У соціальних мережах та анонімних Telegram-каналах поширюють нібито супутниковий знімок, який, за твердженнями пропагандистських ресурсів, демонструє наслідки удару російської ракети «Орєшнік» по аеродрому в районі Білої Церкви. Автори таких публікацій заявляють, що зображення начебто підтверджує ураження злітної смуги та «підземного військового об’єкта», однак наявні дані цього не підтверджують.

Про це повідомляє StopFake.

У ніч проти 24 травня Росія справді здійснила масований комбінований удар по території України. За даними Повітряних сил ЗСУ, під час атаки була використана балістична ракета середньої дальності класу «земля-земля», яку російська сторона називає «Орєшнік». Начальник управління комунікацій Повітряних сил Юрій Ігнат повідомляв, що пуск здійснили з полігону Капустін Яр, а удар припав на район Білої Церкви.

Офіційна інформація щодо наслідків атаки не підтверджує версію про ураження аеродрому. Київська обласна прокуратура, місцева влада та рятувальні служби повідомляли про пошкодження гаражного кооперативу та будівель підприємства у Білоцерківському районі.

Опубліковані фото й відео з місця удару також проаналізували OSINT-дослідники. На основі геолокації вони встановили, що ракета влучила саме в район гаражного кооперативу, а не на територію аеродрому. Аналогічних висновків дійшли й аналітики Defense Express із посиланням на OSINT-спільноту.

Додатково місце удару визначив OSINT-дослідник The Cube, який геолокував точку влучання як гаражний кооператив на околиці Білої Церкви. Ця локація розташована окремо від території аеродрому, що суперечить твердженням про нібито ураження летовища.

Після появи повідомлень про фактичні наслідки атаки російські пропагандистські ресурси почали поширювати версії про «підземні військові об’єкти», «бункери» та особливу здатність ракети завдавати ударів по підземних цілях. Водночас жодних підтверджень чи доказів таких тверджень оприлюднено не було.

Перевірка супутникових даних також не підтвердила появу вирв на території аеродрому. Аналіз знімків Sentinel-2 за 24 та 26 травня показав відсутність значних змін місцевості, які відповідали б поширюваному зображенню.

Сумніви щодо автентичності картинки з’явилися навіть серед частини російських Z-ресурсів. Один із наближених до російської військової авіації Telegram-каналів назвав зображення «намальованим фейком» та поставив під сумнів його правдоподібність.

Подальша перевірка показала, що першоджерелом картинки став Telegram-канал, який опублікував її як жарт і прямо зазначив, що створив зображення за кілька хвилин як іронічну реакцію на вимоги показати «докази» результативного удару. Попри це, згодом зображення почали поширювати вже як нібито справжній супутниковий знімок.

Таким чином, поширюване зображення не є доказом удару по аеродрому, а являє собою фейкову ілюстрацію, яку пропагандистські ресурси використали для підкріплення власних наративів.

Російська пропаганда випустила фільм «СВОї діти», який має на меті виправдати незаконне вивезення українських дітей з окупованих територій та представити ці дії як гуманітарну місію.

Про це повідомляє Центр протидії дезинформації.

Ініціаторкою створення стрічки стала уповноважена з прав дитини РФ Марія Львова-Бєлова, щодо якої у 2023 році Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт через незаконну депортацію українських дітей.

У центрі сюжету — проєкт із вивезення дітей з тимчасово окупованих територій до російських таборів на так звані «інтеграційні зміни». Автори фільму намагаються подати примусове переміщення дітей як прояв турботи та спосіб «врятувати їх від війни».

Водночас у стрічці замовчується причина, через яку українські діти опинилися в умовах війни — повномасштабне вторгнення Росії в Україну.

Під прикриттям гуманітарної риторики Росія продовжує політику примусового вивезення українських дітей, зміни їхньої ідентичності та інтеграції в російське середовище. Такі практики міжнародне право розглядає як одну з ознак геноциду.

Сама Львова-Бєлова раніше публічно розповідала про незаконне всиновлення підлітка з окупованого Маріуполя та заявляла про його подальше «перевиховання», що стало одним із найбільш відомих прикладів політики примусової асиміляції українських дітей.