Експерти EUvsDisInfo проаналізували, як російська пропаганда останніми місяцями змінила тактику подання інформації про США та Європу в контексті війни проти України. Кремль намагається створити штучний розкол між Америкою та ЄС, позиціюючи себе як миролюбного партнера Вашингтона проти «войовничої» Європи. Тонкі та не дуже тонкі зміни в прокремлівських меседжах щодо України й міжнародної дипломатії, спрямованої на припинення російської незаконної війни агресії.
Позитив для США
Якщо Москва послідовно представляє Україну та Європейський Союз як войовничих та ворожих до Росії, то подача США мала виразно інший, більш позитивний тон. Російські державні та інші прокремлівські медіа вихваляли президента Дональда Трампа — інколи надмірно захоплено — і припускали, що погляди його адміністрації на Україну та війну, яку Москва веде проти неї, поступово зближуються з поглядами російського керівництва.
«Європа проти Америки»
Флагманський дезінформаційний проєкт Кремля RT English цитував коментатора, який стверджував, що «ми досягли точки, коли щодо Росії США є більш розумними та менш войовничими, ніж їхні нинішні напівбунтівні європейські васали». Тим часом його франкомовна версія, орієнтована на аудиторію по всій Африці, підсумувала цей хибний наратив більш лаконічним заголовком: «Сполучені Штати хочуть миру, Європа хоче війни».
Росія продовжувала представляти себе як втілення раціональності. У цій спотвореній реальності Москва хоче лише миру — хоча й такого, який відповідає всім її максималістським вимогам. І тут прокремлівські експерти поспішили підкреслити нібито збіг поглядів Москви та Вашингтона. Один стверджував, що президент Трамп підтримує позицію Путіна про те, що прийняття Україною російських умов є передумовою для припинення вогню, а інший описав президента США як, імовірно, єдиного лідера на Землі, який визнає необхідність вирішення нібито «першопричин» українського конфлікту.
Проте у кремлівській мові «першопричини» є евфемізмом для російських вимог повної капітуляції України та карт-бланшу Росії на підрив суверенітету своїх сусідів і ширшої архітектури безпеки в Європі. Це включає зменшення присутності та ролі США в Європі.
Бажання миру?
Як зазвичай буває, прокремлівські медіа активно цитували російських чиновників, котрі повторювали офіційну лінію. Наприклад, RT англійською цитував першого заступника постійного представника Росії при ООН Дмитра Полянського, який заявив, що «бажання Трампа до миру є щирим». Телекоментатор натякнув, що США та Росія — це єдина сила, сказавши, що «Володимир Путін і Дональд Трамп досягнуть своїх цілей в Україні».
Підсумовуючи уявний альянс Білого дому та Кремля проти Брюсселя та Києва, одне прокремлівське видання стверджувало, що «Трамп вважає Путіна не лише "другом", але й рівним, з яким сподівається укласти відмінні угоди в майбутньому». Насправді це захоплення Кремля новими «альянсами» лише видає довготривалі маніпулятивні зусилля Москви бути сприйнятою як рівна, наддержава, підкріплені цілеспрямованим культивуванням міфу про непереможність Росії.
Припливи та відпливи
Проте були помітні коливання в кремлівських похвалах президентові США Дональду Трампу.
Прокремлівські коментатори, які звертаються до польськомовної аудиторії, виявилися більш скептичними щодо Трампа та зусиль США щодо миру, ніж їхні колеги, які працюють іншими мовами. Вони стверджували, що суперечлива зустріч між Трампом і Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого була «інсценована глибинною державою», що Трамп обманює Росію і хоче розмістити європейські війська в Україні і що «США є зрадницьким перемовником, попри всі обіцянки Трампа».
