Олександр Лукашенко безперервно виконує обовʼязки президента Білорусі з 1994 року до сьогодні. Для тамтешньої влади немає жодного сумніву, що єдиним легітимним і мало не довічним головою держави є і має залишатися Лукашенко. Крайні вибори білоруського президента відбулися в серпні 2020 року. 

Вибори хоч і були визнані владою Білорусі , але не її народом, західними демократіями та Україною в тому числі. Європейський Союз також не визнав легітимність виборного процесу, позаяк він не був «ані вільним, ані чесним». Під час виборів у Білорусі були перебої з інтернетом, у роботі соціальних мереж і месенджерів, а також великих інтернет-медіа. Лукашенко стверджував, що інтернет у країні вимкнули нібито з-за кордону, щоб «викликати невдоволення в населення». 

Самопроголошений президент Білорусі, готуючись тоді до передвиборчих перегонів, заздалегідь «зняв» трьох потенційно сильних опонентів – блогера Сергія Тіхановського, ексбанкіра Віктора Бабарика й дипломата Валерія Цепкала. Проти перших двох порушили кримінальні справи, а третій виїхав з країни, побоюючись кримінального переслідування. Згодом штаби трьох опозиціонерів, яким не вдалося зареєструватися кандидатами в президенти, об'єдналися та почали просувати кандидатуру дружини блогера Тіхановського – Світлани. Майже одразу після виборів президента вона була змушена покинути Білорусь через погрози й тиск із боку влади.

Після таємної інавгурації Олександра Лукашенка, яка відбулася 23 вересня 2020 року в Мінську, на вулиці білоруських міст вийшли тисячі протестувальників. Одразу після церемонії в центр Мінська почали стягувати військові вантажівки, автозаки й водомети. Трохи згодом там з'явилися бійці в зеленій формі без розпізнавальних знаків, як у Криму у 2014 році. Міліція почала поливати людей з водометів водою, змішаною з помаранчевим барвником. Колишній міністр культури Павло Латушко сказав: «Для нас, громадян Білорусі, для світової спільноти, він тепер ніхто. Прикра помилка історії і ганьба цивілізованого світу».

Ще у 2021 році Володимир Путін та Олександр Лукашенко підписали декрет Союзної держави. Ідеться про наддержавне утворення Росії та Білорусі з поетапно організованим єдиним політичним, економічним, військовим, митним, валютним, юридичним, гуманітарним, ринковим та культурним просторами. Вже у 2022 році Лукашенко заявив, що повністю підтримує російську агресію проти України та є союзником Росії в цій війні, яку він, як і Путін, називає «спецоперацією». Самопроголошений президент Білорусі постає перед світом у ролі військового поплічника Путіна та диктатора, підконтрольного Кремлю.

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в анонімних телеграм-каналах, стверджують, що німецькі міста у борговій ямі через «надто високу» допомогу для українських біженців. Мовляв, локальні політики наголошують, що біженці «не хочуть іти на роботу», оскільки отримують велику кількість коштів у рамках соціальної допомоги. Пропагандисти посилаються на заяви таких високопосадовців як лорда-мера міста Швебіш Гмюнд Річарда Арнольда, міністерки міграції Баден-Вюртемберга Маріон Гентжес та президента районної ради Баден-Вюртемберга Йоахіма Вальтера. У різний час вони справді виголошували подібні заяви, які спростували журналісти регіонального суспільного мовника SWR. 

Це не відповідає дійсності. Згідно з підрахунками SWR, батьки-одинаки або члени сімʼї отримують 502 євро на місяць, партнери в одній сімʼї — 451 євро кожен, діти від 14 до 17 років — 420 євро, діти віком 6-13 років — 348 євро і діти до 6 років – 318 євро. Тому сімʼя з чотирьох осіб з двома дітьми у віці 12 та 14 років матиме загальний обсяг допомоги 1691 євро. Натомість мати-одиначка з двома дітьми віком до 6 років взагалі отримуватиме лише 1138 євро на місяць. Журналісти мовника зазначають, що це не надто добре для німецьких цін, враховуючи інфляцію. Ба більше, із 177 000 українських біженців, які приїхали до Баден-Вюртемберга у період з березня 2022-го до вересня 2023 року, лише 98 347 отримують допомогу від держави. Це спростовує заяви про те, що погана економічна ситуація в регіоні спричинена виключно українськими біженцями.

