Кремлівські медіа поширюють інформацію про те, що міністра оборони України Олексія Резнікова зняли з посади нібито через те, що «конфлікт з Росією затягнувся». Агітпроп посилається на статтю у виданні The New York Times. Це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. Проаналізувавши статтю The New York Times, на яку посилаються російські пропагандисти, вони дійшли висновку, що видання не вказувало цю причину як ключову у звільненні Олексія Резнікова. «Доля міністра оборони Олексія Резнікова стала предметом спекуляцій, що ростуть в Україні, оскільки стали відомі фінансові порушення в міністерстві, а уряд почав кілька розслідувань корупції серед чиновників», — йдеться в статті NYT. Також там додають, що в міру затягування війни виникла потреба в новому керівництві, яке може розв'язати проблеми, що накопичуються.

У такий спосіб агітпроп дискредитує українську владу та намагається перекласти відповідальність на Україну — мовляв, вона сама винна у тривалості війни, яку розпочала Росія. Російська пропаганда застосовує тактику «самі винні».

Російські медіа та анонімні телеграм-канали поширюють фото, на якому нібито наказ командира 123-ї бригади ТрО про створення мобільних крематоріїв. У «документі» це рішення пояснюють буцімто великою кількістю втрат в української сторони та переповнені морги. Втім це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту VoxCheck. Вони перевірили «документ» на наявність помилок і зʼясували, що в тексті вказано «сроком на 5 діб» замість «строком». Окрім того, формат імені не відповідає актуальним вимогам оформлення офіційної документації, згідно з яким у документі мало б бути не «Р.Токаренко», а «Роман ТОКАРЕНКО». Ба більше, оскільки 123-я бригада ТрО є формуванням територіальної оборони у Миколаївській області, подібні накази мали б видаватись у Миколаєві, а не Херсоні, як на фото. Повідомлень про передислокацію командування не було. Печатка також несправжня — організації з кодом ЄДРПОУ «07849800» не існує. Фахівці VoxCheck перевірили печатку за допомогою плагіну InVid та виявили ознаки того, що її додали у фоторедакторі. Також на фото помітно, що текст міститься над печаткою, а має бути під нею. 123-я бригада ТрО також спростувала фейк на своїй фейсбук-сторінці, назвавши його «черговим ІПСО російської пропаганди». 

Створюючи та поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть перебільшити масштаб втрат і ситуації, а також деморалізувати українське суспільство. Мовляв, в української армії великі втрати, що свідчить про програш України. Однак такі фейки лише свідчать про те, що ними Росія хоче перекрити власні численні втрати та провали на фронті. «Детектор медіа» вже спростовував російський фейк із «відео "Київстару"» про втрати української армії.

Російські пропагандисти поширюють інформацію про те, що український оператор мобільного зв’язку «Київстар» нібито розкрив у промо благодійної ініціативи реальні втрати серед українських військових у війні з Росією. Буцімто компанія створила відеоролик, у якому закликає надсилати смс загиблим військовослужбовцям, проте сотні тисяч захисників не зможуть відповісти на повідомлення. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери Центру протидії дезінформації. Вони перевірили інформацію в компанії «Київстар», де їм повідомили, що оператор зв’язку не проводив подібних акцій та не випускав проморолику.

Поширюючи фейки про втрати серед українських військових, російські пропагандисти намагаються залякати українців та дискредитувати військове керівництво. Мовляв, влада замовчує реальні втрати, аби люди не боялися мобілізуватися. Раніше ми спростовували фейк про те, що в Тернополі погрожують відключити газ та гарячу воду призовникам, які не прийдуть у ТЦК.

Кремлівські медіа з посиланням на польське видання Mysl Polska поширюють інформацію про те, що в Україні за 1,5 року війни проти Росії загинуло понад 10 000 поляків — резервістів, військовослужбовців, яких відправили на війну, назвавши «добровольцями». Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери Центру стратегічних комунікацій. На сайті Mysl Polska немає публікацій на цю тему, хоча видання неодноразово публікувало російські фейки. Проте журналіст Матеуш Піскорський спростував інформацію, заявивши: «Я пояснюю своїм російським колегам: матеріалу, який вони нібито цитують, не існує. Варто перевірити джерела, а не ризикувати іміджем тих небагатьох польських ЗМІ, які об’єктивно пишуть про нинішню війну і не приєднуються до хору русофобів». Також він додав, що вони не мають інформації стосовно втрат польських військових, ба більше, за його словами, їх не знає навіть Міноборони Польщі.

У такий спосіб агітпроп намагається посіяти паніку та зневіру серед поляків та українців, розбрат у стосунках між двома державами. Раніше ми спростовували фейк про те, що Польща просить відкрити кордон із Росією для торгівлі.

Анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що за результатами соціологічного опитування більшість населення України вимагає капітуляції. Зокрема, 30% українців буцімто готові на все заради миру. Це — фейк.

Кейс дослідили фактчекери проєкту VoxCheck. 28 липня 2023 року фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва опублікував опитування «Війна, мир, перемога, майбутнє», яке проводили спільно з «Центром політичної соціології» та у співпраці з Громадянською мережею «Опора» у червні 2023 року і на яке посилається агітпроп. У звіті зазначають, що «якнайшвидшого завершення війни за будь-яких умов бажає 30% українців, проте дійсно готові піти на хоч якісь поступки заради швидкого закінчення війни лише 8% респондентів». Отож українці бажають миру, але не готові йти на поступки. 77% опитаних упевнені в перемозі України.

У такий спосіб агітпроп намагається посіяти зневіру серед українського населення та сумніви у перемозі над Росією. Раніше ми розповідали про тактику, як російська пропаганда використовує страх, непевність та сумніви для досягнення власних цілей.

Страх, непевність та сумніви, або FUD (від англ. fear, uncertainty and doubt) — це тактика психологічної маніпуляції, що застосовується в маркетингу та пропаганді і полягає в поданні відомостей про щось (зокрема, продукт або організацію) так, щоб посіяти в аудиторії невпевненість і сумнів у його якостях і таким чином викликати страх перед ним. Для цього можуть використовуватися наклеп, голослівні твердження та натяки. Може застосовуватися і як антиреклама, і як реклама, що сіє страх перед невизначеним колом альтернативних рішень. 

Ця тактика є окремим випадком логічної хиби «апеляція до страху». Вона полягає у зловживанні почуттям страху для підтримки деякої пропозиції. Особа, що використовує цей аргумент, намагається отримати підтримку своїм ідеям та поглядам, граючи на наявних страхах та упередженнях аудиторії. Наприклад, Йозеф Геббельс використовував працю Теодора Кауфмана «Німеччина повинна зникнути!», аби заявити, що західні союзники хочуть знищити німецький народ.

Російська пропаганда також використовує цю тактику. Так, на початку повномасштабної агресії проти України у 2022 році президент Росії Володимир Путін погрожував захопити Київ за три дні. Після повного провалу цього плану та відступу російських військ з півночі України у липні 2022-го він заявив, що «ми ще нічого не починали», намагаючись посіяти страх серед Сил оборони України та нашого народу загалом, що, мовляв, основний військовий удар ще попереду. А заступник голови Радбезу Росії та її експрезидент Дмитро Медведєв постійно погрожує Україні та світу застосуванням ядерної зброї, якщо російська армія й далі зазнаватиме поразок на полі бою.

Але найбільш системно цю тактику використовує прихована російська пропаганда — так звані анонімні телеграм-канали. Вони мімікрують під проукраїнські, але насправді розповсюджують проросійські наративи та меседжі. Ми вже розглядали це явище детально в окремій статті. Ці канали мають на меті деморалізувати українців, підважити їхню віру у світле майбутнє, у власну державу, її владу та перемогу над російськими окупантами.

Для цього використовуються різні групи наративів та меседжів: військові, внутрішньополітичні, зовнішньополітичні, економічні, культурно-історичні. Іноді агітпроп просуває відверті фейки, наприклад про те, що нібито у 2022 році західні держави не дозволили Україні укласти компромісну мирну угоду з Росією. Або те, що Сили оборони України кинули в бій на запорізькому напрямку останню бригаду і в них більше не залишилось резервів.

Буває і так, що пропагандисти використовують реальні внутрішні проблеми України для своїх цілей. Це передусім стосується корупції, соціальної та правової нерівності, проблем із роботою судів та правоохоронних органів, не завжди збалансований процес мобілізації тощо. Звісно, що це супроводжується масовими маніпуляціями та перекручуванням фактів. Найголовнішою маніпуляцією є те, що анонімні телеграм-канали ніколи не згадують про реальну причину більшості поточних бід та проблем України (втрат серед бійців, знищення будинків та інфраструктури, економічного занепаду, підвищення цін і тарифів тощо) — повномасштабну російську агресію, яка супроводжується варварським знищенням цивільної інфраструктури та населення України.

Російські пропагандисти постійно та системно використовують тему корупції в Україні. Новини про «найкорумпованішу державу Україну», яка сама себе погубить, були в російських ЗМІ ще десять, п’ять чи два роки тому. Тобто тема корупції в Україні — один із поширених наративів російської пропаганди. Росія використовує корупційні скандали в Україні, щоб дискредитувати її. Зокрема, агітпроп запевняє, що корупція — це ідеологія українського народу. Нібито корупція пронизує українське суспільство: від освіти, медицини, сфери послуг, спорту до рівня правоохоронців, судів, муніципальних та центральних органів.

