У прокремлівських медіа поширюють інформацію, буцімто прем’єрка Естонії Кая Каллас заявляла, що потрібно «умертвити» всіх власників російського паспорта, які проживають у країнах Європейського Союзу. Це — брехня.

Аналітики VoxCheck проаналізували кейс і встановили, що прем’єрка взагалі не закликала вбивати людей із російським громадянством. Фахівці додають, що поплічники Кремля зманіпулювали однією з цитат Каї Каллас: 

«У ситуації, коли отримання людиною російського громадянства є явним сигналом підтримки тероризму і дій Росії проти Естонії та наших союзників, безумовно, необхідно розглянути питання про придатність цієї людини до життя в демократичній країні, яка дотримується прав людини».

Ідеться про те, чи особа зможе функціонувати в європейському суспільстві й не загрожувати життю людей. Причому прем’єрка Естонії каже: рішення про отримання громадянства Росії може свідчити, що в разі необхідності людина  готова вступити до російської армії та чинити злочини проти України й українців. 

Також вона запевнила, що офіційна позиція естонської влади полягає в тому, щоб наразі шукати способи депортації осіб, які вирішать отримати російське громадянство. 

Інформаційна атака у вигляді масової розсилки SMS-повідомлень націлена на українців, які перебувають у різних країнах світу. Повідомлення створені в стилістиці луб’янських лінгвістів: поруч із кліше про необхідність разом «відродити Київську Русь на зло ворогам» стоять фрази штибу «бережіть себе та своїх рідних» або збережемо життя людей» — російська пропаганда й погроза в одному реченні. 

В Головному управлінні розвідки зазначають, що окрім провокаційного змісту із закликом допомогти Москві вигнати «американських сатаністів» з «ісконно руської землі», працівники спецслужб Кремля додають цинічне: «з Росії з любов'ю».

Мета цієї інформаційної атаки — залякати, деморалізувати та дезорганізувати українських громадян. У разі отримання таких повідомлень закликаємо їх ігнорувати та мислити критично.

Російські медіа поширили дезінформаційну заяву свого міністра закордонних справ Сергія Лаврова про «відродження нацизму» у світі. Мовляв, результати голосування Німеччини, Італії, Японії та низки інших країн в ООН проти резолюції із засудженням нацизму «піддають сумніву щирість їх розкаяння за події Другої світової війни». Втім це — маніпуляція. 

На неї звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони зʼясували, що йдеться про проєкт резолюції «Протидія героїзації нацизму, неонацизму та іншим практикам, які сприяють розпалюванню сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії та пов'язаної з ними нетерпимості», запропонований для розгляду країн-членів ООН під час кількох листопадових засідань Третього комітету ООН (соціальний, гуманітарний та культурний). Авторами резолюції «про героїзацію нацизму» виступили Росія, Білорусь і Сирія.

Кілька країн категорично виступили проти прийняття російського документа. Під час дебатів деякі дипломати відзначили, що кремлівська резолюція є інструментом політичного тиску, оскільки сама Росія намагається виправдати свою агресію проти України химерним приводом «ліквідації неонацизму» та міфічною необхідністю «денацифікації» України. Декілька країн підкреслили, що дії Росії в Україні, так само як і лобіювання псевдодемократичних резолюцій, серйозно підривають реальні зусилля боротьби з неонацизмом. Під час дебатів і численних голосувань за внесення змін до проєкту резолюції Третій комітет ООН рекомендував Генеральній Асамблеї ООН прийняти документ з внесеними змінами. Зокрема, із пунктом про російську агресію проти України:

«[Генеральна Асамблея ООН] із тривогою відзначає, що Російська Федерація намагається виправдати свою територіальну агресію проти України химерним приводом ліквідації неонацизму, і підкреслює, що використання неонацизму як приводу для виправдання територіальної агресії серйозно підриває реальні зусилля боротьби з неонацизмом», — зазначено в рекомендованому до прийняття проєкті резолюції.

Також під час обговорення проєкту резолюції низка країн закликала Росію негайно припинити агресію проти України та відмовитися від хибних наративів, «за допомогою яких Росія використовує один із найтемніших моментів історії для досягнення своїх цинічних цілей». Країни ООН рішуче засудили російське зловживання антинацистською риторикою та «однозначно відхилили неточне та недоречне використання терміна «денацифікація» для виправдання нелюдських, жорстоких та незаконних дій Росії в Україні». Саме тому декілька країн, зокрема Україна, США, ЄС та Японія, відмовились голосувати за запропоновану Росією резолюцію і виступили за внесення змін до документа. 

Пропагандистські ресурси поширюють інформацію, нібито українським біженцям у Дрездені (Німеччина) роздають консерви з тарганів як гуманітарну допомогу. Як доказ своїм твердженням росіяни публікують відеоролик із такими консервами в руках «українського біженця». Втім це — фейк. 

На цей кейс звернули увагу журналісти проєкту StopFake. Вони зʼясували, що не існує жодної інформації, яка підтверджувала б той факт, що українські біженці в Дрездені або в якомусь іншому місті отримували такі консерви як гуманітарну допомогу. Ба більше, консерв із назвою, як у відеоролику, взагалі немає в продажу німецьких чи австрійських онлайн-магазинів. Схожі консерви справді можна купити на великих маркетплейсах, але не як харчовий продукт, а лише як «розважальний подарунок на Геловін». З огляду на це, можна стверджувати, що відеоролик, який поширюють мережею, є фейковим.

Раніше деякі підконтрольні Кремлю ЗМІ вже використовували тему вживання комах у їжу в деяких країнах Заходу у своїх пропагандистських цілях, вибудовуючи наратив про занепад Заходу та шкоду антиросійських санкцій. «Детектор медіа» спростовував інформацію, буцімто навала клопів у Франції — це наслідок антиросійських санкцій.

Пропагандисти, які поширюють проросійську риторику в соцмережах, стверджують, нібито голова Офісу президента України Андрій Єрмак заявив в інтерв'ю «Українській правді», що у 2024 році планується досягти миру з Росією. Вони прикріплюють зображення, що скидається на скриншот цієї новини, як «доказ». Утім це — фейк.

