Аналітики «Детектора медіа» зафіксували в тіктоці нову хвилю фейкових відео, змонтованих під сюжети відомих міжнародних медіа: Bloomberg, AFP, Forbes, The Economist та розслідувальної спільноти Bellingcat. Ролики переконують, що зняття санкцій з Росії стало для Європи «питанням виживання», а президент Франції Емманюель Макрон через власну «недалекоглядність» нібито заганяє країну в аутсайдери. Жодне з цих медіа таких матеріалів не публікувало, а цитати французького історика Давида Колона та засновника Bellingcat Еліота Гіґґінса просто вигадані дезінформаторами.

Усі відео зроблені за одним шаблоном. Вони з'явилися майже одночасно, та не мають звуку — лише фонову музику та накладені субтитри, стилізовані під фірмові шрифти й плашки відповідних медіа. Описів під роликами також немає. Поширюють їх акаунти-одноденки з однотипними згенерованими іменами, без аватарок і без жодної взаємодії з аудиторією: «Bloomberg» (1), «Bellingcat» (2), «Forbes» (3), «AFP» (4), «The Economist» (5). Такі акаунти, найімовірніше, незабаром заблокують алгоритми платформи. Підробка відео від імені авторитетних редакцій — фірмовий почерк російської операції «Матрьошка», яку французька служба протидії іноземному втручанню VIGINUM описала ще 2024 року.

Головна теза кампанії повторюється майже дослівно в роликах під логотипами The Economist, AFP та Forbes: «Експерти неодноразово наголошували, що зняття санкцій з Росії — питання виживання для європейських держав». Які саме експерти — не уточнюється. Фейковий Bloomberg стверджує, що питання зняття санкцій стало «головним пріоритетом для європейських лідерів», а фейковий Bellingcat — що в Німеччині «на всіх рівнях» обговорюють їх «негайне скасування». Інформаційним приводом стало реальне рішення Вашингтона: 9 жовтня Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США дозволило до 7 квітня 2027 року продаж та імпорт російського дизельного пального. Пропагандисти подають це як сигнал для Європи — хоча ЄС у ці ж дні рухався у протилежному напрямку й готував до ухвалення черговий, найбільший пакет санкцій проти Росії.

Найдетальніше «обґрунтування» пропонує фейкове AFP. За його версією, «84% європейців вважають, що їхні уряди мають зняти санкції з Росії після рішення США», і про це нібито повідомив Євростат. До ролика додали справжні кадри з генеральною директоркою Євростату Маріаною Коцевою та вигадану цитату про «високий ризик насильницьких дій населення, спрямованих на повалення влади», якщо ці «вимоги» не виконають, — на тлі кадрів вуличних заворушень. Проте Євростат — статистичне відомство ЄС, яке не проводить опитувань про політичні вподобання громадян, і такої публікації в нього немає. До того ж «опитування» про реакцію на рішення США, ухвалене 9 жовтня, фізично не могло з'явитися за кілька днів. Реальні дані свідчать про протилежне: за даними весняного Євробарометра 2025 року, санкції проти російського уряду, компаній і осіб підтримували 72% громадян ЄС.

Bellingcat у кампанії «відведено» роль джерела «розвідувальних» сенсацій. Від імені Еліота Гіґґінса поширюють цитату про те, що «Зеленський у безвихідному становищі: готовий ризикнути конфронтацією зі США, але не погодиться на припинення вогню». В іншому ролику на тлі будівлі МІ-6 стверджується, що за «перехопленими документами» британська розвідка планує диверсії проти російських танкерів, які везуть дизель до США. Так кампанія одночасно намагається посварити Вашингтон із Києвом і Лондоном.

Окремий блок роликів спрямований проти Макрона — на тлі передвиборчої кампанії перед президентськими виборами у Франції навесні 2027 року та масових протестів ліцеїстів, які з кінця вересня супроводжуються сутичками з поліцією. Фейковий Forbes приписує Давиду Колону слова про те, що «США та інші більш ініціативні уряди знімуть санкції й почнуть заробляти, а пан Макрон тим часом переймається емоційним станом українського наркомана», а також що через Макрона Франція «знову відстає від США» й «опинилася серед аутсайдерів». Під логотипом Bloomberg Колону приписують ще й образи на адресу американських демократів — «божевільних канібалів, які живляться людськими стражданнями». Вибір «спікера» не випадковий: Давид Колон — французький історик, дослідник пропаганди та інформаційних війн. У вересні він писав, що «Матрьошка» вже втретє використовує його ім'я — тоді фейкове відео Bellingcat приписувало йому випад проти німецької ХДС напередодні місцевих виборів.

Кампанія демонструє суперечність, характерну для кремлівської пропаганди. Для внутрішньої аудиторії Москва роками повторює, що санкції російській економіці не шкодять. Для зовнішньої — паралельно переконує, що їх треба знімати якнайшвидше, бо насправді вони б'ють по самому Євросоюзу. Анонімні «експерти», вигадані цитати реальних дослідників і логотипи авторитетних медіа покликані надати цьому меседжу видимість незалежного експертного консенсусу, якого насправді немає.

Цю публікацію підготовлено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Празького центру громадянського суспільства (Prague Civil Society Centre). Відповідальність за її зміст несуть виключно автори. Зміст публікації не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу або Празького центру громадянського суспільства

Російські та проросійські пропагандистські телеграм-канали поширюють два фейки під чужими брендами: скриншот нібито матеріалу української служби Deutsche Welle про «рекордну» мобілізацію в Києві та відео з логотипом Le Figaro, де 89% французів нібито вважають, що Путін краще впорався б зі студентськими протестами. Жодне з видань таких матеріалів не публікувало. Перший фейк зображає мобілізацію в Україні в негативному світлі, а другий створює враження, ніби європейці симпатизують російському президентові. Розвінчали підробки фактчекери Укрінформу. 

Перший вкид, поширений у телеграм-каналі «anb_028», — скриншот «статті» української редакції DW. У ній стверджується, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки встановили «рекорд» за кількістю мобілізованих у Києві. Авторкою тексту зазначено журналістку DW Євгенію Наконечну. Проте на її авторській сторінці, як і в розділі «Україна» на сайті DW, такого матеріалу немає. Це класична підробка за схемою «скриншот + реальне ім'я журналістки + впізнаваний бренд»: перевірити такий «доказ» складніше, ніж відкрити сам сайт.

Другий вкид — відео з логотипом Le Figaro в телеграм-каналі «OdessaRussi». Воно подає «результати соціологічного опитування»: 89% французів нібито вважають, що Путін краще впорався б зі студентськими протестами. Видання Le Figaro такого сюжету не публікувало. Ролик змонтований із відеофрагментів і фотографій з відкритих джерел, які можна знайти, зокрема, за допомогою сервісу зворотного пошуку TinEye.

