Після атаки морського дрона на контейнеровоз «Contship Jet» 29 жовтня в Чорному морі в соціальних мережах поширювали суперечливі твердження про походження безпілотника. Одні дописи називали його британським K3 Scout, інші — українським Magura V5 або російським дроном. Водночас офіційно підтвердженої інформації про те, хто здійснив атаку та звідки походив апарат, немає. Ці твердження перевірили фактчекери болгарського проєкту Factcheck.bg.

28 жовтня 2026 року контейнеровоз «Contship Jet» під прапором Ліберії був атакований морським дроном в економічній зоні Болгарії, за 17 морських миль на схід від мису Каліакра. На борту перебували 18 членів екіпажу — 14 громадян Філіппін і четверо українців. Болгарські Військово-морські сили провели рятувальну операцію, а згодом судно затонуло. Воно перевозило 421 контейнер з різними вантажами, зокрема літій-іонними батареями, корозійними речовинами, кислотами та легкозаймистими рідинами.

Наступного дня після атаки спеціалізований морський сайт Maritime.bg опублікував відео, на якому видно, як безпілотник рухається поруч із контейнеровозом, а потім повертає в його бік. Автентичність запису підтвердили BBC Verify та агентство Reuters. Французькі військові також оприлюднили кадри морських дронів і повідомили, що літак Atlantique 2, який патрулював західну частину Чорного моря, зафіксував три надводні безпілотники, спрямовані до цивільного судна. Водночас французька армія не повідомила про їхнє походження.

Одне з найпоширеніших тверджень у соцмережах полягало в тому, що судно атакував британський дрон K3 Scout. У дописах, які зібрали тисячі вподобань і поширень у фейсбуку, посилалися на матеріал британської газети Times про використання Україною таких безпілотників. Окремі публікації стверджували, що українські військові нібито масово застосовують їх для атак на російські судна та проводять операції «під чужим прапором».

Однак перевірка Factcheck.bg засвідчила, що в матеріалі Times ішлося про використання Україною K3 Scout під час ударів по російському порту в Сочі. Водночас видання не писало ані про масове застосування цих апаратів, ані про операції «під чужим прапором». Крім того, технічні характеристики британського дрона не збігаються з параметрами апарата на відео. K3 Scout має довжину 8,4 метра та оснащений внутрішньобортовим дизельним двигуном, тоді як компанія Ambrey оцінила довжину безпілотника з відео приблизно у 5–6 метрів.

Інша група дописів приписувала атаку українському морському дрону Magura V5. Фактчекери зазначили, що за довжиною апарат на відео справді може бути подібним до цієї моделі: Magura V5 має довжину 5,5 метра. Однак сама лише схожість розмірів не підтверджує його походження. Є й конструктивні відмінності: український Magura V5 використовує водометний рушій, тоді як на відео помітний елемент, схожий на підвісний двигун. Колишній високопоставлений офіцер Військово-морських сил України Андрій Риженко також заявив Reuters, що апарат не схожий на жоден з відомих йому українських морських дронів.

Водночас аналіз компанії Ambrey, на який посилається Reuters, вказує, що безпілотник може бути варіантом російського Murena-300S або розробкою на основі його конструкції. Про цей апарат російські медіа писали ще у 2024 році. Голова Міжнародної асоціації протидії дронам Стайко Топалов також заявив Euronews Bulgaria, що, за оцінкою залучених ним експертів, ідеться про модифіковану версію російського дрона. Водночас п’ятеро експертів, опитаних BBC Verify, зазначили, що безпілотник не схожий на жоден із відомих їм апаратів, які використовують Росія чи Україна.

Окремо в соцмережах поширювали зображення, на яких нібито можна було розгледіти російський прапор на корпусі дрона. Інші користувачі стверджували, що помітний елемент є емблемою української військової розвідки — ГУР. Однак на жодному з кадрів не вдалося розпізнати ані російського прапора, ані символів української розвідки. Схожість окремих деталей з елементами української символіки сама по собі не є доказом того, що апарат належить ГУР.

У підсумку, фактчекери з Болгарії підтвердили автентичність відео атаки на «Contship Jet», але не встановити походження дрона та відповідальних за напад. Порівняння його конструкції з відомими моделями ставить під сумнів твердження про британський K3 Scout та український Magura V5. Найбільш імовірною версією, за аналізом Ambrey, є зв'язок апарата з російським Murena-300S, однак і це не є остаточним підтвердженням.

Російська пропаганда намагалася використати гуманітарну операцію з порятунку жителів окупованих Олешків на Херсонщині, щоб представити Росію рятівницею, а Україну — винуватицею гуманітарної катастрофи. Для цього російські медіа замовчували причини занепаду міста, поширювали непідтверджені звинувачення на адресу українських військових і вибірково показували свідчення місцевих жителів. Водночас російській версії подій суперечили кадри американського телеканалу Newsmax, повідомлення Z-блогера та репортажі українських журналістів. Пропаганду для «Детектора медіа» проаналізував Юрій Луканов.

Олешки перебувають під російською окупацією з перших днів повномасштабного вторгнення. Після підриву росіянами Каховської ГЕС у червні 2023 року місто пережило масштабне затоплення. Згодом ситуацію погіршили бойові дії, руйнування інфраструктури, обстріли та ізоляція. До жовтня 2026 року там, за оцінками, залишалося приблизно 1700 людей, серед них 35 дітей. Через блокаду й заміновані шляхи самостійно виїхати з міста було надзвичайно небезпечно.

Домовленість про локальне припинення вогню за посередництва Меланії Трамп дала змогу організувати доставку гуманітарної допомоги та евакуацію цивільних. Однак гуманітарна місія відбувалася в умовах значної інформаційної нерівності: російська омбудсманка Яна Лантратова приїхала з приблизно 50 журналістами, серед яких були представники державних телеканалів і американського Newsmax. Українських журналістів на місці було лише кілька.

Американський телеканал Newsmax, який має репутацію медіа, лояльного до Дональда Трампа, несподівано для російської сторони застеріг свою аудиторію від пропагандистського використання гуманітарної операції. 30 жовтня ведуча Шелбі Вайлдер наголосила, що Росія контролює доступ журналістів до Олешків і визначає, що саме вони можуть побачити. За її словами, кореспонденти не мають повної свободи пересування, а жителі, з якими їм дозволяють спілкуватися, можуть перебувати під тиском окупаційної влади.

У матеріалі Newsmax також показали зустріч українського омбудсмана Дмитра Лубінця з місцевими жителями. Люди радісно вітали українського представника, одна з жінок вигукнула: «Наші рідні!». Місцеві розповідали, що зібрали речі й чекають на автобуси, які вивезуть їх на підконтрольну Україні територію. Ці кадри суперечили поширюваному російською пропагандою уявленню, нібито жителі окупованих територій прагнуть до Росії, а Україна їм чужа. Водночас автор наголошує, що одне відео не дає підстав робити висновки про настрої всіх жителів міста.

Іншим приводом для критики стала поява в репортажах кадрів приязного спілкування Лубінця з Лантратовою. Автор звертає увагу, що російська омбудсманка перебуває під українськими санкціями, а СБУ підозрює її в причетності до примусового вивезення українських дітей з Херсона. Зокрема, у вересні 2022 року Лантратова, за даними СБУ, брала участь у вивезенні двох дітей із місцевого будинку дитини до Росії. У березні 2024 року їй повідомили про підозру в примусовій депортації дітей і порушенні законів та звичаїв війни. Луканов розрізняє необхідні робочі контакти для порятунку людей і демонстрацію особистої приязні, кадри якої російська пропаганда може використати для створення враження нормалізації відносин.

Російські державні медіа натомість послідовно просували версію, за якою саме Україна відповідальна за страждання жителів Олешків. У сюжеті телеканалу «Россия-1» журналіст Євгеній Попов розповідав про нібито злочини українських військових. Одна з опитаних жінок стверджувала, що її чоловік загинув через міну, скинуту з українського безпілотника. Інший співрозмовник, Володимир Харлан, говорив про обстріли українськими дронами й артилерією.

Водночас журналіст докладно описував брак у місті світла, води, газу, продуктів і медикаментів, але не пояснював, як Олешки опинилися в такому становищі. У сюжеті не згадували російське вторгнення, окупацію, бойові дії та руйнування інфраструктури. Так пропаганда приховувала причини гуманітарної кризи й перекладала відповідальність за неї на Україну.

Окремо Луканов звертає увагу на особу Харлана. За інформацією херсонського видання «Мост», після початку вторгнення він перейшов на бік окупантів і очолив захоплену Олешківську лікарню. Українське слідство встановило, що він схиляв медичних працівників до співпраці з окупаційною владою, організовував виплату зарплат у рублях і сприяв незаконному вивезенню майна лікарні. У березні 2025 року український суд заочно визнав його винним у пособництві державі-агресорці та засудив до 12 років позбавлення волі. Наступного місяця Путін присвоїв йому звання Героя Росії. Саме цю людину російське телебачення представило як свідка нібито українських знущань із жителів міста.

Подібну тактику використали й «Известия». Видання розповідало про гуманітарну допомогу, автобуси, швидкі та медиків, представляючи Росію організаторкою порятунку. Водночас у матеріалі поширювали звинувачення Міноборони Росії та Путіна щодо нібито мінування Україною підступів до міста. Також навели розповідь місцевих жителів про потрапляння до українських «розстрільних списків», однак доказів існування таких списків не надали.

