Пропагандисти продовжують вдаватись до теорій змови, щоб виправдати агресію Росії проти України та пояснити події, що відбуваються у світі. Зокрема, вони використовують конспірологічний сценарій, згідно з яким Велика Британія та Франція нібито організовують перевороти по всьому світу, щоб отримати прибуток від олігархів, підкуповуючи еліти, які підтримують захоплення влади військовим шляхом. Конспірологи стверджують, що перевороти нібито фінансуються за допомогою грошей, бандитів та зброї згаданих держав. Водночас демократії описуються як слабкі перед корупцією, а авторитаризм представляється як вищий і божественно обґрунтований тип правління.

Адаптуючи теорію до останніх протестів у Грузії та Сирії, пропагандисти стверджують, що ці протестні рухи нібито є результатом зовнішнього впливу, коли держави Заходу через підкуп еліт і підтримку опозиційних груп прагнуть дестабілізувати політичні режими для досягнення власних інтересів. У Грузії, зокрема, конспірологи бачать «руку ЄС» через фінансування проєктів громадянського суспільства. В Сирії ж підтримка опозиції і повстанців з боку Заходу також може бути інтерпретована через призму цієї теорії як частина «глобальної стратегії маніпуляцій та переворотів».  

Росія використовує цю теорію, щоб виправдати свою агресію проти України, стверджуючи, що західні держави через своїх агентів, фінансові й політичні інтереси підбурюють дестабілізацію в Україні. У такий спосіб, зокрема, вони пояснюють події Євромайдану. Російська пропаганда стверджує, що через підкуп еліт і підтримку протестів Захід начебто хоче створити хаос в Україні та використовує її як інструмент для досягнення власних цілей. Таким чином конспірологи та пропагандисти виправдують російське вторгнення в Україну, представляючи його як захист від «загрози з боку Заходу».

Ця теорія є частиною російської пропаганди, що намагається перекласти відповідальність за агресію на західні держави та їхній вплив. Реальність же полягає в тому, що Росія є агресором, який порушує міжнародне право й територіальну цілісність інших держав. Протести в Україні та інших державах є результатом внутрішніх причин, таких як політична та економічна ситуація, а не зовнішніх підбурювань. Західні держави, європейські та міжнародні інституції, навпаки, підтримують Україну у її праві на самовизначення та суверенітет.

Пропагандисти продовжують вдаватись до теорій змови, щоб виправдати агресію Росії проти України. Серед теорій вони поширюють конспірологічний сценарій, у якому Росії приписується особлива історична роль у відновленні «справедливого» порядку. 

Зокрема, на їх думку, повернення до «золотої епохи» Росії можливе лише через диктатуру, яка нібито дозволить проводити масштабні реформи, очистити суспільство від «п'ятої колони» та забезпечити справедливий розподіл ресурсів.  Для цього вони вживають звороти накшталт «Москва - третій Рим» та порівнюють теперішніх управлінців із диктаторами минулого, як-от Сталіним, які нібито довели ефективність диктатури у складні часи. Також вони наголошують на потребі створення нової валюти, а саме «енергетичних грошей». Через це утвердження нового економічного ладу конспірологи усталюють, що кожен нібито отримає лише те, що заробив, відповідно до витраченої енергії, і жодних банків не існуватиме. На останньому форумі BRICS Росія вже пропонувала впровадити спільну валюту для членів блоку, що може бути кроком у напрямку реалізації цієї ідеї. Усе це буцімто є доказом того, що Росія — центр нової епохи: завдяки «геніальній стратегії» її лідера, Росія кине виклик Заходу, відновить імперію та очолить новий світовий порядок.  

Просуваючи ідею про відродження імперії та «світову місію» Росії, вона обґрунтовує анексію Криму, агресію на Донбасі та повномасштабне вторгнення як «необхідний процес історичного відновлення». Теорія позиціонує Україну як перешкоду на шляху до «нової епохи», зображуючи її як маріонетку Заходу та джерело «хаосу». Через апеляцію до імперської гордості ідея «збору земель» під диктатурою мотивує росіян підтримувати війну та політичний режим. Створення образу «зовнішнього ворога» (Заходу) і «внутрішніх зрадників» (опозиції) дає підґрунтя для політичних переслідувань у самій Росії. Ця ідеологія обслуговує як внутрішню пропаганду, так і зовнішні спроби дискредитувати Україну перед міжнародною спільнотою.

Ця теорія змови стверджує, що західні спецслужби разом із таємними групами (масонами) нібито навмисно намагались привести до влади в Росії людей з «психічними вадами», щоб створити «п'яту колону» для внутрішнього послаблення держави. На думку прихильників цієї теорії, такі маніпуляції дають Заходу змогу безкровно підкорити суспільство та взяти контроль над країною. Мовляв, до цього вже дійшло в країнах Балтії та Молдові. Прихильники цієї теорії переконані, що лише «дрібка» лояльних до Росії чиновників під керівництвом Путіна, «справжнього героя», протистоїть західному впливу, рятуючи країну від розпаду.

Твердження про таємний контроль Заходу над урядами країн і нібито масове введення «психічно неповноцінних» у владу не має жодних доказів. Політичні рішення в більшості згаданих держав часто суперечать політиці західних країн. Окрім того, хоч країни Балтії та Молдова зазнали труднощів після розпаду СРСР, їхній теперішній стан є результатом їх власної внутрішньої політики, а не зовнішнього «підриву». Використання образу «героя, який бореться за країну» сприяє поділу суспільства та посиленню ідеї про необхідність зовнішнього ворога, що несе розкол і ослаблення держави. Це поширений прийом пропаганди для зміцнення авторитарного контролю.

Росія використовує цю теорію змови для обґрунтування своїх агресивних дій проти України та надання їм нібито «захисного» характеру. У межах цієї конспірології українська влада зображується як «керована Заходом» сила, яка загрожує російському впливу і «традиційним цінностям». Стверджуючи, що Захід «примусово» підкорює пострадянські держави, російська пропаганда виправдовує вторгнення в Україну як нібито необхідну відповідь на уявну загрозу. Це також слугує інструментом, щоб мобілізувати підтримку серед населення через страх втрати національної самобутності.

Теорія змови про план «Анаконда» або «петлю Анаконди» описує начебто стратегію Заходу, що має на меті повну ізоляцію Росії шляхом створення поясу «ворожих держав» вздовж кордонів Росії. Ця концепція базується на американській тактиці Громадянської війни 1860-х років, коли Північ заблокувала Південь для знищення його економіки та перемоги. Сучасна версія плану в цій теорії приписується конспірологами американському політологу Збігневу Бжезінському, який у своїй книзі «Велика шахівниця» наголошував на важливості «геополітичного контролю» для послаблення Росії. Зараз теорію поширюють афілійовані до Кремля аналітичні центри та дослідницькі структури. 

За версією конспірологів, стратегія передбачає два основні етапи:

Втім ця теорія не базується на підтверджених фактах є результатом роботи російської пропаганди. Збігнєв Бжезінський дійсно обговорював у своїх працях геополітичні стратегії, але він ніколи не пропонував створити кільце ворожих держав навколо Росії. Реальні ініціативи міжнародного співробітництва, які перетинаються у своїх ознаках із описом в теорії чи співпраця країн Східної Європи спрямовані на підтримку суверенітету і безпеки, а не на ізоляцію чи блокаду Росії. По суті, ця теорія є класичним прикладом конспірологічного мислення, яке прагне знайти «приховані» пояснення в широких стратегічних планах Заходу, перебільшуючи загрозу і формуючи для внутрішнього споживання образ ворога. 

