Російські та білоруські пропагандистські ресурси скоординовано поширюють у соцмережах інформацію, намагаючись представити ЗСУ як такі, що використовують тактику «живого щита» на Курщині. Ці звинувачення базуються на твердженнях неназваного російського військового без жодних підтверджень. А отже це - неправда. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Меседж про «живий щит» є типовою для російської армії, яка з 2014 року неодноразово прикривалася цивільними на окупованих територіях. Наприклад, у грудні 2023 року українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо використання українських полонених як «живого щита» в Запорізькій області. Це чергова спроба російської пропаганди перекласти провину за власні злочини на українську сторону.

Метою поширення дезінформації про нібито використання українськими військовими цивільних у Курській області як «живого щита» є дискредитація ЗСУ на міжнародній арені та посилення ворожнечі до України серед російського населення. Пропаганда прагне створити враження, що українські військові порушують міжнародні гуманітарні закони, що виправдовує агресивні дії Росії та її присутність в Україні. Такі заяви також намагаються перенести увагу з численних воєнних злочинів, скоєних російськими військами, звинувачуючи у подібних злочинах українську сторону.

Нижче подано розширене спростування тез, які прозвучали на Президент Росії Володимир Путін взяв участь на так званій «Докучаєвській конференції» в Ростові-на-Дону та заявив про важливість вирішення екологічних проблем «на Донбасі та в Новоросії». У своїй заяві він та інші представники російської влади звинуватили Україну в екологічному занепаді регіону, намагаючись покласти на неї провину за ситуацію. Утім заяви Путіна та представників Мінприроди Росії не відповідають дійсності й слугують інструментом для маніпуляції, спрямованим на виправдання російської агресії.

Одна з основних тез російських пропагандистів — звинувачення України в погіршенні екологічної ситуації в регіоні, аж до так званого «екоциду». Проте насправді основні руйнування довкілля на тимчасово окупованих територіях почалися з 2014 року після російської окупації частини території. Понад 8 років регіон перебуває в окупації Росії. Основні екологічні збитки виникають через неконтрольовану діяльність та порушення правил ведення бойових дій з боку Росії.

Руйнування промислових об’єктів, шахт, водопостачальної та водовідведення інфраструктури, спричинені обстрілами та незаконною експлуатацією ресурсів, значно погіршили стан навколишнього середовища. Затоплення шахт та пошкодження систем водопостачання призводять до потрапляння токсичних речовин у ґрунт і води. Наприклад, відсутність контролю над шахтами, які були змушені зупинити роботу через бойові дії, сприяла забрудненню водойм токсичними речовинами, зокрема важкими металами, що створює значну небезпеку для здоров'я населення та довкілля.

Сьогодні Росія намагається використати тезу про «екоцид» як виправдання для своїх дій, розглядаючи це як привід для втручання й подальшої окупації. Ці заяви розраховані на міжнародну аудиторію, щоб створити образ Росії як «рятівника» екосистем регіону, тоді як фактично вона є основним чинником екологічного занепаду. Саме військова агресія Росії, зокрема розгортання на тимчасово окупованих територіях важкого озброєння та ведення інтенсивних бойових дій, спричинила серйозні руйнування екосистеми, в тому числі забруднення ґрунтів і вод.

Такі події, як «Докучаєвська конференція», спрямовані на те, щоб створити ілюзію активної участі Росії у відновленні й захисті довкілля в регіоні. Однак реальні факти свідчать про зворотнє. Метою цих заяв є демонстрація на міжнародному рівні нібито миротворчої позиції Росії та її готовності допомагати новоприєднаним територіям. Насправді ж, попри всі заяви про «екологічну гуманітарну місію», Росія не здійснює реальних заходів для поліпшення екологічного стану цих територій, зокрема не забезпечує ефективного управління відходами, не займається відновленням лісів та водних ресурсів, а зосереджується на експлуатації природних ресурсів.

Звинувачення України в тому, що вона протягом десятиліть не проводила заходів у сфері екології, є маніпулятивними й необґрунтованими. До початку війни в 2014 році Україна здійснювала екологічні проєкти на Донбасі, спрямовані на очищення вод, відновлення лісових масивів та розвиток природоохоронної інфраструктури. Зараз Україна, на жаль, не може проводити екологічну діяльність на тимчасово окупованих територіях через загрози безпеці з боку російських окупаційних сил.

Поширюючи такі меседжі, Росія намагається переключити увагу світової спільноти від того факту, що саме вона є джерелом екологічних проблем в регіоні через свої бойові дії та експлуатацію ресурсів на окупованих територіях. Пропагандистські заяви спрямовані на створення образу Росії як захисника екології, що має підтримати її дії в очах світової громадськості та виправдати окупацію нових територій. Представлення України як держави, що знехтувала екологічними питаннями на тимчасово окупованих територіях, спрямоване на дискредитацію України, щоб знизити рівень підтримки з боку інших держав і міжнародних організацій. Росія намагається використати екологічні проблеми як привід для встановлення контролю над окупованими територіями, виправдовуючи свій військовий і політичний вплив необхідністю нібито відновлення екосистеми.

