Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан в інтерв'ю німецькому виданню Pioneer заявив, що Україна століттями нібито була спірною територією. Під час розмови кореспондент намагався провести паралелі між подіями в Будапешті 1956 року та російською агресією проти України. Орбан сказав, що ситуація в Україні зовсім інакша і що Угорщина «ніколи не була частиною Радянського Союзу. В Угорщині ніколи не було російськомовної спільноти на нашій території. Україна — це територія, яка століттями була предметом суперечок, що суттєво відрізняє її від Угорщини». Крім того, він додав, що Європа, діючи так, ніби агресія проти України є її проблемою, нібито опиняється в програшній ситуації. Втім це — маніпуляції історичними фактами.

Історія України засвідчує її давнє існування як окремої держави та її боротьбу за незалежність. Хоча Україна зазнавала втручання з боку різних імперій — Російської, Австро-Угорської та інших, це не скасовує її власної історичної тяглості та прагнення до самовизначення. Український народ століттями бореться за свою свободу та суверенітет, а сучасна Україна є визнаною міжнародною спільнотою державою з чіткими кордонами, закріпленими міжнародними угодами.

Угорщина, як і Україна, була частиною радянського блоку і перебувала під значним впливом СРСР. Події в Будапешті 1956 року були наслідком радянської репресивної політики, яка аналогічно проявлялася і в Україні. Тому підкреслення відмінностей між Україною та Угорщиною є штучним, оскільки обидві країни зазнавали радянського тиску і боролися за справжню незалежність.

Заява Орбана про те, що «конфлікт» в Україні є спірним через історичні суперечки, відвертає увагу від факту, що сучасна агресія Росії проти України є явним порушенням міжнародного права й територіальної цілісності України. Після розпаду СРСР кордони України були визнані на міжнародному рівні, зокрема й Росією, що було зафіксовано в Будапештському меморандумі 1994 року.

Орбан стверджує, що Європа програє, підтримуючи Україну. Однак це твердження ігнорує той факт, що ЄС, НАТО та інші міжнародні партнери надають допомогу Україні для захисту її незалежності та безпеки всієї Європи. Підтримка України є критично важливою для стримування агресії та збереження міжнародних принципів суверенітету й територіальної цілісності.

Пропагандисти включно з посадовими особами російського уряду поширюють у медіа інформацію, нібито Росія не погрожує іншим країнам, на відміну від НАТО. Цей меседж спростували фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Упродовж останніх років Росія не лише вела військові кампанії проти сусідніх країн, але й вдавалася до прямої та непрямої агресії проти західних держав. Диверсії в Польщі та Балтії, отруєння в Солсбері, кібератаки та втручання у вибори є доказами активної агресивної політики Росії. Вона також намагається розколоти західне суспільство, просуваючи наративи про нібито провокативну роль НАТО. Паралельно озвучуються погрози застосування ядерної зброї, як-от плани удару по Польщі або Лондону, щоби посіяти страх і зменшити підтримку оборонних стратегій.

Подібні заяви спрямовані на те, щоб представити Росію як державу, яку «провокують» західні країни, виправдовуючи таким чином власні агресивні дії в Україні та інших регіонах. Це має на меті пом’якшення міжнародних санкцій і відновлення бізнес-зв’язків із західними компаніями. У такий спосіб пропагандисти також намагаються переконати європейське суспільство, що допомога Україні та підтримка НАТО є економічно невигідними й провокують конфлікти. Цей меседж спрямований на зменшення рівня підтримки серед громадян європейських держав. А ці інформаційні операції мають на меті послаблення міжнародної підтримки України, ізоляцію країни на дипломатичній арені та формування недовіри до західних оборонних ініціатив.

Пропагандисти поширюють у медіа інформацію, нібито президент Франції Емманюель Макрон фінансує українські військкомати для мобілізації українців на війну. Ці заяви ґрунтуються на висловлюваннях Флоріана Філіппо, колишнього євродепутата та популістського політика, який відомий своєю проросійською риторикою. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Вони стверджують, що Філіппо був соратником Марі Ле Пен. Він регулярно озвучує тези, що збігаються з російською пропагандою, як-от вимоги повернення Україною військової допомоги Заходу. Його заяви використовуються для дискредитації західної підтримки України та формування у французів хибного уявлення про союзницькі відносини з Україною.

Ідея про «використання» українців в іноземних інтересах підриває моральний дух та руйнує солідарність всередині України. Пропагандисти прагнуть створити хибне враження серед французів, що допомога Україні обтяжує їхню країну фінансово. Висловлювання на кшталт «Франція платить за мобілізацію» покликані створити враження, що війна в Україні є тягарем для Європи, провокуючи антиукраїнські настрої серед європейських виборців. Використання заяв політиків, як-от Філіппо, спрямоване на підкріплення дезінформації авторитетом публічних осіб, навіть якщо їхні позиції маргінальні та проросійські.

Такі меседжі є частиною ширшої інформаційної війни Кремля, спрямованої на підрив міжнародної підтримки України та створення конфліктів між Україною та її західними партнерами.