Пропагандисти використовують цю теорію для виправдання агресії, зокрема, проти України, підкреслюючи, що Москва нібито вимушена «захищатися» від штучно створеної загрози із заходу та півдня. Вони використовують цю теорію змови для підсилення антизахідних настроїв серед росіян, посилення авторитарних заходів всередині країни і зміцнення єдності у протистоянні створеному пропагандистами «ворогу».

Теорія «мертвого інтернету» почала набувати популярності у певних колах приблизно з 2016 року. Вона базується на ідеї, що справжній інтернет нібито припинив існувати, а реальні користувачі поступово були витіснені ботами й алгоритмами, створеними корпораціями чи урядами. Згідно з цією теорією, контент у мережі став ілюзією — більшість новин, дописів у соціальних мережах і коментарів нібито генерується штучним інтелектом для маніпуляції громадською думкою, контролю над населенням або поширення дезінформації. Відповідно, користувачі-люди ніби перебувають у замкнутих інформаційних зонах, де вони взаємодіють із підробленими профілями-ботами.

Насправді ж інтернет є надто децентралізованою системою, щоб будь-який уряд або корпорація могла його повністю контролювати. Мільйони користувачів з усього світу щодня створюють контент, що підтверджується аналітикою та статистикою соцмереж і вебсайтів. Крім того, ініціативи на кшталт волонтерських рухів, масових протестів чи інформаційних кампаній у соціальних мережах підтверджуються живими репортажами та свідченнями учасників. Вони є результатом справжньої громадської активності, а не роботи ботів чи алгоритмів. Платформи соціальних мереж, до прикладу фейсбук, активно працюють над виявленням ботів і фейкових акаунтів.

Російська дезінформація підсилює цю теорію, щоб дискредитувати західні та українські джерела інформації. У такий спосіб пропагандисти просувають думку, що міжнародна підтримка України є результатом маніпуляцій ботами, а не відображенням реальних громадських настроїв. Крім того, вони намагаються переконати українську аудиторію, що активність у мережі, включаючи волонтерські ініціативи, є лише частиною інформаційної спецоперації спецслужб або зовнішніх акторів. Розповсюдження таких ідей підриває довіру до джерел інформації та дезорієнтує населення, що є однією з цілей інформаційної війни проти України.

Теорії змови є важливим інструментом російської пропаганди, особливо у випадках, коли необхідно дискредитувати або підірвати довіру до міжнародних організацій, таких як Євросоюз (ЄС). Центр протидії дезінформації при РНБО пояснив це на прикладі поширення конспірологічних теорій щодо нового складу Єврокомісії, зокрема меседжів, спрямованих на дискредитацію інституцій ЄС та їхніх посадовців.

Російська пропаганда активно використовує ідею «неминучої кризи» як один із основних засобів маніпуляції громадською думкою. У цьому випадку основний меседж полягає в тому, що новий склад Єврокомісії нібито призведе до «глибокої політико-економічної кризи в європейських країнах». Прогнози таких криз без конкретних фактів або доказів типові для теорій змови, оскільки вони легко викликають страх і занепокоєння серед аудиторії.

Однією з основних мішеней цієї дезінформаційної кампанії стала нова комісарка з питань розширення ЄС Марта Кос. Пропагандисти створюють конспірологічні теорії про зловживання у процесі приєднання нових країн до ЄС, що підриває довіру до процесу розширення Євросоюзу та викликає побоювання серед населення країн-членів ЄС. Використання конкретної особи в якості мішені є типовою стратегією для відволікання уваги від реальних проблем та створення штучного «ворога».

Іншою маніпуляцією є використання нового єврокомісара з оборони для просування тези про трансформацію ЄС у військово-політичний блок. Цей елемент відповідає типовому для теорій змови шаблону, коли зміни в організаціях інтерпретуються як частина великого та прихованого плану, який має агресивний або ворожий характер. Таким чином, російська пропаганда поширює побоювання серед європейців щодо можливого прямого військового конфлікту між ЄС та Росією.

Ще один ключовий елемент пропаганди полягає в маніпуляції темою розподілу бюджетних потоків у ЄС. Це робиться для підриву довіри між країнами-членами ЄС, через спекуляції на питаннях справедливості та чесності розподілу ресурсів. Такий підхід також сприяє зростанню напруженості та конфліктів всередині Євросоюзу.

Основною метою кампанії є провокування внутрішнього розколу в ЄС. Це робиться шляхом дискредитації європейських інституцій через поширення конспірологічних теорій, які ставлять під сумнів легітимність та чесність процесів у ЄС. Російська пропаганда також намагається перешкодити підтримці України в її боротьбі за незалежність та економічну стабільність, послаблюючи міжнародні зв'язки через дезінформацію. 

Теорії змови, які використовуються російськими пропагандистами, є складною сумішшю катастрофічних прогнозів, маніпуляцій фактами та залякуванням, що спрямовані на послаблення єдності Європи. Ці методи допомагають Росії не тільки поширювати дезінформацію, але й створювати недовіру до процесів інтеграції та співпраці між європейськими країнами, що в довгостроковій перспективі може мати деструктивний вплив на ЄС та його політику щодо України.

Пропагандисти поширюють теорію змови про те, що кандидатка на посаду президента США від Демократичної партії Камала Гарріс нібито одягнула сережки-навушники під час дебатів 10 вересня, що йде проти правил їх проведення. Мовляв, саме тому інший кандидат - Дональд Трамп - виглядав програшно на її фоні. Втім ця теорія є безпідставною. Її спростували журналісти видання The Washington Post.

Чутки про те, що сережки Камали Гарріс є прихованими навушниками, могли виникнути через неправильне трактування фотографій чи відео. Конспірологи зазначають, що сережки Гарріс нібито нагадують навушники, доступні для продажу. Однак при детальнішому розгляді журналісти з’ясували, що сережки не є навушниками та знайшли їх у відкритому продажу.

Поширення цієї теорії змови відбулося головним чином через соціальні мережі та «альтернативні» медіа, які спеціалізуються на поширенні неперевіреної інформації. Теорії змови часто використовуються для того, щоб дискредитувати політичних опонентів або створити недовіру до політичних процесів. Ця теорія проти Камали Гарріс активно використовується росіянами та є частиною їх ширшої стратегії з підриву її авторитету і довіри до неї як до політикині, особливо враховуючи те, що кандидатка висловилась на підтримку України під час цих дебатів.. Такі теорії змови підживлюють поляризацію в американському суспільстві і відволікають увагу від важливих питань.

Теорія змови про «ЛГБТ-хімікати» стверджує, що певні хімічні речовини, які додаються до продуктів харчування, водопостачання або вакцин, нібито мають здатність змінювати сексуальну орієнтацію людини, роблячи її гомосексуальною або бісексуальною. Зазначається, що ці хімікати навмисно розповсюджуються урядами або міжнародними організаціями з метою зменшення народжуваності або контролю над населенням. Прихильники цієї теорії змови часто використовують терміни на кшталт «гей-бомби» або «фторидизація» для опису таких речовин.

Немає жодних науково обґрунтованих доказів, які підтверджували б існування хімічних речовин, здатних змінювати сексуальну орієнтацію людини. Сексуальна орієнтація є складним феноменом, що формується під впливом генетичних, біологічних, психологічних і соціальних чинників. Наукове співтовариство широко визнає, що немає хімікатів, які могли б суттєво впливати на орієнтацію.

Медичні організації, такі як Американська психіатрична асоціація (APA), заперечують можливість «впливу хімікатів» на сексуальну орієнтацію. Вони наголошують на тому, що сексуальна орієнтація не піддається змінам через зовнішні впливи такого типу. Ця теорія змови побудована на маніпуляції страхом і упередженнями людей щодо ЛГБТ-спільноти. Замість реальних фактів, її прихильники використовують емоційні аргументи та фальшиві дані, щоб викликати паніку й недовіру до наукових і медичних установ.

