Російська пропаганда активно поширює неправдиву інформацію, мовляв, українські військові навмисно розміщують склади зі зброєю та боєприпасами на перших поверхах багатоквартирних житлових будинків у Краматорську та інших населених пунктах Донеччини. Згідно з цими вигадками, військові також начебто забороняють цивільному населенню евакуюватися, щоб використати людей як «живий щит». Про це повідомили в Центрі протидії дезінформації.

У Центрі наголошують, що подібні заяви не мають жодного підтвердження та не відповідають дійсності. Вони можуть бути частиною інформаційної операції, спрямованої на створення підстав для нових провокацій або ударів по цивільних об’єктах на сході України. Це типова тактика інформаційного алібі, до якої постійно вдається Росія: звинувачення України в діях, які сама ж планує здійснити.

Зокрема, вигадки про «склади боєприпасів у багатоповерхівках» покликані зняти з Росії відповідальність за чергові атаки на житлову та соціальну інфраструктуру у прифронтових містах, а також виправдати ці злочини в очах власного населення та міжнародної спільноти.

Раніше пропагандисти писали про Краматорськ, що там розкрадаються підприємства, приховують кількість загиблих українських військових і що місцеву лікарню перепрофілюють під військовий госпіталь.

Російські джерела поширюють неправдиву інформацію про те, що влада Нідерландів сфальсифікувала розслідування катастрофи малайзійського «боїнга» рейсу MH17. Зокрема, стверджується, що літак був збитий унаслідок змови СБУ з метою звинуватити у трагедії угруповання «ДНР». Свідчення «політологів», які в російських медіа поширюють заяви про фальсифікацію результатів розслідування, зафіксував Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки (SPRAVDI). 

Проте такі свідчення є брехнею. Міжнародні розслідування, включаючи висновки Ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO) та Міжнародної слідчої групи, чітко встановили, що:

Важливо зазначити, що Росія неодноразово змінювала свої версії подій та зрештою відмовилася виконувати рішення міжнародних судів щодо цієї справи, що лише підкреслює її намагання уникнути відповідальності. 

Однією із центральних подій святкування 9 травня в Росії є хода «Безсмертного полку». Пропаганда використає її для створення «нових героїв», фабрикуючи пряму спадкоємність від Другої світової війни до нинішньої агресії Росії проти України. Команда експертів порталу EUvsDisInfo розбирає ще один міф, із циклу матеріалів про маніпуляції історичною пам'яттю.  

Від народної ініціативи до державного ревізіонізму

Те, що починалося як особистий спосіб вшанування родичів-учасників Другої світової, перетворилося на потужний інструмент керованого і контрольованого державою патріотизму та соціальної мобілізації. «Безсмертний полк» виник на низовому рівні, орієнтовно у 2012 році в Томську: громадяни йшли з портретами своїх родичів-учасників війни. Російська держава швидко розпізнала потенціал цієї ініціативи і привласнила її. «Полк» перетворився на масштабне видовище, яке активно просувалося державними медіа як прояв національної єдності та шанування минулого.

Проте державне втручання змінило фокус «Безсмертного полку». Ходи стали менше про збереження індивідуальної пам'яті й більше про насадження конкретних державних наративів, як-от представлення перемоги над нацизмом винятково російським досягненням, применшуючи жертви інших учасників, особливо українців, які втратили близько 8 мільйонів людей під час Другої світової, а 6 мільйонів українців боролися проти нацизму.

Фальшиві спогади для мобілізаційних потреб

«Безсмертний полк» став ключовим інструментом формування культу «великої перемоги». У 2018 році Путін йшов на чолі колони в Москві. Це дало візуально потужний спосіб мобілізувати населення, пов'язуючи повагу до предків із лояльністю до нинішньої держави та її лідера. 

Проте питання автентичності завжди впливало на масштаби ходи. Протягом років з'являлися численні повідомлення про те, що студентів та державних службовців примушували брати участь, іноді несучи фотографії незнайомців, лише для забезпечення натовпів для камер. Ходи перетворилися на виставу, організовану для внутрішнього споживання, спрямовану на викривлення спільних спогадів та зміцнення підтримки режиму.

Марші було раптово скасовано у великих містах у 2023 та 2024 роках, офіційно через невизначені «міркування безпеки». Багато спостерігачів підозрювали, що справжньою причиною була чутливість до висвітлення важких втрат у війні проти України, побоюючись, що неконтрольовані публічні прояви нещодавніх втрат можуть порушити офіційний наратив.

Нова брехня, вплетена в стару

Однак цього року відбувається значний зсув. Масштабні марші, включаючи «Безсмертний полк», знову заплановані по всій Росії з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни. Відновлення відбувається на тлі посиленої цензури та пропаганди. У своїх фальшивих і абсурдних наративах російські державні рупори агресивно представляють європейські дії та застереження щодо відзначення «Дня Перемоги» 2025 року як доказ відродження «європейського нацизму» та ворожості.

Ключовим моментом є те, що відновлення відбувається з конкретною директивою згори: адміністрація Путіна доручила організаторам підкреслити паралель між «спеціальною військовою операцією», або, як ми знаємо, повномасштабним вторгненням в Україну, та «Великою Вітчизняною війною» – термін, який у російській ревізіоністській мові позначає період 1941-45 років Другої світової.

Мета цього року – поєднати вшанування Другої світової з відзначенням «нового покоління героїв» з російського повномасштабного вторгнення в Україну. Марші «Безсмертного полку» служать тлом для формування відчуття спільної національної долі, закоріненої в ревізіоністській версії минулої «військової слави», заохочуючи прийняття сучасних жертв.