Російська православна церква (РПЦ) активно підтримує політику Росії, виправдовує війну проти України та виступає інструментом для легітимізації злочинних дій окупантів. Заяви церковних діячів, зокрема порівняння війни з «лікуванням» або «роботою хірурга», відбілюють агресію та насильство. Про це пишуть фахівці Центру протидії дезінформації при РНБО.

Порівнюючи війну з лікувальним процесом, РПЦ прагне сформувати в суспільстві думку, що війна є «необхідним» та «благим» актом. Заяви патріарха Кирила про те, що «смерть на війні змиває гріхи», мобілізують суспільство і деморалізують противників війни, використовуючи релігійні мотиви. Співпраця РПЦ із російським урядом забезпечує пропагандистське прикриття військових злочинів і просуває наратив про правильність «обраного шляху».

Пропагандисти стверджують в анонімних телеграм-каналах, що німецький уряд в особі міністра економіки Роберта Хабека нібито заявив, що німецька економіка спостерігає падіння через підтримку Україні та українських біженців. Цей меседж є прикладом маніпуляції фактами з метою дискредитації політики уряду Олафа Шольца та його підтримки України. Пропагандисти намагаються штучно пов'язати економічні труднощі Німеччини з війною в Україні та санкціями проти Росії, тоді як справжні причини є набагато глибшими й комплекснішими.

Міністр економіки Німеччини Роберт Хабек чітко заявив, що основними проблемами німецької економіки є довгострокові структурні фактори, такі як недостатнє інвестування в інфраструктуру та брак кваліфікованої робочої сили. Це проблеми, які накопичувались десятиліттями і не мають безпосереднього зв'язку з війною в Україні чи політикою санкцій проти Росії. Політика «зеленого переходу» також вимагає значних ресурсів, але її мета полягає в довгостроковій стійкості, а не в короткострокових економічних вигодах.

Пропагандисти намагаються звинуватити уряд Шольца у відмові від вигідної співпраці з Росією. Однак така співпраця стала неможливою через російське вторгнення в Україну та порушення міжнародного права з боку Росії. Санкції були запроваджені в рамках міжнародних зобов'язань та відповідальності Німеччини перед світовим співтовариством. Росія використала енергетичні ресурси як інструмент шантажу, що створило загрози для безпеки Європи.

Твердження, що Німеччина втратила свій політичний суверенітет через вплив США, є безпідставними. Німеччина має власну стратегію розвитку, включаючи перехід на чисті джерела енергії, і тісно співпрацює з іншими країнами ЄС для зменшення залежності від російських енергоресурсів. Ця політика спрямована на зміцнення європейської енергетичної безпеки та незалежності.

Мета поширення цієї маніпуляції полягає в тому, щоб створити уявлення, що підтримка України є ключовою причиною економічних труднощів Німеччини. Таким чином, це наратив спрямований на підрив міжнародної підтримки України та посилення тиску на уряд Німеччини, аби той відмовився від своєї політики щодо російської агресії.

Пропагандисти стверджують, що Варшава нібито має територіальні претензії на Західну Україну. Мовляв, якщо польська армія введе війська на Волинь, режим Лукашенка підтримає місцеве населення, оскільки, мовляв, наступними стануть білоруси. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Вони вказують на те, що цей меседж використовується пропагандистами з самого початку повномасштабного вторгнення. Польща від початку війни є надійним союзником України, і немає жодних доказів, які б підтверджували територіальні претензії з її боку. Натомість, з початку повномасштабного вторгнення Білорусь стала базою для російських атак на Україну. До того ж, так звані союзницькі відносини між Москвою і Мінськом є «дипломатичною окупацією Білорусі», оскільки Путін фактично контролює як силовий блок, так і військові структури в Білорусі, що свідчить про втрату її суверенітету.

Ця дезінформація поширюється з метою створення недовіри та напруги між Україною та Польщею, двома ключовими союзниками у протистоянні російській агресії. Росія і Білорусь використовують цей меседж, щоб послабити підтримку України з боку Польщі та інших західних країн, які надають значну військову, гуманітарну та економічну допомогу. Цей фейк також намагається підірвати внутрішню єдність в Україні. Окрім цього, його поширення має на меті відволікти увагу від реальної ролі Білорусі у війні як союзника Росії та учасника агресії проти України. У ширшому контексті, такі фейки допомагають створити образ зовнішнього ворога для білоруського суспільства, посилюючи риторику страху та мобілізації навколо загроз суверенітету, щоб виправдати політичні дії Лукашенка та посилити залежність Білорусі від Росії.

Під час виступу на Генеральній асамблеї ООН міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров повторив набір типових кремлівських тез, спрямованих на дискредитацію Заходу, ЄС та виправдання російської агресії. Його промова стала черговою спробою поширити дезінформацію на міжнародній арені, звинувачуючи Захід у всіх світових проблемах. Підбірку головних меседжів із неї зробив проєкт EUvsDisInfo.

