Російська пропаганда продовжує поширювати неправдиву інформацію про нібито «продаж Україною дітей Донбасу». Для створення фейків про це використовуються особи, які зрадили Україну, наприклад, колишній співробітник СБУ, та представники угруповання «днр», зокрема так звана дитяча омбудсманка. Згідно з їхніми заявами, Україна начебто викрадає дітей із сімей на Донбасі та «продає за кордон, педофілам чи на органи». Втім це — неправда.

Про це повідомляє Центр протидії дезінформації при РНБО. Його фахівці з’ясували, що цей меседж є класичним прикладом російської дезінформації, спрямованим на відвернення уваги від власних злочинів. Насправді саме Росія систематично депортує українських дітей з тимчасово окупованих територій, про що свідчать численні розслідування. Міжнародний кримінальний суд навіть видав ордери на арешт Путіна та омбудсманки Росії Львової-Бєлової за ці злочини. Фейки про Україну створюються для дискредитації її іміджу та маніпуляції міжнародною спільнотою. Це ще одна спроба виправдати дії Росії, переклавши провину на жертву агресії.

Російські пропагандисти також поширюють дезінформацію про нібито «продаж Україною дітей Донбасу» для формування хибного враження про Україну як про нелюдяну державу та дискредитацію її міжнародної репутації. 

Голова Бюро національної безпеки Польщі Яцек Севара під час інтерв’ю для Polskie Radio повідомив, що Польща наразі не планує відправляти миротворців в Україну. Однією з причин цього рішення є прагнення не сприяти поширенню російської дезінформації про нібито плани Варшави анексувати західні регіони України. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

«Цей наратив, що Польща нібито зацікавлена в захопленні Західної України, використовувався роками, але з початку повномасштабної війни його активізували ще більше. Якщо будуть залучені наші війська, він отримає додаткове підживлення», — зазначив Севара.  

Водночас він припустив, що можливість відрядження європейських миротворців до України залишається потенційно обговорюваною в майбутньому. Однак для Москви це є небажаним сценарієм, тому російська пропаганда активізує інформаційну війну, намагаючись «замінувати» публічний простір вигаданими фейками. 

Російська пропаганда поширює дезінформацію про можливі плани Польщі щодо анексії Західної України, щоб досягти кількох цілей. Створюється уявлення, що Польща має приховані геополітичні інтереси в Україні, що може викликати напруженість між країнами. Поширення таких меседжів має на меті посіяти сумніви в щирості підтримки України з боку європейських держав. Через ці меседжі намагається налаштувати українців проти Польщі та розколоти єдність Заходу. 

Пропагандисти просувають інформацію про вигадані «звірства» ЗСУ в Курській області. Зокрема, депутат Держдуми Росії Микола Іванов звинувачує українських військових у створенні «катівень у домах мирних жителів», спаленні сіл та знищенні соціальної інфраструктури. Особливу увагу пропагандисти звертають на «долю 45 дітей», яких начебто «вивезли в Україну для торгівлі органами», через що «на Заході впала ціна на донорські органи». Також заявляється про буцімто «викрадення худоби та зерна». 

Російський нардеп не надав жодних підтверджень своїх заяв, які можна перевірити незалежно. Схожі заяви російська пропаганда часто поширює для маніпуляцій без фактичної основи. Твердження про «зниження цін на донорські органи» є абсурдним та підсилює вже наявний меседж пропаганди про Україну як «центр чорної трансплантології». Система трансплантації органів має високі стандарти перевірки їх походження та міжнародного моніторингу.

Подібні вкиди спрямовані на відволікання уваги від дій Росії, зокрема її агресії проти України та злочинів у її рамках, скоєних російськими військовими. Ці заяви є частиною інформаційно-психологічної війни, спрямованої на дискредитацію України та створення викривленої реальності для російської аудиторії. Крім того, у такий спосіб вони мають на меті деморалізувати опонента. 

Російський диктатор Путін заявив, що ядерна доктрина Росії залишиться незмінною, проте за наявності більшої кількості таких ракет, як «Орєшнік», вона нібито буде вдосконалюватися. Це твердження вкладається в ширшу кампанію Кремля щодо ядерного шантажу. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що Росія насправді використовує ракети «Орєшнік» насамперед у пропагандистських цілях для ескалації страхів і дестабілізації. Після ракетного удару по Дніпру 21 листопада Росія активізувала інформаційну кампанію: білоруський диктатор Лукашенко 10 грудня анонсував розміщення ракет у Білорусі, а Путін порівняв «Орєшнік» із ядерною зброєю. Такі заяви супроводжуються виступами агентів впливу Росії за кордоном, які нагнітають істерію.