Автор зазначає, що російські медіа не пояснювали, чому Олешки опинилися під окупацією, хто підірвав Каховську ГЕС і хто відповідає за умови життя населення на території, яку контролює Росія. Водночас він застерігає, що самі по собі повідомлення про атаки дронів чи мінування не можна автоматично вважати неправдивими. Проблема полягає у відсутності перевірки звинувачень, замовчуванні контексту та однобічному доборі свідчень.

Ще одним проявом російського інформаційного впливу Луканов називає систематичне спотворення назви міста. Російські медіа, зокрема й деякі опозиційні, називають українські Олешки «Альошками». Автор нагадує, що історична назва походить від Олешшя — поселення або місцевості в пониззі Дніпра, згаданої в літописах ще 1084 року. У 1928 році більшовики перейменували місто на Цюрупинськ, а 2016-го йому повернули назву Олешки.

Неочікувану для Кремля інформацію оприлюднив і російський Z-блогер Володимир Романов, автор каналу «Романов Лайт». Він повідомив, що з Олешків до України вирушили 17 автобусів, а до Росії — лише чотири. Романов припустив, що російське телебачення покаже більше автобусів з російського боку, але із заштореними вікнами. Згодом блогер відредагував допис і прибрав цифри, однак їх зберегли на скриншотах. Ці дані не є офіційною статистикою, проте показово, що незручну для Кремля версію оприлюднив не український журналіст, а прихильник російської агресії.

Українські репортажі ТСН і ICTV, зняті безпосередньо в Олешках, показали умови, в яких жили люди після майже чотирьох років окупації: нестачу води, світла, газу, ліків і продуктів, пошкоджені будинки та постійні загрози від ударів дронів. Журналісти також зафіксували реакцію місцевих на появу української делегації з прапором і Дмитром Лубінцем. Люди плакали, обіймали представників України й розповідали, що тривалий час боялися навіть згадувати українські символи.

На кадрах видно, що багато жителів сіли в автобуси, які прямували на підконтрольну Україні територію. Це підтверджували й окремі російські джерела. Частина людей залишилася в місті через страх перед фільтрацією, хворих родичів або небажання покидати майно. Однак українські репортажі продемонстрували, що значна частина евакуйованих прагнула виїхати саме до України.

У підсумку гуманітарна операція в Олешках стала не лише порятунком цивільних, а й інформаційним протистоянням. Російська пропаганда намагалася показати себе рятівницею, приховавши власну відповідальність за окупацію та гуманітарну кризу. Однак її версію подій спростовували не лише українські журналісти: застереження пролунали на американському телеканалі, а незручні для Кремля подробиці оприлюднив навіть російський Z-блогер.

Колишній радник глави Пентагону, відставний полковник армії США Дуглас Макгрегор заявив, що телефонні переговори президента Фінляндії Александра Стубба та прем’єр-міністра Норвегії Йонаса Гара Стере з Володимиром Путіним нібито свідчать про визнання Європою поразки у війні проти України та провини Заходу в її розв’язанні. Він також стверджує, що Захід створив українські Збройні сили, а потім «кинув їх у бій», а Україна фактично вже знищена. Ці заяви просувають російські наративи про слабкість європейських союзників, відповідальність Заходу за війну та неминучу поразку України. Чому слова експосадовця зі США є частиною російського агітпропу, а не позицією американських еліт, розповіли в Центрі стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Насправді сам факт телефонних переговорів європейських лідерів з Путіним не свідчить ані про визнання поразки України, ані про відмову Європи від її підтримки. Дипломатичні контакти не означають згоди з позицією Кремля чи визнання відповідальності Заходу за російську агресію.

У Центрі стратегічних комунікацій пишуть, що твердження Макгрегора про нібито «знищену Україну» є пропагандистським перебільшенням. Воно має створити враження неминучої української поразки та безперспективності подальшої допомоги Києву. Водночас така риторика перекладає відповідальність за війну з Росії, яка розпочала повномасштабне вторгнення, на Україну та її міжнародних партнерів.

Подібні заяви є частиною ширшої російської інформаційної кампанії. Їхня мета — переконати аудиторію, що Захід нібито сам винен у війні, європейські союзники України втратили рішучість, а подальша підтримка Києва не має сенсу. У такий спосіб пропаганда намагається підірвати довіру до міжнародної допомоги Україні та послабити єдність її партнерів.

Журналісти VSquare, Delfi Estonia та ізраїльського Shomrim, а також The Insider простежили зв'язки нібито ізраїльського аналітичного центру International Burke Institute (IBI) з російською пропагандистською інфраструктурою. У злитих документах кремлівського підрядника — Агентства соціального проєктування (АСП) — знайшовся бізнес-план саме такого «інституту в Ізраїлі», засновники IBI пов'язані з фігурантом естонської шпигунської справи, а журналістка, яка просувала «рейтинг» інституту, спершу визнала, що отримувала за це готівку, — а згодом від своїх слів відмовилася.

Інститут, у якому все запозичене

Сайт IBI з'явився в лютому 2025 року. Інститут подає себе як "незалежну спільноту експертів з Ізраїлю", а головним продуктом називає «Індекс суверенітету Burke» — рейтинг майже 200 країн, у якому Росія посідає четверте місце, одразу після США, Китаю та Швейцарії. Як звернули увагу чеські журналісти Investigace.cz, членство в ЄС і НАТО супровідні тексти подають як "обмеження суверенітету", а контроль Роскомнадзору над інтернетом — як сильну сторону Росії.

Справжнього у цьому "інституті" майже нічого немає. Серед партнерів на сайті значилися ООН, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, SIPRI і Світовий банк — усі вони заперечили співпрацю. Сотні «експертів» або вигадані, або «позичені» в реальних науковців без їхнього відома, двоє з них давно померли. За даними OpenAI, з 36 перевірених статей на сайті 34 скопійовані з інших джерел і підписані чужими іменами. Видають і мовні сліди: кирилиця посеред англійських слів, кальки з російської та неіснуючі об'єкти спадщини ЮНЕСКО.

Бізнес-план із Москви

Першими операцію описали технологічні компанії. У серпні 2026 року OpenAI заблокувала акаунти ChatGPT, які, найімовірніше, діяли з Росії й генерували дописи на підтримку IBI для X, Facebook, LinkedIn, Substack і Telegram. Meta видалила пов'язані з ними акаунти й сторінки у Facebook та Instagram. Проте хто саме стоїть за кампанією, жодна з компаній не назвала.

Підказку дав витік документів АСП — агентства, яке працює на Адміністрацію президента РФ і перебуває під санкціями США та ЄС. У листуванні з кураторкою пропагандистських проєктів АП Софією Захаровою, підлеглою Сергія Кирієнка, користувач під псевдонімом «Іммануїл Кант» надсилає файл «Проєкт для НУО / інституту / аналітичного центру в Ізраїлі». Бюджет — близько 80 тисяч доларів на перші пів року плюс приблизно 3 млн рублів щомісяця на контент і роботу з лідерами думок; окремим рядком — оренда офісу в Хайфі. Логіка документа відверта: російським наративам бракує «легітимного джерела», тож засновниками мають бути громадяни Ізраїлю з науковим ступенем, а «дослідження» інституту треба розсилати західним медіа, щоб ті їх цитували.

Файл створили наприкінці грудня 2024 року, домен IBI зареєстрували менш ніж за два місяці. Investigace.cz застерігає: прямих доказів того, що IBI керує саме АСП, і технічних перетинів їхньої інфраструктури не знайдено. Проте збігаються концепція, час і навіть місто, а «інтерв'ю», якими просували IBI, з'являлися й на фейкових сайтах кампанії «Двійник» (Doppelgänger), яку курує те саме АСП.

Хто стоїть за вивіскою

У липні 2025 року IBI зареєстрували в Ізраїлі як неприбуткову організацію. Засновник — уродженець Одеси Ігор Камінник із Хайфи, який ще 2021 року, за матеріалами ізраїльського суду, працював різноробом і встановлював вікна. Співзасновник Габріель Март, за даними берлінського Cyfluence Research Center, раніше мав ім'я Інокентій Олексійович Мартинов; The Insider стверджує, що він — син Олексія Мартинова.

Олексій Мартинов очолює московський Інститут новітніх держав, де Камінника роками представляли як «експерта». В естонській кримінальній справі 2022 року Мартинова названо підозрюваним у ворожій розвідувальній діяльності: за версією обвинувачення, він діяв за вказівками профільного управління АП і російських спецслужб. 2025 року це управління перейшло під кураторство Кирієнка, а той особисто вручив Мартинову державну нагороду. Сам Мартинов у коментарі VSquare заперечив зв'язки з державними органами РФ і заявив, що не вважає IBI фальшивим.

Справжні люди, справжні медіа

Найнебезпечніше в цій історії — те, що фейковий індекс вийшов за межі ботмереж. У квітні 2026 року The Jerusalem Post опублікувала колонку журналістки Рейчел Авраам, у якій війну проти Ірану аналізували крізь призму «Індексу суверенітету Burke». У телефонній розмові з журналістом Авраам визнала, що за роботу з інститутом їй платили готівкою, — а згодом почала це заперечувати. Цифри індексу потрапляли також на десятки індійських новинних сайтів, на сайти-двійники Forbes і Rolling Stone як оплачені публікації і навіть в академічні препринти.

Камінник очолює правління ще однієї неприбуткової організації з Хайфи — Dor Moriah (דור מוריה), яка займається інтеграцією російськомовних іммігрантів. Значні іноземні пожертви вона почала отримувати 2023 року — тоді ж, коли АСП розгорнуло кампанію в Ізраїлі. Організація проводить опитування про ставлення ізраїльтян до війни в Україні й заходи з депутатами Кнесету. Камінник, IBI та Dor Moriah на запити журналістів не відповіли.