На практиці цей підхід спрямований на переплетення усталених ревізіоністських наративів та пропагандистських тропів щодо Другої світової з виправданнями нинішньої війни проти України. Цей зсув свідчить про те, що Путін відчуває впевненість у тому, що разом зі своїм пропагандистським апаратом він зумів примусово насадити широкій російській громадськості ідею необхідності продовження війни. Очевидна мета – мобілізувати більше росіян для війни в Україні.

Кремлівське привласнення «Безсмертного полку»

Новий виток використання «Безсмертного полку» в пропаганді підкреслює його роль як інструменту соціальної мобілізації, адаптованого до поточних потреб Кремля. Тепер йдеться не лише про пам'ять про Другу світову, а про активне вплітання наративу поточної війни в цю історичну спадщину, використовуючи емоційну вагу, пов'язану з конструктом «Великої Вітчизняної війни», для згуртування підтримки та утвердження легітимності сучасних військових дій та втрат.

Шлях «Безсмертного полку» від народного збереження пам'яті до керованого державою видовища, і до його нинішнього повторного розгортання, що явно пов'язує минулі та нинішні війни агресії, яскраво ілюструє інструменталізацію Кремлем історії та людської пам'яті.

Це показує, що Кремль готовий привласнювати потужні символи, або маніпулювати ними для власної зручності, лише для того, щоб мобілізувати громадян на підтримку своїх поточних військових цілей. Особиста пам'ять минулого покоління викривлюється та використовується як «паливо» для нинішньої війни. 

«Детектор медіа» писав про модернізацію святкування Параду Перемоги у 2024 році. А також про причини скасування ходи «Безсмертно полку» у 2023 році.

До дня Пам'яті та Перемоги 8 травня Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки деконструював один із головних міфів російської пропаганди про «український фашизм». Росія маніпулює темою Другої світової війни та перетворює історію на зброю – завантажити повний тест дослідження можна за посиланням.  

Російська пропаганда послідовно поширює міф про "український нацизм/фашизм", використовуючи його як виправдання агресії проти України. Ця ідеологічна зброя Кремля має давнє коріння, що сягає радянських часів 1960-70-х років, коли був сконструйований культ "Великої Вітчизняної війни".

За Путіна цей культ був реанімований з подвійною метою: виправдати диктатуру та роздмухати шовінізм через ідею, що Росія "врятувала світ від нацизму". Це потребувало масштабної фальсифікації історії, зокрема витіснення факту, що СРСР і Третій Райх були союзниками на початку Другої світової.

З початком агресії проти України наратив про "український фашизм" став ключовим у російській пропаганді: "Війна проти України – це продовження священної війни з фашизмом, яку Росія почала у 1941 році".

Цей наратив має кілька варіацій:

На тимчасово окупованих територіях відбувається активне впровадження "побєдобєсія" з антиукраїнським змістом як засобу ідеологічної індоктринації та зміни ідентичності місцевого населення.

Російська пропаганда швидко адаптується до змін на фронтах і в міжнародній політиці. Нещодавно з'явився новий термін "єврофашизм", спрямований проти держав Європи, які підтримують Україну. Проте інтенсивність інформаційних атак проти України залишається високою, що вимагає ефективної протидії.

Після більш як трьох років повномасштабної війни проти України, Кремль несподівано почав активно використовувати риторику миру. Проте ці заклики — не більше ніж цинічна маніпуляція, спрямована на перекладання відповідальності за війну на Україну та Європу. Водночас Москва розгортає нову хвилю історичного ревізіонізму напередодні 80-річчя завершення Другої світової війни. У темі розібрались аналітики EUvsDisinfo.

Хоча Росія й заявляє про бажання припинити бойові дії, її ракети продовжують нищити українські міста. Як зазначає звіт, Путін «нібито відкрив для себе слово “перемир’я”, але, схоже, не потрудився дізнатись його справжнє значення». У день оголошеного Кремлем «великоднього перемир’я» російські війська обстріляли Херсон, Миколаїв та Київ. Це стало ще одним прикладом того, як Москва «імітує мир заради війни».

Кремль також анонсував нове «перемир’я» на 8–10 травня — символічні дати для Росії, які Москва традиційно використовує для пропаганди. Водночас, у день оголошення цього кроку, внаслідок російської атаки безпілотником у Дніпропетровській області загинула 12-річна дівчинка.

Паралельно з військовими діями, пропагандистська машина РФ  працює над формуванням образу Путіна як «миротворця». ЗМІ підконтрольні Кремлю називають його кроки «жестами доброї волі», звинувачують Україну в саботажі миру, а також розповсюджують брехню про «терористичну державу Україну».

Європу в черговий раз зробили «винною» — Росія поширює хибну тезу, нібито ЄС блокує мирні ініціативи через «ненависть до РФ». Це звучить абсурдно, враховуючи щоденні погрози Москви на адресу європейських країн, зокрема погрози ядерною атакою.

Окрему увагу Кремль приділяє історії — з наближенням річниці закінчення Другої світової війни Москва активізувала спроби переписати минуле. Пропагандисти просувають міф, нібито тільки Росія боролась проти нацизму, викреслюючи внесок мільйонів українців у перемогу. «Кремль перетворив тему нацизму на інформаційну зброю», — підкреслюють аналітики.

Москва також намагається дискредитувати Європу, звинувачуючи її у «фальсифікації історії» та навіть у «поширенні нацистської ідеології в Україні». Ігнорування Заходом параду в Москві 9 травня подається як доказ «фашистського мислення ЄС».

