​​​​Проросійські ресурси стверджують, що голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук зробив заяву про те, що жодних російських нацменшин в Україні «немає і бути не може, а їхні права мають утискатися». Це — маніпуляція.

Кейс дослідили експерти з Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони зʼясували: в етері телемарафону Стефанчук справді сказав, що «жодних російських національних меншин в Україні наразі немає і не може бути». Проте його слова були вирвані з контексту. Йшлося про те, що представники народу, який сьогодні здійснює геноцид українського — не можуть мати жодних привілеїв у нашій країні щодо будь-яких питань, пов'язаних із їхньою національною меншиною.

Маніпулюючи інформацією, пропагандисти підживлюють наратив, буцімто в Україні є «утиски росіян і російськомовних», у тому числі задля виправдання так званої «СВО». Раніше ми писали, як Росія розмиває реальність за допомогою новомови, вживаючи термін «русофобія».

Прокремлівські медіа пишуть, що на одному із засідань ОБСЄ зі співробітництва в галузі безпеки так званого посла МЗС Росії Родіона Мірошника не допустили до зустрічі. У повідомленнях автори стверджують, нібито в ОБСЄ «просто злякалися», що представник Росії може розповісти «незручні для західної громадськості факти». Та підсумовують, що такі дії є «русофобією».

Аналітики проєкту StopFake проаналізували кейс і пояснили, що рішення щодо недопуску Мірошника на засідання пов’язане виключно з некомпетентністю «посла», який насправді є колаборантом, а в минулому прессекретарем експрезидента і держзрадника-втікача Віктора Януковича. 

2014 року Мірошник пішов на співпрацю з російськими окупантами та ввійшов до складу контрольованої Кремлем «адміністрації» захопленого Луганська — фіктивного органу. В Україні з 2017 року він перебуває в розшуку. 

Тобто так звана «русофобія» — не що інше, як відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни та колаборанти несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати всіх Москва.

Жалість є достатньо сильною людською емоцією, оскільки апелює до почуття справедливості і може викликати сильну жагу помститися тим, хто є кривдником та агресором. Російська пропаганда використовує ці особливості психології в тактиці «образ жертви». Вона часто працює разом та переплітається з тактикою «героїзація», створюючи синергетичний ефект.

Прикладом використання образу жертви слугує один з ключових російських пропагандистських наративів про «дітей Донбасу, яких вбивали 8 років». Символічним його виразом є так звана Алея янголів, яку відкрили в Донецьку у 2015 році. Там викарбувані імена дітей, загиблих унаслідок російсько-української війни. Провина за це покладається, звісно ж, на «українських нацистів та бандерівців». Агітпроп навмисно не згадує, що ці діти були б живі, якби не було російського військового вторгнення у Донецьку та Луганську області у 2014 році. Так окупанти хочуть перекласти відповідальність за розв'язування війни та воєнні злочини на Україну та виправдати свою повномасштабну агресію у 2022 році, апелюючи до «вбитих дітей Донбасу».

Одним із фейків, які підживлюють наратив про «8 років», є історія про нібито розіп'ятого, «як Ісус», на дошці оголошень маленького «хлопчика у трусиках». «Українські нацисти-карателі» буцімто зробили це у 2014 році у Слов'янську за те, що хлопчик був сином російського агресора з так званої ДНР. Щоправда, жінка, яка розповіла пропагандистам цю «моторошну» історію, щастя в Росії не знайшла й у 2021 році скаржилася на дискримінацію за національною ознакою у «багатонаціональній країні».

Ще одним ключовим виправданням повномасштабної агресії служить наратив, нібито «Росія захищається від українських нацистів і НАТО» і її напад — лише превентивний удар. Тут використовувалася ціла низка різних меседжів, як-от нібито існування в Україні біолабораторій НАТО для розробки біологічної зброї, спрямованої проти Росії, а також начебто намагання України створити «брудну ядерну бомбу» тощо. У цьому наративі важливу роль відіграє термін «русофобія», яким позначається будь-яка негативна реакція інших країн та міжнародної спільноти загалом на агресивні дії Росії, і не лише в Україні.

Після початку повномасштабної російської війни проти України у 2022 році концепт «русофобії» став використовуватися набагато частіше, хоча про нього говорили ще як мінімум на початку 2000-х. Він розповідає світу нібито про дискримінацію Росії та росіян і подвійні стандарти щодо неї, які використовує «колективний Захід». Іде апелювання до західних ліберальних цінностей та намагання поставити «русофобію» в один ряд із такими безумовно негативними явищами, як расизм, антисемітизм, сексизм, гомофобія тощо.

Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. Згідно з нею, владні органи повідомляють про те, як в українців зменшилися «антиросійські» настрої. Мовляв, українці «раді» обстрілам та поступово намагаються перейти на російський бік. Автори додають, що, звісно «ситуація» кардинально не змінилася, адже Зеленський повсякчас тримає українців у своїх «пазурях» і підживлює ненависть до росіян, упроваджуючи політику «русофобії». 

Зазначена теза безпідставна. По-перше, органи влади не виходили з такою заявою і навіть не публікували якогось дослідження, яке могло б свідчити про зміну настроїв. Водночас пропагандисти кажуть про протилежне, щоб підсвідомо підштовхнути українців до «примирення». Нібито якщо більшість уже ставиться добре до росіян, то варто «все забути». До того ж вони ще наголошують на політиці так званої русофобії, яку начебто впроваджує Зеленський, щоб українці ставилися погано до росіян. Утім, і без жодної політичної кампанії «русофобії» зрозуміло, що росіяни — агресори, які щодня коять воєнні злочини проти мирних українців. Українські міста, містечка й села знищують, а людей — вбивають та ґвалтують. Так звана русофобія — це пряма реакція на нелюдські дії Росії проти України та українців. 

Крім того, за результатами соціологічного опитування групи «Рейтинг», проведеного в серпні 2022 року, 81% українців негативно ставляться до росіян (у квітні 2022 року таких було 69%, у квітні 2021 – 41%), 14% – нейтрально, лише 3% – позитивно. Тобто про зменшення «антиросійських» настроїв не йдеться, рівень негативного ставлення до росіян лише збільшився в умовах повномасштабної війни.

У тактиці пропаганди «надмірне спрощення причини» російські пропагандисти досить часто використовують бажані узагальнення, щоб надати прості відповіді на комплексні соціальні, політичні, економічні або військові проблеми. Суть полягає у пропагуванні простої відповіді на складні комплексні питання.

Прикладом спрощеної логіки агітпропу є меседж, що українці намагаються відмежуватися від Росії геополітично, економічно та культурно-політично, тому що на цьому наполягає так званий «колективний Захід». Насправді ж українці прагнуть, щоб країна стала членом ЄС та НАТО, бо Україна незалежна і суверенна держава і має право на власний вибір без додаткових умов. Західні країни — це справжня демократія, чесна конкуренція, великі економічні можливості, верховенство права тощо. Саме тому Україна прагне до зв'язків із ними, а не з Росією, де панує агресивний мілітаристський тоталітарний режим, де людина є безправною, шалений рівень корупції та поганий рівень розвитку інфраструктури у більшій частині країни.

Інший приклад логіки російських пропагандистів — меседж, що Україна виконує всі забаганки МВФ, які завжди шкодять простим людям. В реальності все складніше: Україна, на жаль, без кредитів МВФ наразі обійтися не може. Транші також не надаються просто так: Фонд як кредитор розраховує оптимальні варіанти, щоб підштовхнути економіку України до розвитку, аби та могла розплатитися з боргами, а не загрузла у борговій ямі й відбувся її крах та колапс.

Російська пропаганда часто скаржиться на санкції, що ввели проти Росії західні держави. Вони наголошують, що це — дискримінація та їх улюблене слово «русофобія». Так агітпроп сильно спрощує розуміння проблеми й створює для країни-агресора образ жертви. Ворожі пропагандисти при цьому навмисно «забувають» ключовий момент: перші санкції ввели у 2014 році не безпідставно, а у відповідь на незаконну анексію Росією Криму, а також частини Донецької та Луганської області. Крім цього, саме Росія розв'язала криваву й жорстоку війну проти України з 2014 року до сьогодні. Солдати окупаційної армії вбивають та гвалтують українських військовополонених, а також цивільне населення (зокрема дітей), нищать будинки звичайних людей та інфраструктуру цілої країни.

Анонімні телеграм-канали, що транслюють проросійську риторику, поширюють інформацію, що в Україні нібито продають воскову крейду бренду «Правдивий олівець» із написами: «Пакет з трупами російських солдатів», «Кров, у якій ми втопимо Крим», «Вогонь, коли ми спалимо Москву». Також вони прикріпили фото зі сторінки бренду в Instagram. Це — фейк.

Як зазначають фактчекери VoxCheck, в Україні воскової крейди бренду «Правдивий олівець» немає в продажу. Пошук за ключовими словами та зворотний пошук зображень також не дали результатів. Фахівці зазначають, що посилання на Instagram-магазин, яке наводить агітпроп, також не працює. Отже, сторінку або видалили, або вона не існувала.