Аналізуючи заяви президента Вальтера, журналісти дійшли висновку, що для завищення розміру допомоги українським біженцям у своїх заявах він використовує ініціативу, яка вступить у силу з 1 січня 2024 року, згідно з якою розміри допомоги збільшать на 50 євро на особу, тобто приблизно на 200 євро більше для однієї середньостатистичної родини. Але навіть після цього підвищення розмір допомоги не сягне згаданих 3000–3500 євро. Окрім того, Вальтер посилається на те, що в біженців ще є купа пільг, наприклад, для школярів на шкільне приладдя або оплати за житло. Однак і з ними теж не все так просто.

2. Центри зайнятості оплачують проживання українських біженців у Німеччині

Це справді так, однак це рішення не має одностайної підтримки в німецькому суспільстві через його економічну доцільність. Наприклад, промисловий союз Bauen-Agrar-Umwelt розкритикував цю ідею через те, що центри зайнятості витратили надто багато грошей на оренду квартир. Згідно з розрахунком, зробленим для профспілки Інститутом Пестель, центри зайнятості у 2023 році витратять понад 20 мільярдів євро на проживання. Через це загальна ціна оренди помешкань у Баден-Вюртемберзі зросла з 5,43 євро до 7,75 євро за один квадратний метр. На думку профспілок, держава повинна надавати та будувати соціальне житло, як, наприклад, в австрійській столиці, щоб не дестабілізувати ринок нерухомості. 

3. Українці в Німеччині не хочуть працювати

Це стандартний меседж російської пропаганди, який цього разу підхоплюють німецькі політики. Однак журналісти SWR спростували і ці заяви. Зокрема, вони наголошують, що більшість українських біженців у регіоні становлять жінки з дітьми, які повинні часто самотужки доглядати за ними. Відповідно, через нестачу часу та потребу догляду за родиною в них немає змоги піти на роботу. 

Крім того, в Німеччині й надалі є проблеми з визнанням кваліфікації та професійної підготовки, здобутої в Україні. Наприклад, SWR розповідав історію української лікарки Ольги Соловйової, яка була змушена працювати прибиральницею в Німеччині через невизнання її кваліфікації. Зараз вона працює в австрійській клініці. Ці обмеження є ще однією перепоною для тих біженців, які мають високу кваліфікацію та роки досвіду роботи і хочуть працювати в ЄС, але не можуть через невизнання всього цього під час працевлаштування.

Поширюючи подібні меседжі, російські пропагандисти хочуть вкотре дискредитувати українських біженців та демотивувати європейців щодо підтримки Україні. «Детектор медіа» вже раніше публікував масштабне дослідження про те, які ще шкідливі наративи про українських біженців поширюють росіяни. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа, стверджують, буцімто Захід визнав, що Україна може зникнути з карти світу, оскільки «втомився і більше не хоче боротися з катастрофічними наслідками, спричиненими провалом контрнаступу ЗСУ». Вони посилаються на статтю автора видання Al-Ayyam Абделя Маджида Суайлема і поширюють зображення «карти», згідно з якою західні партнери нібито ведуть свою політику. Це — фейк. 

На нього звернули увагу фактчекери проєкту The Insider. Вони зʼясували, що автор статті є співробітником не відомого марокканського журналу з цією назвою, а однойменного меншого палестинського видання. Суайлем не вказав у своєму матеріалі жодного західного політика, який говорив про можливе зникнення України з карти світу, а посилається лише на висловлювання однієї особи, а саме — заступника голови Ради безпеки Росії Дмитра Медведєва. Висловлювання західних політиків про «зникнення України» в мережі знайти не вдалося. Фахівці проєкту також проаналізували інші матеріали автора, зокрема про майбутні парламентські вибори в Польщі, та виявили купу недостовірної інформації. 

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб викликати в українців паніку та зневіру в підтримці західних партнерів. Мовляв, Захід кинув Україну напризволяще, тому треба «брататися» з Росією. «Детектор медіа» неодноразово спростовував й інші фейки, що стосуються підтримки країн Заходу. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа та анонімних телеграм-каналах, стверджують, що Єврокомісія та Європейська Рада нібито офіційно звернулися з листом до короля Іспанії з проханням надати посвідку на постійне проживання в його країні дітям Президента України, ексміністра оборони та міністра закордонних справ, а також інших українських високопосадовців. Це — фейк. 

