будівництво заводу в Араді, який має запрацювати до кінця 2027 року. Проте це підприємство не має жодного зв’язку з установами, які згадуються в документах США.

Biopharma є приватною фармацевтичною компанією, що виробляє препарати з донорської плазми крові. На новому заводі в Румунії планують виготовляти такі медичні препарати, як альбумін та імуноглобуліни, які використовуються для лікування пацієнтів.

Автори фейку навмисно об’єднали дві реальні новини — розсекречення документів про програми біобезпеки та відкриття фармацевтичного виробництва, щоб створити хибний висновок про «небезпечні біолабораторії». 

У мережі поширюється фейкове відео, у якому від імені європейської організації WAVE Network – Women Against Violence Europe заявляють про нібито «20-кратне зростання» сексуальних злочинів з боку працівників територіальних центрів комплектування в Україні. У ролику також стверджується, що співробітники ТЦК начебто скоюють насильство проти жінок як «помсту» за спроби захистити чоловіків чи родичів під час мобілізації. Чому це фейк, розповіли Stop Fake.

Насправді WAVE Network не створювала такого відео, не робила подібних заяв і не публікувала жодних досліджень з такою статистикою. 

Фактчекери встановили, що в поширеному ролику без дозволу використали логотип WAVE Network. Але не наслідували стиль відеопублікацій правозахисників. Адже справжні публікації WAVE Network мають формати  експертних матеріалів, повідомлень про інформаційні кампанії, звіти, заходи та проєкти.

Поширений ролик побудований як пропагандистська компіляція, яка використовує довіру до відомої організації для просування неправдивого повідомлення. Відео складається з фрагментів кадрів із соціальних мереж, де зображені конфлікти між цивільними та людьми у формі. Ці матеріали не містять підтвердження заяв, які автори фейку намагаються приписати європейській організації. Лише доданий логотип створює хибне враження, що інформація походить від авторитетного джерела.

WAVE Network справді займається питаннями протидії насильству щодо жінок і дітей. Організація об’єднує понад 190 європейських жіночих неурядових організацій та працює над підтримкою постраждалих, дослідженнями, адвокацією та підвищенням обізнаності про різні форми насильства.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії WAVE Network публікувала матеріали, присвячені Україні, зокрема щодо ризиків насильства під час війни, захисту жінок і дітей, а також підтримки біженок. Організація засуджувала російське вторгнення та наголошувала на необхідності допомоги постраждалим від війни. Водночас у цих матеріалах немає жодних згадок про ТЦК, українську мобілізацію чи статистику, яку поширюють у фейковому відео.

Отже, відео є черговою маніпуляцією, спрямованою на дискредитацію українських інституцій та посилення негативних наративів навколо мобілізації. Автори фейку використали реальну організацію і тему боротьби з насильством, щоб надати вигаданим звинуваченням вигляду підтвердженої міжнародної інформації.

Дезінформація в Польщі має масовий характер: 77% громадян заявили, що стикалися з фейковими повідомленнями, а майже кожен п’ятий є особливо вразливим до впливу неправдивої інформації. Найпоширенішими темами маніпуляцій стали енергетика, здоров’я, політика, клімат і нові технології. Про це розповіли Demagog.pl на основі звіту «Дезінформація очима поляків. Випуск 2026».

Дослідження провели у травні 2026 року серед тисячі громадян віком від 18 до 75 років. Учасникам запропонували оцінити 30 поширених неправдивих тверджень, що стосувалися різних сфер — від енергетики та медицини до політики й клімату.

Автори звіту зазначають, що головними джерелами дезінформації поляки вважають передусім політиків і партії, автоматизовані боти та тролів зі штучним інтелектом, інтернет-інфлюенсерів, звичайних користувачів мережі, а також прихильників псевдонауки та альтернативної медицини.

Однією з найбільш поширених тем стали фейки про енергетику. Середня підтримка неправдивих тверджень у цій сфері становила близько 39%, а 78% опитаних погодилися щонайменше з одним хибним твердженням. Найпоширенішим виявився міф про те, що електромобілі нібито загоряються частіше за автомобілі з двигунами внутрішнього згоряння. Значна частина респондентів також повірила твердженням, що атомні електростанції завжди становлять смертельну загрозу для мешканців прилеглих територій, а електромобілі нібито значно більше шкодять довкіллю протягом усього життєвого циклу.