Також фахівці помітили, що на одному фото на жовтому олівці написано одне слово, а на іншому фото — кілька слів. Також ці написи відрізняються шрифтом. А ще напис «Сеча, коли ми ссемо на російських полонених» некоректне, адже слово «ссати» в українські мові має інше значення — втягувати рідину. Щоб сказати про сечовиділення, існує вульгаризм «сцяти». На зеленій крейді також некоректно вжите слово. У написі «Трава, у яку перегніють всі руські» зробили помилку. Українською це слово пишеться як «перегниють», а ще коректніше в такому разі було б вжити слово «згниють».

У такий спосіб агітпроп намагається дегуманізувати українців в очах росіян та виставити Україну агресором. Натомість пропагандисти намагаються вибілити себе та постати жертвою, а не агресором. Раніше «Детектор медіа» розповідав про те, як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «русофобія».

Таку тезу поширили у соціальних мережах та у пропагандистських ЗМІ. У повідомленнях ідеться, що Естонія — країна-послідовник «нацистської Німеччини», оскільки керівництво країни заборонило носити зброю «окремим етнічним групам». Це — маніпуляція. 

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту «По той бік новин», які дослідили, що підґрунтям до створення цієї маніпуляції стали поправки до закону про зброю, згідно з якими з 15 березня 2023 року дозволи на видачу зброї будуть недійсні для громадян країн, які не входять до ЄС та НАТО. Зміни торкнуться не лише етнічних росіян чи білорусів, які проживають на території Естонії. Утім, наведеним категоріям також припинять видавати нові дозволи. Нововведення торкнеться майже 1 300 жителів країни, наголошують у МВС Естонії.

Міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс не приховує: обмеження — прямий наслідок неспровокованої російської агресії в Україні та загалом політики, яку Росія проводить проти країн, які не підтримують так звану «спецоперацію». У відозві від міністерства не приховують, що серед 1 300 осіб справді є чимало росіян або білорусів. Проте обмеження стосуватимуться цих людей не тому, що вони росіяни чи білоруси, а через проведення агресивної політики країн щодо України.

Поширюючи цю маніпуляцію, пропагандисти підживлюють наратив про існування так званої «русофобії» — ненависті до росіян та усього російського. Нібито в країнах, які не підтримують агресивну політику Росії, сповідують ксенофобські настрої. Однак так звана «русофобія» — це відповідь на дії російської армії, керівництва та народу, адже росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали відповідними висловлюваннями чи мовчанням.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що польські ЗМІ «приховують правду»: не розповідають, що «США розпалює ворожнечу між Україною та Росією» та роблять усе, щоб приховати «справжні миротворчі дії Росії». Мовляв, усе це наслідок «русофобії», яку поляки відчувають до росіян. 

Аналітики проєкту The Insider дослідили цей кейс та визначили, що підґрунтям до створення цього меседжу став матеріал видання «Mysl Polska». Це — пропагандистське видання, яке ширить фейки та маніпуляції на тему російсько-української війни. Відтак, матеріали видання точно не свідчать про позицію країни щодо російсько-української війни. До того ж аналітики пояснюють, що у серпні 2022 року словацькі, чеські та польські журналісти-розслідувачі з'ясували, що польська газета «Mysl Polska» постачає контент для одного з російських пропагандистських видань «NewsFront». Понад 7 відсотків усього контенту, що публікується в «NewsFront», є передруками з «Mysl Polska».

Водночас пропагандисти називаючи «русофобією» дії інших держав проти Росії, мають на увазі нібито безпідставне явище, яке полягає у ненависті до всього російського: від продуктів виробництва до культури. Однак так звана «русофобія» — це відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не просто «прояв ненависти до росіян як народу», як намагається переконати усіх Москва. Агітпроп хоче також переконати, що «ненависть до росіян» замилила очі багатьом європейцям, у такий спосіб намагаються вибілити себе та постати жертвою, а не агресором.

Після початку повномасштабної війни в Україні західні держави, які підтримують українців, зупинили або обмежили торгівлю з агресором; відомі бренди вийшли з ринку Росії; значна частина європейських країн закрила повітряний простір та ввела санкції у відповідь на злочинні дії російської армії. Задля пояснення, чому світ так реагує на «спеціальну воєнну операцію» Росія використовує слово «русофобія».