Від підробки медіа — до підробки експертизи

IBI — лише один елемент багаторічної роботи. За документами АСП, які проаналізував The Insider, Ізраїль був мішенню щонайменше з 2023 року: «Двійник» (Doppelgänger) підробляв сайти популярних ізраїльських видань, а для соцмереж писали промпти на кшталт «напиши коментар від імені 38-річної ізраїльтянки», яка втомилася від війни. Після 7 жовтня кремлівські технологи взялися й за українську аудиторію з тезою «чому допомогу дають їм, а не нам», доручаючи розганяти її з використанням «традиційного антисемітизму».

Охоплення ботомереж IBI було скромним, але мета інша — створити «джерело», на яке посилатимуться справжні журналісти, науковці й політики, не підозрюючи, звідки взялися цифри. Тож, натрапивши на новий «аналітичний центр» із гучними рейтингами, варто перевірити бодай базове: чи існують його експерти, чи підтверджують партнери співпрацю і чи можна відтворити методологію.

У болгарському сегменті фейсбуку поширювали фейкове звернення керівника Росії Володимира Путіна до болгарського народу після атаки дронів на два торговельні судна в Чорному морі. У вигаданій заяві Путін нібито звинувачував болгарську владу в підтримці Заходу та діях проти Росії. Перевірка також виявила мережу фейсбук-груп, сторінок і профілів, через які поширювали матеріали сайту DailyStandart.com, що неодноразово публікував дезінформацію. Про дезінформаційні повідомлення розповіли Factcheck.bg.

У фейковому зверненні, яке приписували Путіну, стверджували, ніби Росія не хотіла нападати на «братські» країни, зокрема Болгарію, однак болгарські керівники підтримують Захід і беруть участь у діях проти Росії. Публікації почали поширювати після атаки 6 жовтня 2026 року на два торговельні судна в болгарській виключній економічній зоні Чорного моря.

Тоді судно «Alfa Watan» під прапором Того затонуло, а екіпаж зник безвісти. Друге судно, «Able» під прапором Палау, зазнало серйозних пошкоджень і загорілося. Усі 18 моряків урятували, двоє з них дістали тяжкі поранення. На момент перевірки болгарська влада за технічної допомоги ЄС і НАТО розслідувала обставини атаки та встановлювала походження дронів. Болгарські посадовці наголошували, що для достовірного визначення винуватців потрібні додаткові докази.

Російське посольство в Болгарії заявило, що судна не належали до цілей, уражених російськими військами в ніч на 6 жовтня. Президент України Володимир Зеленський, зі свого боку, звинуватив Росію в нападі. Однак офіційного звернення Путіна до болгар після атаки не було: Factcheck.bg не знайшов його ані на офіційному сайті Кремля, ані в російських медіа чи державних інформаційних агентствах.

Єдиним джерелом фейкової заяви в публікаціях називали сайт DailyStandart.com. За даними DFRLab при Атлантичній раді США, цей ресурс раніше неодноразово потрапляв у поле зору фактчекерів через поширення дезінформації. Матеріали сайту часто не містять імен авторів, а заголовки мають сенсаційний характер і нерідко пов'язані з конспірологічними теоріями. Серед тем публікацій — Володимир Путін, Росія, війна в Україні та болгарська політика.

Фейкове звернення поширювали у проросійських фейсбук-групах, зокрема «ПАРТИЯ НА РУМЕН РАДЕВ ОФИЦИАЛНО», «БЪЛГАРСКИЯТ НАРОД ОБИЧА РУСИЯ!» та «България и Русия, вечна дружба». Найпопулярніша публікація зібрала понад 13 тисяч взаємодій — уподобань, коментарів і поширень.

У Factcheck.bg дослідили, як матеріали DailyStandart.com розповсюджували через мережу груп, сторінок та особистих профілів. Раніше дослідники DFRLab при Атлантичній раді США встановили, що станом на 2 лютого 2026 року ця мережа охоплювала дев'ять груп, дві сторінки та шість профілів. Дві сторінки — «България и Русия – Вечна дружба» та «Цъкни „Харесва ми” ако обичаш Русия» — були адміністраторами частини груп. Разом вони мали приблизно 11 тисяч підписників, хоча майже не публікували матеріалів безпосередньо на своїх сторінках.

Публікації сайту поширювали кількома способами: розміщували прямі посилання, публікували зображення із заголовками та додавали посилання в коментарях або спершу викладали текст, а згодом доповнювали його посиланням на сайт.

Серед найактивніших поширювачів матеріалів DailyStandart у групах DFRLab назвала профілі Ростислави Гигової та Kolev Bo. На момент перевірки Factcheck.bg профіль Гигової вже видалили. За даними DFRLab, він використовував чужу фотографію, регулярно публікував дописи в різних групах, але не мав видимих публічних публікацій на власній сторінці. Подібну ситуацію Factcheck.bg виявив і в профілі Kolev Bo, який залишався одним із найактивніших поширювачів матеріалів сайту.

За 30 днів до 21 жовтня 2026 року профіль Kolev Bo опублікував 324 дописи у семи фейсбук-групах і на сторінках. У середньому це становило 11 публікацій на день. Вони зібрали 59 966 реакцій, 13 624 коментарі та 6395 поширень — загалом 79 985 взаємодій. Найбільшу активність за період із 23 вересня до 21 жовтня зафіксували в групі «Аз подкрепям Путин и Русия!» — 27 376 взаємодій на 76 публікацій. У групі «ПАРТИЯ НА РУМЕН РАДЕВ ОФИЦИАЛНО» зафіксували 12 347 взаємодій на 76 публікацій, а в «Подкрепа за Путин срещу САЩ» — 11 388 на 67 публікацій.

Болгарські фактчекери також звернули увагу на можливі зв'язки між окремими профілями, які поширювали матеріали сайту. Factcheck.bg зіставив відкриті дані профілю Kolev Bo з інформацією про Божидара Генчева в соціальних мережах і на інших онлайн-платформах. Серед виявлених збігів — схожі деталі на фотографіях, однакові навчальні заклади та зв'язок із певними фейсбук-групами. Водночас Генчев заперечив, що стоїть за профілем Kolev Bo, хоча повідомив, що звертався до його власника з проханням надати йому права модератора або адміністратора однієї з груп.

Зібрані дані не дають змоги однозначно встановити, хто стоїть за всією мережею. Однак результати перевірки свідчать, що матеріали DailyStandart.com активно поширювали через пов'язані групи, сторінки та профілі, частина яких публікувала контент на підтримку певних політиків і політичних сил.

Польські користувачі фейсбуку поширюють тезу, що найбільше українських біженців після початку повномасштабного вторгнення прийняли не Польща чи Німеччина, а Росія — нібито 5–6 мільйонів людей. Фактчекери польського Demagog з'ясували: цифру озвучує ведучий кремлівського RT, а її першоджерело — російське державне агентство ТАСС, яке посилалося на російські спецслужби. Жодне незалежне джерело її не підтверджує.

Дописи з'явилися в польськомовному сегменті фейсбуку (1, 2, 3). «Українці почуваються в Росії як удома, а росіяни — як удома в україномовній Україні», — йдеться в описі одного з них. До частини публікацій (1, 2) додано відео, у якому американський телеведучий Рік Санчес риторично питає глядачів, куди виїхала більшість українських біженців: «До Німеччини? Думаєте, до Польщі? Думаєте, до Франції?» Відповідь він дає сам: за його словами, від 5 до 6 мільйонів людей опинилися в Росії, бо там їм нібито просто комфортніше, ніж на Заході.

Санчес — уродженець Куби, який колись працював на CNN, Fox News і MSNBC, а згодом перейшов до RT America — американської філії кремлівського мовника RT (колишнє Russia Today), що перебуває під санкціями ЄС і США. Після початку великої війни RT America частково згорнула роботу, а 2024 року, після нових американських санкцій, припинила мовлення.

Сам Санчес 2025 року переїхав до Москви й тепер веде на RT програму «Sanchez Effect», мета якої, за описом каналу, — ставити під сумнів мейнстримні західні наративи. Саме в ній, як випливає з допису ведучого в X, і прозвучала цифра. Її першоджерело — повідомлення ТАСС від грудня 2022 року, яке, своєю чергою, спиралося на дані російських спецслужб.

Незалежні дані кажуть про інше. За інформацією УВКБ ООН, від лютого 2022-го до кінця 2023 року в Росії зареєстрували 1,3 млн біженців з України — приблизно вчетверо менше, ніж стверджує Санчес. Для порівняння: сама лише Польща прийняла щонайменше 2 млн українців. Але й ці 1,3 млн не означають добровільного переїзду. Уряд США, Human Rights Watch та Управління Верховного комісара ООН з прав людини від початку вторгнення фіксують примусове переміщення українських цивільних до Росії — зокрема з Маріуполя, де російські військові наказували людям залишати домівки й вивозили їх на окуповані території чи до РФ. А Незалежна міжнародна комісія ООН з розслідування щодо України дійшла висновку, що депортація та примусове переміщення тисяч українських дітей є злочином проти людяності: їхні батьки й опікуни часто не мають жодної інформації про те, де перебувають діти.

Висновок

Кейс показує типовий для Кремля ланцюжок маніпуляції цифрами: дані спецслужб — державне агентство — ведучий із західним резюме на пропагандистському каналі — польський фейсбук, де першоджерела вже ніхто не бачить.