Напередодні другого туру президентських виборів у Молдові тамтешні проросійські телеграм-канали поширювали відео Олексія Арестовича, де той говорить, що якщо молдовські громадяни не проголосують за Маю Санду, то «українська армія прийде в Молдову з війною». Місцеві пропагандистські телеграм-канали трактували це відео таким чином, що нібито Київ погрожує громадянам Молдови й, відповідно, втручається у вибори. 

Насправді ж слова Олексія Арестовича не відображають офіційну позицію української влади, адже сьогодні він не є її представником. Ще 17 січня 2023 року його звільнили з посади радника Офісу Президента України. Передувала цьому заява нардепки Тетяни Циби зі зверненням до голови ОПУ Андрія Єрмака з проханням звільнити Арестовича після його висловлювань про те, що трагедія 14 січня 2023 року в Дніпрі нібито сталася через збиття російської ракети засобами ППО ЗСУ. Окрім цього, тоді ж нардепи колективно звернулися до СБУ, звинувачуючи Арестовича в державній зраді. 

Зрештою, Україна поважає міжнародне право та територіальну цілісність Молдови, а ще обидві держави мають статус кандидатів на вступ до Європейського союзу, тому заява Арестовича про вторгнення української армії до цієї сусідньої країни також є безпідставною.

1 листопада 2024 року Міноборони США оголосило про черговий пакет безпекової допомоги Україні на суму 425 мільйонів доларів. До нього, зокрема, увійшли боєприпаси для комплексів HIMARS, NASAMS та артилерії. 

Реагуючи на це, російські телеграм-канали почали писати, що враховуючи нібито колосальні втрати спеціалістів у ЗСУ та скорочення термінів навчання українських військових, стає ясно, що за пультами управління цієї воєнної техніки сидять «натівці». Тож, як стверджують пропагандисти, поява північнокорейських військових у російсько-українській війні є закономірною, і цьому не треба дивуватися. 

Повідомленням про «натівців», що керують західною воєнною технікою, пропагандисти прагнуть підживити наратив про буцімто війну Росії проти цілого блоку НАТО, а не лише проти України. Що Україна ― це нібито лише маріонетка в руках «натівських господарів», і на її території розташовані «натівські бази та війська».

З іншого боку, у такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати залучення північнокорейських військових до війни. Мовляв, «натівці» ж воюють на стороні України, то й, відповідно, солдати з КНДР нібито можуть воювати за Росію. 

29 жовтня ФСБ Росії оголосила, що в Брянській області нібито «ліквідована група іноземних найманців ЗСУ». При цьому в диверсантів нібито знайшли прапор Канади та молитовник польською мовою. Проте цей інцидент викликає багато запитань. Зокрема, кремлівські політологи заявляють, що Росія таким чином шукає «підстави для залучення військ КНДР до війни». Офіційне трактування, однак, виглядає непереконливо. 

Кремль виправдовує залучення військових з КНДР посиланням на договір із Пхеньяном, проте цей договір був ратифікований лише 24 жовтня. Тим часом Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України оприлюднив відео, яке підтверджує присутність північнокорейських вояків у Росії ще 18 жовтня, як і це роз’яснення.

Цей інцидент можна розглядати як черговий крок Росії у дезінформаційній кампанії, спрямованій на виправдання своєї агресії та поширення пропаганди для внутрішньої авдиторії. Кремль намагається представити війну не лише як конфлікт з Україною, а й як боротьбу проти «західних найманців». Подібна тактика дозволяє владі створити видимість широкої міжнародної змови проти Росії та залучити підтримку населення, в тому числі виправдовуючи посилення репресій і мобілізацію. Також цей меседж є частиною ширшого інформаційного контексту, де російські пропагандисти регулярно намагаються залучити до конфлікту більше іноземних учасників, включно з країнами, які прагнуть підтримувати нейтралітет.

Російська пропаганда активно поширює в медіа меседж про те, що Україна нібито використовує інформацію про присутність північнокорейських військових у війні для втягування НАТО у відкритий конфлікт з Росією, називаючи її «чутками». Мовляв, про це йдеться в інтерв’ю Андрія Єрмака, голови Офісу Президента України, для італійського видання Corriere Della Sera. Але це не так.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що в інтерв’ю немає такої інформації. Крім того, присутність північнокорейських військових на російських базах підтверджується даними розвідок та офіційними особами, включаючи генсека НАТО і міністра оборони США.

Мета цієї дезінформації – створення ілюзії зовнішньої загрози та «ворожих планів» Заходу щодо втручання у конфлікт, що сприяє мобілізації внутрішньої підтримки в Росії. Кремль прагне представити Захід як активного учасника війни, а Україну – як «підконтрольного» гравця НАТО. Такий підхід дозволяє російським медіа пояснювати громадянам, чому так звана «спеціальна операція», яку спершу обіцяли завершити за кілька днів, триває вже кілька років. Раніше російські пропагандисти вже використовували різноманітні приводи, від звинувачень у постачанні зброї та розвідувальної допомоги до поширення інформації про нібито іноземних найманців.

