Spilnota Detector Media

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «Молдавія»

Росіяни проявляють зневагу до інших держав через перекручення їх назв. Зокрема це стосується і таких образливих назв як хохли, бульбаші, пшеки тощо.  Прикладом цього є ситуація з використанням назви «Молдавія». 

Російські пропагандисти та користувачі соцмереж часто використовують слово «Молдавія» як назву держави. Воно походить з радянських часів, оскільки саме так тоді називали молдовські землі у складі СРСР. Утім коли держава стала незалежною після розпаду Радянського Союзу, її офіційною назвою стала Молдова. Попри це російські медіа та пересічні росіяни й надалі називали Молдову «Молдавією». Пізніше це перетворилось зі звички на політичну акцію, що набула свого піку під час вторгнення Росії до Придністровʼя. 

Використовуючи цю назву, Росія хоче показати «меншовартість» Молдови та її несубʼєктність. У такий спосіб вона посилює свої імперські амбіції та «мітить» за допомогою мови потенційних жертв. Мовляв, Молдова без Росії ні на що не здатна і навіть не є державою, адже ми знаємо тільки про «Молдавію». Однак Республіка Молдова є офіційною назвою держави, визнаною на міжнародному рівні, й ігноруючи це, Росія показує, що її не хвилюють міжнародно визнані правила. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «нові регіони Росії»

Російська пропаганда вигадує, що жителі тимчасово окупованих територій України мріють стати «частиною Росії». Мовляв, люди хочуть реалізувати своє право на волевиявлення. Окупаційна влада системно переконувала, що після захоплення Росією українських територій, зокрема Херсонської та частини Запорізької областей, місцеві прагнуть «возз’єднатися» з російськими землями. У відповідь на «запит» Москва провела так звані «референдуми» й назвала українські землі «новими російськими». 

Відтоді пропагандисти переконували, що території Херсонщини та Запоріжжя уже стали російськими. Створювали фейкові інфографіки, карти, на яких українські землі позначали як такі, що входять до складу Росії. Іноземні видавці свідомо чи несвідомо підігрували агітпропаганді: створювали мапи з різними варіаціями розташування українських земель. Наші аналітикині та аналітики дослідили, що двадцять іноземних видавництв друкують і видають окупаційні мапи України. Аж у шістьох варіантах. Наприклад, німецька видавнича група Mairdumont (та її дочірні бренди) зафіксувала російські «референдуми» 2022 року на окупованих Росією територіях. А в книжкових крамницях Москви надійшли у продаж псевдокарти Росії з українськими землями. Пропагандисти силкуються показати, що їхня реальність справжня — і «референдуми», мовляв, визнає весь світ. Доказ цього — мапи з «новими регіонами Росії». 

Кремль пробує продемонструвати, що місцеві жителі всіляко підтримують входження «нових регіонів» у склад Росії. В окупаційних телеграм-канал видумували «делегатів», які приїздили на окуповані території з підтримкою «референдумів». Також висвітлювали присутність «іноземних спостерігачів», які буцімто високо оцінювали роботу окупаційних екзитполів. Але  «спостерігачі» виявилися прибічниками Росії й, очевидно, висвітлювали роботу гауляйтерів упереджено. 

Насправді фіктивні референдуми на тимчасово окупованих територіях є не волевиявленням українців, а свідчать про бажання Росії додати легітимності своїм злочинним діям. Зокрема захопленню українських областей. Це абсолютно не легітимне голосування. Його результати, окрім самої Росії, визнають такі ж її «держави-побратими», як-от КНДР. Тобто ні про які «нові регіони» не йдеться. Це окупація чужих територій Москвою. А референдуми слугували способом відбілити Росію та подати себе як країну-миротворця. Так пропагандисти знімають із себе відповідальність, адже начебто ініціатива приєднатися до Росії йшла виключно від місцевих жителів. А Кремль нібито просто дав людям простір для самовизначення. 

Ба більше, рішення щодо зміни територій України ухвалюють тільки на основі всеукраїнського референдуму. Та й винесене на референдум питання не може ставити під сумнів територіальну цілісність України. І найголовніше: голосування має бути добровільним, а не під дулами автоматів (коли озброєні окупанти разом із членами «виборчкомів» збирають голоси по квартирах).

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «У Росії все найкраще»

На контрасті з погіршенням ситуації на полі бою та стану економіки російським пропагандистам треба подати населенню щось позитивне. Часто його доводиться висмоктувати з повітря, оскільки потрібно підтримувати відчуття національної гордості без причин для цього. Саме тому російський агітпроп намагається посилено грати на відчутті того, що «в Росії все найкраще».

Зокрема, це стосується «імпортозаміщення», яким у Росії відреагували на міжнародні санкції. Російські виробники намагаються сформувати враження, що Захід просто заздрить якості російських товарів. Також у цьому контексті йдеться про те, що західні бренди нібито не хочуть іти з Росії, оскільки їх віддано любить російська аудиторія. Пропагандисти навіть створюють та поширюють фейки, щоб підтримати цей меседж, як-от із фальсифікованою упаковкою чипсів Pringles зі «смаком перемоги».

Не обходиться Росія і без того, що називає себе  найкращою і в духовному плані. Боротьбою «за традиційні цінності» Росія, зокрема, виправдовує свою агресію проти України. Це є кульмінацією того, що російські пропагандисти кілька років змальовували «колективний Захід» «гей-пеклом», де дітям силоміць хочуть змінювати стать. 