Для польської аудиторії цей кейс спрямований на применшення ролі Польщі в прихистку українців і підживлює образ біженців, які «насправді» тягнуться до Росії, — тобто ще один привід для неприязні до українських біженів. Водночас, це перетворює депортації й примусове вивезення людей з окупованих території на «вільний вибір», та відтворює кремлівську формулу про «один народ», для якого Росія це «дім».

Російська пропаганда використовує обговорення можливого мирного плану за участю США та Європи, щоб просувати тезу про «поділ сфер впливу» та нібито зраду України з боку західних партнерів. Пропагандистські ресурси подають гіпотетичні умови домовленостей як уже погоджений сценарій, зміщуючи увагу з відновлення справедливості й збереження територіальної цілісності України на економічні інтереси міжнародних гравців. Про дезінформаційні повідомлення розповіли у Центрі стратегічних комунікацій.

Інформаційним приводом для кампанії стали публікації західних медіа про можливі параметри мирного плану, який передбачає участь США та європейських країн і охоплює відновлення України, гарантії безпеки, енергетичні угоди та заморожування лінії фронту. Протягом 13 жовтня Центр стратегічних комунікацій зафіксував близько 195 публікацій на цю тему.

Пропагандисти перебільшують значення обговорень і представляють можливі пункти мирного плану як уже погоджений Заходом сценарій «поділу сфер впливу». У такий спосіб припущення та повідомлення про потенційні домовленості підміняють твердженнями про нібито ухвалені рішення.

Інший напрямок маніпуляцій — зміщення акцентів із відновлення справедливості та збереження територіальної цілісності України на економічну вигоду міжнародних партнерів. Така подача створює хибне враження, ніби західні країни розглядають завершення війни передусім як можливість отримати прибуток, а інтереси України відходять на другий план.

Мета кампанії — деморалізувати українське суспільство твердженнями про «зраду Заходу», просувати капітуляцію під виглядом компромісу та послаблювати єдність євроатлантичної спільноти. Для цього пропаганда використовує обговорення можливих умов миру, щоб сформувати недовіру до міжнародних партнерів і представити потенційні переговори як домовленість коштом України.

Минулого тижня українські дрони тричі вдарили по центрах обробки даних Яндекса, технологічної компанії, яку часто називають «російським Google». Об'єкти в Сасовому, Калузі та Владимирі зазнали серйозних пошкоджень, деякі повністю вийшли з ладу. 

Українські удари по російських датацентрах нібито призвели до спаду активності російських ботів, але доказів цього бракує. Графіки, на які посилаються автори поширених дописів, або вимірюють зовсім інше, або мають невідоме походження.

Невдовзі в соцмережах з'явилися дописи ( 1 , 2 , 3 ) про можливі наслідки ударів для ІТ-інфраструктури. Їхні автори стверджували, що знищення / пошкодження інфраструктури Яндекса мало б зменшити активність бот-акаунтів, які тиражують російську пропаганду. Імовірно, висновок спирається на діаграму Cloudflare Radar, за якою частка автоматизованого трафіку з мережі Яндекса впала до 0,4%. Чи справді це вплинуло на активність російських ботоферм, розбиралися польські фактчекери Demagog. 

Що насправді показує графік Cloudflare

Графік, що поширювався в Х, справжній, але перш ніж говорити про перемогу над російськими тролями, варто розібратися, що саме він вимірює. Аналітики, які ведуть профіль блокувальника ботів і відстежують акаунти, задіяні в операції «Матрьошка», а також експерти порталу Niebezpiecznik та проєкту Emocje w Sieci Інституту моніторингу медіа (Institute of Media Monitoring) кажуть одне: ці дані не стосуються бот-акаунтів, що поширюють російську пропаганду.

Як пояснюють аналітики проєкту «Emocje w Sieci», «бот» у цьому контексті означає програмне забезпечення (web crawler / web spider), яке надсилає автоматичні запити до сайтів і сервісів, а не людину, що переглядає сторінки. Мовиться про програми, які автоматично збирають вміст вебсайтів, так звані краулери. Тож падіння такого трафіку нічого не говорить про фейкові акаунти в соцмережах.

Аналітики Niebezpiecznik висловили припущення, що можливий спад активності проросійських ботів міг бути пов'язаний зі збоєм у роботі Yandex Pay: оператори ботоферм могли припинити роботу, бо перестали отримувати оплату. Але це теорія, що ґрунтується на здогадах, достовірних даних про помітне зниження активності російських тролів немає.

Друга діаграма невідомого походження

Крім даних Cloudflare, мережею поширюється ще одна діаграма, яка нібито демонструє спад активності проросійських акаунтів. Її без посилання на джерело опублікував у X чеський євродепутат Томаш Здеховський. 

Графік нібито показує зниження онлайн-активності навколо партії «Альтернатива для Німеччини» (AfD). Аналітики проєкту «Emocje w Sieci» зазначили, що подібне зниження спостерігається і в публікаціях про ХДС та СДПН, тобто воно не стосується лише AfD.

У самій діаграмі є невідповідності: графік опубліковано 11 жовтня, але дані на ньому датовано 15 жовтня. Рафаель Віммер, дослідник із Регенсбурзького університету, припускає, що його могли згенерувати за допомогою ШІ, і серед іншого звернув увагу на нерівномірні інтервали між лініями.

Чому це може зашкодити

Поки що недостатньо доказів на технічному рівні щоб казати про справді зниження активності російських ботоферм, але й немає підстав підозрювати недобрі наміри в тих, хто повідомляє про спад активності ботів, спираючись на суб'єктивні спостереження. Проте такий наратив може бути шкідливим, додаючи довіри пропагандистським дописам. Користувач, який натрапляє на маніпулятивний пост, може міркувати так: «Російські боти зараз неактивні, отже, цей допис справжній».

Наразі, виходячи з окремих спостережень, неможливо об'єктивно визначити, чи є взагалі помітне зниження активності ботів, окремі заміри та дослідження вимагають часу, щоб перевірити ці твердження.  

Російські телеграм-канали поширювали фейк про те, що Київ нібито «потопає у смердючих масах» через зупинку каналізаційної системи. Насправді повідомлення, яке використали пропагандисти, стосувалося тимчасового припинення прийому стічних вод із Борщагівської громади Київської області. Проблему усунули приблизно за 20 хвилин після відновлення електроживлення насосних станцій, а її першопричиною став російський удар по енергетичному об’єкту, важливому для столиці. Правду від брехні відсіяли StopFake.

Російські пропагандисти посилалися на повідомлення секретаря Борщагівської сільської ради Олександра Медвідя, який увечері 8 жовтня поінформував про тимчасове припинення прийому стічних вод до каналізаційних мереж Києва, зокрема з території Борщагівської громади. Причиною стало знеструмлення об’єктів «Київводоканалу», що вплинуло на роботу систем водовідведення та водопостачання громади.

Однак агітпроп перекрутив зміст повідомлення, подавши локальну проблему як масштабну аварію в столиці. Борщагівська громада є окремою сільською громадою Київської області, а не частиною Києва. Саме прийом стоків із її території тимчасово припинили, тоді як у повідомленні не йшлося ані про переповнення каналізації в столиці, ані про стічні води на київських вулицях.

Пропагандисти також не згадали про подальше оновлення інформації. Приблизно через 20 хвилин після першого повідомлення Медвідь написав, що «Київводоканал» відновив прийом стічних вод, а водопостачання у Борщагівській громаді поступово поновлюється. Як уточнювало видання «Цензор.НЕТ», це стало можливим після відновлення електроживлення каналізаційних насосних станцій Києва. Отже, тимчасовий перебій не переріс у заявлений пропагандистами каналізаційний колапс.

Ще одним елементом маніпуляції стало замовчування причини знеструмлення. 8 жовтня Росія атакувала енергетичний об’єкт, важливий для Києва. За повідомленням міністра енергетики Дениса Шмигаля, внаслідок обстрілу відключилися кілька елементів електромережі, через яку живиться столиця, що спричинило перебої з електропостачанням в окремих районах міста. Через падіння напруги тимчасово зупинялося й метро, однак уже о 19:30 рух поїздів відновили на всіх лініях.

Водночас проблеми з електро- та водопостачанням у Києві та області справді існують. Росія посилює удари по енергетичній інфраструктурі напередодні опалювального сезону. Станом на 11 жовтня в Києві та Київській області діяли екстрені відключення електроенергії за розпорядженням НЕК «Укренерго». Напередодні Київська міська державна адміністрація закликала жителів підготувати запаси питної й технічної води, продуктів та заряджені павербанки щонайменше на три дні.

За даними КМДА, у разі знеструмлення в Києві можуть працювати від генераторів 155 бюветних комплексів, а комунальні служби продовжують відновлювати штатні параметри водопостачання. Проте реальні труднощі, спричинені російськими атаками на енергетичну інфраструктуру, не підтверджують тверджень про те, що столиця нібито «потопає у нечистотах». У цьому випадку пропаганда використала справжнє повідомлення про тимчасовий збій, вирвала його з контексту та приховала як швидке відновлення роботи системи, так і причину перебою.

У болгарському сегменті соцмереж поширювали вигадані заяви російського президента Володимира Путіна про можливі удари по «американських базах» у Болгарії, приписували міністру оборони Росії Андрію Бєлоусову погрози судовим переслідуванням усіх, хто допомагав Україні зброєю, а також поширювали сфабрикований діалог між лідером партії «Възраждане» Костадином Костадиновим і заступником голови Ради безпеки Росії Дмитром Медведєвим. Дезінформацію викрили болгарські фактчекери із Factcheck.bg.