Після поширення такої інформації StopFake вирішив перевірити, чи Єрмак робив подібні заяви. Як виявилося, розповсюджена інформація не відповідає дійсності. Оскільки російські медіа й користувачі соцмереж не надали безпосереднього посилання на новину, а лише скриншот, StopFake вирішив пошукати її самостійно. На розповсюдженому зображенні видно, що «новина» має бути опублікована 1 листопада 2023 року о 21:49 під авторством Євгенія Кизилова. За вказаним часом та датою на сайті «Української правди» справді є публікація цього автора. Але в неї геть інший заголовок: «Залужний заговорив про ухилянтів і резерви: Прогалини в законодавстві», а в тексті новини немає жодного слова про «мирні плани» з Росією. Аналітики StopFake також перевірили наявність подібних заяв Єрмака в інших авторитетних українських медіа, однак і там нічого подібного не знайшли. У своїх інтерв'ю, виступах та коментарях голова Офісу президента говорив, що мирні переговори з Росією неможливі, якщо Україні доведеться пожертвувати територією, незалежністю чи суверенітетом.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати політичне керівництво в країні та дестабілізувати ситуацію в ній. Мовляв, усе настільки погано, що навіть на Банковій готові йти на умови Росії. «Детектор медіа» вже неодноразово спростовував й інші фейки, де фігурував Офіс президента.

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Для цього використовують і теорію «плану Даллеса». 

Цей «план» нібито є стратегією США щодо СРСР, прийнятою під час Холодної війни. Згідно з теорією, він передбачав приховане моральне розколювання населення СРСР. Ідею приписують Аллену Даллесу, голові ЦРУ у 1953–1961 роках. Як стверджують прихильники теорії, метою «плану» нібито було знищення СРСР через пропаганду, спрямовану на роз’єднання національностей та соціальних груп, знищення традицій та моральних цінностей населення. Зокрема, через анекдоти політичного характеру та сварки між поколіннями. На їхню думку, «план» діє проти Росії і після розпаду СРСР.

Однак автентичність «плану Даллеса» сумнівна. Текст, що буцімто і є «планом», вперше з’явився в російській публікації на початку 1990-х років і є відредагованим уривком з роману А. С. Іванова «Вічний поклик». Влітку 2015 року цей текст був визнаний у Росії екстремістським матеріалом. Пропагандисти також використовують термін «план Даллеса» для опису витягів із меморандуму 20/1 Ради національної безпеки США від 1948 року. Однак цей меморандум не має стосунку до Даллеса та ЦРУ, а також не передбачає морального розкладу суспільства. Зокрема, «мирні цілі» меморандуму передбачають «Зменшити міць і вплив Москви до таких меж, у яких вони більше не становитимуть загрозу миру і стабільності міжнародної спільноти» та «домогтися докорінних змін у теорії та практиці міжнародних відносин, яких дотримується уряд, що перебуває при владі в Росії».

Хоча текст «Плану Даллеса» не є справжнім та суперечить американській політиці стосовно СРСР того часу, його вплив на російську свідомість вагомий. Про це свідчить те, що теорію використовувала велика частина російських політиків, а зараз на озброєння її взяли і пропагандисти в контексті повномасштабного вторгнення Росії. 

Вони використовують її, щоб не лише виправдати війну проти України, а й надати собі образу жертви. Мовляв, у Росії не було іншого виходу, окрім як напасти на Україну, оскільки її хотів знищити Захід. Окрім того, у такий спосіб вони хочуть переписати історію та знецінити незалежність колишніх республік Радянського Союзу. Буцімто розпад СРСР є штучно інспірованим, відповідно, його не мало відбутись. Втім якраз таки розпад Радянського Союзу є природним процесом, передовсім через економічні проблеми, спричинені провальною політикою партійного керівництва та нехтуванням специфіки кожної із союзних республік задля забаганок Москви. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа, стверджують, буцімто згідно з результатами соціологічного опитування компаній Global Service та Euporean Migration Support Bureau третина української молоді мігрувала до Росії. Крім того, більшість українських біженців там нібито визнали російську агресію як «визвольну», а серед причин для міграції називають «кращу медицину» та «менше безробіття» в Росії. Однак це — фейк. 

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що компаній, які нібито проводили це опитування, не існує, а інформація про саме опитування є вигадкою. На несправжність інформації також вказує те, що назва Euporean Migration Support Bureau містить помилку (імовірно, European замість Euporean). Структури з подібними назвами, що займаються питаннями біженців, справді існують (наприклад, European Union Agency for Asylum та European Asylum Support Office), але жодна з них не публікувала вказаних даних. 

Крім того, сам факт проведення подібного дослідження викликає сумніви, оскільки російські медіа визнають, що в опитуванні взяли участь українці, які «виїхали на територію Криму чи колишніх українських регіонів, які пізніше приєдналися до Росії». Це не відображає дійсної ситуації, оскільки багато біженців опинилися в Росії через відсутність альтернативних маршрутів евакуації. 

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть виправдати злочини Росії тим, що вона нібито готова створити для українців краще життя, ігноруючи проблеми своїх громадян. 

Пропагандисти вже роками намагаються пояснювати актуальні події за допомогою конспірології, прагнучи виправдати злочини росіян. Іноді вони використовують найабсурдніші теорії для цього, такі як теорія «аляскинської платіжної змови», або «оркнейської змови».

Згідно з нею, свого часу Російська імперія нібито так і не отримала оплати за купівлю Аляски від Сполучених Штатів. Корабель Orkney, що, як стверджується, перевозив оплату у вигляді золота до Санкт-Петербурга з Лондона, буцімто був навмисно підірваний Александром «Сенді» Кітом і затонув у Балтійському морі. Аферист та експерт з вибухів Александр Кіт, що мав кілька псевдонімів, зокрема Вільям Томпсон, раніше підривав кораблі, щоб вимагати страхові гроші в Європі. Російський політик Володимир Жириновський з Ліберально-демократичної партії Росії не раз висував ці твердження, а також звинувачення в хабарництві, пов'язаному з угодою про купівлю.