Збройні сили Російської Федерації 12 березня здійснили ракетний удар по порту міста Одеса. Як повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки, російські пропагандистські джерела назвали ціллю ракетної атаки судно, що буцімто перевозило «військовий вантаж».

Проте, як написав голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер, об'єктом атаки стало цивільне судно MJ PINA, яке на момент удару здійснювало завантаження пшениці, призначеної для експорту до Алжиру.

Також відомо, що внаслідок ракетного удару загинули четверо громадян Сирії й отримали поранення двоє людей – громадянин України та громадянин Сирії. Крім того, було завдано пошкоджень ще одному судну, причалам та складським приміщенням, де зберігалося зерно.

Російська Федерація неодноразово виправдовувала свої атаки, спрямовані на руйнування критичної інфраструктури України, тим, що завдає ударів «виключно по військових цілях». Українські порти відіграють вагому роль у забезпеченні світової продовольчої безпеки, тому такі атаки можна класифікувати як воєнні злочини з далекосяжними гуманітарними наслідками.

Російська пропаганда активізувала кампанію з вербування мігрантів до лав російських військ, використовуючи популярні медіа та блогерів для поширення інформації про спрощене отримання російського громадянства іноземцями, які уклали контракт на військову службу. Ця стратегія спрямована на компенсацію втрат на фронті та уникнення додаткової мобілізації російських громадян. Про це пише Центр протидії дезінформації при РНБО.

Паралельно російська влада вносить зміни до законодавства, які запроваджують дискримінаційні обмеження для мігрантів. Це створює ситуацію, коли служба в армії стає для багатьох мігрантів, особливо з Азії та Африки, фактично єдиним легальним способом залишитися в країні. Таким чином, вони опиняються перед вибором: брати участь у війні з ризиком загибелі або зіткнутися з депортацією, дискримінацією та штрафами. У вересні 2022 року Державна Дума Росії ухвалила закон, який спрощує надання громадянства іноземцям, що уклали контракт на проходження служби в армії Росії. Це дозволяє іноземним контрактникам звертатися по отримання громадянства без необхідності надання посвідки на проживання. Крім того, російська влада вдається до незаконного утримання мігрантів, морить їх голодом та застосовує насильство, щоб змусити підписувати військові контракти.

Залучення мігрантів дає змогу поповнити ряди збройних сил без необхідності оголошення додаткової мобілізації серед російських громадян. Після отримання громадянства іноземці зобов'язані стати на облік у призовних пунктах, що робить їх доступними для мобілізації та підвищує контроль держави над ними. Ці дії порушують права мігрантів та використовують їхнє вразливе становище для досягнення воєнних антиукраїнських цілей.

Російські пропагандисти повідомляють через анонімні телеграм-канали, що в Кривому Розі балістична ракета влучила в готель, де нібито перебували найманці. Втім це — неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці зазначають, що насправді, за даними президента України Володимира Зеленського, перед російським ударом у готель заселилися волонтери однієї з гуманітарних організацій — громадяни України, США та Великої Британії. Вони вижили, оскільки встигли спуститися з номерів. Однак, на жаль, внаслідок атаки загинули чотири людини, а понад 30 отримали поранення. Удар також пошкодив багато цивільних об’єктів навколо готелю. Голова Дніпропетровської обласної військової адміністрації Сергій Лисак повідомив, що серед поранених є одна дитина, а 14 осіб перебувають у тяжкому стані. Крім готелю, пошкоджено 14 багатоквартирних будинків, дві школи, два дитячі садки, заклад культури, пошту, 12 магазинів та майже два десятки автомобілів. Всю ніч тривала рятувальна операція, під час якої вдалося дістати з-під завалів 14 людей. Місцеві служби продовжують ліквідацію наслідків атаки, а поблизу місця удару розгорнуто штаб допомоги, де видають будівельні матеріали та приймають заяви на матеріальну підтримку від міста.

Представляючи волонтерів як найманців, пропаганда намагається обґрунтувати удари по цивільних об'єктах, стверджуючи, що вони є легітимними військовими цілями. Поширення такої інформації також підриває довіру до гуманітарних місій та їхньої діяльності в Україні. Звинувачення іноземних громадян у найманстві має також на меті сприяти зростанню недовіри та ворожості серед місцевого населення щодо іноземців, які надають допомогу Україні. Розповсюдження таких фейків може бути спробою відвернути увагу від воєнних злочинів, скоєних росіянами. 

Російська пропаганда поширює в соцмережах твердження, що Росія нібито не воює з мирним населенням і не мінує міста, а також заперечує існування певних видів вибухових пристроїв. Ці заяви супроводжуються звинуваченнями на адресу українських військових у мінуванні міст східних територій України мінами «Лєпєсток». Однак ці твердження є маніпулятивними та не відповідають дійсності.

За даними Національної поліції України станом на серпень 2024 року, майже 1,8 тисячі цивільних осіб постраждали від мін, залишених російськими окупантами; близько 700 з них загинули. Російські війська замінували населені пункти, поля та ліси, створюючи серйозну загрозу для мирних жителів. Крім того, російські сили використовували протипіхотні міни, такі як ОЗМ-72, які можуть вбивати на відстані до 80 футів і є одними з найсмертоносніших, застосовуваних в Україні.

Щодо звинувачень на адресу Збройних сил України у використанні мін «Лєпєсток», російська пропаганда часто використовує такі заяви для відволікання уваги від власних злочинів та дискредитації українських військових. Однак незалежні розслідування та звіти міжнародних організацій підтверджують, що саме російські війська систематично використовують заборонені види озброєння та мінують території, наражаючи на небезпеку цивільне населення.