В одній із публікацій у фейсбуці Путіну приписували слова, що Росія нібито має високоточні ракети для удару по чотирьох «американських базах» у Болгарії, але при цьому «болгари не постраждають». Публікації не містили посилання на джерело, однак одна з них зібрала понад 3,5 тисячі вподобайок, 686 коментарів і 255 поширень. Factcheck.bg перевірив офіційні російські джерела, а також матеріали ТАСС і «РИА Новости» і не знайшов такого звернення Путіна.

Фактчекери із Болгарії також звернули увагу на маніпуляції довкола так званих «американських баз» у Болгарії. Чотири військові об’єкти, про які йдеться, не є самостійними американськими базами: вони перебувають у спільному користуванні відповідно до угоди між Болгарією та США. Йдеться про навчальний полігон «Ново село», складські об’єкти в Айтосі та авіабази «Безмер» і «Граф Ігнатієво».

Інший фейк стосувався міністра оборони Росії Андрія Бєлоусова. У соцмережах поширювали твердження, нібито він після засідання з представниками розвідки заявив, що всіх, хто допомагав Україні зброєю, «будуть судити в Росії». Публікація активно поширювалася у фейсбуці й тіктоці, а також з’явилася на сайті The Sofia Times. За даними Factcheck.bg, це твердження циркулює ще з липня 2025 року.

Перевірка не виявила такої заяви Бєлоусова ані в російських інформаційних агентствах, ані в міжнародних медіа. Водночас фактчекери знайшли реальні слова російського міністра про те, що країни ЄС дедалі більше залучаються до війни через фінансову та військову допомогу Україні. У квітні 2026 року Бєлоусов заявляв, що такі дії можуть призвести до загострення військово-політичної ситуації в Європі, однак заяви про судове переслідування всіх, хто постачає Україні зброю, він не робив.

Ще одна дезінформаційна історія стосувалася зустрічі Костадинова з Медведєвим. У фейсбуці поширювали нібито повний запис їхньої розмови, в якому Костадинов начебто просив Росію не починати війну проти Болгарії, а Медведєв відповідав, що Росія може лише «врятувати Болгарію». Публікація не містила посилання на конкретне російське джерело.

Отже, в усіх  випадках дезінформація ґрунтувалася на приписуванні російським посадовцям і політикам заяв, яких вони не робили, або на вигаданому переказі реальної зустрічі.

У мережі поширюють перекручену цитату державного секретаря США Марко Рубіо щодо перспектив дипломатичного врегулювання російсько-української війни. У низці медіа його слова передали як заяву про те, що «жодних перспектив врегулювати війну за допомогою переговорів зараз немає», хоча в оригіналі йшлося про відсутність перспектив переговорного врегулювання на цей момент. Про дезінформаційні повідомлення розповіли в Центрі протидії дезінформації.

Як зазначили в Центрі, у точному перекладі Рубіо сказав: «Наразі не видно перспектив для врегулювання шляхом переговорів». Таким чином, поширена версія цитати змінює зміст висловлювання, перетворюючи оцінку поточної ситуації на категоричне твердження про повну відсутність можливостей для дипломатичного завершення війни.

Крім того, у маніпулятивних публікаціях опустили важливий контекст слів американського держсекретаря. Рубіо пояснив, що дипломатичні зусилля наразі не дають результату через вимогу Росії встановити повний контроль над Донбасом, яку Україна відкидає як неприйнятну. Водночас він наголосив, що Сполучені Штати готові й надалі відігравати конструктивну роль у пошуку дипломатичного рішення.

Як пише Європейська справда із посиланням на першоджерело, інтерв’ю грецькому виданню Kathimerini, Рубіо також заявив про занепокоєння можливістю подальшої ескалації війни. За його словами, Росія може використати наближення зими для атак на українську енергетичну інфраструктуру, тоді як Україна посилила спроможність завдавати далекобійних ударів по території Росії. Американський посадовець наголосив, що США залишаються готовими сприяти переговорному процесу, якщо з’явиться можливість для його успішного проведення.

Отже, поширена в мережі версія створює враження, що США нібито остаточно відмовилися від дипломатичного шляху врегулювання війни. Насправді з контексту інтерв’ю випливає, що Рубіо говорив про відсутність перспектив переговорного рішення саме в поточній ситуації, одночасно підтверджуючи готовність Вашингтона підтримувати дипломатичні зусилля.

Російська пропаганда активізувала нову хвилю інформаційних маніпуляцій, спрямовану на заперечення та виправдання воєнних злочинів російської армії в українському місті Буча. Про дезінформаційні повідомлення розповіли в Центрі протидії дезінформації.

Головною темою дезінформації стало використання кишенькових іноземних експертів із так званої «Міжнародної асоціації з фактчекінгу», створеної у Москві. Один зі спікерів цієї псевдоструктури поставив під сумнів реальну кількість жертв серед мирного населення та запропонував притягнути до відповідальності саму Україну за звинувачення Росії в жорстоких розстрілах цивільних громадян.

Українські фахівці та структури з протидії дезінформації викрили цю брехню, наголосивши, що залучення фейкових міжнародних організацій є класичною та відпрацьованою тактикою Кремля. Метою таких маніпуляцій є спроба розмити чітку доказову базу, заплутати аудиторію та дискредитувати об’єктивні висновки міжнародних слідчих груп, які задокументували численні злочини окупантів.

Росія просуває картину балтійського регіону, в якій НАТО нібито готується напасти на Росію, балтійські уряди стрімко мілітаризуються, а російськомовне населення перебуває під загрозою переслідувань. Разом ці наративи створюють атмосферу постійної кризи, у якій воєнна ескалація виглядає дедалі правдоподібнішою — це дозволяє Москві тиснути на регіон навіть без відкритих військових дій, адже сама можливість конфлікту стає інструментом примусу. Про мету і засоби Росії розповіли EUvsDisinfo.

«Балтійські агресори»

Один із поширюваних наративів зображує держави Балтики як агресорів, що очолюють боротьбу Заходу проти Росії. Це твердження набуло популярності після ударів України по російській нафтовій інфраструктурі, коли російські чиновники неправдиво звинуватили балтійські держави у відкритті «повітряних коридорів» для українських дронів — звинувачення, яке балтійська влада відкинула.

Інший поширена теза стосується того, що Захід нібито програє боротьбу проти Росії і тому намагається відкрити «другий фронт» у балтійському регіоні, зображуючи балтійські країни як держав-«камікадзе», готових пожертвувати собою заради ослаблення Росії — так само, як це нібито раніше зробила Україна.

До дезінформації про «балтійських агресорів» також входять твердження про стрімку мілітаризацію Литви, Латвії та Естонії проти Росії. Особливо активно ці тези просувалися під час навчань НАТО у Балтійському регіоні — Gallant Boar 2026. Видання, пов'язані з кремлівською інформаційною екосистемою, подавали ці навчання як підготовку до великомасштабної війни проти Росії, стверджуючи, що НАТО перевіряє обороноздатність Калінінграда перед можливою спробою захопити російський ексклав або встановити довкола нього блокаду за «кримським» сценарієм. 

Правозахисні маніпуляції

Білорусь також підтримала російські заяви, що держави Балтики нібито порушують права російськомовних меншин. На початку червня російські та білоруські чиновники опублікували спільну доповідь на цю тему. Російська риторика систематично розмиває межу між російськомовними, етнічними росіянами та громадянами Росії, що дозволяє Кремлю подавати широку й різнорідну групу населення як єдину спільноту, що нібито перебуває під захистом Москви.

МЗС Росії оголосило про намір подати позов до Міжнародного суду ООН щодо так званого «систематичного порушення» прав етнічних росіян у Латвії, Литві та Естонії, стверджуючи, що балтійська влада «забороняє» російську мову, «переписує історію» та проводить «каральну кампанію репресій і залякування». Спільне розслідування литовських, латвійських та естонських журналістів встановило, що юристи МЗС Росії збирали правові аргументи для такого позову ще з початку повномасштабного вторгнення в Україну у лютому 2022 року. 

Звинувачення у «прославлянні нацизму»

Російські тези проти балтійських держав такод дубліюють ті, які раніше застосовувалися проти України. Серед них на чільному місці - звинувачення у «прославленні нацизму». У доповіді 2026 року щодо прославлення нацизму МЗС Росії відносить балтійські держави — поряд з Україною, Молдовою, Польщею та Фінляндією — до держав, що особливо активно знищують радянські пам'ятники борцям із нацизмом, звинувачуючи їх у «зростаючих зусиллях звеличити нацистів, колабораціоністів та їхніх сучасних послідовників».

У межах цієї кампанії Кремль намагався пов'язати литовських учасників антирадянського опору з нацизмом, а доповідь МЗС Росії про порушення прав людини в Балтії звинувачує Вільнюс у «відкритій політиці фальсифікації історії Другої світової війни».

Нарощування військ і попередження про напад

За даними The Telegraph, Росія вже використовує щонайменше десять військових баз поблизу кордонів з Білоруссю та Україною для запуску далекобійних ударних дронів проти України. З огляду на заявлену дальність дрона «Герань-5» у 1000 кілометрів, у радіусі ураження можуть опинитися частини кількох країн НАТО — це свідчить про зростання можливостей, але саме по собі не доводить наміру атакувати територію Альянсу.

