У випуску спростовуємо фейки про те, що Росія «передасть уряду Угорщини» військовополонених закарпатських бійців, а Румунія та Молдова будують шосе для «перекидання сил НАТО до Одеси». Також у випуску — розповідь про життя в окупації на Херсонщині, вплив пропаганди та роботу медіа від Ірини Ковач, завідувачки Медіа-центру Херсонської обласної бібліотеки для дітей. Вона розповідає і про нашу передачу, як вона допомагала всій Херсонщині тримати «зв'язок з реальністю».

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Звинувачений у державній зраді колишній народний депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук дав перше після повномасштабного вторгнення інтерв’ю. Точніше, долучився скайпом до шоу на білоруському державному каналі СТВ. Спілкувалася з Медведчуком знайома йому ведуча Надія Сасс — колишня журналістка його ж телеканалів, яка у 2020 році балотувалася до Дніпропетровської облради від «ОПЗЖ». 

У своїй промові Медведчук сказав, що повертається у велику гру, запускає новий політпроєкт «Другая Украина» і намагатиметься «демонополізувати право президента Зеленського представляти Україну на міжнародному рівні». «Детектор медіа» зібрав п’ять ключових тез з виступу Медведчука. Всі вони співзвучні з риторикою російської пропаганди, яка впродовж року великої війни поширює десятки дезінформаційних меседжів на різні аудиторії. 

1. Україна постійно провалювала мирні переговори, намагалася «здихатися» Донбасу.

Тут Медведчук вдається до класичного прийому віддзеркалення — тактика, яка полягає у висуванні Україні та Заходу звинувачень, які ті колись висловили Росії. Типове намагання перевернути все з ніг на голову й зробити жертву агресії винною у нападі. Ця мантра роками лунала в ефірах каналів Медведчука. Зокрема, аудиторію переконували, що Україна «бомбить Донбас», і що вона сама не хоче реінтеграції цієї території, бо, мовляв, без цього регіону Україна голосує так, як потрібно владі. За словами Медведчука, саме його участь потрібна у перемовинах для досягнення миру між двома країнами. Попри це, він знімає із себе відповідальність за нібито провалені Мінські угоди, адже був лише посередником і не впливав на виконання. Насправді ж будь-які мирні домовленості із Росією не працюють не через провину України, а саме через те, що їх порушує Росія.

2. Захід був зацікавлений в дестабілізації ситуації біля кордонів Росії. Захід не тиснув на Київ, щоб той виконував Мінські угоди.

Ця теза має на меті зняти будь-які звинувачення з Росії за розв’язування війни на сході України та перекинути вину на ефемерний «Захід». На думку Медведчука, це не російська армія дестабілізує ситуацію на Сході України, а «Захід» дестабілізує ситуацію біля кордонів Росії, щоб завдати їй шкоди. Це типове для Росії звинувачення в бік України й держав Заходу. У такий спосіб російські пропагандисти намагаються виправдати війну, яку розв'язала саме Росія. Мовляв, мирні домовленості не виконувалися із провини України й країн Заходу, і якби Росія не втрутилася й не розпочала війну, все було б ще гірше. 

3. Україна — failed state, бо втратила суверенітет, незалежність і демократію.

Це один із поширених наративів щодо України, який спродукувала російська пропаганда. Пропагандисти регулярно підживлюють його меседжами, що Україна — не справжня держава, бо не має своєї історії й культури; що Україну створив Ленін; що українська влада не змогла побудувати нормальну систему; що в Україні поширена корупція тощо. Поширюючи такі меседжі, Росія також виправдовує себе й прагне створити видимість, що те, що війна, яка триває на території України, є виправданою. Мовляв, Росія бореться за землі, які завжди їй належали. Проте у держави, що не відбулася, розосереджені базові владні функції та атрофована здатність виконувати колективні рішення. Натомість Україна впродовж останнього року ефективно протистоїть агресору й поступово звільняє окуповані території. До слова, на фоні ескалації, все більше політологів говорять про Росію як failed state.

