У випуску говоримо про фейкові сайти видання «Українська правда» та інформаційної агенції «Укрінформ» і фейковий акаунт Валерія Залужного в TikTok, а також навіщо їх використовує російська пропаганда.

Щоденний подкаст Вадима Міського виходить із перших днів великої війни. У ньому ми не лише розбираємо на атоми ворожі фейки, а й розповідаємо про те, як навчитися самостійно розрізняти маніпулювання, шахрайство та дезінформацію. Також спілкуємося з експертами різних галузей. Слухайте нас щобудня в ефірі «Українського радіо» о 07:50 та 19:50, а також у будь-який час на подкастингових платформах.

Така інформація з’явилася в соцмережах. Зокрема, у телеграм-каналах, які транслюють проросійську риторику. Автори повідомлень додавали до публікації скриншот нібито з сайту «Укрінформ», на якому йшлося, що Верховна Рада України планує заборонити фото й фільмування  кладовищ. У «новині», яка нібито з’явилася на сайті Укрінформу, сказано, що «на думку законодавців, публічне висвітлення стану українських цвинтарів може дати цінну розвідувальну інформацію армії Росії, а також створити негативне інформаційне тло в самій країні». Однак все це — фейк.

На кейс звернули увагу фактчекери проєкту StopFake. Фактчекери з’ясували, що такий законопроєкт у Верховній Раді не зареєстрований. Натомість на сайті парламенту є вже ухвалений закон про створення Національного військового меморіального цвинтаря, але і в ньому нічого не сказано про заборону фото- та фільмування. «Сам “скриншот” “новини” українського новинного агентства — підроблення. На сайті Укрінформу такої новини немає», — пише StopFake.

Такі повідомлення потрібні агітпропу, щоб створити видимість, що ситуація в Україні надто погана: люди масово гинуть, вже немає місця, де їх ховати, а влада нібито намагається приховати масштаби трагедії.

Таку інформацію поширюють у німецькомовному сегменті соцмереж. Зокрема, у тіктоку. У повідомленнях ідеться, що люди з України в Німеччині нібито дуже просто можуть отримати допомогу. Задля отримання виплат їм нібито навіть не потрібно проходити перевірку, яку мають пройти люди з інших країн. У поширюваних відео також ішлося, що українці витрачають цю допомогу, отриману без проблем, на відпочинок на островах. Це — неправда.

На кейс в мережі звернули увагу аналітики проєкту Correctiv. Насправді українці в Німеччині не отримують соціальну допомогу без будь-якої перевірки, як повідомляє прессекретар Федеральної служби зайнятості. Однак, як і всі люди, що отримують соціальну допомогу в Німеччині, вони можуть проводити 21 день на рік поза своїм місцем проживання та взагалі працювати, то ж претензія щодо того, що біженці подорожують на острови, є нелогічною.  

Аналітики зазначають, що такі відео додаються до ряду інших неправдивих тверджень, які поширювалися проти українців протягом останніх місяців з метою створення негативного образу для біженців з України. Такі фейки потрібні Росії, щоб дискредитувати українських біженців і змінити до них ставлення в країнах, в яких зараз перебувають десятки тисяч українських громадян.

Такі повідомлення з’явилися у соціальних мережах наприкінці березня. У повідомленнях ішлося, що в нещодавньому репортажі одного з польських телеканалів нібито показали карту, згідно з якою Україна має бути поділена між Росією, Польщею, Румунією та Угорщиною. У публікаціях стверджувалося, що відео актуальне, й на карті видно, що «весь південь і схід України  належатимуть Росії», а західна частина «приєднається» до Польщі, невеликі частини відійдуть до Румунії та Угорщини. Проте це — фейк. Польський канал не показував такої карти у 2023 році.

Як з’ясували аналітики проєкту Correctiv, відео не сучасне, на ньому показаний репортаж польського телебачення 2014 року, в якому російський політик пропонував зокрема Польщі розділити Україну. Польський уряд назвав цю пропозицію «дивною» й такою, яку не можна сприймати серйозно.

Аналітики дослідили, що логотипи польського каналу новин TVP1 можна побачити в онлайн-відеоролику, який шириться в дописах, однак чути на відео не те, що стверджується у дописах: спікер спершу каже польською про «приєднання до нашої території», а потім каже: «[…] Угорщина та Румунія отримали подібну пропозицію. Немає інформації про те, які регіони Росія ще хоче вважати своїми, але в межах сучасної України залишиться лише центральний регіон».

