Російські медіа, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що західні країни нібито відмовилися надати Україні гарантії безпеки. Агітпроп посилається на слова юриста Михайла Солдатенка, який буцімто написав про це в колонці для видання «Українська правда». Це — неправда.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. Насправді Михайло Солдатенко не стверджував, що західні країни, зокрема G7, відмовляються надавати гарантії безпеки. У своїй колонці він зауважив, що саме слово «гарантії» не згадується у декларації лідерів «сімки» після саміту НАТО. Наразі Україна веде переговори з США та Великою Британією щодо двостороннього договору про гарантії безпеки.

У такий спосіб агітпроп намагається дискредитувати західних партнерів та посіяти зневіру серед українців. Раніше ми розповідали про меседж, який поширювали російські пропагандисти, що міжнародну підтримку України зменшують через корупцію.

Російські медіа та анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що у Верховній Раді України нібито зареєстрували законопроєкт, який буцімто забороняє підліткам від 16 до 18 років виїжджати з України. Начебто українці вдаються до таких законів через те, що в Україні закінчуються дорослі чоловіки. Це — неправда.

На кейс звернули увагу фактчекери Центру стратегічних комунікацій. 11 липня 2023 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт Закону «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо захисту прав дітей при тимчасовому виїзді за межі України» №9480. Він має на меті захистити права дітей, які виїжджають за кордон, а особливо дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. У законі не йдеться про мобілізацію, а лише про те, щоб обмежити самостійний виїзд дітей віком від 16 років за кордон для уніфікації з правилами соціальних служб країн ЄС. 

У такий спосіб російський агітпроп намагається дискредитувати українську владу та посіяти зневіру серед українців та військовослужбовців. Раніше «Детектор медіа» розповідав про те, як російський агітпроп маніпулює питанням мобілізації в Україні, зокрема навмисно перебільшуючи її масштаби.

У російських медіа, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють повідомлення про те, що США нібито спеціально переклали основне фінансове навантаження «на підтримку антиросійської війни» в Україні на країни Європейського Союзу, аби ті збідніли. Буцімто вони «розоряють ЄС, провокуючи там рекордну інфляцію та погіршуючи рівень життя». Це — маніпуляція.

Кейс дослідили фактчекери проєкту StopFake. Насправді фінансова воєнна підтримка України з боку США становить 43 млрд доларів, а країн ЄС — 20 млрд євро. Отже, США надає більшу допомогу, а прокремлівські медіа маніпулюють інформацією.

Російський агітпроп систематично просуває наративи про «Європу, що голодує», та санкції, які шкодять Європі, у такий спосіб намагаючись зменшити допомогу партнерів Україні. Раніше ми розповідали про меседж, що ВВП Євросоюзу нібито знижується до критично малих показників, тоді як Росії — тільки збільшується.

«Нога у дверях» — це психологічна техніка, яка показує закономірність між виконанням людиною спочатку незначного прохання, а потім вимушеним виконанням інших, більш обтяжливих прохань. Використання цього феномена в практичних цілях часто називають методом «нога в дверях», інша його назва — метод поступового посилення прохань.

Техніка «нога в дверях» демонструє тенденцію, за якої людина спочатку погоджується надати комусь маленьку послугу або посильну допомогу, однак один крок призводить до наступного, і вона опиняється втягненою у справу, часом, абсолютно їй не потрібну. Інколи така «мініпослуга» вимагає від людини набагато більше часу, енергії, сил і навіть може суперечити її переконанням (сумлінню, здоровому глузду, заощадженню коштів). Цікавим тут є факт, що людина, вірогідно, ніколи не погодилася б на обтяжливі чи суперечливі прохання, якби не виконала першого, на позір зовсім неістотного. Цей феномен використовується в маркетингу, торгівлі, сфері обслуговування, управлінні, внутрішньополітичній боротьбі, а також — у пропаганді.

