Таку тезу поширюють анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику. У повідомленнях ідеться, що якби Київ дотримувався Мінських домовленостей, то повномасштабної війни б не було. Мовляв, Україна нібито хотіла «злити» Донбас і спровокувала Росію на вторгнення за вказівкою «західних кураторів». Повідомлень на цю тему в телеграмі стало більше після висловлювань прессекретаря білоруського Міністерства закордонних справ Анатолія Глаза. Він заявив, що нібито Мінські домовленості «добре виконали свою роль», а саме допомогли «зупинити ескалацію конфлікту». 

Поширюючи такі меседжі, російська пропаганда вкотре намагається перекласти провину за вторгнення з Росії на Україну. Мовляв, якби Україна не порушувала обіцянок, все було б добре. У такий спосіб Росія змінює реальність. Проте саме Росія неодноразово порушувала Мінські домовленості та напала на Україну. Крім цього, Мінські домовленості не зупинили ескалацію, а лише відклали її на певний час. 

Нещодавно на тему Мінських домовленостей висловився й звинувачений у державній зраді колишній народний депутат проросійської партії «ОПЗЖ» Віктор Медведчук в етері білоруського державного телебачення. Зокрема, Медведчук повторив наративи, які поширював упродовж останніх років. Мовляв, Україна «бомбила Донбас» і всіляко ухилялася від реінтеграції територій «заради голосів» на виборах. При цьому, він представляє себе одним можливим посередником для успіху перемовин між Україною та Росією. Й стверджує, що з Мінськом нічого не вийшло за його посередництва, за його словами, бо він не мав впливу на його виконання. 

Знецінення — тактика пропаганди, яку Росія використовує для поширення меседжів як у внутрішньому (російському), так і у зовнішньому інфопросторі. Пропагандисти навмисно применшують важливість, ефективність чи успішність певних подій, рішень, процесів тощо. Мовляв, якщо якісь вчинки «безглузді», то немає сенсу продовжувати так робити.

До прикладу, агітпроп використовує тактику знецінення при висвітленні теми західних санкцій проти Росії. Зокрема, Євросоюз запровадив вже дев’ятий пакет санкцій. На противагу цьому Росія звинувачує Захід у «ірраціональності та нелогічності санкцій, що спровокували хаос і дестабілізацію світових економічних зв’язків». Російська пропаганда постійно намагається переконати світ у тому, що санкції не дієві. Мовляв, тому їх потрібно скасувати. Насправді, якби санкції не діяли, то Росії не потрібно було б докладати стільки зусиль для їх скасування.

Також російська пропаганда систематично знецінює українську армію. Мовляв, ЗСУ втрачають свою боєздатність. Буцімто українські військовослужбовці уже виснажені й більшість з них не витримує випробувань воєнними реаліями. Нібито у США більше не вірять у воєнну перемогу України над Росією й вважають  шанси на успіх Збройних сил України на полі бою «низькими», а тому невдовзі перестануть допомагати Україні. Також агітпроп поширював меседж, що донатити на ЗСУ та допомагати волонтерам немає сенсу, адже волонтерські донати нібито не врятують країну, економіка якої тріщить по швах, а закордонні партнери не квапляться її підтримувати. Насправді українська армія вже майже рік захищає Україну й українців та стримує «другу армію світу», яка планувала «взяти Київ за три дні». А закордонні держави систематично  надають чергові пакети воєнної допомоги, щоб підвищити обороноздатність України.

Тактика «красиві люди» — одна з найпоширеніших тактик російської пропаганди на внутрішньому просторі, однак застосовують її й в Україні. Меседжі пропаганди поширюють привабливі, успішні, відомі люди — телеведучі, блогери, кіноактори, співаки, письменники тощо. Через свою впізнаваність вони стають так званими «лідерами думок». Це спонукає решту людей думати, що якщо вони слідуватимуть тій самій ідеології, тій самій моделі поведінки, то також будуть щасливі або успішні.

Цю тактику часто застосовують у рекламі для збільшення продажів товарів. Також її використовують для залучення людей до релігійних культів. Мовляв, бери приклад з цієї людини — йди до нас. Російська пропаганда також взяла на озброєння цю тактику й здебільшого використовує її для поширення пропаганди на внутрішньому інфопросторі. Зокрема акторів та співаків з українським корінням, які мають родичів-українців, використовують як джерело «правдивої» інформації про події в Україні. Їхні фанати, керуючись авторитетом кумирів, засвоюють та поширюють цю риторику. Однак, приклади використання цієї тактики є і в українському інфопросторі. Скористаємося матеріалами «Детектора Медіа» для пояснення.