Російська пропаганда використовує теорію змови про «ЛГБТ-хімікати» для кількох цілей. Вона намагається створити образ західних країн як таких, що навмисно розповсюджують небезпечні речовини, щоб зруйнувати традиційні цінності та суспільний лад. Це сприяє підриву довіри до західних урядів і міжнародних організацій. Російська пропаганда традиційно виступає проти ЛГБТ-прав, використовуючи такі теорії змови для дискредитації ЛГБТ-спільноти та посилення гомофобії в суспільстві. Пропаганда активно використовує цю теорію для підтримки націоналістичних настроїв, представляючи Захід як загрозу традиційним цінностям і культурній ідентичності.

Російська пропаганда поширює нову конспірологічну теорію, яку можна назвати «теорією українського дипстейту». Вона побудована на хибному уявленні, що в Україні існує прихований конфлікт між військовим і політичним керівництвом, який нібито підриває єдність держави. Ця теорія базується на спотвореному і перевернутому уявленні про оригінальну теорію «дипстейту» (deep state), яка описує таємну, невидиму силу або групу впливу, що керує країною всупереч офіційному урядові з огляду не на національні, а виключно приховані особисті інтереси.

Згідно з новою теорією, в Україні існує прихована боротьба за владу між Президентом Володимиром Зеленським, військовими лідерами, такими як Валерій Залужний, Олександр Сирський, та іншими впливовими особами, зокрема Кирилом Будановим. Російські пропагандисти стверджують, що ці фігури нібито діють всупереч інтересам держави, займаючись інтригами і готуючи таємні плани, що призведе до політичного краху країни.

Насправді жодних підстав для існування такої змови немає. Українське військове та політичне керівництво діють у тісній координації. Конспірологічні теорії на кшталт «українського дипстейту» не мають жодного підґрунтя в реальності та є частиною ширшої дезінформаційної кампанії Росії. Теорія «українського дипстейту» є нічим іншим, як спробою російської пропаганди перенести західну концепцію на українські реалії, аби посіяти недовіру серед громадян та міжнародних партнерів України.

Російська пропаганда намагається створити ілюзію, що Україна нібито роздирається внутрішніми конфліктами та інтригами, що робить її слабкою і вразливою на відміну від Росії, де протиріч серед політичних фігур бути нібито і не повинно. Такі меседжі спрямовані на підрив віри у спроможність українського керівництва ефективно боротися з російською агресією та забезпечувати безпеку і стабільність у країні, ставлячи хибний знак дорівнює між диктатурою та стабільністю.

Повідомлення, що Україна та її уряд нібито «згортає релігійні свободи», забороняючи діяльність Московського патріархату Української православної церкви (УПЦ МП), стали все більш популярними у західних консервативних колах та набули системного характеру, оскільки їх вже довго поширюють конспірологи. Вони стверджують та переконують правозахисників і західні політичні еліти, що дії України проти УПЦ МП нібито спрямовані на придушення релігійної свободи та саботаж російської культури.

Прихильники цієї теорії зазначають, що такі дії України мають виключно політичне підґрунтя. Вони вважають, що заходи накшталт законопроєкту про обмеження діяльності УПЦ МП спрямовані на посилення «русофобії» в Україні та «штучне підсилення» національної ідентичності, відокремленої від російських культурних і релігійних зв’язків. Мовляв, такі дії влади не є чимось «природним» від України.

Згідно з цією теорією, спроби обмежити діяльність УПЦ МП в Україні класифікуються як «полювання на відьом». Мовляв, їх принижують лише через те, що вони репрезентують альтернативний погляд на всі події, що відбуваються в Україні зараз, особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії. Прихильники цієї теорії вважають, що це спроба обмежити релігійні права українських православних християн, що нібито це підриває імідж України як правової та вільної країни.

Конспірологи також припускають, що західні країни, зокрема Сполучені Штати та європейські держави, заохочують або підтримують дії України проти Московського патріархату. Мовляв, це є частиною ширшої стратегії ослаблення Росії та розширення західного впливу в Східній Європі. Через це теорія «церковних переслідувань в Україні» тісно переплітається із теорією «культурного стирання Росії», оскільки подібні дії України описують як зусилля спрямовані проти російської культури та спадщини в межах її кордонів. Мета цього, за словами конспірологів – цілеспрямоване знищення Московського патріархату, що стоїть «в основі» російських цінностей та культури. Мовляв, Захід веде Україну до «аморальщини та катастрофи», а Росія захищає «традиційні цінності» в Україні.

Ця теорія змови перебільшує масштаб і наміри дій української влади. Хоча було вжито юридичних та адміністративних заходів проти окремих членів Московського патріархату, вони часто базуються на конкретних обвинуваченнях у правопорушеннях, а не на загальній політиці релігійного придушення. Натомість Україна неодноразово обґрунтовувала свої дії проти Московського патріархату юридичними та безпековими причинами. Московський патріархат доклав активну роль до підтримки проросійського сепаратизму в країні та сприймається як посередник російського політичного впливу. Через свій тісний зв’язок із російською політичною елітою, УПЦ МП підозрюється у шпигунстві та підриві українського суверенітету.

У 2018 році була створена Православна церква України (ПЦУ), яка отримала автокефалію (незалежність) від Вселенського патріархату Константинополя. Цей крок був розглянутий як значний крок до релігійної незалежності від Росії. Створення ПЦУ підтримував український уряд, і Москва сприйняла це як загрозу своєму впливу. Зокрема, російський агітпроп всіляко намагається дискредитувати ПЦУ та її діяльність, запускаючи велику кількість фейків та маніпуляцій щодо неї. Мовляв, ПЦУ - несправжня церква, а ось УПЦ МП - справжня. У такий спосіб Росія ділить людей на «правильних» та «неправильних» за релігійними вподобаннями. 

15 липня 2024 року на Дональда Трампа було скоєно замах. Інцидент стався під час його виступу в одному з передвиборчих мітингів у Батлері. Нападник відкрив вогонь, однак Трампа вдалося вчасно евакуювати, і він не зазнав серйозних травм. Пропагандисти скористались цим інфоприводом та почали масово поширювати низку конспірологічних теорій на цю тему.

«Замовлення Джо Байдена»

Пропагандисти та члени команди Трампа, зокрема його кандидат на посаду віцепрезидента Джей-Ді Венс стверджують, що чинний президент США Джо Байден нібито замовив замах на Трампа, щоб усунути його як політичного конкурента. Мовляв, після провальних дебатів та низки скандалів, що сталися після них, у Байдена та його команди не залишилось жодних інших варіантів, окрім як усунути Трампа з виборів фізично.

Прихильники цієї теорії стверджують, що Байден нібито натякав на необхідність усунення Трампа, у тому числі у буквальному сенсі. Вони також звинувачують журналістів у тому, що нагнітали атмосферу навколо експрезидента, що могло стати тригером для нападника. Конспірологи також звинувачують Байдена у тому, що Секретна служба США (охорона, прикріплена за кожним живим президентом США, чинним чи ні) доклала недостатніх зусиль до захисту Трампа або взагалі особисто доклала рук до інциденту після вказівки Байдена. 

Низка діячів Демократичної партії США, включно з самим Байденом та Бараком Обамою, засудили напад. Чинний президент заявив, що боротьба між ним та Трампом повинна відбуватись виключно в рамках виборів, а вжиття насилля проти одного з кандидатів є неприпустимим. Він також пообіцяв посилити охорону Трампа.