Мета таких фейків. Підробка від DW працює на внутрішню українську аудиторію: «рекорд» мобілізації в столиці має закріпити негативний образ ТЦК і мобілізації загалом. Відео «від Le Figaro» розраховане на ширшу аудиторію: воно має створити хибне враження, що значна частина французів підтримує Путіна як політика, здатного краще давати раду протестам. Обидва матеріали підроблені під авторитетні європейські медіа, щоб надати вигадці вірогідності й маніпулювати громадською думкою.

Висновок. DW і Le Figaro цих матеріалів не публікували, ім'я журналістки DW на скриншоті використано без її відома, а відеоролик змонтовано з відкритих кадрів. Подібний фейк із логотипом Le Figaro вже спростовували в 2025 році.

Італійське видання Il Fatto Quotidiano опублікувало статтю під заголовком «Кремль: "Харків оточений". Київ стривожений, але завдає більше атак». У тексті йдеться про нібито «котел» площею приблизно 460 квадратних кілометрів на північному сході Харківської області. Фактчекери Укрінформу перевірили цю тезу за даними ISW, DeepState та заявами українських військових: незалежних підтверджень оточення немає, а сам заголовок підмінює географію, створюючи враження, що в кільці опинилося саме місто.

Що поширюється

Авторка матеріалу, італійська журналістка Мікела Яккаріно (Michela A.G. Iaccarino), подає заяви російської сторони як основу публікації: російські війська нібито замкнули кільце навколо українських підрозділів на північному сході області. Позицію українського командування, незалежної оцінки чи пояснення, що ця заява не підтверджена, у тексті немає. 

Звідки взялася теза про «оточення»

На початку вересня Москва активізувала повідомлення про «котел» на цьому напрямку:

Ці заяви описав Інститут вивчення війни (ISW) у звіті за 4 вересня. Сама по собі заява російського відомства не є підтвердженням ані контролю над названими селами, ані фактичного оточення.

Що показала перевірка

Бойова активність і локальні спроби просування справді тривають, проте проникнення малих груп чи ускладнення логістики не тотожні замиканню кільця навколо угруповання.

Харків не оточений

Заголовок італійського видання створює ще одне викривлення. Російські заяви стосуються нібито оточення українських підрозділів в іншій частині області, а не міста. Але читач, який бачить лише заголовок, отримує враження, що в блокаді опинився сам Харків.

Це не відповідає дійсності. За картою DeepState, найближчі позиції російських військ розташовані приблизно за 30–40 кілометрів від міста. Тезу також спростував італійський журналіст проєкту FrontStory Клаудіо Локателлі: він об'їхав Харків і його окружну дорогу та не виявив жодних ознак блокади. У своєму відео Локателлі зазначив, що має досвід роботи в містах, які справді були в оточенні, зокрема на Близькому Сході та в Афганістані, і що в Харкові таких ознак немає.

Контекст видання і авторки

Il Fatto Quotidiano й раніше публікувало матеріали про Україну, які українські фактчекери оцінювали як маніпулятивні. За даними Центру стратегічних комунікацій SPRAVDI, у 2025 році видання випускало тексти, що дискредитували українську діаспору в Італії й відтворювали тези, співзвучні з російською пропагандою. Зокрема, це стосується матеріалу про мирний мітинг українців у Казерті після скасування виступу диригента Валерія Гергієва: заголовок «Пічерно маніфестує поруч з українським неонацистом» стосувався віцепрезидентки Європарламенту Піни Пічерно, а заявлені зв'язки з неофашистами, за оцінкою центру, не підтверджені жодним фактом. Аналітики SPRAVDI також звертали увагу, що головний редактор видання Марко Травальйо та автор Алессандро Орсіні неодноразово просували подібні тези як «альтернативну думку», а матеріали видання регулярно цитують російські медіа.

Авторка тексту Мікела Яккаріно (Michela A.G. Iaccarino) — журналістка й фотографка з Неаполя. Вона висвітлювала Майдан 2013–2014 років, після початку війни на Донбасі працювала по обидва боки лінії фронту, зокрема на окупованих територіях, і публікувала позитивні матеріали про російських бойовиків на Донбасі, зокрема про їхніх дружин.

Висновок

Твердження про «оточений Харків» і замкнене кільце на північному сході Харківщини не підтверджується незалежними даними: його заперечують ЗСУ, воно суперечить оцінкам ISW, картам DeepState і спостереженням на місці. Il Fatto Quotidiano подало заяву Кремля без перевірки й без позиції України, а заголовок додатково змістив акцент із регіону на місто.

Проросійські акаунти в соцмережах поширюють карту, на якій значну частину території України нібито передано під контроль Росії, а частину західних областей — Польщі, Угорщині та Румунії. У публікаціях стверджується, що карту оприлюднило видання The New York Times, розкривши таким чином «умови Кремля» для мирної угоди. Як встановили фактчекери Укрінформу, це маніпуляція: жодного такого матеріалу в NYT не існує, а сама карта має явні ознаки фабрикації.

Що поширюють

У фейсбуці, інстаграмі, іксі й телеграмі розходиться зображення карти України з нанесеними на неї «новими кордонами». Підписи до публікацій запевняють, що це нібито витік від NYT, який показує майбутню територіальну конфігурацію України після завершення війни — з урахуванням позиції Москви щодо переговорів з адміністрацією Дональда Трампа.

За версією авторів фейку, значна частина центральних, східних і південних областей — Харківської, Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської — відходить під контроль Росії. Частину західних областей на карті нібито передають Польщі, Угорщині й Румунії. До комплекту додають й інші вигадані умови «мирної угоди»: скорочення чисельності ЗСУ та відмову України від вступу в НАТО.

Чому це неправда

Жодного матеріалу з такою картою немає ані в архіві публікацій The New York Times про війну Росії проти України, ані на офіційних сторінках видання в соцмережах. Пошук за ключовими елементами та описом зображення також не виводить на жодну публікацію NYT, яка б це підтверджувала, — тобто саме джерело повністю вигадане .

Сама карта рясніє технічними неточностями. Обриси областей не збігаються з реальними адміністративними межами України, частина написів розмита чи взагалі нечитабельна — типова ознака синтетичного або грубо відредагованого зображення. Достеменно підтвердити, що картинку згенеровано ШІ, за самим лише зображенням, не можна, але маніпуляція з накладанням «нових кордонів» очевидна.

Найпростіше викриття — мовне: підписи на карті виконані італійською — Polonia, Ungheria, Romania, Nuova Russia, Mar Nero — попри те, що матеріал нібито належить американському виданню.

Навіщо це поширюють

Вкидання прив’язане до чергової фази перемовин щодо мирного врегулювання та візитів до Києва й Москви посланців Трампа — Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа. Мета — укорінити в аудиторії враження, що територіальний поділ України вже погоджений її партнерами і є доконаним фактом, на який Київ ніби не може вплинути. Паралельно фейк дискредитує західних союзників, зображуючи їх готовими змиритися з ідеєю розчленування української території.

Це типовий прийом російської пропаганди: підробити «авторитетне» західне джерело, щоб надати вигаданому сценарію ваги незалежного підтвердження, — і таким чином посіяти відчуття приреченості й безвиході напередодні або під час перемовин.

