У випуску спростовуємо фейки про те, що українська армія та влада «евакуюються з Куп’янська», а українські військові, які приїхали на навчання в Німеччину, «попросили політичного притулку».

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

У мережі діє телеграм-канал «Цифрова армія Росії», автори якого у своїх дописах роздають вказівки підписникам з Росії, як коментувати дописи в українських телеграм-каналах. 

Фактчекери проєкту «По той бік новин» дослідили цей кейс та встановили, що поширювачами заготовлених коментарів, які зустрічають в українських телеграм-каналах, є саме підписники «Цифрової армії». У завданнях адміністратор акцентує «цифровим армійцям», що вони мають викликати в українців емоції. Наприклад, безсилля, журбу, паніку, страх, відчуття, що «все пропало». Або ж адміністратори ставлять завдання коментарями переконати українців в тому, «що нічого ніколи не зміниться». Коментарі перекладають на українську мову через перекладач, саме тому є характерні помилки. Адміністратори також прикріплюють до завдання назви та посилання на телеграм-канали, де можна щось написати.

Аналітики додають, що наступна мета «Цифрової армії» — змусити українські телеграм-канали закрити коментарі, щоб в українців не було майданчиків для висловлення своїх думок. Тоді за задумом авторів українці переходитимуть на проросійські ресурси по «правду», а насправді — на ресурси, просякнуті російською пропагандою і брехнею.

Про це йдеться в одній з колонок у польському виданні Niezaleny Dziennik Polityczny, яке регулярно публікує проросійську дезінформацію щодо України й Польщі. Російські ресурси поширили цей погляд як журналістське розслідування. Мовляв, на східному кордоні Польщі накопичується іноземна військова техніка, посилюється армія, але не для прямого зіткнення з Росією, а для придушення повстань у разі повернення західних територій України.

Автор колонки Марек Галась стверджує, що нібито мілітаризація Польщі свідчить про підготовку до конфлікту через терени України, а Варшава посилює військовий потенціал, щоб згодом захищати повернуті собі території від імовірних повстань.

Він стверджує, що процес передання західних земель колишньої України, схоже, був давно спланований і розпочався з перших днів спецоперації Росії.

Російські пропагандисти у своїх публікаціях додають до його колонки твердження, що саме Україна має намір віддати західні території Польщі й що це питання часу. Тоді як польський оглядач якраз проти того, щоб Польща загарбала західну частину України, бо вважає, що геополітичні амбіції не варті крові поляків.

Пропагандисти не вперше поширюють матеріали цього польського видання і щоразу дописують свою версію подій на користь Росії та виставляючи Польщу країною-окупантом. Такі фейки росіянам потрібні для того, щоб пересварити поляків і українців як на особистому рівні, так і міждержавному.

Тактика «красиві люди» — одна з найпоширеніших тактик російської пропаганди на внутрішньому просторі, однак застосовують її й в Україні. Меседжі пропаганди поширюють привабливі, успішні, відомі люди — телеведучі, блогери, кіноактори, співаки, письменники тощо. Через свою впізнаваність вони стають так званими «лідерами думок». Це спонукає решту людей думати, що якщо вони слідуватимуть тій самій ідеології, тій самій моделі поведінки, то також будуть щасливі або успішні.

Цю тактику часто застосовують у рекламі для збільшення продажів товарів. Також її використовують для залучення людей до релігійних культів. Мовляв, бери приклад з цієї людини — йди до нас. Російська пропаганда також взяла на озброєння цю тактику й здебільшого використовує її для поширення пропаганди на внутрішньому інфопросторі. Зокрема акторів та співаків з українським корінням, які мають родичів-українців, використовують як джерело «правдивої» інформації про події в Україні. Їхні фанати, керуючись авторитетом кумирів, засвоюють та поширюють цю риторику. Однак, приклади використання цієї тактики є і в українському інфопросторі. Скористаємося матеріалами «Детектора Медіа» для пояснення.

До прикладу, після участі у першому сезоні реаліті-шоу «Холостяк» з Максимом Чмерковським (2011 рік) стала впізнаваною Тетяна Поп. На той час вона розповідала, що має бізнес в Україні, а до того працювала на регіональному телебаченні в рідному місті Хусті. Пізніше Поп з'являлася в шоу Олексія Дурнєва та була учасницею російських телешоу — «Мама в законі» та «Дом-2». Тобто за Тетяною Поп закріпився образ «дівчини, яка раптом прокинулася відомою». 

