Російські пропагандисти намагаються завуалювати в медіапросторі жорстокість дій своїх військових, особливо щодо цивільних. Справжні визначення можуть дистанціювати росіян від своєї армії. Тому вони вдаються до терміна «силові дії». 

У такий спосіб агітпроп зазвичай описує злочини проти цивільних, наприклад, атаки на лікарні, школи та інші обʼєкти цивільної інфраструктури. Пропагандисти найчастіше виправдовують це «перебуванням українських військових» у цих місцях або тим, що українська армія нібито «використовує цивільних як живий щит», до чого часто вдаються якраз росіяни.

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається підтримати меседж, що вона нібито не чіпає цивільних, а отже — не порушує міжнародного права. Крім того, у такий спосіб вона також хоче перекласти відповідальність за агресію на жертву агресії та виправдати себе, вдаючись до знелюднення українських цивільних осіб. Мовляв, «силові дії» мусили застосовувати до тих, хто займався нацизмом. Однак досвід показує, що росіяни подібні та зазвичай безпідставні звинувачення використовують як інструмент для знущання з українців, чим регулярно порушують міжнародне право. 

Пропагандисти поширюють інформацію, нібито новини про необхідність чоловікам в Івано-Франківську та Києві прийти до військкомату впродовж 10 діб, якщо вони не отримували особистих повісток, є підтвердженням «величезних втрат» ЗСУ. Автори таких дописів додають, що Україна робить це «задля членства в НАТО», коли в народі «зростає спротив щодо режиму». Це — маніпуляція.

На неї звернули увагу фахівці проєкту StopFake. Вони стверджують, що в Україні триває загальна мобілізація через воєнний стан. Поява наказів окремих територіальних Центрів комплектації (ТЦК) не є чимось новим, а слугує для повторного сповіщення військовозобовʼязаних. В Івано-Франківську пояснили, що подібний наказ надається в разі продовження воєнного стану. Як і раніше, мобілізації підлягають військовозобовʼязані українці віком від 18 до 60 років, які не мають відстрочки. 

Поширюючи такі маніпуляції, пропагандисти спотворюють реальність та намагаються викликати недовіру українців до влади. Крім того, вони хочуть підняти паніку та переконати всіх у тому, що Росія перемагає на полі бою. 

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, буцімто ексголова розвідки Естонії визнав, що контрнаступ ЗСУ «обернеться провалом» через ефективну оборону російської армії та її перевагу в повітрі. Автори посилаються на інтерв’ю Райнера Сакса естонському телебаченню. Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери Центру протидії дезінформації при РНБО, які визначили, що такого ексочільник естонської розвідки не казав. Під час прямого етеру Райнера Сакса запросили як експерта, щоб той прокоментував ситуацію з українським контрнаступом. Він заявив, що росіяни мають перевагу в повітрі, однак вони не наважуються підходити дуже близько до фронту. Тобто експерт оцінив бойову здатність Росії. Проте не говорив, що за таким сценарієм контрнаступ приречений. Пропагандисти спотворили контекст інтерв’ю. 

Поширюючи такі маніпуляції, автори прагнуть деморалізувати українців, використовуючи при цьому постаті міжнародних експертів. Нібито вони самі не впевнені в перемозі України. У такий спосіб пропагандисти видають бажане за дійсне.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Олексій Резніков заявив, нібито чогось значного від контрнаступу ЗСУ «очікувати не варто». Автори дописували, що високопосадовець упевнений в здатності росіян відбити атаку і навіть не зміг відповісти про точну кількість знищеної техніки. Мовляв, щодо техніки він відповів «неоднозначно». Вони посилаються на інтерв'ю виданню «Настоящее время». Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які встановили, що Резніков не робив таких заяв в інтерв’ю виданню «Настоящее время», а лише говорив про те, що цей контрнаступ не буде блискавичною кампанією на кшталт Херсонської та Харківської, і що українські командири поступово виконають свої завдання. Тобто автори спотворили контекст інтерв’ю. Насправді міністр мав на увазі, що з часом усі поставлені завдання будуть виконані, проте не слід очікувати швидких результатів. Щодо знищеної техніки, то Резніков справді не назвав точні цифри, аргументуючи це тим, що наразі неможливо встановити таке число: деяку техніку ремонтують, іншу — списують. На такі підрахунки потрібен час. Однак він не уникнув цього питання й не відповідав «обтічно», щоби нібито приховати факт нищівної поразки.