Пропагандисти поширюють в медіа меседж про те, що США нібито досі не можуть обрати плацдарм для протистояння з Росією між Молдовою та Грузією, використовуючи сумнівні твердження. Вони описують проєвропейських лідерів, таких як президенток обох країн Саломе Зурабішвілі та Майя Санду, як начебто пов'язаних із Заходом з метою «внести розкол» у цьому регіоні. Також створюється образ загрози втручання іноземних військових, зокрема українських, для дестабілізації ситуації, щоб викликати страх та недовіру до демократії. Цей меседж має на меті просування проросійських наративів та зменшення підтримки євроінтеграційних процесів. 

Заяви про «відсутність доказів» втручання Росії в політику цих країн мають на меті дискредитувати проєвропейських лідерів. По-перше, риторика про «зв’язок» проєвропейських політиків із США та ЄС, що зображується як загроза «національним інтересам», покликана підштовхнути сприйняття будь-якої підтримки міжнародних партнерів як іноземного втручання. Заяви про «змови з метою підкупу виборців» без доказів у Молдові та Грузії, використані у цьому меседжі в контексті нещодавніх виборів в обох країнах, мають на меті підірвати довіру до демократичних виборчих процесів, які просувають проєвропейські партії.

Крім того, присутні натяки на створення військових загроз, як-от «прибуття українських снайперів» для провокацій, що використовується для обґрунтування потенційного втручання та виправдання дій Росії, особливо для аудиторії, схильної до таких тверджень. Така дезінформація спрямована на підрив довіри до Заходу та посилення залежності Грузії й Молдови від російської підтримки в умовах політичної невизначеності.

У такий спосіб пропагандисти хочуть створити видимість зовнішнього впливу, який нібито нав’язує «чужу» політичну позицію для підтримки демократичного вибору. Цей підхід має відволікти від реальних проблем в регіонах, де існують ризики проросійської інтервенції, таких як економічний та політичний тиск на Молдову і Грузію.

Центр протидії дезінформації при РНБО зафіксував значне збільшення масштабів російської дезінформації, у якій пропагандисти просувають неправдиві меседжі про нібито навмисне вбивство цивільних українськими військовими. Зокрема, вони активно поширюють неперевірене відео з дрона, використовуючи його для підтвердження своїх заяв. Це відео не містить конкретної інформації про напрямок обстрілу, обставини подій чи особистості учасників, що робить ці заяви сумнівними.

Метою такої дезінформації є створення хибного образу російських військових як «захисників» мирного населення тимчасово окупованих територій та відволікання уваги від реальних воєнних злочинів, які на них зафіксовано. Росія намагається виправдати свою агресію, використовуючи ці інформаційні вкиди для дискредитації українських військових та посилення негативного образу України серед місцевого населення та міжнародної спільноти.

Пропагандистські телеграм-канали, підконтрольні Росії, активно поширюють заяву лідера французької партії «Патріоти» Флоріана Філіппо, який стверджує, що Європарламент схвалив виділення додаткових 35 мільярдів євро для України за рахунок заморожених російських активів, називаючи це «крадіжкою». Такий меседж спрямований на створення негативного ставлення до підтримки України з боку Заходу та формування викривленого уявлення про законність міжнародної допомоги. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони наголошують, що насправді, Флоріан Філіппо вже тривалий час є активним ретранслятором російських наративів у Франції, незалежно від того, чи робить це свідомо. Лише минулого тижня він також заявив, що президент України Володимир Зеленський нібито скоро втратить свою посаду. Подібні проросійські заяви неодноразово поширювалися іншими діячами, такими як сирійський диктатор Башар Асад.

Водночас Росія продовжує хизуватися власними масштабними крадіжками на тимчасово окупованих територіях України. Реальні злочини Росії включають так звану «націоналізацію» українських підприємств, їхню перереєстрацію, а також постійне обкладання населення податками в окупаційних зонах.

Росія намагається представити законне використання заморожених активів для підтримки України як «крадіжку», аби створити негативне враження щодо допомоги ЄС та інших західних країн. Пропагандисти також поширюють фейкові заяви про «крадіжки» з боку України та її партнерів, щоб відвернути увагу від власних актів мародерства на окупованих територіях, де йдеться про реальні злочини. Такі меседжі спрямовані на те, щоб підірвати довіру до західних інституцій та дискредитувати механізми підтримки України, показуючи їх як частину міжнародного «змовницького» плану. Використання європейських політиків, таких як Філіппо, допомагає Росії формувати негативні настрої в Європі та поширювати антиукраїнські меседжі через місцевих рупорів, що створює ілюзію внутрішньої опозиції до підтримки України. Таким чином, меседж про «крадіжку російських активів» є черговим інструментом дезінформаційної кампанії Росії, спрямованої на маніпуляцію громадською думкою в Європі та підрив підтримки України.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, що президент України Володимир Зеленський нібито свідомо «знищує український народ» під приводом війни, щоб перетворити Україну на «табір для мігрантів» із Європи та передати всі ресурси країни західним корпораціям. Втім це - неправда.

Цей меседж є типовим прикладом російської дезінформації, спрямованої на підрив морального духу населення та створення панічних настроїв. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у лютому 2022 року було актом агресії з боку Росії, а не свідомою політикою української влади. Україна захищається від агресора, який порушив міжнародне право та суверенітет країни. Президент Володимир Зеленський та українське керівництво ведуть боротьбу за збереження незалежності та територіальної цілісності України, а не «знищують народ». Їхня мета — зберегти українську державу та захистити її населення від загроз з боку агресора.