Серед інших популярних напрямів дезінформації були здоров’я, політика, клімат і нові технології. Дослідники звертають увагу, що люди, які повірили фейкам в одній сфері, часто виявляють більшу схильність приймати неправдиві твердження і в інших темах. Це свідчить про загальну вразливість частини суспільства до маніпулятивних повідомлень.

Окрему увагу у звіті приділили впливу штучного інтелекту на поширення неправдивої інформації. Близько 80% опитаних вважають, що за останні п’ять років масштаби дезінформації, створеної за допомогою AI, зросли. Майже половина респондентів заявили, що зустрічалися з дипфейками, однак кожен третій не зміг визначити, чи мав справу з контентом, створеним штучним інтелектом.

Дослідження також показало високий рівень поширення теорій змови. Дев’ять із десяти опитаних погодилися хоча б з одним із перевірених неправдивих тверджень, а 19% підтримали половину або більше запропонованих фейкових тверджень. Найбільше зростання помилкових переконань зафіксували у темах клімату та здоров’я. Зокрема, збільшилася кількість людей, які вірять у твердження про нібито навмисне руйнування вугільної економіки через глобальну кліматичну політику або про підготовку нових пандемій світовими елітами.

Попри масштаби проблеми, лише близько чверті поляків знають про існування організацій, які займаються фактчекінгом. Найчастіше громадяни перевіряють інформацію самостійно — через пошукові системи, великі новинні портали та офіційні джерела. Водночас більшість опитаних вважає, що боротьба з дезінформацією має бути спільною відповідальністю держави, медіа, технологічних платформ і незалежних організацій перевірки фактів.

Автори звіту наголошують, що поширення фейків дедалі більше пов’язане з розвитком нових технологій, зокрема генеративного штучного інтелекту. Це дозволяє створювати й поширювати маніпулятивний контент швидше та у значно більших масштабах, що робить системну перевірку інформації важливим елементом протидії дезінформації.

У фейсбуці й телеграм-каналах поширюється публікація, створена з використанням підробного скриншоту з буцімто телеграм-каналу ексголовкома Валерія Залужного. Пропагандисти намагаються штучно втягнути українського посла у Великій Британії у внутрішньополітичні польські та польсько-українські суперечки.

Польські фактчекери з проєкту Demagog звернули увагу на фейк, який активно тиражується в соцмережах (зокрема у фейсбуці). Користувачі поширюють скриншот нібито з телеграм-каналу «Команда Залужного» («ZespółZaluzhny» або «Załużny Team»). У цьому «дописі» колишній головнокомандувач ЗСУ, а нині посол України у Великій Британії Валерій Залужний нібито компліментарно відгукується про Кароля Навроцького. 

У тексті фейкового повідомлення стверджується:

«Президент Польщі Кароль Навроцький демонструє свою готовність зберігати та розвивати українсько-польські відносини, незважаючи на складні історичні події та політичні суперечки. Така відповідальність є ознакою державного мистецтва».

Окрім цього, у публікації критикували колишніх президентів України, які на тлі суперечок навколо ордена Білого Орла нібито «повернули» свої нагороди Варшаві.

Як народився фейк?

Насправді ексголовком не робив подібних заяв, а каналу «Команда Залужного» в телеграмі взагалі не існує.

Радниця генерала Залужного з питань медіа Оксана Тороп у коментарі в дописі на фейсбуці чітко зазначила, що цей скриншот є «абсолютною підробкою» та графічною маніпуляцією. Вона також закликала користувачів не довіряти сумнівним джерелам, адже це вже далеко не перший випадок, коли зловмисники створюють фейкові акаунти від імені команди Залужного. А анонімні телеграм-канали-мільйонники, наприклад, «Україна Online» і  «Times of Ukraine», некритично поширюють такі фейки на свої аудиторії. 

Як зауважила Оксана Тороп, обидва ресурси вже не вперше помічені в поширенні сумнівних або відверто неправдивих фактів.