Поширюючи цю маніпуляцію, пропагандисти прагнуть деморалізувати українців. Нібито й самі  високопосадовці не впевнені в перемозі чи в успішному контрнаступі України. Мовляв, не очікуйте чогось значного, адже росіяни «сильніші». У такий спосіб автори спотворюють реальність та видають бажане за дійсне.

Пропагандисти створюють та поширюють публікації, згідно з якими Україна увʼязнює журналістів з-за кордону за те, що публікують «незручну правду» щодо російської агресії. Мовляв, ось такі «західні цінності» підтримує український уряд, прикриваючись мовчанням Заходу.

У якості головного прикладу автори таких публікацій використовують ситуацію з громадянином США та Чилі, журналістом Гонсало Лірою. Нібито його увʼязнили лише за те, що він сказав «факти, визнані Києвом». Однак насправді журналіста заарештували за поширення відверто антиукраїнської агресивної риторики та російської дезінформації.

Наприклад, Ліра називав президента України Зеленського «головорізом», лідерів ЄС «некомпетентними» (підтримуючи слова премʼєр-міністра Росії Медведєва), а також звинувачував США та Польщу в намірах «поділити Україну». Журналіст виправдовував дії Росії тим, що їй потрібна «вся територія України», щоб не було «ще гірших проблем». Крім того, він закликав Міжнародний кримінальний суд накласти арешт на експрезидента України Порошенка за те, що той нібито «вбивав дітей на Донбасі». На всі ці та інші заяви Ліри свого часу звернув увагу Центр протидії дезінформації при РНБО.

Поширюючи цей меседж, Росія хоче перекласти відповідальність за свої дії на інші сили та відвернути увагу від власних системних проблем зі свободою слова.

Росія постійно намагається показати себе сильною мультикультурною державою, що піклується про своє розмаїття. Зокрема, це можна побачити у промоційних матеріалах країни або в заявах міжнародного рівня. 

Однак насправді російська політика безпосередньо спрямована на знищення багатонаціональності. Як правило, багатонаціональна держава утворюється в процесі колоніального загарбання (і не тільки), чим Росія займалася і займається.

Риторика Росії на цей момент є колонізаторською і нацистською. Завдяки їй Росія намагається досягнути зверхності над усіма поневоленими народами, прикриваючись тим, що вона нібито піклується про національні спільноти. Водночас зовні плекає наратив про великий російський народ, не згадуючи інших або приписуючи всім-всім народам статус «росіян». Наприклад, мови різних національностей всередині Росії поступово зникають через законодавчі ініціативи, що унеможливлюють їх використання в суспільному та культурному полі. До прикладу, у 2021 році заарештований активіст за права народу комі розмовляв під час судового засідання мовою цього народу, однак суддя засудила використання мови комі навіть попри її задекларований статус республіканської мови. Або ж після численних воєн зі справжньою ідентичністю чеченців російська влада дозволила залишити тільки ту її частину, яка збігається з пріоритетами та цілями Москви, в обмін на великі дотації з державного бюджету. 

Ба більше, російський політикум навмисно створює ситуацію привілейованості росіян над іншими етносами в складі країни в контексті агресії проти України. Зокрема, велика частка загиблих російських військових у війні за етнічною ідентифікацією є бурятами. Навіть Папа Римський свого часу назвав бурятів та чеченців найжорстокішими серед російських солдатів, що воюють проти України. 

Використовуючи концепцію «багатонаціональної держави», російські пропагандисти та високопосадовці замилюють очі на реальний стан речей для багатьох етносів у складі країни, що є результатом цілеспрямованої політики знищення багатокультурності всередині Росії. Все це робиться для посилення контролю та втримання центру влади в одному місці. Крім того, це працює і на зовнішньому рівні в рамках публічної дипломатії. Зокрема, подібні меседжі поширюються через «Російські доми» (культурні центри МЗС Росії в інших країнах). «Детектор медіа» вже писав про фейки цієї інституції. 