Ця скоординована інформаційно-психологічна операція має на меті тиск на Захід для зниження військової підтримки України. Активізація операції відбулася після зустрічі президента України Володимира Зеленського з Еммануелем Макроном та Дональдом Трампом у Парижі 7 грудня, що підкреслює зв’язок цих дій із посиленням підтримки України з боку її партнерів.

Пропагандисти продовжують тиражувати міфи про «український слід» у Сирії, зокрема заяви про співпрацю ГУР МО України з угрупуваннями на кшталт «Хайят Тахрір аш-Шам», додаючи їх до своїх виступів у міжнародних організаціях. Медіа, лояльні до режиму Асада, також активно поширюють такі вигадки. Наприклад, сирійська газета «Аль-Ватан» заявляла про нібито вербування бойовиків генералом Будановим. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці помітили, що російська пропаганда суперечить сама собі: з одного боку, заявляє про ліквідацію бойовиків у 2015 році, а з іншого — стверджує, що вони співпрацюють з Україною. Після краху режиму Асада, сирійські медіа визнали свої фейки, проте Росія продовжує наполягати на своїх дезінформаційних тезах. 

Ця стратегія дискредитації України розкриває суперечності в російській пропаганді, яка потрапила у власну пастку, не здатна пояснити свої численні вигадки. Заяви про те, що Україна вербує або озброює сирійських бойовиків, є безпідставними і не підтверджуються жодними доказами. Їхня мета – відволікти увагу від дій Росії та її воєнних злочинів у Сирії й Україні. Російська пропаганда створює такі вигадки, щоб дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти і змістити акцент із російських деструктивних дій у регіоні. Ця стратегія також спрямована на легітимізацію російської агресії, зображуючи її як нібито боротьбу зі світовим тероризмом.

Проросійські пропагандистські ресурси поширюють заяви депутата Верховної Ради Артема Дмитрука, в яких він звинувачує президента Зеленського в «геноциді власного народу» під керівництвом «західних кураторів». Утім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці зазначають, що Артем Дмитрук, хоча формально є депутатом, фактично перебуває поза межами України, незаконно виїхавши за кордон. Він активно співпрацює з російською пропагандою, даючи інтерв’ю забороненим у ЄС ресурсам, зокрема RT. У своїх виступах Дмитрук просуває наративи про «злочинний режим Зеленського» та звинувачує його в розв’язанні війни, розпочатої Росією, і в «геноциді українського народу».

Звинувачення в «геноциді» та інших злочинах покликані послабити довіру до президента Зеленського та уряду України як серед українців, так і на міжнародному рівні. Використаовуючи зрадників із середовища української політики, російська пропаганда створює ілюзію «внутрішнього спротиву» в Україні. Дмитрук виправдовує дії Росії, перекладаючи провину за війну та її наслідки на Україну, що допомагає легітимізувати агресію в очах російської аудиторії.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах текст, який висміює відмову України від ядерної зброї після розпаду СРСР. Вони стверджують, що ядерний арсенал нібито ніколи не належав Україні, а був спадщиною СРСР, якою могла розпоряджатися лише Росія як правонаступниця. У цих повідомленнях Україну описують як державу, що не мала ресурсів для утримання зброї, а росіяни звинувачують її у захланності й «спекуляції» спадщиною СРСР. Меседж акцентує увагу на «зраді» України власних інтересів через тиск США та Росії, зводячи Будапештський меморандум до «порожніх обіцянок». 

Цей меседж насправді є маніпулятивним і побудованим на перекручуванні фактів, зокрема щодо ядерного статусу України та історії його втрати. Насправді арсенал ядерної зброї в Україні після розпаду СРСР був найбільшим в Європі та третім за масштабами у світі. Вона перебувала на території України, що юридично стало її активом після здобуття незалежності в 1991 році. У рамках Будапештського меморандуму 1994 року Україна добровільно відмовилася від ядерної зброї в обмін на гарантії безпеки та територіальної цілісності з боку Росії, США і Великої Британії. Умови меморандуму порушила саме Росія в 2014 році. Україна мала технічну базу для обслуговування ядерного арсеналу, адже підприємства з виробництва ядерних компонентів були розташовані на її території. Однак система управління зброєю дійсно була залежною від Росії. Твердження про те, що ядерна зброя «ніколи не належала Україні», є неправдивим, адже після розпаду СРСР кожна новостворена держава успадкувала частину його активів, у тому числі і Україна.