Теорію було спростовано. По-перше, про отримання Росією цих грошей свідчить те, що тоді їх витратили на побудову залізничних розвʼязок по всій імперії. По-друге, за теорією змови Orkney підірвали до дати, коли гроші мали б бути відправлені. Заявляється, що корабель затонув у середині липня 1868 року, тоді як оплату мали доставити 1 серпня 1868 року. Крім того, не існує записів про зникнення корабля з назвою Orkney, а тільки схожого за назвою корабля Orkney Lass, який після описаних подій усе ще перебував в експлуатації і, ймовірно, прямував до Південної Америки того року, а не до Санкт-Петербурга. У Балтійському морі також ніколи не було знайдено золота.

Російські пропагандисти використовують цю теорію як один із перших прикладів того, що Захід нібито постійно хотів надурити Росію. Також низка російських пропагандистів та високопосадовців, апелюючи до цієї теорії, неодноразово погрожувала Сполученим Штатам військовою інтервенцією на Аляску, оскільки в рамках теорії ця територія і надалі залишається російською. Мовляв, Росія має на це право, бо не отримала свого часу за неї гроші. Крім того, в такий спосіб вони хочуть виправдати «боротьбу проти Заходу та західних цінностей». Використовуючи подібні теорії, Росія віктимізує себе, підсилюючи міф про те, що Захід нібито постійно хоче знищити її.

Російські медіа стверджують, що тепер росіяни, які залишили свою країну через незгоду з російською агресією проти України, нібито змушені шукати їжу на смітниках. Утім це — маніпуляція.

На неї звернули увагу аналітики проєкту The Insider. Вони знайшли статтю, згадану як першоджерело в репортажах із маніпуляцією. Насправді ж, у статті «Фрига — ідея розумного споживання» журналіст і фотограф Сергій Строітєлєв розповідає про молодих росіян, що переїхали в Грузію та залишилися вірні ідеї «розумного споживання», або ж фриганства, не згадуючи про труднощі еміграції. У статті також зазначається, що більшість із цих людей займалася фриганством ще в Росії і що це є їхнім способом життя та практикою, пов'язаною із субкультурою, екологічними та анархістськими ідеями. 

Поширюючи подібні маніпуляції, пропагандисти хочуть дискредитувати всіх, хто виступає проти війни всередині Росії. Мовляв, за кордоном — нестерпно, а в Росії — добре, тому треба обміняти принципи на комфорт. 

У часи Радянського Союзу назви деяких країн відрізнялися від тих назв, які нам звичні сьогодні. Наприклад, теперішня країна Молдова — це тодішня «Молдавія», Білорусь — «Білорусія», а Киргизстан — «Киргизія». Нібито за звичкою в російському медіапросторі продовжують використовувати колишні назви цих країн. Киргизи вважають образою національної гідності та суверенітету той факт, що після понад 30 років незалежності їхню країну все ще називають «Киргизією», позаяк нині її офіційна назва — Киргизька Республіка (Киргизстан).

У першій половині 2023 року творча команда вебдизайнерів із Киргизстану розробила розширення до браузера, що закреслює червоною лінією колишню колоніальну назву країни та показує офіційну. Враховуючи те, що Киргизстан уже кілька десятиліть є незалежним, учасники команди вирішили порушити питання, що турбує багатьох його громадян, та відділити радянське минуле від сучасного та майбутнього країни. 

Росія вважає Киргизьку Республіку, як і решту країн, що колись входили до складу СРСР, своєю «зоною впливу», тобто територією, на якій може диктувати власні умови. Варто зазначити, що в радянські часи постійні репресії та нівелювання ідентичності все ж не оминули й киргизів. Терміни на кшталт «Киргизія» вже застаріли та використовуються лише в Росії, зокрема в медіа, щоб наголосити на надуманій належності цих територій до Росії. Це один зі способів культивування ностальгії за Радянським Союзом, оскільки покоління старших людей чує звичні для себе фрази.

Російські високопосадовці стверджують, нібито говорити про перспективи перемоги України — це абсурд. Мовляв, усі цілі, які ставилися для «СВО», будуть виконані. 

На цей меседж звернули увагу фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО. Вони зʼясували, що такі висловлювання є маніпулятивними та контрастують із російськими невдачами на фронті, санкційним тиском та численними втратами під час повномасштабного вторгнення в Україну. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти намагаються закріпити серед росіян міф про могутність російської армії. Ба більше, такі повідомлення також мають на меті показати, що в Росії нібито все під контролем. Вони прагнуть створити враження, ніби Росія перебуває у виграшній позиції та воюватиме проти України доти, доки не досягне власних цілей. Таких меседжів стало більше на тлі українського контрнаступу, який неодноразово намагались дискредитувати російські пропагандисти. Про це писав «Детектор медіа», спростовуючи низку фейків та меседжів на цю тему. 

Проросійські ресурси почали поширювати інформацію про те, що компанія Sony, яка спеціалізується на електроніці та іншій високотехнологічній продукції, нібито випустила ігрову приставку PlayStation 5 та аксесуари до неї в кольорах прапора Росії. Це — маніпуляція.

Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxUkraine. Вони зʼясували, що насправді при створенні нових дизайнів для ігрової консолі та джойстиків автори опиралися на кольори Землі, а не російського триколору. Так, один із дизайнерів пояснив, що його команда надихнулася гарними й потужними відтінками, які можна відшукати в надрах планети Земля. Використані кольори — це Sterling Silver (стерлінгове срібло), Volcanic Red (вулканічний червоний), Cobalt Blue (кобальтовий синій), а не чисто білий, синій та червоний, як у прапорі Росії. Якщо читати кольори у звичному для нас порядку, тобто зліва направо, то буде очевидно, що їх послідовність у представлених ігрових консолях та аксесуарах інша, аніж черговість смуг у російському триколорі. 