Російські пропагандисти стверджують, якщо Україна ще так-сяк боролася з корупцією, в яку скотилася після розпаду Радянського Союзу, на початку двохтисячних, то після Євромайдану вже ні. За версією агітпропу, після 2014 року Україна скотилася до рівня латиноамериканських держав, які перебувають під деструктивним впливом клептократії. Після 2014 року в Україні з’явилася низка антикорупційних органів, та пропагандистські джерела скептично оцінили цю тенденцію й вирішили, що українці змавпували американську модель, навіть заступником керівника НАБУ призначили іноземця. Пропагандисти часто посилалися на слова тодішнього американського посла в Україні Джеффрі Паєтта, який припустив, що корупція інколи страшніша, ніж російські танки. Спекулювали й словами тогочасного віцепрезидента Джо Байдена, який назвав корупцію в Україні раковою пухлиною. Нібито корупція надто вже глибоко сидить в печінках Заходу, ще трохи — й він перестане підтримувати Україну.

Постійний акцент на корумпованості влади викликає в суспільства, з одного боку, недовіру до керівництва держави й державних інституцій, а з іншого — до ефективності боротьби з корупцією на шляху до членства в ЄС і НАТО. Російська пропаганда тут працює водночас на внутрішнього споживача: демонструє недолугість України, яку Захід ось-ось «кине». Мовляв, бачите, до чого призводить гра в демократію та євроінтеграцію. Також агітпроп просуває меседжі й на українську аудиторію, намагаючись усталити думку, що система влади в Україні настільки прогнила, що її вже нічого не змінить; у держави немає майбутнього, не говорячи вже про перспективи членства в ЄС чи НАТО.

Російський агітпроп систематично спекулює антикорупційними розслідуваннями, які проводять українські журналісти та громадські діячі щодо ймовірної корупції у Міністерстві оборони. Найвідомішим випадком стало можливе завищення закупівельних цін на продукти харчування, зокрема курячі яйця. Останнім часом пропагандисти розкручують тему некритичних витрат коштів державного та місцевих бюджетів під час війни. Вони намагаються підвести під ці витрати корупційну складову навіть там, де її зовсім немає.

Однак пишучи про корупцію в Україні й те, що в нашої держави начебто через це немає шансів на майбутнє, агітпроп уникає згадок про корупцію в Росії. Наприклад, із січня по липень 2021 року в Росії зафіксували 24,5 тисячі випадків корупції. У 2017 році керівник російської Рахункової палати Олексій Кудрін заявив, що відомство виявило порушення на 1,865 трильйона рублів. Тобто корупція в Росії теж є, ба більше — є й боротьба з нею. До прикладу, опозиціонер Олексій Навальний «наступив на мозоль» Кремлю, зробивши ряд гучних викриттів масштабних корупційних діянь можновладців, за що був ув’язнений. Також агітпроп уникає згадок про те, що навіть в умовах повномасштабної війни Україна намагається боротися з корупцією.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах із проросійською риторикою інформацію, нібито після завершення війни в Україні буде 4 мільйони ветеранів бойових дій. Вони стверджують, що це непряме підтвердження масштабів мобілізації та втрат в Україні. Втім це — маніпуляція.  

На неї звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна кілька разів говорила про кількість людей, яким може бути потрібна допомога профільного міністерства після війни. Так, 8 травня 2023 року в інтервʼю для Інтерфакс-Україна вона заявила, що до 24 лютого в Україні було «близько 500 тисяч людей, які є безпосередньо учасниками Антитерористичної операції і Операції обʼєднаних сил». При цьому Лапутіна наголосила, що якщо до цієї цифри додати членів родин загиблих та постраждалих під час Революції Гідності, а також «усі інші категорії», включно з учасниками Другої світової війни та прирівняними до них особами, учасниками миротворчих місій, то кількість цих осіб становила «приблизно 1,2 мільйона». Міністерка лише додала, що після війни ця цифра буде в рази більшою і може сягнути «4-5 мільйонів людей». 

Маніпулюючи заявами українських високопосадовців, пропагандисти хочуть видати бажане за дійсне та створити хибне враження програшу України. Насправді ж Лапутіна казала про загальну кількість людей, що підлягають отриманню підтримки Мінветеранів, а саме військових та їхніх родин, цивільних, що постраждали внаслідок Революції Гідності та війни тощо. Аналітики VoxCheck наголошують, що за цим показником не можна оцінювати масштаби втрат та мобілізації в Україні. 

Апеляція до народу, або argumentum ad populum, — це тактика пропаганди, що заснована на логічній хибі. Вона полягає в тому, що певне твердження чи уявлення вважається правильним, тому що таким його вважають усі або більшість людей. А більшість нібито помилятися не може. Пропагандисти часто користуються цим методом, коли процес збору доказів та побудови раціональних аргументів на підтримку їх позиції є надто довгим або дорогим.