4. Україна недооцінила Білорусь і не подякувала Лукашенку за сприяння в мирному врегулюванні питання Донбасу.

Мовляв, Україна не оцінила зусилля Лукашенка з надання майданчика для діалогу між Україною і Росією. Насправді Білорусь не підтримує Україну в умовах війни з Росією. Навпаки — самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко визнав, що Білорусь бере участь у війні на боці Росії й неодноразово тиражував російські пропагандистські меседжі, що саме Україна є агресором. Були тези й, що Україна нібито готувала напад на Білорусь. Так Лукашенко намагається виправдати свою підтримку Росії й те, що Білорусь фактично стала плацдармом для російської армії. Зокрема, частину російських ракет, які влучають в українські міста й села, запускають саме з території Білорусі. Саме тому ставлення до Білорусі й її самопроголошеного лідера в Україні є неоднозначним.

Проте через такі меседжі створюється видимість, що саме Україна не готова йти на перемовини з Росією, адже не оцінила зусилля Лукашенка в організації майданчика для цього. Однак українська влада не один раз наголошувала, що не готова домовлятися з Росією на її умовах, які передбачають анексію окупованих територій й нейтральний статус. 

5. Ексдепутати «ОПЗЖ», які втекли до Росії, запускають політичний проєкт «Другая Украина», щоб не президент Зеленський представляв Україну за кордоном, а Медведчук.

На думку Віктора Медведчука, є мільйони українців, які хочуть дружби з Росією (згідно з результатами соцопитування, зараз лише 3% українців ставляться до росіян позитивно). Саме їхні інтереси він і готовий представляти зі своєю командою. Назва нової політичної сили «Другая Украина» викликає асоціації з політпроєктом російського націонал-більшовика Едуарда Лимонова «Другая Россия». Організація була в опозиції до Путіна, за що і визнана екстремістською. До того ж, у цій назві закладено ідею розколу та поділу України та українців на сорти — втім, «це ж було вже». Наприклад, саме російська пропаганда ділила українців на російськомовних і україномовних, на західняків й східняків тощо. Сам Віктор Медведчук позбавлений українського громадянства й наразі перебуває в Росії. Тобто він не може очолювати жодну політичну організацію в Україні. Тому йдеться, ймовірно, про створення саме російської організації зі словом «Україна» в назві.  

Місяць тому Медведчук уже чинив спроби сигналізувати про свої політичні амбіції — у російському медіа «Известия» опублікував статтю про нібито «анатомію» сучасного воєнного протистояння України та Росії, а також про роль Заходу у цій війні. Детально ми її розбирали тут.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що згідно з розпорядженням Офісу Президента припинили вмикати повітряну тривогу. Мовляв, це забезпечить спокій українців, які травмовані сигналами тривоги. Автори повідомлення додають, що про деякі влучання керівництво України не повідомляє відразу, тому в українців закрадаються сумніви та недовіра. На думку авторів, із кожним новим сигналом повітряної тривоги українці готуються до вибухів, вони почуваються в тотальній небезпеці, адже чекають вибуху. Водночас Зеленський нібито самотужки вирішує чи вмикати тривогу, що є проявом свавілля та «ручного керівництва».

Ця теза не має жодного підтвердження, оскільки повітряну тривогу вмикають із кожною новою загрозою для повітряного простору України. Між моментом фіксації літака/ракети/ворожого літального апарату та власне запуском сирени минають лічені хвилини, а, може, навіть менше, ніж хвилина. Достатньо одного телефонного дзвінка по спецзв’язку. Після чого сирену в потрібних регіонах вмикає місцева влада. Тобто цей процес не залежить від когось одного, Зеленського зокрема, а від низки спеціалістів, які очолюють різноманітні процеси. Наприклад, згідно з мапою тривог України станом на 13 лютого, повітряна тривога ширилася Україною востаннє сьогодні в Запорізькій, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській та Донецькій областях і тривала близько півтори години. Тривога у Луганській області триває ще з 4 квітня 2022 року. Протягом періоду 6-12 лютого всього було 277 тривог по всій Україні. 