«У всьому винна Україна»

Конспірологи та російські пропагандисти також почали поширювати версію, що до замаху на Трампа причетна Україна. Мовляв, антиукраїнська риторика Трампа впродовж передвиборчої кампанії, а особливо ситуація навколо цьогорічного пакету допомоги, ухваленого Конгресом, є мотивом для цього. Конспірологи стверджують: Україна давно вдається до таких методів, тому це не було б чимось дивним. Як приклад вони вказують на те, що українці нібито підірвали «Північний потік-2». 

«Глибинна держава»

Згідно з цією теорією, замах на Трампа був організований невидимою владною структурою всередині уряду США (deep state, «глибинною державою»), яка хоче знищити Трампа через його антисистемну політику. «Детектор медіа» раніше писав про цю теорію та її основні меседжі, у яких Трамп постає головним героєм. 

Прихильники цієї теорії експлуатують сучасну кризу довіри до урядових структур, що є частково пов’язаним із попередньою теорією, оскільки «глибинну державу» також асоціюють із Демократичною партією США. 

«Відволікаючий маневр»

Існує також теорія, що замах нібито був інсценований прихильниками Трампа або його командою, щоб відвернути увагу від інших політичних скандалів навколо нього, зокрема судових справ, а також дати йому остаточну перевагу у передвиборчій кампанії. Теперішні соцопитування показують, що навіть після усієї напруги навколо кампанії Байдена, розрив між кандидатами є мінімальним.

Росія використовує ці конспірологічні теорії для досягнення кількох стратегічних цілей. Зокрема, поширення теорій змов сприяє посиленню політичного розколу та недовіри між різними групами населення Сполучених Штатів. За допомогою них, росіяни також підривають довіру до демократичних інституцій та виборчого процесу у цілому. Поширення дезінформації про інші країни допомагає Росії відволікти увагу своїх громадян від власних внутрішніх економічних і політичних проблем. Це також посилює ілюзію того, що Росія нібито досі впливає на міжнародний порядок денний і просуває свої геополітичні інтереси, послаблюючи своїх основних супротивників.

Конспірологи та пропагандисти за допомогою цієї теорії стверджують, що український уряд навмисно стирає російську мову та культуру з публічного життя, освіти і медіа, а отже - утискає її носіїв та створює привід для Росії, щоб та захищала їх на території України. Мовляв, Україну на це нібито штовхає Захід, який використовує це як інструмент своєї гібридної війни проти Росії.

Одним із тригерів для цієї теорії є питання мови. Законодавчі ініціативи, такі як Закон “Про мову”, який вимагає використання української мови в освітніх закладах, державних установах та медіа, розглядаються прихильниками цієї теорії як утиски російськомовного населення. Так само сприймається й закриття або переформатування російськомовних шкіл.

Зміни у шкільних підручниках, які акцентують увагу на глорифікації українських національних героїв та підкреслюють негативні аспекти спільної історії з Росією, розглядаються як спосіб штучного створення антиросійського наративу. Конспірологи як доказ своїм аргументам також надають і те, що російська література та історія виключаються з навчальних програм. Введення обмежень на мовлення російських телеканалів і радіостанцій, а також заборона російських книг і фільмів має таку ж реакцію. Мовляв, це доводить, що Україна не є демократичною та європейською країною. Всі ці елементи і є головними складовими цієї теорії.

Російська пропаганда активно використовує цю теорію для посилення антиукраїнських настроїв як всередині країни, так і на міжнародній арені, здійснюючи підміну понять та використовуючи тактику віддзеркалення, оскільки саме Росія впродовж століть намагалась стерти українську культуру та показати її меншовартісною. Український уряд зображається як виключно націоналістичний та такий, що переслідує російськомовних громадян і пригнічує їх права. З огляду на це, Росія представляє себе як захисницю російськомовного населення, як в Україні, так і в інших країнах регіону, виправдовуючи свою агресивну політику.

Поширення неправдивої інформації про мовні та культурні репресії всередині України також спрямоване на те, щоб змусити міжнародне співтовариство засумніватися в легітимності дій українського уряду. Для цього Росія використовує міжнародні платформи та медіа, намагаючись вплинути на громадську думку і знизити рівень підтримки України за кордоном.

Використання теорії "культурного стирання" також потрібне для мобілізації громадської підтримки всередині Росії, підкреслюючи необхідність захисту "братського народу". Показуючи політику України як продиктовану Заходом, пропаганда намагається розпалювати антизахідні настрої та страхи перед втратою культурної ідентичності.

Теорія змови щодо “маніпуляції енергетикою” України є однією з нових конспірологічних ідей, згідно з якою Захід нібито навмисно провокує енергетичну кризу, підтримуючи Україну. Прихильники цієї теорії вважають, що США та європейські країни використовують війну в Україні для досягнення своїх власних економічних та політичних цілей, зокрема підвищення цін на енергоносії та збільшення прибутків своїх енергетичних корпорацій. Мовляв, головна проблема - це “дефіцит нафти і газу” в ЄС, а атаки на енергомережу України - нібито вигадка або перебільшення.

Конспірологи стверджують, що Захід нібито спеціально створює дефіцит енергоресурсів санкціями проти Росії. Пропагандисти наголошують, що санкції призводять до зростання цін на світових ринках, що вигідно західним енергетичним компаніям. Частина теорії також включає думку, що енергетичні компанії використовують ситуацію для зміцнення своїх позицій на ринку, збільшуючи свої прибутки та вплив на уряди, не думаючи про звичайних мешканців. 

Поширюючи та використовуючи цю теорію, росіяни підмінюють поняття у ситуації, що склалась. Головною причиною кризи в енергетиці є саме російська агресія проти України, результатом якої є санкції проти російських енергоресурсів та атаки на енергетичну інфраструктуру України.

Ця теорія змови активно поширюється росіянами через соціальні мережі, блоги та альтернативні медіа. Вона часто супроводжується дезінформацією та викривленими фактами, що ускладнює її спростування. Основна мета таких змов — підірвати довіру до урядів, міжнародних організацій та традиційних медіа. Наприклад, поширюючи повідомлення про те, що електроенергію в Україні вимикають нібито за змовою із Територіальними центрами комплектації та соціальної підтримки (ТЦК та СП) для полегшеного ведення мобілізації. Втім насправді ці відключення не пов’язані із процесом мобілізації в Україні.

Росія використовує цю теорію змови в інформаційній війні проти України та Заходу для виправдання своєї військової агресії проти України. Мовляв, її дії є відповіддю на “економічну війну” Заходу проти Росії. Ця теорія змови допомагає посилити антизахідні настрої як у самій Росії, так і серед міжнародної аудиторії. Це підриває довіру до західних урядів та їхніх дій. Поширення цієї теорії також сприяє дестабілізації єдності західних країн та призводить до внутрішніх суперечок у країнах Європи та США щодо їхньої політики підтримки України та санкційної політики проти Росії.

Російські пропагандисти активно поширюють конспірологічну теорію «Єврабія» (Європа + Арабія), згідно з якою масова міграція мусульман до країн Європи нібито призведе до поступової ісламізації та втрати європейської культури, ідентичності й політичної незалежності. Ця теорія виникла на перетині антимігрантських та ісламофобських настроїв, а також є популярною серед ультраправих груп та використовується як політичний інструмент.

Конспірологи стверджують, нібито існує свідомий план збільшити кількість мусульманських іммігрантів у Європі задля витіснення корінного населення. Вони звинувачують європейських політиків і медіа в сприянні мусульманській імміграції під виглядом політичної коректності, мультикультуралізму та захисту прав людини. Прихильники теорії побоюються, що зростання мусульманського населення призведе до зникнення європейських традицій, культурних норм та християнських цінностей. Конспірологи також грають на страхах перед запровадженням заміни світської системи права на шаріат (норми мусульманського права, релігійні та обрядові настанови) та посиленням політичного впливу мусульманських громад, що, на їхню думку, може призвести до втрати демократичних свобод і прав.