Такі формулювання токсичні. Гра на своїй винятковості — ще одне підтвердження імперських амбіцій Росії. Крім того, часто російські товари є найкращими лише на словах — багато продуктів від західних виробників, які пішли з російського ринку, так і не вдалося відтворити через санкції на ресурси й технології. Демонізуючи людей із відмінним стилем життя, Росія лише поглиблює свій комплекс меншовартості, наслідком якого є спроба самоствердитись коштом жертв серед українців. «Детектор медіа» вже писав про російську дезінформацію, спрямовану проти ЛГБТ-людей, та її загрози. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «непереборна російська техніка»

Російські пропагандисти системно поширюють повідомлення, що російська армія, мовляв, постійно перемагає завдяки «потужній» техніці. Пояснюють, що російська техніка має «вищу боєздатність», ніж будь-які західні «аналоги». На підтримку таких тез автори запевняли, що російська армія нібито руйнувала українські танки на різних напрямках, наголошували, що одна ракета буцімто здатна знищити третину річного виробництва ракет до американського зенітного ракетного комплексу Patriot тощо.

Агітпроп часто спекулює на темі західної зброї та перебільшує «досягнення» російської армії, стверджуючи, що вони знищили неймовірну кількість зброї й техніки. Так росіяни прагнуть приховати свої невдачі на полі бою й переконати внутрішню аудиторію в постійних «перемогах». Крім того, пропагандисти натякають на технологічну досконалість своєї техніки. 

В анонімних телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику, писали: 

«Наша ефективна армія вчергове знищила західне сміття. На відео [що додали до публікації. —  Ред.] можна помітити, як маленький дрон руйнує цю махіну — танк ЗСУ». 

Однак з’ясувалося, що це був танк-муляж — не справжній, а приманка для окупантів. Пропагандисти видали знищення муляжу за реальний бойовий здобуток. Це не одиничний випадок, коли телеграм-аноніми брешуть про знищення зброї. Вони публікують фейкові світлини, відео та й просто безпідставно вкидають інформацію, що українська сторона «втратила техніку». Мета таких повідомлень — залякати й деморалізувати українців, нав’язати хибну думку, що українська армія постійно програє, тож далі воювати немає сенсу. 

Неможливо стверджувати, що на полі бою росіяни НЕ нищать українську техніку, адже це більш ніж можливо на війні. Однак пропагандисти зумисне перебільшують кількість «знищеної» техніки , натякаючи так на нібито низьку боєздатність української армії. А також дискредитують західних партнерів України й нівелюють їхню допомогу. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «три сестри»

Казки про те, як родина рятує від біди і допомагає побороти зло, є в багатьох народів Євразії. Одна з модифікацій цієї історії — «казка про трьох сестер». Її розповідають в Азербайджані та в Чехії.

Російські пропагандисти на повчальний казковий сюжет нашарували тезу, що українці, білоруси і росіяни є частиною одного народу. З методичками про це вони приїжджають на окуповані території і просувають їх там в освіту. У російській інтерпретації Захід налаштовує Україну, Білорусь і Росію одна проти одної. Мовляв, Україна могла б процвітати у мирі із «сестрами», однак США хочуть зламати велич Росії, яка криється у злагоді між «сестрами».  

Такі формулювання є токсичними. Народи України, Білорусі і Росії є слов’янськими. Вони мають частину спільної історії. Але зараз розвиваються у трьох незалежних державах. І кожна з них має особливості. У Білорусі править залежний від Росії диктатор. У Росії теж при владі недемократичний режим, який намагається розширити кордони своєї держави шляхом повернення під свій контроль країн, які стали незалежними після розпаду Радянського Союзу. А Україна будує демократію, готується вступити у Європейський Союз і протистоїть збройній агресії Росії. 

«Культурна близькість» українського, білоруського і російського народів насаджувалася, коли українські та білоруські землі були у складі Російської імперії та СРСР. Тоді «культурна близькість» служила інструментом пригнічення і знищення самобутності українського і білоруського народів. 

Історіями про «трьох сестер» пропагандисти виправдовують агресію Росії проти України, адже так Росія виглядає як «старша сестра», яка напоумлює і рятує молодшу. Також вони паразитують на образі радянського минулого, але упускають згадати, що в СРСР єдність народів подавалась разом із репресіями і дефіцитом базових продуктів.

Звернення пропагандистів до казкових і міфічних сюжетів не повинні заступати фактів, що Росія напала на Україну і продовжує чинити жахливі злочини та порушувати міжнародне право.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «російськомовне населення»

Російський агітпроп систематично стверджує, що в Україні є багато людей, які спілкуються лише російською мовою. Мовляв, російська мова переважає українську в щоденному вжитку. Пропагандисти часто спекулюють на цьому питанні: запевняють, що в Україні ніби дискримінують російську мову, заважають її розвитку, не захищають «російськомовне населення» тощо. І переконують, що «російськомовним українцям» потрібен захист Москви. 

Росія просувала поняття про «російськомовне населення» ще з початку здобуття незалежності України. Так агітпроп прагнув довести, що російська панує всюди, а українська — не така поширена й узагалі її вжиток притаманний жителям сіл чи малих містечок. Тобто нав’язував комплекс меншовартості українцям і намагався популяризувати російську, зображуючи її як більш престижну. 

Пропагандисти закликають до «захисту російськомовного населення», аби виправдати неспровоковану агресію та повномасштабне вторгнення Росії до України. За їхньою версією, відбуваються так звані утиски «російськомовного населення», тож потрібно захистити цю категорію людей. «Захист» росіян же проявляється у щоденних ракетних обстрілах України та вбивстві її громадян. 

