В оптиці російської пропаганди БРІКС перетворюється в ООН 2.0. без Заходу та з провідною роллю Росії. Розповідаємо, як Кремль інформаційно прикриває свою міжнародну ізоляцію. 

24 серпня у найбільшому місті ПАР Йоганнесбурзі завершився триденний 15-й саміт БРІКС — об'єднання, до якого поки входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та ПАР. Члени БРІКС наразі представляють понад 40% населення Землі та більше чверті світового ВВП. 

На саміті в Йоганнесбурзі були особисто присутні чотири з п'яти лідерів країн БРІКС. Росія була представлена міністром закордонних справ Лавровим. ПАР є учасницею Римського статуту і в разі прибуття лідера Росії на її територію зобов'язана затримати його за ордером Міжнародного кримінального суду і видати Гаазі. Після тривалих юридичних консультацій влада ПАР так і не поступилася міжнародними принципами, тож Путін мусив задовольнитися онлайн-виступом. 

Ключовою подією саміту стало запрошення шести нових країн приєднатись до БРІКС: Аргентини, Ефіопії, Єгипту, Ірану, ОАЕ та Саудівської Аравії. Раніше організація розширювалась лише у 2010 році, коли до неї і доєдналася нинішня господарка саміту — ПАР. Найбільшими лобістами розширення виступили Китай та Росія. Китай, як найпотужніший член організації, прагне ще більше посилити свій світовий вплив на тлі зростання суперництва зі США. Росія потребує розширення задля подолання часткової міжнародної ізоляції. При цьому онлайн-участь Путіна цього року цю ізоляцію лише символічно підкреслювала. Інші три країни БРІКС мають значно тепліші взаємини із західними демократіями і не зацікавлені у перетворенні організації на ворожий Заходу блок. 

Розповімо про ключові меседжі, які поширювала Москва в контексті саміту. 

«Ізоляція зруйнована назавжди»

Москва прагне скористатись будь-якою міжнародною взаємодією задля просування тези про марність спроб її ізолювати. Саміт БРІКС не став винятком. Наприклад, офіційна представниця МЗС РФ Марія Захарова так підсумувала хід саміту у своєму телеграмі: «Результати блискучі. “Ізоляція” як американська зброя зруйнована назавжди». Та відсутність Путіна на саміті значно ускладнила агітпропу просування відповідної тези. Російським офіційним ЗМІ доводилось наголошували на повноцінності участі Путіна у зустрічі, нехай навіть і в онлайн-форматі: «Володимир Путін бере участь дистанційно, у форматі відеоконференції, що не завадило нашому президенту виступити з об'ємною промовою про роль БРІКС у формуванні багатополярного світопорядку...». А та ж Захарова в інтерв'ю пропагандисту Володимиру Соловйову вирішила апелювати навіть до успіхів Індії в космосі, тільки б довести, що у відсутності Путіна немає нічого страшного: «Конкретний приклад – вчора було закрите засідання членів БРІКСу. Кожен виступив, триває дискусія. Прем'єр-міністр Індії просить вибачення і каже, що йому потрібно особисто дистанційно стежити за посадкою на Місяць індійського космічного апарата. Він вийшов із зали засідань, його місце зайняв міністр закордонних справ Індії. Настільки сьогодні світ переповнений подіями, що формальна, протокольна частина підлаштовується». Тож для Захарової ордер на арешт від Міжнародного суду і підкорення Місяця є однаково поважними причинами відлучитись. 

«БРІКС більш впливова версія Великої сімки»

Російський агітпроп прагнув протиставити БРІКС Групі семи (G7), об’єднанню великих ліберальних демократій, з якого Москва була виключена у 2014 році після анексії Криму. Через факт розширення БРІКС пропаганда переконувала, що організація, до якої Росія продовжує належати, стала тепер набагато впливовішою за організацію, з якої Москву вигнали. Тож пропагандистські соцмережі наповнилися цифрами, які мають переконати у ключовій ролі розширеного БРІКС у майбутньому світі: «БРІКС тепер у чотири рази більша за G7 за населенням»,  «На БРІКС тепер припадає 36% площі земної кулі, і це удвічі більше, ніж у Групи семи», «БРІКС стане господарем 44,35% світових запасів нафти» тощо.  Потенційних нових членів БРІКС в окремому порядку спіткало порівняння із західними країнами з боку проросійських соціальних мереж: «У цих шести державах проживає понад 400 млн осіб, що можна порівняти з населенням усього ЄС. Розмір ВВП за ПКС нових учасників БРІКС перевищує $8 трлн: це можна порівняти з розмірами економік "локомотивів" Старої Європи — Франції та Німеччини». Нарешті в одному з анонімних каналів припускалося, що БРІКС у майбутньому замінить і ООН: «БРІКС поступово перетворюється на ООН 2.0. лише без Заходу».

Хоча наведені цифри є формально правильними, більшість старих і нових членів БРІКС зовсім не збираються на догоду Москві протистояти Заходу. До того ж країни БРІКС є значно більш строкатими за характером своїх культур, економік та політичних режимів порівняно з постіндустріальними демократіями Великої сімки. Країни G7 також об’єднані тривалою військово-політичною співпрацею у форматі НАТО чи двосторонніх договорів з Японією. Між ключовими ж членами БРІКС, Індією і Китаєм, точиться тривале прикордонне протистояння. Новозапрошені члени Іран і Саудівська Аравія вже давно ведуть холодну війну на Близькому Сході з гарячими проксівійнами, як-от у Ємені чи Сирії.  І лише нещодавно за посередництва Китаю домовились про тимчасовий холодний мир. Тож БРІКС є передусім консультативним майданчиком держав з часто дуже різними інтересами, і така форма взаємодії в організації, ймовірно, збережеться й у розширеному форматі. 

«БРІКС дедоларизує світ і Росію»

Російські пропагандисти давно пророкують швидкий кінець пануванню долара у міжнародній торгівлі, що мало б убезпечити Росію від впливу міжнародних санкцій. Тож і в контексті саміту агітпроп активізував мрії про єдину валюту БРІКС як альтернативу долару. Цю думку просував і Путін у своєму виступі. Через строкатість політичних режимів та економік членів БРІКС і їх не надто тісну економічну взаємодію єдина валюта є цілком нереалістичним проєктом наразі, який не стояв навіть на порядку денному цьогорічного саміту. Сторони лише домовились консультуватись задля збільшення розрахунків у місцевих валютах. Та в російських ЗМІ вірять, що, незважаючи на складнощі, Путін досягне прогресу у створенні єдиної валюти: «Путін має намір позбавити США їхньої головної зброї у зовнішній економічній політиці — можливості використати долар для впливу на інші країни».