Занепокоєння щодо реальнішої загрози посилилося після публікацій двох американських видань, які з посиланням на анонімні джерела повідомили, що директор ЦРУ Джон Реткліфф під час візиту до Москви застеріг Росію від нападу на територію НАТО. Politico з посиланням на анонімне джерело писало, що метою зустрічі було насамперед попередити Росію проти будь-яких ескалаційних дій щодо балтійських держав. The Wall Street Journal з посиланням на «поінформованих про візит осіб» повідомило, що Реткліфф їздив до Москви, аби передати попередження не атакувати країни НАТО.

Страх як засіб тиску

Дезінформація і залякування приносять користь Москві незалежно від її реальних намірів чи термінів можливих військових дій, пишуть EUvsDisinfo. Окрім легітимізації потенційної агресії, нагнітання страху неминучої війни здатне послабити довіру до НАТО, підштовхнути Захід до обережніших рішень та подати оборонні заходи як небезпечну ескалацію. Ігнорувати загрозу чи не готуватися до неї було б безвідповідально. Але підготовка має ґрунтуватися на раціональній оцінці реальних можливостей Росії, а не на страху, який свідомо намагається поширити Кремль.

Російська влада продовжує використовувати маніпуляції та дезінформацію для контролю над виборчими процесами, намагаючись водночас дискредитувати демократичні інститути в інших країнах, і про російські пропагандистські прийоми проаналізували EUvsDisinfo.

Кремлівська пропаганда намагається зобразити вибори у західних країнах сфальсифікованими, поширюючи фейки про нібито обмеження для журналістів в Австрії та Канаді чи відсутність спостерігачів у США. Проте  відсутність свободи і можливості зміни влади притаманні самій Росії, де результати виборів заздалегідь визначені, незалежне спостереження знищене, а голосування супроводжується тиском на виборців з боку роботодавців.

Крім того, Москва намагається звинувачувати сусідні держави, такі як Вірменія чи Молдова, у західному втручанні, хоча сама активно використовує методи маніпуляцій та підкупу виборців.

Невідʼємною рисою парламентських виборів 2026 року у Росії є усунення опозиційних кандидатів, арешти політиків і громадян, які висловлюють антивоєнні погляди. Для гарантування потрібних результатів кремлівський режим також використовує переписування меж округів та контроль голосування працівників на підприємствах.

У другій половині серпня російська пропаганда зосереджувалась на чотирьох ключових темах, розповіли фактчекери проєкту БезБрехні.

Цими темами були: дезінформація про мобілізацію до Сил оборони України, санкції проти творців роійського мультсеріалу «Маша та Ведмідь», а також твердження про зовнішнє управління Україною. Метою зусиль пропагандистів, пишуть  БезБрехні, було формування уявлення про Україну як про «невдалу державу», що втратила суспільну єдність, суверенітет та веде «внутрішню війну» проти власного населення. 

Такі висновки фактчекери зробили на базі 4 077 повідомлень із понад 2,2 тисячі джерел, серед яких 71% опублікували у телеграмі. 

Ключовими маніпулятивними прийомами стала підміна масштабу та манупуляції контекстом. Наприклад, щодо мобілізації пропагандисти збирали поодинокі побутові конфлікти, відео протистоянь без початку й кінця та узагальнювали їх до рівня «масового повстання та громадянської війни». Представників ТЦК тарували «людоловами», а приватні радикальні коментарі в соцмережах подавали як «офіційну позицію держави про репресії».

У наймасштабнішому за обсягом сюжеті про мультсеріал «Маша та Ведмідь» (понад 54% усіх матеріалів) маніпуляція полягала в підміні предмета: персональні економічні санкції РНБО проти п'яти фізичних та чотирьох юридичних осіб-виробників пропагандистського контенту росіяни подали як «законодавчу заборону перегляду для дітей». Головний пік поширення цієї фейкової хвилі припав на 21 серпня, коли було зафіксовано понад 1,5 тисячі публікацій.

Кремль створив розгалужену глобальну мережу цифрового вербування, щоби поповнювати втрати у війні проти України за рахунок іноземних громадян. Для цього російські структури використовують маніпулятивну рекламу в соціальних мережах, фіктивні агентства з працевлаштування та фейкові сайти, маскуючи військову службу під звичайну цивільну роботу. Як працює інформаційна сторона вербування, розповіли EUvsDisinfo.

Аналіз дезінформаційних маніпуляцій показав, що потенційних жертв заманюють обіцянками високих заробітків у розмірі до трьох тисяч доларів США або вакансіями сантехніків, пакувальників на складах та охоронців. Також використовується фейковий транзит до країн Європейського Союзу. Потенційним кандидатам гарантують цивільне працевлаштування або роботу в логістиці подалі від лінії фронту. Проте після прибуття до Росії в людей відбирають паспорти та змушують підписувати військові контракти російською мовою, яку більшість із них не розуміє, після чого відправляють на передову.

Викрити цю схему вдалося завдяки розслідуванню Європейської служби зовнішньої діяльності, дослідженню правозахисних організацій та матеріалам журналістських розслідувань. Фахівці виявили щонайменше тридцять п’ять вербувальних сайтів і понад вісімдесят рекламних оголошень у мережах Meta, WhatsApp, TikTok, YouTube та Discord, які публікувалися сорока мовами світу.

Для обходу блокувань та приховування замовників кремлівські структури застосовували кілька технічних маніпуляцій. Серед них виявлено згенеровані штучним інтелектом постери без згадок про армію, використання одноденних доменів для перенаправлення користувачів на реальні сайти вербування, а також створення фейкових сторінок легітимних агентств із добору персоналу. Цифровий слід дав змогу пов’язати ці ресурси з чотирма брендами, які контролюються єдиною зареєстрованою в Росії організацією «Центральний штаб», розташованою поруч з навчальним центром добровольців у Башкортостані, а також із російським військовим блогером Романом Сапоньковим.

Особливо активні дезінформаційні кампанії орієнтовані на країни Африки, Латинської Америки, Південної та Південно-Східної Азії, де вербувальники цинічно використовують скрутне економічне становище та бідність місцевого населення.

Російський інформаційний простір демонстративно змістив акценти з подій на лінії фронту на висвітлення внутрішніх надзвичайних подій, економічної нестабільності та чергових маніпуляцій щодо занепаду західної підтримки України. Порівняно з попередніми періодами, частка новин про війну в Україні впевнено знизилася, поступаючись місцем резонансним атентатам, терактам у глибокому тилу Росії та коливанням курсу валют. Для перекриття панічних настроїв пропагандистські ресурси запустили серію узгоджених інформаційних атак, побудованих на хаотичних даних, викривленні слів українських посадовців і вигадуванні вигідних Кремлю наративів, розповіли у державному Центрі протидії дезінформації.

Основною темою тижня від 3 до 9 серпня стала серія надзвичайних подій на території Росії, де викриття дезінформації відбувалося на рівні аналізу елементарних суперечностей у даних самих же ворожих джерел. Під час висвітлення вибуху біля московського ресторану «Balzi Rossi» та атаки безпілотників на пляж у Геленджику пропагандистські ресурси подавали абсолютно розбіжні цифри. Кількість постраждалих і загиблих у різних джерелах різнилася в рази та безпідставно зростала щогодини, що свідчить про відсутність перевірених фактів і штучне нагнітання або приховування реальних наслідків.

Ще одним способом маніпуляції виявилося використання кардинально протилежних тональностей при висвітленні нападів на діячів російського оборонно-промислового комплексу. У випадках із замахами на керівника «УралДронЗаводу» Володимира Ткачука та розробника дронів «Овод» Андрія Черезова одні ресурси навмисно роздмухували драматизм для виклику співчуття, а інші — транслювали штучний спокій про «стабільність виробництва», щоби приховати вразливість власної оборонки.

Спробою переключити увагу від паніки довкола стрибка курсу долара вище 80 рублів і збоїв у роботі месенджера Telegram стала чергова масштабна хвиля маніпуляцій на тему «Захід втомився від України». Ворожа пропаганда застосувала класичну технологію виривання з контексту: заяви Володимира Зеленського про дефіцит систем Patriot, розмірковування Валерія Залужного щодо умов вступу до НАТО та чутки про запаси ракет ATACMS були спекулятивно об'єднані в єдиний дезінформаційний шар. Реальний зміст заяв про потребу в посиленні оборони росіяни підмінили власною вигадкою про нібито неминучу капітуляцію Києва та втрату інтересу з боку США.

Навіть сторонні світові події, як-от міграційну кризу в іспанській Сеуті, російські медіа штучно притягнули до власних наративів, називаючи це «попередженням для Росії». Загальний аналіз медіаполя свідчить про те, що пропагандистська машина змушена адаптуватися до зростання загрози всередині самої Росії, опрацьовуючи внутрішні страхи громадян за допомогою фейків, перекручувань і зміщення фокусу уваги.

Російська влада продовжує використовувати соціальну політику як інструмент легітимізації війни проти України, виділяючи додаткові бюджетні кошти на пільги для сімей учасників так званої «СВО». Аналітики наголошують, що такі заходи є частиною інформаційно-пропагандистської кампанії, покликаної створити позитивний образ війни, героїзувати її учасників і заохотити нових людей до участі в агресії. На це звернули увагу у державному Центрі протидії дезінформації.

Йдеться про рішення уряду Росії спрямувати додаткові 3 млрд рублів на організацію літнього відпочинку для дітей учасників війни. Експерти зазначають, що така політика формує привілейовану категорію громадян, пов'язуючи соціальні пільги з участю у військовій агресії. Таким чином Кремль використовує державні ресурси не лише для підтримки родин військових, а й для подальшої мілітаризації суспільства та героїзації війни.