Позиція посольства України у Великій Британії

Журналісти польського видання Konkret24 звернулися по роз'яснення до Посольства України у Великій Британії. У дипломатичному відомстві закликали критично ставитися до інформації в мережі та довіряти лише верифікованим джерелам: 

«Для отримання офіційної інформації та ознайомлення з публічними заявами посла України у Великій Британії, генерала Валерія Залужного, рекомендуємо використовувати лише його офіційний, верифікований профіль у соціальних мережах під іменем Валерій Залужний, позначений значком верифікації, наприклад, у Facebook», — наголосили у посольстві.

Висновок

Створення вигаданих цитат посадовців через підробні скриншоти — класичний інструмент інформаційних маніпуляцій, спрямований на штучне створення напруги між Україною та її стратегічними партнерами. Завжди перевіряйте першоджерела на офіційних сторінках спікерів.

У відео, що поширюється в Х, використано перші секунди реального відеосюжету Deutsche Welle (DW) про витіснення бездомних людей з центру Торонто (Канада) напередодні ЧС-2026 з футболу. Жодного стосунку до Франції, вбивств чи українських мігрантів сюжет не має. Оригінальні субтитри замінені на вигадані, а решта 44-секундного відео обрізана. 

Користувач під ніком @nathanchen (профіль «Vimal Vachhani») опублікував допис із твердженням, що українські підлітки-мігранти нібито вбивають бездомних людей у Франції «заради розваги», на момент розвінчання відео з допису набрало понад 102 тис. переглядів. 

У дописі тегнуто офіційні акаунти медіа @dwnews, акаунти українських медіа (@ukrpravda_news, @KyivIndependent, @ukranews_com) та низку французьких регіональних видань (Le Parisien, Le Progrès, Le Télégramme, Midi Libre, 20 Minutes, Ouest-France, Le Monde, Le Figaro та інші) — очевидно, з метою спровокувати поширення серед журналістів і змусити редакції відреагувати на вигадану новину.

Розшифровка аудіодоріжок: оригінал vs. підробка

Повна транскрипція звукового ряду обох відео доводить, що підробка — це не лише підмінений субтитр на одному кадрі, а цілісно сфабрикований текст начитки, накладений на запозичений відеоряд DW. Це підсилює висновок: маємо справу не з вирваною з контексту цитатою, а з повністю вигаданим сюжетом.

Жертвами тиску й насильства в оригінальному сюжеті є самі бездомні люди Торонто, а суб’єктами тиску — поліція та приватна охорона міста напередодні ЧС-2026. Жодної згадки про Францію, українців чи мігрантів немає.

Цитування фальшивого ролика: [00:26] «Українські підлітки віком від 13 до 17 років полюють на бездомних у Франції. Вони приєдналися до груп у Bluesky, де обмінюються інформацією про те, де у Франції можна знайти бездомних і як їх убивати. Найстрашніше те, що українські підлітки називають це «етнічною чисткою». Ось так вони наслідують своїх нацистських кумирів».

Це не перефразування чи вирваний з контексту уривок, повністю вигаданий текст, який не має жодного відповідника в оригінальному сюжеті DW.

Висновок

Цей кейс вписується у вже задокументовану практику використання фабрикованих або суттєво викривлених медіаматеріалів для дискредитації українських мігрантів і біженців у країнах ЄС та Північної Америки. Подібні вкиди типово з’являються на тлі дискусій навколо міграційної політики, фінансування допомоги Україні чи місцевих виборчих кампаній і мають на меті сформувати у європейській та канадській аудиторії образ українських мігрантів як джерела насильства та загрози громадському порядку; підірвати довіру до незалежних медіа (зокрема DW) шляхом використання їхньої впізнаваної символіки у фейковому контексті. 

В соцмережі X (колишній Twitter) поширився черговий фейк, спрямований на розпалювання міжнаціональної ворожнечі між поляками та українцями. Цього разу приводом для маніпуляцій став одяг української фінансистки Олесі Михайленко, яка брала участь у Конференції з відбудови України в Гданську.

Як повідомляє польський фактчекінговий проєкт Demagog, хвилю обурення в польському сегменті Х запустив голова ченстоховського осередку організації «Корона Молодих» Кацпер Ігнасяк. Він опублікував фото Михайленко з підписом:

«Українка приїхала до Польщі та чітко заявляє, що є прихильницею Бандери. Більше того, на ній футболка з написом „Серпень 1943 року“, один із найтрагічніших місяців Волинської різанини».

Пост польського діяча швидко став вірусним, набравши майже 280 тисяч переглядів та понад 4 тисячі вподобайок. Утім, це твердження є маніпуляцією.