11 травня Такер Карлсон опублікував інтерв'ю з Юлією Мендель — колишньою прессекретаркою Володимира Зеленського (2019–2021). У розмові вона відтворила низку типових російських пропагандистських наративів щодо українського президента. Офіс президента відреагував, провідні західні видання інтерв'ю фактично проігнорували.

Відсутність помітного та яскравого міжнародного резонансу пропагандисти вирішили компенсувати підробками обкладинок провідних західних медіа. 12–13 травня в десятках телеграм-каналів з'явилися дописи з нібито першими шпальтами відомих газет, що «масово цитують» скандальне інтерв'ю. Зокрема, поширювалися зображення підроблених обкладинок різних видань: німецької Bild, британської Echo, португальської Publico, французької Ouest-France та ізраїльської The Jerusalem Post. Ці фальшиві обкладинки розібрали та порівняли з оригіналами естонські фактчекери з Delfi. 

Усі ці обкладинки є фальшивками — пропагандисти відредагували реальні свіжі номери газет:

Одним із перших цей дезінформаційний пакет поширив пропагандист «Первого канала» Руслан Осташко — його допис набрав понад 37 000 переглядів.

«Детектор медіа» публікував реакції медіаспільноти на це інтерв'ю:

«Хай Бог їх прощає», або Образа на колишнього шефа як геополітичний жанр

Чи можна стримати шкоду від інтерв'ю Мендель та як?

Якщо робиться ставка на маячню Юлії Мендель — то у кого ж це зараз немає карт?

Спецоперація «Дєвочка проти ведмедика»

У проросійських телеграм-каналах масово поширюється фейковий скриншот статті з сайту британського таблоїду Mirror із заголовком про те, що CNN нібито попросило вибачення за свою «українську журналістку», яка під час евакуації з вечері Асоціації кореспондентів Білого дому (WHCD) 26 квітня 2026 року, у хаосі після стрілянини, взяла пляшку з вином. Пост супроводжується коментарями на кшталт: «Відмінна "реклама" для українців — війна війною, але з таким підходом їх перестануть пускати у пристойні місця».

Що відбулося насправді

На вечері WHCD в готелі Washington Hilton, де були присутні близько 2 600 гостей, під час подачі салатів прогриміли постріли біля одного з блокпостів. Почалася евакуація. Оскільки стрілянина трапилася на самому початку вечері, на столах залишилося безліч невипитих пляшок вина. У мережі поширилося відео, на якому жінка в чорному вбранні забирає кілька пляшок, — цей епізод користувачі охрестили «Wine Gate».

Чому це фейк: три ключові факти

1. Статті на Mirror не існує

Пошук на сайті mirror.co.uk за запитом «CNN has apologised» не дає жодних результатів. Публікації з таким змістом там немає. Скриншот — підробка.

2. CNN не висловлювало жодних вибачень

Пошук на сайті CNN також не видає жодної публікації чи заяви про вибачення за журналістку, причетну до «Wine Gate». Ні пресрелізів, ні офіційних коментарів.

3. Особу жінки не встановлено

Американські медіа, зокрема New York Post, пишуть про те, що особу жінки не ідентифіковано: «Особу жінки встановити не вдалося, і не ясно, чи була вона журналісткою взагалі, чи іншим гостем». Отже, твердження про «українську журналістку CNN» — вигадка російських пропагандистів у телеграм-каналах.

Фейк всередині фейку: вино нібито взяла посолка України в США Ольга Стефанішина

Паралельно анонімні акаунти в іксі (твіттері) та проросійський блогер Чей Боуз поширили версію, що пляшки забирала посолка України в США Ольга Стефанішина. Як пишуть Hindustantimes, конгресмен від Теннессі Тім Берчетт мимоволі підхопив цю хвилю, запитавши в іксі, хто ця жінка, — і користувачі одразу «призначили» винною українську дипломатку.

Однак це легко спростовується: Стефанішина справді була присутня на заході, але у сріблястій сукні та сама поділилася фотографіями у фейсбуці. Жінка ж на вірусному відео вдягнена в чорне. 

Висновок 

«Wine Gate» — реальна вірусна історія, яку російська пропаганда цинічно використала як підкладку для сфабрикованого фейку з метою дискредитації України та українських журналістів. Жодне з конкретних тверджень — ні про CNN, ні про «українську журналістку», ні про посолку Стефанішину — не підтверджене жодним достовірним джерелом.

Мережа International Reporters, яка на перший погляд є закордонним медіа, насправді є російським засобом поширення пропаганди.

«Детектор медіа» раніше публікував дослідження «Репортерів без кордонів» (RSF), яке викривало мережу International Reporters — команду пропагандистів із восьми країн. Під виглядом журналістики вони створюють контент французькою, англійською та російською мовами, просуваючи російську агресію, щоб легітимізувати окупацію українських територій і тиражувати наративи Кремля про військові «успіхи». Аудиторія соцмереж International Reporters зростає, проте залишається скромною — трохи більше 76 000 підписників у телеграмі (кілька пов'язаних каналів, французькою, англійською, італійською та російською мовами), 12 000 у вконтакті і майже 20 000 в іксі. Співзасновницями проєкту є Вікторія Смородіна та Крістель Неан. Вікторія Смородіна популяризує професію «журналіста» в школах Ростова-на-Дону, Крістель Неан неодноразово з'являється в прокремлівських медіа.

Нинішнє дослідження «Детектора медіа» фокусується на контенті, який публікують International Reporters у своєму телеграм-каналі. В каналі можна побачити новини про різні держави світу, але у постах переважає тема російсько-української війни. Основні теми, що висвітлюють пропагандисти, згадуючи про Україну: мобілізація, воєнні злочини з боку української армії та «київського режиму», успіхи російської армії на фронті та випадки «поширення нацистської символіки в Україні».

Наприклад, пост, опублікований 4 березня 2026 року, містить два відеоролики: перший присвячений Збройним силам України від київського закладу OctoTower, другий — про реабілітацію військових. Проте коментарі авторів каналу до цих відео містять у собі одразу кілька наративів російської пропаганди: «Відео також показує… сумнозвісну синьо-жовту істерію бандерівської України. Вони не можуть не використовувати сині та жовті кольори всюди; це давно стало нав'язливим та нездоровим. Ми з Крістель у звільнених районах, якими ми подорожували, завжди були шоковані цим хворобливим синьо-жовтим синдромом».

«Синьо-жовта істерія бандерівської України». Пропагандисти стверджують, що використання національних кольорів України всюди стало «нав'язливою ідеєю та хворобою». Мета такого наративу — висміяти українську ідентичність та знецінити символи спротиву та єдності. Використання національних кольорів у публічному просторі під час війни — це не «нав’язлива ідея», а візуальний спротив окупації. Дані соціологічного дослідження групи «Рейтинг» показують, що з початком повномасштабного вторгнення довіра та прихильність до державних символів в Україні зросли.