Водночас російська пропаганда замовчує справжній характер так званої «СВО», подаючи її як легітимну операцію, хоча насправді йдеться про повномасштабну агресію проти України, що супроводжується ударами по цивільній інфраструктурі, загибеллю мирного населення та численними порушеннями міжнародного права.

Важдивий і фінансовий аспект пропагандистської кампанії. На тлі сотень мільйонів доларів, які Росія витрачає на масовані ракетно-дронові атаки проти України, виділення близько 39 млн доларів на дитячий відпочинок має насамперед символічне та інформаційне значення. На думку фахівців, цей крок покликаний підтримати позитивне сприйняття війни всередині країни та представити участь у ній як джерело соціальних переваг.

Фахівці наголошують, що припинення російської агресії дозволило б спрямувати значно більше державних ресурсів на підтримку всіх дітей, а не використовувати бюджетні кошти як інструмент стимулювання участі у війні.

Росія створює на тимчасово окупованих територіях систему підготовки молодих пропагандистів, залучаючи українських підлітків до проєкту «Юнкор», який подається як журналістський гурток. Насправді дітей навчають створювати контент на підтримку російського вторгнення, висвітлювати події в «позитивному» для Кремля ключі та працювати з російськими військовими як майбутні «воєнкори». Про цю дезінформаційну практику розповів «Детектор медіа».

Розслідування, підготовлене журналістами KibOrg, ґрунтується на внутрішніх документах «Юнармії», до яких отримали доступ розслідувачі. Один із журналістів пройшов закритий відеокурс «Юнкор», доступний лише учасникам організації, щоб з’ясувати, чого саме навчають українських дітей на окупованих територіях.

«Юнкор» є частиною ширшої системи мілітаризації молоді. Учасників курсу вчать брати інтерв’ю в «героїв СВО», формувати «позитивний образ подій» та подавати новини так, щоб акцентувати увагу на вигідних для Росії аспектах. Зокрема, в одній із лекцій лекторка пояснює, що завдання журналіста полягає у висвітленні подій з мінімізацією негативу, що, на думку розслідувачів, фактично є навчанням методів пропаганди.

Однією з героїнь стала мешканка окупованого Генічеська Катерина Правдюк, яка нині є заступницею керівника місцевого осередку «Юнармії». Водночас авторам вдалося знайти архівне відео, де ще в дитинстві вона у вишиванці розповідала про важливість української мови. Інша учасниця проєкту, Марина з Херсонщини, у своїх дописах повторює російські пропагандистські тези про війну.

Кремль використовує не лише ідеологічний вплив, а й соціальні чинники. Для багатьох дітей в окупації участь у таких проєктах стає чи не єдиною можливістю отримати позашкільну активність, відчуття належності до спільноти та перспективи для подальшого навчання. Зокрема, членство в «Юнармії» дає додаткові бали під час вступу до російських вишів.

Напередодні так званого дня пам’яті дітей-жертв війни на Донбасі російська пропаганда активізувала кампанію, у межах якої поширює твердження про нібито відповідальність України за загибель дітей. Для цього прокремлівські ресурси використовують старі непідтверджені історії та повідомляють про нібито масові міжнародні заходи на підтримку цієї дати. Насправді такі заяви є маніпуляцією, спрямованою на перекладання відповідальності за наслідки війни з держави-агресора на Україну, повідомляють у Центрі протидії дезінформації.

У Центрі зазначають, що одним із ключових елементів кампанії стала історія про загибель однорічної дівчинки, яку російська пропаганда вже понад десять років подає як доказ «варварських ударів ЗСУ» по цивільному населенню Донбасу. Водночас ці твердження так і не були підтверджені незалежними міжнародними розслідуваннями чи експертизами. А використання теми загибелі дітей є одним із найцинічніших інструментів російської інформаційної війни. Такі кампанії покликані не лише дискредитувати Україну, а й відвернути увагу від воєнних злочинів, які міжнародні організації та судові інституції пов’язують із діями Росії.

Пропагандистські ресурси також поширюють повідомлення, що в різних державах нібито масово проводилися заходи, присвячені пам’яті дітей Донбасу. У Центрі протидії дезінформації пишуть, що подібні повідомлення є частиною інформаційної кампанії, метою якої є формування у міжнародної аудиторії хибного уявлення про перебіг російсько-української війни та роль її учасників.

Російська пропаганда систематично використовує тактику підміни понять, замовчуючи факт початку збройної агресії Росії проти України у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022 році. Натомість Кремль намагається представити Україну винуватцем трагедій, спричинених самою Росією.

У Центрі протидії дезінформації нагадують, що від початку повномасштабного вторгнення внаслідок російської агресії загинули щонайменше 719 українських дітей, а понад дві тисячі дістали поранення різного ступеня тяжкості. Крім того, за офіційними даними української влади, понад 20 тисяч українських дітей були незаконно депортовані або примусово переміщені на територію Росії.

Міжнародна спільнота продовжує документувати ці злочини та вживати заходів для притягнення винних до відповідальності. Зокрема, у березні 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової у справі про незаконну депортацію українських дітей.

Російська пропаганда активізувала кампанію з дискредитації українських біженців у країнах Європейського Союзу, використовуючи маніпуляції навколо нових адміністративних процедур для окремих категорій громадян України. У своїх матеріалах прокремлівські ресурси називають українців «паразитами» та намагаються переконати європейську аудиторію в тому, що Захід нібито «втомився» від українських біженців. Про дезінформацію розповіли у Центрі стратегічних комунікацій і Центрі протидії дезінформації.

14 липня російська мережа дезінформації «Правда» синхронно поширила англомовні та німецькомовні матеріали, присвячені українським біженцям. За основу пропагандисти взяли публікацію польського видання про майбутню вимогу підтвердження звільнення від військової служби для окремих категорій українців під час в'їзду до країн Європейського Союзу.

Нейтральну процедурну норму російські ресурси подали як нібито «нищівний удар» по українських біженцях і використали її як доказ того, що європейські держави більше не бажають підтримувати громадян України. Для посилення емоційного впливу автори матеріалів вдалися до дегуманізуючої риторики, називаючи українців «паразитами», які нібито живуть коштом європейських платників податків.

У Центрі стратегічних комунікацій зазначають, що російська пропаганда навмисно спотворила зміст першоджерела, перетворивши технічне питання адміністративного регулювання на свідчення неіснуючої антиукраїнської політики Європейського Союзу. Насправді публікація польського медіа не містила висновків про зміну ставлення до українських біженців або припинення їхньої підтримки.

Метою цієї інформаційної операції є формування негативного образу українських біженців серед громадян європейських країн, розпалювання антиукраїнських настроїв та послаблення суспільної підтримки України. Використовуючи дегуманізуючі формулювання, російська пропаганда прагне представити українців не як жертв війни, а як джерело соціальних та економічних проблем для держав ЄС.

За даними моніторингу Центру стратегічних комунікацій, лише 14 липня на 223 інформаційних ресурсах, пов'язаних з іноземними інформаційними маніпуляціями та втручанням, було зафіксовано 5344 матеріали про Україну. Це становило майже половину всіх згадок, опрацьованих під час моніторингу, що свідчить про високий рівень уваги російської дезінформаційної мережі до теми України та українських біженців.

У тіктоку продовжують працювати блогерки, які виправдовують російську агресію проти України, популяризують імперські погляди Кремля та повторюють ключові пропагандистські наративи про «історичне право» Росії на українські території. Вони поєднують емоційний стиль подачі з псевдоекспертними міркуваннями, намагаючись зробити виправдання війни більш привабливим для широкої аудиторії. Як працює пропаганда, проаналізував Юрій Луканов для «Детектора медіа».

Однією з героїнь дослідження стала російська тіктокерка Маша Чадіна, яка підтримує війну та не приховує співпраці з державними структурами Росії. Вона просуває тезу, що війна нібито необхідна для зміцнення міжнародного впливу Росії, хоча реальні наслідки агресії — міжнародна ізоляція, економічні втрати та людські жертви — повністю суперечать таким твердженням. Автор також звертає увагу на фінансову підтримку, яку блогерка отримує від російських державних інституцій, що свідчить про системне заохочення подібного контенту.

Ще одним прикладом стала блогерка Олександра Кішкурно, яка використовує псевдонім Lemesle після одруження з громадянином Франції. Попри постійні заяви про «занепад Заходу» та переваги російської моделі, вона сама проживає у Франції, веде там бізнес і допомагає іншим росіянам переїжджати до Європи. Автор звертає увагу на очевидну суперечність між її антизахідною риторикою та способом життя, який повністю базується на можливостях європейської держави.

У матеріалі також проаналізовано діяльність Єлизавети Корчагіної, відомої під псевдонімом Zanoza. Колишня оглядачка ресторанів і кав’ярень почала регулярно коментувати російсько-українську війну, поєднуючи між собою непов’язані теми — від побутових конфліктів до прагнення України вступити до НАТО. Автор зазначає, що її відео побудовані переважно на емоціях і театральній манері подачі, тоді як логічних аргументів практично немає.

Окрему увагу приділено білоруській блогерці Ксенії Буглак, яка працює в державних медіа Білорусі. Вона поширює твердження про нібито успішні російські військові операції та занепад західних країн, ігноруючи численні жертви серед мирного населення України. Автор показує, що її публічні виступи повністю відтворюють офіційну риторику союзників Кремля та є прикладом державної пропаганди в соціальних мережах.