Така аргументація може бути хибною з двох причин:

а) Людина, що її висуває, не завжди має повні, вичерпні та достовірні дані щодо «більшості». Говорячи про «більшість», людина зазвичай спирається на свій особистий досвід та досвід своїх знайомих, що часто становить вельми обмежений соціально-економічний зріз, неприйнятний з погляду статистики;

б) Загальноприйнята думка щодо певного питання може бути помилковою. Наприклад, у Давній Греції абсолютна більшість її мешканців вважала, що Сонце обертається навколо Землі, але це не означає, що так воно насправді.

Російський агітпроп не завжди наводить логічну аргументацію, і тактика «апеляція до народу» цьому приклад. Так, анонімні проросійські телеграм-канали систематично публікують відеоролики, де українці чимось невдоволені, і в підводці до них переносять думку однієї чи кількох людей на весь народ. Це може стосуватися забезпечення армії, лікування та соціальних гарантій ветеранам, мобілізації, підвищення податків та цін, корупції чиновників, свавілля правоохоронних органів та інших чутливих у період воєнного стану тем.

Варто згадати також один із найбільш яскравих образів російської пропаганди початку повномасштабного вторгнення в Україну — «бабусю з червоним прапором». Мета цього міфу — показати, що нібито мешканці України підтримують та радіють російській окупації. Насправді ж, українська пенсіонерка Анна Іванівна вийшла з радянським прапором до, як вона думала, російських військових, з метою переконати їх «не громити Україну».

Президент Росії Володимир Путін у лютому 2023 року заявив, буцімто більшість росіян підтримує війну проти України (так звану «спеціальну військову операцію»). Це твердження не має під собою жодного підґрунтя, адже провести неупереджені соціологічні дослідження цього питання в тоталітарному суспільстві неможливо. Тут Путін апелює до російського народу, намагаючись утримати його прихильність та підтримку.

Ця тактика пропаганди заснована на постійному та систематичному переконанні цільової аудиторії, що сторона, яку представляють пропагандисти, неодмінно переможе та досягне своїх цілей. Це може статися скоро, або колись у перспективі, але нібито точно станеться. Тим самим людей, що піддаються впливу цієї маніпуляції, переконують «не запізнитися» і приєднатися до лав переможців, поки ще є така можливість. Разом з цією тактикою майже завжди застосовується й інша схожа — «багаторазове повторення».

Російський агітпроп використовував цю тактику ще під час Другої світової війни. Всім добре відома фраза «наше діло праведне, ворог буде розбитий, перемога буде за нами». У трохи видозміненому форматі її сказав тодішній заступник голови уряду та міністр закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов ще 22 червня 1941 року — у день вторгнення нацистських військ до СРСР. Далі радянська пропаганда дуже часто її використовувала як мантру з метою підняття бойового духу армії та цивільного населення. «Головний диктор СРСР» Юрій Левітан упродовж усієї війни закінчував цим слоганом кожне своє радіозвернення до населення СРСР із важливими новинами з фронту.

Сучасний російський агітпроп також систематично використовує цю тактику. Ще у 2014 році президент Росії Володимир Путін погрожував керівництву ЄС, що візьме Київ за два тижні. На початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року пропагандисти в один голос кричали, що російська армія «захопить Київ за три дні». Але ситуація склалася зовсім по-іншому, і завдяки Силам оборони України ця фраза стала мемом та інструментом глузування вже з окупаційної армії та російської пропаганди.

Після того агітпроп змінив підхід до використання цієї тактики. Тепер вони наголошують на тому, що Україна нібито програє «війну на виснаження» у довгостроковій перспективі через те, що західні союзники втомилися від війни та начебто от-от суттєво скоротять обсяги як військової, так і фінансової допомоги України. Великі надії російська пропаганда покладає на можливу зміну влади в США, перемогу на президентських виборах кандидата від республіканців, в ідеалі для них — відомого своєю популістською риторикою Дональда Трампа.

Російські пропагандисти постійно намагаються презентувати українців як терористів, а український уряд — як «хунту», що «захопила владу» в державі. З цією метою вони вживають формулювання «УГІЛ» («УДІЛ» — «Українська Держава Івано-Франківська і Львова»), найчастіше як абревіатуру. Воно є синонімом до поняття «київський режим», про використання якого ми розповідали раніше. За допомогою таких формулювань росіяни намагаються подати Україну як терористичне угруповання. 