Тезу про те, що Росія намагається припинити війну, яку Україна розв’язала у 2014 році, просував Путін на зустрічі з воєнкорами. Він заявив, що «не ми агресори, агресори — це вони [українці], а ми намагаємося припинити війну збройним способом».

Проте такі висновки безпідставні. Російський агітпроп систематично поширює тези про те, що нібито «Україна розв'язала війну ще у 2014 році», почала «вести бойові дії» проти «самої себе», а згодом «відмовилася сідати за стіл переговорів». З 2014 року російські пропагандисти використовували тактику підміни понять та розповідали про «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. А зараз росіяни проводять «спеціальну воєнну операцію» на території України.

Поширюючи такі меседжі, російські пропагандисти намагаються знайти виправдання своїм діям та перекласти відповідальність за них на жертву. Мовляв, Україна розпочала війну у 2014 році, а Росія зараз намагається її припинити. Проте саме Росія вторглась на територію України у 2014 році, почала війну на сході та окупувала Крим. Раніше «Детектор медіа» розповідав про меседж, що війна в Україні почалася через заборону російської мови.

Таке повідомлення поширюють нібито на сайті медіа «Українська правда» та у фейсбуку на сторінці Biohosdo. У дописах ідеться, що ми «перемагаємо виключно в інформаційній війні», і додано зображення скелетів, які буцімто мають уособлювати загиблих українських військових. Це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. Вони встановили, що сайт, на якому розміщений текст про поразки на полі бою, є клоном сайту «Української правди». Агітпроп використовує домен pravda-ua.com, тоді як справжня адреса – pravda.com.ua. Також ці наративи поширюються через порожню сторінку Biohosdo. Згідно з отриманими даними, ця кампанія була запущена 5 червня, а фейкова сторінка створена 17 травня.

У такий спосіб пропагандисти намагаються посіяти зневіру серед українців та переконати в тому, що сенсу чинити опір немає. Раніше «Детектор медіа» пояснював маніпуляцію, що нібито за словами генерала США, Росія перемагає Україну у війні.

Пропагандисти поширюють у соцмережах відео, на якому нібито зображений головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний у національному вбранні. Вони стверджують, що так він виглядає після операції для лікування травм голови.  Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту MythDetector. Вони зʼясували, що відео створене за допомогою дипфейку, де обличчя Залужного наклали на вже опубліковане відео українського блогера. Крім того, пропагандисти раніше поширювали і відфотошоплені зображення, на яких нібито видно пошкодження голови головнокомандувача ЗСУ. Цю інформацію вже було багаторазово спростовано відео та фотографіями, на яких видно Залужного без травм.

У такий спосіб пропагандисти намагаються особисто дискредитувати Валерія Залужного та викликати паніку серед українців. «Детектор медіа» нещодавно неодноразово спростовував повідомлення про «смерть» Залужного. 

Пропагандисти поширюють у соцмережах відео, на якому державний секретар США Ентоні Блінкен нібито вітає голову терористичної організації «ПВК "Вагнер"» Євгена Пригожина з отриманням контролю над Бахмутом. У відео Блінкен ніби каже таку репліку: «Я лише хочу привітати Пригожина з блискучою перемогою минулого вечора в Україні, боротьба була дуже запеклою». Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту MythDetector. Вони переглянули відео і дійшли висновку, що, швидше за все, його створили за допомогою дипфейку. Оригінальне відео, що стало основою для його створення, оприлюднене в листопаді 2022 року, і на ньому Блінкен вітає збірну США з футболу з успішним матчем на Чемпіонаті світу. Цитату зі справжнім привітанням можна знайти в офіційній стенограмі виступу під час зустрічей міністрів закордонних справ країн-членів НАТО в Бухаресті 30 листопада минулого року.

У такий спосіб пропагандисти хочуть переконати всіх у тому, що російські війська зайняли Бахмут. Мовляв, навіть високопосадовці США це вже визнали. Проте в таких випадках важливо довіряти лише офіційним українським джерелам інформації.