«Українці не знахабніли? Це наші [тимчасово окуповані Росією території України. — Ред.] землі, із корінним “російськомовним населенням”. Ці території ми захищатимемо до останнього», — пояснювали автори в соцмережах російського сегменту значення російськомовних людей для Кремля. 

Отже, Росія сприймає російську мову як засіб впливу на людей, всіляко інструменталізує її. В розумінні пропагандистів знання російської мови означає лояльне ставлення до Росії. Зрештою, мовна політика в Україні була досить компромісною, але сам Кремль політизував питання мови в Україні. Наприклад, в умовах повномасштабного вторгнення 57% українців перейшли на українську мову спілкування з російської. І зробили вони це свідомо. Очікуючи одного ефекту (посилення суспільної думки щодо «утисків» російськомовних людей), вийшов інший результат — сегмент російськомовних людей самостійно переходить на українську.

«Російськомовне населення» — це лише політичний термін, який використовує Росія для досягнення власних цілей. Зокрема, для знищення України як держави, а українців — як нації. Масове використання російської мови в Україні — наслідок імперської політики Росії, яка прагнула русифікувати українців, позбавити їхньої ідентичності. Але вперше за часи незалежної України відбувся мовний сплеск. Згідно з опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, 80% українців виступають за домінування української мови у всіх сферах. Це свідчить про позитивну динаміку ставлення українців до мови. У сфері освіти, медіа, послуг та навіть публічних виступах топпосадовців українська стає дедалі затребуванішою. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «УГІЛ» («УДІЛ»)

Російські пропагандисти постійно намагаються презентувати українців як терористів, а український уряд — як «хунту», що «захопила владу» в державі. З цією метою вони вживають формулювання «УГІЛ» («УДІЛ» — «Українська Держава Івано-Франківська і Львова»), найчастіше як абревіатуру. Воно є синонімом до поняття «київський режим», про використання якого ми розповідали раніше. За допомогою таких формулювань росіяни намагаються подати Україну як терористичне угруповання. 

Формулювання «УГІЛ» («УДІЛ») показує необізнаність пропагандистів у тонкощах геополітичних процесів на Близькому Сході. Вони намагалися спародіювати абревіатуру терористичного угруповання «ІДІЛ», яке розшифровується як «Ісламська держава Іраку та Леванту». Однак вона погано підходить для перенесення на український контекст. «ІДІЛ» не мала уряду як такого, а керувалася бойовиками без централізованої політичної та управлінської структури. Бойовики значно обмежували права людей та впроваджували релігійний культ і займалися терактами, викраденнями, убивствами і стратами. 

Використовуючи такі фрази, пропагандисти хочуть знецінити українську державність та перекласти відповідальність за дії росіян на жертву їхньої агресії. «Детектор медіа» раніше писав про тактику whataboutism, де і використовують такі формулювання. Пропагандисти на звинувачення в тероризмі відповідають, що українці живуть в «УДІЛ», і називають Президента України Володимира Зеленського «головою терористичного угруповання». Фактично, в такий спосіб вони відходять від суті питання та хочуть уникнути відповідальності.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «братній народ»

Ідея «братнього народу» зародилася в радянські часи. Це ще одна спроба прив’язати історію Білорусі та України до Росії та заперечити існування білорусів і українців як окремих націй. Мовляв, усі ми єдині, історія у нас одна, кожен із нас — «брат і сестра». Комуністична пропаганда формувала образ України як російської колонії. Після здобуття незалежності України Кремль далі просував цей міф й стверджував, що білоруси, українці й росіяни історично нероздільні.

Загалом російському агітпропу вигідно використовувати риторику про існування  «братніх народів» навіть у контексті російсько-української війни. Адже неспровоковану агресію проти українців, їх геноцид Москва подає як «конфлікт» і просту «сварку» між слов’янськими народами. Нібито українців та росіян просто «посварили» та їм треба якнайшвидше «помиритися». У такий спосіб пропагандисти спотворюють реальність та приховують одну із цілей їхньої агресії — знищити українців як націю. 

Водночас це може впливати й на західні медіа, лідерів думок, які перебирають риторику про «конфлікт» народів. Наприклад, ще у квітні 2022 року президент Франції Еммануель Макрон в інтерв’ю телеканалу France 2 відмовився назвати дії Росії в Україні «геноцидом». Свою думку Макрон спробував пояснити так: «Я буду обережний із такими термінами сьогодні, тому що ці два народи (росіяни та українці. – Ред.) – брати». Уже у 2023 році він заявив, що прагне перемоги України й сподівається, що Росія зазнає поразки. 

Те саме відбувається із західними медіа. За ключовими словами «Ukrainian crisis» пошуковик видає низку матеріалів про «конфлікт» і так звану «кризу» в Україні. Власне, ця риторика дозволяє агітпропу применшувати свої злочини в Україні, адже це просто невеличка «сварка». В Україні триває війна, і росіяни вбивають українців, нищать цивільну інфраструктуру, перешкоджають спокійному життю.

Жодного «братнього народу» не існує, адже українці — окрема нація серед інших. Українці мають власну історію, традиції та звичаї. Україна та Росія історично розвивалися за різних умов і зазнавали впливу різних сусідів. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «заплановане підтоплення»

Російські пропагандисти по-різному пояснювали підрив дамби Каховської гідроелектростанції. Однак найпопулярнішою з версій виправдання вибуху є та, що Україна нібито здійснила «заплановане підтоплення» станції. Мовляв, у такий спосіб Збройні сили України хотіли перекрити «провали» на полі бою.