Ця теорія змови базується на розпалюванні ненависті, ксенофобії та ісламофобії. Наукові дослідження та демографічні дані не підтримують прогнозів про швидку ісламізацію Європи. Ця теорія змови суперечить ідеї мультикультуралізму та притаманній європейській системі цінностей толерантності до культурного різноманіття. Крім того, твердження про свідомий план «ісламізації» не мають фактичних доказів, а базуються на хибних уявленнях і стереотипах.

Росія та її пропаганда використовують цю теорію, щоб виправдати власну агресію проти України та показати свою «перевагу» над Заходом. Мовляв, Росія грає на випередження та насправді хоче «захистити» Європу від навали мусульман. Одним з індикаторів сповідування Росією цієї теорії є посилена підтримка нею європейських праворадикальних рухів, які поширюють цю теорію в політичному вимірі. 

Російські пропагандисти активно поширюють конспірологічну теорія, згідно з якою Захід нібито веде таємну операцію зі знищення світових лідерів, які не підтримують західну політику та протистоять “глобалістичним інтересам”. Прихильники цієї теорії вважають, що напад на словацького прем’єра Роберта Фіцо та падіння вертольота з іранським лідером Ібрагімом Раїсі можуть бути взаємопов'язаними та є частиною більш широкого плану Заходу. “Детектор медіа” вже розглядав цей кейс детальніше.

Конспірологи зосереджуються на “ідентифікації цілей”. Мовляв, замахи проти них є політично вмотивованими. Зокрема, Фіцо не підтримує західні політичні інтереси, особливо в контексті російської агресії проти України. Ібрагім Раїсі мав відкрито антизахідну позицію. Прихильники теорії також посилаються на “прецеденти”, які нібито вказують на те, що такими методами Захід користується вже давно. Наприклад, вони згадують про випадок Імрана Хана, пакистанського прем'єра, який відвідав Росію після початку війни в Україні і зараз знаходиться у в'язниці разом із дружиною. Шіндзо Абе, колишнього японського прем'єра нібито теж вбили саме за те, що він намагався налагодити відносини з Росією. Хоча насправді слідство з’ясувало, що Абе вбили за його підтримку релігійних сект.

Вертоліт Раїсі здійснив жорстку аварійну посадку. Її причиною називали сильний туман, але навіть попри це пропагандисти пояснюють несприятливі погодні умови політикою. Натомість чоловік, який зробив замах на прем'єра Словаччини міг бути пов'язаний із проросійською воєнізованою групою Slovenskí Branci, що не дуже сходиться з версією росіян про "український слід".

Ця конспірологічна теорія пов’язана із теорією “нового світового порядку”, згідно з якою війна в Україні - це нібито не дії Росії, а “план глобалістів”. Використовуючи їх комбінацію, Росія хоче поглибити недовіру свого населення до Заходу, виправдати свої дії та зробити підтримку України на Заході токсичною та небезпечною. Мовляв, якщо ви не робитимете все те, що вам скажуть Штати, то вашого лідера вб’ють. Ця ситуація є прикладом того, як пропагандисти використовують теорії змов для пояснення актуальних подій.

«Глибинна держава», або ж як її називають deep state, за уявленнями конспірологів є прихованою мережею членів федерального уряду (зокрема в американських спецслужбах), які співпрацюють з високопоставленими фінансовими та промисловими установами, щоб керувати обраним урядом Сполучених Штатів зсередини.

Однак спершу цей термін виник у 1990-х роках як референс на «глибинну державу» в Туреччині. Він також має свої коріння щонайменше з 1950-х років, але тоді означав радше концепцію військово-промислового комплексу, яка передбачає змову генералів і виробників оборонного устаткування, які збагачуються через нескінченні війни в інших країнах. Згодом його почали використовувати і для американського уряду, особливо під час адміністрації президента Барака Обами в дещо іншому контексті. Теорія набула широкого розголосу під час президентства Дональда Трампа, який згадував про «глибоку державу», яка нібито діє проти нього та його політики. Використання Трампом свого облікового запису у соцмереж Твітер (нині Х) разом з іншими елементами правопопулістських рухів під час його президентства допомогло перерости цій теорії в один із фундаментальних елементів руху QAnon.

Опитування громадської думки, проведені у 2017 і 2018 роках, свідчать про те, що приблизно половина всіх американців вірить у наявність deep state.

Російські пропагандисти використовують цю теорію в різних контекстах щодо теми України. Зокрема, вони намагаються виправдати дії росіян тим, що, мовляв, це насправді Сполучені Штати підкорюються елітам та штучно продовжують війну. Прихильники конспірологічної теорії стверджують, що багатії та спецслужби підштовхують сторони до війни та визначають навіть політику США, тому вибори нібито не мають сенсу, а Україна не може завершити війну перемогою. Або що взагалі і Росія, і Україна нібито є пішаками в їх руках і того треба йти і домовлятися про мир. Крім того, у такий спосіб вони також висловлюють свою недовіру не лише до США, але й посилюють недовіру й до українських інституцій та держави у цілому. Мовляв, якщо вже так працюють Штати, то в Україні тим паче всім контролює обмежена еліта та спецслужби. 

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання злочинів росіян, а також дискредитації української влади та її іноземних партнерів. У цьому випадку йдеться про теорію про «війни валют». 

Теорія походить від книги китайця Сун Хунбіна під назвою «Війна валют», яка вперше побачила світ у 2007 році і повторно була випущена у 2009-му. Літературні критики називають її першою відомою книгою в жанрі «економічного націоналізму». Згідно з книгою, західні країни нібито контролюються групою приватних банків, які маніпулюють центральними банками країн. У 2009 році було продано понад 200 тисяч примірників, плюс ще приблизно 400 тисяч неофіційних копій, що перебувають у вільному обігу. Книга стала бестселером у Китаї; її читали багато високопосадовців уряду та бізнес-лідерів країни. Однак у західних медіа вона зазнала критики як така, що поширює неправдиву інформацію та базується на конспірології. The New York Times розкритикувала книгу за поширення антисемітських теорій змови.

За словами Хунбіна та прихильників його теорії, ці великі приватні банки, які нібито контролюють країни, використовують валютні маніпуляції для збагачення, спочатку позичаючи гроші в доларах США країнам, що розвиваються, а потім продають їхню валюту. Мовляв, саме через це сталася низка фінансових криз, серед яких «японське втрачене десятиліття», азійська фінансова криза 1997 року, латиноамериканська фінансова криза та ін. Також стверджується, що родина Ротшильдів має статки у 5 трильйонів доларів, у той час як у Білла Гейтса їх усього 40 мільярдів. Мовляв, саме ця родина контролює світ і створює «новий світовий порядок». Конспірологи також вважають, що Федеральна резервна система США нібито є не державною установою, а кількома приватними банками, які контролюються згідно з інтересами родини Ротшильдів. 

Російські пропагандисти почали поширювати цю теорію в контексті надання збройної та фінансової допомоги Україні, а також санкційної політики її союзників. Особливих масштабів ця теорія набула в тіктоку, де користувачів за її допомогою залякують крахом глобальної фінансової системи. Мовляв, санкціями проти Росії Захід робить рубль лише сильнішим через вплив держави, натомість американська економіка занепадає. Крім того, є й прихильники цієї теорії, які стверджують, що війна має суто економічний характер, а Україна є лише спробою зовнішнього переділу світу. Однак як і твердження про те, що Федеральний резерв США не є держінституцією, так і версії конспірологів щодо причин російського повномасштабного вторгнення не є правдивими. 