Тому твердження про те, що Росія не воює з мирним населенням і не мінує міста, є черговим прикладом дезінформації, спрямованої на спотворення реальної ситуації та виправдання агресивних дій російських військ в Україні.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало очевидним, що атаки на мирне населення є ключовою стратегією агресора. На Forum For Ukrainian Studies викладачка Донецького національного університету імені Василя Стуса Наталія Стеблина проаналізувала як навіть «незалежні» російські медіа, такі як Meduza і «Новая газета Европа», вдаються до маніпуляцій, що сприяють зняттю відповідальності з російської армії.

Попри численні докази, зібрані журналістами та міжнародними організаціями, Meduza і «Новая газета Европа» часто подають удари по українських містах як частину ширшого військового конфлікту, уникаючи прямих звинувачень Росії. Вони висвітлюють руйнування житлових будинків у Дніпрі, Умані, Краматорську та інших містах, але водночас додають повідомлення про нібито обстріли окупованих територій українськими військами, де джерелами є колаборанти і пропагандисти, яких не можна назвати надійними джерелами інформації. Таке подання інформації створює враження, що обидві сторони рівною мірою винні у стражданнях цивільного населення, а не що Росія є єдиним агресором.

Ще однією тактикою є посилання на російські джерела, навіть коли вони очевидно дезінформують. Наприклад, у випадку з атакою на драмтеатр у Маріуполі у 2022 році «Новая газета» подала заяву Міністерства оборони Росії, що вибух нібито влаштували українські військові. Жодного спростування цієї брехні не було надано. Так само в статтях Meduza про обстріли цивільних об’єктів поруч із позицією України завжди публікується думка російської влади, яка заперечує свою причетність. Це не об'єктивна журналістика, а відтворення російських пропагандистських тез, які можна здобути і в пропагандистських джерелах, пише Наталія Стеблина.

Особливо небезпечним є поширення версій, що деякі атаки могли бути здійснені самою Україною. Так сталося після удару по житловому будинку в Дніпрі у січні 2023 року, коли тодішній радник Офісу президента Олексій Арестович помилково припустив, що влучення могло бути результатом роботи української ППО. Попри те, що Арестович швидко спростував свої слова, Meduza і «Новая газета» продовжували використовувати цей фрагмент як нібито альтернативну версію подій. Російські чиновники підхопили цю заяву, а незалежні медіа фактично допомогли їм поширити її серед аудиторії.

Інший прийом — створення ілюзії масового осуду війни серед росіян. Після кожного масштабного удару по українських містах Meduza і «Новая газета» публікують матеріали про «спонтанні меморіали» в Москві чи Петербурзі, де люди нібито масово приносять квіти до пам'ятників українським діячам. Це створює хибне враження, ніби значна частина російського суспільства проти війни, хоча насправді реальні протести жорстко придушуються, а більшість росіян підтримує агресію або пасивно її приймає.
«Я не вважаю, що такі уривки відображають реальну картину, оскільки вони ігнорують численні докази підтримки російським суспільством повномасштабного вторгнення. Звичайно, ми вдячні тим, хто не побоявся виступити проти жорстоких воєнних злочинів Росії, але здається, що це скоріше виняток, ніж типова поведінка», — пише Наталія Стеблина.

Таким чином, навіть незалежні російські медіа не є надійними джерелами інформації. Вони використовують методи, які знімають відповідальність із Росії, применшують злочини її армії та створюють хибний баланс між агресором і жертвою. Це не просто журналістські помилки — це цілеспрямовані інформаційні маніпуляції, які в підсумку грають на руку Кремлю.

Колаборант Володимир Рогов поширює через проросійські телеграм-канали заяви про те, що українська влада нібито планує серію терактів і провокацій на території Росії до 23 лютого. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Насправді Україна не застосовує тактику терору проти цивільного населення, на відміну від Російської Федерації. Наприклад, нещодавня атака російських військ на Одесу призвела до поранення 55-річного чоловіка та залишила без електропостачання близько п'яти тисяч мешканців міста. У відповідь на це, удари ЗСУ по військових аеродромах, місцях дислокації техніки та особового складу, військових підприємствах та інфраструктурі нафтопереробних заводів є легітимними військовими цілями для Збройних Сил України.

Росія активно поширює таку дезінформацію про Україну з метою досягнення кількох стратегічних цілей. Ця інформаційна кампанія спрямована на дискредитацію українського уряду та Збройних Сил України, намагаючись представити їх як агресорів або навіть терористів. Наприклад, Служба зовнішньої розвідки Росії нещодавно розповсюдила неправдиві твердження про нібито підготовку Україною терактів у країнах Європейського Союзу, щоб «зірвати переговори про мир». Крім того, такі інформаційні операції служать для відволікання уваги від власних дій та порушень міжнародного права з боку Росії. Звинувачуючи Україну у вигаданих злочинах, Москва намагається виправдати свої агресивні дії та легітимізувати їх в очах міжнародної спільноти.

На російському державному сайті, створеному до «80-річчя Перемоги», розміщено інформацію про те, що Україна нібито не відіграла значної ролі в боротьбі з нацизмом. Втім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Українці зробили величезний внесок у перемогу в Другій світовій війні:

Крім того, втрати України у Другій світовій війні становлять від 8 до 10 мільйонів осіб.  