Насправді ж відповідальною за підрив дамби є саме Росія. Про це свідчить низка доказів, включно з даними іноземних медіа і розслідувачів, які аналізували сейсмічну активність навколо ГЕС, супутникові знімки і відкриті дані. 

Використовуючи такі фрази як «заплановане підтоплення», пропагандисти хочуть перекласти відповідальність за дії та їх наслідки з агресора на жертву агресії. Окрім того, подібні повідомлення мають на меті дискредитувати український уряд та його зусилля щодо ліквідації наслідків підриву. Мовляв, Україна підірвала Каховську ГЕС та змусила людей страждати. Однак саме Росія здійснила ще один злочин. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «утиски»

Російські пропагандисти стверджують, що росіяни повсюдно страждають від ненависті та утисків за межами Росії. Мовляв, російську мову дискримінують, росіянам забороняють вільно пересуватися Європою, а деякі країни навіть не дозволяють користуватися зброєю на їхній території. У відповідь автори вдаються до терміна «утиски», натякаючи на «бажання» світової спільноти нібито позбутися росіян. 

Якщо ж пропагандисти розповідають про «утиски» в Україні, то кажуть про «дискримінацію» російської мови та всього російського, відмову від російських масових продуктів. Так пропагандисти виправдовують широкомасштабну війну, адже потрібно боротися з «русофобією».

В утисках автори звинувачують й інші країни. Пропагандисти писали, що Естонія — країна-послідовниця «нацистської Німеччини», оскільки там заборонили носити зброю «окремим етнічним групам», зокрема росіянам. Насправді дозволи на зброю стали недійсними для громадян країн, що не входять до ЄС та НАТО. Зміни торкнулися не лише етнічних росіян. Утім, міністр внутрішніх справ Естонії Лаурі Ляенеметс запевнив, що обмеження — справді прямий наслідок неспровокованої російської агресії в Україні. 

Тобто це не «утиски» росіян, а відповідь світової спільноти на російську агресію. Росіяни несуть колективну відповідальність за агресію проти України, яку вони підтримали або відповідними висловлюваннями, або мовчанням. Світовий осуд, відмова від російських масових продуктів та обмеження проти агресора — наслідки злочинних дій Росії, а не навпаки, як намагається переконати всіх Москва.

Використовуючи риторику про так звані «утиски», Росія прагне протиставити «миролюбну» себе та інші «ворожі» країни. Москва показує, що весь світ нібито налаштований проти росіян і їх всюди ненавидять. Так пропагандисти, навпаки, виховують неприязнь до різних націй.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «центральна влада»

Російські пропагандисти постійно намагаються показати свою державу як кращу альтернативу «колективному Заходу». Аргументом на підтримку цього твердження, зокрема, є те, що децентралізація у країнах Європи — це лише ширма, а насправді в них панує диктатура. Натомість у Росії ж нібито все відкрито — центр влади «мультикультурної» країни у Москві. 

У дійсності ж у випадку Росії це є виявом авторитаризму її режиму. Історично склалося так, що Москва контролює всі процеси, особливо на окупованих територіях України. У цьому контексті так звані «уряди» «ЛДНР» не є окремими урядами, а лише «філіями» Кремля. Проте це стосується і самої Росії — у республік у складі Російської Федерації немає власної автономії, а всіх тих, хто намагаються йти всупереч забаганкам Москви, жорстоко карають. До прикладу, розмір дотацій від Кремля для регіонів визначається не за об’єктивними критеріями чи потребами, а за рівнем прихильності або геополітичної важливості для Москви. Як наслідок, Російська Федерація — це міф та завуальовування імперських амбіцій Росії.

Посилено використовуючи такі словосполучення, пропагандисти також поглиблюють владу політичних еліт Росії та придушують голоси інакодумців. За мовчазного схвалення подібні інструменти набувають більшого поширення та значення. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «зовнішнє управління»

Після Революції Гідності в Україні російський агітпроп стверджує, що її спланували західні лідери, щоб відділити Україну від Росії. Мовляв, власної волі Україна не має, ось і звертається по допомогу до третіх осіб. Нібито якісь зовнішні сили керують Україною. Власне, для позначення цього явища використовують термін «зовнішнє управління», яке розпочалося, за версією агітпропу, у 2014 році. 

За допомогою цього терміна пропагандисти хочуть показати, що всі політичні рішення України ухвалюють західні посадовці. Тоді як українські політики підпорядковуються цим рішенням, без права оскаржити їх. Будь-які події, що відбуваються в Україні та не на користь Росії, нібито спричинені управлінням «ззовні». Так пропагандисти прагнуть сформувати образ країни-маріонетки, яка самостійно не може існувати. Скажімо, Україна повсякчас потребує «захисту». 

Автори переконують, що найчастіше від «зовнішнього управління» страждають мирні люди, які платять податки «бозна-куди», зазомбовані «західними цінностями» і буквально втратили право бути почутими. Тобто показують, що такий «вплив» є недобрим і призводить до стагнації всіх сфер життя людей. 

«Уже як 9 років після революції в Україні влада перейшла до рук західних кураторів, до Вашингтона, й відтоді панує маріонетковий режим», — так один із пропагандистських телеграм-каналів пояснював нібито відсутність свободи слова в Україні. У публікації також наголосили, що Захід перетворює українців на своїх рабів. 