З 2015 року Поп підтримує Росію та просуває меседжі російської пропаганди. У дописах у мережі «ВКонтакті» вона називала учасників Революції гідності «свідомими», «украми»; владу «хунтою», а тих, хто підтримував цю владу — «30% дебілів»; хвалила Сталіна, наполягала на тому, що «українці, росіяни та білоруси — один народ», а «геї — хворі люди», яких «треба карати». Зараз ця риторика стала ще агресивнішою. Поп має свій телеграм-канал, на який підписані понад 107 тисяч осіб та Youtube-канал з авдиторією в 65 тисяч підписників. На цих ресурсах пропагандистка розповідає як в українців забирають «гражданство и язык», про американські біолабораторії в Україні та прославляє Росію. Зараз Тетяна Поп проживає в Росії, тож її авдиторію здебільшого становлять росіяни, однак відео з її телеграм-каналу поширюють і в український інфопростір через мережу проросійських телеграм-каналів.

Ще один приклад — Діана Панченко — проросійська журналістка та екстелеведуча телеканалів NewsOne, «Перший незалежний» та «Ukrlive». За Діаною Панченко намагалися закріпити образ молодої, вродливої, успішної телеведучої, яка має власну думку та не боїться її висловлювати. 

Під час роботи на телебаченні Панченко відмовлялася називати війну війною, поки її такою не «визнає Верховна Рада»; виставляла Україну винною у продовжені бойових дій; нав’язувала глядачам тезу, що Україна не хоче «повертати Донбас», якщо не погоджується на вимоги Росії. Також Панченко допомогла Росії виправдати повномасштабне вторгнення, захоплювалася силою російської зброї, якої начебто бояться навіть США. Підтримувала Лукашенка під час протестів у Білорусі та навіть провела для нього концерт. Просувала російську версію Дня перемоги. Демонізувала Революцію гідності тощо. Зараз Панченко просуває проросійську повістку в український інфопростір через Youtube-канал (трохи понад 77 тисяч підписників) та телеграм-канал (майже 66 тисяч підписників). Нещодавно СБУ повідомила пропагандистці про підозру.

Поширювала проросійську пропаганду й ще одна телеведуча — Оксана Марченко — дружина проросійського політика Віктора Медведчука, якого звинуватили у державній зраді, та кума російського президента Путіна. Власне Оксані Марченко СБУ також повідомила про підозру. 

Найбільшу популярність Марченко здобула завдяки роботі в проєктах телеканалу СТБ «Х-фактор» та «Україна має талант». Користуючись своєю популярністю та фінансовими можливостями, Марченко рекламувала для українців церкву Московського патріархату в авторському проєкті «Паломница». У російськомовному продукті Марченко маніпулює церковними нормами, просуває ідею «всезагального примирення», «покірності» тощо. Ба більше — в одному з епізодів Марченко розповідає, як «українці вбивають одне одного і як їм би вже непогано було б отямитися».

Ще один непрямий спосіб просування проросійської повістки — мовчання. До такої тактики вдалось чимало українських артистів, які раніше працювали в Росії. З 24 лютого 2022 року вони або зникли з публічного простору, або ж уникають коментарів на тему війни. Повторення такої моделі поведінки їхніми фанатами небезпечне тим, що замовчування, а отже відсутність спротиву, грає на руку нашому ворогу.

У телеграм-каналах поширили повідомлення, що нібито після візиту президента України Володимира Зеленського до Лондона британські газети Evening Standard і The Times на перших шпальтах опублікували карикатури на нього.

Мовляв, газета Evening Standard опублікувала, як Зеленський після візиту тягне літак, а The Times — карикатуру, яка показує лицемірство прем'єр-міністра Великої Британії Ріші Сунака і президента Франції Еммануеля Макрона. Нібито їхнє «так» на благання Зеленського про надання винищувачів означає насправді одне велике «Ні».

Насправді жодне з цих британських видань не публікувало карикатур на Зеленського на першій шпальті. 

Газета Evening Standard на першій шпальті опублікувала, як Ріші Сунак привітно обіймає Зеленського. На ще одній фотографії вони спільно йдуть Лондоном.

Газета The Times на своїй першій шпальті номера за 9 лютого опублікувала портрет Зеленського з жестом перемоги, який колись показав Вінстон Черчилль.

10 лютого у The Times у розділі «Коментарі» вийшла колонка Роса Кларка, яку проілюстрували карикатурою, де зображений Зеленський з європейськими лідерами, але її не винесли на першу шпальту. 