Далі в пості авторки перелічують низку історичних подій та фактів, які, на їхню думку, є або українськими міфами, або «історичним ревізіонізмом», наприклад, називають Голодомор вигадкою, а Сталіна не причетним до його організації: «Злі «росіяни» на чолі зі Сталіним змовилися створити голод, який знищив 10 мільйонів українців (вони не наважилися зробити більше смертей, але спокуса сильна!)».

Різниця в цифрах зазвичай залежить від методології: чи враховуються лише померлі від голоду, чи також враховуються ненароджені (демографічні втрати). За даними Інституту демографії та соціальних досліджень, 3,9 мільйона осіб — безпосередні втрати від надлишкової смертності, та близько 600 тисяч осіб — втрати через дефіцит народжуваності. Загальні демографічні втрати оцінюються у 4,5 мільйона осіб. В останні роки деякі дослідники, зокрема Музей Голодомору, озвучували цифру в 10,5 мільйонів жертв. Проте вона викликала гостру критику в академічному середовищі через питання до методології підрахунків. Більшість фахових істориків та демографів продовжують дотримуватися консенсусної цифри у  приблизно 4 мільйони. Станом на 2026 рік Голодомор визнали геноцидом українського народу понад 30 країн світу, а також низка міжнародних організацій: Європейський парламент (2022 рік) офіційно визнав Голодомор геноцидом, ПАРЄ (2023 рік) ухвалила резолюцію, що визнає Голодомор геноцидом, сенат і палата представників США визнали Голодомор геноцидом у 2018 році. Міжнародні дослідження базуються на документах про «чорні дошки», заборону на пересування селян та примусове вилучення не лише зерна, а й усіх продуктів харчування. Це доводить, що метою був не просто хлібозаготівельний план, а фізичне знищення українців.

У іншому пості автори безапеляційно стверджують, що кількість загиблих українських бійців у російсько-українській війні сягнула 723 тисяч. Однак від початку повномасштабної війни з Росією за офіційно озвученою статистикою загинули щонайменше 55 тисяч українських військових. Також велика кількість людей вважається зниклими безвісти. Такі цифри називав президент України Володимир Зеленський в інтерв'ю телеканалу France 2 4 лютого 2026 року. У 2025 році в інтерв'ю британському журналісту Пірсу Моргану Зеленський називав кількість у 45 100 загиблих і близько 390 тисяч поранених. Видання New York Times писало про загальну цифру втрат України і Росії у війні за майже чотири роки, пославшись на дослідження Центру стратегічних і міжнародних досліджень у Вашингтоні (CSIS), опубліковане 27 січня 2026 року. За цими даними, Росія втратила майже 1,2 мільйона військових, а Україна — близько 600 тисяч. Разом це майже 1,8 млн — йдеться про загиблих, поранених та зниклих безвісти бійців. Для підрахунку використовувалися оцінки урядів США та Великої Британії, а також інші доступні джерела.

Телефони у труні і квітучий похоронний бізнес. В іншому дописі пропагандисти зазначають, що місць на кладовищах зовсім не залишилося через велику кількість втрат на фронті. Могили викопують заздалегідь, а в середину труни нібито кладуть телефони та ліхтарики на випадок, якщо померлий раптово прокинеться: «Бізнес похоронних бюро процвітає… разом із продажем прапорів, похоронних речей і навіть рекламою похоронних телефонів, які кладуть у труни на випадок, якщо покійний "прокинеться"… Продаються й інші гаджети, такі як ліхтарі, не кажучи вже про продаж квітів, як живих, так і штучних».

В Україні справді відкриваються нові меморіальні сектори та кладовища. Найбільшим проєктом є Національне військове меморіальне кладовище (НВМК). За офіційними даними Міністерства у справах ветеранів, станом на лютий 2026 року там уже проведено понад 200 поховань ідентифікованих та неідентифікованих захисників, за даними Інтерфакс-Україна, «УП. Життя». Щодо телефонів у труні, то жодного офіційного магазину, реклами чи виробника «похоронних телефонів для пробудження» в Україні не існує.

Це стара міська легенда та «чорний гумор», який пропаганда видає за реальність. Подібні вкиди робляться для того, щоб показати українське суспільство як «божевільне» або «дике». В Україні існують ритуальні гаджети, наприклад, цифрові пам'ятники з QR-кодами, що ведуть на сторінку пам'яті, але жодні засоби зв'язку «з труни» не продаються. Це абсурдна вигадка, розрахована на емоційний шок.

У низці італійських міст - Римі, Мілані та Болоньї - Росія розгорнула масштабну рекламну кампанію для власних пропагандистських «документальних фільмів», просуваючи їх під брендом RT (Russia Today). На білбордах і постерах з’явився слоган: «Вони забороняють правду - ми її показуємо!», що викликало хвилю обурення серед італійських політиків, журналістів та представників громадянського суспільства. Про це пише Центр протидії дезінформації при РНБО.

Через цю кампанію Кремль намагається подати протидію дезінформації як «наступ на свободу слова». Росія вкотре грає на цьому меседжі - мовляв, її цензурують не через брехню, а через «альтернативність» та «інакодумство». У такий спосіб агітпроп апелює до демократичних цінностей Заходу, зокрема до поваги до плюралізму думок, щоб викликати сумнів у легітимності санкцій проти RT і розмити межу між правдою й маніпуляцією в очах європейської аудиторії.

Російська пропаганда намагається повернутися в інформаційний простір ЄС, незважаючи на офіційну заборону RT та інших російських ресурсів. У такий спосіб вона прагне легітимізувати свою присутність, використовуючи нібито незалежні локальні платформи та медіа. Також агітпроп має на меті розширити поле впливу, формуючи проросійські або антизахідні настрої серед частини європейської аудиторії. Все задля розколу суспільства у країнах ЄС та інституціоналізації фейків, «запаковуючи» їх у формат «документального кіно», що додає псевдолегітимності й дозволяє уникати прямої асоціації з пропагандою.

Кремль працює не лише з каналами інформації, а й з персоналіями. ЦПД нагадує, що до цієї кампанії залучено Вінченцо Лоруссо - італійського журналіста, який брав участь в організованому Росією престурі на тимчасово окуповані території України. Це типовий приклад використання так званих «корисних ідіотів» - осіб, які свідомо чи ні просувають російські меседжі, прикриваючи їх своїм «європейським» бекграундом.

У підсумку йдеться не лише про зовнішню інформаційну атаку, а про довгострокову спробу Росії сформувати нову «нормальність», де правда й брехня виглядають однаково легітимно, а Європа - розгубленою і розколотою. 

У російських телеграм-каналах активно поширюють фальшивий «репортаж» від імені видання WIRED. Фейк було розвінчано аналітиками VoxCheck.

У пропагандистському матеріалі стверджується, що YouTube нібито заблокував понад 800 тисяч бот-акаунтів з України. За даними цього «дослідження», платформа виявила 10 мільйонів коментарів, створених штучним інтелектом, у яких боти прославляли президента Володимира Зеленського після його нещодавньої зустрічі з американським колегою Дональдом Трампом в Овальному кабінеті. Повідомляється, що організація цієї спам-атаки коштувала $16 мільйонів.