Заява про те, що Україна буде використовуватися як «табір для мігрантів» — це абсолютно безпідставна теорія змови. Україна прагне інтеграції до європейської спільноти як повноцінний партнер, і немає жодних ознак того, що країна стане центром для мігрантів, депортованих з ЄС. Такі чутки — це класичні спроби Росії розпалити страхи та соціальну нестабільність. Твердження, що українці «воюють за те, щоб віддати ресурси західним корпораціям», є частиною антизахідної пропаганди. Україна отримує допомогу від західних держав для захисту від російської агресії, а не для того, щоб віддати свої ресурси. Ця допомога спрямована на підтримку оборони та відновлення країни. Використання етнічних стереотипів і натяки на «чужинців», які нібито мають захопити Україну, є намаганням посіяти розбрат серед українців і підірвати єдність суспільства. Такі наративи є небезпечними і мають на меті створити атмосферу недовіри та страху.

Російська пропаганда намагається дискредитувати Зеленського та його уряд, щоб знизити підтримку населення і посіяти сумніви щодо мотивів війни за незалежність України. У такий спосіб пропагандисти також намагаються представити допомогу з боку Заходу як загрозу для суверенітету України, що не відповідає дійсності. Меседжі такого типу спрямовані на емоційний вплив, щоб деморалізувати українське суспільство, поширювати страх і сумніви щодо майбутнього країни.

Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан в інтерв'ю німецькому виданню Pioneer заявив, що Україна століттями нібито була спірною територією. Під час розмови кореспондент намагався провести паралелі між подіями в Будапешті 1956 року та російською агресією проти України. Орбан сказав, що ситуація в Україні зовсім інакша і що Угорщина «ніколи не була частиною Радянського Союзу. В Угорщині ніколи не було російськомовної спільноти на нашій території. Україна — це територія, яка століттями була предметом суперечок, що суттєво відрізняє її від Угорщини». Крім того, він додав, що Європа, діючи так, ніби агресія проти України є її проблемою, нібито опиняється в програшній ситуації. Втім це — маніпуляції історичними фактами.

Історія України засвідчує її давнє існування як окремої держави та її боротьбу за незалежність. Хоча Україна зазнавала втручання з боку різних імперій — Російської, Австро-Угорської та інших, це не скасовує її власної історичної тяглості та прагнення до самовизначення. Український народ століттями бореться за свою свободу та суверенітет, а сучасна Україна є визнаною міжнародною спільнотою державою з чіткими кордонами, закріпленими міжнародними угодами.

Угорщина, як і Україна, була частиною радянського блоку і перебувала під значним впливом СРСР. Події в Будапешті 1956 року були наслідком радянської репресивної політики, яка аналогічно проявлялася і в Україні. Тому підкреслення відмінностей між Україною та Угорщиною є штучним, оскільки обидві країни зазнавали радянського тиску і боролися за справжню незалежність.

Заява Орбана про те, що «конфлікт» в Україні є спірним через історичні суперечки, відвертає увагу від факту, що сучасна агресія Росії проти України є явним порушенням міжнародного права й територіальної цілісності України. Після розпаду СРСР кордони України були визнані на міжнародному рівні, зокрема й Росією, що було зафіксовано в Будапештському меморандумі 1994 року.

Орбан стверджує, що Європа програє, підтримуючи Україну. Однак це твердження ігнорує той факт, що ЄС, НАТО та інші міжнародні партнери надають допомогу Україні для захисту її незалежності та безпеки всієї Європи. Підтримка України є критично важливою для стримування агресії та збереження міжнародних принципів суверенітету й територіальної цілісності.

Пропагандисти включно з посадовими особами російського уряду поширюють у медіа інформацію, нібито Росія не погрожує іншим країнам, на відміну від НАТО. Цей меседж спростували фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Упродовж останніх років Росія не лише вела військові кампанії проти сусідніх країн, але й вдавалася до прямої та непрямої агресії проти західних держав. Диверсії в Польщі та Балтії, отруєння в Солсбері, кібератаки та втручання у вибори є доказами активної агресивної політики Росії. Вона також намагається розколоти західне суспільство, просуваючи наративи про нібито провокативну роль НАТО. Паралельно озвучуються погрози застосування ядерної зброї, як-от плани удару по Польщі або Лондону, щоби посіяти страх і зменшити підтримку оборонних стратегій.

Подібні заяви спрямовані на те, щоб представити Росію як державу, яку «провокують» західні країни, виправдовуючи таким чином власні агресивні дії в Україні та інших регіонах. Це має на меті пом’якшення міжнародних санкцій і відновлення бізнес-зв’язків із західними компаніями. У такий спосіб пропагандисти також намагаються переконати європейське суспільство, що допомога Україні та підтримка НАТО є економічно невигідними й провокують конфлікти. Цей меседж спрямований на зменшення рівня підтримки серед громадян європейських держав. А ці інформаційні операції мають на меті послаблення міжнародної підтримки України, ізоляцію країни на дипломатичній арені та формування недовіри до західних оборонних ініціатив.