За допомогою зображення з відео та назви мовника аналітики провели зворотний пошук зображення й натрапили на оригінальний репортаж польського телебачення. Він датований 23 березня 2014 року, тому не є актуальним, всупереч тому, що стверджують у соцмережах. 

Російська пропаганда регулярно поширює меседжі про плани Польщі й інших країн анексувати частину України. Насправді такі твердження завжди є бездоказовими, однак потрібні Росії, щоб частково виправдатися, ніби ілюструючи прагнення інших держав загарбати частину України.

У своїх матеріалах російський агітпроп використовує термін «ополченці», для позначення сепаратистів, які співпрацювали з Росією й буцімто «визволяли Донбас» у Донецькій і Луганській областях з 2014 року. Також цим словом називали й російських військових, які фактично перебували на території Донеччини й Луганщини, однак Росія не визнавала цього.  

Цим терміном вони хочуть надати більшої героїчності учасникам сепаратистських рухів. Мовляв, вони займалися спротивом (ополчением) «київському режиму», що прийшов до влади у результаті «державного перевороту» 2014 року, як це називає Росія. Насправді ж ідеться про події Євромайдану чи Революції Гідності. Пропагандисти хочуть створити навколо осіб, що нібито протистояли цінностям Революції, легенду того, що вони борються за справжні цінності та за своє виживання. Втім, серед так званого «ополчения» були представники російських спецслужб. Їхня присутність, зокрема, фіксувалася завдяки нетиповій для жителів регіону говірці та іншим ознакам. Називаючи ці події так званим ополчением, російська пропаганда підмінює поняття, адже насправді у 2014 році відбувся російський напад на східні регіони України й анексія Криму. 

Використовуючи термін «ополченці», пропагандисти хочуть дискредитувати Україну й поглибити штучно створений розкол у ній. Мовляв, українці хотіли знищити справжню ідентичність Донеччини й Луганщини, а місцеві більше не могли цього терпіти, тому і пішли в «ополчение». Такий підхід не є новим. Наприклад, схожу тактику використовували під час президентських виборів 2004 року для кампанії Віктора Януковича, коли його команда поширювала меседжі про його опонента Віктора Ющенка, прихильники якого нібито ділять Україну на два сорти: ліпший (Захід країни) та гірший (Схід). Однак подібний розкол штучно поглиблюється саме Росією, оскільки вона часто підтримує сили, що маніпулюють відмінностями між мешканцями різних регіонів України.

Така теза з’явилася в російських пропагандистських медіа, а також в турецьких медіа, які поширюють меседжі, співзвучні з меседжами російської пропаганди. У повідомленнях ішлося про так званий «брудний план» США щодо приведення до влади в Туреччині «Зеленського». Тобто нібито маріонеткового президента, який виконуватиме всі накази своїх кураторів, як буцімто це робить український президент. Автори повідомлень стверджують, що в такий спосіб Вашингтон розв'язуватиме конфлікти з Москвою на всіх можливих фронтах.

На кейс звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Вони наголошують, що це повторюваний прокремлівський дезінформаційний меседж, який ставить під сумнів українську державність і суверенітет. У таких повідомленнях автори не надають жодних доказів на підтвердження тверджень, висунутих у контексті неспровокованого російського вторгнення в Україну.

Ця дезінформаційна заява намагається очорнити Президента України як маріонетку Сполучених Штатів і Заходу. 

Однак Україна є суверенною і незалежною державою з демократично обраним президентом і парламентом. Україна має дійовий уряд та економіку, вона є членом багатьох міжнародних організацій (наприклад, ООН, Рада Європи також учасником міжнародних угод). З більшістю країн Україна має двосторонні дипломатичні відносини.

Таку тезу поширюють російські пропагандистські медіа. Мовляв, в Європі немає свободи слова, адже там блокують російські медіа й «не дають суспільству чути альтернативну думку». У повідомленнях також як приклад наводили ситуацію, коли Верховний представник ЄС Жозеп Боррель зреагував на арешт Евана Гершковича в Росії, заявивши, що «журналісти повинні мати свободу роботи й право на захист». Пропагандисти у своїх повідомленнях запитують, чи збирається Боррель закликати до звільнення журналіста Джуліана Ассанжа, якого помістили у британську в'язницю за викриття воєнних злочинів США та НАТО.