Як зазначають фактчекери, насправді WIRED не публікував такого матеріалу, а представники YouTube не заявляли про масштабне блокування українських ботів. Стиль оформлення відео суттєво відрізняється від офіційних роликів WIRED: в оригінальних матеріалах зазвичай зазначають ім’я диктора та на початку чітко оголошують тему.

Окрім цього, перевірка за ключовими словами не виявила подібної інформації на офіційному сайті WIRED чи в їхніх соцмережах. До того ж, YouTube не робив жодних офіційних заяв про такі дії на своїх платформах, а достовірні ЗМІ також не згадують про цей інцидент. 

Про зустріч в Овальному кабінеті та реакцію агітпропу ми писали в цьому матеріалі.

Розповсюджуючи історії про «мільйони ботів» чи масштабні операції, пропагандисти можуть намагатися переконати аудиторію, що їхній наратив має широку підтримку або що супротивник витрачає величезні ресурси на «фальшиву» боротьбу. 

До того ж, використання назв відомих видань, як WIRED, або платформ, як YouTube, у фальшивих повідомленнях сприяє ерозії довіри до незалежних джерел інформації.

Пропагандисти поширюють у соціальних мережах інформацію, що один із провідних приватних інвестиційних банків Франції – Milleis Banques – начебто був придбаний компанією, яка має зв’язки з Президентом України Володимиром Зеленським. Втім це - фейк.

Про це пише Центр протидії дезінформації при РНБО. Перевірка фактів, проведена фахівцями Центру, підтвердила, що ця інформація є фейком. Посилання на так звані «французькі ЗМІ» не мають жодних підтверджень, оскільки жодне авторитетне французьке медіа не повідомляло про таку угоду. Як «доказ» поширюється відеоматеріал, стилізований під новинний репортаж, але він містить логотип неіснуючого телеканалу, що свідчить про його сфабрикованість.

Ця дезінформація активно поширюється в англомовному сегменті соцмережі X (Twitter) через акаунти, які вже неодноразово були зафіксовані у розповсюдженні фейків та участі в інформаційних кампаніях, спрямованих проти України. Окрім цього, вигадана історія про «придбання банку» циркулює у мережі через російську дезінформаційну платформу Pravda. Також російські телеграм-канали супроводжують свої публікації на цю тему скриншотом заголовка, що нібито належить новинному сайту, хоча такий матеріал насправді ніколи не існував.

Цей фейк є частиною ширшої дезінформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію Президента України в міжнародному інформаційному просторі. Паралельно з ним у соцмережах англомовного сегмента поширюються й інші неправдиві твердження про Зеленського. Наприклад, знову активізувалася дезінформація про те, що він нібито володіє розкішним маєтком у Флориді вартістю 35 мільйонів доларів та має 1,2 мільярда доларів на рахунках у закордонному банку. Ця неправдива інформація була вигадана російською пропагандою ще в лютому 2022 року та неодноразово спростовувалася незалежними фактчекерами. Поширення таких фейків має на меті не лише дискредитацію керівництва України, а й підрив довіри міжнародної спільноти до української влади, створення інформаційного шуму та формування негативного іміджу України на міжнародній арені.

Пропагандисти поширюють у соцмережах та інших медіа інформацію, посилаючись на одне з нещодавніх інтерв’ю Такера Карлсона з канадсько-американським адвокатом і лобістом Робертом Амстердамом, що «Томос про автокефалію Православної церкви України був профінансований адміністрацією Байдена через USAID». Однак це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що Амстердам був найнятий для захисту УПЦ МП у міжнародних інстанціях Вадимом Новінським — скандальним українським олігархом і колишнім народним депутатом, якому Державне бюро розслідувань у січні 2024 року офіційно оголосило підозру в державній зраді та розпалюванні релігійної ворожнечі. Слідство встановило, що з початку російської агресії проти України у 2014 році Новінський публічно просував російські наративи, а також виконував вказівки глави Російської православної церкви патріарха Кирила (Гундяєва), відомого своєю підтримкою війни проти України.  

Що ж до Томосу, то його надання Православній церкві України було ініційоване ще у 2018 році — за часів президентства Дональда Трампа, а не Джо Байдена. Офіційно документ про автокефалію ПЦУ був вручений українській делегації 6 січня 2019 року, коли господарем Білого дому все ще був Трамп. Таким чином, твердження про фінансування процесу адміністрацією Байдена є безпідставним та маніпулятивним.  

Пропагандисти поширюють цю дезінформацію, щоб створити враження, що автокефалія ПЦУ була не волею українських вірян та рішенням Вселенського патріархату, а результатом втручання США. Таким чином вони намагаються дискредитувати незалежність української церкви та посилити теорію змови про «зовнішнє управління» Україною. Окрім того, це частина ширшої інформаційної кампанії Росії, спрямованої на підтримку УПЦ МП як інструмента російського впливу в Україні та виправдання релігійної експансії Москви.

Російська пропаганда активно використовує меми та гумористичний контент як інструменти інформаційної війни. Ганна Дейниченко на StopFake розповіла, як це працює.

Меми ефективні в політичній комунікації завдяки їхній вірусності, доступності створення та емоційності. Вони поширюються швидше і легше сприймаються, ніж аналітичні матеріали, викликають сильні емоції та легко відтворюються будь-яким користувачем мережі.

Російські пропагандисти просувають через меми кілька основних наративів: про «нацизм в Україні» (використовуючи терміни «зефюрер», «Салорейх»), загальну критику України та українців (від висміювання мови до поширення неправдивої статистики), звеличування Росії (з відсилками до «величного минулого») і повідомлення для західної аудиторії про корупцію в Україні та вартість війни для платників податків.

Для поширення таких меседжів російська пропаганда використовує різні формати: фейкові обкладинки журналів і карикатури (часто з антисемітськими елементами), підроблені фото графіті за кордоном, дипфейки політичних діячів, «сатиричні» телеграм-канали, які насправді поширюють дезінформацію, та контент, націлений на дітей і підлітків.

Найуразливішою аудиторією є діти та підлітки, які некритично сприймають інформацію. Прикладом, пише Ганна Дейниченко, є штучна субкультура «ЧВК «Редан», створена для розпалювання ворожнечі серед підлітків та провокування вуличних заворушень.

Щоб захиститися від таких впливів, варто відписатися від російськомовних джерел мемів, критично оцінювати контент перед поширенням, налаштувати алгоритми соцмереж (використовуючи функцію «Не цікавить»), пояснювати іноземним друзям справжню ситуацію в Україні та контролювати контент, який споживають діти, пропонуючи їм українські альтернативи.

Пропагандисти поширюють у соцмережах, особливо у соцмережі Х (колишній твіттер) інформацію, буцімто президент України Володимир Зеленський замовив вбивство публіциста Олеся Бузини через позицію, що суперечила його політиці. Вони зазначають, що це, мовляв, є ще одним підтвердженням утисків свободи слова в Україні. Втім це — фейк.

