Таку тезу поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Володимир Зеленський готовий підписати «пожиттєву угоду» на проведення війни, аби отримувати «вічну допомогу Заходу». Мовляв, Зеленський аж ніяк не може заспокоїтися та висловлює свою жадобу до необмежених ресурсів. У результаті пропагандисти підсумовують: Зеленський кидає українців у капіталістичну «західну м’ясорубку». 

Жодного договору про проведення «вічної війни» на території України президент, очевидно, не збирається підписувати. Такі слова з боку російських пропагандистів надто перебільшені й створюють апокаліптичне враження того, що Україною керують, мовляв, ззовні, а її президент потурає західним посадовцям заради власної наживи. Російський агітпроп неодноразово маніпулював питанням отримання гуманітарної допомоги: зображав Зеленського жебраком, якому досить канючити зброю та інші ресурси. Також пропагандисти писали, як українці нібито хитрують чи вдаються до прямих злочинів — обстрілів цивільних — усе для того, аби заволодіти бажаним. 

Ці намагання свідчать про демонізацію України, створення хибного враження про неї у країн-партнерок. Приміром, схожу риторику використовують в анонімних телеграм-каналах у відповідь на приїзд іноземних політиків до України. Пропаганда системно просувала тезу, що тривоги в Україні несправжні, а є лише спробами залякати іноземців та отримати якомога більше зброї. 

«40/60», або «60/40» — метод пропаганди, за якого подають 60% інформації правдивої, а 40% — маніпулятивної. Пропагандисти створюють медіа, які працюють за цим принципом та позиціонують себе як об’єктивне, незалежне або альтернативне джерело інформації. Поширюючи правдиві новини, пропагандистські ЗМІ втираються в довіру читача, що спонукає його вимкнути критичне мислення та проковтнути інші 40% дезінформації. Часто вона подається як те, що влада приховує від суспільства, і теорії змови. Пропорція правди та дезінформації може варіювати в той чи інший бік залежно від медіа.

Під час Другої світової війни цей метод застосовував Йозеф Геббельс, який очолював Міністерство пропаганди та громадської просвіти Третього Рейху. За його вказівкою було створено «антинацистську» англомовну радіостанцію, диктором якої став Вільям Джойс (британець, що підтримував нацизм і втік до Німеччини разом із дружиною). У той час радіо було життєво важливим для британської громадськості, а телерадіомовна компанія BBC зазнала жорсткої цензури, тож це англомовне радіо вважалося альтернативою. Вільям Джойс починав передачі фразою «Німеччина кличе, Німеччина кличе», зачитував справжні новини з газет, придбаних у нейтральних країнах (60%), та поширював інформацію про карколомні успіхи та перемоги Німеччини (40%). Він повідомляв, що Німеччина хоче миру, не збиралася бомбити жінок і дітей у Великій Британії, але британці не лишили вибору та змусили Рейх до насильства. Також він висміював Вінстона Черчилля та намагався переконати британське суспільство в тому, що тільки знищення прем’єр-міністра Великої Британії врятує від насильства та подарує шанс домовитися.

Наразі за цим методом працюють медіа, які позиціонують себе як незалежні, проте час від часу поширюють російську пропаганду. «Медуза», яка подає себе як незалежне та варте довіри міжнародне російськомовне видання з реєстрацією у Латвії, не підтримує повномасштабне вторгнення Росії в Україну та публікує правдиві новини. Проте в липні 2022 року аналітики та аналітикині Інституту демократії імені Пилипа Орлика провели дослідження публікацій медіа «Медуза» на наявність проросійських наративів, і в 47 публікаціях (понад 55%) вони знайшлися. Онлайн-видання поширювало повідомлення про те, що «Україна зрадила мешканців Донбасу», «українська армія обстрілює цивільні об’єкти на окупованих частинах Донеччини і Луганщини», «драмтеатр у Маріуполі підірвали зсередини», а також повторювало заяви влади Росії про «превентивний удар по НАТО» та наратив «не тільки Путін, а й західні політики винні у війні». Такі заяви балансували з дійсно правдивими новинами. Отже, свідомо чи мимоволі журналісти латвійського медіа допомагають виправдовуватися Росії за свої злочини. У споживачів контенту, який створює «Медуза», може виникнути відчуття, що «все не так однозначно», і вони не намагатимуться знайти правдиву версію реальності.