За допомогою таких фейкових перших шпальт Росія нав’язує аудиторії власне трактування візиту Зеленського до Великої Британії, Франції та Бельгії. Відразу після візиту в телеграм-каналах пропагандисти писали, що Зеленський сфотографувався на тлі британського танка — це максимум того, що він може отримати від поїздки; візит до Європарламенту не матиме результатів; Зеленський у 2023 більше їздитиме Європою, зокрема через вибори; Поїздкою Зеленського по Європі «гасять» корупційний скандал в Україні тощо.

«Детектор медіа» зібрав ілюстрації усіх перших шпальт британських видань, де зобразили візит президента України до Лондона.

Російські видання поширюють фото, на яких нібито зображений рекламний щит із написом польською «To nie jest nasza wojna» («Це не наша війна») на тлі українського та російського прапорів. На плакаті також зображено ноги з протезом у штанах кольору хакі. На думку пропагандистів, плакат символізує бажання Польщі «дистанціюватись» від війни.  Це — фейк.

StopFake та mythdetector.ge повідомляють, що це фото зроблене за допомогою сайту Mediamodifier. На ньому у шаблон білборда можна вставити будь-яке фото, і пошук за картинками це підтверджує. Основою для шаблону є одне зображення. 

Подібними повідомленнями російська пропаганда хоче показати Польщу як ворога України, а польський народ — втомленим від війни. Наратив про «Польщу-агресорку» є одним з найпоширеніших у російській пропаганді на цей момент. Поширюючи такі повідомлення, Росія прагне усталити думку, що навіть найвідданіші партнери України в цій війні втомлюються від неї й невдовзі перестануть допомагати грошима і зброєю. 

Такий меседж поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях йдеться, що Європа «запланувала катаклізм» і в такий спосіб вирішила покарати Туреччину за її ставлення до Росії. Мовляв, усі страждають від того, що підтримують Росію, «намагаються допомогти їй», а Європа за це карає. Автори повідомлень додають, що Європа використовує так звану «тектонічну зброю».

Аналітики проєкту EU vs Disinfo дослідили цей кейс та встановили, що це конспірологічна теорія пропагандистів. Немає жодних доказів, що підтверджують це, крім того, немає доказів існування «тектонічної зброї».

«Тектонічна зброя» — це гіпотетичний пристрій або система, яка може спровокувати землетруси, виверження вулканів або інші сейсмічні події у визначених місцях, втручаючись у природні геологічні процеси Землі. На думку пропагандистів, які використали це визначення, Європа застосувала саме таку «зброю».

Фактчекери додають, що існує Конвенція 1978 року про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання методів впливу на навколишнє середовище. Її ратифікували 75 держав, зокрема держави ЄС. Власне, конвенція забороняє використовувати штучні методи спричинення землетрусів, цунамі та решти явищ задля власного зиску.

Туреччина — сейсмічно активна зона, адже територія Туреччини знаходиться на стику декількох літосферних плит. Зокрема, район, де відбувся землетрус лежить на перетині аж трьох плитах: на перетині Анатолійської, Аравійської та Африканської літосферних плит. Вони перебувають у постійному русі, через що виникає тиск у місцях розломів, раптове скидання якого спричиняє землетруси та підземні поштовхи. Відтак, незначні коливання чи землетруси з невисокою амплітудою не є чимось дивним для місцевих. Проте сильних землетрусів у цьому регіоні не було понад 200 років і так само не було жодних попереджувальних ознак стихійного лиха.

Такий фейк поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях йдеться, що на тлі землетрусів, які пройшли й через Туреччину, Володимир Зеленський звернувся до постраждалих із метою «витягнути ще більше зброї». Мовляв, замість співчуття та слів підтримки Зеленський проявив «лицемірство» й вимагав ще більше зброї. Автори повідомлень додають ймовірний скриншот із твіттеру, де він нібито написав, що «Туреччина зможе подолати трагедію, а постачання зброї не припиниться». Це — неправда.

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та визначили, що насправді Зеленський не писав такого, а скриншот із повідомленням створили за допомогою графічних редакторів. Аналітики додають, що в офіційному акаунті спершу опублікували звернення турецькою мовою, а потім українською. На фейковому скриншоті пост турецькою не зобразили. Ба більше, про сфабрикований характер скриншоту свідчать орфографічні помилки, зокрема використання «моі» замість займенника «мої».