Формулювання «УГІЛ» («УДІЛ») показує необізнаність пропагандистів у тонкощах геополітичних процесів на Близькому Сході. Вони намагалися спародіювати абревіатуру терористичного угруповання «ІДІЛ», яке розшифровується як «Ісламська держава Іраку та Леванту». Однак вона погано підходить для перенесення на український контекст. «ІДІЛ» не мала уряду як такого, а керувалася бойовиками без централізованої політичної та управлінської структури. Бойовики значно обмежували права людей та впроваджували релігійний культ і займалися терактами, викраденнями, убивствами і стратами. 

Використовуючи такі фрази, пропагандисти хочуть знецінити українську державність та перекласти відповідальність за дії росіян на жертву їхньої агресії. «Детектор медіа» раніше писав про тактику whataboutism, де і використовують такі формулювання. Пропагандисти на звинувачення в тероризмі відповідають, що українці живуть в «УДІЛ», і називають Президента України Володимира Зеленського «головою терористичного угруповання». Фактично, в такий спосіб вони відходять від суті питання та хочуть уникнути відповідальності.

У попередніх текстах цієї рубрики ми розповідали про різні види «світового уряду», у які вірять прихильники теорій змов. Наприклад, про ілюмінатів, «Папу Римського — антихриста» або «світову єврейську змову». Цього разу настав час звернутися до, мабуть, найдивнішої конспірологічної теорії в цій групі. У більш ніж 47 країнах є люди, які вважають, що світом керують рептилоїди. Мовляв, найбільш впливові люди цього світу (політики, попзірки тощо) насправді є рептиліями, що вміють перетворюватись на людей. Зокрема, прихильники цієї теорії як одне з підтверджень існування рептилоїдів надають відео, де співак Джастін Бібер нібито набуває рептилячої подоби, хоча тут ідеться про цифрове спотворення зображення. Під час публікації одного з відео з ним кілька кадрів просто невдало стиснулись, через що кліпання Джастіна Бібера виглядало так, ніби в нього є кілька шарів повік.

Теорію змови про існування та правління рептилоїдів популяризував британський конспіролог Девід Айкі, який у 1999 році видав книгу «Найбільша таємниця». Айкі стверджував, начебто родини американських політиків Бушів, бізнесменів Ротшильдів та президент США Барак Обама є рептиліями. «Причетність» американських президентів до цієї групи стала темою конспірологічних і гумористичних відео. Іноді політиків можуть одночасно вважати як ілюмінатами, так і рептилоїдами, які непублічно впливають на економіку, політику і маніпулюють результатами виборів. Подібні теорії мають на меті показати, що від звичайних людей нічого не залежить, а все, що відбувається у світі, — це план «світових правителів».

Російські пропагандисти використовують історії про рептилоїдів у поєднанні з іншими теоріями змови. Найчастіше їх переплітають з антисемітськими меседжами. Зокрема, російську агресію проти України вони називають планом рептилоїдів, а Президента України Володимира Зеленського — одним із рептилоїдів. Механізм демонізації у застосуванні теорії змови про рептилоїдів у цьому випадку схожий на практику «розлюднення» євреїв до Другої світової війни. Тоді євреям навмисно надавали «нелюдських» ознак і демонізували як тих, хто начебто плете інтриги проти представників інших народів. Таким чином пропагандисти й расисти намагались «довести» ворожість цього народу іншим. У випадку війни Росії проти України російські пропагандисти копіюють на рептилоїдів набір антисемітських меседжів, до якого додають тезу, що «ми не знаємо, хто керує нами, а за війною стоїть багато сторін». Це допомагає Росії знімати із себе і перекладати на інших відповідальність за військову агресію та інші воєнні злочини.

Анонімні користувачі, що поширюють проросійську риторику у грузинському сегменті соцмереж, стверджують, що «ніхто не звільнив російського посла в Україні» і що він нібито «ще працює у Києві». Ці повідомлення є реакцією на рішення МЗС України відправити посла Грузії до Тбілісі для додаткових консультацій щодо стану здоров‘я Михеіла Саакашвілі. Проте інформація про російського посла є недостовірною.

На дописи звернули увагу в грузинському проєкті MythDetector. Вони наголошують, що Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією 24 лютого 2022 року через російську агресію проти України. Однак українська влада не розривала консульських відносин з Росією задля захисту прав громадян України, зокрема українських політв'язнів, що й далі перебувають у Росії. Крім цього, 20 квітня 2023 року мер Києва Віталій Кличко розірвав угоду з Посольством Росії щодо оренди землі та надіслав запит до Кабміну щодо повернення земель посольства в українську власність. 

Аналітики проєкту також зазначають, що Росія не мала повноцінного посла в Україні з 2016 року, оскільки з того часу цю функцію виконували тимчасово призначені особи. До середини лютого 2022 року тимчасовим повіреним був Олександр Лукашик. Після розірвання дипвідносин очолює посольство Володимир Жеглов, однак за офіційною посадою він є радником посла. Хоч у серпні 2022 року йому було вручено вірчі грамоти президентом Росії Володимиром Путіним, через розрив дипвідносин Україна не визнає його в якості посла. 