Регулярно пропагандисти називають усіх росіян, які висловлюються проти війни, розвʼязаної Росією проти України, зрадниками. Мовляв, такі люди нічого не варті, вони продалися колективному Заходу. Іноді для визнання зрадником вистачає картинки, плаката, руху, слова, кольорів одягу або навіть сну. До прикладу, мешканця Чити заарештували за те, що йому снився Зеленський, якого він попросив про спільне селфі. А Z-патріоти закликають заборонити предмети одягу в кольорах прапорів США та Великої Британії після того, як Росією пройшла хвиля доносів на осіб, що одягнулися в синьо-жовте вбрання.

Для представників агітпропу важливо втримувати однорідне інформаційне поле, оскільки за навіть найменшої критики влади вся державна вертикаль може повільно посипатись. Тому зрадників протиставляють Z-патріотам, які лиш те й роблять, що вихваляють Росію та її режим. Дуже часто до поняття «зради» спрощують діяльність «іноагентів» та «небажаних організацій», оскільки вони йдуть проти системного наративу, а саме виступають проти війни. Втім, якщо поняття «іноагентів» або «небажаних організацій» є відносно новими, то «зрада» є чимось доволі знайомим для росіян. Тому пропагандисти так часто і вдаються до цього слова.

Використовуючи тавро «зрадник», Росія хоче посилити суспільний тиск, щоб принизити тих, хто говорить правду, і запобігти тому, щоб це робив хтось інший. Наприклад, усіх, хто публічно виступає проти війни в Україні, засуджує російський уряд або каже, що президент України гарний, як у випадку з однією з російських пенсіонерок. У такий спосіб Росія також хоче відвернути увагу від своїх злочинів та виправдати провал на полі бою. Мовляв, росіяни програють через те, що серед них так багато зрадників, а всі, хто проти війни, є справжніми ворогами.

Пропагандисти в російських медіа поширюють інформацію, нібито населення України скоротилось до 20 мільйонів людей. Вони посилаються на заяву колишнього радника міністра оборони США Дугласа Мак-Грегора, зроблену 18 травня. Це — фейк.

На нього звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони переглянули відповідне інтервʼю Мак-Грегора повністю і помітили, що він справді зробив подібну заяву — «Вчора я отримав докази того, що в Україні залишилось менше 20 мільйонів людей». Однак невідомо, на основі яких даних чоловік зробив такі висновки. 

Аналітики також зʼясували, що ці дані не відповідають дійсності. Згідно з підрахунками Фонду народонаселення ООН, в Україні станом на зараз проживають 36,7 мільйона людей з урахуванням тимчасово окупованих територій. За словами директорки Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України Елли Лібанової, населення України на цей момент становить від 28 до 34 мільйонів осіб без урахування тимчасово окупованих територій. Точнішу кількість на цей момент встановити неможливо через неточні дані щодо українців, що перетнули кордон на заході країни.

У такий спосіб пропагандисти хочуть штучно збільшити масштаб проблеми та деморалізувати українське населення. Мовляв, усе настільки погано, що треба це все закінчувати. Однак населення України скорочується саме через дії російської армії. 

Російські пропагандисти продовжують уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення програшу на полі бою у війні, яку в Україні розв’язала Росія. Одним із цих формулювань є фраза «зменшення військової активності». 

У російської армії є постійні проблеми з людськими й технічними ресурсами. Іноді в них немає вибору, окрім як відступати з певних територій. У таких випадках і застосовують фразу «зменшення військової активності». Однак часто відбувається й так, що коли пропагандисти говорять про «зменшення військової активності», Росія продовжує атакувати українських цивільних, а іноді навіть і посилює атаки. 

Використовуючи це словосполучення, пропагандисти хочуть показати милосердя Росії. Мовляв, вона піклується про цивільних, тому зменшує кількість атак. Крім того, вони також хочуть заплутати всіх в інформаційному просторі, брешучи про атаки. Ба більше, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії. Пропагандисти протиставляють себе українській владі, говорячи, що вона, на відміну від Росії, постійно хоче ескалації конфлікту. Проте варто розуміти, що справжнім «зменшенням військової активності»  може бути тільки повне виведення російських військ з території України, оскільки саме Росія напала на неї.