Психологічна техніка «нога в дверях» вимагає дотримання таких правил:

• починати треба зі звернень, прохань, які, на перший погляд, ні до чого не зобов'язують, не є обтяжливими для залученої у взаємодію людини;

• створити сприятливий емоційний фон взаємодії між людьми. Комунікація (навіть одинична) повинна викликати в людини емоції, формувати схильність до повторення контакту. Залучена людина повинна відчути участь з боку іншої людини, задоволення від свого незначного вчинку або урочистість моменту;

• важливо, щоб у залученої у взаємодію людини не виникло відчуття, що на неї тиснуть чи примушують щось зробити. У цьому випадку ефект буде мінімальним, тому що людина не схильна розглядати дії, вчинені під тиском, як прояв власних переконань. 

Машина російської державної пропаганди використовує цю тактику щодо великих мас людей. У якості прикладу можна згадати наростання рівня територіальних претензій Росії до України, починаючи з 2014 року. Якщо спочатку росіяни нібито вимагали лише визнання за ними незаконно окупованого Криму, то далі агітпроп розпочав дискурс про визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» незалежними республіками (спочатку в межах фактичної лінії розмежування 2015 року, а далі — у повних кордонах Донецької та Луганської областей). У 2022 році вимоги росіян посилилися: мова йде вже про нібито повноцінне включення Криму, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу Росії навіть при тому, що частини Донецької та Запорізької областей Росія не контролювала ніколи.

Торгуються росіяни й у випадку з імовірним продовженням зернової угоди. Їхньою першочерговою вимогою був запуск та стабільна робота аміакопроводу Тольятті—Одеса, що проходить через територію України. Після того, як його було пошкоджено внаслідок бойових дій, вимога втратила сенс. Тож російські влада та пропаганда заговорили про іншу вимогу, цього разу вже до західних країн: підключення до світової платіжної системи SWIFT «Россільгоспбанку» — фінансової установи, через яку відбувається міжнародна торгівля російським зерном.

Окрім цього, держава-агресор використовує цю тактику і в спорті. Оскільки на міжнародних турнірах із більшості видів спорту росіяни відсторонені через війну, розв'язану їхньою владою, вони намагаються зняти відсторонення за допомогою поетапних поступок: спочатку йдеться про виступи в нейтральному статусі без прапора та гімну із зобов'язанням підписати декларацію щодо засудження війни, а далі російська пропагандистська машина починає поступово виступати проти цих обмежень, аж до повного відновлення спортсменів у правах, наголошуючи на тому, що нібито «спорт поза політикою», та скаржачись на всесвітню «русофобію».    

Анонімні телеграм-канали, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію про те, що серед військових 103 ОБр ТРо поширюється інфекційне захворювання лептоспіроз. Вони посилаються на статтю із сайту Суспільного, де повідомляють про чотирьох ушпиталених до лікарні Львова. Це — неправда.

Кейс дослідили фактчекери Центру протидії дезінформації. Завідувачка четвертого діагностичного відділення інфекційної лікарні Т. Алексанян заявила, що з 31 липня по 9 серпня було госпіталізовано чотири людини з діагнозом лептоспіроз. Проте у статті не повідомляють, що ушпиталені — військові зі 103 ОБр ТРо.

У такий спосіб російський агітпроп намагається дискредитувати бригаду та посіяти паніку серед українських військових і знизити бойовий дух. Раніше ми спростовували фейк про те, що в Одесі зафіксували спалах холери.

У російських ЗМІ, що транслюють прокремлівську риторику, поширюють інформацію, що зброя, яку американці передають Україні, з’являється у мексиканських картелів. У США нібито бояться, що мексиканці почнуть застосовувати зброю на кордоні проти американських силовиків. Цю інформацію поширюють з посиланням на англомовний сайт. Це — неправда.

Кейс дослідили фактчекери Центру стратегічних комунікацій. На сайті, на який посилається агітпроп, у розділі «Про нас» виклали людей, фотографії яких трапляються на інших сумнівних сайтах, пов’язаних із конспірологією та фейками. А розповідь про картелі базується на статті із The New York Times, де Україна взагалі не згадується. Так само немає доказів того, що зброя партнерів, яку вони надають Україні, помічена в інших країнах.

У такий спосіб агітпроп намагається дискредитувати українську владу та поширити думку про те, що українці перепродають зброю партнерів на чорному ринку і вона потрапляє в руки злочинцям. Раніше ми розповідали про маніпуляцію, що мексиканські наркокартелі нібито отримують зброю, надану Україні.