«Русофобія» — термін, яким агітпроп позначає усі дії, спрямовані на стримування російської агресії проти України. Згідно з меседжами кремлівських медіа, це абсолютно безпідставне явище, яке полягає у ненависті до всього російського: від продуктів виробництва до культури. 

Згідно з визначенням російської вікіпедії, існує вид «русофобії» на культурно-ідеологічному підґрунті, який виник через уявлення Заходу про власну перевагу у культурному та економічному сенсах, а Україна потрапила під руйнівний вплив Заходу. Основна думка, яку просувають російські медіа — «русофобія», тобто усі заходи задля зупинення військової агресії Росії проти України, не має жодних причин.

Насправді ж так звана «русофобія» — ні що інше, як відповідь на дії російської армії, керівництва та народу. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями або мовчанням. Світовий осуд та санкції проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати усіх Москва.

Росія подає «русофобію» як окремий вид нацизму, який зародився в Україні та масово шириться світом. Будь-хто, хто критикує Росію — «русофоб», а відповідно, і нацист. Спершу дезінформаційний меседж про «русофобію» був спрямований здебільшого на українську аудиторію, але після того, як світова спільнота підтримала Україну у війні, він поширився і на європейські країни. Дійшло навіть до звинувачення Ізраїлю у нацизмі.

Росія підмінює сенси понять. У слово «русофобія» кремлівські медіа вкладають значення іншого терміну, а саме ксенофобії — різкого неприйняття чужої культури, мови й способу життя, яке може виявлятися у політичному житті держави у вигляді дискримінації за національно-культурною ознакою. Значення саме цього слова, у значно вужчому ключі, відповідно до російської пропаганди, ховається за терміном «русофобія». Так званою «русофобією» Росія також виправдовує напад на Україну.  

Це другий текст для нової рубрики «Новомова», яку «Детектор медіа» запустив у межах проєкту «Хроніки дезінформації», у якій розповідатиме та розтлумачуватиме нові лексеми, які агітпроп використовує для викривлення реальності.

Нагадаємо, новомова — штучна мова з роману-антиутопії Джорджа Орвелла «1984». У романі новомовою називають слова, які втрачають своє первісне значення і мають цілком протилежну конотацію. Наприклад: війна — мир. За сюжетом роману, такий прийом використовувала тоталітарна партія. Саме він набув популярності й серед представників реальних тоталітарних режимів. Зокрема, нацистського і російського.

Нова британська прем'єрка Ліз Трасс стала об'єктом неприхованої дискредитації від російських представників ЗМІ та влади. Вони заявляють про її тотальну некомпетентність, посередність, русофобію та висловлюють скепсис щодо здатності подолати енергетичну кризу та продуктову інфляцію внаслідок запроваджених Великою Британією антиросійських санкцій.

Також ЗМІ цитують російського диктатора Путіна, який нібито заявив, що процедура виборів глави держави у Великій Британії недемократична, оскільки відбувається у межах панівної партії, а не за участі народу.

Такі повідомлення видають спроби виставити в негативному світлі недружнього політика, а отже свідчать про очікування жорстких дій проти Росії та на підтримку України у протистоянні з Москвою.

Після відставки Джонсона пропаганда стверджувала, що ставлення Великої Британії до України цілком може змінитися, адже він нібито не мав підтримки саме через дії щодо України.

Однак Ліз Трасс уже пообіцяла «стати найбільшим другом України» та заявила, що «Путін зазнає невдачі й стратегічної поразки в Україні, а Росія буде обмежена в майбутньому». 

Ліз Трасс вступила на посаду 5 вересня, після того, як перемогла у виборах керівника Консервативної партії свого опонента Ріші Сунака, набравши 81 326 голосів проти 60 399.

Центр протидії дезінформації при РНБО попередив, що російська пропаганда поширює інформаційні маніпуляції, які покликані впливати насамперед на іноземну аудиторію, а також створювати ілюзії свободи самовираження та обміну думками. «Ця техніка полягає в імітації наявності різних точок зору, а відповідно – створенні ефекту неупередженості. Наприклад, ворожі боти публічно сперечаються між собою за "необхідним сценарієм", створюючи при цьому ілюзію свободи слова. Мета такого маніпулятивного прийому — довести, що будь-які альтернативні варіанти не кращі за нав’язуване рішення, а тому його слід підтримати беззаперечно», — сказали в Центрі та додали, що цей прийом можуть застосовувати у темах: «мирні росіяни страждають не менше, а більше за українців», «у світі панує "русофобія"», «історії про "братські народи"», «історії про брак ліків та продуктів, загрози життю росіян».