За висновками автора, попри різний стиль, зовнішність і способи подачі інформації, усіх героїнь об'єднує одна спільна риса — системне поширення кремлівських наративів, спрямованих на виправдання війни, дискредитацію України та просування російського імперського бачення світу.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Празького центру громадянського суспільства (Prague Civil Society Centre). Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Зміст публікації не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу або Празького центру громадянського суспільства

Російська пропаганда продовжує поширювати дезінформацію про війну проти України, намагаючись приховати атаки на культурну спадщину та просувати наратив про Москву як «захисника православ'я». Однак факти свідчать, російські війська самі завдають ударів по історичних і релігійних пам’ятках України. Як російська пропаганда увʼязує захист православʼя з атаками на храми, розповіли EUvsDisinfo.

EUvsDisinfo розглянули російський удар по Києво-Печерській лаврі, здійснений у червні 2026 року. Внаслідок нього пошкоджено Успенський собор — об'єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця атака, пишуть EUvsDisinfo, підважує пропагандистські тези Кремля , що Росія нібито є захисницею православних святинь і ніколи не завдаватиме ударів по сакральних для себе місцях.

Пропаганда намагалася перекласти відповідальність за руйнування лаври на Україну, стверджуючи, що Київ нібито сам обстріляв власну святиню, а Росія дотримується міжнародних норм щодо захисту культурної спадщини. В EUvsDisinfo наголошують, що ці заяви суперечать задокументованим фактам. За даними ЮНЕСКО та українських органів влади, від початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або зруйнувала 536 об'єктів культурної спадщини, зокрема історичні центри Одеси й Львова, Софійський собор та Києво-Печерську лавру.

Окремо експерти спростували твердження Кремля про нібито «російське» походження українських святинь. Російська пропаганда систематично привласнює історію Київської Русі, замовчуючи, що князь Володимир Великий правив у Києві, тоді як Москва виникла значно пізніше. Таким чином Кремль використовує історичні маніпуляції для обґрунтування своїх політичних претензій на Україну.

У матеріалі також зазначається, що Росія супроводжує ракетні удари інформаційними кампаніями, заперечуючи власну відповідальність за руйнування української культури та звинувачуючи Захід і міжнародні організації в нібито байдужості до української спадщини. Водночас міжнародні й українські дані свідчать про масштабне знищення культурних об'єктів, викрадення музейних експонатів і багатомільярдні збитки, завдані російською агресією.

Аналітики також наголошують, що посилення атак на культурні об'єкти збіглося зі зростанням військових труднощів Росії на фронті. На їхню думку, Кремль намагається компенсувати невдачі ударами по культурній спадщині та паралельно використовує дезінформацію, щоб приховати власні воєнні злочини й підтримувати хибний образ «визволителя».

Після наймасованішого від початку повномасштабного вторгнення удару Сил оборони України по Москві та Московській області в інформаційному просторі розгорнулася нова хвиля російської пропаганди. Російські та проросійські ресурси скоординовано почали поширювати твердження, що Україна нібито діє не самостійно, атакує цивільні об’єкти та провокує можливу ескалацію з Росією і НАТО. Як і де розвивається інфокампанія  розповіли VoxCheck.

18 червня 2026 року Сили оборони України завдали ударів по об’єктах у Москві та Підмосков’ї, серед яких були об’єкти паливної та військової логістики, зокрема Московський нафтопереробний завод. За даними Генерального штабу ЗСУ, на підприємстві виникли пожежі в кількох осередках.

Однак майже одразу після події в мережі почала поширюватися інша версія подій. Російська пропаганда намагалася сформувати у міжнародної аудиторії уявлення, що Росія є стороною, яка «захищається», а українські удари нібито є причиною майбутніх російських атак.

Одною із головних тех стало твердження, що Росія лише «відповідає» на дії України. Таку риторику використовували, зокрема, після заяв російського міністра закордонних справ Сергія Лаврова про подальші «масовані удари» по Україні. 

Проте російські масовані атаки на українські міста не виникають спонтанно після окремих подій. Росія системно здійснює ракетні та дронові удари по Україні, зокрема по цивільній інфраструктурі, енергетиці та житлових районах. Водночас Україна заявляє про удари по об’єктах, які мають військове значення та забезпечують роботу російської армії.

Окремим напрямом стала спроба представити українські удари як атаки на мирних жителів. У соцмережах поширювали відео пошкоджених житлових будинків, змішуючи їх із повідомленнями про удари по нафтопереробних та логістичних об’єктах. Така тактика мала на меті стерти різницю між військовими цілями та цивільною інфраструктурою.

Паралельно запускали тезу про нібито участь НАТО та Великої Британії в організації атак. Російська пропаганда регулярно використовує цей наратив, щоб створити уявлення про «війну Росії проти всього Заходу», а не про агресію проти України.

Аналітики звернули увагу, що частина таких повідомлень поширювалася через іноземні акаунти з великою аудиторією, які позиціонують себе як незалежні коментатори. Серед них були сторінки, пов’язані з попереднім поширенням прокремлівських наративів та матеріалів російських державних медіа.

Одним із прикладів став акаунт Concerned Citizen у соцмережі X, який одним із перших після атаки поширив набір ключових тез: нібито Україна діяла за підтримки НАТО, нібито були атаковані цивільні об’єкти, а Росія тепер має право на відповідь. Саме ці елементи згодом повторювали інші інформаційні майданчики.

Ще одним напрямом кампанії стало використання відео з пошкодженим житловим будинком, яке поширювали різні акаунти з однаковими поясненнями. Фактчекери звернули увагу, що синхронність публікацій і повторення однакових формулювань є типовими ознаками координованого поширення наративів.

Після цього в інформаційному просторі з’явилися повідомлення про нібито загрозу «Третьої світової війни» та можливу ядерну ескалацію. Такі твердження традиційно використовуються російською пропагандою для залякування аудиторії та перекладання відповідальності за можливе загострення на Україну.

За цією логікою Росія намагається представити власну агресію як вимушену реакцію, а дії України щодо захисту від нападів — як провокацію. Водночас фактчекери наголошують, що саме Росія розпочала повномасштабну війну проти України та продовжує систематичні атаки по українських містах.

Основною темою дезінформаційної кампанії після ударів по Москві стало перевертання ролей агресора та жертви. Російські інформаційні мережі намагалися представити удари по військовій інфраструктурі як «терористичні атаки», приховуючи контекст багаторічної війни та численних російських обстрілів України.

Фактчекери EUvsDinisfo розповіли, як російський технологічний гігант Yandex із пошукової системи та набору цифрових сервісів перетворився на частину контрольованої державою інформаційної екосистеми. Через алгоритми пошуку, новинні сервіси та штучний інтелект компанія може впливати на те, яку картину світу отримують користувачі в Росії та за її межами.

Yandex часто сприймають як російський аналог Google, однак компанія має значно ширшу екосистему: хмарні сервіси, карти, таксі, доставку, музику, розумні пристрої та голосового помічника «Алісу». Саме через ці сервіси, за даними EUvsDisinfo, російська влада отримала можливість впливати на інформацію, яку бачать мільйони користувачів.

Вплив Кремля на Yandex почався ще до повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Після війни проти Грузії у 2008 році російські посадовці вимагали, щоб висвітлення подій у пошуку та новинних сервісах відповідало позиції влади. Надалі компанія поступово втрачала незалежність, а після початку повномасштабної війни проти України її інформаційна політика стала ще більш контрольованою.

Одним із прикладів маніпуляції стало висвітлення подій у Бучі після відступу російських військ у 2022 році. За даними EUvsDisinfo, пошукова видача Yandex не показувала користувачам інформації про загибель цивільних та воєнні злочини, натомість пропонуючи нейтральні або туристичні зображення міста. Фактчекери наголошують, що таким чином алгоритми могли створювати викривлене сприйняття реальності.

Окрему увагу приділили роботі штучного інтелекту Yandex — голосового помічника «Аліса». Під час відповідей російською мовою система частіше відтворювала кремлівські інформаційні наративи щодо війни проти України. Зокрема, під час тестування модель підтримувала твердження російської пропаганди про Україну та події у Бучі. Інколи штучний інтелект спочатку формував коректну відповідь, але вона замінювалася відмовою відповісти після застосування внутрішніх обмежень. На думку дослідників, це може свідчити про політичну цензуру відповідей, а не про технічну неможливість надати інформацію.

Ще однією темою розслідування стало використання державою алгоритмів і штучного інтелекту для поширення вигідних Кремлю повідомлень. У матеріалі згадується витік документів організації Social Design Agency, яка працювала під контролем російської адміністрації президента та розробляла операції з впливу на відповіді мовних моделей.

EUvsDisinfo звертає увагу, що проблема виходить за межі Росії. Сервіси Yandex залишаються популярними в країнах із великими російськомовними спільнотами, зокрема у державах колишнього СРСР. Користувачі можуть отримувати пропагандистські або цензуровані відповіді навіть тоді, коли використовують лише браузер, пошук чи розумну колонку.

Отже, головна тема дезінформації, яку розглянули фактчекери, полягає у перетворенні цифрових технологій на інструмент інформаційного контролю. Якщо раніше пропаганда поширювалася переважно через телебачення та державні медіа, то тепер вона може бути інтегрована у пошукові алгоритми, чатботи й повсякденні цифрові сервіси.

У висновку EUvsDisinfo наголошує: Yandex більше не можна розглядати лише як технологічну компанію, адже його сервіси стали частиною системи, де алгоритми, державне регулювання та пропагандистські наративи можуть формувати окрему версію реальності для користувачів.