Олеся Бузину було вбито 16 квітня 2015 року, за кілька років до обрання Зеленського президентом у 2019 році. Тоді його застрелили чотирма пострілами біля під'їзду власного дому в Києві на Дегтярівській вулиці. Його смерть викликала значний резонанс у Росії та Україні, оскільки публіцист мав проросійські погляди. Впродовж 2017-2019 років тривало слідство по цій справі, у рамках якого було визначено підозрюваних. Володимир Зеленський не був пов’язаний із жодною із цих осіб і не мав на той час політичного впливу. Останні доступні публічні відомості про судовий процес по цій справі датуються 2021 роком - тоді Шевченківський районний суд Києва продовжував дослідження письмових доказів. З того часу нових повідомлень про судові слухання немає. 

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати Зеленського та Україну як державу. Ним підкріплюють меседж того, що президент України нібито фізично усуває критиків свого правління. У такий спосіб як Росія, так і її прихильники за кордоном також намагаються виправдати агресію проти України.  

Пропагандисти знову поширюють у соцмережах інформацію, буцімто проросійський блогер Гонсало Ліра загинув від тортур в українській в'язниці. Втім це — минулорічний фейк.

На безпідставність цієї тези пропагандистів звернули увагу у проєкті VoxCheck, про що ми писали ще у 2024. Фактчекери обґрунтували, що доказів того, що Гонсало Ліра став жертвою тортур в українській в'язниці, немає. Більше того, ні Україна, ні Сполучені Штати не підтвердили смерть блогера.

Гонсало Ліра — проросійський блогер з громадянством Чилі та США. Він проживав у Харкові та активно поширював російські фейки в соціальних мережах та на своєму ютуб-каналі. 1 травня 2023 року Служба безпеки України затримала його за поширення фейків, що виправдовували російську агресію проти України, та адміністративне порушення, а саме незаконний перетин кордону з Угорщиною. 12 січня 2024 року Кіт Кларенберг, автор видання The Grayzone, у своєму твітері повідомив про смерть Гонсало Ліри від пневмонії, зазначивши, що це підтвердила його сім'я. Згодом проросійський пропагандист Такер Карлсон стверджував, що Ліра помер в українській в'язниці. Автентичність нібито листа від Ліри, в якому він описував свій стан здоров'я, наразі неможливо перевірити. Цю інформацію публікують виключно на проросійських ресурсах. Видання «Бабель» наприкінці 2023 року випустило лонгрід, у якому пояснює ситуацію.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати Україну. Мовляв, у ній насправді немає свободи слова, а держава нейтралізує всіх, хто критикує її дії.

Російські ресурси пишуть, що агенція США з міжнародного розвитку (USAID) нібито спонсорувала 90% українських медіа. Тепер практично всі медіа в Україні нібито залишилися на межі банкрутства після того, як новообраний президент США Дональд Трамп призупинив усі гранти від USAID на 90 днів. У своїх публікаціях пропагандисти посилаються на проєкт Wikileaks.

Насправді це ― маніпуляція, повідомляють у проєкті StopFake. Насамперед як першоджерело новини Wikileaks не можна вважати достовірним джерелом інформації через проросійські інтереси засновника сайту Джуліана Ассанжа та його зв’язки з Кремлем. Wikileaks посилається на матеріал Medium, який не містить жодної інформації про те, що 90% українських медіа залежать від USAID, а також на текст організації «Репортерів без кордонів». Проте сама організація наприкінці відповідного матеріалу зробила таку примітку: 

«Раніше у цій статті йшлося про те, що дев’ять із десяти українських ЗМІ отримують фінансування від USAID. Тепер у статті уточнюється, що дев’ять із 10 українських ЗМІ отримують міжнародну допомогу, а основним донором є USAID. Ми просимо вибачення за можливі незручності».  

«Репортери без кордонів» також навели слова директорки Інституту масової інформації (ІМІ) Оксани Романюк, яка коментувала наслідки зупинення фінансування всіх програм та проєктів USAID на 90 днів. Вона сказала, що гранти були практично у всіх медіа, і якщо в деяких медіа ці гранти складали до 100% і вони лише коштом грантів могли виживати, то в інших ці гранти становили 40-60%, а в когось ще менше. Водночас вона зауважила, що гранти були не лише від США, а й від ЄС та ООН. 

Також ІМІ провели своє опитування серед українських журналістів щодо можливих наслідків призупинення американського грантового фінансування. За його результатами, лише 35% опитаних медіа сказали, що понад 75% бюджету їхніх редакцій залежали від американських грантів. Це додатково спростовує твердження про залежність 90% українських медіа від USAID.

Раніше ми спростовували інформацію, що USAID нібито платив голлівудським зіркам за відвідування України.

Пропагандисти почали заявляти в медіа, що президент України Володимир Зеленський нібито робитиме все можливе, щоб втримати владу. При цьому вони активно цитують заяву ексвійськового ВМС США Деніела Девіса. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці зазначають, що Деніел Девіс — відставний підполковник, чий ютуб-канал давно став улюбленим майданчиком для російської пропаганди. Його ролики зазвичай набирають лише по 5–10 тисяч переглядів, але його «аналітику» систематично тиражують російські медіа. Черговий фейковий «прогноз» Девіса спростував особисто президент України в інтерв’ю для британського ITV News. Зеленський наголосив, що не боїться виборів, але в умовах війни їх проведення викликає об'єктивні труднощі.  

Російська пропаганда систематично просуває тезу про нібито «узурпацію влади» в Україні, щоб підірвати довіру до Зеленського як всередині країни, так і серед міжнародних партнерів. Москві вигідно дискредитувати українське керівництво, створюючи ілюзію «кризи» та «дестабілізації». Поширення таких заяв — це частина інформаційної війни. Росія використовує маргінальних «аналітиків», щоб маніпулювати суспільною думкою та підірвати довіру до України.

Російські пропагандисти поширюють у медіа інформацію, що президент України Володимир Зеленський нібито визнав, що викрав гроші, які Сполучені Штати Америки виділили на допомогу Україні. Вони цитують слова ірландського журналіста Чея Боуза. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що Боуз відомий своєю проросійською позицією та є одним із рупорів кремлівської пропаганди. Насправді Зеленський не робив жодних зізнань щодо розкрадання фінансової допомоги США. У своєму інтерв’ю агентству Associated Press він лише зазначив, що сума отриманої Україною допомоги від США становить понад $75 млрд, а не $200 млрд, як це подають окремі джерела — "Ми отримали понад $75 млрд. Тобто тих $100 млрд із загальної суми $177 млрд, або навіть $200 млрд, як стверджують деякі джерела, ми ніколи не отримували." Ці слова жодним чином не є визнанням корупції, а навпаки — спростовують перебільшені заяви щодо суми американської допомоги Україні.