Так само, як і медіа, небезпеку становлять деякі опозиційні російські блогери та політики, контент яких споживають українці. Максим Кац — політик та блогер, який після початку повномасштабного вторгнення виїхав із Росії та щодня викладає нібито контрпропагандистські відео на ютубі, висловлював думки, що «російська опозиція нікому нічого не винна, особливо українцям» чи «потрібно розділяти провину та відповідальність. Винен той, хто стріляв та хто накази віддавав. Той, хто не скинув путіна, не винен». Його колега, громадський діяч і блогер Ілля Варламов, якого також дивляться українці, заперечував вторгнення Росії у 2014 році на територію Луганщини та Донеччини, їздив у окупований Крим та знімав відео з анексованого півострова, зняв фільм проти України, де спотворив історичні факти.

Блогери-опозиціонери режиму Путіна апелюють до емоцій та створюють хибне враження, нібито їх зацькував режим, вони за справедливість, проти війни та підтримують Україну. Для зовнішньої аудиторії та деяких українців вони виглядають як жертви глобальної несправедливості, проте продовжують дозовано транслювати, як і нібито незалежні медіа, свідомо чи несвідомо російські наративи, які можуть підхопити споживачі їхнього контенту.

Таку тезу поширили в пропагандистських медіа. У повідомленнях ішлося, що в ніч на 13 вересня 2023 року в тимчасово окупованому Севастополі пролунала серія вибухів. Було зафіксовано три епіцентри займання. Згодом з’ясувалося, що бійці Сил спецоперацій ЗСУ здійснили атаку на місто та за її результатами знищили російський десантний корабель, а також підводний човен. В українській розвідці повідомили, що судна, найімовірніше, не зможуть відновити. Натомість у прокремлівських телеграм-каналах назвали таку атаку «терористичною» з боку України. Мовляв, її спрямували нібито на цивільних, а українська армія лише прикривається знищенням суден. 

Аналітики проєкту StopFake проаналізували цю пропагандистську тезу та пояснили, що Україна не порушує жодних норм міжнародного права, оскільки здійснює атаки на військові об'єкти, за допомогою яких Росія скоює воєнні злочини проти українців. Власне, тероризм —  це навмисні та прицільні атаки Росії на мирні українські міста. Фактчекери пояснили: здійснюючи атаки на тимчасово окуповані Росією території, Україна лише захищається. Такі дії відповідають нормам міжнародного права. 

Ті ж самі кораблі використовували окупанти, аби вбивати українців та нищити українську цивільну інфраструктуру. Відповідно до 51 статті статуту ООН про право на самооборону Україна легально завдає ударів по російських військових об’єктах в окупованому Криму. Тобто не йдеться про жоден терористичний акт, якщо Україна захищається від країни-терориста. 

Таку інформацію поширили пропагандистські медіа. У повідомленнях ідеться, що російські війська нібито завдали ракетних ударів по Києву, а саме по складах із боєприпасами зі збідненим ураном. Автори публікацій писали, що Києву «загрожує» доля Чорнобиля, адже після вибуху весь урановий пил, мовляв, розійшовся українською столицею. Тож навіть закликають киян якнайшвидше евакуюватися, аби врятуватися від радіації. Однак це — брехня. 

Фактчекери проєкту StopFake проаналізували цей кейс і визначили, що Росія не могла знищити такі боєприпаси, оскільки їх Україна ще навіть не отримувала. Крім того, за останні декілька днів жодної інформації про вибухи складів у Києві чи області не було. Лише 6 вересня за результатами свого візиту держсекретар США Ентоні Блінкен оголосив про надання нового пакету допомоги Україні, зокрема озброєння, серед якого також снаряди зі збідненим ураном для американських танків Abrams. Жодних дат імовірної поставки озброєння в Україну посадовець не зазначав. Та й українські медіа не виходили з новинами про отримання такого типу зброї. Це просто вкид російських «новинних» ресурсів. 