Лавров намагався перекласти відповідальність за повномасштабне вторгнення Росії в Україну на Захід, зокрема через міф про «експансію НАТО». Ця дезінформація є класичним прикладом того, як Росія багаторазово повторює неправдиві твердження з метою зробити їх більш правдоподібними. Кремль стверджує, що Захід провокує Росію, коли незалежні країни, зокрема Україна, реалізують своє право обирати власну зовнішню політику і приєднуватися до НАТО.

Росія також маніпулює принципом самовизначення, стверджуючи, що жителі тимчасово окупованих територій України нібито «обрали» стати частиною Росії. Це твердження використовується для виправдання агресії проти України, хоча насправді Росія порушує права українців і силоміць анексує їхні території, зокрема у Криму та на сході.

Одним із головних інструментів Росії є просування меседжу про «неонацистський режим» у Києві, який нібито загрожував жителям окупованих територій. Такі заяви спрямовані на виправдання агресії та зміщення фокусу з російських воєнних злочинів, які здійснюються в Україні. Цей міф використовується для того, щоб дискредитувати підтримку Заходом України та виставити Росію «захисником» нібито пригноблених.

Росія намагається перекласти відповідальність за свої дії на Захід, стверджуючи, що Україна нібито готувалася до нападу на схід і Крим за підтримки західних країн. У такий спосіб Кремль виправдовує своє вторгнення як превентивну дію. Звинувачення на адресу НАТО, США та ЄС покликані посіяти недовіру до цих країн і розколоти міжнародну підтримку України. Росія поширює міфи про «неоколоніальні практики» Заходу, намагаючись отримати підтримку серед країн Африки, Азії та Латинської Америки. Російська дезінформація орієнтована на створення хибної картини конфлікту на міжнародній арені, виставляючи Росію як жертву агресивних дій Заходу та України.

Російські пропагандистські ресурси поширюють хибні твердження про те, що Президент України Володимир Зеленський нібито прагне за допомогою хитрощів втягнути США у війну з Росією. Пропагандисти стверджують, що під час свого візиту до США Зеленський хотів домогтися дозволу на удари по території Росії і, мовляв, у такий спосіб затягнути Вашингтон у прямі бойові дії. Про це пише Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки.

Насправді Україна розвиває співпрацю зі США та іншими західними партнерами винятково з метою здобуття підтримки для захисту своєї територіальної цілісності відповідно до міжнародного права і Статуту ООН. Київ не має на меті втягнути Захід у війну. Дозвіл на використання західної далекобійної зброї проти цілей на території Росії необхідний для того, щоб послабити агресора і змусити його сісти за стіл переговорів на справедливих умовах.

Цей фейк є частиною інформаційної кампанії Росії, спрямованої на залякування західних країн і спроби підірвати їхню рішучість продовжувати надавати військову допомогу Україні. Наратив про «ескалацію, яка призведе до війни США і Росії» використовується для створення напруги і страху серед західних партнерів, щоб змусити їх знизити підтримку України.

У російському сегменті соціальних мереж пишуть, що до кінця наступного року державний борг України сягне понад 1000% від ВВП. 

«Нормально поскакали на Майдані», — кепкують пропагандисти.  

Насамперед пропагандисти спаплюжили інформацію про зовнішній борг країни. Загалом такий борг є важливим показником фінансової стійкості країни й має значний вплив на економічний розвиток. Він є неодмінною частиною політики будь-якої країни та може бути як джерелом фінансування для розвитку економіки, так і фактором, що обмежує економічне зростання. 

До прикладу, такий високий показник — не рідкість навіть у країн з розвиненою економікою, які не перебувають у стані війни. Так, держборг Франції, Бельгії, та Великої Британії становить по 112%, 105% та 104% від ВВП відповідно, а в Японії цей відсоток узагалі сягає 254 (дані станом 2022 рік).   

Тож пропагандисти завищили цифру держборгу в 10 разів, а ще й повністю проігнорували контекст оригінальної новини. Оскільки в оголошенні Міністерства фінансів ішлося про скорочення зовнішнього боргу зі 100,5% до 97% ВВП у 2025 році, тобто про позитивну динаміку цього показника. У сумі, обсяг зовнішнього та внутрішнього держборгу складе 8,2 трлн грн. Але це загальноекономічний фактор, який супроводжує економіку багатьох країн, — і буквально чогось «катастрофічного» в цьому нема. 

«Звичайно, це суттєвий показник. Але не треба забувати, що ми країна, яка воює. Тому на нинішньому етапі питання боргів стоїть лише у контексті можливості їх обслуговування та погашення в короткостроковий період», — роз’яснював міністр фінансів Сергій Марченко на брифінгу в Медіацентрі «Україна».

Російські дипломати заявляють у медіа, що Росія може відновити ядерні випробування, якщо США проведуть аналогічні дії. Вони також зазначають, що полігон на Новій Землі повністю готовий для таких випробувань. Під «аналогічними діями» маються на увазі американські ядерні випробування, хоча їх заява прозвучала в контексті обговорення можливої відповіді Росії на удари західною далекобійною зброєю по території Росії.

