Польськомовні анонімні телеграм-канали поширюють дописи з меседжем, нібито бути ворогом США краще, ніж другом. Мовляв, Україна продалася, а США хочуть «кинути» її напризволяще зі своїми проблемами. 

Зокрема, їх автори стверджують, що українці своїми життями виплачуватимуть кредити Заходу та «шалені відсотки». Натомість позики, на їхню думку, слугують лише для продовження війни та «значного послаблення» української економіки. Автори зазначають, що деякі європейські країни «захищають свої національні інтереси». Вони також наголошують, що допомога Україні шкодить Польщі, а «надто сильний вплив» США на польську політику становить загрозу її національній безпеці. На додачу, Україна нібито створює справжні «економічні проблеми» для Польщі — мовляв, кількість мігрантів невпинно зростає, через що зростають і витрати на «їх утримання», а разом із тим і рівень кримінальних загроз. 

Цей текст містить низку штампів російської пропаганди. Зокрема, інформація про «шалені відсотки» кредитів для України та «загрозу національній безпеці Польщі» з боку України є субʼєктивним твердженням. Насправді польський уряд визначив саме Росію як головну загрозу власній безпеці в низці програмних документів, таких як Національна безпекова доктрина. Заяви про «загрозу українських мігрантів» є маніпуляцією. Окрім того, в дописах містяться елементи, непритаманні носіям польської мови. Зокрема, назва «англосакси» та інші слова на її основі, які можна побачити в тексті, використовуються якраз радше російськими пропагандистами. 

Публікуючи такі матеріали, вони хочуть перебільшити масштаб внутрішніх проблем України та звинуватити всіх, окрім Росії та її «друзів», у потенційних загрозах безпеці континенту, а також дискредитувати й зупинити допомогу Заходу для України. Насправді саме Росія та її дії проти України спричинили всі ці проблеми та становлять загрозу для інших країн-сусідів України. 

Американська журналістка Енн Ґаррісон, що пише для видання The Grayzone, відоме своїми публікаціями з антиукраїнською риторикою та конспірологією, активно веде свій акаунт у соцмережі «X» (раніше — Twitter). Ці дописи проаналізували фахівці Центру протидії дезінформації. 

Вони зʼясували, що журналістка активно критикує військову допомогу США Україні та поширює російську пропаганду в західному інфопросторі. Зокрема, у 2022 році вона писала, що безпольотна зона дорівнює «повітряній війні» між США та Росією. У 2023 році Ґаррісон говорила про нібито присутність ЦРУ на території України та приписувала американському виданню Newsweek необʼєктивність через висвітлення цієї теми в недостатньо осудливій формі. Енн постійно повторює штампи російської пропаганди — до прикладу, про «готовність» США боротись до останнього українця, викрадення та продаж західної зброї українцями та «високу загрозу» ядерної війни. Ґаррісон звинувачує у всьому лише український уряд та Сполучені Штати, не називаючи Росію агресором. Посилань та доказів до своїх публікацій вона також не додає. 

Журналістка є однією з «корисних іноземців» для російської пропаганди. Використовуючи їхні коментарі, публікації та висловлювання, російські пропагандисти підживлюють хибне враження, буцімто весь світ насправді вважає, що вони мають рацію, а у всьому винна насправді не Росія. Дискредитуючи Україну та її західних партнерів, вони хочуть викликати скепсис щодо підтримки для України та припинити її. 

Російська пропаганда вигадує, що жителі тимчасово окупованих територій України мріють стати «частиною Росії». Мовляв, люди хочуть реалізувати своє право на волевиявлення. Окупаційна влада системно переконувала, що після захоплення Росією українських територій, зокрема Херсонської та частини Запорізької областей, місцеві прагнуть «возз’єднатися» з російськими землями. У відповідь на «запит» Москва провела так звані «референдуми» й назвала українські землі «новими російськими». 

Відтоді пропагандисти переконували, що території Херсонщини та Запоріжжя уже стали російськими. Створювали фейкові інфографіки, карти, на яких українські землі позначали як такі, що входять до складу Росії. Іноземні видавці свідомо чи несвідомо підігрували агітпропаганді: створювали мапи з різними варіаціями розташування українських земель. Наші аналітикині та аналітики дослідили, що двадцять іноземних видавництв друкують і видають окупаційні мапи України. Аж у шістьох варіантах. Наприклад, німецька видавнича група Mairdumont (та її дочірні бренди) зафіксувала російські «референдуми» 2022 року на окупованих Росією територіях. А в книжкових крамницях Москви надійшли у продаж псевдокарти Росії з українськими землями. Пропагандисти силкуються показати, що їхня реальність справжня — і «референдуми», мовляв, визнає весь світ. Доказ цього — мапи з «новими регіонами Росії». 

Кремль пробує продемонструвати, що місцеві жителі всіляко підтримують входження «нових регіонів» у склад Росії. В окупаційних телеграм-канал видумували «делегатів», які приїздили на окуповані території з підтримкою «референдумів». Також висвітлювали присутність «іноземних спостерігачів», які буцімто високо оцінювали роботу окупаційних екзитполів. Але  «спостерігачі» виявилися прибічниками Росії й, очевидно, висвітлювали роботу гауляйтерів упереджено. 