Пропагандисти поширюють у медіа інформацію, нібито президент Франції Емманюель Макрон фінансує українські військкомати для мобілізації українців на війну. Ці заяви ґрунтуються на висловлюваннях Флоріана Філіппо, колишнього євродепутата та популістського політика, який відомий своєю проросійською риторикою. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Вони стверджують, що Філіппо був соратником Марі Ле Пен. Він регулярно озвучує тези, що збігаються з російською пропагандою, як-от вимоги повернення Україною військової допомоги Заходу. Його заяви використовуються для дискредитації західної підтримки України та формування у французів хибного уявлення про союзницькі відносини з Україною.

Ідея про «використання» українців в іноземних інтересах підриває моральний дух та руйнує солідарність всередині України. Пропагандисти прагнуть створити хибне враження серед французів, що допомога Україні обтяжує їхню країну фінансово. Висловлювання на кшталт «Франція платить за мобілізацію» покликані створити враження, що війна в Україні є тягарем для Європи, провокуючи антиукраїнські настрої серед європейських виборців. Використання заяв політиків, як-от Філіппо, спрямоване на підкріплення дезінформації авторитетом публічних осіб, навіть якщо їхні позиції маргінальні та проросійські.

Такі меседжі є частиною ширшої інформаційної війни Кремля, спрямованої на підрив міжнародної підтримки України та створення конфліктів між Україною та її західними партнерами.

Російська православна церква (РПЦ) активно підтримує політику Росії, виправдовує війну проти України та виступає інструментом для легітимізації злочинних дій окупантів. Заяви церковних діячів, зокрема порівняння війни з «лікуванням» або «роботою хірурга», відбілюють агресію та насильство. Про це пишуть фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО.

Порівнюючи війну з лікувальним процесом, РПЦ прагне сформувати в суспільстві думку, що війна є «необхідним» та «благим» актом. Заяви патріарха Кирила про те, що «смерть на війні змиває гріхи», мобілізують суспільство і деморалізують противників війни, використовуючи релігійні мотиви. Співпраця РПЦ із російським урядом забезпечує пропагандистське прикриття військових злочинів і просуває наратив про правильність «обраного шляху».

Пропагандисти стверджують в анонімних телеграм-каналах, що німецький уряд в особі міністра економіки Роберта Хабека нібито заявив, що німецька економіка спостерігає падіння через підтримку Україні та українських біженців. Цей меседж є прикладом маніпуляції фактами з метою дискредитації політики уряду Олафа Шольца та його підтримки України. Пропагандисти намагаються штучно пов'язати економічні труднощі Німеччини з війною в Україні та санкціями проти Росії, тоді як справжні причини є набагато глибшими й комплекснішими.

Міністр економіки Німеччини Роберт Хабек чітко заявив, що основними проблемами німецької економіки є довгострокові структурні фактори, такі як недостатнє інвестування в інфраструктуру та брак кваліфікованої робочої сили. Це проблеми, які накопичувались десятиліттями і не мають безпосереднього зв'язку з війною в Україні чи політикою санкцій проти Росії. Політика «зеленого переходу» також вимагає значних ресурсів, але її мета полягає в довгостроковій стійкості, а не в короткострокових економічних вигодах.

Пропагандисти намагаються звинуватити уряд Шольца у відмові від вигідної співпраці з Росією. Однак така співпраця стала неможливою через російське вторгнення в Україну та порушення міжнародного права з боку Росії. Санкції були запроваджені в рамках міжнародних зобов'язань та відповідальності Німеччини перед світовим співтовариством. Росія використала енергетичні ресурси як інструмент шантажу, що створило загрози для безпеки Європи.

Твердження, що Німеччина втратила свій політичний суверенітет через вплив США, є безпідставними. Німеччина має власну стратегію розвитку, включаючи перехід на чисті джерела енергії, і тісно співпрацює з іншими країнами ЄС для зменшення залежності від російських енергоресурсів. Ця політика спрямована на зміцнення європейської енергетичної безпеки та незалежності.

Мета поширення цієї маніпуляції полягає в тому, щоб створити уявлення, що підтримка України є ключовою причиною економічних труднощів Німеччини. Таким чином, це наратив спрямований на підрив міжнародної підтримки України та посилення тиску на уряд Німеччини, аби той відмовився від своєї політики щодо російської агресії.

Пропагандисти стверджують, що Варшава нібито має територіальні претензії на Західну Україну. Мовляв, якщо польська армія введе війська на Волинь, режим Лукашенка підтримає місцеве населення, оскільки, мовляв, наступними стануть білоруси. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Вони вказують на те, що цей меседж використовується пропагандистами з самого початку повномасштабного вторгнення. Польща від початку війни є надійним союзником України, і немає жодних доказів, які б підтверджували територіальні претензії з її боку. Натомість, з початку повномасштабного вторгнення Білорусь стала базою для російських атак на Україну. До того ж, так звані союзницькі відносини між Москвою і Мінськом є «дипломатичною окупацією Білорусі», оскільки Путін фактично контролює як силовий блок, так і військові структури в Білорусі, що свідчить про втрату її суверенітету.