Насправді ж ідеться про партнерство та співпрацю України з іншими державами. Однак кожен прояв такої співпраці Москва маркує як небажаний вплив західних країн, нібито Україна зобов’язана прислухатися лише до російських «політиків». У цьому Росія бачить потенційну загрозу своєму існуванню й подає як один із приводів для повномасштабного вторгнення — боротьби з «колективним Заходом».

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «силові дії»

Російські пропагандисти намагаються завуалювати в медіапросторі жорстокість дій своїх військових, особливо щодо цивільних. Справжні визначення можуть дистанціювати росіян від своєї армії. Тому вони вдаються до терміна «силові дії». 

У такий спосіб агітпроп зазвичай описує злочини проти цивільних, наприклад, атаки на лікарні, школи та інші обʼєкти цивільної інфраструктури. Пропагандисти найчастіше виправдовують це «перебуванням українських військових» у цих місцях або тим, що українська армія нібито «використовує цивільних як живий щит», до чого часто вдаються якраз росіяни.

Використовуючи це словосполучення, Росія намагається підтримати меседж, що вона нібито не чіпає цивільних, а отже — не порушує міжнародного права. Крім того, у такий спосіб вона також хоче перекласти відповідальність за агресію на жертву агресії та виправдати себе, вдаючись до знелюднення українських цивільних осіб. Мовляв, «силові дії» мусили застосовувати до тих, хто займався нацизмом. Однак досвід показує, що росіяни подібні та зазвичай безпідставні звинувачення використовують як інструмент для знущання з українців, чим регулярно порушують міжнародне право. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «вестерни»

У контексті російської пропаганди західна спільнота — ворожа й несе винятково розруху. Мовляв, цінності не ті, у них немає патріотизму й любові до своєї держави. Переконують, що за Батьківщину ніколи не підуть воювати, бо вони не такі «сильні», «мужні», «відважні», як росіяни. І тому пропагандисти вдаються до терміна «вестерни», або «западники», протиставляючи європейську спільноту й росіян. 

Сам термін утворений зі слова «West» — «захід». Зазвичай автори звертаються не лише до європейців, а й до американців чи інших жителів Заходу. Причому в таких повідомленнях можуть описувати або політиків, або узагальнену групу людей. Якщо ж пропагандисти згадують західних політиків, то натякають, як їхні політичні рішення абсолютно неправильні, недолугі, і взагалі ті люди некомпетентні у своїй справі. Натомість погляньте на російських «політиків», які здатні налагодити світовий порядок. 

Коли йдеться про жителів Заходу, автори намагаються не вказувати національності, походження, країни й уникають конкретики. Тобто існує народ росіян, а є якісь «вестерни». Таку риторику використовують пропагандисти для умиротворення росіян. 

Наприклад, один із пропагандистських каналів переконував росіян, що рівень підтримки України «у цих західників» падає, тож переживати Росії не варто. За допомогою такого зневажливого тону автори підкреслюють нібито меншовартість західної спільноти, а росіян — навпаки, возвеличують. Зазвичай у повідомленнях, де містилося слово «вестерни» чи «западники», були й слова «росіяни», «російський народ». Автори чітко розмежовували російську спільноту й «інших». 

Загалом у такий спосіб пропагандисти спотворюють реальність, підживлюючи наратив про існування «колективного заходу» — цілої «моногрупи», забуваючи про кожну країну, національність, народ, спільноту, людину. Також це прояв ксенофобії, коли автори пишуть про  великий народ росіян та про якихось «інших, не таких». Агітпропу вигідно протиставляти «моногрупу» людей і росіян, показуючи так верховенство одного народу над іншими. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «нове життя»

Після окупації територій України росіяни стверджують, що для мешканців цих земель починається «нове життя». Мовляв, Росія вже готова відбудовувати Україну та виправляти її помилки. До прикладу, заради підтримки цього меседжу президент Росії Путін відвідав тимчасово окупований Маріуполь, який Росія нібито вже почала відбудовувати.

Використовуючи це словосполучення у такому контексті, пропагандисти хочуть створити штучний контраст між життям при «київській хунті» та «русском мірє». Мовляв, тимчасово окуповані території терпіли знущання Києва роками і тепер нарешті можуть жити на повну. 

Однак реальний стан речей не такий оптимістичний, як меседжі агітпропу. Зруйновані міста на цих територіях не треба було б відбудовувати, якби на Україну не напала Росія. Крім того, замість витрачання коштів на агресію проти України, Росія могла б відбудувати міста на своїй території, де немає доступу до водопостачання чи опалення.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «країна 404»

За допомогою різних означень чи мовних зворотів агітпроп намагається змалювати Україну в очах росіян найвигідніше для пропаганди. Наприклад, кажуть «на Україні», натякаючи на колоніальне минуле й залежність від Росії. Або ж «окраїна», нібито розташована на краю «однієї великої держави». Пропагандисти прагнуть всіляко заперечити існування України і вживають термін «країна 404» або навіть просто «404».

Насамперед вони проводять паралель з відомим, зрозумілим символом «Error 404» — помилка завантаження вебсторінки. Цю помилку вибиває, коли сторінки по факту не існує. Тобто автори перенесли ознаку одного предмета на інший. За допомогою зрозумілих більшості образів агітпроп показує, що Україна — країна, якої нібито не існує, її буквально нема. Цьому значенню надають негативної конотації, коли пропагандисти злісно описують успіхи України або хочуть звинуватити її в тих чи інших діях. Мовляв, як ця «країна 404» ладна чогось досягнути?