Насправді фіктивні референдуми на тимчасово окупованих територіях є не волевиявленням українців, а свідчать про бажання Росії додати легітимності своїм злочинним діям. Зокрема захопленню українських областей. Це абсолютно не легітимне голосування. Його результати, окрім самої Росії, визнають такі ж її «держави-побратими», як-от КНДР. Тобто ні про які «нові регіони» не йдеться. Це окупація чужих територій Москвою. А референдуми слугували способом відбілити Росію та подати себе як країну-миротворця. Так пропагандисти знімають із себе відповідальність, адже начебто ініціатива приєднатися до Росії йшла виключно від місцевих жителів. А Кремль нібито просто дав людям простір для самовизначення. 

Ба більше, рішення щодо зміни територій України ухвалюють тільки на основі всеукраїнського референдуму. Та й винесене на референдум питання не може ставити під сумнів територіальну цілісність України. І найголовніше: голосування має бути добровільним, а не під дулами автоматів (коли озброєні окупанти разом із членами «виборчкомів» збирають голоси по квартирах).

Пропагандисти активно поширюють інформацію про те, що Україна нібито є світовим лідером нелегальної трансплантології. Мовляв, в Україні торгують органами онлайн та офлайн. На підтримку цього меседжу вони вигадують низку фейків. Наприклад, буцімто у 2014 році ОБСЄ констатувала, що у місцях масових поховань у зоні бойових дій було знайдено тіла людей без внутрішніх органів. Мовляв, їх вилучили нелегальні трансплантологи. Крім того, пропагандисти наголошують, що у червні 2023 року представники Міністерства охорони здоровʼя однієї з країн НАТО нібито домовилися з Україною про постачання вагона-рефрижератора з людськими органами та частинами тіла, які найчастіше використовують у трансплантології, зокрема очима, деякими видами кісток, тканин, серцями та печінками.  

На меседж звернули увагу аналітики The Insider. Вони зʼясували, що насправді у 2014 році ОБСЄ констатувала цілком протилежне. Зокрема, тодішня Спеціальна представниця та координаторка ОБСЄ з боротьби з торгівлею людьми Мадіна Джарбусинова заявила, що її слова вирвали з контексту російські медіа. Це стосується її висловлювань у відповідь на заяви кількох російських ГО під час Наради ОБСЄ з людського виміру (Human Dimension) щодо можливого вилучення органів на продаж на сході України. Тоді Джарбусинова також процитувала відповідь українського представника, який заявив, що ці обвинувачення будуть розслідуватися, як тільки Україна отримає ширший доступ до регіону. Спеціальна представниця тоді наголосила, що в ОБСЄ немає доказів вилучення органів на Донбасі.

Що стосується фейку про вагон-рефрижератор, то його вперше поширили в російських телеграм-каналах, звинувачуючи в цій змові Міністерство охорони здоровʼя Туреччини. Насправді органи неможливо заготовлювати заздалегідь, оскільки навіть у холодильниках вони можуть зберігатись дуже недовго. До прикладу, печінка — максимум 15 годин, а серце — 6. Крім того, навіть якщо відправити такі органи одразу ж, подорож через Молдову, Румунію та Болгарію триватиме майже добу, враховуючи необхідні зупинки. Для трансплантації кісток взагалі рідко застосовують донорські тканини — для цього використовують тканини пацієнта, синтетичні трансплантанти або кісткову тканину тварин. 

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть не лише виправдати злочини Росії проти України, але й дискредитувати українську владу та всіх, хто з нею співпрацює. «Детектор медіа» раніше вже писав про те, як російський агітпроп використовує тему трансплантології, презентуючи Україну як країну беззаконня. 

Пропагандисти активно поширюють у соцмережах інформацію, нібито міністр оборони України Олексій Резніков заявив, що попросить сприяння уряду Канади в мобілізації членів української діаспори для війни. Мовляв, ідеться про 30 тисяч чоловіків призовного віку. Втім це — фейк.  

На нього звернули увагу аналітики Reuters. Вони зʼясували, що Україна та Канада спільно заперечили інформацію з цих повідомлень. Зокрема, у відповідь на запит фактчекерів видання радник міністра оборони України Юрій Сак назвав їх «дешевим фейком». Міністерство закордонних справ Канади також підтвердило, що Україна не висловлювала таких прохань. Подібних заяв Резнікова в інтернеті також немає.

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть викликати паніку серед українців та дискредитувати українську владу. «Детектор медіа» вже неодноразово писав про те, як російський агітпроп маніпулює питанням мобілізації в Україні, зокрема навмисно перебільшуючи її масштаби. 

Російські медіа активно поширюють інформацію, нібито Україна погрожує Польщі «повним розривом відносин» після завершення війни. Мовляв, радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк сказав, що «україно-польській дружбі — кінець». Втім це — маніпуляція.  

На неї звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони зʼясували, що Подоляк справді зробив заяву щодо конкуренції з Польщею, але лише в контексті вільної торгівлі та ринкової економіки. Він відзначив, що хоч Україна та Польща займають різні позиції в деяких економічних питаннях, це не загрожує відносинам обох держав. В інтервʼю телеканалу «FreeДом» Подоляк наголосив, що двосторонні відносини України та Польщі перебувають на найвищому рівні. Він також навів у приклад перемовини Польщі та України в галузі сільського господарства, сказавши, що «ця дискусія не приведе до розривів чи чогось подібного». 

Поширюючи подібні маніпуляції, пропагандисти хочуть дискредитувати відносини України та Польщі. Крім того, у такий спосіб вони хочуть налаштувати поляків на скептицизм щодо українців та допомоги їм. Мовляв, українці справді є невдячними та лише використовують Польщу у своїх інтересах. Однак це не так — українці допомагають розвивати польську економіку та роблять цінний вклад у культуру держави. Про це свідчить рівень співпраці між поляками та українцями в низці галузей.