Ця дезінформація поширюється з метою створення недовіри та напруги між Україною та Польщею, двома ключовими союзниками у протистоянні російській агресії. Росія і Білорусь використовують цей меседж, щоб послабити підтримку України з боку Польщі та інших західних країн, які надають значну військову, гуманітарну та економічну допомогу. Цей фейк також намагається підірвати внутрішню єдність в Україні. Окрім цього, його поширення має на меті відволікти увагу від реальної ролі Білорусі у війні як союзника Росії та учасника агресії проти України. У ширшому контексті, такі фейки допомагають створити образ зовнішнього ворога для білоруського суспільства, посилюючи риторику страху та мобілізації навколо загроз суверенітету, щоб виправдати політичні дії Лукашенка та посилити залежність Білорусі від Росії.

Під час виступу на Генеральній асамблеї ООН міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив набір типових кремлівських тез, спрямованих на дискредитацію Заходу, ЄС та виправдання російської агресії. Його промова стала черговою спробою поширити дезінформацію на міжнародній арені, звинувачуючи Захід у всіх світових проблемах. Підбірку головних меседжів із неї зробив проєкт EUvsDisInfo.

Лавров намагався перекласти відповідальність за повномасштабне вторгнення Росії в Україну на Захід, зокрема через міф про «експансію НАТО». Ця дезінформація є класичним прикладом того, як Росія багаторазово повторює неправдиві твердження з метою зробити їх більш правдоподібними. Кремль стверджує, що Захід провокує Росію, коли незалежні країни, зокрема Україна, реалізують своє право обирати власну зовнішню політику і приєднуватися до НАТО.

Росія також маніпулює принципом самовизначення, стверджуючи, що жителі тимчасово окупованих територій України нібито «обрали» стати частиною Росії. Це твердження використовується для виправдання агресії проти України, хоча насправді Росія порушує права українців і силоміць анексує їхні території, зокрема у Криму та на сході.

Одним із головних інструментів Росії є просування меседжу про «неонацистський режим» у Києві, який нібито загрожував жителям окупованих територій. Такі заяви спрямовані на виправдання агресії та зміщення фокусу з російських воєнних злочинів, які здійснюються в Україні. Цей міф використовується для того, щоб дискредитувати підтримку Заходом України та виставити Росію «захисником» нібито пригноблених.

Росія намагається перекласти відповідальність за свої дії на Захід, стверджуючи, що Україна нібито готувалася до нападу на схід і Крим за підтримки західних країн. У такий спосіб Кремль виправдовує своє вторгнення як превентивну дію. Звинувачення на адресу НАТО, США та ЄС покликані посіяти недовіру до цих країн і розколоти міжнародну підтримку України. Росія поширює міфи про «неоколоніальні практики» Заходу, намагаючись отримати підтримку серед країн Африки, Азії та Латинської Америки. Російська дезінформація орієнтована на створення хибної картини конфлікту на міжнародній арені, виставляючи Росію як жертву агресивних дій Заходу та України.

Російські пропагандистські ресурси поширюють хибні твердження про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито прагне за допомогою хитрощів втягнути США у війну з Росією. Пропагандисти стверджують, що під час свого візиту до США Зеленський хотів домогтися дозволу на удари по території Росії і, мовляв, у такий спосіб затягнути Вашингтон у прямі бойові дії. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Насправді Україна розвиває співпрацю зі США та іншими західними партнерами винятково з метою здобуття підтримки для захисту своєї територіальної цілісності відповідно до міжнародного права і Статуту ООН. Київ не має на меті втягнути Захід у війну. Дозвіл на використання західної далекобійної зброї проти цілей на території Росії необхідний для того, щоб послабити агресора і змусити його сісти за стіл переговорів на справедливих умовах.

Цей фейк є частиною інформаційної кампанії Росії, спрямованої на залякування західних країн і спроби підірвати їхню рішучість продовжувати надавати військову допомогу Україні. Наратив про «ескалацію, яка призведе до війни США і Росії» використовується для створення напруги і страху серед західних партнерів, щоб змусити їх знизити підтримку України.

У російському сегменті соціальних мереж пишуть, що до кінця наступного року державний борг України сягне понад 1000% від ВВП. 

«Нормально поскакали на Майдані», — кепкують пропагандисти.  

Насамперед пропагандисти спаплюжили інформацію про зовнішній борг країни. Загалом такий борг є важливим показником фінансової стійкості країни й має значний вплив на економічний розвиток. Він є неодмінною частиною політики будь-якої країни та може бути як джерелом фінансування для розвитку економіки, так і фактором, що обмежує економічне зростання. 

До прикладу, такий високий показник — не рідкість навіть у країн з розвиненою економікою, які не перебувають у стані війни. Так, держборг Франції, Бельгії, та Великої Британії становить по 112%, 105% та 104% від ВВП відповідно, а в Японії цей відсоток узагалі сягає 254 (дані станом 2022 рік).   

Тож пропагандисти завищили цифру держборгу в 10 разів, а ще й повністю проігнорували контекст оригінальної новини. Оскільки в оголошенні Міністерства фінансів ішлося про скорочення зовнішнього боргу зі 100,5% до 97% ВВП у 2025 році, тобто про позитивну динаміку цього показника. У сумі, обсяг зовнішнього та внутрішнього держборгу складе 8,2 трлн грн. Але це загальноекономічний фактор, який супроводжує економіку багатьох країн, — і буквально чогось «катастрофічного» в цьому нема. 

