У випуску розповідаємо про те, як МЗС вимагає від «Financial Times» розслідувати дезінформацію про контрабанду зброї з України, а також спростовуємо фейк про антиукраїнські «білборди» у Польщі.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленні йдеться, що під час візитів іноземних високопосадовців, вмикають повітряну тривогу наказом Володимира Зеленського. Мовляв, це переконає партнерів постачати Україні зброю, адже це «лячний досвід». Автори повідомлень наводять приклад, коли 16 лютого відбулася зустріч міністра закордонних справ Ізраїля Елі Коена з українською колегою Дмитром Кулебою. Автори переконують, що Україна спеціально тоді ввімкнула повітряну тривогу в Києві. До публікації й також додають світлину обох міністрів і напис: «очільника МЗС Ізраїлю не вдалося переконати постачати зброю навіть після ввімкнення тривоги»

Ця теза не має жодного підтвердження, оскільки повітряну тривогу вмикають із кожною новою загрозою для повітряного простору України. 16 лютого згідно з мапою тривог було оголошено 70 тривог по всій Україні, зокрема дві у Києві. Українське керівництво не вмикає тривогу  нависне. Увесь процес ввімкнення тривоги не залежить лише від однієї людини, а виконується низкою спеціалістів. 

Пропагандисти поширюють цей меседж, щоб створити видимість, що Україна робить все можливе, щоб випросити зброю в західних партнерів. Мовляв, українська влада вдається до обману та «хитрощів».

Нагадаємо, «Детектор медіа» вже пояснював меседж щодо того, що нібито Зеленський не вмикає повітряну тривогу, аби не лякати українців. 

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленні йдеться, що Україна нібито займається етнічною чисткою угорців на Закарпатті, тобто геноцидом. Мовляв, Україна відряджає саме етнічних угорців на фронт, а решту «не чіпає». Автори повідомлень додають, що водночас українське керівництво хоче позбутися етнічних угорців на території Закарпаття аби досадити Угорщині. 

Аналітики проєкту EU vs Disinfo дослідили цей кейс та встановили, що жодні факти не підтверджують того, що представників нацменшин в Україні, зокрема угорців, непропорційно призивають до української армії. Адже військовозобов’язаний громадянин України може нести військову службу нарівні з усіма, незалежно від того, чи така особа належить до категорії нацменшин, чи ні. Окрім цього, влада Угорщини не робила жодних офіційних заяв про так званий геноцид угорців на Закарпатті чи «етнічну чистку».

Цей меседж вигідний пропаганді, оскільки автори хочуть підживити наратив, що сама Україна нібито займається геноцидом. У такий спосіб пропагандисти хочуть приховати власні воєнні злочини, вбивство та геноцид українців і водночас відбілити себе. 

«Детектор медіа» раніше спростовував фейк, що нібито військовополонених закарпатців Росія передаватиме Угорщині задля досягнення справедливості.  

Багаторазові повторення — одна з ключових тактик російської пропаганди. Ідею (тезу, лозунг) повторюють безліч разів у різних джерелах інформації допоки вона не сприймається як правда. Для поширення ідеї використовують телебачення, радіо, кінематограф, шоубізнес, літературу, освіту тощо.

  До прикладу, у 2014 році після окупації Кримського півострова росіяни почали використовувати лозунг «Крим наш!». Він лунав всюди: в офіційних заявах російських чиновників, у медіа, у висловлюваннях відомих росіян, у гумористичних програмах  тощо. Для закріплення ідеї, російський пропагандист Андрій Кондрашов зняв кількагодинний нібито документальний фільм — реконструкцію подій «Крим. Шлях до батьківщини» (тобто «повернення» до Росії). Через багаторазове повторення лозунгу, у вигляді хештегу для соцмереж виник новий варіант його написання — «Кримнаш». У російськомовній версії вікіпедії  таку трансформацію називають «неологізмом російської мови», який нібито навіть визнали «словом року». Росіянам нескінченно повторювали ідею, що тимчасово окупований Крим нібито належить Росії. Саме тому вони сприймають це як істину, попри те, що жодна демократична держава світу не визнала приєднання півострова до Росії.  