Цю тезу аналітикині й аналітики «Детектора медіа» неодноразово помічали під час моніторингу соціальних мереж, зокрема в анонімних телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. Знову меседж виник в інфопросторі як реакція на інтерв’ю президента України для американського видання The Washington Post, у якому він заявив: «якщо матимемо воєнний стан, ми не зможемо провести вибори. Конституція забороняє проведення будь-яких виборів під час воєнного стану».

Російський агітпроп не дарма піднімає тему виборів в Україні, адже в самій Росії зараз гарячково намагаються знайти спосіб провести вибори на окупованих українських територіях — ОРДЛО, Херсонщині, Запоріжжі, де, за версією РФ, з жовтня 2022 року діє воєнний стан. 

Парламентські вибори в Україні мали би відбутися 29 жовтня 2023 року. Однак після оголошення воєнного стану, відповідно до статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», вибори президента України, Верховної Ради та органів місцевого самоврядування проводити заборонено. Для проведення виборів потрібно або оголосити про завершення воєнного стану, або ж внести відповідні зміни до українського законодавства та отримати згоду Конституційного Суду про легальність проведення виборів в умовах воєнного стану.

Активні воєнні дії та постійні атаки росіян на мирні міста і села України унеможливлюють акт волевиявлення — виборчі дільниці можуть стати легкою ціллю для російських ракет чи дронів. До того ж частина територіальних громад перебувають в окупації, тож потенційні вибори не врахували би голосів тамтешніх жителів. Мільйони українців зараз поза межами країни, і якщо проблема браку дільниць у закордонного виборчого округу виникала й раніше, то зараз процес голосування був би просто неможливим. Також постає проблема актуальності списків виборців через збільшення кількості ВПО. Окреме питання — українські виборці, які опинилися на території Росії. З міркувань безпеки Україна ліквідувала всі свої виборчі дільниці в РФ ще у 2018 році. Чи вдасться цій категорії громадян потрапити до посольств у Грузії, Казахстані або Фінляндії, щоби проголосувати, — питання відкрите. Окрім цього, у країну, що воює, навряд чи зможе приїхати достатня кількість міжнародних спостерігачів. Ба більше, вибори — це мільярди, витрачені з державної казни, з якої в нинішніх реаліях чи не половина йде на війну. Врешті, під час воєнного стану свобода слова та інформації може обмежуватися значно більше, ніж у мирний період. Росіяни чудово знають про ці аргументи, та все одно вдаються до тактики підміни понять. Мовляв, вибори неможливі не через повномасштабний напад Росії на Україну, а через особисту примху Зеленського. Буцімто він навмисно гальмує різні процеси, перешкоджає проведенню виборів, щоб залишитися при владі. Однак насправді відтермінуванню виборів в Україні сприяє якраз Росія, яка продовжує вести активні бойові дії проти неї. 

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що перед 9 Травня на будівлі Бундестагу встановили «червоний прапор Перемоги». Автори повідомлень додають фото та відео, як нібито радянський прапор із серпом та молотом майорить над будівлею німецького парламенту. Це — неправда. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake, які з'ясували, що жодного прапора над Бундестагом не встановлювали, навіть несанкціоновано. Радянського стяга не було на будівлі парламенту. Це й підтвердили самі представники адміністрації німецького парламенту у коментарі інформаційному агентству Deutsche Presse-Agentur. Фактчекери переконані, що відео змонтовані, а фото — відредаговані за допомогою фотошопу. На це вказують різноманітні неточності, які фактчекери зафіксували. Наприклад, на відео радянський прапор і прапор Німеччини розвіваються в різних напрямках, хоча вони відносно недалеко один від одного «розташовані». Ба більше, такі світлини/фото можна знайти лише в російському сегменті соцмереж. 

Поширюючи такі фейки, Росія вкотре прагне показати свою велич перед «нацистським Заходом». Оскільки повідомлення про «червоний прапор Перемоги над Рейхстагом» є алюзією на образ радянського солдата, який піднімає радянський прапор на Рейхстаг у Берліні за кілька днів до капітуляції нацистської Німеччини в 1945 році.