Понад те, російський агітпроп намагається подати зброю зі збідненим ураном як таку, що здатна знищувати людей і взагалі випромінювати радіацію. Так, збіднений уран справді є радіоактивною речовиною, але не настільки небезпечною, аби її застосування забороняли. Простіше кажучи, снаряд «не фонить». Тобто вплив радіоактивного випромінювання збідненого урану несуттєвий. Наприклад, військовий експерт "Бі-бі-сі" Павло Аксьонов пояснив, що снаряди з осердями зі збідненого урану не заборонені жодними конвенціями. Вони складаються з тонкого осердя (шпиля), який  виготовляють із важких та міцних сплавів із застосуванням вольфраму або збідненого урану. І власне тільки в осерді міститься збіднений уран, якщо взагалі так є, а не весь снаряд несе в собі «радіацію», як у цьому намагаються переконати пропагандисти. 

Росіяни постійно маніпулюють ядерним питанням. Минулої осені пропагандисти й російські чиновники переконували, що в Україні створюють «брудну бомбу» та готуються застосувати цю зброю з нібито «ядерними відходами» — збідненим ураном. Уже зараз називають Україну «величезною загрозою» для виникнення ядерної катастрофи, мовляв, саме через поставки такої зброї. 

Також пропагандисти писали, що Україна нібито готує ядерний удар по Росії; пояснювали, як українські війська буцімто здійснюють фальшиві атаки на ядерних об’єктах, аби звинуватити в цьому Кремль. Хоча відомо, що до ядерного шантажу, постійного терору та ультиматумів вдається саме Москва. 

Таку інформацію поширили в соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленнях ідеться, що Володимир Зеленський нещодавно нібито підписав закон, який дозволяє представникам ЛГБТКІА-спільноти безперешкодно виїжджати за кордон. До публікацій автори додають скриншот «новини» із сайту «Громадське». Це — неправда. 

Дослідили кейс аналітики StopFake, які насамперед перевірили автентичність самого скриншоту і виявили, що він несправжній. Автори фейкової публікації просто заскринили іншу новину із зображенням Зеленського та змінили заголовок у фоторедакторі. Крім того, на офіційному сайті президента та в спеціальному розділі «Укази» нема жодної інформації про таку законодавчу ініціативу. Якщо здійснювати там пошук стосовно самої ЛГБТКІА-ком'юніті, є лише петиції з різноманітними закликами, зокрема й про дозвіл на виїзд за кордон. Та все ж петиції — це спроба приватних осіб звернутися до влади й адвокатувати якісь ініціативи. До створення цієї петиції Володимир Зеленський жодного стосунку не має. 

Фактчекери нагадали, що з країни наразі заборонено виїжджати чоловікам від 18 до 60 років згідно із законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Якщо є документи, які підтверджують стан таких осіб як нездатних до військової служби, то й вони можуть виїхати за кордон. Але це, звісно,  не єдина умова. Також трансгендерні люди мають право виїхати за кордон, якщо матимуть при собі низку документів. Про це йдеться у звіті правозахисного ЛГБТ-центру «Наш світ». Потрібно мати довідку про здійснення трансгендерного переходу, після чого звернутися до органів реєстрації цивільного стану та отримати нове свідоцтво про народження й потім біометричний паспорт. Правозахисники пояснили, що без наявності відповідних документів та висновку медичної комісії — якщо у трансгендерних жінок вказано у документах  стать «чоловік» — така особа підлягатиме мобілізації. 

Російський агітпроп вкотре інструменталізує ЛГБТКІА-спільноту та зображає людей слабкими, недолугими й такими, що хочуть «втекти за кордон» і не нести військову службу. У цьому кейсі Кремль апелював до усієї спільноти — лесбійок, геїв, бісексуалів та бісексуалок, трансгендерних людей, інтерсекс-людей та інших і так натякнув на «немічність» цих людей, що аж Володимир Зеленський нібито ладен відправити їх з країни. Однак присутність ЛГБТ-людей у соціумі, і в армії зокрема, свідчить про протилежне ставлення до цієї спільноти в українському дискурсі. 