Прокремлівські пропагандисти, намагаючись простежити бодай латентні прояви солідарності цивілізованого світу з Росією, вдаються до маніпуляцій і використовують інформацію у своїх цілях. Вони застосовують одну з тактик пропаганди, коли пишуть про таку начебто «підтримку» транснаціональної компанії Sony: намагаються викликати у звичайних громадян Росії відчуття ейфорії — психологічного стану, за якого людина відчуває піднесення, щастя та радість, що невиправдані об’єктивними умовами.

Російські телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що через війну 90% українців потребуватимуть психологічної допомоги. Агітпроп посилається на повідомлення міністра охорони здоров’я Віктора Ляшка, який нібито заявив, що українська влада в цьому винна, адже відмовляється від «миру» з Росією, який «врятував» би українців від проблем із ментальним здоров’ям. Це — маніпуляція.

Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxCheck. Міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко справді говорив про те, що 90% українців мають бодай 1 симптом, що вказує на те, що особі знадобиться психологічна допомога. Проте до цього призвели не дії української влади й «небажання» миритися з Росією, а російські обстріли, погрози знищити всю інфраструктуру, знущання над мешканцями на тимчасово окупованих територіях та залякування, тортури, розлука з рідними. Україна робить усе для того, аби перемогти окупантів.

Ба більше, в Україні існують програми з надання психологічної допомоги. Наприклад, Програма медичних гарантій, Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?», існують також Центри життєстійкості та спеціальні гарячі лінії.

У такий спосіб російські пропагандисти намагаються перекласти відповідальність за війну та можливі ментальні проблеми українців із Росії на Україну. Хоча саме через дії Росії українці потребують особливої підтримки, а в майбутньому можуть зіткнутися з тим, що знадобиться звернутися по психологічну допомогу. Раніше ми розповідали про маніпуляцію, що в ООН заявили, буцімто Україна оголошує вироки невинуватим.

Ворожі ресурси поширюють інформацію про те, що нібито американський політолог Френсіс Фукуяма в інтервʼю «Радіо Свобода» говорив про неможливість повернення Україною всіх окупованих територій. Це — маніпуляція. 

Кейс дослідили фактчекери з проєкту StopFake. Американський філософ зазначав, що єдиним можливим варіантом, за якого Росія піде із загарбаних територій, є перемога України на полі бою. Також в інтервʼю Фукуяма заявив, що, можливо, Україна зіткнеться з такою ситуацією, що не всі 100% територій можна буде деокупувати, і що війна може тривати ще довгий час. Тобто, політолог говорив тільки про «ймовірність» того, що не всі території України буде звільнено, але не стверджував, що це єдиний можливий розвиток подій.

Під час інтервʼю Френсіс Фукуяма був обережний із висловлюваннями, що стосуються територіальних поступок, і вставляв ремарки, наприклад: «Як іноземець, я не можу давати порад із цього питання. Це питання, на яке українці самі мають дати відповідь та ухвалити рішення». Щодо завершення війни, розвʼязаної Кремлем, політолог сказав, що «ніхто з нас не може передбачити, скільки йтиме ця війна». Зрештою, він припустив, що ситуація може стати подібною до ізраїльської, допоки Росія існуватиме як держава. 

Агітпроп підживлює наратив про те, що Україна не здатна деокупувати всі свої території та перемогти у війні проти Росії. За допомогою фейків такого роду пропагандисти намагаються зневірити український народ у перемозі над Росією та посіяти страх, непевність і сумніви щодо майбутнього.

В українському сегменті соцмереж російські боти поширюють інформацію про те, що в Україні постійно піднімають ціни та наживаються на населенні. Нібито ціни ростуть і люди скоро почнуть голодувати. Це — неправда.

Як зазначають фактчекери Центру стратегічних комунікацій, подібні коментарі про підвищення цін в Україні пишуть російські боти на замовлення групи «Цифрова армія Росії». Вони прикидаються українцями та поширюють меседжі про те, що скоро українці голодуватимуть.

У такий спосіб російський агітпроп намагається дестабілізувати ситуацію в Україні, викликати паніку в українців та недовіру до влади. Насправді ціни в Україні підвищуються через війну, яку розв’язала Росія, проте українці працюють та донатять на армію. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що українці голодують і мусять вистоювати черги по безкоштовні обіди.

Таку тезу поширили в українському сегменті фейсбуку. У повідомленнях ідеться, що Україна нібито не оголошувала воєнний стан та загалом війну Росії, а отже, вона веде бойові дії буцімто незаконно. Зокрема, переконують, що такі дії з боку українського керівництва пов'язані з непереборним бажанням заволодіти західними ресурсами.

В Україні триває війна, і це зрозуміло без жодних оголошень. Наприклад, політик та дипломат Андрій Шевченко в коментарі MediaSapiens пояснив, що з юридичної точки зору оголошення війни — це зовнішнє питання держави. Він додає, що міжнародне право зосереджене не на словах чи заявах, а на діях. Тому те, що відбувається, з точки зору міжнародного права є очевидною війною, порушенням суверенітету України. 

Ще у березні 2022 року ексзаступниця тодішнього міністра оборони України Ганна Маляр пояснила, що ухвалювати спеціальний закон чи указ про оголошення війни не потрібно. Вона процитувала 3 статтю Резолюції ООН «Про агресію» 1974 року й наголосила, що вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої країни, бомбардування або блокада портів кваліфікується як акт агресії. 

У такий спосіб автори намагаються маніпулювати нормами міжнародного права, кажучи, що Україна буцімто не оголосила війну і взагалі не має права воювати.

Таку інформацію поширили у прокремлівських медіа. У повідомленнях ідеться, що росіяни почали продавати вже перші «трофейні деталі» від знищеної в Україні західної техніки. Та пояснюють, що на російському сайті оголошень «Авіто» можна нібито придбати деталі від британського танка Challenger 2. До публікації додають скриншот оголошення. Проте це — фейк.

Фактчекерам VoxCheck вдалося спростувати кейс, адже вони визначили, що на російському сайті нема такого оголошення. Більш того, пропагандисти скомпілювали скриншот оголошення, адже розмістили фото танка Challenger 2, знищеного у 2003 році під час Іракської війни. За допомогою спеціального інструмента — FotoForensics — аналітики з’ясували, що на фейковому скриншоті наявні ознаки редагування. 