До прикладу, після участі у першому сезоні реаліті-шоу «Холостяк» з Максимом Чмерковським (2011 рік) стала впізнаваною Тетяна Поп. На той час вона розповідала, що має бізнес в Україні, а до того працювала на регіональному телебаченні в рідному місті Хусті. Пізніше Поп з'являлася в шоу Олексія Дурнєва та була учасницею російських телешоу — «Мама в законі» та «Дом-2». Тобто за Тетяною Поп закріпився образ «дівчини, яка раптом прокинулася відомою». 

З 2015 року Поп підтримує Росію та просуває меседжі російської пропаганди. У дописах у мережі «ВКонтакті» вона називала учасників Революції гідності «свідомими», «украми»; владу «хунтою», а тих, хто підтримував цю владу — «30% дебілів»; хвалила Сталіна, наполягала на тому, що «українці, росіяни та білоруси — один народ», а «геї — хворі люди», яких «треба карати». Зараз ця риторика стала ще агресивнішою. Поп має свій телеграм-канал, на який підписані понад 107 тисяч осіб та Youtube-канал з авдиторією в 65 тисяч підписників. На цих ресурсах пропагандистка розповідає як в українців забирають «гражданство и язык», про американські біолабораторії в Україні та прославляє Росію. Зараз Тетяна Поп проживає в Росії, тож її авдиторію здебільшого становлять росіяни, однак відео з її телеграм-каналу поширюють і в український інфопростір через мережу проросійських телеграм-каналів.

Ще один приклад — Діана Панченко — проросійська журналістка та екстелеведуча телеканалів NewsOne, «Перший незалежний» та «Ukrlive». За Діаною Панченко намагалися закріпити образ молодої, вродливої, успішної телеведучої, яка має власну думку та не боїться її висловлювати. 

Під час роботи на телебаченні Панченко відмовлялася називати війну війною, поки її такою не «визнає Верховна Рада»; виставляла Україну винною у продовжені бойових дій; нав’язувала глядачам тезу, що Україна не хоче «повертати Донбас», якщо не погоджується на вимоги Росії. Також Панченко допомогла Росії виправдати повномасштабне вторгнення, захоплювалася силою російської зброї, якої начебто бояться навіть США. Підтримувала Лукашенка під час протестів у Білорусі та навіть провела для нього концерт. Просувала російську версію Дня перемоги. Демонізувала Революцію гідності тощо. Зараз Панченко просуває проросійську повістку в український інфопростір через Youtube-канал (трохи понад 77 тисяч підписників) та телеграм-канал (майже 66 тисяч підписників). Нещодавно СБУ повідомила пропагандистці про підозру.

Поширювала проросійську пропаганду й ще одна телеведуча — Оксана Марченко — дружина проросійського політика Віктора Медведчука, якого звинуватили у державній зраді, та кума російського президента Путіна. Власне Оксані Марченко СБУ також повідомила про підозру. 

Найбільшу популярність Марченко здобула завдяки роботі в проєктах телеканалу СТБ «Х-фактор» та «Україна має талант». Користуючись своєю популярністю та фінансовими можливостями, Марченко рекламувала для українців церкву Московського патріархату в авторському проєкті «Паломница». У російськомовному продукті Марченко маніпулює церковними нормами, просуває ідею «всезагального примирення», «покірності» тощо. Ба більше — в одному з епізодів Марченко розповідає, як «українці вбивають одне одного і як їм би вже непогано було б отямитися».

Ще один непрямий спосіб просування проросійської повістки — мовчання. До такої тактики вдалось чимало українських артистів, які раніше працювали в Росії. З 24 лютого 2022 року вони або зникли з публічного простору, або ж уникають коментарів на тему війни. Повторення такої моделі поведінки їхніми фанатами небезпечне тим, що замовчування, а отже відсутність спротиву, грає на руку нашому ворогу.

У російських медіа та проросійських телеграм-каналах поширюють фотографію, буцімто зроблену у Брюсселі. Мовляв, група художників з Польщі зробила новий малюнок, що продовжує серію їхніх робіт на вулицях міст. Це — фейк.

Такого графіті не існує. Пропагандисти пишуть, що «група польських художників» раніше створювала графіті про Зеленського у Мадриді та Варшаві. Однак, фото цих графіті створені за допомогою фоторедакторів.  Так само як і фейкові графіті у Нью-Йорку та Парижі.