Поширюючи таку дезінформацію, її автори хочуть дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію в Грузії, викликати скепсис щодо послідовності дій української влади та поглибити кризу відносин між Грузією та Україною. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях розповідається, нібито в українській армії не служать представники ЛГБТКІплюс-спільноти, адже українське керівництво просто вдає, що підтримує так звані «західні цінності» щодо ЛГБТКІ. Мовляв, це все спроби Заходу затягнути Україну в «ЛГБТКІ-пастку». Автори кажуть, що Україна з неї не вибереться. 

Така теза безпідставна. В українській армії служать особи з гомосексуальною орієнтацією. У 2018 році в Україні створили об’єднання «Українські ЛГБТ-військові за рівні права». Засновником цієї організації є тодішній доброволець батальйону «Донбас», а нині боєць 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Віктор Пилипенко, який першим зробив камінаут як ветеран-учасник бойових дій. В організації кажуть, що вона налічує 300 ЛГБТКІплюс-військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. 

Водночас в Україні всіляко підтримують ЛГБТКІплюс-спільноту, зокрема зареєструвавши законопроєкт про реєстровані партнерства. Згідно з ним люди будь-якої статі можуть зареєструвати стосунки, тобто партнери набувають статусу близьких родичів.

Пропагандисти в російських медіа поширюють дезінформацію на основі  інтервʼю головнокомандувача ЗСУ для The Washington Post. Зокрема, вони стверджують, що  Валерій Залужний нібито звинувачує західних партнерів у перетворенні контрнаступу на «клоунаду». Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що насправді Залужний нічого не говорив про «клоунаду». Натомість, коментуючи просування українського контрнаступу, він наголосив, що незважаючи на відсутність у ЗСУ низки необхідних типів озброєння, українська армія «щодня просувається вперед, навіть якщо це всього лише 500 метрів». Тому його «дратують» заяви про те, що український контрнаступ просувається «повільніше, ніж очікувалось».

У такий спосіб пропагандисти хочуть дискредитувати Збройні сили України і створити хибне враження перемоги Росії на полі бою. Крім того, вони хочуть показати Україну та її владу невдячними за допомогу західних партнерів. 

Пропагандисти в російських медіа поширюють інформацію, буцімто Міноборони України визнало, що російська армія «просунулась у багатьох напрямках». Мовляв, таку заяву зробила заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Це — фейк.

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони зʼясували, що пропагандисти створили фейк на основі нещодавнього допису Маляр у своєму телеграм-каналі. Хоч вона і згадала про наступ росіян на Авдіївському, Маріїнському, Лиманському та Сватівському напрямках, але нічого не писала про «успіхи» російської армії чи про те, що росіяни «займають нові території». Єдине оцінне судження, наявне в дописі, — це фраза «ситуація доволі складна». Навпаки, Маляр стверджує, що українські війська просуваються на кількох напрямках. 

У такий спосіб пропагандисти хочуть дискредитувати українське Міністерство оборони та викликати в українців паніку. Мовляв, росіяни вже перемагають і навіть високопосадовці це визнають. 

Російські пропагандисти намагаються завуалювати в медіапросторі жорстокість дій своїх військових, особливо щодо цивільних. Справжні визначення можуть дистанціювати росіян від своєї армії. Тому вони вдаються до терміна «силові дії». 

У такий спосіб агітпроп зазвичай описує злочини проти цивільних, наприклад, атаки на лікарні, школи та інші обʼєкти цивільної інфраструктури. Пропагандисти найчастіше виправдовують це «перебуванням українських військових» у цих місцях або тим, що українська армія нібито «використовує цивільних як живий щит», до чого часто вдаються якраз росіяни.

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається підтримати меседж, що вона нібито не чіпає цивільних, а отже — не порушує міжнародного права. Крім того, у такий спосіб вона також хоче перекласти відповідальність за агресію на жертву агресії та виправдати себе, вдаючись до знелюднення українських цивільних осіб. Мовляв, «силові дії» мусили застосовувати до тих, хто займався нацизмом. Однак досвід показує, що росіяни подібні та зазвичай безпідставні звинувачення використовують як інструмент для знущання з українців, чим регулярно порушують міжнародне право. 

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито новини про необхідність чоловікам в Івано-Франківську та Києві прийти до військкомату впродовж 10 діб, якщо вони не отримували особистих повісток, є підтвердженням «величезних втрат» ЗСУ. Автори таких дописів додають, що Україна робить це «задля членства в НАТО», коли в народі «зростає спротив щодо режиму». Це — маніпуляція.