Проте безглуздо стверджувати, що на полі бою росіяни не нищать українську техніку, бо це більш ніж можливо на війні. Пропагандисти зумисне перебільшують кількість «знищеної» техніки, натякаючи так на нібито низьку боєздатність української армії. А що деталі від техніки згодом продають як трофеї — насміхаються так з українських бійців і бійчинь. 

При чому загалом інформація про знищення Challenger 2 в Україні правдива. 5 вересня 2023 року в соцмережі X (раніше твітер) фахівці OSINTtechnical, які займаються військовою аналітикою на основі відкритих джерел, опублікували відео з підбитим Challenger 2. Згодом міністр оборони Великої Британії також підтвердив знищення танка. Подальша доля цієї машини невідома.

Тобто існують реальні випадки знищення західної техніки, і їх не можна заперечувати. Однак пропагандисти системно намагаються дискредитувати Сили оборони України, створюючи фейки про підбиття або знищення якихось її видів. Читайте наші найсвіжіші кейси на цю тему: наприклад, ми задокументували фейк, нібито Росія «знищила» п’ять пускових установок Patriot; чи як Москва нібито знищила танк Leopard з німецькими військовими в Україні.

А також у нашій рубриці «Новомова» ми описували російський феномен «непереборної техніки». Якщо коротко, то так росіяни прагнуть переконати внутрішню аудиторію в постійних «перемогах». 

5 жовтня 2023 року о 13:24 російські окупанти завдали удару по селу Гроза Куп’янського району Харківської області. Росіяни влучили у місцевий магазин та кафе, де проходили поминки за односельцем-військовим. Міністр внутрішніх справ України Ігор Клименко розповів, що загалом на території перебувало 60 людей, а загинуло щонайменше 52 людини, серед яких є дитина. Також зафіксували семеро постраждалих, які зазнали важких поранень, — вони перебували на відстані мінімум 50 метрів від самого кафе. В етері національного телемарафону міністр ще розказав, що в селі проживали 330 мешканців і «якраз із кожної сім’ї, з кожного двору одна людина була присутня на цьому поминальному обіді». Натомість анонімні телеграм-канали, які транслюють прокремлівську риторику, поширюють меседжі, буцімто удар по селу завдала Україна, при чому це відбулося, мовляв, на прохання Володимира Зеленського. Пропагандисти переконують, що насправді трагедія «вигідна» українському керівництву задля власної наживи. Зокрема, ідеться про отримання додаткової гуманітарної допомоги та збільшення фінансової підтримки. Крім того, писали, що в кафе перебували українські бійці, а отже, російська армія нібито цілилася саме у військових та у військові об’єкти. Та насамкінець пояснюють: «Захід зменшив свій негатив у сторону Росії, тож Україна, очевидно, його підсилює».

Проте очільник Харківської ОВА Олег Синєгубов повідомив, що на місці удару були цивільні люди та автівки. Згодом Суспільному це підтвердив і начальник поліції регіону Володимир Тимошко. Кремль прагне приховати власні злочинні дії проти українців, прикриваючись «військовими об'єктами», які буцімто є легітимною ціллю. Однак від російських ракет і дронів потерпають зовсім не військові об’єкти, а українські мирні міста, села й цивільна інфраструктура. Місце поминок — це не військова ціль. Тим більше, будь-який напад на іншу країну, навіть на військові об’єкти — це злочин.

Начальник поліції Харківської області також пояснив, що вже точно встановлено: влучання здійснено балістичною ракетою «Іскандер». Це тип ракет, який є на озброєнні в Росії і немає в України. Голова Харківської ОВА сказав, що це був «прицільний удар» і влучання було по самісінькому центрові будівлі, що й спричинило таку кількість жертв. 

Автори вдаються до конспірології, коли пишуть, що Зеленський прагне наживатися на війні в Україні й власноруч «віддає» накази обстрілювати українські міста і села. Ці намагання свідчать про демонізацію України, створення хибного враження про неї у країн-партнерів. Приміром, схожу риторику використовують в анонімних телеграм-каналах у відповідь на приїзд іноземних політиків до України. Тоді пропаганда системно просуває тезу, що тривоги в Україні несправжні, а є лише спробами залякати іноземців та отримати якомога більше зброї. 

Ракетний удар по селу 5 жовтня став найбільшим за кількістю жертв у 2023 році в Україні та найбільшим за весь час повномасштабного вторгнення у регіоні. 

Антиколоніалізм — термін, що використовується для опису різних рухів опору, спрямованих проти колоніалізму та імперіалізму. Це протидія політиці підкорення однієї країни іншою, її території та народів, політичного, економічного та культурного поневолення. Аби стати лідеркою Глобального Півдня та антиколоніалізму, Росія дискредитує Україну, хоча сама по суті є першою серед ізольованих диктатур.

Росія інструменталізує позитивні спогади про Радянський Союз та його підтримку африканських війн за незалежність проти західних колонізаторів. Вона використовує позитивні спогади про минуле, аби посилити свій вплив зараз. 2 грудня 2022 року, у Міжнародний день боротьби за скасування рабства, на офіційному твітер-акаунті посольства Росії в ПАР виклали текст: «Росія була однією з небагатьох світових держав, які не мали колоній в Африці чи інших місцях і не брала участі в работоргівлі за всю свою історію. Росія всіляко допомагала народам Африканського континенту здобути свободу і суверенітет». Проте інформацію про підкорення народів Азії та Східної Європи вони замовчують, адже це суперечить порядку денному Росії, яка позиціонує себе як борчиню проти колоніалізму. Вже не кажучи про загарбницьку війну в Україні. Ба більше, агітпроп не згадує і про значну присутність на африканському континенті бойовиків ПВК «Вагнер», які представляють інтереси Росії та відстоюють задуми Кремля.