Росія намагається применшити значення України як незалежної держави та її міжнародних зобов’язань, розповсюджуючи тези про «невдячність» і «незаконність» української незалежності. Це типова спроба дискредитувати Україну на міжнародній арені та виправдати агресію.

ФСБ заявила, що затримала москвича за виробництво наркотиків під керівництвом «українців», а МВС Росії звинуватило українця в організації шахрайства через криптомати. Втім у цієї інформації нема жодного підтвердження.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що такі сюжети вже стали стандартною частиною російської інформаційної кампанії, спрямованої на формування образу України як джерела всіх внутрішніх проблем. Ця стратегія бере початок ще з 2022 року, коли нарколабораторії та угруповання, які нібито куруються СБУ, вже згадувалися в медіа. З того часу цей «український слід» систематично пов'язують із шахрайством, тероризмом, наркоторгівлею та іншими проблемами в Росії.

Прикладом є історія про «підмосковного Ескобара», який, за версією пропагандистів, працював під контролем СБУ, але пізніше його впізнали серед учасників кремлівських урочистостей. Інші випадки включають «телефонних шахраїв», підпали військкоматів, заворушення в Дагестані та навіть криптографічні злочини.

Такі звинувачення є частиною довгострокової кампанії, яка не тільки підігріває ворожнечу до України, але й створює серед росіян ілюзію «всесильного ворога». Це може призвести до посилення суспільного параноїчного страху, оскільки пропагандисти щоденно знаходять нові «докази» участі України у всіх негараздах.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, що командири грузинських підрозділів, які входять до військового комітету Кавказького союзу, нібито вирішили повернутися до Грузії, очікуючи на сигнал від президентки Саломе Зурабішвілі для захисту населення. Втім це неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що цю інформацію президентка відразу спростувала, назвавши її провокацією. Наступного дня «Грузинський легіон» також заперечив ці заяви, наголошуючи на своїй непохитній підтримці України, де вони воюють із 2014 року. Вони підкреслили, що їхня боротьба проти спільного ворога триває. 3 грудня Зурабішвілі позитивно оцінила офіційне спростування з боку легіону, зазначивши важливість таких дій для запобігання маніпуляціям. Російська пропаганда, у свою чергу, продовжує працювати за типовим сценарієм, поширюючи фейки для дискредитації.

Поширюючи подібні фейки, Росія намагається посилити теорію змови про те, що протести в Грузії нібито є штучно створеними за участі України. Такі дії є частиною ширшої стратегії інформаційної війни, спрямованої на маніпулювання громадською думкою як всередині Росії, так і за її межами.

Російська омбудсменка Тетяна Москалькова звинуватила Україну в затягуванні обмінів полоненими та небажанні забирати своїх військовослужбовців, які тривалий час утримуються в Росії. Утім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Український омбудсмен Дмитро Лубінець категорично спростував ці твердження. Він підкреслив, що Україна готова повернути всіх своїх громадян, зокрема тяжкопоранених і тяжкохворих, для чого була створена змішана медична комісія. Однак російська сторона досі ігнорує процес створення цієї комісії, фактично блокуючи можливість проведення обмінів. Така поведінка Росії, за словами Лубінця, є свідомим і цинічним інструментом тиску на тих, хто очікує повернення своїх близьких.

Лубінець також зауважив, що Росія систематично використовує дезінформацію, спрямовану на маніпуляцію суспільною думкою та звинувачення України у зриві переговорів. Українська сторона залишається відкритою до діалогу і готова співпрацювати для якнайшвидшого повернення всіх своїх громадян додому.

Російські анонімні телеграм-канали активно тиражують заяву американського коментатора Джексона Хінкла, що Зеленський нібито має «дякувати Путіну й Богу», що уникнув удару балістичною ракетою. Це висловлювання є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на дискредитацію українського керівництва та виправдання російської агресії.

Фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки з’ясували, що Джексон Хінкл є пропагандистом, що неодноразово висловлювався на підтримку Москви. Його дії є частиною інформаційних операцій Росії, спрямованих на американську аудиторію. Насправді удар балістичною ракетою, яку Росія використала 21 листопада, є ескалаційним кроком, що порушує міжнародне право. Цей тип ракет зазвичай призначений для доставки ядерної зброї. Такий акт є не лише терористичним нападом, але й демонстрацією зневаги до дипломатичних норм. Він слугує інструментом шантажу, намагаючись залякати міжнародну спільноту.

У такий спосіб пропагандисти намагаються створити уявлення про «миролюбність» Росії і нібито провокаційну роль України. Пропаганда також намагається переконати людей, що західні союзники підтримують «агресію України». Вони легітимізують подальші злочини росіян, такі як ядерний шантаж.

Російські медіа та анонімні телеграм-канали активно поширюють заяву прессекретаря Кремля Дмитра Пєскова про те, що нібито Україна б’є по цивільних об’єктах у Росії за допомогою безпілотників. У той же час вони стверджують, що російська армія завдає ударів буцімто виключно по військових об'єктах. Однак це є дезінформацією.

На це звернули увагу фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони наголошують, що насправді Україна суворо дотримується міжнародного гуманітарного права, тоді як Росія систематично атакує цивільну інфраструктуру. З початку повномасштабного вторгнення Росії зруйнувала 227 медичних закладів і пошкодила 1 714. Також серйозних руйнувань зазнали 3 798 закладів освіти, з яких 365 повністю знищені. Особливо кричущими прикладами є авіаудар по пологовому будинку і дитячій лікарні у Маріуполі 9 березня 2022 року, ракетний удар по дитячій лікарні «Охматдит» у Києві 8 липня 2024 року, коли в лікарні перебувало 627 дітей. Росія використовує атаки на цивільну інфраструктуру як інструмент залякування населення, що є порушенням законів війни.

Росія намагається створити враження, що її дії в Україні є «захисними» або «відповіддю» на дії України, попри реальні докази протилежного. Заяви про атаки по цивільних об'єктах покликані зобразити Україну як порушника міжнародного права, щоб підірвати її підтримку з боку світової спільноти. Дезінформація використовується для посилення внутрішньої пропаганди, мотивування російських громадян і виправдання продовження війни. Спотворення фактів спрямоване на те, щоб викликати сумніви серед союзників України щодо надання подальшої військової та гуманітарної допомоги.

Російські пропагандисти поширюють тезу, що Україна нібито «вже програла війну», базуючись на матеріалі видання The National Interest. Мовляв, Київ програв війну і немає різниці, скільки ще далекобійних ракет, танків, артилерії та систем ППО йому нададуть США. Втім ця інформація є маніпулятивною.

На це звернув увагу Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що видання The National Interest належить Дмитру Саймсу, який активно підтримує російську пропаганду. Після 2022 року він перебуває в Росії і звинувачується Міністерством юстиції США у порушенні санкцій, що передбачає покарання до 60 років в'язниці. Видання давно асоціюється з проросійськими поглядами, а сам Саймс модерував заходи, організовані Кремлем, і отримував фінансування від російських державних структур.

Цей меседж має на меті підірвати віру у спроможність України перемогти та спонукає громадян сумніватися у спроможності своєї країни продовжувати боротьбу. Така риторика також допомагає створити ілюзію марності допомоги Україні, щоб демотивувати західні держави надавати озброєння та фінансову підтримку. Саймс у такий спосіб виправдовує подальші злочини росіян, одночасно створюючи видимість сили та непереможності російського режиму для внутрішньої аудиторії.

Російські медіа активно поширюють наратив про нібито утиски «канонічної церкви» в Україні, маючи на увазі Українську православну церкву Московського патріархату (УПЦ МП). Цього разу пропагандисти заявляють, що митрополита Лонгина судять за його «вірність церкві» та звинувачують українську владу в утисках духовенства.

Про це пише StopFake. Його фахівці зазначають, що насправді, митрополита, відомого як Михаїл Жар, обвинувачують у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. За даними СБУ, він ображав релігійні почуття представників інших конфесій, а також своїми заявами провокував загострення ситуації в регіоні. Окрім цього, Жар неодноразово висловлював антиукраїнські погляди, підтримував режим Януковича, закликав не воювати в АТО, а у 2022 році заявив, що Україна нібито «розпочала війну проти Бога та церкви». Після початку повномасштабного вторгнення Росії він звинувачував українців у «гріхах», які, на його думку, стали причиною війни.