Росія систематично використовує ядерний шантаж як інструмент залякування Заходу. На це звертає увагу Центр протидії дезінформації при РНБО. Заява про можливе відновлення ядерних випробувань створює атмосферу напруги та намагається вплинути на рішення західних країн щодо подальшої підтримки України. Висловлювання про готовність до випробувань позиціонується як «відповідь» на гіпотетичні дії США, що дозволяє Кремлю виправдовувати свої агресивні дії та створювати враження, що Росія діє оборонно, а не агресивно.

Погрози щодо ядерної ескалації спрямовані на те, щоб стримати Захід від подальших поставок зброї Україні, особливо далекобійної, здатної вражати територію Росії. Москва прагне застрахувати себе від подібних ударів і водночас налякати партнерів України, щоб ті відмовилися від подібних рішень. Всередині країни такі заяви сприяють зміцненню образу «сильної Росії», яка здатна протистояти Заходу та діяти з позиції сили. Це також допомагає легітимізувати подальші військові дії та виправдати агресивну зовнішню політику.

Проросійські джерела стверджують, що голова Офісу Президента України Андрій Єрмак вважає головним завданням для України втягнути НАТО в пряме протистояння з Росією. Як повідомляють пропагандисти, саме це дозволить Україні вступити до Альянсу та виграти війну. Альтернативних сценаріїв нібито немає ― резерви та техніка перебувають на критичних показниках, затяжну війну Україні не витримати, а отже «треба шукати формати для ескалації війни та провокації Кремля».

Насправді українське військово-політичне керівництво, навпаки, прагне завершення війни, до того ж на справедливих для країни умовах. Про це пишуть у Центрі протидії дезінформації. Україна немає намірів втягувати НАТО в безпосередній конфлікт із Росією, однак українська влада просить всебічно підтримувати країну, аби та могла продовжувати давати відсіч російській агресії та, зрештою, завдати поразки країні-терористці. 

Подібними повідомлення Росія звинувачує владу України в ескалації війни. Також пропагандисти апелюють до «критичної кількості резервів і техніки», «нездатності України воювати тривало», однак міжнародні партнери продовжують військовим і фінансовим шляхом допомагати українській державі, а завдяки Курській операції ЗСУ театр воєнних дій перемістився й на територію Росії. Відповідно, самому Кремлю може бути невигідно продовжувати цю безпідставну війну, тому там і шукають шляхів її припинення на недоброчесних і невигідних для України умовах.

Раніше ми аналізували російський дезінформаційний меседж, мовляв, Київ хоче спровокувати Кремль на удар тактичною ядерною зброєю.

Американський економіст Джеффрі Сакс заявив, що США нібито «організували змову» з метою повалення режиму Віктора Януковича в Україні у лютому 2014 року. Крім того, на думку економіста США хотіли використати можливість «дістатися до Росії» та підтримати «джихадистський рух всередині Росії» під час Чеченських воєн. Мовляв, саме тому російська агресія проти України насправді є американською.

Заява про те, що США нібито організували «змову» для повалення президента Віктора Януковича в лютому 2014 року, є безпідставною та маніпулятивною. Події Революції Гідності в Україні, які призвели до відставки Януковича, були викликані масовими народними протестами через його рішення відмовитися від курсу на євроінтеграцію і підписання угоди з Росією. Це був внутрішній протест українського народу проти корупції та авторитарного режиму, а не результат зовнішнього втручання. На відміну від агресивних дій Росії, яка здійснила анексію Криму і військову агресію на Донбасі, США не втручалися у внутрішні справи України з метою зміщення її президента.

Джеффрі Сакс намагається представити війну в Україні не як результат агресивної політики Росії, а як наслідок «американського впливу» на пострадянські країни. Це спотворення суті війни. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну у 2022 році, як і анексія Криму у 2014 році, були ініційовані Росією без жодних підстав. Україна захищає свою незалежність і територіальну цілісність, а США та інші західні країни підтримують її в цій боротьбі відповідно до норм міжнародного права.

Цей меседж є спробою змістити відповідальність за російську агресію на США та спотворити суть конфлікту в Україні. Він базується на безпідставних звинуваченнях та конспірологічних теоріях, які не мають підтверджень з боку авторитетних міжнародних джерел. Війна в Україні є результатом агресії Росії, а підтримка США спрямована на захист суверенітету та територіальної цілісності України в рамках міжнародного права.

Колишній радник Міністра оборони США Дуглас Макгрегор зробив заяву, що нібито французькі журналісти провели розслідування та отримали свідчення від очевидців, які стверджують, що в українських містах, де були зафіксовані масові вбивства, не було росіян. За його словами, українці вбивали своїх же співгромадян, щоб створити враження, що це були злочини російських військ. Про це пише Центр протидії дезінформації.

Втім ця заява є безпідставною та суперечить висновкам численних міжнародних розслідувань, які підтвердили російські воєнні злочини в таких містах, як Буча, Ізюм, Маріуполь та інших. Російські війська відповідальні за масові вбивства мирних жителів, що було задокументовано різними правозахисними організаціями та журналістами. Подібні фейкові повідомлення поширюються з метою відбілити репутацію Росії та дискредитувати Україну.