Поширюючи такий меседж, пропагандисти хочуть підживити наратив, що нібито Україна не піклується про українців та кидає їх напризволяще, наприклад, не вмикаючи повітряну тривогу. У такий спосіб вони хочуть викликати недовіру до держави в українців, яких, мовляв, ніхто не захистить.

Таку тезу поширили у соціальних мережах та у ЗМІ польського сегмента. У повідомленнях ідеться, що у поляків погіршилося ставлення до українців. Мовляв, більшість українців розмовляє російською та хизується дорогими автівками, що є характерним для «русского мира». Відтак, через це нібито поляки відчувають ворожість до окремих категорій українських біженців і з упевненістю кажуть, що ставлення справді змінилося на гірше. Згодом матеріал підхопили користувачі та ЗМІ українського сегмента. Автори оригінального матеріалу для видання «Rzeczpospolita» посилаються на імовірне дослідження, проведене Варшавським університетом, у якому нібито йдеться про погіршення ставлення та цитують слова президента спілки українців у Польщі, які нібито підтверджують дані дослідження. Це — маніпуляція.

За кейс взялися фактчекери проєкту «НотаЄнота», які виявили, що в дослідженні абсолютно нічого немає про «русский мир» чи дорогі автівки. Цитата, яку взяло польське газетне видання «Rzeczpospolita» для матеріалу, належить президентові спілки українців у Польщі Мирославу Скорці. Тобто ця цитата належить одній людині, хоч і посадовцю, який представляє інтереси й поляків, і українців, однак такого не було в дослідженні й цитата не репрезентує його результати. У самому матеріалі справді йдеться про погіршення ставлення поляків до українців, що й зазначила  «Rzeczpospolita» на початку матеріалу: «Багато поляків змінюють своє ставлення до них [ред. українців] на гірше, показує дослідження». 

Згідно з дослідженням, у січні 2023 року 80% опитаних мали позитивне ставлення до біженців з України. Негативно українців сприймали 8% респондентів, імовірно нейтрально — 12%. На питання, чи змінилося ставлення до біженців з України за останні 6 місяців, тобто з червня 2022 року, чверть опитаних поляків (25%) відповідає «так». Відповідно для 75% ставлення до українців не змінилося. Ці 25% опитаних респондентів відповіли, що «ставлення змінилося», не зазначаючи як саме. Саме тому з однієї чверті опитаних, які далі відповіли, що їхнє ставлення змінилося, 68% заявили, що ставлення змінилося у негативний бік. Проте це не є репрезентативно, адже загалом для 75% опитаних нічого не змінилося. 

Зрештою, журналісти «Rzeczpospolita» зманіпулювали даними й використали цитату президента спілки українців як виправдання своїй тезі, хоча за даними дослідження 75% поляків не змінили свого ставлення до українців.

Такий фейк поширили в угорському сегменті соціальних мереж, зокрема у фейсбуку. У повідомленнях ідеться, що нібито українських військовополонених з-поміж угорської нацменшини Закарпатської області Росія передасть уряду Угорщини. Мовляв, попри те, що військові — українці, вони потребують захисту уряду Орбана, адже етнічно є угорцями й про них ніхто не подбає в Україні. Повідомлення авторів підхопили українські користувачі соцмережі та почали його ширити у різноманітних групах у фейсбуку. Це — неправда. 

Аналітики проєкту Infopost взялися за кейс та дослідили, що це твердження безпідставне, оскільки українські військовополонені перебувають під захистом України, незалежно від того, чи належать вони до якоїсь із нацменшин. За даними видання, фейкову новину опублікувала організація «Békekör Egyesület». За словами журналістів, це типове проросійське угруповання. З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну ця організація виключно займається питанням угорців як національної меншини Закарпаття.