Російські пропагандисти поширюють наратив про нібито утиски УПЦ МП в Україні з метою створення ілюзії переслідувань «канонічної церкви» українською владою. Це спрямовано на дискредитацію України в міжнародній спільноті як держави, яка нібито порушує права релігійних спільнот. Крім того, це спрямовано на відволікання уваги від антиукраїнської діяльності УПЦ МП та виправдання її зв'язків із Кремлем. Це також частина ширшої інформаційної війни, спрямованої на підрив єдності українського суспільства.

Рішення президента України Володимира Зеленського використовувати ракети ATACMS для ударів по російських військових цілях стало приводом для маніпуляцій з боку російської пропаганди, у тому числі про те, що Україна нібито приречена на знищення внаслідок цього рішення. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Зокрема, заяви американського блогера Джейсона Гінкла, який не має стосунку до журналістики й співпрацює з Кремлем, використовуються для поширення фейків. Гінкл раніше тиражував дезінформацію, наприклад, про «зв’язки ЗСУ з ІДІЛ» або про «розкішні покупки» українських чиновників. 

Поширення російською пропагандою заяв американського блогера Джейсона Гінкла є спробою дискредитувати рішення України застосувати ракети ATACMS для ударів по військових цілях Росії.

Проросійські анонімні телеграм-канали поширюють заяву прессекретаря президента Росії Дмитра Пєскова про те, що російські військові нібито «обережно ставляться до цивільного населення України» та завдають удари виключно по військових цілях. Втім такі твердження суперечать численним фактам і міжнародним звітам, які підтверджують масові жертви серед цивільних унаслідок російських атак.

Про це пише StopFake. Його фахівці стверджують, що за даними Моніторингової місії ООН, з початку повномасштабного вторгнення Росії загинуло понад 12 тисяч цивільних, ще понад 26 тисяч отримали поранення. Наприклад, у Кривому Розі балістична ракета влучила у житловий будинок, знищивши цілу родину з трьома дітьми. Під час іншої атаки постраждали дитяча лікарня та житлові квартали.

Amnesty International називає такі дії воєнними злочинами, оскільки обстріли цивільних об’єктів порушують міжнародне гуманітарне право. Окрім жертв серед цивільних, удари по енергетичній інфраструктурі спричиняють гуманітарну катастрофу, погіршуючи умови життя мільйонів українців.

Мета поширення такої дезінформації полягає у створенні ілюзії «моральності» російської армії, спробах виправдати воєнні злочини перед міжнародною спільнотою та маніпулюванні сприйняттям громадян Росії й інших країн. Ця дезінформація спрямована на применшення наслідків атак на цивільне населення України, перекладання провини за жертви на іншу сторону та дискредитацію об’єктивних звітів міжнародних організацій.

Проросійські анонімні телеграм-канали заявляють, що нібито «абсолютна більшість українців готова до капітуляції». У якості «доказу» цього вони наводять результати анонімного опитування, опублікованого підозрюваним у держзраді Олександром Дубінським. Втім це не так. 

Про це повідомляє StopFake. Його фахівці вказують на те, що 17 листопада 2024 року він опублікував у своєму телеграм-каналі опитування з питанням: «Чи готові ви до миру в обмін на території?». На вечір 18 листопада проголосувало понад 15 тисяч осіб, 62% з яких відповіли «так». Однак результати цього опитування не є репрезентативними, адже його проводили анонімно серед аудиторії Дубінського, який відомий проросійською риторикою. Без належної вибірки такі дані не відображають реальну думку українців. Зокрема, Дубінський перебуває в СІЗО за підозрою у держзраді. Слідство встановило його участь у проросійській організації, яка займалася дискредитацією України за гроші російської розвідки. 

Водночас реальні соціологічні дослідження, проведені Фондом «Демократичні ініціативи» спільно із Центром Разумкова та КМІС, показують, що більшість українців не готові до жодних територіальних поступок навіть заради завершення війни.

Мета поширення цієї дезінформації полягає у створенні хибного враження про готовність українського суспільства до капітуляції та територіальних поступок. Це спрямовано на підрив морального духу українців, дискредитацію політичного керівництва та створення ілюзії про підтримку проросійських ідей в Україні. Такі меседжі також мають на меті послабити міжнародну підтримку України та сприяти поширенню серед громадськості наративів, вигідних Росії.