Російська пропаганда прагне перекласти провину за воєнні злочини на саму Україну, відводячи увагу від реальних фактів і документованих доказів звірств російських військових. Поширення таких заяв має на меті спонукати іноземну аудиторію до сумніву в об'єктивності міжнародних розслідувань та звинувачень на адресу Росії, щоб послабити тиск на неї з боку міжнародної спільноти. Через подібні фейки проросійські наративи намагаються дискредитувати українську армію та керівництво, створюючи хибне враження, що Україна нібито вчиняє злочини проти свого ж народу, що може зменшити підтримку з боку західних країн. Цей вид дезінформації є частиною ширшої кампанії Росії в рамках гібридної війни, де пропагандистські повідомлення використовуються для підриву довіри до українських інституцій та намагання викликати сумніви щодо підтримки України на міжнародному рівні. Росія систематично намагається створити паралельний інформаційний простір, у якому події війни спотворюються для того, щоб легітимізувати власні дії та виправдати агресію.

Колишній офіцер американської розвідки Скотт Ріттер заявив, що президент України Володимир Зеленський нібито розпочав війну проти російськомовного населення Донбасу, запровадивши антитерористичну операцію, під час якої українська армія нібито вбивала жінок, дітей і невинних людей. На це звернув увагу Центр протидії дезінформації.

Фахівці Центру роз’яснюють, що антитерористична операція на Донбасі була відповіддю на підтримувану Росією збройну агресію, що почалася після незаконної анексії Криму в 2014 році. Україна не ініціювала війну, а діяла в рамках міжнародного права, захищаючи свою територію та громадян від проросійських сепаратистів і російських військ. Звинувачення в масових убивствах цивільного населення є частиною дезінформаційної кампанії Кремля, спрямованої на дискредитацію української влади та виправдання своїх агресивних дій.

Росія намагається створити образ України як країни-агресора, яка порушує права російськомовного населення. Це робиться для того, щоб виправдати свої дії на міжнародній арені, зокрема, окупацію Криму та підтримку бойовиків на Донбасі. Поширення подібних фейків спрямоване на те, щоб викликати напругу між різними етнічними та мовними групами в Україні, особливо серед російськомовних громадян, що може призвести до внутрішньої дестабілізації. Росія також намагається вплинути на громадську думку в Європі та США, щоб зменшити підтримку України з боку міжнародної спільноти. За допомогою таких заяв Кремль прагне зобразити конфлікт на Донбасі як внутрішній громадянський конфлікт, а не як акт зовнішньої агресії.

Пропагандисти поширюють у польському сегменті соцмереж інформацію про можливе скорочення робочих місць для польських учителів на користь педагогів з України. Фахівці з Demagog вирішили звернутися до Міністерства освіти Польщі, щоб перевірити ці заяви.

Воно у своїй відповіді заявило, що прийняття до шкіл українських дітей «не призводить до втрати роботи польськими вчителями». Чинні правила не передбачають, що українські вчителі будуть проводити уроки для українських дітей у польських школах. За даними Міністерства освіти, з початку війни в Україну до Польщі приїхало 3 мільйони людей, серед яких 43% — це діти та молодь. Скільки з них залишилося на постійне проживання, точно невідомо. Міністерство зазначає, що «ці діти можуть у майбутньому допомогти у відбудові України або стати частиною польського суспільства, якщо вирішать залишитися». Міністерство підкреслює, що всі учні, включаючи українців, повинні навчатися за польською навчальною програмою, а це означає, що вчителі мають знати польську мову на достатньому рівні для проведення уроків.

Поширення неправдивої інформації про те, що українські вчителі можуть витіснити польських з роботи, спрямоване на підбурювання соціальних конфліктів і напруження між двома народами. Це може викликати страх і невдоволення серед поляків, особливо у професійній сфері. Такі фейки також мають на меті зменшити суспільну підтримку українських біженців і допомогу Україні загалом. Створення враження, що українці «забирають» робочі місця або впливають на бюджет, може підштовхнути людей до думки, що підтримка України шкодить польському суспільству. Пропагандисти можуть використовувати ці фейки, щоб створити враження некомпетентності або зради з боку уряду, який нібито ставить інтереси українців вище за поляків. Це може підірвати довіру до державних інституцій та чинної влади.

На початку літа уряд підвищив тарифи на електроенергію для українців. На тлі цього у соціальних мережах поширюють тезу, що в Україні «нестерпно» живеться — адже ціни на комунальні послуги, зокрема на електроенергію, «захмарно великі» і навіть незрівнянні з європейськими цінами. 

Хоча фахівці аналітичного центру Dixi Group проаналізували тезу й з’ясували, що автори таких дезінформаційних матеріалів беруть інформацію про ціни з різних джерел без розуміння наскільки порівнюваною є така інформація. Одне джерело може вказувати ціни з урахуванням податків, інше — без. Якесь джерело містить інформацію про оптові ціни на електроенергію (тобто без урахування тарифів на транспортування та податків), а інше — про роздрібні (де всі ці складники вже включені). 