Ця організація також долучалася до маргінальних мітингів, що мали на меті припинення мобілізації національних меншин, зокрема угорців, на Закарпатті. Як пояснюють журналісти, підготовкою акції займалися представники російських спецслужб, із якими очільник проросійської організації тісно контактує. 

В українському сегменті телеграма працюють близько 80 телеграм-спільнот, користувачі яких повідомляють про пересування військовослужбовців, які нібито роздають повістки в українських містах. Повідомлення у частині з цих спільнот можуть додавати всі охочі, які побачили військових з повістками на вулицях, через спеціальних ботів. Проте адміністратори телеграм-спільнот не перевіряють, чи правдивим є кожне повідомлення про ймовірне роздавання повісток на якійсь вулиці міста.

За даними платформи Telemetrio, яка надає аналітику щодо роботи телеграм-спільнот, на кінець січня 2023 року в українському сегменті цього месенджера працювало близько 80 каналів і груп, які мають у своїй назві слова «повістки» або «мобілізація» чи їхні відповідники російською. Аудиторія цих спільнот коливається у межах від 120 до 115 тисяч осіб. Найдавніша з нині активних спільнота з назвою «Де роздають повістки? Дніпро» виникла 12 березня 2022 року. Зараз цей канал має 1,1 тисячі підписників. Сукупна аудиторія цих спільнот у телеграмі становить близько 1,2 мільйона користувачів месенджера.

Як з’ясували аналітики «Детектора медіа», українські телеграм-канали та групи, де розповідають про повістки, охоплюють аудиторію 21 області й Києва. Як правило, найбільше таких телеграм-спільнот працюють в областях, де адміністративними центрами є найбільші міста України. Дев’ять з них орієнтовані на Київ і область, по 7 — на Харківщину та Одещину, 6 — на Львівщину.

Поки що в українському сегменті телеграма не вдалося знайти каналів, які працюють на територію Донеччини, Луганщини, Херсонщини й Криму. 

Є два типи спільнот, де повідомляють про вручення повісток. До першого належать ті, де можна обмінюватися повідомленнями без посередництва адміністраторів чи телеграм-ботів. До другої, відповідно, ті, де публікують лише ті повідомлення, які написали ботам, або ж підписникам взагалі не можна нічого повідомляти, й автори каналу створюють контент самі, проте джерел інформації у повідомленнях не зазначають.

Як приклад телеграм-каналів першої групи можна назвати канал «Мобілізація Повістки Україна Новини», в якого 17,6 тисячі підписників. Його учасники пишуть у чат питання різної складності, які стосуються того, як в Україні відбувається мобілізація. Наприклад, чи випустять за кордон людину, яка є вітчимом трьох дітей тощо. Більшість телеграм-спільнот, де спілкуються і попереджають про видання повісток, належить до другої категорії. Там або не можна узагалі писати свої повідомлення, або їх треба писати через бота, який ці повідомлення публікує. Судячи з назв ботів і оформлення телеграм-каналів, в українському телеграмі існує щонайменше три мережі, які модерують так звані повісткові спільноти. Ці мережі контролюють близько 30 телеграм-спільнот.

До прикладу, в телеграмі діє мережа @moderatorukr_bot, яку ведуть через бот із ніком @moderatorukr_bot. Вона охоплює щонайменше 22 канали, які покривають 21 область і Київ. Телеграм-канали цієї мережі легко впізнати за логотипами жовтого кольору зі словом «повістка» чорного кольору посередині. Ці канали виникли у жовтні-листопаді 2022 року. Опублікувати в них повідомлення можна лише через бота @moderatorukr_bot. Спершу у боті потрібно обрати область, про роздавання повісток у якій ви маєте інформацію, а  потім уже писати повідомлення. Утім бот не надто затримує публікацію будь-яких повідомлень. І цим можна зловживати для поширення неправдивої чи неперевіреної інформації. Наприклад, живучи в одному кінці України, можна повідомити про роздачу повісток в іншій частині країни. І цю інформацію опублікують без перевірки. У перші місяці після створення телеграм-канали цієї мережі, ймовірно, розглядались як джерело прибутку. Наприклад, від жовтня до листопада в описі каналу «Повістки Житомир / Повестки Житомир» була можливість звертатися із рекламними пропозиціями до користувача @marcuss92. 