Російська пропаганда продовжує викривлювати факти, приписуючи собі заслуги та жертви народів колишнього СРСР, зокрема українців. Москва свідомо применшує внесок України, щоб посилити власний міф про «виключну роль Росії» у війні, водночас замовчуючи злочини сталінського режиму та репресії проти українців. Насправді ж Україна відіграла критично важливу роль у перемозі над нацизмом. 

Російська пропаганда активно поширює інформацію про нібито нові «звірства Збройних сил України» на території Курської області. Зокрема, Міністерство оборони Росії заявило, що українські військові нібито «вбили майже всіх чоловіків» у селі Миколаєво-Дар'їне. Буцімто, ці твердження базуються на свідченнях евакуйованих мешканців цього населеного пункту.

Насправді, такі заяви є безпідставними та не підтверджені жодними доказами. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Мета таких інформаційних вкидів — виправдати продовження війни проти України та представити Росію як жертву, а не агресора. 

Поширюючи подібні фейки, російська пропаганда продовжує поширювати міську легенду про «звірства Збройних Сил України» на Курщині. Через неї вона намагається посилити ненависть до України серед російського населення та відвернути увагу від власних воєнних злочинів. Українські Збройні сили суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права та не ведуть бойових дій проти цивільного населення. Подібні фейкові повідомлення є частиною інформаційної війни, спрямованої на дискредитацію України на міжнародній арені.

На російських ресурсах поширюється інформація, що в ніч на 10 лютого Росія в Сумах уразила «низку об'єктів, де противник зберігав зброю, техніку, боєприпаси та паливно-мастильні матеріали». Також нібито за результатами удару було уражено «автотехніку, яку використовували для перекидання особового складу та доставки зброї до ЛБЗ у курському прикордонні». 

Насправді в цю ніч російський «шахед» поцілив в автомобільну стоянку в одному з житлових кварталів міста, на що вказує Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. За наслідками атаки 43-річна жінка отримала поранення. Вщент згоріло 6 транспортних засобів, ще 15 – пошкоджено. У чотирьох багатоповерхівках повилітали вікна, повідомляє прокуратура Сумщини.

У такий спосіб Росія вчергове перекладає з себе відповідальність за пошкодження і знищення цивільних об’єктів в Україні. Водночас продовжує здійснювати систематичні обстріли цивільної інфраструктури задля залякування українців.

У російському інформаційному просторі регулярно з’являються вигадки про жорстокість українців, які нібито чинять «звірства» проти російських мирних мешканців. Одним із таких конспірологічних наративів стала історія, що ЗСУ влаштовують тортури та знущаються над цивільними у Курській області. Як і більшість подібних фейків, цей сюжет базується на вигадках, емоційній маніпуляції та брехні. Цей наратив можна класифікувати як конспірологічний, оскільки під час свого регулярного використання з моменту українського наступу на Курщину він не має жодного фактологічного підґрунтя та поступово набуває рис міської легенди. 

Міська легенда (англ. urban legend) — це сучасний фольклор, вигадана або сильно спотворена історія, яка поширюється в суспільстві як правдива. Вона може передаватися через чутки, статті, телепередачі чи соціальні мережі й часто викликає сильні емоції — страх, шок, обурення або здивування. Їх часто використовують конспірологи для створення нових або підсилення вже існуючих теорій змови. Основними ознаками міської легенди є анонімність джерела (зазвичай у легенді немає конкретних доказів, лише посилання на «одного знайомого» або «очевидців»), емоційна маніпуляція (такі історії часто містять більше шокуючих або містичних елементи у порівнянні з теоріями змови), видимість правдоподібності (навіть якщо розповідь вигадана, у ній можуть бути реальні місця, події чи люди, що створює ілюзію достовірності) та швидке поширення (такі історії легко передаються від людини до людини, особливо через соціальні мережі). Такі легенди також можуть мати моральний або повчальний підтекст – у деяких випадках через них застерігають від певних дій або пропагують конкретні переконання.  

У контексті пропаганди міські легенди часто використовуються для дискредитації ворога або створення паніки. Наприклад, історія про «звірства ЗСУ на Курщині» – це спроба поєднати фейкову інформацію та емоційну маніпуляцію, щоб створити «страшилку» про українських військових. Але ця теорія змови має одну особливість – її спростували навіть самі ж російські чиновники та пропагандисти. Зокрема, Тетяна Москалькова, уповноважена з прав людини у Росії, заявила, що росіяни, які повернулися з полону, розповідали, що українці не катували їх, а навпаки допомагали їжею. Російський військовий кореспондент Олександр Коц підтвердив слова Москалькової:  «Ми опитували людей, яких повернули з полону. Ніхто не розповідав про звірства ЗСУ. Навпаки – вони згадували, що українські військові приносили їм їжу, допомагали пораненим, а декого навіть відправляли до лікарень у Сумах».  

Росія систематично зображає українців як «карателів». Ще з 2014 року російська пропаганда поширює образ «жорстоких бандерівців», які катують полонених та мирних жителів. Спочатку російські телеграм-канали поширили історії про те, що українські військові нібито викрадають та катують російських цивільних, знущаються над ними та позбавляють їжі. Усе це супроводжувалося вигаданими свідченнями та емоційно забарвленими деталями. 