Після того, як Німеччина оголосила про готовність передати танки Leopard Україні, Путін заявив, що Росія змушена «давати відсіч агресії колективного Заходу».  У риториці Путіна цей термін з’явився у 2021 році, проте у публічному просторі — ще на початку 2000-х. Протиставляючи себе заходу, агітпроп давить на болюче минуле африканських країн, яких у свій час поневолювали європейські імперії. Російська пропаганда змогла представити війну Росії в Україні не як загарбницьку, а як оборонну, у відповідь на агресію Заходу. Нібито російський народ має особливе завдання врятувати українців, адже протистоїть йому та веде антиімперську боротьбу проти «західного гніту» — таку саму, як ведуть країни Африки.

Наприкінці січня 2023 року міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров прибув до Анголи з робочим візитом. Тоді він зробив заяву для медіа, в якій війну в Україні порівняв із війною в Анголі. Під час зустрічі з міністром закордонних справ Анголи Тете Антоніо Лавров наголосив, що «російськомовним українцям» потрібен захист Москви, адже до них упереджено ставиться Київ.

3 серпня 2023 року спікер Держдуми Росії В'ячеслав Володін написав у своєму телеграм-каналі, що «США, Велика Британія та Франція мають компенсувати африканським державам завдані збитки» і це питання має розглянути ООН. А ще він звинувачує США та низку західних країн у тому, що «колоніальні інтереси нікуди не зникли. Міняються тільки методи». Російська пропаганда використовує тактику віддзеркалення, аби висунути такі ж звинувачення Заходу, які висувають самій Росії, та відвернути увагу від предмета обговорення, тобто війни в Україні та окупації Росією українських територій і поневолення українського народу.

Варто згадати й про зерно. Росія не тільки нібито «захищає» Україну, але й знецінює її як партнерку. Для африканських республік агітпроп поширює наративи про те, що українське зерно, яке має врятувати від голоду, не доїжджає до держав, які її потребують, а осідає в Європі як корм для тварин. Такі заяви просувалися зокрема під час Другого саміту Росія — Африка, що відбувся 27-28 липня в Санкт-Петербурзі. У такий спосіб агітпроп дискредитує Україну та Чорноморську зернову угоду й прагне погіршити її відносини з Африкою.

Росія грає роль бідної спадкоємиці колишньої імперії СРСР. Вона ніколи не визнавала, що території, захоплені нею, є колоніями, а свої дії завжди виправдовує «добровільним приєднанням», як-от у випадку з тимчасово окупованими Росією Донецькою, Запорізькою, Луганською та Херсонською областями, або поширенням так званої «прогресивної російської культури», боротьбою з нацизмом тощо. Проте хоч би які слова агітпроп добирав, насправді політика Москви полягає в геноциді українців, знищенні української культури та загарбанні територій.

Російські пропагандисти використовують теми економічних проблем у світі, підвищення тарифів в Україні та вартості енергоносіїв, аби залякати українців і змусити їх закінчити війну в будь-який спосіб (на умовах Росії, відмовившись від загарбаних російськими окупантами територій) та підняти дух проросійської аудиторії.

Минулого року пропагандистські телеграм-канали поширювали інформацію про те, що світова економіка розвалиться, якщо не скасувати санкції проти Росії та російських бізнесменів та не поступитися на фронті. Агітпроп використовує тактику залякування, аби викликати страх у людей і отримати бажане: щоб з Росії зняли санкції, а Україна визнала окупований схід та частину півдня російськими територіями. Нібито це допоможе втримати економіку та ціни. Проте весь світ та Україна пристосувалися до нових умов, звісно, не без зростання тарифів, але економіка виявилася гнучкішою, ніж очікували росіяни. Проте й сама Росія навчилася обходити санкції.

Російський агітпроп поширював для росіян та жителів тимчасово окупованих українських територій меседжі про покращення життя на контрасті з «занепадаючою» та буцімто збіднілою Україною. Нібито з Росією комунальні послуги стають дешевшими, українські компанії, які взяли кредити до окупації, можуть не повертати їх, а люди, що потребують медичної допомоги у Новій Каховці, безкоштовно їздять у безпечне місце на лікування. Тут пропагандисти застосовують тактику бомбардування любов’ю. Агітпроп намагається переконати людей, що потрібно підтримувати Росію, адже вона дбає про них. Також пропагандисти застосовують тактику багаторазового повторення — безліч разів повторюють наратив про «шматочок раю», яким нібито стають населені пункти після приходу росіян. Тільки замовчують про те, що вони руйнують і знищують українські міста та вбивають українців. Про ті території, які росіянам не вдалося окупувати, агітпроп навмисне розповсюджує наративи про кризу, занепад, описує найгірший сценарій, викликаючи страх у людей. «Фінансові проблеми в Україні вказують, що восени економіка піде у круте піке та дефолтує», — писали в одному з телеграм-каналів.

Також агітпроп намагався показати, що санкції, накладені на Росію через розв’язання повномасштабної війни проти України, — невигідні всьому світові, адже в різних країнах, а найбільше, в країнах Європейського Союзу, відбуваються протести. Пропагандисти поширювали безліч версій про те, що «незабаром газ буде по $4000, а нафта по $200», «найближчими днями з ціною на газ у Європі буде дуже цікаво», а також інформацію про те, яких можна вжити заходів економії у зв’язку зі здорожчанням енергоносіїв. Ба більше, інколи росіяни навіть прирівнювали економічні засоби тиску на них до знищення російського народу. У такий спосіб агітпроп намагався зманіпулювати та викликати в аудиторії почуття провини, залякати читачів, нав’язати думку, що Росія впливає на світовий порядок денний і без співпраці з нею Європа й увесь світ просто не зможуть існувати.

Російські ЗМІ, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що нібито «румуни продають найкозирніші місця з видом на прильоти дронів і ракет по Україні». Також користувачі російського сегменту соцмереж поширюють скриншоти буцімто з відмітками цих місць. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. На карті Google Maps вони виявили місце, яке агітпроп використав для створення фейку. Фактчекери встановили, що мітку на фейковому скриншоті поставлено поблизу місця, де на початку вересня впали дрони внаслідок російської атаки на Ізмаїл та Рені.