Російські та білоруські пропагандистські ресурси скоординовано поширюють у соцмережах інформацію, намагаючись представити ЗСУ як такі, що використовують тактику «живого щита» на Курщині. Ці звинувачення базуються на твердженнях неназваного російського військового без жодних підтверджень. А отже це - неправда. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Меседж про «живий щит» є типовою для російської армії, яка з 2014 року неодноразово прикривалася цивільними на окупованих територіях. Наприклад, у грудні 2023 року українська прокуратура відкрила кримінальне провадження щодо використання українських полонених як «живого щита» в Запорізькій області. Це чергова спроба російської пропаганди перекласти провину за власні злочини на українську сторону.

Метою поширення дезінформації про нібито використання українськими військовими цивільних у Курській області як «живого щита» є дискредитація ЗСУ на міжнародній арені та посилення ворожнечі до України серед російського населення. Пропаганда прагне створити враження, що українські військові порушують міжнародні гуманітарні закони, що виправдовує агресивні дії Росії та її присутність в Україні. Такі заяви також намагаються перенести увагу з численних воєнних злочинів, скоєних російськими військами, звинувачуючи у подібних злочинах українську сторону.

Нижче подано розширене спростування тез, які прозвучали на Президент Росії Володимир Путін взяв участь на так званій «Докучаєвській конференції» в Ростові-на-Дону та заявив про важливість вирішення екологічних проблем «на Донбасі та в Новоросії». У своїй заяві він та інші представники російської влади звинуватили Україну в екологічному занепаді регіону, намагаючись покласти на неї провину за ситуацію. Утім заяви Путіна та представників Мінприроди Росії не відповідають дійсності й слугують інструментом для маніпуляції, спрямованим на виправдання російської агресії.

Одна з основних тез російських пропагандистів — звинувачення України в погіршенні екологічної ситуації в регіоні, аж до так званого «екоциду». Проте насправді основні руйнування довкілля на тимчасово окупованих територіях почалися з 2014 року після російської окупації частини території. Понад 8 років регіон перебуває в окупації Росії. Основні екологічні збитки виникають через неконтрольовану діяльність та порушення правил ведення бойових дій з боку Росії.

Руйнування промислових об’єктів, шахт, водопостачальної та водовідведення інфраструктури, спричинені обстрілами та незаконною експлуатацією ресурсів, значно погіршили стан навколишнього середовища. Затоплення шахт та пошкодження систем водопостачання призводять до потрапляння токсичних речовин у ґрунт і води. Наприклад, відсутність контролю над шахтами, які були змушені зупинити роботу через бойові дії, сприяла забрудненню водойм токсичними речовинами, зокрема важкими металами, що створює значну небезпеку для здоров'я населення та довкілля.

Сьогодні Росія намагається використати тезу про «екоцид» як виправдання для своїх дій, розглядаючи це як привід для втручання й подальшої окупації. Ці заяви розраховані на міжнародну аудиторію, щоб створити образ Росії як «рятівника» екосистем регіону, тоді як фактично вона є основним чинником екологічного занепаду. Саме військова агресія Росії, зокрема розгортання на тимчасово окупованих територіях важкого озброєння та ведення інтенсивних бойових дій, спричинила серйозні руйнування екосистеми, в тому числі забруднення ґрунтів і вод.

Такі події, як «Докучаєвська конференція», спрямовані на те, щоб створити ілюзію активної участі Росії у відновленні й захисті довкілля в регіоні. Однак реальні факти свідчать про зворотнє. Метою цих заяв є демонстрація на міжнародному рівні нібито миротворчої позиції Росії та її готовності допомагати новоприєднаним територіям. Насправді ж, попри всі заяви про «екологічну гуманітарну місію», Росія не здійснює реальних заходів для поліпшення екологічного стану цих територій, зокрема не забезпечує ефективного управління відходами, не займається відновленням лісів та водних ресурсів, а зосереджується на експлуатації природних ресурсів.

Звинувачення України в тому, що вона протягом десятиліть не проводила заходів у сфері екології, є маніпулятивними й необґрунтованими. До початку війни в 2014 році Україна здійснювала екологічні проєкти на Донбасі, спрямовані на очищення вод, відновлення лісових масивів та розвиток природоохоронної інфраструктури. Зараз Україна, на жаль, не може проводити екологічну діяльність на тимчасово окупованих територіях через загрози безпеці з боку російських окупаційних сил.