Теорії змови, які росіяни використовують у своїй пропаганді мають на меті викликати емоційний шок у суспільства. Вони також спираються на стереотипи, підсилюючи образ українців як «кровожерливих нацистів». Страшилки про «звірства ЗСУ» на Курщині ідеально вписується в цю схему. Це - частина російської гібридної війни, яка ведеться не тільки на полі бою, а й у медіапросторі. Росія використовує образ «жорстоких українців», щоб розпалювати ненависть у російському суспільстві та виправдовувати війну.  Росіянам нав’язують думку, що Україна – це екзистенційна загроза, яка несе їм смерть і руйнування. Натомість у той час, як ЗСУ звинувачують у вигаданих «звірствах», російська армія вчиняє реальні воєнні злочини на тимчасово окупованих територіях.  

Російська пропаганда знову атакує ЮНЕСКО, звинувачуючи організацію в «замовчуванні злочинів України» та «відкритій підтримці Києва», зокрема через заяви міністра закордонних справ Сергія Лаврова. Утім ці заяви є частиною масштабної інформаційної кампанії Росії, спрямованої на дискредитацію міжнародних інституцій, які викривають воєнні злочини Москви. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці наголошують, що у такий спосіб Росія хоче приховати систематичне знищення культурної спадщини України - станом на 2024 рік країна-агресорка пошкодила або зруйнувала понад 2 250 культурних об'єктів, включаючи історичні будівлі, музеї, театри, церкви.  Росіянами викрадено понад 1,7 млн артефактів, багато з яких незаконно вивезені в російські музеї. Доведено, що до цих злочинів причетні співробітники Державного Ермітажу та інших російських установ. Також у 2023 році ЮНЕСКО офіційно визнала, що Росія навмисно атакувала історичну частину Одеси, зруйнувавши об'єкти, що перебували під її охороною.  

Російський агітпроп розгорнув цю кампанію саме зараз, оскільки у січні у Львові відкрився Культурний хаб ЮНЕСКО – перший подібний проєкт в Україні.  Крім цього, міжнародні організації обговорюють механізми відповідальності за воєнні злочини проти культурної спадщини. У такий спосіб Росія намагається створити хибний «баланс провини», щоб відволікти увагу від своїх злочинів і знизити рівень підтримки України.  Ця дезінформаційна кампанія є частиною загальної стратегії Москви щодо руйнування міжнародного правопорядку та спроби виставити себе «жертвою» у конфлікті, який вона сама розпочала.

Російська пропагандистська кампанія, присвячена 80-річчю перемоги над нацизмом, демонструє масштабний інформаційний вплив, використовуючи історичні події для сучасної політичної вигоди. Організація виставок, таких як ті, що відкрилися в «Російському домі» на Кіпрі та штаб-квартирі ООН, є спробою створити образ Росії як ключового переможця над нацизмом. Про це пише Центр протидії дезінформації. 

Акцент на блокаді Ленінграда супроводжується риторикою про «величезні жертви російського народу», що ігнорує внесок інших народів у Другу світову війну. Це є частиною зусиль, спрямованих на відвернення уваги від злочинів Росії в сучасній війні проти України.  

Кремль намагається викликати співчуття до себе, використовуючи історичні трагедії як інструмент впливу, щоб мінімізувати критику за збройну агресію проти України. Це також спрямовано на розмиття ролі інших країн, які боролися з нацизмом, формуючи образ Росії як «захисника миру». Водночас ця кампанія є частиною ширшої стратегії Росії щодо маніпуляції історичними фактами з метою виправдання своїх політичних і військових дій. 

У російських телеграм-каналах пишуть, що експосол США в СРСР Джек Метлок «викрив фейк України про Бучу», заявивши про відсутність доказів того, що в трагедії в Бучі винна Москва. Повідомляючи це, пропагандисти посилаються на слова Метлока під час етеру на CNN.

У проєкті StopFake пишуть, що насправді Метлок лише висловив сумнів, чи те, що відбувалося у Бучі, робилося за вказівкою влади з Москви. На його думку, для встановлення цього потрібні додаткові докази. Тоді в етері з Метлоком не погодився доцент глобальної політики в Університетському коледжі Лондона Браян Клаас, який сказав, що неможливо, щоб такі злочини [як у Бучі. — Ред.] відбувалися без щонайменше поінформованості високопосадовців російської армії.

Важливо зауважити, що цей етер відбувся ще навесні 2022 року. Сьогодні вже існує безліч незалежних розслідувань, які підтверджують факти масових вбивств мирних жителів у Бучі та причетності російських солдатів, а також вищого військового командування Росії, до цих злочинів. 

Росіяни скористалися давніми словами експосла США в СРСР для своїх корисливих цілей ― підживлення наративу про «постановку» в Бучі. Поширюючи цю дезінформацію, агітпроп прагне відвернути увагу від воєнних злочинів російської армії та в черговий раз звинуватити Україну в «інсценуванні» подій. Дещо раніше ми аналізували російський фейк про те, що ЗСУ нібито готують у Суджі «нову Бучу».

Пропагандисти поширюють інформацію, що Збройні сили України нібито замінували тил, встановивши два мільйони вибухових пристроїв. Утім це - неправда.

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що маніпуляції на тему «мінування територій ЗСУ» активно використовуються російською пропагандою. У липні 2024 року вони недостовірно стверджували, що вибухівка нібито була закладена під дамби та мости в Одесі.  Насправді саме російські війська, відступаючи з Херсона у 2022 році, залишили по собі численні міни. Вони замінували дороги, житлові будинки, школи, лікарні та інші цивільні об’єкти, створюючи загрозу мирним мешканцям. Через це Україна стала однією з найбільш забруднених мінами країн світу. За словами прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, площа забрудненої території складає близько 139 тисяч км². Щорічні економічні збитки через це досягають $11,2 млрд. Мінування територій окупантами вже спричинило понад 760 жертв серед цивільного населення, включаючи 86 дітей. Ці трагедії є прямим наслідком військових злочинів Росії та їхньої тактики терору проти України.