Так, один із пропагандистських каналів описав події знищення росіянами Каховської ГЕС, перекладаючи відповідальність на Україну: «Очевидно, що 404 була вигідна руйнація ГЕС — раніше там і заявляли про такі плани». Тобто підкреслюють буцімто злочинність України, запевняють, що така країна «не повинна існувати». Усе це плекає в росіян ненависть і лють до України.

Загалом така риторика є і частиною конспірологічної теорії, що Україна — фіктивна держава. У такий спосіб автори прагнуть заперечити існування країни та замилити очі росіянам та іншим народам, які не сприйматимуть Україну як незалежну, суверенну державу. Такі меседжі сприятимуть стереотипам, що Україна — частина Росії чи що української держави ніколи не було.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «багатонаціональна держава»

Росія постійно намагається показати себе сильною мультикультурною державою, що піклується про своє розмаїття. Зокрема, це можна побачити у промоційних матеріалах країни або в заявах міжнародного рівня. 

Однак насправді російська політика безпосередньо спрямована на знищення багатонаціональності. Як правило, багатонаціональна держава утворюється в процесі колоніального загарбання (і не тільки), чим Росія займалася і займається.

Риторика Росії на цей момент є колонізаторською і нацистською. Завдяки їй Росія намагається досягнути зверхності над усіма поневоленими народами, прикриваючись тим, що вона нібито піклується про національні спільноти. Водночас зовні плекає наратив про великий російський народ, не згадуючи інших або приписуючи всім-всім народам статус «росіян». Наприклад, мови різних національностей всередині Росії поступово зникають через законодавчі ініціативи, що унеможливлюють їх використання в суспільному та культурному полі. До прикладу, у 2021 році заарештований активіст за права народу комі розмовляв під час судового засідання мовою цього народу, однак суддя засудила використання мови комі навіть попри її задекларований статус республіканської мови. Або ж після численних воєн зі справжньою ідентичністю чеченців російська влада дозволила залишити тільки ту її частину, яка збігається з пріоритетами та цілями Москви, в обмін на великі дотації з державного бюджету. 

Ба більше, російський політикум навмисно створює ситуацію привілейованості росіян над іншими етносами в складі країни в контексті агресії проти України. Зокрема, велика частка загиблих російських військових у війні за етнічною ідентифікацією є бурятами. Навіть Папа Римський свого часу назвав бурятів та чеченців найжорстокішими серед російських солдатів, що воюють проти України. 

Використовуючи концепцію «багатонаціональної держави», російські пропагандисти та високопосадовці замилюють очі на реальний стан речей для багатьох етносів у складі країни, що є результатом цілеспрямованої політики знищення багатокультурності всередині Росії. Все це робиться для посилення контролю та втримання центру влади в одному місці. Крім того, це працює і на зовнішньому рівні в рамках публічної дипломатії. Зокрема, подібні меседжі поширюються через «Російські доми» (культурні центри МЗС Росії в інших країнах). «Детектор медіа» вже писав про фейки цієї інституції. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «Союзна Держава»

За версією російського агітпропу, дві «союзні держави» — Росія та Білорусь — об’єдналися задля досягнення спільного блага. Мовляв, єдиний політичний, економічний чи військовий простір сприяють «розвитку» держав. 

Так звана Союзна Держава ґрунтується на попередньому договорі між Росією та Білоруссю, який уклали ще у 1997 році. Відтоді процес побудови «держави» розпочався. А диктатор Путін неодноразово заявляв, що він розглядає Білорусь як свого «найближчого союзника», і обіцяв виконати всі обов’язки щодо створення Держави «незалежно від того, хто перебуватиме при владі».  Наприклад, він закликав змінити Конституцію Білорусі відповідно до російських інтересів, а закони країни — «гармонізувати» з російськими. Чи, скажімо, стверджував, що білоруси та росіяни — один народ. 

Тож це ніякий не «союз» чи «об’єднання» двох суверенних держав, а поглинання Білорусі російським диктатором Путіним. Це і довели європейські журналісти у своєму дослідженні. Як вони пояснили, у російського керівництва є конкретна стратегія захоплення Білорусі, яка бере свій початок, власне, із «Союзної Держави». Відповідно до такої стратегії, до 2023 Москва прагне досягнути верховенства російської мови над білоруською у всіх сферах та запровадити спрощену процедуру видачі білорусам російських паспортів. 

Та й в умовах повномасштабного вторгнення в Україну Росія вже використовує Білорусь як плацдарм для запуску ракет. Російські окупанти перебували й перебувають досі на території «країни-союзниці». І в Україні лунають повітряні тривоги через зліт літаків з ракетами не тільки в Росії чи акваторії Чорного моря, а й на білоруській території. Навіть самопроголошений президент Лукашенко визнав, що він бере участь у російсько-українській війні на боці Росії. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «відʼємне зростання»

Російська економіка зазнала значного впливу через санкційний режим у відповідь на агресію Росії проти України. Багато її показників упали, однак пропаганда не може про це відкрито говорити, оскільки тоді росіяни можуть запідозрити, що агресія їхньої держави завдає шкоди і їм. Тому російські високопосадовці та пропагандисти вигадали термін «відʼємне зростання».

«Відʼємним зростанням» є зростання у зворотному напрямку. Пропагандисти стверджують: так, можливо, на цифрах усе погано і показники падають, однак насправді все налагоджується. Для пояснень цього явища вони шукають різних виправдань: то шкала не така, то рейтинги зроблені зрадниками, то цифри переплутали. Росіяни використовують ці виправдання щодо зниження показників експорту, товарообігу, падіння курсу валюти тощо. Цей термін є евфемізмом для завуалювання реальної ситуації.