Поширюючи такі меседжі, Росія намагається переключити увагу світової спільноти від того факту, що саме вона є джерелом екологічних проблем в регіоні через свої бойові дії та експлуатацію ресурсів на окупованих територіях. Пропагандистські заяви спрямовані на створення образу Росії як захисника екології, що має підтримати її дії в очах світової громадськості та виправдати окупацію нових територій. Представлення України як держави, що знехтувала екологічними питаннями на тимчасово окупованих територіях, спрямоване на дискредитацію України, щоб знизити рівень підтримки з боку інших держав і міжнародних організацій. Росія намагається використати екологічні проблеми як привід для встановлення контролю над окупованими територіями, виправдовуючи свій військовий і політичний вплив необхідністю нібито відновлення екосистеми.

Напередодні другого туру президентських виборів у Молдові тамтешні проросійські телеграм-канали поширювали відео Олексія Арестовича, де той говорить, що якщо молдовські громадяни не проголосують за Маю Санду, то «українська армія прийде в Молдову з війною». Місцеві пропагандистські телеграм-канали трактували це відео таким чином, що нібито Київ погрожує громадянам Молдови й, відповідно, втручається у вибори. 

Насправді ж слова Олексія Арестовича не відображають офіційну позицію української влади, адже сьогодні він не є її представником. Ще 17 січня 2023 року його звільнили з посади радника Офісу Президента України. Передувала цьому заява нардепки Тетяни Циби зі зверненням до голови ОПУ Андрія Єрмака з проханням звільнити Арестовича після його висловлювань про те, що трагедія 14 січня 2023 року в Дніпрі нібито сталася через збиття російської ракети засобами ППО ЗСУ. Окрім цього, тоді ж нардепи колективно звернулися до СБУ, звинувачуючи Арестовича в державній зраді. 

Зрештою, Україна поважає міжнародне право та територіальну цілісність Молдови, а ще обидві держави мають статус кандидатів на вступ до Європейського союзу, тому заява Арестовича про вторгнення української армії до цієї сусідньої країни також є безпідставною.

1 листопада 2024 року Міноборони США оголосило про черговий пакет безпекової допомоги Україні на суму 425 мільйонів доларів. До нього, зокрема, увійшли боєприпаси для комплексів HIMARS, NASAMS та артилерії. 

Реагуючи на це, російські телеграм-канали почали писати, що враховуючи нібито колосальні втрати спеціалістів у ЗСУ та скорочення термінів навчання українських військових, стає ясно, що за пультами управління цієї воєнної техніки сидять «натівці». Тож, як стверджують пропагандисти, поява північнокорейських військових у російсько-українській війні є закономірною, і цьому не треба дивуватися. 

Повідомленням про «натівців», що керують західною воєнною технікою, пропагандисти прагнуть підживити наратив про буцімто війну Росії проти цілого блоку НАТО, а не лише проти України. Що Україна ― це нібито лише маріонетка в руках «натівських господарів», і на її території розташовані «натівські бази та війська».

З іншого боку, у такий спосіб пропагандисти намагаються виправдати залучення північнокорейських військових до війни. Мовляв, «натівці» ж воюють на стороні України, то й, відповідно, солдати з КНДР нібито можуть воювати за Росію. 

29 жовтня ФСБ Росії оголосила, що в Брянській області нібито «ліквідована група іноземних найманців ЗСУ». При цьому в диверсантів нібито знайшли прапор Канади та молитовник польською мовою. Проте цей інцидент викликає багато запитань. Зокрема, кремлівські політологи заявляють, що Росія таким чином шукає «підстави для залучення військ КНДР до війни». Офіційне трактування, однак, виглядає непереконливо. 

Кремль виправдовує залучення військових з КНДР посиланням на договір із Пхеньяном, проте цей договір був ратифікований лише 24 жовтня. Тим часом Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки України оприлюднив відео, яке підтверджує присутність північнокорейських вояків у Росії ще 18 жовтня, як і це роз’яснення.