Російські пропагандисти вживають різні визначення, щоб помʼякшити або взагалі уникнути згадки злочинів російської армії в медіа, де поширюють проросійську риторику. Одним із таких термінів є «зачистка». 

Слово утворене від дієслова «зачищати» і в оригінальному трактуванні означає блокаду житлових районів, перевірку документів у всіх їхніх жителів, виявлення та ліквідацію «небажаних елементів». 

Російські збройні сили почали використовувати цей термін ще у воєнній кампанії радянської армії в Афганістані у ХХ столітті. Найбільшого поширення до моменту повномасштабного вторгнення в Україну він набув під час Чеченських воєн. Прикладом «зачистки» у війні проти України є дії терористичної організації «ПВК “Вагнер”», де командир наказував «зачистити», тобто ліквідувати всіх (навіть цивільних), кого побачать солдати на певній території, включно з жінками й дітьми. 

Використовуючи таке формулювання, пропагандисти хочуть виправдати злочини російської армії та надати їм правильного значення. Мовляв, російські солдати вбивають не всіх підряд, а лише «небезпечні елементи». Однак саме цивільні найбільше страждають від їхніх дій. 

Пропагандисти поширюють меседж, що «київський режим» нібито має на меті зібрати навколо себе нацистську еліту, а єдиним способом боротьби з ним є знищення всіх військових і техніки, яку використають у контрнаступі. Крім того, агітпроп відкрито закликає до повалення української влади зі згаданих вище причин. 

На меседж звернули увагу аналітики проєкту EUvsDisinfo. Вони помітили, що меседж насправді регулярно повторюється у російському агітпропі. Міф про «нацистську Україну» лежить в основі російської дезінформації ще з 2013-2014 років, коли в такий спосіб намагалися дискредитувати протестувальників на Євромайдані. Насправді ж праворадикальні групи не отримали великої популярності ані під час Євромайдану, ані під час парламентських виборів 2019 року. 

Крім того, у 2015 році в Україні ухвалили закон, що засуджує нацистську та комуністичну ідеології. Закон забороняє публічне використання та пропаганду нацистських та комуністичних символів. 

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть виправдати злочини росіян. Мовляв, Росія захищає світ від навали неонацизму. Втім, праворадикальні групи не мають значного політичного чи суспільного впливу в Україні.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що ЗСУ готуються захоплювати невеликі російські міста. Про це нібито повідомив Богдан Кротевич, виконувач обов’язків командира бригади «Азов». Автори посилаються на його інтерв’ю виданню Washington Post. Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту VoxCheck, які визначили, що Богдан Кротевич припустив, що Україна могла б захопити російські міста, але не заявляв про готовність українського командування піти на такі кроки. У самому інтерв’ю Кротевич говорив про Першу російсько-чеченську війну і  стратегію захоплення чеченцями маленьких російських міст, щоб використовувати їх як важіль, аби Росія повернула захоплені території. Він виклав свої думки і припустив, що Україна може зробити так само. Проте не констатував це як доконаний факт. 

Ні журналісти Washington Post, ні Богдан Кротевич не стверджували, що це позиція військового чи політичного керівництва України. Плани контрнаступу відомі обмеженому колу осіб.

Стигматизація — негативне виділення людини або ж групи людей в суспільстві за якоюсь ознакою. Найчастіше більшість стигматизує людину чи групу за ознакою, яка відрізняє їх від загалу. Наприклад, це працює з людьми з ЛГБТКІА-спільноти чи з людьми з інвалідністю тощо. На стигматизацію впливають забобони, ідеологеми, які історично встановилися в конкретному суспільстві і стали частиною світогляду його членів. При цьому певні характеристики конкретної людини не беруться до уваги. Стигма — властивість, на підставі якої формується негативний стереотип. Тому практично всі стигми є за своєю суттю стереотипами. Наприклад, «усі геї вдягаються, як жінки» тощо. Тобто йдеться про стереотипи, які формуються на узагальненнях і переважно не мають підтвердження в реальному житті. 