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для дискредитації української влади та її іноземних партнерів. У цьому випадку йдеться про теорію про «ЦРУ-наркоторговців». Звинувачення та конспірологічні теорії про залучення американської розвідки до торгівлі наркотиками циркулюють впродовж десятиліть у контексті історичних подій та конфіденційності діяльності ЦРУ.

Деякі звинувачення випливають з участі ЦРУ в прихованих операціях впродовж Холодної війни, зокрема у Південно-Східній Азії та Латинській Америці. Наприклад, під час війни у В'єтнамі були звіти про торгівлю опіумом підтримуваними ЦРУ партизанськими групами в регіоні Золотого трикутника.

Один з найбільш відомих випадків, які підживлюють ці конспірологічні теорії — це скандал із справою Ірану та контрасів у 1980-х роках. Вона стосувалась таємних продажів зброї до Ірану (незважаючи на ембарго) для фінансування нікарагуанських повстанців, відомих як контраси. Конспірологи стверджують, що торгівля наркотиками нібито була використана для фінансування цих операцій, хоча офіційні розслідування не знайшли безпосередніх доказів про залучення ЦРУ до контрабанди наркотиків.

Розслідування журналіста Гаррі Вебба у газеті San Jose Mercury News у 1996 році під назвою «Темний альянс» відродило інтерес до звинувачень у зв'язку ЦРУ з торгівлею наркотиками. Вебб стверджував, що підтримувані ЦРУ контраси нелегально збували кокаїн в Сполучених Штатах, сприяючи епідемії кокаїну. Проте наступні розслідування та аналіз суперечили деяким його твердженням. Хоча деякі розслідування визнавали факти залучення ЦРУ до осіб і груп, пов'язаних з контрабандою наркотиків, вони в цілому прийшли до висновку, що не існує системної змови ЦРУ у контрабанді наркотиків.

Отже, хоча звинувачення у зв'язку ЦРУ з контрабандою наркотиків були предметом інтенсивного дослідження, конкретних доказів, що підтверджують ці твердження, досі не виявлено. Проте, постійне існування цих конспірологічних теорій підкреслює ширші питання щодо прозорості, відповідальності та довіри громадськості до урядових інституцій.

Російські пропагандисти використовують цю теорію змови, щоб нав'язати враження, що українці — нібито нація наркоманів. Мовляв, на Революціях вони брали участь теж під впливом наркотиків. Згадаймо хоча б «наколоті апельсини», від яких нібито виникало відчуття ейфорії під час «зрежисованої колективним Заходом» Помаранчевої революції та «печива Госдепу» в 2014. Пропагандисти також поширюють меседж, що у ЗСУ нібито теж воюють наркомании, а USAID (американська організація з надання допомоги на місцях) постачає їм наркотики цілими партіями. Вони також хочуть посилити меседж проти Президента України Володимира Зеленського, створений українськими політтехнологами у 2019 році. Зараз росіяни стверджують, що він нібито є наркоманом, а власне наркотики йому постачає ЦРУ. Росіяни використовують різні способи для поширення цього меседжу: від фейкових обкладинок та мультсеріалів до фейкових коментарів зірок щодо цього.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України. У цьому випадку йдеться про «Білдерберзький клуб» — реальну приватну щорічну зустріч світових лідерів. Першочергово її проводили для того, щоб запобігти світовій війні, однак зараз, за словами її учасників, це — нефільтрована дискусія щодо майбутнього світу. 

Однак конфіденційність навколо групи призвела не лише до різноманітних критичних висловлювань щодо неї та її діяльності з різних політичних позицій, але й до низки теорій змови. Різні категорії конспірологів мають різні версії щодо намірів групи. Деякі ліві або менш специфічно зорієнтовані політичні угруповання звинувачують групу Білдербергу або в таємному нав’язуванні, або загалом підтримці капіталістичного панування та корпоративної сили, тоді як праві активісти та російські пропагандисти — у нав’язуванні або сприянні створенню світового уряду та глобальній планованій економіці. Праві конспірологи зазвичай розглядають групу як центральний директивний орган або принаймні приписують її ролі значну важливість, тоді як більшість лівих або аполітичних конспірологів розглядають її лише як одну з інституцій, які допомагають просувати міжнародні корпоративні інтереси та ідеологію.

У серпні 2010 року колишній президент Куби Фідель Кастро написав статтю для газети Комуністичної партії Куби «Гранма», в якій він посилається на книгу 2006 року Даніеля Естуліна «Таємниці клубу Білдерберг», яка, за словами Кастро, описує «зловісні групки лобістів Білдербергу». Мовляв, вони маніпулюють громадськістю «для встановлення світового уряду, який не знає кордонів і не відповідає ні перед ким, крім самого себе».

Росія поширює цю теорію, наголошуючи, нібито війна в Україні — це теж план цього клубу. Мовляв, не Росія почала її, а Росію підставили. Ця теорія є ще однією формою теорії «світового уряду», про яку ми писали раніше. Згідно з нею, світом керує окрема еліта, яка створює купу криз заради зменшення кількості населення.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні теорії для виправдання агресії Росії проти України. Одним із таких прикладів є ідеї про «гей-пропаганду» та «блакитну мафію». «Гей-пропаганда», або «гомосексуальна пропаганда» — це термін, який використовують у колах релігійної правиці, щоб презирливо описувати просування культурного прийняття та нормалізації негетеросексуальних орієнтацій і стосунків. Мовляв, у західних країнах є коло гей-еліт — «блакитна мафія», яка «силоміць» просуває «перевагу» ЛГБТ-пар над гетеросексуальними. Діти нібито стають ЛГБТ-особами після перегляду контенту, що стосується ЛГБТ. До таких методів, за версією конспірологів, вдаються задля зменшення кількості населення Землі. Хоч теорія «блакитної мафії» на початку стосувалася лише шоубізу та моди, згодом консервативні активісти та особливо Росія перетягли її в галузь політики. 

Термін «гей-пропаганда» (gay agenda) насправді походить зі Сполучених Штатів і активно використовується в інших країнах з активними анти-ЛГБТ рухами, таких як Угорщина та Уганда. Він став популярним завдяки відеосерії, що була випущена релігійною групою Springs of Life Ministries із Каліфорнії в 1992 році. Серія цих відео була поширена в багатьох християнських організаціях та говорила про «гей-пропаганду».

До «гей-пропаганди» консервативні активісти та конспірологи також відносять зусилля змінити політику уряду та закони, що стосуються прав ЛГБТ. Зокрема, американські консервативні активісти використовують цей термін для посилання на зміни в законодавстві щодо прав ЛГБТ, такі як одностатеві шлюби та захист від дискримінації. Це собі на озброєння взяли і підлаштували під місцевий контекст російські пропагандисти. Мовляв, ліберальні сили в США та ЄС змушують Україну визнавати ЛГБТ-пари важливішими в правовому полі за гетеросексуальні, від чого Росія нібито повинна нас рятувати. Мовляв, ми не можемо допустити майбутнього, де ЛГБТ-пари мають більше прав за гетеросексуальні. 