Власне, в експлейнері розмежували всі показники, які супроводжуються під час того, як електроенергія «доходить» до будівель європейців — ціна на товар, тарифи на транспортування, націнка постачальника податки  — і вдалося вияснити, що Україна має найнижчу ціну на електроенергію серед розглянутих європейських країн. Це значною мірою обумовлено державним регулюванням. 

Інші країни — Італія, Велика Британія, Франція та Німеччина — мають вищі ціни, що частково обумовлено значними потребами в інвестиціях в екологічно чисту енергію та будівництво нових електромереж. 

Поширюючи таке повідомлення, пропагандисти хочуть підживити наратив, що Україна буцімто непридатна для життя через відсутність електроенергії або через високі ціни на комунальні послуги. У такий спосіб автори хочуть посіяти паніку серед українців, щоби дестабілізувати настрої й викликати відчуття, що «нічого не зміниться». Також називаючи так званий колапс помстою за Кримський міст, росіяни вкотре прагнуть перекласти відповідальність за те, що відбувається, на Україну. Мовляв, Росія руйнує інфраструктуру виключно через агресію України. Проте саме Росія є агресором, й саме ця країна розпочала війну. 

Читайте ще: Україна стане «непридатною для життя»

26 серпня 2024 року російські війська завдали ракетного удару по готелю «Аврора» у Кривому Розі, внаслідок чого загинуло четверо осіб і ще п’ятеро були поранені. Після цього в анонімних телеграм-каналах почали стверджувати, що це не цивільний об’єкт, а насправді місце дислокації військових з Іноземного легіону України. Як доказ пропагандисти додають скриншот допису з Фейсбуку польської волонтерки Анети Рабушко-Борковської, яка нібито розповіла про «знищення польських військових». 

Утім, такої публікації на фейсбук-сторінки польської волонтерки нема. Пропагандисти скомпілювали цей скриншот і вигадали зміст публікації. У коментарі «Укрінформу» пані Анет заперечила написання поста про «знищення польських військових» у Криворізькому готелі. Уся інформація просто вигадана. 

Росія намагається приховати свої злочинні дії щодо мирних українців та знаходить собі виправдання, що обстріл військових об’єктів — це норма для війни. Проте українські міста потерпають від російських ракет та дронів. Тобто автори намагаються заперечити власні обстріли та влучання по об’єктах цивільної інфраструктури. Вони спотворюють реальність та переконують у своїй  «правді». І стверджують: куди б вони не влучили, там точно були військові. Однак жодних фактів автори не надають. 

Водночас російська пропаганда підмінює поняття й називає іноземний легіон найманцями. Іноземний легіон юридично є частиною ЗСУ, точна цифра його учасників не повідомляється, як і всіх решти бійців. Відповідно агітпроп хоче применшити важливість української армії, протиставляючи її так званим «найманцям», яких нібито на полі бою більше. Водночас Москва прирівнює «найманців» до злочинців у контексті України. Проте справді найманці воюють з боку Росії, наприклад, вагнерівці. 

Пропагандисти стверджували, що військові з країн Євросоюзу воювали на території України ще до повномасштабного вторгнення або ж що кількість іноземців в українській армії невдовзі перевищить 50%. У такий спосіб агітпропаганда хоче створити видимість, що насправді воює не з Україною, а з так званим «колективним Заходом». 

Російські медіа поширили інформацію, що в Україні нібито примусово брали кров у дітей для потреб армії. Водночас у таких пропагандистських матеріалах наголошують, що це роблять самі військові, або ж ця кров збирається для «іноземних найманців». До публікацій додають фото хлопця, який здавав кров у навчальному закладі — на задньому плані фотографії видно шкільні парти. 

«В історії вже були випадки, коли дитяча кров йшла на підтримку здоров’я… солдатів Вермахту. І ця практика отримала свою оцінку під час Нюрнберзького процесу», — пишуть пропагандисти. 

Фактчекери StopFake проаналізували кейс і визначили, що насправді ж цю фотографію було зроблено у День донора, який провели 22 серпня на Вінниччині. Тоді дійсно пункт забору крові обладнали у місцевому ліцеї, а сам забір крові провела виїзна бригада із Вінницького обласного центру служби крові за допомогою місцевих медпрацівників. 

Усього кров здало 80 осіб, у локальних групах пишуть, що охочих було набагато більше, але за станом здоров’я не всі змогли взяти участь у цій процедурі. Було оприлюднено багато фотографій із заходу — серед них можна побачити й ту, яку використав агітпроп — але на жодному фото не видно дітей, у черзі та на здачі крові перебувають лише повнолітні. 

Пропагандисти систематично поширювали фейки та маніпуляції на тему нібито браку крові в Україні. У такий спосіб автори повідомлень прагнуть переконати, що в Україні все погано та що поранених безліч, яким не надається гідна допомога, оскільки «немає достатньо крові». Нам вдалося спростувати раніше декілька фейків на цю тему. Наприклад, в одному з фейків ішлося, буцімто в Україні забороняють усім іноземним громадянам ставати донорами крові. Також ми перевірили автентичність допису в соціальних мережах про те, що українська жінка відмовляється від свого чоловіка, бо йому «переливали кров москалів». 