Також в телеграмі діють мережі таких спільнот «Солідарний друг» і «gde». 

Завдяки архіву дописів цих телеграм-каналів у Telemetrio вдалося знайти контакти  адміністратора «Солідарного друга» Олександра. Він єдиний з модераторів телеграм-каналів із повістками відповів на запитання, як бореться з дезінформацією на каналах. «На сьогодні в нашому боті є система банів, якщо людина кілька разів поширює неправдиву інформацію, він втрачає можливість користуватися ботом. Також у нас до кожного каналу є чати, де люди активно нам допомагають в модерації контенту», — пояснив Олександр у коментарі «Детектору медіа». Він додав, що перевіряти правдивість інформації допомагають користувачі телеграм-каналу, які спілкуються у чаті, посилання на який є в описі телеграм-каналів цієї мережі. Тобто спосіб перевірки, знову ж таки, ненадійний, адже повідомлення спершу публікують, а вже потім перевіряють. 

Небезпека таких мереж телеграм-каналів в тому, що ведуть їх аноніми. Відтак, неможливо з’ясувати мету створення конкретних мереж так званих повісткових каналів, як і неможливо верифікувати  інформацію, яку вони публікують. Варто розуміти, що роздавання повісток чоловікам призовного віку в умовах мобілізації є законною, проте представники Територіальних центрів комплектування не повідомляють, де і коли роздаватимуть повістки чоловікам. Також працівники територіальних центрів комплектування теж доклалися до поширення тривожних настроїв в суспільстві. Наприклад, коли вручали повістки фігурантам кримінальних справ щодо зґвалтування; видавали їх людям, які займались сексом у публічному місці чи відвідувачам масових заходів або ж просто чоловікам на вулицях. Тобто такі дії ймовірно й спровокували виникнення подібних телеграм-спільнот. 

Суспільну важливість теми й велику зацікавленість людей нею, про що свідчать ті самі пошукові запити в гуглі, автори анонімних майданчиків можуть використовувати заради наживи й просування вигідних їм меседжів. Крім цього, інформація про роздавання повісток у різних містах України лише підігріває рівень напруги у суспільстві. В умовах війни, коли триває мобілізація, поширення таких дописів може спровокувати паніку, підірвати довіру до командування армії й влади. Також повідомлення в таких каналах можуть вводити в оману, адже через те, що самі мережі є анонімними, неможливо не лише перевірити вірогідність інформації, про яку йдеться в дописах, а й з’ясувати алгоритми, за якими автори таких каналів намагаються перевірити факти, й чи взагалі роблять такі спроби. 

Знецінення — тактика пропаганди, яку Росія використовує для поширення меседжів як у внутрішньому (російському), так і у зовнішньому інфопросторі. Пропагандисти навмисно применшують важливість, ефективність чи успішність певних подій, рішень, процесів тощо. Мовляв, якщо якісь вчинки «безглузді», то немає сенсу продовжувати так робити.

До прикладу, агітпроп використовує тактику знецінення при висвітленні теми західних санкцій проти Росії. Зокрема, Євросоюз запровадив вже дев’ятий пакет санкцій. На противагу цьому Росія звинувачує Захід у «ірраціональності та нелогічності санкцій, що спровокували хаос і дестабілізацію світових економічних зв’язків». Російська пропаганда постійно намагається переконати світ у тому, що санкції не дієві. Мовляв, тому їх потрібно скасувати. Насправді, якби санкції не діяли, то Росії не потрібно було б докладати стільки зусиль для їх скасування.