Наприклад, ще у 2018 році в Україні створили об’єднання «Українські ЛГБТ військові за рівні права». Засновником цієї організації є тодішній доброволець батальйону «Донбас», а нині боєць 72-гої окремої механізованої бригади, Віктор Пилипенко, який зробив перший камінаут як ветеран-учасник бойових дій. У самій організації кажуть, що вона налічує 300 ЛГБТКІА-військових, серед яких – 20 пар, і це лише ті, хто має активну соціальну позицію. 

Таку тезу поширили пропагандистські медіа. У повідомленнях ідеться, що у Франції знищують вина й вирубують виноградники саме через накладені французьким урядом санкції на Росію. Автори дописують, що Москва була найбільшим імпортером вин, але після «санкційної війни» французи «догралися» і зазнають кризи у виноробній галузі. У публікаціях також намагаються навернути на думку, що накладати санкції на Росію, немає сенсу і в  підсумку нібито страждають самі країни Європи. Адже вони зазнають впливу «відсутності російського ринку збуту» на собі. Проте це — маніпуляція. 

Опрацювати кейс вдалося фактчекерам проєкту StopFake, які пояснили, що виноробна промисловість Франції справді перебуває не в найкращих, а й то кризових умовах. Наприклад, у серпні 2023 року французький уряд виділив 200 мільйонів євро для утилізації надлишкового виробництва вина. Така ініціатива від парламенту Франції зумовлена надмірним виробництвом продукції — і як наслідок зменшенням попиту на неї. Дії з боку французької влади повинні стримати цінові коливання й підтримати виробників, які втрачають свої доходи. Тобто проблеми у виноробній галузі аж ніяк не спричинені «антиросійськими санкціями» чи іншими заборонами проти Москви. Автори маніпулятивного допису просто використали новину про кризову ситуацію з винами й подали це як наслідок «боротьби» з Росією.

Загалом, як переконують далі фахівці, рівень споживання червоного вина впав по всій країні: насамперед через те, що французи почали надавати перевагу крафтовому пиву. Навіть в одному з матеріалів щоденної французької газети Le Figaro пишуть, що вино у 2023 році таки поступилося пиву й згідно з останніми опитуваннями 56% французів обирають хмільний напій. Також аналітичне дослідження Європейської комісії за червень 2023 рік демонструє спад споживання вина й в інших країнах ЄС: на 7% в Італії, на 10% — в Іспанії, на 15% — у Франції. Більш того, основним споживачем червоного вина й імпортером завжди був Китай, а не Росія. 

Росія намагається створити враження, що санкції на неї нібито не діють, а інші країни, економічно стабільні та ладні накладати рестрикції на Москву, потерпають від «зворотного ефекту», страждають від відсутності російського ринку. Кремль системно культивує риторику про так званий великий російський ринок, аби натякнути, що країни ЄС буцімто взагалі не проживуть, якщо не продаватимуть свій товар Росії. Якщо ж пручатимуться, їх начебто чекатиме та сама доля, що й виноробну галузь Франції. Проте згідно з моніторингом Київської школи економіки, станом на липень 2023 року 254 компанії (17,6% від компаній, які отримували дохід у Росії у 2022 році) повністю припинили свою діяльність у Росії. А 1191 (35,9% від загального числа) іноземних бізнесів також згорнулися. Компанії якось відмовляються від Росії, не бачачи в цьому ризику для себе. 

До речі, за даними Європейської ради, 2022 рік став поганим для російської економіки. За оцінками експертів, у 2022 році показник валового внутрішнього продукту Росії впав щонайменше на 2,2% за найкращим сценарієм і до 3,9% — за найгіршим. Економіка Росії скорочуватиметься й у 2023 році. Очікується, що ВВП скоротиться на 5,6% або на 3,3%.