Фінансова допомога США насправді не надходить безпосередньо до українського бюджету. Виділені кошти здебільшого залишаються у Сполучених Штатах та спрямовуються на виробництво нової зброї, заміну відправленого в Україну озброєння з резервів армії США, навчання українських військових та гуманітарні програми. Згідно з розподілом фінансової допомоги США, через військову підтримку фінансується виробництво та постачання озброєння для ЗСУ, через програми економічної підтримки США фінансують програми для стабілізації української економіки, а через гуманітарну допомогу виділяються кошти на підтримку цивільного населення України.

Отже, заяви про «зізнання Зеленського у крадіжці» є відвертим фейком, який просувають проросійські пропагандисти, щоб дискредитувати міжнародну допомогу Україні та підірвати довіру до української влади. 

Кандидат у президенти Румунії Келін Джорджеску в інтерв'ю CristoiuTv заявив, що «Україна – це вигадана країна, яка рано чи пізно буде розділена сусідами». Він стверджував, що кордони мають змінитися, і прямо вказав, які території України нібито можуть бути передані Румунії, Польщі та Угорщині.

Ці заяви є елементом російської пропаганди, яка багато років намагається нав'язати міф про нібито «штучність» України. Проте українська державність має більш ніж тисячолітню історію, а незалежність країни була підтверджена референдумом 1991 року, де понад 90% українців проголосували за самостійну державу. Будь-які ідеї «поділу» України є прямим порушенням міжнародного права. Україна має міжнародно визнані кордони, які не можуть змінюватися силовим шляхом.

Попри провокаційні заяви Джорджеску, офіційний Бухарест неодноразово підкреслював свою підтримку українського суверенітету та територіальної цілісності. У відповідь на заяву та офіційну реакцію на неї від українського МЗС, румунське зовнішньополітичне відомство заявило про підтримку суверенітету, територіальної цілісності та незалежності України в межах її міжнародно визнаних кордонів.

Подібні висловлювання спрямовані на розпалювання напруженості в Європі. Вони вигідні Росії, яка прагне посіяти розбрат між Україною та її сусідами. Насправді жодна європейська країна, включаючи Румунію, не має територіальних претензій до України, а всі подібні заяви є маніпуляцією. 

Пропагандисти поширюють в анонімних українських проросійських, а згодом - балтійських проросійських телеграм-каналах інформацію про коментар президента Латвії Едгарса Рінкевічса для британського Channel 4, у якому він нібито відхрестився від того, що є першим президентом та водночас відкритим геєм. Мовляв, у відповідь на нагадування від ведучої телеканалу про це, він заявив, що нібито «був геєм давно» і що тепер «ним не є». Пропагандисти констатують - політик «не може визначитись із своєю орієнтацією». Утім це - маніпуляція.

Рінкевічс дав коментар для Channel 4 із реакцією на нещодавні укази президента США Дональда Трампа про визнання лише двох гендерів. Своє питання ведуча почала з нагадування про те, що політик є першим відкритим геєм, який став президентом. Латвійський голова держави справді відповів фразою «Це було так давно», однак насправді малось на увазі те, скільки часу минуло з його обрання на свою посаду, а не зміна орієнтації. Тому це - іще один приклад того, як пропагандисти спотворюють контекст та оригінальний зміст матеріалу через навмисне паплюження перекладу.

Росія поширює подібну дезінформацію з декількох причин. По-перше, її ціллю є зменшення довіри до політиків, які підтримують права ЛГБТ+. Це робиться, щоб підірвати їхній авторитет у власній країні та на міжнародній арені. Використовуючи соціально чутливі теми, такі як права ЛГБТ+, Росія намагається посилити внутрішні суперечки в демократичних країнах. Поширення таких повідомлень відволікає громадську увагу від інших важливих проблем, як-от російська агресія проти України, економічна нестабільність чи порушення прав людини в самій Росії. Дезінформація сприяє формуванню образу «аморального Заходу», що контрастує із офіційно декларованими «традиційними» російськими цінностями.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах історію про «українського офіціанта» одного з польських ресторанів, який нібито додавав свою сперму у страви клієнтів. Мовляв, про це написало провідне польське видання Rzeczpospolita. Втім це - фейк.

На нього звернули увагу фахівці видання «Фарватер.Схід». Вони з’ясували, що пропагандисти використали редагований скриншот, нібито взятий із видання. Фальсифікація включала зміну заголовка, рубрики та ілюстрацій, хоча на зображенні залишили Використання фотобанківських зображень та неприродна структура рубрикації доводять фальсифікацію. Аналіз також показує, що інформація поширювалася виключно через пропагандистські телеграм-канали та що вона відсутня на шпальтах Rzeczpospolita. 

Головна мета такої дезінформації — дискредитувати українських біженців, створюючи враження, що вони є аморальними та небезпечними. Це спрямовано на зниження підтримки українців у Польщі, викликання суспільного обурення та підрив довіри до політики відкритості для мігрантів. Пропагандисти також намагаються розколоти польсько-українське партнерство, адже такі провокаційні історії емоційно впливають на аудиторію. Такі дії — це ще один приклад інформаційної агресії Росії, спрямованої на дестабілізацію ситуації в суспільствах, що підтримують Україну.

Дослідження, проведене Інститутом Алленсбаха на замовлення Фонду Фрідріха Науманна, попереджає про вплив пропаганди на громадську думку перед виборами в Німеччині. Воно показало, що користувачі тіктоку та молодь у Німеччині є значно менш критичними щодо Росії та Китаю, ніж населення країни загалом. Про це пише Euronews.

Зокрема, вони частіше сумніваються в поширенні Росією дезінформації, вважають китайську політичну систему кращою за демократію та ставлять під сумнів західні наративи про світові події. Наприклад, 78% німців загалом вважають, що війна Росії проти України є незаконною, але серед користувачів тіктоку ця цифра знижується до 66%. Також 30% вважають, що авторитарна система Китаю є ефективнішою за західну демократію. Вплив дезінформації викликає занепокоєння через її здатність формувати політичні вподобання.

Росія активно використовує тікток як інструмент для поширення своєї пропаганди з кількох ключових причин. Тікток популярний серед молоді, яка є вразливою до емоційних і спрощених повідомлень, особливо коли інформація подається в розважальному форматі. Відповідно, короткі відео з яскравими візуальними елементами та музичним супроводом можуть легко викликати емоції, сприяючи сприйняттю маніпулятивних наративів. Алгоритми тіктоку сприяють швидкому поширенню відео, що дає змогу пропагандистським матеріалам охоплювати велику кількість користувачів за короткий час. Російські структури часто створюють численні акаунти або використовують ботів, щоб просувати дезінформацію, маскуючи її під контент користувачів. TikTok іноді не встигає оперативно реагувати на поширення фейкових новин, що дає можливість російській пропаганді досягати своєї аудиторії.

Російські окупанти на тимчасово захоплених територіях України систематично застосовують пропаганду для маніпуляцій свідомістю дітей, створюючи умови для поширювання проросійських настроїв. Зокрема, на пропагандистському каналі «Луганск 24» транслюються спеціально створені дитячі програми, які спрямовані на перекручування реальності та нав'язування антиукраїнських наративів. Про це повідомляє Центр національного спротиву.