Стигматизувати можна різні групи людей, і російська пропаганда також використовує стигматизацію як інструмент. Наприклад, говорячи й пишучи про ментальне здоров’я. «Досить скиглити, слабак!» — саме в такий спосіб можна коротко описати, як ментальне здоровʼя представлене в російській пропаганді. До прикладу, агітпроп поширює фейки, що українські військові нібито скуповують антидепресанти, називаючи їх слабкими й нездатними воювати. Мовляв, українські військові не витримують ситуації на фронті, а після повернення додому не можуть пристосуватися до нормального життя і становлять небезпеку для цивільних. Зокрема, для підтримки цих меседжів у мережі поширювали фейк щодо дефіциту антидепресантів в Україні. Буцімто він виник через те, що їх скупили українські військові. 

«Слабкодухим» українським військовим агітпроп протиставляє російських — витривалих морально. Проте замовчування проблеми не означає її відсутність, і Росія, на відміну від України, продовжує її поглиблювати ігноруванням. Ще задовго до повномасштабної війни в російській армії були поширеними самогубства, спричинені дідівщиною. Сама ж дідівщина має у своїй основі приниження осіб за віком або субʼєктивними критеріями, які для себе визначають особи-агресори. Однак офіційна статистика, навпаки, ігнорує проблему та применшує її значення. Імовірно, активні бойові дії, які веде російська армія, лише погіршили ситуацію. 

Російські війська мають низку системних проблем, які викриває агресія проти України. До списку найважливіших проблем входять прогалини в плануванні. Зокрема, дуже часто ці плани доводиться міняти через погіршення ситуації на фронті для росіян. Окрім того, під час планування російське військове командування часто не враховує важливих деталей, що можуть повністю змінити баланс сил у конкретній битві. 

Однак пропагандисти не можуть сказати про це відверто. Для них важливо втримати ілюзію, що керівництво знає, що робить. Тому навіть коли ситуація набуває хаотичних обертів, агітпроп і далі каже, що все «за планом». Явище має регулярний характер, оскільки пропагандисти вдаються до свого «плану» щоразу, коли коли українська армія йде в контрнаступ. Причому доволі часто вони не уточнюють, що це за план і хто його створив. 

Прикладом є лютневі події біля Вугледару, де російські війська зазнали ледь не найбільших втрат з початку повномасштабної війни. Під час розгрому агітпроп і далі стверджував, що росіяни перемагають і що все йде за планом. 

Використовуючи таке формулювання, пропагандисти посилюють ілюзію «стратегійності» російських дій. Буцімто росіяни знову перехитрили українців. Насправді ж російська армія боїться ганьби, яка повністю перекреслює весь її «героїзм».

Така інформація поширювалася в російських пропагандистських медіа, які посилаються на начальника Харківського військового гарнізону Сергія Мельника. Він нібито вважає, що в України «ніколи не буде достатньо людей та техніки для перемоги над Росією». Також агітпроп заявив, що «боєздатна частина ЗСУ знищена, а професійні військові вибули зі строю». Це — маніпуляція.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. Російські пропагандистські медіа використали інтерв’ю генерала Сергія Мельника для іспанського видання El País. Мельник розповів про захист Харкова у 2022 році та про майбутній контрнаступ ЗСУ у 2023-му. Генерал зазначив, що Україні потрібна не тільки велика кількість техніки та боєприпасів, але й військових, аби можна було частіше проводити ротації. Саме цей вислів і вирвав із контексту російський агітпроп та створив маніпуляцію про те, що українську армію «вже вибили».

Після того, як російські пропагандистські медіа почали поширювати цю маніпуляцію, Сергій Мельник пояснив свої слова. Він зазначив, що хоч бійці тримаються героїчно, проте вони виснажуються, дехто отримує поранення, а хтось помирає. Також він наголосив на тому, що Україні вистачає ресурсів для контрнаступу, проте найголовніше — отримати достатню кількість зброї, щоби зберегти життя бійців.