Що насправді означають цифри на футболці?

Насправді на футболці дівчини немає жодних згадок про «серпень 1943 року». Там зображено число 4308. Це офіційний мерч однойменного українського магазину та мобільного застосунку, через які збирають кошти на фінансову підтримку ветеранів 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» НГУ.

У коментарі фактчекерам ветеран «Азова» Дмитро Грекович пояснив, що комбінація «4308» — це цифровий шифр назви підрозділу. Номери означають порядковий номер літер в українському алфавіті. Мета створення такого шифру — обхід жорсткої автоматичної модерації та тіньових банів у соціальних мережах (насамперед у Meta), які тривалий час блокували будь-які згадки про «Азов». Тобто логотип виник виключно як інструмент боротьби з цифровою цензурою, а не через історичні події.  

Маніпуляція на історичній пам'яті

Спроба прив'язати число 4308 до трагічних подій на Волині є штучною та безпідставною. Ба більше, маніпулятори викривили історичний контекст, який намагалися використати.

У Польщі символічним і найтрагічнішим місяцем Волинської трагедії традиційно вважається липень, а не серпень. Зокрема, 11 липня в Польщі відзначають Національний день пам'яті жертв геноциду.

Подібні дописи з"являються з метою дискредитувати українських біженців та волонтерів у Європі, підірвати довіру до українських військових (зокрема, корпусу «Азов») та спровокувати конфлікти між українським та польським суспільствами на чутливих історичних темах.

В Україні не заборонено читати, зберігати або вивчати твори Олександра Пушкіна. Російські ресурси маніпулюють рішенням Одеського окружного адміністративного суду про заборону конкретної громадської організації — «Ізмаїльського пушкінського товариства». Суд розглядав не питання читання Пушкіна чи літературознавчого вивчення його творчості, а діяльність конкретного об'єднання, яку в матеріалах справи кваліфікували як антиукраїнську та пов'язану з проросійською інфраструктурою, пише StopFake.

Російські медіа й офіційні представники РФ поширюють твердження, нібито в Україні «забороняють Пушкіна» — забороняють читати й вивчати твори цього автора. Як доказ наводять рішення суду про заборону «Ізмаїльського пушкінського товариства», яке нібито займалося вивченням творчості Пушкіна, російської літератури та слов'янської культури і при якому для школярів діяв «Клуб юних пушкіністів». Речниця МЗС Росії Марія Захарова заявила, що під знаком «депушкінізації» ведеться боротьба з культурою, російською мовою та літературою, «історичною пам'яттю» і «цивілізаційною спадщиною», а СБУ нібито вбачає «загрозу нацбезпеці» саме у вивченні спадщини Пушкіна.

Однак це маніпуляція. У судовому рішенні справді наведено положення статуту «Ізмаїльського пушкінського товариства», згідно з якими організація декларувала популяризацію спадщини Пушкіна, російської класичної літератури та створення «Клубу юних пушкіністів». Проте російські публікації видають цю формальну статутну мету за вичерпне пояснення діяльності товариства й причину його заборони. У матеріалах справи йдеться не про заборону літературного гуртка як такого, а про те, що, за даними СБУ, за задекларованою культурною діяльністю організації стояло просування проросійських та україно­фобських наративів, пропаганда співпраці зі структурами РФ і зв'язки з проросійською інфраструктурою.

У рішенні суду не йдеться про незаконність читання, зберігання або вивчення творів Пушкіна. В ньому зазначено, що Управління СБУ в Одеській області повідомило про наявність у діяльності організації ознак дій, спрямованих на створення загрози національному суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України. Спецслужба оцінила положення статуту організації як такі, що ідеалізують російську культуру, сприяють формуванню проросійських та україно­фобських поглядів, поширюють наратив про те, що український народ є нібито невіддільною частиною російського народу, а також пропагують співпрацю з державними й неурядовими структурами Російської Федерації.

У матеріалах справи також наведено дані СБУ щодо зв'язків керівника організації з рядом проросійських структур. Згідно з рішенням суду, керівник «Ізмаїльського пушкінського товариства» був активістом і співзасновником організацій та об'єднань проросійського спрямування, серед яких — «Русський союз Причорномор'я», ВГО «Русський рух України», партія «Русський блок», ізмаїльське відділення «Русського руху України», неформальне об'єднання «Оборона южного регіону», що діяло в регіоні як аналог «Антимайдану», а також проросійська газета «Слов'янський союз». Місцеве одеське видання «Думська» уточнює, що йдеться про Ігоря Андріанова, голову організації.