На неї звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони стверджують, що в Україні триває загальна мобілізація через воєнний стан. Поява наказів окремих територіальних Центрів комплектації (ТЦК) не є чимось новим, а слугує для повторного сповіщення військовозобовʼязаних. В Івано-Франківську пояснили, що подібний наказ надається в разі продовження воєнного стану. Як і раніше, мобілізації підлягають військовозобовʼязані українці віком від 18 до 60 років, які не мають відстрочки. 

Поширюючи такі маніпуляції, пропагандисти спотворюють реальність та намагаються викликати недовіру українців до влади. Крім того, вони хочуть підняти паніку та переконати всіх у тому, що Росія перемагає на полі бою. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, буцімто ексголова розвідки Естонії визнав, що контрнаступ ЗСУ «обернеться провалом» через ефективну оборону російської армії та її перевагу в повітрі. Автори посилаються на інтерв’ю Райнера Сакса естонському телебаченню. Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери Центру протидії дезінформації при РНБО, які визначили, що такого ексочільник естонської розвідки не казав. Під час прямого етеру Райнера Сакса запросили як експерта, щоб той прокоментував ситуацію з українським контрнаступом. Він заявив, що росіяни мають перевагу в повітрі, однак вони не наважуються підходити дуже близько до фронту. Тобто експерт оцінив бойову здатність Росії. Проте не говорив, що за таким сценарієм контрнаступ приречений. Пропагандисти спотворили контекст інтерв’ю. 

Поширюючи такі маніпуляції, автори прагнуть деморалізувати українців, використовуючи при цьому постаті міжнародних експертів. Нібито вони самі не впевнені в перемозі України. У такий спосіб пропагандисти видають бажане за дійсне.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Олексій Резніков заявив, нібито чогось значного від контрнаступу ЗСУ «очікувати не варто». Автори дописували, що високопосадовець упевнений в здатності росіян відбити атаку і навіть не зміг відповісти про точну кількість знищеної техніки. Мовляв, щодо техніки він відповів «неоднозначно». Вони посилаються на інтерв'ю виданню «Настоящее время». Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які встановили, що Резніков не робив таких заяв в інтерв’ю виданню «Настоящее время», а лише говорив про те, що цей контрнаступ не буде блискавичною кампанією на кшталт Херсонської та Харківської, і що українські командири поступово виконають свої завдання. Тобто автори спотворили контекст інтерв’ю. Насправді міністр мав на увазі, що з часом усі поставлені завдання будуть виконані, проте не слід очікувати швидких результатів. Щодо знищеної техніки, то Резніков справді не назвав точні цифри, аргументуючи це тим, що наразі неможливо встановити таке число: деяку техніку ремонтують, іншу — списують. На такі підрахунки потрібен час. Однак він не уникнув цього питання й не відповідав «обтічно», щоби нібито приховати факт нищівної поразки.

Поширюючи цю маніпуляцію, пропагандисти прагнуть деморалізувати українців. Нібито й самі  високопосадовці не впевнені в перемозі чи в успішному контрнаступі України. Мовляв, не очікуйте чогось значного, адже росіяни «сильніші». У такий спосіб автори спотворюють реальність та видають бажане за дійсне.

Пропагандисти створюють та поширюють публікації, згідно з якими Україна увʼязнює журналістів з-за кордону за те, що публікують «незручну правду» щодо російської агресії. Мовляв, ось такі «західні цінності» підтримує український уряд, прикриваючись мовчанням Заходу.

У якості головного прикладу автори таких публікацій використовують ситуацію з громадянином США та Чилі, журналістом Гонсало Лірою. Нібито його увʼязнили лише за те, що він сказав «факти, визнані Києвом». Однак насправді журналіста заарештували за поширення відверто антиукраїнської агресивної риторики та російської дезінформації.

Наприклад, Ліра називав президента України Зеленського «головорізом», лідерів ЄС «некомпетентними» (підтримуючи слова премʼєр-міністра Росії Медведєва), а також звинувачував США та Польщу в намірах «поділити Україну». Журналіст виправдовував дії Росії тим, що їй потрібна «вся територія України», щоб не було «ще гірших проблем». Крім того, він закликав Міжнародний кримінальний суд накласти арешт на експрезидента України Порошенка за те, що той нібито «вбивав дітей на Донбасі». На всі ці та інші заяви Ліри свого часу звернув увагу Центр протидії дезінформації при РНБО.

Поширюючи цей меседж, Росія хоче перекласти відповідальність за свої дії на інші сили та відвернути увагу від власних системних проблем зі свободою слова.

Росія постійно намагається показати себе сильною мультикультурною державою, що піклується про своє розмаїття. Зокрема, це можна побачити у промоційних матеріалах країни або в заявах міжнародного рівня. 

