Після ухвалення законопроєкту №8371 в серпні 2024 року про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у країні-агресорі, російські пропагандисти почали поширювати більше дезінформації про релігійну ситуацію в Україні. 

Український кризовий медіацентр виокремив нещодавні ключові меседжі на цю тему. 

«Дані про підтримку українцями заборони УПЦ (МП) – це фейк»
Насправді згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у квітні 2024 року, 83% українців вважали, що держава має тією чи іншою мірою втручатися в діяльність УПЦ. Зокрема, на думку 63% респондентів, українську православну церкву потрібно повністю заборонити в Україні. Тобто українці, навпаки, висловлюють значну підтримку відповідним заходам.  

«Папа Франциск різко засудив церковний закон»
Папа Римський дійсно прокоментував новий український закон про діяльність релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Проте його слова були відмінними від тих, які наводять пропагандисти. Папа Франциск заявив, що «жодна християнська церква не повинна бути скасована в Україні». Він висловив занепокоєння щодо свободи віросповідання, але не «різко засудив» закон, як стверджують російські джерела.

Варто зауважити, що Ватикан прагне підтримувати діалог з усіма сторонами, зокрема з Москвою. Це часто призводить до обережних формулювань, які пропагандисти спотворюють. 

«В Україні відбувається гоніння релігії»
Насправді Україна вживає заходів проти релігійних організацій, пов’язаних із країною-агресором, а не проти релігії загалом. Українська православна церква, історично пов’язана з Російською православною церквою та має доведені звʼязки з Росією. Дослідження Державної служби з етнополітики та свободи совісті показало, що УПЦ (МП) залишається організацією, центр якої знаходиться в Росії. Тому заборона діяльності релігійних організацій, які мають керівний центр у країні-агресорі полягає в запобіганні іноземному втручанню через ці інституції, а не в «переслідуванні вірян». 

«Всі хто за – вороги, хто проти – друзі»
Боксер Олександр Усик, колись «оспіваний» російськими пропагандистами як «носій православної віри», підтримав політику України стосовно протидії російським впливам. Повідомлення пропагандистів зараз спрямовані на дискредитацію Усика як людини, яка нібито змінює свої переконання та вчинки залежно від обставин і впливу, тим самим підриваючи свій авторитет серед авдиторії.