Росія адаптувала ці теорії не лише в своїй пропаганді, але і в своєму законодавстві. Зокрема, 11 червня 2013 року Державна Дума РФ прийняла закон, який забороняє «пропаганду нетрадиційних сексуальних відносин» серед неповнолітніх. Цей закон доповнює Кодекс про адміністративні правопорушення (КоАП РФ) статтею, яка передбачає адміністративну відповідальність за «пропаганду нетрадиційних сексуальних відносин» серед неповнолітніх, а також вносить зміни до федерального закону «Про захист дітей від інформації, що завдає шкоди їх здоров'ю та розвитку», згідно з яким до інформації, забороненої для поширення серед дітей, належить також інформація, що «пропагує нетрадиційні сексуальні відносини». Крім того, закон вносить поправки, подібні до закону «Про основні гарантії прав дитини в РФ».

30 листопада 2023 року суддя Верховного суду РФ Олег Нефьодов оголосив «екстремістською організацією» і заборонив «міжнародний громадський рух ЛГБТ». Цим рішенням Верховний суд задовольнив позов російського Мін'юсту, направлений 17 листопада 2023 року. З початком російської агресії проти України стан ЛГБТ-спільноти в РФ значно погіршився. Так, у 2022 році був прийнятий закон про заборону «ЛГБТ-пропаганди» серед дорослих, а в липні 2023 року — про заборону трансгендерного переходу. На думку правозахисників, російська влада таким чином намагалася відволікти консервативний електорат від невдач у війні з Україною, зміцнюючи в суспільстві гомофобію і трансфобію.

Сексуальна орієнтація (незалежно від того, чи це гетеросексуальність, чи гомосексуальність) має природний характер і не залежить від роботи медіа, моди, ідеології або активності будь-яких громадських груп. «Детектор медіа» неодноразово спростовував абсурдні російські фейки, спрямовані на посилення наративу про «гей-пропаганду».

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України, іноді навіть сатиричні. Сатиричні конспірологічні рухи створюють для висміювання реальних теорій та їх прихильників. Утім Росія часто вдається до виставлення сатири як реальності. Одним із прикладів цьому є сатиричний рух «Птахи не існують». Її творці стверджують, що птахи, такі як голуби, нібито є дронами, керованими урядом Сполучених Штатів для стеження за американськими громадянами. Рух почався у січні 2017 року, коли Пітер МакІндо створив цю теорію під час протестів. Після того, як відео з ним і його плакатом «Птахи не існують» під час Жіночого Маршу у Мемфісі завірусилася, рух набув популярності. Згодом засновники руху влаштовували мітинги на підтримку цієї теорії та навіть створили спеціальну вантажівку, яка їздила по країні та поширювали її. 

Згідно з теорією, уряд США знищив усіх птахів між 1959 і 1971 роками і замінив їх дронами для спостереження. Заяви в рамках цієї теорії, такі як те, що птахи заряджаються на електропроводах або використовують дефекацію для відстеження, не завжди є послідовними. Підтримувачі руху проводять демонстрації з плакатами «Птахи не існують» і встановлюють білборди, а також звертаються до компаній, як Twitter, з вимогою зміни їхніх логотипів. В 2021 році рух мав сотні тисяч прихильників, за даними MSNBC.

Натомість російські пропагандисти люблять демонізувати Захід використовуючи як цю сатиричну теорію, так й інші матеріали сатиричного та гумористичного характеру, видаючи їх за реальність. Так, до прикладу, колись вони писали про нібито знайдений примірник «Майн кампфу» під час рейду ЦАХАЛ. Мовляв, її залишив військовий «Азову». Цю тезу насправді вигадали в сатиричному телеграм-каналі. І таких прикладів безліч. Російська пропаганда хоче, щоб люди припинили розрізняти де правда, а де жарт та почали вірити в усе підряд. Мовляв, сучасний світ є настільки непередбачуваним, що може статись те, що здавалось абсурдним та смішним ще кілька років тому. Саме через таку невпевненість у завтрашньому дні люди і звертаються до конспірологічних теорій - вони дають швидкі відповіді на нагальні питання.

Пропагандисти використовують різні конспірологічні рухи для виправдання агресії Росії проти України. Одним із них «Рух суверенних громадян» у Сполучених Штатах, який поширений і в інших країнах. Його учасників об’єднує антиурядова діяльність. Ця група включає активістів, учасників судових процесів, протестувальників проти податків, фінансових шахраїв та конспірологів. Вони дотримуються власної псевдоправової ідеології, яка ґрунтується на спотворених інтерпретаціях загального права. Мовляв, вони не обмежені законами уряду, якщо не погоджуються з ними.

За даними ФБР, суверенні громадяни є «антиурядовими екстремістами», які вважають себе відокремленими від Сполучених Штатів, попри проживання в їх межах. Вони відкидають владу судів та законів уряду, вважаючи, що можуть уникнути правових зобов'язань за допомогою різних тактик. Це включає відмову від сплати податків, ігнорування законів та відкидання офіційних документів, таких як номери соціального забезпечення та посвідчення водія. Хоч аргументи суверенних громадян не мають правової обґрунтованості та ніколи не були визнані судом.

Рух часто приваблює осіб, які стикаються з фінансовими або юридичними проблемами, і тих, хто вважає дії уряду дискримінацією. В результаті він наростає під час економічних або соціальних криз. Хоча спочатку цей рух асоціювався з расистськими та праворадикальними групами, він тепер об’єднує людей різних етнічних груп, зокрема й значну кількість афроамериканців. Більшість суверенних громадян не підтримує насилля, але їхні методи часто включають нелегальні дії. Деякі з них були засуджені за податкові та фінансові махінації, а також порушення правил дорожнього руху. Федеральне бюро розслідувань Сполучених Штатів класифікує «Рух суверенних громадян» як внутрішніх терористів.

Правові теорії суверенних громадян переосмислюють Конституцію Сполучених Штатів через вибіркове читання правових словників, рішень судів штатів або конкретних правил, а також інші джерела, включно з Біблією. Вони зазвичай ігнорують другий пункт статті VI Конституції, який встановлює її як основний закон країни та Верховний Суд як остаточний орган для тлумачення. Крім того, багато представників Руху вважають шерифа округи найважливішим правоохоронцем у країні, з повноваженнями, що перевищують ті, які мають федеральні агенти, обрані посадовці чи місцеві правоохоронні органи. Цей аргумент зараз стає більш використовуваним у контексті подій, що відбуваються навколо міграційної політики США та останніх рішень губернатора Техасу щодо оборони кордону штату.

На пострадянському просторі Рух представляє Союз слов'янських сил Росії (СРСР), також відомий як «громадяни СРСР» та «некрокомуністи». Він є неформальним суспільним рухом, прихильники якого вважають, що СРСР (і/або Російська імперія) як суверенна держава та суб'єкт міжнародних відносин існує й досі. Вони вважають себе громадянами цієї держави і не визнають Російську Федерацію, не дотримуються її законів та не підкоряються її урядові. Ідеологічно рух вірить у конспірологічні теорії та антисемітизм. Пандемія COVID-19 спонукала рух прийняти переконання QAnon. 

Ідеологія «Руху суверенних громадян» використовується для виправдання російської агресії в бік України та припинення надання їй допомоги. Ідея про «СРСР, який досі існує» лягла в основу державної ідеології Росії та є мотивом для дезінформаційної кампанії, яку в глобальному масштабі веде Кремль.

Пропагандисти часто намагаються пояснити теперішні події загадковими обставинами або гучними припущеннями замість фактів. Одним зі способів для цього є використання теорії «підсвідомого програмування». Згідно з нею уряд або високопосадовці використовують попкультуру як інструмент масового контролю розуму, щоб зробити населення більш сприйнятливим до запланованих майбутніх подій. Таке визначення дає Державний університет штату Огайо. Це явище було вперше описане дослідником Аланом Ваттом, який визначає цю концепцію як «відпрацювання психологічного завдання за допомогою медіа, щоб ознайомити громадськість із запланованими суспільними змінами, які будуть впроваджені нашими лідерами. Якщо і коли ці зміни будуть проведені, громадськість уже буде з ними знайома і сприйме їх як природне продовження, тим самим зменшується можливий суспільний опір». Потім це було популяризовано відомими американськими конспірологами Алексом Джонсом і Девідом Айком. Найбільш відомими випадками використання цієї теорії є приклади «передбачень» із серіалу «Сімпсони». Мовляв, автори мультсеріалу про щось знають, тому й «передбачили», зокрема, і президентство Трампа, і правління Байдена, і навіть спробу заколоту в США у 2021 році.