У такий спосіб російська пропаганда використовує тактику висміювання задля дискредитації президента України. Мовляв, Зеленського зневажають і висміюють за кордоном,  тож українцям має бути соромно за свого лідера. Також пропагандисти підігрівають внутрішні суперечки через симпатії та антипатії українців до Зеленського.

У проросійських телеграм-каналах використали нещодавнє інтервʼю експремʼєра Ізраїля Нафталі Беннетта для поширення дезінформації. «Детектор медіа» спростовує основні меседжі агітпропу, створені на основі цього інтервʼю.

Путін обіцяв на «100%», що не вбиватиме Зеленського

Пропагандисти стверджують, що в інтерв’ю Бенетт заявив, що президент Росії проявив «милосердя» задля «встановлення миру». Вони наголошують на тому, що нібито Росія має владу над Україною настільки, що може вирішувати долю президента України. Проросійські медіа пишуть про нібито «доказ» слабкості Зеленського та його особисту «залежність» від Росії у поточній ситуації. 

Насправді експремʼєр не говорить надто багато безпосередньо щодо теми України в інтервʼю, однак згадує, що Росія нібито обіцяла не чіпати президента України. Втім, сам Беннетт не надає цьому такого значення, якого цьому приписує агітпроп. Зокрема, Беннетт каже, що не повірив словам Путіна. Меседж про «акт милосердя» Росії у цьому випадку є вигадкою пропагандистів — Беннетт такого не казав. 

Країни Заходу «злили» перемовини між Україною та Росією

Агітпроп пише, що нібито в інтерв’ю Беннет розповів, що Захід навмисно «затягує» війну та не вважає Україну самостійною державою. Мовляв, Захід та особисто Борис Джонсон «згорнули» перемовини на початку війни. Ба більше — Україна нібито лише «підіграє» Заходу і не має жодного впливу на результат війни. 

Пропагандисти вирвали фрази Беннетта з контексту та спотворили цитати для просування своїх інтересів. За словами Беннетта, перемовини справді зупинились. Втім, реальною причиною для цього він називає трагедію у Бучі, а не одностороннє рішення Заходу. Беннет розповів, що після цих подій перемовини втратили сенс. 

Агітпроп неодноразово намагався перекласти відповідальність за свої дії на інших і створити ілюзію «щирого бажання миру». Для цього використовують тактику підміни понять. Основна мета агітпропу — деморалізація українського суспільства та збільшення рівня недовіри до влади.

Розлюднення ворога — тактика пропаганди, в межах якої пропагандисти поширюють меседжі, маніпуляції й фейки, які гіперболізовано акцентують негативні якості українців (агресивність, мстивість, жорстокість тощо). Мета — не допустити співчуття до українців, ба більше — спонукати росіян до війни як до «священної місії».

Цю тактику агітпроп використовував влітку під час висвітлення вибухів у Криму. Вони писали, що нібито українці радіють, що у Крим нарешті теж прийшла війна. Інформація про вибухи на аеродромі справді спричинила бурхливу реакцію у соціальних мережах. Але емоції викликані насамперед суттєвими втратами ворога, адже на аеродромі в тимчасово окупованому Криму українські військові знищили склад авіаційного озброєння та близько десятка літаків, які систематично патрулювали повітряний простір біля України.

Дещо видозмінено агітпроп використовував тактику розлюднення українців після подій у Броварах, 18 січня. Російська пропаганда почала поширювати меседжі, що росіяни співчувають загибелі українських дітей, на відміну від українців. Мовляв, росіяни розуміють, що українські діти ні в чому не винні, натомість українці закликають знищувати російських дітей, щоб «з них не виросли орки». Насправді українці виявляли співчуття до росіян навіть після 2014 року. Однак, повномасштабне вторгнення суттєво змінило ситуацію. Станом на січень 2023 року через російську агресію в Україні загинуло щонайменше 459 дітей, понад 909 отримали поранення різного ступеню тяжкості. Ці цифри не остаточні, оскільки триває фіксація і розслідування російських воєнних злочинів, зокрема й проти дітей, у місцях ведення бойових дій та на звільнених територіях.

Агітпроп намагався розлюднити «українців» поширюючи меседжі на релігійну тематику. Мовляв, «київський режим» перетворив Україну на «тоталітарну гіперсекту», яка сповідує «неоязичництво» як основу «радикального націоналізму». Росіяни писали, що нібито кількість «сатаністських сект» в Україні невідома, але відлік «точно йде на сотні». Тож Україну потрібно «десатанізувати» і «дешайтанізувати».