Граючись із лексикою, пропагандисти хочуть завуалювати негативні наслідки агресії проти України та підтримувати її надалі. Мовляв, росіян лякали крахом економіки, але ми тримаємось, тому треба воювати далі. Це лише ще раз показує, як російські політичні еліти нехтують життям цивільних, оскільки війна проти України поглибила рівень бідності росіян. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «усе стабільно»

Москва намагається всіляко показати, що не зазнала жодних економічних чи соціальних наслідків своєї агресії. Мовляв, країна розквітає, жодні санкції не працюють, економіка росте, рівень безробіття падає — «усе стабільно».

До «стабільності» часто звертаються як російські «політики», так і пропагандисти. Останні стверджують, що в Росії все набагато краще, ніж очікувалось: і ціни на продукти нижчі, і комунальні послуги коштують не захмарних грошей. А от в Україні геть інакше: людей не шанують, забирають у них гарантовані виплати, та й узагалі українці живуть на мізерні зарплати. Подібні повідомлення мають кілька завдань: деморалізувати українців, мовляв, Україна не витримає війни проти Росії, тож краще одразу здатися; змалювати позитивну картину для росіян, щоб вони не критикували вплив повномасштабної війни на власні життя; довести українцям, що бути з Росією економічно вигідно.

Коли ж політики говорять про «стабільність» у Росії, то найчастіше  звертаються до самих росіян, переконуючи їх, що країна продовжує процвітати. Так агітпроп прагне забезпечити лояльність громадян до влади. Наприклад, диктатор Путін протягом пленарного засідання Євразійського економічного форуму 24 травня доводив, що ВВП Євросоюзу знижується до критично малих показників, тоді як Росії — тільки збільшується. Звісно ж, це неправда

Пропаганда намагається видати бажане за дійсне. Адже за висновками Ради Європейського Союзу, 2022 рік став поганим для російської економіки. За оцінками експертів, у 2022 році показник валового внутрішнього продукту Росії впав щонайменше на 2,2% за найкращим сценарієм і до 3,9% — за найгіршим. А численні дослідження доводять, що санкції справді руйнують російську економіку. Ще можна згадати рівень зарплатні, соціального благополуччя. Проте справжні цифри російське керівництво приховує, маскуючись «стабільністю», яка насправді є стагнацією багатьох сфер життя росіян. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «паралельний імпорт»

Низка великих компаній припинила свою роботу в Росії у відповідь на її агресію проти України. Серед них — виробники одягу, електроніки, популярні фастфуди. Цей крок у поєднанні з санкціями змусив росіян стояти в чергах в останні дні перед закриттям на території Росії магазинів H&M, Zara, Ikea тощо. Однак «імпортозаміщення», яким так люблять хизуватись кремлівські політики, не може покрити потреб і створити гідні альтернативи для іноземних брендів. Тому росіяни вдаються до «паралельного імпорту».

«Паралельним імпортом» є закупівля та продаж товарів іноземних брендів без їхньої згоди. Зазвичай такі товари купують через китайський AliExpress, а потім продають через російський аналог Wildberries. Фактично, це є крадіжкою, оскільки порушує як мінімум питання авторського права на той чи інший продукт. Крім того, це ставить бренди в незручне становище — їхні товари продають у країні під санкціями без їхнього відома. Такий прийом також допомагає обходити росіянам санкції, що є незаконним. Пропагандисти не можуть назвати це «крадіжкою» у прямому ефірі, тому і вживають фразу, що звучить розумно та офіційно. 

Так агітпроп прагне завуалювати нелегальні дії Росії. Крім того, намагаючись пояснити причину цього, вони можуть вдаватися до віктимізації росіян. Мовляв, саме вони є «справжніми жертвами» цієї війни, у яких забрали все найцінніше. Втім, вихід іноземних брендів з російського ринку є адекватною відповіддю на російську агресію проти України, оскільки замість того, щоб працювати над покращенням своєї економіки та промисловості, Росія витрачає кошти на ведення війни проти країни-сусідки за мовчазної згоди свого суспільства. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «евакуаційні табори»

В умовах повномасштабної війни багатьом українцям доводилося рятувати свої життя, виїжджаючи з тимчасово окупованих або небезпечних територій в ту частину України, де не ведуться бойові дії,  або в інші країни. Росія також пропонувала людям «урятуватися» через «евакуаційні табори» з окупованих українських територій до РФ. Мовляв, Херсонщина, Донеччина, Луганщина, Харківщина — непридатні для життя, і людям звідти потрібно «виїхати у безпечніше місце». Однак така «евакуація» частіше була не добровільною, а примусовою, і люди не мали вибору, крім того, як їхати на територію Росії. 

Насправді ж під терміном «евакуаційні табори» пропагандисти мають на увазі не виведення людей із зони бойових дій та надання безпечного місця для життя, а навпаки — фільтрацію і примусову депортацію. З початку війни до Росії потрапили щонайменше 2 мільйони 800 тисяч людей, які до війни жили в Україні й були вимушені виїхати чи були депортовані на територію РФ. Тобто люди не обирали, як рятуватися, у них не було вибору, і російська влада пропонувала їм свою «евакуацію». 

Коли люди виїжджали до Росії, їх чекали негуманні перевірки. Їхні телефони перевіряли на наявність антиросійських меседжів, на блокпостах були роздягальні, де їх роздягали догола й шукали «ознаки» того, що людина може підтримувати Україну (наприклад, тату з національною символікою). «Евакуйованих» допитували. Людям доводилося висловлюватися погано (або ніяк) про Україну, щоби насамперед вижити. Згодом їх відправляли до різних російських регіонів, й у більшості випадків невідомо, як склалося їхнє життя там. 