Самої ж відмітки на Google Maps немає. Проте дослідивши карту, фактчекери знайшли мітку на тому ж місці, де нібито можна спостерігати «бомбардування України». Підписана вона російською мовою з помилкою як «наблюдательная пдощадка» та не містить жодної додаткової інформації. Отже, з цього випливає, що мітку про місце «бомбардування України» або додали у фоторедакторі, або створили в режимі приватного списку, який не можуть побачити інші користувачі.

Ба більше, в румунських медіа та соцмережах немає згадок про подібні місця. Самі ж румунські військові посилено наглядають за наземним та повітряним простором Румунії, а румунські прикордонники забороняють фотографувати та знімати на відео Україну з берега Румунії.

У такий спосіб російський агітпроп намагається дискредитувати Румунію та її мешканців і транслювати думку про те, що румуни не підтримують Україну. Мовляв, для них ракетні удари по нашій державі схожі на шоу та спосіб розважитися. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про те, що НАТО готується до поразки України та окупації західної частини українських територій Румунією та Польщею.

Російський агітпроп використовує термін «російська весна» до зрежисованих Кремлем подій лютого-травня 2014 року, які призвели до анексії Криму та проголошення маріонеткових квазідержавних утворень на сході України. Пропагандисти ж позиціонують це як масові заворушення в південно-східних областях України, що нібито мали на меті заявити про бажання або від’єднатися від України, яка буцімто стала повністю залежною від Заходу, або ж приєднатися до Росії. За версією агітпропу, «київський режим» разом із західними кураторами спланував Революцію Гідності, намагався віддати Україну на поталу Заходу, однак не врахував думку громадськості — мовляв, більшість людей не підтримувала євроінтеграційний курс, натомість орієнтувалася на Росію. Під приціл Москви потрапили Крим, Харківська, Донецька, Луганська, Запорізька, Дніпропетровська, Миколаївська, Херсонська та Одеська області. І в лютому-березні 2014 року в обласних чи менших містах почали влаштовувати прокремлівські акції, вивішували триколори, намагалися захопити місцеві ОДА. І врешті там з’являлися «зелені чоловічки», які позиціонували себе як місцева самооборона, хоча насправді це були російські спецпризначенці. Власне, пропагандисти переконують, що серія акцій, проведених за участі російських спецслужб, найманців та незадоволених подіями Євромайдану громадян України, а також «референдуми» — це винятково волевиявлення українського народу, спроба легітимно боротися проти «свавілля» влади. 

«Усмішку на обличчі викликають у мене події “російської весни”— коли озброєні з ніг до голови “антимайданівці” проявили своє бажання, бажання стати частиною Росії», — згадують автори в прокремлівських телеграм-каналах ще задовго до великої війни. Пояснюють, що ці події обрамлені повсюдною «радістю» та «захопленням» нібито простих людей, які постали проти української влади після Євромайдану. 

Термін «російська весна» не новий, сягає корінням середини 19 сторіччя, коли Європою прокотилася серія національних рухів, які боролися проти реакційних монархій, — «весна народів». У новітній історії схожу назву отримали події початку 2010-х років, коли в арабських країнах відбувалися масові протести, а подекуди й повноцінні революції проти автократичних режимів. Іронічно, що російські політтехнологи створили термін за аналогією з цими революціями, хоча російська імперія безпосередньо брала участь у придушенні  «весни народів», а Російська Федерація підтримувала режими арабських автократів, аж до втручання у громадянську війну в Сирії на боці диктатора Башара Асада у 2015 році. Отже, ми бачимо чергову підміну понять, яка властива ідеологам російського імперіалізму. «Весна народів» і «арабська весна» були демократичними народними рухами, які вели свої нації до прогресивних змін. Тоді як «російська весна» була організованою Кремлем спецоперацією, яка поширювала на захоплених територіях авторитаризм, а в окупованій частині Донбасу створила справжнісінькі військові диктатури (хунти).

«40/60», або «60/40» — метод пропаганди, за якого подають 60% інформації правдивої, а 40% — маніпулятивної. Пропагандисти створюють медіа, які працюють за цим принципом та позиціонують себе як об’єктивне, незалежне або альтернативне джерело інформації. Поширюючи правдиві новини, пропагандистські ЗМІ втираються в довіру читача, що спонукає його вимкнути критичне мислення та проковтнути інші 40% дезінформації. Часто вона подається як те, що влада приховує від суспільства, і теорії змови. Пропорція правди та дезінформації може варіювати в той чи інший бік залежно від медіа.

Під час Другої світової війни цей метод застосовував Йозеф Геббельс, який очолював Міністерство пропаганди та громадської просвіти Третього Рейху. За його вказівкою було створено «антинацистську» англомовну радіостанцію, диктором якої став Вільям Джойс (британець, що підтримував нацизм і втік до Німеччини разом із дружиною). У той час радіо було життєво важливим для британської громадськості, а телерадіомовна компанія BBC зазнала жорсткої цензури, тож це англомовне радіо вважалося альтернативою. Вільям Джойс починав передачі фразою «Німеччина кличе, Німеччина кличе», зачитував справжні новини з газет, придбаних у нейтральних країнах (60%), та поширював інформацію про карколомні успіхи та перемоги Німеччини (40%). Він повідомляв, що Німеччина хоче миру, не збиралася бомбити жінок і дітей у Великій Британії, але британці не лишили вибору та змусили Рейх до насильства. Також він висміював Вінстона Черчилля та намагався переконати британське суспільство в тому, що тільки знищення прем’єр-міністра Великої Британії врятує від насильства та подарує шанс домовитися.

Наразі за цим методом працюють медіа, які позиціонують себе як незалежні, проте час від часу поширюють російську пропаганду. «Медуза», яка подає себе як незалежне та варте довіри міжнародне російськомовне видання з реєстрацією у Латвії, не підтримує повномасштабне вторгнення Росії в Україну та публікує правдиві новини. Проте в липні 2022 року аналітики та аналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика провели дослідження публікацій медіа «Медуза» на наявність проросійських наративів, і в 47 публікаціях (понад 55%) вони знайшлися. Онлайн-видання поширювало повідомлення про те, що «Україна зрадила мешканців Донбасу», «українська армія обстрілює цивільні об’єкти на окупованих частинах Донеччини і Луганщини», «драмтеатр у Маріуполі підірвали зсередини», а також повторювало заяви влади Росії про «превентивний удар по НАТО» та наратив «не тільки Путін, а й західні політики винні у війні». Такі заяви балансували з дійсно правдивими новинами. Отже, свідомо чи мимоволі журналісти латвійського медіа допомагають виправдовуватися Росії за свої злочини. У споживачів контенту, який створює «Медуза», може виникнути відчуття, що «все не так однозначно», і вони не намагатимуться знайти правдиву версію реальності.