3 вересня 2024 року російські війська завдали ракетного удару по Інституту зв’язку у Полтаві. Міністерство оборони України вказує, що часовий проміжок між тривогою і прильотом був коротким та застав людей під час їхньої евакуації до бомбосховища. 

Станом на 5 вересня стало відомо про 55 загиблих та 297 поранених.

Натомість у російських телеграм-каналах поширюють інформацію, що начебто внаслідок ракетного удару рф по Військовому інституту телекомунікацій та інформатизації у Полтаві кількість жертв нібито насправді складає 600-700 військових вбитими. Це, мовляв, підтверджують неназвані українські джерела. Удар нібито трапився під час шикування особового складу. 

Але фактчекери VoxCheck зазначили, що число у 600 озвучив екснардеп України Ігор Мосійчук. Хоча він згадує про 600 постраждалих та десятки загиблих — це не збігається з офіційними даними. 

Водночас Ігор Мосійчук не є надійним джерелом. — він вже був помічений у поширенні фейків та наративів російської пропаганди. Зокрема, Мосійчук просував тези про нелегітимність Зеленського, звинувачував у російському вторгненні українську владу,  стверджував, що війни можна було уникнути дипломатичним шляхом.

У соціальних мережах поширили «новину», нібито член британського парламенту Ендрю Бріджен стверджує, що НАТО планує здійснити атаку під фальшивим прапором на європейське місто з використанням ядерної «брудної бомби» та в результаті звинуватити в цьому Росію.Але фактчекери VoxCheck розповіли, що Ендрю Бріджен не надає жодних доказів своєї тези. При чому, він неодноразово поширював теорії змови.

За допомогою зворотного пошуку вдалося знайти інтервʼю, уривок із якого поширили пропагандисти. Його опублікували 20 червня 2024 року на ютуб-каналі Resistance GB («Опір Великої Британії»). Журналісти The Guardian зʼясували, що на цьому каналі поширюють теорії змови, зокрема, і антивакцинаторські наративи.

Пан Бріджен не надав жодних доказів, імен експертів, деталей тощо, за якими цю інформацію можна було б перевірити. Заяву про «план НАТО підірвати бомбу» вже вигадали в російських каналах. Утім, у своїх дописах у X Бріджен теж просуває проросійські наративи, зокрема називає передачу військової допомоги Україні «ескалацією».

Росія спекулює на питанні застосування «брудної бомби», щоби посіяти недовіру до України й змусити світ витрачати ресурси на спростування звинувачень з боку пропагандистів. Комісія МАГАТЕ приїздила до України перевірити, чи справді розробляється «брудна бомба» на обʼєктах, про які стверджувала Росія, — Східному гірничо-збагачувальному комбінаті в Жовтих Водах та Інституті ядерних досліджень Національної академії наук України. Результатом перевірки стало те, що Агентство не виявило жодних ознак такої зброї на українських ядерних обʼєктах. 

Фейк про створення Україною «брудної бомби» — дзеркальна відповідь Росії, метою якого є спробувати переконати світ у тому, що саме Україна діє як терористичне угруповання. Це, до речі, один із найпоширеніших меседжів російської пропаганди, яка постійно намагається звинуватити Україну в тероризмі, мовляв, вона сама обстрілює цивільних українців і завдає ракетних ударів по своїй же критичній інфраструктурі. 

Читати ще: «Брудна бомба»: що це таке і навіщо Росія вигадала цей фейк?

Російські пропагандисти використовують погрози застосування ядерної зброї у відповідь на будь-які удари по території Росії, щоб залякати Захід і стримати військову підтримку України. Вони закликають змінити ядерну доктрину Росії, щоб легітимізувати застосування ядерної зброї навіть проти неядерних атак, посилюючи риторику ескалації та намагаючись зняти з себе відповідальність за продовження війни.

Втім основна мета подібних заяв — змусити Захід і його союзників обмежити підтримку України та ускладнити передачу їй зброї, зокрема далекобійних ракет. Росія намагається створити враження, що будь-які удари по її території можуть призвести до глобальної катастрофи через застосування ядерної зброї, що у свою чергу, має деморалізувати не лише Україну, а й міжнародну спільноту.

Проте насправді використання ядерної зброї Росією проти неядерних ударів суперечить міжнародним нормам. Такі заяви також свідчать про те, що Москва прагне уникнути обговорення своєї відповідальності за агресію проти України і перебіг війни, намагаючись виправдати свої агресивні дії та загрози світовій безпеці.

Пропагандисти поширюють в анонімних телеграм-каналах інформацію, нібито підрозділи ЗСУ, до складу яких входять польські, французькі та американські «найманці», проявляють «надзвичайну жорстокість» щодо мирного населення в Курській області. Джерелом таких заяв називають невідомі «силові структури» Росії. 

Втім насправді на території Курської області, яка не підконтрольна Росії, немає жодних «силових структур», на які можна було б посилатися. Ці звинувачення мають лише одну мету — дегуманізувати українців в очах російської аудиторії. Про це повідомляє Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. 