Тож це не «евакуаційні табори», а примусова депортація та подальша фільтрація людей. Окупанти погрожували вбити мирних українців, якщо ті під час фільтрації висловлюватимуться погано про Росію чи якщо у них знайдуть націоналістичні ознаки в телефоні, на тілі, в особистих речах. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою мови: «зрадники»

Регулярно пропагандисти називають усіх росіян, які висловлюються проти війни, розвʼязаної Росією проти України, зрадниками. Мовляв, такі люди нічого не варті, вони продалися колективному Заходу. Іноді для визнання зрадником вистачає картинки, плаката, руху, слова, кольорів одягу або навіть сну. До прикладу, мешканця Чити заарештували за те, що йому снився Зеленський, якого він попросив про спільне селфі. А Z-патріоти закликають заборонити предмети одягу в кольорах прапорів США та Великої Британії після того, як Росією пройшла хвиля доносів на осіб, що одягнулися в синьо-жовте вбрання.

Для представників агітпропу важливо втримувати однорідне інформаційне поле, оскільки за навіть найменшої критики влади вся державна вертикаль може повільно посипатись. Тому зрадників протиставляють Z-патріотам, які лиш те й роблять, що вихваляють Росію та її режим. Дуже часто до поняття «зради» спрощують діяльність «іноагентів» та «небажаних організацій», оскільки вони йдуть проти системного наративу, а саме виступають проти війни. Втім, якщо поняття «іноагентів» або «небажаних організацій» є відносно новими, то «зрада» є чимось доволі знайомим для росіян. Тому пропагандисти так часто і вдаються до цього слова.

Використовуючи тавро «зрадник», Росія хоче посилити суспільний тиск, щоб принизити тих, хто говорить правду, і запобігти тому, щоб це робив хтось інший. Наприклад, усіх, хто публічно виступає проти війни в Україні, засуджує російський уряд або каже, що президент України гарний, як у випадку з однією з російських пенсіонерок. У такий спосіб Росія також хоче відвернути увагу від своїх злочинів та виправдати провал на полі бою. Мовляв, росіяни програють через те, що серед них так багато зрадників, а всі, хто проти війни, є справжніми ворогами.

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «канонічна церква»

Канонічна церква в розумінні російського агітпропу — це винятково російська православна церква або церква Московського патріархату. Мовляв, інші — неканонічні, тобто несправжні. Нібито єдиним центром православ’я є саме Москва. 

Аби підтвердити неканонічність інших церков, зокрема українських, російські пропагандисти стверджують, що Україна — язичницька держава, і що взагалі українське керівництво ладне знищити всі святині, адже Зеленський завзятий сатаніст. За версією російського агітпропу, Православна церква України не відповідає релігійним канонам, бо її очільники нібито мріють канонізувати Степана Бандеру та навіть Джо Байдена. Натомість мирні українці буцімто не поважають інші релігії та бажають смерті всім вірянам-інакодумцям. 

Москва вдається до конспірології, щоб показати, наскільки українці «грішать», якщо відмовляться відвідувати УПЦ МП. Наприклад, автори говорили, що ПЦУ «сіє смуту», виганяючи УПЦ МП з території України. Нібито на одному з головних храмів України «почорніли хрести» через богохульні дії українців. Навіть тварини вказували на богохульство людей. Подейкували, що над Києвом кружляли зграї темних птахів саме через грішні дії українців. А нещодавнє весняне водопілля в Києві пропагандисти назвали карою Божою, хоча це характерне природне явище для міст, які стоять на берегах річок. 

У такий спосіб пропаганда намагається переконати своїх споживачів, що дії України суперечать релігійним канонам, а тому варто мобілізуватися й зі зброєю рятувати «канонічну православну церкву». Це один із меседжів, за допомогою якого Росія виправдовує своє вторгнення. Утім, ніякої «канонічної» чи «неканонічної» церкви не існує. Українці обирають церкву, яка їм до душі. ПЦУ — незалежна церква, яку наразі визнали 4 з 13 помісних церков, зокрема Константинопольська, Олександрійська, Кіпрська та Елладська. 

Новомова Як Росія розмиває реальність за допомогою новомови: «зменшення військової активності»

Російські пропагандисти продовжують уникати відповідальності, добираючи різні формулювання для означення програшу на полі бою у війні, яку в Україні розв’язала Росія. Одним із цих формулювань є фраза «зменшення військової активності». 

У російської армії є постійні проблеми з людськими й технічними ресурсами. Іноді в них немає вибору, окрім як відступати з певних територій. У таких випадках і застосовують фразу «зменшення військової активності». Однак часто відбувається й так, що коли пропагандисти говорять про «зменшення військової активності», Росія продовжує атакувати українських цивільних, а іноді навіть і посилює атаки. 

Використовуючи це словосполучення, пропагандисти хочуть показати милосердя Росії. Мовляв, вона піклується про цивільних, тому зменшує кількість атак. Крім того, вони також хочуть заплутати всіх в інформаційному просторі, брешучи про атаки. Ба більше, російський агітпроп за допомогою цієї конструкції знову намагається перекласти відповідальність за злочини агресора на жертву агресії. Пропагандисти протиставляють себе українській владі, говорячи, що вона, на відміну від Росії, постійно хоче ескалації конфлікту. Проте варто розуміти, що справжнім «зменшенням військової активності»  може бути тільки повне виведення російських військ з території України, оскільки саме Росія напала на неї.