Так само, як і медіа, небезпеку становлять деякі опозиційні російські блогери та політики, контент яких споживають українці. Максим Кац — політик та блогер, який після початку повномасштабного вторгнення виїхав із Росії та щодня викладає нібито контрпропагандистські відео на ютубі, висловлював думки, що «російська опозиція нікому нічого не винна, особливо українцям» чи «потрібно розділяти провину та відповідальність. Винен той, хто стріляв та хто накази віддавав. Той, хто не скинув путіна, не винен». Його колега, громадський діяч і блогер Ілля Варламов, якого також дивляться українці, заперечував вторгнення Росії у 2014 році на територію Луганщини та Донеччини, їздив у окупований Крим та знімав відео з анексованого півострова, зняв фільм проти України, де спотворив історичні факти.

Блогери-опозиціонери режиму Путіна апелюють до емоцій та створюють хибне враження, нібито їх зацькував режим, вони за справедливість, проти війни та підтримують Україну. Для зовнішньої аудиторії та деяких українців вони виглядають як жертви глобальної несправедливості, проте продовжують дозовано транслювати, як і нібито незалежні медіа, свідомо чи несвідомо російські наративи, які можуть підхопити споживачі їхнього контенту.

Кліше без суті — це короткі загальновживані фрази, які мають на меті пом’якшити когнітивний дисонанс та зламати критичне мислення. Їх використовують для припинення суперечок, дискусій, щоб обійти складні запитання або спрямувати увагу на інші речі.

Цей термін ввів у свою книгу «Технологія "промивки мізків". Психологія тоталітаризму» американський психіатр Роберт Джей Ліфтон, щоб описати мову, яку використовувала Комуністична партія Китаю як «початок і кінець будь-якого ідеологічного аналізу». Кліше без суті китайський уряд використовував для того, щоб не дати людям сумніватися в діях партії та запобігти інакодумству чи повстанню. Ліфтон пояснював, що, вживаючи ці фрази, співрозмовники «зривають розмову та не дають людям глибше задуматися про важливі питання».

Цей метод пропаганди агітпроп використовував і в Радянському Союзі (що надихнуло Джорджа Орвелла на написання книги «1984»), і сучасна Росія, аби нав’язати людям конформність, стиснути найскладніші і найсерйозніші проблеми в короткі, спрощені та чіткі фрази, якими можна завершити «неприємну» розмову. Під час повномасштабного вторгнення до використання кліше без суті активно вдаються росіяни, які підтримують Путіна та війну проти України, та українці, на яких діє російська пропаганда.

Приклади:

— «Всієї правди ми ніколи не дізнаємося», «все не так однозначно» — кліше, що використовуються як відповідь на будь-який реальний факт. Приклад застосування на практиці можна побачити під час масштабних російських ударів по українських містах, коли агітпроп накидає протилежні версії події (наприклад, ракетний удар по Чернігову), викликаючи когнітивний дисонанс. Людина під дією пропаганди та щоб уникнути когнітивного дисонансу не намагатиметься відшукати правдиву версію реальності.

— «Життя все розставить на свої місця» — відповідь на докази злочинів, які вчиняють росіяни в Україні. Це кліше зводить нанівець будь-яку можливість дискусії, адже людина не сприймає факти та аргументи і не хоче думати про проблеми, яку обговорюють.

— «Де ви були вісім років?», «київський режим», «українці — нацисти» — ці кліше використовуються для перенаправлення уваги з незручного питання, тобто це «переведення стрілок» на вигадані недоліки опонентів.

— «Це нічого не змінить», «я поза політикою» — використовується для того, щоб відкинути свою участь у якійсь справі, бо нібито людина незначна і від її дій нічого не залежить. Цією фразою росіяни відповідали на запитання, чому вони не виходять на мітинги після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

— «Політики хочуть нас посварити» — відповідь людей, які намагаються відмежуватися, зняти з себе колективну відповідальність за дії росіян або за ракетні удари, обстріли інфраструктури та загибель українців унаслідок їхніх дій.

Такі тези звучали в ефірі російських пропагандистських телеканалів. Мовляв, неподалік від Пскова пролягає кордон з Естонією, і звідти нібито долинали якісь дивні звуки. Агітпроп заявляє, що «питання про участь Естонії залишається відкритим». «Псков знаходиться біля кордону НАТО. Звідки взявся запуск? З України чи що? У жодному разі! З території Балтії? Знищити до біса країни Балтії, якщо це так», — говорили пропагандисти в ефірі. Це — фейк.

Як зазначають аналітики EUvsDiDiNFo, у ніч на 29 серпня в аеропорту Пскова прогриміла серія вибухів. Пізніше стало відомо, що чотири військово-транспортні літаки Іл-76 були пошкоджені в результаті ударів безпілотників, а щонайменше два літаки було знищено. Прессекретар уряду Естонської Республіки дав коментар виданню Newsweek щодо причетності Естонії до ударів по Пскову та заявив, що: «Це неправдива інформація». Також міністерство оборони Латвії виступило з подібною заявою, заперечуючи будь-яку причетність Латвії, і засудило звинувачення на адресу країн Балтії. Насправді ж удар безпілотника по території Росії є наслідком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке почалося 24 лютого 2022 року.

У такий спосіб кремлівські пропагандисти намагаються звинуватити країни Балтії у «провокації» та використовують ядерний шантаж, аби залякати мешканців цих країн. Раніше «Детектор медіа» розповідав про маніпуляцію, як в ООН заявили, що Україна загрожує ядерній безпеці у світі.