Також російська пропаганда систематично знецінює українську армію. Мовляв, ЗСУ втрачають свою боєздатність. Буцімто українські військовослужбовці уже виснажені й більшість з них не витримує випробувань воєнними реаліями. Нібито у США більше не вірять у воєнну перемогу України над Росією й вважають  шанси на успіх Збройних сил України на полі бою «низькими», а тому невдовзі перестануть допомагати Україні. Також агітпроп поширював меседж, що донатити на ЗСУ та допомагати волонтерам немає сенсу, адже волонтерські донати нібито не врятують країну, економіка якої тріщить по швах, а закордонні партнери не квапляться її підтримувати. Насправді українська армія вже майже рік захищає Україну й українців та стримує «другу армію світу», яка планувала «взяти Київ за три дні». А закордонні держави систематично  надають чергові пакети воєнної допомоги, щоб підвищити обороноздатність України.

Такий фейк поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику. У повідомленнях ідеться, що зернова угода, в межах якої зерно з українських портів «активно вивозилося до країн Заходу», буцімто для самої України «обернулася катастрофою». Мовляв, унаслідок зернового коридору з країни вивезли практично все зерно, близько 20 мільйонів тонн, зокрема й посівне. Українським фермерам нічим засівати поля. Це — неправда.

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та звернулися до заступника голови Всеукраїнської аграрної ради Дениса Марчука по коментар. Експерт сказав, що інформація про «зрив посівної» не відповідає дійсності, адже стратегічне забезпечення України зерном повною мірою відповідає внутрішнім потребам. Водночас з України не вивозили все зерно. Як пояснює експерт, цьогорічна посівна кампанія, як і у 2022 році, пройде в максимально складних умовах. Він акцентує, що саме широкомасштабне вторгнення Росії підриває основи продовольчої безпеки не лише в Україні, але й в усьому світі. 

Пропагандисти неодноразово маніпулювали питанням продовольчого забезпечення України. У такий спосіб вони підживлюють наратив, що Україна не піклується про українців, а лише намагається догодити країнами Заходу, нібито надсилаючи все зерно.

Російські видання поширюють інформацію, нібито єдиною «компенсацією» від держави для родичів загиблих українських військових є іграшки. Автори таких дописів у російських телеграм-каналах іронізують. Мовляв, життя українських військових нічого не варті для держави. Це — фейк.

Аналітики StopFake дійшли висновку, що основою для фейку є справжній допис сторінки Третього відділення Лубенського районного територіального центру комплектації та соцпідтримки селища Чорнухи Полтавської області у фейсбуку. Однак іграшки є лише складовою допомоги. Згідно з законодавством України, родини загиблих українських військових можуть отримати грошову компенсацію у розмірі до 12 мільйонів гривень. Крім того, є низка недержавних ініціатив, що надають матеріальну та психологічну допомогу таким родинам. Місцева влада Полтавщини також надала їм фінансову допомогу в розмірі 50 тисяч гривень. 

Подібними повідомленнями російська пропаганда хоче показати, що людське життя нічого не варте для українського уряду. У такий спосіб Росія хоче деморалізувати українців та схилити владу до перемовин. Мовляв, українці зможуть натиснути на владу, оскільки без гідної компенсації ці зусилля нічого не варті. Втім, як показує практика, компенсації лише у вигляді харчових наборів або предметів одягу є поширеним явищем саме в Росії.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах та у пропагандистських ЗМІ. У повідомленнях ідеться, що Білл Гейтс нібито назвав Україну найбільшою небезпекою для світу та заявив, що через неї стануться всі біди. Мовляв, Білл переконаний, що через кілька років зменшиться допомога бідним африканським країнам на тлі війни в Україні. Автори повідомлень посилаються на сайт німецького видання «Handelsblatt», у якому нібито про це згадувалося. Це — маніпуляція. 