Проросійські телеграм-канали поширюють меседж, що нібито українська ППО небоєздатна. Мовляв, повідомлення про успішне збиття російських ракет не збігаються з пошкодженнями критичної інфраструктури. Нібито Україна замовчує реальні масштаби війни та наражає цивільних на небезпеку.

Цей меседж не новий, і агітпроп використовує його у різних варіаціях. Також він є частиною кампанії щодо дискредитації українських Збройних сил. Пропагандисти акцентують українців на різних аспектах — звинувачують Офіс президента у «вигадуванні» атак або замовчуванні їх реальних масштабів. Також раніше писали, що система ППО збиває нібито лише десять відсотків ракет. Такими кроками ворог хоче посіяти недовіру до влади та офіційних джерел інформації. 

Крім того, меседж використовують, щоб перекласти відповідальність за наслідки обстрілів з Росії на Україну. Використовуючи тактику підміни понять, агітпроп хоче приховати те, що першопричиною проблем із критичною інфраструктурою в Україні є саме ракетні удари російської армії. 

«Передай далі» — умовна назва тактики пропаганди. Агітпроп формулює повідомлення, яке спричиняє гостру емоційну реакцію, та закликає максимально поширити його. Здебільшого мета повідомлення — спровокувати паніку або ж дестабілізувати ситуацію. 

Наприклад, цю тактику російська пропаганда використовує для поширення фейків про брак крові. У повідомленнях йдеться, що нібито крові бракує як у госпіталях, так і в лікарнях. Попри те, що у Міністерстві охорони здоров’я неодноразово спростовували цю інформацію, у соціальних мережах дописи про брак крові завжди поширюють дуже активно. Мета — дестабілізувати роботу центрів крові, адже незапланований наплив охочих допомогти збільшує навантаження на систему. Також пропагандисти прагнуть створити емоційний тиск на українців. Мовляв, держава не може дати ради щодо своїх завдань у критичній ситуації, тому страждають люди.

Повідомлення на кшталт: «Увага!!! На завтра Росія планує масований обстріл України. Ракетні удари будуть по Києву, Дніпру, Одесі, Львову… Перешли ці координати своїм близьким. Можливо це врятує комусь життя» масово поширювали у різноманітних месенджерах та пабліках навесні 2022 року. Насамперед активно — напередодні свят чи важливих подій. Мета — під прикриттям «турботи й піклування» змусити українців нервувати, посилити стрес, спричинити паніку. Адже насправді передбачити російські обстріли доволі складно. 

На що варто звернути увагу:

Насправді з розвитком соціальних мереж повідомлення на кшталт «Перешли далі, бо буде біда», «Перешли далі, бо не буде кохання», «Перешли далі й буде тобі щастя» стали дуже популярними. Власне, на них і досліджували емоційні тригери для подальшого використання. Також тактику підхопили недобросовісні рекламодавці та шахраї й користуються нею досі.

Анонімні телеграм-канали поширюють слова прессекретаря російського президента Дмитра Пєскова. Мовляв, російський бізнес запропонував нагороду за кожен спалений західний танк. Нібито це добре стимулює  російських військовослужбовців знищувати західну техніку.

Меседж, що західні танки не допоможуть Україні поширювали й раніше. Залякати намагались не лише українців, а й Німеччину. Мовляв, Росія вважатиме Німеччину «стороною конфлікту», якщо буде дозвіл постачати в Україну танки. Також пропаганда систематично поширює фейки про «досягнення» у знищенні західної техніки. Нещодавно росіяни розповідали, що буцімто знищили чотири американські бронемашини Bradley і танк М1 Abrams, попри те, що цієї зброї в України ще немає.

Висміювання — тактика пропаганди, яка має на меті підірвати авторитет супротивника й дискредитувати його. Пропагандисти опираються на психологічний прийом: якщо хтось/щось смішне, то цього не варто боятись чи сприймати серйозно.

Цю тактику агітпроп використовує для дискредитації Президента України Володимира Зеленського. Пропагандисти поширюють фейкові обкладинки французького журналу карикатур «Charlie Hebdo», іспанського сатиричного журналу «El Jueves» та німецького сатиричного журналу «Titanik». Також поширювали фейкові повідомлення про образливі графіті, які нібито намалювали у Берліні, Мадриді, Парижі, Варшаві. На них Зеленського зображають боягузливим, безпорадним чи бридким. У такий спосіб агітпроп намагається створити ілюзію, що українського президента зневажають і висміюють за кордоном. Пропагандисти намагаються викликати в українців почуття сорому за свого лідера та розділити через симпатії та антипатії до Зеленського.