Ще один приклад багаторазового повторення — поширення російського наративу «в Україні до влади прийшли нацисти/фашисти — українців треба рятувати». З 2013 року, від початку Революції Гідності, російська пропаганда почала називати демократичні процеси в Україні «держпереворотом», «захопленням влади», владу — «хунтою», «київським режимом». Також в інфопросторі почали просувати меседжі про українських «націоналістів», «нацистів», «бандерівців». Тобто пропагандисти поєднали тактику підміни понять із багаторазовим повторенням й закріпили вигадані меседжі як правдиві. Зрештою, наратив про потребу у «визволенні» українців від «нацистів/фашистів» використали для обґрунтування початку так званої «спеціальної воєнної операції».

Таку тезу поширили у соціальних мережах, зокрема в телеграм-каналах, які транслюють прокремлівську риторику. У повідомленні йдеться, що основне завдання Росії — стати тихою гаванню для «нормальних людей». Усіма своїми діями керівництво Росії хоче лише показати, що їхня країна це «острівець здорового глузду в цьому божевільному світі».

Проте така риторика маскує справжнє обличчя країни-терориста. Говорячи, що Росія хоче захистити всіх людей світу, вона вчиняла і вчиняє воєнні злочини. Зокрема й на території України з початку війни у 2014 році Росія несе розруху: знищує українські міста й села, вбиває тисячі українців. Зокрема, дітей. Водночас пропагандисти вибудовують уявну завісу між усім світом та Росією, говорячи, що по інший бік — вороги. Відтак, виховують у росіян ненависть майже до всіх народів. 

У такий спосіб автори повідомлень виправдовують неспровоковане вторгнення в Україну та просувають наратив, що Україна потребує захисту й допомоги від Росії. Нібито Росія готова допомогти Україні та  простягнути свою руку. 

Нагадаємо, що у нашій новій рубриці «Новомова» ми розказували, як Росія підміняє поняття й називає «окупацію чужих територій» «звільненням».

  У повідомленні йдеться, що у Польщі відбувся мітинг, де українці просили у Путіна допомоги. Автори повідомлення додають до публікації світлину, де люди тримають плакат із написом: «Путін, поверни нам здоровий глузд». Це — неправда.

Аналітики проєкту Myth Detector дослідили цей кейс та встановили, що світлина зроблена за допомогою графічного редактора, напис наклали на оригінальне фото. Справжню світлину зробили у Варшаві під час протестів Євромайдану в Україні 2014 року. Організатором мітингу став громадський рух «Євромайдан» у Варшаві. Учасники пройшли до Посольства України у Польщі та вшанували пам’ять загиблих під час подій Революції Гідності. До дійства  долучилися також депутати польського Сейму. 

На справжніх фото зображені плакати з такими гаслами: «Підтримка сердець поляків є результатом вдячності українців» і «Єднаймося у боротьбі проти агресії спільного ворога — Путіна».

Такий фейк поширили у соціальних мережах, зокрема у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику. У повідомленнях йдеться, що українських дітей не випускають з України, зокрема неповнолітніх юнаків. Автори дописів додають, що так українська влада готує дітей до мобілізації, бо війна «буде довготривалою — до останнього українця». Як доказ автори посилаються на інший телеграм-канал українського сегмента, у якому нібито українці скаржаться, що їхніх дітей-юнаків не випускають через пропускний пункт, а працівники митниці відхрещуються від будь-якого пояснення. Це — неправда.

Аналітики проєкту VoxCheck звернули увагу на цей кейс та визначили, що насправді дітей випускають з України за кордон,  вони не підлягають мобілізації. Водночас телеграм-каналу, який процитували пропагандисти, взагалі не існує. Фактчекери переконані, що скриншот зробили за допомогою графічного редактора. 

На фейковому скриншоті зображені так звані дописи каналу, наприклад: «Нас з донькою пропустили, сина немає». Аналітики кажуть, що «…сина немає» — це автоматичний переклад російської фрази «Сына нет» (тобто сина не пропустили). Українською ця фраза мала б звучати «Нас із донькою пропустили, а сина — ні». 

Поширюючи цей фейк, пропагандисти вкотре просувають меседж про поголівну мобілізацію в Україні. Мовляв, воювати нікому, тож мобілізують навіть неповнолітніх. Водночас вони просувають поширену раніше тезу про «війну до останнього українця», якою підтверджують нібито байдужість української влади й так званих західних кураторів до українського народу.