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та встановили, що контекст матеріалу спотворили. Гейтс говорив про останні виклики, які постали перед людством, включаючи пандемію COVID-19 та війну Росії проти України. При цьому філантроп не сказав про те, що найбільша небезпека для світу протягом найближчих кількох років станеться через Україну. Навпаки, Гейтс наголошує, що війна — це велика трагедія не лише для країни, де вона відбувається, а й для всього світу загалом. Тобто жодних згадок про Україну як осередок світової небезпеки не йшлося. 

Поширюючи цю маніпуляцію пропагандисти хочуть показати Україну як країну-невдаху та створити видимість, що весь світ нібито налаштований проти неї.

Такий фейк поширили у соціальних мережах та пропагандистських ЗМІ, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Румунія та Молдова розпочали термінове будівництво дороги до Одеси. Проєкт будівництва, на думку авторів, нібито спрямований на подальше перекидання сил НАТО в Україну. У дописах посилаються на слова міністра транспорту та інфраструктури Румунії, який ніби про це розказав. Це — неправда. 

Фактчекери проєкту StopFake звернули увагу на кейс та дослідили, що 26 січня за підсумками зустрічі міністрів інфраструктури Румунії та Молдови, представництво Румунії справді повідомило, що обидві країни розглядають можливість продовження румуно-молдовської траси, що будується до території України, до Одеси. Жодних заяв, що траса необхідна для «перекидання сил НАТО в Україну» або що дорога будується в межах військової допомоги Україні, міністри не робили. Зокрема, заява про «продовження траси до Одеси» лише звучала як можливий варіант проєкту та не є офіційно затвердженим пунктом, адже жодних домовленостей з Україною не було. 

Поширюючи цей фейк, пропагандисти вкотре підживлюють наратив як нібито Росія бореться не лише проти України, але й колективного Заходу на чолі з НАТО. У такий спосіб пропагандисти виправдовують війну та свої поразки на полі бою.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що в Україні скоро почнеться колапс через російські обстріли енергетичної інфраструктури. Мовляв, в Україні стане нестерпно жити, а кількість жертв через відсутність електроенергії «може бути більше, ніж від ядерної зброї». Автори додають, що Україна розплачується за обстріл Кримського моста, адже до того, буцімто, Росія не обстрілювала цивільну інфраструктуру. Окрім цього, автори посилаються на видання «Foreign Affairs» та його ймовірний матеріал, у якому йшлося про колапс України. Це — маніпуляція. 

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та встановили, що контекст статті повністю спотворили. «Foreign Affairs» справді опублікували матеріал під назвою «Ukraine's Coming Electricity Crisis. How to Protect the Grid from Russian Attacks» («Насувається енергетична криза в Україні. Як захистити мережу від російських атак»), у якій розповідається про проблеми енергетичної системи в Україні. У матеріалі також прогнозується, що може трапитися, якщо не буде вжито ефективних заходів протидії російським обстрілам.

Однак у статті такий «прогноз» можливий лише за умов найгіршого сценарію, журналіст каже, що без «підтримки Заходу», а також «у разі подальших успішних атак російської армії на енергоінфраструктуру України» можливий колапс енергетичної системи. Водночас автор наголошує на тому, як такої катастрофи уникнути.

Поширюючи таке повідомлення, пропагандисти хочуть підживити наратив, що Україна буцімто непридатна для життя через відсутність електроенергії або через високі ціни на комунальні послуги. У такий спосіб автори хочуть посіяти паніку серед українців, щоби дестабілізувати настрої й викликати відчуття, що «нічого не зміниться». Також називаючи так званий колапс помстою за Кримський міст, росіяни вкотре прагнуть перекласти відповідальність за те, що відбувається, на Україну. Мовляв, Росія руйнує інфраструктуру виключно через агресію України. Проте саме Росія є агресором, й саме ця країна розпочала війну.