Крім того, у рішенні суду зазначено, що «Ізмаїльське пушкінське товариство», за матеріалами справи, координувалося неформальним антиукраїнським центром «ВКРОРС» — Всеукраїнською координаційною радою організацій російських співвітчизників, яка фінансувалася за рахунок Генерального консульства РФ в Одесі. Діяльність такої мережі, за оцінкою суду, була спрямована на створення проросійських суспільно-політичних об'єднань, просування вигідних Росії програм, ініціатив щодо надання російській мові статусу другої державної, посилення ролі УПЦ як релігійного об'єднання, підпорядкованого РПЦ, а також пропаганду ідей порушення територіальної цілісності України через поглиблення інтеграційних зв'язків між Україною та РФ.

Тобто йшлося не про «заборону Пушкіна», а про заборону конкретного громадського об'єднання, діяльність якого суд пов'язав з антиукраїнською активністю та проросійськими структурами. У рішенні суд прямо формулює висновок: діяльність громадської організації містить порушення встановлених законом обмежень для громадських об'єднань і пов'язана з веденням активної антиукраїнської діяльності.

Українське законодавство не містить норм, які б забороняли читати, зберігати або вивчати твори Пушкіна. Закон України «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії» спрямований не на заборону літератури, а на заборону пропаганди російської імперської політики та її символіки. Він регулює, зокрема, питання публічного використання такої символіки, перейменування об'єктів топонімії, демонтажу або перенесення з публічного простору пам'ятників і пам'ятних знаків. Більш того, закон передбачає винятки для наукової, освітньої, музейної, архівної та бібліотечної сфер: заборона не поширюється на музейні експозиції, тематичні виставки, наукові дослідження, твори мистецтва, підручники та інші матеріали наукового й освітнього характеру — за умови, що таке використання не призводить до виправдання або глорифікації російської імперської політики. Закон також прямо згадує бібліотечні фонди, приватні колекції та приватні архівні зібрання.

Водночас варто розрізняти читання Пушкіна і політику деколонізації публічного простору. Олександр Пушкін підпадає під українську політику дерусифікації та деколонізації, але не як «заборонений автор», а як елемент публічного символічного простору російської імперської політики. Український інститут національної пам'яті включив Пушкіна до переліку осіб, присвячені яким об'єкти містять символіку російської імперської політики, — як особу, що «глорифікувала російську імперську політику». Тому в Україні можуть демонтувати пам'ятники Пушкіну, перейменовувати вулиці, площі, установи або організації, названі на його честь. Проте це не означає заборони читати його твори, зберігати їх у бібліотеках, досліджувати науково або використовувати в освітньому контексті.

Кремлівський агітпроп вибудовує наратив про «нецивілізованість України»: будь-які дії з деколонізації публічного простору або протидії проросійським структурам Кремль подає як «знищення культури», «боротьбу з історичною пам'яттю» або «русофобію».

У соцмережі X поширили фейкове відео, яке видає себе за матеріал американського Інституту вивчення війни (Institute for the Study of War, ISW) і використовується для розпалювання напруги між Україною та Польщею.

У відео заявляється, що «нібито польські найманці» в Україні найчастіше гинуть в результаті «внутрішніх конфліктів», причиною яких є «глибока ворожість, яку українці відчувають щодо поляків». У відео навіть наводиться вигадана цитата голови ISW Кімберлі Каган про те, що «українці відносяться до полякі як до рабів».

Очевидно, відео є підробкою. Подібний ролик не публікувався ані на сайті, ані в жодній з соцмереж ISW. Відео не відповідає стилю, в якому зазвичай робляться справжні відео ISW. Ролики Інституту зазвичай містять аналіз подій заснований на фактах, в той час як фейкове відео є примітивною спробою викласти бездоказові вигадки в агресивно пропагандистському стилі. Єдине спільне, що має це відео зі справжніми роликами ISW - це вступна і прикінцева заставки, а також наклеєний поверх кадрів логотип Інституту.