Однак насправді російська політика безпосередньо спрямована на знищення багатонаціональності. Як правило, багатонаціональна держава утворюється в процесі колоніального загарбання (і не тільки), чим Росія займалася і займається.

Риторика Росії на цей момент є колонізаторською і нацистською. Завдяки їй Росія намагається досягнути зверхності над усіма поневоленими народами, прикриваючись тим, що вона нібито піклується про національні спільноти. Водночас зовні плекає наратив про великий російський народ, не згадуючи інших або приписуючи всім-всім народам статус «росіян». Наприклад, мови різних національностей всередині Росії поступово зникають через законодавчі ініціативи, що унеможливлюють їх використання в суспільному та культурному полі. До прикладу, у 2021 році заарештований активіст за права народу комі розмовляв під час судового засідання мовою цього народу, однак суддя засудила використання мови комі навіть попри її задекларований статус республіканської мови. Або ж після численних воєн зі справжньою ідентичністю чеченців російська влада дозволила залишити тільки ту її частину, яка збігається з пріоритетами та цілями Москви, в обмін на великі дотації з державного бюджету. 

Ба більше, російський політикум навмисно створює ситуацію привілейованості росіян над іншими етносами в складі країни в контексті агресії проти України. Зокрема, велика частка загиблих російських військових у війні за етнічною ідентифікацією є бурятами. Навіть Папа Римський свого часу назвав бурятів та чеченців найжорстокішими серед російських солдатів, що воюють проти України. 

Використовуючи концепцію «багатонаціональної держави», російські пропагандисти та високопосадовці замилюють очі на реальний стан речей для багатьох етносів у складі країни, що є результатом цілеспрямованої політики знищення багатокультурності всередині Росії. Все це робиться для посилення контролю та втримання центру влади в одному місці. Крім того, це працює і на зовнішньому рівні в рамках публічної дипломатії. Зокрема, подібні меседжі поширюються через «Російські доми» (культурні центри МЗС Росії в інших країнах). «Детектор медіа» вже писав про фейки цієї інституції. 

Тезу про те, що Росія намагається припинити війну, яку Україна розв’язала у 2014 році, просував Путін на зустрічі з воєнкорами. Він заявив, що «не ми агресори, агресори — це вони [українці], а ми намагаємося припинити війну збройним способом».

Проте такі висновки безпідставні. Російський агітпроп систематично поширює тези про те, що нібито «Україна розв'язала війну ще у 2014 році», почала «вести бойові дії» проти «самої себе», а згодом «відмовилася сідати за стіл переговорів». З 2014 року російські пропагандисти використовували тактику підміни понять та розповідали про «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. А зараз росіяни проводять «спеціальну воєнну операцію» на території України.

Поширюючи такі меседжі, російські пропагандисти намагаються знайти виправдання своїм діям та перекласти відповідальність за них на жертву. Мовляв, Україна розпочала війну у 2014 році, а Росія зараз намагається її припинити. Проте саме Росія вторглась на територію України у 2014 році, почала війну на сході та окупувала Крим. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що війна в Україні почалася через заборону російської мови.

Таке повідомлення поширюють нібито на сайті медіа «Українська правда» та у фейсбуку на сторінці Biohosdo. У дописах ідеться, що ми «перемагаємо виключно в інформаційній війні», і додано зображення скелетів, які буцімто мають уособлювати загиблих українських військових. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Вони встановили, що сайт, на якому розміщений текст про поразки на полі бою, є клоном сайту «Української правди». Агітпроп використовує домен pravda-ua.com, тоді як справжня адреса – pravda.com.ua. Також ці наративи поширюються через порожню сторінку Biohosdo. Згідно з отриманими даними, ця кампанія була запущена 5 червня, а фейкова сторінка створена 17 травня.

У такий спосіб пропагандисти намагаються посіяти зневіру серед українців та переконати в тому, що сенсу чинити опір немає. Раніше «Детектор медіа» пояснював маніпуляцію, що нібито за словами генерала США, Росія перемагає Україну у війні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах відео, на якому нібито зображений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у національному вбранні. Вони стверджують, що так він виглядає після операції для лікування травм голови.  Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту MythDetector. Вони зʼясували, що відео створене за допомогою дипфейку, де обличчя Залужного наклали на вже опубліковане відео українського блогера. Крім того, пропагандисти раніше поширювали і відфотошоплені зображення, на яких нібито видно пошкодження голови головнокомандувача ЗСУ. Цю інформацію вже було багаторазово спростовано відео та фотографіями, на яких видно Залужного без травм.

У такий спосіб пропагандисти намагаються особисто дискредитувати Валерія Залужного та викликати паніку серед українців. «Детектор медіа» нещодавно неодноразово спростовував повідомлення про «смерть» Залужного.