Насправді меседж, що в країнах ЄС, як й у США немає свободи слова, не новий. Російський агітпроп просуває його час від часу, щоб усталити думку, що тамтешнім медіа вірити не варто, оскільки всі вони нібито маріонеткові та просувають єдину позицію урядів країн. У таких меседжах агітпроп застосовує тактику віддзеркалення: насправді відсутність свободи слова є якраз в Росії, де більшість медіа поширюють позицію уряду країни і є пропагандистськими.

На кейс в мережі звернули увагу аналітики проєкту EU vs Disinfo. Насправді порівняння американського журналіста Евана Гершковича, заарештованого в Росії 29 березня та звинуваченого в шпигунстві, з Джуліаном Ассанжем є типовим прийомом Whataboutism, риторичним прийомом для відвертання уваги. Еван Гершкович — журналіст WSJ, якого незаконно затримали в Росії. ЄС засудив його затримання, а генсек «Репортерів без кордонів» назвав затримання Гершковича «інституційним захопленням заручників». Натомість Джуліан Ассанж є засновником Wikileaks, який оприлюднив численні секретні документи та зараз утримується у Великій Британії.

За даними  «Репортерів без кордонів», найбільше свободи преси та слова мають країни Заходу, серед яких переважають європейські країни, а також Канада та Сполучені Штати. Натомість Росія, де посилюються  авторитарні тенденції, посідає 150 місце зі 180 у рейтингу свободи преси.

У соціальних мережах поширюють фото обкладинки французького сатиричного журналу Charlie Hebdo на якій зображені Президент України Володимир Зеленський, президент Росії Володимир Путін та Ісус Христос. До фотографії додають опис, що обкладинка символізує «гоніння на церкви» Зеленського, яке розлютило навіть Ісуса Христа, якого Путін нібито заспокоює і каже: «Не треба! Ми самі розберемося!». Насправді видання Charlie Hebdo не видавало випуску з такою обкладинкою.

Аналітики проєкту Myth Detector з’ясували, що обкладинка, опублікована французьким сатиричним журналом 5 квітня, не збігається з опублікованими версіями, немає подібних карикатур і на обкладинках спецвипусків Charlie Hebdo. На поширеній обкладинці Charlie Hebdo зазначений порядковий номер (№1603) і дата виходу 5 квітня. Як повідомляє офіційний сайт видання, 5 квітня вийшов журнал із порядковим номером 1602, який має інший дизайн. На обкладинці обіграна тема протестів, спричинених новою пенсійною реформою у Франції.

Російський агітпроп вже не вперше поширює сфабриковані обкладинки різних західних видань, на яких нібито знущаються з українського президента. Так російська пропаганда прагне дискредитувати Володимира Зеленського й створити видимість, що рівень довіри до Президента України на Заході падає. Мовляв, західна спільнота вже починає розуміти, «ким він є насправді».

Така інформація з’явилася у грузинськомовному сегменті соцмереж. Зокрема, у фейсбуку. У повідомленнях йшлося, що українська пошта випустила серію марок, присвячених дивізії СС «Галичина». Автори повідомлень не посилалися на слова речниці МЗС Росії Марії Захарової, однак цю інформацію спершу поширила саме вона, ще 27 січня 2023 року. За словами Захарової, марки випустили до 75-річчя дивізії СС «Галичина», до Дня пам'яті жертв Голокосту в Україні. Мовляв, те, що Україна випускає такі марки, свідчить про її нацизм, адже марки буцімто випущені «на честь нацистської дивізії». Це — фейк.

Насправді пошта України не випускали марок, зображених на фото, яке поширюють у дописах. Як пишуть аналітики проєкту MythDetector, марки із зображеннями учасників дивізії СС «Галичина» поширюється в російських ЗМІ та на російськомовних форумах з 2018 року. Крім того, 27 квітня 2018 року посольство Росії в ПАР поширило фото марок у Twitter, де стверджується, що марки випущені в Україні «на честь нацистської дивізії».

Такі марки й справді є, але вони не є офіційними, адже їх випустила група ентузіастів, які досліджують історію дивізії «Галичина». Марки випустили в обмеженій кількості, їх можна придбати на онлайн-аукціонах.