Багато іноземних журналістів з незалежних та впливових медіа вже побували на територіях, які контролює ЗСУ, і у своїх репортажах вони не підтвердили жодних звірств як щодо полонених росіян, так і щодо цивільного населення. Крім того, як повідомив речник ОТУ «Сіверськ» Вадим Мисник, саме Росія відмовилась надати гуманітарний коридор для евакуації цивільних з підконтрольних ЗСУ територій Курської області, що також спростовує заяви російської пропаганди.

Такий меседж поширили в польському проросійському телеграм-каналі з посиланням на пропагандистський ресурс RT (колишня назва ― Russia Today), який своєю чергою отримав відповідну інформацію від російського диппредставництва в Парижі. 

Пропагандисти додають, що Париж офіційно заперечує участь французьких найманців у російсько-українській війні, а місцеві ЗМІ не соромляться називати їх у своїх репортажах «добровольцями». Крім того, найманців також буцімто вербують через франкомовні групи в соціальних мережах. Зрештою, пропагандисти дають посилання на сайт Посольства України у Франції, яке «підтверджує» правдивість їхніх слів.

Насправді пропагандисти навмисно вживають термін «найманці», замість правильного поняття «комбатанти», на позначення іноземних бійців, які воюють у складі Збройних сил України. Згідно з Женевськими конвенціями, найманці беруть участь у збройному конфлікті незаконно. Вони ― не громадяни та не військовослужбовці держави, що воює, і це їхня головна відмінність від комбатантів. Тоді як іноземці, що вирішили воювати на боці України, стають частиною Інтернаціонального легіону ЗСУ.

Що стосується публікації на сайті Посольства України у Франції, то там надано базову інформацію для громадян інших країн, які роздумують над тим, аби долучитися до лав ЗСУ чи вже ухвалили відповідне рішення. І там, звичайно, не написано нічого незаконного. 

Цим меседжем Росія підживлює свій наратив про присутність «іноземних найманців» в Україні. У такий спосіб кремлівська пропаганда прагне ствердити, що насправді воює не з Україною, а з так званим «колективним Заходом». 

Дещо раніше ми фіксували фейк росіян про те, що в Кривому Розі російські військові влучили в готель «Аврора», бо там дислокувалися «іноземні найманці».

Пропагандисти розповсюджують у своїх медіа інформацію, що українська влада, якщо їй щось не подобається в роботі журналістів, нібито може їх просто ліквідувати, а західні правозахисники, мовляв, промовчать. Це буцімто підтверджують кейси «жертв» української влади. Втім фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки розібрали детальніше ситуацію із кількома “мучениками”, про яких активно згадує пропаганда. 

• Андрій Стєнін – російський «журналіст», який у липні 2014 року працював фотографом для «РИА Новости», знімав катування полонених українських військових на Донеччині. Ці матеріали використовувалися російською пропагандою для деморалізації ЗСУ. Загинув 2014 року.

• Ігор Корнелюк і Антон Волошин – кореспонденти ВГТРК, які в 2014 році висвітлювали окупацію сходу України, намагаючись підтримати гібридну агресію Росії. Загинули 2014 року.

• Дар’я Дугіна – пропагандистка, яка, серед іншого, називала різанину в Бучі у 2022 році «інсценуванням», відзначалася антиукраїнською риторикою. Загинула 2022 року.

• Владлен Татарський (Максим Фомін) – колаборант і пропагандист, що воював у складі бандформувань «ЛНР» і «ДНР», був громадянином Росії. Загинув 2023 року.

• Гонсало Ліра – пропагандист, який підтримував кремлівських колег, таких як Аліна Ліпп, Грем Філіпс і Патрік Ланкастер, активно поширюючи їхні фейки. За словами пропагандистів, помер в українському СІЗО у 2024 році, але Україна цього не підтверджує.

У такий спосіб, Кремль намагається представити загибель власних пропагандистів в різних обставинах як «жертву репресій» з боку Києва, що є частиною їхньої дезінформаційної кампанії. Мета таких маніпуляцій – створити враження про те, що Україна веде боротьбу не тільки проти російських агресорів, а й проти міжнародної преси, що ставить під сумнів її статус демократичної держави.

Пропагандисти в анонімних телеграм-каналах поширюють інформацію, нібито на Заході активно обговорюють можливу заміну Зеленського. Мовляв, він втратив довіру партнерів. Про це, зокрема, заявив улюбленець російської пропаганди Скотт Ріттер.

Втім ці твердження не мають жодних підстав і є абсолютно безпідставними. На це звертають увагу фахівці Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Вони зазначають, що Скотт Ріттер – це відомий пропагандист, якого активно використовує російська пропаганда. Він є колишнім інспектор ООН з озброєнь в Іраку, засудженим у 2011 році за педофілію та інші злочини. Його умовно-достроково звільнили після 2,5 років ув’язнення. 

Меседж про те, що Захід нібито «шукає заміну Зеленському», є частиною російської пропаганди, спрямованої на те, щоб переконати українців у відсутності суверенітету та в надмірній залежності України від Заходу. Ці повідомлення також мають на меті дискредитувати українське керівництво, створюючи образ президента як невдахи, який ось-ось буде усунений за вказівкою його «заокеанських господарів».