Науковці не вважають теорію «підсвідомого програмування» безпідставною, оскільки є кілька суперечностей при розгляді можливості подібного впливу. Однак ця теорія спростована науковцями тим, що на відміну від тверджень конспірологів про гарантовану потрібну реакцію, насправді реакція підсвідомості не є настільки передбачуваною. Крім того, в той час, як прихильники теорій змов намагаються презентувати цю концепцію у виключно негативному світлі, насправді такого виду програмування може використовуватися і для позитивних цілей, наприклад, щоб зменшити травму населення від пережитої трагедії. 

Пропагандисти ж натомість використовують цю теорію, поширюючи або вже наявні приклади, або вигадуючи приклади «підсвідомого програмування», що стосуються України. Так, приміром, свого часу було вигадано фейк про те, що «Сімпсони» нібито передбачили війну в Україні. Вони роблять це для підсилення свого наративу про те, що нібито Захід уже давно розпланував війну і спровокував Росію на неї. Мовляв, немає сенсу щось робити, оскільки наперед усе вирішено за нас. У такий спосіб формується хибне враження, буцімто демократія не працює, а війни чи глобальні трагедії насправді заплановані заздалегідь, щоб збільшити підтримку неефективних урядів.

Пропагандисти намагаються дестабілізувати ситуацію у світі, підтримуючи різні конспірологічні рухи та використовуючи їх у рамках російської агресії проти України. Часто теорії змов створюють навколо постатей популярних осіб. Приклад цього — теорія про те, що американська співачка Тейлор Свіфт нібито є шпигункою Пентагону, що своїми піснями «бореться проти дезінформації».

У січні в ефірі програми «Jesse Watters Primetime» телеканалу Fox News її ведучий Джес Воттерз запитав у глядачів, як, на їхню думку, Свіфт стала такою популярною. Наголосивши, що в нього «немає доказів», він висловив теорію: «Близько чотирьох років тому психологічна операційна група Пентагону розглядала можливість перетворення Тейлор Свіфт на свій інструмент під час зустрічі НАТО. Якого виду інструмент? Психологічну операцію для боротьби з онлайн-дезінформацією». Він назвав її psy-op, тобто особою, яка таємно бере участь у психологічних операціях, зазвичай наймана урядом, військовими чи поліцією, для впливу на переконання, емоції та поведінку мас. Воттерз показав відеоролик, де хтось говорить про вплив Свіфт, коментуючи: «Так, це реальність. Психологічна операційна група Пентагону запропонувала НАТО перетворити Тейлор Свіфт на інструмент для допомоги адміністрації Байдена». Ведучий неодноразово поширював наративи щодо війни в Україні, співзвучні з російською пропагандою, до прикладу називаючи її «проксі-війною».

Насправді відео було взяте з академічної конференції з дезінформації, організованої НАТО у 2019 році. Жінка, яка виступала, — Алісія Марі Баргар — не пов'язана з Пентагоном чи НАТО, але була інженеркою у Прикладній фізичній лабораторії Університету Джонса Гопкінса. Баргар розповіла виданню Business Insider, що її слова вирвали з контексту. Вона обговорювала виклики кібербезпеки і використовувала Свіфт як «випадковий приклад відомої особи для пояснення концепції аналізу соціальних мереж аудиторії».

Представник Пентагону прокоментував теорію для Politico, зазначивши: «Щодо цієї теорії змови, ми будемо від неї відштовхуватися (shake it off)», натякаючи на пісню Тейлор Свіфт «Shake It off».

Ця теорія не виникла з повітря. Праворадикальні коментатори зі  США звинувачували Свіфт у ключових поразках політиків-республіканців. Хоча Свіфт не підтримувала жодного кандидата на цих виборах, вона публічно підтримувала Байдена у 2020 році і нагадала своїм прихильникам про голосування у 2022 році. 

Після того, як Свіфт була названа «Людиною року 2023 року» журналом Time, знову з'явилися подібні твердження від консервативних коментаторів, які вказували на те, що вона нібито є частиною великої виборчої змови. Ексрадник Трампа Стівен Міллер заявив, що слава Свіфт «не є органічною». Активістка крайніх правих Лаура Лумер сказала, що Свіфт — це та, «на кого розраховують демократи для втручання у вибори президента 2024 року». Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, теж поширюють дописи з подібним меседжем.

Російські пропагандисти використовують цю теорію, щоб спробувати втрутитись у справи внутрішньої американської політики та знівелювати вплив американської попкультури в Європі. Крім того, у такий спосіб вони підтримують осіб, прихильних до російського світогляду, в американських політичних колах. 

Пропагандисти роками намагаються пояснювати актуальній події конспірологією, щоби перекласти відповідальність за проблеми з реальних політичних акторів на уявні «світові уряди». Деякі такі теорії сягають корінням позаминулого століття, як, наприклад, відома фальсифікація кінця ХІХ — початку ХХ сторіччя під назвою «Протоколи сіонських мудреців».

Цей текст вперше був опублікований в 1903 році в Російській імперії, хоча в рукописних варіантах існував раніше. В ньому викладено нібито плани певної єврейської організації зі встановлення світового домінування. Справжнє авторство тексту невідоме, певні його частини скопійовані з давніших памфлетів, тобто він є компіляцією тогочасних конспірологічних антисемітських уявлень.

Чому такий «документ» набув популярності саме в Росії? Головні тези уявного плану євреїв — використання різноманітних ідеологій, від ніцшеанства до комунізму, для підриву «традиційних» підвалин суспільства, які заважають встановленню світового панування. Головні ж вороги євреїв та масонів, за «Протоколами», — інститути католицького папства та російського самодержавства. Такий погляд на політичні й суспільні процеси пасував російським монархістам-консерваторам, які захищали царя як єдину справжню перепону на шляху «сатанинських сил» до захоплення влади.

Сучасна російська пропаганда не використовує «Протоколи», хоча конспірологічний антисемітизм загалом часто з'являється навіть у висловах найвищих представників путінського режиму, не говорячи вже про маргінальніших пропагандистів. Проте загалом можна помітити, що підхід конспірологічного агітпропу не змінився. Так само сучасне «зло», від українського «нацизму» до західного «культурного марксизму» прагне знищити «все добре», що є у світі, а єдиний, хто цьому «протистоїть», — російський цар, який нині називається президентом. Хіба що тепер замість умовних євреїв світу загрожує умовний «глобальний уряд».

Таким примітивним прийомом пропагандисти прагнуть досягнути двох цілей. По-перше, перекласти відповідальність за суспільні проблеми з реальних представників влади, насамперед того самого царя-президента, який десятиліттями перебуває при владі, на когось іншого. По-друге, згуртувати населення навколо «традиційної» влади, адже вона нібито єдина, хто може захистити від проблем (насправді цією ж владою інспірованих). Проте на початку ХХ сторіччя «Протоколи сіонських мудреців» не допомогли російському царю та його пропагандистам утримати владу. На їх прикладі можна добре побачити, що конспірологія не здатна подолати суспільні суперечності, а авторитарні режими часто падають раптово та жорстко, передовсім для їх очільників.