«Звичайно, це суттєвий показник. Але не треба забувати, що ми країна, яка воює. Тому на нинішньому етапі питання боргів стоїть лише у контексті можливості їх обслуговування та погашення в короткостроковий період», — роз’яснював міністр фінансів Сергій Марченко на брифінгу в Медіацентрі «Україна».

Російські дипломати заявляють у медіа, що Росія може відновити ядерні випробування, якщо США проведуть аналогічні дії. Вони також зазначають, що полігон на Новій Землі повністю готовий для таких випробувань. Під «аналогічними діями» маються на увазі американські ядерні випробування, хоча їх заява прозвучала в контексті обговорення можливої відповіді Росії на удари західною далекобійною зброєю по території Росії.

Росія систематично використовує ядерний шантаж як інструмент залякування Заходу. На це звертає увагу Центр протидії дезінформації при РНБО. Заява про можливе відновлення ядерних випробувань створює атмосферу напруги та намагається вплинути на рішення західних країн щодо подальшої підтримки України. Висловлювання про готовність до випробувань позиціонується як «відповідь» на гіпотетичні дії США, що дозволяє Кремлю виправдовувати свої агресивні дії та створювати враження, що Росія діє оборонно, а не агресивно.

Погрози щодо ядерної ескалації спрямовані на те, щоб стримати Захід від подальших поставок зброї Україні, особливо далекобійної, здатної вражати територію Росії. Москва прагне застрахувати себе від подібних ударів і водночас налякати партнерів України, щоб ті відмовилися від подібних рішень. Всередині країни такі заяви сприяють зміцненню образу «сильної Росії», яка здатна протистояти Заходу та діяти з позиції сили. Це також допомагає легітимізувати подальші військові дії та виправдати агресивну зовнішню політику.

Проросійські джерела стверджують, що голова Офісу Президента України Андрій Єрмак вважає головним завданням для України втягнути НАТО в пряме протистояння з Росією. Як повідомляють пропагандисти, саме це дозволить Україні вступити до Альянсу та виграти війну. Альтернативних сценаріїв нібито немає ― резерви та техніка перебувають на критичних показниках, затяжну війну Україні не витримати, а отже «треба шукати формати для ескалації війни та провокації Кремля».

Насправді українське військово-політичне керівництво, навпаки, прагне завершення війни, до того ж на справедливих для країни умовах. Про це пишуть у Центрі протидії дезінформації. Україна немає намірів втягувати НАТО в безпосередній конфлікт із Росією, однак українська влада просить всебічно підтримувати країну, аби та могла продовжувати давати відсіч російській агресії та, зрештою, завдати поразки країні-терористці. 

Подібними повідомлення Росія звинувачує владу України в ескалації війни. Також пропагандисти апелюють до «критичної кількості резервів і техніки», «нездатності України воювати тривало», однак міжнародні партнери продовжують військовим і фінансовим шляхом допомагати українській державі, а завдяки Курській операції ЗСУ театр воєнних дій перемістився й на територію Росії. Відповідно, самому Кремлю може бути невигідно продовжувати цю безпідставну війну, тому там і шукають шляхів її припинення на недоброчесних і невигідних для України умовах.

Раніше ми аналізували російський дезінформаційний меседж, мовляв, Київ хоче спровокувати Кремль на удар тактичною ядерною зброєю.

Американський економіст Джеффрі Сакс заявив, що США нібито «організували змову» з метою повалення режиму Віктора Януковича в Україні у лютому 2014 року. Крім того, на думку економіста США хотіли використати можливість «дістатися до Росії» та підтримати «джихадистський рух всередині Росії» під час Чеченських воєн. Мовляв, саме тому російська агресія проти України насправді є американською.

Заява про те, що США нібито організували «змову» для повалення президента Віктора Януковича в лютому 2014 року, є безпідставною та маніпулятивною. Події Революції Гідності в Україні, які призвели до відставки Януковича, були викликані масовими народними протестами через його рішення відмовитися від курсу на євроінтеграцію і підписання угоди з Росією. Це був внутрішній протест українського народу проти корупції та авторитарного режиму, а не результат зовнішнього втручання. На відміну від агресивних дій Росії, яка здійснила анексію Криму і військову агресію на Донбасі, США не втручалися у внутрішні справи України з метою зміщення її президента.

Джеффрі Сакс намагається представити війну в Україні не як результат агресивної політики Росії, а як наслідок «американського впливу» на пострадянські країни. Це спотворення суті війни. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році, як і анексія Криму у 2014 році, були ініційовані Росією без жодних підстав. Україна захищає свою незалежність і територіальну цілісність, а США та інші західні країни підтримують її в цій боротьбі відповідно до норм міжнародного права.

Цей меседж є спробою змістити відповідальність за російську агресію на США та спотворити суть конфлікту в Україні. Він базується на безпідставних звинуваченнях та конспірологічних теоріях, які не мають підтверджень з боку авторитетних міжнародних джерел. Війна в Україні є результатом агресії Росії, а підтримка США спрямована на захист суверенітету та територіальної цілісності України в рамках міжнародного права.