У анонімних телеграм-каналах поширювали меседж, що нібито Україна планує захищати АЕС сама від себе. Мовляв, планування будівництва нових блоків АЕС з огляду на воєнні загрози смішне. Нібито у всьому світі лише українці наважилися свідомо обстрілювати АЕС. Мовляв, інших «суїцидників» більше немає. У такому разі висміювання поєднували з тактикою підміни понять, стверджуючи що це Україна навмисно обстрілює власні атомні станції.

Віддзеркалення — типова для російської пропаганди тактика, яку використовують зокрема для відвернення уваги. Пропагандисти висувають щодо України/США/ЄС/«колективного Заходу» такі ж звинувачення, як висувають до Росії. Тобто віддзеркалюють вчинки опонента. При цьому російський агітпроп використовує як реальні, так і вигадані приводи для обвинувачення.

Прикладом застосування тактики віддзеркалення є звинувачення української влади в брехні українцям, що в ЗСУ немає втрат. Насправді вираз «потерь в вооруженных силах России нет» від початку великої війни став мемом. Саме Росія довгий час не визнавала своїх втрат, а згодом значно їх применшувала. Натомість українська влада ніколи не заперечувала втрат, ба більше — постійно наголошує на тій ціні, яку щодня платить Україна, хоча й не озвучує чітко кількість загиблих.

До тактики віддзеркалення росіяни вдавалися і для приховування воєнних злочинів російської армії. Після звільнення Київщини стало відомо про звірства російської армії на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, про воєнні злочини росіян у Бучі писали як українські, так і світові медіа. Росія ці звинувачення заперечувала, називала постановкою та провокацією української влади. Далі під час контрнаступу ЗСУ росіяни почали поширювати меседжі, що Україна готується до «Бучі-2» на харківському напрямку та «нової Бучі» на Херсонщині. Після оприлюднення інформації про численні сексуальні злочини російських військових на тимчасово окупованих територіях агітпроп почав звинувачувати військовослужбовців ЗСУ у таких самих злочинах, проте жодних доказів не надав.

Основна мета тактики віддзеркалення — відвернути увагу від предмета обговорення чи змінити напрям дискусії. В англомовних джерелах її називають Whataboutism, як похідне поняття від виразу «what about» — «як щодо».

«Підміна понять» — одна з найпоширеніших тактик російської пропаганди. Пропагандисти штучно замінюють загальновживані терміни (поняття), які  спричиняють здебільшого негативні емоції, новими, які сприймаються нейтрально чи позитивно. 

Цю тактику пропагандисти використовують передусім для формування сучасної новомови. З 2014 року агітпроп розповідав про  «громадянську війну» в Україні. За цим терміном приховували участь Росії у бойових діях на Сході України. Мовляв, воюють громадяни однієї країни. Термін «війна» має стійкі негативні асоціації. Щоб уникнути різкого незадоволення росіян тим, що Росія розпочинає повномасштабну війну проти України, вигадали новий, більш нейтральний термін — «спеціальна воєнна операція». У такий спосіб підміну понять використали для заспокоєння росіян.

Використовуючи тактику підміни понять, російська пропаганда називала «жестом доброї волі» відступ з Київщини, Чернігівщини, звільнення острова Зміїний тощо. Тобто поразку на полі бою російські медіа висвітлювали як добровільне відведення військ, ба більше — як послугу, зроблену супротивнику (тобто Україні). У такий спосіб емоції сильного розчарування підміняли нейтральнішими.

Агітпроп широко використовує підміну понять для висвітлення участі іноземців у війні на стороні України. Вони називають всіх іноземців, які воюють в Україні, — найманцями. Насправді іноземні громадяни, які отримують фінансову винагороду за участь у військових діях, обов’язково  вступають на службу до Збройних Сил України та підпорядковуються його командуванню. В іншому разі вони воюють як волонтери. Натомість зараз агітпроп розповідає, що нібито бійці ПВК «Вагнер» — «мужні самовіддані волонтери». Власне, бойовики ПВК  «Вагнер» є найманцями. Приватна компанія не є частиною російської армії, проте отримує фінансову винагороду від Росії за участь у війні проти України та координує свої операції з російським військовим командуванням. Тобто агітпроп умисно підміняє одне поняття іншим, щоб заплутати та видозмінити ставлення до українських військовослужбовців-іноземців і російських найманців.

Цей текст є першим у рубриці «Тактики й інструменти», яку «Детектор медіа» запускає в межах проєкту «Хроніки дезінформації». У ній ми пояснюватимемо як працюють найпоширеніші тактики, технології та інструменти, які використовує російська пропаганда для поширення дезінформації.