Пропагандисти поширюють цю дезінформацію для досягнення кількох цілей. Зокрема, так вони намагаються переконати міжнародну аудиторію та українців у некомпетентності або недобросовісності військового командування України. Такий агітпроп також спрямований на створення паніки та зневіри серед населення, формуючи уявлення, що українська влада діє проти власних громадян. Крім того, у такий спосіб Росія намагається перекласти відповідальність за мінування на Україну, аби уникнути уваги до воєнних злочинів Росії, включаючи мінування цивільних об’єктів.

Російські анонімні телеграм-канали активно поширюють відео, на якому стверджується, що снайпер ГУР МОУ нібито розстріляв кількох пенсіонерів під Покровськом, намагаючись представити це як черговий випадок «злочинів» з боку українських сил. Але насправді це — фейк. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Пропагандисти спотворили інформацію, видавши за «пенсіонерів» російських військових, яких знищив український снайпер у рамках операцій з боротьби з агресором. Відео, яке опублікувало Головне управління розвідки Міністерства оборони України, показує людину в камуфляжному одязі, яка несе в лівій руці пляшку з водою, а в правій — автомат. Це чітко вказує на те, що особа на відео — це військовий, а не цивільний, як стверджує агітпроп. 

Це не перший випадок подібної дезінформації. З початку січня пропагандистські ресурси поширюють синхронно десятки фейкових повідомлень, намагаючись маніпулювати суспільною думкою. Зокрема, за першу половину січня тільки в телеграмі було виявлено понад 600 таких повідомлень, що стосуються нібито «вбивств» цивільних, полонених і поранених, які, за версією пропагандистів, здійснюють «українські бойовики».

Ці дезінформаційні кампанії мають на меті підрив довіри до українських військових та спотворення реальної картини подій, що відбуваються на фронті. Один з основних напрямів кремлівської пропаганди — це створення образу «злочинної» української армії, яка нібито вчиняє безжальні акти насильства проти мирного населення. Агітпроп також прагне «перевернути» реальність, подаючи Україну як агресора, а свої власні воєнні злочини, включаючи вбивства мирних жителів та руйнування інфраструктури, — як оборонні дії. Такими фейками вони намагаються виправдати свої військові операції, створюючи вигляд, що відповідальність за насильство несе саме Україна. Через розповсюдження подібних фейків російські пропагандисти також прагнуть знизити рівень підтримки України на міжнародній арені. 

Російські пропагандисти заявляють у медіа, що ЗСУ нібито готують у Суджі «нову Бучу» та використовують цивільних як живий щит. Утім такі повідомлення є частиною інформаційної кампанії, спрямованої на приховування воєнного злочину російських військових, а саме вбивства цивільної мешканки Росії під час авіаудару по інтернату в Суджі.

Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці стверджують, що в цьому випадку відповідальність за загибель людей лежить на російській владі, яка відмовляється організовувати гуманітарні «зелені коридори» для евакуації, натомість продовжує обстрілювати власних громадян за допомогою авіації та артилерії. Зі свого боку, українські військові суворо дотримуються норм міжнародного гуманітарного права: вони надають цивільним доступ до питної води, їжі, медикаментів, засобів гігієни, а також забезпечують медичну допомогу. Тоді як під час окупації Бучанського району Київщини у 2022 році російські військові злочинці вбили щонайменше 1190 цивільних українців.

Пропагандисти поширюють подібні фейки з кількох причин, спрямованих на досягнення політичних, військових і психологічних цілей. Такі заяви відвертають увагу від воєнних злочинів, скоєних російською армією. Створення неправдивого меседжу про «провину» України дозволяє виправдати дії російських військових як нібито «захисників». Пропаганда формує у російських громадян хибну картину подій, виправдовуючи війну «захистом» від уявної загрози. Створення образу ворога, який нібито чинить злочини, зміцнює підтримку війни серед населення. За допомогою таких фейків росіяни також намагаються дискредитувати Україну в очах міжнародної спільноти, зображуючи її як порушника міжнародного права. Подібні заяви нерідко слугують інформаційним прикриттям для майбутніх провокацій або терактів, які планує здійснити російська сторона, але намагається звинуватити в цьому Україну.

Пропагандисти поширюють в російськомовних та польськомовних телеграм-каналах інформацію, що Україну нібито покинули 25 мільйонів людей, із яких 9,5 мільйона виїхали до Росії, а 6,6 мільйона – до ЄС. Втім ці твердження є фейковими і не відповідають дійсності. 

Заявлені цифри значно перевищують фактичні дані. До початку повномасштабної війни населення України становило близько 41 мільйона осіб. За інформацією ООН, кількість біженців, які залишили Україну і перебувають зараз в інших країнах становить близько 6,8 мільйонів, а не 25. За межами Європи перебувають лише ледь більше 560 тисяч українських біженців. Крім того, твердження про те, що більшість українців добровільно переселилися до Росії, є маніпуляцією. Насправді значна частина з тих біженців, які поїхали до Росії, була примусово депортована російською владою, що є порушенням міжнародного права. У таких випадках ці люди не мали вибору, а їхній виїзд був результатом насильницьких дій, а не власного бажання.

Російська пропаганда активно використовує подібні меседжі, аби дискредитувати Україну на міжнародній арені, виставити її неспроможною державою та підірвати довіру до української влади. Насправді ж Україна, попри складнощі війни, активно працює над підтримкою своїх громадян, зокрема й тих, які вимушено залишили країну.