Поширюючи такий фейк, агітпроп намагається дискредитувати Зеленського та представити його жебраком, який лише й робить, що канючить в інших країн гроші й зброю.

Нагадаємо, «Детектор медіа» описував основні меседжі, які поширювали пропагандисти під час візиту Зеленського до Великої Британії, Франції та Бельгії. Зокрема серед багатьох меседжів йшлося й про те, що Володимир Зеленський канючить зброю в Заходу. 

Таке повідомлення поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У ньому йдеться, що США навряд чи наважаться надати танки «Abrams» Україні через їхній складний процес підтримки боєздатності. Автори повідомлення додають, що українська армія не спроможна лагодити танки, тому їх точно не надсилатимуть. Як доказ вони посилаються на матеріал видання «Financial Times», де нібито експерти про це розповідали. Це — маніпуляція.

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та визначили, що ні автор статті, ні опитані експерти не заявляли про неготовність США передати танки. Навпаки, у публікації йдеться, що після довгих обговорень та прохань Німеччини й України Америка все ж таки має намір надіслати в Україну 31 танк M1 «Abrams», що еквівалентно одному українському танковому батальйону. Фактчекери наголошують, що автори повідомлень процитували лише тих експертів, опитаних «Financial Times», які висловили побоювання щодо того, чи Україна справді зможе впоратися з технічним обслуговуванням танка. Тобто, контекст статті спотворили та автори використали зручні пропаганді тези, щоби виправдати «небажання США передавати танки».

Поширюючи таку маніпуляцію, пропагандисти намагаються переконати, що українські військові не здатні користуватися західною зброєю, мовляв, її навіть лагодити не вміють. У такий спосіб вони хочуть водночас просувати наратив про боєздатну російську техніку, якій нема рівних. Раніше «Детектор медіа» спростовував фейк про буцімто знищення російською армією танка «Abrams», який ще не приїхав до України. 

Такий фейк поширили у соціальних мережах та у пропагандистських ЗМІ. У повідомленнях ідеться, що Україна «розкидається зброєю наліво», тобто займається різноманітними махінаціями, зокрема й контрабандою. Автори повідомлень посилаються на інтерв'ю видання «Financial Times», у якому прем'єрка це буцімто згадала.  Це — неправда. 

Аналітики проєкту StopFake дослідили цей кейс та виявили, що в самому інтерв’ю  жодної згадки про це немає. У інтерв'ю прем’єрка говорить лише, що через війну в Україні ризики контрабанди зброї значно зросли, але при цьому жодної згадки про можливі докази в матеріалі немає. Тобто прем'єрка не наводила жодної конкретики та не намагалася щось довести. У матеріалі «Financial Times» вона розповідала про ризики для світової спільноти, яку спричинила агресія Росії проти України. 

Пропагандисти неодноразово маніпулювали темою постачання зброї. У такий спосіб вони хочуть переконати, що нібито Україна використовує зброю не за призначенням, відтак, Україна — далеко не відданий партнер, якому можна довіряти. 

Такий фейк поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях йдеться, що Польща не лише готується до взяття територій Заходу України, а й намагатиметься відтяти частину Білорусі чи Росії. Мовляв, президент Польщі Анджей Дуда хоче реалізувати план відновлення територій Речі Посполитої та робитиме для цього все можливе. Автори повідомлень додають, що ймовірне військове навчання, заплановане на березень, стане кампанією наступу на ці території. Це — неправда.

Як пояснюють фактчекери проєкту EU vs Disinfo, це вкид та конспірологічна теорія російської пропаганди. У польському сегменті соцмереж та й у ЗМІ, зокрема, справді є інформація про військові навчання, проте це проєкт Міністерства оборони, який покликаний навчати резервістів протягом 2023 року. Резервісти — військовозобов’язані особи, які в мирний час ведуть цивільний спосіб та будують кар'єру поза межами збройних сил. Відтак, вони можуть проходити одноденне навчання або до 90 діб. 

Жодної мови про наступ на Росію не було. Польща дотримується міжнародного права щодо державних кордонів, повністю підтримує незалежність і територіальну цілісність сусідніх країн.

Пропагандисти поширюють це повідомлення, щоб вкотре просувати наратив про Польщу, яка є буцімто ворожою державою для України. У такий спосіб автори повідомлень хочуть дискредитувати наших союзників, які, мовляв, насправді хочуть відтяти території та прикидаються доброзичливими.