На нього звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. Вони зʼясували, що «лист», який поширюють пропагандисти, є підробкою, імовірно, створеною на основі листа Європейської Ради королю Марокко Мохаммеду VI від 9 вересня 2023 року. Цей лист можна знайти на офіційному сайті Європейського Союзу. Тимчасом «листа», про який говорять пропагандисти, там немає, що нетипово, оскільки всі листи та заяви інституцій ЄС публікуються на сайті. «Листа» немає і на сайті Єврокомісії. Крім того, російські медіа так і не змогли визначитися щодо статусу, який «просять» для дітей українських чиновників. Якщо одні пишуть про «громадянство», то інші про «підданство», в той час як у «листі» йдеться про посвідку на постійне проживання. Процедура отримання посвідки в Іспанії через звернення до короля є нелогічною, оскільки і без нього її можна отримати за спрощеною схемою згідно з Директивою Європейської ради 2001/55/ЄС. Окрім того, у «листі» перераховані лише особи чоловічої статі із суто російською транскрипцією імен та прізвищ, що не збігається з офіційною транскрипцією для українських закордонних паспортів. Фейк було спростовано Центром протидії дезінформації РНБО України. 

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб дискредитувати українську владу та викликати серед населення паніку щодо «всеосяжної мобілізації». Мовляв, поки одних на вулиці ловлять і доправляють у ТЦК, дітей політиків вивозять за кордон, щоб їх не брали на війну. «Детектор медіа» раніше розповідав і про інші фейки щодо мобілізації в Україні. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в анонімних телеграм-каналах, стверджують, нібито троє злодіїв обікрали будинок сімʼї загиблого військового під час його похорону на Львівщині у 2023 році. Мовляв, поки захисників ховають, інші українці їх обкрадають. Це — маніпуляція. 

На неї звернули увагу фактчекери проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що сюжет, який поширюють як доказ цього меседжу, опублікували 25 липня 2016 року. Подія сталася 22 липня того ж року в місті Золочів Львівської області. Крадії залізли до будинку під час похорону військовослужбовця Андрія Швеця, який служив добровольцем під час проведення Антитерористичної операції на сході України. Пізніше поліція затримала підозрюваних — трьох підлітків, які вкрали гроші та майно на приблизну суму 40 тисяч гривень.

Пропагандисти поширюють подібні маніпуляції, щоб висміяти та дискредитувати українців. «Детектор медіа» раніше спростовував й інші вигадки росіян про українських військових.

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в соціальних мережах, стверджують, нібито українські військові, яких відправляли на лікування за кордон, та біженці заражались інфекціями в українських лікарнях, а потім поширювали ці захворювання в ЄС. Мовляв, ці інфекції є стійкими до більшості антибіотиків, а це нібито доводить, що США тестують біозброю в Україні. При цьому вони посилаються на статтю Financial Times.

На меседж звернули увагу фактчекери проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що це неправда. У статті Financial Times за 2 жовтня під назвою «Українські інфекції свідчать про зростання загрози антибіотикорезистентності» йшлося про те, що вторгнення Росії в Україну ще у 2014 році сприяло збільшенню кількості стійких до ліків інфекцій у Західній Європі. Як вказують автори, це могло статися через токсичність важких металів у кулях, від яких було отримано травми та поранення, що могло призвести до інфекцій, а також безрозбірне використання антибіотиків. Ситуація також ускладнювалась тим, що медичні заклади в регіонах бойових дій часто було пошкоджено, тестів для визначення необхідного антибіотика багато де не було, а місцеві жителі, які були змушені покинути регіон, могли переносити ці хвороби. У статті також вказали, що після початку повномасштабного вторгнення через прибуття українських військових та біженців до країн ЄС дійсно спостерігалося зростання кількості стійких до ліків інфекцій. Зокрема, вони пояснюють це тим, що в окремих регіонах система охорони здоровʼя була перевантаженою.

Натомість фахівці VoxCheck вкотре наголошують, що в Україні немає біолабораторій США, і жодна країна не займається тут виготовленням чи тестуванням біологічної зброї. Крім того вони зʼясували, що стійкість до антибіотиків є міжнародною тенденцією, що відбувається через обмежену кількість наявних ефективних препаратів та малу кількість нових лікарських розробок. За даними видання, навіть держави, що витрачають багато коштів на фінансування системи охорони здоровʼя, не можуть упоратися з цією проблемою.

Пропагандисти поширюють цей меседж, щоб дискредитувати українців та викликати штучну паніку щодо їх присутності в Європі. Мовляв, допомагати українцям небезпечно. «Детектор медіа» писав і про інші меседжі та фейки, якими Росія намагається дискредитувати як українських військових, так і біженців.