Подібне використання логотипів і візуальної айдентики відомих медіа та аналітичних центрів є типовою тактикою російських інформаційних операцій.

Допис з’явився в акаунті, який має ознаки скомпрометованого або залученого до бот-мережі. До публікації відео остання активність, зафіксована на акаунті, відбувалася в 2013 році.

Фейк поширюється на тлі загострення у відносинах між Києвом і Варшавою після рішення президента Польщі Кароля Навроцького позбавити Володимира Зеленського Ордену Білого Орла — найвищої державної нагороди Польщі. Причиною стала реакція польської сторони на рішення України надати одному з військових підрозділів почесне найменування на честь Героїв УПА. У Польщі це викликало гостру дискусію через історичну пам’ять про Волинську трагедію.

Російська пропаганда намагається використати цей конфлікт для посилення взаємної недовіри між українцями та поляками. У таких повідомленнях Україну зображують як державу, нібито ворожу до Польщі, а польську підтримку України — як «помилку» або «загрозу» для самих поляків.

Схожі повідомлення вже фіксували у межах кампанії російськомовної бот-мережі Matryoshka. Вона поширює сфабриковані дописи та відео, які імітують матеріали авторитетних західних медіа й організацій. Такі фейки часто супроводжуються логотипами Euronews, Der Spiegel, ISW або інших упізнаваних джерел, щоб створити враження достовірності.

Мета таких матеріалів — не лише дискредитувати Україну, а й посварити її з ключовими партнерами. Польща залишається одним із головних союзників України з початку повномасштабного вторгнення Росії: вона прийняла мільйони українських біженців і є важливим логістичним маршрутом для західної військової допомоги. Саме тому Москва систематично намагається атакувати українсько-польські відносини через історично чутливі теми.

Фейкове відео від імені ISW є частиною ширшої інформаційної операції, спрямованої на використання реального дипломатичного конфлікту для поглиблення розколу між Україною та Польщею. Росія намагається перетворити складні історичні питання на інструмент політичної маніпуляції та послабити солідарність між двома країнами, які залишаються стратегічно важливими партнерами у протидії російській агресії.

Російська пропаганда дедалі активніше використовує дезінформацію, перебільшені заяви про успіхи на фронті та погрози Заходу, щоб приховати нестачу реальних військових досягнень у війні проти України.

Про це йдеться в аналізі EUvsDisinfo.

На тлі скорочення російських просувань на полі бою Москва намагається підтримувати для внутрішньої аудиторії та партнерів образ «успішної» війни. Для цього кремлівські медіа поширюють повідомлення про нібито збереження Росією «стратегічної ініціативи» та регулярно заявляють про захоплення українських населених пунктів, навіть коли ці заяви не відповідають дійсності.

Одним із прикладів у EUvsDisinfo називають Куп’янськ Харківської області. У листопаді 2025 року Міноборони Росії вже оголошувало про нібито повне захоплення міста, однак Україна спростувала ці заяви, а Президент Володимир Зеленський відвідав Куп’янськ. У травні 2026 року схожі твердження повторив начальник Генштабу Збройних сил РФ Валерій Герасимов, заявивши про просування російських військ на захід від міста. Водночас, за даними аналітиків, українські сили продовжують утримувати оборонні рубежі в цьому районі.

Схожа ситуація спостерігається і навколо Малої Токмачки в Запорізькій області. Кремлівські ресурси неодноразово оголошували про її «звільнення», зокрема кілька разів у 2025 році та знову у 2026-му. Однак населений пункт залишається під контролем України.

Окремий блок російських наративів стосується українських ударів по військовій логістиці Росії, зокрема по маршрутах, які Москва використовує для постачання окупаційних військ на півдні України та в напрямку Криму. Прокремлівські медіа намагаються подавати ці удари як атаки на цивільних або як доказ небажання Києва завершувати війну. Водночас, як зазначають у EUvsDisinfo, дії російського уряду — зокрема збільшення постачання пального з Білорусі та обговорення експортних обмежень на пальне — свідчать про проблеми, які Москва намагається приховати.

Також російська пропаганда використовує українські удари по об’єктах на території Росії для поширення тез про «західну ескалацію» та нібито участь НАТО у війні. У такий спосіб Кремль намагається применшити військову спроможність України й представити союзників Києва як безпосередніх учасників конфлікту.

