Одним із факторів, що нібито символізує єдність російського суспільства й держави, є «велика російська культура». У них вітчизняна література — це важлива складова частина культури, духовне середовище проживання народу. Це про Пушкіна, Достоєвського, Чехова, Чайковського, Гоголя чи Толстого зокрема. 

Росіяни вживають термін «велика російська культура» насправді з метою побороти свій комплекс неповноцінності та штучно возвеличити її на міжнародній арені. Мовляв, культури різноманітних країн і народів мають право на існування, але «великою», тобто з винятково багатою спадщиною, є саме російська.

Впродовж століть Росія знищувала українську культуру: мову, історію, звичаї і традиції, культурну еліту — і це не вичерпний список. Росіяни спотворювали факти, присвоювали собі українських літераторів і культурних діячів, наприклад, письменника Миколу Гоголя чи художника Казимира Малевича. Україна — це нібито територія, яка завжди належала спочатку радянській, а нині російській спадщині.

Війна Росії проти України показала справжнє обличчя агресора. Виявилося, що «велика російська культура» може масово виховувати вбивць, ґвалтівників і мародерів, які мають на своєму рахунку вже тисячі воєнних злочинів. Росіяни також показують «велич» культури, на якій зростали, фізичним знищенням памʼяток української культурної спадщини. 

Наприклад, у містечку Іванків на Київщині окупанти обстріляли й підпалили історико-краєзнавчий музей, у якому зберігалося майже 20 робіт всесвітньо відомої української мисткині Марії Примаченко. У Харківській області російські війська прямим влучанням ракети знищили Національний музей Григорія Сковороди. У Запорізькій області росіяни пограбували та розгромили Василівський історико-архітектурний музей «Садиба Попова», що є національною пам’яткою. Міністерство культури та інформаційної політики стверджує, що загалом росіяни пошкодили в Україні вже 664 об'єкти культурної спадщини станом на липень 2023 року.

Позиціювання російської культури як великої завжди мало на меті виправдовувати насильство та зневагу до інших, що є одним із проявів ксенофобії. Пишатися власною культурою, звичайно, можна, проте коли вона насправді привласнює здобутки інших собі подібних, намагається переписати історію, то розмови про «велич» тої культури, в нашому випадку російської, не мають жодного сенсу. Виходить, що ніякої «великої російської культури» не існує — це вигадка, яка радше націлена на те, щоб підкреслити нібито вищість цієї культури над усіма іншими.

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в соцмережах, стверджують, нібито Україна готує фільм «Історія Чорного моря». Мовляв, цей фільм буде екранізацією українського міфу про те, що Чорне море було викопано древніми украми, які, за припущеннями, заселяли територію України. Втім це — фейк. 

На нього звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони зʼясували, що українські вчені ніколи не висували такої теорії. Ба більше, вже 9 років тому вони спростували фейковий абзац з українського підручника, згідно з яким предки українців нібито викопали Чорне море. Тоді фахівці проєкту наголошували, що підручник і його автор, на якого посилалися пропагандисти, не існували. Російська пропаганда намагається поширювати нові наративи на цю тему, при цьому використовуючи фейкові зображення та інформацію, зокрема вигадані дані про бюджет фільму та його рейтинг. 

Поширюючи подібні фейки, пропагандисти хочуть створити хибний імідж українців як нації, що не має своєї історії, а вигадує її. Мовляв, задля цього і робляться такі проєкти як фільм про викопане Чорне море, нібито профінансований державним коштом. «Детектор медіа» вже пояснював, як іще російська пропаганда інструменталізує українську історію задля своїх цілей. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в соцмережах, стверджують, буцімто в українських школах відбувається агітація за Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного на пост Президента України. Мовляв, це підтверджено фотографіями, де школярі пишуть на аркушах «Залужний — наш президент» у класах із подібними написами на дошці. Втім це — фейк. 