Цей інцидент можна розглядати як черговий крок Росії у дезінформаційній кампанії, спрямованій на виправдання своєї агресії та поширення пропаганди для внутрішньої авдиторії. Кремль намагається представити війну не лише як конфлікт з Україною, а й як боротьбу проти «західних найманців». Подібна тактика дозволяє владі створити видимість широкої міжнародної змови проти Росії та залучити підтримку населення, в тому числі виправдовуючи посилення репресій і мобілізацію. Також цей меседж є частиною ширшого інформаційного контексту, де російські пропагандисти регулярно намагаються залучити до конфлікту більше іноземних учасників, включно з країнами, які прагнуть підтримувати нейтралітет.

Російська пропаганда активно поширює в медіа меседж про те, що Україна нібито використовує інформацію про присутність північнокорейських військових у війні для втягування НАТО у відкритий конфлікт з Росією, називаючи її «чутками». Мовляв, про це йдеться в інтерв’ю Андрія Єрмака, голови Офісу Президента України, для італійського видання Corriere Della Sera. Але це не так.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що в інтерв’ю немає такої інформації. Крім того, присутність північнокорейських військових на російських базах підтверджується даними розвідок та офіційними особами, включаючи генсека НАТО і міністра оборони США.

Мета цієї дезінформації – створення ілюзії зовнішньої загрози та «ворожих планів» Заходу щодо втручання у конфлікт, що сприяє мобілізації внутрішньої підтримки в Росії. Кремль прагне представити Захід як активного учасника війни, а Україну – як «підконтрольного» гравця НАТО. Такий підхід дозволяє російським медіа пояснювати громадянам, чому так звана «спеціальна операція», яку спершу обіцяли завершити за кілька днів, триває вже кілька років. Раніше російські пропагандисти вже використовували різноманітні приводи, від звинувачень у постачанні зброї та розвідувальної допомоги до поширення інформації про нібито іноземних найманців.

Пропагандисти поширюють в медіа меседж про те, що США нібито досі не можуть обрати плацдарм для протистояння з Росією між Молдовою та Грузією, використовуючи сумнівні твердження. Вони описують проєвропейських лідерів, таких як президенток обох країн Саломе Зурабішвілі та Майя Санду, як начебто пов'язаних із Заходом з метою «внести розкол» у цьому регіоні. Також створюється образ загрози втручання іноземних військових, зокрема українських, для дестабілізації ситуації, щоб викликати страх та недовіру до демократії. Цей меседж має на меті просування проросійських наративів та зменшення підтримки євроінтеграційних процесів. 

Заяви про «відсутність доказів» втручання Росії в політику цих країн мають на меті дискредитувати проєвропейських лідерів. По-перше, риторика про «зв’язок» проєвропейських політиків із США та ЄС, що зображується як загроза «національним інтересам», покликана підштовхнути сприйняття будь-якої підтримки міжнародних партнерів як іноземного втручання. Заяви про «змови з метою підкупу виборців» без доказів у Молдові та Грузії, використані у цьому меседжі в контексті нещодавніх виборів в обох країнах, мають на меті підірвати довіру до демократичних виборчих процесів, які просувають проєвропейські партії.

Крім того, присутні натяки на створення військових загроз, як-от «прибуття українських снайперів» для провокацій, що використовується для обґрунтування потенційного втручання та виправдання дій Росії, особливо для аудиторії, схильної до таких тверджень. Така дезінформація спрямована на підрив довіри до Заходу та посилення залежності Грузії й Молдови від російської підтримки в умовах політичної невизначеності.

У такий спосіб пропагандисти хочуть створити видимість зовнішнього впливу, який нібито нав’язує «чужу» політичну позицію для підтримки демократичного вибору. Цей підхід має відволікти від реальних проблем в регіонах, де існують ризики проросійської інтервенції, таких як економічний та політичний тиск на Молдову і Грузію.

Центр протидії дезінформації при РНБО зафіксував значне збільшення масштабів російської дезінформації, у якій пропагандисти просувають неправдиві меседжі про нібито навмисне вбивство цивільних українськими військовими. Зокрема, вони активно поширюють неперевірене відео з дрона, використовуючи його для підтвердження своїх заяв. Це відео не містить конкретної інформації про напрямок обстрілу, обставини подій чи особистості учасників, що робить ці заяви сумнівними.

Метою такої дезінформації є створення хибного образу російських військових як «захисників» мирного населення тимчасово окупованих територій та відволікання уваги від реальних воєнних злочинів, які на них зафіксовано. Росія намагається виправдати свою агресію, використовуючи ці інформаційні вкиди для дискредитації українських військових та посилення негативного образу України серед місцевого населення та міжнародної спільноти.