Кілька матеріалів просували варіації наративу, який стверджував, що Трамп насправді не є другом Росії, або що США просто слідують своїм власним інтересам, відходячи від переговорів, навіть якщо таке відходження може принести користь Росії. Німецькомовний матеріал на початку квітня припускав, що підхід президента Трампа до війни став «більш конфронтаційним та мілітаристським», а коментатор на російському телебаченні сказав, що «відмова» Вашингтона брати участь у мирних переговорах «влаштувала б Росію».
Знову друзі
Але після телефонного дзвінка між президентом Трампом і Володимиром Путіним 19 травня прокремлівські експерти знову пом'якшили свій тон, деякі відновили свої похвали президентові Трампу та виставили на передній план нібито трансатлантичний розкол. Коментатор описав дзвінок як «невдачу» для тих, «хто вже почав зловтішатися заздалегідь, очікуючи сварки між президентами Російської Федерації та Сполучених Штатів».
Одне видання цитувало заступника спікера Ради Федерації Росії Костянтина Косачова, який сказав, що «сформувалися два переговорні табори: російсько-американський, який працює на користь миру в Україні, та інший табір, очолюваний Україною та Європою, який прагне продовжити конфлікт». На російському телебаченні коментатор стверджував, що «для європейських розпалювачів війни це [дзвінок] означає одне: вони більше не матимуть місця за столом переговорів».
«Європейські розпалювачі війни»
Щодо теми «європейських войовників», прокремлівські меседжі залишалися послідовними протягом останніх кількох місяців. Вони посилилися, намагаючись експлуатувати нібито розбіжності між США та Європою. Зокрема, прокремлівські медіа та коментатори часто представляли російську війну проти України як частково проксі-війну з США та Росією з одного боку та Україною, ЄС і Великою Британією з іншого.
Вибірка прикладів цього наративу включала видання в Казахстані, яке зображало Європу як рішуче налаштовану продовжувати війну за будь-яку ціну; статтю вірменською, що стверджувала, ніби мета ЄС — «зламати» Росію; сюжет на російському телебаченні з «американським політичним коментатором», який стверджував, що ЄС «одержимий затягуванням цього конфлікту якомога довше»; та коментар в азербайджанському виданні, який також стверджував, що «деякі кола в Європі намагатимуться затягнути війну якомога довше».
Інші статті підхопили свої звичні антиелітарні, антиглобалістські меседжі, стверджуючи, що могутні європейські бізнес-сім'ї виступають проти миру, тому що хочуть продовжувати виробляти та продавати зброю, і що «глобалістські еліти» хочуть війни з Росією.
Нема миру, який можна втримати
Кремль особливо турбувався спотворенням, очорненням та маніпуляціями щодо ідеї розміщення європейських миротворчих сил в Україні як частини мирної угоди. Російський дипломат пожартував, що Росія ніколи не погодиться мати «токсичного» сусіда — Україну, який прийматиме такі сили. Інші описували такі сили як нездійсненні та ескалаційні, а один коментатор назвав цю ідею «абсолютно нереалістичною та безрозсудною». Зусилля Москви запобігти розміщенню європейських сил в Україні традиційно використовували ядерну залякувальну риторику.
Ізоляція України та ЄС
Останніми місяцями прокремлівські меседжі все частіше зображували Європу як агресора, а США, особливо за президента Трампа, як потенційного мирного партнера, представляючи конфлікт у жорстких, бінарних термінах для експлуатації трансатлантичних розбіжностей та легітимізації російських вимог. Цей зсув наративу підкреслює стратегічні пропагандистські зусилля ізолювати Україну та ЄС, водночас залучаючи сприйнятий альянс з Вашингтоном.
Нещодавні переговори, проведені в Туреччині, між російською та українською делегаціями безпосередньо не змінюють цей російський наратив і тактику, оскільки профілі та мандат російської делегації досить обмежені. Наприклад, призначення Володимира Мединського керівником російської делегації — це сигнал низьких очікувань Москви від переговорного процесу.
За матеріалами команди експертів EUvsDisInfo