Пропагандисти активно розповсюджують у проросійських медіа та телеграм-каналах інформацію, що президент США Джо Байден у своїй нещодавній промові нібито визнав ядерну провокацію проти Росії. Однак ці заяви є викривленням слів Байдена. 

На це звертають увагу фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Насправді президент США зазначив, що агресія Путіна проти України стала стратегічною поразкою для Росії, яка зараз є слабшою, ніж до війни. Байден наголосив, що цілей Кремля у цій війні не досягнуто, оскільки Україна залишається незалежною, а міжнародна спільнота об’єдналася для її підтримки. У своїй промові Байден виокремив два основних завдання: згуртувати міжнародну коаліцію для захисту України та запобігти війні між ядерними державами. Він наголосив, що ці завдання вдалося виконати, наголошуючи, що загрозу ядерного конфлікту провокує саме агресивна політика Росії, а не підтримка України з боку США.

Кремлівська дезінформація у цьому випадку спрямована на спотворення реальності й створення уявлення про агресивність Заходу, відволікаючи увагу від провокаційних дій самої Росії.

Російські пропагандисти поширили у проросійських соцмережах допис, нібито від благодійного фонду «Львів-опір». У ньому стверджувалося, що військові з 225-ї ОШБр вкрали пральну машину з будинку в Курській області. Втім це — фотофейк. 

На нього звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони з’ясували, що скриншот допису був підроблений. Вони також знайшли оригінальний допис на фейсбук-сторінці благодійного фонду «Львів-опір». У ньому зазначено, що українські військові отримали пральну машину від родини Раків. Цей фонд не лише організовує збори, а й сприяє передачі необхідних речей для військових від небайдужих громадян.

У фейковій публікації росіяни заявили, що пральну машину забрали бійці 225-ї ОШБр, які перебували в Курській області. Однак в оригінальній публікації згадуються військовослужбовці з Харківщини, без зазначення підрозділу. У реальному дописі не йдеться про викрадення техніки; замість цього висловлюється подяка за надану допомогу. Крім того, час публікацій також різний: оригінальний допис був опублікований 4 грудня 2024 року о 01:04, а фейковий — о 02:04 того ж дня. Це свідчить про різницю в часових поясах між Україною та Росією, що, ймовірно, вказує на те, що фейк був створений російськими користувачами.

Поширення фейків про крадіжки або неправомірні дії українських військових має на меті дискредитувати армію України. Це створює негативний образ ЗСУ у суспільстві та на міжнародній арені, підриваючи підтримку їхніх дій серед громадян та союзників. Така дезінформація може мати на меті створити внутрішній розкол в Україні, підштовхуючи до сумнівів і недовіри серед населення до своїх військових та волонтерів. Це може вплинути на моральний дух, довіру до уряду та армії, а також знизити рівень підтримки міжнародних партнерів. Така дезінформація підтримує наратив агресії та заперечення правди з боку Росії, що намагається створити уявлення про те, що Україна є країною, де все, від уряду до армії, «некероване» або «аморальне». Це допомагає виправдати агресивну політику Росії та її дії проти України. Російські пропагандисти також використовують таку дезінформацію, щоб продемонструвати відсутність єдності в Україні, мовляв, українські військові займаються крадіжками або ведуть себе безконтрольно. Це може бути спробою показати, що ситуація в Україні є хаотичною і недисциплінованою. Загалом, така дезінформація спрямована на створення непорозумінь, послаблення довіри до України та її військових, а також на формування негативного іміджу країни і її представників. 

Тимчасово виконуючий обов’язки губернатора Курської області Хінштейн заявив, що 22 грудня внаслідок ракетних ударів у Рильську постраждали 17 об’єктів культурної спадщини, звинувативши в цьому ЗСУ. «Нацистський режим намагається знищувати не тільки мирних жителів, а й нашу історичну, духовну пам’ять…», - стверджує чоловік. 

Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Його фахівці з’ясували, що масштаби пошкоджень, про які каже Хінштейн, здаються мінімальними, а обставини їх появи залишаються непідтвердженими. На противагу цим заявам, Росія активно руйнує українську культурну спадщину. Станом на грудень 2024 року в Україні зафіксовано 1222 пошкоджених пам’ятки в 18 регіонах. У листопаді Росія завдала 43 нові удари по таких об’єктах, зокрема в Запорізькій, Одеській та Хмельницькій областях. У Харківській області було пошкоджено 322 таких об'єкти, у Київській області та місті Києві - 81. Останній найгучніший випадок — обстріл Миколаївського костелу в Києві 20 грудня. Україна наполягає на міжнародному розслідуванні цих актів культурного вандалізму, що є порушенням міжнародного права.

Росія поширює подібну дезінформацію з кількох причин. По-перше, у такий спосіб Росія намагається перевести фокус з руйнувань, які вона завдає українській культурній спадщині, на звинувачення України. Це допомагає створювати ілюзію моральної рівності між агресором і жертвою. Бездоказові звинувачення у пошкодженнях культурних об’єктів мають на меті підривати репутацію українських військових як у міжнародному середовищі, так і серед населення. Російська пропаганда апелює до емоцій, використовуючи теми культурної та духовної спадщини для мобілізації підтримки серед власного населення. Така дезінформація виправдовує агресивні дії Росії як «захист» її історичної і духовної спадщини. Агітпроп також хоче викликати у міжнародної спільноти такими повідомленнями сумніви щодо достовірності українських звинувачень у воєнних злочинах.