Агітпроп не вперше хоче підірвати репутацію українського військового керівництва і спричинити зневіру серед українського суспільства, маніпулюючи темою контрнаступу. Мовляв, навіть військові керівники не вірять у перемогу України над Росією. Раніше «Детектор медіа» розповідав про маніпуляцію, що якщо українські військові провалять контрнаступ, Захід нібито припинить підтримку України.

Таку тезу поширили у соціальних мережах та у пропагандистських ЗМІ. У повідомлення ідеться, що США головний «спонсор» російсько-української війни, тому що у Вашингтоні налякані можливістю Росії «повстати знову» як світовий лідер. Тож США використовують Україну як буфер задля власної безпеки. Утім, на долю України американським високопосадовцям «начхати». Через те вони ведуть «непряму» війну з Росією через Україну. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту EU vs Disinfo, які визначили, що така теза безпідставна. США не ведуть війну з Росією, оскільки не оголошували їй нічого. Напротивагу Росії, яка здійснила широкомасштабний наступ на території України, й вчиняє воєнні злочини щодня. Тож це Росія напала на Україну, а вона лише захищається за допомогою внутрішніх ресурсів та західної допомоги.

Захід, зокрема і США, підтримують Україну військовою та фінансовою допомогою для ефективної самооборони країни відповідно до статті 51 Статуту ООН, щоб зупинити агресивну війну Росії проти України. А не через те, що «Захід веде війну проти Росії». 

Поширюючи цей меседж, пропагандисти підживлюють наратив щодо існування так званого «колективного Заходу», який об’єднався проти Росії задля її знищення.

Така інформація з’явилася в соціальних мережах литовського сегменту. У повідомленнях ідеться, що литовці отримали на пошту фейкові листи від імені міністерства оборони Литви. У листах наголошують, що литовців нібито вербують до тристоронньої литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького, а згодом відряджають на український фронт. 

В Інституті масової інформації звернули увагу на цей кейс та пояснюють, що у відомстві міністерства оборони Литви спростовують цю інформацію. У відомстві також заявили, що громадян Литви на службу до тристоронньої литовсько-польсько-української бригади імені Великого гетьмана Костянтина Острозького не закликають, ця міжнародна бригада діє за окремим мандатом.

Невідомі для поширення неправдивої інформації використовують домен kariuomene[.]com, через який вони розсилають фейкові листи й переконують литовців, що їх відряджатимуть на фронт. 

Російські пропагандисти намагаються уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення війни, яку в Україні розв’язала Росія. Надто часте використання офіційних формулювань може спричинити не лише втому, але і сумніви у діях російських військових. Тому більш неформальною конструкцією є «бойові дії». 

Війна Росії проти України триває вже девʼятий рік поспіль. Зрозуміло, що вона відбувається здебільшого на полі бою, що і є бойовими діями. Однак у «бойових дій» є чітке визначення — війна. 

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається показати, що війна проти України — явище тимчасове й нібито не створює додаткових проблем для росіян. Розмиті формулювання також використовують для підігравання меседжу «бліцкригу», який російський уряд обіцяв своїм громадянам у разі наступу на Україну. Додатково, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії. 

Така інформація з’явилася в соцмережах. Зокрема, у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику. Автори повідомлень додавали до публікації скриншот нібито з сайту «Укрінформ», на якому йшлося, що Верховна Рада України планує заборонити фото й фільмування  кладовищ. У «новині», яка нібито з’явилася на сайті Укрінформу, сказано, що «на думку законодавців, публічне висвітлення стану українських цвинтарів може дати цінну розвідувальну інформацію армії Росії, а також створити негативне інформаційне тло в самій країні». Однак все це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. Фактчекери з’ясували, що такий законопроєкт у Верховній Раді не зареєстрований. Натомість на сайті парламенту є вже ухвалений закон про створення Національного військового меморіального цвинтаря, але і в ньому нічого не сказано про заборону фото- та фільмування. «Сам “скриншот” “новини” українського новинного агентства — підроблення. На сайті Укрінформу такої новини немає», — пише StopFake.

Такі повідомлення потрібні агітпропу, щоб створити видимість, що ситуація в Україні надто погана: люди масово гинуть, вже немає місця, де їх ховати, а влада нібито намагається приховати масштаби трагедії.