Колишній радник Міністра оборони США Дуглас Макгрегор зробив заяву, що нібито французькі журналісти провели розслідування та отримали свідчення від очевидців, які стверджують, що в українських містах, де були зафіксовані масові вбивства, не було росіян. За його словами, українці вбивали своїх же співгромадян, щоб створити враження, що це були злочини російських військ. Про це пише Центр протидії дезінформації.

Втім ця заява є безпідставною та суперечить висновкам численних міжнародних розслідувань, які підтвердили російські воєнні злочини в таких містах, як Буча, Ізюм, Маріуполь та інших. Російські війська відповідальні за масові вбивства мирних жителів, що було задокументовано різними правозахисними організаціями та журналістами. Подібні фейкові повідомлення поширюються з метою відбілити репутацію Росії та дискредитувати Україну.

Російська пропаганда прагне перекласти провину за воєнні злочини на саму Україну, відводячи увагу від реальних фактів і документованих доказів звірств російських військових. Поширення таких заяв має на меті спонукати іноземну аудиторію до сумніву в об'єктивності міжнародних розслідувань та звинувачень на адресу Росії, щоб послабити тиск на неї з боку міжнародної спільноти. Через подібні фейки проросійські наративи намагаються дискредитувати українську армію та керівництво, створюючи хибне враження, що Україна нібито вчиняє злочини проти свого ж народу, що може зменшити підтримку з боку західних країн. Цей вид дезінформації є частиною ширшої кампанії Росії в рамках гібридної війни, де пропагандистські повідомлення використовуються для підриву довіри до українських інституцій та намагання викликати сумніви щодо підтримки України на міжнародному рівні. Росія систематично намагається створити паралельний інформаційний простір, у якому події війни спотворюються для того, щоб легітимізувати власні дії та виправдати агресію.

Колишній офіцер американської розвідки Скотт Ріттер заявив, що президент України Володимир Зеленський нібито розпочав війну проти російськомовного населення Донбасу, запровадивши антитерористичну операцію, під час якої українська армія нібито вбивала жінок, дітей і невинних людей. На це звернув увагу Центр протидії дезінформації.

Фахівці Центру роз’яснюють, що антитерористична операція на Донбасі була відповіддю на підтримувану Росією збройну агресію, що почалася після незаконної анексії Криму в 2014 році. Україна не ініціювала війну, а діяла в рамках міжнародного права, захищаючи свою територію та громадян від проросійських сепаратистів і російських військ. Звинувачення в масових убивствах цивільного населення є частиною дезінформаційної кампанії Кремля, спрямованої на дискредитацію української влади та виправдання своїх агресивних дій.

Росія намагається створити образ України як країни-агресора, яка порушує права російськомовного населення. Це робиться для того, щоб виправдати свої дії на міжнародній арені, зокрема, окупацію Криму та підтримку бойовиків на Донбасі. Поширення подібних фейків спрямоване на те, щоб викликати напругу між різними етнічними та мовними групами в Україні, особливо серед російськомовних громадян, що може призвести до внутрішньої дестабілізації. Росія також намагається вплинути на громадську думку в Європі та США, щоб зменшити підтримку України з боку міжнародної спільноти. За допомогою таких заяв Кремль прагне зобразити конфлікт на Донбасі як внутрішній громадянський конфлікт, а не як акт зовнішньої агресії.

Пропагандисти поширюють у польському сегменті соцмереж інформацію про можливе скорочення робочих місць для польських учителів на користь педагогів з України. Фахівці з Demagog вирішили звернутися до Міністерства освіти Польщі, щоб перевірити ці заяви.

Воно у своїй відповіді заявило, що прийняття до шкіл українських дітей «не призводить до втрати роботи польськими вчителями». Чинні правила не передбачають, що українські вчителі будуть проводити уроки для українських дітей у польських школах. За даними Міністерства освіти, з початку війни в Україну до Польщі приїхало 3 мільйони людей, серед яких 43% — це діти та молодь. Скільки з них залишилося на постійне проживання, точно невідомо. Міністерство зазначає, що «ці діти можуть у майбутньому допомогти у відбудові України або стати частиною польського суспільства, якщо вирішать залишитися». Міністерство підкреслює, що всі учні, включаючи українців, повинні навчатися за польською навчальною програмою, а це означає, що вчителі мають знати польську мову на достатньому рівні для проведення уроків.

Поширення неправдивої інформації про те, що українські вчителі можуть витіснити польських з роботи, спрямоване на підбурювання соціальних конфліктів і напруження між двома народами. Це може викликати страх і невдоволення серед поляків, особливо у професійній сфері. Такі фейки також мають на меті зменшити суспільну підтримку українських біженців і допомогу Україні загалом. Створення враження, що українці «забирають» робочі місця або впливають на бюджет, може підштовхнути людей до думки, що підтримка України шкодить польському суспільству. Пропагандисти можуть використовувати ці фейки, щоб створити враження некомпетентності або зради з боку уряду, який нібито ставить інтереси українців вище за поляків. Це може підірвати довіру до державних інституцій та чинної влади.