Фахівці проєкту StopFake провели розслідування та зʼясували, що фотографії, які використовувалися для фейку, були взяті зі сторінок українських користувачів у соцмережах. Однак їх було відредаговано, щоб додати потрібні несправжні написи. Одна з фотографій була опублікована на сторінці волонтерки «Оля Олькина» за кілька днів до того, як агітпроп почав поширювати фейкові матеріали. У своєму дописі вона розповідала про волонтерську діяльність в одній із шкіл, проте ніде не згадувала Залужного або агітацію за нього. Справжні підписи на фото, як виявилося, були на підтримку України, а не конкретно Головнокомандувача ЗСУ.

Пропагандисти поширюють подібні фейки, щоб підсилити свій хибний меседж про конфлікт між окремими представниками української влади. Мовляв, в Україні почалась жорстока боротьба за крісло президента. «Детектор медіа» неодноразово спростовував низку інших фейків та маніпуляцій, спрямованих на особисту дискредитацію Валерія Залужного. 

Пропагандисти, що поширюють проросійську риторику в медіа та серед російського політикуму, стверджують, нібито в Херсоні «страшно жити». Мовляв, без російського впливу місто переживає «гуманітарну катастрофу». 

На цей меседж звернули увагу аналітики проєкту StopFake. Вони наголошують, що гуманітарна ситуація в Херсоні та інших прифронтових містах України є складною саме через російську агресію та щоденні обстріли з боку Росії. Вона продовжує атакувати різні райони міста, завдаючи шкоди цивільній інфраструктурі та вбиваючи звичайних людей. Перебої в енерго-, тепло- та водопостачанні є наслідком саме дій Росії. З моменту деокупації Херсона в листопаді 2022 року окупанти намагалися завдати максимальної шкоди місту та його енергетичній системі. Однак саме Україна доклала зусиль для відновлення інфраструктури та підтримки місцевого населення. Фахівці StopFake стверджують, що в місті є багато магазинів, працюють пункти видачі гуманітарної допомоги та програми підтримки місцевого населення.

Поширюючи подібні меседжі, пропагандисти хочуть знецінити зусилля України та перекласти відповідальність за злочини Росії з агресора на жертву агресії. «Детектор медіа» неодноразово спростовував й інші вигадки російського агітпропу щодо ситуації в Херсоні. 

Пропагандисти, які поширюють проросійську риторику в анонімних телеграм-каналах, стверджують, нібито роботодавці тепер можуть змушувати вагітних українок працювати до моменту народження дитини через новий законопроєкт, ухвалений Верховною Радою. Втім це — маніпуляція.  

На неї звернули увагу аналітики проєкту VoxCheck. Вони зʼясували, що така інформація є неправдивою. Згідно з новим наказом Міністерства охорони здоровʼя України, жінки можуть самостійно вирішити, чи йти у відпустку з 30 тижня вагітності, чи обрати іншу дату для початку свого декрету. Раніше жінки, які були на 30 тижні вагітності та були під наглядом лікаря, отримували від нього медичну довідку про тимчасову непрацездатність за категорією «вагітність і пологи». Після її отримання жінка була зобов’язана йти в декретну відпустку. Вагітні могли продовжити працювати за бажанням, але тоді кількість днів декрету зменшувалася на стільки днів, скільки вона працювала. Розмір допомоги в такому випадку також зменшувався, адже залежав від кількості днів відпустки. Натомість у липні цього року Верховна Рада ухвалила законопроєкт, згідно з яким за бажанням та в разі медичних протипоказань частину декрету, а саме 70 днів, які передбачені до пологів, можна перенести та використати вже після них. Загальна тривалість декретної відпустки повинна становити не більше 126 календарних днів та 140 днів у разі народження двох і більше дітей або ускладнених пологів.

Пропагандисти поширюють подібні маніпуляції для створення негативного враження про систему охорони здоров'я в Україні. Крім того, у такий спосіб вони також хочуть викликати недовіру до українського уряду щодо змін у країні. Мовляв, за цей уряд не варто воювати, бо він шкодить народу. «Детектор медіа» спростовував й інші маніпуляції, повʼязані з системою охорони здоровʼя в Україні.