Повідомлення, що Україна та її уряд нібито «згортає релігійні свободи», забороняючи діяльність Московського патріархату Української православної церкви (УПЦ МП), стали все більш популярними у західних консервативних колах та набули системного характеру, оскільки їх вже довго поширюють конспірологи. Вони стверджують та переконують правозахисників і західні політичні еліти, що дії України проти УПЦ МП нібито спрямовані на придушення релігійної свободи та саботаж російської культури.
Прихильники цієї теорії зазначають, що такі дії України мають виключно політичне підґрунтя. Вони вважають, що заходи накшталт законопроєкту про обмеження діяльності УПЦ МП спрямовані на посилення «русофобії» в Україні та «штучне підсилення» національної ідентичності, відокремленої від російських культурних і релігійних зв’язків. Мовляв, такі дії влади не є чимось «природним» від України.
Згідно з цією теорією, спроби обмежити діяльність УПЦ МП в Україні класифікуються як «полювання на відьом». Мовляв, їх принижують лише через те, що вони репрезентують альтернативний погляд на всі події, що відбуваються в Україні зараз, особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії. Прихильники цієї теорії вважають, що це спроба обмежити релігійні права українських православних християн, що нібито це підриває імідж України як правової та вільної країни.
Конспірологи також припускають, що західні країни, зокрема Сполучені Штати та європейські держави, заохочують або підтримують дії України проти Московського патріархату. Мовляв, це є частиною ширшої стратегії ослаблення Росії та розширення західного впливу в Східній Європі. Через це теорія «церковних переслідувань в Україні» тісно переплітається із теорією «культурного стирання Росії», оскільки подібні дії України описують як зусилля спрямовані проти російської культури та спадщини в межах її кордонів. Мета цього, за словами конспірологів – цілеспрямоване знищення Московського патріархату, що стоїть «в основі» російських цінностей та культури. Мовляв, Захід веде Україну до «аморальщини та катастрофи», а Росія захищає «традиційні цінності» в Україні.
Ця теорія змови перебільшує масштаб і наміри дій української влади. Хоча було вжито юридичних та адміністративних заходів проти окремих членів Московського патріархату, вони часто базуються на конкретних обвинуваченнях у правопорушеннях, а не на загальній політиці релігійного придушення. Натомість Україна неодноразово обґрунтовувала свої дії проти Московського патріархату юридичними та безпековими причинами. Московський патріархат доклав активну роль до підтримки проросійського сепаратизму в країні та сприймається як посередник російського політичного впливу. Через свій тісний зв’язок із російською політичною елітою, УПЦ МП підозрюється у шпигунстві та підриві українського суверенітету.
У 2018 році була створена Православна церква України (ПЦУ), яка отримала автокефалію (незалежність) від Вселенського патріархату Константинополя. Цей крок був розглянутий як значний крок до релігійної незалежності від Росії. Створення ПЦУ підтримував український уряд, і Москва сприйняла це як загрозу своєму впливу. Зокрема, російський агітпроп всіляко намагається дискредитувати ПЦУ та її діяльність, запускаючи велику кількість фейків та маніпуляцій щодо неї. Мовляв, ПЦУ - несправжня церква, а ось УПЦ МП - справжня. У такий спосіб Росія ділить людей на «правильних» та «неправильних» за релігійними вподобаннями.