У EUvsDisinfo зазначають, що Кремль паралельно шукає зручну «формулу перемоги» для пояснення можливого завершення війни без реальної перемоги на полі бою. У центрі таких наративів — твердження про нібито успішне протистояння Росії «агресивному Заходу», стійкість російської економіки до санкцій, а також «здобуття» нових територій і громадян.

На думку авторів аналізу, російська дезінформаційна кампанія дедалі більше перетворює війну на інформаційне протистояння. Через фейки, погрози та маніпуляції Москва намагається приховати власні втрати, обмежені просування на фронті та нездатність досягти заявлених цілей в Україні.

Після наймасованішого від початку повномасштабного вторгнення удару Сил оборони України по Москві та Московській області в інформаційному просторі розгорнулася нова хвиля російської пропаганди. Російські та проросійські ресурси скоординовано почали поширювати твердження, що Україна нібито діє не самостійно, атакує цивільні об’єкти та провокує можливу ескалацію з Росією і НАТО. Як і де розвивається інфокампанія  розповіли VoxCheck.

18 червня 2026 року Сили оборони України завдали ударів по об’єктах у Москві та Підмосков’ї, серед яких були об’єкти паливної та військової логістики, зокрема Московський нафтопереробний завод. За даними Генерального штабу ЗСУ, на підприємстві виникли пожежі в кількох осередках.

Однак майже одразу після події в мережі почала поширюватися інша версія подій. Російська пропаганда намагалася сформувати у міжнародної аудиторії уявлення, що Росія є стороною, яка «захищається», а українські удари нібито є причиною майбутніх російських атак.

Одною із головних тех стало твердження, що Росія лише «відповідає» на дії України. Таку риторику використовували, зокрема, після заяв російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова про подальші «масовані удари» по Україні. 

Проте російські масовані атаки на українські міста не виникають спонтанно після окремих подій. Росія системно здійснює ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по цивільній інфраструктурі, енергетиці та житлових районах. Водночас Україна заявляє про удари по об’єктах, які мають військове значення та забезпечують роботу російської армії.

Окремим напрямом стала спроба представити українські удари як атаки на мирних жителів. У соцмережах поширювали відео пошкоджених житлових будинків, змішуючи їх із повідомленнями про удари по нафтопереробних та логістичних об’єктах. Така тактика мала на меті стерти різницю між військовими цілями та цивільною інфраструктурою.

Паралельно запускали тезу про нібито участь НАТО та Великої Британії в організації атак. Російська пропаганда регулярно використовує цей наратив, щоб створити уявлення про «війну Росії проти всього Заходу», а не про агресію проти України.

Аналітики звернули увагу, що частина таких повідомлень поширювалася через іноземні акаунти з великою аудиторією, які позиціонують себе як незалежні коментатори. Серед них були сторінки, пов’язані з попереднім поширенням прокремлівських наративів та матеріалів російських державних медіа.

Одним із прикладів став акаунт Concerned Citizen у соцмережі X, який одним із перших після атаки поширив набір ключових тез: нібито Україна діяла за підтримки НАТО, нібито були атаковані цивільні об’єкти, а Росія тепер має право на відповідь. Саме ці елементи згодом повторювали інші інформаційні майданчики.

Ще одним напрямом кампанії стало використання відео з пошкодженим житловим будинком, яке поширювали різні акаунти з однаковими поясненнями. Фактчекери звернули увагу, що синхронність публікацій і повторення однакових формулювань є типовими ознаками координованого поширення наративів.

Після цього в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про нібито загрозу «Третьої світової війни» та можливу ядерну ескалацію. Такі твердження традиційно використовуються російською пропагандою для залякування аудиторії та перекладання відповідальності за можливе загострення на Україну.

За цією логікою Росія намагається представити власну агресію як вимушену реакцію, а дії України щодо захисту від нападів — як провокацію. Водночас фактчекери наголошують, що саме Росія розпочала повномасштабну війну проти України та продовжує систематичні атаки по українських містах.

Основною темою дезінформаційної кампанії після ударів по Москві стало перевертання ролей агресора та жертви. Російські інформаційні мережі намагалися представити удари по військовій інфраструктурі як «терористичні атаки», приховуючи контекст багаторічної війни та численних російських обстрілів України.