Через ігрові шоу, конкурси та інформаційні передачі дітям пропонують підтримувати агресивну політику окупантів, використовуючи методи психологічного тиску. Програми, які могли б сприяти розвитку творчості та гуманізму, замість цього прищеплюють підтримку насильства, викривлених історичних фактів і пропагандистських кліше.  

Мета таких дій — знищення української ідентичності в молодого покоління та інтеграція його в систему агресора. Окрім руйнівного впливу на національну самосвідомість, це є спробою залучення дітей до парадигми окупантів, формування в них почуття відчуженості від рідної культури та держави.  

Центр національного спротиву наголошує, що маніпуляції над дітьми є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, таких як Конвенція ООН про права дитини. Такі дії прирівнюються до воєнних злочинів, за які відповідальні особи мають бути притягнуті до суду. Україна продовжує активну співпрацю з міжнародними організаціями для документування цих злочинів і забезпечення покарання винних. Водночас держава працює над підтримкою для постраждалих дітей і їхніх родин для подолання наслідків психологічного та ідеологічного тиску.

Російські ресурси поширюють інформацію, нібито в українському законодавстві запровадили заборону на критику влади, зокрема в коментарях у соцмережах та на онлайн-платформах.

Насправді ця інформація не відповідає дійсності, про що повідомляють у проєкті StopFake. Верховна Рада справді ухвалила 14 січня 2025 року в другому читанні законопроєкт №11321, який вносить зміни до законодавства для посилення гарантій діяльності медіа, журналістів та права громадян на доступ до інформації. Проте новий закон не запроваджує цензуру, а лише уточнює чинні норми щодо модерації контенту, водночас захищаючи медіа від відповідальності за дії користувачів.

Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослав Юрчишин у своєму телеграм-каналі наголосив: «Ми посилюємо захист доброчесних ЗМІ, а не обмежуємо ні медіа, ні користувачів. Ніхто не зобов'язує медіа видаляти критичні коментарі без юридичних підстав».

Він також пояснив механізм регулювання коментарів у межах нового законодавства: у разі судового провадження та отримання аргументованого рішення щодо матеріалу, який порушує закон про медіа, редакція має три дні, щоб самостійно вирішити подальшу долю відповідного коментаря. Вона може або видалити його без юридичних наслідків, або залишити та захищати свою позицію в суді.

«Зараз медіа реально можуть постраждати від позовів, якщо не процитують особу прямо, а передадуть слова. Хоча суть не змінюється. Натомість ми пропонуємо ЗМІ полегшити спосіб донесення інформації, аби можна було непрямою мовою переказати суть висловлювання публічної людини. І бути захищеними у цьому випадку від судових позовів», ― підкреслив Юрчишин

Російський агітпроп поширює цей фейк, щоб підірвати довіру громадян до влади, посіяти внутрішню напругу та нав’язати наратив про нібито «авторитарні» тенденції в Україні. Водночас такі інформаційні вкиди спрямовані й на західну аудиторію ― їхня мета створити хибне враження про відхід України від демократичних цінностей, що може використовуватися для підриву міжнародної підтримки.

Пропагандисти поширюють у соцмережах інформацію про нібито проведене онлайн-опитування, згідно з яким 71% українців, які проживають за кордоном, вважають Революцію Гідності помилкою. Це «опитування» буцімто було проведено онлайн-платформою t-online. Джерелом цієї інформації є 52-секундне відео, в якому використано символіку відомого європейського телеканалу Euronews. У відео наводяться слова Ларса Вінанда, якого представляють як керівника платформи t-online, що нібито заявив, що головним бенефіціаром Революції Гідності в Україні стали США, які переслідують свої інтереси в чужій країні. Також у відео згадуються Німеччина та ймовірний зв’язок між подіями на Євромайдані та підривом газопроводу «Північний потік». Насправді це відео є фальшивкою, а наведена в ньому інформація не відповідає дійсності.

Про це повідомляють фахівці проєкту StopFake. Вони з’ясували, що поширюване відео лише імітує стиль матеріалів телеканалу Euronews, зокрема розміщення логотипа компанії в правому верхньому куті. Однак на офіційному сайті Euronews та в їхніх соціальних мережах немає подібних сюжетів. Для створення відеоряду використано стокові фотографії з Євромайдану. Крім того, онлайн-платформа t-online ніколи не проводила такого опитування. На офіційному сайті та в соціальних мережах t-online немає згадок про таке дослідження. Ларс Вінанд, якого вказано в відео як керівника платформи, справді працює в t-online, але займає посаду старшого редактора досліджень. Його публікації стосуються, зокрема, теми використання Кремлем громадян так званих «недружніх країн» в інформаційній війні, а також участі колишнього журналіста NDR Патрика Бааба в російських псевдореферендумах на окупованих територіях.

Журналісти StopFake не знайшли даних про проведення опитувань серед українців за кордоном щодо їхнього ставлення до Євромайдану. Останнє опитування на цю тему було проведене фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою Центру Разумкова в грудні 2022 року, до початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. За результатами цього дослідження 66,8% українців вважають події кінця 2013 – початку 2014 року справедливим повстанням народу проти диктатури, відоме як Революція гідності. Цей показник збільшився порівняно з 54,1% у серпні 2020 року. На сьогодні немає більш свіжих даних за 2023 та 2024 роки. Пропагандистські наративи, які зображують Революцію гідності як зовнішнє втручання або маніпуляцію, мають на меті підрив довіри до подій, які стали важливими для національної ідентичності України. Вони намагаються дискредитувати протестні рухи, показуючи їх як частину зовнішньої агресії або інтересів інших країн, зокрема США.

Російські пропагандистські телеграм-канали поширюють відео, у якому йдеться, що український військовий нібито пішов у СЗЧ, знайшов поліціянта, який раніше його мобілізував, і вирішив йому помститися. Він буцімто втерся в довіру до поліціянта, запропонував разом випити, підсипав у випивку снодійне, а коли правоохоронець заснув ― «військовий його зґвалтував». 

Насправді ця інформація не відповідає дійсності. Пропагандисти зманіпулювали уривком з відеосюжету, який вийшов 10 січня 2025 року на ютуб-каналі телепрограми «Україна сьогодні». У сюжеті ведуча Катерина Нестеренко справді розповідає про те, що таку історію почали поширювати в тіктоці. Проте згодом вона зауважує, що окрім тіктоку й деяких телеграм-каналів, про подібний випадок ніде не згадували, тож вона «не береться стверджувати, що це правда». Пропагандисти ж зманіпулювали сюжетом, обрізавши фрагмент, де ведуча ставить під сумнів правдивість цієї інформації, і видавши її за достовірну.

Окрім цього, вдалося зʼясувати, що зманіпульоване відео поширювали винятково в проросійському сегменті мережі. Зокрема, його опублікували 14 пропагандистських телеграм-каналів. 

Цією маніпуляцією з відео пропагандисти намагаються дискредитувати мобілізаційний процес в Україні. Раніше ми спростовували інформацію, що в Одесі трьох працівників ТЦК нібито знайшли мертвими.